JINA ŠVABARYTĖ-VALUŽIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: аналіз діалектів писемних джерел, діалектна лексикографія та лексикологія, соціолінгвістика, синтаксис.

МЕЖІ ГОВОРУ ЖАГАРЕ

Межі місцевого говору Жагаре

АНОТАЦІЯ

У статті вперше окреслено межі говору Жагаре, розташованого в північно-західній частині піддіалекту західноаукштайтської шяуляйської говірки. Нагадано про культурне й економічне минуле Жагаре та її околиць, яке вплинуло на формування соціальних мереж і мовної ідентичності жителів цього регіону. На основі діалектних записів говору Жагаре висвітлено мовні установки респондентів і зміну їхньої самосвідомості.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: західноаукштайтська шяуляйська говірка, межі говору Жагаре, ізоглоса, мовна ідентичність.

АНОТАЦІЯ

У статті вперше зроблено спробу визначити межі жагарської говірки, розташованої на північному заході шяуляйського піддіалекту західноаукштайтського діалекту. У ній згадується культурне й економічне минуле Жагаре та її околиць, яке вплинуло на формування соціальних мереж і мовної ідентичності мешканців регіону. На основі діалектних записів жагарської говірки у статті висвітлено мовні настанови респондентів та еволюцію їхньої ідентичності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: шяуляйський піддіалект західноаукштайтського діалекту, межі жагарської говірки, ізоглоса, мовна ідентичність.

ВСТУП

Жагаре — центр говірки, розташований безпосередньо біля латвійського кордону, майже за 26 кілометрів на північний захід від Йонішкіса; це місто з самобутнім етнічним складом та історією. Річка Швете, що протікає через Жагаре, розділяє дві частини, розташовані по обидва її береги

Straipsniai / Articles

135

JANINA ŠVAMBAR YTĖ-VALUŽIENĖ

Жагаре. На лівому березі розташована Стара Жагаре, а на правому — Нова Жагаре. Місто лежить на перехресті доріг до Нової Акмене, Йонішкіса та Єлгави. Частина Старої Жагаре є пам’яткою містобудування. Мережа вулиць охороняється державою, як і план площі Нової Жагаре. Частини міста мають прямокутне планування і сформувалися в першій половині XVI століття. В історичних джерелах, як зазначено в енциклопедіях, Жагаре (Sagera) згадується від 1253 (або 1254) року. Наприкінці XIII століття, під час земгальського повстання, Жагаре була повністю знищена мечоносцями. В історичних джерелах місто знову згадується від 1473 року. За часів Вітовта Великого в Жагаре навіть була митниця, що збирала мито на сіль.

У Старій Жагаре маєток відомий від 1490 року. У цій частині міста від 1495 року проводили великі ярмарки. Адже 16 липня 1495 року великий князь Литовський Олександр надав право проводити в Жагаре ярмарки й торгівлю, відкривати корчми та розвивати ремесла. У 1499 році навпроти ринку збудували церкву. У 1495–1797 роках у Старій Жагаре діяла митниця.

Нова Жагаре на правому березі Швете виникла у XVI столітті, а від 1547 року її почали називати містечком. У XVI столітті в Новій Жагаре збудували церкву, а від 1600 року при церкві заснували парафіяльну школу. У XVII–XIX століттях виник маєток Наришкю, донині збереглися палац, кінний завод, манеж, службові будівлі маєтку та парк.

Стара й Нова Жагаре потрапили до атласу Російської імперії. На карті Ковенської губернії їх позначено безпосередньо на кордоні (див. карту²).

Обидві частини — Стара й Нова, що нині утворюють Жагаре, — часто потерпали від пожеж. І Стара, і Нова Жагаре дуже постраждали під час Північних воєн⁴.

Для душпастирської діяльності в Жагаре було збудовано чотири церкви різних конфесій. Окрім двох католицьких церков, у 1849 і 1850 роках почала діяти євангелічно-лютеранська церква, а в 1894 році з’явилася й православна церква.

У Жагаре були державні й приватні школи, видавалася преса різними мовами. Від 1865 року (окрім парафіяльної школи) було засновано державну школу⁵. Діяли дві єврейські школи. Від 1909 до 1915 року існувала приватна торговельна школа.

¹ Докладніше див.: TLE IV 627–628; https://www.vle.lt/Straipsnis/zagare-110520.

² Карту взято з https://www.runivers.ru/maps/podr/las/30/.

³ Стара Жагаре потерпала від пожеж у 1712, 1717, 1775, 1784 і 1902 роках. Нова Жагаре зазнавала пожеж у 1635, 1649, 1656, 1710, 1757, 1758, 1775, 1776, 1805, 181, 1909 і 1911 роках.

⁴ Найбільше Жагаре постраждала в середині XVII століття та на початку XVII століття.

⁵ Утримувана державою та владою.

136

Acta Linguistica Lithuanica LXXVII

Межі Жагарської говірки

1906 року відкрито міську школу. З 1907 року почала працювати латиська школа. 1909 року засновано державну школу для дівчат. 1909 року відкрито друкарню⁶.

Наприкінці XVIII століття Жагаре, що стрімко зростала, стала найважливішим торговельним центром Північної Литви, куди приїжджали купці не лише з різних місцевостей Литви, а й із Росії, Польщі, Англії та Німеччини. У 1897–1899 роках у Жагаре було 820 ремісників і 171 торговельне підприємство. Будівлі старого міста Жагаре, що збереглися донині, у яких мешкали відомі на той час люди або розташовувалися заклади культури й освіти, торговельні підприємства, млини, вовняні, шкіряні та свічкові фабрики, зберігають пам’ять про багатовікову історію. У різних будівлях працювали й інші ремісники: шкіряники, шевці, золотарі, ковалі, кравці, в’язальники, гончарі, мулярі, колісники, бондарі, ткачі, кушніри, цирульники та ін. У XIX столітті почали з’являтися й інші промислові підприємства. Було засновано ґудзикові майстерні та миловарню. Тоді в Жагаре й пізніше проживало 730 ремісників, діяли 6 фабрик, 3 млини та 104 крамниці. На ярмарки приїжджали купці з Англії, Росії та Німеччини. Жагаре було також найбільшим центром контрабанди в Північній Литві. Усі ці історичні факти згадуються з метою висвітлити мовну самосвідомість та визначити економічні й торговельні мережі.

⁶ Детальніше див.: TLE IV 628; https://www.vle.lt/Straipsnis/zagare-110520.

Straipsniai / Articles

137

J A N I N A Š V A M B A R Y T Ė - V A L U Ž I E N Ė

М А Т Е Р І А Л И, М Е Т А, М Е Т О Д И Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я

В Архіві діалектів Інституту литовської мови (LKĮ TA) зберігається чимало записів із Жагаре та її околиць. Досліджувані діалектні записи охоплюють 1998–2003 роки.⁷ Опитано респондентів найстаршого покоління, народжених у 1901–1936 роках. Записи робили як мовознавці (№ 15), так і студенти литуаністичних студій (№ 16, 18, 19, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29), а також школярі під керівництвом учителів (№ 239, 240, 241).⁸ З оповідей постають не лише життя респондентів, історичні потрясіння й перевороти, катаклізми Першої та Другої світових воєн, а й культурне, соціальне та економічне життя Жагаре, що дає змогу побачити мовні настанови респондентів і напрями соціальних мереж.⁹

Зазначимо, що діалектологи помічали окремі поодинокі явища в діалектному мовленні (шлеюватість (про це писали Алдона Йонайтене, Alekas Girdenis, Juozas Pabrėža, Aušra Kaikarytė), випадки жемайтійського наголошування (Pabrėža), перцієнтив (Girdenis, Genovaitė Kačiuskienė) тощо), які авторка докладніше й ґрунтовніше висвітлить, описуючи Жагарську говірку в наступних статтях. Крім того, дослідники литовських діалектів проводять за межами Жагарської та Скайстгіриської говірок дві ізоглоси. Перша — рефлекс ē після твердого l — a, ę. За нею проходить друга ізоглоса рефлексів наголошених у корені ē, o, y, ū.

Оскільки Жагарську говірку ще не досліджено широко й ґрунтовно, першою поставленою метою є визначити її межі. Для цього окреслено такі завдання: ознайомитися з історичною, релігійною та культурною спадщиною Жагаре, яка могла вплинути на мовний розвиток говірки; прослухавши записи, виявити мовні й культурні погляди респондентів; визначити межі Жагарської говірки та накреслити карту. Для досягнення поставленої мети найкраще підходили описовий, порівняльний і картографічний методи, що застосовуються в традиційній діалектології.

⁷ В LKĮ TA зберігаються також записи пізніших років, наприклад, зроблені у 2011–2013 роках, але авторка статті не обирає їх з однієї причини — через вік респондентів. Найстарше покоління найкраще відображає традиційний діалект, а найбільше діалектних записів таких респондентів зроблено у зазначені роки.

⁸ У 1998 році Kaikarytė опитала чоловіка (нар. 1928 року) та жінку (нар. 1928 року), а студентки литуаністичних студій S. Mickutė та S. Raicevičiūtė — чоловіка (нар. 1930 року) і двох жінок (нар. 1914 та 1936 років). У 1999 році записано тексти шістнадцяти респондентів, народжених у 1901, 1902, 1909, 1911, 1912, 1914, 1915, 1918, 1920, 1921, 1923, 1926, 1927, 1928, 1929 і 1934 роках, а також респондента (нар. 1924 року); записи зробили A. Laurikė, B. Balutytė, R. Vidmantaitė, J. Norkienė та S. Raicevičiūtė. У 2003 році учні Йонішкіської гімназії «Aušra» записали оповіді респондентів, народжених у 1923 та 1925 роках.

⁹ Термін соціальні мережі охоплює колишні економічні й торговельні зв’язки між латишами та литовцями, але через мовну самосвідомість (використання латиської мови у спілкуванні) пов’язується також із мовознавством.

138

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X V I I

Žagarės šnektos ribos

СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ТА МОВНА САМОСВІДОМІСТЬ

У записаних у Жагаре та її околицях діалектних текстах виразно постають розповіді респондентів про Жагаре як самостійний центр із самоврядуванням, у якому співіснували люди різних національностей і релігійних переконань. Респонденти висловлювали власні мовні настанови, своєрідне мовне самоусвідомлення та вказували на торговельні й трудові зв’язки.

Жагаре (скорочено Žg) респонденти пам’ятають і постійно наголошують, що це був центр волості, яким він був здавна, аж поки центром не став Йонішкіс: *žãg̃ṙes valsč̇us bùva pri *liẽtuvos / kur_dãba *jõniškes rajõns / tai_bù_dava *žãg̃res ra-jons (Žg). ¶

Тут, у Жагаре, як розповідають, відбувалися найбільші торги (ярмарки). У пам’яті респондентів збереглися великі подвір’я міських будинків і своєрідна міська спадщина. Їх облаштували для зберігання підвід із товарами, які звозили на ринок. У дні великих торгів навіть діти намагалися заробити, пор.: ūs_ta.[ar-klu]_prižu.ṙė̇ima. ḋuodava ḋė̇sim ċenu. ¶ diḋeli ki̇emai *žãg̃rei bù-dav(a) ãkš-ċė̇ ¶ o_kãḋ bùdava jomarks / tai_tãḋ bùdava po_šimta. padãvu. suvažiuodava i kiema. / ja ¶ su_ḋiraċe(s) suvažiuodava ¶ pi̇nas klė̇tis prik̇zdovom tu. ḋiraċu. ¶ ḋu̇desim ċenu. / a_penkiolika ċenu. jau_ṁ.m i. ki̇šene. lė̇nd / ja ¶ (Veršiai).

Оскільки поблизу Жагаре були ліси, що належали Наришкіним, потрібні були лісники. Наришкін не брав на роботу литовців через протегування родичам, зате запрошував служити латишів і німців, тому литовці оцінювали лісників так: tù ė̇ *nariškina eigùl / tù ė̇ *nariškina šūks / vienu žõžu (Žg). Колишні лісники зазвичай заробляли чималі гроші й купували господарство, але не займалися ним, а знову поверталися до своєї роботи: [vienkiemje] ċė̇jam [tė̇v] nepatika / mat miš-kė už.uges ¶ savu ūki. pi̇rta. ṡė̇rei pal̇ka ¶ nebuva kai(b) bùt / pal̇ka / vienu žõžu / pavoj̇ga ¶ tūkstanti. cari̇nu rù.blu. sumokė̇e [už žeme] ¶ taž buva didelis pings ¶ carinei pingai bùva brã̇gus (Žg). ¶

Жагаре — місто з різним етнічним складом. Респонденти розповідають, що тут було багато заповзятливих євреїв: dã: pri *lietūv̇os / *stṙuls bùva veḋė̇s / ži̇ḋė̇lis ¶ nù tai / jis vãlde malū-na. / i_valde kaṙkla. / i_valḋe elektrą ¶ elėtra, jis ḋȧve visã(m) miesṫeliu [Ža-garei] (Žg). Згадується, що в Жагаре діяла єврейська громада «Кагал». Оповідачі не оминають теми розстрілів євреїв: ідеться не лише про особисто пережитий стан, а й про неможливість утілити намір урятувати євреїв; крім того, висловлюється подив щодо наївного навіювання єврейським народом довіри до людей із воюючих народів, пор.: daug laḃai suṡauḋe *žãg̃rei tu. ži̇ḋė̇lu. / ja ¶ tigi až ġienȧ tuo_tarṗu miesṫeli. ¶ kȧm bùḋ buv̇ kur paslė̇pt / tai_titvȧṙes bùtum palaik̇e juos ¶ pãmati̇s pasalinis / [saks] jie ži̇dus užl̇ȧka ¶ tigi mùmis vãžė iš_karta sušauḋis karṫu

Straipsniai / Articles

139

JANINA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

su_jės ¶ ant_laũkų. [gyvendamas vienkiemyje] galė̇tum jėm [žydams] i.taisīt a_virtuvė. / a_kā ¶ jē [žydai] dēlto nebė̇ga laũka / ka_jē nė̇tik ¶ kā jēm sā̇kai / jē nė̇tik ¶ sā̇ka / tē̇p nė̇gal būt / nė̇s tē̇p (Veršiai). Одна з етнічних груп, що мешкали в місті Жагаре та його околицях, — цигани (роми). Респонденти, згадуючи про їхній спосіб життя, що був не властивий литовцям, завжди зазначають: kā būva dīž̇es vā̇is? ¶ čī̇ons / jā ¶ nebūva tōkū. i.tarīm. / ka_jau_lietuvis pāuge a.rkli. / a_ten_kā.re. ¶ čī̇ons gūdrūs labā ¶ ta [arki] pā.rdave / sugrīža / i_vēl dā.ros / a_nepamatēs kur tōki. arklīka kur_pamīškēji priirista. / jā¹⁰. (Veršiai).

У діалектних записах експедиції в Жагаре відображено регіональну своєрідність мешканців містечка та описано інакше ставлення: o_taḋ tie_tikėjimai ar labai skires ¶ čė kataliks / o_čė luterōns ¶ tai_sūdna diena ¶ tas_luterōnz būva smertis (Žg).

Про переселення латишів до Литви респонденти розповідали так: visi dari-ninkėlei būva sulenkėję ¶ i_vīsus bajorėlus izgrūda i_*sibira. [po 1863 m. sukilimo, nes bajorai labai rėmė sukilimą] tuoz dvārūs pārdave laũka ¶ lāvei pirka ta(ž) žemēs [nes buvo pigų] (Žg). Тому латиші жили в Жагаре та її околицях досить широко: visas kā.imz *bilunisku vien lātu. būva ¶ *auksčēi ar lātu. būva / viens kics lietuvis (Žg).

Респонденти часто пояснюють навіть походження топонімів словами латиської мови, пор.: iš_lātu. kalbo.s brūzis / tai_brāvos ¶ *brūža kā.ims į darbā ¶ *švētė / lāviškai *svētė / kaip *šventōji upe / tē̇p išeitu. (Žg).

Жагарці пов’язують із латиською мовою навіть свою мовну ідентичність, пор.: nū.m gintā kalbā lāvei (Žg). Щоправда, респонденти згадують і про зміну взаємин: ka_lāvei mū.m kaškō nedraugėi / jā ¶ ās / kai_būva jā.uns / tai_mā.n patigdava tie_lāvei ¶ lāviškai išmōkau ¶ ka_būtu. antras lāvis / galė̇tum pašnekėt (Veršiai). Жагарців пов’язували з Латвією і трудові зв’язки, наприклад: nu_tai_ē̇dava / katrē būva mieščōnai ¶ lāvei dā.gūžė mokėdava ¶ visi mieščōnai eidavom i_*latvije. dī.rpt ¶ čė / i_*lietuva. / neidavom di.rpt ni viens ¶ manę teũks važū-dava i_*latvije padėt kū.lt / nu_ta_jiz grūdų. usi.rbdava (Veršiai). Не цуралися й тимчасового життя в Латвії, відчуваючи обов’язок повернутися до Литви, коли діти підростуть: vaikai susivėrė / už.uga lik_septiņu. mē.tu. / i_vāžēvom laũka [iš Latvijos] (Veršiai). До того ж уживання латиської мови занепало: lātu. kalba. baig(u) užmiršt / ale biški mōku (Žiūriai). Мовне самоусвідомлення пов’язане не лише з латишами, а й із німцями. Респонденти згадують кілька мовних особливостей, які найчіткіше помітні, — перенесення наголосу та пов’язану з ним манеру мовлення, пор.: a_jūs vōkete / a_jūs lāte? ¶ māt / tas_kircēvim tē̇p ¶ i_mē(s) stačē kalbam (Žiūriai). Респонденти помітили, що носіям інших мов ця говірка не подобалася, бо

¹⁰ Apie požiūrį į čigonus plačiau žr. Švambarytė 2005: 186–192.

140

Acta Linguistica Lithuanica LXXVII

Žagarės šnektos ribos

є чужою для їхнього слуху, пор.: ta_tarmė mat nepatięgava [atvažiavusiems] ¶ ta_r.mė į svėtmą (Žiūriai). Деякі респонденти схильні вірити працям мовознавців і вже починають ототожнювати себе із жемайтами: o_mės tai_žemaičei ėsam. kaip ant žemėlape raša (Žiūriai).

Респонденти схильні порівнювати два регіони Литви за якістю життя та товарною оцінкою: *metėna laik.s visi būva idaine. ¶ vienkiemuos visi būva (Veršiai); o_daba / žaltis / po_lita. bū_las ¶ prie *metėnas te(b) brą.ge nebūva / kai_daba ka_i (Veršiai).

У записах термінів не оминають увагою і сучасну державну політику: dā_r i.ra netikra *liet.uva / kol_būs tikra *liet.uva / tai_tada bus visas pięgī (Veršiai).

Отже, із записів термінів помітні не лише настанови респондентів щодо мовної самоідентифікації, а й межі економічної мережі. Жагаряни торгували з латишами; служили й допомагали латвійським господарям майже все дев’ятнадцяте століття, а мешканці прикордонного містечка вільно говорили латиською¹¹. Усі ці настанови мають історичне підґрунтя, адже Жагаре та її околиці належали до Курляндського графства. Можливо, і з цієї причини жагаряни старшого покоління схильні ототожнювати себе не з литовцями та західними аукштайтами, а з латишами. Виявляється й інша настанова, сформована мовознавцями: люди звикають вважати себе жемайтами, але не західними аукштайтами. Така мовна самосвідомість, таке об’єднання свідчать, що респонденти з Жагарського говору досі перебувають у процесі формування мовної ідентичності.

МЕЖІ ЖАГАРСЬКОГО ГОВОРУ

Жагарський говір належить до шяуляйського піднаріччя західноаукштайтського діалекту (скорочено ЗАШ) (див. карту¹²).

Як видно з карти, ареал західноаукштайтського діалекту, до якого належать шяуляйське й каунаське піднаріччя, через розташування на всій центральній території Литви, розмаїття говорів і своєрідність мовних явищ, що виникають у мовленнєвих взаємодіях, почали докладніше описувати лише останніми роками, однак досліджень прикордонних говірок і говорів досі бракує.

Варто нагадати, що формування національної ідентичності в балтійських краях пов’язане з подвійним (східним і західним) культурним впливом. Національне відродження й національна самосвідомість у балтійських краях, за словами Алвідаса Буткуса, спочатку розпочалися в німецькому, а не польському культурному середовищі. Поширення й тривале існування литовської мови та

¹¹ Plačiau apie požiūrį į latvius žr. Šambarytė 2004: 151–156.

¹² Карту взято з www.tarmes.lki.lt/F_vasmap.htm.

Straipsniai / Articles

141

JANA ŠVAMARYTĖ-VALUŽIENĖ

142

Acta Linguistica Lithuanica LXVII

Межі Жагарського говору

Зневажання литовськості гальмувало й без того запізніле національне самоусвідомлення литовців у XX ст., формувало комплекси неповноцінності нації. Носіям Жагарського говору довелося зіткнутися з впливом обох культур. В околицях Жагаре, як розповідають респонденти, усі давінінкелі були спольщені ¶ і* тих боярців вигнали в* Шбіру. [після повстання 1863 року, оскільки бояри дуже підтримували повстання] ¶ ті двори віддали поле ¶ латвійцям, бо (та) земля була дешевою [бо вона була дешевою (Жг). У маєтках нових господарів (латвійців і німців) починають поширюватися ідеї литовськості. Можна було б припустити, що на виникнення мовних явищ — універсальних — і ускладнення мовного вираження вплинуло також це історичне явище¹³.

Деякі спостереження щодо мовних явищ Жагарського говору описала д-р А. Кайкарис (1976–2016), тоді — говірки Скайстґіріса. Діалектологиня, спираючись на теорію природної морфології, що розвинулася в Німеччині й Австрії на початку 1970-х років, представила найближчу до Жагарського говору Скайстґіриську говірку, порівнявши деякі явища Скайстґіриської говірки з явищами Жагарського говору (Kaikarytė 2015: 150–173)¹⁴. Крім того, певні акцентуаційні, морфологічні й синтаксичні явища Жагарського говору вже раніше привертали увагу діалектологів, але послідовного опису говору досі бракує¹⁵. Щоб дослідити говір докладніше, потрібно спершу визначити його межі (див. карту¹⁶).

Як видно на вперше накресленій і опублікованій карті, Жагарський говір поширений у крайньому північному заході. Тому його північно-західна межа проходить уздовж кордону Литовської та Латвійської Республік (Īšt 2001: 13; Lktch 2004: 60). Найближчі населені пункти — Дбінай, Мінчяй, Жагаре та Жагарішкяй. Східна межа Жагарського говору межує зі Скайстґіриською говіркою. За словами А. Кайкарите, «Ця межа ще недостатньо досліджена й чітко не визначена» (Kaikarytė 2015: 150). Уздовж цієї межі розташовані села Даукшяй, Рукуйжяй, Стунґяй, Ґражайчяй, Вершяй і Мажеляй. Південно-західна межа Жагарського говору проходить повз Юодейкяй і Ґайжайчяй, Райстай, Мартінішкяй, що розташовані неподалік від межі Акменського району.

Згадують, що Литовський мовний атлас (скорочено LKA), другий том якого присвячений фонетиці та карті фонетичних явищ, указує на кілька мовних ізоглос, що проходять неподалік від Скайстґіриської та Жагарського говорів. Однією з них є вимова голосних e, ė у корені після приголосного l, у хрестоматії її визначено як вимову e, ei.

¹³ Plačiau apie Daunoras ir kt. dūrus žr. Vasiliauskas 2017.

¹⁴ Теорія природної морфології «пояснює як структурні тенденції в мовах, так і специфічні процеси змін у різних мовах почасти універсальними принципами природності» (Kaikarytė 2010: 6).

¹⁵ Докладніший мовний аналіз Жагарського говору авторка планує подати в наступних статтях.

¹⁶ Карту накреслила д-р Лаура Ґержотайте, спираючись на карти LKA і Lktch. Дякую колезі і за спостереження щодо уточнення меж Жагарського говору, і за інші зауваження.

Straipsniai / Articles

143

J A N I N A Š V A M B A R Y T Ė-V A L U Ž I E N Ė

і рефлексом a, ai. Ізоглоса цього мовного явища сягає Жагаре і проходить неподалік від Дибінів і Дямелів. У LKA зазначено мовні пункти 7, 21, 22, 37, 50, 74¹⁷.

Другою ізоглосою, яка не сягає Жагаре, було б неоднорідне відтворення якості наголошеного голосного ė у складі основи після злиття передніх голосних. Як зазначено в LKA II, в одних місцевостях голосний відсувається назад до ę, а в інших він рефлексується іншим голосним — a. Ця ізоглоса, як свідчить карта 28, не сягає Жагаре, але проходить через мовні пункти 23, 51, 74, тобто повз Вайнейкіс і Рудішкіс, що належать до Йонішкської говірки.

Третя ізоглоса — ізоглоса рефлексів довгих ē, o, y, ū, що побутували до війни (карти 29, 36, 41), — також виходить за межі Жагарської говірки й проходить територією Скайстгірської говірки. Чи

¹⁷ Plačiau apie šį reiškinį rytų aukštaičių šnektose žr. Kardelis 2002: 107–114; 2002: 2015–222; 2008: 485–494.

144

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X V I I

Межі Жагарської говірки

чи не відображаються згадані мовні явища в сучасній Жагарській говірці зовсім, чи відображаються лише частково, а можливо, ізоглоси не перейшли її меж, планується дослідити в наступній статті.

Визначення меж Жагарської говірки, розташованої в північно-західній частині Шяуляйського наріччя, у традиційній литовській діалектології відображає Йонішкську говірку як ціле,¹⁸ а мовне розмаїття Жагарської говірки, як можна зробити висновок, зумовлене і соціальними мережами, і особистою самосвідомістю респондентів, і мовною свідомістю, що формувалася століттями.

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Центр Жагарської говірки — місто Жагаре — є прикордонним центром, де процвітали ремесла, велася торгівля з близькими (Латвія) та далекими (Німеччина, Англія, Росія) країнами, де співіснували люди різних етнічних груп (латиші, німці, євреї, росіяни, цигани) та різних конфесій і який належав до Курляндської губернії; соціальними мережами він був пов’язаний із Латвією. Жителі Жагаре та її околиць, керуючись економічними мотивами, ходили на заробітки до ближчих місцевостей Латвії. Тому й досі зберігається виразно висловлювана респондентами мовна ідентичність, пов’язана з латишами й німцями, але не з литовцями — західними аукштайтами. Останнім часом через мовні особливості, які помічають і на яких наголошують, респонденти схиляються до самоідентифікації із жмудинами.

На карті меж Жагарської говірки, яку публікують уперше, видно, що її північно-західна межа проходить уздовж кордону Литовської та Латвійської республік. Східна межа стикається зі Скайстгірською говіркою і проходить повз Стунгіай та Вершиай. Південно-західну межу Жагарської говірки можна провести повз Юодейкіс і Гайжайчяй, розташовані неподалік від межі Акменського району.

У LKA II та на картах поблизу меж Жагарської і Скайстгірської говірок позначено дві ізоглоси: вимова e, ei у складі основи після приголосного l, названа в діалектній хрестоматії реалізацією e, ei (ізоглоса охоплює Жагаре і проходить неподалік від Ділбіняй та Дамяй), а також ізоглоса рефлексів переднаголошених довгих e, o, y, ū.

Визначення меж Жагарської говірки дає змогу аналізувати мовні явища (фонетики, акцентології, морфології, словотвору, лексики, синтаксису та фразеології) у діалектних записах, порівнюючи їх зі Скайстгірською говіркою та беручи до уваги особливості іншої балтійської мови — латиської.

Отже, у діалектних записах помітні і настанови мовної свідомості респондентів, і межі соціальної мережі. Торгівля з Латвією, точніше з Ригою, служба та

¹⁸ Plačiau apie Žagarės šnektą žr. Jšp 2001.

Straipsniai / Articles

145

J A N I N A Š V A M B A R Y T Ė-V A L U Ž I E N Ė

Праця в латвійських господарів, що зберігалася протягом усього XIX століття, спонукала мешканців прикордонного містечка вивчати латиську мову, тому дослідження говірок Жагаре та її околиць, що належали до Курляндського графства, мають відображати універсальне існування різних мовних рівнів балтійських мов.

Л І Т Е Р А Т У Р А Т А Д Ж Е Р Е Л А

Б у т к у с А л ь в і д а с 1995: Latviai. Каунас: Aesti.

Įspt – Joniškio šnektų pratimai ir tekstai, відповідальний редактор J. Švambarytė. Шяуляй: підприємство J. K. Vasiliauskas, 2001.

Kaikarė Aušra 2015: Skaistgirio šnektos ypatybės. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 3. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 150–173.

Kardelis Vytautas 2002: Dėl galinių le junginių raidos šiaurės rytų vilniškių šnektose. – Baltistica 37(2), 215–222.

Kardelis Vytautas 2008: Dėl junginių *lė, *rė, *sė Mielagėnų areale. – Baltistica 43(3), 485–494.

Kardelis Vytautas 2002: Dėl junginių la, lė raidos šiaurės rytų vilniškių šnektose. – Baltistica 37(1), 107–114.

LKA II – Lietuvių kalbos atlasas 2. Fonetika, автори: Elena Grinaveckienė, Aldona Jonaitė, Joana Lipskienė, Kazys Morkūnas (відповідальний редактор), Birutė Vanagienė, Aloyzas Vidugiris. Вільнюс: Mokslas, 1982.

LKI TA – матеріали Архіву діалектів Інституту литовської мови.

Lktch – Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, упорядники Rima Bacevičiūtė, Audra Ivanauskienė, Asta Leskauskaitė, Edmundas Trumpa, науковий редактор Laima Grumadienė. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2004.

Švambarytė Janina 2004: Tautvardžių ir jų vedinių reikšmės lietuviškose žodynuose. Latvia. – VALODA – 2004. Valoda dažādu kultūru kontekstā. Daugavpils: Saule, 151–156.

Švambarytė-Valužienė Janina 2005: Etnonimo cigonas / čigonas raška ir semantika lietuvių kalboje. – VALODA – 2005, Valoda dažādu kultūru kontekstā. Daugavpils: Saule, 186–192.

TLE IV – Tarybų Lietuvos enciklopedija 4. Вільнюс: Головна редакція енциклопедій, 1988.

146

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X V I I

Межі Жагарського говору

Vasiliauskas Ernestas 2017: Joniškio krašto dvarai. Didžioji ir Mažoji Daunoravos, Bertaučiai, Satkūnai. Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla.

www.tarmes.lki.lt/F_vasmap.htm (дата звернення: 2018 01 25).

https://www.vle.lt/Straipsnis/zagare-110520 (дата звернення: 2018 04 05).

Атлас Белорусской губернии: Собрание карт И. К. Кирилова. 172–173. Доступно в інтернеті: https://www.runivers.ru/maps/podr...las/30/ (дата звернення: 2018 03 25).

Межі місцевого говору Жагаре

ПІДСУМОК

У статті висвітлено основні етнічні, релігійні, історичні, економічні та культурні явища міста Жагаре, центру місцевого говору Жагаре, розташованого на північний захід від Йонішкіса, безпосередньо біля латвійського кордону, який відіграв важливу роль у формуванні мовних поглядів і самооцінки. Жагаре як єдине місто утворилося зі Старого Жагаре та Нового Жагаре, розділених річкою Швєте. Старе Жагаре розташоване на лівому березі, а Нове Жагаре — на правому.

Завдяки стрімкому економічному зростанню Жагаре до кінця XVIII^th століття була головним торговельним центром Північної Литви, куди приїздили купці з різних місцевостей Литви, а також із Росії, Польщі, Англії та Німеччини. Згідно з енциклопедичними виданнями, у 1897–1899 роках у Жагаре мешкали 820 ремісників і діяло 171 торговельне підприємство. Тут були ґудзикова майстерня, миловарня, 3 млини, 104 крамниці. Про духовні потреби жителів Жагаре дбали два католицькі костели, євангелічно-лютеранська церква, синагога та православна церква.

In addition to a parish school, a government-run school was established in 1865. There were two Jewish schools, a Latvian school. A city school was opened in 1906; a government-run girls’ school was founded as well. A private trade school operated in Žagarė from 1909 to 1915. A printing house was established in 1909.

В Архіві говорів Інституту литовської мови зберігається низка записів із Жагаре та її околиць. Аналізовані діалектні записи зроблено у 198, 199 і 203 роках. Було опитано респондентів старшого покоління, народжених у 1901–1936 роках. На підставі цих записів зроблено спроби встановити межі місцевого говору Жагаре. На укладеній карті видно, що північно-західна межа місцевого говору Жагаре проходить уздовж литовсько-латвійського кордону. Східна межа місцевого говору Жагаре стикається з місцевим говором Скайстгіріса й проходить поблизу Стунгіай та Вершиай.

Straipsniai / Articles

147

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Південно-західна межа Жагарського говору проходить поблизу Юодейкяй і Ґайжайчяй, які розташовані неподалік від межі Акменеського району.

У частині 2 «Атласу литовської мови», присвяченій фонетиці, та на картах показано, що кілька ізоглос проходять поза Жагаре та перетинають межі скаїстгірських говірок: вимова основи e, ei після приголосного l, яку у хрестоматії діалектів названо ствердінням e, ei (ізоглоса тягнеться до Жагаре й проходить поблизу Ділбінай та Дамеляй), неоднорідна реалізація якості голосного ė після стверділого приголосного та заміна довгих голосних ē, o, y, ū у переднаголошеній позиції.

Надійшла 3 квітня 2018 р.

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілейшиса, 5, LT–10308 Вільнюс, Литва

[email protected]

148

Acta Linguistica Lithuanica LXXVII