АЛЬБІНА АУКСОРЮТЕ

Інститут литовської мови

ORCID id: orcid.org/0000-0003-2099-3735

НАПРЯМИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ: історія литовської термінології, термінологія природничих наук, термінографія, термінологічні ресурси.

DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2023.96.09

ТЕРМІНІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНОВЖИВАНИХ СЛІВ У «TAISLIUJE AUGYMINIAME» ЮРГІЯ АМБРАЗІЮСА ПАБРЕЖІ

КЛЮЧОВІ СЛОВА: Юргіс Амбразієй Пабрежа, назви родів рослин, термінізація, мотивація, метафоричні терміни.

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються назви родів квіткових рослин, наведені у праці Юргіса Амбразієйса Пабрежі 1843 року Taislius augyminis, які він створив, термінізувавши загальновживані слова тогочасної розмовної мови. Аналізується семантична мотивація назв родів рослин; назви родів рослин, наведені Ю. А. Пабрежею, порівнюються з назвами, поданими у виданні Повіласа Матульоніса «Žolynas», «Lietuviškas botanikos žodynas», «Lietuvių kalbos žodynas», «Botanikos vardų žodynas»; зазначається, які з назв, наведених у праці Ю. А. Пабрежі, закріпилися в сучасному вжитку.

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто назви родів квіткових рослин, наведені Юргісом Амбразієйсом Пабрєжею у його праці 1843 року Taislius augyminis («Система рослин»), які Пабрєжа створив шляхом термінологізації загальновживаних на той час слів. Проаналізовано семантичну мотивацію назв родів рослин, а створені ним назви родів порівняно з назвами, наведеними у працях Повіласа Матуліоніса Žolynas («Назви рослин»), Lietuviškas botanikos žodynas («Литовський словник ботаніки»), Lietuvių kalbos žodynas («Словник литовської мови») та Botanikos vardų žodynas («Словник ботанічних назв»); також перелічено назви родів рослин із праці Пабрєжи, що закріпилися в сучасному вжитку.

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas

Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliuje augyminame

175

ВСТУП

Jurgis Ambraziejėjus Pabrėža (1771–1849) yra žinomas kaip vienas iš XIX a. pirmosios pusės produktyviausių žemaičių autorių, palikusių didžiulį rankraštinį palikimą. Iš jo minėtini pamokslai, botanikos, medicinos, geografijos darbai. „Šiandien J. Pabrėža, įvertinus jo iškilų gyvenimą ir veiklą, pristatomas kaip įžvalgus gamtamokslininkas (botanikas, botanikos pradininkas, geografas, pirmojo lietuviško geografijos vadovėlio autorius), jautrus gydytojas (liaudies medicinos propaguotojas), išmintingas švietėjas (mokytojas, mokslininkas, menininkas, bibliofilas, poetas) ir tik galiausiai, nors tai yra pirmiausiai, kaip nuoširdus dvasininkas (kunigas, pranciškonas tretininkas, pamokslininkas, oratorius)“ (Ožel(is) 2020: 10).

За життя Ю. А. Пабрєжи не було опубліковано жодної його праці; лише 1900 року з ініціативи редактора газети Dirva, що видавалася литовською мовою, священника Антанаса Мілукаса було надруковано частину найбільшого рукопису Ю. А. Пабрєжи під назвою Botanika arba Taislius auguminis. У XXI столітті мовознавиця доктор Ріта Шепетите підготувала й опублікувала кілька його праць: Taislius auguminis (т. I — 2009, т. II — 2014, т. III — 2015), Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos „Geografija“ (2019), Pamokslai įvairingose materijose, sakyti Ambroziejaus Pabrėžos (2020).

Заслуги Ю. А. Пабрєжи перед ботанічною наукою Литви надзвичайно великі: він першим описав жмудські рослини рідною мовою, був першим автором словників ботанічної термінології (детальніше див. Dagys 1972: 15–25), а також першим виклав принципи творення назв рослин у статті, написаній польською мовою: Uwagi tyczącesię ułożenia doskonałey Flory Żmudzkiey. Miłosnikom Flory Żmudzkiey i znawcom języka żmudzkiego, poświęcone («Нотатки щодо укладання досконалої жмудської флори, присвячені шанувальникам жмудської флори та знавцям жмудської мови», 1834). Згадану статтю у 1922–1923 роках опублікував у журналі Kosmos Юргіс Елісонас, який знайшов її 1921 року в бібліотеці Крецінгайського монастиря серед рукописів Ю. А. Пабрєжи. У статті Ю. А. Пабрєжа пише, як слід створювати назви родів, щоб вони відповідали духу жмудської мови: 1) назва має вказувати на характерні ознаки видів роду; 2) назва може бути калькою з латинської систематики; 3) назву роду з латинської систематики слід пристосувати так, щоб її закінчення та звучання відповідали духові жмудської мови; 4) назву можна утворити від кореня характерного слова та –iškės (Elisonas 1923: 291). Варто наголосити на важливих принципах творення назв рослин, які Ю. А. Пабрєжа сформулював у статті: основним джерелом назв рослин він вважає живу розмовну мову, а знаючи, що ту саму рослину в різних місцевостях можуть називати по-різному, пропонує вибирати, кажучи сучасною термінологією, мотивовану назву — давати рослині ту назву, яка відображає її найвиразніші

176

BENDRINĖ KALBA | 96

властивості. Ю. А. Пабрєжа неодноразово наголошує, що назва має вказувати на характерні властивості рослини. Як один із можливих варіантів він називає кальку з латинської назви, однак слід зауважити, що сьогодні іноді важко встановити, чи є назва рослини калькою, чи словотвірним утворенням литовської мови, адже більшість латинських назв у самій латинській мові є мотивованими й відображають характерні властивості відповідної рослини.

1843 року Ю. А. Пабрежа завершив писати свою найважливішу наукову працю Tayslós augumyynis kóremy taalpynas augimys ligsziot raastosys teyp muusosys kayp nekórios swetszaalys só prijungymó abladny prajoowa weykala yr sór aaśźima waarduu paprastuuju teyp žemaytyszku, kaypo pruuszyszku, łaatwyszku, yr waarduu tayslyyniu žemaytyszku só lotiinyzskays. Par kónyga Ambroziejó Paabrezá bówósiy kozndyiy yr mookitojii Kretingos moksllynićžioy, tercyorió Z. Sz. T. Prączyszkaus yszdóuts meetusy 1843 (~ «Тайсліус авгимініс», у якому містяться рослини, досі знайдені як у нас, так і в деяких чужих краях, із долученням короткого опису праці та записом звичайних назв — як жмудських, так і прусських, латиських, а також жмудських назв із ботанічними латинськими. За книгу відповідає ксьондз Амброзієй Пабрежа, колишній парафіяльний священник і вчитель у Кретингській школі, третинник ордену св. Франциска, видана року 1843). Далі цю працю називатимемо скорочено — Taislius augyminis¹. «Сам рукопис, який складається з 1042 сторінок (LXII с. передмови і 980 с. тексту), Ю. А. Пабрежа створював близько восьми років (1835–1843)» (Subačius 2009: 10). Уже з назви праці можна зрозуміти, що в ній представлено систему рослин, яка охоплює не лише рослини, що ростуть у нас, а й деякі чужоземні; подано їхні жмудські, латинські, прусські та латиські назви.

Як зазначає ботанік Йонас Дагіс, ботанічна «термінологія складається з двох частин: морфологічної та систематичної. Перша потрібна для опису рослин, друга — для їх найменування. Написання ботанічної праці починають із морфології. Так учинив і Ю. А. Пабрєжа: вступна частина його Taisliaus — це морфологія рослин, або органографія» (Dagys 1972: 16).

Друга частина рукопису обсягом 980 сторінок присвячена систематиці рослин; у ній описано 643 роди квіткових рослин і 158 родів спорових рослин та грибів. Назви родів квіткових рослин, наведені в Taisliuje augyminiame, досліджував Робертас Ґедрімас. Він досить докладно проаналізував працю щодо складних і префіксальних назв родів квіткових рослин (Gedrimas 2004: 182–196; 2005: 81–92).

¹ Rankraščio pavadinime, kuris užrašytas ne J. A. Pabrėžos ranka (Šepetytė 2009: 7), įsivėlė klaida, ją pirmas pastebėjo Giedrius Subačius. Biudvaržio augyminis pamatinis žodis yra J. A. Pabrėžos vartota augymė. Apie J. A. Pabrėžos kalbą ir rašybą plačiau žr. G. Subačiaus (1996: 10–113; 2009: 9–28) straipsnius.

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas

Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliuje augyminiame

177

Ю. А. Пабрежа поділив квіткові рослини на 23 групи (класи), а в 24-й групі описав безквіткові, тобто спорові рослини та гриби.

Ю. А. Пабрежа спирався на три основні способи творення термінів: 1) термінізацію, 2) творення новотворів, 3) запозичення з інших мов. Термінізованих загальновживаних слів тогочасної розмовної мови та назв рослин, уживаних у розмовній мові, — понад 28 відсотків від усіх назв родів квіткових рослин. Основним способом творення назв рослин у Ю. А. Пабрежі було творення новотворів (див. Gedrimas 2004: 185). У цій статті розглядаються ті назви родів квіткових рослин із Taisliaus augyminio, які Ю. А. Пабрежа створив, термінізувавши загальновживані слова розмовної мови, тобто слова своєї говірки. Назв родів рослин, створених таким способом, у Taisliuje augyminiame дуже мало; у статті аналізуються лише назви 20 родів. Більшість термінізованих Ю. А. Пабрежею назв родів становлять народні назви рослин, уживані в розмовній мові, які не є предметом цієї статті. Окремого дослідження, присвяченого назвам рослин Ю. А. Пабрежі, створеним шляхом термінізації, досі не проводили, тож новизна цієї статті полягає в тому, що в ній розглядаються назви рослин Ю. А. Пабрежі, які він створив, термінізувавши загальновживані слова. Варто зазначити, що лише Р. Гедрімас, аналізуючи терміни з підручників географії Ю. А. Пабрежі, розглянув термінізацію загальновживаних слів для позначення різних географічних понять (Gedrimas 2003: 121–126).

Мета цієї статті — визначити, які назви родів квіткових рослин Ю. А. Пабрежа створив, термінізувавши загальновживані слова тогочасної розмовної мови; для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: з’ясувати мотивацію розглядуваних назв родів рослин, порівняти аналізовані назви родів рослин Ю. А. Пабрежі з назвами, наведеними у Жолині Повіласа Матульоніса, Литовському ботанічному словнику, Словнику литовської мови, Словнику ботанічних назв, визначити, які з назв, наведених у праці Ю. А. Пабрежі, та в якій формі закріпилися в сучасному вжитку. Під час дослідження назв рослин застосовано описовий, зіставний методи та метод семантичного аналізу.

1. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ

У міжнародному стандарті Terminology work – principles and methods (Термінологічна робота — принципи та методи) одним зі способів творення термінів названо використання наявних мовних форм; наявні форми можна використовувати для творення нових термінів такими способами творення термінів

178

BENDRINĖ KALBA | 96

як конверсія, термінізація, семантичне перенесення та запозичення. Термінізація — це процес, під час якого вираз загальновживаної мови перетворюється на термін (ISO 704; 2022: 67–68). Подібне визначення термінізації подають і інші зарубіжні автори, зазначаючи, що в ході цього процесу слово або словосполучення загальновживаної мови перетворюється на термін, який позначає поняття у спеціальній мові (див. Valeontis, Mantzari 2006: 7; GT; Eurotermbank).

У литовській термінології поняття термінізації визначено ширше, ніж у згаданих працях зарубіжних авторів: опис термінізації стосується не лише перетворення загальновживаних слів, а й діалектних слів чи висловів на терміни, а цей процес охоплює всі звичні способи зміни значення слова (формування переносного значення, розширення та звуження значення) (див.: Keinys 1980: 64; Klimavičius 1996: 4–7; 2006: 55–56; Kaulakienė 2001: 28; Gedrimas 2003: 121–126; Kvašytė 2005: 76; Jakaitienė 2010: 191; Gaivenis 2014[1983]: 131–135; 2014[1996]: 26–27; 2014[1997]: 4–7; 2002: 51–53).

Ще в першій теоретичній праці з литовської термінології — праці філософа Стасіса Шалкаускіса Теорія термінології та литовська філософська термінологія (1925, 1927, 1934), яку він опублікував у чотирьох випусках наукового журналу Каунаського університету Logos, ідеться про термінізацію, хоча С. Шалкаускіс не вживає цього терміна. Розглядаючи три основні джерела термінів, першим він називає пристосування слів людської мови до потреб термінології та виокремлює чотири способи введення слів людської мови до наукової термінології: «а) уточнення слова людської мови; б) розширення значення слова; в) звуження значення слова; г) перенесення значення слова за аналогією» (Šalkauskis 1927: 12).

Однак варто звернути увагу, що термінологи від 1970-х років, на відміну від С. Шалкаускіса, виокремлюють лише три способи зміни значення слів; таке розмежування можна пояснити тим, що і розширення, і звуження значення слова під час його термінізації є уточненням його значення. «У будь-якому разі загальновживані слова, потрапивши до системи термінів, набувають спеціального, визначеного значення» (Keinys 1980: 64).

У працях литовських термінологів для позначення розглядуваного процесу, коли загальновживане слово перетворюється на термін, уживаються різні терміни: термінологізація (Keinys 1980; Gaivenis 2002), термінологізування (Gaivenis 1983, 2002), термінізація (Gaivenis 1997, 1996; Kaulakienė 2001; Klimavičius 2006; Stunžinas 2007, 2018), термінізування (Klimavičius 1996; Gedrimas 2003; Kvašytė 2005; LTB; Jakaitienė 2010). На думку Регіни Квашите, «коли йдеться про перетворення слів на терміни, доречніше було б спиратися на поняття термі

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas

Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliųje augyminame

179

ніза, тобто сукупність термінів, тому логічною та відповідною вимозі стислості формою є термінізація (або гібридна форма з литовським суфіксом термінізування)» (Kvašytė 2013: 134). Вважаю, що згадані варіанти терміна термінізація² і термінізування є системнішими; можна сказати, що вже сформувалася й традиція їх уживання, тож у статті я вживаю термін термінізування, лише в цитатах подаю терміни, ужиті авторами.

Як зауважує Kazimieras Gaivenis, «термінологізація частіше звужує, ніж розширює екстенсію слова, робить його конкретнішим» (Gaivenis 2002: 29). Це помітно й під час аналізу назв рослин, наведених у праці J. A. Pabrėža, адже J. A. Pabrėža надає термінізованим загальновживаним словам конкретного спеціального значення — за подібністю або якоюсь іншою ознакою називає конкретний рід рослин.

З’ясовуючи, як і яким способом було створено термін, зазвичай шукають мотиви найменування, тож постає питання мотивації. У термінології до мотивації термінів та її важливості ставляться неоднаково³. Деякі термінологи особливо наголошують на важливості мотивації. Наприклад, Sabela Fernández-Silva, Judit Freixa та Maria Teresa Cabré зазначають, що мотивовані терміни видаються найпридатнішим типом термінів, адже вони не лише широко репрезентують поняття, а й своєю формою виявляють частину його змісту (Fernández-Silva та ін. 2009: 21); мотивовані терміни відчиняють двері до розуміння понять, оскільки дають змогу швидко й ефективно ідентифікувати поняття (Fernández-Silva та ін. 2009: 24).

Sergiusz Grinev-Griniewicz вважає, що мотивація допомагає легше зрозуміти й засвоїти відповідне поняття. За його словами, під час творення нових термінів найчастіше використовують структурну та семантичну мотивацію. Структурна мотивація простежується у словах, утворених із уже відомих значущих частин: їхня структура вказує на їхнє значення. Семантична мотивація виникає у словах із вторинним значенням, яке можна передбачити, спираючись на первинне значення (Grinev-Griniewicz 2011: 34).

Для термінів, створених шляхом термінізування, структурна, або словотвірна, мотивація не характерна, адже вони стали термінами не шляхом словотворення, тож не мають словотвірних ознак. У цьому разі можна говорити лише про семантичну мотивацію,

² Jonas Klimavičius пише, що терміни terminografija, terminizacija, tranterminizacija, determinizacija привіз із Києва восени 1970 р. (Klimavičius 2002: 133).

³ Johanas Mykingas, розглядаючи теоретичні моделі й аспекти творення термінів у працях різних авторів, у своїх роботах досить докладно аналізував поняття мотивації як одне з важливих питань термінотворення (Myking 2009: 39–53; 2020: 6–30). Огляд класифікацій мотивації див. також: Gaivenytė 2000: 19–25; Gritėnienė 2006: 24–29; Lubienė 2015.

180

BENDRINĖ KALBA | 96

а вона наявна тоді, коли слово вживається в переносному значенні: предмет називають не безпосередньо, а вдаючись до вже наявного слова; нового слова не утворюють, а лише виникає нове (метафоричне чи метонімічне) значення (Urbutis 2009: 73).

K. Gaivenis не надає великого значення мотивації термінів. За його словами, «мотивовані терміни легше запам’ятовуються, і швидше визначається їхнє місце в мікросистемах термінології. Однак загалом мотивація в термінології не відіграє вирішальної ролі, адже цілком успішно вживаються й абсолютно немотивовані терміни, а також іншомовні слова, мотивація яких нам зовсім незрозуміла. <…> мотивація важливіша для видових термінів, ніж для родових» (Gaivenis 1998: 91).

На мою думку, у термінології мотивація важлива, адже мотивований термін легко зрозуміти й без визначення, проте слід визнати, що мотивація не всіх термінізованих термінів зрозуміла й доступна для розуміння. Іноді важко простежити мотиви найменування деяких понять через індивідуальний погляд їхніх творців або відомі лише їм аналогії, на підставі яких вони обирають для термінізування загальновживане слово.

Досліджуючи мотивацію назв рослин у північно-паневежиському говорі, Aurelija Gritėnienė наголошує, що мотивацію назви часто визначає сам називаний предмет: «рослини мають особливо багато розрізнювальних ознак, тож і мотивація їхніх назв дуже різноманітна. Однак навіть у цьому разі, коли сама категорія створює передумови для різноманітності мотивації, часто трапляється так, що вибір назви визначає не лише істотна розрізнювальна ознака рослини, а й випадкові асоціації, жвава фантазія та творчість мовців» (Gritėnienė 2006: 27). Із цією думкою дослідниці слід погодитися, адже, розглядаючи створені J. A. Pabrėža назви рослин, можна не лише простежити мотиви їхнього творення за характерними ознаками, а й побачити фантазію та творчість автора.

«Зміст звичайних термінологізованих слів може істотно змінитися. Термін набуває спеціальних сем, яких звичайне слово не має» (Gaivenis 2002: 53). Нерідко такі терміни, попри одну з вимог традиційної термінології — стилістичну нейтральність, — є експресивними й належать до метафоричних термінів. K. Gaivenis наголошує, що в термінології образності зазвичай уникають тоді, коли прагнуть увиразнити розрізнювальну (дистинктивну) функцію термінів. Експресивні терміни часто створюються в систематичній термінології, адже тут, щоб відрізнити один вид або рід рослин чи тварин від іншого, часто вдаються до образного порівняння. Образності не уникнути й тоді, коли розрізнювальною ознакою вважають враження дослідника, яке справляє на нього

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas

Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliuje augmininame

181

називається рослина або тварина, або суб’єктивно оцінюються певні особливості рослини чи тварини (Gaivenis 2002: 45–46)⁴.

Пшемислав Дембов’як і Ядвіга Ванякова, аналізуючи семантичну мотивацію назв рослин, наголошують, що метафоричні назви рослин, яких багато в ботанічній номенклатурі, є вторинними назвами, тому в кожному випадку слід розшифрувати основу метафори, тобто первинну мотивацію. Вони виокремлюють чотири основні чинники, що визначають семантичну класифікацію назв рослин: 1) зовнішній вигляд рослин; 2) властивості рослин; 3) місце поширення рослин; 4) використання рослин (Dębowiak, Waniakowa 2019: 175–176).

2. НАЗВИ РОДІВ РОСЛИН, СТВОРЕНІ ШЛЯХОМ ТЕРМІНОЛОГІЗАЦІЇ ЗВИЧАЙНИХ СЛІВ МОВИ

Назви родів рослин, створені Й. А. Пабрежою шляхом термінологізації звичайних слів мови, є метафоричними термінами, оскільки, спираючись на властивості рослини або певну подібність до об’єкта, якому притаманна ця ознака, назву об’єкта переносять на рослину. З’ясовуючи мотиви найменування розглянутих родів рослин, насамперед звертали увагу на те, чим вирізняється цей рід рослин, яке значення звичайного слова використав Й. А. Пабрежа, які характерні ознаки рослини він виділив, а також чи можна підтвердити цю мотивацію відомостями, поданими в опублікованих довідниках назв рослин та іншій ботанічній літературі.

Й. А. Пабрежа термінологізував звичайні слова для найменування родів рослин відповідно до зовнішнього вигляду, використання та властивостей рослин.

2.1. Назви, створені на основі зовнішнього вигляду рослини

Для найменування найбільшої частини розглянутих рослин — аж п’ятнадцяти з двадцяти — Й. А. Пабрежа взяв звичайні слова мови, якими метафорично назвав рослини за подібністю зовнішнього вигляду квіток, суцвіть, плодів, насіння та листя. Назви, мотивовані зовнішнім виглядом квіток і суцвіть. Це найчисленніша група родів рослин. Їхні назви Й. А. Пабрежа створив, спираючись на форму та колір квіток і суцвіть. Більшість звичайних слів термінологізовано за формою квіток і суцвіть:

⁴Про українські метафоричні терміни різних галузей уже чимало написано, див.: Baltrūnaitė 1998: 36–47; Gaivenytė 2000: 19–25; Stunžinas 2006: 62–73; 2018: 56–92; Vladarskienė 2012: 83–92 та ін.

182

BENDRINĖ KALBA | 96

baydikla (~baidykla, місце, яким лякають). – Himantoglossum. – (Zungenorchis. Willd.) (TA 639/ II 461⁵). Це рід родини орхідних, губа квіток якого складається з трьох частин, причому середня частина значно довша за інші й закручена, тому квітка має досить дивний вигляд. Очевидно, J. A. Pabrėžai вона здавалася негарною, тому він так і назвав цю рослину, див. MNE; пор. 2 baidykla див. baidyklė: 4. P бот. Himantoglossum LKŽ⁶; Himantoglossum див. Aceras (Gudžinskas 1999: 80), Aceras – безрогий (Gudžinskas 1999: 21);

bóórbóls (~burbulas, бульбашка). – Trollius. – (Kugleranunkel. Bluff.) (TA 389/ II 211). Для назви цієї рослини J. A. Pabrėža обрав слово burbulas через подібність форми квіток; це підтверджує і Lietuviškas botanikos žodynas (LBŽ): Tróllius europaeus (лат. trulleum – кругла посудина; стародавні германці називали цю рослину Rolla, Goldrolla, отже, скрізь наголошується на ознаці округлості, оскільки квітки рослини круглі, кулясті) – купальниця європейська (Mln), синонім burbulas (F⁶) LBŽ 355; burbulas 6. Rs бот. «бульбашка, повінь (Trollius europaeus)»: Krp⁷ LKŽ; див. також Gritėnienė 2006: 64–65;

koóčžėls (~kočėlas, качалка). – Alopecúrus (TA 51/ I 185), пор. Alopecúrus (гр. alopex – лисиця, ura – хвіст; суцвіття нагадує лисячий хвіст) – лисохвіст (Mln), синонім kočėlas (P) LBŽ 16; kočėlas (білорус. качала) [K], J, R 3. LBŽ бот. «рослина родини злакових, лисохвіст (Alopecurus)»: P LKŽ. Для назви цього роду було взято слов’янізм, уживаний у розмовній мові. Варто зазначити, що J. A. Pabrėža обрав його, не наслідуючи мотивації латинського терміна; пор. Aloperus (35) названий kočėlas через вигляд суцвіття (нині нормативна назва роду – pašiaušėlis) (Jankevičienė 2009: 35);

kraamy (~kramė). – Échium (TA 143/ I 279). Мотивація назви цього роду, створеної шляхом термінологізації діалектного слова, збігається з мотивацією латинської назви рослини, пор. Échium vulgáre (гр. echis – змія, вуж; гр. назвою echion називали різні рослини родини Borraginaceae сімейства

⁵ Після скорочення джерела TA подається номер сторінки рукопису, а після косої риски – том і сторінка опублікованої праці.

⁶ F = Й. Федорович. Каталог дикорослих і деяких акліматизованих рослин, помічених і визначених поблизу Іллущти кс. Юзефом Федоровичем від 1818 року й донині, за системою Ліннея, написаний 1851 року. Назви рослин латинською, польською та литовською мовами (рукопис).

⁷ Після двокрапки подано скорочення назв місцевостей, з яких у словнику наведено приклади.

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas

Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taislių augyminė

183

рослини, імовірно, через подібність їхніх квіток до роззявленої пащі змії) – синяк звичайний (Iv, Mln), синонім kramė (P) LBŽ 127; пор. kramė 6. P, Mt, LBŽ бот. «синяк» LKŽₑ. Перше значення слова kramė у LKŽₑ наведено як «голова змії, ропухи, жаби, оселедця», а всі приклади взято з жемайтського діалекту, тож очевидно, що жемайтське слово обрано через подібність квіток до частини тіла живої істоти. Вигляд квіток цього роду описала також ботанік Ramunėlė Jankevičienė: «<...> край відгину [квітки] лійкоподібний, із п’ятьма нерівними частками, майже двогубий, трохи нагадує пащу плазуна» (Jankevičienė 1987: 238); пор. Echium – синяк BVŽ 119;

kaaruna (~корона). – Fritillária – пол. Korona (TA 242/ II 64). Й. А. Пабрежа вказав слово karūna у своїй праці також як термін морфології рослин, який переніс для назви роду рослини. Суцвіття одного виду розглядуваної рослини — рябчика імператорського (Fritillaria imperialis) — нагадує корону: над квітками здіймається чубок із видовжених верхніх листків, розташованих кільцями на стеблі; квітки дзвоникоподібні, звисають китицями VLEe; пор. karūna (л. koruna) 8. LBŽ, P бот. «рід рослин, рябчик (Fritillaria)» LKŽₑ, див. також Karuuna (Corolla.) ira dalys žyida ysz delikatniu mažn wysados baarwintu yr kóupkoy óóžwertuu lapuutiu sódieta, dalis gimtynes auginiu betarpey aapdęgati (~корона є частиною квітки, складеною з тонких, здебільшого забарвлених і зібраних у пучок пелюсток, яка безпосередньо оточує репродуктивні органи рослини) (TA XLV/ I 97); Fritillária (лат. fritillus — шахова дошка; таку назву рослина отримала через строкатість квіток), пол. Korona — рябчик (P), синонім karūna (P) LBŽ 146–147. Варто звернути увагу, що ботанік Р. Янкявічене пише: «<...> видається, що назву karūna Пабрежа почув від людей, бо цитує жемайтську назву — „ciesoriaus karūna“ (Jankevičienė 2009: 10), однак ні дані LKŽₑ, ні LBŽ не свідчать про те, що в жемайтському діалекті розглядувану рослину називали karūnos;

pėtyns (~pentinas, шпора). – Delphínium (TA 374/ II 196). Шпору, як і розглянуте раніше термінологізоване слово, J. A. Pabrėža подає у своїй праці як термін морфології рослин, пор. Pėtyns. (Calcar.): ira prasy-vylgynyms terbeliets karuunas, kóremy atsyrad mydótis (~шпора: є видовжений мішечкуватий виріст корони, у якому утворюється мед). Рід рослин названо через подібність форми пелюсток до виросту, пор.: «Квітки барвисті, неправильні; верхній чашолисток і дві верхні пелюстки зі шпорцями. Плід – збірний листянкоподібний.»

184

BENDRINĖ KALBA | 96

Більшість аконітів містять велику кількість алкалоїдів і є отруйними VLEe; pentinas 2. MŽ250, Į гострий рогоподібний виріст на задній частині птаха (зазвичай півня); 4. P, Mt, LBŽ див. pentinius 2. 5. бот. «виріст оцвітини у формі мішечка, у якому міститься нектар»: Шпорець коротший за зав'язь LFII598 LKŽₑ; див. також Delphínium (гр. delphinion — назва цієї рослини, що походить від гр. delphis, delphinos — дельфін; адже бутони схожі на фігуру дельфіна) — дельфіній (Mln, Bar), синонім pentinas (P, N) LBŽ 116–117.

Два роди рослин названо за кольором квіток: gaysra (~gaisra). – Lychnis (TA 312/ II 134). Для назви цього роду термінізовано слово gaisra через подібність кольору квіток, пор. goštautinė gaisrena «Квітки зібрані на верхівці стебла в щиткоподібні багатоквіткові щитки. Пелюсток 5, яскраво-червоні, кожна приблизно до половини розділена на дві частини» (Gudžinskas 2010: 58); Lychnis (гр. lychnos — ліхтар, лампа; квітки яскраво забарвлені, світяться, мов ліхтарі) — гайсрана (Mln) LBŽ 205; гайсрена BVŽ185; gaisra 1. R163, KGr88 «займання, заграва». 2. P див. gaisrana LKŽe. Як зазначає А. Грітенене, «не лише в літературній мові, а й у діалектах та інших мовах мотивація назви цієї рослини пов’язана з кольором її квіток. Яскраво-червоні квітки гайсренів найчастіше порівнюють із вогнем» (Gritėnienė 2006: 90–91).

žiudra (~žydra). – Muscari (TA 244/ II 66), пор. Muscári L. (лат. muscus — мускус; квітки пахнуть мускусом) — гіацинтик, синонім žydra (P) LBŽ 226; гіацинтик — Muscari Mill. «Квітки сині, з вузькою білою облямівкою на верхівці, зібрані по багато в коротку верхівкову китицю, звислі» (Lekavičius 1989: 350); žydra NdŽ, BŽ200 1. «блакить, блакитне місце»: DŽ, Vd. 2. Rtr, LBŽ, NdŽ, LFII538, KŽ див. žydrė 3: Mt, Чупроквіткова žydra (M. comosum) P. Біленька žydra (M. pallescens) P LKŽₑ. Й. А. Пабрежа назвав цю рослину за її найвиразнішою ознакою — кольором квіток, а не за запахом, за яким було дано латинську назву.

До цієї групи назв родів рослин належить ще одна метафорична назва, яку J. A. Pabrėža створив, спираючись на власне враження від кольору й форми суцвіть: kazooks (~казак). – Amará़nthus (TA 214/ I 352). Мотив, з якого J. A. Pabrėža термінологізував уживаний у розмовній мові слов’янізм, чудово пояснив ботанік Jonas Dagys: «<...> рід Amaranthus, у якого

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas

Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taislinėje augvminame

185

декоративні види вирізняються яскраво-червоними суцвіттями й нагадують кокарди на військових кашкетах, він назвав казаком. Однак, оскільки до козаків він не відчував симпатії, а почуття гумору мав, один вид, що не вирізняється привабливим виглядом, а саме Amaranthus blitum, назвав Казокас мулкіс (Дагіс 1972: 24); пор. Amarántus (гр. a – ні, maraino – в’янути; оцвітина рослини не в’яне, бо має характер сухої шкірки) – щириця (Gr, Mln), синонім казокас (P) LBŽ 19, 3 казокас (рос. казак) 3. Mt, P, LBŽ бот. «щириця (Amarantus)» LKŽ_e. У цьому словнику зазначено, що ще три рослини в LBŽ названо цією назвою: 4. LBŽ бот. «деревій (Achillea cartilaginea)»; 5. LBŽ бот. «зніт (Epilobium)»; 6. P, LBŽ «лобода (Atriplex)» LKŽ_e. Варто звернути увагу, що в LBŽ ані біля Achillea cartilaginea, ані біля Atriplex немає назви рослини «казокас»; лише для двох видів Epilobium наведено синоніми: Epilobium angustifolium – зніт вузьколистий, синонім казокаї (Ak, St), та Epilobium montanum – зніт гірський, синонім крүму казокас (PHr) LBŽ 131. Укладачів LKŽ, очевидно, ввели в оману помилкові посилання в литовському покажчику назв LBŽ; див. LBŽ 435.

Назви, мотивовані виглядом плодів або насіння.

До цієї групи належать п’ять родових назв, які Й. А. Пабрєжа створив, термінізувавши слова відповідно до вигляду плодів і насіння:

blaaky (~blakė). – Corispérmum (TA 4/ I 138), для найменування розглядуваної рослини термінізовано назву живої істоти, на що вказує і латинський відповідник назви рослини, пор. Corispérmum hyssopifólium (гр. koris – клоп, sperma – насіння; плоди схожі на клопів) – безкрильник лободолистий (Bak, Mln) LBŽ 103; blakė 5. P бот. «рослина родини лободових, безкрильник (Corispermum)» LKŽ_e; Corispermum (гр. koris – клоп, sperma – насіння) – безкрильник BVŽ 95; назву цієї рослини могли утворити за зразком її латинського відповідника, однак її могли також мотивовано назвати через схожість плодів на клопів;

blyzgy (~blizgė). – Lunária (TA 451/ II 273), пор. Lunária L (лат. luna – місяць; плоди круглі, як місяць) – місячниця (P) LBŽ 204; «місячниця (Lunaria), рід однорічних і багаторічних трав родини капустяних (Brassicaceae). <...> Плід — великий довгастий або майже круглий стручечок. Після розпадання його стулок залишається блискуча перегородка» VLEe; blizgė 2. Ki447 «блискітка, блискуча річ». 4. P, Skd бот. «така рослина родини хрестоцвітих» (Lunaria) LKŽ_e. Цей рід названо за ознакою, відмінною від латинської назви: обрано колір плоду, а не його форму.

186

BENDRINĖ KALBA | 96

sraygy (~равлик). – Medicágo (TA 539/ II 361), цю назву рослина отримала через схожість бобів на мушлю равлика, пор. «боби люцерни 2–4 рази спірально скручені» (Lekavičius 1989: 176); пор. Medicágo (гр. medike, лат. medica — давня назва люцерни) — люцерна (Iv), син. равлик (P) LBŽ 215; равлик 3. P, LL79, Rtr, LBŽ, NdŽ, KŽ бот. «люцерна (Medicago)»: S. Dauk, I, Mt LKŽₑ; як зазначено в LKŽₑ, цю рослину називали равликом і в працях Сімонаса Даукантаса, і в працях Лауринаса Івінскіса, тож можливо, що J. A. Pabrėža не сам дав цій рослині назву молюска, а перейняв уже вживану в розмовній мові назву рослини;

tómsa (~темрява). – Morus. – (: Maulberbaum, Bluff) (TA 107/ I 243), пор. Mórus L. (гр. moron, лат. morum — назва цих дерев і їхніх плодів) — шовковиця; M. nigra L. — шовковиця чорна BVŽ 199; темрява 8. LBŽ бот. «шовковиця (Morus)»: Tamsa juodoji (M. nigra) P. Tamsa baltoji (M. alba) P. LKŽₑ. Види шовковиці мають назви, видові компоненти яких указують на колір ягід, тому J. A. Pabrėža метафорично назвав рід словом темрява через чорні ягоди одного з видів цієї рослини;

žyly (~сивина). – Senecio (TA 600/ II 422), рослину названо за її характерною ознакою — кольором кошика після цвітіння, тож залишається лише погодитися з наведеною в LBŽ мотивацією: Senécio (лат. senex — дід, сивий; ці рослини швидко відцвітають, старіють, а білі чубки їхнього насіння прикрашають верхівки, наче сиве волосся) — жовтозілля (P) LBŽ 320, пор. жовтозілля (Senecio), рід рослин родини айстрових (Asteraceae). Відомо близько 1200 видів. Жовтозілля поширене по всьому світу, крім Антарктиди VLEe; жиле̇ 1. Š, DŽ, NdŽ «сивина, сивий»: Krš. 3. P, Mt, NdŽ, LEXXXV340, DŽ бот. «дика й культурна квітка з родини складноцвітих (Senecio)»: LBŽ. LKŽₑ.

Назви, мотивовані виглядом листя. Щодо одного термінізованого найменування рослини, віднесеного до цієї групи, виникає сумнів, яке саме слово J. A. Pabrėža термінізував для назви рослини: у LKŽₑ наведено слово lelė, однак, шукаючи мотивацію назви, можна припустити, що рослину названо за виглядом листя на основі розмовного слова liele:

liely (~леля чи lielė?). – Swértia (TA 187/ I 325); пор. Sweértia perénnis (Em. Sweert — голландський садівник, який жив у XVII ст.) — тирлич звичайний [Iv], син. lelė (PR) LBŽ337; 1 lelė Kv, Slnt, OG236, 5. P бот. «тирлич (Sweertia)» LKŽₑ, lielė]720, Užv,]1334 зневажл. «язик; горло»: KlvrŽ LKŽₑ; пор. «рід Swertia (162) Taisliuje

ALBINA AUKSOR IŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas

Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliuje augyminame

187

pavadinta lėlė (lapų pavidalas liežuviškas). Dabar tai patvenis“ (Jan-kevičienė 2009: 43). R. Jankevičienės nurodytas augalo lapų pavida-las akivaizdžiai parodo, kad J. A. Pabrėžos pateiktą vardą reikia sieti ne su žodžiu lėlė, o su lielele „liežuvis“. Šią mintį paremia ir K. Gaive-nio nuomonė, pateikta straipsnyje apie augalų pavadinimus J. A. Pa-brėžos raštuose: „J. Pabrėžos raštuose randame įdomių sudurtinių augalų pavadinimų, pvz.: driežlielė (Ophioglossum), jautlielė (Buglos-sum), šunlielė (Cynoglossum) ir kt. Iš lotyniškų atitikmenų matyti, kad šių lietuviškų sudurtinių terminų antras dėmuo turėtų reikšti „liežuvis“ (graikų glossa – liežuvis). Vadinasi, driežlielė – driežo lie-žuvis, jautlielė – jaučio liežuvis, šunlielė – šuns liežuvis ir t. t. Liežu-vi žodžiu lielis (arba lielė) vadino dar S. Daukantas ir kiti žemaičių rašytojai“ (Gaivenis 2014 [1971]: 259–260).

2.2. Назви, створені на основі використання рослини

До цієї групи належать лише дві назви родів рослин, мотивація яких, на мою думку, є очевидною та пов’язана з використанням рослин — отриманням барвника з частин цих рослин: в одному випадку з листя, в іншому — з коренів:

gelta (~жовтий колір). – Serrátula (TA 573/ II 395), рослину названо за кольором барвника, який отримують із її листя, пор. Serrátula tinctória (лат. serra — пилка; листя рослини пилчасте) — серпій фарбувальний [Mln] <...> листя рослини раніше використовували для фарбування вовняних тканин у жовтий колір LBŽ 321; geltė (Serratula), рід багаторічних трав родини айстрових (Asteraceae). <...> З деяких видів серпію отримують жовтий барвник. У Литві є один вид — серпій фарбувальний (Serratula tinctoria) VLEe; gelta 1. K «жовтизна, пожовтіння». 3. P див. geltė 2: Slk. 4. «жовтий барвник»: Lš. 5. «жовті нитки»: Rdm, J LKŽe;

rauda (~червоний колір). – Rúbia (TA 101/ I 237), просте слово обрано для назви рослини через колір барвника, який отримують із її коренів, пор. Rúbia tinctorum (лат. ruber — червоний; корінь дає червоний барвник <...>) — марена фарбувальна [P] LBŽ 301; 2 rauda 1. Q420, Lex76, CII331, R, N, K, FrI202, LsB229 «червоний відтінок, червоність, червоний колір». 5. див. 1 raudė 2: Rauda dažylinė P LKŽe; 1 raudė 2. BŽ215 бот. «рослина з країв Південних морів, корінням якої фарбують тканини»: Dažinė raudė (Rubia tinctorum) LBŽ (P) LKŽe; Rubia (латинська назва рослини; ruber — червоний; коріння дає червоний барвник) — марена BVŽ 259.

188

BENDRINĖ KALBA | 96

2.3. Назви рослин із неясною мотивацією

Знайдено лише одну назву роду рослин, яку можна вважати мотивованою внутрішньою властивістю рослини; для називання рослини термінізовано назву комахи: aklis (~aklis). – Galeópsis (TA 421/ II 243), пор. 1 aklis 1. зоол. «комаха, що нападає на худобу (Haematopota pluvialis)»: Lp, Brs, UŽv.⁸. 3. P див. aklė 3: Brs, Grg LKŽₑ; жовтоквіткова aklė, Galeopsis speciosa <...> Поширений бур’ян посівів. Отруйна рослина, особливо для коней (Jankevičienė 1987: 206). Можливо, що J. A. Pabrėža назвав цю рослину іменем комахи, яка найчастіше нападає на коней, оскільки рослина отруйна для коней; пор. також Galeopsis (<...> походить від гр. galea, gale – тхір і opsis – вигляд: двогубі квітки тут порівнюють із пащею тхора) – aklė (Mln), син. aklys (P) LBŽ 149–150; Galeopsis – aklė BVŽ 137.

Мотивацію двох назв рослин важко визначити; для їх називання J. A. Pabrėža взяв загальновживані слова gaiva і meilė: gayva (~gaiva). – Lápsana (TA 631/ II 453); пор. Lapsana L. (гр. lapsane – назва рослини) – gaiva BVŽ 171; Lápsana commúnis L. (гр. lapazo – спорожнюю, очищаю; вживається як ліки для очищення кишківника) – звичайна gaiva (P) LBŽ 189; gaiva 1. Kos42 «свіжість». 3. P. Snar бот. «рослина родини айстрових (Lapsana)» LKŽₑ. Мотивацію назви рослини, можливо, можна пов’язати з використанням рослини як ліків, адже людина, яка її вживала, могла почуватися бадьорою, сильною; пор. gaivus 2. SD35 «бадьорий, витривалий, сильний» LKŽₑ; meeyly (~meilė). – Vaccinium. – ((Heidelbeere. Bluff.) (TA 268/ II 90), пор. Vaccinium L. (<...> назва, імовірно, походить від слова bacca – ягода; baccinium означало б ягідний кущ) – лохина (F, Rkt), син. mėle (P) LBŽ 364; Vaccinium L. (лат. назва рослини, можливо, пов’язана з лат. bacca – ягода) – лохина BVŽ 306; 2 meilė бот. «рослина родини вересових, лохина (Vaccinium)»: Meilė mėlynė (V. myrtillus) P. Meilė bruknė (V. vitis idaea) P. LKŽₑ. Мотивація назви цього роду ще неясніша, ніж попередньої, хіба що її можна пов’язати із запозиченим значенням слова myleti «любити, уподобати», адже ягоди цього роду їстівні й улюблені людьми; пор. mylėti x4. (sl.) «уподобати» LKŽₑ.

⁸ У прикладах зазначено, що akliai нападають на коней.

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taislijoje augyminame

189

Порівнюючи мотивацію розглянутих назв родів покритонасінних рослин, створених J. A. Pabrėža, з мотивацією їхніх латинських назв, можна помітити, що збігається мотивація лише шести назв (див. таблицю 1). Однак не можна стверджувати, що в цих випадках J. A. Pabrėža наслідував латинські назви, адже і латинські назви, і назви, створені J. A. Pabrėža, указують на основну ознаку рослини.

ТАБЛИЦЯ 1. Латинські та литовські назви родів рослин зі збіжною мотивацією

Латинська назва

Литовська назва

Мотив називання

Trollius

burbulas

Кругла форма квіток.

Échium

kramė

Квітки схожі на голову живої істоти.

Lýchnis

вогонь

Яскраве забарвлення квіток.

Corispérmum

клоп

Плоди схожі на клопів.

Senecio

сивина

Колір насінинок у рослини після цвітіння схожий на колір сивого волосся.

Rúbia

марена

З коренів рослини отримують червоний барвник.

Із розглянутих назв родів рослин, поданих Ю. А. Пабрєжою у Taislius augyminis, які він створив, термінологізувавши звичайні слова розмовної мови, половина прижилася й нині подається як офіційні назви цих родів. Три назви родів квіткових рослин уживаються так само, як у праці Ю. А. Пабрєжі: blizgė, gaiva і žilė. У шести назв родів змінено закінчення, тож тепер їх слід вважати похідними із суфіксальними закінченнями: aklė, burbulis, geltė, pentinius, raudė, žydrė, див. таблицю 2. Варто зазначити, що така форма назв цих рослин, за винятком однієї — žydra, уже подана у словнику назв рослин Повіласа Матуліоніса Žolynas. Dalys II. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas (1906), першому друкованому ботанічному словнику в Литві.

У передмові до словника П. Матуліоніс навів перелік джерел, якими користувався, і першим у ньому зазначив словник Ю. А. Пабрєжі, надрукований 1900 року в Америці, Botanika arba Taislius auguminis (докладніше див. Auksoriūtė 2019). Однак, як видно з таблиці 2, П. Матуліоніс дещо змінив назви Ю. А. Пабрєжі.

190

BENDRINĖ KALBA | 96

ТАБЛИЦЯ 2. Назви родів рослин у термінографічних джерелах

J. A. Pabrėža Taislius augyminis

J. A. Pabrėžos Botanika arba Taislius auguminis (1900)

P. Matulionio Žolynas (1906)

Литовський ботанічний словник (1938)

Словник ботанічних назв (1998)

blyzgy (~блискучка). – Lunária (TA 451/ II 273)

блискучка 115

блискучка 38

блискучка 204

блискучка 183

gaywa (~свіжість). – Lápsana (TA 631/ II 453)

свіжість 124

свіжість 35

свіжість 189

свіжість 171

žyly (~жила). – Senecio (TA 600/ II 422)

жила 14

žilė 54

žilė 320

žilė 273

aklis (~aklis). – Galeópsis (421/ II 243)

aklys 110

aklė 29

aklė 149

aklė 137

bóórbóls (~бульбашка). – Trollius. – (389/ II 211)

burbulas 116

burbulis 59

burbulis 355

burbulis 302

gelta (~жовтяниця). – Serrátula (573/ II 395)

gelta 125

geltė 54

жовтець 321

жовтець 274

шпорець (~шпора). – Delphínium (374/ II 196)

шпорець 142

шпорцевий 23

шпорцевий 116–117

шпорцевий 109

марена (~марена). – Rúbia (101/ I 237)

марена 146

марена 51

марена 301

марена 259

блакитниця (~блакитна). – Muscari (244/ II 66)

блакитна 163

блакитна 41

блакитниця 226

блакитниця 199

гасра (~іскра). – Lýchnis (TA 312/ II 134)

gaisra 124

gaisrana 205

gaisrana 205

gaisrena 185

Окремо відповідна назва роду gaysra (~gaisra). – Lýchnis (312/ II 134). Тепер цей рід називають похідним із суфіксом –ena словом gaisrena, пор. gaisrena BVŽ 185. У Žolyne П. Матулйоніса подано назву gaisrana із зазначенням, що це назва, запозичена з праць Й. А. Пабрежі; цю саму назву подано й у Lietuviškame botanikos žodyne, але з посиланням на П. Матулйоніса, а як синонім наведено назву Й. А. Пабрежі gaisra, пор. gaisrana (Mln), син. gaisra (P) LBŽ 205.

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliuje augyminame

191

ВИСНОВКИ

1. Термінологізація слів розмовної мови в праці Й. А. Пабрежі Taisliuje augyminiame — другий за продуктивністю спосіб творення назв рослин, який він застосовував. Двадцять назв родів квіткових рослин, розглянутих у статті й утворених шляхом термінологізації звичайних слів розмовної мови, становлять близько 12% усіх термінологізованих назв родів квіткових рослин.

2. Розглянуті назви рослин характеризуються семантичною мотивацією і належать до метафоричних термінів. Мотивація більшості назв родів рослин, утворених шляхом термінологізації звичайних слів, є зрозумілою; мотиви найменування лише двох назв, створених шляхом термінологізації абстрактних іменників (gaiva, meilė), можна лише припускати.

3. Найбільше назв рослин Й. А. Пабрежа створив, спираючись на зовнішній вигляд рослини, — цілих п’ятнадцять; дев’ять із них мотивовані однією з найважливіших ознак рослин — зовнішнім виглядом квіток і суцвіть: формою (наприклад: burbulas, karūna, pentinas) і кольором (наприклад: gaisra, žydra). П’ять звичайних слів було термінологізовано для найменування родів рослин за зовнішнім виглядом плодів або насіння (blakė, blizgė, sraigė, tamsa, žilė), а одне — за виглядом листя (lelė). Мотивація лише двох назв безпосередньо пов’язана з використанням рослин (gelta, rauda). Термінологізовані звичайні слова вказують не на безпосереднє використання рослини, а на його результат — колір, який отримують із частин рослини. Аналіз мотивації назв рослин виявляє творчість Й. А. Пабрежі, особливо тоді, коли рослини називаються за враженням чи асоціацією самого автора (aklis, baidykla, kazokas).

4. Важливо зауважити, що більшість мотивів найменування обрано за характерною ознакою рослини, а не за латинськими назвами рослин. Хоча мотивація шести назв, створених Й. А. Пабрежею, збігається з мотивацією відповідників у латинській мові, деякі звичайні слова, термінологізовані ним, не свідчать про безпосереднє наслідування латинських назв (burbulas, kramė, gaisra).

5. Половина розглянутих назв родів квіткових рослин, створених Й. А. Пабрежею (10 із 20), закріпилася у вжитку й офіційно використовується в номенклатурі рослин. Варто зазначити, що три назви дійшли до наших днів незміненими, саме такими, які запропонував Й. А. Пабрежа: blizgė, gaiva, žilė; у п’яти назв, поданих у Taisliuje augyminiame, було змінено суфікс закінчення (burbulis, geltė, pentinius, raudė, žydrė), а до однієї назви додано суфікс -ana (gaisrana, dabar gaisrena) уже в першому виданому в Литві 1906 року переліку назв рослин — у Žolyne П. Матулйоніса; назву žydrė зі зміненим закінченням зафіксовано в Lietuviškame botanikos žodyne (LBŽ 1938).

192

BENDRINĖ KALBA | 96

ŠALTINIAI

LBŽ – Lietuviškas botanikos žodynas, red. J. Dagys. Kaunas, 1938.

LKŽ_e – Lietuvių kalbos žodynas (t. 1–20, 1941–2002): elektroninis variantas. Redaktorių kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. redaktorė), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005 (atnaujinta versija, 2008). Prieiga internete: www.lkz.lt.

TA I – J. A. Pabrėža Taislius augyminis. I–223, par. O. Kažukauskaitė, R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2009.

TA II – J. A. Pabrėža Taislius augyminis. 224–776, par. R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2014.

TA III – J. A. Pabrėža Taislius augyminis. 777–980, par. R. Šepetytė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2015.

LITERATŪRA

Auksoriūtė Albina 2019: Povilo Matulionio „Žolyne“ pateiktų augalų genčių vardų autoriniai šaltiniai. – Bendrinė kalba 92. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/bendrinekalba/article/view/406.

Baltrūnaitė Renata 1998. Metaforiniai terminai. – Terminologija 5, 36–47.

BVŽ – Botanikos vardų žodynas, sud. R. Jankevičienė, Vilnius: Botanikos instituto leidykla, 1998.

Dagys Jonas 1972: J. Pabrėžos gyvenimas ir darbai. – Jurgis Pabrėža (1771–1849), Vilnius: Mintis, 8–26.

Dębowiak Przemysław, Waniakowa Jadwiga 2019: Semantic Motivation of Plant Names as a Part of their Etymology. – The Landscape of Lexicography, eds. A. Villalva, G. Williams, Lisboa-Aveiro: Centro de Linguística da Universidade de Lisboa, Centro de Línguas, Literaturas e Culturas da Universidade de Aveiro, 173–200. Prieiga internete: https://shs.hal.science/halshs-02309857/file/DicionaristicaVI_THELANDSCAPE-OFLEXICOGRAPHY.pdf.

Elisonas Jurgis 1923: Iš Pabrėžos nespausdintų botanikos raštų. – Kosmos: Gamtotyros ir jos šalimų mokslų laikraštis 3, 283–292. Kaunas.

Eurotermbank – Federated Network. Prieiga internete: https://eurotermbank.com/.

Fernández-Silva Sabela, Freixa Judit, Cabré Maria Teresa 2009: Multiple Motivations in the Denomination of Concepts: The Case of „Production area“ in the Trminology of Aquaculture in French and Galician. – Terminology Science & Research 20, 21–38. Prieiga internete: https://journal-eaft-aet.net/index.php/tsr/article/view/5845.

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliuje augyminiam

193

Gaivenis Kazimieras 2014[1971]: Keli augalų pavadinimai iš J. Pabrėžos raštų. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 259–260.

Gaivenis Kazimieras 2014[1983]: Šis tas iš lietuviškos liaudinės specialiosios leksikos. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 122–136.

Gaivenis Kazimieras 2014[1996]: Kalbiniai ir loginiai terminų reikalavimai. – Terminologija 3, 26–38.

Gaivenis Kazimieras 2014[1997]: Terminizacija ir determinizacija. – Terminologija 4, 4–7.

Gaivenis Kazimieras 1998: Keletas minčių apie terminologiją. – Terminologija 5, 89–92.

Gaivenis Kazimieras 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: LKI leidykla.

Gaivenytė Jolanta 2000: Sudėtinių fizikos terminų motyvacija. – Lituanistica 3/4(43/44), 19–25.

Gedrimas Robertas 2003: J. A. Pabrėžos geografijos vadovėlio terminai. – Terminologija 10, 117–134.

Gedrimas Robertas 2004: Sudurtiniai žiedinių augalų pavadinimai Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos veikale „Tayslós augumynynis“. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 182–196.

Gedrimas Robertas 2005: Priesaginiai žiedinių augalų pavadinimai Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos veikale Tayslós augumynynis (1843). – Archivum Lithuanicum 7, 81–92.

Grinev-Griniewicz Sergiusz 2011: Terminological Methods in the History of Terminology Science – Terminologija 18, 27–42.

Gritėnienė Aurelija 2006: Augalų pavadinimų motyvacija šiaurės panevėžiškių patarmėje, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

GT – Bruno de Bessé, Nkwenti-Azeh Blaise, Sager Juan S. Glossary of Terms Used in Terminology. Prieiga internete: https://benjamins.com/catalog/term.4.1.08bes.

Gudžinskas Zigmantas 1999: Lietuvos induočiai augalai, Vilnius: Botanikos instituto leidykla.

Gudžinskas Zigmantas 2010: Tradiciniai Lietuvos darželių augalai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras.

ISO 704:2022: International Standard: Terminology Work – Principles and Methods.

Jakaitienė Evalda 2010: Leksikologija, 2-as pakart. leid., Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

194

BENDRINĖ KALBA | 96

Jankevičienė Ramunėlė 1987: Vasarą žydintys augalai, Vilnius: Mokslas.

Jankevičienė Ramunėlė 2009: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliaus botaniniai komentarai ir paaiškinimai. – Jurgis Ambraziejus Pabrėža. Taislius augyminis. I–223, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 29–47.

Kaulakienė Angelė 2001: Termin izacija: semantiniai dariniai ir vertiniai. – Terminologija 8, 28–33.

Keinys Stasys 1980: Terminologijos abėcėlė, Vilnius: Mokslas.

Klimavičius Jonas 1996: Nuo liaudies terminijos prie mokslinės. – Terminologija 3, 4–25.

Klimavičius Jonas 2006: Sukti, vyti, vynioti ir jų vedinių sinonimija ir polisemija gyvojoje kalboje, norminimo ir terminizacijos bandymai. – Terminologija 13, 48–61.

Klimavičius Jonas 2002: Kazimieras Gaivenis. Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys. Vilnius: LKI leidykla, 2002, 148 p. – Terminologija 9, 129–147.

Kvašytė Regina 2005: Mokomasis terminologijos žodynėlis, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

Kvašytė Regina 2013: Lietuvių ir latvių kalbų terminų su šaknimi terminmikrosistema. – Terminologija 20, 123–139.

Lekavičius Algirdas 1989: Vadovas augalams pažinti, Vilnius: Mokslas.

LTB – Lietuvos Respublikos terminų bankas. Prieiga internete: https://terminai.vlkk.lt/.

Lubienė Jūratė 2015: Lietuvių kalbos mikonimai: nominacija ir motyvacija. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla.

Matulionis Povilas 1906: Žolynas. Dalys II. Lietuvos augalų žodynas ir augalų taislas, Vilnius: M. Kutkos spaustuvė, 1906.

Myking Johan 2009: (Yet another) Taxonomy of Motivations. – Terminology Science & Research 20, 39–53.

Myking Johan 2020: Term Formation – Is There a State of the Art? – Terminologija 27, 6–30.

MNE – Monaco Nature Encyclopedia. Prieiga internete: https://www.monaco-natureencyclopedia.com/himantoglossum-hircinum/?lang=en.

Oželis Remigijus 2020: Kristocentrizmas kun. Jurgio Pabrėžos pamokslų rinkinyje „Pamokslai vairingose materijose“. – Pamokslai vairingose materijose, sakyti Ambroziejaus Pabrėžos, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 9–25.

Pabrėža Ambroziejus 1900: Botanika arba Taislius Auguminis, Shenandoah, Pa.

Stunžinas Robertas 2006: Lietuviški metaforiniai statybos terminai. – Terminologija 13, 62–73.

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliuje augyminame

195

Stunžinas Robertas 2007: 1910–1937 m. lietuviškoji statybos terminija (iš turimų išteklių). – Terminologija 14, 125–134.

Stunžinas Robertas 2018: Terminizuotieji ir metaforiniai informatikos ir kompiuterijos terminai. – Auksoriūtė Albina, Gaivenytė-Butler Jolanta, Labanauskienė Solvita, Mitkevičienė Asta, Stunžinas Robertas, Umbrasas Alvydas, Zemlevičiūtė Palmira. Lietuviškos informatikos ir kompiuterijos terminijos tyrimai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Subačius Giedrius 1996: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos žemaičių kalba. – Lietuvių Atgimimo istorijos studijos 8: Asmuo: tarp tautos ir valstybės, 10–113.

Subačius Giedrius 2009: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taislius augyminis (1843). – Jurgis Ambraziejus Pabrėža. Taislius augyminis. I–223, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 9–28.

Šalkauskis Stasys 1927: Terminologijos teorija ir lietuviškoji filosofijos terminija. – Logos: Filosofijos laikraštis 1, 1–32.

Šepetytė Rita 2009: Pratarmė. – Jurgis Ambraziejus Pabrėža. Taislius augyminis. I–223, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 7.

Urbūtis Vincas 2009: Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Valeontis Kostas, Mantzari Elena 2006: The Linguistic Dimension of Terminology: Principles and Methods of Term Formation. – 1st Athens International Conference on Translation and Interpretation Translation: Between Art and Social Science, 13–14 October. Prieiga internete: https://www.researchgate.net/publication/253024944_THE_LINGUISTIC_DIMENSION_OF_TERMINOLOGY_PRINCIPLES_AND_METHODS_OF_TERM_FORMATION#fullTextFileContent.

Vladarskienė Rasuolė 2012: Metaforiniai ekonomikos terminai. – Terminologija 19, 83–92.

VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija (elektroninis variantas), Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2023. Prieiga internete: https://www.vle.lt.

Gauta 2023 11 16

Priimta 2023 12 18

196

BENDRINĖ KALBA | 96

ALBINA AUKSORIŪTĖ

TERMINOLOGISATION OF COMMON WORDS IN JURGIS AMBRAZIEJUS PABRĖŽA’S TAISLIUS AUGYMINIS

Summary

The article analyses the names of the genera of flowering plants created by Jurgis Ambraziejus Pabrėža in his 1843 work Taislius augyminis (“The System of Plants”), which he coined by way of terminologisation of colloquial words of that time. In Pabrėža’s Taislius augyminis, terminologisation of the words of spoken language is his second most productive way of creating the names of plants. The twenty names of the genera of flowering plants created by way of terminologisation of colloquial words that this paper examined, account for about 12 per cent of all names of the genera of flowering plants created in this way.

Research showed that the plant names analysed are characterised by semantic motivation and can be attributed to metaphorical terms. The motivation for most names of plant genera created by terminologisation of common words is clear. Nine plant names were created by Pabrėža on the basis of the appearance of the plant: the shape and colour of the flowers and inflorescences (e.g., burbulas, karūna, pentinas, gaisra, žydra), five common words were made into terms to designate plant genera by the appearance of their fruits or seeds (blakė, blizgė, sraigė, tamsa, žilė), and one by the appearance of its leaves (lielė); the motivation behind two names is clearly linked to the use of the plants in questions (gelta, rauda), and the motivation for three names can only be guessed (aklis, gaiva, meilė). Half (ten out of twenty) of Pabrėža’s names of the genera of flowering plants discussed in the article have been adopted and are officially used in the nomenclature of plants.

KEYWORDS: Jurgis Ambraziejus Pabrėža, plant genera names, terminologisation, motivation, metaphorical terms.

ALBINA AUKSORIŪTĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected]

ALBINA AUKSORIŪTĖ. Paprastųjų žodžių terminizavimas Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos Taisliuje augyminime

197

ALBINA AUKSORIŪTĖ

PAPRASTŲJŲ ŽODŽIŲ TERMINIZAVIMAS JURGIO AMBRAZIEJAUS PABRĖŽOS TAISLIUJE AUGYMINIAME

Santrauka

Straipsnyje analizuojami Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos 1843 m. darbe Taislius augyminis pateikti žiedinių augalų genčių vardai, kuriuos jis sukūrė terminizavęs paprastuosius to meto šnekamosios kalbos žodžius. Šnekamosios kalbos žodžių terminizavimas J. A. Pabrėžos Taisliuje augyminiame yra antrasis pagal produktyvumą jo augalų vardų kūrimo būdas. Dvidešimt straipsnyje nagrinėjamų žiedinių augalų genčių vardų, sukurtų terminizuojant paprastuosius šnekamosios kalbos žodžius, sudaro apie 12 procentų visų terminizuotų žiedinių augalų genčių vardų.

Tyrimas parodė, kad nagrinėjamiems augalų vardams būdinga semantinė motyvacija, jie skirtini prie metaforinių terminų. Daugumos augalų genčių vardų, sukurtų terminizuojant paprastuosius kalbos žodžius, motyvacija yra aiški. Devynis augalų vardus J. A. Pabrėža sukūrė remdamasis augalo išvaizda: žiedų ir žiedynų forma ir spalva (pvz.: burbulas, karūna, pentinas, gaisra, žydra), penki paprastieji žodžiai terminizuoti augalų gentims įvardyti pagal vaisių ar sėklų išvaizdą (blakė, blizgė, sraigė, tamsa, žilė) ir vienas – pagal lapų išvaizdą (liele), dviejų vardų motyvacija aiškiai susijusi su augalų naudojimu (gelta, rauda), o trijų vardų motyvacija tik spėtina (aklis, gaiva, meilė). Pusė aptariamų J. A. Pabrėžos sukurtų žiedinių augalų genčių vardų (10 iš 20) vartosenoje prigijo ir yra oficialiai vartojami augalų nomenklatūroje.

ESMINIAI ŽODŽIAI: Jurgis Ambraziejus Pabrėža, augalų genčių vardai, terminizavimas, motyvacija, metaforiniai terminai.

ALBINA AUKSORIŪTĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

198

BENDRINĖ KALBA | 96