LEKSIKOS TYRINĖJIMAI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ІЗ СЕМАНТИЧНИХ ДІАЛЕКТИЗМІВ ГОВІРКИ ГЕРВЯТ

A. VIDUGIRIS

Кожна мова, а отже, і говірка, є системою, що постійно змінюється. Різні ланки мовної системи змінюються з неоднаковою швидкістю. Найшвидше змінюється лексика. Це залежить як від внутрішніх (інтралінгвістичних), так і зовнішніх (екстралінгвістичних) чинників. Основні імпульси розвитку мови є внутрішніми — це системні зміни, пов’язані з внутрішніми закономірностями розвитку, так званим «тиском» системи¹. Значну, іноді навіть дуже велику роль у розвитку мови відіграють зовнішні імпульси, пов’язані з різними історичними, політичними, економічними та соціальними умовами. Тому, досліджуючи лексику говірки Гервят, варто побіжно розглянути географічне розташування цієї місцевості та деякі моменти її минулого.

Околиці Гервят, що складаються з 16 сіл, є одним із найкомпактніших литовських мовних островів у Білоруській РСР (Гродненська обл., Островецький р-н). За відстанню ця місцевість є також однією з найближчих литовськомовних територій на схід від Вільнюса (близько 60 км), що входила до етнографічної Литви XIII—XVI ст.². Однак нині околиці Гервят безпосередньо ніде вже не межують з основним масивом литовської мови. Коли і де саме остаточно розірвалися ці зв’язки, нескладно встановити за повідомленнями 1827 р. настоятелів парафій Віленської єпархії про вживання мов у їхніх парафіях. Наприклад, тоді проміжні парафії Буйвидзе та Бістріца ще були суто литовськими, лише в сусідній парафії Варніони вже розмовляли змішано. В околицях Михайлішок було ще 26 литовських сіл. В околицях Лаворішок багато хто вже розмовляв слов’янською, але рідною мовою й далі була литовська, адже ще кільканадцять років тому тут усі говорили литовською³. Про вживання мов на південь від Гервят відомо лише те, що на початку другої половини XIX ст. старше покоління ще розмовляло литовською вздовж доріг Вільнюс—Ошмяни⁴. Отже, у першій половині XIX ст. (і приблизно до середини століття) околиці Гервят ще не відокремилися від основного масиву литовської мови, і лише внаслідок послов’янення проміжних місцевостей Гервяти поступово відділилися від решти литовського мовного масиву. За розповідями місцевих жителів, тому, що цей острів не зазнав послов’янення, дуже посприяли гервятський поміщик (дід) і місцевий настоятель, які ще за часів кріпацтва суворо забороняли змішані шлюби й узагалі змішування населення. Звісно, навряд чи це робилося свідомо з культурною метою.

¹ M. A. Бородина, Влияние иноязычных систем на развитие языка. — Вопросы социальной лингвистики, Ленинград, 1969, р. 89.

² J. Jakubovskis, Tautybių santykiai Lietuvoje prieš Liublino uniją, Kaunas, 1921, p. 3—7.

³ Ведомости о костелах и монастырях Виленской епархии, 1827 г. Lietuvos TSR centrinis istorinis archyvas, f. 694, b. 1, nr. 769.

⁴ W. Syrokomla, Wycieczki po Litwie w promieniach od Wilna (do Oszmiany — do Kiernowa — do Kowna), t. 2, Wilno, 1860, p. 58.

2*

19

Після послов’янення проміжних місцевостей група литовських сіл, зосереджена навколо Гервят, опинилася в оточенні білоруської мови. Таким чином, у говірці Гервят ніби законсервувалася значна кількість архаїчних морфологічних, синтаксичних і лексичних особливостей, але, з іншого боку, через специфічні умови ізоляції та тісні контакти зі слов’янськими мовами тут почали формуватися численні нові морфологічні, особливо дієслівні форми (пор. похідні з суфіксами -dvti, -uiti), виникати нові синтаксичні конструкції й особливо різноманітні лексичні новації — власні слова, запозичення, кальки, зміни значень давніх слів. У цій статті маємо намір дещо розглянути слова зі зміненим значенням, так звані семантичні діалектизми.

Описувати такі діалектизми нелегко вже через багатство й різноманітність лексики говірки. У ній багато гарних слів, чимало з яких досить рідкісні, наприклад: abūšlaitė «заслінка печі», ámas «обіцянка», bizdžiõnas «бабка», gimtis «народження», įsas, -a «короткий, -а», luõtas «човен», sopagalỹs «кислий місцевий напій», trynėlė «деревоточець». Багато словотвірних, морфологічних і фонетико-морфологічних утворень: ažudarinys «загін, загорожа», bulbienis «картоплиння», darblius, -i «працьовитий, -а», kraušis «берег», mėnasis «місяць», šoknūs, -i «стрибкий, -а», vievurstys «жайворонок», žangsnys «крок» тощо. Тут чимало різноманітних синонімів і дублетів: broliūkas: našlaitė; krėklė «дятел»: skirpštis, kiėmas «село»: sõdžius (рідк.), pérkalas: sėdāklė. Частина таких дублетів виникла внаслідок взаємодії литовської та слов’янських мов, наприклад: skalšininkas «домовик, дух-охоронець»: kūtas: sparūžius, klegėti «розмовляти»: amanyti. Нерідко той самий предмет в одному селі називається так, а в іншому інакше, наприклад: raugienė (Гелюни, Гайгаляй): saldienis (Книстишкес, Пелегрінда): tašla (Гиріос, Пелегрінда), pėmpė (Гервяти, Гиріос, Гальчунай): plūnė (Гелюни, Гайгаляй, Мільцеї). Частково це може бути пов’язано зі старим адміністративним кордоном Віленського й Ошмянського повітів, який проходив десь через околиці Гервят⁵. Багато таких слів із близьким або колись навіть тотожним значенням у говірці лексично чи стилістично розрізняються, наприклад: trauklýs «нарив, найчастіше занесена ззовні інфекція», votis «нарив, що виник сам собою», šunavotė «фурункул, невеликий болючий прищик без голівки», sopulys «найчастіше будь-яке болюче місце чи рана», хоча sopuliūkas також називають фурункули або невеликі нариви, kalỹtė, kalāitė «будь-яка собака» (нейтральне значення): čiurālė (персонаж казок), šūnaramunė «ромашка»: ciuciūkas (переважно дитяче слово, утворене за назвою чорних комашок, що сидять у квітках і звуться ciuciukais). Так сталося тому, що «мова „не терпить“ беззмістовних тотожностей, і абсолютний, або повний, синонім, що виник, з часом витісняє свого партнера або змушує його змінити значення й стати неповним⁶». Тому в говірці багато слів зі зміненим значенням. Їх можна було б назвати системними семантичними діалектизмами на відміну від контекстуальних, на які в цій статті зважаємо найменше.

Отже, під семантичними діалектизмами тут розуміються нейтральні слова, які за формою збігаються з відповідними словами літературної мови або інших говірок, але відрізняються від них своїм змістом, тобто значенням. Однак, знаючи, що лексичний склад (словник) літературної мови має гетеро-

⁵ Cz. Jankowski, Powiat Oszmiański, t. 1—3, Petersburg, 1896—1898. На доданій карті межу між Ошмянським і Віленським повітами проведено по річках Алуошя та Ошмянка до Няріса. Отже, до Віленського повіту належали такі збережені великі литовські села: Гайгаляй, Гелюнай, Герветчяй, Гудининкай, Міцюнай, Моцки, а до Ошмянського повіту — Гальчюнай, Гіріос, Книстишкес, Мільцеяй, Пелегрінда, Петрікай, Римджюнай та ін. Незрозумілим залишається лише те, чи й раніше парафії справді так поділялися, чи неточною є тільки згадана карта.

⁶ J. Pikčilingis, Leksinė ir gramatinė sinonimika, Kaunas, 1969, p. 8.

20

Романічний⁷ характер (це загалом відображає і «Словник сучасної литовської мови», Вільнюс, 1954; далі — DLKŽ), критерії виокремлення цих діалектизмів залишаються незрозумілими. Сліпо покладаючись на DLKŽ і розглядаючи лише слова, форма яких збігається і в говірці, і в цьому словнику, але значення в говірці відрізняється, ми мали б подати власне семантичні діалектизми разом зі змішаними (семантичними й формальними) діалектизмами, а багато найочевидніших семантичних діалектизмів залишити поза увагою лише тому, що вони в цьому значенні внесені до згаданого словника або в ньому не згадані. Семантичні діалектизми найкраще виокремлювати, спираючись на їхні функції, тобто зважаючи на те, наскільки широко й різноманітно вживаються певні слова в описуваній говірці та наскільки широко вони відомі в цих значеннях в інших говірках. На жаль, через брак інформації не вдалося перевірити поширення значень усіх слів, наведених у статті. Крім того, певна суб’єктивність під час добору семантичних діалектизмів могла бути зумовлена й фрагментарністю зібраного матеріалу⁸.

Як і кожне слово, так і так звані семантичні діалектизми одні мають лише одне значення, а інші — більше ніж одне. За кількістю значень (семантичних варіантів) семантичні діалектизми можна поділити на однозначні й багатозначні. Однозначними називають такі діалектизми, які в говірці мають лише одне значення, відмінне від значення в літературній мові; багатозначними — такі, що, крім специфічних, вужче відомих значень, зберегли й інші, ширше (найчастіше також у літературній мові) відомі значення. Крім того, семантичні діалектизми, які ми подаємо, можна поділити на дві групи суто за формою, тобто на ширше й вужче відомі слова, хоча більшість із них і наявна в DLKŽ.

I.1. Насамперед слід навести слова, найширше відомі в літературній мові, які в говірці мають одне вужче або ширше, але відмінне за значенням чи обсягом значення. Щоправда, під впливом літературної мови, особливо молодші мовці іноді вживають діалектизми зі специфічним значенням (наприклад, конюшина, ґедзь, корм) і в інших значеннях, проте за традицією їх слід вважати однозначними словами:

bradinys «три стіни невода»: Bradzinis trisų žuvauc: vienas aina iš ažvačos, du pirmagali.

būklė «життя, існування»: Prie mā būklės jū nebūvo. Reika pradėcie naują būklę.

dăngstis «дах»: Plėš(k) ir dunksci. (Ginklą) unkišė dunkscin.

dobiliùkas «некультурна, лугова конюшина»: Dobiliūkai balci, maži žiedėlei pievo, o kanušina, kū sėja, dzideli žiedai.

gylỹs «ґедзь»: Gi'lei dzideli par kārves pūola.

jāvas «зерно з половою, невіяне»: Dūonu kėpė su javū. Jāvas prag mēki nāitei. Javai, kap cik iškuli su mēkinom, o išarfūjei, tai jau grūdai. Plg. javinis, -ė: Javini dūonu kėpė.

klegėti «говорити»: Mā momūle plonai klėga, ē tū storai. Kū jau jūm klegėc, kap rakščis regėc. Tai vis mā momā klegė. Apklegėjai mani. Neturū ungi kū žodėlo ašklegėcie, neturū ungi kū ažamāni cie. Paklegį, sumelū kū. O praklegėjo obelīs. Susklegėc buvai atvažāvus.

krutėti «працювати»: Krūta isijūos kap veršis jūodas. Ir ānas jai žemī krutėjo. Dzirvónas neškruta. Darbū ir, nēr kām krutēc. Atkrutėu sāvo. Kiek tu ti' aškru̇tėsi

⁷ Докладніше про гетероніми або синоніми з різними ареалами вживання див.: J. Gossens, Strukturelle Sprachgeographie, Heidelberg, 1967, p. 86.

⁸ Дякую J. Lipskienei, K. Eigminui, A. Jonaitytei, G. Aleksaitei та фольклористам K. Grigui, N. Vėliui, L. Saukai, які дозволили скористатися записаними ними матеріалами говірки.

21

Минулося, покрутилося й приїхало. Коли що накрутять багато. От, накрутила, руки й ноги накрутила.

листя «суп із листя ріпи»: Листя ріпи сушили й варили. Листя варили.

лепетати «говорити що завгодно, теревенити»: Він такий, усе лепече.

ліщина «ліщина»: А курчатко не може злетіти на ліщину. А якось мені ліщинові штани подерло.

матеріал «вегеда»: Тоді нарубали того матеріалу — нічогісінько.

гній, мн. гної «сміття»: Треба вимести хату й винести сміття. Насмітили сміттям. Сміття виносимо й висипаємо. У смітті сиділа з такими зморшкуватими бабами.

пам'ять «пам'ять»: За моєю пам'яттю, там проїхав Яковоніс.

корм, корми «вівсяна й ячмінна солома та горохове бадилля»: Ті корми складено. Та й скільки вівсяного корму маємо — вистачить до Юрія.

п'ята «п'ята»: П'ята болить. І напхав тому хлопчикові в підошви цвяшків (дерев'яних кілочків).

ракштис «гарячий»: Вже гаряче, а все коло хлопців метушаться. Іде просити, щоб яму викопали, аби розвести вогонь. Розвели багаттячко й закопали його в картоплю з хлопцями.

рандас «обідок»: Скільки обідків і рогів, стільки й матів.

скала́ути «прати, терти»: Скала́ють — то сорочки труть, труть, а коли полощуть — вибивають і вішають на паркан. Вода м'яка, там дуже добре виполіскується. Пор. скала́утойа «прачка»: Прачки перуть одяг;

скалса «майно»: Той курінь приніс їм майна. Майно їм несе скарбник.

сму́клі «петлі, сильця»: Порося повісили, а сильця поставили. Вовк потрапив у сильце й виє.

стаклес «стегна ткацького верстата»: Стаклес — це боковини, а всі разом — стійки.

стубурас «підпора печі й стелі в курній хаті»: Хати були зі стубурами. Молода заходить до хати, зупиняється, крізь стубур не проходить.

sutrà «погана людина, покидьок»: Kō cā atajai, sūtra tū.

šėkas «зайва трава»: Šėkas tokōsa bā lōsa āuga. Aš jīm nešu pienēlo ir an ragēlu šėkēlo.

trąšos «гній»: Išvežau visàs trušas, aisū pakratīsu. Trušas išmėždāu.

trūpinti «різати, подрібнювати на шматочки»: Cibūlū pritrūpink gražei. Пор. trupūtīs «шматочок»: Un trupučū pjāusto bōlbas (на відміну від gurinti «кришити», gurutīs «крихта»).

tvardytis, su-si-tvardyti «скластися, самоорганізуватися»: Tadū susitvardė Lietuvà.

vedėjā «двовесловий човен»: Ir su tūj vedėjū gaudēm žūvi·.

veizdėti, vēzdėti «шукати»: Ānas vēizdi mergōs. Brolālis jōs ir vērkė, ir vēzdējo, ir nerādo. Pavēzdzī gerai ir raši.

veršis «бик (і кастрований бик)»: Nu, tai āisim par verši·, kad tavi išgert. Sanāū veršeis ārem ir akēm.

2. Багатозначні слова в діалекті поряд із традиційними, широко відомими значеннями іноді мають ще й специфічні значення, відмінні від значень у літературній мові. До цієї групи також віднесено загальновживані слова (або їхні пестливі форми), що стали термінами з вузьким (переносним) значенням; їхні первинні значення широко відомі в інших діалектах і літературній мові.

akėlė «початок плетіння кошика»: Kāšo akēles ažpintos.

autėlis «ганчірка»: Im(k) autēli: stāuo nušluosci·č.

brīgzti, ap-, su-brīgzti «за-, скисати, починати бродити»: Abrizgis pienas. Plg. Abrizgelis pienas. Pienas jau subrizgis.

22

набрякати, при-набрякати «при-набрякати»: Корова стоїть, у неї вим’я набрякло.

бу́рбуля «брунька квітки»: Знову з’являються бруньки, знову цвістимуть.

би́тися, від-, за-, з-би́тися «від-, за-, побити себе»: Та відьма побила її ще й іншою ніжкою. Кочергою по голові — і побила ту дитину. Де пальцем себе вдарив. Тоді ми рвонули до Литви (пробивалися).

за-дерти «під-, підняти»: Він ліг на спину й підняв ноги (догори).

дно «кришка»: А ти не знаєш, де поділася кришка від горщика з двома вушками?

души́тися «бешкетувати»: У неділю діти збираються біля Алуші й бешкетують.

розвилка «злиття річок»: Алуша й Ашмена злилися біля розвилки.

псувати, зіпсувати «звести нанівець»: Зіпсували насіння, торік залишили в полі. І дітей зіпсували, побили.

півник, півничок «така рослина лук, що цвіте білим»: Півники цвітуть білим. Півнички щойно розцвітають, з’являються суцвіття, наче шишечки.

готуватися, при-, ви-готуватися «готувати, підготуватися, при-готувати»: Готувалися, ну, вбиралися, ну, як на весілля. Ось: було приготовано всього для всіх. Було приготовано вбрання, для гостей приготували. Приготувалася рушниця. Нічого не поможеш, мені й дітей доглядати, й їжу приготувати.

гар «верх печі, комин»: Діти сидять на печі й на припічку та дивляться через гар.

парити, попарити «нагріти»: У лазні попарити шапку та сукню (одяг).

гра́ти «гратися»: По хатах збираються хлопці й грають у м’яча до темряви.

каструвати, ви-каструвати «ви-порати, ви-каструвати (тільки поросят)»: Він поросят каструє. Ви кастрували кнурця (кнура).

грабелька, грабельочка «трава, схожа на перстач, тільки з дрібнішими листочками»: Грабельки — трава, вона наче розстилається. Грабельочки ростуть купками.

збирати, з-збирати «змітати»: Усі крихти (об’їдки) зі столу змети й віднеси собаці.

grýnas «голий, оголений»: Баби лежать голими животами. Роздягнися, щоб бути голим. Поля вже голі.

-guldýti, iš-guldýti «покрити (але не про поросят)»: Та ще й кобилок покривають. Чи покрита, чи не покрита — все одно телятиметься.

kęsti «любити, уподобати»: Коли молодим був, мені дівчата подобалися. Оцей котик був музикований, і дід його дуже любив. Коли молодою була, дуже любила, щоб було чисто.

kiaũlė «такий гриб, білий гриб, груздь»: Білі такі гриби, вони на зиму добрі.

kiėmas 1. «село»: У нашому селі, може, сотня хат була. Пор. kiėminis, -ė «сільський, сільська»: Люди бідують по-сільському. 2. «гостювання»: До гостювання приїде дідусь до нього. Уже йдемо з гостювання.

kliudýti «торкатися, заважати»: Там землю зачепили. Не треба торкатися Антанаса. Не чіпай мене.

kùlnas 1. «півнячі шпори» Півнячі шпори та кігті. 2. «(дороги) вигин, поворот»: Ми йшли прямо, а ще в обхід повертає, кругами веде.

kùlnėlis «суглоб, кісточка»: Товсті шматки сала — пів п’яді та кісточка. Руки розбиваю об кісточки. Мені натирає кісточки на ногах.

kumeláitė «такий гриб»: Кумела́йти осінні.

23

лі́йдити «доїти»: Unksci aina láudzi·ė kárvu.

ла́кштас «будь-який листок»: Nõtrės su buinais lákštais, labai džilgasi. Gi·slõčei un takų plačių lakštų.

laukas «лисий, голий»: Da visai jaunas, e jau laukas. Laukas be plaukų. Пор. laukymas «лисина, голизна»: Jám per visu kãkų laukìmas. Kárvė lauką, per visu gálvu laukìmas.

linėlis, linagalvis «невелика жовтоквіткова рослина»: Linželei gerai kru·cinė kap sopa. Linagalvei geltonai židzi.

lūpti «силоміць рвати, виривати»: Linus lūpam. Kieta žemė, nemõžna išlūpe.

manyti pri-, nusi-manyti 1. «розуміти, вміти, могти, вигадати»: Šlėkta lenkiškai mãnė. Kap anà primãno mažà mergõke. Paklegėč tas primãno. (Valgymų) nusmãnom ligi válėi. 2. «втомитися»: Jau tep nusmaniai krutec, tai Jėzus Marija kap dagėdė.

mėdžias «ліс»: Ė kur anas mvažau medžiu. Tėvas juos išvedė mėdžan. Atáugo jau jaunas medelis.

milinis, -ė «вовняний, -а»: Da buvo milinių šūlų. Vilna un avėlės, o suverpta — šūlai milinei.

minkštas, -a «дрібний, -а (про борошно)»: Ča minkšči miltai. Vienanai maiši minkštai sumalta, ė kitai — rupe.

pėdžia «кіл, pėdžia»: Pėdžosu unmusta kru·kai.

pėnas «корм»: Kuoman pėnu dėda. Kas neturėjo pėno, tai sniegu· nuvaro ir ginė puš’nan. Ti nei pėnu gausi.

penėti, iš-, pa-penėti «нагодувати, відгодувати»: Anà paršus pėni. Ir kuom išpenėč kárvi. Duo paršiuo papenėč.

pirkaitė «комора»: Šaltà buvo žiemà, ale būlbos pirkaitė(je) nepašalo. Būlbas pirkaitėn supildė.

plónas, -a «свіжий, -а (про сметану)»: Plonõs smetõnos unru·ginam.

rankinis, rankinaitis «носовичок, хустинка»: Kur runkini· padėjai? Sviedė rankinaitį, raslėjo azeraitis.

riebuma «жир»: Kap riebumos gerai undėdi, tai visa gardù.

rūbelaitis, rūbelėlis «хустинка»: І в неділю ходить, пов’язавшись повсякденною хустинкою. Усі дівчата в хустинках, тільки Марите без хустинки.

rūbelis «хустка (на плечі, щоб укритися від дощу, холоду)»: Побачив, як хтось ішов подвір’ям із хусткою.

rumbė «шрам, шов»: Шрам залишається, коли загоїться. Шрам зашитий на сорочці.

samanėlė «така польова трава»: Ту траву дуже люблять корови.

sėgti, apsi-, nusi-sėgti, -segdyti «знімати, скидати одяг»: Вийшов, одягнений у чорне. Він зняв і кинув кожух. Зняла сукенку, бо вона тобі завелика.

skarinis «проста скатертина, з кінця полотна»: Застелила скатертиною, висипала з горщика картоплю. А на скатертині вже купа млинців, та ще й устигли напекти.

skaudūs, -i «прохолодні, сильні, гарячий»: Прохолодні дощі поливають. Підв’язують мотузкою (під черевом), коли кінь такий гарячий.

skeltinis «поліно»: Коли порубають дрова, поліна у нас так називаються. Відсунь поліна вбік від дороги.

spirginys «підсмажені шкварки або сире сало»: Сало підгоріло. Я дуже люблю (макарони) із сирими шкварками. Сусідка принесла два млинці й дві порції шкварок та підсунула їх.

24

ap-si-, až-, pa-spirti «підпертися, підперти»: Він добре сперся на ціпок. Підпирай двері. Стіна підперта.

šatrà «жердина, якою стягують воза або на яку в хаті накидають одяг»: Жердиною стягнули сіно, щоб не розсипалося. Одяг повісили на жердину.

šauktis «називатися»: Та трава так називається.

taršýti, pa-taršýti «потрясти»: Вхопивши за ногу, потряс і посмикав.

tvótis «поратися»: Усю ніч пораємося.

usnėlė «така рослина з блакитними квітами»: Осоти цвітуть блакитним, як волошки.

užti, až-, pa-, su-užti, -uždyti «зіграти, заграти, награти»: Як заграє, то треба танцювати. Він як заграв, то вона заплакала. Якби заграв, то вона потанцювала б. Гарно заграли разом.

vaikščioti «бродити, ферментуватися»: Пиво бродить, ніби підходить.

nu-si-výti «сплести собі»: Сплети собі віночок, сплети собі зелененький.

verštis «мінятися»: Тут уже багато разів змінювалися священники.

vištáitė «такий гриб, гнойовик»: Ми ці гриби називаємо курчатками.

vókas «плетена діжка для зерна»: Плели великі діжки, вміщалася ціла бочка зерна.

žagarinė «плетений тин»: Людина плете тин із лозин, то, мабуть, і назва — «žagarinė».

žilas, -a «сивий, -а»: Ворони ж сиві. У мене були такі сиві штанці.

žlùgtas 1. «діжа на ніжках»: Žlùgtas на трьох ніжках. 2. «той, хто мокрий, промоклий»: Увесь промок, як žlùgtas.

žuvinis «рибалка»: Тоді рибалки йдуть ловити рибу.

II. Слова, уживані на вужчій території. По суті, це діалектизми вираження або форми. Однак тут варто згадати лише ті з них, які в говірці вживаються в іншому значенні, ніж у літературній мові. Тому їх можна назвати змішаними семантичними діалектизмами. Своєю чергою, їх можна поділити на лексичні, морфологічні, словотвірні, фонетичні морфонологічні та акцентуаційні.

1. Лексичні семантичні діалектизми. Усі наведені тут слова подано також у DLKŽ. А ті, що до нього не ввійшли, як такі, що не мають основи для порівняння, незалежно від їхнього значення слід віднести до розділу суто лексичних діалектизмів, поряд зі словами, що не мають окремого діалектного значення, як-от: tiesė, tiesýs «права сторона, правий», sriegas «сивий», stõvai «ткацький верстат» тощо. Змішаних семантичних діалектизмів небагато.

ašas «жердина важеля, держак із гачком»: Ūsas prikàrtas prie svìrčei.

birulėlis, birulùkas «відпад»: Saldì, garà arielkėle, kòts iš birulėlo. Šakos pakapotòs, tai daug birulùkų mažù liko.

budė «губка»: Budė, ku skile ùgni-. Priskina tos budės, pridžovina ir ažiba ùgni-.

dideliai «сильно, голосно»: Neláis(k) didelėi (radijo), pamažin(k).

grebóti «хапати, торкатися»: Aina prig sienom vis tep grebódama.

at-si-ýkti «згадати»: Niekap negalù acikč, kur aš jį ragėu. Niekàip neacikai to daikto.

kirbėti, pa-, su-kirbėti «по-, зрушитися»: Kap dàu galvòn, tai nè nepakirbėjo. Kap cik sukirbės kartù itó gėlė, niėko nedarik.

laitas «под печі»: Laitas iżdegė. Reika laitas najas sudėdzic.

lobūtis «тім’ячко»: Vaiko lobūtis da neužaugis.

lūstas «їжа, яку беруть із собою, вирушаючи надовго з дому»: Paskinkė kumėlbi, pridėjo lūsto tai mergòkei ir išvežė mėdžan. Bób, bób, duok màn lūsto daugàu, aš ėmau augti ir daugàu vàlgìc.

25

рудь «мул»: Jéi dzornà (velėna) pratrūksta, tai žmogus šulanda tik pilvo rudėje).

cąvara «поперечина ткацького верстата»: Stòvu: súvaros. Un súvaros acisèda ir áudža.

2. Інші змішані формальні діалектизми. Це різні варіанти або похідні, які від відповідних слів літературної мови відрізняються не лише зовнішнім виглядом (формою), тобто словотвором, іншою фонетичною будовою кореня чи наголосом, а й значенням або його обсягом. Через невелику кількість їх більше не поділяють на дрібніші групи.

pra-si-baidyti «протверезіти, прийти до тями»: Miegùostas, dà neprazbaidis.

nu-būti «позбутися»: Raika tū vilku kap nór nubūcie.

až-dėti, -dėdyti «почати, сісти на яйця»: Bitės aždėdo móiku. náuju.

ap-si-eiti «приготуватися, упорядкуватися»: Va, kól apseini, kaũlėm paduodi ir vãkaras.

gériba «урожай, зернові»: Gériba dzidelė auga išgūlus. Gériba prasta, lietais nér. Pàdeda kri-želų (посіявши збіжжя, кладуть солому), щоб Бог оберіг, аби мороз не побив колосків.

pėr-, pri-kálti «прив’язати, припнути»: Jaũ as pérkalau kárvi. Pérkalsu kumelaiti. Arkli prikalau ir atsigulau.

an-kliūti «застрягти, потрапити»: Vilkas Ašmenõ(je) (upėje) unklùvi.

su-lėisti, -leidýti «загострити»: Galìstùvas delgei sulaisc. Šmìrgeli nusipirkau delgei sulaisdzìc.

pra-mėsti «приправити, закинути, замазати»: Sàvo kirvi- unmėsk, tai bus pràmesta.

pa-nérti «втопитися»: Nuvė maudzeis ir panėrė. Nemokė plaukić ir panėrė, nustàpijo.

mu-niáukti «опустити»: sėdzi galvu nuniaukis.

plūksna «цибулеве перо»: Aik atnešk plūksnų žalų, cibùlų plūksnų.

ragluolė «така маленька риба»: Raguolė, tóka mažitė nereikalinga žuvitė.

sántis «сітка для ловлі риби, черпак»: Suncis vienám žuvávc (virtuvėje pavõras).

saulólaidis «соняшник»: Sėdzi un gonkėlu ir lùščija saulólaidzi. Pasodzinom vaikam saulólaidziu.

skìrpstis «кроква»: Skirpsčius un ilgino dėdam. Lótos (grebėstai) aina per žėdmū skìrpsci.

spurgà «брунька, верхівка»: Ánas un pačós spurgõs sėdzi.

už-stóti «зайняти, закупорити»: Gérklob usto, sópa gérklob.

at-si-stóti «відступити, залишити»: Atsistà tu no mani.

svìrstis «жердина важеля»: Ūsas prikártas prig svìrscei.

tašla «заквашена страва, солодка страва»: Tãšlos su bùlbom pazdãrom.

tiktis, už-tikti, už-si-tikti 1. «статися»: Ragi kap cikòsi. 2. «зіткнутися, влучити»: Užsìko labai skaũdzei, skaũdzei susmušė. Kóju usìcikau, kad jau negalių kap sópa.

an-si-trìnti «забруднитися, почорніти»: I(š)skalàuna i vė unsitrina (одяг).

vadžioti «розмовляти нараспів, промовляти з інтонацією, співати»: Vadzóć ar pasakíć itù: giésmėbli.

iš-vélti «випучити, широко розплющити (очі)»: Kur aini išvėlus akis? Vilkas sėdòs un kėlmo, akis išvėlė, duncis išlėpė.

vėpūtinė «хуртовина»: Ažpūstė vėpūcinė visus kelùs. Oj, kokà būvo tadù vėpūcinė.

žeibyti «мерехтіти»: Skaudė(jo) – tep migo gálvu, tep žeibė akìsa.

III. Говорячи про семантичні діалектизми, не можна не згадати семантичні запозичення, або кальки. Тісні контакти зі слов’янськими мовами та давня ізоляція говірки, безперечно, відбиваються і в системі Гервяцької говірки, особливо в лексиці. Через це в говірці

26

можна знайти чимало слів, не властивих іншим говорам литовської мови ні за значенням, ні за словотвором. Багато з них за значенням, а нерідко й за словотвором, аналогічні відповідним словам слов’янських мов, особливо білоруської. Однак визначити, де маємо кальки, а де — слова, що виникли самостійно, через спорідненість балтійської та слов’янської мовних систем і подібність словотвірних основ та їхніх тенденцій — нелегко. Напр., у литовській (балтійській) і білоруській (слов’янській) мовах є чимало давніх спільних понять, зміст яких становлять ті самі семантичні ознаки; пор. gaidys (лат. gailis): біл. певень, пятух, пявун⁹; пор. giedóti (dziedāt): рос. петь, біл. пець; rankena, rankėlė, ranktūris: рос. рукоятка, рукоять, ручка; užkala «частина саней»: біл. і рос. набойка тощо. Критерієм їхнього добору також слід вважати частоту вживання та географічне поширення, властивість словотвірних моделей із певними значеннями тій чи іншій мові. Тому й у багатьох слів із наведеної вище групи змішаних семантичних діалектизмів одна чи інша частина форми або змісту має більше зв’язків із відповідними словами слов’янських (білоруської) мов, напр.: nubūti, aždėti, gėryba та ін. Отже, без глибших і ширших досліджень важко провести чіткіші межі між діалектними семантичними діалектизмами та кальками.

Далі наводимо низку виразніших паралелей за значенням і формою між словами, наявними в герветському говорі та слов’янських (особливо білоруській) мовах:

balà «бруд» (болота «т. зн.»): Balù šaltu dėjo (до хворого місця на тілі).

pri-būti,-būdýti «збільшитися, додатися, стати повнішим» (:прибыль «побільшати»): Per gaidžo žūnksni: dienà pribūvo. Kiek sàmà jau tàs (šeimininkas), arúodas tas pri-būdo.

iš(si)-, prisi-, susi-duoti, -duodýti «привидітися, з’явитися, показатися» (пор. выдаць, выдавацца, здавацца «здаватися, ввижатися»): Jái išdavė, isidúodė, kad vištos. Būvo plòpimų, kū prìzidúoda. Ir pradėjo prìzduodzìc. Un tū kapù prìzdúodo. Ar akìsa suzdúoda, ar tep. Sanaũ itósa balósa suzdúodė.

at-si-eíti «отямитися, прийти до тями» (пор. рос. отойтись, біл. адысціся «т. зн.»): Atseis ir būs sveikà.

pér-imti, -imdyti 1. «напасти, схопити»: (пор. рос. перенять, біл. пераняць «т. зн.»): Banditai périmdo mūs — «Kur áinat?» 2. «зустріти»: Gegùtė juõs pérėmė. Ir anà (kalė) išlèk périmdzìc.

lìsti, až-, nu- lìsti «уміщатися; злізти, спуститися, видертися» (рос. лезть, біл. лезць «т. зн.»): Bàčkon aštúonos asminkos lìndo. Aná ažlìndo un pėčiaus. Nulìndo tas Ivonė-lis no lìžės.

pri-si-mèsti «прикинутися» (пор. прыкідацца «т. зн.»): Prisimėtė kvarù (nesveiku).

an-, pri- mùšti, -mušdyti «вбити, прибити» (пор. набіць, прыбіць «т. зн.»). Ti ùnmùs-ta kuolai. Prig tám velanė́uo primūša tuˈ ratėli. Primùždė šlaustukùs akėčósa.

pìltis, apsì-, pìlti «сповзти» (пор. сыпацца «т. зн.»): Jéigu perdaug privérpa, tai pilasi, apsipila šūlai.

riñktis, an-, apsì-, ažsi-, nusì-, parsi-, užsi-rinkti «збиратися, готуватися, роздягатися, одягатися, прибиратися, брати із собою, переселятися» (пор. біл. перабрацца, прыбрацца, сабрацца «т. зн.»). Nu, tai renkiės ir važùo par tėtù. Unrenka, rakščiñ pàdeda. Ji ir apriñko, apáudė. Cìgónkom apsiriñkiˈ vaikščoja. Tadù aš jù asirinkau par saũ. Priepìrė nusirinkdom. Kazakstanì būvi paskuì pérsirinko čà.

^⁹ Дыялекталагічны атлас беларускай мовы, Мінск, 1963, карта № 294.

27

rištis «…зав’язуватися, зав’язатися (про плоди, ягоди, овочі)» (пор. вязацца «т. с.»): Gal rištis geriau avūkai, kad lietūs (щоб дощ пройшов).

sėdėti «сидіти навпочіпки, висиджувати» (пор. сядзець «т. с.»): Čā višťa sēdzi.

ap-sodinti «вставити, забити, закріпити» (пор. аб-, на- садзіць, абсаджваць «т. с.»): Apsodik lopetu: Apsodinc reika kirvakoci.

pri-si-statýti, -statinėti «удавати, прикидатися» (пор. рос. представляться, білор. прыстаўляцца «т. с.»): Ānas neserga, cik tep prisstato. Negirtas ānas, cik prisstacineja, ka girtas.

pra-tekėti «протікати» (пор. працякаць «т. с.»): Pūodas jau pratekē (jo).

tráukti 1. «гноїтися» (пор. рваць, нарываць «т. с.»): Āžraudonāvo pirštas, gāli trāukčē. 2. «блювати»: Išgeris kad pradēs ānas trāukčē. 3. «підривати»: Traiška akmenis su dinanidu (динамітом).

ap-trūkti «обірватися, обтріпатися, обшарпатися» (пор. абарвацца, абарваны «обірваний, обшарпаний»): Neprisriñkis, aptrūkis žmogus.

vėstis, až-vėsti 1. «щастити»: Jām nešveda niekas. 2. «заквасити, поставити» (пор. завесці «т. с.»): Kap ažveda ālu, tai jau ir vaikščioja. Āžvešč samagōnu reika.

З багатьох наведених тут зіставлень неважко помітити, що для запозиченого значення з морфем говірки за слов’янською словотвірною моделлю найчастіше конструюється цілком нове утворення (пор. prisidžioti, atsieiti, prisimėsti), хоча не одне з них за формою випадково збігається з литовськими словами (пор. apsodinti, prisistatyti, pratekėti), що мають зовсім інше значення. Про те, що зміст слова — у цьому разі запозичене значення — нерозривно пов’язаний із первинною формою, добре свідчить адаптація форми дієслова зі збіжним значенням, пор.:

pa-si-pūlti «потрапити, влучити» (пор. пападацца, папасціся «т. с.»): Paspuōle po põjezdu. Trīs būvo — paspuōle jāi (блискавка).

pra-lēisti «проводжати» (пор. праводзіць «т. с.»): Pralāit net Varnōnisan vīrus. Kokan kiemi cigonkāites pralāisdem.

У цих формах калькується лише корінь. Отже, дієслова з префіксами можна вважати лише частковими або змішаними кальками, на відміну від чистих кальок (однокореневих або простих дієслів, пор. rištis, trāukti).

Перелік слів зі зміненим значенням був би неповним, якби не згадати запозичення, що вживаються в Гервяцькій говірці в іншому значенні, ніж в інших литовських говорах, наприклад: diktūiti «пояснювати, стверджувати»: Senēlei tep diktūjo. Diktūjo ti āni susedi, net run-kom mokōdami. Razdiktūi tu mān, žmōgau, ungi kur āi.

kačerġāl|| kačerġāitē «палиця»: Su kačerġu apsispirč gerai. Kur mā kačerġāitē? Su kačerġēbī kulžuoja.

kadōkas «дерев’яне взуття»: Kadōkai iš mā̃džo kōjas pagadzino.

prōvyti «розповідати, оповідати казку»: Ir dar kadū vaikām prōvijam pasakas. Kap pa-prōvija, tai ir laukān bijom išeit. Kad mōki, paprōvij. Aš daugāusa jau priprōvijau.

stōrasta «пастух»: Stōrasta gāne ir trūbijo. Jaū trūbija stōrasta.

Звичайно, у цій статті наведено лише невелику частину слів, уживаних у різних специфічних значеннях. Крім того, повної їх реєстрації й не ставили за мету (як лексика герветської говірки, так і говірка загалом заслуговують на окремі ґрунтовні монографії). Тут основну увагу приділено добору семантичних діалектизмів (у широкому розумінні). Їх групуван-

28

ням і класифікацією прагнули показати багатство, різноманітність і важливість герветської лексики для литовської діалектології та мовознавства.

Велика кількість запозичень і кальок справді підтверджує твердження, що лексика змінюється швидше, ніж інші яруси мовної системи (фонетика, морфологія). Звичайно, не можна заперечувати й того, що лексичні новації найшвидше впадають в око. Однак поряд із семантичними лексичними новаціями в говірці не менше й дуже архаїчних діалектизмів, деякі з яких цілком можна назвати архаїзмами, наприклад: kiemas, lazda, medžias, rakštis тощо. Загалом більшість семантичних діалектизмів герветської говірки властиві ширшій території литовської мови, переважно східному та південно-східному ареалу литовських говірок. У самих околицях Гервет уживається лише кілька слів зі зміненим значенням, наприклад: bradinys, dušintis, javas, ląpai, lobūtis, ižti. Отже, значення більшості згаданих діалектизмів сформувалося ще тоді, коли околиці Гервет безпосередньо сполучалися з основним ареалом литовської мови. Навіть багато відповідних кальок можна знайти в сусідніх окраїнних литовських говірках, хоча в них вони могли виникнути й самостійно — внаслідок подібних умов і контактів зі слов’янськими мовами. Загалом належно дібраний і опрацьований діалектний лексичний матеріал може бути для історичного порівняльного мовознавства не менш важливим, ніж фонетичні та морфологічні дані говірок.

ІЗ СЕМАНТИЧНИХ ДІАЛЕКТИЗМІВ ГЕРВЯТСЬКОЇ

(лит. Gervėčiai) ЛИТОВСЬКОЇ ГОВІРКИ

А. ВИДУГИРИС

Резюме

У статті значну увагу приділено добору та групуванню семантичних діалектизмів герветської говірки (на території БРСР, Гродненська обл., Островецький р-н) як за змістом (значенням), так і за формою. Зазначається, що переважна більшість семантичних діалектизмів (наприклад: bidė «губка», būklė «життя», dångstis «дах», gāras «верхня частина печі», gylỹs «ґедзь», klegėti «говорити», krutėti «працювати», laidýti «доїти», lãkštas «листок», laukas «лисий», mėslas «сміття», trąšos «гній», veizdėti «шукати») характерна майже для всієї східної або південно-східної території литовської мови. Деякі з них (наприклад, kiemas «село», lazdà «ліщина», mėdžias «ліс», rakštis «труна») є просто архаїзмами. Це пояснюється тим, що околиці Гервет (за архівними даними) до середини XIX ст. безпосередньо сполучалися з основним ареалом литовської мови. І лише невелика кількість семантичних діалектизмів за своїм значенням не виходить за межі герветської говірки (наприклад, bradinỹs «рибальська сітка для 3», dùšintis «шаленіти», jãvas «неочищене зерно», lãpai «суп із листя ріпи», lōbutis «джерельце», īžti «грати» та ін. Через контакти зі слов’янськими мовами (особливо з білоруською) у говірці з’явилося чимало кальок, наприклад: balà «бруд», atsieiti «опритомніти, ожити, одужати», périmti «напасти; зустріти», lįsti «лізти (на дерево)», rištis «зав’язуватися» та ін.

29