LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, IV

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ВЖИВАННЯ ПАСИВНИХ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ

В. АМБРАЗАС

Пасивним дієприкметникам теперішнього часу властиві майже всі основні типи вживання дієприкметників у литовській мові. У поєднанні з особовими формами дієслова būti ці дієприкметники можуть утворювати складені часи пасивного стану, напр.: книга є rašoma, дорогу buvo taisomas, будинки були statomi тощо. Вони можуть позначати супровідну дію і виступати в реченні обставинами часу, способу дії та іншими, напр.: giriamas — не зазнавайся, peikiamas — не сумуй Švnč; поки що apšaudomi, ми йшли багато годин Cv R III 232. З іменниками та займенниками в називному відмінку й зворотними дієсловами вони часто утворюють так звану конструкцію називного відмінка з дієприкметником (nominativus cum participio) і входять до складу складеного присудка, напр.: він сам prūsėsi leidžiamas вести загін в атаку Vencl R III 443; людина nesusipranta nujuokiamas Šts. У всіх цих випадках пасивні дієприкметники теперішнього часу мають пасивне значення, тобто позначають дію, прямим об’єктом якої є підмет речення.

Особливо великим розмаїттям уживання вирізняються атрибутивні пасивні дієприкметники теперішнього часу. Вони позначають властивості предметів і явищ, що випливають із дії, вираженої дієслівною основою дієприкметника, напр.: verd amas їжа, rašomas лист, skaitoma книжка тощо. Атрибутивні пасивні дієприкметники теперішнього часу мають специфічні ознаки, що відрізняють їх від інших пасивних дієприкметників. Хоча на це звернули увагу вже автори найважливіших литовських граматик XIX ст.¹, а Й. Яблонскіс і К. Буга показали розмаїття значень пасивних дієприкметників теперішнього часу на численних прикладах із народної розмовної мови та старих писемних пам’яток², уживання цих дієприкметників досі не розглядалося докладніше. У цій статті маємо на меті виокремити й пояснити характерніші випадки вживання атрибутивних пасивних дієприкметників теперішнього часу.

§ 1. Атрибутивні пасивні дієприкметники теперішнього часу можуть мати конкретне пасивне значення (пасивного стану). У таких випадках вони позначають властивості предметів, що випливають із присудка речення (або всієї ситуації в реченні та кон-

¹ Žr. A. Schleicher, Litauische Grammatik, 319—320, Prag, 1856; F. Kurschat, Grammatik des Littauischen Sprache, 413, Halle, 1876.

² Žr. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, 1, 301—302, 304—308, Vilnius, 1957; K. Būga, Rinktiniai raštai, 1, 531—536, 543, Vilnius, 1958; 2, 117—118, Vilnius, 1959.

93

(текстом) зазначеного часу перебігу дії. Означуване слово при дієприкметнику є прямим об’єктом цієї дії, напр.:

У хаті ще темно, тільки на протилежній стіні мерехтять відблиски kūrenamos печі Balt PV I 9. У кімнаті пахне kepama копченим м’ясом Sim R VI 150. Брикається, мов цап, vežamas на базар Krk. Затарахкотіли заряджувані рушниці, але ніхто не вірив, що генерал накаже стріляти в беззбройний натовп Myk-Put S 340. Кілька років під час війни neb ariami перелоги заросли осотом і полином Vencl R II 49. Одна за одною в садибах засвічувалися вогники, з димарів здіймався дим, грюкали varstomos двері Baltr PS 44. Що казав хміль, dedams на плахту? DŽ II 513. У дядька край стіни в глибині стояло ліжко з дуже рідко mainoma білизною Vaižg RR I 103. Баран із рогами відганяє nežindomus ягнят геть Dr.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу з конкретним пасивним значенням, як і відповідні дієслова, можуть сполучатися з прислівниками та непрямими відмінками, що позначають різні обставини дії, вираженої дієприкметниковою основою. Коли виконавець цієї дії зазначений, його виражено родовим відмінком (так званий genetivus auctoris), напр.:

Двері, рипіння яких спричиняв вітер, не давали спати ŽR (DŽ III 338). Знову рушив віз, įkliokio traukiamas, і швидко зник за спаленим муром Vencl R II 56. Звідки скотар міг знати, що справді доведеться дітям Елени mūsų kraunamas майно? Krv R 56. Миколюкас потопає у savo власних тонах Vaižg RR I 43.

Конструкції пасивних дієприкметників теперішнього часу з родовим відмінком виконавця не дуже поширені. Пасивні дієприкметники теперішнього часу зазвичай уживаються тоді, коли виконавець дії, вираженої їхньою основою, є для мовця або неважливим, неясним чи узагальненим, або сам собою зрозумілим із контексту й не згадується з міркувань стилістики.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу з конкретним пасивним значенням утворюються від перехідних дієслів. Крім того, вони можуть утворюватися і від тих дієслів (laukti, norėti, pageidauti ir pan.), які керують родовим відмінком зі значенням прямого об’єкта, напр.:

Бережи донечку собі, поки приїдуть... norimi зяті JV 256. Nelaukiamos гості наступного разу дорожчі за laukiamas Dov. Усюди він був pageidaujamas svečias Krv R 87. Приїжджають гості laukiamieji, baramieji Mrc.

Ці дієприкметники також можуть сполучатися з родовим відмінком виконавця (пор.: mūsų laukiama diena, tėvų pageidaujamas svečias тощо); за граматичним значенням вони не відрізняються від дієприкметників, утворених від дієслів, що керують знахідним відмінком.

Загалом атрибутивні пасивні дієприкметники теперішнього часу, що позначають конкретну пасивну дію, яка в часовому відношенні збігається з основною дією речення, у сучасній литовській мові вживаються порівняно рідко. Вони утворюються лише від дієслів недоконаного виду й найбільш властиві літературній писемній мові.

§ 2. Найчастіше дієприкметники теперішнього часу пасивного стану позначають властивості, що випливають із постійних або таких, що за певних обставин завжди відбуваються, дій (станів), наприклад:

94

Як там живе матуся, любий друже, сестро? Немає R I 332. Іде Раполас, поспішає відомими болотяними стежками й дивується Vaižg RR I 54. Не знайшовши відомої дороги, у темряві, що раптово настала, я дуже розгубився IM 1862 18. По той бік дороги в тіні простягалися незнайомі поля Myk-Put S 270. За садом незнайомі люди, галасуючи, прогуркотіли Ds. На пероні станції зібралося чимало знайомих журналістів Vencl GD 446. Ким він був: хлопцем матері чи батька, дідусем чи утримуваним наймитом? Cv R III 7. У тітки та її спокійного, лагідної вдачі чоловіка крутилися й заборонені тільзитські друки Vaižg RR I 270. Пещена дитина йде різати собакам сіно Grž.

На відміну від прикладів, наведених у попередньому розділі, ці дієприкметники виражають більш-менш сталі властивості предметів і мають виразне якісне значення. Знайома людина — це не лише людина, знайома тепер або в час, указаний дієсловом, так само як відома дорога — це не лише така дорога, про яку відомо тільки в момент мовлення, — це властивості, притаманні певним обговорюваним предметам. Не маючи конкретного часового значення, ці дієприкметники зберегли категорію стану та дієслівні конструкції з прислівниками, пор.: моя знайома людина або добре відома дорога. Однак у стійкіших словосполученнях з іменниками дієприкметники теперішнього часу пасивного стану з узагальненим значенням не мають цих дієслівних ознак і вживаються як певні видові означення, наприклад:

Увійшла невисока дівчина з вузькими плечима, взута у високі туфлі на шнурівці Balt PV I 181. Де моя на плечах (тобто святкова, але вже поношена) хусточка? Rdm. Він лежав у післяобідньому відпочинку на складному стільці Vencl R II 58. Ось Карпіс... сьогодні має хоча б найману, але дешеву робочу силу Myk-Put S 85 (пор. також: заразна хвороба, вхідна, вихідна кореспонденція тощо).

§ 3. Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану часто мають значення м о ж л и в о с т і, тобто позначають властивість, що випливає з можливої дії, наприклад:

Наближається весна. Дороги стають дедалі важче прохідними й проїзними Vencl R III 455. У глибині передпокою Казимера чистила кухонну плиту, свічники та інші предмети, які треба чистити Ciurl R III 101. Так, це була книга життя — відкрита, хоч і важко зрозуміла Bil R I 220. Тепер і за тридцять дістанеш терпимого коня Kp. Ось на майданчику ледве видно дах церковці та дзвіницю Myk-Put S 590. Цього року овес дуже придатний до молотьби Mrs. Я маю річку, яку можна перейти вбрід, і пагорб, на який можна видертися; я цієї річки не переходити вбрід і на пагорб не підніматимусь End (пор. також: доступні ціни tsp, обхідний «невеликий» сосновий ліс Rd, висувний стіл Klp, прозорий туман Balt PV I 269 тощо).

Особливо часто значення можливості мають заперечні форми дієприкметників теперішнього часу пасивного стану. Варто зазначити, що більшість дієприкметників теперішнього часу пасивного стану, які вживаються в сучасній литовській мові із заперечною часткою ne-, позначають неможливість дії, вираженої дієслівним коренем, наприклад:

Незліченні стада худоби пасуться на нових пасовищах Vencl TB 187. Як праворуч, так і ліворуч від шосе розкинулися неозорі поля Sim R VI 325. Нестримним потоком лилися слова скривдженої жінки Vaižg RR I 132. Від того дня Повілюкас став майже невпізнанним Balt PV I 257. А де закінчується трава, там завалюються непрохідні

95

чорниці, вовчі ягоди, ожинові ягоди Balt Pv I 57. Смерть зробила їх обох невблаганними ворогами Myk-Put S 588. Відчуття, що я живий... приносило мені невимовну радість Cv R III 234. Принесе ткацькі верстати непідйомні, натче полотно непрядене Rš. Великі скрині з приданим неперевізні, булані коні нестримні JV 72. Дні молодості неповернені, вінок із рути нев’ялений Skp.

Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану, що виражають можливість, не мають чіткого значення пасивного стану. Це позначається і на їхніх синтаксичних відношеннях з іншими словами. Ці дієприкметники поєднуються не з родовим відмінком діяча, а, подібно до прикметників, із давальним відмінком, наприклад:

За часів феодального ладу литовська книга була майже неприйнятна для простих людей Kors LKr 38. Горохова каша, заправлена олією, не кожному доступна Myk-Put S 69. Миколюшка усміхався іншому світові, з яким спілкується способом, невидимим для інших Vaižg RR I 39. Слова щастя й рівність були йому зрозумілі і дорогі Bil R 224. Двері доступні для всіх (усі можуть увійти) Pc.

У перших двох реченнях конструкція з родовим відмінком зовсім неможлива. В інших прикладах, уживши замість давального відмінка родовий, ми змінили б зміст: дієприкметники теперішнього часу пасивного стану втратили б значення можливості й називали б властивості, що виникають унаслідок пасивної дії (наприклад, двері, якими всі проходять — це двері, крізь які проходять усі, а двері, доступні для всіх — це двері, крізь які всі можуть пройти, але не обов’язково проходять). Конструкція з давальним відмінком указує на близькість дієприкметників теперішнього часу пасивного стану зі значенням можливості до прикметників (пор.: двері відкриті для всіх, він усім приємний тощо).

Варто зазначити, що з давальним відмінком можуть поєднуватися також деякі дієприкметники теперішнього часу пасивного стану з узагальненим значенням, розглянутим у § 2, наприклад: Усі ці речі невідомі й небачені для Йонюка Bil R I 160.

Значення можливості мають багато дієприкметників теперішнього часу пасивного стану, уживаних у давніх пам’ятках литовської мови (особливо із запереченням), наприклад:

Dawe... pėkis atmaynomus rubus (=одмінне szaty) ChB I Moz 45, 22. Ispeiemas cžonai jra klojojmas Manicheu MT 11₁₁. Тому, мабуть, не слід було сподіватися на відповідь учнів / наказав людям мовчати DP 125₁₈. Слово... є відповідним /зрозумілим людям SE 104₂₂. Szodeis ischmanomais... kalbėia BrP I 244₃. Знайдеш тут... речі, золотом неоплатні MT XIX₁₉. Там незчисленні воїни тих, хто зазнав мук (=niezliczone Wojska) DP 543₃₇. Істинна й незаперечна правда MT 36₁₂. Нестерпне страждання (=nieznosna) Dp 310₂₆. Господові залишився неоплачений борг MK 150₁₉ (пор. також: plauk iama ‘судноплавна річка, navigabile flumen’ 350; išmanomas ‘зрозумілий розумові, comprehensibilis, facilis ad intelligendum’ SD 268; perpučiamas ‘відкритий для вітрів, perflabilis’ SD 395; negeriamas ‘непитний, non potabilis’ SD 180).

§ 4. Іноді дієприкметники теперішнього часу пасивного стану можуть мати також значення необхідності, тобто називати дію, яку слід виконати над предметом, позначеним означуваним словом, наприклад:

96

Навіщо хвалити те, чого не можна похвалити (тобто негідне похвали)? Pg. Хіба тебе не б’ють (тобто ти не заслуговуєш на побиття) за таку роботу? Skn. У нашій бригаді жито вже жнуть (тобто його слід жати) Skn. В одному засіку миша відгодовується, у другому щур підростає JV 589. Стільки сіна треба згрібати, возити, а конюшину вже й косять ŽR II 329.

Подібні випадки трапляються і в писемних пам’ятках XVI–XVII ст., наприклад:

Reykia ne pápeykemo giwenimo SP II 136₁₇. Kiti wel... bilo | iog yra daiktas abéioiamas DP 193₃₇. Пор. також такі зіставлення К. Ширвідаса: Niepewny Incertus, dubius, ambiguus Abeioiamas, abeioitinas SD 180. Przedayny. Vendibilis venalis. Parduotimas (sic!) parduodamas SD 293.

Такі пасивні дієприкметники теперішнього часу за значенням близькі до дієприкметників необхідності. Тому в говорах, у яких дієприкметники необхідності не вживаються, їх часто замінюють пасивні дієприкметники теперішнього часу. Варто зазначити, що в латиській мові, де дієприкметники необхідності із суфіксом -tins уже зникли, пасивні дієприкметники теперішнього часу значно частіше мають значення необхідності³. У литовській літературній мові пасивні дієприкметники теперішнього часу не схильні витісняти дієприкметники необхідності.

§ 5. Пасивний дієприкметник теперішнього часу часто позначає призначення предмета або придатність до виконання певної дії, наприклад:

Незабаром увесь простір між лісом і орними полями побілів, наче якесь озеро Myk-Put S 277. Скільки у вашому колгоспі оброблюваної землі? Rgv. Кормова ріпа набагато гіркіша за їстівну Dsm. Іди, дурню, іди сіяти кожну придатну для сівби річ Dn R 38. Зосіке... часто ходила в одязі, призначеному для носіння Žem R II 215.

Дієприкметники з цим значенням, указуючи на призначення предметів, водночас відрізняють їх від інших подібних предметів і позначають їхній різновид. Як і більшість видових означень у літературній мові, вони найчастіше мають займенникову форму й використовуються для утворення термінів різних галузей, наприклад: їстівний буряк, питна вода, свиня на відгодівлі, дійна корова, прядильна вовна, подавальні (сіна, зерна) вила, пасовища, луки для косіння, оброблювана земля тощо.

Родовий відмінок іменника або займенника, вжитий із пасивними дієприкметниками теперішнього часу зі значенням призначення, розуміється вже не як суб’єктний родовий (genetivus auctoris), а як родовий належності (genetivus possessivus), наприклад: Наші їстівні буряки зовсім замерзли Plm. Цього року наше поле для косіння мале Skp.

§ 6. Пасивні дієприкметники теперішнього часу зі значенням можливості, необхідності та призначення вживаються як своєрідні прикметники, утворені від дієслів. Вони позначають постійні властивості предметів і водночас виражають відношення означуваного слова до дії, вираженої коренем дієприкметника. У наведених вище прикладах це відношення об’єктне: означуваний іменник указує на прямий об’єкт дії, вираженої дієприкметником (пор.: розуміти книжку — книжка, яку розуміють; пити воду — питна вода; обробляти землю — оброблювана земля тощо). Об’єктне відношення з означуваним словом пов’язує ці дієприкметники з пасивними дієприкметниками теперішнього часу пасивного значення, згаданими в § 1. Однак

³ Див. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, 999, Rīgā, 1951; Latvijas PSR ZA Valodas un literatūras institūts, Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika, 1, 646, Rīgā, 1959.

7. Kalbotyros klausimai, IV

97

Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану зі значеннями можливості, необхідності та призначення не мають часового значення й інших дієслівних ознак і не можуть утворювати синтаксичних конструкцій, характерних для пасивного стану.

Між атрибутивними дієприкметниками теперішнього часу пасивного стану та іменниками, з якими їх поєднують, окрім об’єктного відношення, часто виникають й інші типи логічних і модальних відношень.

а) Означуваний іменник є знаряддям дії, вираженої коренем дієприкметника, наприклад:

Не хотів мені вірити, що я друкував газету на папері для обгортання! Gud-Guz KIT 206. Слово — сьогодні його наступальна зброя Myk-Put S 505. Вила для роздавання (сіна, збіжжя) були трипалі Sts. Посудину для пиття... за давньою звичкою й далі називає чаркою Dauk R 179. А там жаткова машина, мабуть одна з перших, уже починає жати ярину Sim R VI 363.

Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану, що позначають поняття знаряддя, дещо рідше утворюються також від неперехідних дієслів, наприклад:

Тут була ціла отара овець і кілька коней, а також виїзний жеребець Balt PV I 186. Він має коней для їзди верхи та для їзди в упряжі K II 129. Унизу проріжте отвір для вильоту (тобто отвір, через який вилітають бджоли) BK 21.

У цих реченнях, як і в прикладах, наведених у § 5, дієприкметник теперішнього часу пасивного стану вказує, для виконання якої дії призначене знаряддя, позначене іменником, проте між поняттями, вираженими дієприкметником та іменником, немає безпосереднього об’єктного відношення. Такі дієприкметники теперішнього часу пасивного стану, що позначають призначення знаряддя, названого іменником, у сучасній литовській мові дуже продуктивні й широко вживаються для утворення назв різних інструментів і пристроїв, наприклад: швейна, різальна, друкарська тощо машина, плугові хомути, стругальні, ткацькі, токарні тощо верстати, вогнепальна зброя, різальний ніж, запалювальні набої, ножиці для стриження, креслярська дошка, друкарська машинка, ударні, духові інструменти (муз.), пекарська піч тощо. Визначені форми цих дієприкметників у літературній мові входять до складу термінів багатьох наукових і ремісничих галузей. У розмовній мові, а іноді й у писемних текстах, для позначення знаряддя вживають також невизначені форми дієприкметників, наприклад: ткацький валик Lš, борона́льний батіг Ds, борона́льні хомути Pl, збільшувальне скло Ds, робочий кінь Pnd, питний кухоль Lš, їстівна хустка Sim R, їздові (тобто призначені для поїздок) гроші Nm, їздовий, верховий кінь Ds, N 39, 74, верхові штани K II 129 тощо.

Уживання дієприкметників теперішнього часу пасивного стану для означення знаряддя, вираженого іменником, — давнє явище литовської мови. Чимало таких дієприкметників трапляється в давніх пам’ятках мови, наприклад:

Rodžeme tatái... ispeiemais rąsztai DP 260₄₈. Padarysi... waro prausiamą-sudą (= wannę miedźianą) ChB II Moz 30, 18. Waro mazgojamas sudas ChB II Moz 30,17. Su lakiojemoiseis sparnais VEE 150₁₆. Пор. також такі приклади зі словника Мільке: Méžemojį szákė 'Mistgabel' II 207; Rászoma szilksna 'Pergamen' II 369; Popėrus raszomas 'Schreibpapier' II 424; plunksna iászoma 'Schreibfeder' II 424; giérams rykas 'Trinkgefäss' II 476; jautis árams 'Zugochse' II 561.

98

б) Означуваний іменник указує на час або місце дії, вираженої коренем дієприкметника, наприклад:

α) Треті півні — це найраніша пора вставати восени та взимку Stn D 26. Коли настав час відлякувати, у мене волосся стало дибки Lnk. Відчуває час підйому й прокидається Užv. Учора в нас був день випасу Rm. Настав час помирати, і кріт помирає Jabl RR I 304—305. Тоді був приймальний день Šrv. Робітник працює на робочих днях JŽ (DŽ II 390). У пісний день я оглянувся, поснідавши кашею Ss. Ось цими двома роками, перехідними роками, ми й повинні належно скористатися Myk-Put S 87. Уже була пора лягати, коли вони приїхали JŽ I 488. Там буря й сльотава днина залишилася DD 77. Чого ті дурні зволікали, аж поки минув час подання! (тобто час, протягом якого можна подати документи) Див. II 90. Пор. також зі старих писемних пам’яток: Atejs wel dirbana (тобто робочий — V.A.) diena BrP I 97₁₄. Ant Vžgavimõsios Seredõs. Sakimas DP 111₃₉. Sėjams cziesas 'Saatzeit' MŽ II 398.

β) Андрюс бачить поміж дерев із глибини саду червоний дах житлової хати Туткауса Vencl R II 69. Ведмедя за добрим боронованим перелазом перестрибнуло BM 69. Місця для випасу зазвичай називаємо пасовищами Jabl RR I 305. Пасовищних лук багато OG 408. Стоячі місця в театрі завжди дешевші Jabl. Дуже рухлива дорога Trs. Де дві лави в хаті сходяться біля столу, це називається кутком для плачу, тобто плакальним кутком JŽ (див. «krikštsuolis»). Подібно й у старих писемних пам’ятках, наприклад: Gulėjo ant patalo sawa спальні-кімнаті ChB II Sam 4,7. Kamara для лежання 'ліжко, спальня, кімната для сну' SD 136. Mėgamoji kammara 'Schlafkammer' MŽ II 414. Wissi mes turime buti apreiǯkchti pokimis судійомоіа sosta MT 247 b. Sedose ant судійомоіа sosta VEE 172₂₁₃. Ant молотарної підлоги ChB Rut 3,2.

Для окреслення позначуваних іменниками часу й місця теперішні пасивні дієприкметники тепер найчастіше вживаються у сталих словосполученнях, наприклад: життєва мить; години прийому (дня); заборонений період (коли заборонялася преса); курильний вагон; спальня, робоча кімната, приймальня, їдальня тощо. Їх утворюють як від перехідних, так і від неперехідних дієслів.

c) Відношення між пасивним дієприкметником теперішнього часу та означуваним іменником можуть бути ще вільнішими. Іноді дієприкметник позначає дію, з якою поняття, виражене іменником, пов’язане опосередковано, наприклад: смертельна хвороба Nm, тобто хвороба, від якої помирають (пор. смертоносні, непритомність спричинювальні отрути DŽ I 89); припадкова хвороба ‘епілепсія’ Mos, Kv, N 296; посівний вітер ‘невеликий теплий вітер, придатний для сівби’ Tv; лежача́ хлібина ‘хліб, який отримують лежачи, дарма’ Prng; поспішно виконувана робота ‘робота, яку треба терміново виконати’ PT 38; примусові обов’язки ‘обов’язки, які виконуються примусово’ Vaižg RR I 43; книги для співу ‘книги, з яких співають’ KGr 413; заключні зауваги ‘зауваги, якими завершується праця або промова’ тощо. Такі пасивні дієприкметники теперішнього часу з означуваними словами часто також утворюють досить стійкі словосполучення, що виконують певну термінологічну функцію. До них належать і багато мовознавчих термінів, наприклад: бажальний, наказовий, умовний спосіб, активний стан, теперішній час, писемна, розмовна мова тощо.

99

Вільність і різноманітність відношень між дієприкметником та означуваним іменником виразно помітні й у пам’ятках XVI—XVII ст., пор.: гріх смертний DP 510₁₁; waystą ir gedigą /ir sópamą prieme DP 55₂ (подібно 421₄₃); про гріх bluszniema MT 60a₁₄; tatái tad’ žėklas tikras/ o ne apsirikamas DP 458₇; wadina mus/ ant’ didės ir smurtūiemes kowós DP 107₂₆ тощо.

§ 7. Пасивні дієприкметники теперішнього часу, утворені від перехідних дієслів і виражальні відношення засобу, часу та місця, іноді сполучаються з родовим відмінком іменників, що дає змогу точніше означити слово, наприклад: робота з перенесення землі Vaižg RR I 156, день садіння дерев Slnt, вила для розкидання гною Jabl RR I 305, посудина для проціджування води Jabl RR I 305, ножиці для стриження овець Grž, голка для шиття хомутів JŽ I 3, поле для сівби жита Jabl R IV 90, діжка для варіння пива Jnšk, калваротовий мастильний жир Slnt, небо для садіння картоплі (ясне, з кучерявими або перистими хмарами) Grž, час для обмолочування льону Jabl RR I 306, машина для обмолочування льону Jabl RR I 306, науково-дослідна робота тощо. Зі старих писемних пам’яток пор.: pluszūkum as... Богом зневажувана ’Bogu brzydliwa’ DP 224₄₆; гель mė с jėszkomas Szwin nas ’ein Blew wurf’ MŽ I 81; peilis... Galwiju pja u jams MŽ II 413; sklylėlė prákaitų iszejemoji ’Schweißloch’ MŽ II 430; kujėlis struną taisoms ’Stimmhammer’ MŽ II 457; adata lászinių jwárstoma ’Spicknadel’ MŽ II 445; skėpeta prákaitų szlóstoma ’Schweißtuch’ MŽ II 430.

У цих прикладах родовий відмінок іменника має зовсім інше значення, ніж родовий діяча (genetivus auctoris), що вживається при пасивних дієприкметниках, які виражають пасивну дію (пор. § 1). Тут він замінює знахідний відмінок прямого додатка у відповідній дієслівній конструкції та вживається як певне неузгоджене означення.

§ 8. Відношення між теперішнім пасивним дієприкметником і означуваним іменником можуть бути й цілком протилежними тим, що спостерігаються в пасивних конструкціях. У сучасній литовській мові часто трапляються словосполучення, у яких означуваний іменник позначає логічний суб’єкт дії, вираженої коренем дієприкметника. У таких випадках дієприкметники виражають властивості, що випливають із самої дії або стану означуваного предмета. Їх можна утворювати від перехідних і неперехідних дієслів, наприклад:

Потім (Мешкаусіс) він змастив вирізане місце лікувальною водою VoL 335. Пранась пішов до Папіле й приніс лікувальну мазь LM 1959.XI.14. Не можна було називати його інакше, як ласкавим словом: Миколюк Vaižg RR I 37. Побачивши Андрюса, вона сердито глянула на нього запитальним поглядом Vencl R II 44. Його листа надіслали до виконавчого комітету tsp. Законодавча й виконавча влада там була в одних руках tsp. Увесь колгосп у вільну годину працює на будівництві, а ти й носа не показуєш Avyž P 100. Чи не маєш книжок, які можна позичити? Ds. Невдовзі з неба полилися безперервні потоки води Myk-Put S 401. Він зробив потрібні висновки Gud-Guz KIT 613. Анеле, з хворою спиною, візьметься жати жито й в’язати його у важкі

100

pėdus Vencl R II 71. Вдарив по skaudamą палець Nm. Час весілля видався дуже tinkamas Myk-Put S 562. За atsakomas чоловік Rm.

Ознаки, що випливають із дії або стану, виражених означуваним іменником, теперішні пасивні дієприкметники часто позначають і в давніх пам’ятках мови, наприклад:

Idant mūs išmokitų... nė nuplėšt ne vienam prideramos garbės jo DP 20²⁸. O paskui to wel’ klausit balso prideramojo piemenės savo DP 247⁵⁰. Nei kokių kitų ne prideramu keliu DP 247¹². Reikia... šaukt su šitaije minia /per karštą ir nė paldūiamą maldą DP 5²³. Teypag ir rąstlas szwėtas... tikimėmus katholikámus/ yra ant prikelimo DP 50⁵⁴. Eimi ir atwadinu Ebraischka Moteri... szindamą BrB II Moz 2, 7. O toksai lobis kuris mumus neteip nūdemais iau priwalams/ bet kaip ir atliekams ira BrP II 326³. Kiek wel yra nusideimu šaukiamu paklupdymo? AK 83¹⁶. Neabejagjhimu weru reikia tiketi WP 288²⁴. Twanas prasideda... nelaujamu dyzdziu lietumi ChB I Moz 7,1. Afierawojo degamas afieras ChB I Moz 13,20. Naturai pritinkama daikta sant saka MT 227 b. Sėjamas ira kunas pagendamas, o bus prikelts ne pagendamas NT Kor 15,42⁴.

Спираючись на дані давніх писемних пам’яток і споріднених мов, К. Бюга встановив, що пасивні дієприкметники теперішнього часу з такими значеннями вживалися ще в прабалтійський період і є прийнятними для літературної мови⁵. Багато прикладів таких пасивних дієприкметників теперішнього часу з розмовної мови знаходимо у граматиці Я. Яблонскіса 1922 року⁶. Оскільки поряд із цими пасивними дієприкметниками іноді вживаються відповідні активні, розглядалося також питання про співвідношення їхніх значень. Я. Яблонскіс вимагав у таких словосполученнях, як atsakantis darbas, spiegantis, cypiantis, verk[i]antis, raudantis balsas, dainuojantis kraštas, kur[i]stantis straipsnelis тощо, замінювати активні дієприкметники пасивними (atsakomas darbas, spiegiamas, cypiamas, verkiamas, raudamas balsas, dainuojamas kraštas, kurstomas straipsnelis)⁷. Згодом, зіставивши більше теперішніх активних і пасивних дієприкметників, уживаних у різних говірках, дійшли висновку, що обидва різновиди дієприкметників у зазначених випадках спираються на діалектні факти й можуть уживатися з тією самою метою — для вираження ознак, що випливають із дії (стану) означуваного предмета⁸.

Однак паралелізм активних і пасивних дієприкметників теперішнього часу спостерігається лише в окремих, досить рідкісних випадках. Основні тенденції вживання активних дієприкметників теперішнього часу та пасивних дієприкметників зі «значенням активної дії» у сучасній литовській мові різняться.

Пасивними дієприкметниками теперішнього часу схильні виражати постійніші ознаки, що характеризують означувані іменники, наприклад: n e v e i k i a m a i s i a i s дієприкметниками схильні виражати постійніші ознаки, що характеризують означувані іменники, наприклад: lim-

⁴ Приклади з пізніших писемних пам’яток XVIII—XIX ст. див. K. Būga, Rinktiniai raštai, 1, 533 tt., Vilnius, 1958.

⁵ K. Būga, Rinktiniai raštai 2, 117, Вільнюс, 1959.

⁶ Див. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, 1, 304 tt., Vilnius, 1957.

⁷ Див. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai 2, 71, 76, 153—154, 307, 327 і примітку редактора J. Paionis на стор. 520.

⁸ Див. „Švietimo darbas“, 1926, Nr. 396—400; 1927, Nr. 11, 1237—1239.

101

хвороба Sv, виконувані гроші Kp, Rm, горючий газ Jabl, нерухоме майно Al, годований теля Prn тощо. Крім того, пасивні дієприкметники теперішнього часу, виражаючи ознаку, що випливає з дії (стану) позначуваного іменника, часто мають також значення можливості або призначення (придатності), наприклад: смертна «така, що може померти» серденько JD 1142, горючі «які можуть горіти» болота Ds, незруйновні пагорби, незасихаючі берізки Jabl, неспалимий дах Jabl, неповоротне минуле T 1953 49, нервущийся предмет, невивітрювана людина Ds, належні страви Up, придатний для ячменю ґрунт Nm, непридатні явища Vd тощо. Атрибутивні форми дієприкметників теперішнього часу пасивного стану зі значенням активної дії, що позначають сталі ознаки предметів, широко використовуються для творення нових понять і термінів, наприклад: зворотний тиф, відповідальний редактор, виконавчий комітет, перехідний Червоний прапор тощо.⁹

Ці значення не властиві дієприкметникам теперішнього часу а к т и в н о г о стану. Найчастіше вони позначають ознаки, що випливають із конкретної або узагальненої дії (стану), яка відбувається одночасно з основною дією речення.

а) Поняття дії конкретне: Іноді надвечір, сидячи на горі, Андрюс вдивлявся в летючі хмари Vencl R II 21. Альгірдас Борейка стояв, спершись на верстат, і поглядом проводжав інженерку, що віддалялася, Baltr PS 142. Полохливий і падаючий лист лякає Rt. За палаючий кінець ніхто не хапається Vžns. Лукошіунас відштовхнув убік чоловіків, що сиділи Krv R 214. Частини литовського корпусу Червоної Армії день і ніч билися з німцями, що наступали Cv R III 231. Томас босоніж прибігав через загрозливу ріллю, тримаючи в руках харчовий клунок Avyž P 32.

б) Поняття дії узагальнене: З пагорба краєвид розширюється аж до гаю, що синіє праворуч, на узліссі, якого синява видніється Myk-Put S 18. Ще зовсім дитиною Оона потрапила до багатого дому з сяйливими ґанками Cv R II 29. Петрас махав косою,... рівненько вкладаючи хрустке, запашне жито Balt PV I 94. Ні сувора погода, ні люті звірі не віднадили їх оселитися в хрустких лісах Dauk. Хвору людину треба втішити Sg.

Лише повністю втративши часове значення та інші дієслівні ознаки, дієприкметники теперішнього часу активного стану можуть перетворюватися на семантичні еквіваленти відповідних дієприкметників теперішнього часу пасивного стану, наприклад: пекуча праця Slnt, відповідна праця Skp, пронизливий голос Kp, заможна людина і, пор.: палена, оплачувана праця, пронизуваний голос, заможна людина. У цих словосполученнях як активні, так і пасивні дієприкметники позначають сталі, властиві відповідним предметам ознаки. Отже, поряд із дієприкметниками теперішнього часу пасивного стану зі значенням «активної дії» в літературній мові вживається лише небагато ад’єктивованих дієприкметників теперішнього часу активного стану (у літературній мові дієприкметники теперішнього часу активного стану ад’єктивуються порівняно рідко). В інших випадках уживання цих дієприкметників відрізняється: дієприкметники теперішнього часу пасивного стану позначають

⁹ Із давніх писемних пам’яток видно, що й дієприкметник ištikimas міг уживатися в значенні «активної дії», наприклад: Povilas s. perlaidžia giwent wirui išzilikimam (тобто віруючому — A. V.) su neiszilikima DP 97¹⁹. Однак уже в XVI ст. цей дієприкметник найчастіше вживався як звичайний прикметник, відірваний від дієслова ištikėti (приклади див. DŽ IV 245). За значенням подібно ізольовані від дієслів і прикметники tariamas, galimas, teigiamas, neigiamas (пор. taremoghi jednones affiera MT(PM)₅₂₃).

102

сталі ознаки, що характеризують природу названих предметів, тоді як дієприкметники теперішнього часу активного стану — ознаки, що випливають із дій або станів, які тривають у теперішньому часі або в час, указаний присудком речення.

Деякі дієприкметники теперішнього часу пасивного стану, утворені від перехідних дієслів, можна розуміти двозначно: в активному й пасивному значеннях, наприклад: знана людина¹⁰ «та, що знає, обізнана» Ds, зрозуміла людина «та, що розуміє» Pn, руйнівний вітер «той, що руйнує людину» Trk, кусючі мухи «мухи, що кусають» Ds, крадена рідня (пор.: Я питний, але не крадений родич Sv) тощо. Ця обставина звужує межі вживання дієприкметників теперішнього часу пасивного стану зі значенням «активної дії». У літературній мові в таких випадках найчастіше вживаються дієприкметники теперішнього часу активного стану (людина, яка розуміє, знає; руйнівний вітер, кусючі мухи тощо).

Слід зазначити, що в діалектах трапляються вислови, у яких дієприкметники теперішнього часу пасивного стану зі значенням «активної дії» позначають ознаки, пов’язані також із конкретними діями (станами), що відбуваються в час, указаний присудком, наприклад: Палаючу ще вогонь «який іще горить» важко загасити Ds; Дві були дівчата, що росли Vb; Зібралися, набрали собі улюблені речі Grdn; Не слухай, парубче, вітру, що дме, і собачок сусідів, що гавкають JD 465. Для літературної мови такі вислови нехарактерні й трапляються лише з дієприкметниками теперішнього часу пасивного стану від окремих дієслів (наприклад: Вона майже й не має людини, якій могла б розповісти про свої наявні й ненаявні біди Sim VK I 158—159).

§ 9. Багато атрибутивних дієприкметників теперішнього часу пасивного стану не лише мають значення прикметників, а й характеризуються властивими прикметникам морфологічними особливостями.

a) Вони можуть мати форми вищого й найвищого ступенів, наприклад:

У дворі, в затінку будинків і дерев, на сонячних місцях біля меж і тину весна здавалася виднішою, ніж у відкритому полі Myk-Put S 95. У доступніших місцях є й інший кінець будинку, який називають світлицею LT II 426. Лайка свого образливіша, ніж чужого rš (DŽ III 185). Він любий, але цей ще любіший Jabl RR I 306. Пішли шукати кращого, придатнішого для життя місця Sim (DŽ III 374). Батько тепер буде ще менш поступливим, ніж раніше Myk-Put S 549. Тут сіно не дуже їстівне, вівцям потрібне їстівніше Ш (DŽ II 838).

З часом криниця Віткуса стала найулюбленішим місцем не лише дівчат, а й сільських парубків Cv R III 223. Наступного ранку він спробував поглузувати зі своєї найулюбленішої дитини Gud-Guz KIT 198. Азія — найнаселеніша частина світу DŽ III 374. У вашому маєтку, пане Скродскі, їхнє (тобто селян — V.A.) життя є найнестерпнішим Myk-Put S 294. У доктора Мастайтіса був найспокійніший, найвідповідніший для Кароліса куточок Gud-Guz KIT 183. Таємницю походження Уршуле в містечку знали лише кілька найнадійніших людей Cv R III 159.

b) Від них у великій кількості утворюються прислівники способу дії із закінченням -ai, наприклад:

Повільно сходячи з трибуни, Ігнотас дослідливо оглянув зал Gud-Guz KIT 799. Ванагеліс лише зневажливо плюнув Gud-Guz KIT 228.

¹⁰ Пор. також значення дієприкметника nežinomas у таких реченнях: Nežinomam (тобто тому, хто не знає) можна побалакати Sn. Bile kam, nežinomam (тобто тому, кого не знають) не дасть Sn.

103

Марті так невимовно спокійно, що він тут Sim R VI 79. Нам необхідно невтомно розвивати критику й самокритику Šimk Al 53. Я вже вдосталь натер ноги об стерню Gs. Адам ледь чутно хихикнув Vencl R (DŽ III 330). Настелено буде достатньо Brs. Усе поставлено так смертельно нудно й одноманітно Vaižg RR I 70. Жінки просто образливо відвернулися від Ане Sim VK I 29. Мажрім схвально кивнув головою Avyž P 45. Що треба кривулі, — розсудливо висловився Dn D 90. Вони розкажуть йому, якими були ліси пам’ятними ще 60–70 років тому в Жемайтії Dauk R 166. Мені пам’ятно вирубали тут ліс JŽ I 136. Коні несамовито бігли на луки BsV 184. Оравши, засіяв буряки (тобто засіяв і зорав) JŽ I 106.

Так само й у старих писемних пам’ятках, наприклад: Tatai pirmai видимо ira parodita MT (PM) 23₁₄. Teuždega неочікувано lompas ChB II Moz 27,20. Stiprey o незмінно tiekiek MP 135 b₁₅. Невимовно багато скарг WP 221₁₂. Пара не вивітрюється, смердюча SP 256.

Ці прислівники, своєю чергою, іноді утворюють ступені порівняння, наприклад: Треба писати доступніше, щоб було зрозуміліше (DŽ II 786).

c) Від дієприкметників теперішнього часу пасивного стану в літературній мові можуть утворюватися похідні іменники. Найчастіше їх утворюють за допомогою суфікса -umas, наприклад: tinkamas — tinkamumas, regimas — regimumas, skaitomas — skaitomumas, girdimas — girdimumas, paperkamas — paperkamumas, nenugalimas — nenugalimumas тощо, пор.: gražus — gražumas, baltas — baltumas. Слід зазначити, що ці похідні іменники часто зберігають значення можливості, властиве багатьом дієприкметникам теперішнього часу пасивного стану. Від дієприкметників теперішнього часу пасивного стану утворюються також іменники із суфіксом -ybė, наприклад: galimas — galimybė, nežinomas — nežinomybė, tikimas — tikimybė. Віддієприкметникові іменники мають абстрактне значення й характерні для літературної писемної мови, особливо публіцистичних і наукових праць.

§ 10. Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану можуть уживатися й без означуваного слова, наприклад: Мати пива і того, кого бояться, і того, кого люблять Jabl (DŽ I 93). А якщо не отримаю тієї бажаної, почекаю на ту, що росте Sch 43. У таких випадках займенникові дієприкметники теперішнього часу пасивного стану іноді с у б с т а н т и в у ю т ь с я. Слід зазначити, що дієприкметники теперішнього часу пасивного стану, найближчі до прикметників, субстантивуються охочіше, ніж будь-які інші дієприкметники литовської мови. Займенниковими дієприкметниками теперішнього часу пасивного стану, що мають значення іменників, найчастіше позначають назви машин (жниварка, молотарка, косарка), кімнат (їдальня, спальня, приймальня), а іноді й інших предметів та осіб (підсудний, обвинувачений, коханий тощо), наприклад:

Мотей, позбувшись лінощів, від самого раннього ранку порався у їдальні біля буфета Myk-Put S 319. Незабаром незнайомці ступили на придорожні поля Cv R III 123. Кулінарка уперше тієї осені завітала до долини Вегрів Cv R III 34. Коли я натру сидіння, то довго пам’ятатиму Ds. А платників багато маєш? Balt PV I 262. Пранайтіс — пристрасний мисливець і вогнепальної зброї любитель Myk-Put S 6. Ненадовго вистачить купленого — дивись, уже не залишиться того, що можна купити ŽR II 406. Королівські житлові кімнати не такі величезні, щоб умістити таку юрбу людей Sim VK I 12.

104

Із неозначених дієприкметників у літературній мові значення іменника має лише дієприкметник pažįstamas, наприклад:

Ми говорили про спільних знайомих, залишених далеко, на батьківщині, окупованій ворогом, Cv R III 257. Тепер служниця зустріла його привітно, як давнього знайомого Vencl R II 57.

У говорах і старих писемних пам’ятках зрідка трапляється й більше неозначених дієприкметників, що перетворилися на іменники, наприклад: kándamas «шматок хліба, який їдять» Švn, Lp, Rdm, Iš; pakabinamas «вішалка для одягу» Rm; vėldamas «підданий» DP 49, 8542, 48444, 49713, 49844, 4991, пор.: Kiti karalus pralobsta /ižg grįnumo savūiu wėldamu 'swych poddanych' DP 49. Wieszpatauia... ant' wėldamų sawųių 'nad poddanymi swymi' DP 49713. Iemus iu wėldamiei... tur padėti WP 2699.

§ 11. Огляд значень атрибутивних дієприкметників теперішнього часу недоконаного виду показує дві різні тенденції їх уживання.

Одні дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду мають пасивне значення й називають властивості, що випливають із пасивної дії. Їх утворюють від перехідних дієслів або дієслів, що керують родовим відмінком у значенні прямого додатка.

Інші дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду, формально не відмінні від згаданих вище, вживаються як прикметники. Вони позначають постійні властивості предметів, різноманітно пов’язані з дією, і можуть утворюватися як від перехідних, так і від неперехідних дієслів. Ці дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду не мають ні значення стану, ні значення часу.

Хоча іноді важко провести точну межу між дієприкметниками з одним і другим значенням, у литовській мові їхня відмінність добре відчутна. Дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду, вживані як прикметники, часто за значенням досить далеко відходять від відповідних дієприкметників, що мають категорії стану й часу. Наприклад, у реченні «Ця ariama трактором земля скоро зазеленіє» дієприкметник ariama позначає конкретну пасивну дію, що відбувається тепер, тоді як у реченні «У нашому селі сотні гектарів ariamos землі» його вже вжито як прикметник, що визначає різновид землі. Той самий дієприкметник у прикметниковому значенні може виражати різні відношення до означуваного слова, наприклад:

Куди поділися ariami хомути? Er. Пасогеліс дав блідих воликів ariamu, строкатих голубів для випускання Vrn. До кінця ріллі буде ariamas ворстас Kp. Уже був ariamas час Jabl (пор. також: щодня geriamas вода і geriamas келишок, geriama diena).

Еквіваленти конкретного пасивного значення можуть мати лише дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду, утворені від перехідних дієслів (або дієслів, що керують родовим відмінком у значенні прямого додатка).

§ 12. Двоїстість уживання атрибутивних дієприкметників теперішнього часу недоконаного виду є наслідком тривалого історичного розвитку.

Дієприкметники теперішнього часу недоконаного виду литовської мови утворені від основи теперішнього часу дієслова за допомогою суфікса -mo- і мають безсумнівні відповідники в латиській мові та слов’янській мовній сім’ї, пор. лит. vėdamas, лат. vedams, ст.-сл. vedomъ; лит. nešamas, лат. nesams, ст.-сл. nesomъ. У давньопруській мові, у «Енхіридіоні» 1545 року, знаходимо дієприкметник подібного значення poklausimans (stawīdas madlas | ast... enimmewingi bhe poklausimans 'solche Bitte sind... angenehme vnd erhóret' ASpr 3919), який часто зіставляють із гре-

105

ських та індоіранських медіальних дієприкметників, що мали суфікс -m(e)no-, пор. гр. φερόμενος, скр. bháramāṇaḥ «той, кого несуть», авест. barəmna — «той, кого несуть, який їде верхи». Оскільки звукове сполучення mn перед голосними в певних випадках перейшло в m¹¹, дієприкметники теперішнього часу пасивного стану литовської, латиської та слов’янських мов також виводили з вищезгаданих медіальних дієприкметників із суфіксом -m(e)no- (-mo-<*-mno-), значення яких у грецькій та індоіранських мовах вважали найдавнішим і властивим праіндоєвропейській мові¹². Таким чином, суфікс -mo- дієприкметників теперішнього часу пасивного стану литовської мови вважали відмінним за походженням від суфікса таких іменників, як dūmas, kiemas, šėmas тощо¹³. Розглядаючи дієприкметники теперішнього часу пасивного стану балтійських та слов’янських мов, намагалися виокремити як первинне їхнє «медіальне» й пасивне значення, тоді як інші іменникові значення пояснювали ад’єктивацією згаданих дієприкметників¹⁴. Однак ця гіпотеза змушує доволі штучно розділяти дієприкметники та іменники з тим самим суфіксом на дві групи форм різного походження й недостатньо обґрунтована морфологічними та семантичними даними.

Насамперед, у пам’ятках давньопрусської мови є лише один приклад дієприкметника із суфіксом -mano- (згаданий вище). Інші іменникові форми прусської мови, які іноді намагаються виводити з медіальних дієприкметників, можна тлумачити й інакше. Із запропонованих Я. Ендзеліном виправлень прикметника enimumne ‘angenehme’ ASpr 57₃₂ (*enimāmne, *enimamnē та *enimamen)¹⁵ третє можна пояснити також заміною закінчення *-men на -mne- під впливом подібного за звучанням німецького слова angenehme; у цьому разі тут мали б дієприкметник теперішнього часу пасивного стану із суфіксом -mo. Іменник schumeno ’drot’ (шевська нитка) ASpr V 507 (корінь siū-)¹⁶, імовірно, є іменником із приголосним -men-основою (пор. скр. syū́man «зв’язок, шов») із закінченням -o-основи; пор. лит. akmuo Rm, Kv, máumenas Rdd, stúomenas Srv. Іменник poadamynan ’sußemilch’ ASpr V 695, у якому також припускали варіант суфікса -m(e)no-¹⁷, може бути утворений за допомогою суфікса -in-, як лит. ariaminis «яким орють» DŽ I 242 і лат. (діал.) aramine «поле»¹⁸. Крім того, якби всі згадані форми вважали похідними від дієприкметників із суфіксом -m(e)no-, довелося б визнати, що ці дієприкметники в давньопрусській мові мали аж чотири різновиди голосного суфікса: -mano-, -meno-, -mino- та mno-, що важко вважати ймовірним. Щодо дієприкметника poklausimanas також висловлювали сумніви.

¹¹ Див. J. Schmidt, Kritik der Sonantentheorie, 87 і наст., 93 і наст., 151, Weimar, 1895; K. Brugmann, Vergleichende Laut-, Stammbildungs- und Flexionslehre der indogermanischen Sprachen, 1, 347, Strassburg, 1897; 2. 1, 230, Strassburg, 1906.

¹² Див. J. Schmidt, згад. праця, 101, 142–143; K. Brugmann, згад. праця, 2. 1, 230 і наст.; A. Мейе, Общеславянский язык, 269, Москва, 1951.

¹³ Пор. K. Brugmann, згад. праця, 2. 1, 230 і наст., 245 і наст.

¹⁴ Пор. W. Vondrák, Vergleichende slavische Grammatik, 2, 139–140, 400, Göttingen, 1928; A. Мейе, згад. праця, 268–269.

¹⁵ Див. J. Endzelīns, Senprūšu valoda, 128, 168, Rīgā, 1943; Altpreussische Grammatik, 195, Riga, 1944.

¹⁶ Його пов’язує з дієприкметниками із суфіксом *-m(e)no Я. Ендзелін; див. J. Endzelīns, Senprūšu valoda, 128; ZfslPh 18, 107.

¹⁷ Див. J. J. Mikkola, AfslPh 39, 12 і наст.; J. Endzelīn, St. balt. 4, 139 і наст.; E. Fraenkel, Die baltischen Sprachen, 37, Heidelberg, 1950.

¹⁸ Див. J. Endzelīns, Senprūšu valoda, 228–229; Altpreussische Grammatik, 195.

106

Е. Бенвеністе вважав його дієприкметником теперішнього часу пасивного стану середнього роду із суфіксом -mo- (poklausiman), до якого закінчення -as було помилково додано для узгодження з іменником madlas¹⁹. Хоча це припущення згодом критикували²⁰, сполучення форм різних родів (enimmewingi і poklausimanas) у згаданому реченні та відсутність відповідних дієприкметників в інших балтійських мовах і в сім’ї слов’янських мов і надалі можуть викликати сумніви щодо автентичності прусського суфікса -mano-.

З іншого боку, навіть якщо в прабалтійській мові колись справді були дієприкметники із суфіксом -mano-, це все одно не дає підстав вважати їх прототипами литовських і латиських дієприкметників теперішнього часу пасивного стану із суфіксом -mo-. Утворення з обома цими суфіксами в індоєвропейських мовах не походять одне від одного, а можуть уживатися в той самий хронологічний період. Наприклад, у тохарських мовах, які пов’язує з балтійськими та слов’янськими мовами чимало спільних рис, знаходимо дієприкметникові форми із суфіксами тох. A -mām, тох. B -mane, що відповідають грецьким та індоіранським медіальним дієприкметникам і мають той самий ступінь вокалізму суфікса, що й давньопрусське poklausimanas, наприклад: тох. A kālpnāmām, тох. B kalpaskemane від дієслова kālp- «досягати», тох. B klyausemame від klyaus- «чути» тощо.²¹ Паралельно з цими дієприкметниковими формами в тохарських мовах уживалися також дієслівні прикметники із суфіксами тох. A -mo, -m, тох. B -mo, наприклад: тох. A pākṇāmo, тох. B pākṇamo «той, що має намір», тох. A kuypam «той, що хоче»²². Слід зазначити, що багато цих дієслівних прикметників і за способом творення, і за значенням приблизно відповідають литовським дієприкметникам теперішнього часу пасивного стану, пор.: тох. B wāskamo «рухомий, рухливий» від кореня wāsk- «рухатися», ynamo «той, що йде, прохідний» від i- «йти», тох. A cāmpam, cāmpamo, тох. B cāmpamo «заможний, багатий» від cāmp — «могти».

Нові дані індоєвропейських мов (особливо анатолійських і тохарських) істотно змінили традиційний погляд на архаїчність значення дієприкметників грецької та давньоіндійської мов. Медіальне значення утворень із суфіксом -m(e)no-, очевидно, також не є найдавнішим. Наприклад, воно зовсім не властиве згаданим вище тохарським дієприкметникам із суфіксом -mane- (-mām-)²³. Імовірно, утворення із суфіксом -m(e)no- походять від іменних слів із приголосною основою -men-, розширених формантом -o-²⁴, і набули значення медіальних дієприкметників уже в окремих групах індоєвропейських діалектів. Дієслівних прикметників із суфіксом -nt-,

¹⁹ Див. E. Benveniste, Le participe indo-européen en -mno-, BSL 34, 5 і далі. Цю думку підтримав A. Meje (див. A. Meje, згад. праця, 269), а спочатку — також E. Fraenkel (див. E. Fraenkel, Die baltische Sprachwissenschaft in den Jahren 1938—1940, 18, Helsinki, 1941), який згодом від неї відмовився (див. E. Fraenkel, Die baltischen Sprachen, 34, Heidelberg, 1950).

²⁰ Див. J. Endzelin, St. balt. 4, 140 і далі; Altpreussische Grammatik, 195; Ch. Stang, Das slavische und baltische Verbum, 207, Oslo, 1942.

²¹ Див. B. Краузе, Тохарский язык. — Тохарские языки, сб. статей, далі — ТЯ), 68, Москва, 1959; И. А. Мельчук, Краткий очерк морфологии тохарских языков, ТЯ 171, 178, 193, 200, 201.

²² Див. B. Краузе, згад. праця, 70; И. А. Мельчук, згад. праця, 194.

²³ Див. Э. Бенвенист, Тохарский и индоевропейский, ТЯ 97.

²⁴ Пор. E. Benveniste, Le participe indo-européen en -mno-, BSL 34, 14; Э. Бенвенист, Индоевропейское именное словообразование, 146, 149, Москва, 1955.

107

утворених від перехідних дієслів, пасивне значення в анатолійських мовах²⁵, їхній зв’язок із іменниками тієї самої суфіксації²⁶, видовий нейтралітет тохарських дієприкметників із суфіксом -u²⁷ та інші подібні факти спонукають вважати, що активні дієприкметники, приписувані праіндоєвропейській мові (як і дієслівні прикметники із суфіксами -to і -no-), колись також не мали категорії стану²⁸. Що глибше ми заглиблюємося в давнину, то тіснішими бачимо генетичні зв’язки між дієприкметниками та іменниками.

Отже, найімовірніше, що й литовські дієприкметники теперішнього часу пасивного стану насамперед пов’язані не з медіальними дієприкметниками із суфіксом -m(e)no-, а з іменниками із суфіксом -mo-, які колись утворювалися не лише від основи теперішнього часу, а й (у ще давніші часи) від дієслівних коренів, наприклад: лит. dūmai (ім.), dūmas (прикм.), лат. dūmi, давньосл. dymъ, давньоінд. dhūmāḥ, гр. θυμός «дух, прагнення», пор. давньосл. dujo «дмухаю», гр. φύω «дмухаю, курю»²⁹; давньоінд. gharmāḥ «спека», гр. θερμός «гарячий», лат. formus «теплий», пор. давньосл. gorěti «горіти»³⁰; давньоінд. bhīmāḥ «страшний», пор. лат. bitìes, лит. bijótis³¹; давньоінд. pra-stīmāḥ «стиснутий, утрамбований», пор. лит. styroti (корінь sti-)³² тощо. З часом утворення цих іменників від основи теперішнього часу було узагальнене. Литовські, латиські та слов’янські дієприкметники теперішнього часу пасивного стану спочатку, ймовірно, також були дієслівними прикметниками, які згодом наблизилися до системи дієслова й набули властивих дієприкметникам значень стану та часу³³.

§ 13. Цю гіпотезу підтверджує також уживання дієприкметників теперішнього часу пасивного стану. Ми бачили, що в литовській мові дієприкметники теперішнього часу пасивного стану найчастіше вживаються як

²⁵ Див. J. Friedrich, Hethitisch und „kleinasiatische“ Sprachen, 32, Berlin—Leipzig, 1931; И. Фридрих, Краткая грамматика хеттского языка, 146—147, Москва, 1952; H. Kronasser, Vergleichende Laut- und Formenlehre des Hethitischen, 210, Heidelberg, 1956.

²⁶ Див. Э. Бенвенист, Индоевропейское именное словообразование, 157 і далі; G. R. Solta, Gedanken über das nt- Suffix, Wien, 1958; B. B. Иванов, О значении хеттского языка для сравнительно-исторического исследования славянских языков. — «Вопросы славянского языкознания», 2, 17, Москва, 1957.

²⁷ Див. B. Krause, Тохарский язык, ТЯ 68; Э. Бенвенист, Тохарский и индоевропейский, ТЯ 97.

²⁸ Пор. Э. Бенвенист, Индоевропейское именное словообразование, 156—157; Тохарский и индоевропейский, ТЯ 97.

²⁹ Див. A. Walde, J. Pokorny, Vergleichendes Wörterbuch der indogermanischen Sprachen, 1, 835 і далі, Berlin und Leipzig, 1930; E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, 110, Heidelberg, 1955 і далі.

³⁰ Див. K. Brugmann, зазнач. праця, 2. 1, 246; A. Walde, J. Pokorny, зазнач. праця, 1, 687—688.

³¹ Див. A. Walde, J. Pokorny, зазнач. праця, 2, 125; E. Fraenkel, зазнач. праця, 43.

³² Див. A. Walde, J. Pokorny, зазнач. праця, 2, 125. Інші подібні приклади див. у K. Brugmann, зазнач. праця, 2. 1, 246 і далі; W. Vondrák, Vergleichende slavische Grammatik, 1, 552 і далі, Göttingen, 1924; A. Meillet, Общеславянский язык, 285, Москва, 1951.

³³ Із іменниками із суфіксом -mo- дієприкметники теперішнього часу пасивного стану слов’янських і балтійських мов пов’язує також B. Havranek у книжці «Genera verbi v slovanských jazycích», 1937 (див. E. Fraenkel, Die baltische Sprachwissenschaft in den Jahren 1938—1940, 16, Helsinki, 1941; згадана книжка B. Havraneka була недоступна авторові статті); пор. також T. Lehr-Splawinski, Cz. Bartula, Zarys gramatyki języka staro-cerkiewno-słowiańskiego na tle porównawczym, 89, Wrocław—Kraków, 1959.

108

прикметники, що позначають можливість, призначення, необхідність, виражають відношення засобу, часу та місця. Вони можуть утворюватися від неперехідних дієслів, а навіть коли їх утворено від перехідних, вони часто не мають значень стану й часу. Таке вживання дієприкметників теперішнього часу пасивного стану не можна пояснити ад’єктивацією, втратою згаданих вище граматичних категорій. Воно властиве не лише найдавнішим пам’яткам литовської мови, а й спорідненим мовам. У латиській мові дієприкметники теперішнього часу пасивного стану також можуть утворюватися від неперехідних дієслів і позначати властивість, що випливає з дії (стану) означуваного предмета, наприклад: lipama sērga «заразна хвороба» mirstams cilvēks «смертний чоловік» plīstamas lietas «речі, що рвуться» тощо.³⁴ Маючи значення можливості та призначення, латиські дієприкметники теперішнього часу пасивного стану також часто позначають відношення засобу, часу та місця, наприклад: skutamais nazis «бритва», šaujams pulveris «порох для стрільби», jājams kumeliņš «верховий коник», šujama adata «швацька голка», sējams laiks «час сівби», mirstamā diena «день смерті»; dzīvojama vieta «місце для проживання, житло», guļama istaba «спальня» тощо.³⁵ У старослов’янській мові дієприкметники із суфіксом *-mo- також могли вживатися не лише для утворення пасивного стану, а й як прикметники, наприклад: vъsi znъemii ego Luk 23,49 «усі знайомі його», učenikъ... taimъ Jon 19,38 «учень... приховуваний (=таємний)»³⁶; деякі з них не залежать від основи теперішнього часу відповідних дієслів, пор.: питомъ «відгодований, жирний» і питаје, питѣје (інфінітив питати, питѣти «годувати»)³⁷. Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану в старослов’янській мові, як і в литовській та латиській, дуже часто мають значення можливості та придатності (особливо із запереченням), наприклад: видимъ «visibilis, видимий», неразлѫчимъ «нерозлучний», непобѣдимъ «непереможний» тощо (пор. російські дієслівні прикметники із суфіксом -м-: незримый, непобедимый тощо). Крім того, ці дієприкметники можуть також мати «активне» значення (наприклад, vědomъ «обізнаний, учений», пор. лит. žinomas žmogus) і утворюватися від неперехідних дієслів, наприклад: dvizimъ «рухомий», visimъ «підвішений» (пор. рос. зависимый), ležimъ «лежачий». Збіг основних значень у литовській, латиській та старослов’янській мовах свідчить, що прикметникове, індиферентне щодо стану вживання дієприкметників теперішнього часу пасивного стану є первинним³⁸ і дає змогу семантично обґрунтувати їхній зв’язок зі згаданими вище індоєвропейськими прикметниками із суфіксом -mo-. Ці прикметники виражали властивості предметів, пов’язані з дією, але не мали дієслівних категорій. Очевидно, частина цих прикметників, утворених від перехідних дієслів, пізніше була включена до дієслівної системи-

³⁴ Інші приклади див. K. Būga, Rinktiniai raštai, 1, 535—536; J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, 999—1000, Rīgā, 1951.

³⁵ Див. J. Endzelīns, зазнач. праця, 998—999 і рукопис K. Būga «Medžiaga neveikiamiesiems dalyviams», Відділ рукописів Вільнюського державного університету, № D 464 (RŠ 773).

³⁶ Див. А. Вайан, Руководство по старославянскому языку, 273, Москва, 1952.

³⁷ Див. А. Вайан, зазнач. праця, 273; A. Meillet, зазнач. праця, 269; W. Vondrák, Vergleichende slavische Grammatik, 2, 140, Göttingen, 1928.

³⁸ Архаїчність прикметникового вживання дієприкметників теперішнього часу пасивного стану засвідчує також порівняння з даними давньоруської мови, див. Б. А. Ларин, Из заметок о русско-литовских соответствиях. — «Научный бюллетень Ленинградского гос. университета», 11—12, 30—31, Ленинград, 1946.

109

основу й набули значень часу та стану. Проте багато з них і надалі утворювалися від неперехідних дієслів і вживалися як прикметники. Цим пояснюється подвійність уживання дієприкметників теперішнього часу пасивного стану, помітна як у литовській, так і в латиській та старослов’янській мовах.

ВИСНОВКИ

1. Лише частина атрибутивних дієприкметників теперішнього часу пасивного стану в литовській мові позначає властивості, що випливають із пасивної дії, і має значення часу. Інша частина дієприкметників теперішнього часу пасивного стану не виражає ані стану, ані часу. Ці дієприкметники можуть утворюватися як від перехідних, так і від неперехідних дієслів. Вони вживаються як особливі прикметники й позначають сталі властивості предметів.

2. Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану найчастіше мають значення можливості та призначення (придатності).

3. Атрибутивні дієприкметники теперішнього часу пасивного стану, що позначають сталі властивості предметів, уживаються для вираження відношень засобу, часу, місця тощо. Вони є продуктивними й придатними для творення нових понять і термінів.

4. Деякі дієприкметники теперішнього часу пасивного стану виражають властивості, що випливають із дії (стану) означуваного предмета. У певних випадках ці дієприкметники можуть уживатися паралельно з дієприкметниками теперішнього часу активного стану. Однак загальні тенденції вживання дієприкметників теперішнього часу пасивного й активного станів різняться. Дієприкметниками теперішнього часу пасивного стану зазвичай виражають сталі характерні властивості предметів, які відрізняють означувані предмети від інших подібних предметів. З іншого боку, відповідні дієприкметники теперішнього часу активного стану найчастіше виражають властивості, що випливають із дій (станів), які відбуваються тепер або в час, указаний присудком речення, і лише зрідка набувають значення прикметників.

5. Близькість дієприкметників теперішнього часу пасивного стану до прикметників засвідчують також морфологічні особливості. Вони можуть мати ступені порівняння, від них утворюються прислівники й іменники. У рідкісних випадках вони субстантивуються.

6. Прикметникове вживання дієприкметників теперішнього часу пасивного стану в литовській мові є давнім і, ймовірно, успадкованим із тих часів, коли утворювані від дієслів іменні форми із суфіксом -mo- ще не були включені до системи дієслівних категорій стану й часу.

Скорочення

A — Auszra. Тільзіт, 1883—1886.

AfslPh — Архів слов’янської філології. Берлін (від 1876 р.).

AK — Катехізис, або повчання, необхідне кожному християнинові... Надрукований удруге у Вільнюсі... (Анонімний катехізис 1605 р., цитується за виданням: Der polnische Katechismus des Ledesma und die litauischen Katechismen des Daugsa und des Anonymus vom Jahre 1605... interlinear herausgegeben von Ernst Sittig. Göttingen, 1929).

110

Al — Алітус.

ASpr — Пам’ятки давньопрусської мови. Вступ, тексти, граматика, словник д-ра Райнхольда Траутмана. Геттінген, 1910.

ASpr V — Ельбінзький словничок, цитується за ASpr.

Avyž P — J. Avyžius, Palikimas, Vilnius, 1951.

Balt PV — J. Baltušis, Parduotos vasaros, I, Vilnius, 1957.

Baltr PS — A. Baltrūnas, Pavasario srautas. Vilnius, 1953.

Bil R — J. Biliūnas, Raštai, I—II, Vilnius, 1954.

BK — Naudinga bitių knygele... paraszyta par G. D. Settegast, Petropilie 1848.

BM — Литовські говірки, зібрані А. Барановським, том I: Тексти з посмертної спадщини Вебера, упорядковані д-ром Францом Шпехтом... Лейпциг, 1920.

BrB — Біблія, тобто все Святе Письмо, перекладене литовською мовою Яном Бреткунасом, пастором Литовської церкви в Кенігсберзі (1579—1590). Цитується за фотокопією Вільнюського державного університету.

BrP — Постила, тобто коротке й просте тлумачення Євангелій... Яна Бреткуна... у Кенігсберзі... 1591.

Brs — Барстичяй, Седський район.

Brt — Батнінінкай, Вілкавішський район.

BSL — Бюлетень Паризького лінгвістичного товариства (від 1869 р.).

BsP — Різні литовські казки. Зібрав д-р Й. Басановичюс, I—IV, Чикаго, 1903—1905.

BsV — Iš gyvenimo vėlių bei velnių. Surinko Dr. J. Basanavičius, Chicago, 1903.

ChB — Біблія, тобто Святе Письмо... перекладене литовською мовою у чужоземних краях Самуелем Багуславом Хилінським (Біблія Хилінського 1660 р.).

Cv R — П. Цвірка, Твори, I—XI, Вільнюс, 1949—1953.

Čiurl R — S. Čiurlionienė-Kymantaitė, Rinktiniai raštai, I—III, Vilnius, 1956.

Dauk R — S. Daukantas, Rinktiniai raštai, Vilnius, 1955.

DD — S. Daukantas, Darbay senuju Lietuwiu yr Žemaycziu, 1882, Kaunas, 1929.

DnD — Крістіонас Донелайтіс. Литовські поезії.... за редакцією G. H. F. Nesselmann, Königsberg, 1869.

DnR — K. Donelaitis, Raštai, Vilnius, 1950.

Dov — Довілай, Клайпедський район.

DP — Католицька постила... Пер Кюніґа Міколай Давксза Канонліка Медніку Іж Ікенсішко перґулдіта... Вільнюй... 1599.

Dr — Дарбенай, Кретингський район.

Ds — Дусетос.

Dsm — Дусменіс, Даугський район.

DŽ — Словник литовської мови, I—V. Інститут литовської мови та літератури АН Литовської РСР, Вільнюс, 1941—1959.

End — Ендрєявас, Рєтавський район.

Er — Еришкяй, Рамігальський район.

gr. — давньогрецька мова.

Grdm — Гардамас, Шилутський район.

Grg — Гаргждай, Клайпедський район.

Grž — Ґружяй, Йонішкельський район.

Gs — Ґейстарай (Дідвяжяй), Вілкавішський район.

Gud-Guz KIT — A. Gudaitis-Guzevičius, Kalvio Ignoto teisybė, Vilnius, 1952.

IM — L. Ivinskis, Календар або літопис (1846—1877).

Jabl — картки J. Jablonskio в картотеці DŽ, у яких не вказано джерело.

Jabl RR — J. Jablonskis, Вибрані твори, I—II, Вільнюс, 1957—1959.

Jabl R — Твори Яблонскіса, I—V, за редакцією J. Balčikonis, Каунас, 1932—1936.

111

JD — Литовські пісні, записані Антанасом Юшкевичем, 3 томи, Казань, 1880—1882.

Jnšk — Йонішкеліс.

JV — Lietuviškos svotbinės dainos, užrašytos par Antaną Juškevičę... Petropylė, 1883.

JŽ — Литовський словарь А. Юшкевича с толкованием слов на русскомъ и польскомъ языкахъ, I—III, Петропрадъ, 1897—1922. Тим самим знаком позначаються слова з неопублікованої частини словника А. Юшки.

K — F. Kurschat, Littauisch-deutsches Wörterbuch, Halle a. S., 1883.

K I—II — F. Kurschat, Німецько-литовський словник, I—II, Галле-на-Заале, 1870—1874.

KGt — F. Kurschat, Grammatik der littauischen Sprache, Halle a. S., 1876.

Klp — Клайпеда.

Kors LKr — K. Korsakas, Literatūra ir kritika, Vilnius, 1949.

Kp — Купішкіс.

Krv R — V. Krėvė, Raganius, Vilnius, 1958.

Kv — Кведарна, Шилальський р-н.

KZ — Журнал порівняльного мовознавства в галузі індоєвропейських мов, заснований A. Kuhn (від 1852 р.).

лат. — латиська мова.

LCh — E. Volteris, Литовська хрестоматія, I—II, Санкт-Петербург, 1903—1904.

лит. — литовська мова.

LM — Література і мистецтво. Видає Спілка письменників Литовської РСР.

Lnk — Ленкімай, Скуодаський р-н.

лат. — латинська мова.

Lš — Лішкіава, Вейсеяйський район.

LT — Литовський народ. Праці Литовського наукового товариства, I—V, Вільнюс, 1907—1936.

Myk-Put S — V. Mykolaitis-Putinas, Sukilėliai, I, Vilnius, 1957.

MK — Нові дуже потрібні й душам корисні молитовні книжечки... видані М. Даніелем Клейном у Кенігсберзі... MDCLXVI.

MLLG — Повідомлення Литовського літературного товариства, I—VI, Гайдельберг, 1883—1912.

Mos — Моседіс, Скуодаський район.

MP — Postilla Lietuwiszka... iżduota... Wihniwy per Iokubą Morkuną... Metuose... 1600.

Mrc — Марцінконіс, Варенський район.

Mrs — Miroslavas, Алітуський район.

MT — «Теологічна маргарита», зібрана й укладена М. Адамом Франциском... а тепер литовською перекладена Симонасом Вайшнотом... надрукована в Кенігсберзі у Пруссії Юргісом Остербергером, року... 1600.

MT(PM) — Про папістську месу (переплетено разом із MT).

MŽ — Литовсько-німецький і німецько-литовський словник... Крістіана Ґотліба Мільке... Кенігсберг, 1800.

N — Wörterbuch der Littauischen Sprache von G. H. F. Nesselmann, Königsberg, 1851.

Nér R — S. Nėris, Raštai, I—III. Vilnius, 1957.

Nm — Кудіркос-Науместіс.

NTS — Норвезький журнал мовознавства. Осло (від 1928 р.).

OG — Ян Отре̨бський, Східнолитовська тверацька говірка, I, Граматика, Краків, 1934.

Pc — Поцюніляй, Шедувський район.

Pg — Пагіряй, Рамігальський район.

Pl — Палевене, Купишкіський район.

Plm — Паломене, Кайшядорський район.

Pn — Паневежис.

112

Pnd — Панделіс

Prn — Пренай.

Png — Парінгіс, Ігналінський район.

PT — Повчання про вирощування тютюну, яке написав гудською мовою Д. Струков, а жямайтською мовою переклав Йонас Гірденіс. Петропіль, 1847.

R — Литовсько-німецький і німецько-литовський словник... Філіппа Ругіга... Кенігсберг... 1747.

RD — Пісні Людвіса Рези. III видання першої литовської збірки пісень, I—II, Каунас, 1935—1937.

Rd — Радвілішкіс.

Rdd — Раудондваріс, Каунаський район.

Rdm — Рудаміна, Лаздійський район.

Rg — Рагайне.

Rgv — Рагува, Трошкунський район.

Rk — Рокишкіс.

Rm — Рамігала.

Rš — Римше, Дукштський район.

Sch — Литовська читанка та глосарій Августа Шляйхера, Прага, 1857.

SD — Dictionarium trium linguarum, In usum Studiosae Iuventutis, Avctore... Constantino Szyrwid... Quinta editio... Vilnae... M.DCC.XIII.

SE — Summa Abā Trumpas iszguldimas Ewangeliu... Kiedaynize... 1653.

Sim R — І. Сімонайтіте, Твори, I—VI, Вільнюс, 1957—1958.

Sim VK — I. Simonaitýtė, Vilius Karalius, I—II, Vilnius, 1956.

s. ind. — давньоіндійська мова.

Skp — Скапішкіс, Паневежський р-н.

Slnt — Салантай.

Sn — Сейни.

SP — Punkty Kazań... Przez... Konstantego Szyrwida... w Wilnie... (I—1629, II—1644).

Srv — Сурвілишкіс, Дотнувський р-н.

Ss — Сейсікай, Укмергський р-н.

s. sl. — давньослов’янська мова.

St. balt. — Балтійські студії. Рим (з 1931 р.).

StnD — Daynas Žemaycziu surynktas yr yšzdutas par Symona Stanewicze... Wylniuje... Metuose 1829 (цитується за фототипним виданням Я. Лебедиса 1954 р.).

Sub — Субачюс, Купішкський р-н.

Sv — Свядасай, Анікщяйський р-н.

Š — Lietuvių ir rusų kalbų žodynas. Sudarė D-ras J. Šlapelis, Vilnius, 1921.

Šimk AL — J. Šimkus, Apie literatūrą, Vilnius, 1956.

Škn — Шакіна, Жагарський р-н.

Šts — Шатес, Скуодаський р-н.

Svn — Швентежеріс, Лаздійський район.

Švnč — Швенчоніс.

T — «Тієса». Орган Центрального комітету Комуністичної партії Литви, Президії Верховної Ради Литовської РСР і Ради Міністрів Литовської РСР.

Trk — Тіркшляй, Мажейкяйський район.

Trs — Трускава, Рамігальський район.

tsp — радянська преса.

Tv — Тверай, Рієтавський район.

Up — Упина, Скаудвільський район.

Užv — Ужвентіс.

Vaižg RR — Вайжгантас, Вибрані твори, I—II, Вільнюс, 1957.

Vb — Вабальнінкас.

Vd — Відюнас (Віліус Стораста, 1868—1953), його твори.

VEE — Evangelies bei Epistolas... perguldytas ant Lietuwischka Szdodzia per Baltramieju Willenta... Ischspaustas Karalauczui... Metu M.D.LXXIX.

8. Kalbotyros klausimai, IV

113

Vencl GD — A. Venclova, Gimimo diena, I, Vilnius, 1959.

Vencl — A. Venclova, Raštai, I—III, Vilnius, 1955.

Vencl TB — A. Venclova, Taikos balandžiai. Vilnius, 1952.

WP — Išguldimas Evangelių per wisws Mettvs, surinktas dalimis isch Davgia Pastillv... (Анонімна постиль 1573 р., що зберігається у бібліотеці Вольфенбюттеля).

Vm — Варена.

ZfslPh — Zeitschrift für slavische Philologie (з 1925 р.).

ŽR — Жемайте, Raštai, I—VI, Вільнюс, 1956—1957.

ПРО ВЖИВАННЯ ПАСИВНИХ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ

В. И. АМБРАЗАС

Резюме

У литовській мові лише частина атрибутивних дієприкметників теперішнього часу має значення пасивного стану. У таких випадках вони утворюються від перехідних дієслів недоконаного виду й можуть уживатися у сполученнях із родовим відмінком діяча (genetivus auctoris). Атрибутивні дієприкметники з конкретним пасивним значенням більш характерні для літературної писемної мови; у діалектах вони трапляються порівняно рідко.

Більшість атрибутивних дієприкметників теперішнього часу не виражають ані часу, ані стану й уживаються як віддієслівні прикметники, що позначають постійні якості означуваних предметів. Часто вони мають значення можливості (напр.: suprantama knyga «зрозуміла книга», neapsakomas džiaugsmas «невимовна радість») і призначення або придатності (напр.: geriamas vanduo «питна вода»). Між цими дієприкметниками з якісним значенням і означуваними іменниками спостерігаються інструментальні (напр.: jojamas arklys «верховий кінь»), локальні (напр.: gyvenamas namas «житловий будинок»), темпоральні (напр.: priimama diena «приймальний день»), а нерідко й ще вільніші відношення (напр.: puolamoji liga «падуча хвороба», skubinamas darbas «термінова робота»). Пасивні дієприкметники теперішнього часу можуть також виражати якість, пов’язану з дією або станом самого позначуваного предмета, напр.: gydomas vanduo «цілюща вода», spiegiamas balsas «пронизливий голос», pasiturimas žmogus «заможна людина». Від активних дієприкметників теперішнього часу ці пасивні дієприкметники відрізняються якісним значенням і відсутністю категорій часу та стану.

З прикметниками багато пасивних дієприкметників теперішнього часу пов’язані також морфологічно: вони можуть мати ступені-

114

без ступенів порівняння, від них утворюються прислівники та іменники, а іноді вони самі субстантивуються.

Вживання пасивних дієприкметників як віддієслівних прикметників є давньою особливістю литовської мови й не може бути пояснене процесом ад’єктивації цих дієприкметників. Збіг основних ад’єктивних значень пасивних дієприкметників теперішнього часу в литовській, латиській, старослов’янській і давньоруській мовах, а також їхній морфологічний і семантичний зв’язок із відповідними формами інших індоєвропейських (зокрема тохарських) мов вказують на первинність якісного значення цих дієприкметників та їхній зв’язок з індоєвропейськими іменами на -то- (пор. санскр. bhīmaḥ «страшний»).