AURELIJA GRITĖNIENĖ

Інститут литовської мови

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0001-8510-9037

Напрями наукових досліджень: лексикологія та лексикографія.

DOI: doi.org/10.35321/all90-09

ОБРАЗ РАДЯНСЬКОЇ ЛИТВИ В КОРПУСІ ІДЕОЛОГІЧНОГО НАРАТИВУ СУЧАСНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Образ радянської Литви в корпусі ідеологічного наративу сучасної ідентичності

АНОТАЦІЯ

У статті на основі даних корпусу ідеологічного наративу сучасної ідентичності розглядається, який образ радянської Литви постає в газетах «Tiesa» за 1945 р., «Komjaunimo tiesa» за 1956–1957 рр. і «Tiesa» за 1962 р., скільки в цьому образі правди, а скільки викривленої або навіть заново сконструйованої пропагандистами реальності, а також як публіцистичні тексти того часу (ре)конструюють радянську Литву. Семантичний аналіз 798 ілюстрацій, у яких згадується Литва, показує, що в радянській пресі намагалися створити надзвичайно позитивний образ ідеалізованої Литви, який охоплював такі основні аспекти: очорнення недавнього минулого (смєтонівської, буржуазної Литви) та її діячів, підкреслення світлого радянського сьогодення, звеличення економічних, культурних та інших досягнень країни, конкретне називання друзів, внутрішніх і зовнішніх ворогів. В ідеалістичній газетній оповіді про Литву використовуються стандартні пропагандистські кліше радянської доби, піднесеним стилем змальовується життя «щасливих» людей «щасливої» країни в радянській системі. Семантичний аналіз речень, відібраних для дослідження, показує, що в радянській ідеологічній пресі, наче в кривому дзеркалі, відбивався офіційний симулякр ідеальної Литви, однак реальність була цілком іншою; отже, ми бачимо очевидний розрив між тим, що зображувала офіційна радянська преса, і тим, що насправді існувало в сірій повсякденності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: образ, радянська Литва, слово «Литва», корпус ідеологічного наративу сучасної ідентичності, семантика.

Straipsniai / Articles

227

AURELIJA GRITĖNIENĖ

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається образ радянської Литви, який можна скласти на підставі матеріалів, надрукованих у «Tiesa» за 1945 і 1962 роки та в «Komjaunimo Tiesa» за 1956–1957 роки, а також те, скільки правди й скільки спотвореної або навіть заново сконструйованої пропагандистами реальності міститься в цьому образі та як публіцистичні тексти того періоду (ре)конструюють радянську Литву, — усе це на основі даних Корпусу ідеологічного наративу модерної ідентичності. Семантичний аналіз 798 ілюстрацій, у яких згадується Литва, показав, що радянська преса намагалася створити надзвичайно позитивний образ ідеальної Литви, який охоплював такі ключові аспекти: паплюження недавнього минулого (Литви часів Сметони, буржуазної Литви) та його діячів; підкреслення світлого радянського сьогодення; прославляння економічних, культурних та інших досягнень країни; конкретне визначення друзів, внутрішніх і зовнішніх ворогів. В ідеалістичному пресовому наративі про Литву використовуються стандартні кліше радянської пропаганди, у піднесеному стилі змальовується життя «щасливих» людей «щасливої» країни в радянській системі. Семантичний аналіз речень, відібраних для дослідження, показав, що радянська ідеологічна преса, немов у кривому дзеркалі, також відображала офіційний симулякр ідеальної Литви, проте реальність була зовсім іншою; отже, ми бачимо очевидний розрив між тим, що зображувала офіційна радянська преса, і справжнім образом похмурої дійсності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: образ, радянська Литва, слово «Литва», Корпус ідеологічного наративу модерної ідентичності, семантика.

ВСТУП

У Литовському інституті мови від 2018 року накопичується Корпус ідеологічного наративу модерної ідентичності (MTINT). Це база даних публіцистики за 1928–1998 роки, що відображає переважно економічний і політичний контекст доби. На підставі даних цього корпусу можна проводити дослідження мовного дискурсу, різних образів та інші дослідження. Під час пошуку в цьому корпусі в текстах радянського періоду (у газетах «Tiesa» за 1945 і 1962 роки та «Komjaunimo Tiesa» за 1956–1957 роки) було знайдено 798 ілюстрацій, у яких згадується Литва: з них 331 у «Komjaunimo Tiesa» і 467 у «Tiesa». Пошук здійснювали не лише за всіма формами слова «Литва», а й за абревіатурою LTSR (останню в корпусі вжито лише 9 разів). Особливо багато пропаганди поширював головний офіціоз того часу — «Tiesa». В одному з номерів за 1945 рік чітко викладено, який вплив на цю газету справляла видана тоді в Росії «Pravda»: «Pravda», як провідний орган більшовицької партії, завжди була прикладом для преси трудящих Литви та литовських комуністів. [...] У роки Вітчизняної війни працівники радянської литовської преси вчилися у «Pravda» виховувати в трудящих ненависть до німецько-фашистських загарбників, любов до своєї батьківщини та готовність боротися за її свободу

228

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

і незалежність («Tiesa», 1945–09). Те, що литовська «Tiesa» ретельно наслідувала радянські «істини» «Pravda», очевидно не лише зі змісту газети, а й зі стилістики: аналіз зібраних для дослідження прикладів показує, що частину статей перекладено з російської мови — у литовських реченнях виявляються ознаки дослівного перекладу, численні синтаксичні та інші помилки. Те, що тогочасна «Tiesa» була потужним інструментом пропаганди, чітко проголошувала й сама газета: Центральний комітет Комуністичної партії Литви сподівається, що журналісти республіки, наслідуючи славні традиції радянської преси, ленінської «Pravda», використовуючи всі різновиди своєї ідеологічної зброї — періодичну пресу, радіо, телебачення, усі жанри бойової публіцистики, перетворять кожен номер газети [...] на трибуну пропаганди передового досвіду, дієво боротимуться за подолання недоліків у роботі та пережитків минулого у свідомості людей («Tiesa», 1962–03).

Тексти радянського періоду свідомо й цілеспрямовано обрано для семантичного дослідження. У сучасному історичному наративі радянський період у Литві, як і в інших країнах Балтії, досі інтерпретується суто негативно — як чужа окупація, що перервала «нормальний» розвиток суспільства й державності, до якого повертаються лише після відновлення незалежності (Nikžentaitis 2013: 526), однак водночас це фактична частина історії Литви, «новий культурний контекст, що накрив старий і по-своєму перебудував його, торкнувся світу, цінностей, речей, стосунків та історій кожної людини» (Čepaitienė 2013: 574), тому цей період важливий для проведення різноманітних досліджень. На думку соціологів, його необхідно осмислювати, а не відкидати як чужий. Не можна штучно витісняти цей період із минулого (пам’яті), навпаки — потрібно подати аналітичний критичний аналіз того часу (Leinartė, Žilinskienė, Kraniauskienė, Šutinienė, Gečienė 2014: 61), зважитися на авантюру дослідити царство кривих дзеркал недавнього минулого (Švedas 2009: 27). Отже, радянський період — це не лише історичне, а й культурне поняття, яке можна аналізувати з найрізноманітніших аспектів — історичного, соціального, антропологічного, етнологічного, лінгвістичного тощо.

У той час «для поширення радянської ідеології використовувалися всі доступні пропагандистські засоби — преса, телебачення, радіо, шкільні підручники, примусові лекції, художня література та публіцистика» (Leinartė 2022: 278). Отже, мета цієї статті — за допомогою семантичного аналізу речень радянської пропагандистської преси, відібраних для лінгвістичного дослідження, з’ясувати, який образ радянської Литви постає в пресі того часу, скільки в ньому правди, а скільки спотвореної або навіть заново сконструйованої пропагандистами реальності, як публіцистичні тексти того періоду (ре)конструюють радянську Литву. Образно кажучи, «пробившись крізь ідеологічну та політичну гущавину й поглянувши на неї критично, можна виявити важливі факти, характерні для того періоду» (Čepaitienė 2013: 555). Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: 1) провести семантичний аналіз речень, зібраних для дослідження; 2) розкрити, які основні елементи образу радянської Литви

Straipsniai / Articles

229

AURELIJA GRITĖNIENĖ

виокремлюються риси; 3) показати, які мовні засоби використовувалися в пресі радянського періоду для поширення пропагандистської «правди». Образ тут розуміється у вужчому значенні, ніж стереотип або концепт, тобто як певний узагальнений ментальний образ попереднього сприйняття та (або) досвіду, що міститься у свідомості людини^¹. У дослідженні застосовано описово-аналітичний метод, а також семантичний і стилістичний аналіз речень. Досліджуючи образ Литви, розглядаємо, які взаємозв’язки між словами склалися у словосполученні та реченні, якою є семантична, лексична й синтаксична сполучуваність слова в широкому розумінні. Аналіз образу Литви здійснено шляхом поєднання структурного й когнітивного підходів до семантики, тобто після дослідження семантики актуального слова або словосполучення та його зв’язків з іншими словами з’ясовується, який зміст створюється всім реченням. У литовському мовознавстві дуже бракує аналізів лінгвістичних текстів радянського періоду, хоча сам цей період останніми десятиліттями особливо активно аналізують історики, літературознавці, соціологи та фахівці інших галузей. Особливо широко й різнобічно цей період історії Литви досліджують історики: докладно описано історіографію радянського періоду (Švedas 2009), діячів тогочасної Литви (Tinins 1994), проаналізовано пристосування й опір у радянській Литві (Putinaitė 2007), менталітет суспільства (Juknevičius 2022), радянізацію Литви (Pocius 2018), (де)конструювання нації в радянській Литві (Laurinavičius 2013), homo sovieticus у пресі Литви, що ставала вільнішою (Venclauskienė 2016: 143–162), широко досліджено повсякденність та ідеологію пізнього радянського періоду (Vaiseta 2014). Соціологи досліджують радянську сімейну політику та наслідки радянської ідеології для сучасного литовського суспільства (Leinartė 2022), розкрито пам’ять про радянський період в історіях життя, досвід повсякденності в сільських громадах (Leinartė, Žilinskienė, Kraniauskienė, Šutinienė, Gecienė 2014; Šutinienė 2020: 7–28), багато писали й дискутували про ностальгію за радянським періодом (Klumbtytė 2004: 63–83; Šliavaitė 2010: 93–116; Ramonaite 2013: 265–285), аналізували особливі риси першого радянського покоління, його формування та стратегії пристосування до системи (Žilinskienė, Kraniauskienė, Šutinienė 2016). Етнологи з’ясовують, як у той час відзначали свята (Čepaitienė 2013; Paukštytė-Šaknienė 2016: 9–31). Радянський період опинився й у полі зору дослідників літератури: докладно описано явища та поняття радянської литовської літератури (Kalėda, Kmita, Satkauskytė 2019), розглянуто генезис радянської литовської літератури, естетичні та культурні позиції цього періоду (Satkauskytė 2015), проаналізовано образ сім’ї в радянській литовській літературі (Jakonytė-Kvedarienė 2015), досліджено історіографію радянської цензури (Šedait y tė 2017: 84–102), описано, який вплив цензура того часу справляла на розвиток суспільства й культури (Sabonis 1992). Звісно, тут згадано лише частину

^¹Докладніше про поняття образу див.: Vaičiulytė-Semenienė, Čižik-Prokaševa, Gritėnienė, Liutkevičienė, Gaidienė 2022: 17.

230

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

важливіших досліджень радянського періоду, насправді їх проведено незрівнянно більше, і, безперечно, такі дослідження з’являтимуться й надалі. Очікується, що лінгвістичний аналіз образу радянської Литви доповнить поле досліджень радянського періоду і буде цінним та цікавим не лише для філологів, а й для істориків, соціологів, культурологів та фахівців інших галузей.

1. ТЕМНЕ БУРЖУАЗНЕ МИНУЛЕ VS. СВІТЛЕ РАДЯНСЬКЕ СЬОГОДЕННЯ

Приклади, відібрані для дослідження, показують, що однією з цілей ідеологічної преси було якомога більше применшити й очорнити буржуазну Литву: «викрити балачки націоналістів про «незалежність буржуазної Литви», постійно нагадувати, «якою безсилою та слабкою була державність буржуазної Литви» і що «довоєнна Литва справжньої свободи й не мала, незалежність Литви була «ілюзорною» (Tiesa, 1945–12), а її громадяни лише бідували та злиденно жили:

1) Влада християнських демократів Литви вела трудящихся до злиднів. Водночас капіталістам і банкірам вона створювала найширші умови для лихварства (Tiesa, 1945–12). 2) Уся трудова Литва була скута кайданами націоналістичного рабства, край потопав у пекельній темряві, купався в крові, сльозах... (Komjaunimo tiesa, 1956–12). 3) Як тут не згадати довоєнних литовських селян? Масла виробляли багато, а самі харчувалися сколотинами, розбавляли борщі знежиреним молоком (Tiesa, 1962–12).

Такі приклади показують, як радянські ідеологи, використовуючи образні слова й метафори («лихварство», «кайдани рабства», «пекельна темрява» тощо), прагнули позбутися буржуазного минулого, розтоптати його. Публічний простір використовувався для стирання та заміни історичного минулого, легітимації нового устрою й створення візій «світлого» комуністичного майбутнього (Lankauskas 2006: 51–52).

У тогочасних газетах «високі» досягнення радянського періоду часто порівнювалися з «низькими» показниками довоєнної Литви:

4) За роки радянського устрою, незважаючи на тяжкі рани, завдані війною народному господарству, у Литві створено потужну соціалістичну промисловість, продукція якої вже майже в 6 разів перевищує довоєнний рівень виробництва. У Литві створено цілу низку нових галузей промисловості, яких раніше не існувало (Komjaunimo tiesa, 1957–06).

Порівнюючи радянську Литву з буржуазною, намагалися підкреслити, якою неосвіченою, відсталою, темною була тогочасна Литва (селяни не бачили комбайна, молодь не мала умов для навчання у вищих навчальних закладах тощо):

Straipsniai / Articles

231

AURELIJA GRITĖNIENĖ

5) Нині в сільському господарстві республіки є понад 16 тисяч тракторів, якщо рахувати 15-сильні. До 1940 року у Литві було лише тисячу тракторів. Литовський селянин не мав жодного уявлення про комбайн. Це виразно свідчить про ті зміни, які відбулися в республіці за роки радянського ладу під час механізації сільськогосподарського виробництва (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

6) Досить нагадати, що тепер у Литовській РСР у вищих навчальних закладах навчається приблизно в 6 разів більше молоді, ніж в останні роки панування буржуазії у Литві роки (Komjaunimo tiesa, 1956–12).

Значну увагу в тогочасній ідеології та пресі приділяли діячам буржуазної Литви: їх усіляко применшували, принижували, заможніших господарів називали куркулями, кровопивцями, а захисників і патріотів народу — куркульськими та буржуазними націоналістами, виродками литовського народу, бур'янами нації тощо:

7) Ось якими бандитськими засобами фашисти хотіли створити у Литві ілюзію виборності «президента» — ката народу Сметони (Tiesa, 1945–12).

8) Німецькі окупанти та їхні поплічники [...], тікаючи з Литви, залишили тут своїх агентів — литовсько-німецьких націоналістів. Ці покидьки литовського народу вбивствами людей, грабунками та спаленням господарств хочуть перешкодити відновлювальній роботі Радянської Литви ⟧відновлення (Tiesa, 1945–06).

В основному офіційному виданні Литви «Tiesa» не лише завзято таврували так званих куркулів, а й принижували, зневажали всю «куркульську буржуазну Литву»:

9) Куркуль Гайдамавічюс (село Баяру, Желвоська волость) у буржуазній Литві довгі роки експлуатував своїх сусідів, наживався на їхньому кривавому поті. Під час німецької окупації цей кровопивця особливо підняв голову (Tiesa, 1945–03).

10) Куркульська буржуазна Литва була раєм для куркулів, поміщиків, спекулянтів, експлуататорів, великих чиновників сметонівського режиму, але пеклом для робітників і селян. На кривавому поті трудового люду в містах виростали розкішні палаци, а робітник і селянин животіли в тісних і брудних халупах (Tiesa, 1945–07).

2. ВОРОГИ ТА ДРУЗІ РАДЯНСЬКОЇ ЛИТВИ

Аналіз відібраних для дослідження речень показує, що після війни Литва мала двох найважливіших ворогів: усередині країни прихильникам і захисникам радянської влади доводилося боротися з розбурханими «буржуазними націоналістами», а головним зовнішнім ворогом була гітлерівська Німеччина.

232

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

2.1. Внутрішні вороги

Найзапеклішими ворогами Радянської Литви в той час чітко називали «литовсько-німецьких націоналістів», «націоналістичних бандитів», проти яких комсомол і весь литовський народ мають боротися:

11) Загальнонародна справа ставить перед кожним Литви працівником завдання якнайшвидше знищити підлих виродків – різноманітних литовських буржуазних націоналістів та залишки їхніх бандитських угруповань (Tiesa, 1945–06).

12) Литви працівники ще тісніше згуртувалися навколо Комуністичної партії та Радянського уряду, підтримували всі їхні заходи в боротьбі проти бандитського підпілля. Литви селяни, усі працівники дедалі рішучіше ставали до боротьби проти націоналістичних бандитів, доки тих бандитів не було остаточно розгромлено (Komjaunimo tiesa, 1957–06).

Післявоєнних литовських партизанів зображували як повну протилежність радянському героєві (комуністам, народним захисникам тощо); вони є внутрішніми ворогами, привидами минулого, оскільки не здатні пристосуватися до нового радянського порядку й намагаються жити за старим (Putinaitė 2007: 113).

2.2. Зовнішні вороги

Одразу після окупації в радянській пресі вкрай несприятливо відгукувалися про Вокієтію. Найчастіше ганили й критикували гітлерівську Вокієтію, яка скувала Литву кайданами фашизму; німецькі загарбники завдали «ран сільському господарству», «пригнічували культуру литовського народу», «знищили в Литві близько півмільйона людей» (Tiesa, 1945–03) тощо. Представників гітлерівської Вокієтії, яких називали гітлерівськими варварами, фашистськими та гітлерівськими звірами, гітлерівськими вбивцями, покидьками, бандитами тощо, вони тероризували, грабували й нищили наш край:

13) Понад 400 тисяч громадян Радянської Литви усіх національностей – литовців, євреїв, росіян, поляків – і близько 160 тисяч радянських військовополонених убили й закатували гітлерівські вбивці Литві (Tiesa, 1945–07).

14) Наші патріотки підтримували зв’язки з партизанами, самі озброювалися й ішли до лісів знищувати фашистських звірів [...], надихали своїх синів, чоловіків і братів на боротьбу за свободу Радянської Литви та всього людства (Tiesa, 1945–03).

У публічній пропаганді жителям Литви нав’язувалася думка, що деякі капіталістичні країни також не дуже дружні до нашої країни, іноді їхні жителі навіть шкодять нам, а Литва прагне наздогнати такі держави або навіть випередити їх:

Straipsniai / Articles

233

AURELIJA GRITĖNIENĖ

15) Коли, придушивши Радянську владу, на деякий час у Литві забракло харчових продуктів, американські ділки не втратили нагоди. Під виглядом нібито «допомоги» вони почали надсилати до Литви сало та смалець сумнівної якості. Чимало людей, уживаючи ці продукти, отруїлися (Tiesa, 1962–09).

16) Нехай данці ще значно випереджають Литву у галузі рибальства, але литовських рибалок є явно швидшим (Tiesa, 1962–12).

Отже, як видно з аналізованих речень, зовнішніх і внутрішніх ворогів Литви називають чітко й без зайвих слів. Із внутрішніми ворогами радянська Литва бореться, з найбільшим зовнішнім ворогом — гітлерівською Німеччиною — також ведеться боротьба, недружні капіталістичні держави зневажають або намагаються наздогнати їхні економічні досягнення й навіть випередити.

2.3. Друзі Радянської Литви

У перші повоєнні роки Німеччину, Росію, а згодом і Радянський Союз, яких називали головними ворогами Литви, характеризували як захисниць безпеки та свободи Литви, що створили можливість для її зростання й процвітання:

17) Лише за радянського ладу литовський народ здобув свою справжню свободу, уперше отримав можливість об’єднати в одну Литовську Радянську Соціалістичну Республіку всі свої землі, від стародавнього Вільнюса до Клайпеди (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

18) У Радянській Литві литовський народ здобув свою справжню незалежність, бо перестав бути іграшкою в руках власних поміщиків і капіталістів та чужоземних імперіалістів. Радянська Литва є суверенною державою (Tiesa, 1945–12).

19) Радянський лад у Литві, розкриваючи перед нашим краєм величезні можливості економічного й культурного процвітання, водночас створив і найсприятливіші передумови для зростання та вдосконалення нашої інтелігенції, щоб її плідна праця служила на благо рідного краю, радянської Вітчизни (Tiesa, 1945–07).

У тогочасній пресі постійно нагадували, що, дружачи й співпрацюючи з народами Радянського Союзу, Литва отримує від них багато допомоги та підтримки:

20) Із паровозобудівного заводу Орджонікідзеграда отримано для литовських машинно-тракторних станцій запасні частини до сільськогосподарських машин (Komjaunimo tiesa, 1956–03).

21) Українці надсилають на наші поля чудові трактори, забезпечують нас різноманітними промисловими товарами — литовська молодь з ентузіазмом поїхала до Радянської України копати нові шахти, будувати нові магістралі... (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

234

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

22) Радянська Литва щороку також отримує від братніх республік багато мінеральних добрив (там само).

Звичайно, найкращий і найнадійніший друг Литви — «братній російський народ». У пропагандистському дискурсі постійно говорилося про вічну, непорушну дружбу литовського та російського народів:

23) Великий російський народ надсилав Литві метал, вугілля, машини, будівельні матеріали — усе, що було необхідне не лише для відновлення, а й для швидкого просування вперед народного господарстваЛитовської РСР (Komjaunimo tiesa, 1956–03).

24) Ми вдячні за визволення Литви всім братнім народам нашої країни, передусім великому російському народу, який приніс найбільше жертв у боротьбі проти гітлерівських банд, який здійснив найбільші подвиги у Вітчизняній війні (Komjaunimo tiesa, 1957–06).

Щоб прославити братні слов’янські народи, особливо росіян, обачно нагадували й історію Литви:

25) Найбільша Литви битва з німецькими хрестоносцями 1410 року під Грюнвальдом була виграна тому, що литовцям на допомогу прийшли братні для нас слов’янські народи, насамперед російський народ (Tiesa, 1945–03).

26) Усі двадцять чотири роки свого князювання Ґедимін безперервно воював проти німецьких псів-лицарів, з цих воєн Литва у союзі з росіянами, українцями та білорусами вийшла переможницею (там само).

Наголошується, що підтримуються дружні відносини й з іншими соціалістичними державами:

27) І Академія наук Литовської РСР підтримує тісні зв’язки з Академією наук Китаю та іншими науковими інститутами […] (Komjaunimo tiesa, 1956–09).

28) Польські друзі висловили бажання організувати в Польщі виставку картин литовських художників, які нині експонуються в Музеї мистецтв Литовської РСР, а також систематично обмінюватися новими музичними й літературними творами (Komjaunimo tiesa, 1956–08).

3. КОНСТРУЮВАННЯ НОВОЇ ІСТОРІЇ

Аналіз відібраних прикладів показує, що однією з цілей тоталітарної радянської ідеології було постійно пояснювати в пресі, що Литва добровільно вступила до союзу братніх республік, а Литву, як і інші Балтійські держави, наприкінці Другої світової війни Червона армія не окупувала, а «визволила»:

Straipsniai / Articles

235

AURELIJA GRITĖNIENĖ

29) Однак німецькі загарбники не могли загарбати Литви, оскільки литовський народ, обравши 1940 року радянський лад і вступивши до Радянського Союзу, став недосяжним для німецьких загарбників (Tiesa, 1945–03).

30) Після визволення Червоною армією Радянської Литви, до 1 березня цього року радянська влада повернула безземельним і малоземельним селянам захоплені німецькими окупантами та куркулями землі (там само).

Аналіз текстів підтверджує твердження істориків, що «після втрати незалежності 1940 року московський колоніальний режим невдовзі взявся переписувати історію Литви» (Lankauskas 2006: 50). Сьогодні ми вже знаємо правду про комуністичний тоталітаризм, здійснений ним геноцид, «всеохопний контроль над діями й думками громадян, переслідування інакодумців, політику “злиття соціалістичних націй”» (Brazauskas 2010: 8). Знаємо й про активний збройний опір окупації: у ньому «активно брали участь або активно його підтримували близько 100 тис. людей, тобто близько 4% усіх литовців»; цей рух опору був у 10–15 разів інтенсивнішим, ніж у Латвії, і в 30–60 разів — ніж в Естонії (Anušauskas 2004: 241, 252; Kuodýtė, Tracervskis 2013: 34). Однак зовсім іншу «правду» 1945 року проголошував повоєнний офіціоз «Tiesa»:

31) Лише жменька нікчемних виродків і зрадників продала свою честь і совість німецьким загарбникам, допомогла гітлерівським катам поневолити Литву, знищувати литовський народ (Tiesa, 1945–07).

32) Лише останній невіглас може тепер не розуміти, що дні куркульських націоналістів у Литві полічені, що нестримно наближається година, коли ці бур’яни народу будуть вирвані з корінням із Литви (Tiesa, 1945–09).

У таких реченнях виразно постає, що в новій радянській Литві все ж були різні громадяни: не лише ті, хто віддано прийняв новий лад і завзято виконував волю влади, а й «невігласи», «нікчемні виродки», «бур’яни народу» тощо.

У публіцистиці радянського періоду піднесеним стилем намагалися відобразити радянське «радісне відчуття поверненої свободи» (Tiesa 1945–03), прославляли радянську владу й Комуністичну партію, звеличували їхні заслуги:

33) Ми, селяни Радянської Литви, як справжні й повноправні господарі своєї землі, свого краю, висловлюємо нашу найбільшу радість із приводу поверненої свободи, цілковитого визволення нашої рідної Радянської Литви від фашистського ярма. Висловлюємо безмежну вдячність нашому великому вождеві й учителеві товаришу Сталіну та очолюваній ним героїчній Червоній армії (Tiesa, 1945–03).

34) Швидкий і всебічний розвиток народного господарства та культури Радянської Литви є результатом ленінської національної політики Комуністичної партії та Радянського уряду, дружби народів Радянського Союзу, великим здобутком соціалістичного ладу (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

236

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

Як свідчать приклади, відібрані для дослідження, у пресі постійно здіймався «пропагандистський галас, характерний для тих часів» (Brazauskas 2010: 27). Звісно, про багато болючих подій того часу в пропагандистській пресі навіть не згадували. Сьогодні ми знаємо, що радянізацію Литви супроводжував терор: тисячі людей ув’язнювали, допитували або вбивали підрозділи НКВС, «у 1941–1952 рр. до місць заслання вглиб Росії та її північну частину було вивезено близько 132 тисяч жителів Литви [...]» (Leinartė, Žilinskienė, Kraniauskienė, Šutinienė, Gečienė 2014: 28). Невтішним було й становище Католицької церкви Литви: її примусово витісняли із суспільного життя, єпископів репресували, монастирі закривали, будівлі релігійних громад націоналізували тощо.^² Про все це в пресі радянського періоду не згадували жодним словом.

4. ПРОЦВІТАЮЧА РАДЯНСЬКА ЛИТВА І ВДЯЧНІСТЬ ЗА ВСЕ

У тогочасній пресі пропаганда обачливо прагнула (ре)конструювати образ «доброго життя». Стверджувалося, що в Радянській Литві жити краще, ніж у багатьох капіталістичних країнах:

35) Членів делегації литовців з Уругваю особливо порадували умови, які має молодь Литви. «Я цілком розумію, — пише т. Расікас, — що молодь тепер має те, чого вона не мала в жодній капіталістичній країні» (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

36) Як повідомляють рибальські рапорти, цього року у Литві буде виловлено близько 140 тисяч тонн риби, тобто вже лише вп’ятеро менше, ніж у Данії. Від 83 разів до 5 разів! Крім того, читачеві треба нагадати, що умови рибальства Данія має незрівнянно кращі, ніж Литва (Tiesa, 1962–12).

Пропагандисти прагматично перелічували численні досягнення Радянської Литви: дедалі кращі показники промисловості, економіки тощо^³:

37) Радянська Литва як в економічній, так і в культурній сфері день у день зміцнюється (Tiesa, 1945–06).

38) Трудящі Литви самі на власні очі бачать, що, незважаючи на окремі недоліки, про які ми й самі відкрито говоримо і які рішуче усуваємо, щороку, щомісяця наше життя поліпшується (Komjaunimo tiesa, 1957–06).

^² Докладніше про Литву в роки сталінського режиму (1944–1953) див. vle.lt. Доступно в інтернеті: https://www.vle.lt/straipsnis/lietuva-stalininio-rezimo-metais-1944-1953/ [дата перегляду 2024-02-12].

^³ Про тогочасну реформу господарства Литви, економічне зростання, будівництво та індустріалізацію див. Tininis 1994: 102–109.

Straipsniai / Articles

237

AURELIJA GRITĖNIENĖ

Новий радянський світ у Литві «був створений не своїми, а дістався як подарунок» (Putinaitė 2007: 51). У тогочасній пресі проводилася широка пропагандистська кампанія, покликана переконати, що литовці, які отримали такий «неймовірний» і «чудесний» подарунок, ситі, щасливі, вільні, адже відтепер житимуть «під великим прапором Леніна—Сталіна» (Tiesa, 1945–12). Отже, громадяни радянської Литви мали почуватися невимовно щасливими й вдячними за отримане нове життя. Багатотиражна радянська преса Литви навчала своїх громадян не соромитися почуттів до Червоної армії, товариша Сталіна, партії, Радянського Союзу, його братніх народів і особливо великого російського народу. Почуття вдячності, радості, любові тощо демонструвалися і в тогочасній пропагандистській пресі:

39) Дорогий і любий товаришу Сталін! У день п’ятої річниці встановлення радянської влади в Литві литовський народ надсилає Вам, нашому улюбленому вчителю, вождю і визволителю, свої перші слова безмежної вдячності, любові та привітання. Ми щасливі, що святкуємо п’яту річницю встановлення радянської влади в Литві в дні найбільшого тріумфу радянської держави, після всесвітньо-історичної перемоги, яку здобула наша велика радянська Вітчизна над німецько-фашистськими загарбниками, найзапеклішими ворогами всього людства (Tiesa, 1945–07).

Для вираження різних почуттів використовуються прикметники та прислівники:

40) Надсилаємо гаряче привітання і висловлюємо подяку героїчним литовським партизанам, які громили тил загарбників-німців (Tiesa, 1945–06). 41) Трудящі Литви, як і всі радянські люди, з великим задоволенням схвалили постанову червневого пленуму ЦК КПРС [...] (Komjaunimo tiesa, 1957–09).

Особливо гарячі почуття офіційної вдячності висловлювалися Червоній армії. У 1945 році офіціоз «Tiesa» приділяв їй надзвичайно багато уваги: прославляв її, дякував їй, закликав громадян Литви всіляко підтримувати цю армію, щоб швидше розгромити фашистську Німеччину; читачам постійно нагадували про заслуги Червоної армії перед Литвою:

42) Ці мудрі слова товариша Сталіна зобов’язують усіх нас — робітників Литви, трудових селян та інтелігенцію — ще більше напружити свої сили, щоб допомогти Червоній Армії [...] (Tiesa, 1945–03). 43) Слава і подяка нашим славним радянським литовським партизанам і воїнам литовського з’єднання Червоної Армії (там само)!

Отже, тогочасна преса наочно демонструє, як тоталітарний режим умів нав’язувати населенню ідеократичну владу, яка ґрунтувалася на ідеологічному контролі думок і почуттів, що диктував людям, що вони мають думати, керував їхнім емоційним життям і встановлював кодекс поведінки (Walicki 2005: 535). Однак не всі «вмістилися» в сконструйований пропагандою образ радісного й щасливого радянського світу: до нього не потрапили учасники опору, репресовані режимом особи, а також

238

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

«люди, які трималися осторонь радянського життя і не раділи йому» (Putinaitė 2007: 49).

5. ПЛАНИ, ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

У тогочасній пресі безліч інформації про те, як старанно й зразково в радянський період виконувалися та перевиконувалися плани. Історики навіть називають радянський публічний простір оптимістичним, адже він «був наповнений інформацією про постійні досягнення партії та колективів, плани, що безперервно перевиконувалися, і радість радянського життя» (Vaiseta 2014: 150):⁴

44) Трудящі Литовської РСР перевиконали план заготівлі лісу (Tiesa, 1945–07).

45) План реалізації Четвертої військової позики Литовської РСР виконано на 125%. План весняної сівби перевиконано (там само).

46) Промислові підприємства Ради народного господарства Литви виконали восьмимісячний план на 108 відсотків (Komjaunimo tiesa, 1957–09).

Щоб «величезні здобутки» виглядали ще переконливіше, у пресі людям постійно наводили конкретні цифри: скільки підприємств побудовано, скільки намолочено зерна, скільки кому виділено коштів тощо:

47) Радянській Литві уже відновлено 547 підприємств металообробної, лісової, легкої, харчової промисловості та промисловості будівельних матеріалів, понад 500 підприємств місцевої (повітової) промисловості та 130 артілей виробничої кооперації (Tiesa, 1945–12).

48) У бюджеті Радянської Литви на соціальне забезпечення передбачено значні кошти. Цього року вони майже вдвічі зросли порівняно з минулим роком і досягли 146,5 мільйона рублів (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

Задля якомога більшого впливу на читачів у пресі радянського періоду використовували навіть пов’язаний із релігією прикметник «святий», який особливо ставав у пригоді пропагандистам, коли йшлося про виконання зобов’язань:

49) Святий Lietuvos обов’язок трудящих селян — активно долучатися до відбудови сільського господарства та заселення повітів Клайпеди, Шилуте й Пагегяй (Tiesa, 1945–03).

50) Дорогі Lietuvos трудящі селяни! Наш святий обов’язок — разом з усіма селянами Радянського Союзу забезпечити нашу Червону Армію хлібом та іншими продуктами харчування (там само).

^⁴ Повсякденність того часу чудово розкрито в книзі Світлани Алексієвич через розповіді простих громадян СРСР: «Плани виконуємо й перевиконуємо, а в магазинах як нічого не було, так і немає» (Aleksijevič 2016: 48).

Straipsniai / Articles

239

AURELIJA GRITĖNIENĖ

В офіційному дискурсі того часу постійно нагадували, хто надав Lietuvai «справжню незалежність», громадян закликали не забувати, що всіх здобутків країни було досягнуто лише тому, що Lietuva стала однією з республік Радянського Союзу:

51) Конституція Stalino надала Lietuvai справжню незалежність і державність, об’єднала всі литовські землі під одним прапором свободи, забезпечує всім її громадянам спокійне й змістовне життя (Tiesa, 1945–12).

Преса того часу не лише раділа різноманітним здобуткам Lietuva, а й закликала постійно підтягуватися; іноді преса вдавалася до критики тих, хто не виконував поставлених планів, працював незадовільно тощо:

52) Особливо незадовільно працювали Lietuvos організації технічного постачання, Головна організація постачання металу та Головна організація постачання нафти (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

53) Lietuvos KP У постанові Центрального Комітету зазначено, що окремі комуністи й комсомольці самі не подають прикладу працьовитості, їхня поведінка іноді не відповідає вимогам морального кодексу будівника комунізму (Tiesa, 1962–09).

Пропагандистська преса того часу ніби багато що критикувала, однак свідомо уникала частини проблем і замовчувала їх; наприклад, у реченнях, відібраних для дослідження, не знайдено жодного натяку на порожні полиці магазинів, постійний дефіцит товарів, поширену тоді так звану «блат», укорінення системи хабарів і спекуляції. Газети радянського періоду не забували наголошувати, як куркулі буржуазної Lietuva «довгі роки експлуатували своїх сусідів, наживалися на їхньому кривавому поті» (Tiesa, 1945–09), однак те, що трудящі перевиконують плани на 125% чи й більше, не вважалося жодною експлуатацією.

6. МАЙЖЕ ІДЕАЛЬНІ ГРОМАДЯНИ РАДЯНСЬКОЇ LIETUVA

Семантичний аналіз речень показує, що в тодішній пресі формувалося уявлення про активного, енергійного, працьовитого, дружнього, просто ідеального громадянина Радянської Lietuva^⁵. В офіційній пресі того часу декларувалося, наскільки важливо трудящим бути активними, залученими до суспільного життя. З преси ми виразно бачимо, яким інтенсивним і нелегким було життя звичайної людини: її постійно заохочували виконувати й перевиконувати плани та зобов’язання, активно брати участь у будівництві комунізму, у соціалістичному житті

^⁵ За словами С. Алексієвич, план комунізму був божевільним: переробити «стару людину» й вивести в лабораторії марксизму-ленінізму новий тип людини — homo sovieticus (Aleksijevič 2016: 11).

240

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

і в соціалістичному змаганні, поліпшити й збільшити виробіток, розвивати сільське господарство, дружбу радянських народів тощо:

54) Разом з усім радянським народом Таджицької Литви трудящі будують соціалізм, розширюють і вдосконалюють промислове виробництво, вводять в експлуатацію нові заводи, фабрики, електростанції, зміцнюють соціалістичне сільське господарство, підвищують рівень матеріального добробуту та культури народу (Komjaunimo tiesa, 1957–06).

Створюється ілюзія, що трудяща людина є вільною і за власним бажанням, свідомо обирає таке інтенсивне й активне життя, проте із речень, знайдених у пресі, очевидно, що, маніпулюючи від імені трудящих, говорить і вирішує за них влада («ми одностайно постановили», «ми зобов’язуємося» тощо):

55) Зібравшись на Перший Литви республіканський з’їзд трудящих селян, ми одностайно постановили розгорнути соціалістичне змагання за успішне виконання плану сільськогосподарських робіт 1945 року. Ми зобов’язуємося в найкоротший строк виконати план весняної сівби 1945 року на високому агротехнічному рівні [...]. Ми закликаємо всіх Литви трудящих селян долучитися до соціалістичного змагання, взявши на себе конкретні зобов’язання (Tiesa, 1945–03).

«Tiesa» постійно нагадувала про основні завдання трудящих: невтомно зміцнювати дружбу радянських народів, дбати, щоб процвітала не лише дорога Радянська Литва, а й «велика соціалістична Вітчизна — Союз Радянських Соціалістичних Республік» (Tiesa, 1945–12). Тому в радянській пресі постійно зверталися до громадян Литви, їх безупинно закликали накопичувати сили й братися до конкретної діяльності:

56) Радянські Литви селяни! Напружмо всі сили й допоможімо швидше відбудувати нашу дорогу Радянську Литву, допоможімо Червоній Армії остаточно розгромити огидний німецький фашизм і підняти прапор перемоги в Берліні (Tiesa, 1945–03).

57) Наші люди повинні накопичувати сили для нових, ще більших досягнень: адже в спустошеній Литві на нас чекає безліч роботи (Tiesa, 1945–06).

У повоєнному публічному дискурсі просту трудову людину постійно «підсилювали» метафорами боротьби^⁶. Приклади тогочасної преси свідчать, що навіть після завершення війни жителям Радянської Литви постійно доводилося брати участь у боротьбі за промисловість

⁶ На думку філософів, у перші роки й навіть десятиліття існування радянської держави «воєнні настрої і навіть термінологія пронизали також мирну працю. Люди не працювали, а „боролися за врожай“, воювали „на фронті заготівлі запасів хліба“ тощо (Juknevičius 2022: 109). Подібно про життя в умовах соціалізму пише й С. Aleksijevič: „[М]и по суті — люди війни. Або воювали, або готувалися воювати. Ніколи не жили інакше. Звідси наша військова психологія. Навіть за умов миру все по-військовому: гримить барабан, майорить прапор... серце не вміщується в грудях...“ (Aleksijevič 2016: 12).

Straipsniai / Articles

241

AURELIJA GRITĖNIENĖ

збільшення виробництва, поліпшення якості виробів, зниження їхньої собівартості тощо.

58) Перші відгуки, що надходять із колгоспів і радгоспів нашої республіки, свідчать про те, що Литви працівники сільського господарства готові активно брати участь у всенародній боротьбі за нове піднесення сільськогосподарського виробництва, зробити свій трудовий внесок у виконання поставленого завдання (Комсомольская правда, 1957–06).

59) Почесним обов’язком усіх колгоспів і радгоспів республіки має бути наслідувати патріотичний приклад передового колгоспу «Шлях до комунізму» і на привітання ЦК КПРС, на його заклик відповісти напруженою боротьбою за досягнення високих показників виробництва продукції тваринництва по всій Литві (там само).

І хоча преса демонструвала активну й невтомну боротьбу, у реальному житті того часу було багато застою, відчуження, інтелектуального заціпеніння та порожнечі; недарма дослідники цієї доби називають суспільство пізньорадянської Литви «суспільством нудьги» — суспільством марної, безглуздої праці (Vaiseta 2014: 16).

Пропаганда постійно наголошувала на важливості, використовуючи інтелігенцію, приклади комсомольців і комуністів, зміцнювати трудове та моральне виховання радянського литовця:

60) КП Литви У постанові ЦК зазначено, що окремі комуністи й комсомольці самі не подають прикладу працьовитості, їхня поведінка іноді не відповідає вимогам морального кодексу будівника комунізму. У районі ще є люди, які уникають суспільно корисної праці (Тієса, 1962–09).

61) Завдання литовської інтелігенції полягає в тому, щоб якомога ширше використовувати всі можливості, які щедро надає Радянська влада, творити культуру, національну за формою, соціалістичну за змістом, виховувати радянських Литви у дусі ленінсько-сталінської дружби народів, виховувати любов до своєї радянської Батьківщини, братніх радянських народів, передусім до великого російського народу […] (Тієса, 1945–12).

Отже, хоча радянська преса постійно нагадувала читачам, якою щасливою та вільною є людина радянської Литви, реальність була іншою: прості люди страждали, оскільки «мусили бути щасливими як члени радянського суспільства, а для цього особисте щастя не було необхідним», до того ж людей «змушували сприймати ненормальні речі як нормальні та такі, що самі собою зрозумілі» (Putinaitė 2007: 23, 49). Недарма науковці стверджують, що радянську добу найвиразніше характеризує поняття дуалізму способу життя — «розмежування публічного, офіційного та приватного рівнів» (Čepaitienė 2013: 554), інакше кажучи, очевидні подвійні практики: канон

242

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

відповідна ритуальна поведінка та «нормальне життя», що відбувається під прикриттям (Vaiseta 2014: 37)^⁷.

7. ВИЯВ ПРОПАГАНДИСТСЬКИХ «ПРАВД»

Для вираження пропаганди в радянській пресі використовувалися терміни спорідненості: громадян Литви називали дочками й синами, народи Радянського Союзу — братньою сім’єю, Росію — старшим, великим братом тощо:

62) Кандидатами в депутати місцевих Рад трудящі Литви висунули найкращих своїх синів і дочок, які довели безмежну відданість справі комунізму (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

63) Уся братня сім’я з великою увагою та любов’ю стежить за розвитком і розквітом Естонії, Литви та Латвії. Наші брати й друзі, які возз’єдналися зі старшим братом, допомагають нам усюди й завжди (Tiesa, 1962–03).

Автори пропагандистських статей широко вживали порівняння та епітети, називаючи Литву чудовою, славною, дорогою тощо:

64) Потоптана німецьким чоботом Литва знову повстане з попелу, мов квітка до сонця (Tiesa, 1945–03).

65) Німецькі колоністи під час окупації, мов голодні щури, тисячами пливли до Литви і поспішали влаштуватися на землях литовських трудящих селян, накладаючи на трудящих селян своє ярмо (там само).

Для позначення й відображення комунізму, братньої дружби народів, а також для увиразнення досягнень широко використовувалися метафори:

66) Трудящі Литви своєю відданою працею невтомно зміцнюють нашу дорогу Батьківщину — твердиню миру та дружби народів у всьому світі. Литовський народ упевнений у своєму майбутньому. Він разом з усіма братніми народами нашої багатонаціональної радянської Батьківщини будує світлі палаци комунізму (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

67) Цим широким радянським шляхом у сім’ї радянських народів крокує і Радянська Литва (Tiesa, 1945–09).

68) Світло науки й культури дедалі ширше поширюється містами та селами Радянської Литви містами та селами (Komjaunimo tiesa, 1957–03).

^⁷До сьогодні в публічному просторі самі литовці оцінюють радянський період досить суперечливо: фіксуються і безапеляційне ігнорування радянського періоду, і ностальгія за радянським минулим (Čepaitienė 2007: 36–50). Можливо, одна з багатьох причин, чому за ним сумують, — ідеалістичний образ радянської Литви, який упродовж десятиліть створювала пропаганда.

Straipsniai / Articles

243

AURELIJA GRITĖNIENĖ

Офіційна радянська пропаганда приділяла багато уваги різноманітним шаблонним гаслам:

69) Хай живуть Радянські Литовські селяни! Хай живе Радянська Литва! Хай живе партія Леніна—Сталіна — організатор і натхненник величних перемог нашої Батьківщини (Tiesa, 1945–03)!

70) Ми докладемо всіх зусиль, щоб трагедія Пірчюпіса ніколи більше не повторилася, щоб було збережено мир. Хай живе Радянська Литва! Хай живе Радянський Союз (Komjaunimo tiesa, 1957–06)!

Тексти того часу рясніють пафосом і радянськими кліше:

71) Литві свободу принесли воїни, які розмовляли різними мовами, але в чиїх грудях билося одне серце — серце радянського патріота, у чиєму житті була одна мета, визначена партією Леніна—Сталіна, — самовіддано любити Батьківщину, боротися за її щастя. Народ Радянської Литви, сповнений вдячності воїнам-визволителям, день у день надавав допомогу Червоній армії, долучився до відбудови народного господарства, зруйнованого німецькими загарбниками (Tiesa, 1945–07).

Кліше в радянській пресі були широко поширені, оскільки індивіди схильні приймати їх як щось само собою зрозуміле. Кліше, які постійно повторюються, набувають статусу природності й нормальності. Кліше настільки глибоко проникають у свідомість, що люди часто приймають їх, навіть не осмислюючи; вони формують мислення та позиції, поступово готують людей мислити, говорити, відчувати й діяти в певному напрямі (Zijderveld 1979: 4, 10).

Широке вживання віддієслівних абстрактів, а також деякі синтаксичні конструкції свідчать про те, що частину таких пропагандистських текстів було перекладено з російської мови:

72) У військових гарнізонах Литви у 1905 і 1906 роках відбулася ціла низка виступів революційних солдатів (Komjaunimo tiesa, 1956–08).

73) У цьому привітанні сказано, що Центральний Комітет партії та Радянський уряд не сумніваються, що за прикладом колгоспу «Шлях до комунізму», який показує, наскільки великими є резерви для значного збільшення виробництва продукції тваринництва, підуть усі Литовської республіки, а також колгоспи й радянські господарства інших прибалтійських республік (Komjaunimo tiesa, 1957–06).

74) Радянська Литви молодь, комсомольці не шкодуватимуть своєї юнацької енергії, сил, вони зроблять вагомий внесок у спільну справу, бо твердо переконані, що успішне виконання планів шостої п’ятирічки ще більше підвищить добробут радянського народу, що це буде ще одним великим кроком до комуністичного майбутнього (Komjaunimo tiesa, 1956–03).

244

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

75) Литви сільські трудівники досягнуть нових успіхів у землеробстві й тваринництві, добре й швидко розв’яжуть завдання значного збільшення виробництва продукції тваринництва (Komjaunimo tiesa, 1957–06).

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Аналіз прикладів, зібраних для дослідження, показує, що в пресі радянського періоду намагалися створити надзвичайно позитивний образ ідеалізованої Литви. Такі образи тоді були особливо популярними, оскільки «відображення фактичної дійсності в радянській [...] літературі вважалося нерозумінням історичного процесу, невмінням побачити приховані сутнісні тенденції» (Mažeikis 2010: 300). Значний вплив на утвердження образу ідеальної Литви мали й величезні тиражі радянської преси^⁸. Образ ідеальної Литви, створюваний у радянській пресі, охоплював такі основні аспекти: зневагу й очорнення недавнього минулого (смєтонівської, буржуазної Литви), протиставленням цьому періоду висувалося світле й прекрасне радянське сьогодення, виокремлювалися друзі та вороги країни, наголошувалися економічні, культурні та інші досягнення країни. Під час читання офіційної публіцистики того часу складається враження, що значна частина тодішніх громадян Литви зрослася з радянською системою, жила під впливом її ідеологічних принципів і мислила відповідно до сформованого нею дискурсу^⁹. Отже, семантичний аналіз речень, відібраних для дослідження, показує, що в радянській ідеологічній пресі, немов у кривому дзеркалі, відбивався офіційний симулякр ідеальної Литви^¹⁰, і лише після відновлення свободи ми починаємо усвідомлювати, що це було лише «викривлене чарівливе сяйво радянського раю» (Putinaitė 2007: 17).

ВИСНОВКИ

У сучасних дослідженнях (пост)соціалізму радянським періодом переважно займаються історики, соціологи, етнологи, літературознавці, проте цей історичний період важливий і для мовознавців. Аналізуючи тексти преси радянського періоду, увесь час потрібно пам’ятати про той факт, що люди тоді жили

^⁸ Важливість і вплив «Правды» на життя простих громадян СРСР засвідчує й такий факт — комуністи навчали своїх дітей читати саме за цією газетою (докладніше див. Aleksijevič 2016: 25).

^⁹ Коли збройний рух опору було придушено, «найпростіший інстинкт самозбереження народу змушував пристосовуватися до умов окупаційного режиму» (Brazauskas 2010: 8)

^¹⁰ Симулякр — образ, що створює неіснуючу реальність і стирає відмінність між тим, що є «справжнім» і «несправжнім», «реальним» і «уявним» (Baudrillard 2002: 9).

Straipsniai / Articles

245

AURELIJA GRITĖNIENĖ

ніби подвійне життя: одне — сконструйоване й підтримуване пропагандою у публічному просторі, життя, створене комуністичною ідеологією, інше — світ дому, не показуваний публічно (пор. Lubecka 2013: 92), отже, дивлячись на пресу того часу з перспективи XXI століття, ми бачимо очевидну суперечність між радянською пропагандою та реальністю. Тоталітарна ідеологія пронизувала всю пресу того часу. В офіційній пропагандистській пресі створювався надзвичайно позитивний образ радянізованої ідеальної Lietuva. У цій ідеалістичній розповіді про Lietuva широко вживалися стандартні пропагандистські кліше радянського періоду, терміни спорідненості, а життя «щасливих» людей «щасливої» країни радянської системи змальовувалося піднесеним стилем (із використанням метафор, порівнянь, епітетів).

Ідеальний образ радянської Lietuvos становлять такі основні аспекти: очорнення недавнього минулого, протиставлення «світлій», процвітаючій новій радянській Lietuva «темної», «злиденної», «відсталої» буржуазної Lietuvos, виокремлення друзів і ворогів країни, економічних, культурних та інших досягнень. У пресі повоєнних років (особливо в «Tiesoje» 1945 року) зовнішнім головним ворогом Lietuvos чітко називалася фашистська Vokietija, а внутрішнім найбільшим ворогом — банди буржуазних націоналістів, проти яких точилася запекла боротьба. За словами ідеологів преси, Lietuva підтримувала братерські відносини передусім із великим російським народом, а також налагоджувала міцну дружбу з іншими народами Soviet Sąjungos та із соціалістичними державами. Багатотиражна преса радянської Lietuvos навчала своїх громадян не соромитися почуттів до Raudonajai armijai, яка «подарувала» Lietuva свободу, до товариша Stalinui, Soviet Sąjungai та її братніх народів, особливо великого російського народу. У тогочасній пропагандистській пресі відкрито демонструвалися почуття вдячності, радості, любові та ін.

Так зване «світле» радянське майбутнє в пропагандистській пресі створювалося з особливою увагою до трудящих. Створювалася ілюзія, що в соціалістичному суспільстві люди Lietuvos ситі, щасливі, вільні. Завдяки їм так швидко розвивається й сама Lietuva, тому в пресі постійно підкреслювалося, наскільки важливо й надалі не лише виконувати, а й перевиконувати плани та зобов’язання (це не вважалося експлуатацією), активно брати участь у будівництві комунізму, соціалістичному житті та змаганні. Досліджені ілюстративні приклади очевидно показують, що пропаганда прагнула продемонструвати, наскільки інтенсивним, активним і продуктивним було життя трудящих Lietuvos того часу. Ідеологічна преса проводила широку пропагандистську кампанію, однак, дивлячись на радянську пресу з позицій сьогодення та знаючи історичну правду, ми бачимо очевидний розрив між тим, що зображувала й насаджувала офіційна радянська преса, і тим, що насправді існувало в сірій повсякденності Lietuvos.

246

Acta Linguistica Lithuanica XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

Aleksijevič Svetlana 2016: Час second-hand. Життя на уламках соціалізму, Vilnius: Kitos knygos.

Anušauskas Arvydas, відп. ред., 2004: Розвиток опору та методи опору. – Громадянський опір у Lietuvoje і Lenkijoje: взаємозв’язки та особливості 1939–1956, Vilnius: Lietuvos gyventojų genocido ir rezistencijos tyrimo centras.

Baudrillard Jean 2002: Симулякри і симуляція, Vilnius: Baltos lankos.

Brazauskas Algirdas 2010: І тоді ми працювали для Lietuvos, Vilnius: Knygiai.

Čepaitienė Aušolė 2013: Етнографія життя: місця, структури й час. Lietuva, що змінюється, у XX столітті, Vilnius: Lietuvos istorijos institutas.

Čepaitienė Rasa 2007: Пам’ять про радянський період — між відкиненням і ностальгією. – Lituanistica 4(72), 36–50. Доступ в інтернеті: http://mokslozurnalai.lmaleidykla.lt/publ/0235-716X/2007/4/Lit_036_050.pdf.

Jakonytė-Kvedarienė Loreta 2015: Образ сім’ї в литовській літературі радянського періоду, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas.

Juknevičius Stanislovas 2022: Архетипна історія менталітетів: радянська Lietuva, Vilnius: Lietuvos kultūros tyrimų institutas.

Kalėda Algis, Kmita Rimantas, Satkauskytė Dalia 2019: Литовська література радянського періоду. Явища й поняття, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas.

Klumb y tė Neringa 2004: Люди на узбіччі історії сучасності: спогади про радянський період і повсякденний досвід у сільських громадах. – Politologija 3(35), 63–83. Доступ в інтернеті: https://www.ceeol.com/search/viewpdf?id=191351.

Kuodytė Dalia, Tracevskis Rokas 2013: The unknown war. Armed anti-Soviet resistance in Lithuania in 1944–1953, Vilnius: Genocide and resistance research center of Lithuania.

Lankauskas Gediminas 2006: Про сенсорну пам’ять соціалізму. – Етнологія Lietuvos: студії соціальної антропології та етнології 6(15), 47–72.

Laurinavičius Česlovas, наук. ред., 2013: Націоналізм, що поєднує епохи: (де)конструювання нації в міжвоєнній, радянській і пострадянській Литві, Vilnius: Lietuvos istorijos institutas.

Leinartė Dalia 2022: Незаплановане життя. Сім’я в радянській Литві, Vilnius: Aukso žuvys.

Leinartė Dalia, Žilinskienė Laima, Kraniauskienė Sigita, Šutinienė Irena, Gečienė Ingrida 2014: Пам’ять про радянський період в історіях життя, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Straipsniai / Articles

247

AURELIJA GRITĖNIENĖ

L u b e c k a A n n a 2013: Польський ритуальний рік — роздуми про польську культурну політику. – Естонія та Польща: творчість і традиція в культурній комунікації 2: перспективи національної та регіональної ідентичності, за ред. L. Laineste, D. Brzozowska, W. Chłopicki, Tartu: ELM Scholary Press, 83–98.

M a ž e i k i s G i n t a u t a s 2010: Пропаганда і символічне мислення, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Доступ в інтернеті: http://talpykla.elaba.lt/elaba-fedora/objects/elaba:4575266/datastreams/MAIN/content.

MTINT – Текстовий корпус ідеологічного наративу модерної ідентичності: безперервно оновлюваний науково систематизований набір даних в інтернеті, укл. V. ČižiK-Prokaševa, A. Gaidienė, A. Gritenienė, L. Vaičiulytė-Semenienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2018–2021. Доступ в інтернеті: http://publicistikos-tekstynas.lki.lt.

N i k ž e n t a i t i s A l v y d a s, укл., 2013: Політика пам’яті та історії в Литві. – Багатошаровість пам’яті. Місто, держава, регіон, Vilnius: Lietuvos istorijos institutas, 517–538.

P a u k š t y t ė - Š a k n i e n ė R a s a 2016: Сім’я та календарні свята в радянській Литві. – Lietuvos etnologija 16(25), 9–31.

P o c i u s M i n d a u g a s, укл., 2018: Радянізація Литви 1947–1953 рр.: документи ЦК ВКП(б), Vilnius: Lietuvos istorijos institutas.

P u t i n a i t ė N e r i j a 2007: Безперервна струна: пристосування і опір у радянській Литві, Vilnius: Aidai.

R a m o n a i t ė A i n ė 2013: Хто сумує за радянським періодом? Вплив економічного статусу, соціального середовища та ціннісних орієнтацій на радянсько-антирадянський поділ у Литві. Соціологія. Думка і дія 2(33), 265–285. Доступ в інтернеті: https://www.ceeol.com/search/viewpdf?id=103868.

S a b o n i s A r v y d a s, S a b o n i s S t a s y s, укл., 1992: Письменник і цензура, Vilnius: Vaga.

S a t k a u s k y t ė D a l i a, укл., 2015: Між естетикою та політикою: литовська література в радянський період, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas.

S ė d a i t y t ė E d i t a 2017: Історіографія радянської цензури: основні напрями досліджень і концепції цензури. – Книгознавство 69, 84–102. Доступ в інтернеті: file:///C:/Users/Dell/Downloads/24603698.pdf.

Š l i a v a i t ė K r i s t i n a 2010: Деіндустріалізація, соціальна незахищеність і стратегії виживання в пострадянському просторі: випадок Вісагінаса. – Литовська етнологія: студії соціальної антропології та етнології 10(19), 93–116. Доступ в інтернеті: https://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2010~1367175701116/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content.

2 4 8

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a XC

Sovietinės Lietuvos vaizdinys Moderniosios tapatybės ideologinio naratyvo tekstyne

Šutinienė Irena 2020: Між критикою соціалізму та ностальгією за дитинством: пам’ять про радянську добу в життєвих історіях покоління сімдесятих років. – Sociologija. Mintis ir veiksmas 1(46), 7–28. Доступно в інтернеті: https://www.zurnalai.vu.lt/sociologija-mintis-ir-veiksmas/article/view/22616/21839.

Švedas Aurimas 2009: У неволі матриці. Литовська історіографія радянської доби (1944–1985), Vilnius: Aidai.

Tin inis Vytautas 1994: Радянська Литва та її діячі, Vilnius: Enciklopedija.

Vaičiulytė-Semėnienė Loreta, Čižik-Prokaševa Veslava, Gritėnienė Aurelija, Liutkevičienė Danutė, Gaidienė Anzelika 2022: Сусіди литовця: друзі чи вороги? Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Vaiseta Tomas 2014: Суспільство нудьги. Повсякденність та ідеологія в пізню радянську добу (1965–1984), Vilnius: Lietuvių katalikų mokslo akademija.

Walicki Andrzej 2005: Марксизм і стрибок до царства свободи: історія утопії комунізму, Vilnius: Mintis.

Venclauskienė Laima 2016: Homo sovieticus: риси портрета сірої та лисої людини в пресі вільної Литви. – Darbai ir dienos 65, 143–162. Доступно в інтернеті: https://www.vdu.lt/cris/bitstream/20.500.12259/31395/1/ISSN23358769_2016_N_65.PG_143–162.pdf.

VLEe – Всесвітня литовська енциклопедія, електронна версія, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2020. Доступно в інтернеті: https://www.vle.lt.

Zijderveld Anton 1979: Про кліше: витіснення значення функцією в модерності, London, Boston, Henley: Routledge and Kegan Paul.

Žilinskienė Laimutė, Kraniauskienė Sigita, Šutinienė Irena 2016: Народжені в соціалізмі: перше покоління радянської доби, Vilnius: Vilniaus universitetas.

Образ радянської Литви в корпусі ідеологічного наративу модерної ідентичності

РЕЗЮМЕ

У 2018 році Інститут литовської мови започаткував Корпус ідеологічного наративу модерної ідентичності. Пошук у текстах Корпусу радянської доби (газетах «Tiesa» за 1945 і 1962 роки та «Komjaunimo Tiesa» за 1956–1957 роки)

Straipsniai / Articles

249

AURELIJA GRITĖNIENĖ

Було опрацьовано 798 ілюстрацій, у яких згадується Литва. Стаття має на меті проаналізувати речення із відібраної для лінгвістичного дослідження радянської пропагандистської преси та дослідити образ радянської Литви, який можна відтворити за матеріалами, надрукованими в пресі того періоду, з’ясувати, скільки в цьому образі правди, а скільки викривленої або навіть нової реальності, сконструйованої пропагандистами, і як журналістські тексти того часу (ре)конструюють радянську Литву. Аналізуючи тексти газетних статей радянського періоду, завжди потрібно пам’ятати, що люди тоді, так би мовити, жили подвійним життям: одним — сконструйованим комуністичною ідеологією та створеним і підтримуваним у публічному просторі; іншим — невиявленим приватним життям у власному домі; тому, розглядаючи пресу того періоду крізь призму XXI^st століття, ми бачимо чітке протистояння між пропагандою та реаліями радянської доби. Семантичний аналіз відібраних речень показав, що радянська преса намагалася створити надзвичайно позитивний образ ідеальної Литви. Цей образ змальовано за допомогою стандартних кліше радянської пропаганди, у піднесеному стилі зображуючи життя «щасливих» людей у «щасливій» країні радянської системи. Ідеальний образ радянської Литви складається з таких ключових аспектів: очорнення недавнього минулого; протиставлення «темної», «бідної» та «відсталої» буржуазної Литви світлій і квітучій новій радянській Литві; визначення головних друзів, а також внутрішніх і зовнішніх ворогів; прославлення економічних, культурних та інших досягнень країни. У повоєнній пресі (зокрема, у «Tiesa» за 1945 рік) головним зовнішнім ворогом Литви була фашистська Німеччина; її найбільшим внутрішнім ворогом були буржуазно-націоналістичні банди, проти яких вели жорстокі бойові дії. Ідеологи стверджували, що Литва передусім підтримувала братерські відносини з великим російським народом, а також розбудовувала міцні дружні зв’язки з іншими народами Радянського Союзу та іншими соціалістичними державами. Радянська преса Литви, яка виходила великим накладом, навчала своїх громадян не соромитися теплих почуттів вдячності, любові, підтримки та інших емоцій до Червоної армії, яка «подарувала» Литві свободу, до товариша Сталіна, Радянського Союзу та його братерства народів, а особливо — до великого російського народу.

Радянська преса приділяла значну увагу прогресу Литви, постійно наголошуючи на важливості виконання та перевиконання планів і зобов’язань, активної участі в будівництві комунізму, суспільному житті та змаганні. Ілюстративні приклади, охоплені аналізом, чітко показують, що литовський народ того періоду жив дуже інтенсивним і активним життям. Ідеологічна преса того часу проводила масштабну пропагандистську кампанію, стверджуючи, що литовці, які жили в соціалістичному суспільстві, були ситими, щасливими та вільними, хоча реальність була зовсім іншою; отже, ми бачимо чіткий розрив між тим, що зображувала офіційна радянська преса, і справжнім образом похмурої литовської реальності.

Подано 13 січня 2024 р.

АУРЕЛІЯ ҐРІТЕНЄНЕ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілейшиса, 5, LT–10308, Вільнюс, Литва

[email protected]

250

Acta Linguistica Lithuanica XC