ВІДЛУННЯ МИНУЛОГО

М. ДАУКШІ — 400 РОКІВ ВІД «КАТЕХИЗМУ»

У період становлення литовської писемності, майже через пів століття після «Катехизму» М. Мажвідаса, з’явився «Катехизм, або Наука, обов’язкова для кожного християнина… Перекладений з польської мови… священником Миколою Довкшею, каноніком Жемайтії» Якуба Ледесми. Це перше литовське католицьке видання було надруковане у Вільнюсі 1595 року в єзуїтській друкарні (у виданні друкарню не зазначено). Було надруковано невелику кількість примірників цього катехизму, адже сам М. Довкша не згадує про нього у передмові до своєї «Постили» 1599 року, а каже, що хоче дати постилу як «початок і заохочення любити мову батьків». Одну частину катехизму становить «Короткий спосіб сповіді, або визнання гріхів, для тих, хто часто приймає це Таїнство». Ця частина особливо цікава тим, що містить два перші відомі литовські католицькі гімни: «Молитва святого Томи Аквінського» та «Salve Regina (Радуйся, Царице)»¹.

Цей катехизм — перша литовська книга у Великому князівстві Литовському.

Тоді в системі литовської писемної мови панував церковний стиль, його формування спиралося на твори релігійного змісту. Катехизм М. Довкші цікавий для термінологів тим, що в ньому знаходимо чимало лексики релігійної та суміжних із нею галузей.

Наводимо кілька цитат із праць литовських учених про катехизм М. Довкші.

М. Довкша у своїх перекладах уживає литовські слова набагато частіше, ніж перші письменники Малої Литви; він добирав їх із живої мови того часу або по-своєму пристосовував для перекладу чужих слів. <...> Спеціальних новотворів, створених ним самим або запозичених звідкись,

¹ Biržiška V. Senųjų lietuviškų knygų istorija. Chicago, 1953. D. 1. P. 168-169.

53

він уживає набагато менше.

Skardžius Pr. Lietuvių kalbos žodžių daryba. V., 1943. P. 590–591.

Брак термінів і нових слів був дуже відчутним, і Довкша старанно шукав литовські відповідники. Для називання деяких понять наводиться по кілька слів, наприклад: визволитель, спаситель і рятівник; нікчема і пустомеля; гріх, гріхопадіння, провина, переступ і борг; думка і відчуття; приниження, смирення і упокорення; навчання і зміцнення; допомога, підтримка і сприяння; звичай і звичка; потоплення, засудження, загибель і погибель; розуміння і усвідомлення тощо. Це заважало стабілізації літературної лексики, але на початку литовської писемності лексичне варіювання було неминучим явищем.

Kruopas J. Leksiniai paralelizmai Daukšos katekizmo kalboje// Kn.: Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1960. T. 3. P. 243.

Численні й різноманітні лексичні паралелізми ДК свідчать про величезні творчі зусилля автора, спрямовані на те, щоб якомога точніше, зрозуміліше й більш по-литовськи перекласти з польської мови Катехизм Ледесми та зробити його народною, багатою на слова мовою доступним якнайширшому колу литовськомовних читачів. Для цього широко використовуються багаті й невичерпні скарби лексики народної мови. Чимало давніх литовських слів переосмислюються, набуваючи нового релігійного змісту. Наприклад, у католицькому ДК нового значення набувають бог, небо, провина, гріх, пекло, душа, святий, господь та інші слова. Це дало змогу Довкші уникнути непотрібних запозичень, уживаних недбалими перекладачами або поширених пізніше зі зростанням полонізаційного впливу через церкву, маєтки та інші канали, у жаргонних релігійних текстах (наприклад, griekas, pekla, dūšia, ponas, viera, vieryti тощо). Довкша сміливо вводив до літературної мови слова з народної розмовної мови, часто надаючи їм

54

переносні, абстрактніші значення, тим самим збагачуючи семантику лексики літературної мови. Для позначення нових релігійних і різноманітних абстрактних понять Даукша створив чимало новотворів, які значно збільшили кількість лексичних паралелізмів DK. Деякі новотвори Даукши (наприклад, сумнів, натхнення, смирення, обов’язковий, засуджений, розуміння) вдало утворені й міцно закріпилися в літературній мові.

Там само. С. 253–254.

Багато спільного з пізнішими працями М. Мажвідаса та «Enchiridionu» Б. Вілента є і в тексті «Tikiu» М. Даукши (DK 23, 24, VE 14–17), проте відмінностей значно більше. М. Даукша усував запозичення, шукав литовські відповідники: poną замінював на viešpačiu, paną — на merga, Ponską Pilotą — на Pontiškiu Pilotų, peklą — на pragaru, griekus — на nuodėmėmis, živatą — на gyvatą тощо. Ще більше відрізняється текст Декалогу (у протестантському багато запозичень і нелитовських конструкцій), і тут спільні риси вже не впадають у вічі. Варто зазначити, що переклад Декалогу М. Даукши істотно відрізняється і від польського оригіналу, який набагато коротший і стисліший. Характерно, що в десятій заповіді осла, згаданого поруч із волом, М. Даукша замінює на arkliu (DK 74 20).

Спільні риси знаходимо не лише в тексті молитов, а й деінде. М. Даукші було потрібно багато термінів і слів для нових понять, і, зрозуміло, він міг скористатися працями протестантів та створеними ними новотворами, якщо вважав їх придатними й прийнятними. Таких спільних слів і термінів набралося б чимало. Але щоб висвітлити це складне питання — з’ясувати, що саме М. Даукша запозичив у литовських протестантських письменників, — потрібне спеціальне дослідження. Безсумнівно, він сам створив і ввів до літературної мови набагато більше слів, ніж знайшов у працях попередників.

Lebedys J. Mikalojaus Daukša. V., 1963. P. 213.

М. Даукша ввів чимало важливих слів, потрібних для культурного життя. Багато з них він узяв із живої мови, надавши їм нового змісту й переосмисливши. Інші створив сам, ще інші запозичив у

55

попередніх письменників (наприклад, mokytojas, skaitytojas) і допоміг їм закріпитися. Нині нелегко також визначити, що справді створив М. Даукша. Само собою зрозуміло, що прижилася лише частина його новотворів. Наприклад, не прижилися prabilis — промова, вступне слово, išspausas (уживане вже М. Мажвідасом) — надрукований.

Й. Крупас стверджує, що ці слова, які міцно закріпилися в літературній мові, є новотворами М. Даукши: сумнів, натхнення, заспокоєння, обов’язковий, засудження, розуміння. Безперечно, таких запроваджених ним новотворів досить багато. Не заглиблюючись далі в це питання і не намагаючись з’ясувати, чи створив ці слова сам М. Даукша, чи запозичив їх звідкись, варто згадати психологічні терміни, наявні в перекладі катехизису, — назви відчуттів (pajautimų): regėjimas (також vyzius), girdėjimas, ragavimas, pauostymas, palytėjimas (також lytėjimas); назви психічних здібностей, процесів, почуттів і настроїв: išmintis (=protas), atminimas (= atmintis), valia, pažintis (=pažinimas), meilė, džiaugsmas, kantrybė, gėrybė (=gerumas), romumas, tvardymas тощо. Щоб краще зрозуміти значення перекладу М. Даукши для формування літературної мови, варто згадати ще принаймні кілька слів із різних галузей: autuvas, alga, buta (butas), darbininkas, esybė, elgeta, gydytojas, mylėtojas, tarnas, vietininkas.

Там само. С. 219–220.

З прагненням догодити представникам різних говірок, охопити якнайширшу територію та зусиллями зі створення й розвитку літературної мови пов’язана характерна риса катехизису М. Даукши — багатство лексики, що виявляється в численних синонімах, паралельному вживанні різних слів із різних говірок, усуненні запозичень і творенні новотворів.

Найбільше впадає у вічі вживання лексичних паралелізмів. М. Даукша ставить їх поряд, поєднуючи сполучниками arba, ir, сполучними словами tai yra, а також додає їх на берегах сторінок. Крім того, паралелізми трапляються і в інших місцях тексту. У жодному попередньому чи пізнішому литовському виданні, за винятком постили М. Даукши, не знайдемо такої кількості лексичних паралелізмів, зібраних у такий спосіб.

Там само. С. 214.

56

М. Дауґша має великі заслуги як творець літературної мови: він значно збагатив її лексику, увівши чимало слів живої мови, частково переосмисливши їх і пристосувавши до нових, абстрактних понять, а також створивши неологізми, частина яких уживається й сьогодні. <...> Багатство лексики, численність синонімів, літературний стиль і зародки художньої прози — постійна й довговічна цінність у літературній спадщині М. Дауґші. На неї спиралися інші письменники навіть через кілька століть, розвиваючи й збагачуючи літературну мову, збіднену й занепалу в період занепаду.

Там само. С. 359.

У катехізисі М. Дауґші 1595 року серед 1670 слів є приблизно 220 запозичень, тобто близько 13%. <...> Як видно вже з наведених статистичних даних, автори католицьких текстів того часу вживали найменше запозичень, особливо М. Дауґша та К. Сирвідас, яких дуже турбували чистота мови та її народний характер.

P a l i o n i s J. Lietuvių literatūrinės kalbos istorija. V., 1979. P. 79–80.

М. Дауґша створював неологізми не лише з практичної потреби, а й задля очищення та урізноманітнення мови. Бажаючи зробити мову своїх перекладів розмаїтішою та багатшою на слова, він іноді створював неологізми навіть поряд із уживаними ним самим народними словами. Наприклад, поряд із kalinio він утворив saitinį (więzień), поряд із sandaros — nuobvli (umowa), поряд із vietininko — antvietį (namiastek) тощо. Серед інших неологізмів М. Дауґші варто згадати: atskalūnis «відступник», būstimas «сутність, субстанція», įuodaknygis «чарівник», malonėrišdas «милосердний», pirmamžinumas «вічність (przedwieczność)», svetimvyre «та, що кохає чужих чоловіків», vyr moteris «одружений чоловік (mażonek)», visaujimas «всеосяжність»...

Там само. С. 77.

Підготувала Jolanta GAIVENYTĖ

57