This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
DAIVA ALIŪKAITĖ
Каунаський факультет Вільнюського університету
ORCID id: orcid.org/0000-0002-4275-9512
Напрями наукових досліджень: перцептивна діалектологія, соціолінгвістика, геолінгвістика.
DOI: doi.org/10.35321/all85-14
ЕСТЕТИЧНА ЦІННІСТЬ ДІАЛЕКТНОСТІ: ОБРАЗИ ЗВИЧАЙНИХ ЧЛЕНІВ МОВНОЇ СПІЛЬНОТИ
Естетична цінність діалектності: образи звичайних членів мовної спільноти
АНОТАЦІЯ
У статті розвивається дискурс діалектології, присвячений інтерпретації естетичної цінності діалектності. Мета представленого дослідження — шляхом аналізу наративу eric, тобто звичайного члена мовної спільноти, оцінити естетичну цінність діалектності, її самостійність і взаємозв’язки з іншими параметрами діалектності. Емпіричною основою для розгляду питання про естетичну цінність діалектності є дані сприйняття й оцінювання 8 текстів-стимулів, що репрезентують різні регіолектні форми, отримані в 21 регіональному пункті та 3 великих містах (Вільнюсі, Каунасі й Клайпеді) під час дослідження перцептивної діалектології. У статті насамперед створюється теоретичний і методологічний підхід до оцінювання даних сприйняття. Представлено etic, тобто гіпотези дослідника, що концептуалізують і обґрунтовують естетичність кодів традиції. На підставі аналізу оцінок привабливості текстів-стимулів сформульовано узагальнювальні висновки щодо залежності оцінок привабливості від чинника стандартної мови у формуванні образів діалектності, а також щодо зв’язку оцінок привабливості зі сприйняттям коду мовної батьківщини.
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
АНОТАЦІЯ
Стаття зосереджується на дискурсі діалектології, спрямованому на інтерпретацію естетичної цінності діалектності. Мета дослідження — оцінити естетичну цінність діалектності, незалежність цієї цінності та її зв’язки з іншими параметрами діалектності шляхом аналізу наративу емічного, тобто пересічного члена мовної спільноти. Емпіричним підґрунтям для розгляду естетичної цінності діалектності є дані сприйняття й оцінювання восьми текстів-стимулів, що репрезентують різні регіолектні вираження; їх зібрано у 21 регіональному пункті та трьох містах (Vilnius, Kaunas і Klaipėda) у межах дослідження перцептивної діалектології. Передусім у статті створено теоретичний і методологічний підхід до оцінювання даних сприйняття. Представлено етичні, тобто дослідницькі, гіпотези, що концептуалізують і обґрунтовують естетику кодів традиції. Після аналізу оцінок привабливості текстів-стимулів сформульовано узагальнювальні висновки щодо залежності оцінок привабливості від чинника стандартної мови у формуванні образів діалектності, а також щодо зв’язків між оцінками привабливості та сприйняттям коду мовної батьківщини.
Об’єкт статті — естетична цінність діалектності. Отже, у статті прагнуть розглянути естетичні виміри діалектності. Прагнення розглянути естетичні виміри діалектності передбачає певні завдання: 1) насамперед створюється теоретичне підґрунтя подальшого аналізу — коментуються та критично оцінюються гіпотези, розроблені в парадигмах мовних настанов у працях, що пояснюють сприйняття й оцінювання мов і варіантів; 2) у дослідницькій частині статті послідовно аналізується емпіричний матеріал — дані сприйняття текстів-стимулів. Дослідницький матеріал зібрано у 2017–2019 рр. у межах проєкту перцептивної діалектології (PD) «Поширення регіональних варіантів і уявної літературної мови (квазістандарту) на початку XXI століття: перцептивне дослідження»¹. Варто зазначити, що матеріал проєкту PD дає підстави для дуже різноманітних наративів про діалектність і недіалектність (предметну структуру дослідницького інструменту PD (анкети з 29 запитань і завдань
¹ Проєкт підтримала Державна комісія литовської мови.
Straipsniai / Articles
263
Page 3
DAIVA ALIŪKAITĖ
предметну структуру див. на рис. 1.²). Це відбувається тому, що методологічна парадигма PD забезпечує відкриття перспективи пересічного члена мовної спільноти. Розрізнення etic і emic, або об’єктивної та суб’єктивної перспектив, сформульоване Kennetho Pike’o (пор. Headland 1990: 15) у 1954 р., пов’язане з двома способами бачення світу й конструювання смислу (Victor de Munck 2009: 35–37 — цит. за: Butkus, Šeškus 2010: 79; докладніше див. Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Brazaitienė 2020: 27–29, 49–58); у першому випадку смисл якогось об’єкта, явища, середовища тощо ззовні конструює сторонній спостерігач і оцінювач (експерт); у другому — роль конструктора смислу виконує свій (пересічний член мовної спільноти) (також див. Iannàccaro, Dell’Aquila 2001: 265–280; Cramer 2018: 62–79; Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Brazaitienė 2020: 27–29, 49–58). Отже, емпіричним підґрунтям дискурсу естетичної цінності діалектності, розгорнутого у статті, є emic наратив, реконструйований на основі системних даних сприйняття й оцінювання в межах дослідження PD 8 текстів-стимулів, передусім даних про привабливість текстів-стимулів.
РИС. 1. Предметна структура дослідницького інструменту проєкту «Поширення регіональних варіантів і уявної літературної мови (квазістандарту) на початку XXI століття: перцептивне дослідження»
² Наприклад, на матеріалі проєкту проаналізовано об’єктивну діалектність (Aliūkaitė 2019: 63–91); стійкість діалектності у великих містах і регіонах (Aliūkaitė 2020: 85–100; 2020a: [1–20]); розглянуто питання діалектності та недіалектності місцевостей (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2019: [1–22]); оцінено образи мовних родичів (Geržotaitė 2019: [1–25]); крім того, матеріал проєкту спонукав до розгляду теоретичних питань діалектології, наприклад було концептуалізовано відмінність між діалектними ознаками та маркерами діалектності (Mikulėnienė 2019: 52–62). Найвичерпніший дискурс PD на основі матеріалу проєкту розгорнуто в колективній монографії (Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Brazaitienė 2020), однак і вона представляє лише частину результатів дослідження PD.
264
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 4
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
Корпус із 8 текстів-стимулів охоплював фрагменти спонтанного мовлення тривалістю 14–19 секунд, що репрезентували варіанти регіолектних зон: текст-стимул A³ — південноавкштайтський регіолект; текст-стимул B⁴ — жемайтійський регіолект; текст-стимул C⁵ — регіолект північних західних авкштайтів; текст-стимул D⁶ — південноавкштайтський регіолект; текст-стимул E⁷ — жемайтійський регіолект; текст-стимул F⁸ — регіолект західних східних авкштайтів; текст-стимул G⁹ — регіолект південних західних авкштайтів; текст-стимул H¹⁰ — регіолект східних східних авкштайтів. Необхідно додати, що діалектні відмінності регіолектів — регіональних мовних різновидів, поширених на території, яка охоплює ареал кількох геолектів, — найчастіше виявляються лише через третинні слабкі ознаки, які як в етичних (тобто мовознавчих) наративах, так і з погляду діалектності пересічних членів мовної спільноти зазвичай характеризуються як дуже нечіткі (пор. Taeldeman 2005: 233–248; Aliūkaitė 2009: 160–187; Aliūkaitė, Mikulėnienė
2014: 257–262; Mikulėnienė 2019: 51–62). Отже, такі тексти-стимули є особливо придатними для досліджень сприйняття.
У дослідженні загалом взяли участь 1064 досліджувані однієї вікової групи (тобто учні 1–4 класів гімназії) з пунктів із різним діалектним підґрунтям (див. рис. 2).
РИС. 2. Пункти проєкту «Поширення регіональних варіантів і гаданої загальновживаної мови (квазістандарту) на початку XXI століття: перцептивне дослідження»
Підсумовуючи теоретичні та методологічні засади дослідження, представленого у статті, слід зазначити, що на етапі накопичення матеріалу, здійснюючи експеримент із мовними настановами та сприйняттям варіантів, керувалися теоретичними й методологічними передумовами парадигми PD, тобто учасниками експерименту PD є пересічні члени мовної спільноти: предметний зміст дослідження (див. рис. 1) охоплює типові елементи дослідження PD (пор. завдання на ментальну карту, сприйняття текстів-стимулів тощо — див. рис. 1); експерименти PD організовано в пунктах із різним діалектним підґрунтям (див. рис. 2); у запитальнику PD запитання та завдання дослідження сконструйовано із залученням і варіантів відповідей, і шкал семантичного диференціала, і мальованих карт. Предметне наповнення запитань обґрунтоване певною теоретичною аргументацією, наприклад, завдання оцінювання подібності текстів-стимулів до загальновживаної мови передусім ґрунтується на розробленому Danielio Longo понятті квазістандарту (Long 1996: 118–135). Найважливіше для розгляду дискусійного питання цієї статті завдання — оцінювання привабливості текстів-стимулів — ґрунтується не лише на умові реалізації типової моделі дослідження PD, тобто оцінювання привабливості варіантів є одним із п’яти компонентів перспективної моделі дослідження Denniso R. Prestono (Preston 1999: XXVI–XXIX; Preston 2018: 177–203), а й щонайменше на кількох гіпотезах, що пояснюють сприйняття та оцінювання варіантів і певною мірою навіть
266
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 6
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
наївні моделі концептуалізації варіантів (з погляду emic), що узагальнюють, наприклад, гіпотезу поширення норм (англ. the norm driven hypothesis) (Bezooijen 2002), гіпотезу нав’язаних норм (англ. the imposed norm hypothesis) (Giles, Bourhis, Lewis, Trudgill 1974) або гіпотезу соціальних конотацій (англ. social connotations hypothesis) (Trudgill, Giles 1978) та ін., послідовніше розгортання яких у теоретичній частині, а також під час представлення результатів дослідження стає критичним підходом цієї статті, поєднуючи інтерпретацію естетичних оцінок варіантів з etic перспективи з emic наративом.
1. МІФ ПРО ЕСТЕТИКУ МОВ ТА ЙОГО ДЕКОНСТРУКЦІЯ: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК EMIC І ETIC НАРАТИВІВ
Дискурс естетичної цінності діалектності невіддільний від дискурсу естетичної цінності мов. А критична рефлексія останнього розвинута також у etic парадигмі. «Італійська мова красива, німецька — потворна»11 — так у etic парадигмі вербалізується один із так званих міфів про мови (або варіанти) та їхні відмінності, а саме — про естетичні переваги чи недоліки мов, інакше — так званий міф про ієрархізацію мов за естетичними ознаками12. Howardas Gilesas і Nancy Niedzielski у статті з такою самою назвою також намагаються науковими аргументами спростувати цей міф, точніше — деконструювати оцінювання мови або її варіантів зсередини (emic перспектива), показуючи зв’язки естетичних цінностей мови або її варіанта з іншими цінностями мови або її варіанта, які не лише пояснюють естетичну цінність, а й створюють передумови для комплексного аналізу мови або її варіантів.
Отже, H. Gilesas і N. Niedzielski деконструюють міф про естетичні цінності мов через розгляд ілюстративних понять гіпотези внутрішньо властивої цінності (англ. inherent value hypothesis)13 і гіпотези соціальних конотацій (англ. social connotations hypothesis) (докладніше див. Giles, Niedzielski 1998: 85–93). Останні гіпотези сформульовано у 1970-х роках (див. Giles, Bourhis, Lewis, Trudgill 1974; Giles, Bourhis, Davies 1979; Trudgill, Giles 1978),
11 Оригінальна вербалізація міфу «Italian is Beautiful, German is Ugly» (Giles, Niedzielski 1998: 85–93).
12 Додамо, що естетичні відмінності варіантів як дискримінаційну ознаку вербалізує ще один міф про мови, який передусім звертає увагу на якісні відмінності мовних варіантів — На Півдні [на Півдні США] і в Нью-Йорку англійська мова дуже погана (оригінальна вербалізація міфу «They Speak Really Bad English Down South and in New York City». Цей міф якраз і деконструює засновник сучасної парадигми PD D. R. Preston (1998: 139–149).
13 Щодо гіпотези внутрішньо властивої цінності також див. Giles, Bourhis, Davies 1979: 589–596.
Straipsniai / Articles
267
Page 7
DAIVA ALIŪKAITĖ
прагнучи представити критичну модель сприйняття та оцінювання мовної варіативності. Гіпотеза внутрішньої цінності концептуалізує й обґрунтовує внутрішню естетичну характеристику мови (її варіантів або окремих звуків). Іншими словами, гіпотеза внутрішньої цінності стверджує, що естетичну кваліфікацію мови X або її варіанта визначають внутрішньо притаманні мові X чи її варіанту характеристики (у цьому разі — естетичні). Якщо внутрішньо притаманні естетичні характеристики мови X (або варіанта) є позитивними, то позитивною буде й естетична кваліфікація мови X (або варіанта) (зокрема, варіант потрапить на найвищу позицію в ієрархії мовних варіантів — наприклад, стане стандартним, публічним тощо); якщо внутрішньо притаманні естетичні характеристики мови X (або варіанта) є негативними, то негативною буде й естетична кваліфікація мови X (або варіанта). Категорії ‘позитивна’ або ‘негативна’ у цьому разі об’єднують увесь спектр можливих естетичних кваліфікацій.
Потрібно додати, що одні з перших досліджень, у яких було враховано оціночні реакції пересічних членів мовної спільноти, що охоплювали й естетичний зміст (тобто те, наскільки приємно чи неприємно звучить певний акцент), від 1970 року розвивав один із «деконструкторів міфу» про естетику мов H. Gileso. Досліджувалися варіанти англійської мови (наприклад, йоркширський, бірмінгемський, шотландський варіанти англійської тощо), точніше — різна їхня цінність з погляду пересічних членів спільноти (див. Giles 1970: 211–227). Інакше кажучи, накопичення emic даних перспективи сформувало підґрунтя для критичного наративу про естетичну цінність мов (їхніх варіантів). Критичний аналіз даних про сприйняття мовних варіантів та оціночні реакції (зокрема щодо естетики варіантів), отриманих H. Gileso та його колегами (Giles, Bourhis, Trudgill, Lewis 1974; Giles, Bourhis, Davies 1979; Trudgill, Giles 1978) шляхом інтеграції як так званого методу «маски» (англ. matched-guise), так і різних технік шкалювання рейтингів варіантів14, виявив обмеженість гіпотези внутрішньої цінності. Тобто пересічні члени мовної спільноти, які не знали мов, тексти-стимули яких залучалися до завдань на сприйняття, не знецінювали тексти-стимули різних варіантів тієї самої мови — наприклад, під час дослідження 1974 року, коли 46 британських студентів оцінювали два діалекти грецької мови (престижний афінський і критський), не виявилося жодних статистично значущих відмінностей в оцінках цих діалектів за різними параметрами (зокрема й за естетичним) (Giles, Bourhis,
14 Суть методу «маски» полягає в тому, що тексти-стимули реалізує (читає або записує) та сама особа (так звана маска), про яку досліджуваних не інформують; таким чином, ті чи інші (диференційовані) оцінки тексту-стимулу маски, реалізованого різними різновидами, стають підставою для визначення місця відповідного різновиду в певній ієрархії різновидів, наприклад його естетичної цінності. Варто додати, що згідно з методом, створеним 1960 року канадським соціальним психологом Wallace E. Lambert та його командою, досліджувані, слухаючи вербальні стимули, оцінюють особистісні, соціальні та інші властивості мовців, отже etic наратив щодо тих чи інших оцінок різновиду по суті є реконструктивним; з іншого боку, як зазначає H. Gilesas (1970: 213), у такий спосіб з’ясовуються нецензуровані установки (англ. ‘uncensored’ attitudes).
268
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 8
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
Lewis, Trudgill 1974: 407–408). Такі тенденції спонукали дослідників розвивати й утверджувати так звану гіпотезу нав’язаних норм (англ. the imposed norm hypothesis), яка концептуалізує і певною мірою обґрунтовує характеристику доданої естетичної цінності мови (її варіантів або окремих звуків); інакше кажучи, привабливість або непривабливість мови «формується», «встановлюється» поза межами мови (матерії). Гіпотеза нав’язаних норм пояснює, що один варіант (зазвичай стандартний) набуває переваги над іншими як найприємніший через культурні норми (Giles, Bourhis, Lewis, Trudgill 1974: 406); інакше кажучи, соціальний статус впливає на закріплення образу приємного варіанта у спільноті. Перевага одного варіанта (зокрема й його естетична цінність) над іншими виникає не через внутрішні характеристики, а через усталене й передане / перейняте знання про мову (варіант), тому ієрархізувати мови та їхні варіанти можуть знавці мов або, як сказала б Gladis Massini Cagliari, носії мови-поліглоти (Massini-Cagliari 2004: 3–2315). Звичайно, у багатомовному світі тиск нав’язаних норм відчувається не лише щодо варіантів однієї мови, а й щодо різних мов; наприклад, пересічні члени мовної спільноти знають і перейняли різні lingua franca образи. Дещо уточненим і розвиненим варіантом гіпотези нав’язаних норм є вже згадана гіпотеза соціальних конотацій, що стала критичною перспективою для деконструкції міфу про естетику мов. Peteris Trudgillis та H. Gilesas, уточнюючи гіпотезу нав’язаних норм, яка закріпила уявлення, що привабливість або непривабливість мови (чи варіанта) «формується» поза межами мови, наголошували, що судження про естетику мови є результатом комплексу соціальних конотацій (англ. a complex of social connotations). Термін ‘соціальний’ у їхній теорії охоплює не лише статус або соціальний клас. Важливо, що дослідники зазначають: навіть сприйняття членів тієї самої спільноти може відрізнятися, оскільки для них ті чи інші варіанти можуть мати різні соціальні конотації (див. докладніше Trudgill, Giles 1978: 180–190). Крім того, гіпотеза соціальних конотацій пояснює недихотомічне сприйняття й оцінювання пересічними членами мовної спільноти стандартного мовного варіанта та нестандартних мовних варіантів. Наприклад, регіональні акценти (англ. regional accents) оцінюють позитивніше, ніж міські акценти (англ. urban accents) (Bezooijen 2002: 14). Це відбувається тому, що реалізаторів регіональних акцентів пов’язують із привабливішим способом життя та середовищем; отже, така соціальна (контекстуальна) інформація (або комплекс соціальних конотацій) «створює» цінність тощо.
15 Усвідомлення щодо поліглотів рідної мови, сформульоване Gladis Massini-Cagliari, дослідницею, яка вивчала мовну ситуацію в Бразилії — аналізувала взаємини португальської мови та 200 інших живих мов (серед них 170 корінних мов-діалектів), — стверджує, що кожен носій мови, опанувавши свою мову, вчиться розрізняти й варіанти своєї мови, отже кожен мовець неодмінно є «поліглотом» рідної мови.
Straipsniai / Articles
269
Page 9
DAIVA ALIŪKAITĖ
Повертаючись до міфу про привабливість проти потворності мов «Італійська мова красива, німецька — потворна», можна стверджувати, що з перспективи гіпотези природної цінності узагальнено можна сказати, що італійській мові надають кваліфікацію красивої мови, оскільки її внутрішні характеристики є красивими, привабливими (наприклад, звучання, ритмічність і, зрештою, звуки), а німецькій мові — навпаки. З перспективи гіпотези соціальних конотацій цінність краси італійської мови, а цінність потворності німецької мови створює комплекс соціальних конотацій. Не вдаватимемося до конкретних конотацій, тим більше що сам міф про красу й потворність мов серед окремих членів мовних спільнот може вербалізуватися із згадуванням інших мов, наприклад: французька мова красива, китайська — потворна; і так далі. Як зазначають Susanne M. Reiterer, Vita Kogan, Annemarie Seither-Preisler та Gašperis Pesekas (2020: 168) в одній із найновіших праць, присвячених вивченню мотивації до вивчення іноземних мов, оцінюючи вплив звукової структури мови та соціальних стереотипів на вивчення іноземних мов, багато «неприємних» (англ. unpleasant) мов часто сприймаються такими через наявні або колишні соціальні та політичні стигми.
Отже, принципова відмінність розглянутих гіпотез полягає в тому, що естетичну цінність мови створює сама мова або естетичну цінність мови створює те, що не є самою мовою, а те, що стосується мови та оточує її. Звичайно, дослідники звертають увагу на те, що складно відокремити, наприклад, вплив фонетичних особливостей на сприйняття та ті чи ті оцінки від соціокультурної аури мови (або варіанта) (англ. socio-cultural aura), тобто від впливу історії мовців і мови на сприйняття мови (або варіанта). Як міркують V. V. Kogan та S. M. Reiterer (2021: 2), наприклад, французька мова може здаватися красивою через високий вокалічний індекс (англ. vocalic index), тобто кожен другий звук у французькій мові є голосним, з іншого боку, на естетичні оцінки може впливати соціокультурна аура французької мови, що охоплює і Єлисейські поля, і запашне вино, і романи A. Diumas.
3 РИС. Модель гіпотез Renée van Bezooijen (створена авторкою — D. A.).
270
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 10
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
Renée van Bezooijen, розвиваючи дослідження парадигми PD, запропонувала більш деталізовані гіпотези — моделі, що пояснюють і узагальнюють естетичні цінності мов і варіантів (пор. Bezooijen 2002: 14–16). Емпірична база для формулювання висновків охоплювала не лише кілька мов (американську та британську англійську, німецьку, нідерландську, російську, італійську, іспанську, французьку), а й регіональні варіанти нідерландської мови, а також історичні варіанти нідерландської мови. Можна стверджувати, що в її моделі шести гіпотез (див. рис. 3) узагальнено як мовні, так і немовні умови, що впливають на сприйняття варіантів.
За твердженням R. van Bezooijen, гіпотезу природженої цінності точніше називати гіпотезою, зумовленою звучанням (англ. the sound driven hypothesis). Дослідниця дещо уточнює припущення H. Giles та ін. щодо універсальності естетики звуків, інакше кажучи — у наративі естетики мов і варіантів R. van Bezooijen гіпотеза etic легітимує відокремлення найкрасивіших (найприємніших тощо) мов або варіантів від статусу мов чи варіантів, тобто найкрасивіший, найприємніший тощо код не обов’язково має посідати найвищу (або будь-яку іншу виняткову) позицію в ієрархії мовних варіантів (пор. Bezooijen 2002: 14). До мовних припущень (див. рис. 3) можна віднести також гіпотезу зрозумілості (англ. the intelligibility driven hypothesis) (Bezooijen 2002: 15). За узагальненням нідерландської дослідниці, сприятливішу оцінну реакцію пересічних членів мовної спільноти й, відповідно, вищі показники естетичності може зумовлювати зрозумілість коду. R. van Bezooijen виокремлює ще дві гіпотези, концептуально пов’язані з ознайомленістю з оцінюваним кодом (мовою або її варіантом) — кодом, який із певних причин є впізнаваним: наприклад, оцінюваною мовою володіють або вона подібна до мови, якою володіють; оцінюваний варіант подібний до коду мовної батьківщини (або тотожний коду мовної батьківщини), подібний до стандартної мови (або тотожний стандартній мові). Отже, так звана гіпотеза ознайомленості (англ. the familiarity driven hypothesis) на шкалі оцінок biauri (-us) vs patraukli (-us) може пояснити сприятливіші оцінки мови або коду, подібного до коду мовної батьківщини; гіпотеза подібності (англ. the similarity driven hypothesis) — сприятливіші оцінки досліджуваними кодів, подібних до стандартної (літературної) мови (Bezooijen 2002: 15). Слід додати, що останні дві гіпотези пов’язані як із мовним, так і з немовним підґрунтям. Безперечно, ознайомленість із кодом може стимулювати й певні комплекси, наприклад навіть комплекси kalbinės gimtinės — сприятливу оцінку досліджуваних може зумовлювати прагнення створити додану вартість власного коду.
Гіпотеза поширення норм R. van Bezooijen (англ. the norm driven hypothesis) відповідає вже згаданій гіпотезі нав’язаних норм, яка концептуалізує й обґрунтовує характеристику доданої естетичної цінності мови (її варіантів або окремих звуків) (Bezooijen 2002: 14). Наприклад, на оцінки стандартної (літературної) мови впливають культурно нав’язані (англ. culturally imposed) норми щодо верховенства стандартної (літературної) мови. Культурно нав’язаними можуть бути й оцінки окремих мов.
Straipsniai / Articles
271
Page 11
DAIVA ALIŪKAITĖ
Сформульована P. Trudgillio та H. Gileso (1978: 180–190) гіпотеза соціальних конотацій у типології гіпотез R. van Bezooijen стає гіпотезою контексту (англ. the context driven hypothesis) (Bezooijen 2002: 14). Дослідниця стверджує, що контекстуальні змінні (англ. context variables), які концептуально в моделі P. Trudgillio та H. Gileso відповідають комплексу соціальних конотацій, впливають на оцінки привабливості мов і варіантів. Отже, якщо ставлення до контекстуальних змінних є прихильним, то й оцінювання мови або її варіанта буде прихильним, і навпаки — негативно оцінювані контекстуальні змінні зумовлюють несприятливий образ варіанта.
Праці традиційної литовської діалектології не інтегрували оцінювання естетики варіантів. У працях парадигми PD початку XXI століття або в працях, у яких так чи інакше інтегровано елементи підходу PD, увагу приділено апріорним установкам, сформульовано окремі висновки щодо чинника мовної батьківщини, чинника стандарту та оцінок краси проти потворності варіанта (пор. Aliūkaitė 2007, 2011; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016; Bakšienė 2015, 2019; Geržotaitė, Čepaitienė 2016; Geržotaitė 2019, 2019a; Dambrauskienė 2020 та ін.). Матеріал апріорних установок частіше обмежувався й у працях із соціолінгвістики установок, наприклад під час представлення результатів наукових проєктів «Використання мов і національна ідентичність у містах Литви» та «Соціолінгвістична карта Литви: міста й містечка» реферувалися апріорні установки досліджуваних щодо ранжування діалектів за красою, розглядалися питання стереотипізації діалектів (наприклад, Kliukienė 2010: 102–103; 2014: [1–15]; Baranauskienė, Krupickaitė 2012: [1–22]; Kalėdienė 2013: 139–140; Vaicekauskienė, Sausverde 2012: [1–27] та ін.).
2. ЦІННІСТЬ ПРИВАБЛИВОСТІ ДІАЛЕКТНОСТІ: САМОСТІЙНІСТЬ І НЕСАМОСТІЙНІСТЬ
Отже, у підрозділах цієї частини статті, представляючи дані завдання зі сприйняття й оцінювання 8 текстів-стимулів дослідження PD, аналізується естетична цінність діалектності, оцінюється зв’язок оцінок привабливості текстів-стимулів з іншими оцінками маркованих текстів-стимулів (див. оцінки на рис. 1).
2.1. Результати сприйняття текстів-стимулів: чинник літературної мови
У межах дослідження PD молодь із місцевостей із різним діалектним підґрунтям оцінювала привабливість 8 текстів-стимулів за 7-бальною шкалою семантичного диференціала, позначаючи цінність краси або потворності від 1 до 7 балів; 1 балом оцінюючи текст-стимул як
272
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 12
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
текст дуже некрасивої мови, 7 балів — як текст дуже красивої мови. Крім того, оцінивши від 1 до 7 балів привабливість прослуханих текстів-стимулів, респонденти могли навести аргументи на користь тієї чи іншої оцінки. Послідовність оцінок привабливості текстів-стимулів показує, що для пересічних членів мовної спільноти найкрасивішими є тексти-стимули, які репрезентують маркери східного східноавкштайтського та південноавкштайтського регіолектів: D→H→A. Далі в послідовності привабливості та непривабливості розташовуються текст-стимул G, який репрезентує маркери південного західноавкштайтського регіолекту, текст-стимул F, що представляє східний західноавкштайтський регіолект, і текст-стимул C, який репрезентує маркери північного західноавкштайтського регіолекту: G→F→C. Текстами найменш красивої мови члени мовної спільноти оцінили тексти-стимули, що представляють самогітський регіолект: E→B. Узагальнена послідовність естетичних оцінок усіх респондентів має такий вигляд: D→H→A→G→F→C→E→B. Можна стверджувати, що уявлення про найпривабливішу й найнепривабливішу діалектність є універсальними. На це вказують мало відмінні узагальнені послідовності оцінок привабливості текстів-стимулів авкштайтською (690 респондентів), жемайтською (220 респондентів) і міською (154 респонденти) молоддю. Вони мають незначну варіативність: лише молоді жемайти з естетичного погляду надають пріоритет тексту-стимулу H, який представляє східний східноавкштайтський регіолект: H→D→A→G→F→C→E→B (див. рис. 4).
Такі результати оцінок привабливості текстів-стимулів на перший погляд спонукали б до припущення про іманентні естетичні ознаки діалектності. Як видно на рис. 4, лише оцінки привабливості тексту-стимулу D серед молодих авкштайтів, жемайтів і міської молоді істотніше відрізняються; інші тексти-стимули, особливо текст-стимул B, молодь усіх трьох груп оцінила дуже подібно. Крім того, слід зазначити, що серед аргументів естетичних оцінок молодь наводить і такі, які ще більше підтверджують припущення, що деякі маркери регіолектів могли зумовити прихильну оцінну реакцію молоді лише тому, що звуки й вимова одних текстів-стимулів видалися молоді привабливішими, ніж інших (приклади див. у табл. 1).
An_V02 6 балів гарна, приємна Rk_M15 7 балів гарна вимова Pln_V11 5 балів не дуже гарна Mžk_V06 5 балів приємна для вуха
274
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 14
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
Як видно, той самий текст-стимул оцінюють і як привабливий, і як непривабливий (див. приклади оцінок у таблиці 1). Саме така дихотомічна оцінка та аргументація оцінних настанов підтверджували б висновок, що естетичну цінність створює сам код, а не те, що його оточує, — якісь соціокультурні конотації або, як сказали б V. V. Kogan і S. M. Reiterer, соціокультурна аура (2021: 2). Однак зв’язок між оцінками подібності текстів-стимулів до літературної мови та їхньої привабливості спростовує таке припущення щодо природжених характеристик (тут варто згадати гіпотези природженої цінності або поширення звуків). Треба визнати, що оцінну реакцію молоді на красу текстів-стимулів можна пов’язувати, а в деяких випадках навіть ототожнювати з оцінюванням подібності до літературної мови. Основним задумом проєкту «Поширення регіональних варіантів і гаданої літературної мови (квазістандарту) на початку XXI століття: перцептивне дослідження» було визначити, що, на думку пересічних членів мовної спільноти, є літературною мовою, а що — ні, тобто що визнається маркованим діалектним кодом. Іншими словами, досліджували закріплення так званого квазістандарту (або квазістандартів) серед пересічних членів мовної спільноти. Подібність почутих текстів-стимулів до літературної мови, точніше — наявний у молоді образ літературної мови, а також естетику почутих текстів вони оцінювали за 7-бальною шкалою семантичного диференціала, позначаючи міру подібності або неподібності до літературної мови від 1 до 7 балів: 1 бал означав, що текст-стимул зовсім не подібний до літературної мови, а 7 балів — що дуже подібний до літературної мови. Оцінки від 1 до 7 дали змогу досліджуваним диференціювати сприйняття текстів-стимулів. Отже, зв’язок між оцінками привабливості текстів-стимулів і результатами оцінювання текстів-стимулів за подібністю до літературної мови є підставою розглянути питання самостійності естетичної цінності діалектності або оцінити гіпотези нав’язаних норм H. Giles, R. Y. Bourhis, P. Trudgill і A. Lewis або поширення норм R. van Bezooijen на підставі даних про сприйняття діалектності литовської мови.
Як видно (див. рис. 5), пересічні члени мовної спільноти на умовному континуумі діалект → літературна мова за подібністю до літературної мови найсприятливіше оцінюють текст-стимул H, що містить маркери східного східноаукштайтського регіолекту; найменш подібним для досліджуваних є текст-стимул B, який репрезентує маркери жемайтського регіолекту.
Не оцінюючи мовних характеристик, тобто того, які конкретні особливості того чи того тексту-стимулу зумовили такі оцінки подібності або неподібності до літературної мови (про це див. Aliūkaitė, Mikulėnienė, Čepaitienė, Brazaitienė 2020: 151–176), варто зіставити послідовності оцінок найбільш і найменш подібних до літературної мови текстів зі послідовностями оцінок естетичного сприйняття (див. рис. 6).
Straipsniai / Articles
275
Page 15
DAIVA ALIŪKAITĖ
РИС. 5. (Не)подібність текстів-стимулів до літературної мови
Як видно (рис. 6), найпослідовніше за ознаками подібності та привабливості оцінювали тексти-стимули E і B, що репрезентують маркери жемайтського регіолекту, а також текст-стимул F, який представляє західний східноаукштайтський регіолект. Оцінки подібності вираження тексту-стимулу H, що репрезентує маркери східного східноаукштайтського регіолекту, тексту-стимулу C, що репрезентує маркери північного західноаукштайтського регіолекту, і тексту-стимулу A, що представляє південний західноаукштайтський регіолект, до літературної мови дещо вищі за оцінки естетичності вираження цих текстів-стимулів. Однак, хоча послідовність оцінок подібності до літературної мови — H→A→D→C→G→F→E→B — дещо відрізняється від послідовності оцінок привабливості текстів-стимулів — D→H→A→G→F→C→E→B — у загальному підсумку можна констатувати залежність цих двох параметрів. У проміжних позиціях послідовностей привабливості та подібності до літературної мови оцінки привабливості й подібності текстів, що репрезентують маркери південного західноаукштайтського та західного східноаукштайтського регіолектів, мало відрізняються між собою. Подібність тексту-стимулу G до літературної мови, за оцінками всіх
276
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 16
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
досліджуваних, становить 4,26 бала, а привабливість — 4,46 бала. Такі середні оцінки зумовлені тим, що досліджувані частіше оцінювали красу цього тексту-стимулу на 7 або 6 балів: 12,36% усіх досліджуваних оцінили текст як текст дуже красивої мови й поставили 7 балів, 16,63% — 6 балів. Подібність до літературної мови оцінювали критичніше: 7 балів поставили 5,52% усіх досліджуваних, 6 балів — 12,94%. Такі самі причини зумовлюють різницю між оцінками тексту-стимулу F, який представляє західний східноаукштайтський регіолект. Дещо іншим є сприйняття тексту-стимулу C, що репрезентує маркери північного західноаукштайтського регіолекту. Подібність цього тексту-стимулу до літературної мови 7 балами оцінили 6,46% усіх молодих учасників, 6 балами — аж 21,18%. Результати сприйняття естетичності суворіші: як текст дуже красивої мови, поставивши 7 балів, текст-стимул C оцінили 4,48% молодих учасників. Оцінку 6 балів за шкалою семантичного диференціала позначили 12,68% досліджуваних; крім того, мінімальні оцінки привабливості — 1 або 2 бали — поставили 16,59% молодих учасників, висловивши думку, що мова тексту-стимулу для них дуже негарна. Те, що текст-стимул, який репрезентує маркери північного західноаукштайтського регіолекту, зовсім не подібний до літературної мови, за шкалою семантичного диференціала виявили 7,98% досліджуваних, позначивши 1 або 2 бали. Однак така різниця не змінює первісних припущень щодо залежності цих двох параметрів — подібності до літературної мови та привабливості. Інакше кажучи, подібність тексту-стимулу до літературної мови, точніше — до наявного в молоді образу літературної мови, впливає або навіть визначає ієрархізацію текстів-стимулів за привабливістю. Цей висновок ще більше підтверджують коментарі досліджуваних: молоді люди нерідко обґрунтовують ту чи ту оцінку тексту-стимулу аргументами подібності або неподібності до літературної мови. Отже, можна розглянути, як привабливість цих текстів-стимулів концептуалізується через зв’язок із літературною мовою. Можна порівняти привабливість або непривабливість тексту-стимулу H, що представляє східно-східноаукштайтське мовлення (оціненого як найбільш подібного до літературної мови), тексту-стимулу D, який репрезентує маркери південного аукштайтського регіолекту (оціненого як найпривабливішого), і жемайтського тексту-стимулу B (оціненого і як найменш подібного до літературної мови, і як найменш привабливого), а також для порівняння — подібність або неподібність до літературної мови, що обґрунтовують emic фрагменти наративу, реконструйованого з відкритих коментарів молоді (див. таблицю 2).
Straipsniai / Articles
277
Page 17
DAIVA ALIŪKAITĖ
РИС. 6. Зв’язок між оцінюванням (не)подібності текстів-стимулів до літературної мови та їхньої (не)привабливості
278
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 18
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
ТАБЛИЦЯ 2. Аргументація оцінок привабливості та подібності до літературної мови (приклади)
Текст-стимул | Досліджуваний | Оцінка подібності до літературної мови | Аргументація оцінки | Оцінка привабливості | Аргументація оцінки B текст-стимул | Al_V16 | 3 бали | по-іншому значно вимовляється | 3 бали | не дуже гарна, бо не схожа на літературну Klp_M07 | 4 бали | є «відсічені» закінчення слів | 5 балів | мовлення не схоже на літературне Шл_M02 | 3 бали | дуже дивно вимовляє, наголошує | 3 бали | не схожа на літературну, дивна Tl_M21 | 3 бали | скорочує закінчення, неправильно наголошує слова | 3 бали | гарна лише літературна мова D текст-стимул | An_M09 | 4 бали | бо правильно вимовляє | 5 балів | бо мені гарно, така літературна Klp_V04 | 7 балів | бо дуже правильна | 7 балів | бо схожа на літературну Kn_M11 | 5 балів | однакові слова | 6 балів | схожа на літературну мову Ps_M22 | 6 балів | вимова закінчень трохи відрізняється від літературної | 6 балів | трохи не вистачає до ідентичності з літературною мовою H текст-стимул | Klp_M06 | 6 балів | наголос падає на o | 7 балів | бо схожа на літературну Mžk_V14 | 7 балів | дуже гарна | 7 балів | схожа на літературну Vrn_V11 | 7 балів | на мою думку, тут літературна мова | 6 балів | бо літературна Tl_M25 | 5 балів | більшість слів звучали подібно до літературної м. | 6 балів | бо досить схожа на літературну
Варто додати, що такі оцінки діалектності підтверджують не лише гіпотези нав’язаних норм (а також поширення норм) чи соціальних конотацій (а також контексту). Як уже зазначалося, гіпотеза подібності R. van Bezooijen у межах парадигми PD пояснює прихильніші оцінки мови або коду, подібного до стандартної (літературної) мови (Bezooijen 2002: 15), отже, фрагменти наративу emic досліджуваних, у яких
Straipsniai / Articles
279
Page 19
DAIVA ALIŪKAITĖ
виразно постає зміст оцінних настанов – гарно, бо схоже на літературну мову, негарно – бо не схоже на літературну мову (див. таблицю 2), – демонструють універсальність гіпотези подібності нідерландської дослідниці. Крім того, слід звернути увагу, що естетичні оцінки текстів-стимулів часто аргументуються крізь призму правильності та неправильності. Вимір правильності etic у наративах насамперед асоціюється з літературною мовою. Emic наративу властивий прояв несамостійних, але в певному аспекті холістичних настанов, тобто таких, що інтегрують виконання кількох умов. Одна з важливіших умов – правильність: гарно, бо правильно (див. таблицю 3). Цей зв’язок (гарності та правильності) etic у наративах, у яких так чи інакше використовувалася інформація про пересічних членів мовної спільноти, було згадано ще до початку розроблення досліджень настанов. За словами Samu Imre (1963 р.) – представника традиційної діалектології, укладача атласу угорської мови, – концепти «правильна мова» та «гарна мова» на рівні метамовних коментарів досліджуваних є майже нероздільними поняттями (цит. за Kontra 2002: 206).
Тек-ст-сти-мул | Досліджуваний | Оцінка привабливості | Аргументація оцінки A текст-стимул | Al_V07 | 6 балів | правильно говорить A текст-стимул | Jnš_V29 | 6 балів | правильно говорить A текст-стимул | Jrb_V05 | 6 балів | бо майже правильно говорить A текст-стимул | Tl_M21 | 5 балів | бо говорить достатньо правильно B текст-стимул | An_V04 | 2 бали | неправильно наголошує B текст-стимул | Krtn_M06 | 1 бал | неправильне мовлення B текст-стимул | Mrj_M16 | 3 бали | неправильна мова B текст-стимул | Pn_M06 | 2 бали | дуже неправильно говорить C текст-стимул | Šk_M08 | 6 балів | гарно, правильно, лише не сподобалося, як наголосив слово „esu“ C текст-стимул | Ukm_M22 | 2 бали | неправильна C текст-стимул | Ut_V07 | 7 балів | правильна мова C текст-стимул | Vrn_M24 | 5 балів | гарно, звучить достатньо правильно D текст-стимул | Pn_V20 | 7 балів | бо правильно вимовляє слова D текст-стимул | Jnšk_M15 | 7 балів | слова вимовляються правильно D текст-стимул | Klp_M14 | 6 балів | правильно говорить D текст-стимул | Skd_M17 | 3 бали | деякі слова вимовляються неправильно
280
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 20
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
Текст–стимул Досліджуваний Оцінка привабливості Аргументація оцінки E текст–стимул AI_V04 4 бали чим неправильніша мова, тим більш негарною вона стає звучить так, ніби неправильно наголошується, відтинається закінчення неправильна, закінчення відсікаються, а для деяких слів — ні неправильна вимова неправильно говорить неправильна бо неправильно наголошується не дуже неправильна правильніше наголошується неправильно наголошується намагається говорити правильно, але не виходить говориться цілком правильно говорить правильно правильна мова надто правильна правильна, виразна
Як видно з фрагментів emic наративу, пересічні члени мовної спільноти неоднаково суворі, висуваючи вимоги до правильності, однак для досліджуваного питання – естетичної цінності діалектності та її зв’язків з іншими цінностями – відмінність між суворістю й несуворістю не є дуже важливою; у цьому разі важливою є принципова залежність, інакше кажучи – відповідність концептів «правильна мова» та «гарна мова».
2.2. Результати сприйняття текстів-стимулів: чинник мовної батьківщини
Можна стверджувати, що на сприйняття досліджуваних дещо менше, ніж чинник літературної мови, впливає чинник мовної батьківщини. Або, спираючись на концепцію так званої гіпотези впізнаваності R. van Bezooijen, можна пояснити, наприклад,
Straipsniai / Articles
281
Page 21
DAIVA ALIŪKAITĖ
послідовність найпривабливіших і найнепривабливіших текстів-стимулів молодих мешканців Шяуляя: D→A→H→C→G→F→E→B. Досліджувані з Шяуляйського пункту в ієрархії привабливості вираження відводять тексту-стимулу C, що репрезентує маркери північно-західного височинного регіолекту, місце одразу після текстів-стимулів D, A і H, найближчих до літературної мови й найкрасивіших. Не варто абсолютизувати чинник мовної батьківщини у сприйнятті молодих мешканців Шяуляя, однак слід звернути увагу на те, що, оцінюючи схожість вираження тексту-стимулу C з кодом мовної батьківщини, 7,89% досліджуваних майже прирівняли вираження цього тексту-стимулу до коду мовної батьківщини, оцінивши схожість у 7 із 7 балів; 21,05% досліджуваних пункту оцінили схожість у 6 із 7 балів. Аргументуючи оцінки схожості тексту-стимулу з кодом мовної батьківщини, молоді люди відкрито виразили тотожність коду мовної батьківщини тексту-стимулу C, що репрезентує маркери північно-західного височинного регіолекту, наприклад: досліджувана Šl_M05 прокоментувала свою оцінку – бо в нашому місті справді так говорять (7 балів); Šl_M11 – у моєму місті говорять подібно (5 балів); Šl_V01 – подібно, бо ми говоримо подібно (6 балів); Šl_M06 – я часто сама так розмовляю (7 балів); Šl_V04 – говорю подібно, тільки більше жаргоном (6 балів). Те, що знання коду, а ще більше — визнання його своїм кодом впливає на естетичні оцінки діалектності, підтверджує послідовність найпривабливіших і найнепривабливіших текстів-стимулів молодих мешканців Маріямполе: D→G→H→A→F→E→C→B. Текст-стимул G, що репрезентує маркери південно-західного височинного регіолекту, у ієрархії краси переміщується на другу позицію (5,54 бала), і лише текст-стимул D, що репрезентує маркери південного височинного регіолекту, оцінюється прихильніше (5,82 бала). Схожість тексту-стимулу G з кодом мовної батьківщини молоді мешканці Маріямполе оцінили у 6,34 бала. Крім того, аж 81% молодих мешканців Маріямполе локалізують текст-стимул G у Маріямполе. Отже, і дані завдання з контурною картою виявляють визнання коду кодом мовної батьківщини. Таким чином, пов’язувати оцінки привабливості з чинником мовної батьківщини обґрунтовано. Таке спостереження підтверджують фрагменти emic наративу самих досліджуваних, наприклад: досліджувана Mrj_M04 оцінює красу тексту-стимулу G у 6 балів, бо мені подобається мій діалект; Mrj_M09 — оцінює у 7 балів, бо мій — сувалкський — діалект є найкрасивішим; Mrj_M16 — оцінює у 6 балів, бо мені подобається наш сувалкський акцент. Молодий мешканець Маріямполе Mrj_V11 аргументує оцінку привабливості у 7 балів так: найкраще звучить із усіх, а оцінку схожості з мовною батьківщиною у 7 балів пояснює так: бо це моя мова. Саме такий emic фрагмент наративу найчіткіше обґрунтовує зв’язок естетичної цінності діалектності з мовною ідентичністю досліджуваних. На те, що рідний діалект члени звичайної мовної спільноти оцінюють як достатньо красивий, звертав увагу і вже згаданий представник традиційної діалектології S. Imru (cit. iš Kontra 2002: 206). Однак слід зазначити, що, на відміну від визнаної (хоч і уявної!) схожості з літературною мовою, визнана схожість тексту-стимулу з кодом мовної батьківщини не обов’язково діє як
282
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 22
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
умова привабливості. Результати дослідження сприйняття в окремих пунктах виявляють тенденцію: тексти-стимули, визнані найдіалектнішими, тобто найменш схожими на літературну мову, не оцінюються як привабливіші. Це стосується, наприклад, оцінок текстів-стимулів B і E, що репрезентують маркери жмудського регіолекту, у тих пунктах, які об’єктивно розташовані в ареалі жмудського регіолекту. Первинне припущення, якби ми розглядали чинник мовної батьківщини як безумовно визначальний для «мовного смаку», було б таким: тексти-стимули, що представляють жмудський регіолект, оцінюватимуться як привабливіші, ніж непривабливі. Однак цього не відбувається. Наприклад, лише 6,82% досліджуваних жмудських пунктів, оцінюючи привабливість тексту-стимулу B, присудили йому 7 балів, ще 7,27% оцінили привабливість тексту-стимулу у 6 балів. Майже 30% досліджуваних оцінили текст-стимул B як дуже непривабливий, присудивши йому 1 або 2 бали. Дещо поміркованішим, але все ж подібним є і сприйняття тексту-стимулу E (див. рис. 7).
РИС. 7. Привабливість текстів-стимулів B і E за оцінками досліджуваних жмудських пунктів
Хоча послідовності привабливості окремих жмудських пунктів дещо варіативні, один із текстів-стимулів, що репрезентують маркери жмудського регіолекту, — текст-стимул B — завжди оцінюється як найнепривабливіший, тоді як другий — текст-стимул E — у деяких пунктах оцінюється як привабливіший за текст-стимул F, що репрезентує маркери західного східновисочинного регіолекту, або текст-стимул G, що репрезентує маркери південно-західного височинного регіолекту (див. рис. 8).
Straipsniai / Articles
283
Page 23
DAIVA ALIŪKAITĖ
РИС. 8. Привабливість текстів-стимулів за оцінками досліджуваних жмудських пунктів
Необхідно додати, що досліджувані трьох жмудських пунктів — Тельшяя, Плунґе та Скуодаса — під час дослідження PD, оцінюючи схожість прослуханих текстів із кодом мовної батьківщини, визнали обидва тексти-стимули, що репрезентують маркери жмудського регіолекту, найсхожішими з усіх (див. рис. 9).
РИС. 9. Пов’язування текстів-стимулів із мовною батьківщиною
Хоча оцінки схожості з мовною батьківщиною невисокі, серед усіх регіолектних текстів-стимулів їхню схожість із кодом мовної батьківщини визнавали найчастіше. Варто додати, що текст-стимул E як найбільш схожий із кодом мовної батьківщини оцінювали і молоді мешканці Кретинги (4,28 бала), і мешканці Мажейкяя (4,58 бала). Коментарі до оцінок досліджуваних підтверджують, що тексти-стимули були розпізнані як коди мовної батьківщини, наприклад: досліджувана Skd_M20, оцінивши схожість тексту-стимулу B з кодом мовної батьківщини у 7 балів, коментує — дуже [схожа], бо це мова мого регіону; досліджувана Tel_M21, також присудивши схожості з мовною батьківщиною 7 балів, аргументує — бо і ми скорочуємо закінчення,
284
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 24
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
ми неправильно наголошуємо слова; досліджуваний Skd_V09 обґрунтовує 6 балів — дуже схожа. Молодий житель Плунге Pln_V09 навіть намагається записати схожість із мовною батьківщиною аматорським діалектним графолектом — жемайтська vara. Отже, підсумовуючи значення чинника мовної батьківщини для образу привабливості, слід зазначити, що порівняно з чинником літературної мови чинник мовної батьківщини є більш умовним.
ВИСНОВКИ
Після проведення дослідження естетичної цінності діалектності можна сформулювати такі узагальнювальні висновки та передумови подальшого дискурсу щодо естетики кодів, спираючись на підхід PD:
1) Перцепцію привабливості текстів-стимулів, що репрезентують маркери різних регіолектів, обґрунтовує узагальнювальний висновок, що естетичну цінність діалектності лише частково визначають внутрішні характеристики варіанта. З погляду традиції досліджень естетики кодів цей висновок не є оригінальним і новим, проте, підкріплюючи його даними перцепції діалектності литовської мови, можна долучитися до загального етич, тобто дослідницького, критичного дискурсу естетики мов (кодів). Отже, оцінюючи в ерні, тобто з перспективи пересічного члена спільноти, загальні тенденції перцепції привабливості текстів-стимулів, що виявляються, можна констатувати: гіпотези, які пояснюють перцепцію та оцінювання мов (кодів), дають змогу системно оцінювати дані емічного наративу естетики діалектності литовської мови й створювати послідовний дискурс діалектології. Перцепцію пересічного члена мовної спільноти найкраще пояснюють гіпотези нав’язаних норм або поширення норм, а також соціальних конотацій, які концептуалізують і обґрунтовують характеристику доданої естетичної цінності кодів.
2) Дані дослідження перцепції текстів-стимулів, проведеного у двадцяти одному регіональному пункті та трьох великих містах (у Вільнюсі, Каунасі й Клайпеді), дають змогу стверджувати, що серед пересічних членів мовної спільноти існують універсальні образи найпривабливішої та найнепривабливішої діалектності. Можна стверджувати, що на рівні перцепції найгарнішими або гарнішими кодами оцінюються ті регіолекти, які більше схожі на літературну мову. Такий узагальнювальний висновок відповідає розвиненій у теоретичному дискурсі концепції гіпотези схожості, що актуалізує чинник літературної мови. Необхідно зазначити, що літературну мову в цьому випадку слід розуміти як образ літературної мови, яким володіє пересічний член мовної спільноти і який, незалежно від його точності чи неточності (тобто слід оцінювати утвердження квазістандарту), стає основою вимірювання та оцінювання привабливості. Не слід забувати, що еміч, тобто пересічного члена мовної спільноти, і етич, тобто передусім дослідника, способи бачення світу й конструювання значення не можна ототожнювати,
Straipsniai / Articles
285
Page 25
DAIVA ALIŪKAITĖ
вимоги одного з них не можна переносити на іншого, адже так по суті знищувалося б одне зі значень, яке через свою відмінність не стає менш значущим. У досліджуваному випадку — образ діалектності, що його створює пересічний член мовної спільноти, є важливим об’єктом діалектології, деконструкція якого розширює (може розширювати) етичний наратив діалектології. Отже, узагальнювальний висновок щодо ієрархії естетики кодів слід уточнити так: на рівні перцепції гарнішими або найгарнішими оцінюються ті регіолекти, які розпізнаються й визнаються більш схожими на літературну мову. Як виявилося після узагальнення даних дослідження перцепції PD, найгарнішою, оскільки найбільш схожою на літературну мову (тобто на наявний образ), визнано мовну реалізацію текстів-стимулів D, H та A, що репрезентують маркери південноавкштайтського регіолекту та регіолекту східних східноавкштайтів; найнегарнішою, оскільки найбільш відмінною від літературної мови (тобто від наявного образу), визнано мовну реалізацію текстів-стимулів B та E, що репрезентують маркери жемайтського регіолекту. Такі результати, утверджуючи значення літературної мови, точніше — образу літературної мови, для естетики діалектності, обґрунтовують висновок, що для пересічного члена мовної спільноти естетичну цінність діалектності «створює» те, що перебуває за межами мови.
3) Результати дослідження PD дають змогу оцінити, як чинник мовної батьківщини визначає оцінки естетики діалектності. У статті можна сформулювати лише первинні висновки: визнання почутого варіанта своїм кодом може зумовлювати прихильніше оцінювання естетики діалектності, однак, на відміну від визнаної (хай навіть уявної!) схожості з літературною мовою, визнана схожість тексту-стимулу з кодом мовної батьківщини не обов’язково діє як умова привабливості. Порівняно з чинником літературної мови чинник мовної батьківщини є більш умовним для формування образу привабливості діалектності: він «спрацьовує», якщо виконується перша умова — діалектність, репрезентована текстом-стимулом, звісно, на рівні установок і перцепції пересічного члена мовної спільноти, у континуумі, заданому умовно, діалект → літературна мова зміщується в бік літературної мови.
Підсумовуючи розглянуті питання, необхідно наголосити, що висновки щодо естетичної цінності діалектності в цій статті ґрунтуються лише на даних досліджуваних однієї вікової групи, які брали участь у дослідженні PD; по-друге, під час згаданого дослідження для розвитку наративу естетики було зібрано лише дані перцепції, тобто під час оцінювання привабливості чи непривабливості діалектності не використано матеріали апріорних установок (вербалізованих або візуалізованих). Отже, слід визнати, що висновки, розвинені в цій статті, слід розглядати як фрагмент дискурсу естетики діалектності в парадигмі PD, який обов’язково потрібно уточнювати й розвивати в різних напрямах, наприклад, перцепцію текстів-стимулів, що репрезентують діалектність
286
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 26
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
порівнюючи з даними апріорних установок або послідовно залучаючи до дослідження естетики діалектності матеріали мальованих карт.
LITERATŪRA
Aliūkaitė Daiva 2007: Tarminio kalbėjimo estetinė vertė: nuostatų tyrimas. – Tekstai ir kontekstai: transformacijų sklaida, red. J. Krūminienė, Kaunas: Vilniaus universiteto leidykla, 211–223.
Aliūkaitė Daiva 2009: Bendrinės kalbos vaizdiniai: kvazistandarto problema. – Respectus Philologicus 16(21) A, 160–187. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2009~1519745401022/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content.
Aliūkaitė Daiva 2011: Jaunųjų žemaičių raiškos idealai: sąmoningosios nuostatos. – Respectus Philologicus 20, 209–220. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2011~1367175734827/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content.
Aliūkaitė Daiva 2020a: Tarmiškumo tvarumas Lietuvos regionuose: emic naratyvo kūrėjo perspektyva. – Lietuvių kalba 15, [1–20]. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22435/21702.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Geolektų ir regioninių dialektų formavimosi ypatumai. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas. Žemėlapiai ir jų komentarai, sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: leidykla „Briedis“, 257–262.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2019: Paprastosios kalbos bendruomenės nario naratyvas: kur ir kodėl (su)kuriamas vietos tarmiškumas. – Lietuvių
Straipsniai / Articles
287
Page 27
DAIVA ALIŪKAITĖ
kalba 13, [1–22]. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22481.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Brazaitienė Laura 2020: Lietuvių kalbos variantai: tyrėjo ir paprastojo kalbos bendruomenės nario perspektyvos, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Bakšienė Rima 2015: Terminio kalbėjimo savivertė ir gyvybingumas: XXI a. pradžios Šakių ir Jurbarko šnektos. – Lietuvių kalba 9, [1–20]. Prieiga internete: https://www.journals.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22631/21863.
Bakšienė Rima 2019: Terminio kalbėjimo vertinimas PAPRŪŠĖJE: XXI a. pradžios Vištуčio arealo tyrimas. – Lietuvių kalba 13, [1–17]. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22487.
Baranauskienė Viktorija, Krupickaitė Dovilė 2012: Lietuvos miestų gyventojų tarminės regioninės savimonės ypatumai (sociolingvistinio tyrimo duomenimis). – Taikomoji kalbotyra 1, [1–22]. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/taikomoji-kalbotyra/article/view/17252/16418.
Bezooijen van Renée 2002: Aesthetic Evaluation of Dutch. – Handbook of Perceptual Dialectology 2, eds. by D. Long, D. R. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 13–30.
Butkus Vigmantas, Šeškus Artūras 2010: Balio Sruogos „Dievų miškas“ kaip (savita) antropologinė studija. – Literatūra 52(1), 68–80. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/literatura/article/view/7717.
Cramer Jennifer 2018: The Emic and the Etic in Perceptual Dialectology. – Language Regard: Methods, Variation and Change, eds. by B. Evans, E. J. Benson, J. N. Stanford, Cambridge: Cambridge University Press, 62–79.
Dambrauskienė Diana 2020: Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai. – Acta Linguistica Lithuanica 83, 227–247. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2020~1612722134975/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content.
Geržotaitė Laura 2019: Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių, Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas. – Bendrinė kalba 92, [1–25]. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/?92.
Geržotaitė Laura 2019a: Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės gimtinės vaizdiniai. – Acta Linguistica Lithuanica 81, 175–198. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2019~1585085715323/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content.
288
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 28
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
Geržotaitė Laura, Čepaitienė Agnė 2016: Vilkaviškio jaunuolių kalbinė gimtinė: ribos, taisyklingumo ir patrauklumo vertės. – Verbum 7, 84–100. Prieiga internete: https://www.journals.vu.lt/verbum/article/view/10288.
Giles Howard 1970: Evaluative Reactions to Accents. – Educational Review 22(3), 211–227.
Giles Howard, Bourhis Richard, Davies Ann 1979: Prestige Speech Styles: The Imposed Norm and Inherent Value Hypotheses. – Language and Society: Anthropological Issues, eds. by W. C. McCormack, S. A. Wurm, The Hague: Mouton, 589–596.
Giles Howard, Bourhis Richard, Lewis Alan, Trudgill Peter 1974: The Imposed Norm Hypothesis: A Validation. – Quarterly Journal of Speech 60(4), 405–410.
Giles Howard, Niedzielski Nancy 1998: Italian is Beautiful, German is Ugly. – Language Myths, eds. by L. Bauer, P. Trudgill, New York: Penguin Books, 85–93.
Headland Thomas N. 1990: Introduction: A Dialogue Between Kenneth Pike and Marvin Harris on Emics and Etics. – Emics and Etics: The Insider/Outsider Debate (Frontiers of Anthropology), eds. by T. N. Headland, K. Pike, M. Harris, T. Oaks, CA, US: Sage Publications, Inc., 13–27.
Iannàccaro Gabriele, Dell’Aquila Vittorio 2001: Mapping Languages from Inside: Notes on Perceptual Dialectology. – Social & Cultural Geography 2, Issue 3, 265–280.
Kalėdienė Laima 2013: Požiūris į tarmes ir nuostatos dėl jų vartojimo trijose Dzūkijos etnografinio regiono dalyse. – Miestai ir kalbos II. Sociolingvistinis Lietuvos žemėlapis, kolektyvinė monografija, moksl. red. M. Ramonienė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 125–151.
Kliukienė Regina 2010: Tarmės mieste: mokėjimas, vartojimas ir kalbinės nuostatos. – Miestai ir kalbos, red. M. Ramonienė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 91–105.
Kliukienė Regina 2014: Kalbėjimas su tėvais tarmiškai ir gyventojų požiūris į tarmes Žemaitijos miestuose (kiekybinė analizė). – Taikomoji kalbotyra 5, [1–15]. https://www.zurnalai.vu.lt/taikomojikalbotyra/article/view/17458.
Kogan Vita V., Reiterer Susanne M. 2021: Eros, Beauty, and Phon-Aesthetic Judgements of Language Sound. We Like It Flat and Fast, but Not Melodious. Comparing Phonetic and Acoustic Features of 16 European Languages. – Frontiers in Human Neuroscience 15, 1–22.
Straipsniai / Articles
289
Page 29
DAIVA ALIŪKAITĖ
Kontra Miklós 2002: Where is the “Most Beautiful” and the “Ugliest” Hungarian spoken? – Handbook of Perceptual Dialectology 2, eds. by D. Long, D. R. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 205–218.
Long Daniel 1996: Quasi-standard as a Linguistic Concept. – American Speech 71(2), 118–135.
Massini-Cagliari Gladis 2004: Language Policy in Brazil: Monolingualism and Linguistic Prejudice. – Language Policy 3, 3–23.
Mikulėnienė Danguolė 2019: Tarmiškumo bruožų nomenklatūra: nuo tarminių požymių prie tarmiškumo žymenų. – Respectus Philologicus 35(40), 51–62. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/respectus-philologicus/article/view/12716.
Preston Dennis R. 1998: They Speak Really Bad English Down South and in New York City. – Language Myths, eds. by L. Bauer, P. Trudgill, London: Penguin Books, 139–149.
Preston Dennis R. 1999: Introduction. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. by D. R. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, XXIII–XL.
Preston Dennis R. 2018: Perceptual Dialectology. – The Handbook of Dialectology (Blackwell Handbooks in Linguistics), 1st Edition, eds. by Ch. Boberg, J. Nerbonne, D. Watt, Hoboken NJ: John Wiley & Sons, 177–203.
Reiterer Susanne M., Kogan Vita V., Seither-Preisler Annemarie, Pesek Gašper 2020: Foreign Language Learning Motivation: Phonetic Chill or Latin Lover Effect? Does Sound Structure or Social Stereotyping Drive FLL? – Psychology of Learning and Motivation 72, 165–205.
Taeldeman Johan 2005: Polarisation Revisited. – Language Variation – European Perspectives: Selected Papers from the Third International Conference on Language Variation in Europe (ICLaVE 3), ed. by F. Hinskens, Amsterdam: John Benjamins Publishing Company, 233–248.
Trudgill Peter, Giles Howard 1978: Sociolinguistics and Linguistic Value Judgments: Correctness, Adequacy, and Aesthetics. – Functional Studies in Language and Literature, eds. by F. Coppieters, D. L. Goyvaerts, Ghent, Belgium: Story-Scientia, 167–190.
Vaicekauskienė Loreta, Sausverde Erika 2012: Lietuvos tarmių rezervatas: socialiniai ir geografiniai tarmės mobilumo ribojimai tiesioginių tyrimų duomenimis. – Taikomoji kalbotyra 1, [1–27]. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/taikomojikalbotyra/article/view/17250/16416.
290
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 30
Tarmiškumo estetinė vertė: paprastųjų kalbos bendruomenės narių vaizdiniai
The Aesthetic Value of Dialectality: Images of Ordinary Language Community Members
SUMMARY
The object of the article is the aesthetic value of dialectality. The research data of perceptual dialectology constitute the empirical basis of the discourse concerning the aesthetic value of dialectality, which is covered in the article. The hypotheses explaining the perception and evaluation of variants and, in a sense, even generalizing the naïve models of the conceptualization of variants (for instance, the imposed norm hypothesis, the social connotations hypothesis, the familiarity driven hypothesis, etc.) become the theoretical basis of the analysis presented in the research part of the article.
The analysis of the data collected in the study of the perception of texts–stimuli, which involved 1,064 participants from 21 regional points and three cities (Vilnius, Kaunas and Klaipėda) representing the same age group (i.e., the 1st–4th grade gymnasium students) leads to the conclusion that the universal images of the most and least attractive dialectal speech exist among ordinary language community members. The evaluation scale of attractiveness of the texts–stimuli reveals that ordinary language community members find the expression of the east Eastern Aukštaitian regiolect and the Southern Aukštaitian regiolect most beautiful; the south Western Aukštaitian regiolect, the west Eastern Aukštaitian regiolect and the north Western Aukštaitian regiolect come second on the attractive–unattractive scale. The texts–stimuli representing the Samogitian (Žemaitian) regiolectal expression were evaluated by ordinary language community members as the texts of the language which is least beautiful.
The research makes it clear that those codes are evaluated as most or more beautiful on the level of perception, which are more similar to the standard language or, to be more precise, the existing image of the standard language, which, despite its accuracy or inaccuracy, constitutes the basis of the measurement and evaluation of attractiveness. The results establishing the importance of the image of the standard language for the aesthetics of dialectality substantiate the insight that to an ordinary member of a language community, the aesthetic value of dialectality “is created” by something, which is beyond the boundaries of language.
The study revealed that when compared with the factor of the standard language, the factor of linguistic homeland is more conditional in the formation of the image of attractiveness of dialectality and only “works” if the first condition is met: on the level of attitudes and perception of an ordinary language community member, the dialectality represented by the text–stimulus shifts towards the standard language in the conditional continuum dialect → standard language.
It should be noted that the insights presented in this article should be viewed as a fragment of the discourse of the aesthetics of dialectality in the paradigm of perceptual
Straipsniai / Articles
291
Page 31
DAIVA ALIŪKAITĖ
dialectology, which should be further revised and developed in different directions, for instance, by comparing the perception of the texts–stimuli representing dialectality with the data of a priori attitudes or by consistently including the data from the drawn maps in the research of the aesthetics of dialectality.
Įteikta 2021 m. lapkričio 23 d.
DAIVA ALIŪKAITĖ
Vilniaus universiteto Kauno fakultetas Muitinės g. 8, LT–44280 Kaunas, Lietuva [email protected]
