Angelė KAULAKIENĖ

90-РІЧЧЯ ПЕРШОГО ЛИТОВСЬКОГО ПІДРУЧНИКА З ФІЗИКИ

Витоки литовської фізичної термінології можна простежити вже в середині XIX ст., коли в газеті "Keleivis iš Karaliaučiaus broliams lietuvininkams žinias parnešęs" (1848–1880) було надруковано низку статей, у яких читачів знайомили з, мабуть, найважливішими фізичними відкриттями кінця XVIII — початку XIX ст. (електромагнітна індукція, закон збереження енергії, явища магнетизму тощо) та новими машинами й приладами (парова машина, телефон, телеграф, термометр та ін.). Тодішні фізика й техніка були тісно пов’язані між собою. Фізику вважали теоретичною основою техніки. Тому в популяризаторських статтях з фізики як у "Keleivis", так і в пізніше виданій "Aušra" (1883–1886) чимало термінів, які можна віднести і до фізичної, і до технічної термінології.

Лише наприкінці XIX і на початку XX ст., коли з’явилися оригінальні та перекладні литовські підручники з фізики, можна говорити вже тільки про подальший розвиток фізичної термінології, на який певною мірою вплинули троє популяризаторів природничих наук того періоду. Це Петрас Вілейшис, Юозас Адомайтіс-Шярнас і Йонас Шлюпас.

Petras Vileišis (1851–1926), žinomas švietimo ir kultūros veikėjas, yra pirmojo lietuviško fizikos vadovėlio "Populariškas rankvedis fizikos" autorius. Rašydamas populiarinimo knygeles, jis pasirašinėdavo įvairiais slapyvardžiais: P. Neris, Nėris, Nerys, Ramojus, Giedrius, Gintautas, Svalė ar tik P.N., L., G. Kartais visai nepasirašydavo arba nurodydavo savo artimesnių draugų inicialus, pavyzdžiui, Vl.S. (Vladas Stulginskis)¹. Juozas Vileišis aiškina, jog P. Vileišis taip darė, norėdamas parodyti rusų valdžiai, jog tos knygelės yra ne vieno, bet daugelio asmenų darbas².

¹ Анічяс Й. Петрас Вілейшис: 1851–1926. В., 1993. С. 104.

² Vileišis J. Spaudos laisvė ir inž. Petras Vileišis. K., 1927. P. 8.

69

Підручник "Populiariškas rankvedis fizikoz" він підписав псевдонімом П. Нериса³. Підручник він надіслав Й. Шлюпасу до Америки, щоб той надрукував цей "посібник". Однак Й. Шлюпас, маючи лише крихітну примітивну друкарню, не зміг видати книжку П. Вілейшиса, а лише задовольнився тим, що надрукував у своєму "Lietuviškasis balsas" два уривки з неї — "Balsas" (тобто звук) і "Šviesa". Згодом рукопис П. Вілейшиса потрапив до священника А. Мілюкаса, який заснував у Сенандорі (штат Пенсильванія) видавництво книжок і журналу "Dirva". У 1899 р. А. Мілюкас видав "Populiarišką rankvedį fizikoz" П. Вілейшиса. До частини накладу А. Мілюкас перед титульною сторінкою приклеїв ще один титул із такими бібліографічними даними: "Dirva" Nr. 2, kn. 9, balandis. "Populiariškas rankvedis fizikoz". P. Nerio". Так книжка перетворилася на номер журналу. Пізніше, у 1905 р., дещо виправивши правопис, П. Вілейшис передрукував цей підручник уже у власній друкарні "Vilniaus žinios"⁴. Отже, цього року відзначають 90-річчя першого литовського підручника з фізики, надрукованого в Литві.

Підручник П. Вілейшиса свого часу отримав схвальну оцінку. Ось як газета "Tėvynė" оцінила "Populiariškas rankvedis fizikoz" у 1899 р.: "Це важлива й корисна книжечка з багатьма малюнками. Її можна було б використовувати як посібник на уроках читання, а за відсутності литовських читанок її може прочитати кожен, отримавши велику користь"⁵.

А газета "Vienybė Lietuvninkų" також у 1899 р. не лише привітала появу цього підручника, а й коротко розглянула його структуру. "Нарешті дочекалися й посібника з фізики, хоч і короткого. З цієї книжки читач дізнається хоча б про прості прояви сили, яка є в кожній речі. Книжку поділено на 5 розділів: у першому розділі описано вагу (тяжіння), у другому — тепло, у третьому — звук, у четвертому — світло, а в п’ятому — електрику. Книжка дуже корисна, і бажано, щоб кожен її

³ Populiariškas rankvedis fizikoz. Parašė P. Neris. V. "Vilniaus žinių" spaustuvė. 1905. – 100 p.

⁴ Petronis J. Petras Vileišis. V., 1992. P. 73–74.

⁵ «Tėvynė». Щомісячна газета. Орган об’єднання литовців в Америці. Плімут, Пенсильванія, 1899, № 5, с. 148. Текст цитат у цій статті всюди збережено автентичним.

70

прочитати, бажаючи пізнати силу, що утримує всі речі⁶.

Безперечно, за тодішніх умов це справді було гарно видане, рясно ілюстроване, чимале за обсягом — 100 сторінок — і тривалий час, мабуть, єдине видання, у якому просто й зрозуміло пояснювалося багато фізичних явищ. Ось, наприклад, як пояснюються випаровування і холод: "налиймо води у скляну посудину й почнімо кип’ятити, як зазвичай кажемо. Зачекавши якийсь час, почуємо, що вода починає пищати, починає тремтіти, з дна посудини починають підніматися бульбашки, які, діставшись поверхні, лускають; якщо безперервно добре підтримувати вогонь, побачимо, що ті бульбашки щоразу стають більшими, і нарешті вся вода починає сильно бурлити, а пара, яку ми й раніше могли трохи помітити, починає рясно виходити" (с. 56). "Нам здається, що холод — це щось інше, ніж тепло. Але чи справді це так? Посеред літа, коли стає прохолодніше і температура становить 10 або 11°, усі починають нарікати: ах, як сьогодні холодно. А пізнього осіннього дня, коли іноді температура піднімається до 10 чи 11°, усі кажуть: "Який теплий деньок"! З цього бачимо, що те саме тепло влітку називаємо холодом, а восени — теплом. Отже, холод — це не що інше, як тепло, якого недостатньо, щоб достатньо зігріти наше тіло" (с. 51).

З цих уривків видно прагнення автора якомога більше обходитися власними литовськими словами. Тому більшість термінів підручника запозичено з діалектів і давніх писемних пам’яток (наприклад: відлуння 80, вісь 11, голос 74, річ 63, хмари 71, речовина 3, шар 65, спиця 13, джерело 44, світло 82, розчинення 52, полотно 71, сяйливий 96 тощо), з попередників фізичної термінології, тобто зі статей з популяризації фізики в «Keleivis» і «Aušra», наприклад: округлість 19 «об’єм», pajėga 12 (pajėga 57) «сила», naugės 82 «метали», svarbė 3 «вага» тощо, або утворено самим П. Вілейшисом, наприклад: громовідвід 97 «блискавковідвід», провідник 94 «провідник» тощо. Тому

⁶ Vienybė Lietuvninkų Literatūros, mokslo ir politikos savaitinis laikraštis. Plymouth, Pa. USA, 1899. Nr. 7. P. 205.

⁷ Žr. Populiariškas rankvedis fizykos. V. 1905.

71

чимало термінів із підручника П. Вілейшиса збереглося донині, наприклад: відлуння 80, пор. FTŽ⁸, частинка 41, заломлення світла 173, фокус 396 тощо. Усе це свідчить, що автор зумів вдало дібрати багато термінів.

Із 150 назв основних понять, наведених у підручнику, 110 — литовські, і лише 40 — запозичені. Отже, литовські терміни становили 73%, а запозичені — 27% усіх згаданих назв. Більшість запозичених термінів має грецьке або латинське походження, наприклад: аеростат 43, пор. гр. aer «повітря» і statos «той, що стоїть», електрика 92, пор. гр. elektron «бурштин», молекула 21, пор. лат. moles «маса» та зменшувальний суфікс -cula, спектр 88, пор. лат. spectrum «образ, зображення». Лише кілька термінів запозичено з французької, слов’янських та інших мов, наприклад: ізолятор 94, пор. фр. isolateur «непровідник», syla 3, пор. рос. сила, ужите в значенні сили лише один раз, наприклад: я беру книжку; щоб утримати її, потрібна більша або менша сила (syla), залежно від її ваги. В інших випадках завжди вживається термін pajėga. Очевидно, П. Вілейшис був знайомий зі статтею К. Обелайтіса, у якій висловлюється сумнів щодо доцільності вживання syla у значенні сили⁹. Крім того, термін syla наведено як синонім слова «сила» лише в дужках. Загалом у підручнику досить часто поряд із запозиченнями наведено й литовський відповідник; пор. також діаметр (поперечник) 49, газ (газоподібна речовина) 43, сфера (круг) 4 тощо. Отже, термінологія підручника, як і тодішня фізична термінологія загалом (тут маються на увазі терміни зі статей з популяризації фізики в «Keleivis» і «Aušra»), спиралася на міцний фундамент — литовську лексику.

За словотвірними ознаками ці слова можна розподілити на певні словотвірні категорії, за якими, у свою чергу, розрізняються категорії самих термінів. У цьому разі можна виокремити категорії дій, властивостей, явищ, предметів і розмірностей, пов’язані з певними особливостями номінації. Одна з них — синонімічність назв понять. Зазвичай поняття називається двома, іноді трьома простими або складеними термінами, які відокремлюються один від одного комою чи дужками. Найчастіше, як уже зазначалося, це запозичення та його литовський відповідник; пор. також лінія (креслення) 4, метал (naugės) 45, стричке (шпуля, скрі-

⁸ Fizikos terminų žodynas. V., 1979. – 677 p.

⁹ O b e l a i t i s K. Kalbos dalykai/ Varpas, 1892, Nr. 8, p. 114–115.

72

диня) 11 тощо. Бувають випадки, коли два синоніми поєднано сполучником arba, наприклад: вимірювання вологості або гігрометрія 69, джерело або джерельце 27, середина або центр 4 тощо. Витоки такого подання синонімів, гадаю, слід шукати в «Keleivis», пор. електромагнітні далекописці або телеграфи (1854, 14, 56)¹⁰, шовкова бульбашка або окуляр (1860, 47, 188), блискавичний апарат або телеграф (1865, 22, 88), а також в «Aušra», пор. блукаючий вогник або болотний вогонь (1886, 1, 25), руди або метали (1883, 10, 256) тощо.

Друга особливість термінів підручника — категоріальна багатозначність. Нею характеризуються назви понять, що охоплюють ознаки, які одночасно належать до двох логічних категорій. Найчастіше це категорії властивості та величини або кількісного параметра, дещо рідше — дії та результату. Властивість і величина в підручнику називаються похідними із суфіксом -umas, наприклад: усі речі, рухаючись у просторі, мають однакову швидкість 19; <...> тепло переходить у кожній речі від однієї частинки до іншої зі швидкістю, що відповідає іншій кількості частинок 65. Тоді всі лінії <...> будуть радіусами однакової довжини 4 тощо. Хоча трапляються випадки, коли похідними із суфіксом -umas називають лише кількісний параметр, певний об’єм, наприклад: тоді він видасть такий самий, як сам, об’єм води, тобто кубічний фут 17; <...> слід порівнювати їх, узявши однаковий об’єм обох, нехай це буде кварта 15. Очевидно, термін apvalumas у значенні кількісного параметра, певного об’єму, П. Вілейшіс уживав, наслідуючи «Aušra», пор. пісна вапна не збільшує свого об’єму більше, ніж удвічі (1884, 10–11, 353), гіпсове тісто, висихаючи, не збільшує свого об’єму (1884, 12, 415) тощо.

Іноді властивість і величина або кількісний параметр називаються похідними як із суфіксом -umas, так і із закінченням -is, наприклад: у циліндрі вода мала б піднятися рівно на його висоту, на яку високо вона стоїть у посудині 26, <...> вода в обох посудинах рівномірно розподілиться й підніметься до однакової висоти 22 тощо.

Від цієї категоріальної багатозначності спробували відмовитися лише пізніше, у перші десятиліття XX століття. У списку проф. Іг. Кончюса

¹⁰ У дужках указано рік видання газети, її номер і сторінку.

73

У «Термінах для потреб фізики», надрукованих у газеті «Lietuva» у 1923–1924 рр., згадані терміни пояснено так: 1138. швидкість, -ті – скорость (как величина), а 1137. швидкісність, -ості – скорость (размер скорости), 305. довжина, -ни – длина (как величина), а 306. довжинність – длина (размер величины) тощо.

Третя особливість термінів підручника — розрізнення родових і видових термінів, наприклад: річ: гігроскопічна річ 70, тверда річ 77, рідка річ 76 або розширення 21–22, 43, 58; електрика: негативна електрика 93, позитивна електрика 93, природна електрика 94; фонтан: природний фонтан 27, штучний фонтан 27; пара: насичена пара 62, перегріта пара 62, стиснена пара 62, водяна пара 69; провідник: добрі провідники 94, погані провідники 94; насос: всмоктувальний насос 40, нагнітальний насос 39. Як видно з цих прикладів, майже всі прикметники й дієприкметники (переважно пасивного стану теперішнього часу), що виступають видовими компонентами складених термінів, мають означені форми, за винятком окремих випадків, наприклад: сила (pa-jėga):сила, що випускає 67, сила, що тягне 12 тощо. Отже, вже тоді автор був переконаний у доцільності вживання означених форм прикметника чи дієприкметника, які визначають розрізнювальну або видову ознаку поняття. З іншого боку, на таку позицію автора могли вплинути терміни, уживані вже в «Keleivis»: електричний струм (1851, 11, 43), гальванічний стовп (1851, 13, 50), палаючі пари (1854, 13, 52), вольтівська батарея (1851, 11, 43) тощо.

Отже, можна стверджувати, що в «Популярному посібнику з фізики» наявні й певні зародки унормування термінології. По-перше, для міжнародних термінів або запозичень намагалися добирати литовські відповідники або подавати литовські терміни поряд із міжнародними. По-друге, більшість видових понять названо прикметниками або дієприкметниками теперішнього часу пасивного стану, що мають означені форми. Ці зародки унормування, безперечно, вплинули й на подальший розвиток фізичної термінології.

74