ROLANDAS KREGŽDYS

Литовський інститут мови

Напрями наукових досліджень: порівняльна граматика балтійських та інших індоєвропейських мов, етимологія.

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК СХІДНОБАЛТІЙСЬКОГО ФІТОНІМА AVIETĖ (RUBUS) І ПРОБЛЕМАТИКА ЕТИМОЛОГІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

Назви малини (Rubus) у східнобалтійських мовах: морфологічний аналіз, пошук етимологічних зв’язків фітоніма

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується словотвір фітоніма авієте (Rubus) у східнобалтійських мовах, критично оцінюється етимологія лит. avietė 2, діал. avietė 3^b, avietė 1, avietė 2, avietė 3^a, лат. avene, що ґрунтується на зв’язку лексем із зоонімною конотацією.

Крім докладного опису структурного розподілу морфологічних варіантів назв малини в латиській мові, наводяться пояснення походження лит. діал. aš(v)óklė, ašóklis, ašóklė, vašóklis, vaišóklis, vaišókšlis, vaišúoklis; лит. (діал.) vaivóras, діал. vąvóras, vavóras, лат. (діал.) vài̯vari⁽²⁾, vaivāri, vai̯vāriņi, vàivàriņi, vaivariņas, а також лат. діал. словосполучення àitu uôgas.

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто особливості словотворення та розвитку східнобалтійських назв фітоніма Rubus. З огляду на нинішню зоонімну аргументацію походження фітоніма піддається критиці новітня етимологічна оцінка лит. aviẽtė 2, діал. avietė 3b, avéte 1, avietė 2, avietė 3^a, латв. avene.

Окрім словотвірного аналізу лексем багатоформного латвійського фітоніма Rubus, також наведено етимологічне дослідження очевидних морфологічних або семантичних відповідників лит. діал. aš(v)óklė, ašóklis, ašóklė, vašóklis, vaišóklis, vaišókšlis, vaišúoklis, латв. діал. àitu uôgas.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: фітонім; Rubus; Ribes rubrum; Vaccinium uliginasum, myrtillus, uliginosum.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: фітонім; Rubus; Ribes rubrum; Vaccinium uliginasum, myrtillus, uliginosum.

Straipsniai / Articles

63

ROLANDAS KREGŽDYS

0. ВСТУП

Походження лит. aviētė 2, діал. avietē 3^b, avētė 1, avētė 2, avētė 3^a (із ie > ē монофтонгізацією в жемайтському діалектному ареалі [див. Zinkevičius 1966: 86])¹ ‘кущова рослина із солодкими ягодами (Rubus); її ягода’ (LKŽe), які належать до пізніх східнобалтійських прамовних успадкувань (пор. Zinkevičius 1984: 336, 1987: 152), Ернст Френкель (LEW 28), спираючись на попередні праці балтистів (пор. Būga II 20; ME I 232), обґрунтовує, залучаючи лит. діал. aš(v)óklė ‘смородина’ (← ім. лит. ašva ‘кобила; більша кобила; більша племінна кобила’ [LKŽe]), подібне за словотвором (тобто похідне) й таке, що передбачає з о о н і м н у с е м а н т и ч н у к о н о т а ц і ю, тобто виводить цей фітонім від ім. лит. avis 4 ‘тварина, яку утримують заради вовни, м’яса (а подекуди й молока) тощо’ (DLKŽ⁵), а латв. (діал.) avene, -es ‘малина, -и; кущ малини з плодами’ — від ім. латв. avs ‘вівця’ (ME I 232). Таке етимологічне походження цих фітонімів постулюється й у найновіших працях з етимології литовських слів (LEŽ 38; ALEW).

Згадане пояснення походження лит. aviētė, avietē та латв. avene, -es, очевидно, слід віднести до народної етимології (пор. латв. діал. àitu uôgas ‘малина, тобто ягода овець’² Валка [LVDA 74]), що спричинило появу квазіетимологічних інтерпретацій, пор.: 1) міркування Václav Machek (1961: 346) про зв’язок цього фітоніма з шерстистою твариною — вівцею, нібито через схожість поверхні стиглої малини з пасмами вовни цієї тварини (див. також LEŽDB); 2) пояснення Wojciech Smoczyński (LEŽ 38), нібито ягоди малини подібні до овечок; 3) мотивація «лань» — ссавця з родини оленевих, запропонована Konstantin Karulis (LEV I: 93), який, очевидно, спирався на тотожне твердження германістів щодо нім. Himbeere ‘малина’ (див. про це далі) (пор. Hermodsson 1990: 79), реконструйовану зоонімну конотацію цієї рослини обґрунтовано референтом — листям малини, улюбленою їжею овець.

На виникнення зоонімної гіпотези походження слова, очевидно, вплинули німецькі композити типу tatpuruṣa з такою самою семантичною вираженістю, але зовсім іншої словотвірної моделі³, компо-

Деякі дослідники намагаються пов’язати лит. діал. aš(v)óklė з лит. ašvōnės 1 (чол. р.), ašvōnēys 3ᵇ ‘робочий кінь’ (LKŽe) (докладніше див. Wodtko, Irslinger, Schneider 2008: 233).¹

Тобто відображено псевдоетимологічне словосполучення, породжене омонімами латв. діал. aviētenes ‘малини’ Білска (LVDA 74) ↔ латв. avutiņa, avutiņa ‘овечка’ (ME I 232); пор. також латв. діал. avetene ‘малина’ Мазсалаца ↔ латв. діал. avetēna ‘овечка’ Руцава (EH I: 190).²

Тобто йдеться не про похідні слова, а про складні слова; пор. зазначений Kazimieras Būga (RR II 20) морфологічний варіант фітоніма лит. ašvōklė ‘смородина’ — нім. Bocksbeere ‘чорна смородина (Ribes nigrum)’, тобто «козяча ягода»; етимологію останнього одні пояснюють одоронімною мотивацією (наприклад, Richard Loewe [1913: 131] стверджує, що смердючий запах куща чорної смородини подібний до козячого смороду), інші — пізньою заміною давніх структурних елементів, зумовленою народною етимологією (докладніше див. Prokosch 1916: 292–293).³

64

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Морфологічний розвиток східнобалтійського фітоніма avietė (rubus) і проблематика етимологічних зв’язків

zitas v. Himbeere ‘ягода благородного оленя, тобто малина (Rubus idaeus)’ < v. Hinde ‘благородний олень (Cercus dama); самиця благородного оленя’ + v. Beere ‘ягода’ (Frisch 1741: 454; Kluge 2002: 412), мотивація якого⁴ пов’язується з рогами цієї тварини (Loewe 1913: 131, 161).

Слід пошкодувати, що дослідники, які розглядали структуру композитів фітонімів із зоонімними конотаціями, не звернули уваги на досить важливий п е й о р а т и в н и й з м і с т о в и й в і д т і н о к, властивий литовським діалектизмам, якщо один із їхніх компонентів відображає назву тварини: лит. діал. kačuoġe 1 ‘(бот.) малина кам’яниста (Rubus saxatilis); її ягода’ ↔ ім. лит. katė 4, kātė 2 ‘(зоол.) свійська тварина з родини хижих (Felis domestica)’ / лит. діал. šūnuogė 1 ‘(бот.) малина кам’яниста (Rubus saxatilis); ягода малини кам’янистої’ ↔ ім. лит. šuo, šuva 4 ‘(зоол.) тварина, яку тримають удома для охорони, полювання тощо’ (LKŽe) та ін. (більше прикладів див. Gritėnienė 2006: 133) — ягоди цієї рослини не збирають і не використовують у їжу, оскільки вони кислі й кістляві (Gritėnienė 2006: 134). Варто наголосити, що без зоонімного компонента таке значення не властиве розглядуваному фітоніму, тобто віртуальним референтом виступає «малина»; пор. латв. діал. aveņuogas², avēņuogas² ‘малини’, уживані у Відземе, Курземе й Земгале, та зафіксоване в Наукшені латв. діал. avesenuogas ‘т. с.’ (LVDA 73 [див. далі]). Отже, таке тлумачення суперечить семантичному вираженню наведених східнобалтійських фітонімів, що відображають віртуальний денотат «ягода», без пейоративної конотації.

Морфологічний статус нібито дрижбинного відповідника (тобто похідного) лит. avietė, avietė, досі семантично немотивованого лит. діал. aš(v)óklė ‘порічка’, імовірно, зовсім інший, ніж його досі намагаються пояснити (пор. Blažek 2010: 14), тобто він ґрунтується на структурних особливостях референта, а не на зоонімній мотивації. Можна обережно припустити, що лит. діал. ašóklis 1 ‘(бот.) вашокліс, порічка (кущ і ягода) (Ribes rubrum)’ (LKŽe) / лит. діал. ašóklė⁵ 1 ‘т. с.’ ↔ лит. діал. ašvóklis 1 ‘т. с.’ / лит. ašóklė 2 ‘т. с.’ і лит. діал. ašvóklė ‘т. с.’ (зі спорадичним епентетичним, тобто неетимологічним, другим -š-) походить, усупереч припущенню Казимераса Буґи (RR II 20) (див. вище), від лит. vašóklis 1 ‘(бот.) порічка з червоними, жовтуватими або чорними ягодами (Ribes); ягода цього плодового куща; червона порічка (Ribes rubrum); ягода цього плодовго куща’ (LKŽe) < + ім. лит. vãžas 4 ‘гачок (звичайно на жердині, дроті або ланцюгу) для підвішування казана під час варіння на вогнищі чи в димарі; жердина важеля криниці з гаком для підвішування відра; кронштейн, гачок; роздвоєний кілок, дерев’яний гак для плетіння кайданів і мотузок; бурулька тощо’ (LKŽe), що відображає референт ‘кіл, жердина з гаком ↔ те, що звисає, ніби

⁴ Її аргументують фактичними даними, характерними для народної етимології (докладніше див. Hermodsson 1990: 82–83).

⁵ Su pradžios v- afereze dėl lyties *vašvoklis (su antriniu -v-) [plg. Zinkevičius 1966: 199] ↔ *(v-)ašvoklis analogiško proceso – šios lyties v- nykimas dėsningas dėl dviejų v...v (plg. Endzelīns 1961: 7; ME IV 654–655) ir dialektinių ypatumų bei pirmojo sando pamatinio žodžio pradžios v- kitimo tendencijų (plg. Zinkevičius 1966: 177–178) – morfologinio išlyginimo.

Straipsniai / Articles

65

ROLANDAS KREGŽDYS

жердина; кіл / жердина, до якої щось причеплено’ + (вторинний) суф. лит. -öklių- (про нього див. Skardžius I 198). Отже, цей фітонім можна було б зарахувати до асоціативів; його семантична конотація мотивується формою грон порічки, що звисають із гілок куща, наче жердини чи кілки, обліплені ягодами.

Окрім кореня vaš-, у литовських говорах уживаються похідні з однокореневим vaiš- (← лит. діал. vaišas 4 ‘просто гак або знаряддя з гаком’ [LKŽe]); пор. лит. діал. vaišōklis 1 ‘червона порічка (Ribes rubrum); ягода цього плодового куща’ / лит. діал. vaišvuokliai ‘т. с.’ ↔ лит. діал. vaišōkšlis 1 ‘т. с.’ // лит. діал. vaišvōklis 1 ‘червона порічка (Ribes rubrum); ягода цього плодового куща’ ↔ лит. діал. vaišvōkšlis 1 ‘т. с.’ (LKŽe), що засвідчують дрижбинну групу гіпернормалізмів цього фітоніма (докладніше про них див. Vitkauskas 1994: 107 і наст.; Urbutis 1998: 55, 2009: 146, 241; Kabašinskaitė 1998: 50).

Форма фітоніма з кореневим -ą- (тобто з таутосилабічним *an, пор. лит. діал. vanšas ‘вашас’ [LEW 1207]), очевидно, зникла через численність фонетичних варіантів гіпернормалізмів (у деяких жмудських говорах також унаслідок чергування ą > ǭ, ū — через яке зникло й початкове v- [див. Zinkevičius 1966: 178; LEW ibd.]), що спричинило семантичну нейтралізацію первісної дрижбинної основи; згодом це могло зумовити народноетимологічний зв’язок із дієсл. лит. vešėti, vėša (vėši, -ėja), -ėjo ‘добре рости, буяти тощо’ ~ ім. лит. діал. veša 4 ‘буйність, добрий ріст’ (↔ ім. лит. vašà 4 ‘буяння, розростання, ріст тощо’ [LKŽe]) (пор. Kabašinskaitė 1998: 32), тобто виникнення дрижбинного елемента на місці e дієслова (і іменника) могло зумовити усунення -ą- (< an) (пор. Urbutis 1981: 102); пор. ім. лит. діал. ešōklė 2 (звичайно мн.) ‘(бот.) вашокліс, порічка (кущ і ягода) (Ribes rubrum)’ (LKŽe).

1. СТРУКТУРНЕ ПОШИРЕННЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ВАРІАНТІВ НАЗВ МАЛИНИ В ЛАТИСЬКІЙ МОВІ

Походження лит. avietė, avietė (діал. avėtė, avėtė, avietė) не можна пояснювати окремо від латиських діалектних контамінантів, що рефлексують корінь aiv-⁶, пор. лат. діал. aiviėkstenes у Вецпієбалзі (LVDA 72; див. також ME I 14) ← (*aiv-iet-es ‘малина’, пор. лат. діал. aviėtes тощо [див. далі]) *aiv- + суф. -iet- (див. Endzelīns 1951: 389) унаслідок контамінації з: 1. лат. (діал.) av-enes ‘малина’ (із суф. лат. -enes [див. Endzelīns

⁶Прихильники зоонімної мотивації, очевидно, схилялися б до виведення його від лат. àita ‘вівця’ (ME I 14), однак форми з кореневим зубним кінцевим -t- не зафіксовано.

66

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Морфологічний розвиток східнобалтійського фітоніма avietė (rubus) та проблематика етимологічних зв’язків

1951: 298]) і цих двох контамінантів 1a. лат. діал. aviētenes (aviētenes, aviētenes, aviētenes² [LVDA 74]); 2. лат. діал. aviškes ‘те саме’ (~ лат. діал. aviškas [LVDA 74]) із суф. лат. -išk-ē- (< -iškiō- [пор. Endzelīns 1951: 365–368] і лат. діал. aviškas [LVDA ibd.] -šk- > -šk- [див. Endzelīns 1951: 186, 367; щодо одного пояснення етіології цієї зміни див. Rudzīte 1993: 338]), 2a. лат. діал. avīkšas ‘те саме’ (← лат. діал. av-ie-kšas [LVDA 73] відповідно -ie- > -ī- [детальніше див. Endzelīns 1951: 137–138; Rudzīte 1993: 243], що відображає метатезу структурних елементів -šk- > -kš- [пор. Endzelīns 1951: 234; див. тип I.2.1.; див. також ME III 524–525 (s. v. riksis)]), тобто можна виділити 3 основні моделі словотворення фітоніма «малина» в латиській літературній мові та її діалектах, якому особливо властиві фонетико-морфологічні зміни коренів лат. av- / aiv- (див. також схему):

I. похідні із суф. лат. -iet, пор. основи на ē (жін. р.): aviētes, aviētes, aviētes², avietes² / avītes (із чергуванням -ī- < -ie- [див. тип I.1.2.]) (LVDA 74); з основою на įō (чол. р.) (одн.) лат. (діал.) avieši (ME I 232; LVDA 74) (< лат. *avietīs [див. тип I.2.1.1.] ~ лит. діал. avietỹs³ [см.] ‘кущова рослина із солодкими ягодами (Rubus); її ягода’ [LKŽe]) > ē / iā основи (жін. р.) лат. діал. aviečas², aviečes у Земгалі (LVDA 73) із -tj- > -č- (див. Rudzīte 1993: 288) та їхні варіанти (контамінанти):

I.1. суф. лат. -iet- + суф. лат. -ene, пор. лат. діал. aviētenes, avietenes, aviētenes², avietenes / avitenes із чергуванням -ie- > -ī- > -ī- (LVDA 74; див. тип I.1.2.);

I.1.1. суф. лат. діал. -et- (< суф. лат. -iet- [LVDA 73]) + суф. лат. -ene, пор. лат. діал. avetenes (LVDA 73);

I.1.1.1. з поглинанням першого -e- структурного елемента, пор. лат. діал. avtene (ME I 232; LVDA 74) ← лат. діал. av-e-tene(s) (див. тип I.1.1.);

I.1.1.2. з поглинанням структурного елемента -iet-, пор. лат. av(iet)enes (ME I 230);

I.1.2. суф. лат. діал. -īt- (< суф. лат. -iet- [пор. Rudzīte 1993: 243]) + суф. лат. -ene, пор. лат. діал. avitenes (LVDA 74) із чергуванням -ī- < -ī- (пор. Rudzīte 1993: 128);

I.2. суф. лат. -iet- + суф. лат. діал. типу III -išk- (> -išk- [див. вище]), пор. лат. діал. aviēskas, aviēškas, aviēskas² / aviēški (LVDA 74) / aveškas (із -e- < -ie- [LVDA 73]) з поглинанням -ti- (відповідно *av-ie-[ti]-škī);

I.2.1. суф. лат. -iet- + метатетичне (унаслідок поглинання -ti- [див. тип I.2.]) -kš- (< -šk- [див. вище]), пор. лат. діал. àiviēkšas², àiviēkšas² / aviēkšas, aviēkšas, aviēkšas², aviēkšas, aviēkšas², aviēkšes, aviēkšes², aviēkši, aviēkši² / лат. діал. avēkša, avēkšas [ME I 232; LVDA 73] із -e- < ie- [див. тип I.1.1.]) / лат. діал. àivīkšas², avīkšas, avīkšas (LVDA 74) із -ī- < -ie- (пор. тип I.1.2.);

I.2.1.1. із занепалим -k-, пор. лат. діал. aviēšas, aviēšas² / aviēši, aviēši², avīši² [< із чергуванням -ī- < -ie- (див. тип I.1.2.)] [LVDA 73, 74] ← aviē-k-šas, aviē-k-šas² / aviē-k-ši, aviē-k-ši² [див. типи I.2.1., I.2.2.1.; пор. Endzelīns 1951: 224–226, 230 і далі; Rudzīte 1993: 338, 354]; щоправда, Jānis Endzelīnas (1951: 389) пов’язував лат. avieši (чол. р.) із лит. aviečiai (мн. ч., чол. р.), тобто припускав прабалтійське *aveitjō- ‘малина’ (чол. р.), хоча згадані

Straipsniai / Articles

67

ROLANDAS KREGŽDYS

Форми з –k- і без нього вживаються паралельно, пор. лат. діал. aviēkši Malta ↔ aviēši Kaunata (LVDA 73, 74); тому можна припустити існування двох омонімів: лат. aviēši, згадуваного також у давніх писемних пам’ятках (пор. Aweeschi Madbeern XVI 325 [Fennell 1989: 10]), з вторинним суф. лат. –ietiō-, і діалектного утворення з абсорбованим –k-, відповідно лат. діал. avie(k)ši (див. тип I.2.1);

I.2.1.2. зі зміною структурних елементів –kš- > –ž- (докладніше про неї див. Endzelīns 1951: 251), пор. лат. діал. aviēžas (LVDA 74) ← aviē-kš-as (див. тип I.2.1);

I.2.1.3. з епентетичним, або неетимологічним, –r-, пор. лат. діал. aviērkšas, aviīrkšas (зі зміною –ī- < –ī- < –ie- [див. тип I.2.1]) (LVDA 73, 74);

I.2.2. суф. лат. –iet- (> –īt- [із транспозицією –t- і –k- та/або абсорбцією –t-]) + суф. лат. –iskō- + суф. лат. –ene (про структурування триплексного афікса див. також Ambrazas 1993: 184), тобто лат. діал. āiviekštenes, àiviekštenes, àiviekštenes², àiviekštenes², àiviekštenes² / aviēkstenes, aviēkstenes, aviēkstenes, aviēkstenes², aviēkstenes / avīks-tenes, avīks tenes² // àivēkstines², àivēkstines² / aviēkstines, aviēkstines, aviēkstines² / avēkšēnes, avīkšines із суф. –ine < –ene (див. Endzelīns 1951: 300; див. тип II.1) та змінами –ie- > –ī- / –ie- > –e- і –šk- > –šk- (звідси й ш < с [пор. Rudzīte 1993: 291]) ← лат. діал. aviētenes тощо / avītenes (див. типи I.1., I.1.2.), утворені контамінацією з лексемами типу I.2.1;

I.2.2.1. зі структурним елементом –šḳ- (< –stj- [докладніше див. Endzelīns 1951: 178–179; Rudzīte 1993: 286, 308]), пор. лат. діал. aviēkškenes (LVDA 73) ← лат. діал. aviēkstenes (див. тип I.2.2), з –kšk- за аналогією до лат. діал. (род. мн.)? *aviek-šku (пор. Rudzīte 1993: 309) ← лат. діал. aviēkstes, aviēkstes, aviēkstes, aviēkstes² (див. тип I.2.2.4.c);

I.2.2.2. з абсорбцією структурного елемента –k-, пор. лат. діал. àiviēstenes² / aviēstenes², aviēstenes ← лат. діал. aviē-k-stenes² (LVDA 73);

I.2.2.3. з абсорбцією структурних елементів –k-, –t- та зміною кореневого –e- < –ie- (див. тип I.1.1) або без неї, пор. лат. діал. avēsenes, avēsenes, avēsenes², avēsenes / avīēsenes, aviēsenes, aviēsenes², aviēsenes, aviēsenes² / aviēsenes, aviēsenes², avisenes (зі змінами –ī- < –ī- < –ie-) (ME I: 232; LVDA 73, 74) ← лат. діал. av-ie-k-s-t-enes (див. тип I.2.2);

I.2.2.4. з абсорбцією структурного елемента –ne-: a) утворень типу I.2.2.3, пор. лат. діал. aviēses, aviēses², aviēses² ← лат. діал. avies-en-es (див. тип I.2.2.3); b) утворень типу I.2.2.1, пор. лат. діал. avēkšḳes (LVDA 73) зі зміною –e- < –ie- (див. тип I.1.1) ← лат. діал. aviēkšḳe-ne-s (див. тип I.2.2.1); c) утворень типу I.2.2, пор. лат. діал. àiviēkstes², àiviēkstes², àivīkstes² / aviēkstes, aviēkstes, aviēkstes, aviēkstes² (LVDA 72, 73) ← лат. діал. àiviēkst-en-es, àiviēkst-en-es² / aviēkst-en-es, aviēkst-en-es, aviēkst-en-es, aviēkst-en-es² (див. тип I.2.2);

I.2.2.5. з абсорбцією структурного елемента –e-: a) утворень типу I.2.2.3, пор. лат. діал. aviesnes² ← лат. діал. avies-e-nes (див. тип I.2.2.3); b) утворень типу I.2.2, пор. лат. діал. aviēkšnes (Apv) ↔ лат. діал. avekšenes (див. тип I.2.2);

68

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Rytų baltų fitonimo avietė (rubus) morfologinė raida ir etimologinių sąsajų problematika

С Х Е М А. Поширення змін словотвірних елементів і фонетичних послідовностей латиської фітонімної назви «малина»

I.2.2.6. з регресивною дисиміляцією структурного елемента -t- > -n-, пор. лат. aviesnenes, avieksnenes (Lange 1773: 44; LVDA 74) ← лат. діал. aviès-t-enes² ← лат. діал. avieks-t-enes (див. також тип I.2.2.2);

I.2.2.7. з абсорбцією структурних елементів -t- / -te-, пор. лат. діал. àviėkšines² (LVDA 73) ← лат. діал. àiviėks-t-ines², àiviėks-t-ines²; лат. діал. aviėksenes, aviėksenes (LVDA ibid.) ← лат. діал. aviėks-t-enes; лат. діал. aviėksnes (LVDA ibid.) ← лат. діал. aviėks-te-nes; лат. діал. aviėksnes (LVDA ibid.) ← лат. діал. aviėks-te-nes (див. тип I.2.2);

II. похідні з суфіксом лат. -ene, пор. лат. (діал.) avenes (жін. р.), aveņi (чол. р.) (LVDA 73), а також їхні контамінаційні варіанти із суфіксом -iet- (див. вище):

II.1. із чергуванням суфіксів -ene > -ine, пор. лат. діал. avines (LVDA 74; див. тип I.2.2);

III. похідні з суфіксом -iškē (про суфікси лат. -iškō-, -iški̇̄ō- [< *-iškjō-] див. також Ambrazas 2000: 183), пор. лат. діал. aviškas (із -šk- < -šḳ- [ME I 232]), aviškes, aviškas (LVDA 74); припущення, що ці форми могли походити від лат. діал. aviėškas, aviėškas, aviėškas² / aviėški (див. тип I.2.) і, відповідно, постулювати послідовність: av-ī-škas ← *av-ī-škas ← *av-ie-škas (див. типи I.1.2, I.2.2), очевидно, не можна через приклади типу III.1:

III.1. із чергуванням суфіксів лат. діал. -išk- > -ušk- (діалектна особливість верхньолатиських говірок [див. Endzelīns 1951: 366]), пор. лат. діал. avuoškas (LVDA 74), тобто -ū-šk- > -ū-šk- (поча-

Straipsniai / Articles

69

ROLANDAS KREGŽDYS

ткове подовження, властиве латгальським говіркам [див. Breidaks I 371, II 243]) > -uo-šk- (пор. Breidaks II 325);

III.1.1. із суфіксом лат. -ene, пор. лат. діал. auuoškenes (LVDA 74);

III.1.2. з абсорбцією структурного елемента -k-, пор. лат. діал. avuoši (чол. р.) або Awohschi (Depkin 1704 I: 89) ↔ лат. діал. avuõš-k-as (жін. р.) (див. тип III.1);

III.2. з абсорбцією структурного елемента -i-, пор. лат. діал. aûškenes (← *av-i-šḳ- + суфікс лат. -ene [ME I 230; LVDA 72]);

III.2.1. з епентетичним -k-, пор. лат. діал. aûkškenes (LVDA 73) ← лат. діал. aûškenes (це незвичне чергування, адже для верхньолатиських говірок властива тенденція до зникнення першого або другого -kšk- -k- у послідовності [див. Rudzīte 1993: 336]);

III.2.2. із метатезою -šk- (< -šk- [див. вище]) > -kš-, пор. лат. діал. aûkškenes (LVDA 73) ← лат. діал. aû-šk-enes (див. тип III.2);

III.2.3. з абсорбцією -k-, пор. лат. діал. aušenes (ME I 230) ← лат. діал. aû-k-šenes (див. тип III.2.1).

Вважати, що в латиських говірках назви фітоніма «малина» з коренем aiv- є інноваційними або ж їх слід трактувати як рефлекси епентетичного (неетимологічного) -i- (пор. лит. діал. mé-i-linkas 1 ‘мірошник’ ↔ лит. mėlninkas [–nykas] 1 [< білор. мельник ‘те саме’] ‘те саме’ тощо [LKŽe]; топ. лит. діал. A-i-riógala ↔ топ. лит. Ariógala ‘назва містечка в Расейняйському районі’ [Būga III 333; Zinkevičius 1966: 136; Kabašinskaitė 1998: 33–34]), не можна не лише через згадане позиційне обмеження фонетичного явища (-i- у діалектних словах литовської, як і латиської, мови вставляється між голосним і носовим або плавним приголосним [див. Zinkevičius ibid.; Endzelīns 1951: 152–153]), а й через вкрай обмежене географічне поширення. У латиських говірках форми з коренем aiv- зафіксовані в багатьох говірках Відземе та Латгалії (див. LVDA 72–73). Тож, очевидно, не варто сумніватися в їхній історичності.

Endzelīnas (1961: 7), mėgindamas nustatyti toponimų ir hidronimų la. aivieks-ta vs. Sāviena, àiviekste² vs., up. Meirāni, eivieksts up. Līvāni (pastarojo ei- < ai- resp. /ai/ su palataliniu elementu į [apie tokį kitimą plačiau žr. DI III¹ 534; Rudzīte 1993: 241]) kilmę, rekonstruoja prolytę *vai-viekst- ir abejodamas jos pirminę formą nurodo la. viēksta ‘gili upės vieta’ (ME IV 654–655). Tokiu spėjimu, žinoma, galima būtų tikėti be išlygų, jei juo būtų įvardijami tik hidronimai, bet tik toponimas (resp. be vandenvardinio alternanto) la. aivieksta vs. Sāviena gali reflektuoti ir la. dial. àiviekstes² ‘avietės’ Vīpe (šias šnektas skiria tik Mednių tarminis plotas). Vadinasi, minėtų latvių vandenvardžių denotatas gali būti *‘avietėmis apaugusi, užžėlusi vieta’ (jos dažnai veši upių šlaituose), plg. lie. Avietinė mėš. / b., Avietinė grv., Avietynė mėš. / b. ir kt., kildinamus iš lie. avietė, avietė (LVŽ I 242–243). Jei toks spėjimas teisingas, Endzelīno rekonstruota lytis *vai-viekst- suponuotų pradžios v- aferėzę (apie šį fenomeną plačiau žr. Vanagas 1981: 379).

70

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Rytų baltų fitonimo avietė (rubus) morfologinė raida ir etimologinių sąsajų problematika

2. ЕТИМОЛОГІЧНИЙ РОЗВИТОК СХІДНОБАЛТІЙСЬКОГО ФІТОНІМА RUBUS

Спираючись на аргументи, викладені у вступі та розділі 1, можна обережно припустити, що лит. avietė, avietė̃, лат. діал. avietes тощо (див. вище) пов’язані не з семантично диференційованим зоонімом лит. avis, лат. avs, а з фітонімами лит. vaivóras 1 ‘(бот.) лохина (Vaccinium uliginasum); її ягода; чорниця (Vaccinium myrtillus); чорна водянка (Empatr um nigrum); лікарська огірочник (Borrago officinalis)’ / vaivóras 1 ‘(бот.) лохина (Vaccinium uliginasum); її ягода’ (LKŽe); лат. vàivari², vaîvari², vaīvariņi, vàivariņi, vaivariņas тощо ‘багно (Ledum)’ (ME IV 444–445), утвореними від того самого кореня (v)aiv- / (v)av- за допомогою суф. лит. -ora- (докладніше про нього див. Skardžius I 307; пор. LEŽ 714) і суф. лат. -ar- (про нього див. Endzelīns 1951: 339).

Щоправда, згадані досі фітоніми традиційно зараховують до редуплікативних утворень (Būga II 323; Skardžius I 24; Endzelīns 1951: 265; Buivydienė 2006: 333), словотвір яких обґрунтовують етимологічним зв’язком із лит. vaivórykštis 1, vaivorykštis 1 ‘різнокольорова смуга у формі дуги, що виникає внаслідок заломлення сонячних променів у краплях дощу, веселка’ тощо (LKŽe), похідним або від балт. діал. *vār- / *ver- ‘блакитний, синій’, або від дієслівної праіндоєвропейської форми з цілком іншою конотацією (див. далі), пор. лит. voverykštis 1 ‘веселка’ (LKŽe; Būga II 323; Skardžius I 373, 404).

Реконструкцію форм *vār- / *ver- слушно розкритикував Endzelīns (DI III¹ 495–496; див. також LEŽDB), зазначивши, що чергування голосних ā ↔ e важко довести. Тому походження згаданих литовських назв «лохини (Vaccinium uliginosum), тобто багна» та латиської назви «багна» він пояснює нібито спільною функціональною ознакою цих рослин, а саме спричиненням сп’яніння; отже, припускає редуплікант лат. *vavar- і зіставляє його з чеськ. uráv orati ‘хитатися, хильцем ходити’ < праінд. *u̯er- ‘крутити, згинати’ (див. також DI III¹ 494–496; LEW 1185; LEV II 486; Laumane 2005: 236). На жаль, це пояснення також викликає сумніви, адже функціональна конотація лохини зумовлена не властивістю цієї рослини сп’яняти (тобто змушувати хитатися, якщо нею об’їстися), а кольоровими особливостями її ягід, пор. «Моя рука аж така синя, як ваиворас» Varn; «Сині очі весело блищали, мов ваивораї» Žem (LKŽe; див. s. v. vaivóras). Назва «гірчиця» зумовлена точно такою самою основою — «синя ягода», адже обличчя людей, які п’ють, буває опухлим, посинілим; пор. «Посиніють (п’яниці) як ваивораї і помруть» Rdn (LKŽe; див. s. v. vaivóras). Через цю асоціативну конотацію та однакові місця зростання ваиворасів і багна, мабуть, змінилося також значення лат. vàivari², vaîvari² ‘багно’ (← *‘лохина / гірчиця’), пор. «Наїсися вдосталь ваиворасів — будеш як п’яний» KIp ← «Від самих ваиворасів не сп’янієш, якщо поблизу нема багна» Trg; «Ваивораси заросли (обплетені) багном» Rsn (LKŽe; див. s. v. vaivóras).

Насправді спроба Būga (RR II 322) пов’язати лит. vaivóras із лит. vaivorykštis, мабуть, цілком слушна. Однак автор гіпотези, проникливо заперечивши прикметник лит.

Straipsniai / Articles

71

ROLANDAS KREGŽDYS

vaĩvas, -à 4 ‘šviesus’, adv. lie. vaivai ‘šviesiai’ (LKŽe) istoriškumą resp. suponavęs jo dirbtinio žodžio statusą, neatsižvelgė į galimą trumpinio⁷ (suformuotą pagal h i p o k o r i s t i k ų d a r y b o s m o d e l i u s⁸ [dar žr. 7 išn.]) asociatyvo vartoseną, t. y. lie. vaivorykštis, -ė suponuoto trumpinio adj. lie. *vaivas reikšme *‘spalvingas; toks kaip vaivorykštė’ egzistavimą, plg. subst. lie. vovorākis, -ė 2 (smob.) ‘kas žydrų akių’ NdŽ, N, [K], KŽ (LKŽe).

Таке припущення можна зробити, зважаючи на брак споріднених слів до реконструйованих Būga (там само) балт. діал. *vār- / *ver- ‘блакитний, синій’ в інших індоєвропейських мовах, а також на малоймовірну дотепер етимологію лит. vaivorykštis / vaivórykštė, засновану на експресивній звуконаслідувальності (докладніше про неї див. Bopp 2009: 676, 730; Gamkrelidze, Ivanov I 224, II: 800; див. також IEW 759; PEŽ III 194), етіологічно пов’язаній із вираженням множини в праіндоєвропейській мові (Gamkrelidze, Ivanov I 265) і протилежній емпіричній («зоровій звуконаслідувальності» [Gamkrelidze, Ivanov I 224, 225; див. також Masica 1991: 78]), що ґрунтується на наслідуванні звуків і рухів, редуплікації⁹. Як уже зазначалося (див. вище), Būga (RR II 323), який запропонував гіпотезу про редуплікативну модель, та Endzelīns (ME IV 484; DI III¹ 494–496), який її підтримав, наводять іменник лит. voverýkštis 1 (чол.) ‘різнокольорова смуга у формі дуги, що виникає внаслідок заломлення сонячних променів у краплях дощу, веселка’ K. Būg, LV IV 483, FrnW, NdŽ, KŽ, LKA I 181 (Krtv), який передусім слід зіставити з іменником лит. vоверýkštė 1 (жін.) LKA I 181 (Skd, Žd, Akm, Vgr, Lk), Ms, Brs, vóverykštė 1 ‘те саме’ LKA I 181 (Krn), Sut, PnmŽ (LKŽe). Крім цих лексем, Būga (там само) як один із безсумнівних прикладів партитивної редуплікації наводить також іменник лит. vuovóras 1 (чол.) ‘гірчиця (Vaccinium uliginasum); її ягода’ K. Būg, LV IV 512, FrnW, NdŽ, KŽ, N (Rg), [K], Mit II 135 (Prk) (LKŽe). Такому поясненню можна було б повірити, якби його автори пояснили походження редупліканта vai- відповідно до своєї гіпотези, а також структурні особливості іменника лит. vovārykštė 1 (жін.) ‘веселка’ LKA I 181 (Bt), іменника voverýkštė 1 (жін.) LKA I 181 (Skd, Žd, Akm, Vgr, Lk), Ms, Brs, vóverykštė 1 ‘те саме’ LKA I 181 (Krn), Sut, PnmŽ, а також іменника лит. varvórykštė 1 (жін.) ‘те саме’ K. Būg (Btrm), NdŽ, KŽ (LKŽe).

⁷ Пор. іменник лит. kiaũliabudė 1 ‘звичайний молочник (Lactarius trivialis); огидний молочник (Lactarius turpis); чорна сироїжка (Russula adusta)’ (LKŽe) ↔ іменник лит. kiaũlė 2 ‘білий гриб, схожий на сироїжку, але більший і товстіший; свинушка’ (LKŽe; ZtŽ 289; ZŠT II: 213); іменник лит. meškāgrybis 1 (чол.) ‘такий гриб’ ↔ іменник лит. meškā 4 (жін.) ‘такий малоцінний бурий гриб’; іменник лит. tramāžolė 1 (жін.) ‘(бот.) багаторічна лікарська рослина з родини губоцвітих (Glechoma)’ ↔ іменник лит. trāmas 4 (чол.) ‘те саме’; іменник лит. treĩniažolė 1 (жін.) ‘(бот.) осока, що росте у вологих місцях (Carex panicea)’ ↔ іменник лит. treinys 4 (чол.), treĩnis 2 ‘те саме’; іменник лит. vilkalapis 1 (чол.) ‘лопух; його квітка’ ↔ іменник лит. vìlkas 4 (чол.) ‘(бот.) реп’ях лопуха (Arctium)’ (LKŽe) та багато інших.

⁸ Apie juos žr. Kuryłowicz 1987: 213tt.; Szpyra-Kozłowska 2000: 59tt.

⁹ Див. також Brugmann 1895: 10–24; Gamkrelidze, Ivanov I 21, 23, 37, 87, 189–191, 260, II 441, 453, 459, 622; Beekes II 967; IEW 1166; PEŽ IV 234.

72

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Rytų baltų fitonimo avietė (rubus) morfologinė raida ir etimologinių sąsajų problematika

Можна обережно припустити, що форми, названі згаданими дослідниками первинними, насправді є пізнішими переробками, зумовленими процесами асиміляційних фонетичних змін у говорах, тобто: 1) subst. лит. vovó̄ras Rg ← лит. vaivóras (із -ai- > *-a- > -o- внаслідок монофтонгізації дифтонгів, характерної для рагайненського говору [також і ai] [докладніше див. Zinkevičius 1966: 91, 2006: 187; Grinaveckis 1973: 221; також див. Kregždys 2012: 39, 41–42]); 2) subst. лит. vovėrykštė / vóverykštė (із -e- < -a- унаслідок регресивної асиміляції або вокального сингармонізму) ← vovārykštė (із -a- < -ai- або монофтонгізацією дифтонга внаслідок вокального сингармонізму [пор. лит. діал. v-ei-vor-ý-kšt-ė (про цю форму див. далі)], зумовленого структурною зміною) ← *vovairykštė (із метатезою -ai- і -o-) ← vaivórykštė; 3) subst. лит. varvórykštė ← vaivórykštė (з асиміляційною зміною фрикативного /ž/ і сонанта r). Отже, можна зробити висновок, що початковий склад первинної форми, яка позначає ягоду синього кольору та веселку, відображає дифтонг, а не монофтонг.

Попри добре відомий факт, що структура редуплікованих частин слова часто варіюється (докладніше див. Bopp 2009: 657, 672), вважати, що редуплікант складнішої (у цьому випадку триморної) структури передбачає звичайний (у цьому випадку двоморний) склад кореня, мабуть, було б помилково, адже, за твердженням Franz Bopp (2009: 672), для балтійських і слов’янських мов характерний тривіальний (передбачений етіологічними принципами типу, розглянутого в цій праці [Bopp 2009: 674, 684, 716, 756, 767, 775; Kuryłowicz 1964: 70–71; Masica 1991: 79–80; Mallory, Adams 2006: 65]), а не розширений інноваційними елементами (чи такий, що відображає фонологічні зміни) редуплікований склад.

Запропонований Būga (RR III: 323) морфологічний поділ цих форм (його дотримуються Pranas Skardžius [RR I 373], Fraenkelis [LEW 1185] і Smoczyński [LEŽ 714]) на vaivór- і suff. лит. -ykštis видається малоймовірним з огляду на семантичну мотивацію, адже на небі ніхто не бачить vaivorų, а референтом є не лит. vaivóras ‘лохина (Vaccinium uliginasum)’, як намагається пояснити Būga (там само). Тому походження лит. vaivórykštė 1, vaivorykštė 1 ‘різнобарвна дугоподібна смуга, що виникає внаслідок заломлення сонячних променів у дощових краплях, веселка; сяйливе коло навколо сонця чи місяця; не встигнута зв’язати копиця’ (LKŽe), а також лат. varavīksna, var(a)-vīksne, varavīksna тощо ‘веселка тощо’ (ME IV 483–484), досі не з’ясоване.

Можна обережно припустити, що зафіксоване в ареалі північножемайтських кретингських говірок лит. діал. вевиворикште ‘те саме’ в Ендрєявасі (з -ei- < -ie- [див. Zinkevičius 1966: 84]) відображає найархаїчнішу структуру кореня *ваїв-, тобто, всупереч усталеній думці про походження відденомінативного або віддієслівного похідного із suff. -ykštė (див. вище), лит. *вєв- (> лит. діал. веїв-), очевидно, передбачає композит-татпурушу татпуруша лит. *вєв-а-ріш-ка- (-i̯ō-) / *veiv-a-riška- (-i̯ō-) (→ *vaiv-a-riška- [-i̯ō-] ‘барвистість / яскравість неба’ зі зворотною зміною структурних елементів -ei-…-a-…-a- > -ai-…-a-…-a- та асимілятивним впливом двох губних приголосних v…r на зубний d-, тобто

Straipsniai / Articles

73

ROLANDAS KREGŽDYS

d-…-v-…-r- → v-…-v-…-r-) ← лит. *diev-a-rišk- ‘барвистість, яскравість неба’ < балт. *deivas ‘небо; бог’ (> лит. dievas 4 ‘[міф.] одна з найвищих істот, що має владу над людиною і природою’ тощо [LKŽe] / лат. diēvs ‘небо; бог’ [ME I 485–486; також див. PEŽ I 192; Anttila 1969: 120] + subst. лит. ryškis 2 ‘яскравість, світлість’ ↔ adj. лит. ryškùs, -ì 4 ‘дуже виразний, чіткий, добре помітний; такий, що привертає увагу своїм кольором, яскравий тощо’ [LKŽe]) з епентетичним -t- унаслідок контамінації з лит. rýkš-t-ė 1 ‘смуга, що відбивається’, пор. словосполучення: лит. dangaũs rýkštė ‘веселка’, Diēvo rýkštė ‘те саме’ Pn (LKŽe), лат. dieva rīkste ‘те саме’ (Laumane 2005: 239; також див. Непокупный 1976: 65).

Лат. varavīksna, var(a)vīksne, varavīksna тощо ‘веселка тощо’, словотвір яких був цілком незрозумілий для Būga (RR II 323), Karulis (LEV II 486), спираючись на здогад Endzelīns, заснований на гіпотезі Būga (Būga II 323; ME IV 484; DI III¹ 494–496), виводить від редупліканта *vavar- ‘? скручування, вигин’ + лат. riksna ‘смуга’ (→? riksna ‘веселка’ [ME III 525] ← лат. driksna, driksna ‘те саме’ [ME I 499, 500; також див. Laumane 2005: 248] ~ лит. діал. drignė 2, drignė 4 ‘світле коло навколо місяця чи сонця; веселка’ [LKŽe] – асоціативне утворення, яке виводять від іє. дієслова *der- ‘рвати’ [ME I 500; LEV I 230]), мабуть, відображають той самий корінь *vaiv-a- + subst. лат. rīksna ‘смуга’ → лат. *vaiv-a-rīksna ‘небесна смуга’ → лат. *vai-r-a-v-ī-ksna ‘те саме’ (з метатезою v…r > r…v [ME там само]) → лат. *va-r-a-vīksna ‘те саме’ → лат. va-r-avīksna / va-r-avīksna ‘те саме’ (із вторинним r̄, зумовленим народноетимологічним зближенням із лат. varš ‘мідь’ [ME IV 484; DI III¹ 494; LEV II 486; Laumane 2005: 235–236]).

Реконструкцію усіченого прикм. східнобалт. *vaiv- / *vav- ‘синій, червоний’ (див. далі) можна обґрунтувати також походженням лит. діал. vaivōras ‘синя ягода’, де -a- або -an- (пор. лит. wanvoras ‘те саме’ [Būga II 323]) може бути усіченням *vanu-, передбаченим лит. v-an-garykštė 1 ‘веселка’ / v-an-garykštis ‘те саме’ (LKŽe), що виникло внаслідок контамінації (або народної етимології) з лит. vingis 1 ‘дугоподібна зміна напряму, поворот, вигин; крива лінія, викривлення тощо’ (LKŽe) та відображає регресивну зміну -in-…-a- > -an-…-a-.

Отже, лит. ваїво̄рас можна трактувати не як первинну словотвірну основу лит. ваиворикштис / ваиворикште (див. Būga ibd.), а навпаки — з огляду на денотат референта «веселка» — «різнобарвна дуга, зовнішній бік якої червоний, а внутрішній фіолетовий (між ними — інші кольори спектра)»¹⁰ (LTE XII 10; див. також LE XXXII 508) слід припустити ретроградну послідовність: ваїв-(о)-(рикштис, -е) ‘такий, як веселка, або червоного чи фіолетового кольору’ → ваїв-орас ‘те саме’ тощо.

¹⁰ Пор. форми з колористичною конотацією: лат. діал. varuotne ‘веселка’ (ME IV 484) ↔ дієсл. лат. varuot ‘сяяти барвами’ (EH II 759; Laumane 2005: 247), лат. діал. raudava ‘те саме’ (ME III 482) ↔ прикм. лат. rauds ‘(темно-)червоний; світло-коричневий’ (ME III 483; Laumane там само).

74

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Rytų baltų fitonimo avietė (rubus) morfologinė raida ir etimologinių sąsajų problematika

До скороченої форми *vaiv- у литовській і латиській мовах додавалися різні афікси (див. вище), утворюючи таким чином розглядувані фітоніми. Крім того, унаслідок народної етимології та асиміляційних процесів (див. також Buivydienė 2006: 334tt.) виникли й різноманітні його фонетичні варіанти: vaiv- / vanv- / varu- / vav-.

3. ПІДСУМОК

На підставі аргументів, викладених у підрозділах 1 і 2, можна обережно припустити, що лит. avietė, avietė̃, відповідно лат. діал. aviētes, походять від скорочених прикметників східнобалт. *(v)vaiv- / *(v)vav- ‘такого кольору, як веселка, відповідно червоного / синього’ + суф. східнобалт. -eitē (із посесивною конотацією [див. Skardžius I 360], хоча Endzelīnas [1951: 389] інтерпретує його як демінутивний), із відбутою аферезою початкового v- (пор. зникнення першого v- перед -ie- у топонімі лит. Viēvis ↔ Jewie [див. Vanagas 1981: 379]). Якщо таке пояснення походження лит. avietė, avietė̃, відповідно лат. діал. aviētes правильне, то референт цих лексем — «ягода червоного кольору» — de origine семантично відмінний від семантичного екстенсіоналу зоонімів лит. avis, лат. avs.

4. ВИСНОВКИ

1. Виділяються 3 основні моделі словотворення фітоніма «малина» в латиській літературній мові та її діалектах, для якого особливо характерні фонетико-морфологічні зміни коренів лат. av- / aiv-: a) похідні із суф. лат. -iet- (-iet- / діал. -īt- + a1. -ene, a2. діал. -išk-, a3. -iskō- + -ene); b) похідні із суф. лат. -ene; c) похідні із суф. -iškē (+ лат. -ene).

2. Лит. avietė, avietė̃, лат. діал. aviētes та ін. етіологічно пов’язані з фітонімами лит. vaivóras ‘багно звичайне (Vaccinium uliginasum); його ягода; чорниця (Vaccinium myrtillus); водяника чорна (Empatr um nigrum); огірочник лікарський (Borrago officinalis)’ / лит. vavóras 1 ‘багно звичайне (Vaccinium uliginasum); його ягода’; лат. vàivari⁽²⁾, vaivāri², vaivārini, vàivariņi, vaivariņas та ін. ‘багно (Ledum)’ відображають похідні від скорочених прикметників східнобалт. *(v)aiv- / *(v)av- ‘*барвистий; такий, як веселка → синій, червоний’ із суф. східнобалт. -eitē // суф. лит. -ora- / -ar.

3. Для лат. vàivari⁽²⁾, vaivāri², vaivārini, vàivariņi, vaivariņas та ін. ‘багно (Ledum)’ характерна зміна семантичних компонентів ‘багно’ ← *‘лохина / чорниця’, зумовлена однаковою вегетаційною локалізацією цих рослин.

4. Скорочені прикметники східнобалт. *(v)aiv- / *(v)av- ‘такого кольору, як веселка, відповідно червоного / синього’ передбачають лит. vaivorykštis / vaivorykštė ‘різнобарвний, райдужний …

Straipsniai / Articles

75

ROLANDAS KREGŽDYS

якого зовнішній бік червоний, а внутрішній фіолетовий (між ними — інші кольори спектра)’, лат. vaɾaūksna, vaɾ(a)ūksne, varavūksna та ін. ‘райдуга та ін.’.

5. Референт фітонімів лит. aviētē, avietē і лат. діал. avietes — «ягода червоного кольору» — de origine відрізняється від семантичного екстенсіоналу зоонімів лит. avīs, лат. avs.

LITERATŪRA

ALEW – Altlitauisches etymologisches Wörterbuch. Projektleitung: Prof. Dr. Wolfgang Hock, Mitarbeiter: Dr. Rainer Fecht, PD Dr. Anna Helene Feulner, PD Dr. Eugen Hill, PD Dr. Christiane Schiller, PD Dr. Dagmar S. Wodtko, Fördereinrichtung: DFG, 2007–2013 (http://www2.hu-berlin.de/indogermanistik/alew.php).

Apv – Latvijas Universitātes Latviešu valodas institūta apvidvārdu kartotēka.

Beekes I–II – B e e k e s R o b e r t. Etymological Dictionary of Greek 1–2. Leiden & Boston: Brill, 2010.

Breidaks I–II – B r e i d a k s A n t o n s. Darbu izlase 1–2. Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 2007.

Būga I–III – B ū g a K a z i m i e r a s. Rinktiniai raštai 1–3, sud. Zigmas Zinkevičius. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1958–1961.

DI I–IV^(1–2) – Jānis Endzelīns. Darbu izlase 1–4^(1–2). Rīga: Zinātne, 1971–1982.

DLKŽ⁵ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, elektroninis variantas, vyr. redaktorius Stasys Keinys. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

EH I–II – E n d z e l ī n s J ā n i s, H a u z e n b e r g a E d ī t e. Papildinājumi un labojumi K. Mūlenbacha Latviešu valodas vārdnīcai 1–2. Rīgā: Kultūras fonds, 1934–1938 (sj. 1), 1938–1946 (sj. 2).

Gamkrelidze, Ivanov I–II – G a m k r e l i d z e T h o m a s V., I v a n o v V j a č e s l a v V. Indo-European and the Indo-Europeans. A Reconstruction and Historical Analysis of a Proto-Language and a Proto-Culture 1–2. Berlin & New York: Mouton de Gruyter, 1995.

IEW – P o k o r n y J u l i u s. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch 1–2. Bern und München: A. Francke AG-Verlag, 1959–1969.

LE I–XXXVII – Lietuvių enciklopedija 1–37. Bostonas: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1953–1985.

LEV I–II – K a r u l i s K o n s t a n t ī n s. Latviešu etimoloģijas vārdnīca 1–2. Rīga: Avots, 1992.

LEW – F r a e n k e l E r n s t. Litauisches etymologisches Wörterbuch 1–2. Heidelberg: Van-denhoeck & Ruprecht, 1962–1965.

76

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Rytų baltų fitonimo avietė (rubus) morfologinė raida ir etimologinių sąsajų problematika

LEŽ – Smoczyński Wojciech. Słownik etymologiczny języka litewskiego. Wilno: Printer Polyglott, 2007.

LEŽDB – Lietuvių kalbos etimologinio žodyno duomenų bazė. Vilniaus universitetas: Baltistikos katedra. Prieiga internete: http://etimologija.baltnexus.lt/

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas, antrasis elektroninis leidimas, red. kolegija: Gertrūda Naktinienė ir kt. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013. Prieiga internete: www.lkz.lt.

LTE I–XIII – Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 1–13. Vilnius: Mokslas, 1976–1985.

LVDA – Bušmane Brigita, Laumane Benita, Stafecka Anna. Latviešu valodas dialektu atlants. Leksika. Darba zin. vad. B. Laumane. Rīga: Zinātne, 1999.

LVŽ I... – Lietuvių vietovardžių žodynas 1 (A–B). Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008...

ME I–IV – K. Mūlenbacha Latviešu valodas vārdnīca 1–4, red. Jānis Endzelīns. Rīga: Izglītības ministerija (sj. 1); Kultūras fonds (sj. 2–4), 1923–1932.

PEŽ I–IV – Mažiulis Vytautas. Prūsų kalbos etimologijos žodynas 1–4. Vilnius: Mokslas (t. 1), Mokslo ir enciklopedijų leidykla (t. 2, 3), Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas (t. 4), 1988–1997.

Skardžius I–VII – Skardžius Pranas. Rinktiniai raštai 1–7, par. Albertas Rosinas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996–2013.

ZŠT I–II – Zietelos šnektos tekstai 1–2, sud. Aloyzas Vidugiris, Danguolė Mikulėnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005–2010.

Ambrazas Saulius 1993: Daiktavardžių darybos raida. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Ambrazas Saulius 2000: Daiktavardžių darybos raida II. Lietuvių kalbos vardažodiniai vediniai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Anttila Raimo 1969: Proto-Indo-European Schwebeablaut. Berkeley and Los Angeles: University of California Press.

Blažek Václav 2010: On ‘horse’ in Slavic. – Proceedings of the 21st Annual UCLA Indo-European Conference: Los Angeles, October 30th and 31st, 2009, red. S. W. Jamison, H. C. Melchert, B. Vine. Bremen: Hempen, 13–25.

Bopp Franz 2009: A Comparative Grammar of the Sanscrit, Zend, Greek, Latin, Lithuanian, Gothic, German and Sclavonic Languages (vol. 2), ed. by H. S. Wilson. Cambridge & Tokyo: Cambridge University Press.

Brugmann Karl 1895: A comparative Grammar of the Indo-Germanic Languages (vol. 4, Morphology; part 3 [verbs]). London: Kegan Paul, Trench, Trübner & Co. Ltd.

Straipsniai / Articles

77

ROLANDAS KREGŽDYS

Buivy dienė Rūta 2006: Dėl keleto ret esnių liaudinių vaivorykštės pavadinimų. – Baltistica 41(2), 333–337.

Endzelīns Jānis 1951: Latviešu valodas gramatika. Rīga: Latvijas valsts izdevniecība.

Endzelīns Jānis 1961: Latvijas PSR vietvārdi. I daļa. 2 sējums (K–Ō). Rīga: Latvijas PSR zinātņu akadēmijas izdevniecība.

Fennell Trevor Garth 1989: A Latvian-German Revision of G. Mancelius’ «Phraseologia Lettica» (1638). Melbourne: Latvian Tertiary Committee.

Frisch J. L. 1741: Teutsch-Lateinisches Wörter-Buch Darinnen Nicht nur die ursprünglichen, nebst denen davon hergeleiteten und zusammengesetzten allgemein gebräuchlichen Wörter; Sondern auch die bey den meisten Künsten und Handwerken, bey Berg- und Saltzwerken, Fischereyen, Jagd-, Forst- und Hauß-Wesen, u.a.m. gewöhnliche teutsche Benennungen befindlich... Mit allem Fleiß viel Jahr über zusammengetragen... Nebst einem Register der Lateinischen Wörter. Berlin: Georg Olms Verlag.

Grinaveckis Vladas 1973: Žemaičių tarmių istorija. Vilnius: Mintis.

Gritėnienė Aurelia 2006: Aug alų pavadinimų motyvacija šiaurės panevėžiškių patarmėje. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Hermodsson Lars 1990: Pflanzennamen und verschollenes Wortgut. Zur Deutung von Himbeere, Hirschbeere, Hindläufte, Hindlaub. – Studia Neophilologica 62(1). Stockholm: Routledge, 79–84.

Kabašinskaitė Birutė 1998: Lietuvių kalbos liaudies etimologija ir artimi reiškiniai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Kluge Friedrich 2002: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. 24 Aufl. Bearb. von Elmar Seebold. Berlin & New York: Walter de Gruyter.

Kregždys Rolandas 2012: Baltų mitologemų etimologijos žodynas I: Kristburgo sutartis. Vilnius: Lietuvos kultūros tyrimų institutas.

Kuryłowicz Jerzy 1964: The inflectional Categories of Indo-European. Heidelberg: Carl Winter & Universitätsverlag.

Kuryłowicz Jerzy 1987: O niektórych właściwościach imion skróconych. – Studia językoznawcze. Warszawa: PWN, 213–218.

Lange 1773: Lettisch-Deutscher Theil des vollständigen Lettischen Lexici, darinnen nicht nur sämtliche Stammwörter dieser Sprache samt ihren Abstämlingen, sondern auch die seltene, nur in gewißen Gegenden gebräuchliche Wörter, zum Nachschlagen, angezeigt werden. Schloß Ober// Pahlen.

Laumane Benita 2005: Smalki līja zelta lietus. Dabas parādību nosaukumi latviešu valodā 1. Liepāja: Liepājas Pedagoģijas akadēmija.

78

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Rytų baltų fitonimo avietė (rubus) morfologinė raida ir etimologinių sąsajų problematika

L o e w e R i c h a r d 1913: Germanische Pflanzennamen. Etymologische Untersuchungen über Hirschbeere, Hindebeere, Rehbockbeere und ihre Verwandten (Germanische Bibliothek, herausgegeben von W. Streitberg, II 6). Heidelberg: Winter.

M a c h e k V á c l a v 1961: Zum Wortschatz des Litauischen. Teil 2. – Zeitschrift für slavische Philologie 29(2), 345–356.

M a l l o r y J a m e s P., A d a m s D o u g l a s Q. 2006: The Oxford Introduction to Proto-Indo-European and the Proto-Indo-European World. Oxford & New York: Oxford University Press.

M a s i c a C o l i n P. 1991: The Indo-Aryan Languages. Cambridge & Sydney: Cambridge University Press.

P r o k o s c h E d u a r d 1916: [Review] Heinrich Marzell, Die Tiere in deutschen Pflanzennamen, Ein botanischer Beitrag zum deutschen Sprachschatze by Heinrich Marzell; Richard Loewe. Germanische Pflanzennamen. Etymologische Untersuchungen über Hirschbeere, Hindebeere, Rehbockbeere und ihreVerwandten. II 6 by Richard Loewe; W. Streitberg. – The Journal of English and Germanic Philology 15(2), 289–293.

R u d z ī t e M a r t a 1993: Latviešu valodas vēsturiskā fonētika. Rīga: Zvaigzne.

S z p y r a - K o z ł o w s k a J o l a n t a 2000: Słowotwórstwo bez morfemów czyli o morfologii prozodycznej i formach uciętych. – Bulletin de la société polonaise de linguistique, fasc. LVI. Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN, 59–78.

U r b u t i s V i n c a s 1981: Baltų etimologijos etiudai. Vilnius: Mokslas.

U r b u t i s V i n c a s 1998: Lie. pāšinas ir (trm.) pašaiža – bendrasakniai sinonimai. – Baltistica 33(1), 49–57.

U r b u t i s V i n c a s 2009: Baltų etimologijos etiudai 2. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

V a n a g a s A l e k s a n d r a s 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. Vilnius: Mokslas.

V i t k a u s k a s V y t a u t a s 1994: Senųjų an (> ą), en (> ę), in (> į), un (> ų) variantai tam tikrų žodžių šaknyse ir formose. – Lietuvių kalbotyros klausimai 34, 107–111.

W o d t k o D a g m a r S., I r s l i n g e r B r i t t a, S c h n e i d e r C a r o l i n 2008: Nomina im Indogermanischen Lexikon. Heidelberg: Universitätsverlag Winter.

Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis.

Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1984: Lietuvių kalbos kilmė. Lietuvių kalbos istorija 1. Vilnius: Mokslas.

Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1987: Iki pirmųjų raštų. Lietuvių kalbos istorija 2. Vilnius: Mokslas.

Непокупный Анатолий Павлович 1976: Балто-севернославянские языковые связи. Киев: Наукова думка.

Straipsniai / Articles

79

ROLANDAS KREGŽDYS

East Baltic names of the raspberry (Rubus): morphological analysis, retrieval of the etymological links of the phytonym

SUMMARY

The article deals with derivation and development peculiarities of the East Baltic names of the phytonym Rubus. Etymological analysis of the apparent morphological or semantic equivalents, for example, Lith. dial. aš(v)óklė ‘currant’, Latv. dial. aitu uōgas ‘raspberries resp. berries of the sheep’, is also presented.

Due to the analysis suggested here the following conclusions are proposed:

1. 3 prime derivational models of the roots Latv. av- / aiv- meaning raspberry with outstanding multitude of structural variation are to be distinguished: a) derivatives with the suffix -iet- (–iet- / dial. –īt– + a1. –ene, a2. dial. –išk–, a3. –iskō- + –ene); b) derivatives with the suff. –ene; c) derivatives with the suff. –iškē (+ –ene).

2. Lith. aviētė, avietė, Latv. dial. aviētes et al., etymologically related to Lith. vaivóras ‘blueberry (Vaccinium uliginasum); whortleberry (Vaccinium myrtillus); heathberry (Empatrum nigrum); borage (Borrago officinalis)’ / Lith. vavóras 1 ‘blueberry (Vaccinium uliginasum)’; la. vāivari⁽²⁾, vāivari², vāivariņi, vàivariņi, vaivariņas et al. ‘Labrador tea (Ledum)’, presuppose derivational model of the clipping type, i.e. adj. EastBalt. *(v)aiv- / *(v)av- ‘colourful; iridescent → blue, red’ + suff. EastBalt. –eitē // suff. Lith. –ora- / suff. Latv. –ar.

3. Semantic innovation resp. alternation of the semantemes ‘Labrador tea’ ← *‘blueberry / whortleberry’ of the Latv. vāivari⁽²⁾, vāivari², vāivariņi, vàivariņi, vaivariņas et al. ‘Labrador tea (Ledum)’ is determined by the growing localization of the plants.

4. Roots of the clipping type of adj. EastBalt. *(v)aiv- / *(v)av- ‘iridescent resp. blue / red’ are to be derived from subst. Lith. vaivorýkštis / vaivórykštė ‘polychrome arc colored in red from the outside and violet from inside (with the other dyes of the spectrum between them)’, Latv. vaŗavīksna, vaŗ(a)vīksne, varavīksna et al. ‘rainbow et al.’.

5. Referent “berry of the red colour” of the plant names Lith. aviētė, avietė, Latv. dial. aviētes has nothing in common with the semantic extensional of the zoonyms Lith. avis ‘sheep’, Latv. avs ‘ditto’, which is different de origine.

Įteikta 2013 m. gruodžio 30 d.

ROLANDAS KREGŽDYS

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, Vilnius LT-10308, Lietuva

[email protected]

80

Acta Linguistica Lithuanica LXIX