У статті розглянуто потенціал регіоналістичних досліджень в освіті майбутніх учителів, а також подано окремі рекомендації щодо використання регіоналістичних досліджень для урізноманітнення змісту інтегрованих навчальних предметів у компетентнісно орієнтованій освіті, упровадження якої розпочато в освітній системі Латвії.
Мета статті: на основі лінгвістичного дослідження Південної Курземе надати рекомендації щодо творчого використання результатів цих досліджень в освіті майбутніх учителів, розвиваючи їхні наскрізні вміння.
Завдання статті: 1) оцінити потенціал проведених до цього часу досліджень мови Південної Курземе для освіти майбутніх учителів гуманітарного напряму; 2) навести окремі приклади й розкрити потенціал регіоналістичних досліджень для урізноманітнення змісту інтегрованих навчальних предметів у новій моделі навчання.
У вступі описано актуальність статті, її мету, методи дослідження та завдання. У першій частині «Дослідження мови Південної Курземе в освіті майбутніх учителів гуманітарного напряму» подано огляд регіоналістичних досліджень у Лієпайському університеті й описано, як формувати інтерес майбутніх учителів до регіоналістичних досліджень. У другій частині статті «Потенціал регіоналістичних досліджень у розробленні змісту інтегрованих навчальних предметів» подано окремі рекомендації щодо включення регіоналістичних досліджень до змісту інтегрованих навчальних предметів. Наприкінці наведено основні висновки та рекомендації.
АНОТАЦІЯ
У статті розглянуто потенціал регіональних досліджень у підготовці майбутніх учителів, а також наведено окремі рекомендації щодо використання регіональних досліджень для урізноманітнення
1 Статтю підготовлено в межах проєкту Державної дослідницької програми «Латиська мова» (№ VPP-IZM-2018/2-0002).
BENDRINĒ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 2
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 2
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
змісту інтегрованих предметів у компетентнісній освіті, упровадження якої розпочалося в латвійській системі освіти.
Мета статті — після оцінювання наявних досліджень мови Південного Курземе надати рекомендації щодо включення результатів цих досліджень в освіту учнів і майбутніх учителів шляхом розвитку їхніх наскрізних умінь.
Завдання статті: 1) оцінити потенціал проведених дотепер досліджень Південного Курземе для підготовки майбутніх учителів гуманітарних дисциплін; 2) визначити потенціал регіональних досліджень для урізноманітнення змісту інтегрованих предметів у новій моделі навчання, навівши окремі приклади.
У вступі описано актуальність, мету, методи дослідження та завдання статті. У першій частині статті «Дослідження мови Південного Курземе в підготовці майбутніх учителів гуманітарних дисциплін» подано огляд регіональних досліджень у Лієпайському університеті й описано, як слід заохочувати інтерес майбутніх учителів до регіональних досліджень. У другій частині статті «Потенціал регіональних досліджень у розробленні змісту інтегрованих предметів» наведено окремі рекомендації щодо включення регіональних досліджень до змісту інтегрованих предметів. Наприкінці статті подано основні висновки та рекомендації.
ВСТУП
Актуальність дослідження зумовлена змінами в системі освіти Латвії та реалізованим Державним центром змісту освіти проєктом «Компетентнісний підхід у змісті навчання» (PI 2019), метою якого є «розробити, апробувати та послідовно впровадити в Латвії такий зміст загальної освіти й підхід до навчання від дошкільного віку до середньої школи, щоб учні здобували знання, уміння й ставлення, необхідні для життя в сучасному світі» (див. PP 2019). Компетентнісний підхід передбачає сприяння інтеграції галузей, а також розв’язання відповідно до віку учнів комплексних завдань із використанням різноманітних ресурсів і зменшенням відокремленості навчальних предметів.
З новою моделлю змісту навчання узгоджуються програми підготовки вчителів, тому з 2020 року в Лієпайському університеті (далі — LiepU) також розпочато апробацію нової моделі навчання для підготовки вчителів різних предметів. Навчання майбутніх учителів латиської мови та літератури також передбачає інтеграцію аспектів кількох гуманітарних наук в одному навчальному курсі; наприклад, регіоналістика (діалектологія) входить до навчального курсу «Соціальні та регіональні аспекти латиської мови та літератури», у межах якого потрібно розвивати дослідницькі навички для вивчення певного соціолекту або регіолекту,
BENDRINĖ KALBA 94 (2021) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204
Page 3
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 3
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
вивчаючи належність мовного колективу локального середовища до соціальної або територіальної групи та формуючи зацікавлене ставлення до різних мовних варіантів.
Актуальність регіоналістичних досліджень в освітньому контексті визначає також Конвенція ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини: нематеріальною культурною спадщиною є також усні традиції та форми їх вираження, зокрема мова як носій нематеріальної культурної спадщини (Konv.NKMS 2003; NKML 2016). Відповідно до Конвенції нематеріальну культурну спадщину потрібно не лише документувати, досліджувати, зберігати й охороняти, а й популяризувати та передавати наступним поколінням, особливо за допомогою формальної та неформальної освіти. Станом на 2021 рік до Переліку цінностей нематеріальної культурної спадщини Латвії від регіону Dienvidkurzemes внесено лише традиційний культурний простір Rucavas, який охоплює кілька сфер, зокрема мову як носій нематеріальної культурної спадщини (RTK 2018).
Питання регіональної ідентичності актуалізувала також адміністративно-територіальна реформа Латвії (Закон про адміністративні території та населені пункти набрав чинності 23 червня 2020 року), яка в процесі створення більших, економічно потужніших країв і визначення їхніх меж спричинила дискусії також щодо збереження ідентичності жителів культурно-історичних країв. Водночас президент Латвійської держави Egils Levits запропонував розробити також «Закон про історичні землі латишів», наголосивши: «Кожна історична земля латишів має власні унікальні й відмінні риси латиськості, традиції, мовні різновиди, а також самобутнє культурно-історичне середовище. Різноманіття рис латиськості, дві традиції латиської літературної мови, культурно-історичне середовище історичних земель латишів і підтримувані місцевими громадами культурні простори, що сприяють їхній життєздатності, є спільним надбанням латиської нації, яке має підтримуватися й розвиватися на державному рівні» (Levits 2020a).
Мета статті. Спираючись на лінгвістичне дослідження Dienvidkurzemes, надати рекомендації щодо творчого використання результатів цих досліджень у підготовці майбутніх учителів, розвиваючи наскрізні навички. Для порівняння використано результати дослідження «MundART WERTvoll. Lebendige Dialekte an Bayerischen Schulen» (2019), проведеного в Німеччині (Баварії), у якому узагальнено як теоретичні засади, так і розроблено й адаптовано методику творчого використання діалектних матеріалів у школах, зокрема міських, наприклад у таких навчальних програмах, як «Діалектна лексика», «Театр», «Література і творче письмо», «Географія діалектів» (Dialektgeographie), «Творчий дизайн» (Kreatives Gestalten), «Музика», «Кулінарія» (див. MundART WERTvoll 2019).
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 4
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 4
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
Завдання статті: 1. Оцінити потенціал проведених досі досліджень мови Dienvidkurzemes у підготовці майбутніх учителів гуманітарних дисциплін; 2. На окремих прикладах розкрити потенціал регіоналістичних досліджень для урізноманітнення змісту інтегрованих навчальних предметів у новій моделі навчання.
У статті використано матеріали говірок Dienvidkurzemes другої половини XX століття та початку XXI століття:
1) Розшифрована частина матеріалів експедицій LiepU Kurzemes Humanitārā institūta в Rucava та Sventāja (2004–2005), Rucava (2006–2007), Nīca (2008–2009, 2011), Virga та Bunka (2012), Bārta (2013–2014), Priekules novads (2018) (картотека регіоналізмів, рукописи текстів), а також тексти говірок Dienvidkurzemes, опубліковані у виданнях «Mana novada valoda: Lejaskurzeme» (2004), «Rucavā, tur Paurupē… Etnogrāfija, folklora, valoda» (2007, 2-ге вид. 2008), «No Sventājas līdz Ancei: Latviešu izloksnes Rietumkurzemes piekrastē 20. gs. beigās / 21. gs. sākumā» (2008);
2) Картотека регіоналізмів Інституту латиської мови Латвійського університету (далі – LU LaVI), у якій представлені всі говірки Dienvidkurzemes (понад 510000 одиниць);
3) Дослідження «Avoti vēl neizsīkst: Latviešu valodas dialekti 21. gadsimtā» (2016), опубліковане в межах проєкту LU LaVI «Latviešu valodas dialekti 21. gadsimtā: sociolingvistisks aspekts», яке містить близько 70 сторінок текстів Bārta та Rucava.
Інформанти другої половини XX століття та XXI століття лише частково відповідають ознакам інформанта традиційної діалектології. Навіть належність інформанта старшого покоління лише до одного волостного округу (говірки) вже неможлива: батьківська родина переїхала або була переселена (на це особливо вплинули завершення Другої світової війни в Курземе, а також колективізація, перехід із хуторів до центру села), інформант здобув освіту в міській середній школі чи вищому навчальному закладі, працював у місті тощо. Для збирання матеріалів використовували переважно соціолінгвістичні методи: опитування, інтерв’ю. Під час експедицій Kurzemes Humanitārā institūta у XXI столітті в кожному волостному окрузі (говірці) також брали інтерв’ю у працівників культури й освіти, краєзнавців, керівників і учасників фольклорних та етнографічних колективів.
Методи дослідження:
1) Аналіз документів у контексті регіоналістичних досліджень. Щоб з’ясувати поділ навчальних предметів на галузі навчання, розроблений у межах проєкту «Skola 2030», а також основні положення щодо сутності компетентнісного підходу та міжпредметних зв’язків, було проаналізовано навчальний зміст, методичні рекомендації та матеріали, розміщені на вебсайті проєкту. Щоб з’ясувати роль регіоналістичних
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 5
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošō skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 5
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
аспектів у новій моделі освіти майбутніх учителів, було проаналізовано матеріали професійної бакалаврської програми навчання «Учитель» у межах проєкту LiepU ESF №8.2.1.0/18/I/002 «Скорочення фрагментації навчальних програм у LiepU». Визначено тематичні групи змісту, у яких можливе використання матеріалів регіоналістики для урізноманітнення змісту інтегрованих навчальних предметів;
2) Якісний аналіз діалектних матеріалів. Після визначення тематичних груп навчального змісту (наприклад, одяг, їжа, роботи та знаряддя праці, назви рослин і тварин) із колекцій матеріалів мови Південного Курземе (див. опис джерел мовного матеріалу) відібрано зразки лексики цих груп і діалектних текстів.
1. ДОСЛІДЖЕННЯ МОВИ ПІВДЕННОГО КУРЗЕМЕ В ОСВІТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНОГО НАПРЯМУ
Valsts pētījumu programmas „Latviešu valoda” (2018–2021) apakšprojektā „Reģionālistika” turpināta Dienvidkurzemes izlokšņu izpēte, kas LiepU sadarbībā ar LU Latviešu valodas institūtu (turpmāk – LU LaVI) norit jau 20 gadu. Tas nebūtu iespējams bez pētnieku (Brigita Bušmane, Benita Laumane, Liene Markus-Narvila, Ieva Ozola u. c.) sadarbības ar studentiem, skolotājiem, bibliotekāriem, Dienvidkurzemes novadpētniekiem un citiem pētniecībā ieinteresētiem entuziastiem. Piem., Baltijas jūras piekrastes izlokšņu tekstu krājumā „No Sventājas līdz Ancei: Latviešu izloksnes Rietumkurzemes piekrastē 20. gs. Beigās / 21. gs. sākumā” (NSLA 2008) publicēto izlokšņu tekstu vākšanā un atšifrēšanā piedalījušies 26 Liepājas studenti. Šādu pētījumu dalībniekiem tas bieži ir personiski nozīmīgs darbs, jo saistās ar dzimtās vietas izloksni kā paša pētījuma dalībnieka lokālās identitātes iezīmi. Blakus zinātniskam devumam šādi pētījumi stiprina katra pētījuma dalībnieka identitāti un pašvērtējumu. Studenti gūst apliecinājumu, ka arī paši ir unikālu zināšanu avots, un tas dod papildu motivāciju studijām.
Насамперед студенти мають здобути базові знання та розуміння регіонального поділу латиської мови, знайти відповіді на основні запитання: «Що таке діалект, що таке говірка, чому вони виникли, чи існують досі тощо». Отже, слід з’ясувати основні поняття. Для цього корисні не лише академічні дослідження латиської діалектології, наприклад праця Марти Рудзіте «Латиська
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 6
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 6
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
dialektoloģija” (1964), „Darbi latviešu dialektoloģijā” (2005), bet arī elektroniskie mācību izdevumi, piem., Latviešu valodas aģentūras izdevumi „Latviešu valodas rokasgrāmata” (VRGr), kurā ir dialektoloģijai veltīta daļa, „E-pupa” – elektroniskā latviešu valodas vārdnīca (sk. E-pupa) u. c. Šo resursu radīšanā piedalījušies nozares pētnieki un docētāji, resursi paredzēti galvenokārt skolēniem un citiem interesentiem, bet raksta autoru akadēmiskā darba pieredze liecina, ka tie noteikti izmantojami topošo skolotāju studijās: lai noskaidrotu un nostiprinātu pamatjēdzienus, pārbaudītu kompetenci, veicot testus un uzdevumus.
Матеріали експедицій є основою для описів говірок, груп говірок і діалектів, у яких розглядають основні лексичні, фонетичні, морфологічні, а поки що рідше — синтаксичні особливості. Працюючи в польових дослідженнях разом із досвідченими дослідниками, студенти опановують інтерв’ювання, анкетування та інші способи збирання мовних матеріалів. На жаль, у новій навчальній програмі підготовки вчителів латиської мови та літератури не передбачено часу (кредитів) на практикум із діалектології; також через брак часу буде складно запланувати завдання, пов’язані з практикою польових досліджень, у курсі «Соціальні та регіональні аспекти латиської мови та літератури». У спорідненому навчальному курсі «Латиський фольклор» серед практичних завдань передбачено лише невеликий збір фольклорних матеріалів. Тому, оцінюючи зміст розроблених нових навчальних курсів, а також баланс теорії та практики в них, необхідно обговорити збільшення частки форм навчання, заснованих на практичній роботі.
Як свідчить карта LVDAf III (див. рис. 1), охоплення опублікованими описами говірок і ширшими дослідженнями досі є нерівномірним по всій Латвії, тому це може спонукати майбутніх учителів як до власної роботи під час навчання, так і до заохочення учнів у подальшій професійній діяльності. Значне охоплення Південного Курземе на цій карті є також результатом досліджень LiepU та залучення студентів, однак і тут є малодосліджені говірки: наприклад, про говірку Дуніки поблизу кордону з Литвою немає ані опису, ані ширших опублікованих чи неопублікованих досліджень.
У XXI столітті зростає використання соціолінгвістичних методів і прийомів; наприклад, діалектологи LU LaVI реалізували проєкт «Діалекти латиської мови у XXI столітті: соціолінгвістичний аспект» (2013–2016), який є першим масштабним дослідженням життєздатності діалектів у Латвії із соціолінгвістичним спрямуванням (див. Stafecka, Markus-Narvila 2016). Це дослідження передбачало лише окремі кейс-стаді: було сформовано вибірку говірок, у якій Південне Курземе представляли дві говірки — Барта та Руцава. Було отримано не лише зразки мовлення різних поколінь, а й з’ясовано ставлення мешканців до рідної говірки як знака власної ідентичності, досліджено вживання говірки в різних видах спілкування
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 7
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 7
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
у ситуаціях, зв’язок життєздатності говірки з центрами господарського й культурного життя — школою, закладами культури, церквою. Оскільки в Латвії досі майже не досліджували мовлення людей різних поколінь на території традиційних говірок, у проєкті зафіксовано й пояснено відмінності між мовленням різних поколінь. Вивчено динаміку говірок, з’ясовано, які характерні для говірки особливості збереглися в мовленні всіх поколінь, а також наскільки мовцям знайомі слова, зареєстровані в цих говірках у середині 20 ст. — під час анкетування латиських мовних діалектів (зразки анкет див. Stafecka, Markus-Narvila 2016: 501–510). У Литві таке соціолінгвістичне дослідження, що охопило всі пункти говірок (проєкт «Šiuolaikiniai geolingvistikos tyrimai Lietuvoje: punktų tinklo optimizacija ir interaktyvioji tarminės informacijos sklaida» (2010–2013)), здійснив Інститут литовської мови: визначено сильні, слабкі та вже зниклі пункти говірок, формування регіолектів і регіональних стандартів (Mikulėnienė, Meiliūnaitė 2014).
РИС. 1. Карта опублікованих описів говірок і ширших досліджень (LVDAf 2013: III карта, 198).
Діалектологія (геолінгвістика) 21 ст. є ще багатограннішою, тому впровадження нових методів у латиську діалектологію дало б змогу зробити ознайомлення з діалектами та їх дослідження в навчальних програмах цікавішими як для студентів, які вміють розмовляти якоюсь говіркою, так і для тих, чиї родинні зв’язки з традиційними говірками вже не є живими. Одним із таких методів є перцептивна діалектологія (у 21 ст. її вже застосовують у литовській геолінгвістиці, див., напр., Aliūkaitė 2020;
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 8
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai: Dienvidkurzemes potenciāls | 8 doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
Brazaitienė 2020). Šī metode paredz dažādu paaudžu valodas paradumu, valodu uztveres, runātāju lingvistiskās attieksmes, izlokšņu subjektīvā vērtējuma noskaidrošanu. Latviešu reģionālistikā ieskatu šai metodoloģijā un lauka pētījuma rezultātos, skaidrojot folkl ingvistikas (folk linguistics) būtību un pētījumu virzienus, sniedz, piem., Sanita Lazdiņa (Martena) rakstā „A kuo tu vari izskaidruot volūdu? Folkl ingvistika jeb nevalodnieku devums valodniecībā (Baltinavas lauka pētījuma piemērs)” (Lazdiņa 2014). Dienvidkurzemē šādi pētījumi pagaidām veikti epizodiski un tikai izlases veidā – daļēji iekļaujoties LU LaVI projektā „Latviešu valodas dialekti 21. gadsimtā: sociolingvistisks aspekts” veiktajās aptaujās.
Зростає частка майбутніх учителів латиської мови та літератури, зв’язок яких із традиційними говірками (регіональними варіантами латиської мови) є мінімальним або взагалі відсутній. Очікується, що внаслідок урбанізації частка таких студентів зростатиме й у Латвії, зокрема в Курземе. Тому, з одного боку, зростає потреба в різноманітних матеріалах і дослідженнях говірок: не лише в традиційних наукових статтях, монографіях, словниках говірок, діалектних атласах, а й у записах говірок, відеоматеріалах і зображеннях, що ілюструють незнайомі студентам 21 ст. реалії сільського життя, природи тощо. Щораз актуальнішим стає формування розуміння майбутніми вчителями сільського середовища, зображеного в класичній латиській літературі, та місцевих слів, ужитих для його опису: викладачам курсів літератури не обійтися без регіоналістичних досліджень. Місцеві слова трапляються також у сучасних латиських літературних текстах, напр., у романі Валдиса Румнієкса та Андрея Мігли «Куршський вікінг» (Rūmnieks, Migla 1998): мову, якою розмовляли в Юрпілі (сучасна Гробіня) у 9 ст., не імітують, але мовне середовище Західного Курземе допомагає створити різноманітне вживання куршизмів (для сприйняття тексту потрібно розуміти їхнє значення), напр., klanga ‘хвиля’, denķts ‘міцний, кремезний’ тощо. Із лексикою Південного Курземе можна ознайомитися, читаючи поезію Нори Кални та Олафа Гутманіса або культурно-історичний роман Єкабса Яншевскіса «Батьківщина», де вжито характерні для говірок Південного Курземе лексеми, як-от antiķi ‘брови’, āzenis ‘південно-західний вітер’, gandrs ‘лелека’, gotena ‘теличка, молода корова’, neķielis ‘людина з поганим характером’, skutuls ‘миска’, tīre ‘пісна каша’ тощо (докладніше див., напр., Bušmane 2004: 73–75; Petre 2018).
У проєкті з підтримки життєздатності діалекту, реалізованому в школах землі Баварія в Німеччині, учнів заохочували до традиційних форм творчої діяльності, наприклад постановки театральної вистави діалектом, а також до створення «поетичного слему», імпровізацій, розвитку творчого письма діалектом і створення відеокліпів (MundART WERtVoll 2019: 9). Жодне із цих завдань неможливе, якщо учні заздалегідь не ознайомилися з лексикою, особливостями вимови та творення текстів у говірці.
BENDRINĖ KALBA 94 (2021) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204
Page 9
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 9
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
Для пояснення значень місцевих слів і майбутні вчителі, і учні користуються різними словниками. Це передбачено й електронними навчальними ресурсами, напр., «Довідником латиської мови», у розділі «Діалектологія» якого завдання 5 для ознайомлення з діалектною лексикою вже скеровує до електронного словника латиської мови tezaurs.lv (див. рис. 2). Оскільки завдання містить місцеві слова, що називають характерні для регіонів Латвії страви, яких учні та студенти зазвичай не куштували, без запропонованого словника його виконати неможливо.
РИС. 2. Завдання 5 для ознайомлення з діалектною лексикою з розділу «Діалектологія» у «Довіднику латиської мови» (VRGr).
Дослідження говірок Південного Курземе засвідчили, що в парафіях, де діють етнографічні колективи, фольклорні та традиційні гурти, а також дитячі фольклорні групи, для виступів або розваги туристів створюють тексти (перформанси), у яких навмисно зосереджено такі елементи говірки (відмінності у вимові, слова, словоформи), яких у повсякденному мовленні вже не чути або чути спорадично
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 10
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai: Dienvidkurzemes potenciāls | 10 doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
від представників старшого покоління. Такі тексти для участі учнів у різноманітних конкурсах ораторського мистецтва створюють і вчителі, тому важливо, щоб учитель добре знав особливості говірки та відчував цю мову як цілісність, умів пояснити її учням, уникаючи перебільшень. Наприклад, учителька на пенсії з Руцави Дзинтра Скрубе розповідає: «Man bij arī folkloras kuopīņa Ķuocītis. Bērni, skolas bērni. Tur visas programmas, kuo mēs taisījām, tur es arī visu laiku centuos likt klāt, lai būtu Rucavas runa, Rucavas valuoda» (Stafecka, Markus-Narvila 2016: 197).
2. ПОТЕНЦІАЛ ДОСЛІДЖЕНЬ РЕГІОНАЛІСТИКИ У РОЗРОБЛЕННІ ЗМІСТУ ІНТЕГРОВАНИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ
Дослідження регіоналістики мають значення не лише в гуманітарній сфері, тому їх можна різноманітніше інтегрувати в навчальний процес майбутніх учителів. Під час розроблення нового навчального змісту важливим є глибоке навчання: «Розвиток компетентності пов’язаний із глибоким навчанням — процесом, під час якого учень розвиває здатність узагальнювати, переносити нові знання та навички на незнайомі ситуації (зокрема ситуації реального життя), висуваючи на передній план навчання процеси, за допомогою яких ми здобуваємо знання (як ми знаємо?), а не лише накопичення певного обсягу змісту (що ми знаємо?)» (MI 2019). У новій моделі навчання передбачено, що «поряд із простими завданнями учні виконують комплексні завдання, опановуючи для цього навчальний зміст не лише в межах однієї навчальної галузі, а й кількох навчальних предметів або галузей» (MS 2019). У цьому стануть у пригоді дослідження регіоналістики, які пов’язують особистий досвід учня з різними навчальними предметами.
Накопичені назви реалій та описи самих реалій дають змогу виразніше пояснювати історичні події й явища, характеризувати спосіб життя певної епохи. Назви реалій, що зникають або вже зникли, пов’язані із соціально-економічними змінами: групи діалектної лексики, яким загрожує зникнення внаслідок змін у господарській діяльності, — це лексика тваринництва, землеробства та рибальства, наприклад, лексема brāģis «пересувний угору й униз навіс між чотирма стовпами для захисту копиці сіна від вологи» (див. рис. 3), krāģis «копиця сіна» (Apv., матеріали LiepU); kūģis «держак коси (матеріали LaVI)», ķestes «ноші для перенесення сіна», spaile «валок» більше не належать до активного словникового запасу, оскільки сам спосіб збирання сіна частково вже зник (про це також Bušmane, Markus-Narvila 2016: 102). Нерідко записи говірок додатково характеризують певну реалію; наприклад, дані Картотеки діалектних слів LVI містять
BENDRINĖ KALBA 94 (2021) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204
Page 11
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai: Dienvidkurzemes potenciāls | 11 doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
не лише лінгвістичну інформацію, а й зображення предмета з досить точним відтворенням його вигляду, а також опис його використання.
РИС. 3. brāģis «пересувний угору й униз навіс між 4 стовпами для захисту копиці сіна від вологи» (матеріали LU LaVI).
Частину цих лексем знають і зберігають у пасивному словниковому запасі не лише найстарші, а й представники середнього покоління, якщо в дитинстві чи юності самі брали участь у таких роботах. Наприклад, інформанти, народжені в 1960–1980-х роках, із Руцави та Гробіні, відповідаючи на запитання Kā agrāk sienu vāca, vai atceraties?, і досі можуть назвати найхарактерніші лексеми цього способу господарювання.
У Руцаві: gurkste — це матеріал для зв’язування сіна, тобто трохи беруть із того самого […], [зі] стебел зернових і цим зв’язують…; тоді ще батько косив косою. А потім уже kūģis [був]. А чим носили? Такими ķestes? […] ķestes — дві ялинові жердини, їх називають ķestem; а kūģis — це маленька копиця, ця купка, а не zārds. zārds — це [те], куди складають;
У Гробіні: сіно раніше kראguos укладали, тепер бачимо лише рулони. Ти ще krāgi умів би складати? krāgi я ще міг би складати — треба було починати з тих кутів; пам’ятаєш, як ми колись з Улдісом залазили krāģt на луг, дід ще сварився, що ми все витоптуємо.
Для педагогів соціальної та громадянської навчальних галузей (суспільствознавства, історії) реалії та їхні назви, а також топоніми можуть допомогти цікавіше пояснити шляхи міграції населення або етнічне розмаїття мешканців регіону. На важливості розуміння контактів між мовами й народами наголосив також Еґілс Левітс в анотації до законопроєкту «Закон про історичні землі Латвії», зазначивши, що «історичні землі Латвії є результатом тривалих і складних етнокультурних процесів
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)http://journals.lki.lt/bendrinekalbaISSN 2351-7204
Page 12
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 12
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
«утворення, які перебувають у безперервному розвитку. Історична земля Латвії — це частина території Латвії, корінне населення якої сформувалося з нащадків певної етнічної спільноти, визначеної ще в період раннього феодалізму, а згодом доповнилося людьми з інших регіонів та представниками інших етносів» (Levits 2020b). Інтерес до походження слів, уживаних у повсякденні, спонукає до розмови про те, чому слова запозичували й раніше, представники яких етносів оселялися в певних місцевостях і чому це відбувалося; отже, поглиблюється розуміння історії місця, де живеш. Наприклад, слідами куршського етносу є назви домогосподарств Південної Курземе Kurši у Бунці, Kurša namelis у Перконі; свідченням присутності земгалів є назва старого господарства Zemgaļi у Дуніці, а про лівів свідчить селянське господарство Lībieši у Руцаві (Laumane 2004: 213–214); сліди прусів знаходимо в назвах домогосподарств Prūsis у Перконі, Пурмсатах і Вірзі, Prūši у Дуніці й Грамзді, Prūšu grava, Prūsupe у Ґавієзі, Prūsene — назві луки в Ембуте тощо (Laumane 2017: 112).
Учителям географії також потрібно розуміти значення топонімів, способи їх збирання та походження. У XXI столітті інтерес до топонімів пожвавив Інститут латиської мови, започаткувавши 2017 року акцію «Збір топонімів» (VvTalka 2017). Провідна наукова співробітниця LaVI ЛУ Санда Рапа зазначає, що нині «традиції експедицій зі збирання топонімів майже зникли, а нових даних бракує — особливо про дрібні топоніми, не позначені на картах, та їхні місцеві вимовні форми» (VvTalka 2017). Поки що збирачі топонімів активні не в усіх регіонах: найкраще представлені райони Алуксне, Гулбене, Яунпілс, Оґре, Рига та Царнікава. Тому вчителів і учнів слід навчати й заохочувати збирати географічні назви свого краю, особливо мікротопоніми, а також готувати на цю тему учнівські науково-дослідницькі роботи. Це дає змогу поєднати предмети «Латиська мова», «Історія» та «Географія».
Дослідження регіональної лексики можна використовувати й у галузі навчання технологій (дизайн і технології), щоб порівняти, як із часом змінювалися способи виконання різних повсякденних робіт (знаряддя праці, робочі прийоми). Наприклад, поряд із різноманітними сучасними електричними пристроями для збивання й перемішування в Курземе й досі використовують mietur(i)s — «предмет для перемішування та збивання, виготовлений із верхівки ялини» (матеріали LiepU): учні можуть розповісти, чи бачили такий предмет у себе вдома або в домі бабусі й дідуся, пояснити, як ним користуватися, а може, навіть виготовити його самостійно. Оскільки mieturis часто робили з верхівки різдвяної ялинки, це дає можливість обговорити також актуальні питання екологічного способу життя та сталого використання ресурсів.
Обговорюючи сучасну культуру толок, можна порівняти, якими знаряддями праці виконували сільськогосподарські роботи раніше, а також як тоді брали із собою напої чи їжу. Наприклад,
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 13
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 13
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
на сінокіс у Південній Курземе брали duidubenis — «дерев’яну посудину, в якій носили кислу кашу на луг» (матеріали LaVI). Можна з’ясувати, чому посудина має «два дна», якого розміру вона мала б бути, щоб кислої каші вистачило всім учасникам толоки тощо. Крім того, назва цієї етнографічної реалії містить також давній балтійський голосний u (dui ‘два’, dubens ‘дно’), збережений у куршських говірках; тому вчитель, який вирішить уживати цю назву, має знати не лише саме діалектне слово, а й пояснення його фонетичної особливості.
Восени, під час толок зі збирання картоплі, у Південній Курземе використовували ķebeklis або kašelis — «сапу з зубцями для копання картоплі» (матеріали LaVI).
Дослідження регіоналістики корисні для обговорення з учнями історії одягу, зокрема народного строю краю та його деталей. Із 1990-х років, разом із відновленням незалежності Латвії, відродилася традиція виготовлення й носіння народного строю, а разом із нею — уживання різних лексем, пов’язаних із його складниками. Елементи етнографічного вбрання та їхні назви знову стали частиною активного словника (матеріали LiepU).
Для ознайомлення з народним строєм можна використовувати різні форми роботи: індивідуальні завдання для учнів, зустрічі в школі з майстрами, які виготовляють народні строї, екскурсії до ремісничих майстерень тощо. Слід звертати увагу не лише на назви частин одягу, а й на звичаї його носіння та пов’язані з ними етичні й естетичні уявлення. Наприклад, оповідачка з Барти розповідає: parasti jau [називати складники народного строю] sāk ar kājām. kādreiz senuos laikous jau tina saucamās sietavas. [..] gara, gara lenta, un tad nuotin tās kājas. [..] teica, kad saimnieks meklē sievu, negribēs taču tādu, ka viņai i tādas kājiņas ta ka puļķīši [тонкі], ku ta liks tādu. vaig, lai kārtīgas. un tad ir, ar kuo apsien, prievītes saucās. apsien tās zeķes, lai nekristu nuost. [..] un tad ir krekls, tad ir lindruks, lindraks. [..] un tad ir tā veste... bet ome vienmēr teica, tā i būrste. tad ir [..] villāne [..] un tad mēlene. tad ir [..] tāda austa, nuo lina. tā saucas drābulis. [..] un tad ir, tas ir lakac. [..] prūsene.
Отже, такі слова, як burste, drābulis, lindruks, mēlene, prūsene та інші, знову стають частиною активного словникового запасу.
Відродження традиційної кухні регіонів також актуалізує відповідну лексику. Наприклад, у Південній Курземе набирають популярності baltais sviests — «вид масла, під час приготування якого не відокремлюють сколотини», kuģelis — «запіканка з тертої картоплі», rieziks, riezis — «запіканка з тертої картоплі та м’яса», а також інші страви. З 5 вересня 2018 року Європейська комісія внесла balto sviestu з Руцави до реєстру продуктів із захищеним географічним зазначенням Європейського Союзу (RBsviests 2018).
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 14
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 14
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
Місцеві страви разом із їхніми назвами також приваблюють туристів: наприклад, із 2011 року ресторани Лієпаї пропонують страву Liepājas menciņi (картопля з копченою тріскою та цибулею, тушкована в глиняному горщику). Створюючи назву цієї страви, зважали на те, що в Південному Курземе назву риби вживають не в жіночому роді (як у літературній мові), а в чоловічому: mencis, menciņš.
У проєкті зі збереження життєздатності діалекту, який реалізують у школах Баварії, одна з тематичних груп також присвячена кулінарії (Kulinarik): методика роботи передбачає не лише саме приготування страви й засвоєння назв її складників, а й попереднє ознайомлення з культурно-історичним контекстом (MundART WERTvoll 2019: 93).
Поєднуючи предмети природничої галузі та латиську мову, матеріали говірок можуть спонукати до додаткового пізнання. Про топоніми, зокрема мікротопоніми, у прибережних краях багато інформації містить книжка Беніти Лаумане «Земля, море, місця рибальства: лексика рибальства на узбережжі Латвії» (1996), у якій зібрано назви рибальських селищ і місць рибальства, а також назви, пов’язані з берегом, дюнами, морем, морськими затоками, мілинами та морським дном, характерні для узбережжя Балтійського моря й Ризької затоки. Говорячи про клімат і його зміни, корисно ознайомитися поряд з офіційними назвами й із місцевими, наприклад, у Південному Курземе bargs — «холодний», (pērkuons) bruzd, bruzdina — «(грім) гуркоче», perkuonija — «гроза» тощо. Для збагачення словника цієї тематичної групи стануть у пригоді книжки Беніти Лаумане «Дрібно лився золотий дощ: назви природних явищ латиською мовою» (2005) і «Книжка про вітри й бурі» (2015).
На уроках біології можна ознайомитися не лише з офіційними, а й із місцевими назвами рослин і тварин, наприклад, із характерними для Південного Курземе лексемами ķemeles — «кмин», spīla — «очерет», titarene — «деревій», bimbals, bimbils — «ґедзь», gandrs — «лелека», naģe — «жаба». Учитель має знати, які місцеві назви й досі належать до активного словника молодого покоління в регіоні, а отже, можуть уживатися на уроках. Наприклад, одна мешканка Рукави згадує: [..] nu runāju tā, kā runāju. un naģe, naģe, naģe. un skuoluotāja vel prasa un vel. un nav vārde, bet naģe. visu laiku naģe. tas man tā palika (Stafecka, Markus-Narvila 2016: 190). Тут стануть у пригоді вже опубліковані матеріали: як карти лексичного розділу «Атласу латиських діалектів» та коментарі до них, де розглянуто назви груші, горобини, ялівцю, деревію, полину, таволги, п’явки, ящірки, лелеки, горобця, сови, вівці та інших, так і інші дослідження, наприклад, книжки Беніти Лаумане «Назви риб латиською мовою» (1973), «Море в латиській мові та фольклорі: етнолінгвістичний аспект» (2013), у яких зібрано й пояснено назви водоростей, бурштину, мушель, медуз, приморських рослин тощо. У школах землі Баварія
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 15
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 15
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
У тематичній групі «Флора і фауна» реалізованого проєкту для ознайомлення з діалектними назвами рослин і тварин створено ігри на запам’ятовування та доміно (MundART WERTvoll 2019: 89).
«Кожен житель історичних земель Латвії має право плекати й розвивати спільну ідентичність своєї землі та її культурно-історичне середовище, а також сприяти спільній зацікавленості в їх збереженні й переданні наступним поколінням» (Levits 2020a). Завдання вчителів — створювати різні шляхи, щоб діти та молодь пізнавали й розуміли своє коріння, формували ідентичність. Широкий масив уже оприлюднених лінгвістичних матеріалів дає змогу поглиблювати навчальний зміст і пробуджувати в майбутніх учителів різних предметів та учнів дух першовідкривачів і дослідників.
ВИСНОВКИ
1. Щоб підготувати вчителів, здатних реалізувати компетентнісний підхід у змісті навчання («Skola 2030»), Лієпайський університет із початку 2020 року запровадив нову модель навчання для підготовки вчителів різних предметів, зокрема латиської мови та літератури. У цьому процесі актуалізовано потенціал методів і результатів регіоналістичних досліджень не лише для гуманітарної галузі, а й для вивчення інших галузей, наприклад природничої, технологічної, соціальної та громадянської.
2. Оновлений навчальний зміст підготовки вчителів гуманітарної галузі передбачає формування й закріплення розуміння основних термінів і питань дослідження регіональних мов — діалекту й говірки, передумов їх виникнення, динаміки, сталих і змінних ознак. Однак наразі в навчальному змісті не передбачено достатньо місця для набуття досвіду польових досліджень та експедицій, щоб закріпити знання, здобуті під час теоретичного навчання, і розвинути дослідницькі навички. Тому необхідно здійснювати моніторинг і вдосконалювати навчальний зміст підготовки майбутніх учителів, щоб знайти оптимальне співвідношення теорії та практики.
3. З огляду на принцип, згідно з яким навчальний зміст опановується також у межах кількох навчальних предметів або галузей, зростає і значення регіоналістичних досліджень: вони можуть доповнити навчальний зміст підготовки майбутніх учителів усіх галузей, що досі не було поширеною практикою в Латвії. Приклади, розроблені авторами статті, підтверджують, що співпраця дослідників регіоналістики та викладачів із викладачами природничої, технологічної, соціальної та громадянської галузей може поглибити міжпредметні зв’язки в навчальному процесі, зробивши його більш особистісним.
BENDRINĖ KALBA 94 (2021) http://journals.lki.lt/bendrinekalba ISSN 2351-7204
Page 16
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai: Dienvidkurzemes potenciāls | 16
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
Aliūkaitė Daiva 2020: The Narrative of A Naïve Estimator or the Spread of Perceptual Dialectology in Lithuanian Dialect Research. – Lithuanian Dialectology Profiles: Problems and Findings, ed. D. Mikulėnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 249–266. Available at: http://lki.lt/wp-content/uploads/2021/01/KIDP6.pdf. DOI doi.org/10.35321/e-pub.8.problems-and-finding.
Brazaitienė Laura 2020: Research on Perceptual Dialectology in Lithuania: Subjective Dialectal Variation of Lithuanian Language Area in Relation to Objective Variation. – Lithuanian Dialectology Profiles: Problems and Findings, ed. D. Mikulėnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 267–291. Available at: http://lki.lt/wp-content/uploads/2021/01/KIDP6.pdf. DOI doi.org/10.35321/e-pub.8.problems-and-finding.
Bušmane Brigita 2004: Lejaskurzemes izlokšņu bagātības I. Janševska romānā Dzimtene. – Mana novada valoda: Lejaskurzeme, zin. red. B. Laumane. Liepāja, LiePA, 61–80.
Bušmane Brigita, Markus-Narvila Liene 2016: Kārļa Mīlenbaha, Jāņa Endzelīna un Edītes Hauzenbergas-Šturmas „Latviešu valodas vārdnīcā” ietvertā Lejaskurzemes leksika mūsdienu kontekstā. Valsts valodas komisijas Raksti, 8. Rīga: Zinātne, 78–109. Pieejams: https://www.president.lv/storage/items/PDF/VVK%208_Latviesu%20valodas%20vardnica.pdf.
E-pupa – Електронний словник латиської мови «E-pupa». Доступно: http://epupa.valoda.lv.
Konv.NKMS 2003: Konvencija par nemateriālā kultūras mantojuma saglabāšanu, 2003. Pieejams: https://likumi.lv/ta/lv/lv/starptautiskie-ligumi/id/1533-konvencija-par-nemateriala-kulturas-mantojuma-saglabasanu.
Laumane Benita 1973: Zivju nosaukumi latviešu valodā, Rīga: Zinātne.
Laumane Benita 1996: Zeme, jūra, zvejvietas: Zvejniecības leksika Latvijas piekrastē, Rīga: Zinātne.
Laumane Benita 2004: Uzvārdu un vietvārdu liecības par iedzīvotājiem Lejaskurzemē. – Mana novada valoda: Lejaskurzeme, zin. red. B. Laumane. Liepāja: LiePA, 212–227.
Laumane Benita 2005: Smalki līja zelta lietus: Dabās parādību nosaukumi latviešu valodā, Liepāja: LiePA.
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 17
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošō skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 17
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
Laumane Benita 2013: Jūra latviešu valodā un folklorā: etnolingvistiskais aspekts. Liepāja: LiePA.
Laumane Benita 2015: Vēju un vētru grāmata: Dabas parādību nosaukumi latviešu valodā, 2. Liepāja: LiePA.
Laumane Benita 2017: Bārtas mājvārdi. – Bārtas dzīpari: valoda, kultūra, tradīcijas, ļaudis, atb. red. E. Lāms, A. Helviga. Liepāja: LiepA, 101–173.
LaVI mat. – Матеріали Інституту латиської мови LU з південно-західнокурземських говірок.
Lazdiņa Sanita 2014: A kuo tu vari izskaidruot volūdu? Folklvingvistika jeb nevalodnieku devums valodniecībā (Baltinavas lauka pētījuma piemērs). – Baltu Filoloģija 23(2), 51–74.
Levits Egils 2020a: Latviešu vēsturisko zemju likums. Pieejams: https://likumi.lv/ta/id/324253-latviesu-vesturisko-zemju-likums.
Levits Egils 2020b: Likumprojekta „Vēsturisko zemju likums” anotācija. Pieejams: https://www.president.lv/lv/media/4771/download.
LiepU mat. – Матеріали Лієпайського університету з південно-західнокурземських говірок.
LVDA₍f₎ 2013 – Атлас діалектів латиської мови. Фонетика, упоряд. А. Сарканіс. Рига: Інститут латиської мови LU.
MI 2019: Mācīšanās iedziļinoties. Skola 2030. Pieejams: https://www.skola2030.lv/lv/istenosana/macibu-pieeja/macisanas-iedzilinoties.
Mikulėnienė Danguolė, Meiliūnaitė Violeta 2014: XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), Vilnius: Briedis.
MS 2019: Mācību saturs. Skola 2030: Pieejams: https://www.skola2030.lv/lv/macibu-saturs/macibu-satura-pilnveide/pilnveides-principi.
MundART WERTvoll 2019: MundART WERTvoll. Lebendige Dialekte an Bayerischen Schulen. Handreichung, München: Bayerisches Staatsministerium für Unterricht und Kultus. Available at: https://www.bestellen.bayern.de/application/eshop_app000001?SID=734250936&ACTIONxSESSxSHOWPIC(BILDxKEY:%2705000204%27,BILDxCLASS:%27Artikel%27,BILDxTYPE:%27PDF%27).
NKML 2016: Nematerialās kultūras mantojuma likums. Pieejams: https://likumi.lv/ta/en/en/id/285526-intangible-cultural-heritage-law.
NSLA 2008: No Sventājas līdz Ancei: Latviešu izloksnes Rietumkurzemes piekrastē 20. gs. Beigās / 21. gs. Sākumā, sast. Liene Markus-Narvila, zin. red. Benita Laumane. Liepāja: LiePA.
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 18
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 18
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
Petre Biruta 2018: Olafa Gūtmana dzejas vārdi: lietvārdi, Liepāja: LiePA.
PI 2019: Pārmaiņu iemesli. Skola 2030. Pieejams: https://www.skola2030.lv/lv/macibu-saturs/macibu-satura-pilnveide/nepieciesamibas-pamatojums.
PP 2019: Par projektu. Skola 2030. Pieejams: https://www.skola2030.lv/lv/par-projektu.
RTK 2018: Rucavas tradicionālā1 kultūrtelpa. – Nemateriālās kultūras saraksts. Mutvārdu tradīcijas un izpausmes, ieskaitot valodu kā nemateriālā kultūras mantojuma nesēju,. Pieejams: https://nematerialakultura.lv/Elementi/rucavas-tradicionala-kulturtelpa-2018.
Rudzīte Marta 1964: Latviešu dialektoloģija, Rīga: Latvijas Valsts izdevniecība.
Rudzīte Marta 2005: Darbi latviešu dialektoloģijā, Rīga: LU Akadēmiskais apgāds.
Rūmnieks Valdis, Migla Andrejs 1998: Kuršu vikingi, Rīga: Zvaigzne ABC.
Stafecka Anna, Markus-Narvila Liene 2016: Avoti vēl neizsīkst. Latviešu valodas dialekti 21. gadsimtā, Rīga: LU Latviešu valodas institūts.
VRGr – Посібник з латиської мови. Доступно: http://valodasrokasgramata.lv.
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 19
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
РЕГІОНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В ОСВІТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ: ПОТЕНЦІАЛ ПІВДЕННОГО КУРЗЕМЕ
Анотація
Систематичне дослідження субдіалектів Південного Курземе триває понад 20 років.
Для учасників дослідження (студентів, учителів, краєзнавців тощо) ця робота часто має особисте значення, оскільки пов’язана із субдіалектом місця їхнього народження як ознакою місцевої ідентичності учасника. Поряд із науковим внеском такі дослідження зміцнюють ідентичність і самооцінку кожного учасника.
Мета статті — після оцінювання наявних досліджень мови Південного Курземе надати рекомендації щодо включення результатів цих досліджень до освіти учнів і майбутніх учителів шляхом розвитку їхніх наскрізних навичок.
Завдання статті: 1) оцінити потенціал досліджень Південного Курземе, проведених донині, в освіті майбутніх учителів гуманітарних дисциплін; 2) визначити потенціал регіональних досліджень для урізноманітнення змісту інтегрованих предметів у новій моделі навчання, навівши окремі приклади.
У вступі описано актуальність, мету, методи дослідження та завдання статті.
У першій частині статті «Дослідження мови Південного Курземе в освіті майбутніх учителів гуманітарних дисциплін» висвітлено регіональні дослідження в Лієпайському університеті та описано, як слід заохочувати інтерес майбутніх учителів до регіональних досліджень. У другій частині статті «Потенціал регіональних досліджень у розвитку змісту інтегрованих предметів» подано окремі рекомендації щодо включення регіональних досліджень до змісту інтегрованих предметів. Наприкінці статті наведено основні висновки та рекомендації.
Дослідження регіональних мовних різновидів, їхнього походження та змін, зв’язку між субдіалектом і літературною мовою можна по-різному використовувати для розвитку особистості й у навчанні майбутніх учителів латвійської мови та літератури, а не лише у змісті лекцій. Традиційно студентів залучають до польових досліджень, опрацювання й оцифрування вже наявних мовних колекцій, дешифрування записів, підготовки публікацій тощо. Так на практиці засвоюють методи діалектологічних досліджень. У Латвії
BENDRINĖ KALBA 94 (2021)
http://journals.lki.lt/bendrinekalba
ISSN 2351-7204
Page 20
LIENE MARKUS-NARVILA, IEVA OZOLA. Reģionālistikas pētījumi topošo skolotāju izglītībai:
Dienvidkurzemes potenciāls | 20
doi.org/10.35321/bkalba.2021.94.10
Розпочата модель навчання вчителів латвійської мови та літератури передбачає інтеграцію кількох аспектів гуманітарних наук в один навчальний курс. Такий інтегрований підхід заслуговує на підтримку, проте реалізацію нової навчальної програми розпочато лише восени 2020 року, тому для вдосконалення якості програми необхідно відстежувати досвід і пропозиції викладачів та дослідників.
Основні висновки: 1) У новій освітній моделі підготовки вчителів різних предметів регіональні студії мають потенціал не лише в гуманітарній освіті, а й у засвоєнні інших освітніх галузей, як-от природничі науки, технології, соціальна та громадянська освіта; 2) Необхідно відстежувати й удосконалювати зміст нових навчальних програм, щоб визначити оптимальне співвідношення теорії та практики, не втрачаючи традицій польових досліджень; 3) Розроблені приклади (наприклад, назви знарядь праці, назви регіональних страв, назви елементів регіональних костюмів) підтверджують, що співпраця дослідників і викладачів регіональних студій із викладачами інших освітніх галузей може поглибити міждисциплінарні зв’язки в навчальному процесі, зробивши його більш особистісним.
