Назви фігур і тропів у працях з літературознавства 1918–1940 рр.

ASTA MITKEVIČIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

КЛЮЧОВІ СЛОВА: терміни літературознавства, фігури, тропи, гіпероніми, синонімічні терміни, синонімічні ряди, спільнокореневі синоніми, робочі синоніми

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Назви фігур і тропів належать до ширшої семантичної групи назв засобів художньої виразності. Ці терміни не є винятковою власністю літературознавства — вони походять із риторики й належать не лише до літературної, а й до лінгвістичної стилістики. Стилістика запозичила з риторики всю науку про фігури (VLE XIX 791).

Перша половина XX ст. в історії литовського літературознавства є визначальним періодом — саме тоді було закладено основи цієї сучасної галузі науки (Viliūnas 2003: 261). У той час формувалася й усталювалася сучасна традиційна литовська літературознавча термінологія. Після проголошення незалежності почала розвиватися система освіти Литви, а згодом література стала одним із найважливіших навчальних предметів гуманітарного циклу в литовській школі. Літератури навчали на Вищих курсах у Kaunas (діяли у 1920–1922 рр.), які мали гуманітарний відділ, а також у вчительських семінаріях. Із 1922 р. літературу можна було вивчати на двох факультетах Литовського університету, заснованого того року (із 1930 р. — Університет Вітовта Великого), — гуманітарних наук і теології-філософії. Для викладання й вивчення літератури були особливо потрібні не лише литовські навчальні посібники, а й упорядкована литовська літературознавча термінологія. У міжвоєнний період з’явилися перші спеціальні книжки з теорії літератури, які водночас були першими литовськими посібниками зі стилістики та важливими джерелами термінів литовської стилістики¹.

¹Назви фігур і тропів у литовських текстах літературної тематики вживалися й раніше (докладніше див. Mitkevičienė 2007).

176 Asta Mitkevičienė | Figūrų ir tropų pavadinimai 1918–1940 m. literatūros mokslo darbuose

У цій статті аналізуються 77 однослівних назв фігур і тропів, зібраних із праць 1918–1940 рр. з теорії літератури, литовської літератури, загальної історії літератури та історії літератур зарубіжних країн (див. список джерел). Джерелами статті є: 1) усі підручники з теорії літератури міжвоєнного періоду: два різні видання першого литовського підручника з теорії літератури, написаного Казисом Бізаускасом (1918, 1922), праці Станіслава Чешуноса (1925), Мотеюса Густайтіса (1927), Йонаса Норкуса (1930) та Юозаса Амбразявічюса (1938) з теорії літератури; 2) праці з історії литовської літератури: підручники з історії літератури Альбіна та Марії Єшмантів (1923), Вінцаса Заянчяускаса (1928), Зігмаса Кузміцкіса (5 ч., 1931–1934), Мотеюса Мішкініса (1939); праці викладачів Литовського університету (ВДУ) — два видання історії літератури Міколаса Біржішки (1920, 1925), три книжечки лекцій з історії літератури Юозаса Тумаса-Вайжгантаса (1924, 1925), праця Вінцаса Миколайтіса-Путінаса з історії литовської літератури (1936). Також підручник з фольклору — M. Biržiškos Dainų literatūros vadovėlis (1923), який доповнює досліджувані праці автора з історії літератури (він сам про це згадує); 3) підручники із загальної історії літератури: праці Габрієле Петкявічайте-Біте (2 ч., 1922, 1924), Владаса Дубаса (два видання, 1923, 1927), Й. Норкуса (1931), Й. Амбразявічюса та співавторів Юозаса Грініуса (ч. 1–2), Антанаса Вайчюлайтіса (ч. 2) (1938, 1939); 4) праці з історії літератур зарубіжних країн: праці В. Дубаса з історії французької літератури (2 ч., 1929, 1930), Юозаса Ерета з історії німецької літератури (1931), Балиса Сруоги з історії російської літератури (2 ч., 1931, 1933), Володимира Шилкарскіса з історії грецької літератури (1938)². Мета статті — обговорити походження та синонімію однослівних назв фігур і тропів, показати зміну термінів, визначити усталені терміни. Методи дослідження — описово-аналітичний, зіставний.

Поняття фігур і тропів

Поняття фігур і тропів та їхні перші класифікації сягають античності, античної риторики. Але вже з античних часів тропи й фігури розуміють неоднаково. Для одних тропи є одним із різновидів фігур, інші розмежовують фігури й тропи: ознакою тропів є образність, а фігури вважають синтаксичним явищем (Zaborskaitė 1982: 97). У 1918–1940 рр. підручники з теорії літератури

²У цій статті видання тієї самої книги вважаються різними джерелами, а окремо видані частини тієї самої праці — одним джерелом.

Terminologija | 2014 | 21 177

У підручниках тропи не вважаються різновидом фігур (тому назва цієї статті — назви фігур і тропів), отже терміни, що позначають ці два поняття, у джерелах не пов’язані ієрархічним відношенням. К. Бізаускас у підручнику 1918 р. визначив тропи так: «слова й вирази, уживані в переносному значенні» BizR 39. На двадцять років пізніше визначення Й. Амбразявічюса (1938) є вужчим: «слово, уживане в непрямому значенні, називається тропом» Am 43. К. Бізаускас у 1918 р. досить туманно пояснював, що «фігурами називаються такі вирази, у яких письменник, охоплений почуттями, відходить від звичайних способів висловлення» BizR 47 (подібно сформульовано і в пізнішому виданні 1922 р.). Й. Амбразявічюс у 1938 р. подав термінологічніше визначення фігур: «засоби стилю, що залежать від побудови речень та їх поєднання, називаються фігурами». У Литовській енциклопедії (1940) поняття «фігура» Юозас Жюгжда пояснює подібно до того, як це зроблено в підручнику Й. Амбразявічюса.

S. Čėšūnas (1925) tropus priskiria prie poezijos, o figūras – prie kalbos priemonių, M. Gustaitis (1927) tropus apibūdina kaip kalbos lytis, o figūras – kaip retoriškus posakius. Tropais tiriamuose šaltiniuose laikoma metafora, alegorija, prozopopėja, metonimija, sinekdocha, antonomazija, hiperbolė, litotė, ironija, sarkazmas, perifrazė, simbolis, o figūromis – apostrofa, pakartojimas, paralelizmas, laipsniavimas, antitezė, nutylėjimas, elipsė, retorinis klausimas ir retorinis sušukimas, korekcija (S. Čėšūnas prie figūrų skiria hiperbolę ir litotę). Ne visi šaltinių autoriai juos visus išvardija, vieni nurodo jų tarpusavio ryšį, kiti – ne. Kai kurie autoriai tropais laiko epitetą (BiržD, Nor) ir palyginimą (BiržD, Birž₂, Nor). Pastarosios sąvokos dabar literatūros moksle priskiriamos prie tropų (žr. Zaborskaitė 1982: 105–106; LTA 96; LEM 391), nors pažymima, kad jas „iš tropo sferos linkstama išbraukti“ (LTA 96). Į paralelizmą, gradaciją J. Ambrazevičiaus ir J. Griniaus vadovėlyje žvelgiama plačiau – jie laikomi kompozicijos priemonėmis.

У класичному литовському літературознавстві тропи зазвичай зараховують до фігур (див. Zaborskaitė 1982: 104; LEM: 391). У литовському мовознавстві тропи також вважають різновидом стилістичних (мовних) фігур (див. KTŽ; Župerka 2001: 57; Vaskelienė 2007: 19). У риториці розрізняють тропи й риторичні фігури. Кілька риторичних фігур думки (семантичних), як і тропи, ґрунтуються на перенесенні, однак є тропами не слова, а думки. Це розгорнуті метафори — алегорія і парабола, а також фігури гіпербола, іронія, літота, емфаза, що називаються тими самими термінами, що й тропи (Koženiauskienė 1999: 206). Літературознавстві-

178

Asta Mitkevičienė

Figūrų ir tropų pavadinimai 1918–1940 m. literatūros mokslo darbuose

У літературознавстві прозопопея зараховується до тропів, а в риториці — до риторичних фігур думки (див. Zaborskaitė 1982: 108; LŽ; LEM 247; Koženiauskienė 1999: 334).

У працях з історії літератури досліджуваного періоду також трапляються назви фігур, але в них зазвичай не подано класифікації фігур і тропів, тому не завжди зрозуміло, що зараховують до фігур, а що вважають тропами. Тому вирішено розглядати фігури й тропи разом у цій статті. Добираючи терміни для цієї статті, не випускали з уваги сучасні енциклопедії та словники, праці з літературознавства, мовознавства й риторики. Отже, спираючись на сучасну класифікацію фігур і тропів, тут також аналізуються терміни, якими називають алюзію, евфемізм, перелік, каламбур, парадокс, паралелізм, плеоназм, період, хоча автори досліджуваних джерел, які вживали ці терміни, не називали їх ані фігурами, ані тропами. Наприклад, про плеоназм у тогочасних підручниках з теорії літератури пишуть, що в одних текстах це вада, а в інших — засіб стилю. У російському енциклопедичному словнику початку XX ст., яким могли користуватися деякі автори, евфемізм, плеоназм і парадокс згадуються у статті про фігури (див. ЭС 1902: 649).

ЗАПОЗИЧЕННЯ

Запозичених однослівних назв фігур і тропів менше, ніж литовських. Вони становлять 40,3% (із 77) однослівних термінів.

Гіпероніми фігура і троп

Термін tropa BizR 39 / tropas BizR 44, BizL 59, BiržD 79, Birž₂ 38, Češ 25, Gus 79, Zaj 53, Nor 25, NorV 248, Kuz I 24, Put 257, Am 43, AG 14, Miš 63³ має грецьке походження (але пор. TŽŽe gr., VTŽŽe lot. < gr., ЛЭТП gr.), тоді як figūra BizR 47, BizL 70, BiržD 93, Birž₂ 136, Češ 26, Gus 31, Zaj 53, Nor 33, NorV 193, Kuz I 24, Put 253, Am 53, Miš 65 має латинське походження⁴. J. Norkus (1930) додав до tropo литовський відповідник, але вживав лише міжнародний термін. Тож залишається незрозумілим, чи вважати цей відповідник терміном, чи лише поясненням. K. Bizauskas (1922) уживав складений термін—

³ Посилання на джерела після терміна наведено в хронологічному порядку. Варіанти терміна — різні форми того самого терміна — розділено косою рискою. Варіанти того самого терміна (фонетичні й орфографічні, морфологічні) вважаються одним терміном.

⁴ Поняття фігури виникло в Давній Греції (VLE XIX 791), але сам міжнародний термін figūra має латинське походження.

Terminologija | 2014 | 21

179

тивний термін figūrinis posakis BizL 173. Є й інші складені терміни, які в підручниках конкурують із терміном figūra, наприклад: синоніми retoriškasis posakis Gus 31 / retoriškas posakis Gus 33 і retorikos posakis Gus 37, Zaj 89; синоніми retorinis papuošimas BizL 174, retorinis pagražinimas DubB 157, Sr II 182 і retorinė puošmena Put 500; синоніми retoriška priemonė Kuz V 111 і retorinė priemonė Šil 116 тощо.

Запозичені з інших мов назви різновидів фігур і тропів є міжнародними термінами. Серед них найбільше термінів грецького походження⁵, наприклад: антономазіја BizL 68, Gus 85, антропоморфизmas AGV 52, autoironija Birž₂ 133, chiazmas Er 16, epitetas BizR 34, BizL 53, DubB 35, BiržD 80, Birž₂ 38, Češ 28, Gus 79, DubL 29, DubP I 313, Nor 27, NorV 14, Kuz I 24, Sr I 87, Put 35, Šil 183, Am 38, AG 14, Miš 6, eufemizmas Gus 11, ironija⁶ BizR 46, BizL 69, DubB 98, BiržD 80, Pet II 60, VžgV 62, Birž₂ 38, Gus 86, DubL 102, DubP I 112, Nor 32, NorV 179, Er 81, Sr I 162, Kuz II 130, Put 19, Am 48, AGV 211, Miš 148, metonimija BizR 44, BizL 60, Birž₂ 38, BiržD 80, Češ 21, Gus 85, Nor 29, Kuz II 129, Put 257, Am 47, perifraze Gus 10, DubP II 99, Nor 31, Kuz II 145, Miš 269, pleonazmas BizR 24, BizL 40, Gus 13, Nor 21, sarkazmas BizR 46, BizL 69, Gus 86, DubP I 275, Nor 33, NorV 250, Sr II 37, simbolis BizR 42, BizL 63, DubB 117, Ieš 133, Pet II 5, Češ 75, Gus 84, DubL 56, DubP I 73, NorV 25, Er 84, Sr I 151, Kuz II 143, Put 142, Am 46, AG 14, Miš 82. Замість антропоморфizmo тепер у літературознавстві утвердилася інша форма міжнародного терміна — антропоморfizacija (див. Zaborskaitė 1982: 108; LEM 247), пор. термін латинського походження personifikacija.

Інші терміни грецького походження в досліджуваний період варіювалися, наприклад: antitezė BizR 50, BizL 75, Češ 27, DubL 254, DubP II 80, Er 139, Sr I 98, Kuz II 127, Put 203, Šil 254, Am 54, AG 102 / antiteza Pet I 33 / antitezė BiržD 97 (пор. antitezė TŽŽ 1936, нині також antitezė LEM 353), hiperbolė BizR 45, Češ 27, Gus 86, Kuz I 85, Put 346, Am 49, AG 144, Miš 46 / iperbolė Birž 80, Birž₂ 38 / hiperbola BizL 68, VžgA 4, Nor 31, Sr I 77, Kuz I 66 (пор. hiperbolė TŽŽ 1936), periodas BizR 20, BizL 34, Nor 37, Kuz I 138, Sr II 255 / periodas Gus 30, DubL 121, Put 50 (пор. periodas TŽŽ 1936), litotas Češ 27 / litotė Gus 86 (пор. litotė TŽŽ 1936),

⁵ У цій статті міжнародні терміни класифіковано за первинним джерелом.

⁶ Іронія належить не лише до сфери стилістики, а й до сфери світогляду (LTA 102; LEM 155).

180 Asta Mitkevičienė │ Figūrų ir tropų pavadinimai 1918–1940 m. literatūros mokslo darbuose

прозопопея BizR 42, Am 44, Miš 107 / прозопопея BizL 64, BiržD 80, Ieš 124, Birž₂ 38, Gus 81, Nor 30, Kuz V 177 (пор. прозопопея TŽŽ 1936), синекдоха BizR 44, BizL 67, Birž₂ 38, Češ 17, Nor 30, Sr I 152, Kuz II 129, Put 257, Am 48 / синекдоха BiržD 80 / синекдоха BiržD 87 / синекдоха Gus 85 (пор. синекдоха TŽŽ 1936). Нині вживається той варіант, який включено до словника іншомовних слів 1936 року.

Деякі варіанти термінів, які нині не набули поширення, вживалися лише в одному з досліджуваних джерел, наприклад: алегорія BizR 41, BizL 62, BiržD 86, DubB 41, Češ 24, Gus 81, DubL 30, DubP I 73, Nor 28, NorV 65, Er 51, Kuz I 114, Sr II 371, Put 39, Am 45, AG 119, Miš 64 / алегорія Šil 280, апострофа BizR 47, BizL 70, Kuz I 24 / апостропе BiržD 93 (пор. апострофа TŽŽ 1936), метафора BizR 39, BizL 60, DubB 41, Birž₂ 38, Češ 24, Gus 80, DubL 29, DubP I 182, Nor 28, Er 156, Sr I 99, Kuz I 149, Put 35, Am 44, AG 144, Miš 63 / метапоре BiržD 80.

Грецьким також вважається варіантна назва фігури еліпсе BizR 50, BizL 76, BiržD 93, Češ 28, Kuz I 155 / еліпсіс Gus 29, Am 55 / еліпсас DubP II 189 (пор. еліпсе TŽŽ 1936; TŽŽė gr.; VTŽŽė lot. < gr.; ЛЭТП gr.).

Латинського походження лише кілька назв фігур. Усі вони мають формант -ія, наприклад: ампліфікація Gus 11, градація BizR 49, BizL 74, Zaj 110, AGV 190, персоніфікація Gus 81, DubP I 89, Er 123, Sr I 98, Kuz I 138, Put 348, Miš 65 (TŽŽė лат.; VTŽŽė франц. < лат.). З латинською або французькою мовою пов’язаний і термін алюзія Er 155, Sr II 341, Put 414 / алліузія Šil 206 (TŽŽė, VTŽŽė франц. < лат.; VLE I сер. в. лат.; ЛЭТП франц.).

Нелатинізовану inversio Gus 40 (пор. inversija TŽŽ 1936) залишив єдиний автор, який ужив поняття, позначене цим терміном, — M. Gustaitis.

З французької мови походить варіантний термін каламбур DubB 63 / калямбур Gus 10, DubL 99. Із французькою або грецькою мовою пов’язаний термін паралелізм BizR 24, BizL 40, BiržD 64, Gus 14, Nor 22, Sr I 87, Put 32, Am 41, AG 13, Miš 50 / паралелізм Kuz I 23 (VTŽŽė франц., ЛЭТП гр.).

Хоча ці терміни й однослівні, не всі вони належать до одного рівня; наприклад, у класифікації J. Ambrazevičius (1938) термін метафора має три видові терміни: прозопопея, алегорія, символ. Отже, двослівний термін метафора прозопопея Am 45 є повною формою терміна прозопопея і видовим терміном щодо метафори. Ієрархічний зв’язок поєднує терміни іронія й автоіронія.

Terminologija | 2014 | 21 181

У джерелах 1918–1940 рр. вживаються абстрактні іменники, утворені від термінів, що називають тропи, або від їхніх похідних, наприклад: гіперболізм Put 397, іронізування Put 232, синоніми метафорність Iėš 6 і метафоричність DubP I 182, метонімічність Čėš 21 тощо.

ЛИТОВСЬКІ ТЕРМІНИ

У досліджених джерелах 1918–1940 рр. ужито 46 литовських однослівних назв фігур і тропів. Насамперед це єдині на той час назви понять, які не мали жодних — навіть литовських — однослівних синонімів: подвоєння Sr II 182 «анадиплозис?» (пор. лат. anadiplosis «подвоєння, повторення» (Koženiauskienė 1999: 266)), перелік Kuz I 74, Put 33 (тепер перерахування (див. Župerka 2001: 73; Vaskelienė 2007: 28)), замовчування BizR 50, BizL 76, BiržD 93, Čėš 28, Gus 37, Nor 35, Kuz III 269, спонукання Er 77 «форма риторичного звертання — адгортація?» (пор. лат. adhortatio «підбадьорення, спонукання» (Koženiauskienė 1999: 332)), виправлення (correctio) Gus 37 (тепер корекція (див. Koženiauskienė 1999: 282; Župerka 2001: 74; Vaskelienė 2007: 29)). Інші литовські однослівні терміни мають синоніми — литовські (спільнокореневі й неспільнокореневі) та міжнародні (неспільнокореневі).

Литовські синоніми

Тричленний ряд однослівних синонімічних термінів утворюють литовські спільнокореневі синоніми повтор BizR 47, BizL 71, DubB 82, Birž₂ 38, DubL 125, Er 35, Sr I 152, Put 37, Am 54, AG 144, Miš 51 (але пор. фігура повторення Am 76), повторювання⁷ DubB 9, BiržD 93, Čėš 26, Gus 33, Nor 33, Kuz I 24, Miš 48 і відтворення Kuz I 54. Усталився термін із префіксом повтор (див. Zaborskaitė 1982: 114; LTA 111; LEM 352), який і в досліджуваний період був найпопулярнішим. Варто звернути увагу, що в мові такі префіксальні слова не є синонімами безпрефіксальних слів, проте, коли їх уживають для позначення того самого поняття, відмінності між їхніми значеннями нейтралізуються.

Чотиричленний ряд литовських спільнокореневих синонімів — порівняння BizR 35, BizL 54, Pet I 25, DubB 41, VžgA 43, Čėš 22, Gus 79, DubL 8, DubP I 182, Nor 17, NorV 14, Er 124, Sr I 87, Kuz II 145, Put 35, Šil 27,

⁷ Термін повторювання NorV 189 також уживався для позначення одного з недоліків твору. У такому значенні він належить до семантичної групи назв дій.

182

Asta Mitkevičienė

Figūrų ir tropų pavadinimai 1918–1940 m. literatūros mokslo darbuose

Am 41, AG 14, Miš 61, зіставлення BiržD 80, Birž₂ 38, Nor 26, NorV 14, Kuz I 23, уподібнення Birž₂ 96, AGV 210 і порівнювання DubP I 242, Kuz II 140. У більшості джерел закріпився вживаний там префіксальний термін порівняння (див. Zaborskaitė 1982: 106; LTA 96; LEM 391).

До чотиричленного ряду однослівних синонімічних термінів належать терміни запит BizR 51, запитування BizL 77, Kuz II 70, випитування BiržD 93 (пор. виклик BiržD 99), питання Birž₂ 38, Er 77, Kuz I 47, Put 253, Am 55. Незвичним є лише новотвір М. Біржишки випитування. Усталився термін без префікса питання — найпопулярніший у той час (пор. (риторичне питання, див. Zaborskaitė 1982: 114; LTA 114; LEM 353).

П’ятичленний ряд однослівних синонімічних термінів утворюють спільнокореневі терміни вигук BizR 51, Birž₂ 38, скрик BizL 77, Gus 32, Kuz I 134, Put 253, Miš 175, виголошення BiržD 93, оклик BizL 71, Sr I 147, заклик Kuz III 219⁸. Як і в інших випадках спільнокореневих синонімів, у досліджуваний період закріпився найпопулярніший термін — скрик (пор. (риторичний скрик, див. Zaborskaitė 1982: 114; LTA 114; LEM 353).

Поняття «риторичне питання» також позначається складеним терміном риторичне питання Češ 28, Gus 3 / риторичне питання Kuz III 107 / риторичне питання Kuz III 238, а «риторичний скрик» — риторичний скрик Kuz IV 39. Залежний компонент таких складених термінів у контексті термінів цієї семантичної групи не є видовим — риторичне питання і питання, риторичний скрик і скрик конкурують як повні та короткі форми термінів. Отже, видовим компонентом трикомпонентного терміна книжне риторичне звертання Put 19 у терміносистемі є лише книжне.

Майже всі перелічені литовські терміни належать до словотвірної категорії назв дій (віддієслівних абстрактних іменників). Вирізняється лише вжитий Б. Сруогою несистемний термін подвоєння — назва ознаки, утворена за моделлю «робота».

Литовські та міжнародні синоніми

Ще в XIX ст., коли почали писати литовською мовою праці з літературознавства, для деяких міжнародних понять фігур і тропів шукали литовські терміни. Це тривало й у 1918–1940 рр. Отже, у досліджуваних джерелах уживаються

⁸Терміном šūkis Sr I 160 Б. Сруога вживав в іншому значенні — «девізу».

Terminologija | 2014 | 21 183

литовські та міжнародні синонімічні терміни. Те саме поняття також позначають міжнародним і більш ніж одним литовським терміном, унаслідок чого утворюються багатокомпонентні синонімічні ряди.

Синонімами різного походження є литовський термін išleidimas BizR 50, BizL 76, BiržD 93 і варіантний міжнародний термін elipsė, які утворюють двокомпонентний синонімічний ряд. Ці синоніми конкурують лише на початку досліджуваного періоду: К. Бізаускас в обох виданнях підручника додав литовський синонім після міжнародного терміна, а М. Біржишка (1923) — навпаки. Й. Ам-бразевичюс (1938) змішав поняття «еліпсису» та «замовчування», тому як синонім elipsės він подав не термін išleidimas, а nutylėjimą Am 55 (нині в літературознавстві вживається elipsė, див. Zaborskaitė 1982: 113; LEM 353).

Дублетні синоніми ⁹ priešprieša BizR 50, BiržD 93, Birž₂ 38, Nor 35 і priešpriešis Gus 37, а також варіантний міжнародний термін antitezė входять до трикомпонентного синонімічного ряду. У першому виданні підручника К. Бізаускаса (1918) і підручнику пісень М. Біржишки (1923), де ці терміни різного походження вживалися як синоніми, перевагу віддавали литовському терміну priešpriešai, однак пізніше К. Бізаускас (1922) вживав лише міжнародний термін, а М. Біржишка (1925), навпаки, — лише литовський (пор. складений видовий термін laipsniuojama priešprieša BiržD 97). М. Густайтіс (1927) також віддавав перевагу литовському терміну — дублетному синоніму priešpriešos prieš-priešis. У підручнику Й. Норкуса (1930) знаходимо лише литовський синонім. У досліджуваних джерелах четвертого десятиліття XX ст. вживається лише міжнародний термін (нині antitezė, див. Zaborskaitė 1982: 112; LTA 112; LEM 353).

Трикомпонентний синонімічний ряд утворюють литовські однокореневі синоніми kreipima-sis BizR 47, BizL 70, BiržD 93, Birž₂ 38, Gus 33, Nor 35, Kuz II 90, Put 253, Am 55, atsikreipimas BiržD 99 і варіантний міжнародний термін ter-minas apostrofa. Литовський синонім kreipimasis навіть популярніший за міжнародний — його вживають у більшій частині джерел. Перевагу литовському терміну віддавали К. Бізаускас (1918 і 1922), який уживав обидва синоніми різного походження, та М. Густайтіс (1927), а міжнародному — З. Кузміцкіс (1931, 1932). У підручнику М. Біржишки (1923) назви цього поняття утворюють трикомпонентний синонімічний ряд (kreipimasis, atsikreipimas ir apostropė), домінантою якого є kreipimasis. Нині апострофа в риториці є одним із різновидів риторичного звертання (див. Koženiauskienė 1999: 331).

⁹ Дублетні синоніми відрізняються від дублетних варіантів за критеріями, сформульованими Jolantos Vaskelienės (див. Vaskelienė 2013: 207–210).

184

Asta Mitkevičienė

Figūrų ir tropų pavadinimai 1918–1940 m. literatūros mokslo darbuose

Литовські неспільнокореневі синоніми перебільшення BizR 45, BizL 68, Gus 86, DubL 257, DubP I 313, Nor 31, NorV 68, Er 137, Sr II 342, збільшення NorV 68, Šil 108 і варіантний міжнародний термін гіпербола також утворюють тричленний синонімічний ряд. Ці терміни литовського та міжнародного походження конкурують протягом усього досліджуваного періоду. К. Бізаускас (1918, 1922), М. Густайтіс (1927), Й. Норкус (1930) віддавали перевагу міжнародному терміну, однак Й. Норкус в іншому підручнику (1931) уже вживав лише литовські терміни — лексичні синоніми перебільшення, збільшення NorV 68 (пор. TŽŽė гр. hyperbolē «перекидання, збільшення»). Лише останній синонім уживав В. Шилкарскіс (1938). У першому томі підручника Б. Сруоги (1931) трапляється міжнародний термін, а в другому (1933) — перебільшення. Варто звернути увагу, що М. Біржишка іперболе не запропонував жодного литовського синоніма, хоча прагнув литовізувати терміни. Утвердився міжнародний термін (див. Zaborskaitė 1982: 111; LTA 101; LEM 248).

До тричленного синонімічного ряду входять литовські синоніми зіставлення BiržD 65, Miš 59, паралельність Nor 22 і міжнародний термін паралелізм. М. Біржишка (1923) уживав як системний литовський термін зіставлення, так і міжнародний термін паралелізм, подаючи їх поруч, але віддаючи перевагу литовському терміну. У підручнику Й. Норкуса (1930) переважає литовський неологізм паралельність, який вирізняється тим, що є іменниковим, а не дієслівним абстрактом, як інші литовські терміни цієї семантичної групи. У більшості інших джерел уживається лише міжнародний термін. Нині утвердився термін паралелізм (див. Zaborskaitė 1982: 114; LTA 112; LEM 353).

Б. Сруога в підручнику вживав словосполучення порівняння та уподібнення Sr II 182. Можливо, другим терміном названо поняття «паралелізм». У такому разі значення цих синонімів загальної лексики в термінології літературознавства були б розмежовані.

Чотиричленний синонімічний ряд утворюють литовські терміни градація BizR 49, BizL 74, BiržD 93, Birž₂ 38, Gus 38, Nor 34, Er 56, Kuz I 74, Put 253, Am 54, AG 32, посилення BizR 49, підсилення Sr II 182 (?) і міжнародний термін градація. У 1918 р. К. Бізаускас уживав три синоніми посилення або градація (градація) BizR 51, але в іншому виданні того самого підручника (1922) залишив лише два — градація (градація) BizL 74. Пізніше Б. Сруога (1933) уживав термін підсилення, однак із контексту важко точно сказати, чи ним названо «градацію», чи якусь іншу фігуру (за словами Б. Сруоги, риторична прикраса Sr II 182). Литовський термін градація у джерелах четвертого десятиліття був

Terminologija | 2014 | 21

185

поширенішим за свій міжнародний синонім (синонімічно його вживали лише Й. Амбразявічюс зі співавторами (1938, 1939)). Градація є очевидною калькою з міжнародної назви, імовірно, саме тому й утвердилася. Лексичні значення як слова посилення, так і його синоніма підсилення надто вузькі; пор. градація «перелік однорідних членів речення або однорідних речень, у якому перелічувані поняття розташовуються в порядку спадання або зростання інтенсивності» (LEM 353) (курсив мій — A. M.). З досліджених джерел лише в підручнику В. Заянчкаускаса обмежуються міжнародним терміном (нині лише градація, див. Zaborskaitė 1982: 114; LTA 113; LEM 353).

Поняття «персоніфікація», «прозопопея», «антропоморфізація» пов’язані між собою, тому їхні назви доцільно розглянути поруч.

Чотиричленний синонімічний ряд утворюють литовські неспільнокореневі синоніми оживлення Gus 81, олюднення Kuz I 138, персоналізація Put 348 і міжнародний термін персоніфікація. У підручнику М. Густайтіса (1927) ужито литовський термін оживлення, але переважає міжнародний термін. З. Кузміцкіс (1931) віддавав перевагу литовському терміну олюднення, а В. Миколайтіс-Путінас (1936) — персоналізація (пор. TŽŽe персоніфікація — лат. persona «особа» + facio «роблю»). В інших джерелах четвертого десятиліття зафіксовано лише міжнародний термін. Нині синонімом терміна персоніфікація є вживаний В. Миколайтісом-Путінасом термін персоналізація (див. Zaborskaitė 1982: 108; LEM 247).

До чотиричленного синонімічного ряду також входять литовські синоніми персоналізація BizR 42, BizL 64, оживленик BiržD 80, оживленичок Nor 30 (пор. TŽŽe гр. prosōpopoiia «персоналізація») і варіантний міжнародний термін прозопопея. М. Густайтіс вважає прозопопею «вищим ступенем персоніфікації» Gus 81. У більшості джерел можна знайти лише міжнародний термін; випадків уживання виключно литовського терміна не виявлено. Серед авторів, які вживали і міжнародний термін, і якийсь його литовський синонім, перевагу литовському терміну віддавали М. Біржишка (1923) та Й. Норкус (1930). Жоден із трьох литовських синонімів не прижився (нині прозопопея, див. Zaborskaitė 1982: 108; LEM 247). Персоналізація, етимологічне значення міжнародного синоніма якої подібне до значення персоніфікації, різняться лише походженням самих термінів (один грецький, інший латинський), стала назвою «персоніфікації». Неологізм оживленик не є назвою дії, на відміну від інших термінів цієї семантичної групи; крім того, суфікс надає йому зневажливого значення, а оживленичок ще й неправильно утворений.

186

Asta Mitkevičienė

Figūrų ir tropų pavadinimai 1918–1940 m. literatūros mokslo darbuose

Отже, термін персоніфікація у термінології 1918–1940 рр. є двозначним, а в окремих джерелах — однозначним.

До двочленного синонімічного ряду входять литовський термін олюднення AGV 52 і міжнародний антропоморфізм. Позначуване цими термінами поняття вживається лише в підручнику Ю. Амбразявічюса, Ю. Грінюса та А. Вайчюлайтіса (1939), причому перевагу надано міжнародному терміну. Нині в літературознавстві усталився міжнародний термін антропоморфізація (див. Zaborskaitė 1982: 108; LEM 247). До речі, варто звернути увагу, що у досліджуваний період варіантами олюднення і олюднення позначали різні поняття: олюднення (AGV) — «антропоморфізм», олюднення (Kuz) — «персоніфікація». Ці поняття досить близькі.

Окремі автори пішли шляхом литовізації ще далі: наприклад, у підручнику М. Біржишки (1923) поперемінно вживаються терміни метонімія і замінник BiržD 80, а в підручнику Ю. Норкуса (1930), хоча переважає метонімія, наведено також литовський заміна Nor 29 (пор. TŽŽe гр. metonymia «заміна назви»). Литовський синонім міжнародного терміна, запропонований Ю. Норкусом, утворений системно, але для літературознавства був би надто невиразним. Замінник М. Біржишки має конотації й у зібраному матеріалі виглядає несистемним (з іншого боку, цей автор міг намагатися створити власну систему, пор. оживлювач та ін.). У пізнішому підручнику (1925) М. Біржишка вживав лише термін метонімія.

S. Čėšūnas (1925) greta termino metafora skliaustuose pateikė pernaša, priematas Čėš 24 (vyrauja tarptautinis). Abu lietuviški galūnių vediniai įtraukti į LKŽe (pavyzdžiai iš raštų): pernaša „3. perkėlimas, metafora“, priematas „2. primestas, prikergtas dalykas“, nors prirašytame pavyzdyje „Kiekvieną daiktą pristatykime mokinio akims tokį, koks jis yra, nepagražintą priematais, hiperbolėmis“ galime įžvelgti metaforos reikšmę.

M. Biržiškos vadovėlyje (1923) konkuruoja epitetas ir bendrašakniai sinonimai prievardėlis BiržD 84 ir prievardis BiržD 80, vyrauja diminutyvas. Šiuo atveju mažybinė diminutyvo reikšmė yra neutralizuota. J. Norkus (1930), nors ir teikė pirmenybę tarptautiniam terminui epitetas, kelis kartus taip pat pavartojo M. Biržiškos termino variantą prievardėlė Nor 27. Vėliau tiek M. Biržiška (1925), tiek J. Norkus (1931) vartojo tik tarptautinį terminą.

M. Gustaitis (1927) prie termino sinekdochė prirašė aprėpimas Gus 85, bet toliau vartojo tarptautinį terminą (plg. gr. synekdochē „sutalpinimas, vartojimas ne pagal apimtį“ (Koženiauskienė 1999: 225)).

Terminologija | 2014 | 21

187

J. Norkaus vadovėlyje (1930) tarptautinio termino ironija sinonimas yra patyčios Nor 32, kuris nėra tikslus, turi neigiamą konotaciją.

Поняття, позначені усталеними литовськими термінами, мають національні відповідники міжнародних термінів і в деяких інших мовах, наприклад, російські повторение, сравнение, восклицание, олицетворение та ін. Імовірно, це також вплинуло на литовську термінологію.

У досліджуваних джерелах з однослівними литовськими й міжнародними термінами конкурують відповідні складені терміни з компонентом фігура, наприклад: фігура апострофи (звертання) Kuz I 22, фігура градації Am 54, фігура замовчування BizL 76, фігура повтору BizR 47, BizL 71, Am 54 / фігура повторення Am 76 і фігура відтворення Kuz III 72, фігура заклику BizR 51 і фігура вигуку BizL 77, Kuz III 63, фігура запиту BizR 51 і фігура питання BizL 77. Головний компонент цих термінів ніби зайвий, класифікаційний, а обидва компоненти пов’язані відношенням «означення за назвою», проте, треба визнати, під час читання тексту складені терміни видаються «термінологічнішими», помітнішими.

ВИСНОВКИ

1. Усі запозичені назви фігур і тропів, ужиті в досліджених джерелах 1918–1940 рр., є міжнародними термінами. Переважно вони мають грецьке походження; лише кілька назв фігур є латинськими та французькими. У міжвоєнний період варіювала понад третина міжнародних термінів. Нині усталився той варіант терміна, який у досліджуваний період був найчастотнішим. Такий самий варіант увійшов до словника іншомовних слів 1936 р. Майже всі міжнародні терміни вживаються й нині.

2. Лише литовськими термінами позначено 9 понять. Для цього використано 21 термін. Литовські терміни входять до одного тричленного, двох чотиричленних і одного п’ятичленного синонімічних рядів. Із литовських однослівних синонімів поширився й зберігся до наших днів той термін, який засвідчено в більшій частині джерел.

3. У досліджених джерелах 1918–1940 рр. міжнародні терміни мали більше ніж по одному литовському синоніму: поряд із чотирма двочленними синонімічними рядами є шість тричленних і чотири чотиричленні ряди литовських та міжнародних термінів (загалом 14 синонімічних рядів). Литовські синоніми міжнародних термінів за способом творення переважно є назвами дії. Жоден литовський термін з іншою формою вираження (паралельність, замінник, прислівник та ін.) не поширився. І загалом із міжнародних термінів, ужитих у досліджених джерелах, та

188

Asta Mitkevičienė

Figūrų ir tropų pavadinimai 1918–1940 m.

literatūros mokslo darbuose

Зазвичай нині замість литовських синонімів уживається лише міжнародний термін, за винятком усталених литовських термінів laipsniavimas і įasmeninimas.

4. Хоча литовських однослівних термінів цієї семантичної групи більше, однак, якщо рухатися від поняття до терміна, буде видно, що литовськими термінами названо менше понять, ніж міжнародними (відповідно 23 і 31). Це зумовлено численною синонімією литовських термінів. Тож у міжвоєнний період активно шукали литовські терміни для позначення деяких міжнародних понять. Також відбувалося значніше литовізування міжнародних термінів (priematas та ін.), однак це було властиво лише кільком авторам джерел.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА

AG – Ambrazevičius J., Grinius J. Загальна література 1. Третє видання, Каунас: Sakalas, 1938.

AGV – Ambrazevičius J., Grinius J., Vaičiulaitis A. Загальна література 2. Для середніх шкіл, із 62 ілюстраціями. Друге видання, Каунас: Sakalas, 1939.

Am – Ambrazevičius J. Теорія літератури. Поетика. Для середніх шкіл. Четверте видання, Каунас: Sakalas, 1938.

Birž – Biržiška M. Історія нашої писемності, 1547–1904 рр., Каунас: Švyturio b-vė, [1920].

Birž₂ – Biržiška M. Історія нашої писемності 1. До 1864 р. Друге видання, Каунас: комісія з видання книжок Міністерства освіти, 1925.

BiržD – Biržiška M. Посібник з літератури пісень. 2-ге, наново підготовлене видання, Каунас–Вільнюс: Švyturio b-vė, 1923.

BizL – Bizauskas K. Теорія літератури. Посібник для вищих шкіл. Третє видання, Каунас, 1922.

BizR – Bizauskas K. Теорія письменства й літератури 1, Каунас: видання Ateities, 1918.

Čėš – Čėšunas S. Теорія поезії та прози. Посібник для середніх шкіл, Шяуляй: Kultūros b-vė, 1925.

DubB – Dubas V. Вступ до загальної літератури. Курс лекцій, прочитаних у Каунасі на Вищих курсах упродовж весняного семестру 1920 р., Каунас–Маріямполе: Dirvos b-vė, 1923.

DubL – Dubas V. Вступ до літератури. Друге перероблене видання, Каунас–Маріямполе: Dirvos b-vė, 1927.

DubP I, II – Dubas V. Історія французької літератури 1, 1929; 2, 1930, Каунас: видання факультету гуманітарних наук.

Er – Eretas J. Історія німецької літератури 1, Каунас: видання факультету теології-філософії Університету Вітовта Великого, 1931.

Gus – Gustaitis M. Стилістика. Підручник з теорії літератури. Друге доповнене видання, Каунас–Маріямполе: Dirvos b-vė, 1927.

Ieš – Iešmanta A., Iešmantienė M. [MirA]. Історія литовської літератури. Зі змістом найвизначніших творів, Каунас–Маріямполе: Dirvos b-vė, 1923.

Kuz I, II, III, IV, V – Kuzmickis Z. Литовська література. Підручник для середніх шкіл. 1. Фольклор, 1931; 2. Стародавні писемні пам’ятки, церковна література та творчість Донелайтіса, 1932; 3. Перша половина XIX ст. (до заборони друку), 1932; 4. Період заборони друку, 1933; 5. XX століття, 1934, Каунас: Sakalo b-vė.

Miš – Miškinis M. Литовська література 1, Каунас: Spaudos fondas, 1939.

Nor – Norkus J. Теорія літератури. Основні закони прози й поезії. Для середньої школи. Третє виправлене видання, Каунас: Spaudos fondas, 1930.

NorV – Norkus J. Нариси історії всесвітньої літератури, Каунас: Knygnešio b-vė, 1931.

Pet I, II – Petkevičaitė-Bitė G. Підручник з історії світової літератури. 1. Схід, 1922; 2. Греки, 1924. Написала G. Petkevičaitė, наслідуючи всесвітню історію літератури д-ра Кароля Бусе та користуючись іншими різноманітними джерелами, Каунас: Varpo b-vė.

Put – Mykolaitis-Putinas V. Нова литовська література 1, Каунас: видання факультету гуманітарних наук, 1936.

Terminologija | 2014 | 21

189

Sr I, II – Sruoga B. Історія російської літератури 1, 1931; 2, 1933, Каунас: видання факультету гуманітарних наук Університету Вітовта Великого.

Šil – Šilčinskis V. Історія грецької літератури 1. Класичний період: I Епос; II Лірика; III Драма, Каунас: видання факультету гуманітарних наук, 1938.

VžgA – Tumas-Vaižgantas J. Лекції з історії литовської літератури періоду заборони. Група «Аушрінінкай»: J. A. Vištelis, M. D.-Silvestravičius, T. Žičkis, J. Myliusakis, Каунас, 1924.

VžgB – Tumas J. Лекції з литовської літератури. Період заборони. Антанас Баранаускас, 1835–1902, Каунас: видавництво «Вайва», 1924.

VžgV – Tumas J. Лекції з історії литовської літератури періоду заборони. 1. Антанас Вєнажіндис; 2. Антанас Кришчюкайтіс; 3. Ксаверас Сакалаускас; 4. Мартинас Янкус, Каунас, 1925.

Zaj – Zajančkauskas V. Підручник литовської літератури (1400–1904). Виправлене видання, Вільнюс, 1928.

LITERATŪRA

DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Antrasis pataisytas leidimas. Red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996.

Koženiauskienė R. 1999: Retorika. Iškalbos stilistika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

KTŽ – Gaivenis K., Keinys S. Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa, 1990.

LE 1940: Lietuviškoji enciklopedija 8, Kaunas: Spヲudos fondas.

LEM – Literatūros enciklopedija mokyklai. Sud. L. Mačianskaitė, D. Mitaitė, D. Pociūtė-Abukevičienė, D. Satkauskytė, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 2011.

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas (I–XX, 1941–2002), elektroninis variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. – www.lkz.lt

LTA – Literatūros teorijos apybraiža. Red. V. Kubilius, Vilnius: Vaga, 1982.

LTŽ 1962: Literatūros terminų žodynas. Sudarė J. Petronis, V. Vanagas, A. Zalatorius, Vilnius.

LŽ – Literatūros žinynas V–XII klasei. Parengė Č. Navakauskas, Kaunas: Šviesa, 2006.

Mitkevičienė A. 2007: Iš lietuvių literatūros mokslo terminijos istorijos: XIX amžius. – Terminologija 14, 110–124.

TŽŽ 1936: Tarptautinių žodžių žodynas. Sud. K. Boruta, P. Čepėnas, A. Sirutytė-Čepėnienė, [Kaunas]: Spaudos fondas.

TŽŽe: Interleksis. Kompiuterinis tarptautinių žodžių žodynas. Ats. red. A. Kinderys, Vilnius: Alma littera, 2002.

Vaskelienė J. 2007: Trumpas teksto lingvistikos žinynas, Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla.

Vaskelienė J. 2013: Darbinių sinonimų, darbinių variantų ir paronimų panašumai bei skirtumai. – Žmogus ir žodis. Didaktinė lingvistika 15(1), 206–214.

Viliūnas G. 2003: Į žodžio meno gilumas: lietuvių literatūros mokslas XX amžiaus pirmoje pusėje. – Darbai ir dienos 36, 261–281.

VLE I – Visuotinė lietuvių enciklopedija 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2001.

VLE XIX – Visuotinė lietuvių enciklopedija 19, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2011.

VTŽŽe – Vaitkevičiūtė V. Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Fotonija (e. leidimas), 2003.

Zaborskaitė V. 1982: Literatūros mokslo įvadas, Vilnius: Mokslas.

Župerka 2001: Stilistika. II pataisytas ir papildytas leidimas, Šiauliai: Šiaulių universitetas.

ЛЭТИ – Литературная энциклопедия терминов и понятий. Гл. ред. А. Н. Николюкин, Москва: НПК Интелвак, 2001.

ЭС 1902: Энциклопедический словарь 70. Ред. К. К. Арсеньев, О. О. Петрушевский, С.-Петербург: Типография Акц. Общ. Брокгаузъ – Ефронъ.

THE NAMES OF FIGURES AND TROPES IN THE WORKS OF LITERARY SCIENCE IN 1918–1940

The article deals with 77 one-word names of figures and tropes used in the works of the theory and history of literary science (26 in total) published in Lithuanian between 1918 and 1940 (period of independent Lithuania). Terms are analyzed in respect of origin and synonymy.

190

Asta Mitkevičienė

Figūrų ir tropų pavadinimai 1918–1940 m. literatūros mokslo darbuose

These conclusions are drawn:

1) All borrowings were international terms. More than one third of them had variants.

2) 9 concepts were named only by Lithuanian-origin terms. 21 terms were used for that purpose (they made from three to five synonymic lines) and the most popular terms are still used today.

3) International terms had from one to three Lithuanian synonyms (14 synonymic lines in total). Most Lithuanian synonyms of international terms were names of action in respect of derivation and terms of different expression were not established. From those international and Lithuanian synonyms now just the international ones are used except the Lithuanian terms laipsniavimas “gradation” and įasmeninimas “personification”.

4) Although the number of Lithuanian terms was greater than of international names of figures and tropes, the former named fewer concepts than the latter (respectively 23 and 31). That was due to numerous synonymy of Lithuanian terms which reflects attempts to name some international concepts with Lithuanian-origin terms. Some cases of excessive Lithuanianization are noticed, but that tendency was not widely spread in the sources investigated.

Gauta 2014-09-01

Asta Mitkevičienė

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

E. paštas [email protected]

Terminologija | 2014 | 21

1 9 1