Стасяс KEINYS

КНИГА ДО ЮВІЛЕЮ Ч. ЛЕМХЕНА

Минулого року працівникові мовної ниви Хацкелю Лемхену виповнилося дев’яносто років (він народився 21 квітня 1904 р. у Папіле, нинішньому Акмянському районі, так чи інакше пов’язаному з життям не одного мовознавця, починаючи, мабуть, із Калікста Касакаускаса та Симонаса Даукантаса. Хто знає, може, славні попередники мовної праці того краю зачарували й цього папільця). З нагоди ювілею Державний єврейський музей Литви поспішив видати ошатну книжку «Праці й поривання», упорядковану Поліною Пайліс і Юдітою Розіною, а відредаговану та науково проконсультовану Ритисом Тримонісом.

Перед титульною сторінкою книжки, поруч із фотографією ювіляра, уміщено відгук Й. Яблонскіса, написаний 70 років тому, у якому, зокрема, сказано: «<...> небагато є студентів, які так добре, як він, знаються на питаннях литовської мови <...>». Таке слово найвидатнішого упорядника літературної мови було б дуже приємне, мабуть, кожному мовознавцеві. А Ч. Лемхену тоді було лише двадцять…

Книжка починається статтею Е. Зінгеріса «Той, хто зближує культури», уміщеною перед передмовою. Тут згадано праці Ч. Лемхена, цінні для литовської та єврейської культур, багаторічним посередником між якими є ювіляр, пригадано його тернистий шлях. Подальші матеріали подано за розділами.

До першого розділу книжки увійшли статті про Ч. Лемхена. Розділ починається вітальним словом З. Зінкявічюса. К. Улвідас згадав довоєнну працю ювіляра як учителя литовської мови в єврейських гімназіях, оглянув написані й відредаговані ним словники та його просвітницьку діяльність у царині культури мови; А. Сабаляускас докладніше розглянув значення книжки Ч. Лемхена «Вплив литовської мови на говірку литовських євреїв», В. Віткаускас спробував оглянути всі його мовознавчі праці. Букет добрих слів ювілярові піднесли доцент Оксфордського університету Г. Д. Кац, журналіст Г. Смоляковас, працівник преси

¹ Darbai ir polėkiai: Kalbininko Chackelio Lemcheno 90-osioms gimimo metinėms. - V.: Lietuvos valstybinis žydų muziejus, 1994. - 208 p.

80

працівник Д. Ґельпернас і письменник Г. Канавічюс. Тут уміщено також присвячений Ч. Лемхену вірш А. Чургіна та лист учителя Й. Лазаускаса.

Усі автори цього розділу — мовознавці; серед інших праць Ч. Лемхена вони згадують і його діяльність як редактора та термінолога. Понад три десятиліття ювіляр заробляв на хліб редакторською працею. Окрім інших видань, він дав дорогу у світ частині наукових праць із литовської мови, зокрема фундаментальній академічній «Граматиці литовської мови» у трьох томах, а також майже всім словникам термінів різних галузей, виданим видавництвом за чверть століття.

Мовознавець професійно працював над термінологією; упродовж перших кількох повоєнних десятиліть він брав участь, можна сказати, у всіх роботах цієї галузі, часто, мабуть, висловлюючи вирішальне слово. Видавництво під редакцією Ч. Лемхена випустило словники термінів права, бібліотечної справи, геології та фізичної географії, фізики, політехніки, меліорації, хімії, літератури, ботаніки, економіки, обчислювальної техніки, метеорології та медицини; вони були й залишаються вагомими нормувальними працями з литовської термінології. Майже всі ці словники переглянула Термінологічна комісія Інституту литовської мови та літератури, тож вони не лише впроваджували нормативні терміни, а й закладали підвалини подальшого впорядкування термінів цих галузей та організованої термінологічної роботи, окреслювали загальні напрями цієї праці. І не має значення, що частина запропонованих у цих словниках термінів не прижилася, що деякі згодом виправили чи замінили, що зрештою й самі словники, видані кілька десятиліть тому, тепер уже застаріли або постаріли, а натомість вийшли нові. Свою справу вони зробили, відіграли велику роль у нормуванні термінології та довго служили; більшість і тепер слугує найважливішими взірцевими джерелами термінології цих галузей. Щодо того, що терміни не прижилися, то чимало пропозицій і Й. Яблонскіса, і Й. Балчіконіса, і інших видатних мовознавців не поширилися в мові; натомість усталилися інші, а в окремих випадках — навіть виправлені слова й вислови. Час вносить поправки. Але він не здатен применшити значення, яке мали ці праці.

У вирі чудового ювілейного святкування не звернули уваги на те, що надзвичайно важливими для литовської термінології є також два перекладні «Словники міжнародних слів», підготовлені останнім часом завдяки праці Ч. Лемхена.

81

(1951 і 1969 рр.). Вони значною мірою сприяли усталенню фонетичного, акцентологічного й граматичного освоєння багатьох так званих міжнародних термінів, уміщених у цих словниках, зміцненню самих засад такого освоєння, а численними наведеними литовськими відповідниками чи синонімами показували, що за бажання можна обійтися й без запозичень. А що вже казати про підготовлені самим Ч. Лемченасом російсько-литовські словники, які були настільними книгами для перекладачів книжок, брошур і статей із найрізноманітніших галузей (про це свідчать і теплі слова з листа Ю. Лазаускаса, надрукованого в «Darb uose ir polėkiuose» й написаного Ч. Лемченасу перекладачем якоїсь медичної книжки). До речі, за найбільший із тих словників, чотиритомний «Російсько-литовський словник», виданий у 1982–1985 рр., Ч. Лемченасу разом з іншими авторами присудили 1987 року Державну премію Литовської РСР у галузі науки й техніки.

Про те, що питання термінології неабияк турбували Ч. Лемченаса, свідчать і кілька його статей, опублікованих у виданні «Kalbos kultūra» та газетах. Частину цих та інших праць мовознавця, вчителя, лексикографа й термінолога включено до цієї присвяченої ювілярові книжки, до її другого розділу (шкода, що більшість праць надруковано скорочено, а деякі й зовсім не включено). З такої нагоди дуже доречно було б не пошкодувати ще одного друкованого аркуша й зібрати всі публікації, розпорошені по різних виданнях. Тепер, мабуть, доведеться чекати іншого, ще поважнішого ювілею.

Можна сказати, щойно розпочалася воєнна буря, як у 1951 р. у «Literatūra ir menas» була опублікована стаття «До питання литовської наукової термінології», у якій Ч. Лемченас звернув увагу громадськості на необхідність дбати про терміни в різних галузях і закликав створити постійну компетентну термінологічну комісію для впорядкування цієї роботи.

У статті «Дієслівні іменники із суфіксом -(i)acija», надрукованій 1963 р. у «Kalbos kultūra», звернуто увагу на те, що так звані міжнародні терміни із суфіксом -(i)acija/-icija в деяких випадках дещо відрізняються за значенням від відповідних похідних дієслів із суфіксом -imas. А в статті «Кілька питань творення термінів» (1961 р.), стисло оглянувши зроблене й те, що робиться, автор висуває головний принцип термінологічної праці: «особливо важливо, створюючи нові терміни або впорядковуючи старі, дотримуватися законів і правил мовознавства».

82

(с. 55); обстоюються прикметники із суфіксами -inis, -ė, вживані у складених термінах, показано їхню функціональну відповідність означеним формам прикметників, розглянуто й кілька інших питань. Тут слід сказати, що рецензенти хімічного словника, яких у статті дорікають за те, що вони вважали divmolekulinis неправильно утвореним словом, усе ж мали рацію. Авторові статті не вдалося переконати ні наведеними передусім неживими прикладами з DŽ (1954), ні навіть згаданими Я. Яблонскісом berankinėmis siuvamosiomis mašinomis, що однаково прийнятно сказати, наприклад, і mėlynakė, і mėlynakė mergina, що Я. Бальчиконіс марно обурювався проти bejungtukinius sakinius і що мовознавці могли б успішно вживати якісь dviskiemenius žodžius (не обов’язково лише власноруч витесані ними dviskiemenius). Закони мови, яких слід дотримуватися й у термінологічній роботі, не підтримують таких слів зі змішаним способом творення. А пишеться про це тут тому, що такі терміни й досі вживають і навіть утворюють нові.

Ще більше заперечень викликають твердження щодо деяких термінів у статті «Про деякі питання термінології» (1967 р.), написаній разом з А. Шумінасом. У цій статті дорікають і медикам, і їхній помічниці-мовознавиці А. Кучінскайті за пошук литовських синонімів до так званих міжнародних медичних термінів. Дивний, дуже дивний аргумент, який постійно повторюється в цій статті: литовцеві нібито важче зрозуміти литовське слово, ніж запозичене. Ніяк не можна погодитися з головною настановою авторів статті, що поряд із так званими міжнародними термінами, хай навіть усталеними, не варто створювати власні відповідники. Бідному студентові, якого жаліють у статті, бо йому доведеться вивчати всі ці терміни, було б ще легше, якби медики вживали тільки латинські терміни. Тоді литовською взагалі не довелося б учитися, навіть цих міжнародних! Як не подивись, медична мова, за влучним зауваженням іншого визначного діяча культури А. Жиргулиса, має всі ознаки жаргону. Тож людей, які задумали бодай трохи її залитовізувати, слід підтримувати, заохочувати й, за потреби, радити їм, як це краще зробити. Надмірна «інтернаціоналізація» мови — шкідлива річ. Литовцеві цілком природно хотіти й прагнути, щоб його мова була литовською.

Третій розділ «Darbų ir pokalbių» складають праці Ч. Лемченаса про єврейську мову й культуру. Безперечно, найважливіша з них — дослід-

83

ження «Вплив литовської мови на говірку литовських євреїв», видане 1970 р. накладом 1000 примірників. Тепер тут публікуються (і знову лише 1000 прим.!), на жаль, тільки уривки з цієї важливої праці. А минуло ж чверть століття — така нагода була б передрукувати всю цю незамінну для мовознавства і єврейської, і литовської мов працю, цей невмирущий і єдиний у своєму роді дослід та скарбницю фактів, яка дала авторові цих рядків змогу ще раз замислитися над словами рідної приморської говірки.

Далі (розділи IV і V) вміщено статті Ч. Лемченаса з питань культури, його переклади, а також надруковано звернення 1966 р. до влади СРСР на захист видавця Антанаса Кнюкшти. Шостий розділ книжки складають бібліографія праць Ч. Лемченаса та літератури про нього. Тут перелічено книжки, написані ювіляром (усього видано 15), статті (тут наведено 25), переклади (27 публікацій), редаговані видання (24 книжки) та чималий перелік різних публікацій, у яких про нього пишуть або, очевидно, принаймні згадують його самого чи його праці. Бібліографію, безперечно, треба буде доповнити. Досить лише поглянути на підрозділ редагованих видань, щоб читач зауважив відсутність «Словника фізичних термінів», виданого 1958 р., та «Англо-литовського політехнічного словника» А. Новодворського, а також великого «Словника фізичних термінів», виданого 1979 р. Не згадані тут і перекладні «Словники міжнародних слів», видані 1951 та 1969 рр. Доповнення до розділу літератури про ювіляра знайти нескладно.

Книжка завершується датами життя й діяльності Ч. Лемченаса, надрукованими литовською, англійською та єврейською (їдишем) мовами, а також поясненнями упорядників. У виданні помірно подано фотографії з життя Ч. Лемченаса та його родини.

Оскільки чималу частину книжки присвячено мовним питанням, важко втриматися й не згадати про одну мовну дивину. В одній статті про ювіляра написано так: «Шановний Ч. Лемченас гідно прожив відміряні йому Всевишнім роки. Багато зроблено, плідно працювалося, навчався і інших навчав» (с. 28). Не маючи жодного сумніву, що й надалі ювіляр житиме не гірше, дивним видався вислів «інших навчав». Східні аукштайти, які найкраще вміють уживати такі дієприкметникові форми, тут зазвичай використовують називний відмінок об’єкта; це дуже гарно, часто повторюваним висловом закликають: «клич іще клич».

84

і А. Baranauskas: «Старі ліси любили, у багатьох піснях оспівували; усіх тих пісень наших батьків навчилися» (підкреслено мною. – S.K.). Отже, не навчалися й інших навчали, а навчалися й інших навчали! Чи це початок нових помилок у бездумному вживанні форм іншого роду, чи, може, помста жмудина верховинцям за те, що ті постійно помиляються, вживаючи прикметники на позначення виду?

На завершення справді приємно порадіти з нагоди ювілею видатного діяча мови й культури та побажати йому ще визначніших ювілеїв. Приємно було з цієї нагоди прочитати цікаву, зі смаком укладену й непогано видану книжку «Darbai ir polėkiai».

85