LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXVII (1988)

LIETUVIŲ KALBA IR BILINGVIZMAS

АННА РОМАНЧУК

ПРІЗВИЩА В УМОВАХ БАГАТОМОВНОСТІ

(На матеріалі говірок с. Гервяти та околиць)

Околиці с. Гервяти (Островецький район Гродненської області БРСР) у мовному відношенні нині являють собою складну й цікаву картину. На території Гервятської сільської ради розташований литовськомовний «Гервятський острів», який утворюють 18 компактно розташованих сіл, зокрема й с. Гервяти, а також села з польським населенням. Білоруська мова в усій Гервятській сільраді виконує інтердіалектну функцію. Останнім часом у зв’язку з розвитком засобів інформації зросла роль російської мови, якою переважно ведеться викладання в школах. Крім того, російська мова (принаймні в письмовій формі) є мовою адміністрації — нею ведуть і складають різноманітні документи, звітність тощо.

Статус діалектів, що функціонують в околицях с. Гервяти, у загальних рисах описали Я. Кардяліте (1975, с. 5—8), Т. М. Судник (1975, с. 3—10). Своєрідність соціолінгвістичної ситуації тут нині полягає в тому, що статус і функції цих діалектів неоднакові для різних вікових груп, тобто співвідношення взаємодіючих діалектів не становить цілісної системи для всіх мешканців ареалу. Детальному опису соціолінгвістичної ситуації в ареалі буде присвячено окреме дослідження, а зараз відзначимо лише ті її риси й особливості, які важливі для цілей цієї праці.

Литовську говірку нині повністю зберігає лише старше покоління. Литовське мовлення молоді — це вже або збіднена мова з численними запозиченнями з місцевої білоруської, яку використовують у повсякденному спілкуванні, або значно літературніша мова. Однак є кілька сіл, де литовський діалект і досі переважає не лише в родинах, а й у повсякденному спілкуванні всередині села (ним розмовляють на роботі, на вулиці); у трьох школах щотижня проводять два уроки литовської мови (у цей час учні-білоруси мають уроки рідної білоруської мови). У Гервятському костелі богослужіння ведеться литовською та польською мовами.

Польська мова на території Гервятської сільської ради не утворює суцільного ареалу. Ця особливість загалом характерна для «віленської польщизни» (Чекман, 1982). Нині про поширення польської мови в досліджуваному ареалі можна говорити лише тоді, якщо йдеться про

55

старше покоління (віком понад 50 років). Значна частина молодших мешканців у повсякденному спілкуванні користується білоруською мовою, а польською — лише у спілкуванні з батьками.

Усі місцеві поляки є білінгвами; білоруська мова зберегла для них функцію інтердіалекту (див.: Турска, 1982, с. 27, 37), а також функцію мови усного спілкування з місцевою адміністрацією.

Крім згаданих вище монографій Я. Кардяліте й Т. М. Судник, досліджуваному ареалу присвячено чимало праць (Відугіріс, 1972, 1974; Грінавяцкене, 1973; Ліпскене, 1972 та ін.), у яких висвітлено переважно факти місцевої литовської говірки.

Ономастика нашого ареалу, зокрема антропонімія, досі не привертала уваги дослідників. У монографії Н. В. Бірілло «Білоруська антропонімія» (1966, 1969, 1982) Гервятський ареал не входить до переліку обстежених пунктів (1982, с. 315), а в «Словнику литовських прізвищ» (1985) наведено прізвища, поширені на території Литовської РСР (с. 13). Етимологічні нотатки про деякі литовські прізвища з околиць Гервят містяться у статті К. Ейгмінаса (див. с. 67–72 цього видання).

Водночас функціонування антропонімів в околицях Гервят надає багато інформації для розуміння механізмів утворення нових форм прізвищ в умовах бі- та полілінгвізму, виявлення правил їхнього співіснування. Значення фактів такого роду для розуміння особливостей взаємодії контактних мов показали З. Зінкявічюс (1977) на матеріалі антропонімії м. Вільнюса XVII ст. та В. Мацейускене (1981).

Мета цієї статті — попереднє дослідження основних способів передавання литовських прізвищ слов’янськими мовами, а слов’янських прізвищ — литовською. Необхідно підкреслити, що ці процеси відбуваються нині, тобто це живі процеси, які охоплюють практично всі прізвища, що трапляються зараз у нашому ареалі; при цьому як вихідні, так і новоутворені форми співіснують, різнячись лише сферами вживання — у білоруському, польському, литовському мовленні або в офіційному письмовому чи усному мовленні.

Основним джерелом матеріалу, аналізованого у статті, стали погосподарські книги (1985 р.) Гервятської сільської ради¹. Форми прізвищ, записані в цих документах, є їхніми офіційними формами, що засвідчують особу за паспортами й метричними записами. Діалектні литовські, білоруські та польські форми прізвищ ми записали безпосередньо від мешканців відповідних говірок, тобто тут вони представлені усними розмовними формами. Загалом у цій статті проаналізовано близько 300 прізвищ у всіх формах, що трапляються на території Гервятської сільської ради. Відповідники гервятських прізвищ, поширені на території Литовської РСР і Білоруської РСР, ми взяли зі «Словника

¹ Щиро дякуємо голові Гервятської сільської ради Л. А. Вербицькій за надану допомогу та сприяння у збиранні матеріалу.

56

литовських прізвищ» (літери А–К), від літери L до Z — з картотеки литовських прізвищ Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР і з монографії Н. В. Бірілло «Білоруська антропонімія».

Основну увагу в роботі приділено дослідженню правил передавання литовських прізвищ білоруською та польською мовами, а слов’янських прізвищ — литовською. Окремий розділ присвячено специфіці утворення офіційних форм. Литовські й польські форми прізвищ подаються латинською графікою, у спрощеній транскрипції, білоруські — білоруською, офіційні — російською літературною графікою (їх позначено скороченням оф.²).

1. Основні правила передавання литовських прізвищ білоруською мовою

Литовські прізвища місцевих жителів Гервятського ареалу передаються білоруською мовою як двомовними литовцями й поляками, так і носіями лише білоруського говору. Правила адаптації в тих і тих відрізняються незначно.

Адаптація флексій

Лит. г. -ė ~ брл. г. -а: Kiukė ~ Ку́ка, Mock’ėlė ~ Маук’эла, Pūisė ~ Пу́иша; лит. г. -à ~ брл. г. -а: Al’aksà ~ Ал’о́кса, Аргышка ~ Апру́шка, Barotkà ~ ~ Баро́тка, Blaškà ~ Бла́шка, Buc’kà ~ Бу́ц’ка, Driemà ~ Дре́ма, Gluskà ~ глу́ска, Jagelà ~ Яг’эла, Kalėdà ~ Кал’ада, Krajivà ~ Кару́ева, Karmadzà ~ Карма́за, Кис’кà ~ Ку́ц’ка, L’ap’esà ~ Л’ап’эша, Lapun’а ~ Лапу́н’а, Łyskà ~ Лы́ска, Lukšà ~ ~ Лу́кша, Mackelà ~ Мацк’эла, Magadz’а ~ Маґа́дз’а, Mažeikà ~ Мажэйка, M’aleškà ~ М’ал’эшка, Michnà ~ Мі́хна, Mockà ~ Ма́йка, Mužylà ~ Мужы́ла, Pagadà ~ Пагу́да, Pamec’kà ~ Пам’эч’ка, Radutà ~ Раду́та, Ramaiкà ~ Рамзі́-ка, Rėvokà ~ Рэво́ка, Roškà ~ Ро́шка, Sarokà ~ Саро́ка, S’vilà ~ С’ві́ла, Šėšà ~ ~ Шúша, Šturà ~ Шту́ра, Vėlikà ~ Валі́ка, Znoskà ~ Зно́ска. За походженням багато литовських прізвищ на -à є славізмами, що походять від слов’янських імен або appellatyvam, напр.: Ал’о́кса, Мі́хна, Мужы́ла та ін. Стаючи словами литовської мови, вони набували наголосу на -а. Отже, знак ~ у цьому разі може мати не лише синхронічне значення «співіснують», а й «взаємно відповідають» у діахронічному сенсі.

² З метою диференціації діалектних форм прізвищ, поширених в околицях Гервят, запроваджується позначення г. — гервятська форма. Прізвище з позначкою лит. г. слід розуміти як литовську форму прізвища, уживану в околицях с. Гервяти в мовленні литовців, на відміну від форм цього прізвища, уживаних на території інших литовських діалектів. Те саме стосується скорочень бар. г. і польск. г.: вони вказують на форми прізвищ, уживані в мовленні білорусів або поляків, які живуть в околицях Гервят.

Для позначення форм прізвищ, які співіснують нині, запроваджується знак ~. Напр., написання лит. г. Kišk’alis ~ бар. г. Kiuk’ė’а означає, що литовська форма Kišk’-alis нині вживається в мовленні місцевих литовців, а слов’янізована форма Kiuk’ė’а — у мовленні місцевих білорусів.

57

Частина прізвищ на -а має наголос на другому або третьому складі від кінця як у місцевих білоруських, так і в литовських говорах. Це або давні литовські прізвища, напр.: Вис’вила біл. г. Був’вила, або прізвища слов’янського походження, які з тих чи інших причин не зазнали адаптації: Dìška ~ Ды́ска, Kahàrka ~ Кау́рка, Kalènda ~ Кал’э́нда, Kóira ~ Ко́йра, Lazaráṅka ~ Лазарэ́нка, Macéṅka ~ Мацэ́нка, Macóika ~ Мацо́йка, Naliváika ~ Наліва́йка, Nórka ~ Но́рка, Palšíka ~ Палзі́ка, Pèška ~ П’э́шка, Pléuga ~ Пл’а́йга, Sáuka ~ Са́йка, Skérla ~ Ск’э́рла, Skùrka ~ Ску́рка, Stupèn’ka ~ Ступ’э́н’ка, Túřla ~ Ту́рла, Vainílka ~ Вані́лка, Valžika ~ Валзі́ка, Zamára ~ Зама́ра.

Лит. г. -is, -ys ~ біл. г. -іс, -ыс. Прізвища такого типу можуть втрачати це закінчення в непрямих відмінках або ж зберігати його, нарощуючи білоруське закінчення. Уживання тієї чи іншої форми прізвищ на -іс, -ыс у білоруському говорі зумовлене особливостями його поширення в ареалі. Ті прізвища, які побутують лише в литовськомовних селах, білоруською передаються таким чином:

Trepsỹs: одн. ч. Н. Трани́тыс мн. ч. Н. Трани́ты Р., Зн. Трани́тя Р., Зн. Трани́тёў Д. Трани́ту Д. Трани́там Ор. Трани́том Ор. Трани́тами М. Трани́те М. Трани́тах

Іноді таким самим способом передаються й прізвища Kardžis, Šturlỹs.

Найпоширенішим і звичним способом передавання розглянутих литовських прізвищ у селах із литовсько-білоруським населенням є такий:

Kardžis: одн. ч. Н. Кардзіс мн. ч. Н. Кардзісы Р., Зн. Кардзіса Р., Зн. Кардзісаў Д. Кардзісу Д. Кардзісам Ор. Кардзісам Ор. Кардзікамі М. Кардзіце М. Кардзіцах

За цим способом передаються й такі прізвища: Šturlỹs, Kūjỹs, Trėpšỹs.

Нами зареєстровано ще один спосіб передавання прізвищ цього типу: білоруські флексії непрямих відмінків додаються до основи, що дорівнює литовській формі називного відмінка однини, а наголос переноситься з останнього складу на передостанній. В інших відмінках наголос закріплюється на тому складі, на який він припадає в називному відмінку, навіть якщо цей склад у слові не передостанній:

Bazỹs: одн. ч. Н. Ба́зис мн. ч. Н. Ба́зисы Р., Зн. Ба́зиса Р., Зн. Ба́зисаў Д. Ба́зису Д. Ба́зисам Ор. Ба́зисам Ор. Ба́зисами М. Ба́зисе М. Ба́зисах

58

У такий спосіб передаються практично всі литовські прізвища на -ис, -ыс: Kairys, Kardžys, Kūlys, Miklys (функціонує як прізвисько), Ramÿs, Šaulÿs, Šturlÿs.

Єдине прізвище, від якого не утворюється ця форма, — Trėpšys. Зазначені форми прізвищ трапляються переважно в селах із польсько-білоруським населенням, хоча іноді трапляються й у литовсько-білоруських, а також частково вживаються в офіційному мовленні. Це питання потребує подальшого соціолінгвістичного вивчення. Не виключено, що на утворення форм прізвищ із відтягненням наголосу вплинуло польське мовлення.

Розглянуті способи передачі литовських прізвищ на -is, -ys становлять різні етапи їхньої слов’янізації. Справді, у першому випадку (Трампыс, Трамш) флексія -ыс у білоруському мовленні нехарактерна для інших слів, тобто вона є справжнім морфологічним запозиченням в антропоніміці. Додавання білоруських флексій непрямих відмінків до литовської основи прізвища наводить на думку про можливе перенесення цього способу творення прізвищ у білоруську говірку не самими білорусами, а литовцями. Інакше такі литовські прізвища осмислювалися б у білоруській мові як аналогічні білоруські імена, що закінчуються на приголосний, напр.; Стас, Алесь тощо.

На другому етапі форма прізвища в наз. в. одн. відповідає литовській: Kardžys ~ Кардзис, незмінним залишається й місце наголосу. Парадигма закінчень непрямих відмінків повністю відповідає парадигмі закінчень білоруських іменників із закінченням на твердий приголосний (див. БГ, с. 68—75).

На третьому етапі слов’янізації (Базис, Базиса) утворюються прізвища, які і фонетично, і словотвірно найбільше віддалені від питомо литовських.

Відсікання ненаголошених литовських флексій: а) відсікається флексія -as: Baziūkas (лит. Baziūkas) ~ Баз’ук, Šul’ukas (лит. *Šuliukas) ~ Шул’ук; б) відсікається флексія -is: Augūlis (лит. Augūlis) ~ Ауг’ул’, Gražūlis (лит. Gražūlis) ~ Граж’ул’, Vaič’ulis (лит. Vaičiūlis) ~ Вайч’ул’; Damutis (лит. *Damutis) ~ Дамут’, S’an’utis (лит. *Seniutis) ~ С’ан’ут’, Skirutis (лит. Skirutis) ~ Скирут’, V’al’utis (лит. *Veliutis) ~ В’ал’ут’; Čepukōicis (лит. Čepukaitis) ~ Чепук’ойц’, Česnōicis (лит. Česnaitis) ~ Часн’ойц’, G’adōicis (лит. Gedraitis) ~ Г’ад’ойц’, Glatkōicis (лит. *Glatkaitis) ~ глатк’ойц’, Gudōicis (лит. Gudaitis) ~ Гудойц’, Ilijōicis (лит. Ilijaitis) ~ Илиёйц’, Jaskōicis (лит. Jaskaitis) ~ Яскойц’, Jurkōicis (лит. Jurkaitis) ~ Юркойц’, Juškāicis (лит. Juškaitis) ~ Юшкойц’, Kulōicis (лит. Kulaitis) ~ Кулойц’, Lukōicis (лит. Lukaitis) ~ Лукойц’, Masōicis (лит. Masaitis) ~

³ Тут і далі литовські відповідники гернятських прізвищ наведено за LPŽ і картотекою литовських прізвищ Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР.

59

~ Mačėių, Matulõicis (лит. Matuláitis) ~ Mamylõių, Pacõicis (*Pacaitis) ~ Pa-nõių, Ravõicis (лит. Raváitis) ~ Rabõių, Vilkõicis (лит. *Vilkáitis) ~ Vilkõių, Buk’alis (лит. Bukėlis) ~ Бук’эл’, Gláud’alis (лит. Glaudėlis) ~ Глаудз’эл’, Gruod’-ālis (лит. Grūodis) ~ Гродэл’, Kišk’alis (лит. Kiškėlis) ~ Кишк’эл’, Kunigėlis (лит. Kunigėlis) ~ Куниг’эл’, Kurm’alis (лит. Kurmėlis) ~ Курм’эл’, Šuk’alis (лит. Šu-kėlis) ~ Шук’эл’;

в) відсікається флексія -us:

Jõč’us (лит. Jõčius) ~ Ёч. Відсікання ненаголошених флексій — явище дуже послідовне. Із ≈ 40 розглянутих нами прізвищ на -as, -is, -us флексію -is у білоруській формі зберігає лише прізвище Atminis ~ Атми-ніс. Причин такої «нестандартної» поведінки прізвища поки що з’ясувати не вдалося; імовірно, певну роль тут відіграли соціолінгвістичні чинники.

Адаптація суфіксів

Адаптація суфіксів литовських прізвищ відбувається з дотриманням правил фонетичної адаптації. Один із найяскравіших її прикладів — передавання литовського -a(i)- білоруським -o(i)-, звичайне для литуанізмів у слов’янських мовах (див.: Büga, 1958, с. 227). Виявлено три прізвища, у яких -ai- зберігається в литовській говірковій формі, а -oi- наявне в білоруській говірковій формі: Juškaitis ~ Юшкой’ич, Lukaitis ~ Лукой’ич, Ravaičis ~ Равой’ич. Значно численніші прізвища, у яких -oi- (< *-ai-) наявне і в литовських говіркових, і в білоруських говіркових формах: Čepukõicis ~ Чапукой’ич, Česnõicis ~ Часной’ич, G’adrõicis ~ Г’адрой’ич та інші прізвища на -оич (див. вище).

Литовське говіркове -’alis, -ėlis ~ білоруське говіркове -’эл: Buk’alis ~ Бук’эл’, Gruod’ālis ~ Гродэл’, Kišk’ālis ~ Кишк’эл’, Kurm’ālis ~ Курм’эл’, Šuk’ālis ~ Шук’эл’.

Литовське говіркове -’ale ~ білоруське говіркове — ’эла: Mock’ale ~ Мацк’эла.

У низці випадків під час передавання литовських прізвищ білоруською спостерігається явище, яке можна розглядати як процес своєрідної антропонімічної словотвірної адаптації. Так, у деяких селах, наприклад у с. Мацки, білоруській говірковій формі Бубл’евич відповідає литовське говіркове Būblyš (лит. Būblyš), не зафіксоване в офіційних документах. Аналогічно в документах і розмовному мовленні зафіксовано форми: офіц. Базис, білоруське говіркове Базіс, литовське говіркове Bazys (лит. Bazỹs) поряд з офіц. Базевич, білоруське говіркове Базевич, литовське говіркове Bazavič’us. Отже, у розмовному мовленні й частково в документах зберігаються первісні литовські форми прізвищ, від яких утворюються нові форми з патронімічним суфіксом -евич (= білоруське -зевич, польське -iewicz).

Литовське говіркове -áicis (-oicis) ~ білоруське говіркове -оич’, офіц. -ович. У с. Мітюни литовській говірковій формі прізвища Jánkaicis (лит. Jankáitis) відповідають білоруська говіркова форма Янкой’ич і офіц. Янкович. Аналогічні варіанти іншого прізвища виявлено в с. Римдюни: литовське говіркове Šl’achtõicis (форма із суфіксальним дифтонгом -ai- не вживається) (лит. Šlektáitis), білоруське говіркове Шл’ахтой’, офіц. Шляхтович. Такі випадки слід трактувати як процес субституції литовського суфікса з патронімічним значенням — aitis польським або білоруським суфіксом з аналогічним значенням -owicz (-ович), хоча не виключений і зворотний процес субституції — з польської мови на литовську.

60

Субституція звуків у корені

Литовське говіркове ᵃ~білоруське говіркове ᵃ: M’aškỹs~M’эшкис, Ramỹs~Рэмис.

Литовське говіркове o~білоруське говіркове а: Moška (лит. Moška)~ Майка, Mock’ālė~Мацк’яла.

Литовське говіркове ė~білоруське говіркове а: Trėpšỹs~Трапшыс, Vėlaika (лит. Vėlius)~ Валэйка.

Литовське говіркове uo~білоруське говіркове o: Gruod’alis~Гродэл’, Grúodis~Гро́дз’.

Литовське говіркове g~білоруське говіркове γ: Augùlis~Аугу́л’, Gláud’alis~γлáуд’эл’, Gražùlis~γражýл’, Grúodis~γродз’, Gudzinskas~γудзíнски, Gudóicis~γудóіц’, Gul’bi-nãvič’us~γул’біно́віч, Gul’bickas~γул’бі́цки.

Литовське говіркове š’, ž’~білоруське говіркове ш, ж: Mažeika~Мажэйка, Pūšė~Пуша, Šėmis~Шэмис.

Литовське говіркове r’~білоруське говіркове р: Kairỹs~Кайрыс, Trėpšỹs~Трапшыс.

Змішування s і š (перед k, t): литовське говіркове Skirùcis~ білоруське говіркове Скіру́ч’, Шкіру́ч’; змішування s і š відображене також в офіційних формах цих прізвищ: Скіру́ть (с. Мацки), Шкіру́ть (с. Бобровники). Литовське говіркове Šturlỹs~білоруське говіркове Штурлис, Стурлис, офіц. Штурлис, (с. Гелюнцы), Стурлис (с. Віктасина). Слід зазначити, що в мовленні литовців початкові s(t, k)-, š(t, k)- не змішуються, а варіанти s(t, k)-/š(t, k)- утворюються саме в мовленні білорусів⁴.

Релітуанізація прізвищ

Під час дослідження лит. г. форм прізвищ у Гервятському ареалі з’ясувалося, що слов’янізовані литовські прізвища з тих чи інших причин починають оформлюватися за правилами литовської мови. Такий процес ми назвали релітуанізацією прізвищ.

Релітуанізовані форми з’явилися у тих слов’янізованих (литовських за походженням) прізвищ, які вживалися активніше, ніж відповідні їм питомі литовські. У таких випадках слов’янізована форма витісняла з ужитку свою литовську паралельну форму. Після цього слов’янізована форма могла бути вдруге адаптована відповідно до правил, що встановилися для передавання слов’янських прізвищ литовською мовою.

Друга причина релітуанізації — поява в литовськомовному селі нових мешканців, які мали литовські за походженням, але слов’янізовані прізвища. У цій ситуації прізвище новоприбулого сприймається місцевими литовцями як слов’янське й пристосовується до норм литовської мови.

Розгляньмо процес релітуанізації на одному рівні — словотвірному. До слов’янізованих форм прізвищ додаються литовські флексії -as, -is, -us зі збереженням фонетичних особливостей білоруських форм. Якщо флексія додається до слов’янізованої форми, яка дорівнює литовській формі називного відмінка однини, то утворюються прізвища з подвійними

⁴ О смешении c/ш в белорусском языке при освоении заимствований см.: (Чэкман, 1970, с. 67–69).

61

литовськими флексіями: лит. г. Miklys (Mikl’o…)~ польськ. г., білор. г. Miklic (Miklica…) > релітуаніз. Miklisas (Mikliso…); лит. г. Ramys (Ram’o…)~ польськ. г., білор. г. Рэмис (Рэміса…) > релітуаніз. Rзmisas (Rзmiso…); лит. г. Šėmys (Šēm’o,…)~ білор. г. Шэмис (Шэміса,…) > релітуаніз. Šėmisas (Šėmiso…); лит. Vinckus~ білор. г. Вінцкус’ ~ (Вінцкус’а…) > релітуаніз. Vinckus’us (Vinckus’aus…).

Якщо флексія додається до слов’янізованої форми, яка дорівнює литовській основі, то утворюються нові форми прізвищ: лит. г. Grūodis (нині збереглося як прізвисько) ~ білор. г. Гродзь’ > релітуаніз. Gródz’us; лит. г. Lukāčicis~ білор. г. Лукойц’ > релітуаніз. Lukóicis, та інші прізвища на -oicis (див. с. 59–60).

2. Правила передавання слов’янських прізвищ литовською мовою

Слов’янськими тут називаємо як прізвища власне слов’янського походження (наприклад, Василёнак, Собаль, Верабей), так і прізвища балтійського походження зі слов’янськими словотвірними компонентами (наприклад, суфіксами -евич, -ович, -ски типу Бярнюкевич, Гульбинович тощо). У мовленні місцевого населення прізвища останнього типу зазнають практично тих самих правил адаптації, що й прізвища слов’янського походження (зі слов’янським коренем).

Адаптація флексій

білор. г. -а~ лит. г. -as; таким чином змінюється формальний (граматичний) рід прізвищ: у білор. г. формі такі прізвища належать до жіночого роду, у лит. г. — до чоловічого, напр., Ал’охна (Ал’охны…) ~ Al’āknas (Al’ākno…), Пукимта (Пукимты…) ~ Pūкštas (Pūkšto…). Якщо ж у литовському мовленні зберігається закінчення -а білоруського прізвища, то можливе його узгодження з іншими словами за жіночим родом, пор.: Ti Šč’kā ravbudijus (досл.) 'Там Щука дім збудувала'.

Білор. г. -о~ лит. г. -a: Буйко ~ Buikà, Буч’ко ~ Buc’kà, Юшко ~ Juškà.

Білор. г. -а~ лит. г. -a: Ал’окса ~ Al’oksà, Апрэйка ~ Aprēškà, Блашка ~ Blaškà, Баротка ~ Barotkà, Баруйка ~ Barùikà, Буч’ка ~ Buc’kà, Вайнілка ~ Vainilkà, Глушка ~ Gluškà, Даніла ~ Danilà, Дыска ~ Dyskà, Замара ~ Zamàra, Зноска ~ Znoskà, Кагарка ~ Kaharkà, Кал’ада ~ Kalėdà, Кармаза ~ Karmàzà, Куц’ка ~ Kuc’kà, Лыска ~ Lyskà, Магудз’а ~ Magudz’ à, Міхна ~ Michnà, Мужыла ~ Mužilà, Налівайка ~ Nalivàika, Норка ~ Norkà, Рэвака ~ R’avokà, Рошка ~ Roškà, Свила ~ Svilà, Сарока ~ Sarokà, Стаціна ~ Stacinà, Штура ~ Šturà.

Білор. г. -о~ лит. г. -as: Бохан ~ Bòchanas, Баз’ук ~ Baz’ùkas, Баравік ~ Baravýkas, Васіл’чык ~ Vasil’čikas, Басін ~ Vāsinas, Вэштар ~ Vėštaras, Драп ~ Dràpas, Жаўн’эзык ~ Žaunerikas, Кулак ~ Kùlokas, Лібар ~ Libaras, Маўчан ~ Maucėnas, Пастранак ~ Pastarnòkas, П’этрык ~ Pėtrikas, Стакун ~ Stakūnas, Сыс ~ Sìsas, Улан ~ Ulònas, Ўл’він ~ Ul’vinas, Філіпчык ~ Filipčikas, Пішчак ~ Pišč’òkas, Ярмак ~ Jarmokas, Яромін ~ Jaraminas.

Білор. г. -ø~ лит. г. -us: це закінчення додається до слов’янських прізвищ, що закінчуються на шиплячий: Бурыч ~ Bùrič’us, Кікіч ~ Kikilič’us, Махнач ~ Machnoč’us, Мілош ~ Miloš’us, Рамай ~ Ramoš’us, Савіч ~ Savič’us, і до

62

прізвищ із суфіксами -ович, -евич; цього ж закінчення набуває і прізвище

Собал’ ~ Sòbal’us.

Білор. г. -i, -ы ~ лит. г. -as: Баравы ~ Barāvas, В’алікі ~ V’ alikas.

Адаптація суфіксів

В околицях Гервят найпоширеніші слов’янські прізвища із суфіксами -(’)евич, -ович (76 прізвищ, 24% усіх обстежених нами прізвищ). Ці суфікси передаються литовською двома способами. Перший — звичайний і традиційний — полягає в заміні їх суфіксом — (’)avič’us: Аўс’ук’з’віч ~ Aus’uk’avič’us, Б’арн’ук’з’віч ~ B’arn’uk’avič’us, Валанс’авіч ~ Valans’avič’us, Янц’авіч ~ Janc’avič’us, Вайц’аховіч ~ Vaic’akavič’us, Лаўрына́віч ~ Laurinavič’us (≈ 49 прізвищ). Цей спосіб передачі суфіксів характерний для місцевих прізвищ, особливо таких, які давно й добре відомі жителям околиць Гервят. Так само передаються і прізвища людей, які з’явилися в ареалі порівняно недавно й живуть у литовськомовних селах, хоча самі й не є литовцями. Інший спосіб передачі суфіксів -(’)евич, -ович литовською полягає в тому, що, отримуючи закінчення -us, вони зберігають своє білоруське звучання: Радз’евич ~ Radzevič’us, Ал’хімовіч ~ Al’chitòvič’us, Пуховіч ~ Puchovič’us, Саковіч ~ Sakovič’us, Субатк’евич ~ Subatkèvič’us (усього 27 прізвищ). Так передаються прізвища в селах із переважно білоруськомовним населенням, де вони в литовському мовленні вживаються порівняно рідше, ніж описані вище.

У мовленні литовців старшого віку іноді спостерігається характерний для багатьох аукштайтських говірок спосіб передачі слов’янського суфіксального сполучення -ск- сполученням -ck-, наприклад: Захароўскі ~ Zacharõckas, Каліноўскі ~ Kalinačkas, Казлоўскі ~ Kazlauckas, Лаздоўскі ~ Lazdauckas.

Білоруська говірка -ан ~ литовська говірка -ėnas: Майчан ~ Mačėnas. Так само передається і прізвище Качан ~ Kačėnas, яке нині зникло в ареалі.

Субституція окремих звуків.

Білоруська говірка ’э перед j ~ литовська говірка -ie: В’эраф’йі ~ Verabiejus, Дараф’йі ~ Darafiejus, Міз’йі ~ Mizejus.

Білоруська говірка х ~ литовська говірка k: Ал’охна ~ Al’åknas, Бохан ~ Bòkanas, Стахоўскі ~ Stakauskas, Махнач ~ Maknõč’us. Така субституція характерна лише для мовлення литовців старшого покоління; у мовленні литовців молодших поколінь (молодших за 50 років), а також у литовському мовленні білорусів ця субституція не спостерігається.

В одному прикладі, відповідно до фонетичних правил литовської мови (див.: Girdenis, 1981, 76), сполучення білоруського мл- на початку слова спрощено: Млынкоўскі ~ Lønkauskas. У білоруському мовленні литовців уживається друга, «ребілорусизована», форма — Лынкоўскі.

63

3. Правила передавання литовських і слов’янських прізвищ в офіційних документах

Як уже зазначалося, форми прізвищ, які нині функціонують в офіційних документах (російською мовою), ми назвали офіційними. У багатьох випадках офіційна форма прізвища суворо не відповідає жодній одній із нині наявних неофіційних форм — герветській литовській чи одній зі слов’янських, а часто є своєрідною контамінацією цих форм. Від герветської литовської та герветської білоруської офіційна форма найчастіше відрізняється місцем наголосу. Так, литовські прізвища з наголосом на останньому складі в офіційній формі отримують наголос на передостанньому складі (див. прізвища на -а, с. 62, -is, -ys, с. 59). У низці випадків білоруські форми прізвищ зберігають наголос відповідних їм литовських форм, а під час передавання цих прізвищ в офіційній формі мають наголос на передостанньому складі, відмінний від білоруської та литовської форм: лит. г. Kairys~ білор. г. Kairis~ оф. Кайрис лит. г. Kūlys~ білор. г. Кулис~ оф. Кулис, лит. г. Šturlỹs~ білор. г. Штурлис~ оф. Шту́рлис, лит. г. Vai-c’ulis~ білор. г. Vaič’ū’l~ оф. Во́йтоль, лит. г. Savič’us~ білор. г. Савич~оф. Савич, лит. г. Šuk’ālis~ білор. г. Шук’ā’l~ оф. Шукель. Показово, що в усіх наведених випадках місце наголосу в офіційних формах відповідає місцю наголосу в місцевій польській формі, для якої, відповідно до правила польської мови, наголос припадає на передостанній склад. Тому спостережуване відтягування наголосу, очевидно, пояснюється впливом польських форм відповідних прізвищ. Висуваючи це припущення, ми враховуємо, що до недавнього часу місцева польська мова (polszczyzna kresowa, litewska, wileńska) у досліджуваному ареалі слугувала мовою адміністрації, нею говорила місцева шляхта, і загалом польська мова була престижною (Турска, 1982, с. 19, 27, 37; Гаучас, Видутирис, 1983, с. 26—74 та ін.). Оскільки форма прізвища і саме прізвище є важливими соціолінгвістичними характеристиками людини, зрозуміле прагнення місцевого населення надати своєму прізвищу форми, найближчої до норм престижної мови. Слід також зважати на те, що, за розповідями місцевих жителів, офіційне визнання себе поляком за часів буржуазної Польщі було пов’язане з певними соціальними перевагами (наприклад, із правом на придбання землі).

Не виключено, що польським впливом пояснюються й випадки передавання ненаголошеного а в лит. г. і білор. г. за допомогою о в офіційній формі: лит. г. Vaic’ulis~ білор. г. Vaič’ū’l~ оф. Во́йтоль, лит. г. Mchnōč’us~ білор. г. Махнач~ оф. Мохнач, лит. г. Maičėnas~ білор. г. Майчан~оф. Мовчан, лит. г. Ramaikà~ білор. г. Раме́йка~ оф. Роме́йко. Цей спосіб передавання а в лит. г. і білор. г. підтримується також впливом російської традиції. Впливом російської мови як нині найпрестижнішої в ієрархії мов, що функціонують в околицях Гернят, можна, очевидно, пояснити й такі варіанти

64

написання прізвищ, що відображають особливості їхньої вимови: а) варіанти з м’яким / твердим р: оф. Бурич ~ оф. Бурыч, оф. Ринкевич ~ оф. Рынкевич; б) варіанти з м’яким / твердим ч: оф. Чепукойть ~ оф. Чапукойть, оф. Чеснойть ~ оф. Часнойть. До цієї моделі пристосовується і прізвище білор. г. Шашок ~ оф. Шёхо. Однак не виключено, що перші дві форми з м’якими приголосними могли з’явитися під впливом литовської мови; в) варіанти з ц ~ т: оф. Марункевич ~ оф. Мартинкевич, а також передавання на письмі ть на місці білор. г. ч' і лит. г. с': оф. Войтюль ~ білор. г. Вайчу'ль ~ лит. г. Vaičialis, оф. Рекеть ~ білор. г. Рак'эй' ~ лит. г. Rek'acis, а також прізвища на -оиц ~ -oicis, які на письмі передаються через -оить.

Нині нелегко встановити, під впливом якої мови — польської чи російської — утворилися гіперкорекції білоруських прізвищ апелятивного походження: оф., Соро́ко, Саро́ко < білор. Саро́ка, оф. Веробе́й < білор. Верабе́й.

Складна соціолінгвістична ситуація в околицях Гернят, зміна статусу то однієї, то іншої мови в різні часи залишили слід у великій кількості варіантів офіційних форм прізвищ, наявних нині. Більшість із них поєднує польський — непольський варіанти (або російський — неросійський): Данайло — Данила, Дрёмо — Дрёма, Лукино — Лукина, Колтан — Калтан, Махнач — Мохнач, Мацкела — Мацкёло, Пазлевич — Позлевич, Пуйша — Пуйшо, Пукита — Пукино, Субаткевич — Суботкевич, Тварогаль — Творогаль. Офіційні варіанти деяких прізвищ відображають варіанти їхньої вимови: оф. Емельян — Эмельон — Эмилён — Эмилён (пор. білор. г. Аміл'ён, лит. г. Amil'onas). Офіційні варіанти литовський — нелитовський нечисленні: Лукайтис — Лукойть, Сысас (!) — Сыс.

У цій статті було порушено далеко не всі проблеми, пов’язані з вивченням особливостей функціонування прізвищ в умовах багатомовності. Гадаємо, подальше розширення обсягу досліджуваного матеріалу дасть змогу ґрунтовніше обґрунтувати припущення й рішення, запропоновані в роботі, а також висвітлити питання, що з тих чи інших причин залишилися поза нашою увагою.

A. ROMANČIUK

ПРІЗВИЩА В УМОВАХ БАГАТОМОВНОСТІ

(На матеріалі околиць Гервет)

Резюме

У статті аналізуються правила передавання литовських прізвищ білоруською та частково польською мовами, правила передавання прізвищ слов’янського походження литовською мовою, а також способи написання цих прізвищ в офіційних документах. Литовські прізвища трансформуються білоруською та польською мовами за такими правилами: a) адаптація литовських закінчень: відкидання закінчень, заміна їх слов’янськими; b) адаптація суфіксів: заміна суфіксів, особливо патронімічних, слов’янськими; c) субституція звуків; d) зміна місця наголосу у прізвищі. Слов’янські прізвища трансформуються литовською мовою за такими правилами: a) адаптація закінчень, b) адаптація суфіксів, c) перенесення наголосу, найчастіше на закінчення.

5. 1880

65

Аналізується релитуанізація прізвищ, тобто процес, за якого місцеві жителі сприймають литовське прізвище як слов’янське й адаптують його відповідно до закономірностей литовської мови. Встановлено, що під час запису прізвищ в офіційних документах впливали норми польської мови.

A. ROMANCHUK

ПРІЗВИЩА В УМОВАХ БАГАТОМОВНОСТІ

(На матеріалі околиць Гервет)

Резюме

У статті аналізуються правила передавання литовських прізвищ білоруською, а частково й польською мовами, а також правила передавання слов’янських імен литовською мовою та способи їх написання в офіційних документах.

Литовські прізвища передаються білоруською та польською мовами за такими правилами: (а) скорочення литовських закінчень або їх усічення; (б) засвоєння суфіксів: зміна суфіксів, зміна голосних у суфіксах; (в) звукова зміна в корені; (г) зміна наголосу в прізвищі.

Прізвища слов’янського походження увійшли до литовської мови за такими правилами: (а) засвоєння закінчень; (б) засвоєння суфіксів; (в) зміна наголосу.

Окремо розглядається релитуанізація прізвищ.

Зазначається, що на написання прізвищ в офіційних документах вплинула польська мова, яка мала престиж у цьому регіоні.

ЛИТЕРАТУРА

Беларуская граматыка. Мінск, 1985. Ч. 1.

Бірыла М. В. Беларуская антрапанімія. Мінск, 1966. Ч. 1; 1969. Ч. 2; 1982. Ч. 3.

Гаўчас П., Відугрыне А. Этнолингвистическая ситуация литовско-белорусского пограничья с конца XVIII по начало XX в. // Lietuvos TSR Aukštųjų mokyklų mokslo darbai. Geografija. V., 1983. T. 19. P. 26–73.

Судник Т. М. Диалекты литовско-славянского пограничья. Очерки фонологических систем. М., 1975.

Чекман В. Н. К социолингвистической характеристике польских говоров белорусско-литовского пограничья // Studia nad polszczyzną Kresową. Wrocław, Warszawa, 1982. T. 1. S. 123–138.

Чекман В. М. Гісторыя грыпастаўленняў на цвёрдасці-мяккасці ў беларускай мове. Мінск, 1970.

Būga K. Apie lietuvių asmens vardus // Būga K. Rinktiniai raštai. V. 1958. T. 1. P. 227–231.

Eigminas K. Gervėčių apylinkių pavardės [См. с. 67–72 настоящего издания].

Grinaveckienė E. Kai kurios Gervėčių tarmės veiksmažodžio ypatybės // Baltų kalbų veiksmažodžio tyrinėjimai. Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1973. T. 14. P. 221–229.

Kardelytė J. Gervėčių tarmė. Fonетика ir morfologija. V., 1975. Lietuvių pavardžių žodynas. A–K.V., 1985.

Lipskienė J. Gervėčių tarmės frazeologizmai // Leksikos tyrinėjimai. Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1972. T. 13. P. 21–31.

Maciejauskienė V. Lietuvių antroponiminė sistema XVI amžiuje // Lietuvių onomastikos tyrinėjimai. Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1981. T. 21. P. 154–184.

Turska H. O powstaniu polskich obszarów językowych na Wileńszczyźnie // Studia nad polszczyzną kresową. Wrocław; Warszawa, 1982. T. 1. S. 19–123.

Vidugiris A. Iš Gervėčių tarmės semantinių dialektizmų // Leksikos tyrinėjimai. Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1972. T. 23. P. 21–31.

Vidugiris A. Gervėčių tarmės leksiniai dialektizmai // Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A serija. V., 1974. T. 1(46). P. 117–127.

Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika. Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje. V., 1977.

66