PAVEL SKORUPA

Інститут литовської мови

ORCID id: orcid.org/0000-0003-3903-7006

Галузі досліджень: топонімія, когнітивна ономастика, когнітивна семантика.

DOI: doi.org/10.35321/all88-11

МОТИВАЦІЯ ТА СЕМАНТИКА ПОТОНІМІВ ШАЛЬЧИНІНКАЙСЬКОГО РАЙОНУ: КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД

Когнітивний підхід до мотивації та семантики потонімів Шальчинінкайського району

А Н О Т А Ц І Я

Метою дослідження є семантичний аналіз потонімів (назв річок і струмків) Шальчинінкайського району в межах когнітивної семантики, зосереджений на визначенні їхньої мотивації. У дослідженні розглянуто загалом 55 потонімів, які нині офіційно функціонують на досліджуваній території. Лінгвістичний аналіз засвідчує, що потоніми поділяються на дві чіткі категорії: з прозорою мотивацією та семантикою (32 випадки) і з непрозорою мотивацією та семантикою (23 випадки). Назви обох категорій передають враження номінатора від названого об’єкта через етимони, що відображають найвиразніші ознаки місцевості та надають їм значення.

К Л Ю Ч О В І С Л О В А: мотивація топонімів, семантика топонімів, потоніми, Шальчинінкайський район, когнітивна ономастика.

А Н О Т А Ц І Я

Метою дослідження є семантичний аналіз потонімів (назв річок і струмків) Шальчинінкайського району в межах когнітивної семантики, зосереджений на визначенні їхньої мотивації. У статті розглянуто 55 потонімів, які нині офіційно функціонують на досліджуваній території. Лінгвістичний аналіз засвідчує, що потоніми можна поділити на дві різні групи: з прозорою мотивацією та семантикою (32 випадки) і з непрозорою

226

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

мотивацією та семантикою (23 випадки). Назви обох груп передають враження номінатора щодо названих об’єктів через основні слова (етимони), що відображають найвиразніші ознаки місцевостей і надають їм значення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: мотивація топонімів, семантика топонімів, потоніми, Шальчинінкайський район, когнітивна ономастика.

ВСТУП

Власні назви є важливою частиною будь-якої мови, а дослідження їхніх функцій тривають із давніх часів. Однак єдиної теорії власних назв не існує, оскільки різні ономастичні школи обирають різні напрями досліджень, особливо в когнітивній ономастиці. Відповідно до постулатів когнітивної ономастики, трактат Томаса Гоббса Of Names (1655) можна вважати першою працею, що містить міркування про значення назв. За Гоббсом (2002 [1655]: 13), назва — це «слово, довільно обране як позначка, яке може викликати в нашій свідомості думку, подібну до якоїсь думки, що вже виникала раніше, і яке, будучи вимовленим для інших, може бути для них знаком того, яка думка була або не була раніше у свідомості мовця». Отже, назви викликають думки як мовця, так і адресата, відображаючи сутність власної назви. Це відрізняється від широко вживаного визначення власної назви Джона Стюарта Мілля (1906 [1872]), згідно з яким власні назви позбавлені семантичних ознак (пор. праці Kripke 1972; Ullmann 1969 та ін.).

Когнітивний підхід до аналізу назв передбачає, що, крім лексичних ознак, назви також передають семантичний і концептуальний зміст. Willy Van Langendonck (2007, 2013, 2016, 2017) стверджує, що власні назви мають внутрішні пресупозиції, зокрема граматичне значення, пресупозиції базового рівня та конотативні прагматичні значення. Однак вони «не мають стверджуваного лексичного значення» і лише «виявляють пресупозиційні значення кількох видів: категоріальні (базового рівня), асоціативні смисли (введені або через носія назви, або через форму назви), емоційні смисли та граматичні значення» (Van Langendonck 2007: 7). Отже, власні назви відсилають до сутності, не передаючи лексичного значення, і вважаються найбільш прототиповими іменниками. Подібно до цього, Joana Szerszunowicz (2010) спостерігає конотативні значення власних назв і топонімів, які утворюють онімні групи, що викликають культурні конотації у свідомості мовця. Szerszunowicz (2010: 548–549) стверджує, що оніми виконують як денотативні, так і конотативні функції, причому антропоніми утворюють найбільшу групу з конотативним потенціалом, за ними йдуть топоніми. Ба більше, когнітивний підхід до власних назв передбачає, що вони містять значний обсяг інформації, який виходить за межі їхнього буквального тлумачення,

Straipsniai / Articles

227

PAVEL SKORUPA

охоплюючи різні пласти, що демонструють різноманітні зв’язки з навколишнім середовищем, зокрема культурні звичаї, родинні відносини та власність (пор. праці Berezovič 1991; Rut 2001 та ін.).

Топоніми, як і інші власні назви, є невід’ємною частиною мови, оскільки розкривають інформацію про ландшафт, історію та культуру певної місцевості. На думку Karpenko and Golubenko (2015: 286), топоніми, як і інші власні назви, мають граматичну структуру та значення, що існує у свідомості людини. Топоніми й місцевості «резонують зі значеннями. Окрім функції назв місць як покажчиків конкретних локалітетів, вони також несуть смисли, які люди відчувають і розшифровують, виходячи зі своїх обов’язків, походження та натхнення» (Alasli 2019: 6). Це означає, що топоніми виконують подвійну функцію: позначають конкретну місцевість і водночас передають пов’язані з нею характеристики та значення, важливі для певних осіб або соціальних груп. Відповідно, значення топоніма можна концептуалізувати як його лексичне значення, що походить від найвиразніших ознак позначеного референта, які мотивували створення назви. Первинний семантичний зміст назви називають етимологічним або ідентифікованим значенням (Ainiala, Saarelma, Sjöblom 2016: 32).

У статті потоніми Шальчинінкайського району розглянуто з позицій когнітивної ономастики з урахуванням їхнього культурного, історичного та соціального контексту, а також конотацій ужитої мови. Дослідження враховує багатогранність значень топонімів, що відображають такі чинники, як географія, історія, мова та культура. У статті потоніми Шальчинінкайського району аналізуються з позицій когнітивної ономастики: досліджуються їхній культурний, історичний і соціальний контекст та мовні конотації, які вони втілюють, а також визнаються складні значення топонімів, сформовані цими чинниками. Самоврядування Шальчинінкайського району розташоване в південній частині Вільнюського повіту та межує з Вільнюським, Тракайським і Варенським районами. На півдні та сході район межує з Білоруссю. Хоча з історичної перспективи територія Литви, зокрема землі Самоврядування Шальчинінкайського району та території далеко на схід і південний схід від сучасної Литви, спочатку була заселена етнічними балтійськими племенами,¹ нині багато мешканців Шальчинінкайського району ідентифікують себе як поляки: вони становлять 79,5% населення, тоді як литовці, росіяни, білоруси та представники інших національностей — відповідно 10,4%, 5,0%, 2,9% і

¹ Про це свідчать праці Kazimieras Būga (1961: 493–550), Zigmas Zinkevičius (2011), а також інших ономастів і мовознавців; це підтверджується й археологічними дослідженнями, пор. праці Eugenijus Jovaiša (2012, 2014, 2016, 2020, 2020a та ін.) та інших учених.

228

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

відповідно 1,2%.^² Отже, район є цікавим об’єктом лінгвістичного дослідження, оскільки тут постійно відбуваються мовні контакти, що впливають на всі сфери життя, зокрема на культуру.

Метою є аналіз семантики потонімів Шальчинінкайського району в межах когнітивної семантики та визначення їхньої мотивації.

Матеріал і джерела дослідження. Основний корпус дослідження становлять 55 потонімів Шальчинінкайського району, відібраних із корпусу^³ 362 потонімів, які нині офіційно функціонують у Вільнюському повіті. Дослідження ґрунтується на потонімах і фактичних даних, зібраних із різних джерел: 1) вебсайту Самоврядування Шальчинінкайського району; 2) електронних каталогів; 3) сучасних та історичних інтерактивних карт; 4) наукових досліджень з ономастики, етимології, історії тощо; 5) лексикографічних джерел; 6) архівних матеріалів.^⁴ Ці матеріали становлять основу дослідження, доповнюють один одного та допомагають вивести обґрунтовані етимологічні й мотиваційні версії потонімів.

Методологія дослідження. Етимологічний, дериваційний, мотиваційний^⁵ і семантичний аналізи відібраних потонімів ґрунтуються на поєднанні традиційних⁶ та теоретичних принципів і методологій когнітивної ономастики, розроблених литовськими та зарубіжними вченими. Етимологічний аналіз потонімів спирається на праці Kazimieras Būga (1958, 1959, 1961), Aleksandras Vanagas (1970, 1981, 1981a, 1988, 1996), Jonas Jurkštas (1985) та інших; на томи I–IV Dictionary of Lithuanian Place Names (далі LVŽ I, LVŽ II, LVŽ III та LVŽ IV); литовські, російські, польські та інші (електронні) словники.^⁷ Аналіз структури та семантична класифікація потонімів ґрунтуються, але не обмежуються структурно-граматичною класифікацією гідронімів і семантичною класифікацією гідронімів, запропонованою Vanagas (1970, 1981a, 1988). Останню класифікацію було застосовано в дослідженнях литовської регіональної топонімії та розвинуто до локальної топонімії прозорої й непрозорої

^² За даними Департаменту статистики Литовської Республіки за 2021 рік, опублікованими на ŠDMW за адресою https://www.salcininkai.lt/apie-rajona/teritorija-gyventojai/562.

^³ Термін корпус уживається у значенні газе́тера (списку), укладеного автором цієї статті (пор. визначення MW).

^⁴ Див. «Джерела потонімів», «Лексикографічні джерела» та «Бібліографію».

^⁵ Тут термін мотивація (мотив номінації) розуміється як екстралінгвістична причина вибору або створення певної власної назви для певної сутності (пор. Podol’skaya 1978: 87).

^⁶ Під терміном традиційна ономастика ми розуміємо етимологічні, типологічні та структурні дослідження власних назв, які іноді також охоплюють аналіз семантичного аспекту онімів. За Terhi Ainiala and Jan-Ola Östman (2017: 3): «[...] ономастика традиційно значною мірою зосереджувалася на етимології та типології назв».

^⁷ Пор. «Лексикографічні джерела».

Straipsniai / Articles

229

PAVEL SKORUPA

моделі класифікації мотивації, запропонованої Dalia Sviderskienė (2016, 2017, 2019, 2022). Оскільки дослідження також спирається на теорії когнітивної ономастики (пор. Willy Van Langendonck 2007; 2013; 2016; 2017; Antti Leino 2004; 2005; 2007; 2011; Paula Sjöblom 2011; Katalina Rezsegi 2012; Tehri Ainiala, Minna Saarelma, Paula Sjöblom 2016 та ін.), ми дотримуємося погляду, що всі оніми мають значення, і розвиватимемо ідею, що топоніми, будучи результатом людської мовної діяльності, колись були експліцитними за значенням і легко співвідносилися із загальними лексичними одиницями, від яких вони походили. Ми спробуємо реконструювати стерте значення топонімів, застосувавши до дослідження власних назв модель реалізації концептуального змісту через мову, адаптовану Nicola Dobrić (2010) з теорії когнітивної метафори, розробленої George Lakoff, Mark Johnson (1980) та Zoltan Kövecses (2002). Ця модель відображає перенесення когнітивних ознак (концептів) з однієї сфери до іншої (від апелятивів до онімів) і пояснює, як концептуальна структура слів мотивувала створення власних назв: вихідна сфера (апелятив) → концептуальна структура (когнітивна ознака) → цільова сфера (онім) (Dobrić 2010: 139–141).

Для забезпечення послідовності з попередніми литовськими (регіональними) топонімічними дослідженнями в цій статті потоніми подано відповідно до усталених критеріїв презентації топонімічного матеріалу в литовській ономастиці. Кожен потонім супроводжується посиланням на місце розташування названого об’єкта (тобто на більшу водойму, до якої впадає річка/струмок), після чого подано пояснення його походження з погляду гіпотетичного етимона та пов’язаного з ним значення. Сучасні форми візуально виділено курсивом, напівжирним шрифтом і, де можливо, наголосом. Щоб уникнути надмірності, посилання на лексикографічні джерела етимонів у тексті опущено. З огляду на однорідність потонімів щодо прозорості мотивації та семантики їх класифіковано на дві категорії: потоніми з прозорою мотивацією та семантикою і потоніми з непрозорою мотивацією та семантикою.

1. ПОТОНІМИ З ПРОЗОРОЮ МОТИВАЦІЄЮ ТА СЕМАНТИКОЮ

Потоніми, що належать до цієї групи, вирізняються відсутністю істотної неоднозначності у визначенні та інтерпретації концептів, які мотивували їхнє створення. Ці назви були мотивовані різноманітними чинниками, що підкреслюють унікальні характеристики названих водойм, зокрема їхні фізико-географічні особливості, флору й фауну околиць, зв’язок з іншими об’єктами, фізичний стан води в них, призначення та звук, який створювала вода і який сприймав номінатор.

230

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

1.1. Потоніми, що відображають флору

Потоніми Beržẽlis (притока Gauja), Bẽržė (притока Šalčia), Beržuonà (або Beržūnà) (притока Šalčia) мають спільну основу лит. berž- (пор. Vanagas 1970: 62, 202, 204; 1981: 62; 1981a: 13–14) і пов’язані з лит. béržas «береза; дерево роду Betula», але відрізняються своїм значенням. Beržẽlis є дериватом із лит. DIM суф. -elis і називає струмок (приблизно 7 км завдовжки) поблизу Dieveniškės. Назва могла бути мотивована породою дерев, що переважають в околиці, а також передає значення малої величини названого струмка, виражене DIM суф.: лит. bérž-as + –ẽlis → струмок на території, вкритій березами → Beržẽlis. Bẽržė пов’язана з лит. béržė «березовий ліс» і мотивована назвою місця, що означає сукупність об’єктів, а також перенесенням концепту березового гаю на назву річки: лит. béržė → річка в березовому лісі → Bẽržė. Тим часом Beržūnà (або Beržuonà)⁸ — подвійна назва струмка в Шальчинінкайському районі — є дериватом із лит. суф. -ūn- (-uon-)⁹ та f флексією -a: лит. berž- + –ūna (або –uon-a) → струмок, що протікає територією, вкритою березовим гаєм (гаями) → Beržūnà / Beržuonà. Отже, потонім може відображати якісну характеристику місцевості, якою протікає струмок.

Klevà (притока Gauja) називає річку, більша частина якої розташована на території сучасної Білорусі (Bel Клява / Клева), і лише невелика ділянка — у Литві. Назва походить від лит. klẽvas «клен; дерево роду Acer» (пор. Būga 1961: 527; Vanagas 1970: 59; 1981a: 159). Потонім може бути мотивований кленами на прилеглих до річки територіях, передаючи концепт території, порослої кленами: лит. klẽv-as + f флексія -a → річка, поблизу якої є велика концентрація кленів → Klevà.

Значущість певних порід дерев у литовській культурі, зокрема у віруваннях і світогляді давніх балтів та литовців, мотивувала створення потонімів у Шальчинінкайському районі та багатьох подібних назв місцевостей у всій Литві. Береза, дуб, клен та інші листяні й хвойні дерева здавна вважалися символами життєвої сили, зростання, родючості та рослинної сили, а також спокою, і вважалося, що в них мешкають

^⁸ Beržūnà — назва струмка від витоку поблизу села Ūta до литовсько-білоруського кордону (довжина ділянки струмка — 2,7 км); у Білорусі, уздовж кордону з Литвою, струмок відомий під назвою Bel Березина / Бярэзіна (3,8 км); а невелика ділянка струмка (0,6 км) від литовсько-білоруського кордону до впадіння його вод у Šalčia поблизу міста Šalčininkai відома як Beržuonà. Довжину ділянок струмка вимірювали вручну за допомогою інструментів вимірювання відстані на вебсайтах UETK і GP.

^⁹ Литовські суфікси –uon–, а також –ūn–a, за Saulius Ambrazas (1993: 149–150; 150–152), використовуються для творення назв діячів, які мають певну якість.

Straipsniai / Articles

231

PAVEL SKORUPA

різні божества та духи померлих (Dundulienė 2008: 55–74). Ці потоніми семантично мотивовані назвами рослин, утвореними від фітолексем литовського походження, які позначають не лише окремі породи дерев, а й їхню концентрацію на територіях поблизу річок, що ними позначаються.

1.2. Потоніми, що відображають фауну

Два потоніми в районі мотивовані назвами видів тварин. Svinčelė (притока Beržė) — назва невеликого струмка поблизу села Švenčius (староство Gerviškės). Місцеві жителі називають і струмок, і село Svinec (або Svinė). У VK є кілька записів про цю територію: Svinki — лука поблизу Pabarė (експедиція 1973 року), Svinka — струмок (експедиція 1924 року). За Vanagas (1981: 323–324), потонім може бути пов’язаний з озером Svinuka (Vievis, El D), яке місцеві жителі також називають Svinuča; пор. озеро Svinka (Rudnia, Vrn D). Однак через демографічний склад Шальчинінкайського району не слід відкидати версію про слов’янське походження потоніма. Отже, він може бути пов’язаний із біл. свинарня «грязьова яма, де валяються свині» або рос. свинья «свиня» і може передавати таке значення: біл. свин-арня / рос. свин-ья + лит. суф. –elė (в офіційній назві) / лит. флексія –ė → грязьова яма, де валяються свині → Svinčelė (Svinė).

Хоча, за Vanagas (1981a: 342, 350), походження потоніма Turė (притока Verseka) не зовсім зрозуміле, він може бути пов’язаний із лит. taūras (лит. tū́ras, turas ← пол. tur) «вимерлий вид дикої великої рогатої худоби роду Bos primigenius», тварини, яка в давнину могла жити в цій околиці. Потонім міг характеризувати сильну течію річки: лит. tur-as (taūr-as, tū́ras) + лит. флексія –ė → дикий, сильний, могутній → Turė. Альтернативно, на етимологію цього та подібних потонімів могло вплинути культурне значення цієї тварини. Rimantas Balsys (2016) стверджує, що багато давніх культур, зокрема індоєвропейського походження, вважали бика, вола або зубра зооморфними втіленнями божества врожаю, пов’язаного із Сонцем, небом, грозою та дощем. Литовці й пруси також визнавали рогатих божеств під різними назвами. Зображення бика, зубра або вола на гербах литовської знаті, а також на печатках і гербах литовських міст не є випадковим. Зубр уособлює шляхетність, силу та захист слабких, тоді як віл — працьовитість, терпіння, землеробство й мудрість. Ці символічні значення узгоджуються зі стійкими віруваннями щодо зв’язку цих тварин зі знатністю, військовою доблестю та родючістю (Balsys 2016: 5–12).

232

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

1.3. Потоніми, що відображають фізико-географічні особливості

Номенклатура цієї групи переважно описує конфігурацію русла, зокрема такі елементи, як властивості дна річки, напрям течії та інші відповідні характеристики (Vanagas 1981a: 54–75).

Akliánka (притока Verseka), за Vanagas (1970: 61; 1981: 37), може бути пов’язана з потонімом Aklė, що походить від лит. ãklas «заросле болото; замкнений, сліпий». Ця назва утворена за допомогою слов’янського суфікса, пор. пол. суф. –anka / рос. суф. –янка (–янка) / біл. суф. –янка^¹⁰, і є прикладом «контамінованих» топонімів.^¹¹ Автентичною формою могла бути *Aklenka / *Aklė. Назва, ймовірно, була мотивована густою рослинністю в струмку та/або на його берегах як концептуалізацією цієї характеристики: лит. ãkl-as + слов. суф. -ianka → струмок, зарослий рослинністю → Akliánka.

Dirvonėlė (притока Naujanka; біл. Hãянка, BY) є дериватом від лит. dirvónas «занедбана, необроблена, заросла земля» із DIM суф. -ėlė. Суфікс указує на невеликий розмір названого струмка, тоді як потонім передає значення занедбаних, необроблених земель навколо водного об’єкта: лит. dirvón-as + -ėlė → струмок, що протікає через необроблену землю → Dirvonėlė.

Dumblė (притока Ditva) є дериватом від лит. dūmblas «осілий мул; вологий, збовтаний бруд; шлам» із лит. f-флексією –ė, пор. Vanagas (1970: 62; 1981: 96). Потонім може бути мотивований каламутною, наповненою водоростями водою або вкритим водоростями, мулистим руслом річки: лит. dūmbl-as + -ė → струмок із мулистим, вкритим водоростями руслом / наповнена водоростями каламутна вода → Dumblė.

Kamenà (притока Visinčia) називає річку в Білорусі та Литві, яку місцеві жителі називають пол. Kamionka; біл. / рос. Каменка. Vanagas (1970: 131) стверджує, що потонім є дериватом від лит. суф. -e від лит. kãmas «купина, горб». Однак не слід відкидати можливість слов’янського походження назви. За нашими спостереженнями, у руслі та на берегах річки багато каміння. Тому назву можна пов’язати зі слов. kamień / камень «камінь», а первинною формою могла бути біл. / рос.

^¹⁰ Щодо слов’янських афіксів див. Saulius Ambrazas (2000: 111ff.); Mikalaj Biryla, Pavel Shuba (1985: 210ff.); Piotr Bąk (1984: 211ff.); Natalija Shvedova (1980: 183ff.).

^¹¹ Щодо терміна контамінований топонім див. Pavel Skorupa (2021: 223).

Straipsniai / Articles

233

PAVEL SKORUPA

*Камен(н)а(я) (река) «кам’яниста річка»¹². Отже, можна стверджувати, що назва річки мотивована кам’янистим руслом: слов. kamień / камень (камінь) → кам’яниста річка (русло) → Kamenà (← біл. / рос. *Камена / *Каменная / *Каменная (река)).

Kėrnavė (притока Visinčiai) називає струмок, що витікає з озера Kėrnavȧs через Руднінкайський ліс поблизу боліт Kėrnavė. Потонім походить від лит. keṙnavė «багнисте місце на луках, у лісі» і також може бути пов’язаний із лит. kernà «хащі», пор. (Vanagas 1981: 153). Справді, території навколо озера та струмка є досить багнистими й укриті густим лісом, що робить ці водойми практично недоступними. Отже, мотивація потоніма цілком очевидна, оскільки назва концептуалізує фізико-географічні характеристики місцевостей: лит. keṙnavė → струмок у болотистій місцевості → Kėrnavė.

Kulinė (притока Juodė) називає струмок зі звивистим руслом. Через звивисте/меандрове русло потонім, найімовірніше, було утворено за допомогою лит. суф. -inė¹³ від лит. kul̃ỹs «вигин, звивина, поворот». Отже, назва може бути концептуалізацією конфігурації русла та звивистого характеру течії: лит. kul̃-ỹs + -inė → звивистий, звиваний струмок → Kulinė.

Mažoji Kenà (Kinė) (притока Merkys) — потамонім, утворений за аналогією від назви Kenà (Kinė) (притока Neris). Обидва потамоніми утворюють опозицію, засновану на збільшувально-зменшувальній кореляції диференційного прикметника та нульового модифікатора.¹⁴ Топонім Kenà пов’язаний із лит. kinė «підвищене місце на луці або у воді» або «коріння дерев і кущів на березі річки (у воді)»; також із лит. kinis «кірка на воді, болото» або «малий острівець у річці чи озері, болото». Отже, мотивацію можна пояснити кількома способами: лит. kin-ẽ̃ → річка, оточена деревами й чагарниками → (Mažoji) Kenà; або: лит. kin-is + -ė → річка, повна рослинності → (Mažoji) Kenà. Обидва варіанти правдоподібні, оскільки більша частина русла проходить лісистими місцевостями, а в теплу пору року в річці росте багато водяних рослин, які іноді утворюють «кірку» на поверхні води.

¹² Це твердження підтверджується подальшим уживанням місцевими жителями назви Каменная «кам’яниста» щодо цієї річки. Подібні назви є в Російській Федерації (наприклад, Каменная река в Карелії або озеро Каменное), Білорусі (Каменная река — 40-кілометровий відрізок Neris із численними порогами). Також концепт «кам’янистої річки» «відлунює» в назвах поселень, розташованих поблизу річки: село Akmenynė, Šlčn D (R1872 Rus Каменка), а також R1872 Rus Околица Каменка (нині село Sangėliškės, Ščn D).

¹³ Суфікс Suf використовується для творення слів, що позначають дії (пор. Ambrazas 1993: 58ff.).

¹⁴ Детальніше про цей тип опозиції див. Skorupa (2019: 144ff.; 2023: 49ff).

234

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

Visinčià (притока Šalčia), за Vanagas (1981: 378, 388), може бути похідною від основи vis, пов’язаної з vies-, як і потамонім Viesà, від лит. viėsulas «сильний вихор» і далі від InE u̯ei̯- «гнути, скручувати»; а також може бути пов’язана з лімнонімом Vystūtis, похідним від лит. vystyti «обгортати, скручувати». Імовірно, цей потамонім утворений за допомогою литовського суфікса Suf -inč(ius) (Ambrazas 1993: 112; 132). Етимологічний варіант правдоподібний, оскільки русло річки дуже звивисте, а течія на багатьох ділянках дуже швидка, особливо навесні або в дощові сезони, коли річка збирає талу воду чи дощову воду з полів уздовж свого русла. Отже, концептуалізація потамоніма така: лит. vies- / vys- + -inč(ius) + -a → меандруюча, звивиста, вигнута річка → Visinčià.

1.4. Потамоніми, що відображають посесивність або зв’язок з іншими об’єктами

Ці назви мотивовані поняттями посесивності та локалізації щодо інших об’єктів, таких як характеристики довкілля гідрооб’єктів і прилеглих до них структур тощо. Vanagas (1981a: 45) зазначає, що розмежувати значення посесивності (належності) та місця складно, оскільки ці поняття мають деякі спільні риси, але не є синонімічними. Проте в практичному вжитку розрізнити ці два поняття може бути складно.

Galinė (притока Gauja) і Galinė (притока Rudamina) можуть бути пов’язані з лит. gãlas «край, межа» та утворені за допомогою лит. суфікса Suf -inė (пор. Vanagas 1981: 105; LVŽ III 53–56), а їхня мотивація могла бути зумовлена положенням/розташуванням на краю, межі певної земельної ділянки (поля): лит. gãlas + Suf -inė → річка, розташована на кінці території → Galinė.

Kubanka (притока Maltupis) — «контамінований» потамонім, утворений за допомогою польського Suf –anka / рос. Suf –анка (–янка) від ойконіма Kubónys (староство Pabarė) (пор. Vanagas 1970: 92; Skorupa 2021: 223). Потік протікає на околиці села. Отже, потамонім мотивований близькістю названого потоку до поселення й передає значення місця/розташування поблизу: Kub-ónys + Slav Suf –anka (–анка (–янка)) → потік поблизу Kubónys → Kubanka.

Neprūdka (притока Merkys) — похідне від лит. prūdas «став; загатжене водоймище» із використанням слов’янських префікса Slav Pref ne і суфікса Suf -ka (пор. польський Pref nie або рос. / біл. Pref ne та польський Suf -ka або рос. / біл. Suf -ka). Відповідно до словотвірної моделі це ще один «контамінований» топонім. Неподалік від гирла потоку розташований рибницький став Baltoji Vokė. Мотивацію потамоніма можна пояснити розташуванням названого потоку й передати значенням

Straipsniai / Articles

235

PAVEL SKORUPA

водойми без загати або проточної води: Pref ne- + лит. prūd-as + Suf -ka → незагатжений потік → Neprūdka.

Nezdilė (відома як Nezdilia, Nezdilka) (притока Verseka), найімовірніше, є назвою, утвореною нелитовцями від *Nedzile < *Nedile (або *Niedilė), але, можливо, автентичною формою є Nezdilka, яку можна вважати похідним із особового імені за допомогою слов’янського суфікса Slav Suf -ka; пор. біл. / рос. PN Незды́ло (пор. Vanagas 1981: 230). Отже, потамонім може бути мотивований поняттям посесивності або належності особі, на землях якої протікає названий потік: біл. / рос. PN Нездыл-о + -ka (або Нездыл-о + лит. жіноче закінчення -ė → потік на землях, що належать Нездыло → Nezdilka (Nezdilė).

Prūdėlis (притока Verseka) — назва потоку, що протікає через став Purvėnai поблизу сіл Vaizbūniškės (староство Aukštadvaris, Trak D) і Prūdelis (староство Kalesninkai, Šlčn D). Потамонім, імовірно, є похідним від лит. prūdas «став; загатжене водоймище» за допомогою лит. суфікса Suf -elis (пор. Vanagas 1970: 118) і, ймовірно, мотивований зв’язком потоку з водоймою, що лежить на його шляху: лит. prūd-as + -elis → потік, що протікає через став → Prūdelis.

1.5. Потамоніми, мотивовані фізичним станом води

1.5.1. Деякі гідроніми відображають чуттєве сприйняття властивостей води названих річок через опозицію тепла–холодна, пов’язану з температурою води. Це поширене явище серед індоєвропейців, зокрема балтів. Ці гідроніми мають прозорі значення. Як зазначає Vanagas (1981a: 116), значення, передані гідронімами, пов’язаними з температурою води, легко розпізнати. Šalčia (притока Merkys; Šlčn D, Vrn D, BY (Bel Солча)) може бути похідною від лит. šaltas «холодний», šálti «ставати холодним, прохолоджуватися, замерзати», šáltis «холод, мороз», подібно до Šaltója, Šaltupė та інших назв (Vanagas 1970: 151; 1981: 325). Отже, потамонім мотивований холодністю води, яка навіть улітку є крижаною, і може розглядатися як транспозиція концепту холодності: лит. šált-is, šált-as [t → č] + жіноче закінчення -ia → річка з (крижаною) холодною водою → Šalčia. Річка утворює пряму опозицію зі своєю притокою Šalčýkščia (притока Šalčia; Šlčn D, BY (Bel Солчица)), що є похідною від Šalčia за допомогою лит. суфікса Suf -ykšč. Будучи похідною від вищого потамоніма, Šalčýkščia має ту саму етимологію, що й Šalčia, і мотивована транспозицією того самого концепту у своїй назві та оцінним аспектом малості, вираженим DIM Suf, який, найімовірніше, поєднується з

236

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

пейоративним значенням: лит. šált-is, šált-as [t → č] + –ykšč–ia → менша річка з (крижаною) холодною водою → Šalčykščia. DIM Suf мотивований довжиною річки, пор. Šalčia (73,8 км) проти Šalčykščia (19,1 км).

1.5.2. Інша група потамонімів концептуалізує та передає значення води (природної водойми) або її течії. Apytã (притока Gauja; Šlčn D, BY (Bel Onuma / Anuma)) може бути пов’язана з прус. ape «річка» (Vanagas 1981: 44; 1988: 62), а отже, може бути мотивована концептом річки, тобто «великого природного водотоку; течії, що рухається поверхнею землі в розмитому нею руслі»: прус. ape / лит. ùpė → течія/потік → Apytã. Подібно, Ródūnia (притока Gauja) може бути пов’язана з InE *rod– / *red–, тобто з лит. tekėti, plaukti (Vanagas 1988: 279) «рухатися течією, бігти (про річку, джерело тощо)», пор. лит. tėkmė «течія води в річці». Потамонім також може бути похідним від слов’янізованого лит. Suf –ūnas(–ė)¹⁵ або слов’янським DIM Suf –un(–ia) (пор. рос. Suf –ун(–я)), похідним від апелятива та таким, що передає значення пестливості. Отже, можлива така концептуалізація потамоніма: InE *rod– / *red– + лит. Suf –ūnas(–ė) / Slav DIM Suf –un(–ia) → (малий/слабкий) водний потік → Ródūnia. Ще два потамоніми — Upėsė і Mažoji Upėsė, що називають два потоки, які впадають у Merkys лише за кілька кілометрів один від одного. Upėsė є похідним від лит. ùpė (річка) «природний водотік, течія» за допомогою лит. Suf –ėsė (Vanagas 1970: 138; 1981: 355), тобто може бути мотивований і передавати значення великого природного водотоку: лит. upė + –ėsė → течія/потік → (Mažoji) Upėsė. Маркер Mažoji у Mažoji Upėsė міг бути мотивований довжиною потоку, що становить лише 2,5 км, а також його положенням щодо гирла Merkys, тобто Mažoji Upėsė розташована далі від гирла Merkys, ніж Upėsė.¹⁶ І нарешті, потамонім Vérža (притока Merkys) може бути пов’язаний із лит. veržtis «рухатися із силою; вирувати» (пор. Vanagas 1981: 375) або «текти; литися» й передавати це значення: лит. verž-tis + –a → бурхлива, стрімка вода → Vérža. Усі потамоніми цієї групи могли бути мотивовані «примітивними» концептами, що передають значення течії води або потоків.

¹⁵ Суфікс Suf використовується для називання/позначення агенсів і раніше використовувався для називання носіїв властивостей/характеристик (Ambrazas 1993: 149).

¹⁶ Вибір прикметника, отже, відповідає гіпотезі Stachowski (2018), згідно з якою що далі притока розташована від гирла річки, то менш важливою вона є, що відображено в назві річки. Еліптизований маркер у Upėsė відновлюється з контексту опозиції. Довжина Upėsė становить 7 км, отже, маркером могло бути лит. Didžioji «велика/головна».

Straipsniai / Articles

237

PAVEL SKORUPA

1.6. Потамоніми, що відображають призначення названого гідрооб’єкта

Значення гідронімів, класифікованих у цій групі, може бути пов’язане з використанням названих річок для різних цілей або переваг. Máltupis (притока Šalčia) — складений потамонім, другий компонент якого передає значення лит. upė / upis «річка», тоді як перший компонент, як стверджує Vanagas (1981: 203), може бути пов’язаний із лит. málti «молоти зерно на борошно». Можливо, колись біля річки був млин, і його концепт було перенесено на потамонім: лит. mált-i + ùpis → річка, біля якої мелють зерно → Máltupis. Іншими представниками цієї групи є Didýsis Pirčiupis (притока Merkys; Šlčn D, Vrn D) та Mažàsis Pirčiupis (притока Merkys; Šlčn D, Vrn D), які мають ідентичний тополексем Pirčiupis, перший компонент якого Vanagas (1981: 260) пов’язує з лит. pirtìs «лазня», тоді як другий компонент — лит. upìs «річка». Беручи до уваги історичні факти, що ця місцевість була улюбленим мисливським угіддям великих князів GDL і що колись тут був королівський мисливський маєток, мотивацію Pirčiupis можна інтерпретувати так: лит. pirt-is [t → č] + upis → купальна річка/річка біля лазні → (Didýsis / Mažàsis) Pirčiupis.¹⁷

1.7. Потамоніми, що відображають звук, утворюваний водою

Потамоніми цієї категорії характеризуються звуком, утворюваним течіями названих потоків. Ciras (або Cýras) (притока Šalčia), пор. записи VK Pol Cyr, Rus / Bel Цыр (експедиція 1973 р.). Потамонім може бути пов’язаний із лит. čirėti «дзюркотіти, щебетати, цвірінькати» або čirvėti «цвірінькати, щебетати» із заміною початкового č на c (пор. також Vanagas 1981: 75–76; LVŽ II 27) і є похідним від лит. m із закінченням –as. Отже, потамонім може бути мотивований звуком води, що нагадує пташине цвірінькання: лит. čir-ėti [č → c] + –as → потік, що дзюркотить і цвірінькає → Ciras. Подібні звукові характеристики з дещо негативною конотацією відображені в Pabáldė (притока Šalčia), що може бути пов’язаний із лит. pabálda «стукання» або бути похідним від лит. pa– і f із закінченням –ė від лит. baldà «стукання» або báldy­ti «стукати, грюкати». Отже, потамонім може бути мотивований звуком, який утворює течія: лит. pabáld–a + –ė / pa– + bald-à (báld-yti) + –ė → потік, що створює гучний звук / гучний потік → Pabáldė.

¹⁷ Про мотивацію та семантику диференційних маркерів лит. Didýsis (← didýsis ← dìdis «великий, значний») – Mažàsis (← mažàsis ← mažas «малий»), див. Skorupa (2019: 151–152; 2023: 200–201).

238

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

2. ПОТАМОНІМИ З НЕПРОЗОРОЮ МОТИВАЦІЄЮ ТА СЕМАНТИКОЮ

Ця категорія охоплює потамоніми, мотиваційна інтерпретація яких ускладнена недостатністю підтверджувальних даних і тому обмежується лише можливістю виявлення. На час номінації значення назв, імовірно, були очевидними для номінатора, а їхня мотивація — зрозумілою. Однак із часом значущість цих потамонімів зникла. Частково це спричинено відсутністю людей, які мешкали вздовж названих річок або потоків і безпосередньо знали їхнє значення. Вікова еволюція мови також сприяла втраті цих значень, оскільки деякі слова, що стали основою цих назв, зазнали семантичних змін або повністю вийшли з ужитку. Унаслідок цього визначення мотивації цих потамонімів може бути складним завданням.

2.1. Потамоніми з непрозорим лексичним характером основи

2.1.1. Потамоніми, утворені від апелятивних або особових назв, можуть мати різні інтерпретації щодо їхньої мотивації та семантики. Вони можуть відображати відмінні ознаки названої водойми або передавати посесивність.

Bienė (притока Merkys) та її діалектні форми VK Bienka, Benà, Bienà (експедиція 1963 р.) могли бути утворені за принципом аналогії від потамоніма Binė або походять від InE *bhei-, пор. лит. muš̃ti «поспішати, текти, вирувати» (пор. Vanagas 1981: 63; LVŽ I 472), отже, можуть передавати значення швидкої, стрімкої течії, що малоймовірно, оскільки форма сумнівна: InE *bhei пор. лит. muš̃ti → бурхливий, швидкоплинний потік → Bienė. Імовірнішим є варіант, за яким потамонім має антропонімічне походження і походить від PN лит. Benỹs або польс. Bień, Bienia: Benedýkt (пор. PDBe), передаючи значення посесивності: PN лит. Ben-ỹs (або польс. Bień, Bienia) + –ė / –a → потік на землях, що належать Benỹs або Bień, Bienia → Bienė (Bienka, Benà, Bienà).

Čùdykas Dìdelis (притока Visinčia) утворює опозицію з Čùdykas Mãžas (притока Čùdykas Dìdelis).¹⁸ Обидва потамоніми є складеними назвами, перші компоненти яких можуть походити від антропонімів Tidikas → Cidzykas → Cudzykas (Vanagas 1981: 76). Альтернативно, перші компоненти

¹⁸ Детальніше про цю опозицію див. Skorupa (2023: 50, 59).

Straipsniai / Articles

239

PAVEL SKORUPA

можуть бути пов’язані з лит. cudā / cūda «дивовижний, незвичайний», пор. лит. cūdas «диво, чудо, дивовижність» ← від польс. cud «диво, чудо, дивовижність», або з польс. cudzy «чужий, іноземний, дивний», або PN польс. Cudzik. Отже, мотивацію обох потамонімів можна пояснити кількома моделями: 1) лит. cudā / cūda / cūdas → дивовижна, незвичайна, чудесна річка → Cūdykas (Didelis / Mažas), або 2) польс. cudzy → дивна/чужа річка → Cūdykas (Didelis / Mažas). Потамоніми також могли бути мотивовані PN: Tidikas / Cidzykas / Cudzykas / Cudzik → річка на території, що належить Tidikas / Cidzykas / Cudzykas / Cudzik → Cūdykas (Didelis / Mažas). Диференційні маркери мотивовані довжиною потоків.

Drukupė (притока Gauja) — складений потамонім, перший компонент якого може бути пов’язаний або з PN Drūkas, або з латв. drukis «малий, кремезний, незграбний дитина» (пор. Endzelīns 1956: 229), або з латв. drukns «кремезний, незграбний». Отже, гідроніми з основою druk можуть мати конфігуративне, метафоричне значення (Vanagas 1981: 92). Другий компонент — лит. ùpė «річка». Мотивацію та семантику цієї назви можна пояснити відносною довжиною названого потоку, яка становить приблизно 12 км: латв. druk- + лит. ùpė → коротка річка, потік → Drukupė. Зважаючи на можливість походження потоку від антропоніма, мотивацію можна пояснити розташуванням потоку на землях, що належать особі, тобто значенням посесивності: Drūk-as + лит. ùpė → потік на землях, що належать Drūkas → Drukupė.

Ščerba (притока Verža) може мати антропонімічне походження й бути пов’язана з PN польс. Szczerba або біл. / рос. Щурба, Щерба (пор. Biryla 1966: 280). У районі проживає кілька родин із цим прізвищем. У такому разі потамонім може бути мотивований особовим ім’ям і передавати концепт посесивності: PN польс. Szczerba або біл. / рос. Щурба, Щерба → потік на землях, що належать Szczerba / Щурба, Щерба → Ščerba. З іншого боку, потамонім може бути пов’язаний із польс. szczerba / рос. щерба (щербина) «нестача, втрата; тріщина; порожнє місце; пролом; нерівність, яма, вибите місце» і бути мотивований руслом річки, яке утворює тріщину/рів у полях, через які протікає потік: польс. szczerba / рос. щерба (щербина) → потік, що протікає в тріщині/рові → Ščerba.

2.1.2. Потамонім, похідний від апелятива, антропоніма або ойконіма, має кілька варіантів мотивації та семантики, пор.: Dūdōkas (притока Merkys), імовірно, є похідним від лит. dūdā «схожий на трубу дерев’яний або металевий духовий музичний інструмент (свисток); труба» за допомогою лит. Suf -okas. Цей варіант може бути правдоподібним, оскільки фактичне русло потоку майже ідеально пряме. Отже, семантика потамоніма може метафорично передавати значення труби: лит. dūd-à + -okas → потік із прямим руслом, схожим на трубу →

240

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

Dūdōkas. З іншого боку, назва може бути мотивована концептом посесивності й походити або від PN лит. Dūdà, пор. модель: PN лит. Dūdà + -okas → потік на землях, що належать Dūdà → Dūdōkas; або бути мотивованою розташуванням поблизу села Dudà, яке колись існувало поблизу Turgeliai (староство Turgeliai) (пор. LVŽ II 369). У цьому разі мотивацію можна пояснити концептом посесивності, тобто значенням належності до місця (ойконіма).

2.1.3. Потамонім, похідний від ойконіма або антропоніма, є складеною назвою Juŕšiškės upėlis (притока Nezdilė), перший компонент якої може бути або похідним від PN лит. Juŕša, Juŕšą, Juŕšas, Juŕšė, Juŕšė, Juŕšia, або Juŕšỹs (пор. LVŽ IV 268) за допомогою лит. суфікса Suf –iškės, або результатом трансономізації ойконіма в потамонім, оскільки названий потік розташований поблизу Juŕšiškės (староство Dainava). Другий компонент є номенклатурним терміном, що називає тип позначеного об’єкта: лит. upėlis «потік». Отже, семантику й мотивацію потамоніма можна пояснити двома моделями: 1) PN лит. Juŕš-, Juŕš- + –iškės + upėlis → потік на землях, що належать Juŕša / Juŕšas / Juŕšė / Juŕšia / Juŕšỹs → Juŕšiškės upėlis; 2) Juŕšiškės + лит. upėlis → потік поблизу села Juŕšiškės → Juŕšiškės upėlis.

2.1.4. Потамоніми, похідні від апелятива або ойконіма, становлять два випадки з кількома варіантами інтерпретації їхньої мотивації та семантики.

Pasgrindā (притока Verseka) називає потік, що протікає через села Vaidagai (староство Kalesninkai, Šlčn D) і Pasgrinda (староство Matuizos, Vrn D). Незрозуміло, чи потамонім, чи ойконім є первинною формою. Якщо потамонім є результатом трансономізації, його мотивацію можна пояснити концептом посесивності та значенням належності до місця (ойконіма): Pasgrinda → потік поблизу села Pasgrinda → Pasgrindà. Альтернативно, потамонім може бути варіантом лит. pagrindà «гребля, брукована камінням або викладена гілками стежка через болото» або лит. pažgarda «зневага» (пор. Vanagas 1981: 238, 247). Можливо, потамонім відображає фізіографічні особливості й мотивований твердим, міцним дном потоку, що дає змогу перейти його вбрід. Отже, потамонім може передавати значення переходу вбрід: лит. pagrindà → потік, який можна перейти вбрід / потік із місцем для переходу вбрід → Pasgrindà.

Paraistė (притока Šalčia) називає річку, що протікає поблизу сіл Burtimonys, Paraistis і Janonys (староство Butrimonys). Вона може бути пов’язана з лит. paraistỹs / paraistė̃ «місце біля болота, заросле деревами й кущами», а її мотивацією є розташування названого потоку поблизу такого місця: лит. paraistė̃ → потік у/біля болотистої місцевості, зарослої деревами й

Straipsniai / Articles

241

PAVEL SKORUPA

кущами → Paraistė.^¹⁹ Назва також може бути пов’язана з лит. paraistis «папороть із перистим листям, що росте у вологих лісах». Отже, потамонім може бути мотивований фітолексемою: лит. paraist-is + f закінчення -ė → потік у місцевості, вкритій заростями папороті з перистим листям → Paraistė. Альтернативно, назва річки може бути результатом трансономізації та бути мотивованою ойконімом: Paraist-is + -ė → потік, що протікає поблизу Paraistis → Paraistė.

2.2. Потамоніми, похідні від полісемантичних апелятивів

Невизначене джерело мотивації в цій категорії стосується нечітких характеристик апелятивів-мотиваторів, приписуваних потамоніму. Хоча постульовані гіпотези щодо походження цих потамонімів є правдоподібними, точна концепція, закодована потамонімом, залишається невстановленою у випадку Gervinė (притока Žižma), що називає річку в Білорусі (Bel Гер виня) та Литві. Назва може бути пов’язана з і є похідною від Lith Suf -inė²⁰ від Lith gérvė ‘журавель’ (пор. Vanagas 1970: 157) або Lith gẽr̃vinas ‘самець журавля’. Потамонім може передавати значення місця: Lith gérv-u-ė / gẽr̃v-inas + Suf -inė → річка, де живуть/гніздяться журавлі → Gervinė. В іншому разі потамонім може бути пов’язаний із Lith gervinė ‘ожина (Rubus caesius)’, мотивований цим фітолексемом і передавати значення ділянок, вкритих ожиновими кущами/заростями поблизу річки: Lith gervinė → річка на ділянці, вкритій ожиновими кущами → Gervinė (також пор. LVŽ III 155–157).

2.3. Потамоніми, мотивовані лексемами однакової форми, що передають різні значення

Мотивація та семантика кількох потамонімів нині є непрозорими, оскільки вони, ймовірно, походять від лексем однакової форми, що передають різні значення. Utėlinė (притока Verseka (Versaka)) може бути похідною від Lith Suf -inė від Lith utėlė ‘маленька безкрила паразитична комаха’ і мотивованою поняттям

^¹⁹ Назва також може бути похідною від Lith Pref pa від фізіографічного (номенклатурного) терміна Lith raištas ‘болото, заросле деревами й кущами’ (пор. Vanagas 1981a: 24).

^²⁰ Суфікс використовується для творення слів на позначення місць (Ambrazas 1993: 63, 231).

242

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

місця, зараженого паразитами: Lith utel̇-ẽ + Suf –inē → потік, заражений паразитами → Utelīnė. Але він також може бути похідним від Lith utel̇ynė ‘заросле місце’ і передавати значення такого місця: Lith utel̇-ynė + Suf –ine → потік у зарослому місці/потік, зарослий буйною рослинністю → Utelīnė.

Versekā (притока Merkys) та Versekā (Versakā) (притока Gauja), за Vanagas (1981: 374), могли отримати свої назви за аналогією з Virsiа і походити від Lith vēŗstis ‘котитися (хвилями)’, vīŗsti ‘стрімко рухатися, текти, хлинути’ або від Latv vēŗst ‘згинатися, повертати’. В іншому разі ці назви могли походити від Lith versmē ‘джерело, витік; потік, що б’є й вируює’ або vēŗsmas ‘виверження’. Те, що обидві річки течуть досить швидко й живляться безліччю джерел уздовж звивистих русел і навколишніх полів, робить усі наведені мотиваційні версії правдоподібними. Отже, назви можуть передавати кілька значень: Lith vērš-tis / viŗsti / vers-mē / vēŗs-mas / Latv vēŗst + Lith Suf -eka → річка, що живиться джерелами/швидкоплинна, бурхлива річка/річка зі звивистим руслом → Versekā (Versakā).

Žižmà (притока Gauja) називає річку в Білорусі (Bel Жыжма) та Литві, яку Vanagas (1981: 402, 405; 1981a: 115) відносить до гідронімів, утворених від назв емоційних вражень і таких, що передають емоційну оцінку. Однак цей гідронім можна віднести до опозиції добро – зло і мотивувати звуком, який створює течія води, оскільки назва може походити від Lith žiežti ‘гарчати, гніватися, лаяти, завивати’, пор. Lith žiežmara ‘відьма, žiežė, žiūžė ‘сварлива жінка, гарпія’ з формантом -ma: Lith žiže / žiūžė → сердита, завиваюча річка → Žižmà.

2.4. Метафоричність

Конфігуративне, метафоричне значення можна простежити в Špigulė (притока Merkys), який Vanagas (1981: 335) вважає видозміною Špyguitis — форми, уживаної литовськомовними місцевими жителями району, — і Lith DIM Suf –ulė / –u(i)tis від Lith špygà / špỹgas ‘фіга; кулак із кінчиком великого пальця, просунутим між іншими пальцями’. Семантично це може бути гідронімом конфігуративного значення, пов’язаним із назвами частин тіла. Крім того, назва може передавати значення ‘скручений пучок соломи, використовуваний для початку накривання даху’ або ‘малий, худий, низькорослий, зморщений’. Це зумовлює кілька мотиваційних версій: 1) Lith špyg-à / špỹg-as + DIM Suf -ule / -u(i)tis → малий, худий, низькорослий, звивистий потік → Špigulė (Špygūitis); або 2) ~ → потік, біля якого можна добути солому для покрівлі → Špigulė (Špygūitis).

Straipsniai / Articles

243

PAVEL SKORUPA

2.5. Потамоніми зі складною семантикою

Розглядувані назви могли походити від апелятивів, які в різних мовах могли викликати різні асоціації. Однак через брак доступних даних походження етимонів залишається нез’ясованим, що ускладнює визначення їхньої генетичної належності до певної мови.

Gaujā ((Bel Гаyя / Гавья), притока Nemunas), Būga (1961: 852) припускає, може бути пов’язана з *Gav1, *Gavjas ‘річка корів’ від Latv gùovs (govs) ‘корова’ або Lith gaujà ‘зграя, гурт’. На думку Bronys Savukynas (1966: 188), цей потамонім може бути пов’язаний із Lith góti ‘мчати’, atgóti ‘швидко прийти’ та nugóti ‘швидко йти’. Тим часом Janīs Endzelīns (1974: 565) вважає, що Gaujā пов’язана із Skt džāvate ‘поспішати, квапитися’. Інші, зокрема подібні, етимології наведено в LVŽ III 101. Отже, назва може бути мотивована видом тварин і передавати значення річки, що протікає пасовищами, де пасуться корови: Latv gùovs (govs) → річка, уздовж якої пасуться корови → Gaujā. В іншому разі назва може бути мотивована швидкою течією води: Lith góti → швидка, стрімка річка → Gaujā.

Merkỹs ((Bel Меръчанка / Мяркис), притока Nemunas) міг походити від –merč або –merk (кореня селонського походження) чи Lith mérkti ‘сильно дощити’, ‘занурювати, пірнати у воду’ (пор. Būga 1961: 276; Vanagas 1970: 66), або від Bel мяreča ‘болото’ (Būga 1961: 502). Назва може бути мотивована регулярними розливами річки під час дощового сезону або навесні, коли вона збирає воду від танення снігу з полів, через які протікає, і передавати значення річки, що розливається: Lith mérkti + флексія –ys → річка, що занурюється, розливається → Merkỹs. Також назва могла бути мотивована заболоченим річковим басейном і передавати це значення: Bel мяр-eчa + Lith флексія –ys → річка, що протікає заболоченими місцевостями → Merkỹs (Меръчанка / Мяркис).

Võkė (притока Neris) може бути пов’язана з Tat vokа ‘вода’ (Krajewski 2013: 225) або Lith vóktis ‘чистити’, vókti ‘збирати врожай’. Обидві мотиваційні версії можуть бути правдоподібними. З одного боку, тартари були людьми, яких великий князь Vytautas привів до Литви й поселив поблизу річки; вони назвали її загальним словом на позначення води. З іншого боку, ця назва могла бути мотивована оброблюваними полями навколо або сезонним затопленням цих полів, під час якого річка їх «очищала/збирала». Отже, потамонім має кілька значень: 1) Tat vok-a + Lith f флексія –ė → вода → Võkė; або 2) Lith vók-tis / vók-ti + f флексія –ė → річка, що збирає врожай, очищає → Võkė.

244

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

2.6. Потамоніми, мотивовані кольором

Гідроніми, мотивовані кольором, є однією з найуніверсальніших семантичних категорій у номенклатурі багатьох індоєвропейських мов (Vanagas 1981a: 97–101).

Ditvà (притока Nemunas) може бути пов’язана з Thr Διτας, Διτα або Alb ditë ‘день’ (у доісторичний час це могло означати ‘світло’) (пор. Vanagas 1970: 213; 1981: 88; LVŽ II 298). Назва могла бути мотивована яскравим світлим кольором води й передавати значення світлої, чистої або прозорої річки:?Thr Διτας, Διτα / Alb ditë → світла, прозора річка → Ditvà. Однак ця версія є дискусійною й потребує подальшого дослідження.

Juódupė (притока Kamena) та Juódupė (притока Verseka) пов’язані з Lith júoda ‘чорний’ + ųpė ‘річка’ та походять від них (Vanagas 1970: 232–233; ibid. 248; 1981: 138; LVŽ V 204–214). Leino (2011) і Stachowski (2018) стверджують, що колір у гідронімії часто мотивується колірною опозицією, напр., чорний–білий, і може спостерігатися в прямій кореляції гідрооб’єктів, що характеризуються географічною близькістю. Однак аналізовані річки не утворюють опозицій з іншими потамонімами, мотивованими Lith baltà ‘білий’. Отже, їхня мотивація може мати кілька інтерпретацій. У своєму дослідженні Stachowski (2018) припускає, що ‘чорний’ колір у топонімах може бути мотивований або кольором і родючістю навколишнього ґрунту — чим родючіший ґрунт, тим він темніший, — або віком названого об’єкта, або його значущістю. Обидва потамоніми називають відносно малі потоки, що є притоками більших річок. Отже, колірний компонент в обох випадках може бути мотивований незначущістю або малими розмірами потоків: Lith júoda + ųpė → незначуща, мала річка (притока) → Juódupė. В іншому разі обидві назви можуть символічно вказувати на місцевості з родючим ґрунтом або передавати інші значення на час номінації.

Raudonėlė (притока Merkys) могла походити від Lith raudónas ‘червоний’ (Vanagas: 1981: 274) і була утворена за допомогою Lith DIM Suf -ėlė, що позначає малі розміри названого потоку. Назва могла бути мотивована кольором ґрунту поблизу або кольором води: Lith raudón-as + DIM Suf -ėlė → потік із червоною (коричневою) водою → Raudonėlė.

2.7. Потамонім із цілком непрозорою семантикою та мотивацією (невстановлене походження)

Okwa (озеро Papıs) має цілком непрозору мотивацію та семантику, оскільки на час написання цієї статті нам не були доступні жодні лінгвістичні чи екстралінгвістичні дані, які могли б

Straipsniai / Articles

245

PAVEL SKORUPA

пояснити походження цього потамоніма. Ця назва є цікавим випадком для подальшого дослідження.

ВИСНОВКИ

Мотиваційна інтерпретація та значення потамонімів становлять складну й багатогранну сферу дослідження, яка прагне пояснити численні конотації, денотації та імплікації потамонімів, а також різні чинники, здатні формувати й трансформувати їх із часом. Аналіз 55 потамонімів у Шальчинінкайському районі дає змогу зробити кілька висновків.

1. Досліджувані потамоніми можна класифікувати на дві окремі категорії: ті, що мають прозору семантику й мотивацію, і ті, що характеризуються непрозорою семантикою та мотивацією.

A. Потамоніми з прозорою мотивацією та семантикою легко ідентифікувати, і вони не мають двозначності. Ці назви відображають поняття та передають значення: a) видів рослинності (4), b) видів тварин (2), c) фізіографічних особливостей (8), d) зв’язку з іншими об’єктами (6), e) стану води (7), f) призначення названого об’єкта (3) і g) звукового сприйняття (2).

B. Потамоніми з непрозорою мотивацією та семантикою стосуються назв річок і потоків, мотиваційна інтерпретація яких є складною через недостатність підтверджувальних даних. Інтерпретація цих назв обмежується лише можливими припущеннями через: a) непрозорий лексичний характер основи (9), b) полісемію апелятива-мотиватора (1), c) мотивувальні лексеми однакової форми, що передають різні значення (4), d) метафоричність (1), e) складну семантику, оскільки мотивувальна лексема викликає різні асоціації в різних мовах (3), f) те, що мотивувальна лексема виражає поняття кольору (4), і g) невстановлену семантику та мотивацію (1).

2. Вплив мовних контактів простежується в 11 потамонімах, що демонструють різні моделі творення.

1) Потамоніми слов’янського походження є або утвореними за допомогою Slav Suf від Slav PN (1), або Lith транслітерацією слов’янських апелятивів (1), або Lith транслітерацією слов’янського апелятива чи PN (1);

2) Контаміновані потамоніми, які є: a) похідними від слов’янських афіксів і литовських основ — похідне з Suf від Lith ойконіма (1); похідне з Pref і Suf від Lith апелятива (1); b) Lith Suf-похідне від слов’янського апелятива (1);

3) Потамоніми нез’ясованого походження, імовірно, утворені за допомогою Lith флексій від Lith / Pol PN або індоєвропейської основи (1); Lith апелятива або PN, чи слов’янського апелятива або PN (1); Lith або Latv апелятива (1); Lith або Bel апелятива (1); Lith або Tat апелятивів (1).

246

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

СКОРОЧЕННЯ

Alb – албанська; approx. – приблизно; Bel – білоруська; BY – Білорусь; cf. – порівняй; D – район; DIM – демінутив; E1 – Elektrėnai; eld. – староство; et al. – та інші; f – жіночий рід; ff. – далі; InE – індоєвропейська; km – кілометр; Lat v – латвійська; Lith – литовська; m – чоловічий рід; PN – особове ім’я; Pol – польська; Prus – прусська; Rus – російська; Skt – санскрит; Slav – слов’янська; Suf – суфікс; Šlčn – Šalčininkai; Tat – татарська; Thr – фракійська; Trak – Trākai; trib. – притока; Vrn – Varėnā.

ДЖЕРЕЛА ПОТАМОНІМІВ

GK – Gamtos katalogas. Lietuvos vandens telkiniai [Каталог природи. Водні об’єкти Литви]. Доступно за адресою: http://ezerai.vilnius21.lt/.

GP – Lietuvos erdvinės informacijos portalas [Портал просторової інформації Литви]. Доступно за адресою: https://www.geoportal.lt/geoportal/.

R1872 – Russia 1872 Map. Arcanum Maps – Historical Maps Online. Доступно за адресою: https://maps.arcanum.com/en/map/russia-1872/.

ŠDMW – Šalčininkai District Municipality website. Доступно за адресою: http://www.salcininkai.lt/.

UETK – Lietuvos upių, ežerų ir tvenkinių kadastras [Кадастр річок, озер і ставків Литовської Республіки]. Доступно за адресою: https://uetk.am.lt/.

VK – Lietuvių kalbos instituto Baltų kalbų ir vardyno tyrimų centro vietovardžių, surinktų iš gyvosios kalbos, kartoteka [Картотека топонімів, зібраних із живої мови Центром досліджень балтійських мов і власних назв Інституту литовської мови].

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), ред. колегія G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, гол. ред. G. Naktinienė, електронна версія, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005 (оновлена версія, 2008 & 2018). Доступно за адресою: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas.

LLVVe – Latviešu literārās valodas vārdnīca 1–8 (1972–1996), словник в інтернеті, Rīga: LU Latviešu valodas institūts. Доступно за адресою: https://tezaurs.lv/llvv/.

LVŽ I – Lietuvos vietovardžių žodynas 1 (A–B), ред. колегія L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2008.

Straipsniai / Articles

247

PAVEL SKORUPA

LVŽ II – Lietuvos vietovardžių žodynas 2 (C–F), авт. L. Bilkis, G. Blažienė, M. Norkaitienė, M. Razmukaitė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відповід. ред. L. Bilkis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2014.

LVŽ III – Lietuvos vietovardžių žodynas 3 (G–H), авт. V. Adamonytė, L. Bilkis, G. Blažienė, D. Kačinaitė-Vrubliauskienė, M. Norkaitienė, M. Razmukaitė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відповід. ред. L. Bilkis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2018.

LVŽ IV – Lietuvos vietovardžių žodynas 4 (I–J), авт. L. Bilkis, G. Blažienė, A. Ragauskaitė, D. Sviderskienė, відповід. ред. L. Bilkis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021.

MW – Merriam-Webster Dictionary. Доступно за адресою: https://www.merriam-webster.com/.

PDBe – Lietuvių kalbos instituto lietuvių kalbos išteklių informacinė sistema „E. kalba“: Pavardžių duomenų bazė [Інформаційна система ресурсів литовської мови Інституту литовської мови «E. kalba»: база даних прізвищ]. Доступно за адресою: http://ekalba.lt/pavardziu-duomenu-baze.

Skarnik.by – Mazok Aleg, Lit Serž, упоряд., 2015: Мазок Алег, Літ Серж, уклад. Белорусско-русский словарь [Белорусско-русский словарь], електронна версія. Доступно за адресою: https://www.skarnik.by/.

SRYAe – Yevgenyeva Anastasiya P., ред., 1999: Евгеньева, Анастасия П. Словарь русского языка [Словник російської мови], електронна версія, ФЭБ «Русская литература и фольклор» [ФЕБ «Російська література і фольклор»], 2002. Доступно за адресою: http://feb-web.ru/feb/mas/mas-abc/default.asp.

WSJPe – Wielki słownik języka polskiego PAN: генеза, концепція, принципи опрацювання, колективна праця, редакційний комітет P. Żmigrodzki, колективна праця, редакційний комітет P. Żmigrodzki, M. Bańko, B. Batko-Tokarz, J. Bobrowski, A. Czelakowska, M. Grochowski, R. Przybylska, J. Waniakowa, K. Węgrzynek, електронна версія, Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN/LIBRON, 2018. Доступно за адресою: https://wsjp.pl/.

REFERENCES

Ainiala Terhi, Östman Jan-Ola, eds., 2017: Socio-Onomastics. The Pragmatics of Names, Pragmatics & Beyond New Series, vol. 275, Amsterdam: John Benjamins Publishing Company.

Ainiala Terhi, Saarelma Minna, Sjöblom Paula 2016: Names in Focus. An Introduction to Finnish Onomastics, Helsinki: Finnish Literature Society.

Alasli Malak 2019: Toponyms’ contribution to identity: The case study of Rabat (Morocco). – 29ᵗʰ International Cartographic Conference (ICC 2019), 15–20 July 2019, Tokyo, Japan; Proceedings of the International Cartographic Association 2, 1–7.

248

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

Ambrazas Saulius 1993: Daiktavardžių darybos raida, Vilnius: Mokslo enciklopedijų leidykla.

Ambrazas Saulius 2000: Daiktavardžių darybos raida 2: lietuvių kalbos vardažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Balsys Rimantas 2016: Jautis baltų pasaulėjautoje: nuo aukos aukščiausiems dievams iki javų dvasios. – Gimtasai kraštas 1(10), 5–12.

Bąk Piotr 1984: Gramatyka języka polskiego, Warszawa: Wiedza Powszechna.

Berezovič Elena L. 1991: Березович, Елена Л. Семантические микросистемы топонимов как факт номинации [Semantičeskie mikrosistemy toponimov kak fakt nominacij]. – Вопросы ономастики [Voprosy onomastiki] 19, 75–90.

Biryla Mikalaj V. 1966: Бырыла, Мікалай В. Беларуская антрапанімія. Уласныя імёны, імёны-мянушкі, імёны па бацьку, прозвішчы [Belaruskaja antrapanimija. Ulasnyja imiony, imiony-mjanuški, imiony pa bac’ku, prozviščy], Мінск: Навука і Тэхніка [Minsk: Navuka i Tehnika].

Biryla Mikalaj V., Šuba Pavel P. 1985: Бырыла, Мікалай В., Шуба, Павел П. Беларуская граматыка [Belaruskaja gramatyka] 1, Мінск: Навука і Тэхніка [Minsk: Navuka i Technika].

Būga Kazimieras 1958: Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Būga Kazimieras 1959: Rinktiniai raštai 2, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Būga Kazimieras 1961: Rinktiniai raštai 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Dobrić Nikola 2010: Theory of Names and Cognitive Linguistics – the Case of the Metaphor. – Filozofia i društvo 21, 135–147.

Dundulienė Pranė 2008: Medžiai senovės lietuvių tikėjimuose, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Endzelīns Jānis 1956: Latvijas PSR vietvārdi, Rīga: Latvijas PSR zinātņu akadēmija.

Endzelīns Jānis 1974: Darbu izlase, sēj. 2, Rīga: Zinātne.

Hobbes Thomas 2002 [1655]: Of Names, ed. with a prefatory note by S. Brendler, Hamburg: Baar-Verlag.

Jovaiša Eugenijus 2012: Aisčiai. I knyga. Kilmė, Vilnius: Edukologija.

Straipsniai / Articles

249

PAVEL SKORUPA

Jovaiša Eugenijus 2014: Aisčiai. II knyga. Raida, Vilnius: Lietuvos edukologijos universiteto leidykla.

Jovaiša Eugenijus 2016: Aisčiai. III knyga. Lietuvių ir Lietuvos pradžia, Vilnius: Lietuvos edukologijos universiteto leidykla.

Jovaiša Eugenijus 2020: The Aestii. The Western Balts, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

Jovaiša Eugenijus 2020a: Kapai ir žmonės, Vilnius: Unseen Pictures.

Jurkštas Jonas 1985: Vilniaus vietovardžiai, Vilnius: Mokslas.

Karpenko Elena, Golubenko Lidiya 2015: Problems of Cognitive Onomastics. – Записки з ономастики [Zapiski z onomastiki] 18, 285–293.

Kövecses Zoltan 2002: Metaphor: a practical introduction, New York: Oxford University Press.

Krajewski Józef 2013: Wilno i okolice: przewodnik, Piastów: Oficyna Wydawnicza „Rewasz”.

Kripke Soul 1972: Naming and Necessity, Cambridge: MA Harvard University Press.

Lakoff George, Johnson Mark 1980: Metaphors we Live By, Chicago: The University of Chicago Press.

Leino Antti 2004: Pikes and perches go together, a data-analytical view on Finnish lake names. – Papers from the 30^th Finnish Conference of Linguistics, Studies in Languages 39, Joensuu: University of Joensuu, 79–84.

Leino Antii 2005: In search of naming patterns: a survey of Finnish lake names. – Naming the World. From Common Nouns to Proper Names. Proceedings from the International Symposium, Zadar, September 1^st–4^th, 2004, QUADRION 1, Roma: Società Editrice Romana, 355–367.

Leino Antii 2007: Construction Grammar in onomastics: the case of Finnish hydronyms. – Proceedings of the 22^nd International Congress of Onomastic Studies 1, 297–309.

Leino Antii 2011: Place-Names as Constructions. – Onoma 41, 215–235.

Podol’skaja Nataliya V. 1978: Подольская, Наталия В. Словарь русской ономастической терминологии [Slovar’ russkoj onomastičeskoj terminologii], Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Reszegi Katalin 2012: Cognitive Approaches to Hungarian Toponymy. – Onoma 47, 367–379.

250

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

Rut Marija È. 2001: Рут, Мария Э. Антропонимы: размышления о семантике [Antroponimy: razmyšlenija o semantike]. – Известия Уральского государственного университета [Izvestija Ural’skogo gosudarstvennogo universiteta] 20, 59–64.

Savukynas Bronys 1966: Ežerų vardai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 8, 183–194.

Shvedova Natalija Y. 1980: Шведова, Наталия Ю. Русская грамматика [Russkaja grammatika] 1, Москва: Наука [Moskva: Nauka].

Sjöblom Paula 2011: a Cognitive Approach to the Semantics of Proper Names. – Onoma 41, 63–82.

Skorupa Pavel 2019: Semantic Oppositions in Vilnius County Toponyms. – Acta Linguistica Lithuanica 81, 139–159.

Skorupa Pavel 2021: Footprints of Language Contacts in the Present-Day Vilnius County Hydronyms and Oikonyms: The Impact of Slavic Languages on Lithuanian Toponymy. – Acta Linguistica Lithuanica 85, 219–243.

Skorupa Pavel 2023: Semantics of Present-Day Vilnius County Toponym Oppositions: Doctoral Dissertation, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Stachowski Kamil 2018: O opozycjach kolorystycznych w ojkonimii Polski. – Acta onomastica 59, 197–214.

Stunžaitė Alisa 2022: Manifestation of Physis in Vilnius County Drymonymy. – Acta Linguistica Lithuanica 87, 155–176.

Svidersnienė Dalia 2016: Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija. – Acta Linguistica Lithuanica 75, 243–273.

Svidersnienė Dalia 2017: Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija. – Acta Linguistica Lithuanica 77, 78–102.

Sviderskienė Dalia 2019: Priesaginių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija. – Acta Linguistica Lithuanica 81, 110–140.

Svidersnienė Dalia 2022: Utenos apskrities Anykščių valsčiaus (1935–1937) helonimų motyvacija. – Lituanistica 68(1), 43–65.

Szerszunowicz Joanna 2010: Some Remarks on Cultural Connotations of Urbanonyms and Idiomaticity in a Contrastive Perspective. – Acta onomastica 41(2), 547–555.

Ullmann Stephen 1969: Words and Their Use, London: F Muller.

Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius: Mintis.

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mintis.

Straipsniai / Articles

251

PAVEL SKORUPA

Vanagas Aleksandras 1981a: Lietuvių hidronimų semantika. – Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 4–153.

Vanagas Aleksandras 1988: Lietuvių vandenvardžiai, Vilnius: Mokslas.

Vanagas Aleksandras 1996: Lietuvos miestų vardai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Van Langendonck Willy 2007: Theory and Typology of Proper Names, Berlin: de Gruyter.

Van Langendonck Willy 2013: A Semantic-Pragmatic Theory of Proper Names. – Acta Linguistica Lituanica 69, 99–129.

Van Langendonck Willy, Van De Velde Mark 2016: Names and grammar. – The Oxford Handbook of Names and Naming, ed. C. Hough, Oxford: Oxford University Press.

Van Langendonck Willy 2017: A Dichotomy in the Diachronic Structure of Family Names. – Proceedings of ICONN 4, 45–50.

Zinkevičius Zigmas 2011: Lietuvos senosios valstybės 40 svarbiausių mįslių, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Kognityvinis požiūris į Šalčininkų rajono potamonių motyvaciją ir semantiką

SANTRAUKA

Remiantis kognityvinės onomastikos teorijomis, straipsnyje analizuojami Šalčininkų rajono potamonimai. Vykdant tyrimą laikomasi požiūrio, kad potamonimai, kaip ir visi toponimai, turi reikšmę, kuri yra formuojama keleto veiksnių, tokių kaip tam tikros teritorijos geografija, istorija, kalba, kultūra ir pan. Šalčininkų rajonas, užimantis pietinę Vilniaus apskrities dalį, ribojasi su Vilniaus, Trakų ir Varėnos rajonais bei Baltarusija. Žvelgiant iš istorinės perspektyvos, nors Lietuvos teritorijoje, įskaitant Šalčininkų rajono savivaldybės žemes ir teritorijas, plytinčias gerokai toliau į rytus ir pietryčius nuo dabartinės Lietuvos teritorijos, nuo seno gyveno etninės baltų gentys, šiuo metu dauguma Šalčininkų rajono gyventojų tapatina save su lenkais, o lietuviai, rusai, baltarusiai ir kitų tautybių atstovai sudaro mažumą. Todėl šis rajonas yra lingvistinius tyrimus įkvepianti vieta, nes čia kalbiniai kontaktai daro poveikį įvairioms gyvenimo sritims, įskaitant ir kultūrą. Tyrimo rezultatai parodė, kad 55 išanalizuoti potamonimai gali būti suskirstyti į dvi grupes. Skaidrios motyvacijos ir

252

Acta Linguistica Lituanica LXXXVII

Motivation and Semantics of Šalčininkai District Potamonyms: A Cognitive Approach

semantikos potamonimai (32 atvejai) yra lengvai atpažįstami ir aiškiai perteikia augalijos (4), gyvūnijos (2) rūšių, fiziografinių ypatybių (8), santykio su kitais objektais (6) vandens būsenos (7), įvardyto objekto paskirties (3) ir vandens skleidžiamo garso (2) reikšmes. Tuo tarpu neaiškios motyvacijos ir semantikos potamonimai (23 atvejai) kelia aiškinimo sunkumų dėl ne visai aiškaus leksinio pamato (9), motyvuojančio apeliatyvo polisėmijos (1), tos pačios formos motyvuojančių leksemų, galinčių perteikti skirtingą reikšmę (4), metaforiškumo (1), sudėtingos semantikos, kai motyvuojanti leksema skirtingose kalbose sukelia skirtingas asociacijas (3), motyvuojančia leksema išreiškiama spalvos samprata (4) bei dėl visiškai neaiškios vardo kilmės (1). Taip pat tyrimas atskleidė kalbinių kontaktų įtaką rajono potamonimijai – identifikuota 11 potamonimų, kurie parodo skirtingus darybos modelius: 1) slaviškos kilmės potamonimai – slavų asmenvardžio su slaviška priesaga vedinys (1), slavų apeliatyvinis vedinys – jo transliteracija į lietuvių kalbą (1), slavų apeliatyvinis ar asmenvardinis vedinys – jo transliteracija į lietuvių kalbą (1); 2) mišrios darybos potamonimai, kurie yra a) slaviškų afiksų vediniai iš lietuvių kilmės pamatinio žodžio – slavų priesagos vedinys iš lietuviškos kilmės oikonimo (1), slavų priešdėlio ir priesagos vedinys iš lietuviškos kilmės apeliatyvo ir b) lietuvių priesagos vedinys iš slaviškos kilmės apeliatyvo (1); 3) ne visai aiškios kilmės potamonimai lietuviškų galūnių vediniai iš lietuvių ar lenkų asmenvardžio ar indoeuropiečių pamatinio žodžio (1), lietuvių arba slavų apeliatyvo ar asmenvardžio (1), lietuvių ar latvių apeliatyvo (1), lietuvių ar baltarusių apeliatyvo (1), lietuvių ar totorių apeliatyvo (1). Tikėtina, kad nominacijos metu potamonimų reikšmės ir jų motyvacija įvardytojui buvo aiškios.

Įteikta 2023 m. kovo 23 d.

PAVEL SKORUPA

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vile išio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

Straipsniai / Articles

253