ОЛЕКСАНДРА В. ПОПОВА

Державна установа «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0002-6244-5473

Сфери досліджень: викладання англійської та китайської мов майбутнім перекладачам (засоби навчання та соціально-політичне підґрунтя для розвитку навичок аудіювання, говоріння, читання й письма); перекладознавство (дискурсивний аналіз, адекватність перекладу, перекладацька компетентність, тактичні та стратегічні питання перекладу); загальне мовознавство; зіставне мовознавство тощо.

ІЛОНА М. ДЕРІК

Державна установа «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0002-8979-4745

Сфери досліджень: перекладознавство, загальне мовознавство, стилістична інтерпретація, дискурсознавство, германістика.

НАТАЛІЯ С. ЖМАЄВА

Державна установа «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0003-3382-0155

Сфери досліджень: дискурсивний аналіз, лінгвістика тексту, перекладознавство.

DOI: doi.org/10.35321/all88-12

ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ СУЧАСНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Особливості перекладу сучасного політичного дискурсу

254

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто питання, пов’язані з поняттям оцінно-ставленнєвої категорії, представленої в лінгвістиці, та її проявом у політичному дискурсі. Автори досліджують структуру позитивного й негативного ставлення адресата до певної ситуації, що породжує емоційний компонент конотації. Особливу увагу приділено семантичній структурі оцінних ставлень і засобам їх вираження. Поняття «оцінно-ставленнєва категорія», «політичний дискурс» і «політична комунікація» розглянуто з різних поглядів. Визначено функції політичного тексту, а також стратегії перекладу (стратегію третинного перекладу) і тактики (перекладацькі граматичні трансформації — перестановки, заміни, додавання та опущення). Автори на матеріалі українських політичних текстів наводять приклади того, як виникають певні почуття співрозмовників за допомогою емоційної структури окличних і риторичних запитань, вигуків, висловів подяки, похвали, осуду тощо. Представлено способи їх відтворення англійською мовою.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: політичний дискурс, оцінні ставлення, стратегії й тактики перекладу, емоційна конотація, семантика.

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються питання, пов’язані з поняттям категорії оцінного ставлення в мовознавстві, та прояви цієї категорії в політичному дискурсі. Автори досліджують структуру позитивного й негативного ставлення адресата до певної ситуації, яка створює емоційний компонент конотації. Значну увагу приділено семантичній структурі оцінного ставлення та засобам його вираження. Поняття «категорія оцінного ставлення», «політичний дискурс» і «політична комунікація» розглядаються з різних аспектів. У статті визначено функції політичного тексту, стратегії перекладу (стратегію перекладу для третіх осіб) і тактики (граматичні трансформації перекладу — заміни, перестановки, додавання та пропуски). Автори наводять приклади українських політичних текстів, що ілюструють, як виникають певні почуття співрозмовників завдяки емоційній структурі окличних і риторичних запитань, вигукам, фразам подяки, похвали, осуду та іншим. Наведено способи їх перекладу англійською мовою.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: політичний дискурс, оцінне ставлення, стратегії й тактики перекладу, емоційна конотація, семантика.

1. ВСТУП

Оцінне ставлення вважається досить узагальненим явищем, яке можна ототожнити з когнітивною діяльністю. Оцінна діяльність властива людині

Straipsniai / Articles

255

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

за своєю природою, оскільки все довкілля, яке сприймає людина, співвідноситься з наявною оцінною картиною світу.

Оцінне ставлення як категорія міцно увійшло до сфери різноманітних лінгвістичних досліджень. Термін «ставлення» вже давно широко використовується у статтях, монографіях і дисертаціях. Категорію оцінки досліджували численні вітчизняні та зарубіжні науковці (Kosmeda 2000; Prychod’ko 2001; Ostrovs’ka 2001; Kolšanskij 2018; Arutjunova 1984; Vol’f 1985; et al.).

Взаємодія людини з довкіллям сприяє формуванню оцінного бачення світу. Оцінний характер людського пізнання висвітлюється в численних дослідженнях. Загальновизнано, що визначальна функція комунікації належить лексиці. Aleksander I. Iliadi (2022: 30–63) зосереджується на етимологічних особливостях слов’янсько-іранських складних слів, які трансформували свою семантику. Отже, під час спілкування в сучасних умовах необхідно враховувати давню й сучасну семантику лексики. Взаємодія людини з довкіллям сприяє формуванню оцінного бачення світу. Оцінний характер людського пізнання висвітлюється в численних дослідженнях. Nina D. Arutjunova (1984) відносить оцінне ставлення до суто людських категорій. З одного боку, оцінка визначається фізичною та психічною природою людини, її буттям і почуттями; з іншого — визначає спосіб мислення людини, її діяльність, ставлення до інших людей і об’єктів дійсності, сприйняття мистецтва (Arutjunova 1984). Оцінне ставлення як категорія вивчається в різних галузях знань, таких як філософія, логіка, етика та психологія. Сучасна психологія стверджує, що ставлення тісно пов’язане з когнітивною функцією.

Оцінні ставлення виникають у межах комунікації, яка може мати різний характер: соціальний, міжособистісний, культурний, політичний, масово орієнтований (Lasswell 2006; McLuhan, Fiore 1967; Powell, Cowart 2016; Shannon 1948). Мета й перебіг комунікації зумовлені соціальними компонентами (Habermas 2000; Motrenko 2005; Sosnin, Mychnenko, Lytvynova 2011). Комунікація реалізується за допомогою мовних знаків, спільної системи символів, а також екстралінгвістичних засобів (міміка, жести тощо), які можуть породжувати маніпуляцію відповідно до намірів і цілей мовців (Oleškov 2006). Отже, можна припустити, що під час обміну інформацією комуніканти схильні змінювати спосіб свого мислення (Harre, Smith 1995; Parygin 1999). Процес передавання інформації класифікують як вербальний, невербальний, емоційний і когнітивний. Психологи та філософи мови вважають, що комунікація повинна мати засоби переконання, зокрема техніки маніпуляції, для досягнення позитивних ефектів і розвитку суспільної свідомості (Andreeva 2000; Černova, Slotina 2012; Holovatyj 2006; Chmiljar 2017).

256

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

Політичний дискурс, поряд з іншими видами дискурсу (адміністративним, юридичним, військовим, педагогічним, релігійним, медичним, економічним, рекламним, спортивним, науковим, медійним тощо), належить до інституційного дискурсу (Van Dijk 1995). Він значною мірою проявляється в соціальному середовищі та передбачає використання специфічних вербальних засобів і засобів, що провокують певне ставлення. Контекстуальне тло кожного конкретного дискурсу слід аналізувати, щоб зрозуміти, як він функціонує, і мати змогу моделювати його процес та результати (Harris 1952; Schiffrin, Tannen, Hamilton 2001; Бaceвyч 2010; Karasik 2010; Shymko 2021).

Слід зазначити, що нині Україна переживає складні часи, пов’язані з воєнними діями. Тому політична діяльність відіграє істотну роль у всіх сферах життя: соціальній, культурній, освітній, економічній, дипломатичній тощо. Сприйняття українцями рішень Уряду залежить від засобів і способів донесення суспільно важливої інформації до громадян України. Оскільки Україна інтегрується до Європейського Союзу, місія перекладача набула особливого значення. Саме перекладачі представляють Україну на світовій арені, а їхнє розуміння денотативної та конотативної семантики позначається на результатах передавання політичних «повідомлень» країнам-партнерам. З огляду на зазначене актуальність роботи визначається потребою глибшого дослідження проблем, пов’язаних із відтворенням оцінно-ставленнєвої категорії в межах політичного дискурсу в перекладознавчому аспекті, а також аналізом особливостей її відтворення під час перекладу зазначених текстів з української мови англійською. Промови Президента України Volodymyr Zelenskyi містять оцінні та ставленнєві конотації, наділені негативною і позитивною семантикою. За визначених умов надзвичайно важливо, з одного боку, адекватно їх декодувати, а з іншого — трансформувати їхню сутність англійською мовою. Отже, лінгвістичне та екстралінгвістичне підґрунтя оригінальних промов Volodymyr Zelenskyi та їхні актуалізації цільовою мовою (англійською) є нашими об’єктами дослідження; засоби перекладу оцінної та ставленнєвої лексики з української мови англійською в межах досліджуваного матеріалу є предметом дослідження.

Мета цього дослідження полягає у виявленні значення поняття оцінно-ставленнєвої категорії в лінгвістиці та її прояву в політичному дискурсі. Мета ґрунтується на таких завданнях:

• проаналізувати засоби вираження ставлень у вихідній мові (українській);

• виявити засоби перекладу для відтворення ставлень у цільовій мові (англійській).

Straipsniai / Articles

257

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

Матеріал і методологія дослідження. Українські тексти промов і щоденних звернень Президента України Volodymyr Zelenskyi за період із березня 2022 року до грудня 2022 року, а також їхні переклади англійською мовою було обрано як матеріал дослідження. Ці матеріали розміщено на офіційному вебсайті Офісу Президента України (доступно за адресою: https://www.president.gov.ua/news/speeches), у Twitter і Facebook. Обсяг вихідних текстів становить 65 умовних друкованих аркушів.

Комплексний аналіз українського публічного дискурсу в нашому випадку передбачає інтегроване застосування наукових методів дослідження, зокрема:

• метод суцільної вибірки — для формування емпіричного матеріалу в межах політичного дискурсу;

• лінгвістичний аналіз — для виявлення лінгвістичних та екстралінгвістичних оцінних і ставленнєвих маркерів політичного дискурсу;

• метод теоретичного узагальнення досліджуваного матеріалу — для виявлення адекватних засобів перекладу, які слід застосовувати під час відтворення промов українського політичного лідера — Президента України Volodymyr Zelenskyi — англійською мовою з урахуванням мовних особливостей української та англійської мов;

• метод перекладознавчого аналізу — для виявлення особливостей перекладу досліджуваного матеріалу англійською мовою.

2. ОЦІННО-СТАВЛЕННЄВА КАТЕГОРІЯ: ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ, ЇЇ СУБ’ЄКТ І ОБ’ЄКТ В ОЦІННО-СТАВЛЕННЄВИХ ВИСЛОВЛЮВАННЯХ

Мова забезпечує відображення взаємин людини з навколишнім світом у різних аспектах. Особливо це стосується ставлення (оцінки). Оцінка-ставлення може розглядатися як комплексна категорія; варто припустити, що навряд чи існує мова у світі, яка не має власних назв для доброго чи поганого.

Це питання й досі залишається актуальним через різноманітність досліджень оцінно-ставленнєвої категорії та різні підходи до визначення оцінно-ставленнєвих значень, а також аналізу оцінно-ставленнєвих категорій. Крім того, оцінність є досить складним явищем для подальшого аналізу й розуміння, і її вивчають не лише в лінгвістиці, а й у багатьох інших науках. Інтерес лінгвістів до поглибленого вивчення

258

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

оцінно-ставленнєвої категорії лише зростає завдяки наявності широкого спектра засобів її вираження.

Щодня людина має дізнаватися про явища довкілля та висловлювати своє ставлення до них. Оцінка є компонентом процесу, спрямованого на відображення повсякденної дійсності й установлення ставленнєвого зв’язку між суб’єктом та об’єктом. Нині вивчення оцінно-ставленнєвої категорії має особливе значення, оскільки питання взаємозв’язку та взаємодії семантики й прагматики стає актуальним як у теоретичному, так і в практичному аспектах.

Зміст оцінки та ставлення завжди був предметом дискусій серед філософів, логіків і лінгвістів. Занепокоєння було зумовлене відсутністю чітких критеріїв оцінки та ставлення. Філософська категорія оцінки та ставлення характеризується такими функціями: світоглядною, методологічною (дає людині загальну орієнтацію у світі), логічною (бере участь у розумовому процесі), практичною та функцією, орієнтованою на розвиток духовної культури (Zagraevskaja 2007).

Основний напрям дослідження оцінно-ставленнєвої категорії сучасними науковцями пов’язаний із визначенням оцінно-ставленнєвих значень і засобів їх вираження. Нині це дослідження розширилося до вивчення її семантичних, функціональних і прагматичних особливостей, тоді як раніше увага науковців була зосереджена лише на аналізі оцінно-ставленнєвої семантики та структури. Існує припущення, що оцінка та ставлення тісно пов’язані з прагматикою. Тобто мовець має намір вплинути на слухача, щоб сформувати в нього відповідну реакцію.

У галузі лінгвістики категорія оцінки спричиняє низку розбіжностей. Багато авторів часто вважають терміни «оцінювання» та «оцінність» ідентичними. Пояснюючи взаємозв’язок між цими поняттями, слід зазначити, що оцінність стосується мовної реалізації логічної категорії оцінки, тобто властивості мовних одиниць виражати ставленнєву значущість. Оцінка розглядається як судження про ставлення, рівень або властивість об’єкта. Поняття «ставлення» є основою оцінного судження, тобто в процесі співвіднесення суб’єкта оцінки зі ставленнєвою картиною світу формується оцінка об’єкта дійсності. У результаті оцінка, об’єктивована мовою та виражена мовними засобами, перетворюється на оцінність (Heleta, Žmajeva 2022: 31–43).

Часто словосполучення «категорія оцінки» та «категорія оцінності» вживаються в подібному або однаковому контексті, але нині чіткого розмежування між цими поняттями немає, і здебільшого їх використовують як взаємозамінні. Важливо зазначити, що вживання терміна «категорія оцінки» значною мірою пов’язане з визначенням логічної категорії та

Straipsniai / Articles

259

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

її реалізацією в мові, тоді як категорія оцінності проявляється переважно як лінгвістичне поняття, особливо як компонент конотації (Heleta, Žmaeva 2022: 31–43).

Оцінка вважається основною категорією дійсності. Людина аналізує весь навколишній світ: реалії, об’єкти, явища, властивості, способи поведінки. Аналізуються також думки, дії та почуття людини. Отже, предметом оцінки може бути практично все. Оцінка є чинником, що породжує формування картини світових цінностей і ставлень, оскільки цінності та ставлення притаманні кожній культурі.

Позитивне або негативне ставлення до людини, об’єкта чи явища, зумовлене відповідністю або невідповідністю його якостей критеріям оцінки суб’єкта оцінювання, тобто емоційна оцінка (Markelova 1993), як і будь-яка оцінна структура, відображається двома чинниками: об’єктивним і суб’єктивним, і являє собою співвіднесення суб’єктом оцінки об’єкта та властивостей самого об’єкта, на який спрямована оцінка.

Усі оцінки ґрунтуються на людській системі цінностей і являють собою складну семантичну полярність до предикативної пари, тобто добрий/поганий, позитивний/негативний тощо, що допомагає визначати цінність об’єктів на всіх мовних рівнях. Категорія оцінки має багато спільного з категорією модальності. Оскільки вербальне вираження суб’єктивних ставлень і оцінок актуалізується лише в процесі комунікації, відповідно, суб’єктивна модальність є категорією комунікації, що виражає суб’єктивне ставлення до змісту висловлювання. Оцінка є свідомим явищем, яке відображає результат осмислення цінності явищ довкілля. Способи оцінювання життєвих фактів, сприйнятих через власну або загальноприйняту систему цінностей, норм і законів людини, притаманні кожному індивіду.

Увага науковців зосереджена на вивченні різних аспектів оцінки: співвідношенні експресії, модальності та оцінки; засобах вираження оцінки, об’єктах оцінки, значенні категорій оцінки в перекладі, гендерних аспектах тезауруса оцінки, класифікації словесних форм оцінки та оцінювання: мовленнєвих актах тощо.

Оцінка як функціонально-семантична категорія поширюється на всі рівні мови й представлена сукупністю мовних одиниць з оцінно-ставленнєвим значенням, які виражають позитивне або негативне ставлення мовця до змісту повідомлення, спрямоване на реалізацію певного комунікативного завдання (Krysanova 1999).

Оцінка є наслідком функціонально-комунікативної спрямованості дискурсу. На її формування впливають не лише безпосередні оператори, а й багато інших чинників: пресупозиція, культурне та соціальне бачення світу, знання психології, звички, погляди відправника інформації,

260

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

знання змісту тексту, що безпосередньо передує повідомленню (Prychоd’ko 2001).

З огляду на те, що оцінка має когнітивну природу, її можна вважати логіко-суб’єктивною. Оцінні та когнітивні функції мови тісно пов’язані. Водночас вони рівноправні: оцінювання супроводжує пізнання. У процесі оцінювання створюється пізнання. Взаємозалежність оцінки та пізнання належить до сфери когнітивної лінгвістики. Виключно когнітивний підхід, який регулює взаємозв’язок мови й мислення, є доцільнішим для вивчення категорії оцінки, оскільки досліджує когнітивну діяльність людини.

Оцінювання як процес сприйняття та опрацювання інформації орієнтоване на ухвалення рішень і допомагає обирати подальші практичні дії. Людина пізнає навколишній світ і надає йому сенсу, тому в повсякденному житті вона здатна оцінювати мовленнєві факти у своїй щоденній практиці.

Походження поняття «оцінність» фіксує у своєму значенні щонайменше три істотні елементи: опис зовнішніх властивостей об’єктів і речей як об’єктів ціннісного ставлення людини до них; психотипи самої людини як суб’єкта цих відносин; взаємини між людьми та їхню комунікацію. Завдяки цьому цінності набувають узагальненого значення. Кожна категорія цінностей має базове ціннісне значення — об’єктивне, психологічне та соціальне. Пізнаючи природу об’єкта чи явища, людина виявляє певні аспекти суспільних відносин. Значущість речі або явища визначається насамперед соціальним ставленням до нього, а також цінностями — індивідуальними та загальнолюдськими. Як найповніший вияв життєвого досвіду певного суспільства, цінності формуються в певну систему, якої індивід дотримується у процесі власного оцінювання.

Індивідуальні цінності є особистісним відтворенням загальних або колективних цінностей. Кожна людина має власні цінності, що залежать від особливостей комунікації конкретної особи. Ідентифікація, прийняття та засвоєння соціальних цінностей індивідами визначаються їхньою соціальною ідентифікацією з цінностями малих контактних груп, до яких належать співрозмовники.

Думка Vinogradov про те, що «слово сяє виражальними барвами соціального середовища», і досі залишається актуальною. Учений припускає, що, «відображаючи особистість (індивідуальну чи колективну) мовця, характеризуючи його оцінку дійсності, доцільно підкреслити, що його особиста оцінка характеризує його як представника тієї чи іншої соціальної групи. Експресія завжди суб’єктивна й особистісна — від наймиттєвішої до найстійкішої, від хвилювання моменту до сталості

Straipsniai / Articles

261

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

людини разом із її безпосереднім оточенням, класом, епохою, народом, культурою» (Vinogradov 1986: 135).

В індивідуальній оцінці автор відображає не лише своє ставлення, а й загальноприйнятий у цьому суспільстві принцип речей. Тобто навіть у разі суб’єктивної оцінки існує поняття нормативної позиції. Отже, стереотипне сприйняття суб’єкта оцінки щодо нормативного стану речей, прийнятого в цьому суспільстві, є одним із критеріїв, на підставі яких надається оцінка.

Відсутність загальної думки щодо самостійності оцінно-ставленнєвої категорії спонукає розглядати її як складовий елемент категорії порівняння, виокремлюючи інтегральну категорію «порівняння й оцінки». Таке узагальнення не позбавлене сенсу, оскільки «порівнювати означає висловлювати своє ставлення, “оцінювати”, “вимірювати”, керуючись нашими почуттями та пристрастями» (Karcevskij 1976: 107–112).

Elena M. Vol’f вважає, що оцінка передбачає невід’ємні якості суб’єкта, тобто містить об’єктивний компонент. За Vol’f, суб’єкт оцінки ґрунтується як на особистому ставленні до об’єкта оцінки, так і на стереотипних ставленнях до об’єкта (Vol’f 1985).

Виокремлення типів оцінки є однією з проблем дослідження оцінки. Існує низка класифікацій оцінок, заснованих на різних критеріях. Vol’f (1985) поділяє оцінки на емоційні та раціональні. Емоційна оцінка є передусім індивідуальною оцінкою, яка являє собою безпосередню реакцію на об’єкт. Вона ґрунтується на індивідуальних стереотипах, що містяться в уяві конкретного мовця. Значення раціональної оцінки тяжіє до усунення часових меж. Емоційна оцінка спрямована на зміну емоційного стану співрозмовника й виклик відповідної реакції, тоді як раціональна оцінка покликана погодитися або не погодитися з висловленою думкою (Heleta, Žmāeva 2022: 31–43).

Залежно від кількості об’єктів оцінювання розрізняють абсолютні або відносні оцінки. Для визначення абсолютної оцінки можна використовувати терміни «добре» і «погано», а для визначення відносної (порівняльної) — терміни «краще» і «гірше». У разі абсолютної оцінки об’єкт оцінювання зазвичай один, а у разі відносної оцінки таких об’єктів два. Іншими словами, абсолютна оцінка містить імпліцитне порівняння, засноване на спільності соціальних стереотипів, тоді як порівняльна оцінка полягає у зіставленні об’єктів між собою (Sapir 1985: 43–78). Отже, відповідно до характеру оцінювання, його можна поділити на позитивне, негативне та нейтральне, що ґрунтується відповідно на схваленні, засудженні або відсутності виражених характеристик. Науковці стверджують, що різні типи оцінки можуть по-різному виражатися в мові (Heleta, Žmāeva 2022: 31–43).

262

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

З погляду семантики оцінка охоплює ціннісний аспект значення мовних виразів; суб’єкт оцінювання вважає, що об’єкт оцінювання є добрим або поганим (Vol’f 1985). Сукупність усіх цінностей, як позитивних, так і негативних, становить ціннісну картину світу суспільства. Ціннісна картина світу визначається особливостями культури, має власний історично сформований характер, притаманний цій культурі, і вирізняє її на тлі світової культури (Pisanova 1997). Науковці розрізняють загальнолюдські та національно-культурні системи цінностей; колективні та індивідуальні (Heleta, Žmaևva 2022: 31–43).

Оцінка характеризується специфічною структурою. На основі логіки оцінок виокремлюють обов’язкові компоненти структури оцінки: суб’єкт оцінювання, тобто особа, яка надає цінність будь-якому предмету, виражаючи оцінку; об’єкт — предмет оцінювання (об’єктом можуть бути індивідуальні якості описуваного суб’єкта); характер оцінки визначає, чи кваліфікує вона предмети як добрі або погані; підставою оцінки вважаються позиції та докази, які спонукають суб’єкта до схвалення або засудження. Лінгвістична категорія оцінки передбачає наявність у її структурі додаткових компонентів, таких як предикат оцінки, аспект і мотивація оцінки. Зокрема, Telija розглядає структуру оцінки в мові так: «Суб’єкт (особистість з її уподобаннями та світоглядом) і об’єкт (фрагмент світу в його системних зв’язках) поєднані оцінним судженням, у якому виражається та чи інша пристрасть суб’єкта до світу» (Telija 1986: 16).

Вивчення оцінності з боку семантики допомогло виявити, що суб’єктивні та об’єктивні чинники тісно пов’язані. Можна навіть зазначити, що об’єктивне й суб’єктивне є різними сторонами одного й того самого явища, а саме пізнання та відображення дійсності. Суб’єктивність ґрунтується на об’єктивності. На основі явищ, що існують в об’єктивній дійсності, формується їхня суб’єктивна оцінка.

Суб’єктом структури оцінки може бути людина, частина суспільства або все суспільство; оцінка також може не мати суб’єкта, але вона завжди є регулятивною. За Aleksandr A. Ivin (2015), формулювання релятивізму полягає в тому, що «те, що є добрим для однієї людини, може не бути добрим для іншої, і завжди слід зазначати, для кого саме щось є добрим, тобто релятивізувати оцінку, вказуючи особу, яка її висловлює» (Ivin 2015: 46–47).

У лінгвістичних дослідженнях, присвячених питанням, пов’язаним із суб’єктом в оцінних висловлюваннях, зазначається, що суб’єкт оцінки відрізняється від суб’єкта мовлення. У першому випадку ним може бути як автор тексту, так і будь-хто інший. Існують також два типи суб’єкта: той, хто висловлює оцінну точку зору, і той, для кого об’єкт має цінність. Дослідники

Straipsniai / Articles

263

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

зазначають, що суб’єкт оцінки може не бути виражений у висловлюванні, проте воно все одно не втрачає свого оцінного значення. Об’єкт оцінки завжди присутній у висловлюванні; ним може бути особа, предмет, явище або стан речей, до якого належить оцінка (Heleta, Žmaeva 2022: 31–43).

Специфіка об’єкта в структурі оцінки визначає основні відмінності між оцінкою та класифікацією: оцінка слугує для виокремлення об’єкта серед подібних, тоді як класифікація включає об’єкт до складу класу. Невід’ємною умовою оцінювання суб’єкта є виконання ним певної функції. Оцінка стає можливою, коли суб’єкт набуває функціональної значущості, одночасно вказуючи на критерії формування оцінних суджень. Семантичний зв’язок оцінних слів і позначень об’єкта оцінки здійснюється на основі аспекту оцінки, який вказує на ознаки об’єкта, що підлягає оцінюванню (ibid).

Структура оцінки охоплює елементи трьох типів: експліцитні, імпліцитні та ті, що реалізуються в обох випадках. Важливою ознакою оцінки є наявність суб’єктивного чинника, який взаємодіє з об’єктивним. Думки науковців щодо питання суб’єктивності й об’єктивності в оцінці різняться. З іншого боку, оцінність ототожнюють із усією сферою суб’єктивного в мові, а будь-яке використання мови суб’єктом вважають оцінним. Gennadij V. Kolšanskij визнає наявність оцінного чинника в будь-якому пізнавальному акті, а отже, оцінка міститься всюди, де суб’єкт пізнання стикається з об’єктивним світом і відбувається словесне вираження цього зіткнення (Kolšanskij 2018). Arutjunova (1984) зазначає, що оцінка виражає суб’єктивне ставлення до явищ довкілля, але не відображає їхніх об’єктивних ознак. Суб’єктивну природу категорії оцінки можна пояснити залежністю оцінки від чинника, що сприяє певній дійсності, її системи цінностей і ставлення до світу (ibid).

Відповідність між описовими та оцінними значеннями найвиразніше виявляється в семантиці прикметників, оскільки вони складаються з характеристичної семантики. Крім них, таку саму роль можуть виконувати семантика часток, модальних слів, вигуків, іменників і дієслів.

Науковці наполягають на врахуванні об’єктивного чинника оцінки. У процесі вираження свого ставлення до об’єкта оцінки суб’єкт оцінювання спирається на властивості об’єкта оцінки, а не лише на власні уподобання. Крім того, важливо брати до уваги наявність як суб’єктивних, так і об’єктивних чинників. Щоб оцінити об’єкт, людина спочатку повинна зрозуміти його справжні властивості й лише потім висловити своє ставлення

264

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

до них. Отже, суб’єктивний підхід до предметів не може передувати об’єктивному, він іде за ним (ibid).

Вивчення суб’єктивних та об’єктивних чинників оцінювання передбачає розмежування оцінного й описового компонентів значення. Традиційно вважають, що зв’язок між описовими та оцінними значеннями найчіткіше й найочевидніше виявляється в системі прикметників, основою якої є їхня знакова семантика. Так, серед прикметників є описові слова, що не містять жодної оцінки (наприклад, Portuguese, copper, morning, two-legged тощо), оцінні (good, excellent, wonderful, stunning, bad тощо) та прикметники, які поєднують оцінний і описовий зміст (convenient, interesting, smart, interesting, beautiful, ugly) (Vol’f 1985).

3. ПОЛІТИЧНИЙ ДИСКУРС ЯК КОМУНІКАТИВНИЙ ПРОСТІР ВИЯВУ КАТЕГОРІЇ ОЦІНКИ

Нині політичну комунікацію повсюдно розглядають крізь призму дискурсу, оскільки основну увагу приділяють реалізації мовленнєвого впливу за допомогою мовних виразів поряд з оцінністю. Оцінка є невід’ємним компонентом політичного мовлення, що відображається у відносинах із народом. Завдяки оцінності стає можливим досягнення ключової мети політичного мовлення — переконати адресата, здобути його довіру та спонукати його до дії. Іншими словами, оцінка є основним чинником переконання.

Політичний текст має на меті масово інформувати читача (слухача, глядача) про основні суспільно важливі проблеми та події, що нині відбуваються в будь-якому суспільстві; це ефективне й результативне формування суспільної оцінки щодо образу реальної дійсності; це широке управління громадською думкою та маніпулювання нею через ідеологічний вплив на суспільство.

Політична комунікація завжди являє собою не лише інформаційний простір, а й оцінку аналізованих реалій. Це передусім зумовлено тим, що мета політичного дискурсу полягає не лише в об’єктивній оцінці обставин, а й у переконанні адресата та спонуканні його до дії. Провідним чинником цього переконання є оцінка суб’єктів політичної діяльності, ситуацій і дій.

Політичний текст у широкому розумінні охоплює форми комунікації, у яких компоненти є частиною політичного лексико-семантичного поля: зміст повідомлення, адресат або суб’єкт. У вужчому розумінні політичний дискурс

Straipsniai / Articles

265

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

є дискурсом, метою якого є реалізація, збереження та навіювання політичної влади (Kolesnikova 2011: 67–69).

Anatolij N. Baranov та Evgenij G. Kazakevič розглядають політичний дискурс як сукупність усіх мовленнєвих актів, що використовуються в політичних дискусіях, а також правил публічної політики, освячених традицією та перевірених досвідом (Baranov, Kazakevič 1991).

Оцінка політичного дискурсу може спостерігатися як експліцитно, так і імпліцитно, тобто у відкритому або прихованому значенні. Оцінку можна диференціювати так: позитивна, нейтральна та негативна.

У лінгвістиці виокремлюють такі характеристики політичного дискурсу: діалогічність, оцінність/емоційність, переважання масової аудиторії; домінантний чинник емоційності та значний обсяг актуальної комунікації; семантична невизначеність, евфемізм, навмисне ухиляння від дійсності, різноманітні плітки; опосередкованість політичної комунікації завдяки засобам масової інформації; потреба політиків «працювати для публіки», залучати її відповідно до свого образу, манери спілкування; динамізм політичного мовлення визначається актуальністю повсякденних реалій і мінливістю політичних обставин.

Отже, оцінність відповідає критеріям політичної комунікації. Оцінка не лише належить до основних функцій політичного дискурсу, а й відіграє допоміжну роль. Актуальність і частотність оцінки в політичних текстах визначаються чинником політичної ситуації. Оцінка допомагає реалізувати основні функції політичного дискурсу: інформаційну, аргументативну, функціональну, делімітативну та груподиференційну. Оцінка політичного дискурсу й способи вираження прямої та непрямої оцінки розглядаються як мета та властивості будь-якого політичного тексту. Реалізація будь-якого інформативного політичного повідомлення ґрунтується на п’яти основних цілях: інформаційній, аналітичній, регулятивній, оцінній і пропагандистській.

Політичний дискурс безпосередньо впливає на свідомість адресата, а зміна його картини світу відбувається через репрезентацію оцінних концептів у політичних текстах. Mironova стверджує, що політичний дискурс безпосередньо пов’язаний із ціннісними орієнтаціями в суспільстві. Категорії оцінки часто розглядають як семантичні та когнітивні конструкти. До останніх належать загальнолюдські риси: справедливість, добро, зло, демократія, свобода. Отже, політичний дискурс ґрунтується на оцінних концептах. Саме тому його безсумнівна належність до оцінних дискурсів не викликає сумнівів, тобто в політичному дискурсі аксіологічні стратегії є основними (Mironova 1997: 30–45).

Порівняно з «оцінкою», «оцінність» є передусім лінгвістичним поняттям. Černjavskaja трактує оцінку як компонент семантичної структури мовної одиниці; оцінка виражається мовними засобами або інформацією

266

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

вбудованою в семантику одиниці про позитивні або негативні характеристики об’єкта, про схвальне/несхвальне ставлення до об’єкта (Černjavskaja 2001: 20–50). Водночас необхідно визначити здатність оцінки демонструвати значно більшу різноманітність ставлення суб’єкта до об’єкта дійсності, ніж звичайне ставлення, засноване на протиставленні схвального/несхвального ставлення. Саме тому оцінка може бути виражена прямо або приховано.

Інший автор вважає, що до структури оцінки слід також включити картину світу — систему цінностей суб’єкта, яка охоплює систему цінностей його/її суспільства та пов’язану з нею індивідуальну систему цінностей самого суб’єкта (Romanova 2008).

Розглядаючи оцінку з погляду її відображення за допомогою мовних засобів, її поділяють на експліцитну (очевидну) та імпліцитну (приховану). Експліцитна оцінка характеризується чітким, відкритим переконуванням із визначенням проблем, що постають у полі зору аудиторії, та засобів їх розв’язання, у більшості випадків без будь-якої можливості вибору. Імпліцитна оцінка, своєю чергою, зумовлена наміром спрямувати увагу реципієнтів на власні висновки, що відповідають авторському задуму.

Репрезентації прихованої оцінки сприяють слова з відповідною конотацією, фразеологічні одиниці, спеціальні типи синтаксичних конструкцій та інтонація. Експліцитна оцінка відтворюється за допомогою специфічної текстової форми, яка містить різноманітні натяки й асоціації. Можна визначити, що реалізація регулятивної функції політичного мовлення досягається саме завдяки оцінності.

З погляду політичного дискурсу особливу увагу слід приділити аксіологічній (оцінній) лексиці, яку поділяють на п’ять груп:

1. раціонально-оцінна;

2. раціонально-описово-оцінна;

3. емоційно-експресивна з оцінним значенням (оцінний компонент представлений експліцитно);

4. емоційно-експресивна з приєднаним оцінним значенням (оцінний компонент виражений імпліцитно);

5. лексика з культурними та оцінними конотаціями.

В оцінних дефініціях слів передається естетичний особистий досвід. Комунікативна мета, яку ставить перед собою мовеця, полягає в тому, щоб найкращим чином донести свою точку зору до слухача, переконати його/її в можливості та правомірності саме такого, а не іншого бачення світу (Černejko 1996: 42–53). В естетичних та емоційних оцінках виявляється відображення слова, яке зберігається в мовній свідомості людини

Straipsniai / Articles

267

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

; у слові або через його звукову форму відображаються асоціативні явища.

Дослідники політичного дискурсу виокремлюють різні типи комунікативних стратегій: дискурсивні, стилістичні, семантичні, прагматичні, риторичні, діалогічні та інші. Наукова література не визначає єдиної загальноприйнятої класифікації стратегій і тактик політичного дискурсу. Elena I. Šejgal виокремлює такі типи стратегій у політичному дискурсі: стратегію завуальовування, замовчування небажаної інформації (дає змогу придушити, зробити неприємні факти менш очевидними); стратегію містифікації (приховування правди, навмисне введення в оману); стратегію анонімності (деперсоналізації) як прийом зняття відповідальності (Šejgal 2004).

Оскільки влада пов’язана з конкретною особою, головна мета діяльності політиків — викликати довіру населення, тобто об’єкта влади. Якщо політика стає невід’ємною частиною «інформаційного життя» людини, то політичний дискурс виявляється через використання мови в суспільно-політичній та публічній сферах комунікації (Kolesnikova 2011). Вплив на реципієнта, його/її переконання та почуття є головною метою будь-якого політичного мовлення, зокрема виступів і звернень, як ефективного засобу досягнення поставленої мети.

Політичний імідж, який створюється з урахуванням мовних засобів, наділений окремою специфікою. Прагматичний рівень мовної особистості політика вважається одним із основних. Прагматика політичного дискурсу стосується сфери поведінки мовних знаків у процесі політичної комунікації. Саме імідж політика відображає його/її когнітивно-мовні стратегії. Безперечно, виступи та звернення Президента мають особливе значення. Перед ним стоїть важливе завдання — побудувати комунікативну стратегію таким чином, щоб консолідувати суспільство, координувати інтереси різних соціальних груп і належно представляти країну на міжнародному рівні.

Для політичного дискурсу характерна дуалістична картина світу. Створення аксіологічного поля зору, позбавленого нейтральності, поділ світу на «своє» та «чуже», де «своє» безсумнівно належить до позитивного, а «чуже» — до негативного, досягаються через реалізацію оцінки за допомогою різноманітних прагматичних засобів комунікації: прямих і непрямих оцінних висловлювань, вузькоспеціалізованої лексики з експліцитною та імпліцитною оцінністю, а також лексичних інновацій.

Основна відмінність політичного дискурсу від інших типів дискурсу, пов’язаних з оцінністю, полягає в його лексичному, граматичному, структурному, прагматичному та семантичному змісті.

268

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

4. СПЕЦИФІКА ПЕРЕДАВАННЯ КАТЕГОРІЇ ОЦІНКИ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Упродовж останніх десятиліть більшість досліджень у галузі аналізу політичного дискурсу зосереджувалася на взаємозв’язку між мовою та політикою. Наприклад, дослідження політичного дискурсу Paul Chilton (2004) засвідчує, що мова й політика тісно пов’язані на фундаментальному рівні. Подібним чином Sara Rubinelli (2018: 17–29) виявила, що мова є важливою для політики, оскільки політики використовують свою владу, щоб ухвалювати рішення та впливати на громадян за допомогою мови. Іншими словами, зв’язок між мовою та політичним життям суспільства є досить тісним. По-перше, запропонований тип комунікації набуває характеристик засобу масової маніпуляції. По-друге, мовні механізми, що використовуються для маніпулювання масовою свідомістю, розглядаються як насадження демократичних ідей і цінностей. По-третє, щоб простежити ці механізми, науковцям необхідно звернутися до політичного дискурсу та знайти відповідні методи його аналізу. Справді, розуміння аргументативної природи політичних текстів є ключовим для здатності оцінювати політичні стратегії (Fairclough, Fairclough 2012).

Переклад політичного дискурсу — це сукупність несумісних вимог: він має бути точним і здатним правильно та швидко виконувати певні специфічні завдання, а водночас — політично коректним і точним.

Термін «дискурс» утілює багато понять, проте його важко точно визначити. У середині 20^th століття представники Оксфордської та Кембриджської лінгвістичних шкіл визначили теоретичні засади дослідження політичного дискурсу. Найперспективніші результати в цій галузі та його систематичне дослідження представив Teun A. Van Dijk (2009). Спираючись на концепцію політичного дискурсу, науковець показав, що, крім відмінностей у самій побудові соціальних ситуацій як контекстів, культури також можуть відрізнятися залежно від того, як визначення контексту впливають на текст і розмову.

Образ політика є відображенням його/її особистої «картини світу», його/її аксіологічних установок та оцінки. Оцінка загалом є дуже характерним інструментом впливу на слухача, а в політичній сфері вона відіграє особливу структуротворчу роль. Без оцінки розширення політичних поглядів є неможливим. Політичний дискурс ґрунтується на утилітарних, моральних та етнічних цінностях.

Для глибшого дослідження широко використовується дискурс-аналіз. Його основна мета — описати конвенції кодування та інтерпретації культури в певних дискурсивних сферах, а також базові припущення культури

Straipsniai / Articles

269

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

(Fetzer, Lauerbach 2007: 3–30). Крім того, він може виявити прихований зміст і продемонструвати відмінність між промовою політика та його/її справжніми намірами.

Зрештою, результати такого аналізу дають змогу виявити безпідставні обіцянки та маніпулятивні стратегії, вербалізовані мовними засобами. Цінність цього методу для дослідження політичного дискурсу є беззаперечною. Вважається, що влада, реляційність і відмінність є ключовими характеристиками глобальної політики в перекладі (Berger, Esguerra 2018: 1–21).

Отже, основна мета перекладознавства — дослідити специфічну ситуацію, у якій органи влади впливали на перекладацьку діяльність і культурний розвиток. Переклад, який розуміють як механізм репрезентації іншої культури, відіграє істотну роль у сучасному світі. Це не просто мовне перенесення, а й міжкультурна діяльність (Bánhegyi 2014: 139–158).

Точність перекладу досягається не лише завдяки знанню алгоритмів іншої мови, а й завдяки перетину оригінального повідомлення та культурного простору перекладача. У цьому контексті переклади й перекладачі перебувають у дуже специфічних соціальних і політичних контекстах та неминуче підпорядковуються змінам, розривам і потрясінням, яких зазнають ці контексти (Berger, Esguerra 2018: 1–21). Політичний дискурс є невід’ємною частиною суспільних відносин. У реалізації політичного дискурсу задіяні мовні засоби поряд з екстралінгвістичними чинниками та когнітивними структурами.

Серед перекладачів існує думка, що переклад політичних текстів не вимагає від фахівця спеціальних знань у вузькоспеціалізованій темі, на відміну від спеціального перекладу, який потребує ґрунтовних знань у конкретній галузі перекладацької діяльності. Слід наголосити, що під час перекладу політичної тематики «фонові знання» перекладача все ж є важливим компонентом, і що ширшими вони є, то адекватнішим буде переклад. Реалізація перекладу політичного дискурсу дає змогу розглядати й аналізувати особливості, пов’язані з перекладом, а також його високий лексичний рівень, оскільки лексика політичної тематики дуже схильна до семантичних змін.

Велика кількість науковців погоджується, що переклад є досить складним процесом. Щоб адекватно й правильно передати зміст оригінального висловлювання, необхідно вибрати потрібний варіант перекладу та правильно передати його граматичну структуру. Іноді це ускладнюється тим, що перекладу підлягають також стилістичні чинники, які важливо враховувати. Успішність перекладеного тексту політичного дискурсу визначається тим, наскільки ефективними є мовні засоби впливу на слухача і наскільки перекладений текст відповідає загальноприйнятим нормам іншої мови в межах масової комунікації.

270

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

Основна мета перекладу політичного дискурсу полягає в тому, щоб викликати в цільового реципієнта реакцію, дещо подібну до реакції первинного мовця. У зв’язку з цим роль перекладача зростає. Оскільки політичний дискурс апелює до ієрархії цінностей, поширених на певному етапі суспільного розвитку, перекладач має зайняти певну політичну позицію (Gentzler 2002: 195–218). Тому він повинен інтерпретувати вихідний текст і знайти відповідні мовні засоби, щоб повною мірою зберегти його прагматику та емоційність у цільовому тексті. Крім того, політичним текстам бракує логічної витонченості. Унаслідок цього під час перекладу залучаються певні мовні стереотипи з «незграбними» фразами та часто усталеними або змістовими висловами. Слід пам’ятати, що процес перекладу передбачає певні розумові зусилля з боку перекладача.

Важливою особливістю політичного дискурсу є його вплив на слухача або аудиторію. Тому важливо розуміти комунікативно-прагматичну настанову, яка є цілеспрямованою сукупністю мовних засобів, використаних суб’єктом висловлювання для подальшого впливу на реципієнта. Дискурс за своєю природою пов’язаний із прагматикою; прагматичний аспект мови й комунікації пов’язаний зі ставленням людини до мовних знаків, спрямованих на вираження її оцінок, емоцій та намірів під час виконання й сприйняття мовних операцій у дискурсі.

Питання стратегій перекладу^¹ привернули значну увагу в перекладознавстві. Деякі лінгвісти запропонували різні стратегії для розв’язання конфлікту між синтаксичними та комунікативними функціями в перекладі. Наприклад, Mona Baker (2018) виокремлює вісім стратегій перекладу, які професійні перекладачі використовують для передачі мовних і прагматичних значень із вихідної мови цільовою мовою. До них належать: переклад із використанням слів ширшого значення, переклад із використанням нейтральної лексики, переклад із культурною заміною, переклад із використанням запозичених слів із поясненнями, описовий переклад із використанням споріднених слів, описовий переклад із використанням неспоріднених слів, опущення та додавання. Однак середовище, у якому відбувається переклад, неминуче впливає на стратегії, що їх використовує перекладач (Baker 2018).

Політичний дискурс створюється для здобуття, збереження та використання політичної влади. Він спрямований на вираження поглядів на світ і переконання аудиторії, до якої звернено увагу, у безсумнівній правильності такого погляду. Fiodorov зазначає, що «головною причиною точного перекладу є знання предмета» (Fiodorov 2002: 34). Перекладачеві політичних текстів також важливо усвідомлювати, що «мова організовує світ по-своєму відповідно до мовних норм. Вона відображає історичний розвиток етносу, звичаї й традиції народу, культурні традиції, які на кожному новому етапі розвитку цієї мовно-культурної спільноти переломлюються та змінюються» (Popova 2011: 105–107).

Straipsniai / Articles

271

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

Переклад політичного дискурсу має низку стилістичних і функціональних властивостей, взаємозалежних з особливостями самого політичного дискурсу. Найрелевантнішою функцією політичного дискурсу є вплив на адресата. Сучасна теорія перекладу вбачає тісний взаємозв’язок між перекладом і соціолінгвістичними чинниками. Реципієнт завжди сприймає перекладений текст крізь призму своєї національної культури, і, відповідно, деякі змістові аспекти можуть бути неправильно інтерпретовані або взагалі не зрозумілі.

Політичний дискурс можна описати як «складну форму людської діяльності», що ґрунтується на визнанні того, що політика не може здійснюватися без мови. Політика стосується людей і життя, яке вони ведуть в організованих спільнотах. Політика, як і будь-яка інша соціальна діяльність, має власні характеристики, різноманіття мови, властиве певній групі. Дискурс потребує детального аналізу. Хоча дослідження взаємозв’язку між мовою та владою розпочалися давно, детальний і нюансований підхід із критичної перспективи, безперечно, є новим.

Аналіз тексту мовою оригіналу не має обмежуватися вивченням синтаксичних зв’язків між мовними одиницями або денотативного значення слів, а повинен ураховувати конотативні значення формальної структури комунікації. Конотативна оцінка формальних структур повідомлення по суті є аналізом стилю комунікації, а дискурс є основною сферою стилістичної уваги.

Характер повідомлення, мета автора й перекладача, а також аудиторія можуть впливати на тип перекладу. У багатьох випадках перекладач може мати імперативну мету, тобто зробити дію зрозумілою та переконливою, і саме це відбувається під час перекладу політичного дискурсу.

Перекладознавство та міжкультурна комунікація тісно пов’язані. Перекладачі повинні вміти працювати на високому рівні міжкультурної компетентності, і саме тут виникають складні проблеми. Культурний аспект є важливим показником міждисциплінарного характеру сучасного перекладознавства та стосується аналізу перекладу в його культурному, політичному й ідеологічному контексті.

Перекладач повинен розпізнавати ідеологічні засоби, типові для певного дискурсу й періоду, щоб використовувати їх для перебудови семантичних зв’язків у цільовому тексті. У сучасному перекладознавстві відбувся зсув уваги від мови до людської діяльності в культурному контексті. Перекладач має усвідомлювати характеристики, які визначають дискурс, у якому розміщено текст, якщо потрібно зберегти будь-яке відчуття історичної або семантичної ідентичності. Перекладач повинен розуміти, що зв’язок між дискурсом і текстом має особливе значення: дискурс утілюється в текстах, а тексти формують дискурс. Дискурс виходить за межі сукупності текстів, тобто абстрактні структури пов’язані з матеріальними умовами, що лежать в основі артикуляції значення (Scott, Bruce 1994: 580–607).

272

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

5. ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ОЦІНКИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Проаналізувавши фактичний матеріал на основі класифікації Wolf, який розрізняє раціональні та емоційні оцінки, було виокремлено деякі засоби вираження категорії оцінки. У вихідному тексті наявні як раціональні, так і емоційні оцінки. Під час аналізу ми також поділили оцінку на абсолютну й відносну; позитивну, негативну або нейтральну. Лексеми позитивної семантики є репрезентантами раціональної оцінки, зокрема прикметники, іменники та фразеологічні одиниці (доступно в: https://www.president.gov.ua/; Twitter і Facebook):

«Це був результативний для України тиждень. Багато різних активностей – за мою участь, за участю першої леді України, за участю Прем’єр-міністра та міністра закордонних справ». (Це був продуктивний для України тиждень. Багато різних заходів – за моєї участі, за участю першої леді України, за участю Прем’єр-міністра та міністра закордонних справ.)

«Провів сьогодні засідання Ставки Верховного Головнокомандувача. Питання зрозумілі. Передова. Забезпечення наших військових…» (Сьогодні провів засідання Ставки Верховного Головнокомандувача. Питання зрозумілі. Передова. Забезпечення наших військових. І нові загрози, створені Росією.)

“Хто насправді міцний, а хто вдає міцність. Хто справді відчуває свою силу, а хто намагається з усіх сил приховати слабкість і невпевненість.” (Who is really strong, and who pretends to be strong. Who really feels his own strength, and who tries his best to hide weakness and insecurity.)

“До речі, з моменту започаткування такої відзнаки для наших військових підрозділів – а вона була започаткована у травні цього року – вже 46 військових частин відзначені за мужність і відвагу. Героїзм, мужність наших воїнів, прагнення до незалежності та справедливості [...].” (By the way, since the establishment of such an award for our military units – and it was established in May of this year – 46 military units have already been awarded for courage and bravery. The heroism and grit of our warriors, the striving for independence and justice [...].)

“Наша держава демонструє безпрецедентну сміливість [...].” (Our country shows unprecedented courage [...].)

Слова, що мають оцінне значення, а саме effective, clear, strong, help-centered, heroic, frank, courage-filled, unprecedented courageous, tangible, truth-oriented, strength-based, initiative, можна віднести до раціональної оцінки,

Straipsniai / Articles

273

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

оскільки мовець не має на меті спровокувати реакцію слухачів, а лише висловлює власну думку. Оскільки об’єкт оцінки в кожному з речень однаковий, оцінку можна вважати абсолютною, яка в більшості випадків має позитивний характер.

«Дякую за влучність нашим воїнам!» (Я вдячний нашим воїнам за влучність!)

«Вдячний усім у світі, хто допомагає нам захищати життя і свободу!» (Я вдячний усім у світі, хто допомагає нам захищати життя і свободу!)

“Я дякую всім нашим воїнам – від командувачів до рядових! Дякую кожному, хто допомагає нашій обороні!” (I am grateful to all our soldiers – from commanders to ordinary soldiers! I am grateful to everyone who helps our defense!”)

“Дякую партнерам за ці вагомі кроки солідарності. Завдяки таким рішенням наших друзів ми зберігаємо соціальну стабільність […]” (I thank the partners for these weighty steps of solidarity. Thanks to the decisions of our friends, we maintain social resilience […].)

«А зараз окремо подякую прикордонникам Чопського загону, які воюють саме на Бахмутському напрямку […]» (А зараз я окремо подякую прикордонникам Чопського загону, які воюють на Бахмутському напрямку […].)

«Кожного дня здобуваємо для України нові сили, щоб пройти цю зиму, і я дякую всім, хто працює заради цього і хто допомагає нашій державі». (Щодня ми здобуваємо для України нові сили, щоб пережити цю зиму, і я дякую всім, хто працює заради цього та допомагає нашій державі.)

«І я ще раз дякую всім нашим партнерам, які допомагають. Дякую всім нашим героїчним працівникам ДСНС, нашій поліції, військовим, які проводять розмінування». (І я ще раз дякую всім нашим партнерам, які допомагають. Я вдячний усім нашим героїчним працівникам Державної служби України з надзвичайних ситуацій, нашій поліції та військовим, які проводять розмінування.)

«Це відчутний тиск. І я вдячний усім нашим воїнам, які його витримують. Вдячний і партнерам, які розуміють, що в таких умовах ми потребуємо збільшення оборонної допомоги. Я дякую всім, хто воює, працює й допомагає, захищаючи Україну!» (Це відчутний тиск. І я вдячний усім нашим воїнам, які його витримують. Я також вдячний партнерам, які розуміють, що в таких умовах ми потребуємо збільшення оборонної допомоги. Я дякую всім, хто воює, працює та допомагає, захищаючи Україну!)

Ці речення є прикладом вираження вдячності з боку мовця вихідного тексту і за своєю природою, крім раціональних, можуть також вважатися абсолютними та мати позитивне значення.

“Коли Росія заявляє, що нібито хоче переговорів, а сама оголошує мобілізацію […]. Усім усе зрозуміло. Росія сама ховає перспективу переговорів своїми ж руками” (When Russia declares that it supposedly wants negotiations, but

274

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

він сам про це повідомляє […]. Росія сама власними руками приховує перспективу переговорів.)

«Зруйновані будинки, катівні, масове поховання […].» (Зруйновані будинки, катівні, масове поховання […].)

Оцінність виражається цілими реченнями; про це свідчить семантичне навантаження речення, підсилене за допомогою графічних знаків на письмі та відповідної спадної інтонації в усному мовленні. Оцінку можна схарактеризувати як раціональну, абсолютну й негативно виражену.

Значна частина вихідної інформації цих політичних уривків промов наділена певним яскраво вираженим емоційним змістом, подібним за природою до оцінки. Наведемо деякі з них:

«Уже 218 днів ми захищаємося від тих, у кого більше, ніж у нас, ракет та людей […]. І ми робимо все, щоб захистити своїх людей та незалежність України. Це наш святий обов’язок. Обов’язок перед нашими батьками. Обов’язок перед нашими дітьми. Обов’язок перед усіма поколіннями нашого народу – тими, хто жив, і тими, хто житиме на нашій землі. Нам не потрібно чужого!» (Уже 218 днів ми захищаємося від тих, у кого більше ракет і людей, ніж у нас […]. І ми робимо все, щоб захистити наш народ і незалежність України. Це наш святий обов’язок. Обов’язок перед нашими батьками. Обов’язок перед нашими дітьми. Обов’язок перед усіма поколіннями нашого народу – тими, хто жив, і тими, хто житиме на нашій землі. Нам не потрібне чуже!)

“Що на них усіх чекає? Ви знаєте відповідь [...].” (What awaits them all? You know the answer [...].)

Мовлення мовця вихідного тексту є усним, тому завдяки підвищеній інтонації та наголошенню на окремих словах ми можемо зрозуміти, які з них є оцінними. За типом категорії оцінки такі слова, як ницість, злочинний, безглуздий, жорстокість, жахливий, є емоційними й спрямованими на викликання певної реакції реципієнтів на зміст висловлювання. Також можна наголосити, що всі вони є абсолютними та негативними за характером.

«Катастрофічна ситуація в окупованому Криму. Повністю підтверджується інформація щодо кримськотатарського народу: більшість мобілізаційних повісток розписана там саме на киримли […]. Це одна причина для негайної й жорстокої реакції всього світу.» (Катастрофічна ситуація в окупованому Криму. Інформація про кримськотатарський народ повністю підтверджується: більшість мобілізаційних повісток там виписано саме для кримців […] ще одна причина для негайної та жорсткої реакції всього світу.)

Прикметник «катастрофічний» характеризується негативним характером оцінки з емоційним та абсолютним значенням.

“Депортації. Спалені міста й села, знищені повністю – нічого не залишається живого [...]. Ракетний терор. Масові поховання [...].”

Straipsniai / Articles

275

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

(Депортації. Спалені міста й села, повністю зруйновані – після расизму нічого живого не залишається […]. Ракетний терор. Масові поховання […].)

За характером оцінку цих висловів можна класифікувати як негативну й абсолютну, з яскраво вираженим імпліцитним емоційним змістом висловлювання.

«Очевидний контраст із нами.» (Очевидний контраст із нами.)

“Що на них усіх чекає? Ви знаєте відповідь.” (What awaits them all? You know the answer.)

«Хотите больше? Нет? Тогда протестуйте. Боритесь. Убегайте […]. Это – варианты для вас, чтобы выжить» (російський варіант). (Хочете більше? Ні? Тоді протестуйте. Боріться. Тікайте […]. Це – варіанти для вас, щоб вижити.)

“Та й коли це сталося? Одразу, як в Індонезії завершився перший день саміту «двадцятки» і найбільш помітні заяви прозвучали, основні зустрічі відбулися.” (And when did it happen? As soon as the first day of the G20 summit ended in Indonesia, the most significant statements were made, the key meetings took place.)

«Чому саме Одеса? Чому саме Україна? Чому саме Чорне море? Цьогоріч Україна стала світовим взірцем сміливості […].» (Чому Одеса? Чому Україна? Чому Чорне море? Цього року Україна стала світовим прикладом мужності […].)

«Ці слова я казав на цьому ж місці у цей же день рівно один рік тому. Що відтоді змінилось? Чимало. В нашій країні, Європі й усьому світі.» (Я сказав ці слова на тому самому місці того самого дня рівно рік тому. Що змінилося відтоді? Багато чого в нашій країні, Європі та в усьому світі.)

З огляду на очевидну оцінну негативну конотацію ці речення наділені значним емоційним змістом, оскільки є риторичними питаннями, відповідь на які вже всім зрозуміла.

«Ми встановимо всі особистості тих, хто катував, хто знущався, хто приніс це звірство […] на нашу українську землю.» (Ми встановимо особи всіх, хто катував, знущався і приніс це звірство […] на нашу українську землю.)

Завдяки використанню лексичних повторів у реченнях емоційність посилюється. Слова «катували», «знущалися», «звірство», «злочини», які є негативними, а також абсолютними за своїм вираженням, є значущими в перекладі.

“Світ шукає засоби для захисту людей від голоду та цінової кризи, і Україні є що запропонувати. Ми постійно збільшуємо експорт продовольства, ми допомагаємо Продовольчій програмі ООН, відправляємо зерно як гуманітарну допомогу країнам, які цього потребують – Ефіопії, Сомалі. І ніколи, ніколи Україна не провокувала жодних криз на продовольчому ринку.” (The world is looking for means to protect people from hunger and price crisis, and Ukraine has something to offer. We constantly increase food exports, we help the UN Food Program, we send grain as humanitarian aid to the countries that need

276

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

це – Ефіопія, Сомалі. І Україна ніколи-ніколи не провокувала жодної кризи на продовольчому ринку.)

У вихідному тексті наявне подвійне заперечення, яке також підкреслює емоційність висловлювання та виражає негативне ставлення.

«Дякую вам усім, хлопці! Молодці!» (Дякую вам усім, хлопці! Молодці!)

«Бути ракетами по території НАТО […]. Це дуже суттєва ескалація. Треба діяти.» (Завдання ракетних ударів по території НАТО. Це дуже суттєва ескалація. Треба діяти.)

«І я хочу зараз сказати всім нашим польським братам і сестрам. Україна завжди вас підтримає! Перемога можлива, коли немає страху!» (Я хочу зараз сказати всім нашим польським братам і сестрам: Україна завжди вас підтримає! Перемога можлива, коли немає страху!)

«Робимо все, щоб допомогти нашим хлопцям на цьому напрямку. Нашим героям, які тримають там оборону. Кожен, хто там, заслуговує найвищої подяки!» (Ми робимо все, щоб допомогти нашим хлопцям на цьому напрямку, нашим героям, які тримають там оборону. Кожен, хто там, заслуговує найвищої подяки!)

“Ми про це пам’ятаємо. Мусимо! І ми бачимо, що відбувається сьогодні у світі, що відбувається в Україні.” (We remember that. We have to! And we see what is happening today in the world, what is happening in Ukraine.)

«Звільнили Ірпінь. Молодці! Вдячний кожному і кожній – усім, хто працював на цей результат.» (Ірпінь звільнено. Молодці! Я вдячний усім, хто працював заради цього результату.)

Оцінку цих прикладів можна схарактеризувати як раціональну, абсолютну та позитивно або нейтрально виражену. Завдяки семантичному навантаженню речень можна зрозуміти настрій мовця та його ставлення до ситуацій через графічні засоби у вигляді знаків оклику.

Манера комунікації мовця має характерні особливості й виражає його ставлення до дійсності за допомогою іменників з оцінним компонентом:

«Допомагайте тим в окупованих районах, хто цього потребує: літнім людям, одиноким, родинам із дітьми. Україна повернеться на всю свою землю, і маємо зберегти там якнайбільше наших людей.» (Допомагайте тим в окупованих районах, хто цього потребує: літнім людям, самотнім, сім’ям із дітьми. Україна повернеться на всю свою землю, і ми маємо зберегти там якомога більше наших людей.)

«Відсутність масованих ракетних ударів говорить лише про те, що ворог до них готується і може вдарити в будь-який час. Хоча очевидно, що і без світла ми добре знаємо, куди стріляти та що звільняти […].» (Відсутність масованих ракетних ударів означає лише, що ворог до них готується і може завдати удару будь-коли. Хоча очевидно, що навіть без світла ми добре знаємо, куди стріляти та що звільняти […].)

Straipsniai / Articles

277

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

Усі оцінні іменники з цих уривків тексту є прикладами емоційної оцінки, спрямованої на викликання певної реакції слухача, а оцінка є абсолютною, з яскравим негативним значенням.

6. ЛІНГВІСТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОТРИМАНИХ ДАНИХ

У представленій роботі категорію оцінки класифіковано за різними критеріями. Одну з основних класифікацій запропонував Vol’f (1985), який розрізняє емоційну та раціональну оцінку. Інші лінгвісти й науковці розглядають оцінку як відносну або абсолютну: вони поділяють її на позитивну, негативну й нейтральну за характером.

Емоційна оцінка спрямована на викликання в аудиторії певної реакції на конкретну подію або обставини; тому за характером повідомлення цих прикладів політичних промов вона здебільшого наділена негативним змістом.

Раціональна оцінка, своєю чергою, не ставить за мету змінити емоційний стан співрозмовника, а передбачає висловлення власної думки, спрямованої на досягнення згоди або незгоди з боку адресата. Через це майже всі приклади раціональної оцінки мають позитивний або нейтральний характер. Перекладачі/усні перекладачі схильні використовувати стратегію третинного перекладу (створення цільового тексту, який задовольняє потреби носія цільової мови; мета цільового тексту може відрізнятися від мети його автора) під час роботи з політичними текстами.

У цитованих текстах політичних промов, використаних у цій роботі, відносна оцінка взагалі відсутня. Натомість абсолютне значення наявне в усіх наведених прикладах, а роль єдиного об’єкта порівняння зазвичай є імпліцитною.

Багато прикладів як емоційних, так і раціональних оцінок виражено цілими реченнями, наприклад:

Емоційна оцінка:

«Вони хіба що не роблять мило з людей, не роблять абажури зі шкіри… Масштаб не на всю Європу […]!» – «Вони хіба що не роблять мило з людей, не роблять абажури зі шкіри… Масштаб не охоплює всю Європу […]!» «Дякую всім, хто воює й працює заради перемоги України!» – «Я вдячний усім, хто воює й працює заради перемоги України!» «Вдячний усім у світі, хто допомагає нам захищати життя і свободу!» – «Я вдячний усім у світі, хто допомагає нам захищати життя і свободу!» «Скільки разів Україна говорила про те, що нашою країною держава-терорист не обмежиться?» – «Скільки разів Україна говорила про те, що держава-терорист не обмежиться нашою країною?»

278

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

«І ніколи, ніколи Україна не провокувала жодних криз на продовольчому ринку». – «І Україна ніколи-ніколи не провокувала жодної кризи на продовольчому ринку». Раціональна оцінка: «Дякую всім, хто воює й працює заради перемоги України!» – «Я вдячний усім, хто воює й працює заради перемоги України!» «Вдячний усім у світі, хто допомагає нам захищати життя і свободу!» – «Я вдячний усім у світі, хто допомагає нам захищати життя і свободу!» «Україна завжди вас підтримає! Вільних людей терор не зламає! Перемога можлива, коли немає страху!» – «Україна завжди вас підтримає! Терор не зламає вільних людей! Перемога можлива, коли немає страху!» «Коли Росія заявляє, що нібито хоче переговорів, а сама оголошує мобілізацію […]. Коли Росія знає чітку позицію України про неможливість дипломатичного процесу […]. Усім усе зрозуміло». – «Коли Росія заявляє, що нібито хоче переговорів, але сама оголошує мобілізацію […]. Коли Росія знає чітку позицію України щодо неможливості дипломатичного процесу […]. Усім усе зрозуміло». «Розбиті будинки, катівні, масове поховання […].» – «Зруйновані будинки, катівні, місце масового поховання […].»

Провівши перекладацький аналіз, було встановлено, що пошук еквівалента або перекладацької відповідності був найчастотнішим способом перекладу засобів вираження оцінки в політичних текстах на лексичному та граматичному рівнях.

Оскільки українська та англійська мови є структурно неспорідненими, вони мають характерні відмінності, що впливають на переклад. На граматичному рівні перекладач використовує різні граматичні трансформації, такі як перестановки, заміни, додавання, опущення. Ознайомитися з відповідними результатами дослідження щодо перекладацьких прийомів на граматичному рівні у відсотковому співвідношенні можна на поданій діаграмі (див. рисунок).

Граматичні трансформації

РИСУНОК. Перекладацькі прийоми

Straipsniai / Articles

279

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

Проаналізувавши наведені уривки політичних промов, категорію оцінки було розглянуто з боку різних класифікацій, представлених науковцями. Ми з’ясували, які мовні засоби використовувалися для реалізації категорії оцінки у вихідній мові.

Емоційна оцінка виражається емоційно забарвленою лексикою і зазвичай є результатом індивідуальних, суб’єктивних поглядів адресата на об’єкт оцінки, що має на меті викликати відповідну реакцію адресата. Раціональна оцінка зазвичай виражається нейтральною лексикою та репрезентує власну думку мовця. Позитивна оцінка представлена лексемами позитивної семантики, тоді як негативна оцінка – лексемами негативної семантики. Абсолютна оцінка містить імпліцитне порівняння. Вона характеризується єдиним об’єктом оцінки; відносна оцінка є протилежною. Можна зазначити, що раціональні та емоційні оцінки представлені майже в однаковій кількості й формують відповідно позитивну або негативну оцінку; якщо порівнювати абсолютну та відносну оцінки, остання повністю відсутня, оскільки в жодному з наведених прикладів не було порівняльної оцінки.

Згідно з результатами аналізу дослідження, виявилося, що оцінка охоплює окремі лексичні одиниці, які відповідно відтворюються в перекладі поряд із цілими реченнями; про це свідчить семантична структура речень, підсилена за допомогою графічних знаків на письмі та відповідної інтонації в усному мовленні. Перекладачеві вдалося повною мірою передати стилістичне забарвлення оригіналу.

Під час перекладу простежується певна закономірність у використанні деяких перекладацьких прийомів на лексичному та граматичному рівнях. Перекладацький аналіз показав, що пошук перекладацької відповідності та перекладного еквівалента виявився поширеним методом перекладу, пов’язаним з усіма типами вираження категорії оцінки. На граматичному рівні через структурні відмінності між мовами оригіналу й перекладу перекладач застосовує різні граматичні трансформації: перестановки, заміни, додавання, вилучення.

7 ВИСНОВКИ

Класифікації категорій оцінки, представлені Арутюновою (1984), Вольфом (1985), Івіним (2015), Крисановою (1999), Приходьком (2001), співвідносяться з позитивними та негативними оцінками як різновидом мовленнєвого впливу на аудиторію. Оцінка спрямована на викликання певних почуттів у співрозмовника або аудиторії й характеризується специфічною емоційною структурою: використанням фразеологічних одиниць, риторичних запитань, вигуків, висловів подяки, похвали, осуду тощо. Оціночний аспект політичного

280

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

тексту складається зі значень, які реалізуються на різних мовних рівнях – лексичному, морфологічному та синтаксичному.

Вплив оцінки порівнюють із соціальним впливом, пропагуванням, інформуванням та роз’ясненням. Позитивна оцінка реалізується за допомогою висловлення подяки, похвали, підтримки, заохочення тощо. Негативна оцінка передається через гнів, осуд, відчай, незадоволення тощо. Оцінка має власну специфічну структуру. Основна функція оцінки полягає у вираженні ставлення суб’єкта до об’єктивної дійсності в процесі комунікації. У семантичній структурі слова оцінка охоплює переважно емоційні компоненти конотації, зокрема раціональні та емоційні оцінки.

Політичний дискурс спрямований не лише на вираження об’єктивної оцінки обставин, а й на переконання адресата та спонукання його/її до дії. Політичний дискурс впливає на свідомість реципієнта, а зміна його/її світогляду відбувається через репрезентацію оцінних цінностей у політичних текстах. Оцінка чітко відповідає критеріям політичної комунікації, оскільки належить до ключових критеріїв політичного тексту й виконує допоміжну функцію. Актуальність оцінки в політичних текстах визначається чинником політичної ситуації.

Переклад політичного дискурсу спрямований на викликання певних реакцій. Завдання перекладача ускладнюється тим, що політичний дискурс апелює до ієрархії цінностей конкретної цільової аудиторії, до якої адресовано політичний текст. Основною метою будь-якого політичного повідомлення чи промови є прагнення мовця викликати реакцію в цільового реципієнта. Висловлювання Володимира Зеленського містять лексичні одиниці та речення, наділені оцінністю. Отже, під час перекладу промов і звернень Президента України англійською мовою використовується стратегія третинного перекладу, оскільки вона сприяє створенню цільового тексту, що відповідає потребам носія цільової мови (мета цільового тексту може відрізнятися від мети його автора). На граматичному рівні існують певні відмінності між структурами української та англійської мов, тому спостерігаються такі перекладацькі граматичні трансформації: перестановки, заміни, додавання та вилучення (перекладацькі тактики). Після аналізу досліджуваних текстів можна зазначити, що стилістичні характеристики мови оригіналу повністю відображено в мові перекладу.

Аналіз особливостей відтворення політичного дискурсу на матеріалі інших типів дискурсу вбачається перспективним напрямом дослідження категорії оцінки в перекладознавчому аспекті.

Straipsniai / Articles

281

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

REFERENCES

Andreeva Galina M. 2000: Андреева, Галина М. Психология социального познания [Psichologija social’nogo poznanija], Москва: Аспект Пресс [Moskva: Aspekt Press].

Arutjunova Nina D. 1984: Арутюнова, Нина Д. Аксиология в механизмах жизни и языка [Aksiologija v mehanizmach žizni i jazyka], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Вацевич Флорій 2010: Вацевич Флорій. Нариси з лінгвістичної прагматики [Narysy z linhvistychnoji prahmatyky], Львів: ПАІС [L’viv: PAIS].

Baker Mona 2018: In Other Words: A Coursebook on Translation, ³rd edition, London, New York: Routledge Taylor and Francis Group.

Bánhegyi Mátyás 2014: Translation and Political Discourse. – Acta Universitatis Sapientiae, Philologica 6(2), 139–158.

Baranov Anatolij N., Kazakevič Evgenij G. 1991: Баранов, Анатолий Н., Казакевич, Евгений Г. Парламентские дебаты: традиции и новации [Parlamentskie debaty: tradicii i novacii], Москва: Знание [Moskva: Znanie].

Berger Tobias, Esquerra Alejandro, eds., 2018: World Politics in Translation: Power, Relationality and Difference in Global Cooperation, London: Routledge Taylor and Francis Group.

Chilton Paul 2004: Analysing Political Discourse: Theory and Practice, London, New York: Routledge Taylor and Francis Group.

Černejko Ljudmila O. 1996: Чернейко, Людмила О. Порождение и восприятие межличностных оценок [Poroždenie i vosprijatie mežličnostnych ocenok]. – Филологические науки [Filologičeskie nauki] 6, 42–53.

Černjavskaja Elena A. 2001: Чернявская, Елена А. Оценка и оценочность в языке и художественной речи: на материале поэтического, прозаического и эпистолярного наследия А. С. Пушкина [Ocenka i ocenočnost’ v jazyke i chudožestvennoj reči: na materiale poetíčeskogo i èpistoljarnogo nasledija A. S. Puškina], Брянск: БГУ [Bryansk: BGU].

Černova Galina R., Slotina Tat’jana V. 2012: Чернова, Галина Р., Слотина, Татьяна В. Психология общения [Psichologija obščenija], Санкт Петербург: Питер [Sankt Peterburg: Piter].

Fairclough Isabela, Fairclough Norman 2012: Political Discourse Analysis: A Method for Advanced Students, London: Routledge Taylor and Francis Group.

282

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

Fetzer Anita, Lauerbach Gerda E., eds., 2007: Political Discourse in the Media: Cross-cultural Perspectives, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.

Fiodorov Andrej V. 2002: Федоров, Андрей В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы) [Osnovу obščeј teorii perevoda (lingvističeskie problemy)], сер. Студенческая библиотека [ser. Studenčeskaja biblioteka], Москва: ООО Издательский Дом «Филология Три» [Moskva: OOO Izdatelʹskij Dom “Filologija Tri”]; Санкт-Петербург: Филологический факультет СПбГУ [Sankt-Peterburg: Filologičeskij fakulʹtet SPbGU].

Habermas Jürgen 2000: Габермас Юрген. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство [Strukturni peretvorennja u sferi vidkrytosti: doslidžennja kategoriji hromadjans’ke suspil’stvo], Львів: Літопис [L’viv: Litopys].

Harre Rom, Smith Jonathan 1995: Discursive Psychology in Practice, Thousand Oaks, CA: SAGE.

Harris Zellig S. 1952: Discourse analysis. – Language 28, 1–30, 474–494.

Heleta Ivanna, Žmajeva Natalja 2022: Гелета Іванна, Жмаєва Наталя. Особливості відтворення категорії оцінки при перекладі політичних промов [Osoblyvosti vidtvorennja kategoriji ocinku pry perekladi polityčnyh promov]. – Scientific Research Issues of South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky: Linguistic Sciences 35, 31–43.

Holovatyi Mykola F. 2006: Головатий, Микола Ф. Політична психологія [Polityčna psyhologija], Київ: МАУП [Kyiv: MAUP].

Iliadi Alexander I. 2022: Slavo-Iranica: Compound Words with Slav. *Mysl-: Iran. *Mana-, *Mazda- (against Baltic Background). – Acta Linguistica Lithuanica 87, 30–63.

Ivin Aleksandr A. 2015: Ивин, Александр А. Основания логики оценок: монография [Osnovanija logiki osнek: monografija], Москва, Берлин: Директ-Медиа [Moskva, Berlin: Direkt-Media].

Karasik Vladimir I. 2010: Карасик, Владимир И. Языковой круг, личность, концепты, дискурс [Jazykovoj krug, ličnost’, konceptу, diskurs], Волгоград: Перемена [Volgograd: Peremena].

Karcevskij Sergej I. 1976: Карцевский, Сергей И. Сравнение [Sravnenie]. – Вопросы языкознания [Voprosy jazykoznanija] 1, 107–112.

Straipsniai / Articles

283

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

Kolesnikova Svetlana N. 2011: Колесникова, Светлана Н. Особенности политического дискурса и его интерпретация [Osobennosti političeskogo diskursa i ego interpretacija]. – Вестник Челябинского государственного университета [Vestnik Čeljabinskogo gosudarstvennogo universiteta] 33(248), 67–69.

Kolʹšanskij Gennadij V. 2018: Колщанский, Геннадий В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке [Sootnošenie subjektivnych i objektivnych faktorov v jazyke], Москва: КомКнига [Moskva: KomKniga].

Kosmeda Tetjana A. 2000: Космеда, Тетяна А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки [Aksiolohichni aspekty prahmalinhvistyku: formuvannja i rozvytok katehoriji ocinky], Львів: ЛНУ імені І. Франка [L’viv: LNU imeni I. Franka].

Krysanova Tetjana A. 1999: Крисанова, Тетяна А. Висловлювання негативної оцінки адресата в сучасній англійській мові (комунікативно-прагматичний аспект) [Vyslovljuvannja nehatyvnoji ocinky adresata v sučasnij anhliis’kij movi (komunikatyvno-prahmatyčnyj aspekt)], Київ: КДЛУ [Kyjiv: KDLU].

Lasswell Harold D. 2006: Лассyэлл, Гарольд Д. Yazyk vlasti [Jazyk vlasti]. – Political linguistics 20, 264–279.

Markelova Tat’jana V. 1993: Маркелова, Татьяна В. Семантика оценки и средства ее выражения [Semantika ocenki i sredstva eio vyraženija], Москва: Издательство МПУ [Moskva: Izdatel’stvo MPU].

McLuhan Marshall, Fiore Quentin 1967: The Medium is the Message, Warfond: The Penguin Press.

Mironova Natal’ja N. 1997: Миронова, Наталья Н. Дискурс-анализ оценочной семантики [Diskurs-analiz ocenоčnoj semantiki], Москва: Тезаурус [Moskva: Tezaurus].

Motrenko Timofej 2005: Мотренко Тимофей. Вопросы реформирования государственной службы [Voprosy reformirovanija gosudarstvennoj služby]. – Теория и практика управления [Teorija i praktika upravlenija] 7, 2–4.

Oleškov Michail Ju. 2006: Олешков, Михаил Ю. Моделирование коммуникативного процесса [Modelirovanie kommunikativnogo processa], Нижний Тагил: Издательство НТГСПА [Nižnij Tagil: Izdatel’stvo NTGSPA].

Ostrovs’ka Oleksandra M. 2001: Островська, Олександра М. Лінгвостилістичні засоби реалізації категорії оцінки [Linhvостylistični zasoby realizaciji katehoriji ocinky], Львів: ЛНУ імені І. Франка [L’viv: LNU imeni I. Franka].

284

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

Parygin Boris D. 1999: Парыгин, Борис Д. Анатомия общения [Anatomiјa obščenija], Санкт Петербург: Издательство Михайлова В. А. [Sankt Peterburg: Izdatel’stvo Michajlova V. A.].

Pisanova Tat’jana V. 1997: Писанова, Татьяна В. Национально-культурные аспекты оценочной семантики: Эстетические и нравственные оценки [Nacional’no-kul’turnye aspekty ocenočnoj semantiki: Èstetičeskie i nravstvennye ocenki], Москва: Издательство Икария [Moskva: Izdatel’stvo Ikarija].

Popova Tat’jana G. 2011: Попова, Татьяна Г. Синтагматические особенности юридического дискурса [Sintagmatičeskie osobennosti juridіčeskogo diskursa]. – Инновации в преподавании иностранных языков студентам–юристам [Innovacii v prepodavanii inostrannyx jazykov studentam–juristam], материалы межвузовской научно–практической конференции [materialy mežvuzovskoj naučno–praktičeskoj konferencii], 25 марта 2011 г. [25 marta 2011 g.], Москва: Издательство Российская правовая академия Минюста РФ [Moskva: Izdatel’stvo Rossijskaja pravovaja akademija Minjusta RF], 105–107.

Prichod’ko Hanna I. 2001: Приходько, Ганна І. Способы выражения оценки в современной английской мови [Sposoby vyražennja ocinky v sučasnij anglijs’kij movi], Запорожья: ЗДУ [Zaporižžja: ZDU].

Powell Larry, Cowart Joseph 2016: Political Campaign Communication: Inside and Out, 2^nd edition, New York: Routledge Taylor & Francis Group.

Romanova Tat’jana V. 2008: Романова, Татьяна В. Модальность. Оценка. Эмоциональность: монография [Modal’nost’. Ocenka. Èmocional’nost’: monografija], Нижний Новгород: НГЛУ имени Н. А. Добролюбова [Nižnij Novgorod: NGLU imeni N. A. Dobroljubova].

Rubinelli Sara 2018: Rhetoric as a Civic Art from Antiquity to the Beginning of Modernity. – The Routledge Handbook of Language and Politics, ed. by R. Wodak, B. Forchtner, London, New York: Routledge Taylor & Francis Group, 17–29.

Schiffrin Deborah, Tannen Deborah, Hamilton Heidi E., eds., 2001: The Handbook of Discourse Analysis, Oxford: Blackwell Publishers Ltd.

Sapir Edward 1985: Сепир Эдуард. Градуирование [Graduirovanie]. – Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика [Novoe v zarubežnoj lingvistike. Lingvističeskaja pragmatika], вып. 16 [vyp. 16], ч. 16 [č. 16], сост. Н. Д. Арутюнова [sost. N. D. Arutjunova], 43–78.

Shannon Claude E. 1948: A Mathematical Theory of Communication. – Bell System Technical Journal 27, 379–423.

Straipsniai / Articles

285

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

Scott Susanne G., Bruce Reginald A. 1994: Determinants of Innovative Behavior: A Path Model of Individual Innovation in the Workplace. – Academy of Management Journal 37(3), 580–607.

Shymko Vitalii 2021: Discourseology of Linguistic Consciousness: Neural Network Modeling of some Structural and Semantic Relationships. – Psycholinguistics 29(1), 193–207.

Sosnin Oleksandr V., Mychnenko Anatolij M., Lytvynova Ljudmyla V. 2011: Сосин, Олександр В., Михненко, Анатолій М., Литвинова, Людмила В. Комунікативна парадигма суспільного розвитку [Komunikatyvna paradyhma suspil’noho rozvytku], Київ: НАДУ [Kyiv: NADU].

Šeịgal Elena I. 2004: Шейгал, Елена И. Семиотика политического дискурса [Semiotika političeskogo diskursa], Москва: ИТДГК «Гнозис» [Moskva: ITDGK “Gnozis”].

Telija Veronika N. 1986: Телия, Вероника Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц [Konnotativnyj aspect semantiki nominativnych edinic], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Gentzler Edwin 2002: Translation, Poststructuralism, and Power. – Translation and Power, ed. by M. Tymoczko, E. Gentzler, Amherst, Boston: University of Massachusetts Press.

Van Dijk Teun A. 1995: Esoteric Discourse Analysis. – Discourse & Society 6(1), 5–6.

Van Dijk Teun A. 2009: Society and Discourse: How Social Contexts Influence Text and Talk, Cambridge, New York, Melbourne, Madrid, Cape Town, Singapore, São Paulo: Cambridge University Press.

Vinogradov Viktor V. 1986: Виноградов, Виктор В. Грамматическое учение о слове [Grammatičeskoe učenie o slove], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Vol’f Elena M. 1985: Вольф, Елена М. Функциональная семантика оценки [Funkcional’naja semantika ocenki], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Chmiljar Oleh F. 2017: Хмілjar, Олег Ф. Психологія символічної регуляції поведінки особистості [Psyhologija symvoličnoji reguliaciji povedinky osobystosti], Київ: НАПН [Kyjiv: NAPN].

Zagraevskaja Tat’jana B. 2007: Заграевская, Татьяна Б. Категория оценки как лингвистическая проблема [Kategoriја ocenki kak lingvističeskaja problema], Пятигорск: ПГЛУ [Pjatigorsk: PGLU].

286

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Reproduction Peculiarities of the Modern Political Discourse

Šiuolaikinio politinio diskurso vertimo ypatumai

SANTRAUKA

Straipsnyje aptariami su vertinamojo požiūrio kategorijos sąvoka kalbotyroje susiję klausimai ir šios kategorijos apraiškos politiniame diskurse. Analizuojami kai kurie vertinimo klasifikacijos tipai. Vertinimo pagrindai analizuojami iš žmogaus vertybių sistemos požiūrio taško, apimančio modalines konotacijas, aktualizuojamas komunikacijos procese. Pabrėžiama, kad individualaus vertinimo atveju kalbėtojas perteikia ne tik savo požiūrį, bet ir visuotinai priimtinus, visuomenėje egzistuojančius principus arba, kitais žodžiais tariant, stereotipinį požiūrį į objektą. Emocinis vertinimas (asmens tiesioginė reakcija į objektą) yra priešingas racionaliam vertinimui (kuris remiasi protu, o ne emocijomis). Autoriai teigia, kad emociniu vertinimu siekiama pakeisti pašnekovo emocinę būseną ir sukelti atitinkamą reakciją, o racionalaus vertinimo tikslas yra sutikti arba nesutikti su išreiškiama nuomone. Absoliutus vertinimas yra susijęs su sąvokomis „geras“ ir „blogas“, o santykinis vertinimas išreiškiamas sąvokomis „geresnis“ ir „blogesnis“. Tyrime analizuojama teigiamo ir neigiamo adresato požiūrio į tam tikrą situaciją struktūra, kuri sukuria emocinį konotacijos komponentą. Daug dėmesio skiriama vertinamojo požiūrio semantinei struktūrai ir raiškos priemonėms: šaukiamiesiems ir retoriniams klausimams, susūkimams, dėkingumo, pagyrimo, pasmerkimo ir kitoms frazėms.

Politinis diskursas yra susijęs su politine komunikacija, kurios pagrindinis tikslas yra įtikinti adresatą, pasitikėti juo ir paskatinti jį veikti, o politinis tekstas – su masiniu informavimu apie pagrindines visuomenei svarbias problemas ir įvykius, kurie šiuo metu vyksta visuomenėje. Straipsnyje analizuojami Ukrainos prezidento Volodymyro Zelenskio kalbų ir kasdienių kreipimųsi tekstai, apimantys laikotarpį nuo 2022 metų kovo mėnesio iki 2022 metų gruodžio mėnesio, ir jų vertimai į anglų kalbą. Kadangi ukrainiečių ir anglų kalbos turi tam tikrų struktūrinių skirtumų, straipsnyje aptariamos šios gramatinės vertimo transformacijos: pakeitimai, sukeitimai, pridėjimai ir praleidimai (vertimo taktikos).

Įteikta 2023 m. gegužės 23 d.

OLEKSANDRA V. POPOVA

The State Institution “South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky” 34, Staroporofrankivska Str. 65020, Ukraine, Odesa [email protected]

Straipsniai / Articles

287

OLEKSANDRA V. POPOVA, ILONA M. DERIK, NATALYA S. ZHMAYEVA

ILONA M. DERIK The State Institution “South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky” 34, Staroporofrankiyska Str. 65020, Ukraine, Odesa [email protected]

NATALYA S. ZHMAYEVA The State Institution “South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky” 34, Staroporofrankiyska Str. 65020, Ukraine, Odesa [email protected]

288

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII