АНДА БЛУМАНЕ

Лієпайський університет, Латвія

СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ФОРМ ЗВЕРТАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ ЛАТВІЇ

Звертання має велике значення у спілкуванні кожної людини. Воно стосується спілкування між учнями, учителями та адміністрацією школи. Без різноманітних форм звертання спілкування було б складним. Вдалий їх вибір впливає на подальше спілкування та взаєморозуміння. Перші слова, які ми говоримо іншим, виявляють наше ставлення. Найчастіше це слова, якими ми звертаємося до них, щоб привернути їхню увагу, змусити їх вислухати нас або певним чином діяти. Дуже часто саме перші слова визначають подальші стосунки між людьми та започатковують оцінювання мовця. Перші слова, які вчитель говорить своїм учням, мають важливе значення, адже вони впливають на подальшу взаємодію на уроках.

Звертання не можна досліджувати лише в його лінгвістичному аспекті. Його потрібно вивчати у зв’язку з такими галузями досліджень, як психологія, етнолінгвістика, освіта, етика, соціологія та семіотика. Аналіз дискурсу також має велике значення для дослідження звертання. Вивчення окремих фраз чи речень не дає цілісного уявлення про спілкування, стосунки між співрозмовниками або значення таких соціальних чинників, як соціальна дистанція та вік, у використанні форм звертання. Ще 1958 року дві публікації засвідчили початок нового етапу у вивченні дискурсу. Однією з них була стаття Р. Брауна й А. Гілмана Займенники влади та солідарності, яка значною мірою заклала теоретичне підґрунтя цього дослідження (Brauns, Gilmans 2003: 124–147).

Аналіз спонтанного мовлення має вирішальне значення для вивчення етнографії мовлення. Ця стаття ґрунтується на дослідженні, проведеному в численних школах Латвії. Авторка сама є вчителькою, тому може безпосередньо проводити спільні неупереджені спостереження за повсякденним спілкуванням між учнями, учителями та адміністрацією школи.

202

KALBOS KULTŪRA | 82

Мета цієї статті — дослідити різноманітність форм звертання у школі, зосередивши увагу на традиційних формах, які передавалися з покоління в покоління, а також на тих, які можна вважати новаторськими для мови. У статті також аналізуються симетрія та асиметрія форм звертання між мовцями різних рівнів у школі.

Дослідження ґрунтується на анкетах, заповнених 718 учнями, 125 учителями з 11 шкіл і 48 директорами з 48 інших шкіл. Було опитано учнів і вчителів з усіх регіонів Латвії. Більшість учнів мешкає у містах і селищах (562), і лише 153 — у сільській місцевості. Анкети учнів було згруповано за віком респондентів. До однієї групи увійшли респонденти віком 10–14 років, до іншої — 15–19 років (див. рис. 1).

РИСУНОК 1. Кількість опитаних учнів відповідно до їхнього віку

ОГЛЯД МОДЕЛЕЙ ЗВЕРТАННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ В ЛАТВІЇ В МИНУЛОМУ

Спосіб звертання до людей і форми звертання відображають час, у якому ми живемо, наші національні традиції та культуру, характерні риси нашого етносу. Мови світу демонструють різні стратегії встановлення ввічливих і

A. BLŪMANE. Sociolinguistic analysis of address usage in general educational institutions in Latvia

203

шанобливих стосунків. Дослідники мов дійшли висновку, що нації мають як спільні риси, так і відмінності у використанні форм звертання (Braun 1988; Brauns, Gilmans 2003; Ervina-Tripa 2003).

Кожна нація має власні моделі звертання історичного походження, хоча з часом вони можуть змінюватися. Однією з особливостей будь-якої системи звертання є можливість передавати її кожному новому поколінню. Американський лінгвіст Е. Сепір уважно досліджував зв’язки між мовою, з одного боку, та соціальними чинниками й культурою — з іншого. Суть гіпотези Сепіра—Ворфа полягає в тому, що мова визначає норми мислення й поведінки. Кожна мова формує у своїх носіїв власне специфічне розуміння дійсності (Sepīrs 1999: 87). Також R. Brown і A. Gilman досліджували вживання особових займенників thou і you у різних країнах і дійшли висновку, що семантика займенників та їхнє стилістичне вживання визначаються мовою, у якій їх використовують (Brauns, Gilmans 2003).

Цілком імовірно, що використання зменшувальних форм (Peļuks, Lāčuks, Saldumiņš, Miļums, Smieklņš, Pekucītis, Gundiņ, Jānīt, Pauliņ) у спілкуванні між учнями й учителями, а також використання назв тварин, птахів, рослин і дерев (Briedis, Lapsa, Gliemezis, Žubīte, Cielava, Gulbis) як прізвиськ у спілкуванні учнів пов’язані з давніми мовними традиціями латвійського народу. Прізвиська учнів докладніше проаналізовано у статті A Nickname to Every Student? (Blūmane 2008). Оскільки на території Латвії завжди проживало багато інших народів, їхні культури також залишили сліди у вживанні латиської мови та форм звертання. Саме тому важко відокремити характерні для латвійського етносу особливості вживання звертань від запозичень з інших етносів. Відправним матеріалом може слугувати фольклор. Нині матеріали латвійського фольклору є джерелом для реконструкції етнічних традицій уживання форм звертання та пов’язаних із ними звичаїв.

Зміни історичної та політичної ситуації в Латвії також вплинули на вживання форм звертання. Наприклад, існує значна різниця між формами звертання, обраними наприкінці 19^th століття, коли титули були широко вживані між соціальними класами, і тими, що використовувалися у 20-х і 30-х роках 20^th століття, коли Латвія була незалежною державою. Ось кілька прикладів звертань у листах, написаних 1899 року: Viņa Augstībai kņazam / firstam / hercogam N. N. («Його Високості великому князеві / князеві / графові N. N.»); Viņas Augstībai kņazienei / firstienei / hercogienei («Її Високості

204

KALBOS KULTŪRA | 82

великій герцогині / княгині / графині»); Grafiem, baroniem un fon kungiem (muižniekiem) («графам, баронам і панам фон (поміщикам)»); Viņa Godībai grāfam («Його Вельможності графові»); Augstdzimušam un dižciltīgam baronam N. N. kungam («високородному й шляхетному баронові панові N. N.»); Augstigodājamai dižciltīgai baronietei fon N. N. kundzei («високоповажній шляхетній баронесі фон N. N.»); Augstigodāmajam barona fon N. N. lielkungam / lielmātei («високоповажному баронові фон N. N., володарю маєтку / баронесі фон N. N., володарці маєтку»). Найхарактернішими формами звертання у 20-х і 30-х роках 20^th століття були kungs / kundze («пане/пані»). До людей також зверталися за назвою їхнього хутора, оскільки дуже часто хутір і його власник мали однакову назву. Форми звертання, уживані у 40-х — до кінця 80-х років 20^th століття (biedrs («товариш»), biedri («товариші»), pilsonis («громадянин»), pilsoņi («громадяни»)) значно відрізняються від тих, що використовувалися на початку 21^st століття, коли вплив англійської мови особливо помітний у способах уживання звертань молоддю. За радянських часів у Латвії існувала єдина форма звертання, встановлена владою: biedri, biedre («товариш» — для чоловіків і жінок), яку використовували окремо або разом з ім’ям, прізвищем, професійним чи почесним титулом особи (Blinkena 1968: 4). Слово kungs («пан»), як і литовське слово ponas, було витіснене з офіційного спілкування. Його замінило слово «товариш» — draugas литовською та biedrs латиською. Останні дослідження показали, що слово kungs у латиській мові вживається значно частіше, ніж ponas у литовській (Kvašīte, Čepaitiene, Župerka 2003: 11). Аналізуючи анкети, заповнені вчителями й директорами шкіл, можна стверджувати, що такі форми звертання, як biedri, biedre, pilsonis, pilsone, більше не використовуються. Форми звертання, вживані в Латвії у 20-х і 30-х роках, як-от прізвище + kungs, прізвище + kundze, набувають популярності.

Отже, політична система залишає свій слід у вживанні форм звертання. Однак між двома згаданими вище періодами немає чітких меж, хоча основні тенденції в уживанні звертань у ці періоди все ж можна простежити. З огляду на наведені умови можна передбачити форми звертання та моделі, що використовуються в сучасній школі.

Школа є цікавим середовищем для дослідження, адже це місце, де давні мовні традиції поєднуються з новаціями. До давніших традицій латиської мови належить різноманітне використання зменшувальних форм — як за їхнім лексичним значенням, так і за формою — усіма віковими групами, зокрема учнями,

A. BLŪMANE. Sociolinguistic analysis of address usage in general educational institutions in Latvia

205

а також уживання професійного титулу skolotāj (учитель) і director (директор), які історично використовувалися як форми звертання skolmeistara kungs / kundze («пан учитель / пані вчителька»). Займенник Jūs («ви») також має давні мовні традиції в латиській мові. Професор Латвійського університету Андрејѕ Вайсберґс вважає, що tu («ти») і jūs («ви») цінні для нашої мови, оскільки дають змогу виражати відтінки значень. За допомогою tu або jūs ми можемо виявляти емоції, принижувати або вшановувати співрозмовника. Мова дуже тонка. Якби ці форми не мали жодного значення, мова від них відмовилася б (Puķe 2000: 15).

УЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ TU І JŪS У ЛАТИСЬКІЙ МОВІ

Як нововведення в латиській мові можна згадати розширення вживання займенника tu у ситуаціях, де ще кілька десятиліть тому вживали шанобливу форму звертання Jūs. Молодші мовці воліють звертатися до своїх учителів або класних керівників займенником tu. Коливання у вживанні tu і jūs трапляються й серед дорослих, причому не лише в школі. Іноді в інтерв’ю для журналів і газет, на телебаченні та радіо відступають від усталеної форми звертання Jūs (Lauze 2003: 344; Ernstsone 2005: 27). Отже, трапляються ситуації, коли люди, які мало знайомі або зовсім не знайомі між собою, вирішують взаємно вживати форму tu. Вони не дотримуються ієрархії віку й соціального статусу, якої досі суворо дотримувалися. Подібні спостереження можна зробити щодо спілкування в шкільному середовищі між учителями й директором, а іноді й між учнями та вчителями. Які можуть бути причини цього явища в Латвії? Одна з причин — вплив інших культур, адже є народи, які відмовилися від одного із займенників; наприклад, в англійській мові займенник однини thou давно зник і вживається лише в архаїчному стилі. Іншою причиною може бути хвиля демократизації суспільства, що почалася в Латвії приблизно 1990 року.

Усі мовці в Латвії час від часу вагаються, обираючи між tu і jūs, особливо коли спілкування відбувається в неформальній обстановці, а адресант і адресат не настільки близькі

206

KALBOS KULTŪRA | 82

щоб уживати форму звертання Tu. Ввічливість, доброзичливі стосунки, влада, солідарність — це критерії, що визначають вибір займенників tu або jūs. Можна погодитися з думкою мовознавця А. Вайсберґса: якщо сумніваєтеся, безпечніше вжити форму звертання Jūs.

У латиській мові займенник Jūs має давню традицію вживання, що сягає кількох століть. Займенник Jūs має в мові велику цінність, оскільки ця форма звертання дає змогу виявляти повагу, дистанціюватися від іншої людини, а також переходити до вживання tu, яке в латиській мові передає взаємну близькість і дружність. В останньому неможливо в мовах, де цієї форми немає. Уживання займенника tu можна вважати засобом спілкування з обмеженими можливостями виражати соціальні нюанси й відмінності.

МОДЕЛІ ЗВЕРТАННЯ

Серед молоді дуже популярні різноманітні прізвиська й фонетичні видозміни імен або прізвищ, наприклад, Siņča, Sindžs, Eļuka, Antrucīte, Lindočka, Santočka, Arčiks, Ārčijs, Zaņuks, Megucis, Ilžuks, Renčs, Ginčs, Janka, Jaņķels, Valčs, Kalvels, Dančiks, а також скорочені форми особових імен, наприклад, Rēne (від імені Renāte), Sola (від Solveiga), Mona (від Monika), Rūža (від Rudīte). Оскільки анкету потрібно було заповнювати письмово, вона підтвердила надзвичайно сильний вплив англійської мови на написання й вимову цих імен, наприклад, Pingy, Snoopy, W-man, Henrix, Džonis, Džastons.

Найчастіше в школах Латвії вживаються номінальні й займенникові форми звертання: ім’я, прізвисько, асоціативне прізвисько (фонетична видозміна імені або прізвища), скорочена форма імені або прізвища, уживання самого прізвища (дуже популярна форма звертання серед осіб віком 15–19 років), уживання імені та по батькові, зменшувальна форма імені або прізвища, інверсія у звертанні (meit («доню»), dēls («сину»)), комбіновані форми звертання: вигук + звертання, kolēģīt («колего») + Tu, kolēģīt + Jūs, draugs (‘friend’) + Tu, Jūs + the name, skolotāj (‘teacher’) + the name, skolotāj + the surname, direktor (‘principal’) + the surname, director + the name та інші подібні форми. Іноді обрану форму звертання вказує дієслівна форма, наприклад, lūdzu, pasakiet! («скажіть, будь ласка!»).

A. BLŪMANE. Sociolinguistic analysis of address usage in general educational institutions in Latvia

207

Також використовуються форми третьої особи. Якщо людина не впевнена у близькості взаємин, до співрозмовника звертаються у формі третьої особи однини (Lauze 2004: 28). Автор цієї статті спостерігав такі форми звертання у спілкуванні між учителями під час перерв або коли викладач вітає аудиторію.

У школі правила кореляції реалізуються як на вертикальному, так і на горизонтальному рівнях. Вертикальна відносність виявляється у дії принципів влади, горизонтальна — у кооперативних зв’язках. Вертикальний вимір реалізується у взаєминах між учнем і вчителем, учнем і директором, учителем і директором; горизонтальний — між учнями або вчителями. Вертикальна модель звертання використовується переважно в офіційному спілкуванні, а горизонтальна — у неформальному. Варіації форм звертання найчастіше виявляються на горизонтальному рівні.

Форми звертання між учителем і директором здебільшого асиметричні. Учителі звертаються до директора такими формами, як ви, директоре (директор), ви + прізвище. Натомість директори звертаються до вчителів на ім’я, вживаючи до них форму ти, що вказує на ієрархію та соціальну дистанцію (див. рисунки 2, 3 і 4).

РИСУНОК 2. Форми звертання, які директор школи використовує щодо молодих учителів

208

KALBOS KULTŪRA | 82

РИСУНОК 3. Форми звертання, які директор школи використовує щодо старших учителів

РИСУНОК 4. Форми звертання, які вчителі використовують щодо директора школи

Учні віком 10–14 років звертаються до однокласників переважно на ім’я, на прізвисько та за допомогою займенника другої особи однини tu. 85% підлітків цієї вікової групи використовують ім’я. Форми звертання, уживані в шкільні роки, назавжди зберігаються у взаємному спілкуванні. Коли однокласники та друзі зустрічаються через багато років, у неформальному спілкуванні вони вживають давні форми звертання.

Серед підлітків віком 15–19 років переважають такі форми звертання: ім’я, прізвисько (у 66% випадків) і займенник другої особи однини tu. Досить часто учні використовують зменшувальні форми, утворені від особових імен.

A. BLŪMANE. Sociolinguistic analysis of address usage in general educational institutions in Latvia

209

Для спілкування між учнем і вчителем у більшості випадків використовується асиметрична модель звертання. Найуживанішим словом, яким учні віком 10–14 років звертаються до своїх учителів, є skolotāj («учителю») (37%); звертання you вживається не так часто (25%) (див. Figure 5).

З дорослішанням учнів (15–19 років) тенденція до частішого використання взаємно симетричних форм звертання між учителем і учнем посилюється. 19% опитаних учнів звертаються до вчителя, використовуючи форму звертання skolotāj («учителю») + the first name. Мовознавиця L. Lauze (Lauze 2002: 31–32) дійшла подібних висновків. Однак асиметрична модель звертання спостерігається частіше. Відносини You – you трапляються лише у 19% випадків.

У стосунках між учителями найчастіше використовуються симетричні форми звертання, хоча у стосунках між старшим і молодшим колегами спостерігається асиметрія. Особливо виразною асиметрія є у стосунках між учителями, які раніше обоє перебували у відносинах учня й учителя. Колишні учні ставляться з повагою до своїх колишніх учителів.

Форми звертання у школі істотно змінилися. Це особливо помітно у вживанні tu і jūs, а також у розмаїтті й уживанні фонетичних модифікацій прізвиськ, імен та прізвищ.

Молодь вільно обирає форми звертання, і цей вибір відкритий до впливу інших культур. У спілкуванні між учнями й учителями використовуються асиметричні форми звертання, що виражають дистанцію та повагу до вчителя. Використання симетричних форм у спілкуванні між учнем, учителем і директором свідчить про відкритість учителів до нових тенденцій у мові й освіті.

Система звертань у школі складається з численних різноманітних форм. Вибір варіанта звертання залежить від мовних традицій, соціального етикету та інших соціальних чинників. Вік є вирішальним чинником, що визначає поведінку мовців під час звертання у школі. Гендер у цьому аспекті не має істотного значення, особливо серед учнів. Найважливішим чинником вибору мовних засобів у спілкуванні між учнями, учителями й директорами шкіл є ступінь знайомства. Що краще мовець знає адресата, то невимушеніше й вільніше він ставиться до вибору мовних засобів. Жодна із зазначених вище соціальних груп не має бездоганної компетентності у звертанні, адже кожна людина — індивідуальність. Це стосується обох учасників спілкування: мовця й адресата.

A. BLŪMANE. Sociolinguistic analysis of address usage in general educational institutions in Latvia

211

REFERENCES

Blinkena A. 1968: Dažas domas par uzrunas veidu mūsu sabiedrībā. – Padomju Jaunatne 27. apr., 4 lpp.

Blūmane A. 2006: Uzrunas formu izvēle skolēnu un skolotāju saziņā. – Vārds un tā pētīšanas aspekti: rakstu krājums 10, Liepāja: LiePA, 141–149.

Blūmane A. 2006: Uzrunas formu izvēle izglītības iestādē: pedagogu viedoklis. – Artura Ozola dienas konference 17. – 18. martā, R.: LU Filoloģijas fakultāte Baltu valodu katedra, 7 lpp.

Blūmane A. 2008: Vai katram skolēnam pa iesaukai? – Letonikas otrais kongress. Kurzemes novada kultūrvēsturiskais mantojums, tā izpēte un saglabāšana, Liepāja: Liepājas Universitāte, 18–29.

Braun F. 1988: Terms of address: Problems of patterns address usage in various languages and cultures, Berlin: de Gruyter.

Brauns R., Gilmans A. 2003: Solidar itātes un varas vietniekvārdi. – Kentaurs 30, R.: Minerva, 124–147.

Burkovska I. 2001: Tu vai jūs? – Diena 18. febr., 14 lpp.

Ernstone V. 2005: Solidar itāte un demokrātija: uzrunas lietojums elektroniskajos plašsaziņas līdzekļos. – Valodas prakse: vērojumi un ieteikumi. Nr. 1. Rīga: LU Akadēmiskais apgāds, 24–30.

Erviņa-Tripa S. 2003: Sociolingvistiskie likumi uzrunas formu izvēlē. – Kentaurs 30, R.: Minerva, 106–123.

Kvašīte R., Čepatiene G., Župerka K. 2003: Valodas un rakstniecības stilistiskā savdabība kā tautas vēstures sekas (lietuviešu un latviešu paralēles). – Linguistica Lettica 12, R.: Latviešu valodas institūts, 105–115.

Lasila S. 1994: Jaunā zelta uzvedības grāmata, Rīgā: Sprīdītis.

Lauze L. 2002: Vietniekvārdu tu un jūs lietojums jauniešu vērtējumā. Valoda – 2002. Valoda dažādu kultūru kontekstā: Humanitārā fakultāte zinātniskie lasījumi: 1. daļa. – Valodas lingvistiskie aspekti, Daugavpils: Saule, 29–34.

Lauze L. 2003: Uzrunas lietojums radio. – Vārds un tā pētīšanas aspekti: rakstu krājums 7, Liepāja: LiePA, 341–349.

Lauze L. 2004: Ikdienas saziņā: vienkāršs teikums latviešu sarunvalodā, Liepāja: Liepājas Pedagoģijas akadēmija.

Puķe I. 2000: Es šaubos – tātad lietošu jūs? – Diena 19. febr., 15 lpp.

Sepīrs E. 1999: Valodniecība kā zinātne. – Kentaurs 18, R.: Minerva, 87 lpp.

Universal (vispārīgs) vēstulnieks jeb priekšzīmju grāmata, kā jāraksta, 1899: Rīga: Jakobsona.

Gauta 2009 11 02

212

KALBOS KULTŪRA | 82

SOCIOLINGVISTINĖ LATVIJOS BENDROJO LAVINIMO ĮSTAIGOSE VARTOJAMŲ KREIPIMOSI FORMŲ ANALIZĖ

Santrauka

Mokyklose ir bendrojo lavinimo įstaigose vartojamos kreipimosi formos daugiausia lemia komunikacijos ir tarpusavio supratimo sėkmę. Kreipimosi formos sociolingvistikoje neapsiriboja šauksmininko linksniu vartojamais daiktavardžiais, bet apima įvardžius ir asmens pareigas, vardą bei pavardę nusakančias žodžių grupes. Juos tiriant svarbu atsižvelgti į visuomenėje vyraujančias etiketo normas, komunikacijos simetriją ir asimetriją, vertikalųjį ir horizontalųjį komunikacijos lygmenį bei oficialųjį ir neoficialųjį kalbos stilių.

Šiame tyrime remiamasi 718 mokinių, 125 mokytojų bei 48 mokyklų direktorių apklausų duomenimis. Dauguma mokinių (562) gyvena miestuose ir miesteliuose. Mokinių anketos suskirstytos pagal amžiaus grupes: 10–14 ir 15–19 metų.

Tyrimo rezultatai atskleidė, kad daugumoje mokyklų bendravimas tarp mokinių ir mokytojų yra formalus, tai atspindi kreipimosi formų vartoseną. Kreipiantis į mokytoją, vyrauja forma skolotāj (mokytojas) + pavardė ir panašios formos. Tarp mokinių vyrauja vardažodinės kreipimosi formos, tokios kaip vardas, pravardė, asociatyvi pravardė (fonetiškai modifikuotas vardo ir pavardės garsų junginys), tik pavardė. Pastaroji būdinga 15–19 metų jaunuoliams. Mokyklų bendruomenėse pasitaiko ir tokių kreipimosi formų, kaip vardas ir tėvavardis, mažybinė vardo ir pavardės forma, jaustukas + kreipinys, kolēģīt (kolega) + tu, kolēģīt (kolega) + Jūs, draugs (draugas) + tu, Jūs + vardas, skolotāj (mokytojas) + vardas, direktor (direktorius) + pavardė, direktor (direktorius) + vardas ir t. t.

Jaunimo vartojamos kreipimosi formos laisvesnės, dažnai veikiamos kitų kultūrų. Asimetriška komunikacija tarp mokinių ir mokytojų dažniausiai rodo didesnę distanciją bei pagarbą mokytojui. Simetriškų formų vartojimas tarp skirtingų lygmenų rodo mokytojo atvirumą naujiems kalbos ir švietimo polinkiams. Pastebėtas vyresniųjų klasių mokinių (19 proc.) polinkis bendraujant su mokytoju vartoti tokią kreipimosi formą: skolotāj (mokytojas) + vardas.

Asimetriškos kreipimosi formos būdingos jaunesniųjų ir vyresniųjų mokytojų bendravimo situacijoms bei pokalbiams tarp mokyklos direktoriaus ir mokytojo.

ANDA BLŪMANE

Liepājas Universitāte

Lielā iela 14

Liepāja LV-3401 Latvia

[email protected]

A. BLŪMANE. Sociolinguistic analysis of address usage in general educational institutions in Latvia

213