Page 1LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XL (1998)
Anna STAFECKA
Latvijas Universitātes Latviešu valodas institūts, Rīga
IZLOKŠŅU ĪPATNĪBAS GARĪGO DZIESMU KRĀJUMĀ „DZISMIES SWATAS...“ (1801)
Збірка духовних пісень «Dzismies Swatas...»1, видана 1801 року, є однією з найдавніших пам’яток духовної поезії верхньолатиською, або латгальською, писемною мовою, що збереглася до наших днів і належить до творів єзуїтського періоду. Вона мала понад 10 видань і після припинення діяльності єзуїтів.
Arī 1801. gada izdevums nav pirmais. Par to liecina vispirms jau garīgās cenzūras atzīme Reimprimatur, kā arī ziņas, ka vēl 20. gadsimta sākumā esot bijuši sastopami 1786. un 1793. gada izdevumi, kuri līdz mūsdienām vairs nav saglabājušies.2 Nav gan izslēgts, ka atzīme Reimprimatur varētu būt attiecināma arī uz kādu citu grāmatu, piemēram, 1771., 1786. vai 1793. gadā izdoto lūgšanu grāmatu „Nabożeństwo..“, kurā arī ir ievietotas garīgās dziesmas.
У книзі 90 духовних пісень. Багато з них є перекладами, про що свідчать підзаголовки латинською та польською мовами. Однак частина пісень має лише латиські назви, отже, вони могли бути й оригінальними творами.
Художній рівень пісень, як зазначали літературознавці, досить нерівний. Спираючись на це спостереження, висунуто гіпотезу, що над книгою працювало кілька авторів.3 Також у виборі мовних засобів, особливо у вживанні морфологічних форм, помітні відмінності, що сформувалися, з одного боку, під впливом уже усталеної писемної традиції, а з другого — під впливом місцевих говірок.
Хоча збірка пісень у мовному плані продовжує попередню латгальську писемну традицію, у ній трапляються й особливості, нетрадиційні для інших писемних пам’яток цього періоду. Насамперед слід зазначити, що загалом збірка вирізняється мовою, ближчою до місцевих говірок Латгале, ніж, наприклад, попередні твори, опубліковані верхньолатиською писемною мовою.
У статті розглянуто переважно морфологічні особливості, наявні у збірці «Dzismies Swatas..», однак слід зазначити, що правопис пісень досить точно від-
1 Її повна назва — «Dzismies Swatas uz Guda Diwa Kunga, Jumpr. Maryas un Diwa Swātu, izdrukowotas Poločķā pi Baznickungu Jezuitu 1801. godā».
2 B u k š s M. Vacōkī rakstnīceibas pīminekli, Minhene, 1952, 79.
3 Докладніше про це див.: K a l v ā n e S. Latgaliešu literatūras sākumi (garīgā literatūra 18. un 19. gadsimtā). Автореферат дисертації на здобуття ступеня доктора філології, Рига, 1997, с. 16–17.
41
Page 2відображає також окремі фонетичні явища, характерні для латгальських говірок. Так, наприклад, голосні переднього ряду ä і ä позначено як ia та iâ, наприклад, ziamiā, laimiā. Також, попри досить обмежений лексичний шар духовних пісень, трапляються й кілька лексем, характерних для окремих груп латгальських говірок, як-от характерна для Південної Латгалії назва села sola, а також reitiskas «сніданок», vaidi «війна», поширене у східних латгальських говірках dyžan «дуже».
Однак більше уваги привертає відображення морфологічних особливостей говірок. У ньому можна виокремити три основні групи.
I. Насамперед слід згадати такі морфологічні явища говірок, які характерні для більшості латгальських говірок, але не вживалися ані в давніший період латгальських писемних пам’яток, ані стали нормою латгальської писемної мови під час її подальшої кодифікації. Найяскравішим прикладом тут є форми іменників жіночого роду в родовому відмінку однини та називному й знахідному відмінках множини із закінченнями -is, -ys. Хоча у збірці пісень здебільшого вжито форми із закінченнями -as, -es, запозичені з нижньолатгальської писемної традиції, як-от уже в самій назві книжки читаємо «Dzismies Swatas», а не «Dzismis Swatys», як це звучало б у більшості латгальських говірок, однак досить часто вживаються також закінчення -is, -ys, наприклад,
atraun sirdi munu nu milibas ziamis 13;* Raudit pi smiertis 47; Wyssas tyucis leyta 47; Uz Diwa walis wyss adsadudamis 82; Kas mañ nu naudys un bogotieybys, Jo natureszu swatas myužeybys? 89
Однак уживання закінчень -is та -ys у піснях не завжди послідовне; можливо, іноді його зумовлювала потреба в римі. Так, наприклад, у пісні на честь святого Юра читаємо:
Tys launigs Cezars, byudams optom tapnys, Aproka Tiewi dzil iksk korstas wapnys 71.
Натомість форма родового відмінка однини від слова zeme зазвичай має характерне для говірок закінчення -is, наприклад,
nu milibas ziamis 13; stōios uz ziamis ktaia 24; nu sausas ziamis upi tačinowi 120.
Як видно вже з наведених прикладів, поряд уживаються іменники жіночого роду із закінченнями -as, -es у родовому відмінку однини та називному й знахідному відмінках множини.
* Цитовано за виданням 1821 року.
42
Page 3З огляду на те, що в попередніх латгальських писемних джерелах цього періоду вживання закінчень -as і -es уже стало традицією, часто вживані закінчення -is і -ys у збірці „Dzismies Swatas“ свідчать про досить сильний вплив місцевих говірок.
На широкій території у східних і південно-східних говірках Латгале закінчення множини давального й орудного відмінків іменників основи на ē — -om, перед яким стоїть пом’якшений приголосний, як у aglom, up’om тощо. Проте в латгальській писемності такі форми не прижилися. Винятком є розглядувана збірка пісень, де вони трапляються у трьох піснях:
ar..dzis miom 25;
Diwu gudynoy ar dzismiոմ 112;
Ar zwąygzniom krunieyta 115.
II. У збірці „Dzismies Swatas..“ трапляються також морфологічні особливості, характерні для центральних і східних говірок Латгале, але не властиві латгальській писемності раннього періоду. Насамперед слід назвати варіанти зворотних формантів дієслів, утворених за допомогою префіксів, які й нині утворюють у говірках стабільні та стійкі ареали.
Jāatzīmē, ka pirmajos latgaliešu rakstu avotos, it īpaši 1753. gadā izdotajā evaņģēliju tulkojumā „Evangelia Toto Anno..“ dominē atgriezeniskais formants -si-. Tas visai bieži sastopams arī citos šī perioda rakstos. Taču krājumā „Dzismies Swatas..“ tas konstatēts retāk, piemēram, apswyierszonu, apsigrižies 56, parasti -si- sastopams vārdā apsižaloj ‘apžēlojies’ (arī visos vēlākajos šī perioda izdevumos). Vairumā gadījumu dziesmās lietots Latgales dienvidu un rietumu izlokšnēm raksturīgais variants, kad atgriezeniskais formants -sa- lietots aiz priedēkļiem, kuri beidzas ar patskani vai nebalsīgu līdzskani, un -za- aiz priedēkļiem ar z.
У збірці „Dzismies Swatas..“ також переважає цей варіант, наприклад: pasasteydzas 12, nasaroda 96, izapildieios 25. Однак у двох піснях знаходимо також характерний для центральних і східних говірок Латгале варіант уживання -sa- та -za-: -sa- — лише після префіксів, що закінчуються на глухий приголосний, а в інших випадках — -za-. Отже, у цих піснях читаємо:
nazanias letuma 90;
wiertis nazagryb 91;
Łayks pazacielts 91.
У двох піснях трапляються також прикметники із суфіксами -ink- або -enk-, характерні переважно для східних і центральних говірок Латгале:
i mozinkus barnus [nāve] szkin kay drywâ ziernus 91, Un uz winia, mozenkinia, tay tab pasiwersimies’ 25.
Збірка „Dzismies Swatas..“, як і інші латгальські писемні пам’ятки раннього періоду, послідовно відображає характерні для південнолатгальських говірок форми умовного способу з -m- та різними закінченнями для кожної особи. Однак окрем
43
Page 4у яких піснях трапляється вживання форм 1-ї та 2-ї особи однини замість форм 1-ї та 2-ї особи множини, наприклад,
Kab diel’ tewis pracawotum, Debes dabotum 2. lpp. kab mes celus Towus sorgotum 2; kab mes Debes’ nupielnieytum 94.
Не виключено, що це зроблено заради поетичного ритму, однак так само ймовірно, що тут відображено характерне для центральних і східних говірок Латгале змішування форм особи. У збірці пісень спорадично зафіксовано також форму 2-ї особи множини на -tu (tu itu 15), характерну для значної частини говірок у східній і північній Латгале.
III. В окремих піснях відображено вузьколокальні особливості латгальських говірок.
Так, наприклад, у деяких піснях трапляються форми знахідного відмінка множини іменників чоловічого роду з випадінням кінцевого голосного, характерні для деяких західних латгальських говірок, наприклад,
graks mozgojam 7, Zōboks uz Towu maucja kōju 72, Judins..teyrums neyazley 96, tyka mierdeyt barns 112; пор. говіркові форми: tync pl’ieš Nicgalē, ak. kūks у Прейлі.
У двох піснях трапляється форма знахідного відмінка однини означеного займенника pati, утворена за зразком i-основи, яку в сучасності зафіксовано лише в окремих південнолатгальських говірках;
pati Kungu uz krysta pakora 49, Un pec’ Tawu pati, I tus barnu moti smierts nukawn 91.
У збірці пісень зафіксовано також спільні форми називного та знахідного відмінків множини іменників жіночого роду після прийменників, які трапляються в деяких сучасних західних і південних говірках Латгале, наприклад,
kas neredz ar acis 35, caur tos towas mukas 41, ar Debies moksoy 42, Smierts’ uz lauds’ stieydzas 92; пор. говіркові форми: m’ežs klāusuōs ār āuss, têirums vêrās ār acs у Калупе, ài āuzys, ài gryūdim nukāisēja у Шкауне, bràuc da kūozys у Ліксні.
Можна також згадати наявні у збірці пісень компаративні конструкції з прийменником aiz, наприклад,
ayz wyssu dorgumu toboku tur skaystumu 24, Skaystoku pamiets’ misu ayz lilijay 82, ayz wysu miliga 67.
44
Page 5Такі конструкції як застарілі зафіксовано також у деяких сучасних латгальських говірках, наприклад, skāistuo ka Miuorānā aiz vysys draudzīs Asūnē, jaunēibā jis b’eja styprōkais aiz vysim, у Ліванах.
Зафіксовано також конструкцію з прийменником par, характерну для більшості говірок. Skaystoks biei par liliju 117.
Загалом у збірці духовних пісень „Dzismies Swatas..“ спостерігається різноманітність варіантів морфологічних форм. Мовні явища, властиві різним ареалам місцевих говірок і наявні в піснях, дають підстави зробити висновок, що збірку могли укласти кілька авторів із різних місцевостей Латгалії.
Отримано 1998 04 15
ДІАЛЕКТНІ ОСОБЛИВОСТІ У ЗБІРЦІ ПІСЕНЬ „DZISMIES SWATAS…“ (1801)
Анотація
У статті розглянуто регіональні діалектні особливості збірки пісень “Dzismies Swatas…“. Основну увагу приділено варіантам морфологічних форм. Проаналізований матеріал дає змогу зробити висновок, що цю книгу уклали кілька авторів, які представляють різні регіони Латгалії.
РЕГІОНАЛЬНІ ДІАЛЕКТНІ ОСОБЛИВОСТІ У ЗБІРЦІ ДУХОВНИХ ПІСЕНЬ „DZISMIES SWATAS…“ (1801)
Анотація
У статті аналізуються регіональні діалектні особливості, відображені у збірці духовних пісень „Dzismies Swatas..“. Основну увагу приділено варіантам морфологічних форм. Аналізований матеріал дає змогу зробити висновок, що цю книгу уклали різні автори, які представляли різні регіони Латгалії.
45
