Термін до терміна. VI

JONAS KLIMAVIČIUS

Нукана, А НЕ цикута

Ботанікам уже понад сто років відомо, що нукана — це новотвір Лауринаса Івінскіса. Ще пів століття тому Йонас Круопас звернув увагу на численність новотворів у словниках Івінскіса й продемонстрував її (Kruopas 1998: 193, 195–196). І сам я давно — працюючи над Словником литовської мови — запам’ятав Івінскіса як послідовного литовізатора чужомовних і міжнародних слів і навіть безоглядного замінника екзотизмів. Ширше ознайомившись із новотвірними задумами й результатами Івінскіса завдяки дисертаційним статтям Альбіни Ауксорюте (Auksoriūtė A. 1995: 58–65; 1997, 33–39; 2000, 48–57; 2001, 95–111; 2002, 95–102; 2003, 135–142, 2004, 127–149, 2007, 72–91; 2008, 132–141) (серед них чимало цілком індивідуальних, із мотивацією, яку важко або й зовсім неможливо збагнути), а також із певними успіхами цієї творчості та зусиллями нині закріпити його доречніші рукописні новотвори, замислюєшся: така смілива, сповнена надії праця, таке живе, цілюще джерело за часів гноблення литовської мови — і така сухість, спрага нині, у роки свободи...

Цей мій маленький крок без справді теоретичної мети — довести, що нукана є новотвором Івінскіса, і показати спосіб її творення, семантичну мотивацію та частково етимологію — має й практичну мету: остаточно закріпити нукану в усіх сферах уживання литовської мови (не лише в ботанічній номенклатурі), адже цього ще не досягнуто, а може, про це й не дбали.

До нукани я прийшов не через її творця Івінскіса, а цілком випадково. Це було 1981 року — драма Юозаса Ґлінскіса Цикута — Сократу. Давно відомо, що афінський суд засудив Сократа до смерті незвичайним, хоч і м’якшим способом: не скинути зі скелі, а випити отрути. Тут — випити якоїсь цикути. Що це за цикута? Навряд чи письменник у цьому розбирався. Та вказівок, яку саме отруту випив Сократ, не бракує, наприклад: Во времена Сократа при-

144 J. Klimavičius | Terminas prie termino. VI

Приречений до смерті у визначений час випивав чашу розтертої отруйної цикути (болиголова) Нерсесянц 1977: 139. <...> випив чашу отрути цикути Ксенофонт 1993: 12. <...>, у наш час Сократові не довелося б випивати сік болиголова, <...> Руссо 1979: 30. <...> смерть від чаші отрути цикути <...> Аверинцев 1989: 188. І це не лише випадок Сократа, наприклад: Зрозуміло, набагато безпечніше для згорбленого шевця, ніж пити за здоров’я з золотої чаші вино, змішане з отрутою — отруйну цикуту й болиголов Лукіан 1975: 89. Яка ж отруйна рослина мається на увазі? Цикута (Cicuta) і болиголов (Conium < з гр. koneion) — досить схожі рослини з однієї родини зонтичних (нині — селерових), обидві отруйні, але в цикути (вид отруйна цикута — Cicuta virosa) отруйна не вся рослина, а лише коріння, тоді як у болиголова — вся рослина (особливо плоди); відрізняються й місця зростання: цикути — береги водойм, заболочені місцевості, вологі луки, болиголова — пустирі, місця колишніх садиб, затінені місця, узбіччя огорож. Їхню подібність засвідчують і назви в деяких мовах: нім. Schierling — болиголов, Wasser schierling (але також Wüterich) — цикута, англ. poison-hemlock — болиголов, water-hemlock (але також cowbane) — цикута. Росіяни намагаються розрізняти: цикута — вех (пол. wiechon), цикута, болиголов — болиголов, омег. Отже, ботанічна відмінність зрозуміла, а з’ясувати, що саме випив Сократ, мають фахівці з класичної філології. Тут важливо сказати лише, що cicuta — це не лише цикута, а й просто отрута (LoLieŽ 2007). Тому нерсесянцівське цикута (болиголов) може означати не синоніми: цикута — отрута, а болиголов — уточнення: болиголов плямистий. З іншого боку, може й означати, але це не обов’язково: «cicuta римляни називали отруйну рослину Conium maculatum» LBŽ 1938 (тому в класичному словнику латинської мови cicuta — 1) болиголов, цикута Дворецкий 1986), лише у науковій ботанічній номенклатурі — навпаки. Ці протилежні значення слова cicuta — «болиголов» і «цикута», а також його загальне значення — «отрута» — незаперечні факти, тільки слід остерігатися змішувати їх. А що саме випив Сократ (і чому отрута, яку випив грек Сократ, називається пізнішим — у Горація, Плінія Старшого — латинським словом), мають з’ясовувати фахівці з класичної філології.

Час і середовище, у яких жив Лауринас Івінскіс — як найближче, так і ширше (без Вільнюського університету, а згодом і з урахуванням заборони друку), — були вкрай несприятливими для нього, литовства й литовської мови, для самого її життя: передсвітанок уже настав, але це був передсвітанок довгої ночі... Однак у нього не бракувало вдячних і дбайливих нащадків у праці. Не один новотвір Івінскіса

Terminologija | 2010 | 17 145

Після недовгого забуття це слово потрапило до праці Повіласа Матуліоніса 1906–1907 рр. Žolynas, коли після Aušros уже лунали «Національний гімн» Вінцаса Кудірки Tautiška giesmė і «Молода Литва» Майроніса Jaunoji Lietuva. Серед них — і слово, про яке йдеться: Cicuta L. – nuokana Iv[inskis] – вехъ – szalej, cykuta Matulionis 1906–1907. Матуліонісу вже було зрозуміло, що це новотвір Івінскіса. Можна лише підтвердити, що до Івінскіса в жодному джерелі литовської мови — ані в діалектах, ані в писемних пам’ятках — слово nuokana (LKŽ VIII 1970) не трапляється. Коли й у якій із численних праць Івінскіса слово nuokana було вжито вперше — цю маленьку радість відкриття залишимо дослідникам Івінскіса; нині відомо лише, що ще 1858 року в перекладі Genavaitės Івінскіс уживає слово cikutas і в примітці подає його як ботанічний термін: Cikutas marinamasis. Cicuta virosa. Szalej jadowity Ivinskis R 1995: 285. Nuokana увійшла до словника Й. Барона: веха – nuokana RLŽ 1924. У Žolyne Матуліоніса вид Cicuta virosa Lin. названо терміном із префіксом nuokana garlė Jac[oby]. «Литовський ботанічний словник. Частина I» Lietuviškas botanikos žodynas. I dalis, укладений і виданий 1938 року комісією ботанічного словника, подає для Cicuta virosa L. – giftiger Wesserschierling – вех ядовитый – szalej jadowity – vėlnrutks нормативну литовську назву nuodingoji nuokana, а також регіональні синоніми й новотвори, що не прижилися: morkelės — Сейни, morkiukai — Таураге, mirštamukai — К. Ґрінюс, smertkevynis — Й.-А. Пабрежа, vandens maudas — Й.-А. Пабрежа, Ф. Куршайтіс, šelmis tručyzninkas — Й. Фідорович (1851). Питання ботанічної термінології було остаточно вирішене: у фундаментальній праці «Флора Литви» (6 т.) Lietuvos flora, «Словнику ботанічних назв» 1998 року Botanikos vardų žodynas та енциклопедіях уже не було з цим проблем.

Інакше було зі словниками іншомовних слів. У TŽŽ 1936 року переважно «користувалися найкращими словниками такого типу французькою, німецькою, російською, польською й англійською мовами» (5–6), тож укладачам легко могло трапитися польське cykuta, російське цукута, а не nuokana (до LBŽ 1938 року залишалося ще 2 роки)… Отже, подано саме так: cikuta (лат.) — «дуже отруйна рослина родини зонтичних». Перекладні TŽŽ 1951 і 1969 років зробили пів кроку вперед і пів кроку вбік: cikutà — о т р у й н а н у о к а н а (далі пояснення); отже, роби, як словник: уживай cikuta, знай, що це nuodingoji nuokana; але навіщо вона, якщо подано cikuta? Лише в DŽ 1972 року знайдеш: nuokana — бот. «лікарська рослина родини зонтичних» (Cicuta): nuodingoji nuokana (Cicuta virosa). Не нормативніше ані в DŽ 1993, DŽ 2000, ані в TŽŽ 1985, TŽŽ I 1999. Лише TŽŽ 2001 року: cikutà (лат. cicuta — назва отруйної рослини) ntr., nuokana — «<...>».

1 4 6

J. Klimavičius | Terminas prie termino. VI

Отже, залишаються два завдання: за допомогою нормативної лексикографії та іншими способами цілковито викорінити cikutą, а щоб це вдалося легше, пояснити функцію й мотивацію nuokanos.

Діалектне nukanoti я мав би знати від самого початку навчання — найімовірніше, з тоді популярної гумористичної віршованої оповіді Smetonas: Nebibusiu as tajp smajlus, kad tajp n u k a n o j a, / Pasiktausidama dvases kada tajp nuotwoja, яку приписують Лауринасу Івінскісу, LLIChrest 1957: 406 («Nebebūsiu aš taip smailus, kad taip n u k a n o j o Ivinskis R 1995: 36). Nukanojo пояснено як «відшмагав, побив» (406); у словничку в усіх примірниках книжки: Žodynėlyje: nukanoti – nukamuoti, nuplakti, sumušti. Це не єдиний випадок уживання цього слова Івінскісом, наприклад: Nebatsižvilgėdamas bėgo vilkas, <...>, bijodamas, kad oželis su savo šeimyna paskui negintų, o sugavęs, kad nenukanotų Ivinskis R 1995: 23. Зв’язок слів nukanoti і kanoti у LKŽ V 1959 став мені зрозумілим, мабуть, кілька років тому, але тепер, коли я взявся писати, дізнався про значно давнішу статтю Бернда Ґліви на подібну тему (Gliwa 2002).

Отруйна (до речі, також лікарська — гомеопатична) рослина nuokana — не слово «досить давнього походження» і не «новотвір невідомих ботаніків» (Gliwa 2002), а суфіксальне похідне Лауринаса Івінскіса від nukanóti, діалектне nukāñoti 1. «виснажити; убити, умертвити» (пор. kanóti, діалектне kāñoti 1. «знищувати, убивати; мучити, катувати»: Bekanódamas nukanósi arklius kaip ponas žmones словник А. Юшки; iškāñoti 1. «винищити, повбивати» — Шате; užkāñoti «убити» — Кулі); у західній дзукійській і східній аукштайтійській говірках kanóti 2. неперех. «кволіти, згасати, помирати» — Пунськ, Лаздіяй; nukanóti 2. «померти» — Будвєтіс (Лаздійський р-н), Анталіепе. Отже, kāñoti і nukāñoti — слова не лише одного діалекту, а й класичної давньої літератури; недарма Дануте Петкявічюте, разом із nutvoti, švaistyti, характеризує його як образне дієслово в оригінальній поезії Івінскіса (Petkevičiūtė 1988: 205).

Для походження новотвору етимологія не потрібна, але зрозумілість мотивації похідного nuokana могла б зрости завдяки явно спорідненому з kanoti 3. (Румшишкес) аукштайтійському ¹kanéti «голодувати, мало їсти; погано вдягатися, обмежувати себе (в чомусь)»: Mūsų šunelis kāna, kāna per visą dieną — Саламієстіс. Mano tėvai nesikanėdavo: gerai valgydavo — Баґотойі. Kiaulės iškanėjo, perdien nešertos — Дусменис (хоча ¹nukaneti «загинути» в Паланзі — жемайтське слово); kanybà scom, зневажл. «висохла людина або тварина» — Йонас Яблонскіс (Велюона),

Terminologija | 2010 | 17

147

kanypà: Kanypa yra liesa mažà žmona — словник А. Юшки; а також nukanėkoti «погубити, убити» — Йонішкеліс; kanýkoti «мучити, нищити» — Пашвітініс, Лінкува (LKŽ V 1959).

Kãnoti і kanėti мають різні префікси — не лише nukãnoti, nukanéti (а також nukanėkoti), а й iškãnoti, užkãnoti, iškanéti (а також iškanýkoti) — це найбільше заперечує можливість версії Ґліви, що пояснює походження через nuokana: náukoti «мучити, виснажувати» — Вєкшняй, Лаздину Пеледа (LKŽ VIII 1970), не кажучи вже про серйозні фонетичні труднощі. А першу — справжню — версію походження підтверджують не лише згадані Ґлівою польське konać «кволіти» (а не «бути при смерті»!..), російське до-кона́ть «доконати, добити», а й к о н-еu «кінець» (етимологи пояснюють, що споріднене з ним також н а-ч а-ло «початок»). Отже, дуже влучне тлумачення nukanoti — «довести до кінця» (Ivinskis R 1995, Žodynėlis).

Найважливіше, що nuokana — суфіксальне похідне від nukanoti, а не від kanoti і префікса nuo- (так пише Ґліва). Постійно наголошують, що словотвір не можна плутати зі складом слова, але спотикаються знову й знову.

Nuokanos аналогія вказувала б, що núõdas походить радше не від nuduoti 13. «отруїти» — лише у словнику А. Юшки (LKŽ II₂ 1969), хоча від apduoti 2. «дати отруту» походить apduoti 2. || «зачарувати (якимись травами)»: Sedžiu kaip apduotas — Карсакішкіс (LKŽ II₂ 1969); apdavãi 1. «різні трави, засоби, якими когось одурманюють, причаровують; наживка» — Дусетос, словник А. Юшки (LKŽ I₂ 1968). Nuodas радше походить від nudėti 9. «убити» || звор. «здохнути, подохнути»: Du paršiukai auga gerai, o vienas nusidėjo — Карсакішкіс (LKŽ II₂ 1969).

ВИСНОВКИ

Неологізм Лауринаса Івінскіса нуокана увійшов до наукової ботанічної номенклатури через «Травник» Повіласа Матульоніса за 1906–1907 рр. Žolyną і остаточно закріпився у 1938 р. у Литовському ботанічному словнику. У класичній латині cicuta означає рослину цикуту, а загалом — отруту, тоді як у науковій ботаніці йдеться про подібну, але іншу рослину — нуокану. Невиправдано затягнулося утвердження нуокани в усьому литовському слововжитку. Нуокана з’являється в нормативній лексикографії лише 1972 року — у Словнику сучасної литовської мови, а цикута — лише 2001 року. У Словнику міжнародних слів її позначено як ненормативну, рекомендована заміна — нуокана. У перекладах і досі трапляється цикута; кажуть, що Сократ випив то отруту, то цикути, а литовською — то цикути, то нуокани. Чому ж грек Сократ випив латинських цикут (множина!

1 4 8 J. Klimavičius | Terminas prie termino. VI

пор. ramunėlių) і що саме він випив — maudų чи nuokanų, мають з’ясовувати фахівці з класичної філології, а не термінологи-ботаніки. А щоб назва рослини nuokana (Cicuta) легше закріпилася повсюдно, варто пояснити її словотвір і мотивацію. Nuokana утворене жмудином Івінскісом від nukanoti «убити» (kanoti — «знищувати; мучити», пор. також nukanėti «померти»).

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Auksoriūtė A. 1995: L. Ivinskio „Prigimtu menės“ taksonų pavadinimai. – Terminologija 2, 58–65.

Auksoriūtė A. 1997: Lauryno Ivinskio „Prigimtu menės“ sistematikos kategorijų pavadinimai. – Lauryno Ivinskio kalendoriaus 150-mečiui. Straipsniai ir dokumentai, Vilnius, 33–39.

Auksoriūtė A. 2000: L. Ivinskio mikologijos terminai. – Terminologija 7, 48–57.

Auksoriūtė A. 2001: L. Ivinskio mineralogijos naujadarai. – Terminologija 8, 95–111.

Auksoriūtė A. 2002: Keletas L. Ivinskio augalų pavadinimų. – Terminologija 9, 95–102.

Auksoriūtė A. 2003: Individualieji L. Ivinskio Lenkų–žemaičių kalbų žodyno ir Prigimtu menės augalų vardai. – Terminologija 10, 135–142.

Auksoriūtė A. 2004: Neaiškios darybos L. Ivinskio Prigimtu menės naujažodžiai. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius, 127–149.

Auksoriūtė A. 2007: Lauryno Ivinskio keturkalbio žodyno terminai. – Terminologija 14, 72–91.

Auksoriūtė A. 2008: Keletas atgaivintų Lauryno Ivinskio augalų vardų. – Terminologija 15, 132–141.

Averincevas S. 1989: NT apžvalga – Katalikų kalendorius žinynas 1989. Vertė P. Kimbrys.

DŽ 1972: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius.

DŽ 1993: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius.

DŽ 2000: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius.

Gliwa 2002: Nuodingų augalų nuokana ‘Cicuta virosa L.’ bei nuokanis ’toks grybas Lactarius turpis Weinm.’ pavadinimai lietuvių kalboje, – Onomasiology Online 3 (2002) a linguistic journal edited by Joachim Grzega, Alfred Bammesberger and Marion Schöner, ISSN 1616–9484.

Ivinskis L. R 1995: Raštai. Sudarė R. Mikšytė, redagavo V. Vanagas ir V. Vitkauskas, Vilnius.

Kruopas J. 1998: L. Ivinskio leksikografiniai darbai. – Rinktiniai raštai, Vilnius, 191–198.

Ksenofontas 1993: Atsiminimai apie Sokratą. Vertė V. Kazanskienė, Vilnius.

LBŽ 1938: Lietuviškas botanikos žodynas. I dalis. Sudarė Botanikos žodyno komisija, vadovaujama doc. L. Vailionio, redagavo dr. J. Dagys, Kaunas.

LKŽ I₂ 1968: Lietuvių kalbos žodynas 1, Vilnius.

LKŽ II₂ 1969: Lietuvių kalbos žodynas 2, Vilnius.

LKŽ V 1959: Lietuvių kalbos žodynas 5, Vilnius.

LKŽ VIII 1970: Lietuvių kalbos žodynas 8, Vilnius.

LLChrest 1957: Lietuvių literatūros istorijos chrestomatija, Vilnius.

LoLėŽ 2007: Kuzavinis K. Lotynų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius.

Lukianas 1975: Dievai, heteros, pranašai. Vertė L. Valkūnas.

Matulionis P. 1906–1907: Žolynas. Dalis II. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas, Vilnius.

RLŽ 1924: Baronas J. Rusiškai lietuviškas žodynas, Kaunas.

Ruso Ž. Ž. 1979: Rinktiniai raštai. Vertė L. A. Skūpas, Vilnius.

TŽŽ 1936: Tarptautinių žodžių žodynas. Sudarė K. Boruta, Pr. Čepėnas, S. Sirutytė-Čepėnienė, redagavo J. Žiugžda, peržiūrėjo Vacl. Biržiška, Pr. Dovydaitis, Kaunas.

TŽŽ 1951: Tarptautinių žodžių žodynas. Redagavo I. V. Liochinas ir F. N. Petrovas, vertė O. Katinskaitė, Ch. Lemchenas, J. Talmantas, lietuviškąjį leidimą redagavo Ch. Lemchenas, Vilnius.

TŽŽ 1969: Tarptautinių žodžių žodynas. Redagavo I. Liochinas, S. Lokšina, F. Petrovas (vyr. redaktorius) ir L. Šaumianas, vertė O. Doveikienė, J. Kabelka ir Ch. Lemchenas, lietuviškąjį leidimą redagavo Ch. Lemchenas, Vilnius.

Terminologija | 2010 | 17 149

TŽŽ 1985: Tarptautinių žodžių žodynas. Ats. redaktorius V. Kvietkauskas, Vilnius.

TŽŽ I 1999: Vaitkevičiūtė V. Tarptautinių žodžių žodynas A–K, Vilnius.

TŽŽ 2001: Tarptautinių žodžių žodynas. Ats. redaktorius A. Kinderys, Vilnius.

Дворецкий И. Х. 1986: Латинско–русский словарь, Москва: „Русский язык“.

Нерсесянц В. С. 1977: Сократ, Москва: „Наука“.

Отримано 2010-12-29

Йонас Кліма́вічюс, вул. Ерфурто, 56–14, 04107 Вільнюс, Литва

1 5 0 J. Klimavičius | Terminas prie termino. VI