JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: аналіз діалектів писемних джерел, діалектна лексикографія та лексикологія, соціолінгвістика, синтаксис.

DOI: https://doi.org/10.35321/all82-04

СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОВІРКИ ЖАГАРЕ (НА МАТЕРІАЛІ ЗАПИСІВ 1998–2003 РОКІВ)

Синтаксичні особливості місцевої говірки Жагаре (на матеріалі записів 1998–2003 років)

АНОТАЦІЯ

Цією статтею авторка завершує опис говірки Жагаре. У статті аналізуються синтаксичні явища цієї говірки, розглядаються морфосинтаксичні конструкції (перфіцієнтив, вираження необхідності та умови, артроїд), характерні також для іншої балтійської мови — латиської. Описано діалектне вираження суб’єкта, об’єкта, часу, місця та причини в реченні. Розглянуто сполучники приєднувальних конструкцій і складних речень, уживаних у говірці. На основі Словника фразеологізмів та Словника порівнянь описано фразеологію говірки (традиційні фразеологізми та стійкі словосполучення) і порівняння, звернено увагу на проникливо застосований експресивний зміст говірки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: синтаксис говірки, морфосинтаксичні явища, фразеологія, порівняння, експресія мови.

ANNOTATION

Цією статтею авторка завершує опис місцевої говірки Жагаре. У статті аналізуються її синтаксичні явища та розглядаються морфосинтаксичні конструкції (перфіцієнтив, вираження необхідності й умови, артроїд), які також можна виявити в іншій балтійській мові, а саме в латиській. У статті описано діалектне вираження суб’єкта, об’єкта, часу, місця та причини в реченні. У ній розглядаються сполучні слова приєднувальних конструкцій і складних речень, уживаних у говірці.

Straipsniai / Articles

71

JANINA ŠVAM­BARYTĖ-VALUŽIENĖ

конструкції та складні речення, уживані в діалекті. На основі Phraseological Dictionary і Dictionary of Comparisons у статті описано фразеологію діалекту (традиційні фразеологічні одиниці та сталі словосполучення) і порівняння, а також звернено увагу на проникливо застосований експресивний зміст у діалекті.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: синтаксис діалекту, морфосинтаксичні явища, фразеологія, порівняння, мовна виразність.

ВСТУП

Окремі морфосинтаксичні та синтаксичні явища говірки Жагаре були помічені й описані діалектологами в статтях Алдони Йонайтите, Аушри Кайкарите або в спільних публікаціях Алекса Гірденіса та Геновайте Качюшкене, Алекса Гірденіса та Юозаса Пабрежи. У діалектологічній науці було звичним звертати увагу на те, що найвиразніше відрізняється від описаних у працях (LKG III, Юоноса Балкявічюса, Вітаса Лабутіса) конструкцій або явищ стандартного синтаксису; можна сказати, такою була мода. Від цієї традиції (моди) нікуди не відійшла й авторка статті. Дона́тас Саука, осмислюючи книгу Вікторії Дауйотите Tekstas ir kūrinys (1998), цитує думки про те, що текст є конструкцією розуму, яку визначає життєвий досвід, пов’язаний із сутнісними питаннями буття особистості: хто я, як я бачу світ, як і що чую, чому і безліч інших питань (цитовано з книги Sauka 2019: 182). У записах говірки Жагаре відображено своєрідну й тверду (іноді категоричну) позицію прикордонного мешканця країни щодо різних життєвих питань, сформовану спостереженням, оцінюванням, осмисленням, порівнянням і протиставленням. Спостереження респондентів доволі точні й сучасні, а їхнє синтаксичне вираження — витончене.

Досліджуваний матеріал, мета, методи. Статтю підготовлено на основі записів говірки Жагаре, що зберігаються в Діалектному архіві Центру геолінгвістики Інституту литовської мови (LKI GCTA)^¹. Досліджувані діалектні записи зроблено на зламі кінця XX та початку XXI століття (у 1998–2003 роках)^². Від респондентів найстаршого покоління, народжених від 1901 до 1936 року, записано 16 касет діалектних записів. Записувачів

^¹ Досліджуваний матеріал детальніше описано в статті авторки, див. Švambarytė-Valužienė 2018: 135–148.

^² У LKI GCTA зберігаються записи старшого та молодшого поколінь, зроблені у 2011–2013 роках. Авторка статті не спирається на них з однієї причини — через вік респондентів. Найстарше покоління найкраще відображає традиційну говірку, а найбільше діалектних записів таких респондентів зроблено саме у зазначені роки. Авторка не ставить за мету порівнювати, як змінюється синтаксис говірки. Статистика або зміни окремих синтаксичних явищ, на думку авторки, не мають сенсу, доки не описано синтаксичні особливості говірки Жагаре. Проблеми розвитку та змін залишаються об’єктом досліджень і стимулом для появи інших статей на цю тему, що ґрунтуватимуться на матеріалі цієї статті.

72

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII

Žagarės šnektos sintaksinės ypatybės (remiamasi 1998–2003 metų įrašais)

Неоднаковий досвід опитування респондентів і запису діалектного мовлення (від школярів до студентів і докторантів) відображається у відповідях респондентів на запитання або в послідовних розповідях³.

Мета статті — уперше описати (морфо)синтаксичні особливості Žagarė šnektos, порівняльні та фразеологічні сполучення, а також експресивну виразність šnektos. Для досягнення мети поставлено такі завдання: а) на підставі матеріалу записів Žagarė šnektos описати (морфо)синтаксичні явища; б) розглянути порівняння та фразеологізми, ужиті респондентами; в) уперше звернути увагу на способи діалектної експресії в тексті, створеному респондентами. Авторка застосовує описовий і порівняльний методи. Очікується, що виявлені у статті синтаксичні явища стимулюватимуть подальшу увагу діалектологів під час спостереження за їхнім розвитком і / або змінами.

МОРФОСИНТАКСИЧНІ ТА СИНТАКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ Žagarė šnektos

Авторка не може описати цілісну синтаксичну систему Žagarė šnektos з кількох причин: невеликий обсяг текстів, визначених для дослідження, якість самих текстів (відсутність опитування респондентів і безперервного, творчого тексту, обмеженість тем розповідей, структура розповіді респондентів), — усе це й зумовлює фрагментарність синтаксичної виразності. Авторка дотримується думки, що варто описувати помічені (морфо)синтаксичні явища, які допоможуть розкрити синтаксичну систему Žagarė šnektos лише тоді, коли обсяг досліджуваних текстів (з погляду вираження й часу) буде більшим, а розповіді про життєвий досвід респондентів — придатнішими за формою та різноманітнішими. Структурно ця частина статті є потрійною: спочатку розглядаються помічені морфосинтаксичні, потім — синтаксичні явища та експресивна виразність мовців Žagarė šnektos.

Морфосинтаксичні явища. Серед морфосинтаксичних особливостей у Žagarė šnektos помітне явище тернарної системи виду — уживання перфіцієнтива (Girdenis, Kačiūskienė, 1986 = Girdenis 2000: 307–314; Įšpt 2001: 39; Lipartė

³ 1998 року А. Kaikarytė опитала чоловіка (нар. 1928 року) і жінку (нар. 1928 року), а студентки литуаністичних студій S. Mickutė та S. Raicevičiūtė — чоловіка (нар. 1930 року) і двох жінок (нар. 1914 та 1936 років). 1999 року було записано тексти шістнадцяти респондентів, народжених 1901, 1902, 1909, 1911, 1912, 1914, 1915, 1918, 1920, 1921, 1923, 1926, 1927, 1928, 1929, 1934 років, і респондента (нар. 1924 року); записи зробили A. Laurikėtytė, B. Balutytė, R. Vidmantaitė, J. Norkienė, S. Raicevičiūtė. 2003 року учні гімназії «Aušros» в Joniškis записали розповіді респондентів і респондента, народжених 1923 та 1925 років.

Straipsniai / Articles

73

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

2000: 144–152; 2000a: 151–179; Kaikarytė 2010: 26)⁴. Rolandas Mikulskas, спираючись на дані картотеки Lietuvių kalbos žodyno, що зберігається в Lietuvių kalbos institute, «окреслює та уточнює лінію поширення перфіцієнтивних конструкцій, уживаних у північних šnektos Литви». З неї видно, що до ареалу поширення перфіцієнтивних конструкцій ще потрібно включити північних купішкенів та утенішкенів (Mikulskas 2003: 75–76; Kaikarytė 2010: 27; 2015: 169). A. Kaikarytė зазначає, що «мешканці Skaistgiris, імовірно, також Žagarė, для утворення перфіцієнтивних конструкцій найчастіше вживають постверби lauka ‘на двір’, žemė ‘на землю’» (Kaikarytė 2015: 169)⁵. Спостереження мовознавиці проникливе: мешканці Žagarė схильні дещо частіше утворювати перфіцієнтивну конструкцію з поствербом lauka ‘на двір’ або laukan, наприклад: paspá.udei tókį. knòpki. / jei̇gu par_švì.l̜i. ėin / prāded ji(š) švė̇lpt̄ / tai_ėin gā.rs lauka / tai_tāda jeu_gā-l palé.išt višùs rātùs / ka_jis [dampis] pradé.tu. sùkšt ta._mašina. kùlęma. (Vrš); jiė [žydai] deltó. nebėga lauka / ka_jiė netik [kad vokiečiai juos sušaudys] (Vrš); jei̇gu ran̜įkose jeuti / ka_lá.užes lauka pri_žemės ta_šakute / tai_tė įrà vanduõ (Vrš); [ėigulys] sâka / ėik̜i lauka iš miška (Žg); greitóji atvąž̌̌eva / reik nešt lauka [serganti kaimyną] (Dkš); i.silė.idi [į terbas sutarkuotus obuolius] i_sun̜i lauka (Žg); imdava lā.nkan ta(s)_sę̇menas (Žvlg)⁶. Дещо рідше мешканці Žagarė уживали постверб žemė ‘на землю’ або žėmen, наприклад: nègaliu i.eit klebonijō. / kocs_mušk žemę [nedrąsu] (Žg); sālin [alų] / nu_i_nusālin tā_jeu / nu_i_lė.iš žemę / nȫr ka_brū.nz būtù. / tai_uškā.įtin raudonai ãkmenus / dą̄d i._ta._ãlu. / tén i._vidu. / tādā brū.nz [alus] / grāžus (Žg); vã.ik(s) sló.pst žė.mėn (Žvlg); alė pagã.lve nedóodava / galvà nudri.kusi žė.mėn (Žg)⁷. У Žagarė šnekta трапляються також варіанти перфіцієнтивної конструкції, наприклад сполука прийменника prie і форми родового відмінка іменника žemė prie žemės уживається як постверб і сприймається у значенні ‘на землю’, пор.: tó.gz gė.rims / ka_nū / viršk prie_žemės (Žg)⁸. До речі, видається, що постверб lauka частіше вживають ті мешканці Žagarė, чиї батьки або

⁴ Перфіцієнтивом («незавершеним»). A. Girdenis і G. Kačiuškienė називають проміжну категорію системи недоконаного та доконаного виду дієслова, якою виражається наближення дії до завершення (або взагалі до певної межі), пор. латиський імперфектив sist ‘бити’, перфектив nuost ‘убити’ і перфіцієнтив sist nuõst (zemė) ‘бити до смерті’ (Girdenis, Kačiuškienė 1986 = Girdenis 2000: 307–314; Įspt 2001: 39; Liparte 2000: 144–152; 2000a: 151–179; Kaikarytė 2010: 26).

⁵ Apie perficientyvo konstrukcijas plačiau žr. Liparte 2000: 144–152; 2000: 151–179; 2005: 50.

⁶ Про знаки наголосу дифтонгів і дифтонгоїдів у Žagarė šnektos див. Švambarytė-Valužienė 2018: 113.

⁷ На думку R. Mikulskas, власне перфіцієнтивом слід вважати сполуку з žemėn. Докладніше див. Mikulskas 2003: 71–96. Авторка статті не погоджується з цим твердженням і вважає, що причин існування сполуки з поствербом lauka(n) дві: це може бути як одна з мовних універсалій (пор. подібні явища в латиській та естонській мовах), так і особливість внутрішнього розвитку литовської мови, заснованого на конкретизації вираження.

⁸ Поствербом може бути сполука прийменника į та знахідного відмінка іменника žemė, див. Mikulskas 2003: 71–96.

74

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII

Žagarės šnektos sintaksinės ypatybės (remiamasi 1998–2003 metų įrašais)

дідусі й бабусі мають литовське походження, а жагарішці латвійського походження або жмудського коріння обирають постверб žemėn. Оскільки явище помітив Яніс Ендзелін (Jānis Endzelīns 1873–1961), збираючи приклади з праць Фридріха Куршайтіса (Frydrich Kurszat 1806–1884), Августа Лескіна (August Leskien 1840–1916) і Карла Бругмана (Karl Brugmann 1849–1919), можна висунути гіпотезу, чи не було вираження цієї конструкції в литовських говорах частішим із lauka(n), ніж із žemė(n).

Жагарішці, як зазначає А. Кайкарите, описуючи Скайстгірський говір, «дуже часто вживають дієприкметники обох видів» (Jšpt 2001: 38; Kaikarytė 2015: 169). У підрядних реченнях умови зі сполучником jeigu вираження необхідності передається саме формою 3-ї особи давноминулого частотного часу дієслова та пасивним дієприкметником (зазвичай для цього вживають дієслово reikėdavo з інфінітивом і акузативом іменної частини мови), пор.: jeigu būdava pju.nami jēvai / pjōve jēvus / nupjōve / jeigu būva vežami / vežēi (Žg). Обидві форми вираження вжито в реченні kaž būva di.rbams / tā di.rbai / kaip_i_dabā / gi.veni anc_sāvęs.s / kā_reik / tā_di.rbi (Žg). Для вираження призначення вживається пасивний дієприкметник, винесений перед об’єктом (іменником) або після об’єкта, пор.: bū:dava dúonas kėpamas pė:čus / togz_di.delis (Žg); jé.uiez bū:dava tõkes ku.rė.namas (Žg). Про властиве Йонішкіським говорам вираження необхідності пасивним дієприкметником уже писали (Jšpt 2001: 38; Švambarytė 2002: 66–69; Švambarytė 2003: 197–199). Ця синтаксична спільність балтійських мов збереглася в Жагарському говорі [пор. viena. kā.rta. tā.išomės / rūgei pjē.unami i.rà (Žg)], але тепер очевидно зазнає впливу норм литовської літературної мови, пор. o_cė rūgei pjē.unami / reik pjē.ut (Žg).

Про вираження в Жагарському говорі 3-ї особи умовного способу, так званого бажального способу, частками lai / lei із 3-ю особою теперішнього часу дійсного способу вже згадувалося (Švambarytė 2019: 125). Здається, в околицях Жагаре згадане сполучення з lai уживається рідше, пор.: užr.ugdau pūoda. / i_lai_pūtoj (Žg); lai_tik tie_pėnciniṅkai nerėk pardąuk (Žg). Значно популярнішим є сполучення частки lei і форми 3-ї особи теперішнього часу, однак слід звернути увагу, що до конструкції завжди вставляються інші члени речення (найчастіше підмет із залежним компонентом), пор.: gerāu lei tāva vā.ikāi pasivažinę̇j (Žg); lei jīñ pati ēin skū.stī́s pri valžō.s (Žg); lei_ānā viena pati ēin (Žg); lei_iē sprē.ñ3 / kaip jiē nôr / lei_jiē štūderuoj [з’ясовують] (Žvlg). Можна припустити, що lei тут виконує також функцію частки модифікованого (спонукального) способу⁹.

До морфосинтаксичних явищ належать також підрядні сполучення ka(d) з 2-ю або 3-ю особою однини теперішнього чи майбутнього часу, що позначають уявну дію, напр.: bičēu / ka_nepagul̃da da_i. ilgō.nine. [боюся, щоб не поклали до

⁹ Plačiau žr. Valeckienė 1998: 190–193.

Straipsniai / Articles

75

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

лікарні¹⁰ (Žg); mù.m reikė̇davo prižū.rė̃t tuos á.rklus / ka_kas kics ne-išvažiuõj [нам доводилося доглядати тих коней, щоб хтось інший не поїхав; (розповідається про охорону коней латишів, які приїхали на Жагарський ринок)] (Žg); nìbras añkščêu̯ ruoždavo / nibrùškas // teip_je̯u nebù.va / ka_nenu-eišu [нібрас раніше готував, нібрушки. Так уже не було, щоб я не пішов] (Žg).

Описуючи Скайстгірський говір, А. Кайкарите зазначила, що «для Скайстгірського говору, як і для сусідніх Жагарського та Йонішкіського говорів, дуже характерний так званий артроїд — вказівний займенник tas, який виконує функцію означеного артикля» (Rosinas 1988: 59–67; Kaikarytė 2015: 168). Жагарішці артроїд уживають лише в кульмінації послідовної розповіді (тексту), яку зазвичай створюють простими реченнями, напр.: per_tą lį̇gùmą, tė̇k / añà nesraũni i.rà // ir krañtai žẽmi // mànà sèšuõ gi.vẽna / skaitos / jau_po_kãra // [...] ti.pavà-sareiz baišu.s pótvi.nei bùdava // krañtù. nė̇ ta_ˈľi̇elupė / krañtù. nebù.va // tai_išliedava // jau_čākārė / sùlig pãmatais // [...] nã.kti. jau kì.lst dẽl̇.või.sa pì.kta reik pasidė̇t žvė̇jù. bãtùs // pabùda / brãl̇ / ta_tróba šãltà / tóki kaškóki // graiba jis ma(t)_tuoz_bãtùs // tie_bã.tai mat_pakìla // tas_vanduõ pakėlė tuoz_bãtùs // [...] i_prisigė̇re tie_bã.tai (Žg).

Іноді й в окремих реченнях помітне надлишкове вживання займенника tas, найчастіше під час підсумування розповіді, але таке вираження значно рідше, пор. i_teip ta_ži.dė̇lka ižgė̇lbė̇je ta_ gi.vybe. (Žg).

З огляду на огляд морфосинтаксичних явищ у Жагарському говорі видно, що вони властиві граматичним категоріям іменника (або займенника, що його називає) та дієслова і мають відповідники в латиській мові¹¹.

Синтаксичні явища. У розповідях респондентів своєрідним є (діалектне) вираження суб’єкта, об’єкта, часу й місця, способу або причини. У Жагарському говорі діяч, головний член речення, виражається по-різному: суб’єкт традиційно називається називним відмінком іменника або займенника, що його називає (іноді сполученням займенників), пор.: į̇vakarė̇lei / i_šis / i_tàs [бувало] (Žg); mẽs visi pamečùj ē̇sam (Žvlg); α_krikštìnas/ α_kàs / prikė̇bdava žà.sù. (Žg). Суб’єктні відношення у жагарішців можуть виражатися давальним відмінком: dàbà gir̃žù / vi(s)_šaũk / kiẽk už_rū.nkelus nė̇ra gã ve.pinigų / nu_iš_kur ta.m_žmõgui rei(g) gi.vė̇.nť? (Žg); dàbà dvi bakštìsis / ni_tã.i bus kǭ dìrpt / ni_tã.i (Žr). Виділений Йонасом Яблонскісом підмет-невідмінюване слово також уживається в Жагарському говорі, пор.: nė̇ra kã.m ateìt [немає кому приходити] (Žg). Суб’єктні відношення можуть виражатися сполученням прийменника par та знахідного відмінка іменника [par kùnigą / par vìškupą / par_dvasiškùs atlė̇.izdava [гріхи] (Žg).

¹⁰ У квадратних дужках транспоновані приклади подаються лише тоді, коли структура або значення речення не є зрозумілими.

¹¹ Про подібні випадки мовного вираження в латиській мові див. LVS 1989; Beitina 2009.

76

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII

Žagarės šnektos sintaksinės ypatybės (remiamasi 1998–2003 metų įrašais)

У говірці Жагаре вираження другорядних членів речення також досить своєрідне: не лише відмінковими формами, а й прийменниковими конструкціями та конструкціями словосполучень. Для позначення об’єктних відношень жителі Жагаре вживають конструкцію дієслова (ne)buvo та називного відмінка займенника kas із 3-ю особою дієслова теперішнього часу, пор.: jōkū. mašinu. nebūva kas nukerp [avį] (Žg); bū:dava kas jeu nūvel [veիլokus] (Žg); o_daugėū té.n bū:dava kas vėž i._*žagāre su_kānū [pieną] (Žvlg)¹². Об’єкт може виражатися давальним відмінком іменника або займенника, коли оповідач наголошує на об’єкті, пор.: já.m [dampiui] / mātai / vańduo bū:dava vidui (Vrṣ); taz_dī.žās visās taz_dālį(s) sūgdava tá.m kulėliui [kuliamajai mašinai] (Vrš); višnu. sū.nka kvā.pa. pé.rmuš // nėra kvāpa samagōnui / já (Vrš); ta_žmōna já.m būva ligōnine (Žg); jé.i [Umiastauskaitei] kū.nz dailūž / gražūs teip / tik ka prižiūve.s (Žg). Жителі Жагаре широко вживають давальний відмінок іменника¹³. У говірці дуже поширене вираження посесивності конструкцією būti з давальним відмінком назви, напр.: māna tė.vu(i) jeu_būva tri.s vaikai / māma išė.ie už_našle (Žg); va_*žalōgienei māma našlė. būva / kėturi giktā-ra(i) iė.i būva žė.mez / dū va.ikái (Žr); māna tė.vui būva šė.še(s) sė.seri.s // jiė triž brōlei (Vrš); vi.rui būva sāva žė.me (Žvlg). У посесивних конструкціях частіше вживається давальний відмінок особових займенників anas, aš, jis, ji, mes, напр.: anā.m būva dvi­dešim(d) gektāru. žėmes (Žvlg); tas_kambarė.lis čė má.n i.rā / aplink_stāla. apeit mažūtis / i_viskas (Žg); má.n būva dū sū.nai (Žg); má.n ta_viena lovi.te būva / aš nieka neturė.ie­u (Žg); daugėū má.n tie_senė.lei išmire (Žg); má.(n) nebėbūva kur dė.t [atviručių] (Žg); má.n tė.tā *šupī.luose / gruzdiėčiu. parāpijoj (Žg); má.n.jeau nebūva iš_kō. [mokytis] / má.n tėvė.lei nekaīb gi.vė.na (Žg); má.n tik_viena [dukra] (Žvlg); šeimi.nas má.n mažāi būva / va_tā va viena duktė. (Žvlg); oi kiek já.m dvarū. būva (Žg); já.m balšaz gėarz bū:dava // dainūodava jātau! (Žg); vaikū já.m būva daug (Žvlg); mūm ar žėmes i.r / keturōlika giktā.ru. (Žvlg); pririždavom vā.ntu. / mūm ar būva pirtis (Žg); būva mūm tok(s)_sklē.ps i._žėme. užmūri.cs (Žg); bū:dava dvi sė.nes [avys] / i_kōkie šeši gėrūkai / jauniklūkai // tiėk mūm tū.[avių] būva (Vrš); mūm irā tikrai dū giktā·rai žėmes (Vrš). Питально-відносний займенник kas і роздільний займенник kitas у посесивних сполученнях трапляються рідше, пор.: nebūva gālima par_mū.ītine. išnėšt // bū:dava kā:sos kā.m / ta(i)_išvi.nōdava / pažū.rėdava ka_kā nebūt i.sukta (Žg); kā.m daugėū to.(ž)_žėmes i.r / imdava / samdīdava tuo(ž)_žmōnes (Žvlg); gal.i i_būva kā.m daugėū to(s)_šeimō.s (Žg); o_tai_kita.i [dukrai] vā.ikū. būva (Žg). Об’єктне значення має давальний відмінок назви в таких прикладах: pātį kaltą gi.vėnimui // galė.ie.u ir apsivėsti [pati kalta dėl gyvenimo. Galėjau ir apsivesti] (Žg); ta(i) iei má(n) namė.s irā ar mō­tina / ar tė̃vs / ta.i má.n ir i_tiems reik [pavalgtyti] [tai jei mano namuose yra ar

¹² Це синтаксичне явище зараховують лише до діалектних явищ, докладніше див. LKG III 168.

¹³ Про подібні випадки вираження в латиській мові див. LVS 1989; Beitina 2009.

Straipsniai / Articles

77

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

матір, чи батько, то мені й тим треба [поїсти] (Žg); kūbului skýle išlenkta [отвір у діжці вигнутий] (Žg); antrõ. pusė. jė.m būva da-sodÿbos [на другому боці в нього були ще садиби] (Žvlg); vienai moteriškei būva vÿrs mirẽ.s [в однієї жінки чоловік був померлий] (Žvlg); tai jė.i apsūkui trõ.bõ.z bū-dava taz daržẽlis [то навколо її хати був той садок] (Žvlg). Жителі Жагаре також уживають знахідний відмінок іменника та знахідний відмінок із прийменниками для вираження об’єкта. Знахідним відмінком іменника позначається повторювана дія, пов’язана також із семою кількості, пор.: vìrai vā.n-deni. prinẽždava [чоловіки приносили води] (Žg); tètė visadà pasidari.dav(a) ã.lu. / verši. nusipìrgdava *jón iški. nuo_turgãus [тато завжди робив собі пива, теля купував у Йонішкісі з базару] (Žg). Цей самий відмінок зберігається й тоді, коли іменною формою виражається ознака, напр.: anc stipru. [alų] teip nedaridava / ka_teip nusigẽ.rtu. [він міцного [пива] так не робив, щоб так напитися] (Žg)¹⁴.

Об’єктні відношення позначає також конструкція прийменника par із знахідним відмінком іменника [dúosu su_tuo_mėkštinų par_ãkis / par_gã.lva. (Žg); teip ir ẽ.ie par_pasã.uli. / kur_kampẽ.li. gã:va (Žvlg)]. Навіть для вираження порівняння придатний par із назвою у знахідному відмінку, пор.: ú.kini.gz dĩ.rba ãr / dĩ.ks nestovẽ.ie / nebūva par_põna. [господар працював так само, вільним не був, не був паном] (Žg). Ця конструкція може також указувати на напрям дії, пор.: ànà acikẽ.le / par_dūris / ir aš iš_paš kõ.s (Žg). Par придатний для заміни знахідних сполучень із прийменниками nuo, iš або орудного відмінка [par_dã.rba. / pa(r)-rū-pesti. visi tie_negerūmai [від / через роботу, від / через турботу всі ті негаразди] (Žg); aš *lãt vijo.i ir_bandà. ganẽu / ir_par_bẽ.rna. tarnavau [я була в Латвії й пасла стадо, і служила в наймах у хлопців] (Dkš). Конструкція po з назвою у знахідному відмінку також позначає об’єкт [nu_rmãtoi / tẽtuks vienas išẽidava i_dã.rba / a_mãmã su_tais_žvaikais rū.pi.davos po_namūs]. Прийменник pro із назвою у знахідному відмінку відповідає значенню прийменника apie, пор.: niek(a) aš_jū.m negãliu papã.sakot pro_jeun i.ma. // nãmuose stõ.vu / nu_kã: gã.lu pasakīt? [нічого я вам не можу розповісти про молодь. Я вдома, ну що можу сказати?] (Žg). Жителі Жагаре вживають у різних значеннях характерну для паневежиської говірки конструкцію su + орудний відмінок. Традиційно цією конструкцією позначається засіб або знаряддя дії, напр.: su_karazĩ.nka gã.udi.davau [рибу] (Vrš); su_dalgẽis pjẽ.un (Žg); tai_vien(s) su_peilū pradrõš / žū.rẽ.s / a_ne_iš_mẽže padĩ.rpta / kità su_dantĩm kã:zdava / tai_tadà padã.re uždara. karšta. [йдеться про останки Барбори Уміастовскайтє] (Žg); su_rañkom viš ka. di.rb davom (Žg); keũlės ten šẽ.rdava su_pelãis (Žg). В інших випадках цією конструкцією позначаються такі об’єктні відношення, які мають додаткові відтінки значення мети або причини, пор.: višūs pã.snikus turẽ.dav(a) atlaikĩ.t su_silkẽ (Žr); jã / su_svi.rčẽ [колодязі були] (Žg); gãl pavã.iš.ti su_kãva? / gã.l neva.lguses? (Žg); kẽ.lz būva išmatũocs / i_su_žvìru turẽiei žvi.rũot (Žvlg); ku.rẽ.ndavom su_mã.lkom (Žvlg);

^¹⁴ Явище досліджено й описано, докладніше див. Švambarytė 1996; Vasiliauskienė 2008.

78

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII

Синтаксичні особливості Жагарського говору

(на матеріалі записів 1998–2003 років)

iš_kapeiku. gi.vėnom / su_kapeikom važinė̇jom [про вартість грошей] (Žr); visādā su_šūvimū usi_ẽ̇mus / nebūva nė_nó ro / nė_laikó [ходити на вечорниці] (Žg).

Місце в Жагарському говорі має своєрідні форми вираження. Наприклад, конструкція слова laukas із родовим відмінком та прийменником ant уживається в зовсім іншому значенні — однодвірного поселення (хутору), пор.: ant laukų. [живучи на хуторі] galėtum jįem [для євреїв] i.taisįt a_virtuvūke. / a_kā. (Vřs). Локативне значення жагарці позначають також конструкцією родового відмінка з прийменниками pri або tarp [jū̄s jāe.unas mergičkas / jeigu apsi̇vė̇ste / pri_tė̇.vui. negi.vė̇.nkit / ačkirai gi.vė̇.nkit (Žg); i_mės taṛb_žmõ.nū gi.vė̇.nom / i_patė̇.nkti / i_vīskas (Žvlg)]. Значно частіше місце позначається знахідним відмінком із прийменниками į, pas. Прийменникова конструкція į з виносним відмінком іменника на позначення місця має також додаткову семантичну ознаку напрямку, пор.: jō [брата] ne-uškabina / ni_i.̨ *šibira. veže / ni_i.̨ kalė̇jimą. kiša / niėka (Žg); būva mūm tok(s)_sklė̇ps i_žė̇mė. užmū̄ri.cs [був у нас такий льох, замурований у землі] (Žg); sė̇da i_̨-ąr̨kli. / i_nųazā.va [сів на коня і поїхав] (Žvlg). Приблизне місце позначається pas із знахідним відмінком іменника, пор.: kri̇žkėlē̇j / pa(s)_sāva ki̇ema. kai_stovė̇davom / tai_nuo_bažničės atrō̇da tokiė / kai_bąnga(ž) žmōnū. / daugi̇be suvaži̇odava iš visur i._tuos_*jū.odeikūs (Žvlg); pas_ti.lta. tė. vā.lge (Žvlg). Місце жагарці позначають і рідше вживаною давнішою прийменниковою конструкцією sulig + орудний відмінок, пор.: ta_*li̇elupe / krąntū. nebū.va / tai_isiliedava /// jau_vąkarė / sulig pamatais (Vřs). Місце позначається також традиційним місцевим відмінком, пор. nąmuosė stō̇vu / nu kā.gālu pasakįt? (Žg). A. Kaikarytė писала, що «ілатив, як і в літературній мові, зазвичай замінює прийменникову конструкцію į + знахідний відмінок. Проте слід зазначити, що в Йонішкіському говорі цією конструкцією іноді виражається також інесив» (Kaikarytė 2010: 27). І жагарці вживають згадане сполучення подібно, пор.: i_dąžine. slė̇pės [сховався в клуні] (Vtč); o_i._čviduri. stō̇ tas mašins pats jau [а посередині вже стоїть сама ця машина] (Vřs); i._pi̇ena. užmį.nki.davom / pridė̇davom svi̇esto / taukū. [у молоці замішували, додавали масла, сала] (Žg).

Час, часовий відрізок або певний період жагарці виражають прийменниковими конструкціями. Зазвичай у діалектах тривалість часу позначається конструкцією з прийменником ligi та родовим відмінком іменника [jeigu lė̇izdava / tai_tik ligi_sāule.s laidos [побути на вечорницях] (Dkš); sekmā.dieni. šō̇kei bū̇dava ligi kė̇turū. ri̇ta (Vřs)]. Скорочена прийменникова конструкція lik із числівником або іменником для позначення межі перебігу дії підсилюється часткою pat, пор.: šō̇kei bū̇dava lik_pāt dvīliktai vā.lndai / dvīlikta. jeu_prasi.ded gaų.ne (Žg). Тривалість часу може позначатися також прийменником par із родовим або знахідним відмінком числівника та іменника, пор.: māna vīrz bū̇va daųk senė̇snis / par_šė̇šo-lika beveik metų. (Žg); išā.izdava [господар] par_dvi savā.ites / atėidavau i._*žagā.re. [до батьків] (Žg). Для позначення часу вживається також конструкція прийменника po з орудним відмінком, наприклад: *lietuvā kat_susitvė̇re po_kārū / lābāi blō̇.gai bū̇va //

Straipsniai / Articles

79

JANINA ŠVAM­BARYTĖ-VALUŽIENĖ

ū-kininkai nebesąmde / dá.rba nebėbūva // ka_nóret / ėikit pas_ūkininkus uš_pa-vã.lgi.ma. (Žg).

Для позначення певної епохи популярною є конструкція прийменника pri з родовим відмінком іменника, пор.: stó.guž dė̇ge pri_rūsa / ir_piėvas pjé.udava (Žg); kąda tąz būva? / nu_pri_rūsu. (Vr̃š). Певний життєвий період відображено також у реченні pri_ví.ra būva viši kambarei atskirai / o_dabà viškãs kaip_i_ne_šāva // šava namuose gi.venū / kaip_i_ne_šāva [за життя чоловіка всі кімнати були окремо, а тепер усе ніби не своє. Живу у власному домі, ніби не у власному] (Žg).

У Жагарському говорі відлік порівнюваного часу позначається прийменником pagal та знахідним відмінком іменника, пор.: pagal_màna vaikìšte. / dideli(s) ski.rtums (Žg).

Для вираження обставини способу дії обирається орудний відмінок іменників, пор. nebe-galė̇je jõs [Забув читати] laikìt dārų grābū (Žg). Жагарці ще вживають конструкцію з давнім прийменником valug та родовим відмінком іменника, пор.: anū­kai ieu valug màmàs [онуки вже як мама, як мама поводиться, так і діти] (Žg). Для вираження способу дії також уживається конструкція орудного відмінка з прийменником su, пор.: dàbar kad ir tõkos põ-nõs / su_làbdarà apsirę̇.ngi (Žg); má.n su_ši.rže / bijó­davau sā.ules (Žg).

Мету жагарці позначають родовим відмінком іменника з прийменником dėl, пор.: lã.pu. dę̇.l pã.ršą pasiski.ni̇t [треба було] (Žvlg).

Атрибутивні відношення, імовірно, зазнають впливу латиської мови, оскільки для їх вираження вживаються не лише називний і родовий, а найчастіше давальний відмінки^¹⁵. Називаючи ознаку, жагарці обирають такий порядок слів, щоб атрибут, зазвичай прикметник у називному відмінку, уживався препозиційно, пор.: vìrs màna ã.ukščs / di.deliž būva (Žg); didelė vertė [було грошей] (Žg). У тих випадках, коли потрібно підкреслити об’єкт, атрибут уживається постпозиційно [aulìnei bã-tai gẽri / šẽši rùblei (Žg)]. Для позначення ознаки вживається орудний відмінок із прийменником su, пор.: su_ló-va tas_kã.lns [з улоговиною] (Žg); kãda senó­joj *žagã-rei dė̇ge bažnì.če / ti_šãka / ją atrã.da po_klė̃vais su_karštu (Žg).

Найчастіше атрибутивні відношення жагарці виражають давальним відмінком займенника, пор.: vìrs mã.n būva par_dvi.dešimt mė.tu. vi.rėšnis už_màne [мій чоловік був на двадцять років старший за мене] (Žvlg); mù.m būva tõkie krūmai / kol melerã-cie ne būva pra-ėjus [у нас були такі кущі, поки не пройшла меліорація] (Žg); vã.ika. krikštìie / i žmõ-na jãm būva nekrikšti.ta [дитину хрестили, а його дружина була нехрещена] (Žvlg); mã.n mãži vã.ikai [мої маленькі діти] (Žg); tas vìrs jė.i mirė [той чоловік її помер] (Žg); vieną.i še.serėi dū bėrnai / bró.lui / bé.rns / kitã.i še.serėi dū bėrnai / o_ãš teip tu.mergū. nenorė̇jeu [в однієї сестри два хлопці, у брата — хлопець, в іншої сестри — два хлопці, а я так хотіла тих дівчат] (Žvlg); o_tam kū̃bului

^¹⁵ Plačiau žr. LVG 2013: 351.

80

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII

Žagarės šnektos sintaksinės ypatybės (remiamasi 1998–2003 metų įrašais)

būva keũrā apačē [у того корита було діряве дно] (Žvlg); *bė.rtulis tėtēi būva lābai gẽrž draũks [Бертуліс був добрим другом батька] (Žvlg).

Під час кодування текстів Жагарської говірки звертань виявлено небагато. Зафіксовано лише вживане пестливе слово pupyt [pupì/ užlìgina vi.ska [про меліорацію] (Žg)] і вигук bral ‘брате’, наприклад: nu_ti_kur̃ tū / brɑ̃l (Žg); mìlšt / brɑ̃l / reik i_sveikà.tos / jà (VrŠ).

Однорідні члени речення в Жагарській говірці поєднуються сполучниками a (або), ni (ані), наприклад: α_ni_tokų karõ.lu. nebūva iš_õ. pìrktis / ni_tokũ. auškarũ. (Žg); aš / šá.ka / ẽsu našlà.ite // nei_mã.n tėva / nei_mõ.tinas nė.ra (Žg). Жагарці вживають однорідні члени речення для доповнення узагальнення, наприклад: kã/ tã [про платню наймита] dìdele // bū.dava i_jėvũ. / i_drabužė (Žg); [збирали] rudũokes / pìenes / ba-ravì.kus / kãtràs jeũ_ži.nomas (Žg); laukùs nuo_šakalũ. sá.ugoje // šakalai / jū(ž) žinot / nei_ũlkai / nei_šũni.s (Žg). Іноді однорідними членами речення підкреслюється характер дії [ižūde juos [повстанців] i_šũmėte / i_pàdege ta.daržine. (Žg)]. Однорідні члени речення, поєднані сполучником i(r), респонденти обирають для позначення тривалої дії, пор.: gẽri ir_nõ.ri / gẽri ir_nõ.ri / jà [про добре пиво] (Vrš).

Жагарці часто вживають приєднувальні конструкції ir gan(a), ir viskas. Приєднанням узагальнюється висловлення (описується стан, характер дії тощо), наприклад: gãvaũ par sprá.nda. / i_viskas (Žg); nenorėk / niẽka iš kar̃ta / ni_nã.ma nepasta-tĩs(i) iš kar̃ta / par laĩka reik / i_ganà [про становлення відновленої незалежної Литви] (Žg); tas_kambarėlis čė mã.n i.rà / aplink_stã.la. apeĩt mažùtis / i_viskas (Žg); atrõ.da / ka_añč mẽigt / i_ganà (Žg); pã.skui bañda. vaĩ.ištai / i_gañ (Žg).^¹⁶ У записах є конструкція ar kas (ar ką, ar kokius), яку можна вважати формою, що позначає риторичне запитання з недомовленістю або характер приєднання, наприклад: tik lá.ugdavau / ka_tėtė atvažiuotų. apsilankít / ar_kã. (Žvlg); α_sėnēau teĩ(b) būva / ka_mõ.tina. škrãuštu. / α_k.ã. (Žvlg); ar_aš eĩsu kur̃ kõks nó.rint apsilė.idė.lis / a_kã. [у недбалого господаря не служила] (Žg); dã.ržũž α_kõkũs ravė́ie (Žg); galė́ie mamà p(a)-á.iškint / a_kã_.nebūt (Žg).

У Жагарській говірці, крім загальнобалтійських рис, як зазначає А. Кайкарите, наявні також особливості синтаксичної реалізації мовних контактів (Kaikarytė 2015: 171).

Помічено, що в діалектних записах складнопідрядні речення вживаються значно частіше, ніж складносурядні. Складносурядні речення зазвичай поєднуються сурядними сполучниками a(r), i(r), пор. tigi išėdovai i_lauka. / α_jāvai piė.unami / α_rūgẽi rišami / tigi bė.rns pjõ.ve rūgūs / mergà riša iš_paskõs

^¹⁶ Це явище часто трапляється і у фольклорі, записаному Матеасом Сланчаускасом та його помічниками понад 170 років тому, і в творах Маріуса Катилішкіса (XX ст.); у спогадах Юозаса Галкуса (XXI ст.), докладніше див. Švambarytė 2015: 243; 2017a: 155–171; Galkus 2018: 40.

Straipsniai / Articles

81

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

(Žg); i̇.lé.ide spą̨ges ri̇.ŋk̃t / ni̇.nię́g draũde / ni̇.nię́g gai̇nó.je (Žvlg); grį̄ndas i̇ž-dažitas / i̇.lę̇nums išklõcs (Žg).

Жагарці схильні поєднувати складнопідрядні речення підрядними словами ka(d), kada, kas, kiek, koks, kur. Підметові підрядні речення приєднуються за допомогою kad, kas [kaz gę̇re / tas įgėrs / kas v̨õge / tas įvōks / tęip įdąbā (Žvlg); nesvã.rb̨u / ka_mã.n toj_kū.tęj gi.vųlū. nebė (Žg)]. Додаткові підрядні речення, крім ka(d), kas, приєднуються також за допомогою підрядних слів kiek, koks, наприклад: nu_ka_nó.ri / ka_bū.tu. stiprūs alūs / nu_tai_jō negé.rk // nepraiįm(k) kōki. pūse mė.tu. // nu_tai_tāda ižgérsi póra. stikliņu. / tai_buz_ganà (Vrš); žū.r / ka_jęu_tie mi.l̨tai įr suskilinę̇į / sā.ka / dúona rų̄kst (Vrš); nusisamdì.k / kàs tā.u žažis gā.na (Žvlg); viš̨ka. / kaz_būva dí.rbama / tā. turę́ei dí.rp̨t (Žg); kaž būva / tō. nelika / rō.dos / į.nięka něbereik (Žg); jęigu nó.ri ą_saldainu. švaistìt / tai_vęlnei žina / kiek jū.[pinigų] gāl̨i turę́t (Žg); kai viena z gi.veni / tąį – – / žinot / kokū. dabār kęutū. įra (Žg). Ka(d), kas приєднують означальне підрядне речення [sun̨kų̄ buvo raš(t) tō.ki á.rkli. / kās kainūtu. šį̄.mta rų̄blu. (Žg); nė. tikra. gaspadǭrę̨us / kas tikrai suprāstu. ta. gi.vę̇nima. [про литовську владу] (Žg); ta_* lietuvā į.rā tōki nelaįmi. nga / ka_jā. vįsi mį.nda ir_mį.nda / plę̇š ir plę̇š / āle jįn lę̇nd iš_po_žę̇mes / kaip_taz_dā.igž (Žg); kōki mō.tina, / tōki į_vųkai (Žg)]. За допомогою ka(d), kada, kur жагарці утворюють підрядні речення обставини часу, місця, причини, умови, наприклад: kādā lā.iks – nubę̇ksi / kādā nė. lā.iks – nenubę̇ksi [по гриби] (Žg); rų̄kštu. sų̄ri. sužō-vinai / pję̇uni / į_trūp // grā.uzī žiemā. / kādā mažāi piena bę̇ra (Žg); tōl mįj-ka su_kelō.kiais / ka_cę̇ prą̄kaicz bę̇g par ką̄kta. (Vrš); jis tę̄n važų̄oj / kur_per̨k / kur_nę̇ra parduotų̄vu. (Vrš); ka_pininga duōdi [лікарям] / tai_vaištūs išrą̄ša (Žg); tie_turtāi nerę́.įšk nięka / jęigu pró.ta nė. galvō. // są̄ka / kās iš_tāva gražų̄-mę̇le / jei_nę̇turi razumę̇le (Žvlg).

Із записів Жагарської говірки видно, що респонденти вживають і складносурядні, і різні типи складнопідрядних речень, але в дискурсі переважають підрядні додаткові речення.

Фразеологія. Кожна говірка має своєрідне експресивне вираження. Щоправда, частина експресивних явищ є спільною і ширше вживається в литовській мові. Одні з них — традиційні фразеологізми, що ввійшли до спеціалізованих словників. Жагарці також уживають загальновідомі традиційні фразеологізми, наприклад: kaip nuo_žąsies vanduo ‘про того, хто не звертає уваги’ (Žg) [пор. kaip vanduo nuo žąsies ‘про того, хто не звертає уваги’ FŽ 2001: 789]; mana tėte būva be_viena gāla skų̄pus ‘дуже, надзвичайно’ (Žvlg) [пор. be vieno galo ‘2. дуже, надзвичайно’ FŽ 2001: 181]; jiz be_mę̇.lės ę̇me / į.nebūva tos_mę̇.lės gi.vę̇nime / tęip į.gi.vę̇na kaip šūva su_katė ‘про тих, хто не ладнає’ (Žvlg) [kaip šuo su kate ‘про тих, хто не ладнає’ FŽ 2001: 733]; po_sįmčs velnū. / nį šę̇ip / nį_tęip išę̇in ‘незручно, ніяково’ (Vrš) [nei šiaip, nei taip ‘4. незручно, ніяково’ FŽ 2001: 665]; ba.įsei būva gražī / be_viena gāla ‘дуже’ (Žvlg) [пор. be vieno galo ‘2. дуже, надзвичайно’ FŽ 2001: 181]; gāl

82

Acta Linguistica LXXXII

Žagarės šnektos sintaksinės ypatybės (remiamasi 1998–2003 metų įrašais)

nėrvai kokiẽ susimẽte? ‘susinervino’ (Žg) [plg. nervos susikėlė ‘susinervino’ FŽ 2001: 451].

Деякі фразеологізми žagarė́ців уживаються у своєрідному значенні або доповнені терміновими словами, пор.: pulti viršuj «сваритися, лаяти» [niẽka negali pasakīt nį_ant_vã.ikų. / tuojẽus mã.rti púl viršuj (Žg), пор. viršum pulti «погрожувати» FŽ 2001: 842]; kalti į galvą «пояснювати, навчати» [ta_mõ.ki.toje iẽ.m ga.lã kã.lti i. gã.lva. / jis išẽie.(s) sava vẽl dã.ra (Žg), пор. į galvą įkalti «навчити» FŽ 2001: 201]; svertima ranka žarijas maišyti «про неуважну чужу людину, її неякісну роботу» [svẽtima rankà tig_žarijo(m) maišīt (Žg), пор. žarijas žarstyti svetimais nagais «доручити іншим неприємну або небезпечну роботу» FŽ 2001: 857]; ant kaklo ker(i)autis «проситися жити разом» [nenõ.ru da_vã.ikām an_ kã.kla krẽ.utis (Žg); ant kaklo užsikarti «бути на утриманні» FŽ 2001: 257]; gera valia «про того, хто погоджується щось робити» [jeĩgu jis ein gẽra vãlė / tai_gẽrai / o jei_ne / aš nẽturū tẽ.ises (про виселення Вайтієкуна з місця проживання) (Žvlg), iš geros valios «без причини, само собою» FŽ 2001: 785]; nuo vien vietos «про лайку» [nu_vien vietos jis nepašnek ni_viena normãlau(ž) žõ.že / nu_i kąs jį isã.ukle.z dabà (Žg); nuo vietos «2. безперервно, один за одним» FŽ 2001: 836].

Фразеологізми з ašara, karas, uodega, maišas, plaukas, pyragas, ugnis є у Frazeologijos žodynas, але таких, які вживають žagarė́ці, словник не фіксує, тому вони можуть становити проміжну групу між фразеологізмами та сталими сполуками, пор.: grynos ašaros «так кажуть про того, хто не хоче служити» [ka_reikẽ.dava tarnã.ut / tai_grinas ãšaras (Žvlg)]; su durniais karą kelti «битися, сперечатися» [o_aš / su_durnẽis / tai_neĩšu kã.ra kẽ.lt (Žvlg)]; už uodegos išmesti «вигнати з дому» [dãba mãri gã.l už_uõ.dego.s irti ir_išmẽst (Žg)]; iš menko nieko [prasigyventi] «так кажуть про працьовитого» [aš iš_mẽnka niẽka [prasigyvenau] / nùdegẽm po_kãra / išẽiom / niẽka nebeturẽ.iom // i_padẽie *dẽvas // i_turẽieu visko // i_dabà netrūkstu niẽka (Žvlg)]; kaip maišą prarijus «про слабкого, хворобливого» [aš nuo_uzgĩnina pùse.mẽtu. bùvau taip / kai_maiša. prarijus (Žvlg)]; pyragams dideliems, mažiems nebūti «про життя в передвоєнні та повоєнні роки» [pi.rã.goi didẽli / mãži nebùva / čẽ / mãtai / tas kã.ra(s) sunarvã.va / čẽ.viska. (Žg)]; nei vienam žilam plaukui nekuštėti «не думати, не здогадуватися» [ni vĩen(ž) žil̃s plá.uks nekuštẽ.ie / ka ten *anìkš­čẽi bus / ka_pamatĩsu / tẽ.(n) nuvažiuõsu (Žvlg)]; vienos ugnys «пожежа» [gã.vom izbẽ.kšt ta_vã.kara. / ta_visas kã.imz dẽ.ge / vienas ū.gni.s (Žg)]; užraukti kaip į maišą «забороняти, не дозволяти» [galẽ.ie. i laĩšvei užuõti i_*rĩga. / i_lã.tū. čẽ.pi.lna bùva / dãba_tik užrauke kaip_i_maiša. (Žg)]^¹⁷.

¹⁷ Те, що мова є вираженням творчих сил спільноти, Juozas Galkus пише: «Село мало й своєрідні слова, яких ніде більше не доводилося чути [...]. Розмовляючи, ми використовували лише властиві нашому регіону фразеологізми». Докладніше див. Galkus 2018: 39–40.

Straipsniai / Articles

83

JANINA ŠVAMBAR YTĖ-VALUŽIENĖ

Із згаданих традиційних фразеологізмів шість мають таке саме значення, яке подає Frazeologijos žodynas, значення шести відрізняється від указаного в цьому словнику, а дев’ять діалектних сполук узагалі не згадані у Frazeologijos žodynas.

У Жагарському говорі є чимало сталих словосполучень¹⁸. Гіпотетично їх можна поділити на два типи: індивідуальні, або властиві мовленню інформатора (він їх створює і сам уживає), та загальні, або властиві представникам говору й уживані ширше¹⁹. До індивідуальних належать такі нерідко емоційно забарвлені сталі сполучення: šiaučius kriaučius «умілий працівник, здатний виконувати різні дрібні роботи» [tėtė b ūva šaėučus ḱraėučus (Žg)]; tiek to vaiko «так кажуть про малого [ãv.i̯s pī.rma namõ. / aš rė.gdama iṧpàško.s / žinãi / tiek té.n to_vaĩka (Žg)]; sriūpt ir pūpt «після того, як вип’єш пива, впасти» [tadà jeũ stiprùs ãlùs / srū.pɪ̃t / i̯ pó.pɪ (Dkš)]; nebe tos poros «розлучитися й почати жити з кимось іншим» [mã:s ã:sam nebe_tõs põrõ.s / susi-ėĩ (Vrš)]; seni metai «давно» [negãliu pasakĨt / jeu_sėni mėtai / trizdėsim(d) / daugėeu (Žg)]; širdis stojasi «задихатися» [*bronkiẽs / ši.rdi(s) stójės (Žvlg)]; tokių daiktų nežinoti «говорять про давні часи, старовину» [jū.s jeu tokių daiktų nežinot (Žg)].

До загальних сталих сполучень належать такі сполуки, уживані в різних місцевостях Жагарського говору: ne ačiū «так кажуть про неввічливого» [nė.ã-čū. nepašã-ke (Dkš)]; katra pavasarį «кожного, хто (навесні)» [*daugavã ar̃ baĩsei skẽnda // te.n *ri.gõ. daug rõ-tvi.nū. bū.dava // būvau nuvažẽvęs į_svečiùs // žu.rinė́jeu tuo(š)_šlū̃žus / bet_nėlabai supratau // o_teip_tai katra. pavãsari. tvina (Vrš)]; katras vienas «кожен» [šėnėũ katrãs viens turė́je / būva žebė.rklai (Žvlg)]; katras vienas «кожен (окремо)» [gi.vėnom tai katrãs viẽns / aš latviškai nemukė́jeu / bet_suprãšt viską. / ką lātvis kalb / galė́jei (Žg)]; katrą dieną «щодня» [bró.le sù.nus katrą. diẽna. gí.rcs i_gí.rcs (Žvlg); mã:n negãlim ẽ.it katrą. diẽną. (Žg)]; katrą šeštadienį, sekmadienį «хто, кожної суботи, неділі» [*lãtu̇jo. ka_tarnãvai / tai_tė.n jeu_katrą. šeštadieni. kėbdava pi.rã.ga. lã.tvei (Žvlg); o_piningus a_rẽj(k) katrą. se-kmã.dieni.? (Žg)]; Lietuvos laike, Smetonos laikais «у роки першої незалежності Литви» [*lietuvo.s laikė bū.dava muĩla / kõ.ke tik norė́je (Žvlg); *smetó.na laikaĩz bū.dava mašina taìkos (Žg); če_pã.t_uva / pas_kaimī.ne. / par_daržą. pãreīt / pienine būva / jeu_*lietuvo.s la.ike statīta / i_té.n gegužine pas_ta_pienine. (Žvlg)]; kolkozo laikais «у роки радянської окупації» [jeu_kulkõza laikai būva (Žg)]; savaitės, karo laike «протягом тижня, війни» [nu_i_žinõ-k / savã.ites lã.ike jiñ pagìe (Žvlg); kã.ra la.ikė / skaĩ.tos / susi.rgа / acikartó.je ta_lìgà (Žvlg); vokiečių laike «у роки німецької окупації» [pagalvó-k / vó-kečū. lã.ike pūse *žagãres ateidava i._tu(š) šókūs (Žvlg)]; eiti duona dirbti «заробляти на життя» [(duonos) padali.i vi̇siẽm po_gabalūka. / tai_pirstū̃s čū̃lbdavom // o_mamã viena eídava duóna. dírpt (Žg)];

¹⁸ Apie juos plačiau žr. Marcinkevičienė 2010.

¹⁹ Це терміни, обрані авторкою, а сама гіпотеза потребує ширших досліджень.

84

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII

Žagarės šnektos sintaksinės ypatybės (remiamasi 1998–2003 metų įrašais)

iš latvių imti ‘turėti latvišką akcentą, latviuoti’ [mẽs_jêu / žagarìẽčei / iš_lãtvu. / lãtviškai imam (Dkš)].

Стійкими словосполученнями стають також відмінкові форми з прийменниками. Одне з них — po + родовий відмінок, пор. po alaus ‘вийти заміж’ [[alus] bãčkà(s) sulã.užẽ / i_bûva po_ãlaus] jã. (Vrš)]. Стійкими сполученнями схильні ставати сполучення дієслова та іменника або прислівника й дієслова, наприклад: kojoms būti ‘могти ходити, пройти’ [i_miška. važiuodavom / ir_ãpi.nũ. / ir_riešutù. / kol_jeu_bûva kójes (Žg); kaip stovi ‘ні з чим (без ягід, нажитого майна)’ [i_parẽjė [iš miško] kaip_stó-v (Žg); išėjom taip / kaip_stó-vąm (Žg)].

Жагаряни широко вживають різні сполучення займенників niekur nieko, kokie norint, nė kaip reikiant, описуючи неможливу для виконання дію, називаючи певну ознаку, наприклад: dvi mãšinas irà i_dãbà / ni_susisũ-t negãli / ni_niẽkur niẽ-ka (Žg); dãrbinei bũ-dava pãprasti / lininei kokìe nó-rint (Žg); tók(s) su_protẽlu nė kaip reikiant (Žg). Синтаксичною конструкцією з порівняльним словом kaip і дієсловом būti позначається винятковість перебування, існування [nebebûva kai(b) bebũ-t / palì.ka / viẽnu žõžù / pavojì.nga (Vrš)]. Сполучення займенників kas, niekas із bū­ti вживаються у значенні неозначеного займенника kažkas ‘хтось, щось’ [o_sekmãdienéis / tai_kẽp / ta_kàs nebũ-t / ta_kãva (Žvlg)] або у значенні прислівника nieko ‘нічого’ [jẽigu nedì.rψsi / ta_nìẽks i_nẽbũs (Žg)].

Сполучення займенника kas (ko), прислівника kur із nonts ‘хоча б’, norint(ais) відповідають неозначеному займеннику kažkas, наприклад: rè.i(k) kã.nó-rintais susilõ.pi.t / nebẽmatau (Žg); gegužinės jeuni.ms pã-ti.s rũoždava kur_nó-rint / gražẽi / pri_kó.ke miškẽle (Žg); mãmà / duod dãbà ko_nõncs vã.lgi.t (Žg)²⁰.

Стійким словосполученням є також сполучення часток dar jau dar ‘так кажуть про прожиття’, пор.: mũ.m sėnem / mẽs peñčìez gã.unam / mũ.m dà jau_dã- (Žvlg).

У записах Жагарської говірки виявлено 7 індивідуальних і 32 загальні стійкі словосполучення.

У діалектних записах, в експресивніших оповідях, прослизає також те чи те лайливе слово (po šimts velnių, tegu perkūnai, mat bala), наприклад: po_šim̃cs velnũ. / ni šẽip / ni teìp išein (Vrš); tegù perkũnai jũsu. šõ.kũs (Žg); mạt anã. balã / ãš kai_pàsmerktã esù / ta_tẽgù eì pas_mãnì gi.vẽ.nti (Žg).

Порівняння. У записах Жагарської говірки помічено, що порівняння найчастіше утворюються з порівняльним словом kaip, коротким варіантом kai²¹. Основою порівняння найчастіше є предмети домашнього вжитку або дивні предмети (мішок, kepėbla),

²⁰ Пор. латиське: kaut kas ‘kas norint’; kaut kāds ‘koks norint’; kaut kur ‘kur norint’ (LLŽ 1995: 310). Докладніше див. LFV 1–2 (1996).

²¹ Письменник Marius Katiliškis, як і жагаряни, компенсує порівняльний контекст основою порівняння та мікроконтекстом. Докладніше див. Švambarytė 2017: 132–134.

Straipsniai / Articles

85

JANINA ŠVAMBAR YTĖ-VALUŽIENĖ

домашні птахи, худоба (півень, коров’яче молоко), дерева (липа), природні явища (хвилі), жителі інших країн (американець), певний стан (сон). Про речі, які пам’ятають слабко, кажуть [bìški. àšu gïrdėjies / kai_par_sâpna. (Žvlg)], а температуру вимірюють дуже несподіваним порівнянням [lâ.uk / ka_palik-tu. [alus] / kai kâ.rve.s piẽn(s) šiltuma (VrS)]. Респонденти описують стан або буття так: i_pragì.dau kai_taz gâ.idi.s / praděieu blã.ut (Žg); dri.psa kai_maĩšas (Dkš). Поетично називається враження від відпусту [križkelėji / pa(s)_sâva kiẽma. kai_stovė.davom / tai_nuo_bažnìčes atròda tòkiè / kai_bañga(ž) žmonių. / daugì.be su-važiòdava iš_visur i._tuos_*ju.odeĩkus (Žvlg)] або побажання [*vaitekú.nien / bùz duktė. kai_liepa / aukštà / graži: (Žvlg)]. Про тих, хто живе розкішно, кажуть: gi.vẽna kai_amerikõ.ns (Žvlg).

Жагаряни вживають також порівняльне слово kaip, але значно рідше, наприклад: da._mãšina. ta. pasistãčẽu kaip_kerėbla. kõke. [про швейну машину] (Žg); dà-bà nėbė. tõkù. pūšnù. / kaip_sẽnẽu (Žvlg); tẽn ù.ždarbiz gerẽ.snis nėkaip *liẽ.tuov. (Žg)]^²²

Мовна експресія. Респонденти не уникають різноманітних висловів, що надають мовленню естетичності, експресивності чи переконливості. Наприклад, прагнучи створити в слухача стан здивування, ефекту й назвати повторювану дію, жагаряни обирають варіанти числа, наприклад: benzìnai brã.ngu.s / rètai kãda atvažùoji (Žg); daugẽi i._mãškvas rã.se (Žg); mâtai kõkes mù.su. jeunì.sitez būva / ja (Žg). Для йонішкіських говірок надзвичайно характерний підсилювальний родовий відмінок, однак щодо Жагаре він не дуже поширений (Jšpt 2001: 39–40). У записах помічено лише один приклад: bū.dava srúogu. srúogas pritaìsi.tas / tàdà vẽrbdāvoum (Žg). Нерідко для підсилення ознаки дії вживається якесь префіксальне поєднання дієслова ap(si)-, iš-, su + būti, пор.: skã.pliereis visõ.keis apsikabinėjęs / apsibùve.s (Žg); tas_mergė.lkas išprievartã.ui iẽs / išbù-n tie_cigõ.nai (Žg); išpardavinė.je viska. / išbùva / o_palė.ide visùz bedarbùs [про приватизацію] (Žg); iš_*utenõ.s atẽidava / visâ.i nuskùre. / nubùve. / čè už_dì.ka. eìdava / pas_tuos tarnã.udava (Žg); tókõ. karštõ. kã.rve dúod i_duot par_aušì(s) šū_uõdega // dà.ùža višaš ausìs / pareinù tei ka(i)_iš pìrtė.s / raudõ.na / sukã.i-tus / sùbuvùs (Žg); pi.ršlì.(s) supažì.ndin tẽ.n / sùbù.n jeu (Žg). Прагнучи експресії, жагаряни повторюють те саме слово або підкреслюють його, додаючи прислівник, наприклад: kẽ.palus po_pẽčiui sùglaudai / sùglaudai / križù. dėdi pì.rma / i_važiuoji i._pẽčiū. (Žg); gi.vẽnims kõks mã.rgs / kõgz baisei mãrks (Žg); reìgdava kiẽk reìg-dava [платити за помел жита] / ãle nebė to_prõ.ta / nebe-aci.menu (Žg); dà-bà ka_ti(g) greìčiau / čè pàgriebe / čè mẽ.te / čè pàgriebe / čè mẽ.te (Žr). Іноді для конкретизації, уточнення створюваної дії (або образу) добирається синонім,

^²² У словнику порівнянь Синольської говірки (перехідної говірки між середньолатвійськими (Відземе) та верхньолатвійськими діалектами), укладеному латвійськими діалектологами, переважають порівняння з kâ, що відповідають литовському kai(p). Докладніше див. Putniną, Timušką 2001.

86

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII

Žagarės šnektos sintaksinės ypatybės (remiamasi 1998–2003 metų įrašais)

наприклад: [Полуниці] nuplá.unu / nùvalau (Žg); i̇.mažaz bùva làbai tìkus / rãmùs (Žg); jìz bùtu. pradė̇̀es kró̇kt i̇_blã.ut (Žr); čė / mataĩ / pri_rùbžėus tie_žmõ̇ni.s tòkìe netìkėlei irà / sulatù̇ė̇ / tõ̇lau tòkìe dorėsni švẽntesni žmõ̇ni.s (Žg); dì.rbau / keutà(š) šẽreu / kã.rȯes mì.lžau / vaĩkai / klàpatai / mró̇kslai (Žg).

Жагаряни дотримуються також певних норм мовної естетики (можливо, лише розмовляючи з чужим співрозмовником), наприклад, dà.kã.rve prìde(t) tu._kepalùku. / tu._bli̇̃nu. / su_lencù̇gu kaĩp_eĩn / i_nešvãri žolė: palìek (Vš). У Жагаре людину, яка не може виявити повагу до іншого або принизитися, називають грубіяном: an_tõ bùvaũ storžiėve [не може поцілувати руку священникові] (Žg). Респонденти забарвлюють розповідь і риторичними запитаннями, пор.: kuř tu rãsi teĩp / kaĩp_sàva? [про овочі, вирощені у власному городі] (Žg); tòkìe margìnùkai bùdava [спідниці] / gã.lì bùdava par_duotùvėje.j / àle kuř tu._pìniĝu. tiẽ(g) gã.usì? (Žg).

Діалектна експресія загалом не досліджувалася, але в розповіді вона відображає можливості мовного самовираження респондента.

УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Тексти записів, зроблених у 1998–2003 роках, наприкінці XX і на початку XXI століття в Жагарській говірці, не є послідовними текстами, оскільки записувачі переривали авторську розповідь запитаннями, тому й синтаксичні явища, описані у статті, не відображають досконалої системи. Попри це, можна виявити певні тенденції синтаксичного вираження Жагарської говірки.

До морфосинтаксичних явищ Жагарської говірки належать перфіцієнтив, вираження необхідності або призначення, вживання бажального способу та підрядних конструкцій, що позначають уявлювану дію, а також артроїда. Згадані синтаксичні конструкції є дещо своєрідними, наприклад, частіше вживаються перфіцієнтивні форми з поствербом lauka(n), nei žemė(n) [nešti lauka(n) ‘винести’, leisti žemė(n) ‘випустити’] або вираження бажального способу часткою lei і 3-ю особою теперішнього часу, ніж lai + 3-тя особа теперішнього часу [lei ein(a) ‘нехай іде, хай іде’; lai rėk(ia) ‘нехай кричить, хай кричить’]. Інші морфосинтаксичні особливості властиві Йонішкіським говіркам, а їхнє вживання підтримується мовними контактами: подібні конструкції є і в латиській мові.

У записах Жагарської говірки, тобто в дискурсі, як і можна було очікувати, є своєрідні випадки вираження суб’єкта й об’єкта, а також різних обставин (місця, часу, способу, причини). Синтаксично згадані члени речення виражаються різними відмінками або прийменниковими конструкціями. Найчастіше вживається давальний відмінок іменників або давальний із прийменником ligi чи знахідний відмінок і прийменникові apie, į, pagal, par, pas, po, pro конструкції. Дещо рідше трапляються сполучення родового відмінка іменника або родового з прийменниками ant, dėl, ligi, pri, tarp. Своєрідними є прийменникові конструкції орудного відмінка з прийменниками po, su, sulig. Жагаряни вживають

Straipsniai / Articles

87

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

приєднувальні конструкції ir gan(a), ir viskas. Односкладні речення доповнюються однорідними членами речення, поєднаними сполучниками a(r), i(r). Ті самі сполучники поєднують і складносурядні речення. Складнопідрядні речення найчастіше приєднуються характерним для литовської мови сполучником ka(d). Серед інших сполучних слів варто згадати kada, kas, kiek, koks, kur. Окрім підрядних речень підмета, означення, місця, часу та інших обставин, у діалектних записах переважають підрядні додаткові речення.

Експресивне вираження говірки Жагаре фразеологізмами та сталими словосполученнями, як і кожної говірки, є досить своєрідним, відображаючи можливості природного досвіду, винахідливості, кмітливості та мовної творчості респондентів. Із традиційних фразеологізмів говірки, яких розглянуто 21, аж 15 є своєрідними й не ввійшли до Frazeologijos žodyną. Отже, аж 71,4% фразеологізмів уживають лише жителі Жагаре. Велика кількість сталих словосполучень, поділених на індивідуальні та загальновживані (загалом розглянуто аж 39), також свідчить про життєздатність говірки. Для порівнянь, які утворюються з порівняльним сполучником kaip(p), за основу порівняння обираються предмети домашнього вжитку, птахи, тварини тощо. Інша синтаксична експресія ґрунтується на зміні числа або роду, повторенні слів, пошуку синонімів. Природне синтаксичне вираження говірки, сформоване протягом століть, дає людині свободу самовираження. Недарма говорять про майстерних литовських письменників Маріуса Катилішкіса (Албінаса Вайткуса), Юозаса Жлабіса-Женґе, які походили з околиць Жагаре.

СКОРОЧЕННЯ

Dkš – Daukšiai LKI GCTA – Lietuvių kalbos instituto Geolingvistikos centro Tarmių archyvas Vr̄š – Versiai Vtč – Vy­taučiai Žg – Žagarė Žr – Žiūriai Žvlg – Žvelgaičiai

LITERATŪRA

FŽ – Frazeologijos žodynas, rengė I. Ermantytė, O. Kažukauskaitė, G. Naktinienė, J. Paulauskas, Z. Šimėnaitė, A. Vilutytė, redagavo J. Paulauskas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2001.

Galkus Juozas 2018: Šimkūnuos gyventi nenuobodu…, Vilnius: Joniškiečių draugija „Sidabrą“.

88

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII

Žagarės šnektos sintaksinės ypatybės (remiamasi 1998–2003 metų įrašais)

Girdenis Aleksas, Kačiūnienė Genovaitė 2000: Paraleliniai reiškiniai latvių ir šiaurinių lietuvių veiksmažodžio sistemose. – Kalbotyra 37(1), 21–27 [= Girdenis A. 2000: Kalbotyros darbai 2, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 307–314].

Jonaitytė Aldona 1967: Latvių kalbos poveikis palatvės vakarų aukštaičių šnektų gramatinei sandarai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 9, 171–182.

Jonaitytė Aldona 1969: Palatvės vakarų aukštaičių šnektų būdvardis, skaitvardis, įvardis. – Lietuvių kalbotyros klausimai 11, 183–221.

JŠPT – Joniškio šnektų pratimai ir tekstai, ats. red. J. Švambarytė, Šiauliai: J. K. Vasiliausko įmonė, 2001.

Kaikarytė Aušra 2015: Skaistgirio šnektos ypatybės. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 3, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 150–173.

LFV 1–2 – Latviešu frazeoloģijas vārdnīca 1 (A–M), 2 (N–Ž), red. A. Laua, S. Veinberga, A. Ezeriņa, Rīga: Avots, 1996.

Liparte Evija 2000: Iliatyvo resp. prieveiksmio laukan reikšmės ir galimi sinonimai lietuvių kalbos tarmėse. – Lietuvių kalbotyros klausimai 43, 144–152.

Liparte Evija 2000a: La. nost vs. malā vs. zemē un lie. žemėn vs. šalin semantiskās attiecības literārajā valodā un izloksnēs. – Linguistica Lettica 8, 151–179.

Liparte Evija 2005: Dėl vokiečių kalbos sakinio rėmelio konstrukcijos atitikmenų baltų ir Pabaltijo finų kalbose. – 10–ojo tarptautinio baltistų kongreso „Baltų kalbų istorija ir tipologija“ pranešimų tezės, 2005 m. rugsėjo 23–24 d., Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 50.

LKG III – Lietuvių kalbos gramatika 3: Sintaksė, red. K. Ulvydas, Vilnius: Mokslas, 1976.

LKT – Lietuvių kalbos tarmės: Chrestomatija, sud. E. Grinaveckienė, A. Jonaitytė, K. Morkūnas, B. Vanagienė, A. Vidugiris, Vilnius: Mintis, 1970.

LKTCH – Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, sud. R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, moks. red. L. Grumadienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2004.

LLV – Lietuviešu-latviešu vārdnīca, J. Balkevičs, L. Balode, A. Bojāte, V. Subatnieks, A. Sarkanis, Rīga: Zinātne, 1995.

LVS – Latviešu valodas sintakse, L. Ceplītis, J. Rozenbergs, J. Valdmanis, red. L. Ceplītis, Rīga: Zvaigzne, 1989.

Maigone Beitiņa 2009: Mūsdienu latviešu literārās valodas sintakse, Liepāja: LiePA.

Marcinkevičienė Rūta 2010: Lietuvių kalbos kolokacijos, Kaunas: VDU leidykla.

Straipsniai / Articles

89

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Mikulskas Rolandas 2003: Postverbų pateikimo problema „Lietuvių kalbos žodyne“. – Acta Linguistica Lituanica 48, 71–96.

Putniņa Maiga, Timuška Agris 2001: Sinoles izloksnes salīdzināmu vārdnīca, Rīga: LU Latviešu valodas institūts.

PŽ – Palyginimų žodynas, sud. K. Vosylyte, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2014.

Rosinas Albertas 1998: Baltų kalbų įvardžiai, Vilnius: Mokslas.

Sauka Donatas 2019: Apie laiką ir save, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas.

Švambarytė Janina 1996: Apibrėžto ir neapibrėžto kiekio raiška, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

Švambarytė Janina 2002: Dėl kelių reikiamybės raiškos atvejų Joniškio šnektose. – Valoda – 2002. Valoda dažādu kultūru kontekstā 1, Daugavpils, 66–69.

Švambarytė Janina 2003: About the System of Syntax in Subdialects (Joniškis, North Lithuania). – 4th Internacional Congress of Dialectologists and Geolinguists, Rīga, 197–199.

Švambarytė-Valužienė Janina 2015: Mato Slančiausko ir jo pagalbininkų pasakojamosios tautosakos rinkinių leksika: Žodynas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Švambarytė-Valužienė Janina 2017: Mariaus Katiliškio raštų palyginimai: kalbinė terpė ir nauja prasmė. – Acta Linguistica Lituanica 77, 129–143.

Švambarytė-Valužienė Janina 2017a: Tarmės įtaka Mariaus Katiliškio raštų kalbai. – Acta Linguistica Lituanica 76, 155–172.

Švambarytė-Valužienė Janina 2018: Žagarės šnektos ribos. – Acta Linguistica Lituanica 78, 135–148.

Švambarytė-Valužienė Janina 2019: Fonetinės ir morfologinės Žagarės šnektos ypatybės (XX a. pabaiga–XXI a. pradžia). – Acta Linguistica Lituanica 80, 109–145.

Valeckienė Adelė 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Vasiliauskienė Virginija 2008: Lietuvių kalbos žodžių tvarka XVI–XIX a. Atributinės frazės, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis.

90

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII

Žagarės šnektos sintaksinės ypatybės (remiamasi 1998–2003 metų įrašais)

Syntactic Peculiarities of Žagarė Local Dialect (Based on the Records of 1998–2003)

S U M M A R Y

The third article dedicated to Žagarė local dialect discusses its morphosyntactic and syntactic peculiarities. The other articles published in this journal established the boundaries of Žagarė local dialect (Švambarytė–Valužienė 2018: 135–148) and described the peculiarities of morphology and word-formation; attention was also paid to the peculiar properties of vocabulary (Švambarytė–Valužienė 2019: 109–145).

The study addressing the syntax of Žagarė local dialect was conducted on the basis of the dialectal records dating to the end of the 20th century and the beginning of the 21st century, which were made during the period 1998–2003 in Žagarė and its environs.

The morphosyntactic phenomena found in Žagarė local dialect include perficientive (nešti laukan(n) ‘to take out’, leisti žemė(n) ‘to let out’), the expression of necessity or purpose (rugiai pjaunami ‘rye needs to be reaped’), the use of the optative mood (lei ein(a) ‘may he go’; lai rėk(ia) ‘may he scream’), subordinate clauses expressing an imagined action (bijau, ka nepaguldo į ligoninę ‘I am afraid that I may be put to hospital’) and arthroid (demonstrative pronoun tas). The above peculiarities of the dialect are to a certain extent original and also characteristic of other local dialects of Joniškis. Their usage is supported by language contacts: similar constructions can also be found in Latvian.

As it can be expected, the records of Žagarė local dialect, i.e. discourse, demonstrate the original cases of expression of the subject, the object and various adverbial modifiers (place, time, manner, cause). Syntactically, the abovementioned parts of the sentence are expressed by various cases or prepositional constructions. The nominal dative or the dative with the preposition ligi or the accusative and the prepositional constructions apie, į, pagal, par, pas, po, pro are most commonly used. The nominal genitive or the combinations of the genitive and the prepositions ant, dėl, ligi, pri, tarp are slightly less common. Peculiar prepositional instrumental constructions with the prepositions po, su, sulig are used. The speakers of Žagarė local dialect also use dangling constructions (ir gan(a), ir viškas). Simple sentences are supplemented with the homogeneous parts of the sentence linked by the conjunctions a(r), i(r). The same conjunctions are also used in case of coordinate sentences. Subordinate sentences are usually linked by the typical Lithuanian conjunction ka(d). Other subordinators are kada, kas, kiek, koks, kur. Subordinate object clauses prevail; subordinate subject and attributive clauses as well as subordinate clauses of place, time, etc. are slightly less common.

Like in every other dialect, the expressive content of Žagarė local dialect manifesting itself through phraseological units and stable word phrases is rather original as it reflects the capacities of the respondents’ natural experience, wit, understanding and linguistic creation (užraukti kaip į maišą ‘not allow, prohibit’, kaip maišą prarijus ‘to feel unhealthy’,

Straipsniai / Articles

91

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

etc.). Concerning the traditional phraseological units used in the dialect, 21 of which were discussed, as many as 15 are original and not found in the Phraseological Dictionary. It means that as many as 71.4% of the phraseological units are used by the speakers of Žagarė dialect only. The high number of stable word phrases (as many as 39 were discussed), which are subdivided into individual and general, also shows the dialect’s viability. As regards comparisons formed with comparative kai(p), household items, birds, animals, etc. serve as the basis of comparison. Yet another type of syntactic expression is based on the shift of number or gender, repetition of words, search for synonyms. The dialect’s inherent syntactic expression formed through centuries provides an individual with the freedom of self-expression. It is not without reason that people speak about the eloquent authors of Lithuanian literature Marius Katiliškis (Albinas Vaitkus) and Juozas Žlabys-Žengė, who originated in the environs of Žagarė.

Įteikta 2019 m. gruodžio 17 d.

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, Vilnius LT–10308, Lietuva [email protected]

92

Acta Linguistica Lithuanica LXXXII