This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
RIMA BAKŠIENĖ
Інститут литовської мови
ORCID id: orcid.org/0000-0002-6716-0776
Напрями наукових досліджень: експериментальна фонетика, фонологія, геолінгвістика.
DOI: doi.org/10.35321/all86-07
ЩЕ РАЗ ПРО ТРАНСКРИПЦІЮ АУКШТАЙТІЙСЬКИХ ГОВІРОК СИМВОЛАМИ МІЖНАРОДНОГО ФОНЕТИЧНОГО АЛФАВІТУ (КІЛЬКА УТОЧНЮВАНИХ ВИПАДКІВ)
Ще раз про транскрипцію аукштайтійських говірок символами Міжнародного фонетичного алфавіту (кілька уточнених випадків)
АНОТАЦІЯ
У статті розглянуто питання транскрипції аукштайтійських говірок литовської мови Міжнародним фонетичним алфавітом (TFA), уточнено деякі символи та способи запису звукових одиниць для литовських діалектів із попереднього набору TFA, представленого 2017 року. Розглянуто можливі символи TFA для голосних і приголосних, придатні для запису аукштайтійських звуків, діакритичні знаки, можливості та проблеми транскрипції TFA просодичних одиниць аукштайтійських говірок (акцентних типів і їхніх алотонів). Описано узагальнену систему вокалізму аукштайтійських говірок (фонеми та їхні виразніші варіанти), проаналізовано деякі складніші випадки транскрипції приголосних у TFA, наведено приклади транскрипції двоголосних складів із різними акцентними типами. У майбутньому, після проведення докладніших досліджень діалектної фонології, інструментальної фонетики та узагальнення більшої кількості теоретичних праць, транскрипція литовських діалектів символами TFA ще потребуватиме уточнення.
У статті розглянуто питання транскрибування верхньолитовських піддіалектів литовської мови символами Міжнародного фонетичного алфавіту (МФА), уточнено деякі символи з раніше укладеного набору символів МФА для звуків литовських діалектів, представленого 2017 року, а також способи транскрибування. Обговорюються голосні та приголосні символи МФА, які можуть бути використані для транскрибування звуків верхньолитовських піддіалектів, діакритичні знаки, можливості та проблеми застосування МФА для транскрибування просодичних одиниць верхньолитовських піддіалектів (акцентних інтонацій та їхніх алофонів). Оглянуто узагальнену систему вокалізму верхньолитовських піддіалектів (фонеми та їхні виразніші варіанти), проаналізовано деякі складніші випадки транскрибування приголосних символами МФА, наведено приклади транскрибування складів, що містять дифтонги й мають різні акцентні інтонації. Після проведення в майбутньому ґрунтовніших досліджень діалектної фонології та узагальнення більшої кількості теоретичних праць транскрибування литовських діалектів символами МФА буде й надалі уточнюватися.
Для запису звуків діалектів протягом останніх кількох років фахівці з литовської діалектології в Литві користуються не лише копенгагенською системою транскрибування, а й символами Міжнародного фонетичного алфавіту (МФА). Поширення транскрибування МФА в наукових працях пов’язане не лише з постійно зростаючою потребою в міжнародності, а й із застосуванням нової моделі діалектології в литовській діалектології (докладніше див. Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014; Mikulėnienė 2020 та ін.). Із впровадженням мультимодального підходу до регіональних проявів мовної варіативності, зі створенням і використанням інструментів для накопичення та аналізу діалектних даних за допомогою сучасних комп’ютерних технологій (докладніше див. Čepaitienė 2020; Bakšienė 2021; Mikulėnienė, Čepaitienė 2021; Geolingvistikos portalas та ін.) потреба в транскрибуванні МФА неминуче зростає.
Після опублікування 2017 року Інститутом литовської мови набору символів МФА, запропонованого для транскрибування звуків литовських діалектів (див. Bakšienė, Čepaitienė 2017), його вже використано в дослідженнях верхньолитовських і нижньолитовських піддіалектів, переважно діалектометричних, заснованих на обчисленні мовних відмінностей за транскрипціями програми Gabmap (див. Čepaitienė 2018; 2019; Bakšienė, Čepaitienė 2020; Vyniautaitė 2021 та ін.), а також у розвідувальному діалектометричному аналізі всіх піддіалектів (див. Mikulėnienė та ін. 2019). У науковій пресі протягом цих років також обговорювалися можливості набору символів МФА для запису звуків окремих литовських піддіалектів (див.
166
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI
Page 3
Dar kartą dėl aukštaičių patarmių transkripcijos tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenimis (keletas tikslintinų atvejų)
Bakšienė 2017; 2018; 2018a; 2019; Bakšienė, Čepaitienė 2017a), у новій інструкції зі збирання діалектного матеріалу подано транскрибування прикладів різних піддіалектів символами МФА (див. VTG 2021), значний масив діалектних текстів Каунаського району експлікується в укладеному Tarmynas (див. Geolingvistikos portalas). Усі ці праці знову актуалізували дискусійні, проблемні питання транскрибування МФА, які 2021 року було узагальнено в циклі семінарів, організованому геолінгвістами Інституту литовської мови1. Запис звуків литовських діалектів системою МФА актуальний для багатьох фахівців з діалектології, тому варто ще раз повернутися до цієї теми, детальніше розглянути й уточнити позначення деяких діалектних звукових одиниць. Варто також зазначити, що за цей період з’явився й офіційний набір символів МФА для стандартної литовської мови (див. VLKK k-25; Kazlauskienė, Bakšienė 2021), тому під час запису звуків діалектів слід ураховувати й запропоновані в ньому рекомендації.
Мета цієї статті — розглянути складніші випадки транскрибування верхньолитовських піддіалектів, виявлені дослідженнями останніх років, і подати кілька уточнень до набору символів МФА, запропонованого для литовських діалектів 2017 року. Конкретніші завдання: 1) узагальнити систему вокалізму верхньолитовських піддіалектів, розглянути найпроблемніші з погляду транскрибування МФА голосні одиниці; 2) оглянути позначення символами МФА деяких важливіших особливостей верхньолитовських приголосних; 3) подати можливі способи запису алофонів акцентних інтонацій верхньолитовських піддіалектів символами МФА та обговорити можливості транскрибування складів із дифтонгами / складними голосними, особливо пов’язаних з акцентною інтонацією. У дослідженні використано матеріали багатьох раніше опублікованих праць діалектологів: описи піддіалектів і говірок, тексти, записані копенгагенською транскрипцією. Застосовано методи аналізу наукової літератури та описово-порівняльний метод.
1. ВЕРХНЬОЛИТОВСЬКА СИСТЕМА ВОКАЛІЗМУ ТА ЇЇ ПОЗНАЧЕННЯ МФА
Узагальнену систему голосних фонем верхньолитовських піддіалектів, записаних символами МФА та названих відповідно до термінології МФА (див. IPA 2022), подано в таблиці 12.
1 Цикл складався з трьох семінарів, на яких головна наукова співробітниця Центру геолінгвістики д-р Rima Bakšienė дистанційно представила учасникам загальні принципи транскрибування та розглянула складніші випадки транскрибування верхньолитовських і нижньолитовських діалектів символами МФА.
2 Систему верхньолитовського вокалізму укладено на основі таких джерел: Atkočait y tė, Rinkauskienė 2003; LK TCh 2004; Kardelis 2018 та інших узагальнювальних праць діалектологів. У таблиці наведено лише голосні одиниці, що мають статус фонем; важливіші варіанти фонем розглядаються окремо. Тому, наприклад, до таблиці не включено відкритий голосний [æ] (різної тривалості), який більшість авторів фонологічних описів вважають лише варіантом фонеми. Загалом опозиція голосних [ɑ]: [ɛ] у литовській
Як відомо, для вокалізму східноавкштайтських піддіалектів характерно, що в групі кількісних опозицій протиставляються не лише короткі й довгі, а й напівдовгі фонеми, наявні в піддіалектах із так званою системою трьох фонологічних довгот — утенішкяйському, купішкенайському, частині вільнішкяйського та анікштенайського (докладніше див. Jasiūnaitė,
у мові слабка, контраст фонем можливий лише на абсолютному початку слова. Для більшості східноавкштайтських говірок фонеми голосних типу e взагалі не характерні. У круглих дужках записано так звані «дволикі» фонеми, існування яких часто зумовлене різними фонологічними та екстрафонологічними чинниками, наприклад темпом мовлення, стилем, конкретною локалізацією говірки в піддіалекті тощо (докладніше див. Girdenis 2003: 82).
³ У таблиці подано по одному передньорядному й задньорядному «мурмотливому» голосному; їх позначення конкретними знаками голосних TFA у цьому разі є умовним. Про транскрипцію цих голосних засобами TFA див. далі у статті.
168
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI
Page 5
Dar kartą dėl aukštaičių patarmių transkripcijos tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenimis (keletas tikslintinų atvejų)
Girdenis 1996). Фіксація кількісних характеристик фонем знаками TFA не становить проблеми: для цього використовують відповідні діакритики TFA, проте ще раз зазначимо, що в підгрупі високих голосних довгі й напівдовгі (скорочені довгі або подовжені короткі) слід позначати знаками TFA для закритих (англ. close), а короткі — знаками TFA для близьких до закритих (англ. near-close) голосних, напр.: [ˈuʲiːrds] ~ vyras, [uʲiˈræːlʲs] ~ vyrelis, [ˈuʲisas] / [ˈuʲisas] ~ visas, [ˈɡruːdas] ~ grūdas, [ɡruːˈdʲæːlʲs] ~ grūdelis, [ˈbuːva] / [ˈbuɔ] ~ buvo тощо. Варто звернути увагу, що в тих випадках, коли довгі y, ū (зазвичай у ненаголошеній позиції) повністю скорочуються, їх усе одно слід транскрибувати знаками TFA для закритих голосних, оскільки якісно вони здебільшого відрізняються від коротких голосних, пор.: [uʲiˈrʲæːlʲs], [ɡruˈdʲæːlʲs]. До узагальненої системи фонем східноавкштайтських піддіалектів слід також включити напівдовгі голосні середнього підйому, характерні для анікштенайського та купішкенайського піддіалектів, напр.: [ˈmʲeːdʲis] ~ mėdis, [ˈsɔːkɛ] ~ sako. Фонологічний статус нижніх (відкритих) напівдовгих голосних у східноавкштайтських піддіалектах, особливо в говірках західних і південних східноавкштайтців, досі обговорюється фахівцями з діалектології (огляд проблеми див. Kardelis 2018: 119–129, 132–136; Bakšienė, Leskauskaitė 2021: 167), однак ці голосні (особливо подовжений a) також слід включити до узагальненої картини голосних, передусім з огляду на говірки східних східноавкштайтців, напр.: [ˈmɑːnɑ] ~ mėno, [ɡʲeˈrʲæːsˈnʲis] ~ geresnis та ін.
Серед якісних ознак фонем у контексті транскрипції насамперед слід згадати помітно більший ступінь відкритості, характерний для голосних деяких піддіалектів (нижчий підйом язика). Більш відкриті i, u (у традиційній копенгагенській транскрипції позначувані як i̞, u̞) найбільш характерні для північної частини західних східноавкштайтців-каунишків, а більш відкриті ė, o (традиційно позначувані як ẹ, o̞ / ɔ) вживаються в багатьох говірках східних східноавкштайтців, а також у деяких говірках південних і західних східноавкштайтців-шауляйшків. Більш відкриті голосні в усіх позиціях, за винятком ą, що характеризується слабшим округленням губ, у системі TFA слід позначати за допомогою діакритика, записуваного під голосним̞ (англ. lowered), напр.: [ˈkʲɪtɑ] / [ˈkʲɛtɑ] ~ kitą, [ˈs̞ʊkɑ] / [ˈsɔkɑ] ~ sūka, [ˈbrɔ̞lʲɪs] ~ brólis, [ˈtʲɛvɑs] ~ tėvas. Згаданий відкритий менш округлений o записується тим самим знаком, що й у копенгагенській транскрипції, напр.: [ˈbrɔːlʲɪs].
У наборі знаків TFA слід уточнити запропоновану 2017 року (див. Bakšienė, Čepaitienė 2017: 121, 122) транскрипцію змінних голосних ie, uo. Для східноавкштайтців характерні змінні голосні фонеми з двома ступенями дифтонгічності: виразно дифтонгічні звуки зі сильно змінною артикуляцією ie, uo (традиційно називані складними дифтонгами), уживані в усіх піддіалектах; і слабше дифтонгізовані звуки з блідіше вимовлюваним першим компонентом (дифтонгоїди), що переважно вживаються в говірках вільнішкяйців, утенішкяйців та анікштенайців — східних східноавкштайтців. З огляду на те, що в більшості піддіалектів саме початкові сегменти цих звуків акустично подібні до довгих голосних y, ū, а лише кінцева частина характеризується зміною та варіативністю артикуляції (докладніше див. Bacevičiūtė 2002; Girdenis 2009: 239; Jaroslavienė 2010: 7), а також з огляду на прийняту рекомендацію для литовської літературної мови (див. VLKK k-25;
Straipsniai / Articles
169
Page 6
RIMA BAKŠIENĖ
Kazlauskienė, Bakšienė 2021: 4), пропонується в усіх випадках (незалежно від наголосу та інтонації) транскрибувати змінні звуки однаково — зі знаками TFA для закритих голосних у першій частині, напр.: ['pʲienas] ~ pienas, ['dʲiena] ~ dieną, [dʲie̯na] ~ dienà, ['pʲuodas] ~ pūodas, ['ju̯okas] ~ juõkas, [juo̯'kos] ~ juokùs тощо. Слабко дифтонгізовані ie, uo різного походження позначаються тими самими знаками, лише над першим компонентом⁴ записується діакритик, що позначає дуже короткий голосний (англ. extra short), напр.: [kɒm pūtęs] ~ kompotas, [kɔtʲ' lʲietės] ~ kotletas, [tʲ'e vʲe̯lʲis] ~ tėvelis, ['lʲuɔpʲi] ~ lapė.
У системі голосних фонем східноавкштайтців з погляду позначення TFA одними з найпроблемніших і далі залишаються редуковані голосні східних східноавкштайтців-паневежишків. І в говірках південних, і в говірках північних паневежишків наявні по одному короткому голосному переднього та заднього ряду, лише з різною мірою кількісної та якісної виразності: у південних — менш редуковані, у північних — дуже сильно редуковані, так звані «мурмотливі» (див. рис. 1).
РИС. 1. Відповідники редукованих коротких голосних у говірках південних і північних паневежишків
У попередньому наборі TFA 2017 року для литовських діалектів пропонувалося транскрибувати «мурмотливі» голосні північних паневежишків із додатковим діакритиком̄, що позначає нечутний на слух випуск звука (англ. no audible release). Однак цю пропозицію безперечно слід уточнити. Глибший аналіз системи діакритиків TFA показав, що цей знак призначений для варіантів проривних приголосних, коли чіткого «вибуху» не чути, тобто органи мовлення раптово не розмикаються, не відходять один від одного, а одразу вимовляється сусідній приголосний із подібною артикуляцією (див. HIPA 1999: 17). Найчастіше це трапляється в складних словах, напр.: ['pʲlʲ'ɪgbajɔrʲɪs] ~ plikbajoris, [dʊgʲbʲlʲ'ɪs] ~ daugbal̃sis тощо (пор. Pakerys 2003: 87). Цей знак не призначений для передавання характеристик голосних. Тому єдиний найпридатніший вихід
⁴ За потреби, коли друга частина ie, uo чується слабше, наприклад під час транскрибування текстів литовських говірок Білорусі, цей діакритик може записуватися і над другим компонентом.
170
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI
Page 7
Dar kartą dėl aukštaičių patarmių transkripcijos tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenimis (keletas tikslintinų atvejų)
у цьому випадку — позначати редуковані голосні північних паневежиських уже згаданим діакритиком TFA, що означає дуже короткий голосний (англ. extra short), напр.: [ˈdunɐ] ~ dúona, [ˈdɔŋɡɔs] ~ dangùs, [ˈkɔːsʲnʲɪs] ~ kąsnis, [ˈtʲɛsʲɐ] ~ tęsia. Відповідні слабше редуковані голосні південних паневежиських слід позначати тим самим діакритиком TFA, що означає голосний нижчого піднесення, напр.: [ˈdunɔ̞], [ˈdʊŋɡɔ̞s], [ˈkɑsʲnʲɪs], [ˈtʲɛsʲɪ].
Серед якісних варіантів голосних під час транскрибування системою TFA послідовно рекомендується позначати передньоязикову артикуляцію голосних заднього ряду o, ū, u, а також першої частини uo після м’яких приголосних. Фахівці з фонетики стверджують, що це один із найпомітніших варіантів голосних, артикуляція якого особливо виразно відрізняється від непередньоязикового основного алофона; його пропонується позначати й у транскрипції TFA літературної литовської мови (Pakerys 2003: 36; Kazlauskienė 2018: 35; VLKK k-25; Kazlauskienė, Bakšienė 2021: 6). Таку передньоязикову артикуляцію голосних слід позначати діакритиком TFA ̟ (англ. advanced), напр.: [ˈjɔ̟kʲo̟] ~ jókio, [ˈsʲu̟sʲu̟] ~ siūsiu, [kʲɛʌ̟ʲu̟] ~ kelių тощо.
2. ДЕЯКІ ВИПАДКИ ПОЗНАЧЕННЯ ПРИГОЛОСНИХ ВЕРХНЬОЛИТОВСЬКИХ ГОВІРОК ЗАСОБАМИ TFA
Серед усіх приголосних, характерних для верхньолитовських говірок, з погляду транскрипції TFA найскладнішим є позначення щілинних приголосних š, ž. У наборі знаків TFA 2017 року пропонувалося узагальнено позначати їх фрикативними постальвеолярними приголосними TFA ʃ, ʒ, хоча вже тоді обговорювалася неповна відповідність цих знаків (див. Bakšienė, Čepaitienė 2017: 124). І тверді та м’які приголосні літературної литовської мови, і особливо приголосні діалектів істотно відрізняються своїми артикуляційними й акустичними властивостями. Після детального дослідження характеристик приголосних š, ž літературної литовської мови констатовано, що постальвеолярні ʃ, ʒ TFA займають проміжне положення між литовськими твердими й м’якими приголосними, але ближчі до м’яких; запропоновано також різні варіанти позначення TFA (докладніше див. Pakerys 2003: 71–76; Ambrazevičius, Leskauskaitė 2014: 164–168; Kazlauskienė 2018: 47–63; Urbanavičienė, Indričianė, Jaroslavienė, Grigorjevs 2019: 21, 99–125 та ін.). У верхньолитовських говірках існує не лише класична опозиція твердих — м’яких приголосних цієї групи: у багатьох говірках, де приголосні твердішають, артикуляційні й акустичні властивості депалаталізованих звуків ще виразніше відрізняються від палаталізованих š, ž (див. огляд Ambrazevičius, Leskauskaitė 2014: 38–44). Уживання депалаталізованих приголосних найбільш характерне для південних і східних верхньолитовських говірок, тому під час транскрибування їхньої системи приголосних засобами TFA для твердих і м’яких š, ž можна добирати різні відповідники, які точніше передають їхні властивості. М’які š, ž у такому разі слід фіксувати вже згаданими постальвеолярними TFA
Straipsniai / Articles
171
Page 8
RIMA BAKŠIENĖ
[ʃ], [ʒ] із діакритиком м’якості, зберігаючи системність позначення всіх м’яких приголосних⁵, напр.: [ʔʲʒienas] ~ šienas, [kemʲʃʲtʲ] ~ kamšyti, [ʒʲieʲma] ~ žiemą, [ʒʲiba] ~ žiba; а депалаталізовані š, ž — ретрофлексними TFA [ʂ], [ʐ], напр.: [ʔˈʂienas], [kemˈʂʲtʲ], [ʐieˈma], [ˈʐiba]. Для деяких верхньолитовських говірок, наприклад південних верхньолитовських, характерні дуже м’які, проміжні приголосні між м’якими s, z і š, ž; їх слід позначати альвеолярними палатальними приголосними TFA [ɕ], [ʑ], напр.: [ˈuɕi] ~ visi, [ɕʲiˈdʲus] ~ slidūs, [ˈʑʲizʲæ] ~ zyžia, [kaˈʑʲis] ~ Kazys⁶. Під час транскрибування звуків говірок із простішою системою приголосних, наприклад каунаських західних верхньолитовських, або в разі вибору спрощеного, неповного варіанта транскрипції, для позначення š, ž у всіх випадках можна обирати згадані узагальнені знаки TFA [ʃ], [ʒ] (м’які додатково позначаючи діакритиком палаталізації ʲ).
Дещо уточнити слід і транскрипцію африкат засобами TFA, запропоновану 2017 року. Пропонувалося транскрибувати африкати двома окремими знаками, з’єднуючи їх угорі дугою: c — [t͡s], č — [t͡ʃ], dz — [d͡z], dž — [d͡ʒ] (див. Bakšienė, Čepaitienė 2017: 124, 125). Однак у рекомендації для літературної мови, переважно з практичних міркувань, їх обрано позначати диграфами [ts], [tʃ], [dz], [dʒ] (див. VLKK k-25; Kazlauskienė, Bakšienė 2021: 5), тому аналогічно слід транскрибувати й діалектні звуки. Якщо в транскрибованому тексті обрано докладніший, розглянутий вище спосіб позначення приголосних š, ž, щілинні компоненти відповідно слід позначати й в африкатах, напр.: [ˈsʲam͡tʲis] / [ˈsamt͡sis] ~ šamtis, [ˈmʲe͡dʲis] / [ˈmʲed͡zis] ~ mėdis, [ˈkʲimʲʃʲtʲi] / [ˈkʲimʃt͡si] ~ kimšti, [ʒʲiˈdʒʲuovʲ] / [ʐʲiˈdʐʲuovʲ] ~ išdžiūvo.
3. ПРОЗОДИЧНА СИСТЕМА ВЕРХНЬОЛИТОВСЬКИХ ГОВІРОК І ПОЗНАЧЕННЯ ДВИГОЛОСНИХ СКЛАДІВ ЗАСОБАМИ TFA
Просодична система верхньолитовських говірок дещо простіша, ніж жемайтська, однак у частині говірок також спостерігаються різні ступені відтягування наголосу та своєрідні алотони приспівів (див. таблицю 2; докладніше див. Kazlauskas 2000 [1968]: 5–9; Bakšienė 2016: 50–55 та ін.). Фіксація просодичних одиниць, особливо діалектних ознак приспівів
⁵ Діакритик палаталізації ʲ найбільше потрібен під час проведення діалектометричних вимірювань, наприклад за допомогою комп’ютерної програми Gabmap (див. Nerbonne, Colen, Gooskens, Kleiweg, Leinonen 2011: 65–89; Leinonen, Çöltekin, Nerbonne 2016: 71–83; Snoek 2014: 192–208 та ін.), під час аналізу послідовностей транскрипцій і підрахунку мовних відстаней. З огляду на подібність артикуляційних / акустичних властивостей литовських м’яких приголосних š, ž до акустики звуків TFA (див. IPA 2022), діакритик можна було б і не писати, але в цьому разі перевагу надано критерію системності.
⁶ Тими самими знаками можна було б записувати також уже рідкісні випадки «шлекіування» у північних шауляйських говірках, а також особливо м’які š, ž, що вимовляються під впливом слов’янських мов.
172
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI
Page 9
Dar kartą dėl aukštaičių patarmių transkripcijos tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenimis (keletas tikslintinų atvejų)
Запис літерами TFA безсумнівно залишається найпроблематичнішою частиною транскрипції. Це питання вже розглядалося в наукових працях із діалектології (див. Bakšienė, Čepaitienė 2017: 126, 127; Bakšienė 2019: 7–27 та ін.), однак визнається, що пошук найпридатнішого варіанта транскрипції для адекватної передачі різноманіття алотонів висхідно-нисхідних акцентів верхньолитовських піддіалектів усе ще триває.
Пропозиції 2017 року щодо позначення висхідно-нисхідних акцентів литовських діалектів системою TFA безсумнівно потребують уточнення. Тоді як основні знаки висхідно-нисхідних акцентів було запропоновано діакритичні знаки TFA для падіння (англ. falling tone) / підйому (англ. rising tone) тону ^ і ˅. Однак, узагальнивши більше теоретичних та інструментальних праць про литовські висхідно-нисхідні акценти, було ще раз підтверджено основну думку дослідників, що це явище в литовській мові не має суто тонального характеру. Крім того, просодичні ознаки висхідно-нисхідних акцентів значною мірою залежать від звуків, які утворюють центр складу, від системи піддіалекту, від акцентної позиції та багатьох інших чинників. У верхньолитовських піддіалектах із сильною опозицією висхідно-нисхідних акцентів, таких як західноверхньолитовський каунянський, згадані діакритичні знаки, можливо, були б придатними для фіксації висхідно-нисхідних акцентів вокалічних складів⁸, однак
⁷ Значення скорочень: VA – західні верхньолитовці, PA – південні верхньолитовці, RA – східні верхньолитовці; PK – основний наголос, AK – відтягнутий наголос; + – властиве всій території та в усіх позиціях, (+) – властиве не всій території та / або не в усіх позиціях; – – невластиве.
⁸ На вебсайті Міжнародної фонетичної асоціації (див. IPA 2022) наведені звукові приклади кількох дикторів із голосними, що мають висхідний або низхідний тон, звучать майже так само, як литовські висхідно-нисхідні акценти.
Straipsniai / Articles
173
Page 10
RIMA BAKŠIENĖ
вони не є універсальними для випадків інших діалектів і складів іншої структури, особливо дифтонгів / дифтонгічних складів, коли домінують просодичні ознаки іншого, нетонального характеру. Тому, дотримуючись єдиної системи із запропонованою транскрипцією висхідно-нисхідних акцентів літовської літературної мови (див. VLKК k–25; Kazlauskienė, Bakšienė 2021: 5), усі алотони висхідно-нисхідних акцентів акутового походження у верхньолитовських піддіалектах пропонується позначати піднятою цифрою ¹, а циркумфлексного походження (а також так звані середній¹⁰, переривчастий і тривалий висхідно-нисхідні акценти) – ², напр.: [¹ʋˈiɾas] ~ ʋyras, [¹ˈkɾuːmas] ~ krūmas, [²ˈkoʃʲe] ~ košė, [²ˈejo] ~ ėjo тощо. Конкретні кількісні та якісні ознаки звуків, що утворюють склад і залежать від висхідно-нисхідних акцентів, слід позначати відповідними знаками довготи звуків (ː – довгий, ˑ – напівдовгий) і потрібними літерами TFA для голосних. Наприклад, якщо через більш різкі алотони циркумфлекса – середній або переривчастий висхідно-нисхідний акцент – довгі голосні наприкінці слова скорочуються, їх слід транскрибувати, позначаючи знак цифри відповідного висхідно-нисхідного акценту перед складом і знак напівдовгого голосного¹¹: [nʊ ²ˈkuː] ~ na ką, [ʋˈʊ̯enjɔ-²ˈsʲiːk] ~ vienąsýk.
Найскладнішими з погляду транскрипції є наголошені дифтонгічні / дифтонгові склади різної структури, тому у статті подано їхню транскрипцію TFA у різних акцентних позиціях (див. додаток 2).
Докладнішого коментаря потребують кілька моментів. Компонент a слід по-різному позначати у складах із висхідним акцентом або тривалим висхідно-нисхідним акцентом і у складах із низхідним акцентом, а також у наголошених дифтонгах із середнім / переривчастим висхідно-нисхідним акцентом: у першому випадку записується TFA [d], у другому – TFA [ɛ]; перший компонент дифтонга au із низхідним акцентом (а також із середнім / переривчастим висхідно-нисхідним акцентом) через сильну лабіалізацію слід позначати літерою TFA [ɒ]. Компонент e (також a, що виник унаслідок переднього розвитку) можна транскрибувати літерами TFA [æ] або [ɛ] залежно від системи піддіалекту (характерний відкритіший або закритіший звук), контекстуальної позиції (перед твердим чи перед м’яким приголосним, у кінці слова) та інших фонетичних чинників. У верхньолитовських піддіалектах компоненти i, u можуть мати різноманітні кількісні (короткий, напівдовгий, довгий) і якісні (не розширений / розширений / такий, що набув якості довгого голосного) варіанти, усі вони
⁹ Потрібні підняті цифри зручніше записувати не піднімаючи їх опцією «superscript», а одразу вибираючи підняті знаки з таблиці символів (коди див. у додатку 1 до статті); тоді вони не спотворюються під час верстання, перенесення тексту з MS Word до інших комп’ютерних програм тощо.
¹⁰ Тут маються на увазі лише ті склади, у яких середній висхідно-нисхідний акцент функціонує як алотон циркумфлекса, наприклад у кінці слова. У випадках, коли в копенгагенській транскрипції було прийнято позначати знак середнього висхідно-нисхідного акценту на подовжених наголошених голосних, напр.: [sā.ko] ~ sāko, [nẽ.ša] ~ neša, [bū.va] ~ būvo, [ki.tas] ~ kitas, у транскрипції TFA жоден висхідно-нисхідний акцент не позначається.
¹¹ У транскрипції TFA не відображається різниця між середнім і переривчастим висхідно-нисхідними акцентами (якщо голосний в обох випадках залишається напівдовгим); це слід вважати недоліком запропонованого позначення та невирішеним питанням, однак треба визнати, що це дуже тонкі алотони, а ареал поширення переривчастого висхідно-нисхідного акценту на території верхньолитовських піддіалектів є порівняно невеликим. У майбутньому, після проведення додаткових досліджень, транскрипцію висхідно-нисхідних акцентів діалектів ще доведеться уточнювати.
174
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI
Page 11
Dar kartą dėl aukštaičių patarmių transkripcijos tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenimis (keletas tikslintinų atvejų)
позначати відповідними знаками TFA. Різницю між чіткою циркумфлексною інтонацією та її різкішими алотонами — середньою чи акутовою інтонацією — передають фіксацією кількості другого компонента: у першому випадку другий компонент позначають як напівдовгий, у другому — як короткий, жодного знака кількості не пишуть.
Під час транскрибування ненаголошених дифтонгів біля компонентів також не ставлять жодних знаків кількості, а якість компонентів здебільшого подібна до циркумфлексних, тому перший компонент записують тими самими знаками TFA, напр.: [kʲelʲba] ~ kalbà, [u̯e̞rʲˈkʲi] ~ verki; [sʲu̯ˈsʲus] ~ sausùs, [le̞i̯ˈkʲu] ~ laikù, [pʲe̞i̯ˈkʲų] ~ peikiù; [kʲe̞tʲˈlʲes] ~ kiaulės.
У більшій частині східноаукштайтських піддіалектів, яким властиве відтягування наголосу, у складах із відтягнутим наголосом інтонації не розрізняються. Такі склади транскрибують у TFA без жодних цифрових позначень інтонації, позначаючи лише місце наголосу (якщо є побічний наголос, його також позначають), а якість компонентів здебільшого записують так само, як у циркумфлексних або ненаголошених складах, напр.: [ˈu̯e̞lkʊs] / [u̯aɪ̯ˈkʊs] ~ vaikùs, [kelba] / [kalʲba] ~ kalbà; [u̯arʲˈkʲe̞] ~ varškė, [ˈgʲe̞rʲe̞l] ~ gerai. Якщо траплялися б випадки, коли в складі, виділеному відтягнутим наголосом, інтонації вимовляються виразніше (наприклад, у північних говорах šiauliškiai та panevėžiškiai), тоді їх слід транскрибувати так само, як у складах із головним наголосом.
Окремо з погляду транскрипції слід згадати властиве деяким східноаукштайтським піддіалектам, особливо говорам širvintiškiai та panevėžiškiai, монофтонгування дифтонгів au, ai, ei. У цих говорах перший компонент циркумфлексних і ненаголошених дифтонгів (особливо в кінцевій позиції) вимовляється ослаблено, а ступінь редукції може бути дуже різним, наприклад, дифтонг au після твердого приголосного: [da²ˈrʊɔ] > [da²ˈrʊɔ] > [da²ˈrʲɔ] / [da²ˈrʊ] > [da²ˈrʊ] / [da²ˈrɔ] / [ˈdarɔ] ~ darai; [ˈdʲirbʊ] > [ˈdʲirbʲɔ] / [ˈdʲirbʊ] > [ˈdʲirbʊ] / [ˈdʲirbɔ] ~ dirbau; дифтонг au після м’якого приголосного: [tʲi²ˈsʲɛʊ] > [tʲi²ˈsʲɛʊ] > [tʲi²ˈsʲɪʊ] > [tʲi²ˈsʲų] / [tʲi²ˈsʲɔ] / [tʲisʲɔ]¹² ~ tęsiau; [ˈu̯aˈlʲgʲɛʊ] > [ˈu̯aˈlʲgʲɪʊ] > [ˈu̯aˈlʲgʲų] / [ˈu̯aˈlʲgʲɔ] ~ válgiau; дифтонг ai: [da²ˈrɛɪ̯] > [da²ˈrɛɪ̯] > [da²ˈrʲɪ] > [da²ˈrʲɪ] / [da²ˈrɔ] / [ˈdarɔ] ~ darai; [ˈu̯iˈrɛɪ̯] > [ˈu̯iˈrʲɪ] > [ˈu̯iˈrʲɪ] / [ˈu̯iˈrʲɔ] ~ užrai; дифтонг ei: [da²ˈrʲɛɪ̯] > [da²ˈrʲɛɪ̯] > [da²ˈrʲɪ] > [da²ˈrʲɪ] ~ darė; [ˈrɔʊ̯ɛɪ̯] > [ˈrɔʊ̯ɪ] > [ˈrɔʊ̯ɪ] / [ˈrɔʊ̯ɛ] ~ rōvei. Отже, транскрибувати слід у кожному конкретному випадку, зважаючи як на виразність інтонації (якщо дифтонги циркумфлексні), так і на кількість та якість компонентів, добираючи відповідні знаки голосних і діакритики.
¹² Такі приклади, коли монофтонгування доходить до повного монофтонга, можуть траплятися в північних говорах panevėžiškiai. У таких випадках неможливо позначити під голосним два діакритичні знаки — відкритості та переднього ряду, — тому важливішою ознакою вважають відкритість голосного.
Straipsniai / Articles
175
Page 12
RIMA BAKŠIENĖ
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Після огляду узагальненої картини східноаукштайтського вокалізму, а також найважливіших приголосних і просодичних елементів розглянуто співвідношення діалектних звуків із системою знаків TFA та визначено можливі відповідники TFA для звукових одиниць східноаукштайтських піддіалектів. У попередньому наборі знаків TFA 2017 року, призначеному для литовських діалектів, найбільше уточнено позначення змінних голосних ie, uo, «муркотливих» голосних східноаукштайтського піддіалекту panevežiškiai, щілинних приголосних š, ž, африкат, а також східноаукштайтських інтонацій і їхніх алотонів знаками TFA. Останні два звукові елементи залишаються найпроблемнішими з погляду транскрипції; можливо, що в майбутньому, з урахуванням найновіших досліджень, їхнє позначення в TFA ще буде уточнено.
LITERATŪRA
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Geolingvistika: ideologija, teorija ir metodai. Pagrindinės sąvokos. – Danguolė Mikulėnienė, Violeta Meiliūnaitė (red.). XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas, Vilnius: Briedis, 29–47.
Atkočaitė Daiva, Rinkauskienė Regina 2003: Lietuvių kalbos tarmių fonetika. Mokomoji knyga, Vilnius: Vilniaus pedagoginis universitetas.
Bacevičiūtė Rima 2002: Lietuvių kalbos kintamųjų garsų ie, uo instrumentinė analizė. – Kalbotyra 51(1), 5–17. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/kalbotyra/article/view/23376/22612.
Bakšienė Rima 2016: Vakarų aukštaičių kauniškių priegaidės: Marijampolės šnekta, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Bakšienė Rima 2017: Lietuvių tarmių transkripcija TFA simboliais: vakarų aukštaičiai šiauliškiai. – Acta Linguistica Lituanica 77, 237–254. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/837/928.
Bakšienė Rima 2018: Žemaičių patarmių transkripcija TFA simboliais: sudėtingesni atvejai. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 5, sud. R. Bakšienė, N. Morozova, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 102–118.
176
Acta Linguistica LXXXVI
Page 13
Dar kartą dėl aukštaičių patarmių transkripcijos tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenimis (keletas tikslintinų atvejų)
Bakšienė Rima 2018a: Lietuvių tarmių transkripcija IPA simboliais: pietų aukštaičių ypatybių analizė. – Vārds un tā pē t īšanas aspekti 22(1/2), 9–19. Prieiga internete: https://vards.liepu.lv/files/VARDS%20UN%20TA%20PETISANAS%20ASPEKTI_2018.pdf.
Bakšienė Rima 2019: Dėl lietuvių tarmių priegaidžių žymėjimo TFA simboliais. – Linguistica Lettica 27, 7–27. Prieiga internete: https://dspace.lu.lv/dspace/bitstream/handle/7/54159/Linguistica_Lettica_27.pdf?sequence=1&isAllowed=y.
Bakšienė Rima 2021: Kauno rajono kalbinis variantiškumas – „Tarmyno“ modelio kūrimo pagrindas. – Respectus Philologicus 39 (44), 73–88. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/respectus-philologicus/article/view/21920/23210.
Bakšienė Rima, Čepaitienė Agnė 2017: Tarptautinės fonetinės abėcėlės taikymo lietuvių tarmių garsams galimybės. – Baltistica 52(1), 105–135. Prieiga internete: http://www.baltistica.lt/index.php/baltistica/article/view/2303/2270.
Bakšienė Rima, Čepaitienė Agnė 2017a: Lietuvių tarmių transkripcija: tradicija ir IPA. – Linguistica Lettica 25, 203–229. Prieiga internete: https://dspace.lu.lv/dspace/handle/7/54158.
Bakšienė Rima, Čepaitienė Agnė 2020: A Quantitative Analysis of the Eastern Aukštaitian Subdialects of the Lithuanian Language. – Scando-Slavica 66(1), 144–180.
Bakšienė Rima, Leskauskaitė Asta 2021: Vytautas Kardelis. Arealinis tipologinis lietuvių tarmių kompleksiškumas, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 2018, 299 p. [recenzija]. – Baltistica 66(1), 157–170. Prieiga internete: http://www.baltistica.lt/index.php/baltistica/article/view/2425/2369.
Čepaitienė Agnė 2018: XXI a. pradžios aukštaičių patarmių kaita: gretinamasis geolingvistinis aspektas: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Čepaitienė Agnė 2020: Application of Dialectometric Methods in Research on Lithuanian Dialects. – Lithuanian Dialectology Profiles: Problems and Findings, sud. V. Meiliūnaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 217–248.
HIPA 1999 – Handbook of the International Phonetic Association. A Guide to the Use of the International Phonetic Alphabet, Cambridge: Cambridge University Press.
IPA 2022 – International Phonetic Alphabet. Prieiga internete: https://www.internationalphonetic alphabet.org/.
Jaroslavienė Jurgita 2010: Rytinių kauniškių Prienų šnektos fonologija: daktaro disertacija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Jasiūnaitė Birutė, Girdenis Aleksas 1996: Trys rytų aukštaičių uteniškių fonologiniai balsių ilgumai. – Baltistica 31(2), 181–199. Prieiga internete: http://www.baltistica.lt/index.php/baltistica/article/view/369/324.
Kardelis Vytautas 2018: Arealinis tipologinis lietuvių tarmių kompleksiškumas. Aukštaičiai, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Kazlauskas Jonas 2000 [1968]: Dėl lietuvių kalbos kirčio ir priegaidės pobūdžio. – Jonas Kazlauskas. Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 5–9.
Kazlauskienė Asta 2018: Bendrinės lietuvių kalbos fonetikos ir fonologijos pagrindai, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Prieiga internete: http://ebooks.vdu.lt/eb/1691/bendrinės-lietuvių-kalbos-fonetikos-ir-fonologijos-pagrindai/.
Kazlauskienė Asta, Bakšienė Rima 2021: Tarptautinė fonetinė abėcėlė lietuvių kalbai. – Gimtoji kalba 7, 3–6.
Leinonen Therese, Çöltekin Çağrı, Nerbonne John 2016: Using Gabmap. – Lingua 178, 71–83. Prieiga internete: https://pure.rug.nl/ws/portalfiles/portal/37303943/1_s2.0_S0024384115000315_main.pdf.
LKTCh 2004 – Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, sud. R. Bačevčiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.
Mikulėnienė Danguolė 2020: New Trends in Lithuanian Dialectology: Multifunctional Research Model. – Acta Linguistica Lithuanica 82, 11–33. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/1022/1397.
Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Bakšienė Rima, Geržotaitė Laura, Kardelytė-Grinevičienė Daiva, Leskauskaitė Asta, Meiliūnaitė Violeta, Vyniautaitė Simona 2019: Dialektometrinis tradicinių lietuvių tarmių klasifikacijos pjūvis: žvalgomasis tyrimas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
178
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI
Page 15
Dar kartą dėl aukštaičių patarmių transkripcijos tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenimis (keletas tikslintinų atvejų)
Nerbonne John, Colin Rinke, Gooskens Charlotte, Kleiweg Peter, Leinonen Therese 2011: Gabmap – A Web Application for Dialectology. Dialectologia. Special Issue 2, 65–89. Prieiga internete: https://www.researchgate.net/publication/228546484_Gabmap_-_A_web_application_for_dialectology.
Pakerys Antanas 2003: Lietuvių bendrinės kalbos fonetika, Vilnius: Enciklopedija.
Snoek Conor 2014: Review of Gabmap: doing dialect analysis on the web. – Language documentation & conservation 8, 192–208. Prieiga internete: https://scholarspace.manoa.hawaii.edu/bitstream/10125/24602/snoek.pdf.
Urbanavičienė Jolita, Indričienė Inesė, Jaroslavienė Jurgita, Grigorjevs Juris 2019: Baltų kalbų garsynas XXI a. pradžioje: priebalsių instrumentinis tyrimas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: http://lki.lt/wp-content/uploads/2021/03/Baltu_kalbu_garsynas_XXI_a_pr._2_knyga_2019_v2.pdf.
Vyniautaitė Simona 2021: Terminio požymio statika ir dinamika: žemaičių regresyvinės balsių asimiliacijos atvejis: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
VLKK k-25 – Rekomendacija dėl tarptautinės fonetinės abėcėlės pritaikymo bendrinės lietuvių kalbos garsiniams vienetams žymėti. Prieiga internete: http://www.vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/rekomendacija-del-tarptautines-fonetines-abeceles-pritaikymo-bendrines-lietuviu-kalbos-garsiniams-vienetams-zy meti.
VTG 2021 – Visos tarmės gražiausios...: tarmių medžiagos rinkimo instrukcija, 2-asis patais. ir papild. leidimas, sud. D. Mikulėnienė, V. Ragaišienė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras.
Once More on the Transcription of Aukštaitian Subdialects by the Symbols of the International Phonetic Alphabet (Several Clarified Cases)
SUMMARY
The article addresses the questions of transcribing the Aukštaitian subdialects of the Lithuanian language by the symbols of the International Phonetic Alphabet (IPA), revises certain symbols from the earlier set of the IPA symbols for the sounds of Lithuanian dialects presented in 2017 and ways of transcribing.
Straipsniai / Articles
179
Page 16
RIMA BAKŠIENĖ
The first part of the article presents the generalized Aukštaitian system of vocalism, discusses the transcription of phonemes and their variants by the IPA symbols. It highlights those Aukštaitian vowel elements, which are most troublesome in terms of transcribing. The reduced vowels of the Eastern Aukštaitian of Panevėžys having the status of independent phonemes are considered such elements. It is especially problematic to appropriately convey the vowels from the subdialect of Northern Panevėžys which have undergone a strong quantitative and qualitative reduction. The article discusses the possible IPA symbols to be used for the transcription of these vowels.
The second part analyses the questions of transcribing Aukštaitian consonants by the IPA symbols. Most attention is paid to the consonants š, ž and affricates. As their articulatory and acoustic properties do not correspond to the IPA equivalents most of all, it is attempted to find as accurate variant for their transcription as possible.
The third part is dedicated to discuss the transcription of Aukštaitian pitch accents and their allophones by the IPA symbols. It also reviews the transcription of the syllables containing diphthongs and gives some transcribed examples. Due to the inconsistencies in the utterance of pitch accents, the syllables of this group have an especially high number of positional variants.
¹³ Parengta remiantis bendrinės kalbos transkripcijos TFA rašmenimis rekomendacija (žr. VLKK k-25). Pateikiami tik nuo bendrinės kalbos besiskiriantys priebalsių rašmenys. Pasviruoju brūkšniu atskirti galimi transkripcijos variantai, plačiau apie juos žr. straipsnio 2–ą skirsnį. Jei reikiamas rašmuo yra surenkamas iš pagrindinio simbolio ir diakritiko, nurodyti jų abiejų kodai.
180
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI
Page 17
Dar kartą dėl aukštaičių patarmių transkripcijos tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenimis (keletas tikslintinų atvejų)
¹⁴ Lentelėje pateikti tik dažniausiai galimi atvejai transkribuojant aukštaičių patarmes, iliustruojantys bendruosius transkripcijos TFA rašmenimis principus. Suprantama, kad gali būti ir įvairesnių dvibalsių / dvigarsių variantų, jie užrašytini pagal konkretų tarimą.
182
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVI
Page 19
Dar kartą dėl aukštaičių patarmių transkripcijos tarptautinės fonetinės abėcėlės rašmenimis (keletas tikslintinų atvejų)
Dvibalsis / dvigarsis (b k rašmenimis) tvirtapradis tvirtagalis kirčiuotas tęstine priegaide kirčiuotas vidurine / kirstine priegaide a i [¹ɑɪ] [²ɛɪ] [²ɑɪˈ] [²ɛɪ] e i [¹æɪ] / [¹ɛɪ] [²ɛɪˈ] [²æɪˈ] / [²ɛɪˈ] [²ɛɪ] u i [¹ʊɪ] / [¹ʉɪ] / [¹ʉ̯ɪ] / [¹u̯ɪ] / [¹uːɪ] [²ʊɪ] [²ʊɪˈ] / [²ʉɪˈ] [²ʊɪ] i e [¹ɪɛ] [²ɪɛ] [²ɪɛ] [²ɪɛ] u o [¹ʊɔ] [²ʊɔ] [²ʊɔ] [²ʊɔ] al, ar, an, am [¹ɑl], [¹ɑr], [¹ɑn], [¹ɑm] [²ɛl], [²ɛr], [²ɛn], [²ɛm] [²ɑlˈ], [²ɑrˈ], [²ɑnˈ], [²ɑmˈ] [²ɛl], [²ɛr], [²ɛn], [²ɛm] el, er, en, em [¹æɫ], [¹æɾ], [¹æm], [¹æŋ] / [¹ɛɫ], [¹ɛɾ], [¹ɛŋ], [¹ɛm], [¹ɛŋ] [²ɛɫ], [²ɛɾ], [²ɛŋ], [²ɛm] [²æɫˈ], [²æɾˈ], [²æŋˈ], [²ɛmˈ] / [²ɛɫˈ], [²ɛɾˈ], [²ɛŋˈ], [²ɛmˈ] [²ɛɫ], [²ɛɾ], [²ɛŋ], [²ɛm] il, ir, in, im [¹ɪl], [¹ɪr], [¹ɪn], [¹ɪm] / [¹ɪl], [¹ɪr], [¹ɪn], [¹ɪm] / [¹ɪl], [¹ɪr], [¹ɪn], [¹ɪm] / [¹ɪm] / [¹ɪl], [¹ɪr], [¹ɪn], [¹ɪm] / [¹ɪɫ], [¹ɪr], [¹ɪn], [¹ɪm] [²ɪl], [²ɪr], [²ɪn], [²ɪm] [²ɪ̯lˈ], [²ɪ̯rˈ], [²ɪ̯nˈ], [²ɪ̯mˈ] [²ɪl], [²ɪr], [²ɪn], [²ɪm] ul, ur, un, um [¹ʊl], [¹ʊr], [¹ʊn], [¹ʊm] / [¹ʉl], [¹ʉr], [¹ʉn], [¹ʉm] / [¹ʉl], [¹ʉr], [¹ʉn], [¹ʉm] / [¹ʊr], [¹ʊn], [¹ʊm] / [¹uːl], [¹uːr], [¹uːn], [¹uːm] / [¹uːl], [¹uːr], [¹uːn], [¹uːm] [²ʊl], [²ʊr], [²ʊn], [²ʊm] [²ʊ̯lˈ], [²ʊ̯rˈ], [²ʊ̯nˈ], [²ʊ̯mˈ] [²ɪl], [²ɪr], [²ɪn], [²ɪm]
