JOLITA URBANAVIČIENĖ

Інститут литовської мови

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0002-5514-2263

Напрями наукових досліджень: експериментальна фонетика, акустика мовлення, фонологія, лексикографія, геолінгвістика, соціолінгвістика.

JANA TAPERTE

Інститут латиської мови Латвійського університету

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0009-0009-1723-0666

Напрями наукових досліджень: експериментальна фонетика, акустика мовлення, фонологія.

DOI: doi.org/10.35321/all88-05

ФОРМАНТИ ДРІБНОТІВНИХ СОНАНТІВ ЛИТОВСЬКОЇ ТА ЛАТИСЬКОЇ МОВ У РІЗНИХ ПОЗИЦІЯХ: АКУСТИЧНЕ ТА СТАТИСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Литовські та латвійські дрижачі сонанти: акустичне й статистичне дослідження структури формант

АНОТАЦІЯ

У статті представлено формантне дослідження дрижачих сонантів сучасних балтійських мов — лит. [r], [rʲ] і лат. [r], мета якого — порівняти форманти F1, F2, F3 і F4 сонантів, вимовлених у превокальній (<R>VR), інтервокальній (V<R>V) та поствокальній (RV<R>) позиціях, дослідити їхню варіативність у контексті різних голосних, виявити відмінності формант [r] і [rʲ] у литовській та латиській мовах і визначити статистичну значущість цих відмінностей. Дослідження показує, що за усередненими значеннями перших двох формант лат. [r] займає проміжне положення між непалаталізованим лит. [r] і палаталізованим лит. [rʲ]. Позиція в складі статистично значуще впливає на першу форманту дрижачих сонантів у литовській мові, а в латиській — на всі чотири форманти. Встановлено, що контекст сусідніх голосних подібно впливає на форманти дрижачих сонантів сучасних балтійських мов: перша форманта пов’язана з підняттям сусіднього голосного, а друга й наступні форманти залежать від ряду сусіднього голосного.

100

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

формант сонантів подібно впливає контекст сусідніх голосних: перша форманта пов’язана з підняттям сусіднього голосного, а друга й наступні форманти залежать від ряду сусіднього голосного.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: балтійські мови, дрижачий сонант, форманти, статистична значущість, позиція в складі, веляризація, палаталізація.

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається структура формант дрижачих сонантів у сучасних балтійських мовах – лит. [r], [rʲ] і лат. [r]. Мета статті – порівняти структуру формант дрижачих сонантів (F1, F2, F3 і F4) у превокальній (<R>VR), інтервокальній (V<R>V) і поствокальній (RV<R>) позиціях та її варіювання в контексті різних голосних, виявити тенденції динаміки формант у литовській і латвійській мовах та визначити статистичну значущість відмінностей. Дослідження показує, що за середніми значеннями перших двох формант лат. [r] посідає проміжне положення між непалаталізованим лит. [r] і палаталізованим лит. [rʲ]. Позиція в складі має статистично значущий вплив на першу форманту дрижачих сонантів у литовській мові та на всі чотири форманти в латвійській. Згідно з результатами, контекст сусідніх голосних має подібний вплив на форманти дрижачих сонантів в обох мовах: перша форманта пов’язана з підняттям сусіднього голосного, а друга та наступні форманти залежать від ряду сусіднього голосного.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: балтійські мови, дрижачі сонанти, форманти, статистична значущість, позиція в складі, веляризація, палаталізація.

1. ОГЛЯД ДОСЛІДЖЕНЬ ДРИЖАЧИХ СОНАНТІВ СУЧАСНИХ БАЛТІЙСЬКИХ МОВ

Порівняно з іншими групами сонантів у працях з експериментальної фонетики литовської та латиської мов дрижачі сонанти досліджувалися найменше. Загальні відомості про артикуляційні та спектральні особливості дрижачих сонантів [r], [rʲ] можна знайти в найважливіших фонетичних працях: варто згадати Lietuvių kalbos gramatika (Ul vydas et al. 1965), а також праці Elzės Mikalauskaitės (1975), Valerijos Vaitkevičiūtės (2001), Antano Pakerio (2003), Astos Kazlauskienės (2018). Кількісні та спектральні ознаки всіх приголосних литовської стандартної мови

^¹ У статті використано знаки міжнародного фонетичного алфавіту (МФА). Вибір знаків ґрунтувався на протокольному рішенні Державної комісії литовської мови від 8 липня 2021 р. № PN-14 (k–25), у якому подано рекомендації щодо адаптації МФА для позначення звукових одиниць стандартної литовської мови. Докладніше див.: https://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/rekomendacija-del-tarptautines-fonetines-abėceles-pritaikymo-bendrinės-lietuviu-kalbos-garsiniams-vienetams-zymeti.

Straipsniai / Articles

101

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

інструментально досліджено в дисертації Sigitos Dereškevičiūtės Lietuvių kalbos priebalsių akustinės ypatybės (2013). Вона встановила, що спектр дрижачих сонантів [r], [rʲ] є дифузним, тобто ділянки концентрації енергії розташовані в широкій смузі частот, а енергія посилюється в ділянці середніх частот (2000–4000 Hz) (Dereškevičiūtė 2013: 136–137). Також встановлено, що для палаталізованого дрижачого сонанта [rʲ] характерні вищі частоти, ніж для непалаталізованого [r], пор.: [r] = 1300–1700 Hz, [rʲ] = 1700–2000 Hz. Результати аналізу тривалості, проведеного S. Dereškevičiūtė, показали, що з усіх приголосних литовської мови дрижачі сонанти є найкоротшими² (Dereškevičiūtė 2013: 138). Rytis Ambrazēvičius і Asta Leskauskaitė у науковій монографії Priebalsių akustinės ypatybės: palatalizacija ir balsingumas (Ambrazēvičius, Leskauskaitė 2014) дослідили акустичні особливості дрижачих сонантів поряд з іншими приголосними і встановили, що одним із найважливіших показників палаталізації є локуси F2, а дзвінкість приголосних слід інтерпретувати комплексно — немає однієї надійної в усіх випадках диференційної ознаки глухих і дзвінких приголосних. У колективних монографіях серії Baltų kalbų garsynas XXI a. pradžioje, опублікованих 2019 року науковцями Інституту литовської мови та Інституту латиської мови LU, вперше зроблено спробу порівняти дрижачі сонанти литовської та латиської мов: у монографії Balsių ir garsų sąveikos instrumentinis tyrimas можна знайти приклади динамічних спектрограм дрижачих сонантів (див. Jaroslavienė, Grigorjevs, Urbanavičienė, Indričānė 2019: 52–53, рис. 6.41–6.48), а в монографії Priebalsių instrumentinis tyrimas подано значення формант дрижачих приголосних у контексті різних голосних у превокальній позиції CVC (Urbanavičienė, Indričānė, Jaroslavienė, Grigorjevs 2019: 206–220).

Перші інструментальні дослідження дрижачих сонантів латиської мови пов’язують з Elmārs Liepa, який вимірював тривалість сонантів (Liepa 1970), а також аналізував фонетичні особливості дрижачого сонанта [r] у контексті глухих приголосних (Liepa 1957). Dace Markus і Juris Grigorjevs у книзі Fonētikas pētīšanas un vizualizēšanas metodes I (Markus, Grigorjevs 2002) дослідили формантну структуру дрижачих сонантів латиської мови, тривалість фаз змикання та розмикання, переходи формант. J. Grigorjevs, спираючись на дані п’яти інформантів, аналізував акустичні особливості сонанта [r] латиської мови, вимовленого в симетричних сполуках CVC (Grigorjevs 2012). У 2012–2016 роках в Інституті латиської мови LU виконувався проєкт «Acoustic characteristics of the sound system of Standard

² У ході дослідження S. Dereškevičiūtė встановила, що порівняно з іншими класами приголосних сонанти є найкоротшими — їхні співвідношення тривалості в порядку спадання розташовуються так: африкати: проривні: щілинні: сонанти = 2: 1,6: 1,5: 1. За словами авторки, проривні приголосні й африкати мають кілька фаз вимови, для артикуляції щілинних приголосних важлива тривалість фрикації, а під час артикуляції сонантів положення органів мовлення швидко й різноманітно змінюється (Dereškevičiūtė 2013: 138–139).

102

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

Latvian by age groups“ (керівник J. Grigorjevs), у межах якого порівнювалися сонанти [l, ʎ, m, n, ɲ, r], вимовлені інформантами різних вікових груп (5–15 років, 16–39 років, 40–59 років, 60–80 років), їхні спектральні характеристики в сполуках RVR (сонант — голосний — сонант) і VRV (голосний — сонант — голосний), у превокальній та поствокальній позиціях (див. Taperte 2013; 2014; 2014a; 2015; Čeirane, Indričāne, Taperte 2014).

Огляд здійснених досліджень дрижачих сонантів сучасних балтійських мов дає підстави констатувати, що, з одного боку, дрижачі сонанти балтійських мов постійно досліджуються в різних аспектах, а з другого — дрижачі сонанти литовської та латиської мов зазвичай вивчають поряд з іншими сонантами, не враховуючи їхніх різних артикуляційних та акустичних особливостей, не застосовуючи різних методик до окремих класів сонантів; порівняльних досліджень латиських і литовських дрижачих сонантів майже немає, а акустичні особливості дрижачих сонантів, вимовлених у різних позиціях, досі не аналізувалися^³

Об’єкт цього дослідження об’єкт статті — дрижачі сонанти сучасних балтійських мов, вимовлені в превокальній (<R>VR), інтервокальній (V<R>V) та поствокальній (RV<R>) позиціях. Мета статті мета — проаналізувати значення формант F1, F2, F3 і F4 дрижачих сонантів, порівняти їхні відмінності в контексті різних голосних, визначити статистичну значущість відмінностей і виявити тенденції динаміки формант у литовській та латиській мовах. У ході дослідження розв’язуються такі завдання: 1) розглянути артикуляційні та акустичні особливості дрижачих сонантів балтійських мов, їхній фонологічний статус; 2) визначити значення формант F1, F2, F3 і F4 дрижачих сонантів сучасних балтійських мов — лит. [r, ř] і лат. [r] — у превокальній, інтервокальній та поствокальній позиціях; 3) порівняти значення формант дрижачих сонантів у контексті різних голосних; 4) дослідити статистичну значущість відмінностей формант за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу та тесту Bonferroni; 5) визначити чинники, що зумовлюють зміни формант. Дослідження здійснюється на матеріалі даних інформантів-чоловіків.

2. ЕМПІРИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

У ході дослідження проаналізовано дрижачі сонанти литовської та латиської мов, вимовлені в ізольованих складах типу RVR: тут R — лит. [r, ř], лат. [r], а V — короткий

^³ Щоб компенсувати нестачу системних порівняльних досліджень сонантів балтійських мов, у 2021–2022 рр. в Інституті литовської мови виконувався науково-дослідний проєкт «Звуковий корпус сучасних балтійських мов на початку XXI ст.: порівняльне акустичне та перцептивне дослідження сонантів» (BaltSon, реєстр. № S-LIP-21-7). Проєкт підтримувала Рада науки Литви. Керівниця проєкту — д-р Jolita Urbanavičienė.

Straipsniai / Articles

103

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

або довгий голосний: лит. [i, iː, eː, ε, æː, e, αː, ɔ, ɒ, o, oː, ʊ, ʊ, uː uː] і лат. [i(ː); e(ː); æ(ː); a(ː); ɔ(ː); u(ː)]^⁴. Проаналізовано 30 литовських сполук і 24 латиські сполуки:

лит.: rir [rʲir], iri [irʲi]; rer [rʲe r], ere [erʲe]; rar [rer], ara [ærə]; ror [rɔr], oro [ɔrɔ]; rur [rur], uru [ʊrʊ]; ryr [rʲirʲ], yry [irʲiʲ]; rēr [rʲeːr], ēre [erʲeː]; rer [rʲæːr], ere [æːrʲæː]; rar [raːr], ara [αrαː]; ror [roːr], oro [ɔrɔː]; rūr [ruːr], ūrū [uːruː]; rior [rʲɔr], iorio [ɔrʲɔ]; rior [rʲoːr], iorio [oːrʲoː]; riur [rʲʊr], iuriu [ʊrʲʊ]; riūr [rʲuːr], iūriu [uːrʲuː];

лат.: rir [rir], iri [iri]; rer [rer], ere [ere]; rer [rær], era [ærə]; rar [rar], ara [ɑrɑ]; ror [rɔr], oro [ɔrɔ]; rur [rur], uru [uru]; rīr [rīr], īrī [īri]; rēr [reːr], ēre [eːre]; rēr [ræðr],ērā [æːrɑ]; rār [rɑːr], ārā [ɑːrɑː]; ror [rɔːr], oro [ɔrɔː]; rūr [ruːr], ūru [uːruː].

Досліджено три позиції: превокальну (<R>VR), інтервокальну (V<R>V) та поствокальну (RV<R>). Досліджувані сполуки вимовили 12 інформантів-чоловіків^⁵: 6 носіїв литовської мови і 6 носіїв латиської мови (віком 21–42 роки). Інформанти походять із різних регіонів Литви та Латвії й розмовляють стандартною мовою. Якщо рідний діалект і впливає на мовлення інформантів, то в сукупних даних усіх інформантів діалектні особливості нівелюються. Кожну сполуку інформанти вимовляли 3 рази з нейтральною інтонацією та в нормальному темпі мовлення (швидкість мовлення й інтонація є одними з чинників, що зумовлюють появу алофонів [r], див. Ladefoged 2003: 149). Загалом досліджено приблизно 1458 сполук RVR: 810 литовських і 648 латиських. Значення формант вимірювали за допомогою програми Praat (Boersma, Weenink 2018), отримані дані обробляли за допомогою програми Microsoft Excel (v. 13, Microsoft Corporation), статистичні обчислення виконували за допомогою програми SPSS (v. 22, IBM Corporation).

3. МЕТОДИКА ВИМІРЮВАННЯ ФОРМАНТ

У програмі Praat після відкриття досліджуваного сегмента RVR у форматі *.wav для формант обирають команду View&Edit, після натискання якої на екрані вгорі видно осцилограму вибраного сегмента, а внизу — спектрограму. На підставі цих зображень

⁴ Слід звернути увагу, що відповідно до принципів міжнародного фонетичного алфавіту для запису голосних литовської та латиської мов використовуються різні знаки, докладніше див. Jaroslavienė, Grigorjevs, Urbanavičienė, Indričānė 2019: 17.

⁵ Для описаного в статті дослідження використано аудіозаписи проєкту «Звуковий корпус сучасних балтійських мов на початку XXI ст.: порівняльне акустичне та перцептивне дослідження сонантів» (BaltSon, реєстр. № S-LIP-21-7). Записи обох мов здійснено за допомогою портативного цифрового диктофона високої роздільної здатності Tascam DR-100MK II і наголовного мікрофона AKG C 520. Частота дискретизації звукового сигналу — 44,1 кГц, розрядність квантування — 16 бітів.

104

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

позначається стабільна ділянка дрижачого сонанта (див. рис. 1) і обирається команда Formant – Formant listing, яка подає цифрові вирази формант F1–F4 позначеного звукового інтервалу.

РИС. 1. Осцилограма (внизу) та спектрограма (вгорі) сегмента лат. [rɪr] у вікні програми Praat

Із згенерованого списку вибирають форманти в середині звука: беруть середнє значення форманти, а не середнє значення формант стаціонарної ділянки звука. Усі знайдені середні значення формант, округлені до 10 Hz, переносять у програму Excel. У цій програмі обчислюють: 1) середнє значення всіх реалізацій того самого інформанта; 2) середнє значення сонанта всіх інформантів, вимовленого в тій самій позиції; 3) середнє значення сонанта всіх інформантів, вимовленого в оточенні того самого голосного. На підставі отриманих даних побудовано графіки, а в програмі SPSS проведено статистичні дослідження: однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA, тест Bonferroni та post hoc обчислення.

Однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA застосовують, коли потрібно оцінити відмінність між середніми значеннями вибірок і загальним середнім та визначити, чи є між ними статистично значуща різниця (Čekanavičius, Murauskas 2004). Якщо встановлено, що середні значення порівнюваних вибірок статистично значуще відрізняються, потрібно провести додаткові тести, щоб визначити конкретні вибірки, які відрізняються. Для цього в цій статті використано тест Bonferroni, вибраний із критеріїв post hoc, доступних у програмі SPSS. Під час проведення тесту Bonferroni дві незалежні вибірки (наприклад, превокальна та інтервокальна, превокальна та поствокальна, інтервокальна та поствокальна

⁶ Критерій Bonferroni не застосовується, коли вибірок багато, оскільки тоді статистично значуща відмінність середніх не фіксується, хоча справжні середні значення вибірок і відрізняються (Čekanavičius, Murauskas 2002).

Straipsniai / Articles

105

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

позиції) порівнюють із застосуванням критерію Стьюдента. Порівнювані пари значуще відрізняються, якщо рівень значущості p < 0,05; пари статистично значуще не відрізняються, якщо p ≥ 0,05 (докладніше про результати статистичних досліджень див. у розділі «Результати»).

4. АКУСТИЧНІ ТА АРТИКУЛЯЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ДРИЖАЧИХ СОНАНТІВ

У працях з фонетики наголошується, що для дрижачих сонантів (інакше — тремтливих) характерна вібрація одного активного органа мовлення об інший — пасивний — орган, зумовлена аеродинамічними умовами (Ladefoged, Maddieson 1996: 217). Артикуляційна перепона дрижачих сонантів є змінною: «кінчик язика, вібруючи, то вдаряється об альвеоли [...], то знову відходить від них [...]» (Pakerys 2003: 72). Коли кінчик язика торкається альвеол, утворюється фаза змикання, а коли він відходить — фаза розмикання (Ladefoged, Maddieson 1996: 218). Таких вібрацій, наприклад, у литовській стандартній мові може бути одна або дві (Girdenis 2003: 25), у латиській стандартній мові — дві або три (Laua 1997: 48), а в литовських діалектах — до п’яти^⁷ (Mikalauskaitė 1975: 53). За кількістю вібрацій (або ударів) у міжнародному фонетичному алфавіті розрізняють одноударні (англ. Tap or Flap) і багатоударні (англ. Trill) дрижачі сонанти (IPA 2015)^⁸. Дрижачі сонанти литовської та латиської мов вважають багатоударними, однак кількість вібрацій язика невелика — не перевищує 2–3 вібрацій (Švageris 2022: 59)^⁹.

Перша вібрація буває дещо довшою за наступні (Ladefoged, Maddieson 1996: 218). Кількість вібрацій залежить від кількох чинників: від інтонації (наголошений тон збільшує кількість вібрацій), від сусідніх голосних (перед [r], що стоїть поруч із губними голосними, кількість вібрацій більша), від інтонації складу (циркумфлексний [r] вимовляється з більшою кількістю вібрацій^¹⁰), від діалекту (у східноавкштайтському діалекті вимовлений [r] матиме більше вібрацій, ніж, наприклад, [r] у західноавкштайтському діалекті) (Mikalauskaitė 1975: 53). Помічено, що в кінці слова таких ударів кінчика язика більше, ніж на початку слова.

^⁷ Однак порівняно з іншими мовами (польською, російською) литовські [r], [r̥] є слабшими (Mikalauskaitė 1975: 53).

^⁸ В інших мовах також існує ретрофлексний [ɽ] (наприклад, в англійській), увулярний [ʀ] (наприклад, у французькій) (IPA 2015).

^⁹ За словами E. Švageris, «невелику кількість ударів, найімовірніше, зумовлюють фонологічні причини [...]. За цим параметром литовському дрижачому сонанту жоден інший звук не протиставлений, тому [...] інтерпретація звука не змінюється, вимовляємо ми його з 1–2 чи з 4–5 ударами» (Švageris 2022: 59).

^¹⁰ У наголошених дифтонгах із циркумфлексною інтонацією сонанти подовжуються до напівдовгих, наприклад: pirštas [²pʲirʲt͡s], viršti [²u̯irʲsʲti] (DLKG 2005: 29).

106

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

на початку (Vaitkevičiūtė 2001: 114). Під час вимови непалаталізованого [r] кінчик язика також вібрує сильніше, ніж під час вимови [rʲ]. Щоправда, для підтвердження більшості цих тверджень досі бракує об’єктивних даних балтійських мов — інструментальних досліджень не проводили або їх здійснювали за допомогою вже застарілих технологій¹¹.

² РИС. Спектрограми дрижачого сонанта [r]: спектр чотирьох вібрацій (ліворуч) і спектр однієї вібрації (праворуч)

Артикуляція палаталізованого [rʲ] потребує додаткових аеродинамічних умов: кінчик язика не лише наближається до альвеол (щоб утворилася вібрація), а й середня частина язика піднімається вгору, причому боки середньої частини язика більше торкаються країв твердого піднебіння, ніж під час вимови [r] (Mikalauskaitė 1975: 54; Ladefoged, Maddieson 1996: 221; Vaitkevičiūtė 2001: 114). Складніша артикуляція палаталізованого [rʲ] зумовлює меншу кількість вібрацій, ніж під час вимови непалаталізованого [r]. V. Vaitkevičiūtė також помітила нижчий ступінь дзвінкості приголосного [rʲ], який можна пояснити артикуляційними особливостями [rʲ]: «язик, торкаючись піднебіння, утворює перепону, долаючи яку повітря, що видихається з легень, спричиняє більше шумів, ніж під час вимови [r]» (Vaitkevičiūtė 2001: 114).

У західнокурземській та закордонній латиській мовах як факультативний варіант фонеми /r/ зберігся палаталізований л[a]. [rʲ] (див. LVG 2013: 68; Markus,

¹¹ Певні експериментальні дані про дрижачі сонанти балтійських мов подають, наприклад, рентгенограми та палатограми Elzbieta Mikalauskaitė (1975: 157–158, 176), Alise Laua (1997: 48–49). На жаль, їх було зроблено приблизно в середині XX ст.

Straipsniai / Articles

107

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

Auzina 2013: 19), який відрізняється від [r] стандартної мови значеннями формант: перша форманта палаталізованого [rʲ] нижча, а інші форманти вищі, ніж у непалаталізованого [r], пор.: F1 [r] — ~500 Hz, [rʲ] — ~350–400 Hz; F2 [r] — ~1350 Hz, [rʲ] — ~1750–1800 Hz; F3 [r] — ~2000–2500 Hz, [rʲ] — ~2500–3000 Hz (LVG 2013: 68).

За активним органом мовлення (див. табл. 1) дрижачі сонанти литовської та латиської мов слід вважати передньоязиковими, а за пасивним — альвеолярними (Mikalauskaitė 1975: 53–54; Pakerys 2003: 73; Bacevičiūtė 2008: 59; Kazlauskienė 2018: 57; Laua 1997: 48; LVG 2013: 68). У контексті світових мов дрижачі сонанти балтійських мов можна віднести до апікальних альвеолярних¹² (в артикуляції яких бере участь кінчик язика). У латиській мові є лише один дрижачий сонант, тоді як у литовській мові різні щодо палаталізації дрижачі сонанти мають статус самостійних фонем — /r/ і /rʲ/ (докладніше див. «Фонологічна інтерпретація дрижачих сонантів»).

ТАБЛ. 1. Класифікація дрижачих сонантів сучасних балтійських мов

Обидва дрижачі сонанти литовської мови [r] і [rʲ] за місцем артикуляції належать до альвеолярних. Основна відмінність їхньої артикуляції полягає в тому, що під час вимови палаталізованого [rʲ] середня частина язика трохи піднімається вгору, у напрямку до піднебіння, тому змінюється форма ротової порожнини (див. рис. 3–4, пор. Pakerys 2003: 74).

¹² R. Ambrazēvičius і A. Leskauskaitė (2014: 165) відносять непалаталізований [r] литовської мови до апікальних альвеолярних або постальвеолярних вібрантів, а палаталізований [rʲ] — до апікальних або ламінальних альвеолярних чи постальвеолярних вібрантів. Латиський вібрант [r] A. Laua (1997: 48) відносить до апікальних, а «Граматика латиської мови» — до ламінальних, тобто таких, під час вимови яких активною є передня частина язика (LVG 2013: 62).

108

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

РИС. 3. Робота органів мовлення під час вимови непалаталізованого дрижачого сонанта [r] литовської мови^¹³

РИС. 4. Робота органів мовлення під час вимови палаталізованого дрижачого сонанта [r^ʲ] литовської мови

Порівняно точна вимова непалаталізованого [r] і палаталізованого [r^ʲ] спричиняє труднощі як для користувачів рідної мови (L1), так і для користувачів другої мови (L2). Діти часто схильні замінювати дрижачі сонанти латеральними сонантами, які легше артикулювати (Borden et al. 1994: 116–117), або в усіх позиціях вимовляють непалаталізований [r]. Наприклад, дослідження Maria-Josep Solé (2002) показують, що дрижачі сонанти (разом із сибілянтами) належать до останньої групи звуків, яких навчаються вимовляти діти, а деякі носії мови так і не навчаються правильно їх артикулювати через вібрацію кінчика язика, для якої важливі належне положення органів мовлення, напруження та аеродинамічні умови (Solé 2002: 656). Можна вважати, що саме ця складність механізму вібрації створила умови для виникнення різних різновидів дрижачих сонантів, наприклад: дрижачий звук вимовляється не вібрацією язика, а лише одноразовим дотиком до альвеол, відбувається асибіляція тощо (Scobbie 2006; Solé 2002; Vásquez Carranza 2006).

Фази змикання та розмикання дрижачих сонантів видно на спектрограмах (див. рис. 5–8): світлі ділянки позначають фазу змикання, яка нагадує змикання проривних приголосних, коли форманти майже не виражені, а темні ділянки — фазу розмикання, коли на спектрограмі видно формантну структуру та концентрацію енергії (Ladefoged, Maddieson 1996: 217; Ladefoged 2003: 150; Dereškevičiūtė 2013: 50–51). У фазі розмикання форманти дрижачих сонантів нагадують формантну структуру голосного переднього ряду високого підняття [i] (Švageris 2022: 61). Дослідження інших мов показують, що інтервали як змикання, так і розмикання тривають приблизно по 25 ms (Ladefoged, Maddieson 1996: 218).

^¹³ Анімоване зображення роботи органів мовлення див. TARTIS (доступ в інтернеті: http://tartis.vdu.lt/fonetika-ir-tartis/igudziu-tobulinimas/garsu-ypatybes/).

Straipsniai / Articles

109

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

РИС. 5. Ізольовано вимовлений лит. [riːr] (чоловічий голос^¹⁴)

РИС. 6. Ізольовано вимовлений лит. [rɑːr] (чоловічий голос)

Дослідженнями зафіксовано вплив сусідніх голосних на динаміку формант тремтячих сонантів (Grigorjevs 2012: 286–287, див. рис. 9). Встановлено, що в латиській мові значення першої форманти [r] біля голосних верхнього підйому [i, u] є найнижчим, у контексті голосних середнього підйому [e, ɔ] — середнім, а біля голосних нижнього підйому [æ, a] форманта F1 тремтячого [r] є найвищою. Найнижче значення другої форманти фіксується біля голосних заднього ряду [ɔ, u] (оскільки лабіалізація знижує частоту F2), найвище — біля голосних переднього ряду [i, e]. Також не встановлено очевидної кореляції між частотою форманти F3 та якістю сусідніх голосних, а форманта F4 змінюється подібно до F2 — її значення регулярно знижується в контексті губних голосних.

^¹⁴ Спектрограми накреслено в програмі PRAAT із використанням аудіозаписів проєкту «Фонотека сучасних балтійських мов на початку XXI століття: порівняльне акустичне та перцептивне дослідження сонантів» (BaltSon, реєстр. № S-LIP-21-7).

110

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

РИС. 7. Ізольовано вимовлений лат. [rir] (чоловічий голос)

РИС. 8. Ізольовано вимовлений лат. [rar] (чоловічий голос)

Вплив сусідніх голосних на тремтячі сонанти литовської мови досі не аналізували, і це є однією з цілей цього дослідження.

Straipsniai / Articles

111

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

РИС. 9. LPC-спектр формант F1–F4 тремтячого сонанта [r]^¹⁵ у контексті різних голосних: узагальнені дані латиської мови (Taperte 2016)

5. ФОНОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТРЕМТЯЧИХ СОНАНТІВ

Непалаталізований і палаталізований тремтячі сонанти литовської мови як окремі фонеми протиставляються в позиції перед голосними заднього ряду (див. таблицю 2), напр.: trūko [ˈtrʊkɔ]: triūko [ˈtʲrʲʊkɔ]; tvarūs [tʊəˈrʊs]: tvariūs [tʊəˈrʲʊs]. В інших позиціях опозиція непалаталізованих і палаталізованих тремтячих сонантів нейтралізується:

перед голосними переднього ряду та перед іншими палаталізованими приголосними або /j/ реалізується фонема /rʲ/, напр.: rýtas [ˈrʲiːtɛs], bérti [ˈbʲæːrʲtʲ];

перед непалаталізованими приголосними та в кінці слова вимовляється алофон фонеми /r/, напр.: rãtas [ˈrɑːtɛs], dár [ˈdɑr].

ТАБЛИЦЯ 2. Дистрибуція та фонологічна інтерпретація тремтячих сонантів литовської мови

Тремтячі сонанти литовської мови | Позиції | Фонеми [r] | [−Vᵘ] + | [−Vⁱ] | [−C] + | [−Cʲ] | [−#] + | /r/ [rʲ] | [−Vᵘ] + | [−Vⁱ] + | [−C] | [−Cʲ] + | [−#] | /rʲ/

^¹⁵ LPC (англ. Linear Predictive Coding) зображення спектрального зрізу виокремлює характерні частоти звуків (форманти, якщо звуки періодичні) або загальний розподіл енергії у спектрі (якщо звуки неперіодичні) (Johnson 2003: 100).

112

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

У латиській мові тремтячі сонанти репрезентує єдина фонема /r/, яка не має палаталізованого корелята. Це пояснюється тим, що «на приголосні латиської мови, по-перше, не впливає наступний голосний — приголосні вимовляються однаково як перед голосними переднього, так і перед голосними заднього ряду, по-друге, у латиській мові немає протиставлення твердих і м’яких приголосних перед голосними заднього ряду» (Kabelka 1987: 68), отже, у латиській мові немає опозиції палаталізованих і непалаталізованих приголосних (пор. також LVG 2013: 75–79). Про збережений у діалектах латиський /rʲ/ написано в розділі «Акустичні та артикуляційні особливості тремтячих сонантів».

6. РЕЗУЛЬТАТИ

6.1. Форманти тремтячих сонантів балтійських мов у різних позиціях RVR / VRV

У дослідженні порівняно зміни значень формант F1–F4 тремтячих сонантів у різних позиціях: лит. і лат. [r] — у превокальній, інтервокальній та поствокальній позиціях, а лит. [rʲ] — у превокальній та інтервокальній позиціях. У таблиці (див. таблицю 3) та на рисунках (див. рис. 10–12) наведено узагальнені дані інформантів, округлені до 10 Hz.

ТАБЛИЦЯ 3. Узагальнені значення формант F1–F4 тремтячих сонантів [r] / [rʲ] балтійських мов у превокальній (PRE), інтервокальній (INTER) та поствокальній (POST) позиціях: дані чоловіків¹⁶

¹⁶ Дані дослідження не нормалізували, оскільки порівнювали дані однієї статі — чоловіків; крім того, основну увагу приділяли не конкретним значенням формант, а тенденціям змін, які добре помітні під час дослідження ненормалізованих даних.

Straipsniai / Articles

113

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

РИС. 10–12. Середні значення формант F1–F4 тремтячих сонантів [r] / [rʲ] балтійських мов у різних позиціях: дані чоловіків

Форманти F1 непалаталізованого [r] і палаталізованого [rʲ] литовської мови у превокальній та інтервокальній позиціях різняться приблизно на 100 Hz — в обох випадках перша форманта [r] є вищою, ніж [rʲ]. Ще більші відмінності між двома тремтячими сонантами найвиразніше виявляються під час порівняння формант F2–F4. F2 палаталізованого сонанта [rʲ] зазвичай є вищою, ніж у непалаталізованого корелята; відмінність особливо збільшується в інтервокальній позиції (рис. 11), коли [rʲ] опиняється між двома голосними переднього ряду, які посилюють вторинну палаталізацію. Відмінності між [r] і [rʲ] фіксуються також у ділянках F3–F4 — в обох випадках вищі форманти властиві палаталізованому [rʲ]. Значення частот F3, F4 та вищих формант більше визначаються не фонетичними особливостями звуків або диференційними ознаками (як у випадку F1 і F2), а інтонацією, індивідуальними особливостями голосу, а також сусідніми звуками (Zinder 1979: 176; Girdenis 2003: 222), тому в наступному розділі буде порівняно форманти тремтячих сонантів балтійських мов у контексті різних голосних.

Порівняння значень формант лит. [r] і лат. [r] показує, що для сонанта латиської мови характерне вище значення F1, а отже, і більша веляризація. За значеннями форманти F2 лат. [r] займає проміжне положення між непалаталізованим лит. [r] і

114

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

палаталізованим [r^ʲ], пор.: у превокальній позиції лит. [r] F2 = 1240 Hz, лат. [r] F2 = 1450 Hz, лит. [r^ʲ] F2 = 1750 Hz. Можна стверджувати, що щодо палаталізації лат. [r] вимовляється «м’якше», ніж лит. [r], але «твердіше», ніж лит. [r^ʲ].

Щоб визначити, чи відрізняються форманти F1–F4 тремтячих сонантів балтійських мов у різних позиціях (превокальній, інтервокальній та поствокальній) і чи є ці відмінності статистично значущими, у середовищі SPSS проведено однофакторний дисперсійний аналіз ANOVA (див. таблицю 4). Результати дослідження непалаталізованого тремтячого сонанта [r] литовської мови показали, що від позиції особливо залежать значення формант F1 і F4 — їхні відмінності є статистично значущими (рівні значущості відмінностей відповідно становлять p = 0,006 та p < 0,001). У різних позиціях також статистично значуще змінюються форманти F1 і F3 палаталізованого тремтячого сонанта [rʲ] литовської мови (значення p відповідно становить p < 0,001 та p = 0,041). Дослідження формант тремтячого сонанта [r] латиської мови в різних позиціях встановило, що значення всіх формант статистично значуще залежать від позиції; найменш значуще відрізняються значення форманти F2 (див. таблицю 4).

ТАБЛИЦЯ 4.

Результати однофакторного дисперсійного аналізу формант F1–F4 тремтячих сонантів сучасних балтійських мов (форманти, під час порівняння яких зафіксовано статистично значущі відмінності, позначено сірим кольором)

Форманта | Литовська мова | Латиська мова [r] | [rʲ] | [r] значення p | значення p | значення p F1 | 0,006 | < 0,001 | < 0,001 F2 | 0,095 | 0,358 | 0,022 F3 | 0,189 | 0,041 | < 0,001 F4 | < 0,001 | 0,345 | < 0,001

За допомогою тесту Bonferroni (пор. Čekanavičius, Murauskas 2004) проведено post hoc порівняння формант F1–F4 лит. [r] і лат. [r] усередині конкретних порівнюваних груп, тобто у превокальній, інтервокальній та поствокальній позиціях. Результати тесту показали, що значення форманти F1 непалаталізованого [r] литовської мови статистично значуще відрізняються у превокальній і поствокальній позиціях (p = 0,012), а також в інтервокальній і поствокальній позиціях (p = 0,020), тоді як у превокальній та інтервокальній позиціях відмінності F1 не є значущими. Серед значень формант F2 і F3 лит. [r] значущої відмінності не встановлено, а форманта F4 значуще відрізняється в усіх позиціях (рівень значущості p < 0,001), за винятком інтервокальної та поствокальної позицій.

Straipsniai / Articles

115

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

Результати post hoc дослідження тремтячого сонанта [r] латиської мови показують статистично значущі відмінності форманти F1 у всіх позиціях (рівень значущості дорівнює p < 0,001), за винятком інтервокальної та поствокальної позицій (p = 0,812). Значущі відмінності F2 зафіксовано лише під час порівняння превокальної та поствокальної позицій (p = 0,021); в інших випадках значення p перевищує межу 0,05 і не свідчить про значущу відмінність. Дані формант F3 і F4 також значуще відрізняються в усіх позиціях (p < 0,001), за винятком превокальної та інтервокальної позицій — відмінності формант у цих позиціях становлять p = 0,112 (для форманти F3) та p = 0,350 (для форманти F4).

Отже, узагальнюючи результати однофакторного дисперсійного аналізу формант F1–F4 тремтячих сонантів литовської та латиської мов, можна стверджувати, що в усіх позиціях значуще відрізняється перша форманта [r] тремтячих сонантів обох мов — F1 латиського [r] є вищою і пов’язується з більшим ступенем веляризації, ніж F1 литовського [r]. Також зафіксовано відмінності формант F3 і F4, які пов’язані з контекстом сусідніх голосних, — це варто проаналізувати докладніше.

6.2. Форманти тремтячих сонантів балтійських мов у контексті різних голосних

Значення формант F1–F4 непалаталізованого тремтячого сонанта [r] литовської мови досліджувалися в контексті голосних заднього ряду [ɒ, ɑː, ɔ, oʊ, ʊ, u], а палаталізований сонант [rʲ] — не лише перед передніми, а й перед переднізованими задніми голосними [ɪ, ï, ɛ, e, æ, ɒ, ø, ʏ, y]. Тремтячий сонант [r] латиської мови аналізували як перед голосними заднього ряду [ɑ(ː); ɔ(ː); u(ː)], так і перед голосними переднього ряду [i(ː); e(ː); æ(ː)], оскільки він байдужий до палаталізації.

Результати дослідження, зображені на рис. 13–15, показують, що значення першої форманти F1 лит. [r] є нижчим перед голосними верхнього підйому [ʊ, u], а вищим — перед голосними середнього та нижнього підйому [ɔ, oː, ɛ, a]. Подібно змінюється і крива значень першої форманти F1 лат. [r]: біля голосних верхнього підйому [i, u] F1 є найнижчою, у контексті голосних середнього підйому [e, ɔ] — середньою, а біля голосних нижнього підйому [æ, a] форманта F1 тремтячого [r] є найвищою (пор. аналогічні результати J. Grigorjevs (2012: 286–287)). Значення F1 палаталізованого [rʲ] литовської мови є нижчими, ніж у непалаталізованих еквівалентів, — вони не досягають 500 Hz. Нижчі значення F1 тремтячого сонанта [rʲ] також зафіксовано перед голосними верхнього підйому (зокрема й переднізованими), а вищі — перед голосними нижнього підйому [ɛ, æ]. Варто звернути увагу, що в інтервокальній позиції перша форманта [rʲ] є нижчою, ніж у превокальній позиції, — оточення передніх голосних ще більше знижує F1 (див. рис. 14).

116

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

РИС. 13. Форманти тремтячого непалаталізованого сонанта [r] литовської мови в контексті різних голосних: дані чоловіків

РИС. 14. Форманти тремтячого палаталізованого сонанта [rʲ] литовської мови в контексті різних голосних: дані чоловіків

РИС. 15. Форманти тремтячого сонанта [r] латиської мови в контексті різних голосних: дані чоловіків

Straipsniai / Articles

117

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

Друга форманта тремтячих сонантів [r] і [rʲ] литовської мови суттєво відрізняється: у непалаталізованого [r] вона розташована в діапазоні 1240–1310 Hz, а в палаталізованого [rʲ] — у діапазоні 1750–1860 Hz (див. таблицю 3, рис. 13–14). F2 непалаталізованого [r] є нижчою перед губними голосними [o, u, ɔ, o̞] і вищою перед негубними голосними [e, ɑ] — це показує, що огублення знижує значення F2. Навіть перед переднізованими задніми голосними [ɤ, ɯ, ə, ɞ] значення F2 тремтячого сонанта [rʲ] є нижчим, ніж перед передніми голосними [ɪ, i, e̞, ɛ, æ̞] (рис. 14). У латиській мові, як і в литовській [r], найнижче значення другої форманти тремтячого сонанта [r] фіксується біля голосних заднього ряду [ɔ, u], найвище — біля голосних переднього ряду [i, e] (див. рис. 15). Примітно, що тремтячий сонант [r] латиської мови за значенням F2 займає проміжне положення між непалаталізованим лит. [r] і палаталізованим лит. [rʲ] — його друга форманта змінюється в діапазоні 1400–1450 Hz.

Динаміка третьої форманти як у литовській, так і в латиській мовах відтворює траєкторію другої форманти: перед голосними переднього ряду значення F3 є вищими, а перед голосними заднього ряду — нижчими (див. рис. 13–15). Четверта форманта характеризується більшою варіативністю її значень у різних позиціях. Особливо варіює значення F4 лит. [r] (див. рис. 13), пор.: 3270 Hz у превокальній позиції, 3610 Hz в інтервокальній позиції та 3720 Hz у поствокальній позиції (див. таблицю 3). Можна було б стверджувати, що між частотою форманти F4 та якістю губних голосних немає очевидної кореляції. Однак форманта F4 лат. [r] і палаталізованого лит. [rʲ] змінюється послідовніше — вона регулярно знижується в контексті губних (у випадку латиської мови) та переднізованих губних (у випадку литовської мови) голосних.

Дослідження формант тремтячих сонантів балтійських мов у контексті різних голосних показало, що на динаміку першої форманти впливає підйом наступного голосного (перед голосними верхнього підйому F1 знижується, перед голосними нижнього підйому — підвищується), а траєкторія другої та наступних формант залежить від ряду наступного голосного (голосні заднього ряду знижують форманту F2, переднього — підвищують). Варто зазначити, що переднізовані задні голосні підвищують форманту F2 меншою мірою, ніж передні голосні.

Результати проведеного дослідження, що демонструють зміни формант [r], [rʲ] тремтячих сонантів литовської та латиської мов у різних позиціях і в контексті різних голосних, узагальнено в таблиці 5:

118

Acta Linguistica Lituanica LXXXVIII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

5. ТАБЛИЦЯ. Форманти F1–F4 тремтячих сонантів сучасних балтійських мов у різних позиціях

Straipsniai / Articles

119

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

ВИСНОВКИ

1. Порівняння узагальнених значень формант (див. таблицю 5) показало, що найвище значення форманти F1 властиве лит. [r] і пов’язане з веляризацією, а найнижче значення форманти F1 встановлено для лит. [rʲ], якому веляризація не властива. Найвище значення форманти F2 обчислено для лит. [rʲ] і його можна пояснити вторинною палаталізацією, а найнижча форманта F2 властива непалаталізованому лит. [r]. Дослідження підтвердило, що структура перших двох формант латиського [r] близька до нейтрального [ə], пор.: F1 = 510 Hz, F2 = 1430 Hz (див. LVG 2013: 68), тоді як форманти тремтячих сонантів литовської мови поляризовані через наявність палаталізації в литовській мові.

2. Позиція в сполуці ([R]VR – V[R]V – RV[R]) впливає на структуру формант тремтячих сонантів балтійських мов. У литовській мові від позиції особливо залежить перша форманта, тоді як друга форманта є найбільш байдужою. У латиській мові превокальна, інтервокальна та поствокальна позиція сонанта [r] має статистично значущий вплив на всі чотири форманти. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що форманти лит. [r] і [rʲ] змінюються подібно під час порівняння позицій [R]VR – V[R]V – RV[R]: F1 знижується, F2–F4 підвищуються; форманти латиського [r] у превокальній позиції є найвищими, а в поствокальній — найнижчими.

3. Контекст сусідніх голосних подібно впливає на зміни формант тремтячих сонантів як литовської, так і латиської мов: перша форманта пов’язана з підйомом сусіднього голосного (перед голосними верхнього підйому F1 знижується, перед голосними нижнього підйому — підвищується), а друга та наступні форманти залежать від ряду сусіднього голосного (голосні заднього ряду знижують форманту F2, переднього — підвищують). Цю кореляцію підтверджують не лише дані форманти F4 лит. [r]. Дослідження показало, що переднізовані задні голосні менше підвищують форманту F2 лит. [rʲ], ніж сусідні передні голосні.

Результати проведеного дослідження показують, що лат. [r] за узагальненими значеннями формант займає проміжне положення між непалаталізованим лит. [r] і палаталізованим лит. [rʲ], і цей висновок корелює з результатами досліджень приголосних інших балтійських мов¹⁷. У дослідженні встановлено, що різна позиція (превокальна,

¹⁷ Пор. висновки досліджень рівнів локусів приголосних балтійських мов, які стверджують, що «палаталізовані приголосні литовської мови за значеннями локусів F2 розташовуються у верхній частині координатної площини, непалаталізовані — у нижній, а приголосні латиської мови — у самому центрі. Такі значення локусів F2 можна обґрунтувати з артикуляційного погляду: артикуляція приголосних латиської мови займає центральні позиції, тоді як артикуляції приголосних литовської мови властива певна поляризація за наявністю (відсутністю) додаткової артикуляційної ознаки» (Jaroslavienė, Grigorjevs, Urbanavičienė, Indričāne 2019: 190).

120

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

інтервокальна, поствокальна) по-різному впливає на форманти тремтячих сонантів литовської та латиської мов: під час порівняння позицій [R]VR – V[R]V – RV[R] форманти лат. [r] знижуються, а лит. [r] і [rʲ] — підвищуються (за винятком F1). Однак контекст сусідніх голосних подібно впливає на формантну структуру тремтячих сонантів балтійських мов.

LITERATŪRA

Ambrazevičius Rytis, Leskauskaitė Asta 2014: Priebalsių akustinės ypatybės: palatalizacija ir balsingumas, Kaunas: Technologija.

Bacevičiūtė Rima 2008: Fonetikos terminai: žodynėlis ir mokomosios užduotys, Vilnius: Vilniaus pedagoginio universiteto leidykla.

Boersma Paul, Weenink David 2018: Praat: Doing phonetics by computer (version 6.0.43). Prieiga internete: http://www.praat.org/.

Borden Gloria J., Harris Katherine S., Raphael Lawrence J. 1994: Speech Science Primer. Physiology, Acoustics, and Perception of Speech, ³rd edition, Baltimore: Williams & Wilkins.

Čeirane Solveiga, Indričāne Inese, Taperte Jana 2014: Locus equations for Latvian Consonants. – Linguistica Lettica 22, 29–47. Prieiga internete: http://www.lu-lavi.lv/zurnals-linguistica-lettica.

Čekanavičius Vydas, Murauskas Gediminas 2004: Statistika ir jos taikymai 2, Vilnius: TEV.

Dereškevičiūtė Sigita 2013: Lietuvių kalbos priebalsių akustinės ypatybės: humanitarinių mokslų daktaro disertacija, Vytauto Didžiojo universitetas, Lietuvių kalbos institutas.

DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. V. Ambrazas, 4-as patais. leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2005.

Girdenis Aleksas 2003: Teoriniai lietuvių fonologijos pagrindai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Grigorjevs Juris 2012: Acoustic characteristics of the Latvian sonorants. – Baltistica 47(2), 267–292. Prieiga internete: http://www.baltistica.lt/index.php/baltistica/issue/view/106.

Straipsniai / Articles

121

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

IPA – International Phonetic Association, 2015. Prieiga internete: https://www.internationalphoneticassociation.org/content/full-ipa-chart.

Jaroslavienė Jurgita, Grigorjevs Juris, Urbanavičienė Jolita, Indričānė Inese 2019: Baltų kalbų garsynas XXI a. pradžioje: Balsių ir garsų sąveikos instrumentinis tyrimas: mokslo monografija su garsinėmis iliustracijomis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: http://lki.lt/e-publikacijos/.

Johnson Keith 2003: Acoustic & auditory phonetics, 2^nd edition, Oxford: Blackwell Publishers.

Kazlauskienė Asta 2018: Bendrinės lietuvių kalbos fonetikos ir fonologijos pagrindai, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas.

Kodzasov Sandro V., Krivnova Olga F. 2001: Кодзасов, Сандро В., Кривнова, Ольга Ф. Общая фонетика [Obščaja fonetika], Москва: Российский государственный гуманитарный университет [Moskva: Rossijskij gosudarstvennyj gumanitarnyj universitet].

Ladefoged Peter 2003: Phonetic data analysis: An introduction to fieldwork and instrumental techniques, Malden, MA & Oxford: Blackwell.

Ladefoged Peter, Maddieson Ian 1996: The sounds of the world’s languages, Oxford: Blackwell Publishers.

Laua Alise 1997: Latviešu literārās valodas fonētika, Rīga: Zvaigzne ABC.

Liepa Elmārs 1957: Daži mūsdienu latviešu literārās valodas fonēmu pareizrunas jautājumi: disertācija filoloģijas zinātņu kandidāta grāda ieguvei, Rīga: Rīgas Pedagoģiskais institūts.

Liepa Elmārs 1970: Skaņu kvantitāte. – Latviešu valodas struktūras jautājumi, Rīga: LVU, 39–88.

LVG – Latviešu valodas gramatika, aut. I. Auziņa, I. Brenķe, J. Grigorjevs, I. Indričānė, B. Ivulāne, A. Kalnača, L. Lauze, I. Lokmane, D. Markus, D. Nītina, G. Smiltniece, B. Valkovska, A. Vulāne, Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 2013.

Maddieson Ian 1984: Patterns of Sounds, Cambridge: Cambridge University Press.

Markus Dace, Auziņa Ilze 2013: Fonētika. – Latviešu valoda, red. A. Veisbergs, Rīga: LU Akadēmiskais apgāds.

Markus Dace, Grigorjevs Juris 2002: Fonētikas pētīšanas un vizualizēšanas metodes, 1 grām., Rīga: Rasa ABC.

Mikalauskaitė Elzbieta 1975: Lietuvių kalbos fonetikos darbai, Vilnius: Mokslo.

Pakerys Antanas 2003: Lietuvių bendrinės kalbos fonetika, Vilnius: Enciklopedija.

122

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

Scobbie James M. 2006: (R) as a variable. – Encyclopedia of Language & Linguistics, ^2nd edition, ed. K. Brown, vol. 10, Oxford: Elsevier, 337–344.

Solé Maria-Josep 2002: Aerodynamic characteristics of trills and phonological patterning. – Journal of Phonetics 30(4), 665–688.

Švageris Evaldas 2022: Eksperimentinė fonetika, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Taperte Jana 2013: Latviešu valodas nazālo slēdzeņu akustiskās īpašības. – Valoda – 2013: valoda dažādu kultūru kontekstā 23, Daugavpils: DU akadēmiskais apgāds „Saule“, 281–289.

Taperte Jana 2014: Locus equations and the place of articulation for the Latvian sonorants. – Baltistica 49(1), 71–99. Prieiga internete: http://www.baltistica.lt/index.php/baltistica/issue/view/109.

Taperte Jana 2014a: Latviešu valodas laterālo spraudzeņu akustisks raksturojums informantu vecuma grupā no 16 līdz 39 gadiem. – Linguistica Lettica 22, 158–172.

Taperte Jana 2015: Spectral features of nasals in Standard Latvian. – Baltistica 50(1), 115–128. Prieiga internete: http://www.baltistica.lt/index.php/baltistica/issue/view/111.

Taperte Jana 2016: Acoustic properties of trill in Standard Latvian (data from speakers of different age groups). – International Scientific Conference dedicated to the 80th anniversary of birth of professor Aleksas Girdenis (1936–2011) „Transformations of contemporary Baltic languages and dialects“, 2016 October 19–21, Vilnius, Lithuania.

TARTIS – Mokomoji tarties ir kirčiavimo programa TARTIS. Prieiga internete: http://tartis.vdu.lt/fonetika-ir-tartis/igudziu-tobulinimas/garsu-ypatybes/.

Ulvydas et al. – Lietuvių kalbos gramatika 1: Fonetika ir morfologija (daiktavardis, būdvardis, skaitvardis, įvardis), red. K. Ulvydas, Vilnius: Mintis, 1965.

Urbanavičienė Jolita, Indričianė Inese, Jaroslavienė Jurgita, Grigorjevs Juris 2019: Baltų kalbų garsynas XXI a. pradžioje: Priebalsių instrumentinis tyrimas: mokslo monografija su garsinėmis iliustracijomis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: https://doi.org/10.35321/e-pub.2.baltu-garsynas.

Vaitkevičiūtė Valerija 2001: Lietuvių kalbos tarties pagrindai ir žodynas, Vilnius: Pradai.

Vásquez Carranza, Luz Marina 2006: On the phonetic realization and distribution of Costa Rican rhotics. – Filología y Lingüística 32(2), 291–309.

Straipsniai / Articles

123

JOLITA URBANAVIČIENĖ, JANA TAPERTE

VLKK – Valstybinė lietuvių kalbos komisija. Prieiga: internete: https://vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/rekomendacija-del-tarptautines-fonetines-abeceles-pritaikymo-bendrinės-lietuvių-kalbos-garsiniams-vienetams-žymėti [žiūrėta 2022–10-15].

Zinder Lev R. 1979: Зиндер, Лев Р. Общая фонетика [Obščaja fonetika], Москва: Высшая школа [Moskva: Vyššaja škola].

Lithuanian and Latvian Trills: An Acoustic and Statistical Study of Formant Structure

SUMMARY

The object of this study is the trills of contemporary Baltic languages produced in prevocalic (<R>VR), intervocalic (V<R>V) and postvocalic (RV<R>) positions. The aim of the paper is to analyze the structure of the first four formants, to compare their variation in the context of different vowels, to determine the statistical significance of the differences and to highlight the structure of formants in Lithuanian and Latvian. The data of 12 male speakers (6 native Lithuanian speakers and 6 native Latvian speakers aged 21–42) were analyzed; in total, 1458 realizations (810 Lithuanian and 648 Latvian) were studied. Formant values were measured using Praat, the obtained data were processed using Microsoft Excel, statistical analysis was performed using SPSS.

The following trends in the structure of F1–F4 have been determined:

1. According to the formant data, Lat. [r] occupies an intermediate position between non-palatalized Lith. [r] and palatalized Lith. [rʲ], and this conclusion correlates with the results of other studies of consonants in the Baltic languages.

2. Lith. [r] has the highest F1 value, which is associated with velarization, and the lowest F1 value is found in Lith. [rʲ]. Lith. [rʲ] has the highest F2 value, which can be explained by secondary palatalization, while the lowest F2 is characteristic of non-palatalized Lith. [r]. Lat. [r] occupies an intermediate position between non-palatalized Lith. [r] and palatalized Lith. [rʲ].

3. In Lithuanian, F1 values mainly depend on syllable position, and F2 values are the least variable. In Latvian, the syllable position of [r] has a statistically significant effect on all four formants.

124

Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII

Lietuvių ir latvių kalbų virpamųjų sonantų formantės skirtingose pozicijose: akustinis ir statistinis tyrimas

4. Vowel context has a similar effect on formant structure of trills both in Lithuanian and Latvian: F1 is related to the height of the adjacent vowel (F1 lowers before high vowels, rises before low ones), while F2, F3, F4 depend on the backness of the adjacent vowel (F2 is lower in the context of back vowels and is higher in the context of front vowels). These correlations were not confirmed only for the Lith. [r] F4 formant data.

5. It was confirmed that syllable position affects the formants of the Lithuanian and Latvian trills differently: when comparing the <R>VR – V<R>V – RV<R> positions, the formant frequencies of Lat. [r] descend, while the formant frequencies of Lith. [r] and [r]^ʲ], on the contrary, ascend (except F1).

Įteikta 2022 m. spalio 26 d.

JOLITA URBANAVIČIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

jolita.urbanavič[email protected]

JANA TAPERTE

Latvijas universiteto Latvių kalbos institutas

Kalpaka bulvaris 4, LV-1050 Ryga, Latvija

[email protected]

Straipsniai / Articles

125