LAURA GERŽOTAITĖ

Інститут литовської мови, Вільнюський університет

Напрями наукових досліджень: ареальні дослідження балтійських мов, геолінгвістика, діалектологія.

ДІАЛЕКТНА САМОСВІДОМІСТЬ МОЛОДИХ ЖИТЕЛІВ ШЯУЛЯЯ ТА ПАНЕВЕЖИСА: МЕЖІ НА МЕНТАЛЬНИХ КАРТАХ¹

Діалектна самосвідомість молодих жителів Шяуляя та Паневежиса: межі на ментальних картах

АНОТАЦІЯ

У статті розглядається дослідження діалектної самосвідомості молодих мешканців Шяуляя та Паневежиса. Досліджуваний матеріал становлять дані одного з найважливіших завдань перцептивної діалектології — ментальної карти діалектів.

Аналіз матеріалу, зібраного в містах, розташованих на межі діалектів або поблизу неї, показав, що двочленна класифікація литовських діалектів, запропонована діалектологами, відрізняється від тієї, що існує у свідомості пересічного мовця. Молоді респонденти схильні відносити до аукштайтського діалекту лише невелику частину його території, окресленої в працях діалектологів. Значна частина решти території аукштайтського діалекту припадає на дзуків і сувалкійців, яких вважають окремими діалектними одиницями.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: перцептивна діалектологія, ментальна карта, класифікація діалектів, етнографічний регіон

¹ Щиро дякую проф. д-ру Дангуле Мікуленене та доц. д-ру Дайві Алюкайті за цінні поради під час підготовки статті.

Straipsniai / Articles

121

LAURA GERŽOTAITĖ

АНОТАЦІЯ

У статті представлено дослідження діалектної самосвідомості молодих мешканців міст Шяуляй і Паневежис. Матеріалом дослідження слугують дані діалектної ментальної карти, завдання з укладання якої є одним із найважливіших у перцептивній діалектології.

Аналіз матеріалу, зібраного на межі діалектів або в прилеглих містах, засвідчив, що бінарна класифікація литовських діалектів, запропонована діалектологами, відрізняється від тієї, що існує у самосвідомості звичайних мовців. Молоді респонденти схильні відносити аукштайтський діалект до невеликої території, окресленої у працях діалектологів. Значну частину решти території аукштайтського діалекту вони відносять до Дзукії та Сувалкії, які вважаються окремими діалектними одиницями.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: перцептивна діалектологія, ментальна карта, класифікація діалектів, етнографічний регіон.

На початку XXI ст. не лише в литовській діалектології, а й в етнології побільшало досліджень, що узагальнюють не тільки об’єктивне (науково обґрунтоване), а й суб’єктивне (засноване на самосвідомості) уявлення про діалект чи регіон.

Серед мовознавців найчисленнішими й найґрунтовнішими є дослідження Daiva Aliūkaitė (Aliūkaitė 2007: 211–223; 2008; 2009: 164–179; 2011: 209–220). У них, спираючись на теоретичні засади перцептивної діалектології, розкрито не лише об’єктивні (описані науковцями), а й суб’єктивні (сприймані звичайними мовцями) ознаки діалектного мовлення східних аукштайтів-аникщяйців, а також згадано суб’єктивні ізоглоси, що розмежовують діалекти у самосвідомості пересічного мовця.

Такі згадки трапляються і в етнологічних дослідженнях, присвячених питанням самосвідомості¹. Майже десять років тому дослідження, проведене Petras Kalnius на позначеному діалектологами пограниччі жемайтського й аукштайтського діалектів, показало, що «для сучасних жемайтів, які ідентифікують себе та відмежовуються від нежемайтів, найважливішим показником є не територія проживання, [...] а інша мова» (Kalnius 2006: 116). Встановлено, що «абсолютна більшість респондентів не знає [...] визнаної мовознавцями межі між жемайтським і аукштайтським діалектами [...]. Жемайтія, на їхню думку, закінчується там, де починаються мешканці, які говорять інакше, ніж ми і чия мова, на їхню думку, дещо відхиляється від норми» (Kalnius 2006: 116). Зроблено висновок, що «якщо за орієнтир узяти межу між діалектами, визначену мовознавцями, то ізофона самосвідомості коливається по обидва її боки у смузі загальною шириною майже 40 км» (Kalnius 2006: 116). Територія етнічної самосвідомості Жемайтії значно скоротилася; до її периферії, що формується, входять чималі окраїни північного й південного жемайтських діалектів.

122

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Jaunųjų šiauliškių ir panevėžiškių tarminė savimonė: ribos mentaliniuose žemėlapiuose

— з околицями Рієтава, Паланги, Кретинги, Мажейкяя, Акмене, Расейняя й Таураге (Petrulis 2005: 167–168; Kalnius 2006a: 78–80).

Дослідження показали, що мову як чинник регіональної культурної ідентичності визначають і аукштайти (Savoniakaitė 2003: 121–126; 2007: 180). Варто зазначити, що локалізувати територію аукштайтської діалектної (не регіональної) самосвідомості непросто, оскільки назви діалектів, уживані в повсякденному мовленні, лише частково збігаються з назвами, запропонованими діалектологами: в обох випадках жемайтами називають групу людей, що живе на тій самій або майже тій самій території. Аукштайтами зазвичай називають лише більшість західних аукштайтів-шяуляйців і східних аукштайтів за класифікацією литовських діалектів. Мешканців решти території аукштайтського діалекту зазвичай називають дзуками й сувалкійцями (або сувалками) (Papaurelytė, Župerka 2010: 186–187).

Об’єкт цієї статті — ментальні карти діалектів, укладені учнями 9–12 класів гімназій Шяуляя й Паневежиса².

Мета — проаналізувати образи діалектів, що розкривають діалектну самосвідомість учнів із різних великих міст.

Матеріал дослідження — зібрані в межах проєкту Місце літературної мови на ментальній карті литовської мови³ анкетні дані 284⁴ учнів гімназій Шяуляя та Паневежиса, отримані під час виконання завдання з картою. У статті використано матеріали першого завдання анкети Оцінювання діалектного мовлення та літературної мови, підготовленої під час дослідження (див. рис. 1).

На карті, де позначено межі самоврядувань і більшість їхніх центрів⁵, учні мали не лише вказати, де розмовляють діалектом, а й зазначити, яким саме, та оцінити діалектне мовлення.

Перегляд анкет молодих респондентів, опитаних у межах проєкту не лише у Шяуляї й Паневежисі, а й в інших містах Литви (Кретинзі, Біржаях, Купішкісі, Мяркіні), показує, що завдання з картою всі учні виконали

²У дослідженнях перцептивної діалектології поняття ментальної карти (англ. Mental Map) позначає образ місцевості або груп місцевостей, який формується у свідомості звичайних мовців. Так розкривається просторово-мовне сприйняття пересічних членів мовної спільноти (Diercks 2002: 52; Aliūkaitė 2009: 166). Ментальну карту діалектів (англ. Mental Map of Dialects) можна визначити як суб’єктивний поділ діалектів (Inoue 1999: 161).

³Проєкт виконується за кошти Державної комісії литовської мови. Керівниця проєкту — доцентка, докторка наук Daiva Aliūkaitė.

⁴ Завдання 1 на карті не виконали, тобто жодним чином не позначили карти, 10% гімназистів міста Шяуляй і 2% гімназистів міста Паневежис.

⁵ У перцептивній діалектології, застосовуючи картографічну методику (докладніше див. Preston 1989; 1999; xxiii–xl; 1999a: 359–373), досліджуваним пропонують порожні карти (див. Evans 2002: 76–83) або карти з межами найбільших адміністративно-територіальних одиниць (див. Long 1999: 178) та позначеними великими містами (див. Dailey-O’Cain 1999: 228), щоб було легше орієнтуватися.

Straipsniai / Articles

123

LAURA GERŽOTAITĖ

ЗАВДАННЯ

1. Позначте на карті (окресліть, зафарбуйте чи в інший спосіб виділіть), де розмовляють діалектом (похилим шрифтом зазначте, яким саме діалектом, прокоментуйте його вживання — гарне воно чи негарне, правильне чи неправильне тощо)

МАЛ. 1. Перше картографічне завдання анкети

МАЛ. 2. Приклад позначених діалектних ареалів серед школярів Паневежиса (Pn_1_V10)⁸

124

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Jaunųjų šiauliškių ir panevėžiškių tarminė savimonė: ribos mentaliniuose žemėlapiuose

дуже подібно. Молоді респонденти позначали всі карти трьома способами. До першої групи належать карти, на яких позначено лише регіональні мовні ареали або зони⁶, де розмовляють діалектом. До другої групи належать карти, на яких школярі не лише позначили ареали вживання діалекту, а й якось їх назвали, наприклад: жмудський діалект, жмудини, сувалкіяни, аукштайти, дзукійський діалект тощо. Карти третьої групи вирізняються тим, що на них ареал литовської мови поділено на діалекти. Коментарі школярів виявлено до карт усіх груп. Такого поділу карт дотримуватимемося і в цій праці. Кожну з виділених груп, у цьому разі представлену даними карт школярів Шяуляя та Паневежиса, можна поділити на менші підгрупи й докладніше розглянути.

Карти з позначеними на них мовними ареалами, де розмовляють діалектом. Підкресливши, обвівши центри окремих мовних ареалів або зафарбувавши всю територію тієї чи іншої зони, де розмовляють діалектом, але не зазначивши, яким саме, карти позначили 54% школярів міста Шяуляй і 26% школярів міста Паневежис⁷ (див. мал. 2).

⁸Найбільшу частину цієї групи карт становлять такі, на яких позначені мовні зони зазвичай асоціюються або можуть асоціюватися в будь-якого мовця з певним діалектом (а часто й етнографічним регіоном).

Імовірно, школярі дуже часто, особливо у Шяуляї, вважали діалектними такі мовні осередки Західної Литви, як Плунге і Тельшяй, розташовані в ядрі ареалу жмудської етнічної самосвідомості; безсумнівно, вони мали пов’язувати їх із жмудським діалектом (або жмудським етнографічним регіоном). Крім них, імовірно, також вважали жмудськими сусідні осередки, які досить часто позначали на карті, наприклад: Мажейкяй, Кретинга, Шилале⁹.

Як показує перегляд усіх анкет, позначені місцевості, де розмовляють аукштайтськими діалектами, а також групи таких місцевостей, що утворюють суцільний ареал, у самосвідомості школярів частково або й

⁶ An. Regional Speech Zones (žr. Preston 1999: xxxiv).

⁷ Щоб не спотворювати точні дані у відсотках, карти з невиразними позначками не враховано. Вони становлять 6% усіх карт.

⁸ У статті використовуються кодові скорочення для позначення досліджуваних: Šiaul — досліджувані з гімназії Шяуляя, Pn — досліджувані з гімназії Паневежиса. Цифри, відокремлені дефісами, позначають групи школярів, які належать до різних класів. Літерами M і V зазначено стать досліджуваних. Цифри після літер позначають номери анкет.

⁹ Неможливо було точно визначити, які районні муніципалітети, де розмовляють діалектом, школярі зазначали найчастіше (тобто подати статистичні дані), через кілька елементів карти, які вводили їх в оману: місце розташування назв центрів районних муніципалітетів, наприклад, Акмене. Імовірно, школярі пов’язували цю назву не з територією муніципалітету, до якого вона належить, а з територією розташованого ближче до неї Тельшяйського районного муніципалітету. Вважаємо, що позначення школярам ускладнило й те, що на карті не зазначено центри деяких окреслених муніципалітетів, наприклад: Рієтава, Тауразького, Пакруойського, Купішкіського чи Укмергеського.

Straipsniai / Articles

125

LAURA GERŽOTAITĖ

повністю збігається з межами етнографічного регіону Аукштайтії. Тому не дивно, що з цією говіркою (тобто аукштайтською) учні обох міст мали пов’язувати місцевості, розташовані на півночі та північному сході Литви, які особливо часто позначали на картах: Пасваліс, Біржай, Паневежис, Утена, Рокишкіс, Анікщяй, Молетай та Ігналіна.

У південній і південно-західній частинах литовського мовного ареалу (див. рис. 2), як свідчать позначки учнів на картах, найчастіше говіркою розмовляють на території, що охоплює околиці Вілкавішкіса, Маріямполе, Алітуса, Лаздіяй або ще й Варени. За відсутності коментарів, тобто додаткової інформації, важко сказати, з якою говіркою (аукштайтською) чи регіоном (Дзукія або Сувалкія) могли пов’язувати центри мовних областей, що входять до згаданої території.

Ще на кількох десятках карт учні міста Шяуляй (на картах учнів Паневежиса таких позначок не зафіксовано) зазначили, що говіркою розмовляють лише на території їхнього рідного Шяуляя (тобто мовної батьківщини¹⁰) або, рідше, ще й у сусідніх околицях, наприклад на території Плунге, Тельшяй, Акмене, Кельме, Радвілішкіса. Можна припустити, що учні могли пов’язувати мовну батьківщину із подвійним діалектним вираженням — жемайтським (про це свідчить також позначення околиць Плунге й Тельшяй на захід від Шяуляя) та аукштайтським (Радвілішкіс), а не лише тому, що воно мало відрізняється від того, яким послуговуються самі. Закріпленню в їхній свідомості такого різноманітного мовного вираження з діалектного погляду могло сприяти знання, сформоване завдяки телебаченню, радіо та пресі, про те, що регіон Шяуляя не є ані цілком жемайтським, ані цілком аукштайтським.

На деяких картах (їх порівну від учнів обох міст) зазначено, що говіркою розмовляють по всій або майже по всій Литві (її відповідно обведено повністю або майже повністю) або лише у великих містах країни та їхніх околицях. Учні не ототожнили з жодною говіркою деякі області в центральній (Кедайняй, Укмерге, Йонава, Ширвінтос і Кайшядорис) або південно-східній (Швенчоніс, Вільнюс, Шальчинінкай) частинах Литви. Це можна пояснити тим, що міста, де за радянських часів будували величезні заводи союзного підпорядкування, не вважали діалектними зонами, куди працювати приїжджали не лише мешканці навколишніх міст. Південно-східна частина литовського мовного ареалу, де багато мешканців, що розмовляють іншими мовами, була порожньою навіть на картах діалектологів. Аж до початку XXI ст. питання діалектності регіонів у литовській діалектології не порушували (див. Mikulėnienė, Meiliūnaitė 2014).

Карти цієї групи коментували не дуже часто. Найбільше й досить докладно свої карти прокоментували учні Паневежиса. Можна помітити незначні відмінності між поглядами учнів із різних міст. На картах учнів Шяуляя переважають позитивні, здебільшого узагальнювальні коментарі,

¹⁰ An. Linguistic Homeland (žr. Diercks 2002: 51).

126

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Jaunųjų šiauliškių ir panevėžiškių tarminė savimonė: ribos mentaliniuose žemėlapiuose

наприклад: «Усі говірки гарні, бо це спадщина. Усі вони своєрідні й відрізняються від літературної мови» (Šiaul_1(2)_M13), «Я позитивно оцінюю всі говірки. Кожна людина унікальна, і її говірка її прикрашає» (Šiaul_2(2)_M16), «Усі говірки різні й по-своєму цікаві» (Šiaul_2(2)_M13). Крім того, за словами учнів міста Шяуляй, на території жемайтської говірки, а також у жемайтських, хоча й не названих, мовних областях говорять не дуже зрозуміло й неправильно, але гарно: «Жемайтська говірка для мене по-своєму гарна, хоча й не дуже правильна» (Šiaul_1(2)_M11), «Мову жемайтів вважаю складною, „спотвореною“, але гарною. А ми, шяуляйці, говоримо зі „зрізаними закінченнями“» (Šiaul_3(3)_V16), «[Мажейкяй, Плунге, Тельшяй] гарна, неправильна»¹¹.

На берегах карт учнів Паневежиса переважають коментарі, записані для окремих областей. Діалектність оцінюють не лише за критеріями «гарно чи негарно», «правильно чи неправильно», а й «зрозуміло чи незрозуміло», «смішно», «цікаво», «дивно»: «[Шяуляй] гарна», «[Паневежис] смішна», «[Утена] негарна, неправильна», «[Каунас] гарна, правильна» (Pn_1_M20), «[Ріетавас] дуже гарна, неправильна», «[Паневежис] говірка смішна, дратує вуха, неправильна» (Pn_1_M19). Лише на кількох картах зазначено, що мова в околицях Паневежиса, тобто мовної рідні, неправильна (Pn_1_V10, Pn_1_M19).

Варто зазначити, що неправильність жемайтської говірки у свідомості учнів обох міст асоціюється з незрозумілістю (див. також Aliūkaitė, Švarcienė 2009: 269), проте не пояснюється докладніше, у чому саме вона полягає. Неправильність аукштайтської говірки обґрунтовують мовними причинами, насамперед «зрізаними» або, як стверджується, «відкушеними» закінченнями.

Карти з позначеними та названими з погляду діалекту територіями.

Від карт першої групи карти другої групи відрізняються тим, що на них учні (Шяуляй — 18%, Паневежис — 38%) також написали, яким діалектом розмовляють у виділених ними мовних регіонах (див. рис. 3).

Тут, як і на картах першої групи, здебільшого позначені (це відображено в анкетах учнів із Шяуляя) центри мовних територій Західної Литви, які досить легко пов’язати з жмудським діалектом: Плунге, Тельшяй, Кретинга та інші. За їхніми словами, у Шяуляї, тобто у місцевості, де поширене мовне споріднення, розмовляють аукштайтським діалектом. Такі установки учнів, як-от «шяуляйський діалект гарний» (Šiaul_1(2)_M07), «гарний, бо я сама ним розмовляю» (Šiaul_3(3)_M06), свідчать, що так званий комплекс меншовартості діалекту¹² їм не властивий, досліджувані почуваються мовно впевнено. Однак

¹¹ Коментарі учнів — те, що є правильним, не обов’язково оцінюється позитивно, — підтверджують спостереження Фуміо Іноуе, отримані в результаті дослідження діалектних уявлень респондентів із Великої Британії (Inoue 1999: 152).

¹² An. Dialect (inferiority) Complex (žr. Inoue 1999: 148).

Straipsniai / Articles

127

L A U R A G E R Ž O T A I T Ė

РИС. 3. Приклад територій, позначених на картах і пов’язаних із діалектом (Pn_1_M06)

ставлення до рідних околиць рідко висловлювалося на картах учнів обох міст. Важко сказати, чи підтвердилося б це спостереження, якби їх було більше.

Типові аукштайтські мовні зони частіше позначали учні міста Паневежиса. На їхніх картах часто виділено й територію рідних околиць Паневежиса. Учні оцінюють уживану там місцеву говірку в дещо ширшому контексті, що охоплює території сусідніх говірок: наприклад, аукштайтський діалект, яким розмовляють у Пасвалісі та Паневежисі, для них «негарний, неправильний, із відсіченими закінченнями» (Pn_1_M57), а діалект, яким розмовляють у Радвілішкісі, Паневежисі, Анікщяї та Утені, — «дуже гарний, мені подобається» (Pn_1_M57). Крім Паневежиса, аукштайтськими названо також центри кількох інших регіонів — Біржая, Пасваліса й Анікщяя.

На решті території литовської мови розмовляють уже не аукштайтським діалектом, а, як видно з коментарів учнів, діалектами сувалкійців і дзуків, виокремленими за етнографічним принципом. За даними учнів, сувалкійським діалектом розмовляють переважно в околицях Казлу-Руди, Маріямполе та Вілкавишкіса, а дзукійським — в околицях Варени й Алітуса, що розташовані в ядрі культурного регіону Дзукія (Ragauskaitė, Daugirdas 2010–2011: 23).

Варто зазначити, що значну частину карт, віднесених до розглядуваної групи, учні позначили дуже нечітко. На деяких картах, на яких досить чітко

128

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a LXXIV

Діалектна самосвідомість молодих шяуляйців і паневежців: межі на ментальних картах

РИС. 4. Приклад території, позначеної на карті та (не)віднесеної до діалектів (Pn_1_M83)

позначено діалектні ареали й точно їх названо, завжди залишаються й такі, про які або біля яких нічого не написано (див. рис. 4).

На інших картах переважно паневежські школярі різними способами виокремлювали мовні регіони, у яких, на їхню думку, говорять діалектами; на краях карт вони зазвичай описували свій діалект так: «на північному сході Литви говорять аукштайтською. На північному заході — жемайтською» (Šiaul_2(2)_M02, Pn_1_M15) (див. рис. 5).

На самих картах (див. рис. 5) зафарбовані території, віднесені до того чи іншого діалекту, часто не мають чітких меж. З таких карт важко зрозуміти, де проходить уявна межа між північним заходом (тобто жемайтами) та сходом (тобто аукштайтами), тому складно судити про усвідомлену школярами діалектну належність деяких мовних ареалів, а отже, і про діалектну самосвідомість школярів.

Карти першої, а особливо другої групи (навіть нечітко позначені) свідчать, що у свідомості школярів досить міцно закріпилася не лише двочленна (жемайтська й аукштайтська), а й чотиричленна система діалектів, сформована на етнографічній основі: жемайти, аукштайти, дзуки, сувалки (сувалкиці) (див. рис. 6).¹³

¹³ Такі самі результати отримано під час дослідження настанов молодих жемайтів, а також студентів із різних міст (Aliūkaitė 2011: 211; 2013: 12).

Straipsniai / Articles

129

LAURA GERŽOTAITĖ

РИС. 5. Приклад території, нечітко позначеної на карті та віднесеної до діалектів (Pn_1_M37)

Вона переважає на картах школярів старших класів гімназій обох міст¹⁴. Лише на кількох із них (Pn_1_M30, Pn_1_M31) зазначено, що південна й південно-західна частини литовського мовного ареалу з діалектного погляду також є аукштайтськими.

Лише один школяр знає, що з етнографічного погляду литовський мовний ареал поділяється не на чотири, а на п’ять регіонів¹⁵. На наявних картах зона, що припадає на південну частину згаданого п’ятого регіону, тобто Малої Литви,

¹⁴ Результати опитування, проведеного 2010 року під час підготовчої роботи до проєкту «Литовська мова: ідеали, ідеології та злами ідентичності», показали, що у свідомості пересічних мовців двочленна класифікація діалектів литовської мови дедалі частіше доповнюється двома членами: дзукським і сувалкським діалектами. Вважається, що така класифікація, з одного боку, певною мірою відображає знання про поділ литовського мовного ареалу на регіони, а з іншого — не всі діалектні особливості, на основі яких розмежовують литовські діалекти, є однаковими для кожного мовця. Функцію розрізнювальних ознак можуть виконувати й ті особливості, які зазвичай такої функції не мають, наприклад так зване дзукання (Aliūkaitė 2013: 22). Таку чотиричленну систему діалектів запроваджено для обговорення результатів аналізу литовських діалектів у містах Литви (докладніше див. Ramonienė, Krupickaitė 2013: 16–17, 40–53; Krupickaitė, Baranauskienė 2013: 40–51).

¹⁵ Шилутський район ще віднесено до регіону Малої Литви на одній карті школяра з Паневежиса, що належить до третьої групи (Pn_1_V21).

130

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Діалектна самосвідомість молодих шяуляйців і паневежців: межі на ментальних картах

6 РИС. Литовські діалекти з погляду школярів (Šiaul_1(2)_M25)

наприклад, частину околиць Юрбарка школярі частіше називали аукштайтською (сувалкійською), рідше — жемайтською або взагалі не позначали й не коментували. Варто додати, що хоча з діалектологічного погляду такий поділ неточний, однак, як стверджує Aliūkaitė (2011: 211), у дослідженнях перцептивної діалектології «межі мовного чуття», що позначають межі діалектів на когнітивній карті, рідко відповідають межам «мовної дійсності».

З деяких карт цієї групи (їх небагато) видно, що не всі школярі взагалі усвідомлюють, як розташовані діалекти чи навіть регіони, на основі яких майже всі вони поділяють Литву на чотири діалектні ареали. Плутанину між сусідніми західною та південною аукштайтськими областями, або ж з етнографічного погляду окремими сувалкійською та дзукійською областями, можна зрозуміти. Важко знайти пояснення тому, чому південною аукштайтською говіркою, або дзукійською, розмовляють у північній частині жемайтського діалекту, тобто в його ядрі, а жемайтською — на східній околиці Литви. Отже, у самосвідомості деяких молодих шяуляйців і паневежців сформувалися неточні або нечіткі уявлення не лише про межі діалектів, розглянуті в цій статті, а й про межі етнографічних регіонів.

Коментарі школярів на берегах карт лише доповнюють інформацію, що міститься на самих картах. Школярі з Шяуляя назвали жемайтськими

Straipsniai / Articles

131

LAURA GERŽOTAITĖ

і оцінили (як гарні чи негарні, правильні чи неправильні) мовні ареали, позначені в північно-західній частині Литви, щодо належності яких сумнівів не виникало. У північній і північно-східній частинах позначені ними зони на цих картах переважно лише оцінювали. Їхню діалектну (тобто аукштайтську) належність указували дуже рідко. Школярі з Паневежиса позначали, називали й оцінювали ареали, розташовані в межах обох діалектів.

Варто додати, що із зауваг шяуляйських гімназистів на картах цієї групи простежується досить прихильне ставлення до жемайтського діалекту. У більшості випадків він ані зрозумілий, ані гарний, проте «по-своєму цікавий» (Šiaul_1(2)_M25). Для школярів із Паневежиса жемайтський діалект часто не лише «гарний і цікавий» (Pn_1_M38), «[...] гарно звучить, дуже самобутній [...]» (Pn_1_M41), а й «[...] особливий» (Pn_1_M05).

Відомо, що одним із найважливіших чинників привабливості діалекту є його відповідність так званій стандартній мові, уживаній на телебаченні й радіо (Aliūkaitė 2011: 211). З поглядів школярів, більшість із яких у своїх анкетах стверджує, що володіє шяуляйським або аукштайтським і, рідше, жемайтським діалектом, видно, що жемайтський діалект, хоч і не відповідає цьому критерію, дуже прихильно оцінюється школярами й має неабиякий престиж.

Школярі обох міст подібним чином оцінювали й аукштайтський діалект. На відміну від жемайтського, він «[...] простий, звичний діалект» (Pn_1_V41), «[...] дуже знайомий» (Pn_1_M29), тобто зрозумілий, однак у деяких конкретних мовних ареалах, наприклад біля Біржая й Рокишкіса, — «[...] грубуватий, різкий» (Pn_1_M18), біля Паневежиса — «[...] сільський [...]» (Pn_1_M10), біля Анікщяя — «[...] дивний» (Pn_1_M08).

Дослідження, проведене Довіле Крупіцкайте та Вікторією Баранаускене в містах Литви, показало, що мешканці великих міст вважали найпрестижнішим і найзвичнішим не жемайтський, а аукштайтський діалект (Krupickaitė, Baranauskienė 2013: 43). Варто додати, що респонденти виокремили й жемайтський діалект, який, як стверджується, конкурує із сувалкійським.

Карти, на яких (досить) чітко позначено межу між жемайтським та аукштайтським діалектами. Територію литовської мови на діалекти поділили 28% гімназистів міста Шяуляй і 36% гімназистів міста Паневежис¹⁶.

Щоб оглянути співвідношення між межею розмежування діалектів (регіонів) і межею самосвідомості школярів, наявні карти зіставлено з картою литовських діалектів (див. рис. 7).

¹⁶ Щоб не спотворювати точні відсоткові дані, нечітко позначені карти не включено. Вони становлять 3 відсотки всіх карт.

132

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Діалектна самосвідомість молодих шяуляйців і паневежців: межі на ментальних картах

РИС. 7. Приклад позначення литовських діалектів і їхніх меж на учнівських картах (Pn_1_V58)¹⁷

На картах багатьох учнів (див. приклад такого позначення на рис. 7) межа діалектів жемайтського й аукштайтського до околиць Кельме чи Расейняй відповідає тій, яку вказують діалектологи. Якщо рухатися на південь, ареал жемайтського діалекту на картах часто дещо зменшується: до нього не потрапляють невеликі частини околиць Расейняй і Юрбаркаса, які мовознавці зазвичай вважають жемайтськими. На крайньому півдні учні дуже часто дещо розширюють ареал цього діалекту, зараховуючи до нього аукштайтську зону Пагегяя.

Фіксація на картах мовних зон, позначених на межі двох діалектів або трохи віддалених від неї в обидва боки (а отже, визнаних діалектними), засвідчує, що об’єктивні (окреслені мовознавцями за мовними ознаками) і суб’єктивні (наявні у самосвідомості звичайних мовців) межі діалектів дещо різняться¹⁸ (див. таблицю).

¹⁷ На карті приблизну межу жемайтського й аукштайтського діалектів позначено чорною пунктирною лінією (див. LKA I, карту № 1).

¹⁸ Проведені дослідження засвідчили, що межу жемайтського й аукштайтського діалектів добре знають мешканці найбільших міст Литви (Krupickaitė, Baranauskienė 2013: 40–53).

Straipsniai / Articles

133

LAURA GERŽOTAITĖ

ТАБЛИЦЯ. Східна межа жемайтського діалекту з погляду учнів Шяуляя й Паневежиса¹⁹

Мовні зони; Ж+A²⁰; Ж+A²; Ж+S?; Ж+?; Ж; Ж?; A; A?; S+?;? (?+?); S; M¹; Шяуляй; Пакруоїс; Шилале; Кельме; Радвілішкіс; Расейняй; Юрбаркас; Таураге; Пагегяй; Шилуте; Мажейкяй; Акмяне; Йонішкіс; Тельшяй

134

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Jaunųjų šiauliškių ir panevėžiškių tarminė savimonė: ribos mentaliniuose žemėlapiuose

Значна частина школярів міста Шяуляй (див. таблицю) проводила північну межу між двома говорами на стику околиць Акмене та Йонішкіса. Отже, зону Акмене або її частину вони зарахували до жемайтського говору.

Школярі міста Паневежис часто пересували цю межу ще далі на схід, зараховуючи до ареалу жемайтського говору не лише околиці Акмене, а й околиці Йонішкіса та Радвілішкіса або їхні частини, які мовознавці вважають аукштайтськими (див. таблицю).

Приблизно посередині регіону Шяуляй (див. рис. 8) межу між говорами дещо частіше проводили лише школярі з Шяуляя.

Посередині цієї території жемайтський та аукштайтський говори розмежували лише кілька школярів із Паневежиса. На картах, віднесених до розглядуваної групи, майже всі школярі з Паневежиса вважали територію Шяуляя жемайтською (див. рис. 9).

Діалектна належність зони Кельме видалася школярам обох міст досить очевидною. Майже всі юні паневежці та значна частина шяуляйців зазначили, що там розмовляють жемайтською. На картах кількох опитаних у місті Шяуляй (як і в працях із діалектології), на відміну від карт респондентів із Паневежиса, біля зони Кельме проведено межу не одного, а двох говорів — жемайтського й аукштайтського.

Регіон Расейняй, як видно з карт молоді міста Шяуляй, лише умовно можна зарахувати до ареалу жемайтського говору. Подібні результати отримано після систематизації даних із карт школярів Паневежиса.

Школярі зі Шяуляя дуже часто зовсім не позначали територію Юрбарка. Гімназисти з Паневежиса зарахували територію муніципалітету Юрбаркас до жемайтського говору.

Школярам обох міст було складно вказати діалектну належність території Пагегяй (у діалектології її вважають територією каунасців західноаукштайтського говору). Більшість молоді зі Шяуляя не змогла пов’язати цю зону з конкретним говором. Решта вважала її жемайтською. Майже всі школярі з Паневежиса, зокрема й ті, хто доволі точно розрізняв жемайтців та аукштайтців, вказали аукштайтську з погляду діалекту територію Пагегяй як жемайтську.

Майже одностайно юні шяуляйці та паневежці зарахували територію Шилале, як і Шилуте, до жемайтського говору.

¹⁹ У діалектології через ці населені пункти, виділені в таблиці жирним шрифтом, позначають межу між жемайтським та аукштайтським говорами (див. LKA I, карту № 1).

²⁰ У таблиці наведено такі скорочення діалектних (етнографічних) одиниць, зазначених молодими респондентами: Ж — жемайтський говір, А — аукштайтський говір, С — сувалкійський говір, МЛ — Мала Литва. Знаком питання позначено мовні території, які школярі зазначили як діалектні, але не пов’язали з жодним говором. Для розрізнення відповідей респондентів зі Шяуляя та Паневежиса використано скорочення назв їхніх міст: Šl і Pn.

²¹ У дужках зазначено кількість уживань.

Straipsniai / Articles

135

LAURA GERŽOTAITĖ

8 РИС. Діалектна належність прикордонних територій на думку школярів Шяуляя

136

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Діалектна самосвідомість молодих шяуляйців і паневежців: межі на ментальних картах

9 РИС. Діалектна належність прикордонних територій на думку школярів Паневежиса

Straipsniai / Articles

137

LAURA GERŽOTAITĖ

Зі сказаного вище стає зрозуміло, що на картах деяких молодих шяуляйців і паневежців уявлення про географічні межі жемайтського діалекту дуже різняться: на одних картах межу території жемайтського діалекту незначно або дещо далі пересунуто на схід, на інших — цю територію значно звужено на заході.

Учасникам дослідження було складно окреслити ареал аукштайтського діалекту. Школярі, як видно з карт і їхніх коментарів, виділяють лише аукштайтську територію північної та північно-східної Литви (тобто майже всю етнографічну Аукштайтію), де, як зазначається, частіше розмовляють аукштайтським, значно рідше — північним аукштайтським і східним аукштайтським діалектами (див. рис. 7). Дуже подібно ареал аукштайтського діалекту окреслено і на картах школярів, опитаних під час дослідження, проведеного в інших містах Литви.

Дуже рідко школярі Шяуляя й Паневежиса, а також інших міст зазначали, що в південно-західній частині Литви також розмовляють аукштайтським діалектом (Šiaul_2(3)_V08, Šiaul_2(3)_V10). Найпоширеніші назви південно-західної частини литовського мовного ареалу — cyvalkų tarmė (Šiaul_2(2)_M08), suvalkai (Šiaul_2(3)_M04), suvalkietiška (Pn_1_M01), suvalkiečių (Pn_1_M42). Це, за словами Рими Бакшене (Bakšienė 2015: 8), свідчить про те, що «з погляду пересічного мовця, сувалкійців слід вважати окремою термінологічною одиницею; у самосвідомості пересічного мовця не прийнято зараховувати їх до аукштайтів».

Окремою термінологічною одиницею слід вважати і дзуків, або ж, з погляду термінології, південних аукштайтів; їхню територію школярі на картах окреслювали окремо або разом із територією згаданих сувалкійців. Молоді учасники опитування особливо часто плутали ці дві території²². Деякі школярі з інших міст, наприклад ті, хто представляв гімназії Біржая й був опитаний у межах проєкту, як видно з їхніх карт, просто написали, що не знають, яким діалектом розмовляють на цій території, або взагалі не позначили її.

Поодинокі коментарі школярів Шяуляя на краях карт (нагадаємо, що до цієї групи можна було зарахувати дуже мало карт) щодо діалектів не відрізняються від приписок школярів-шяуляйців на картах другої групи. Жемайтський діалект для них — «дуже гарний, звісно, важкий для розуміння, але справжній (неправильний)» (Šiaul_2(3)_M07). Аукштайтський діалект, особливо це видно з поглядів гімназистів Паневежиса, є рідним, тому найгарнішим, найближчим («Східний аукштайтський діалект. Він мені найближчий» (Pn_1_V53)), найзрозумілішим («[...] мені найкраще зрозуміла мова людей з Аукштайтії» (Pn_1_M80), «На мою думку, аукштайтський діалект — найзрозуміліший» (Pn_1_V22)) і найправильнішим, бо «[...] найбільше нагадує літературну мову» (Pn_1_M52).

²² Подібних результатів дійшов Жільвітіс Шакніс: представникам молодого покоління було особливо складно окреслити межі регіону Дзукія (Šaknys 2012: 135).

138

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Jaunųjų šiauliškių ir panevėžiškių tarminė savimonė: ribos mentaliniuose žemėlapiuose

ВИСНОВКИ

За результатами аналізу даних, зібраних на підставі картографічного завдання, виконаного учнями старших класів гімназій у містах Шяуляй і Паневежис, у багатьох випадках дійшли тих самих висновків, що й у дослідженнях, уже проведених за принципами перцептивної діалектології.

Більшість молодих мовців доволі точно позначила на карті й назвала переважно безсумнівні, прототипні ареали жемайтських і аукштайтських говірок. У значній частині карт зазначено, що діалектом розмовляють лише в рідних місцевостях або ще й у прилеглих до них околицях.

На противагу твердженням етнологічних досліджень, учням доволі добре відома система литовських говірок — аукштайтських і жемайтських: проведена в діалектології межа між ними значною мірою збігається з ізоглосами сприйняття молодих респондентів, відображеними на картах.

До ареалу аукштайтської говірки, сформованого у самосвідомості молодих шяуляйців і паневежців, входять лише західні аукштайтці-шяуляйці, виділені за діалектологічною класифікацією, та частина східних аукштайтців. Решту литовського мовного ареалу, яку не пов’язують з аукштайтською говіркою, називають назвами етнографічних регіонів — сувалкійців (або сувалківців) і дзуків.

LITERATŪRA

Aliūkaitė Daiva 2007: Tarminio kalbėjimo estetinė vertė: nuostatų tyrimas. – Tekstai ir kontekstai 1, 211–223.

Aliūkaitė Daiva 2008: Tarminio kalbėjimo suprantamumas: apriorinės eilinių kalbos bendruomenės narių nuostatos. – Lietuvių kalba 2. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/4/4.

Aliūkaitė Daiva 2009: Perceptyviniai dialektų tyrimai: mentalinis žemėlapis. – Respectus Philologicus 15(20), 164–179.

Aliūkaitė Daiva 2011: Jaunųjų žemaičių raiškos idealai: sąmoningosios nuostatos. – Respectus Philologicus 20(25), 209–220.

Aliūkaitė Daiva 2013: Horizontalusis ir vertikalusis kalbos kontinuumo skaidumas: XXI amžiaus kalbėjimo variantai paprastojo kalbos vertintojo požiūriu. – Taikomoji kalbotyra 2. Prieiga internete: http://taikomojiikalbotyra.lt/lt/2013/03/horizontalusis-ir-vertikalusis-kalbos-kontinuumo-skaidumas-xxi-amziaus-kalbejimo-variantai-paprastojo-kalbos-vertintojo-poziuriu.

Straipsniai / Articles

139

LAURA GERŽOTAITĖ

Aliūkaitė Daiva, Merkytė Erika 2009: Sociolingvistinis terminų kodų taisyklingumo tyrimas. – Kalbos kultūra 82, 259–274.

Bakšienė Rima 2015: Terminio kalbėjimo savivertė ir gyvybingumas: XXI a. pradžios Šakių ir Jurbarko šnektos. – Lietuvių kalba 9. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/viewFile/172/140.

Dailey-O’Cain Jennifer 1999: The Perception of Post-Unification German Regional Speech. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. by Dennis R. Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 227–242.

Diercks Willy 2002: Mental Maps. Linguistic-Geographic Concepts. – Handbook of Perceptual Dialectology 2, ed. by Daniel Long, Dennis R. Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 51–70.

Evans Betsy 2002: Attitudes of Montreal Students towards Varieties of French. – Handbook of Perceptual Dialectology 2, ed. by Daniel Long, Dennis R. Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 71–93.

Inoue Fumio 1999: Subjective Dialect Division in Great Britain. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. by Dennis R. Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 161–176.

Inoue Fumio 1999a: Classification of Dialects by Image. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. by Dennis R. Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 147–159.

Kalnius Petras 2006: Aukštaitijos ir Žemaitijos paribio vietinių gyventojų savimonė. – Lietuvos etnologija 6(15), 95–121.

Kalnius Petras 2006a: Aukštaitiškumas lietuviškosios tapatybės kontekste. – Aukštaičių tapatumo paieškos, sud. Vitalija Vasiliauskienė. Kaunas: Žiemgalos leidykla, 66–88.

Krupickaitė Dovilė, Baranauskienė Viktorija 2013: Regioniniai kalbų vartojimo Lietuvos miestuose ypatumai. – Miestai ir kalbos 2. Sociolingvistinis Lietuvos žemėlapis, sud. Meilutė Ramonienė. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 9–20.

LKA I – Lietuvių kalbos atlasas 1. Leksika, ats. red. Kazys Morkūnas. Vilnius: Moks-las, 1977.

Long Daniel 1999: Geographical Perception of Japanese Dialect Regions. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. by Dennis R. Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 177–198.

140

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Jaunųjų šiauliškių ir panevėžiškių tarminė savimonė: ribos mentaliniuose žemėlapiuose

Mikulėnienė Danguolė, sud. ir aut., Meiliūnaitė Violeta, sud. ir aut. 2014: XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai). Vilnius: Briedis.

Papaurelytė Silvija, Župerka Kazimieras 2010: Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje. – Kalbos kultūra 83, 185–201.

Petrulis Valdas 2005: Žemaitijos etninės savimonės regiono erdvinė struktūra. – Geografijos metraštis 38(1), 163–175.

Preston Dennis 1989: Perceptual Dialectology: Nonlinguists’ Views of Areal Linguistics. Dordrecht: Foris.

Preston Dennis 1999: Introduction. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. by Dennis R. Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, xxiii–xl.

Preston Dennis 1999a: A Language Attitude Approach to the Perception of Regional Variety. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. by Daniel Long, Dennis R. Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 359–373.

Ragauskaitė Alma, Daugirdas Vidmantas 2010–2011: Dzūkijos kultūrinis regionas. – Annales Geographicae 43–44, 16–28.

Ramonienė Meilutė, Krupickaitė Dovilė 2013: Įvadas. Miestai ir sociolingvistika. – Miestai ir kalbos 2. Sociolingvistinis Lietuvos žemėlapis, sud. Meilutė Ramonienė. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 9–20.

Savoniakaitė Vida 2003: Aukštaičiai apie savo tradicinę kultūrą. – Tautosakos darbai 18(25), 120–133.

Savoniakaitė Vida 2007: Bendra, bet sava: apie šiuolaikinius aukštaičius. – Lietuvos kultūra. Aukštaitijos papročiai, sud. Rasa Paukštytė-Šaknienė, Vida Savoniakaitė, Žilvytis Šaknys, Irma Šidiškienė. Vilnius: LII leidykla, 120–133.

Šaknys Žilvytis 2012: Etnografiniai regionai Lietuvoje: šiuolaikinio jaunimo požiūris. – Tautosakos darbai 43, 126–142.

Straipsniai / Articles

141

LAURA GERŽOTAITĖ

Dialectal Self-awareness of the Young Inhabitants of Šiauliai and Panevėžys: Borders in Mental Maps

SUMMARY

The dialectal images that reveal the dialectal self-awareness of the schoolchildren of two cities – Šiauliai and Panevėžys – are discussed in the article. A questionnaire designed according to the principles of sociolinguistics, dialectology and perceptive dialectology served as a research tool. The data collected according to the first task in the questionnaire – the mental map – were drawn on in this work. Most attention was devoted to the analysis of the subjective maps (existing only in the self-awareness of the ordinary language user), which revealed the Lithuanian dialectal classification.

The analysis of the data of the task of the map collected in the cities of Šiauliai and Panevėžys in most cases led to the same conclusions which had already been drawn when employing the methods of perceptive dialectology.

In the given map most young language users rather precisely marked and named the areas of the prototypical Samogitian and Aukštaitian dialects, which raised no doubts. It was pointed out in the greater part of the maps that the dialects were only spoken in native areas or also in the surrounding environs. The schoolchildren were a little more in favour of the not very regular but beautiful dialect of the Samogitian dialectal area or the dialect of the neighbouring Šiauliai region.

Contrary to some ethnologists’ research, the analysis of the data gathered in border towns demonstrated that the schoolchildren are rather well aware of the border between the Lithuanian dialects – Samogitian and Aukštaitian – drawn in dialectology. Nevertheless, the binary classification of Lithuanian dialects given by dialectologists and the one existing in the self-awareness of the nave language user is different. In the self-awareness of the young responders the language area attributed to the Aukštaitian dialect encompasses one-third of the area of this dialect only. Quite a large area of the rest of the Southern and South-western dialectological Aukštaitian is comprised of the people of Suvalkija and Dzūkija who are considered dialectal units by ordinary language users.

Įteikta 2016 m. sausio 8 d.

LAURA GERŽOTAITĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308, Vilnius, Lietuva

[email protected]

142

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV