ШІСТНАДЦЯТА КОНФЕРЕНЦІЯ ІМЕНІ ЙОНА ЯБЛОНСЬКОГО

3 жовтня 2008 року у Вільнюському університеті відбулася 16-та конференція імені Йона Яблонського «Соціолінгвістичні дослідження литовської мови». Конференцію організували науковці відділу культури мови Інституту литовської мови та кафедри литовської мови Вільнюського університету. Було заслухано сім доповідей, у яких обговорювали соціолінгвістичні дослідження, що нині проводяться в різних установах, їхню новизну, методику, цілі та результати.

Мейлуте Рамонене (Вільнюський університет) у доповіді «Використання мов і національна ідентичність у містах Литви» представила проєкт «Міста і мови», який у 2007–2008 роках за підтримки Державного фонду науки і навчання здійснила група науковців Вільнюського університету, Університету Вітовта Великого та Інституту литовської мови спільно з колегами з Нідерландів і Великої Британії. Головна мета проєкту — проаналізувати взаємозв’язок між мовами, іншими різновидами мови та національною ідентичністю у великих містах Литви (Вільнюсі, Каунасі та Клайпеді), а також перспективи збереження ідентичності. Також прагнули дослідити мови, якими жителі великих міст користуються вдома, визначити домінантні та інші вживані мови чи їхні різновиди, вибір щодо їх використання та життєздатність їх уживання, тенденції використання усного й писемного мовлення, а також знання мов і їх уживання респондентами різних професійних і етнічних груп у публічній та приватній сферах. За розробленою анкетою провели кількісні опитування школярів (віком 8–10 років) і дорослих респондентів.

Ріта Мілюнайте (Інститут литовської мови) ознайомила слухачів із новим електронним мовним явищем — мовою інтернет-щоденника, або блогу. Мова блогів, як її охарактеризувала авторка у доповіді «Місце мови блогів у схемі сучасного вживання», особлива тим, що створюється без посередників і не регулюється спеціально ззовні кимось, проте тексти, які нею пишуть,

Šešioliktoji Jono Jablonskio konferencija

319

є публічними й доступними всім. Литовськомовні блоги з’явилися в інтернеті приблизно у 2000 році, тож дослідження їхнього мовного вираження дає змогу судити про реальне вживання сучасної мови. За сферою використання мову блогів можна вважати своєрідною формою електронної комунікації, а за мовними особливостями (формою вираження, публічною відкритістю, стилем використання) — жанром електронного публічного вільного мовлення, у якому постійно виникають нові мовні тенденції та зміни.

Регіна Коженяускене (Вільнюський університет) розповіла про модифікації фразеологізмів — уживання оказіональних фразеологізмів в усних і письмових текстах політиків, юристів, журналістів та авторів реклами («Дискусійний фразеологічний дискурс: маніпуляції та можливості мовної гри»). Мета такого вживання — не передати інформацію, а ускладнити її розуміння з різних причин: щоб привернути увагу читачів, обійти закон (наприклад, у рекламі алкоголю) або щоб висловлювання, у якому негативно оцінюють особу, не стало підставою для звинувачення в образі. Найбільше привертають увагу образливі нецензурні ідіоми, що мають характер нестандартного натяку й часом зумовлюють потребу в лінгвістичній експертизі.

У доповіді Дайви Алюкайтене (Каунаський гуманітарний факультет Вільнюського університету) «Зрозумілість діалектного мовлення: дослідження установок» аналізували дані дослідження «Оцінювання діалектного мовлення», проведеного у 2004–2006 роках. Анкету дослідження уклали із застосуванням методики перцептивної діалектології. Дослідження проводили в кількох етнографічних регіонах Литви. Заповнюючи анкету, учасники обирали один із запропонованих варіантів оцінки: діалектне мовлення цілком незрозуміле; майже незрозуміле; частково зрозуміле; легко зрозуміле. Для лише 2–3 відсотків респондентів діалектне мовлення було цілком незрозумілим. Більшість респондентів (понад 60 відсотків) вважали, що діалектне мовлення частково зрозуміле. Коментуючи відповіді, вони наголошували, що діалектне мовлення зрозуміле, коли воно подібне до літературної мови, мовлення самого оцінювача або того, яке він чує у своєму оточенні.

Лаура Сіманавічене (Університет Вітовта Великого) поставила запитання: «Чи по-різному запитують чоловіки й жінки?» (так називалася і її доповідь, підготовлена спільно з І. Бальчуняне). Досі дослідження відмінностей у мовленні чоловіків і жінок найчастіше обмежувалися аналізом писемного або публічного усного мовлення (телепередач, доповідей). В Університеті Вітовта Великого

320

KALBOS KULTŪRA | 81

У 2006–2008 рр. після створення корпусу текстів усного литовського мовлення з’явилася можливість аналізувати природні спонтанні розмови. Мета дослідження — проаналізувати питальні речення, уживані у спонтанному мовленні, і визначити, чим відрізняється структура цих речень у мовленні чоловіків і жінок. Було поставлено за мету перевірити три гіпотези: 1) чоловіки й жінки дотримуються різних стратегій ведення розмови, тому в мовленні жінок запитання мають траплятися частіше, ніж у мовленні чоловіків; 2) під час розмови жінки більше зосереджуються на тому, щоб продемонструвати спільність із співрозмовником, тому ймовірно, що в мовленні жінок частіше вживатимуться загальні запитання, а в мовленні чоловіків частіше траплятимуться спеціальні питальні речення; 3) жінки мають частіше за чоловіків уживати питальні речення з частками ane, taip наприкінці речення, які показують, що мовець зважає на думку слухача. Результати дослідження не спростували згаданих гіпотез, однак у учасників конференції виникли запитання щодо точності методології та репрезентативності відібраних даних.

Мантімунас Даніелюс (Вільнюський університет, Вільнюський коледж) розглянув литовську жестову мову («Вплив литовської мови на литовську жестову мову») — самостійну мову, якою послуговуються понад 6000 глухих у Литві, з власною і цілком відмінною системою вираження. Мова глухих відрізняється від дослівної форми мовлення, якою користуються люди, що втратили слух, і ті, хто чує; цю форму називають калькованим мовленням: говорячи литовською, водночас показують жести. Доповідач розглянув, якими способами литовська мова впливає на жестову мову, що має цілком іншу візуальну форму вираження. На думку доповідача, одним із головних і найвиразніших проявів впливу литовської мови на жестову є артикуляційні рухи губ. Також під впливом литовської мови властива жестовій мові модель речення S–O–V дедалі частіше замінюється на S–V–O, означення та прийменники ставляться перед іменником тощо. Ще один дуже поширений спосіб взаємодії жестової мови з литовською — запозичення слів. Слова, які показують дактильною абеткою, зазвичай власні назви, топоніми, назви нових предметів, у литовській жестовій мові вживаються як іншомовні слова, однак дуже швидко замінюються жестами.

У доповіді «Лексика, характерна для розмовного мовлення: уживання та співвідношення зі словниками литовської мови» Гедрюс Тамашевічюс (Інститут литовської мови) проаналізував результати дослідження лексики, характерної для розмовного мовлення. Слова для анкетного дослідження було дібрано з корпусу текстів усного литовського мовлення. Мета дослідження — з’ясувати, наскільки поширені певні слова, характерні для розмовного мовлення або жаргону,

Šešioliktoji Jono Jablonskio konferencija

321

що належать до цієї категорії, у різних вікових групах і серед респондентів різної статі. Такі дослідження, за словами доповідача, мають спонукати до розгляду можливості включення до словників найуживаніших слів, характерних для розмовного мовлення, або їхніх значень.

Наприкінці конференції учасники обмінялися думками й порадами щодо проведення соціолінгвістичних досліджень, а також обговорили, якою могла б бути тема конференції Йонаса Яблонскіса наступного року.

Отримано 2008 12 07

VILMA ZUBAITIENĖ

Вільнюський університет

вул. Університето, 5, LT-01513 Вільнюс

[email protected]

322

KALBOS KULTŪRA | 81