REGINA RINKAUSKIENĖ

Литовський університет освітніх наук

Напрями наукових досліджень: діалектологія, морфологія, старі писемні пам’ятки.

ТЕНДЕНЦІЇ ЧЕРГУВАННЯ ІМЕННИКОВИХ ОСНОВ У ПИСЕМНИХ ПАМ’ЯТКАХ XIX СТОЛІТТЯ СХІДНОАУКШТАЙТСЬКОГО ГОВОРУ

Тенденції чергування іменникових основ у текстах XIX^th століття, написаних східноаукштайтським говором

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто питання морфології текстів XIX століття, написаних східноаукштайтським говором. Оглянуто мову релігійних текстів кількох представників тогочасної писемності — Mykolo Cerausko, Lauryno Bortkevičiaus, Henriko Balevičiaus, Mykolo Smolskio, Tado Lichodzejausko, Kazimiero Michnevičiaus-Mikėno, Antano Kitkevičiaus та Andriaus Benedikto Klungio. Найбільшу увагу приділено питанням морфології іменника. У статті обговорюються тенденції чергування іменникових основ. Помічено, що багато коливань іменникових основ властиві й сучасному східноаукштайтському говору.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: XIX століття, релігійні тексти, східноаукштайтський говір, іменникові основи, змішування.

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються питання морфології текстів XIX^th століття, написаних східноаукштайтським діалектом. У ній аналізується мова релігійних текстів, написаних кількома авторами того часу: Mykolas Cerauskas, Laurynas Bortkevičius, Henrikas Balevičius, Mykolas Smolskis, Tadas Lichodzejauskas, Kazimieras Michnevičius-Mikėnas, Antanas Kitkevičius, Andrius Benediktas Klungys. Стаття зосереджена на питаннях морфології іменника. У ній розглядаються тенденції чергування іменникових основ. Було помічено

220

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Daiktavardžių kamienų kaitos tendencijos XIX amžiaus raštuose rytų aukštaičių patarme

що в більшості випадків чергування іменникових основ характерне також для сучасного східноаукштайтського діалекту.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: XIX^th століття, релігійні тексти, східноаукштайтський діалект, іменникові основи, змішування.

Явище змішування іменникових основ характерне не лише для всіх діалектів литовської мови, а й для літературної мови. Мета цієї статті — оглянути випадки коливання іменникових основ, що трапляються в текстах XIX ст., написаних східноаукштайтським діалектом. Матеріал зібрано з книги Kazimieras Michnevičius-Mikėnas Šventas Izidorius artojas (1859), книги литовських гімнів Antanas Kitkevičius Hymny ojców świętych (1848), книжечки Andrius Benediktas Klungys Litanijos su maldomis (1842), книги Laurynas Bortkevičius Giesmės apie keturiolika stacijų (1810), книжок Mykolas Cerauskas Senas katekizmas (1803) і Kozonis padėkavonės (1803), книги Mykolas Smolskis Uovogos apie išganymą dūšios (1823), проповіді Tadas Lichodzejauskas Gailus atminimas (1841) і книжечки Henrikas Balevičius Keliavedys (1857)¹. Під час аналізу матеріалу застосовано описовий і порівняльний методи.

ОСНОВИ ЧОЛОВІЧОГО ВІДМІНЮВАННЯ

До системи чоловічого відмінювання належать продуктивні й стабільні основи a, ia, įa та менш стабільні основи u, iu, які мають тенденцію переходити в інші основи, змішуватися з ними.

¹ Щоб точно з’ясувати походження авторів, тобто з яким конкретним східноаукштайтським діалектом їх можна пов’язати, використано кілька джерел (Biržiška 1963; Zinkevičius 1990; Vanagas 1996; LE 1954; LE 1963). За походженням Mykolas Cerauskas і Laurynas Bortkevičius — східні аукштайти паневежиського говору, Henrikas Balevičius і Tadas Lichodzejauskas — східні аукштайти утениського говору, Mykolas Smolskis і Antanas Kitkevičius — східні аукштайти анікщяйського говору. Про діалект Kazimieras Michnevičius-Mikėnas важко сказати щось напевне. Зауваження Z. Zinkevičius, що згаданий автор походить з околиць Анікщяй, не дає чіткої відповіді, оскільки в околицях Анікщяй можуть говорити як анікщяйським, так і утениським, і ширвінтішським говорами. Нелегко точно встановити й діалект A. B. Klungys, оскільки місце народження зазначено так: десь поблизу Латвії. Серед місць навчання згадується повіт Алукшта (лат. Ilūkste). Можна лише припустити, що A. B. Klungys міг бути східним аукштайтом утениського говору, адже осередки утениського говору й тепер існують на території Латвії: поблизу Акністе, Субачюса, у західній частині околиць Даугавпілса.

Straipsniai / Articles

221

REGINA RINKAUSKIENĖ

У письмових пам’ятках XIX ст., створених східноаукштайтським діалектом, тенденції взаємного змішування основ чоловічого відмінювання зображено на рисунку 1 (див. рисунок 1).

a

a

įia

įa

įa

įia

u

įu

įu

įia

РИС. 1. Взаємне змішування основ чоловічого відмінювання

Не лише непродуктивні й нестабільні основи легко переходять до стабільних і продуктивних, а й спостерігаються зворотні процеси. У іменників основи на a sapnas, dugnas зафіксовано форми основи на įia: regėjos jog par sapni diedas 17₁₅ ABK; tumsiben inmes be dugnia 125₂₁ MS. Іменники sapnys, dugnys характерні для східноаукштайтських діалектів: у «Словнику литовської мови» (www.lkz.lt) обидва іменники зафіксовано майже в усіх східноаукштайтських діалектах. Виявлено й зворотний випадок: świeta paleyśtuwas 40₇ MS. Форми орудного відмінка однини іменників основи на a з основою на u (Ju tarnum tawa 82₂ LB; buwa <...> Klabonum² tas bažniczias 19₁₈ TL), що трапляються, слід пояснювати постійним чергуванням основ на a та u, характерним для багатьох аукштайтських діалектів. Не лише в діалектах, а й у літературній мові іменники основи на u часто отримують у парадигмі множини закінчення основи на a, наприклад: sūnai, sūnams, sūnais, turgai, turgams, turgais тощо. Імовірно, з цієї причини сформувалися й форми називного відмінка однини іменників основи на u: da liji lietas³ 10₃ MC; žmogas⁴ unt Diewa ažmiršta 100₁₁ MS. У письмових пам’ятках XIX ст. знайдено форми місцевого відмінка множини основи на a в іменника dangus, що вживається лише в однині: kuris ira Danguosia 18₁₆ ABK; Ir dungúosna ataduótu 227₁₆ AK; kuris ira dangose 45₂ LB; jeygu nieturietu dunguosie ta Tiewa 15₂₃ TL. Цей іменник має значення «місце перебування Бога (або богів), ангелів, святих і душ праведників, рай, небеса» у віруваннях вірян. Одну форму називного відмінка множини основи на a зафіксовано також у церковних текстах у «Словнику литовської мови» (Tesidžiaugia dangai, ir žemė tesilinksmina brš.).

Подібні процеси спостерігаються і між основами на ia, įia та įu. Зафіксовано кілька іменників основи на įu, які набули форм основи на įia. Форма іменника amžius з основою на įia — amžis (vienas umžis <...> mumis tieks 18₂₆ MS; per

² Таку саму форму записано в казках Й. Басановича: Tapęs klebonumi kunigas Monkevičius Šeduvoje, atvažavęs į Raginėnus, pašventė laukus BsMtIII193.

³ У «Словнику литовської мови» (www.lkz.lt) зафіксовано лише прикметник lietas у значенні «дощовий».

⁴ Форма іменника основи a žmogas відома з рукописного східного словничка, що зберігається в рукописному відділі Інституту литовської літератури та фольклору.

222

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Daiktavardžių kamienų kaitos tendencijos XIX amžiaus raštuose rytų aukštaičių patarme

wiffą umži musu 8₂₇ MC) серед усіх східних аукштайтів притаманна лише паневежиській говірці⁵. У XIX ст. цей іменник міг уживатися ширше: про це свідчать форми, використані у працях М. Cerausko, M. Smolskio та T. Lichdžejausko⁶. Форму іменника karalius iia основи виявлено лише в книжці М. Cerausko: ku Dowidas karalis rafza₈ MC. У «Словнику литовської мови» наведено приклад із території утенської говірки Arelis, visų paukščių karalis, visa pundavojo (д.) (Užp.). Через постійнеia, iia та iu коливання основ іменники з основами ia або iia набувають закінчень основи iu: pagal parsiergeima Įžganitojaus₈ TL (пор. Įžganitois Jezus Kristus₁₈₃ TL); negale but mokitinium 73₂₀ LB; begdami nog viena križielous 84₂₅ MS. Особливо це властиво іменникам із суфіксом -toj-: pamietiem Tiewu, palinksmintoi, wienatii apda-rytoi musu niedalas 10₂₅ TL; Įžganitojau mana 20₁₄ TL.

У текстах XIX ст. трапляється форма основи ia jaučias (tu nie jauczias ir nie ar-klis 95₁₁ MS). Матеріал, опублікований Ž. Markevičienė, свідчить, що іменник jaučias уживається також в анікщяйській говірці (Markevičienė 2001: 18). Зафіксовано властиву паневежиській говірці форму іменника kraujas iia основи: tikra kuna Jawa, ir Kraujj 86₉ LB.

ОСНОВИ ЖІНОЧОГО ВІДМІНЮВАННЯ

Усі три основи системи жіночого відмінювання — ā, iā, ē — є досить стабільними та продуктивними.

У текстах XIX ст., написаних східноаукштайтською говіркою, виявлено такі тенденції взаємного змішування основ жіночого відмінювання (див. рис. 2).

ā ↕ ē ē ↓ iā

РИС. 2. Взаємне змішування основ жіночого відмінювання

Дуже поширене взаємне змішування основ ā та ē: iszłasidawa del ju geriausiu ganikly 13₁₂ KMM; ing umžynų palaymę 14₉ MC; palaymes žmoniu iejzka 3₁₃ MC; aszmenies strielos ira asztesniey 80₃ MS. Іменники ganyklė, palai̇mė

⁵ Z. Zinkevičius dar mini keletą žemaičių tarmės punktų (Zinkevičius 1966: 255).

⁶ У праці T. Lichdžejausko поряд ужито дві форми іменника amžius, тобто форми основ iia та iu, пор.: jaunam ir stipram umži ar pacziau senutuwiey 1318 TL; niežiuri <...> niey umžiaus 1423 TL.

Straipsniai / Articles

223

REGINA RINKAUSKIENĖ

не вживаються на території східноаукштайтського говору, вони відомі зі старих писемних пам’яток. Іменник strėlė, можливо, набув форми основи на a через тверду вимову сполук le, lė у східноаукштайтському говорі. «Словник литовської мови» наводить речення Йонаса Біліунаса з формою основи на a (Відмірявши десять кроків, я зупинився, зняв із плечей лук, натягнув стрілу й почав прицілюватися. J.Bil.). М. Смолскіс також за походженням є анікщяйцем. З. Зінкявічюс іще згадує Лінкменіс, де іменник strėlė має форму основи на a — strėla (Zinkevičius, 1966: 229).

У працях багатьох авторів зафіксовано іменник основи на iā, який нині широко вживається на території східноаукштайтського говору: eilia: té éjlos Mėrgėlu stoja 239₈ AK; ajlu <...> pasatatiti pa liepam 33₂ KMM; niepastatik mani wienoy eyloy 44₉ MS.

ОСНОВИ ЖІНОЧОЇ → ЧОЛОВІЧОЇ ВІДМІНИ

Досліджуючи мову писемних пам’яток XIX ст., помічено, що основи жіночої відміни схильні змішуватися не лише між собою, а й з основами чоловічої відміни (див. рисунок 3).

ā ↓ iā ↓ ē ↓ a (i)ia (i)ia

³ РИС. Змішування основ жіночої відміни з основами чоловічої відміни

Найбільше іменників, які коливаються між основами на ā та a: pėda / pēdas⁷ (bus palayrninti piedey 10₁₅ HB; buczioł szwintus piedus 10₁₁ HB; užusżoka nietikietey pedus giwenima 14₁₅ TL; eytumem Jo pedeys 84₈ MS); pabaiga / pabaigas⁸ (pabeyguy priżadu 72₁₁ HB); żabangos / żabangai (užkludijim żabangus welnia 58₁₀ LB; żmoniu żabungus 236₁₃ AK; perk albe imaj ira kajp żab un gaj 29₂ KMM); narsa / narsas (korojj iżz nopikantos, iżz narła 3₆ MC). Кілька прикладів, вибраних із текстів М. Смолскіса, найімовірніше, можна пов’язати не з іншою іменниковою

⁷ З. Зінкявічюс наводить іменник чоловічого роду pėdas із багатьох східноаукштайтських пунктів (Zinkevičius1966: 214).

⁸ Форму чоловічого роду «Словник литовської мови» зафіксував лише в «Постилі» Йонаса Бреткуна Postilės: Pabaige svieto sumišimai bus krūvoje bei geri, bei pikti BPI208.

224

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Daiktavardžių kamienų kaitos tendencijos XIX amžiaus raštuose rytų aukštaičių patarme

основ, а також із відображенням діалектної фонетики в тогочасному правописі⁹: Wisus dowanus nog Diewa 3₁ MS (пор. dowanom Tawi Diewas apweyzdi 12₉ MS)¹⁰; bedus ir wargus <...> kinczia 6₁₆ MS (пор. bedos ir wargey 28₂₂ MS); turi <....> giediszkus kalbus ir mislīs 22₂₄ MS; runkus ir kojas kapotu 46₁₁ MS; tas bedus, ligas ir suspaudimus 49₂₆ MS; par kitu maldus ir potierius 50₈ MS. Це явище можна підтвердити формами, ужитими поруч; порівняймо: runkus ir kojas kapotu 46₁₁ MS і runkus, koius apkoleczija 99₁₅ MS.

Слід згадати випадки коливання основ īa та (i)ia. Іменники marios / mariai (dideli Mariey kruta 8₁₀ MC); žarija / žarijas (žarijus ugnetus jukuopſi 22₂₄ MC) можуть бути результатом перекладу, безпосередньо запозиченим з одного релігійного писемного джерела до іншого, оскільки, наприклад, Lietuvių kalbos žodynas наводить таке речення: Žarijus ugnėtus sukuopsi ant galvos (катехізис 1680 р.).

Випадків змішування основ ē̄ та (i)ia знайдено лише два: arba su meliniejis unt kuna 46₁₂ KMM; efme dulkiéys ir pelenais 12₄ MC).

ОСНОВИ ЧОЛОВІЧОЇ → ЖІНОЧОЇ ВІДМІНИ

У писемних пам’ятках XIX ст. зафіксовано й зворотний процес: основи чоловічої відміни мають тенденцію змішуватися з основами жіночої відміни. Тенденції цього змішування зображено на рисунку (див. рисунок 4).

a ↓ a ↓ (i)ia ↓ (i)ia ↓ ā ē iā ē

РИС. 4. Змішування основ чоловічої відміни з основами жіночої відміни

Найбільше зафіксовано іменників, які коливаються між основами (i)ia та ē, наприклад: atsiartina unt Kunigu be gailestes 67₅ KMM; barnesų be perstogies 97₂ MS; warejas girditi unt czistas upeles 13₁₄ KMM; su didely rupiesty 64₃ HB.

⁹ Такі редуковані голосні типовіші для ширвінтішського та південного паневежиського говорів (ŠT 2009: 35; RAP 2014: 29). За даними Ж. Маркявічене, на межі ареалу анукштяйців і паневежиських замість коротких a, e у кінці слова можуть вимовлятися виразні або дещо приглушені голосні u, i (Markevičienė 2001: 29).

¹⁰ Іменник основи a dowanas у «Словнику литовської мови» наведено лише за працями Б. Вілента (XVI ст.).

¹¹ З. Зінкявічюс наводить іменник такої основи barnė із сусіднього утенішського говору, пункту Ужпаліс (Zinkevičius 1966: 219).

Straipsniai / Articles

225

REGINA RINKAUSKIENĖ

Інші випадки змішування основ засвідчено лише по одному разу: nu̇stume galinus nog ʃoſtos 23⁹ LB; wienoy Leywiej¹² sedietu 74⁷ MS; kusciomis muſztas 17² LB. Іменники sosta і kumščia не властиві східним аукштайтам. Lietuvių kalbos žodynas (www.lkz.lt) наводить їх за старими писемними пам’ятками або з жемайтійського ареалу. Оскільки видавці писемних текстів XIX ст. не дотримувалися одного чистого діалекту, можна припустити, що ці іменники могли бути запозичені з інших говірок.

ЗМІШАНА ВІДМІНА

Найбільш нестійкими є основи i та C, що належать до змішаної відміни й схильні переходити до сильних основ чоловічої або жіночої відміни. Тенденції до змішування основ змішаної відміни, виявлені в писемних пам’ятках XIX ст., зображено на рисунку (див. рисунок 5).

i_m ↓ | i_f ↓ | i_f ↓ | i_f ↓ | i_f ↓ | C_m ↓ | C_m ↓ | C_f ↓; iā | i̇ā | ē | ā | (i)i̇a | i_m | (i)i̇a | i_f

⁵ РИС. Тенденції змішування основ змішаної відміни

Зафіксовано багато іменників основи i, які набули форм інших основ: širdis (szirdžiu nabażnu 10₉ HB; karsztu szirdžiu 59₁₈ MS; Netiktev žinksneys, bet [zirdziu 10₈ LB; ir asz suspaustas szirdžiu atsilepiu 10₂₆ TL; dekawoiu tau [zirždžia karſzcziausia 30₃ MC; Isz wisas szirdes sawa 4₃ KMM; wisu szirdžiu tikraj Jam tiki 36₂ KMM; atidodu szirdžiuy Tawa 113₁₈ MS; idant futrinta szirde <...> atrasciau 11₁₀ LB); tulžis (tilžiu <...> but girditu 70₉ HB; tulžiu pagirdžiau 120₅ MS; su tulži, pritaise gierima 76₉ LB); akis (po akiu tiek swieta 14₅ LB; po akiu wisa świeta 41₁₅ MS); viltis (džaugias tuo saldžiu wilcziu smertes 71₁₆ KMM); žvėris (wiſſi žwerey lauka giartu 8₁₆ MC; Wiſſi Žwerey unt Lauka 7₅ MC; tuos Žwerius giariausiey yžleyka Diewas 8₁₁ MC); ugnis (nog ugnies 81₇ LB; dega ugniu 81₉ LB; ne perła-jstu tawi <...> ładeis, ugni, liggu 60₈ KMM; dabar <...> karsztoy ugniey 45₁₂ MS); kandis (po tawim gules kundžios 101₁₉ MS); dalis¹³ (dala pirma 7₁ MC; kiatwirtą dalą meatu 10₂₄ MC); šaknis (daug runda [zakniu 11₂₁ MC); smegenys (diega smagienos 98₄ MS).

¹² За даними З. Зінкявічюса, іменник laivė зафіксовано в ареалі паневежиських, купішкіських та утениських говірок (Zinkevičius 1966: 229).

¹³ Такий іменник основи i̇ā dalia (dalis) уживався вже на початку XVI ст. у творі К. Сирвіда Punktai sakymų (Zinkevičius 1966: 247).

226

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Daiktavardžių kamienų kaitos tendencijos XIX amžiaus raštuose rytų aukštaičių patarme

Подібні процеси впливають і на приголосні основи відмінювання, які найчастіше схильні набувати форм сильних основ чоловічого або жіночого відмінювання: šuo (Szunies krauju wadina 34₇ KMM; keȳp nog szunia pasiutusia 21₂₁ MS); vanduo (unt wiena undienia 55₂₉ MS; idant undieniey <...> nieuzupiltu 20₁₁ HB); piemuo (pa waldziu wiena péménia 11₂₈ ABK); mėnuo (pirmuoasias menesis pagivenima sawa, wiras ir pati, karszcziausiu <...> turi mejly 41₅ KMM; du menesej perejna 41₈ KMM); ašmuo (aszmenies strielos ira asztresniey 80₃ MS); akmuo (ażukluwa naragas ažu akmenia 34₁₁ KMM; akmenies pliszta 112₁₇ MS); ruduo (ilgais rudenia wakarajs 28₁₄ KMM); sesuo (Izydorius ir ja sužadeta, giwena kajp brolis su seseri 39₁ KMM).

Спостерігається й зворотний процес, тобто основи сильного відмінювання змішуються з іменниками на основу i: barnis (wilßos barnis rundas 16₁₃ MC); rūpestis (Keip didžiaujia ira, to mana rupeftis 1₁₅ MC; rupefties ne turi 24₂₈ MC); žmonės (burtiniku, žmonis wilojenti 8₇ ABK); malonė (taj ira malonis 68₈ KMM; malonis Jezusą <...> kas Tawi apsakis 13₂₃ MS); krikščionis (nepradieiey but Krikščionim 32₂₀ LB).

У текстах XIX ст. виявлено форму жіночого роду іменника žveris¹⁴ (bekim ir saugokimes, kaip nog pikto žalggczia ir žweries sztrosznos 64₂₂ MS); називний відмінок приголосної основи іменника geluonìs¹⁵ (gielo unt pacziu szirdi preyna 79₂₇ MS), а також форму чоловічого роду іменника на основу i avis (senas szuwa, jautrus awja sargas 16₁₄ KMM).

ВИСНОВКИ

Тексти XIX ст. відображають архаїчніший стан морфології східноаукштайтського говору. Зафіксовані випадки змішування іменникових основ насамперед зумовлені фактами рідних говірок авторів. Як і в сучасному східноаукштайтському говорі, непродуктивні основи легко переходять у продуктивні або набувають їхніх форм (u → a, Cₘ → (i)ia тощо), хоча трапляються й зворотні випадки (a → u; (i)ia → iu). Зміна іменникових основ спостерігається не лише між іменниками того самого роду (iu → ia, ā → ē), а й між іменниками чоловічого та жіночого роду (ā → a, ē → ia). Особливо рідкісний випадок виявлено у праці К. Міхневічюса-Мікенаса: senas szuwa, jautrus awja (= avio) sargas 16₁₄.

¹⁴ У «Словнику литовської мови» (www.lkz.lt) форми жіночого роду подано лише для території південноаукштайтського говору.

¹⁵ На думку З. Зінкявічюса, такий іменник належить не до давньої приголосної основи, а є пізнішим утворенням. Його зафіксовано в багатьох східноаукштайтських говірках (Zinkevičius 1966: 266).

Straipsniai / Articles

227

REGINA RINKAUSKIENĖ

СКОРОЧЕННЯ

ABK – Andrius Benediktas Klungys

AK – Antanas Kitkevičius

HB – Henrikas Balevičius

KMM – Kazimieras Michnevičius-Mikėnas

LB – Laurynas Bortkevičius

MC – Mykolas Cerauskas

MS – Mykolas Smолskis

TL – Tadas Lichodzejauskas

LITERATŪRA

Biržiška Vaclovas 1963: Aleksandrynas: senųjų lietuvių rašytojų, rašiusių prieš 1865, biografijos, bibliografijos ir biobibliografijos 2. Čikaga: JAV LB Kultūros fondas.

LE – Lietuvių enciklopedija 2, red. Vaclovas Biržiška. Boston: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1954.

LE – Lietuvių enciklopedija 28, red. Jonas Grinius. Boston: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 1963.

Markevičienė Žaneta 2001: Aukštaičių tarmių tekstai 2. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas 1–20, 1941–2002. Elektroninė versija, redaktorių kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. redaktorė), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga per internetą www.lkz.lt.

RAP – rytų aukštaičiai panevėžiškiai, sud. Violeta Meiliūnaitė, Vida Marcišauskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2014.

ŠT – Širvintiškių tekstai, sud. Žaneta Markevičienė, Valdimantas Markevičius, Aurimas Markevičius. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2009.

Vanagas Vytautas 1996: Lietuvos rašytojų sąvadas. Vilnius: Lietuvos rašytojų sąjungos leidykla.

Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija. Vilnius: Mintis.

Zinkevičius Zigmas 1990: Lietuvių kalbos istorija 4: Lietuvių kalba XVIII–XIX a. Vilnius: Mokslas.

228

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Daiktavardžių kamienų kaitos tendencijos XIX amžiaus raštuose rytų aukštaičių patarme

The Tendencies of Substantive Stem Alteration in 19^th Century Texts Written in the Eastern Aukštaitian Dialect

S U M M A R Y

The analysis of the texts of the 19^th century religious authors written in the Eastern Aukštaitian dialect (the following little-studied authors were selected for the research: Henrikas Balevičius, Laurynas Bortkevičius, Andrius Benediktas Klungys, Mykolas Cer- auskas, Antanas Kitkevičius, Tadas Lichodzejauskas, Mykolas Smोलskis and Kazimieras Michnevičius-Mikėnas) reveals the following tendencies of substantive stem alteration: ā → a (bus palayminti piedev 10₁₅ HB; pabeyguy prižadu 72₁₁ HB; užkludijim žabangus welnia 58₁₀ LB); ā → ē (iszlasidawa del ju geriausiu ganikly 13₁₂ KMM; ing umžyną palaymę 14₉ MC); iā → ia (dideli Mariey kruta 8₁₀ MC); ia → iā (kusciomis mufztas 17₂ LB); ia → ē (atsiartina unt Kunigu be gajl estes 67₅ KMM; barnes be perstogies 97₂ MS; warejas girditi unt czistas upeles 13₁₄ KMM); a → ā (nuſtume galingus nog foſtos 23₉ LB); a → ia (regiejos jog par sapni diedas 17₁₅ ABK; tumsiben innes be dugnia 125₂₁ MS); ē → ia (arba su meliniejis unt kuna 46₁₂ KMM); ē → iā (té éilos Mérgélu stoja 239₈ AK); iu → ia (vienas umzīs <...> mumis tieks 18₂₆ MS; ku Dowidas karalis raſza 8₈ MC).

The nouns of non-productive stems often acquire the forms of productive stems, for example: szirdžiu nabażnu 10₉ HB; tilžiu <...> but girditu 70₉ HB; po akiu tiek swieta 14₅ LB; džiaugias tuo saldžiu wilcziu smertes 71₁₆ KMM; keep nog szunia pasiutusja 21₂₁ MS; su pilnu wilcziu 21₁₁ TL; pa waldziu wena pémenia 11₂₈ ABK; unt wena undenia 55₂₉ MS; ilgais rudenia wakarajs 28₁₄ KMM. Opposite cases were also identified, for example: łu tarnum tawa 82₂ LB; pagal parsiergieima Ižganitojaus 8₉ TL; buwa <...> Klabonum tas bažniczias 19₁₈ TL; aszmėnies strielos ira asztsreniey 80₃ MS; begdami nog wena križielous 84₂₅ MS.

Įteikta 2015 m. balandžio 2 d.

R E G I N A R I N K A U S K I E N Ė

Lietuvos edukologijos universitetas

Taraso Ševčenkos g. 31, LT-03111 Vilnius, Lietuva

[email protected]

Straipsniai / Articles

229