JOLANTA VASKELIENĖ Вільнюський університет, Шяуляйська академія ORCID id: orcid.org/0000-0002-8516-8608

Напрями наукових досліджень: словотвір, морфологія, лінгвістика тексту, стилістика, варіантність. DOI: doi.org/10.35321/all88-17

Daiva Murmulaitytė

ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕНЬ СЛОВОТВОРУ НОВОТВОРІВ І МОРФЕМІКИ (ВИПАДОК ДАНИХ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ПРО НОВОТВОРИ)

Вільнюс: Інститут литовської мови, 2021, 184 с. DOI doi.org/10.35321/e-pub.16.naujadaros-tyrimu-perspektyvos ISBN 978-609-411-289-8

Монографія Daivos Murmulaitytė — це перша книга, присвячена створеному 2011 року та постійно поповнюваному Банку даних новотворів литовської мови^¹ (далі — ND або банк даних) і розгляду дослідницьких можливостей, які він надає. Нині в ND більше заголовних новотворів та ілюстративних прикладів, ніж їх було на час підготовки монографії^², отже деякі спостереження монографії вже тепер можуть бути ще ґрунтовніше обґрунтовані, доповнені (а мож

¹ «У цьому довіднику накопичуються нові слова (запозичення та новотвори), словосполучення й абревіатури, що з’явилися в литовській мові з кінця XX ст. і з’являються в сучасному публічному вжитку, нові значення слів, а також інформація про походження, вживання та нормування неологізмів». (https://ekalba.lt/naujažodžiai/apie/ND%20%C4%AEvadas [переглянуто 2023-01-25]).

² За твердженням укладачів ND, наприкінці 2022 року в банку даних було описано 7920 новотворів і понад 28 000 ілюстративних прикладів (https://ekalba.lt/naujažodžiai/apie/ND%20Duomenyno%20sandara, переглянуто 2023-01-25); у Вступі до монографії («Досліджуване джерело») зазначено, що в листопаді 2020 р. у ND було 6300 новотворів і 23 000 ілюстративних прикладів.

326

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Daiva Murmulaitytė. Naujažodžių darybos ir morfemikos tyrimų perspektyvos (Lietuvių kalbos naujažodžių duomenyno atvejis)

і спростовуються?) на підставі результатів аналізу нових даних^³. Авторка монографії Daiva Murmulaitytė обрала для дослідження неологізми литовської мови (використовуючи матеріал ND) і прагнула показати цей корпус як засіб дослідження словотвору та морфеміки^⁴. Для цього авторка монографії цілком підготовлена, вона глибоко занурилася в досліджуваний об’єкт — ця книга є продовженням і узагальненням різноманітних досліджень Daiva Murmulaitytė, розпочатих 2017 року, пов’язаних із ND. Очевидно, що вона також чудово ознайомилася з працями інших науковців, які обрали той самий об’єкт дослідження, заглибилася не лише в дослідження словотвору, неології, контамінації та інших явищ, що здійснюються в Lietuva, а й у світовий науковий доробок. Ті, хто захоче розширити ті чи інші знання, представлені в книзі, зможуть скористатися бібліографією, опублікованою різними мовами (у списку 111 позицій).

Структура монографії логічна, доречна, чітка — її (крім короткої Подяки) складають Вступ, дві частини, поділені на розділи й підрозділи, ґрунтовні висновки, що корелюють з аналізом, списки джерел і літератури, 9-сторінкове резюме англійською мовою^⁵, яке дає змогу іншомовним читачам, зацікавленим у неології, неологізмах, корпусах тощо, ознайомитися з основними результатами й висновками дослідження. Отже, зміст монографії дуже продуманий і послідовний. У Вступі до монографії представлено джерело дослідження (ND), його об’єкт, мету й завдання, необхідні для її досягнення, розглянуто методологію дослідження, подано огляд досліджень, що спираються на ND, представлено структуру монографії. У першій частині монографії («Корпус неологізмів — джерело новотворів і засіб їх дослідження») ідеться про ND як сукупність новотворів і засіб дослідження новотворів. Ця частина складається з 3 розділів — у них представлено види неологізмів, подані в ND, розглянуто лексичні та семантичні новотвори^⁶, відроджену лексику, найбільшу увагу приділено неологізмам, що підлягають словотвірному аналізу. Тут також розглянуто принципи відбору даних ND (ідеться про регулярність абстрактів дієслів, зворотні деривати, полісемію, зроблено узагальнення). Далі зосереджено увагу на

³ Слід зазначити, що емпіричний матеріал ND покладено в основу не лише цієї монографії, а й докторської дисертації Agnė Aleksaitė (2022), захищеної торік під керівництвом авторки монографії. Авторка дисертації спиралася на 3098 дериватів, відібраних із 5319 одиниць, лексикографічно описаних у ND за 2017–2019 рр. Обидві концептуальні праці (рецензована монографія та дисертація) є доброю базою, відправною точкою для дослідження неологізмів; висновками обох праць (зіставляючи й порівнюючи отримані результати аналізу новотворів) можуть скористатися інші науковці, які досліджують неологізми (або новотвори) (рецензентка вже скористалася цим, див. Vaskelienė 2022a).

⁴ Обґрунтовано, що авторка не обмежується новотворами, а залучає до дослідницького поля також слова, які набули нових значень або відродилися.

⁵ Резюме переклала Jovita Bagdonavičiūtė.

⁶ Авторка на дуже влучних прикладах показує, які слова, подані в ND, і з яких причин слід вважати новоствореними словами (лексичними новотворами), а які можна було б вважати продуктом семантичного розвитку.

Recenzijos / Reviews

327

JOLANTA VASKELIENĖ

дані словотвору та морфеміки ND (структуру, ступінь дослідженості, результати досліджень) і питання застосування бази ND для ґрунтовного аналізу словотвору неологізмів. Друга частина монографії присвячена представленню напрямів дослідження новотворів і пробних досліджень. Ця частина складається з двох розділів, які тематично поділяються на підрозділи. У першому розділі другої частини монографії («Фіксація та аналіз словотвірних тенденцій нових слів литовської мови») представлено словотвірні тенденції новотворів; детальніше йдеться про новотвори іменників, причому особливу увагу приділено закономірностям словотвору, словотвірним типам, морфемному складу їхніх твірних основ, обговоренню проблем класифікації. Цінним є те, що в монографії аналізуються не лише неологізми, що виникли морфологічним способом словотвору (тобто новотвори), а й деривати, створені неморфемним способом, — контамінанти: читача ознайомлюють із поняттям контамінації, розглядають деривати, які вважаються контамінантами, пишуть про проблемні випадки, окреслюють подальші напрями дослідження контамінантів⁷. Другий розділ другої частини («Дослідження словотвірних зв’язків неологізмів») присвячений розгляду й представленню досліджень словотвірних гнізд, словотвірних категорій, словотвірних типів, лексико-семантичних груп. Дуже корисно, що підрозділи завершуються узагальненнями. Загалом слід зазначити, що представлені в монографії висновки й результати досліджень у більшості випадків не викликають жодних сумнівів. Окремо варто згадати ілюстративні, доповнювальні текст 18 таблиць і 12 рисунків⁸. Обґрунтовано, що, розглядаючи той чи інший аспект, авторка не оминає й дискусійних питань, показує проблеми, що виникають, пропонує можливі рішення; отже, у монографії не лише (і не стільки) оглянуто зроблене, а й дуже вмотивовано, точно показано розбіжності, аспекти поповнення, удосконалення та адаптації ND до досліджень різного характеру, відповідні можливості; крім того, виклад не розпливчастий, а супроводжується конкретними прикладами. Слід зазначити, що як монографія в цілому, так і її окремі частини можуть бути корисними для різних цілей: наприклад, ті, хто хоче ознайомитися з дериватами морфологічного словотвору, можуть обрати для читання один розділ, зацікавлені в контамінації — інший, ті, кого цікавить словотвір новотворів, можуть опрацювати присвячений цьому розділ, а ті, хто цікавиться окремими словотвірними категоріями (назвами знарядь, назвами за статевою відмінністю), відповідно можуть обрати розділи, присвячені їх аналізу

^⁷ Daiva Murmulaitytė загалом є однією з небагатьох литовських науковиць, які послідовно досліджують контамінативні деривати.

^⁸ Наприклад, види неологізмів, поданих у ND, дуже чітко й наочно показано в таблиці 2; у таблиці 3 інформативно представлено можливі аспекти дослідження неологізмів і морфеміки та зазначено можливість (або неможливість) їх дослідження; для різних цілей можна скористатися даними про типи складних слів і приклади цих типів, поданими в таблиці 9, тощо.

328

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Daiva Murmulaitytė. Naujažodžių darybos ir morfemikos tyrimų perspektyvos (Lietuvių kalbos naujažodžių duomenyno atvejis)

розділу тощо⁹. Монографію Daivos Murmulaitytės написано в науковому стилі, вона впорядкована й належно відредагована. Ця книжка корисна й у практичному плані — поданий у ній матеріал, спостереження та пропозиції можуть сприяти вдосконаленню й подальшому поповненню ND — найбільшого джерела новотворів литовської мови.

Не менш цінним є те, що монографія не лише надає нову інформацію, а й спонукає мислити, порушувати питання, дискутувати. Отже, хотілося б згадати кілька таких моментів.

Lietuvių kalbotyroje (deja) nėra vieno (tokio pat) požiūrio į kai kuriuos žodžių darybos dalykus (tai tebela ukia detalesnio žvilgsnio ir aptarimo, bet neturėtų būti apeinama ir recenzijoje). Puiku, kad monografijos autorė (žr. p. 14–15) rašo apie požiūrio į žodžių darybos būdus skirt ybes, pvz., apie darinių su be- (begalvis, -ė) nevienodą traktavimą, ir teigia, kad „[Š]iame, Duomenyno naujadarų, tyrime taip pat laikomasi tradicinio požiūrio į priešdėlių vedinius [pabraukta rec.] [...] didžiąją dalimi dėl to, kad naujadaros polinkiai lyginami su tradicinės žodžių darybos dėsningumais, aprašytais dabartinės kalbos gramatikose“. Laikantis tradicinio požiūrio darinys begalvis, -ė būtų traktuojamas kaip priešdėlio bevedinys iš vieno pamatinio žodžio galva¹⁰. Monografijos p. 68 sugrįžtama prie nevienodo darinių su betraktavimo¹¹ ir kalbant apie darinį bežidinis, -ė nurodomos dvi galimybės: rašoma, kad tai galėtų būti mišriosios darybos – priešdėlio ir galūnės – darinys iš židinys arba čia gali būti įžvelgiamas galūninis darybos būdas, o pamatu eina ne žodis (židinys), o žodžių junginys (be židinio). Pasakytina, kad paprastai kaip mišrusis darybos būdas sufiksacija–paradigmacija (priešdėlinis–galūninis) nebūna nurodoma¹², kitas dalykas, kodėl prie bežidinis, -ė nebėra parašyto tradicinio požiūrio, kad tai priešdėlio bevedinys iš vieno žodžio židinys? Taigi vis dėlto iki galo neaišku,

⁹ Окремо варто згадати вживаний авторкою термін alternatyvių daryba (с. 66) — здається, інші фахівці зі словотвору його не вживають, але він доречний; найімовірніше, це відповідник похідних із паралельними твірними словами у Вінцаса Урбутіса (2009: 109–110) (уживається, коли твірне слово похідного визначається як одним, так і іншим (іншими) словом).

¹⁰ Див. також с. 11 монографії, де betarmis, -ė вважається похідним із префіксом be і другорядним словотвірним засобом (суфіксом); пор. у монографії Урбутіса (2009: 260) похідне bedarbis, -ė, яким ілюструється префіксальний спосіб словотвору, коли префікс поєднується зі зміною закінчення.

¹¹ Це справді важливо, оскільки та чи інша позиція визначає спосіб творення новотвору.

¹² Див. с. 13 монографії: «[...] у литовській мові трапляється і змішаний словотвір, коли одночасно застосовуються два способи словотвору, наприклад префіксально-суфіксальний (префіксація-суфіксація; так утворені вже давно зафіксовані povestuvinis, -ė, prieškarinis, -ė, pakylėti, paeiliui та ін.) або композитивно-суфіксальний (композиція-суфіксація, наприклад: pelėkautai, žmožgėdar та ін.) (Urbutis 2009: 340–342; Jakaitienė 2009: 254; Keinys 1999: 82–83, 97, 102).»

Recenzijos / Reviews

329

JOLANTA VASKELIENĖ

якої позиції щодо похідних із be- (традиційної¹³ чи позиції Antano Smetonos (2005), Aldonos Paulauskienės (1983: 100–103; 1994: 81; 2007: 20–22) та в деяких інших випадках дотриманося в монографії. У працях зі словотвору неоднаково розуміється й роль рефлексивності, що пов’язано з (не)виокремленням рефлексивного способу словотвору. Найчастіше зазначаються два способи творення дієслів — суфіксація та префіксація, тобто йдеться про суфіксальні та префіксальні похідні (див. LKE 593; Paulauskienė 1994: 363–279; LKG 1971: 247–298; R užė 2012: 53–62). У DLKG (2005: 385; 406–409), крім згаданих двох способів творення дієслів, зазначено ще один — рефлексивний — спосіб словотвору. Цієї позиції дотримано і в рецензованій монографії¹⁴. До речі, через згаданий погляд на рефлексивність у DLKG дуже широко розуміються і дієслова змішаного словотвору — у граматиці результатом змішаного словотвору вважаються не лише похідні префіксально-суфіксального способу, а й такі, що утворені за допомогою суфікса та рефлексивності або префікса й рефлексивності (DLKG 2005: 409–410). Отже, у монографії рефлексивний спосіб вважається окремим, властивим лише дієсловам¹⁵, способом словотвору: на с. 12 зазначено суфіксальні, префіксальні, флексійні похідні й написано, що «дієслова утворюються також за допомогою властивого лише їм афікса рефлексивності (частки рефлексивності). Отже, похідні класифікуються за основним словотвірним засобом».¹⁶ Не виникає сумнівів щодо прикладів суфіксальних, префіксальних і флексійних похідних, але тут же написано про такі дієслова, утворені за допомогою частки рефлексивності (?): įsikatinti ‘взяти на виховання загублену кішку’ (: įkatinti), užsigr ybauti ‘заробити гроші на проданих грибах’ (: užgrybauti). Чи справді роль рефлексивності тут така сама, як у суфіксальних, префіксальних і флексійних похідних? У працях із морфології вказується різна кількість значень рефлексивності, але найчастіше згадуються пряме (prausia — prausiasi), непряме (neša — nešasi, perka — perkasi), обмеження сфери дії самим виконавцем (kelia — keliasi) та ін. (LKE 471) — останні значення можна відчути, порівнюючи нерефлексивну й рефлексивну форми įkatinti (‘взяти на виховання загублену кішку’) та įsikatinti (‘взяти [тобто взяти собі / самому — рец.] на виховання загублену кішку’), užgrybauti (‘заробити гроші на проданих грибах’) і užsigr ybauti (‘заробити собі гроші, свої

¹³ Варто зазначити, що можливість утворювати похідні (див. с. 68 sočiapilvis) із закінченням від сполучення sočių pilvu загалом суперечить традиційному погляду, за яким похідні та складні слова (відповідно суфіксальні похідні й композити) розрізняються саме за кількістю твірних слів і за яким похідні типу sočiapilvis, -ė вважаються складними словами (див. Keinys 1999: 18; Urbutis 2009, 333; LKE 148, 590 та ін.).

¹⁴ Таку саму позицію бачимо і в Žodžių darybos vedlys (Murmulaitytė, Aleksaitė 2021), у дисертації A. Aleksaitė (2022: 167–170).

¹⁵ Те, що цей спосіб словотвору властивий винятково одній частині мови, а не всім (похідним різних частин мови), також підсилює обрану позицію не вважати рефлексивний спосіб окремим.

¹⁶ Рефлексивним похідним присвячено підрозділ 1.5.2 монографії, див. с. 39–41.

330

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Daiva Murmulaitytė. Naujažodžių darybos ir morfemikos tyrimų perspektyvos (Lietuvių kalbos naujažodžių duomenyno atvejis)

для потреб – рец.] грошей від проданих грибів¹). Варто звернути увагу на те, що на с. 53 те саме дієслово užsigrybauti уже пояснюється як дериват із префіксом і зворотністю: «[...] кілька утворених за аналогією до інших слів із префіксом і афіксом зворотності (užsigrybauti ‘заробити грошей від проданих грибів’, пор. užsidirbti, atsiseimauti ‘достатньо, аж до небажання залишатися членом Сейму’, пор. atsivalgyti)» (с. 53). Вважається, що дієслова типу užsigrybauti є префіксальними дериватами, а зворотність — додатковим словотвірним засобом¹⁷, частиною складного форманта; пор. дієслова, які вважаються префіксальними дериватами: užsibūti (: būti), atsivalgyti (: valgyti), išsigulėti (: gulėti) (Keinys 1999: 89–90), persivalgyti (: valgyti), užsižiopsoti (: žiopsoti) (Barauskaitė 1985: 30), atsivalgyti (: valgyti), įsiplepėti (: plepėti) (Ružė 2012: 58) та ін. У монографії загалом дотримано позиції A. Paulauskienė та DLKG, і це право й вибір авторки (отже, ця позиція переконує дослідницю). Однак у монографії цьому способу словотвору, який у випадку окремих слів вважається зворотним словотвором, слід було приділити більше уваги¹⁸; крім того, про цей спосіб не варто було замовчувати й у розділі про способи словотвору¹⁹.

Із зворотністю частково пов’язане інше місце монографії, де йдеться про вибір твірного слова (і його форми): на с. 11 написано: «Можуть вилучатися також префікс твірного слова або афікс зворотності, наприклад: džiugena ‘людина, яка радіє’ (: džiaugtis), išvarža ‘величезний викид сонячної плазми’ (: išsiveržti) (докладніше про зміни словотвірної основи див.: Urbutis 2009: 231–246; Jakaitienė 2009: 243; Barauskaitė 1985: 21–25; Keinys 1999: 19–20)». Тут слід зазначити два моменти: цілком погоджуючись із тим, що зворотність твірного слова інколи пропускається й не переходить до деривата, варто було згадати також розглянуту в рецензії позицію, згідно з якою у працях деяких науковців зворотність інколи вважається другорядним словотвірним засобом, частиною складного форманта. Інше питання полягає в тому, що, згадавши про можливість непереходження префікса твірного слова до деривата, слід було подати принаймні один приклад, який ілюструє це твердження: обидва деривати (džiugena, išvarža) ілюструють лише пропуск зворотності твірного слова.

¹⁷ Обидві можливості можна було б позначити так: už(si)grybauti ‘заробляти гроші від проданих грибів’ (: grybauti).

¹⁸ Монографія — саме той жанр, у якому можна (і слід) обговорювати дискусійні питання, трактовані неоднаково.

¹⁹ В іншому місці монографії (де йдеться про способи словотвору) зворотний спосіб словотвору не згадується — на с. 13 написано про 4 основні та змішаний спосіб словотвору: «Поряд із переліченими основними способами словотвору — суфіксальним дериватом, або суфіксацією, префіксальним словотвором, або префіксацією, словотвором за допомогою закінчень, або парадигмацією, і складанням, або композицією (Urbutis 2009: 333–340; Keinys 1999: 22–23), — у литовській мові трапляється також змішаний словотвір [...]» — як видно, тут покликаються на праці V. Urbutis і S. Keinys, але в них про окремий — зворотний — спосіб словотвору не йдеться.

Recenzijos / Reviews

331

JOLANTA VASKELIENĖ

До кінця не зрозумілий принцип подання твірних слів і форм, наприклад: agurkžuvė (: agurkas + žuvis), įvairiareligis, –ė (: įvairus, –i + religija), kalbaknisys, –ė (: kalba + knisti), але klišakalbė (: kliša kalba), kalbokūra (: kalbą kūrė) та ін. Оскільки типи дериватів позначаються знаком плюс (+) (див. таблицю 9 — іменник + іменник, прикметник + іменник тощо), то, здається, всюди очікувалося б таке саме оформлення²⁰. Щодо вибору форми твірного дієслова: в одному місці подано не лише інфінітив, а й форму дієслова, на яку дериват безпосередньо спирається, а в іншому — лише інфінітив; пор., наприклад, на с. 12 pojautis (: pajausti, pajautė) і keitėjimas (: keistėti), на с. 63 vargospūdis (: vargas + spaudė) і skrajutė (: skrieti) — keitėjimas спирається на основу минулого одноразового часу (keitėjo), skrajutė — на skrieja або skriejo тощо. У будь-якому разі принцип подання твірних слів і форм можна було пояснити.

Ще кілька дрібниць. Дериватами незрозумілого типу вважаються kūnovara і megztipaltis; із наведених у ND прикладів (із поясненнями) видно, що семантично вони пов’язані з двома іменниками — kūnas, vara та megztinis, paltas (отже, найімовірніше, це тип іменник + іменник, однак слід було б обговорити megztipaltis дезінтеграцію); а можливо, цей дериват можна було б написати поруч із rašyt namis та ін. (див. с. 85). До незрозумілих можна було б віднести й šokvaikštis, наведений у таблиці 9 (с. 80) зі знаком питання й віднесений до складного слова типу іменник + дієслово. Вважається, що в 4-й таблиці, зазначаючи вид словотвірних формантів²¹, точніше було б написати не «Priesagos», а «Priesagos (baigmenys)», оскільки неодноразово зазначається, що слова з однаковими закінченнями можуть бути і дериватами, і недериватами (наприклад, на с. 52 слушно написано: «Отже, –acija не в усіх випадках можна вважати словотвірним формантом; іноді неологізми просто мають ці морфеми (суфікс –acij– і закінчення –a), оскільки таку форму було запозичено, а не утворено в литовській мові»).

Завершуючи рецензію, слід сказати, що зауваження (міркування) дискусійного характеру аж ніяк не применшують виконаної авторкою роботи. Daivai Murmulaitytei вдалося підготувати монографію високого рівня з погляду змісту й форми — від об’єкта та мети дослідження до послідовної реалізації завдань для її досягнення. Цю монографію слід вважати вагомим внеском у розвиток наук про словотвір, неологію (частково також лексикологію й лексикографію). І хоча Daiva

²⁰ У граматиках і працях зі словотвору біля дериватів зазвичай зазначають не словосполучення, а два твірні слова (без знака плюс). Варіативне подання твірних слів у монографії, найімовірніше, пов’язане з вибором авторки: що вважати словотвірною основою — два окремі слова чи словосполучення.

²¹ Написання «словотвірний формант» (див. с. 11 монографії) передбачає, що слово є дериватом (тобто словом, утвореним від твірного слова (слів)), тоді як –(i)acija мають як ті, які можна вважати дериватами, так і запозичення (про трактування слів із –(i)acija та їхніх спільнокореневих відповідників із –imas див. Vaskelienė 2022).

332

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Daiva Murmulaitytė. Naujažodžių darybos ir morfemikos tyrimų perspektyvos (Lietuvių kalbos naujažodžių duomenyno atvejis)

Мурмулайтите видала книжку, яка найбільш корисна для науковців (передусім для фахівців із словотвору, морфології, лексикології), але вона (або її частини) має бути цікавою та корисною також для читачів, які загалом цікавляться новотворами, неологізмами, базами даних; монографією викладачі, студенти й учителі могли б платно та творчо скористатися.

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Алексайте Агне 2022: Словотвір литовської мови (на основі Бази даних неологізмів за 2011–2019 рр.): докторська дисертація, Vilnius: Інститут литовської мови.

Бараускайте Даля 1985: Словотвірний аналіз слів: методичний посібник, Шяуляй: Шяуляйський педагогічний інститут.

DLKG 2005: Граматика сучасної литовської мови, 4-те виправлене видання, ред. V. Ambrazas, Vilnius: Інститут наукових і енциклопедичних видань.

Якайте́не Евальда 2009: Лексикологія, Vilnius: видавництво Вільнюського університету.

Кейніс Стасіс 1999: Словотвір нормативної литовської мови, Шяуляй: видавництво Шяуляйського університету.

LKE – Енциклопедія литовської мови, уклад. K. Morkūnas, ред. V. Ambrazas, Vilnius: Інститут наукових і енциклопедичних видань, 2008.

LKG 1971: Граматика литовської мови 2, головний редактор K. Ulvydas, Vilnius: Mintis.

Мурмулайтите Дайва, Алексайте Агне 2021: Путівник зі словотвору [електронний ресурс], Vilnius: Інститут литовської мови. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/zo-dziu-darybos-vedlys/. DOI: 10.35321/zodziu-darybos-vedlys.

ND – Мілюнайте Рита, Алексайте Агне. База даних неологізмів литовської мови [Постійний онлайн-довідник від 2011 р.], уклад. R. Miliūnaitė, Vilnius: Інститут литовської мови. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/nauja zodziai/naujienos [переглянуто 2023–01–25–27].

Паулаускене Алдона 1983: Нарис морфології литовської мови, Каунас: Šviesa.

Паулаускене Алдона 1994: Морфологія литовської мови. Лекції для лінгвістів-литуаністів, Vilnius: видавництво наукових і енциклопедичних видань.

Паулаускене Алдона 2007: Основи морфології литовської мови, Каунас: Technologija.

Руже Альбертас 2012: Морфологія литовської мови II, Vilnius: видавництво Вільнюського університету.

Recenzijos / Reviews

333

JOLANTA VASKELIENĖ

Smetona Antanas 2005: Щодо питання розмежування основних способів словотворення. – Acta Linguistica Lithuanica 52, 83–89.

Urbutis Vincas 2009: Теорія словотвору, 2-ге видання, Вільнюс: Інститут видавництва наукової та енциклопедичної літератури.

Vaskelienė Jolanta 2022: Про споріднені за коренем іменники литовської мови із суфіксами –(i)acija та –imas. – Respectus Philologicus 41, 94–106. DOI: 10.15388/RESPECTUS.2022.41.46.111.

Vaskelienė Jolanta 2022a: Продуктивні типи новотворів — похідних іменників і прикметників. – Acta Linguistica Lithuanica 87, 177–199. DOI: 10.35321/all87–09.

Подано 2 лютого 2023 р.

JOLANTA VASKELIENĖ Шяуляйська академія Вільнюського університету, вул. Вітаутаса, 84, LT-76352 Шяуляй, Литва [email protected]

334

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII