This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
Інститут литовської мови
ORCID id: orcid.org/0000-0002-0346-8421
Напрями наукових досліджень: геолінгвістика, соціолінгвістика,
DOI: doi.org/10.35321/all87-13
PIETŲ ŽEMAIČIŲ RASEINIŠKIŲ ŠIAURINĖS DALIES TARMIŠKUMO POKYČIAI (XX A. 2-OJI PUSĖ – XXI A. 2-ASIS DEŠIMTMTETIS)
Діалектні зміни в північній частині південних жемайтів-расейнішків (2nd половина 20th століття – 2nd десятиліття 21st століття)
АНОТАЦІЯ
У статті досліджується діалектність північної частини південних жемайтів-расейнішків у другій половині XX ст. та другому десятилітті XXI ст. Зміни діалектності розкриваються шляхом аналізу діалектних даних матеріалів двох періодів (фрагментів рукописних текстів другої половини XX ст. і аудіозаписів другого десятиліття XXI ст.) із семи пунктів LKA, які мали найкраще репрезентувати расейнішкську підмову XX ст.: Kūrtuvėnų (LKA 195), Kušleikių (LKA 225), Pādubysio (LKA 226), Krāžių (LKA 257), Kelmės (LKA 258), Adomāičių (LKA 292) і Pākražančio (LKA 293).
За понад шість десятиліть уживання діалектних рис у північній частині підмови змінилося. Однак у другому десятилітті XXI ст. представники старшого та найстаршого поколінь расейнішкської підмови розмовляють місцевими варіантами расейнішкської підмови (діалектною мовою), сформованими на основі ознак традиційної підмови.
Відмінності між мінімальними та максимальними показниками діалектності, а також коливання домінантних показників доводять, що діалектна неоднорідність була характерна для досліджуваної Кельмеської зони вже в другій половині XX ст. Однак більші коливання оцінок діалектності в аудіозаписах, ніж у фрагментах текстів
270
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 2
Pietų žemaičių raseiniškių šiaurinės dalies tarmiškumo pokyčiai (XX a. 2-oji pusė – XXI a. 2-asis dešimtmetis)
у фрагментах обережно дають підстави стверджувати про швидші зміни говірки у XXI ст., що відбуваються внаслідок процесів конвергенції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: південна жмудська расаїнішкяйська говірка, Кельмеська зона, діалектність, показник діалектності.
АНОТАЦІЯ
У статті розглядається діалектне мовлення (діалектність) у північній частині південної жмудської расаїнішкяйської говірки в 2nd половині 20th століття та 2nd десятилітті 21st століття. Діалектні зміни виявляються шляхом аналізу діалектних даних двох періодів (фрагментів рукописних текстів 2nd половини 20th століття та аудіозаписів 2nd десятиліття 21st століття), зібраних у семи пунктах Литовського мовного атласу, які вважалися найкращими репрезентантами расаїнішкяйської говірки у 20th столітті: Куртувенай (LLA 195), Кушлейкіай (LLA 225), Падубисис (LLA 226), Кражяй (LLA 257), Кельме (LLA 258), Адомайчяй (LLA 292) та Пакражантіс (LLA 293).
Ужиток діалектних ознак зазнав певних змін упродовж понад шести десятиліть. Однак у 2nd десятилітті 21st століття представники старшого та найстаршого поколінь расаїнішкяйської говірки використовують місцеві різновиди расаїнішкяйської говірки (діалектне мовлення), сформовані на основі ознак традиційної говірки.
Відмінності між мінімальними та максимальними показниками діалектності й коливання домінантних показників доводять, що Кельмеська зона вже демонструвала діалектну неоднорідність у 2nd половині 20th століття. Однак більш виразні коливання показників діалектності, зафіксовані в аудіозаписах порівняно з текстовими фрагментами, обережно дають підстави говорити про швидші зміни говірки у 21st столітті внаслідок процесів конвергенції.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: південна жмудська расаїнішкяйська говірка, Кельмеська зона, діалектність, показник діалектності.
1. ВСТУП
Детальне дослідження всієї території південної жмудської расаїнішкяйської говірки виявило в північній частині Кельмеську зону, що характеризується активними комунікативними зв’язками між громадами (Dambrauskienė 2021: 65, рис. 19).1 До неї входять тринадцять пунктів Литовського мовного атласу (далі – LKA): Гудумонішке (LKA 162), Шаукенай
1Комунікативні зв’язки розуміються як контакти громад з іншими громадами, зумовлені найчастішими напрямками пересування до певних об’єктів; докладніше див. Dambrauskienė 2021: 64–65 та зазначену там літературу.
За даними соціокультурних мереж, жемайтські спільноти безпосередньо або через «структурні ями» пов’язані з аукштайтами (західними шяуляйськими та каунянськими) і (або) жемайтами варнішкісами (Dambrauskienė 2021: 63–75)². Це доводить, що ґеолект Кельме, який формується на основі ознак традиційної піддіалектної говірки, є перехідним (пор.: Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 259–260; Dambrauskienė 2021: 93–97). А перевірка показників діалектності підтвердила діалектну неоднорідність зони Кельме, або північної частини піддіалектної говірки (Dambrauskienė 2021: 102–106). Діалектність у нових діалектних утвореннях — ґеолектах (і реґіолектах) розуміється як вияв реалізації діалектних ознак, що залежить як від об’єктивних (соціодемографічних), так і від суб’єктивних (мовних настанов) чинників (Mikulėnienė 2020: 4–5)³.
На підставі аналізу ізофон визначальних і характерних ознак, установлених у другій половині XX ст., з’ясовано, що змішування жемайтських та аукштайтських діалектних особливостей могло відбуватися лише на межі піддіалектної говірки із західними аукштайтами шяуляйськими, поблизу Ґудмонішке (LKA 162) і Кӯртувенай (LKA 195), (пор.: LKA II: 44–45, карти 27; LKA II: 53–54, карти 35; LKA II: 77–79, карти 64; LKA II: 77–79, карти 66; LKA II: 84–86, карти 69; LKA II: 87–88, карти 71; LKA II: 93–97, карти 80; Dambrauskienė 2021: 40), див. рис. 1.
З рис. 1 видно, що ізофони наголошених у корені ē (27) та o (35) розташовані на самому північному краю піддіалектної говірки (пор. LKA II: карти 27, 35). Від північного кута на південь східна межа піддіалектної говірки, що розділяє жемайтів та аукштайтів, проходить ізофонами наголошених у корені ie (64) та uo (66), а західна, що розділяє жемайтів-расеїнишкісів і варнішкісів, — ізофонами кінцевого наголосу в корені am, an (69) та em, en (71) (пор. LKA II: карти 64, 66, 69, 71). Лише ізофона давніх сполучень *tj, *dj (80), що простягається від північного краю на південь, ділить територію піддіалектної говірки (пор. LKA II: карта 80). Отже, пучок ізофон збігається з межею, що відділяє расеїнишкісів від західних аукштайтів шяуляйських. Відтак змішування діалектних особливостей у місцевостях, віддалених від прикордоння, бути не могло. Однак
² Докладніше про концепцію соціокультурних мереж див. Dambrauskienė 2021: 63–64 і наведену там літературу. «Структурною ямою» називають ситуацію, коли між двома пунктами LKA розташоване одне або кілька вторинних джерел поширення мови, здатних впливати на зміни місцевої мови; докладніше про поняття «структурних ям» див. Burt 1992: 8–311; 2000: 345–423; 2004: 349–399; також пор. Gečienė 2009: 133; Dambrauskienė 2021: 63, примітка 90.
³ Слід наголосити, що поняття діалектності в найновіших діалектних утвореннях «охоплює» як діалектну, так і діалектну за походженням мову. Про поняття діалектної та діалектної за походженням мови див. у розділі 3 цієї статті.
272
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 4
Pietų žemaičių raseiniškių šiaurinės dalies tarmiškumo pokyčiai (XX a. 2-oji pusė – XXI a. 2-asis dešimtmetis)
кілька років тому «перекриття» жемайтських та аукштайтських особливостей було підтверджено в діалектному матеріалі пункту Кельме (LKA 258) другої половини XX ст. (Mikulėnienė, Čepaitienė, Bakšienė та ін. 2019: 15–16, 270).
1 PAV. Ізофони визначальних і характерних діалектних особливостей на території піддіалектної говірки південних жемайтів-расеїнишкісів (уклала L. Geržotaitė). Ізофони позначено цифрами, що відповідають номерам карт LKA II. Цифри, якими позначено пункти LKA, відповідають зазначеним номерам пунктів LKA (LKA I: 21–30; LKA II: 9–17; LKA III: 9–19)
Виявлені невідповідності у вживанні діалектних особливостей у другій половині XX ст., а також підтверджена перехідність усієї зони Кельме в другому десятилітті XXI ст. дають підстави припускати, що вже у XX ст. особливості не зберігалися послідовно і в інших пунктах LKA, які мали найкраще репрезентувати піддіалектну говірку расеїнишкісів. Тому
Straipsniai / Articles
273
Page 5
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
важливо оцінити реалізацію діалектних особливостей у тих пунктах LKA, у яких у другій половині XX ст. ознаки мали зберігатися найкраще.
Мета цієї статті — визначити зміни діалектності північної частини південної жемайтської підговірки расейнішкісів від другої половини XX ст. до другого десятиліття XXI ст.
Для досягнення мети поставлено такі завдання: 1) дослідити реалізацію діалектних особливостей у фрагментах рукописних текстів другої половини XX ст. та аудіозаписах розмовної мови другого десятиліття XXI ст., визначити діалектність; 2) обчислити показники діалектності та визначити її рівень; 3) перевірити узагальнені оцінки діалектності й оцінити зміни діалектності.
Об’єкт дослідження — діалектність зони Кельме другої половини XX ст. та другого десятиліття XXI ст.
Матеріал дослідження та методика його відбору.
У другій половині XX ст. не в усіх пунктах LKA зони Кельме діалектні особливості зберігалися послідовно⁴, а найкраще підговірку расейнішкісів репрезентували сім пунктів LKA: Куртувенай (LKA 195), Кушлейкяй (LKA 225), Падубісис (LKA 226), Кражяй (LKA 257), Кельме (LKA 258), Адомайчяй (LKA 292) і Пакражантіс (LKA 293) (пор. Zinkevičius 1966: 13–14, 101–102, 448, 452, 453, 473, 477–479, 487–489, 491–493, 503, 505, 512, 513, 515–516, 518; 1994: 106–108; LKA II: 73, 77–78, 80, 84–85, 87–88, žemėl. 3, 7, 19, 20, 27, 32, 35, 40, 41, 43, 64, 66, 68, 69, 71, 105; LKT 1970: 22–23; dar žr. tarminius tekstus LKT 1970: 100–103, 106–108, 111–112, 115–117, 118–128; LKTCH 2004: 206–208; 211–212; Salys 1992: 36; plg. Dambrauskienė 2021: 40–41, 43).
Отже, у статті зіставляються дані діалектного матеріалу двох періодів (від другої половини XX ст. до другого десятиліття XXI ст.) із цих семи пунктів LKA зони Кельме.
Дані матеріалу першого періоду зібрано з фрагментів текстів рукописних зошитів, що зберігаються в Архіві діалектів Центру геолінгвістики Інституту литовської мови, зібраних і записаних приблизно у 1957–1961 рр. (див. додаток 1). До рукописних текстів звертаються тому, що в Архіві діалектів Центру геолінгвістики Інституту литовської мови немає аудіозаписів діалектного мовлення другої половини XX ст. із досліджуваних пунктів LKA. Дані матеріалу другого періоду — діалектні факти, зібрані авторкою цієї статті у 2016–2019 рр. та записані на диктофон від інформантів (див. додаток 2).
⁴ Непослідовності у вживанні діалектних особливостей встановлено в Гуудумонішке (LKA 162), Шаукеняй (LKA 194), Вайгува (LKA 224), Кяуноряй (LKA 227), Кубіляй (LKA 259) і Титувенай (LKA 260) (детальніше див. Dambrauskienė 2021: 30–31, 40–43 і наведену там літературу). Тому діалектність цих пунктів LKA у статті не аналізується.
274
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 6
Зміни діалектності північної частини південнонижньосамогітського району расейнішкісів (2-га половина XX ст. – 2-е десятиліття XXI ст.)
Па̄кражантиса (LKA 293) є зв’язними, а з Па̄дубісіса (LKA 226) — незв’язними⁵. Аудіозаписи з диктофона для дослідження добиралися так, щоб матеріал був якомога автентичнішим, тобто не з початку розмови, а дещо пізніші, коли інформанти говорять звично, «вже не виправляючи» своє мовлення. Тривалість аналізованих аудіозаписів — 3 год. 29 хв. 3 с., вік інформантів — від 43 до 85 років, див. додаток 2.
Приклади, що ілюструють діалектні ознаки, з фрагментів текстів 2-ї половини XX ст. подаються правописом рукописних зошитів, а з аудіозаписів 2-го десятиліття XXI ст. — транскрибовані авторкою статті міжнародним фонетичним алфавітом (TFA)⁶. З огляду на те, що діалектні тексти, як це прийнято в традиційній діалектології, збиралися на основі критерію NORM⁷, задля якомога об’єктивнішого зіставлення даних діалектність визначається шляхом аналізу аудіозаписів представників старшого та найстаршого поколінь⁸.
Оскільки процеси збирання матеріалу обох періодів розділяє понад 50 років, аналіз діалектності виявить не лише зміни у вживанні діалектних ознак від 2-ї половини XX ст. до 2-го десятиліття XXI ст., а й рівень діалектності в Кельмеській зоні.
Методологія. Діалектність як у фрагментах текстів, так і в записах визначається шляхом фіксації всіх можливих для реалізації та реалізованих (записаних і вимовлених) розрізнювальних, характерних і слабко виражених ознак.
Розрізнювальні ознаки: 1) дифтонги літературної мови uo, ie реалізуються як [i̯], [u̯] або дифтонгоїдами [i̯i̯], [u̯u̯]; 2) складні голосні an, am, en, em зберігаються повністю (Zinkevičius 1966: 13–14, 101–102, 503, 505, 512, 513; 1994: 106, 108; LKA II: 77–78, 84–85, 87–88, 64, 66, 68, 69, 71 žemėlapiai; LKTCH 2004: 206 і т. ін.).
Характерні ознаки: 1) довгі напружені ė, o в основі та наголошеному закінченні реалізуються як [ɪɛ], [ʊɔ] (Zinkevičius 1966: 473, 479; 1994: 107; Salys 1992: 36; LKA II: 27, 35 žemėlapiai; LKTCH 2004: 207), 2) давні сполучення *ti, *di зберігаються непослідовно (Zinkevičius 1966: 518; 1994: 107; LKA II: 80 žemėlapis; LKTCH 2004: 208).
Слабко виражені та інші, або своєрідні, ознаки: 1) короткі голосні в ненаголошених закінченнях не вимовляються (зберігаються лише між s, š, z, ž та l, r, m, n), довгі — скорочуються
⁵ У фонді Діалектного архіву Центру геолінгвістики не знайдено зв’язного записаного тексту з пункту LKA Па̄дубісіса (LKA 226).
⁶ Докладніше про застосування TFA для запису діалектних ознак литовської мови див. Bakšienė, Čepaitienė 2017: 105–135; Bakšienė, Čepaitienė 2017a: 203–229.
⁷ Англ. non-mobile older rural man, лит. sėslus vyresnis kaimo vyras (пор. Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014a: 32–33 та наведену там літературу).
⁸ Представники старшого покоління — від 36 до 60 років, найстаршого — від 61 року. Про віднесення інформантів до поколінь див. Dambrauskienė 2021: 10.
Straipsniai / Articles
275
Page 7
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
(Zinkevičius 1966: 448, 452, 453; 1994: 107; LKT 1970: 23; LKA II: 3 і 7 карти; LKTCH 2004: 207), 2) у ненаголошеному закінченні o, ė вимовляються [a], [ɪ], [ɛ] (Zinkevičius 1966: 477, 478, 487, 489; LKA II: 32 і 40 карти), 3) ненаголошені y, ū скорочуються в основі та закритому закінченні (Zinkevičius 1966: 491, 492, 493; LKA II: 41, 43 карти; див. також діалектні тексти LKT 1970: 100–103, 106–108, 111–112, 115–117, 118–128), 4) розширюються голосні i, u, а також перші компоненти дифтонга ui і дифтонгів il, ir, ul, ur (Zinkevičius 1966: 515, 516; 1994: 108; LKT 1970: 23; LKA II: 19, 20 карти; LKTCH 2004: 108; див. також діалектні тексти LKT 1970: 100–103, 106–108, 111–112, 115–117, 118–128), 5) дифтонги ai, ei у середині слова зберігаються повністю, а лише в закінченнях, суфіксах –aitis, –aitė і словах kaip, taip монофтонгізуються (LKT 1970: 22; LKA II: 73; LKTCH 2004: 207), 6) префікс per і прийменник per вимовляються [per] (LKTCH 2004: 211, 212)⁹, 7) конструкція з прийменником pas уживається з родовим відмінком іменної частини мови (LKTCH 2004: 212), 8) наголос із короткого закінчення відтягується на будь-який попередній склад (LKA II: 105 карта; LKTCH 2004: 208) та інші ознаки, що трапляються в окремих говірках.
Діалектні дані подано в матриці, укладеній на основі діалектних даних обох періодів.
Методи. У статті застосовано методи кількісного оцінювання, статистичний, зіставний та описовий.
Для визначення показників діалектності застосовано методику шкали варіантних змін, розроблену Danguolė Mikulėnienė на основі кількісного оцінювання мови Fumio Inoue (Inoue 2012: 121–122; Mikulėnienė 2020: 6; Dambrauskienė 2021: 89–106).
Статистичний метод є зручним для обчислення діалектності та середніх значень показників діалектності¹⁰.
Зіставний та описовий методи застосовуються під час аналізу об’єктивно обчислених показників діалектності, зіставлення вживання ознак діалектних особливостей і даних показників діалектності, а також опису отриманих результатів.
Цією статтею продовжуються дослідження варіативності південноземайтійської расейнішкійської підговірки; уперше розглянуто оцінки діалектності расейнішкійців у діалектному матеріалі різних періодів.
⁹ Цю ознаку в томах LKA (LKA II, LKA III) не виокремлено, однак її зазначено в LKTCH (2004), (див. Dambrauskienė 2021: 39).
¹⁰ Методика обчислення середніх значень див. у виносці 16 цієї статті.
276
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 8
Зміни діалектності в північній частині південножемайтійської расейнішкяйської говірки (друга половина XX ст. — друге десятиліття XXI ст.)
2. МАТРИЦЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДІАЛЕКТНИХ ОЗНАК
За даними аналізу діалектного матеріалу, протягом шести десятиліть уживання діалектних ознак у північній частині говірки змінилося. Встановлено, що як у другій половині XX ст., так і в другому десятилітті XXI ст. реалізація діалектних ознак відрізняється не лише майже в усіх пунктах LKA, а й кожен інформант уживав їх із різною частотністю, див. таблицю.
З’ясовано, що розрізнювальна ознака — відповідність дифтонгів ie, uo монофтонгам [iː], [uː] або дифтоноїдам [i̯i̯], [u̯u̯] — у фрагментах текстів другої половини XX ст. уживається несистемно, напр.: [l̃i̯.pi] ~ liẽpė, [v̯i.na] ~ viẽną, але [niẽka] ~ niẽko, [tie] ~ tiẽ (LKA 195), [padeglũ.s] ~ Padegliuosè, [gidúodami] ~ giedódami, [puõ miẽstą] ~ po miẽstą, [už ariẽlką] ~ už ariẽlką, [viẽna] ~ viẽną, [niẽka] ~ niẽko, [vakarienī] ~ vakarienę, [li.taũs] ~ lietaũs, [dī.nas] ~ dienàs, [žiẽmišką] ~ žiẽmišką¹¹, [tamsúoli] ~ tamsuõlė, [seniejė] ~ seniejì, [kiėk] ~ kiẽk, [dúti] ~ dúoti, [vūnc] ~ vienas, [niẽka] ~ niẽko, [niẽkur] ~ niẽkur, [kiėk] ~ kiẽk (LKA 195), [padeglũ.s] ~ Padegliuosè (Padeglių kaimas – aut. past.), (LKA 226), (LKA 257), (LKA 292).
У звукових записах другого десятиліття XXI ст. ця ознака трапляється рідко. Трохи частіше відповідність ie, uo монофтонгам [i̯], [u̯] або дифтоноїдам [i̯i̯], [u̯u̯] зафіксовано лише в розмовній мові інформантів із Кушлейків (LKA 225) і Кражів (LKA 257) ([u̯aˈʒu̯dau̯] ~ važiúodavo (LKA 225_3_1), [ˈmʲiˈstʲe] ~ miestè (LKA 257_3_1), інші інформанти частіше вживали відповідники літературної мови. Ознаку не зафіксовано (або зафіксовано лише один раз) у пунктах Падубисиса (LKA 226), Адомайчяй (LKA 292) і Пакражантіса (LKA 293) (у деяких записах зафіксовано більше ніж одного інформанта), і це свідчить про її зменшення в уживанні.
Відповідність кореневих і наголошених кінцевих довгих напружених ė, o голосних [ɛ], [ɔ] у фрагментах текстів дуже поширена ([tuoks vu̯ãrkšas] ~ tóks varg̃šas, [žmũogus] ~ žmõgus (LKA 195), [pradėjau] ~ pradė́jau (LKA 225), [į̯ kalėjimą] ~ į kalėjimą (LKA 226), [pridėjom žuolės] ~ pridėjom žolės (LKA 257), [žvė́ju̯ot] ~ žvejóti (LKA258), [múotinas] ~ mótinos (LKA 292), [valduõvs] ~ valdõvas, [idė̃s] ~ idė̃s (LKA 293). У звукових записах ознака вживається непослідовно: якщо в мовленні одних інформантів вона дуже часта, то в мовленні мешканця Пакражантіса (LKA 293) LKA 293_3 її не зафіксовано ([ˈʔkoːlukʲi] ~ kolūkyje, [bʲiˈbʲi̯ʑɔtʲɛka] ~ biblioteka).
Збережене розширення коротких голосних i, u (і перших компонентів сонорних дифтонгічних сполук il, ir, ul, ur та дифтонга ui), а також відтягування наголосу, однак обидві ознаки і у фрагментах текстів, і в звукових записах уживаються непослідовно.
¹¹ Приклади подано так, як їх записано в оригіналі, тому ні цей, ні інші випадки наголошування не виправлялися.
Straipsniai / Articles
277
Page 9
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
Пункт LKA Куртувеняй (LKA 195) Кушлейкяй (LKA 225) Фрагмент тексту та аудіозапис LKA 195 LKA 195_2 LKA 195_3 LKA 225 LKA 225_3_1 LKA 225_3_2 Диференційні ознаки Наголошені an, am, en, em (on, om (un, um)) ie, uo: y, ū Характерні ознаки Довгі наголошені e, o у корені та наголошених закінченнях: ie, uo *tj, *dj Бланкетні ознаки Прийменник pas із родовим відмінком Префікс per- і прийменник per: par-, par Відтягнення наголосу Скорочення закінчень (крім випадків між s, š, z, ž та l, r, m, n) ai, ei: a, e i, u (il, ir, ul, ur, ui) поширення y, ū у ненаголошеному корені та закінченні: i, u ė, o у ненаголошеному корені та закінченні: a, i, e a, e, i, u у ненаголошеному закінченні: a, e, i, u (an, en) Наголошені am, an, em, en + + + + + + (+) (+) +/− + (+) (+) 0 +/− +/− 0 0
¹ Значення знаків: «+» — ознака, що вживається дуже часто (або повсюдно); «(+)» — ознака, що вживається; «−» — ознака, що вживається дуже рідко (або зовсім не вживається); «+/−» — ознака, що вживається одним поколінням (або дуже рідко); «0» — ознака, яка жодного разу не вжилася. Фрагменти текстів та їх ілюстрування із зазначенням номера пункту LKA (наприклад, фрагмент тексту з Куртувеняй (LKA 195) позначається LKA 195), аудіозаписи — із зазначенням номера пункту LKA, однак аудіозапис інформанта старшого покоління, «3» — запис інформанта найстаршого покоління. Курсивом подано позначені LKA 225 записи LKA 225_3_1–LKA 225_3_2.
ТАБЛИЦЯ. Матриця діалектності¹²
278
Acta Linguistica LXXXVII
Page 10
Pietų žemaičių raseiniškių šiaurinės dalies tarmiškumo pokyčiai (XX a. 2-oji pusė – XXI a. 2-asis dešimtmetis)
Straipsniai / Articles
279
Page 11
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
Випадки розширення найчастіше трапляються у фрагментах текстів із Куртувеняй (LKA 195) і Кушлейкяй (LKA 225) ([dùręs] ~ dùris (LKA 195), [didelẽ] ~ didelę, [išmirì] ~ išmirė (LKA 225), із Кражяй (LKA 257) та Адомайчяй (LKA 292) — паралельно вживаються й відповідники літературної мови ([būva] ~ būvo, але [dùkter.] ~ dùkterį, [rišėjoms] ~ rišėjoms, [aplinkine.] ~ aplinkiniai (LKA 257), [nūorem] ~ nórim, але [būva] ~ būvo, [auginti] ~ auginti, [biški] ~ biški (trupūtį, iš vok. k. bißchen), тоді як у Падубисі (LKA 226), Кельме (LKA 258) і Пакражантісі (LKA 293) — або розширення не відбувалося, або в текстах його не позначено.
Систематичне розширення коротких голосних i, u (і перших компонентів дифтонгоїдів il, ir, ul, ur та дифтонга ui), як і відтягнення наголосу, встановлено лише в аудіозаписі інформанта LKA 258_3 із Кельме (LKA 258), який народився і до 25 років жив у Плунґеському районі ([susʲiˈdʉrtʲ] ~ susidùrt, [ʒʲeˈmɛtʲɪˌjɛ] ~ Žemaitiją, [ˈdʉkra] ~ dukrą)13
Наголос найчастіше відтягується у фрагментах текстів із Куртувеняй (LKA 195) і Падубисіо (LKA 226) ([žmuõgus] ~ žmõgùs, [vìsus] ~ vìsùs, [tãda] ~ tadã (LKA 195), [pãčìus] ~ pačiùs, [jàvùs] ~ javùs, [jàunì] ~ jaunì (LKA 226), рідше — у Кельме (LKA 258), а у фрагментах інших пунктів LKA ознаку виявлено лише по кілька разів.
Відповідність y, ū ненаголошеного кореня та закінчення коротким i, u у фрагментах текстів варіює: в одних вона дуже часта, в інших зовсім не трапляється. Послідовне скорочення y, ū встановлено у фрагментах текстів із Падубисіо (LKA 226) ([gyvėntuojë] ~ gyvėntojai), тоді як у Куртувеняй (LKA 195) та Адомайчяй (LKA 292) його не зафіксовано ([ku.tie] ~ kūtėje, [vãlgi.sma] ~ válgysime (LKA 195), [Bùtautìkė] ~ Butautikė, [žù.riek] ~ žiūrek, [gyvėnti] ~ gyvėnti, [paruodìti] ~ parõdyti, [vìniuo] ~ vynioja, [lãistìti] ~ láistyti, [rùpùži] ~ rupūžė (LKA 292).
В усіх аудіозаписах виявлено короткі відповідники y, ū ([bʲerʒʲiˈnʲuks] ~ beržynūkas (LKA 225_3_2), [grʲi²nʲe] ~ grynai (LKA 258_3), що свідчить: нині ознака вживається у північній частині піддіалекту частіше, ніж у другій половині XX ст.
Від середини другої половини XX ст. зменшилося вживання давніх сполучень *tj, *dj: хоча ознака є нечастою і у фрагментах текстів ([nelėid] ~ neléidžia, але [išdžū.val] ~ išdžiūvo (LKA 195), [á.ud] ~ áudžia, але [iždžiuovi.n] ~ išdžiovina, [didžã.usi] ~ didžiausi, [su vì.ce] ~ su vytim (тонкою, гнучкою гілочкою) (LKA 225), [išlėid] ~ išlėidžia, але [saldžùs] ~ saldžius, [plačáuses] ~ plačiausios (LKA 226), її реалізовано лише в одному аудіозаписі ([liˈlʲeːid] ~ lėidžia (LKA 195_2).
В аудіозаписах конструкція прийменника pas із родовим відмінком імені вживається рідше, ніж у фрагментах текстів. Хоча й у фрагментах текстів траплялися як діалектні варіанти, так і відповідники літературної мови ([pàs buõžù] ~ pàs buõžės,
¹³ Хоча понад половину свого життя ця особа проживає на території paseiniškių, імовірно, у її мовленні збереглося чимало ознак західних жямайтських говорів.
280
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 12
Pietų žemaičių raseiniškių šiaurinės dalies tarmiškumo pokyčiai (XX a. 2-oji pusė – XXI a. 2-asis dešimtmetis)
але [pas bū.ožes] ~ pàs būožes, [pas tā. pū.ona] ~ pàs tā pŏnę (LKA 258), у звукозаписах ознаку виявлено лише кілька разів [pa_s'ėn'i'č'i'ų] ~ pas senelius (LKA 195_2), [pas_t'ė v̇ųkų] ~ pas tėvukus (LKA 195_3), [pas_'mūsu] ~ pas mūs (LKA 293_3).
Найбільше порівняно з другою половиною XX ст. зменшилося вживання [aː] [εː] замість ai, ei, а також уживання відповідника [pər] префікса per і прийменника per. У більшості фрагментів текстів ознаки дуже часті ([gerã.] ~ gerai, [su lankā.s] ~ su lankais, [ka.ṗanì.] ~ kaip anìe, [kā.p] ~ kaip, virà ~ vỳrai, [darbinìrka.] ~ darbininkai, [regerã.] ~ negerai, [rn atā.] ~ rnatai, [la-bā.] ~ labai, [ketu ruo liktā.s] ~ keturioliktais, [Paldūnāti su Šimulāte] ~ Paldūnaitė su Šimulaitė, [par_tus bandītus] ~ pēr tuõs bandītus, [par_ṗi.tūs] ~ per pietūs, [pártverda va] ~ pértverdavo, [par rādija] ~ per rā diją, [pā.r dvārus] ~ per dvarùs, [pār dīnas] ~ per dienàs, [pársižegnuojo] ~ pérsižegnojo, [v̇eik'ė l'ė] ~ vaikėliai, [per_sᵊd'i-ba] ~ per sodybą, [per_t'ė l'ė'u'żor'ų] ~ per televizorių (LKA 195, 195_3, 225, 226, 257, 258, 292, 293, 258_2).
І у фрагментах текстів, і в звукозаписах часто трапляється скорочення закінчень ą, ę, į, ų до [a], [ε], [i], [u] (фрагм.: [par rā dija] ~ per rādiją, [i.ri.ga] ~ į Rygą, [pruoš lāngą] ~ proč lāngą, [taūre] ~ taūrę, ['uaːlanda] ~ vālandą, [ts'i'ḃsl'u] ~ cibūlių, [būva dvārviētil] ~ būvo dvārviėte, [ą teka] ~ o tēko, [dū.dava] ~ dúodavo, [²'s'n'iegɔ] ~ sniego, [n'e'ḃyua] ~ nebūvo, [²'k'ei̯'m'ės] ~ Kel̃mės, [ka.ṗui.rs] ~ kaip ūyras, [vīnc vaĩks] ~ vienas vaikas, [Gudūks] ~ Gudūkas, [b'ėrʒ'3'i'n'uks] ~ beržynlūkas, [²'p'ļēnts] ~ pléntas (LKA 257, 292, 293, 292_2, 225_3_2, 226, 257, 258, 225_3_1, 226_3_2, 258_2, 195, 292, 225_3_2, 293_3). Зміни у вживанні цих ознак у північній частині піддіалекту мінімальні.
Аналіз діалектності показує, що вже в другій половині XX ст. досліджуваним місцевостям була властива не діалектність як сукупність діалектних ознак, а діалектність як вираження реалізації цих ознак (пор. Mikulėnienė 2020: 4).
¹⁴ В електронному словнику литовської мови наведено вживану жемайтами форму krėmta, див. LKŽ.
Straipsniai / Articles
281
Page 13
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
3. ПОКАЗНИКИ ДІАЛЕКТНОСТІ
Отже, діалектність можна виміряти й визначити її рівень як у нових записах розмовної мови, так і в давніх фрагментах текстів. Для визначення рівня діалектності однаково важливими є всі діалектні ознаки (пор. Mikulėnienė 2018: 119–121; 2019: 60).
Після підрахунку всіх випадків можливих для реалізації та реалізованих діалектних ознак15 складено діаграму, яка увиразнила коливання індексів діалектності: менші — у фрагментах текстів, більші — у записах розмовної мови, див. рис. 2.
РИС. 2. Показники діалектності у фрагментах текстів і записах
Для вимірювання діалектності використовується шкала зміни діалектного мовлення (діалектності): показник діалектності від 1,0 до 0,75 свідчить про збережений традиційний діалектний варіант, від 0,75 до 0,5 — про діалектне мовлення, а нижчий за 0,5 — про мовний варіант, на який сильно вплинули процеси конвергенції (пор. Mikulėnienė 2020: 6–7; Dambrauskienė 2021: 89). Досі шкалу використано у двох дослідженнях ареалу піддіалекту південних жемайтів-расейнішкісів за період спостереження: 1) під час аналізу діалектності інформантів і рівнів діалектності інформантів відібраних пунктів LKA та 2) під час визначення кореляції між показниками діалектності й об’єктивними екстралінгвістичними чинниками в місцевостях із замкненими соціокультурними мережами (див. Dambrauskienė 2021: 136–141; 2021a: 101–116). Однак цей інструмент придатний і для з’ясування змін діалектності під час дослідження діалектного матеріалу кількох вибраних періодів із тих самих
15 Обчислення показників діалектності: 1) у фрагменті тексту (або звукозаписі) підраховують усі можливі випадки реалізації ознак, характерних для расейнішкісів, і оцінюють їх коефіцієнтом 1; 2) підраховують випадки реалізованих ознак; 3) показник діалектності отримують, помноживши коефіцієнт 1 на кількість випадків реалізованих ознак і поділивши на кількість усіх можливих для реалізації випадків ознак. Приклад обчислення показників діалектності див. Dambrauskienė 2021: 90, 119 išn.
282
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 14
Pietų žemaičių raseiniškių šiaurinės dalies tarmiškumo pokyčiai (XX a. 2-oji pusė – XXI a. 2-asis dešimtmetis)
місцевостей. Отже, вимірювання шкалою діалектності діалектного матеріалу тих самих пунктів LKA другої половини XX ст. і другого десятиліття XXI ст. виявить зміни діалектності цього періоду.
Оскільки для обчислення показників діалектності було використано різну кількість джерел, для об’єктивного оцінювання діалектності обчислено середні значення показників діалектності фрагментів текстів і аудіозаписів16.
Середні значення діалектності (для фрагментів текстів – 0,919, для аудіозаписів – 0,776) свідчать, що в матеріалі обох періодів збереглися місцеві варіанти расейнішкяйської підговірки, сформовані на основі традиційної підговірки. Невелика різниця між середніми значеннями (0,143) дає підстави стверджувати, що від другої половини XX ст. ці варіанти не зазнали значного впливу процесів конвергенції.
Варто підкреслити, що середні значення та їхня різниця показали загальні тенденції вживання діалектних особливостей. Рівень діалектності та мовні зміни оцінюються за межами мінімальної й максимальної діалектності (Mikulėnienė 2020: 9; пор. Dambrauskienė 2021: 135–136).
Отже, у фрагментах текстів встановлено різницю між мінімальним (0,869) і максимальним (0,944) показниками діалектності, що становить 0,075; це свідчить не лише про досить високий і стабільний рівень діалектності, а й про відносно подібну кількість випадків реалізації діалектних ознак.
Із прямокутної діаграми, на якій проілюстровано узагальнений показник діалектності фрагментів текстів, видно, що домінантний індекс діалектності коливається приблизно від 0,91 до 0,93 (основний – близько 0,925). Цей показник означає, що у фрагментах текстів зафіксовано діалектне мовлення. Однак виявилася й гранична ситуація, позначена на діаграмі кружечком, див. рис. 317.
Недомінантна гранична ситуація означає особливо значне відхилення від домінантного показника. Однак відомо, що вона позначає мінімальний показник діалектності 0,869, який, згідно зі шкалою змін діалектного мовлення, вважається діалектним мовленням. Хоча ця гранична ситуація по суті не змінює діалектності, вона сигналізує про сильніші зміни місцевого мовлення в околицях Пакражантиса (LKA 293), ніж в інших місцевостях. Це підтверджують і дані аудіозаписів – найнижчий показник діалектності (0,574), що вказує на діалектний мовний варіант, також встановлено в мовленні інформанта (LKA 293_3) із Пакражантиса (LKA 293).
16 Середні значення виводяться так: суму всіх показників діалектності матеріалу одного періоду (фрагментів текстів або аудіозаписів) ділять на кількість матеріалів цього періоду. Наприклад, якщо суму всіх показників діалектності фрагментів текстів 6,434 поділити на кількість фрагментів 7, отримують округлене середнє значення 0,919.
17 Горизонтальні тонкі лінії – квартилі даних (процентилі) та середні значення (мінімальні й максимальні дані). Товста лінія – медіана, що вказує на центр вибірки; на відміну від середнього значення, великі коливання даних на неї не впливають, і вона залишається такою самою (детальніше див. Lapinskas 2010: 2–1–2–5; також див. Mikulėnienė 2020: 7).
Straipsniai / Articles
283
Page 15
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
РИС. 3. Оцінка діалектності у фрагментах текстів
Інші результати виявилися після обчислення різниці між мінімальним (0,574) і максимальним (0,957) показниками в аудіозаписах. Різниця (0,383) дає підстави стверджувати, що нині відбуваються інтенсивні процеси конвергенції, а також значні зміни у вживанні діалектних ознак.
Узагальнену оцінку діалектності записів, представлену на прямокутній діаграмі, не характеризують граничні ситуації, а домінантний індекс діалектності коливається приблизно від 0,68 до 0,85, див. рис. 4.
РИС. 4. Оцінка діалектності в записах
284
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 16
Pietų žemaičių raseiniškių šiaurinės dalies tarmiškumo pokyčiai (XX a. 2-oji pusė – XXI a. 2-asis dešimtmetis)
Як видно з цієї діаграми, від найнижчої оцінки (приблизно 0,57) до найвищої (приблизно 0,96) спостерігається досить значне коливання. Однак основна оцінка (приблизно 0,79) дає підстави припустити, що мешканці досліджуваних населених пунктів старшого та найстаршого поколінь розмовляють діалектною мовою.
Отже, діаграми узагальнених індексів діалектності обох періодів показали, що за понад п’ять десятиліть традиційний расейнішкіський піддіалект у Кельмеській зоні не зазнав впливу особливо інтенсивних процесів конвергенції — у цій частині піддіалекту як у фрагментах текстів другої половини XX ст., так і в записах розмовної мови другого десятиліття XXI ст. вживається діалектна мова. Однак більші коливання оцінок діалектності в записах, ніж у фрагментах, дають підстави стверджувати, що у XXI ст. відбуваються швидші зміни.
Також важливо зазначити, що коливання оцінок діалектності та виявлена гранична ситуація підтверджують перехідний характер пунктів LKA північної частини південного жмудського расейнішкіського ареалу, або Кельмеської зони, уже від другої половини XX ст.
4. ВИСНОВКИ
Результати проведеного дослідження свідчать, що діалектність як вияв реалізації діалектних ознак була властива північній частині південного жмудського расейнішкіського ареалу вже в другій половині XX ст. Від другої половини XX ст. до другого десятиліття XXI ст. змінилося вживання майже всіх діалектних ознак.
Серед диференційних ознак не змінилося лише вживання твердокінцевих дифтонгів an, am, en, em; реалізація uo, ie монофтонгами [i], [u̯] або дифтоноїдами [iʌ̯], [u̯ʌ] — послабилася.
Зміни характерних ознак: реалізація довгих напружених ē, o дифтонгами [ɪɛ], [ʊɔ] мінімально зменшилася й залишилася досить частою; давні сполучення *tj, *dj майже завжди реалізуються африкатами.
Зміни малопомітних ознак: незначно зменшилася реалізація ненаголошених голосних основи та закінчення ē, o звуками [a], [ɪ], [ɛ], скорочення закінчень, за винятком випадків між s, š, z, ž та l, r, m, n, а також відтягнення наголосу; майже зникли монофтонгізація дифтонгів ai, ei, вимова префікса per і прийменника per [pɛr], а також конструкції прийменника pas з родовим відмінком іменної частини мови; частіше трапляються скорочення ненаголошених y, ū в основі та закритому закінченні, а також розширення i, u (і перших компонентів дифтонгів il, ir, ul, ur та дифтонга ui).
Як середні значення оцінок діалектності, так і діаграми узагальнених індексів діалектності підтвердили, що від другої половини XX ст. до другого десятиліття XXI ст. у Кельмеській зоні вживаються місцеві варіанти расейнішкіського піддіалекту (діалектна мова).
Straipsniai / Articles
285
Page 17
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
Виявлені відмінності між мінімальними та максимальними показниками діалектності, а також коливання домінантних показників доводять, що для цієї зони термінова неоднорідність властива вже від другої половини XX ст. Однак більші коливання оцінок діалектності в аудіозаписах, ніж у фрагментах текстів, дають підстави стверджувати про швидші зміни субдіалекту в XXI ст., що відбуваються внаслідок процесів конвергенції.
ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Особливості формування геолектів і регіональних діалектів у Литві. – Діалекти литовської мови початку XXI ст.: геолінгвістичне та соціолінгвістичне дослідження (карти та коментарі до них), упоряд. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 257–262.
Bakšienė Rima, Čepaitienė Agnė 2017: Можливості застосування Міжнародного фонетичного алфавіту до звуків литовських діалектів. – Baltistica 52(1), 105–135.
Burt Ronald S. 1992: Structural Holes: The Social Structure of Competition, Cambridge: Harvard University Press.
Burt Ronald S. 2000: Структура соціального капіталу в мережах. – Research in Organizational Behavior 22, ed. by B. M. Staw, R. I. Sutton, 345–423.
Burt Ronald S. 2004: Структурні порожнечі та добрі ідеї. – American Journal of Sociology 110(2), 349–399.
Dambrauskienė Diana 2021: Мовна перехідність південножемайтських расейнішкісів: горизонтальна та вертикальна варіативність: докторська дисертація, Vilnius: Інститут литовської мови.
Dambrauskienė Diana 2021a: Кореляція показників діалектності та об’єктивних екстралінгвістичних чинників у місцевостях замкнених соціокультурних мереж південножемайтських расейнішкісів. – Профілі литовської діалектології: регіональні варіанти початку XXI століття, їхні взаємини та перспективи, упоряд. V. Meiliūnaitė, Vilnius: Інститут литовської мови. Доступ в інтернеті: http://lki.lt/wp-content/uploads/2022/01/Lietuviu-dialektologijos-profiliai-1.pdf.
Gečienė Ingrida 2009: Аналіз соціальних мереж у дослідженнях міграції. – Sociologija. Mintis ir veiksmas 2(25), 130–143.
Inoue Fumio 2012: Поліпшення соціолінгвістичного статусу діалектів, яке спостерігається через мовні ландшафти, — використання Google Maps і Google Insights. – Dialectologia 8, 85–132.
286
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 18
Зміни діалектності північної частини південносамогітського райсинішкяйського ареалу (друга половина XX ст. – друге десятиліття XXI ст.)
Lapinskas Remigijus 2010: Pats trumpiausias taikomosios statistikos kursas su R, Vilnius: Vilniaus universitetas. Prieiga internete: http://web.vu.lt/mif/a.reklaite/files/2013/02/2010.01-Pats-trumpiausias-su-R.pdf.
LKA I – 1977: Lietuvių kalbos atlasas I. Leksika, ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas.
LKA II – 1982: Lietuvių kalbos atlasas II. Fonetika, ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas.
LKA III – 1991: Lietuvių kalbos atlasas III. Morfologija, ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas.
LKT 1970: Lietuvių kalbos tarmės (chrestomatija), sud. E. Grinaveckienė, A. Jonaitytė, K. Morkūnas, B. Vanagienė, A. Vidugiris, Vilnius: Mintis.
LKTCH 2004: Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija, sud. R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
LKŽ: Elektroninis lietuvių kalbos žodynas. Prieiga internete: http://www.lkz.lt/?zodis=kristi&id=17217250000.
Mikulėnienė Danguolė 2018: Multimodalusis tarmėtyros modelis: vietinės lenkų kalbos variantiškumo Lietuvoje tyrimo galimybės. Prieiga internete: http://www.lenkutarmes.flf.vu.lt/files/mikuleniene_%20tarmetyros_modelis.pdf.
Mikulėnienė Danguolė 2019: Номенклатура рис діалектності: від діалектних ознак до маркерів діалектності. – Respectus philologicus 35(40). Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/respectus-philologicus/article/view/12716/11395.
Mikulėnienė Danguolė 2020: Діалектність як вимірювана величина. – Lietuvių kalba 15. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22434/21701.
Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Bakšienė Rima, Geržotaitė Laura, Kardelytė-Grinevičienė Daiva, Leskauskaitė Asta, Meiliūnaitė Violeta, Vyniautaitė Simona 2019: Dialektometrinis tradicinių lietuvių tarmių klasifikacijos pjūvis: žvalgomasis tyrimas, sud. D. Mikulėnienė, A. Čepaitienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Nerbonne John, Kleiweg Peter 2007: До діалектологічного еталона. – Journal of Quantitative Linguistics 14(2–3), 148–166.
Salys Antanas 1992: Raštai. Lietuvių kalbos tarmės IV, Roma: Lietuvių Katalikų Mokslo Akademija.
Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis.
Zinkevičius Zigmas 1994: Lietuvių kalbos dialektologija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Діалектні зміни в північній частині південної жемайтської говірки Расейняй (2nd половина XXth століття — 2nd десятиліття XXIst століття)
РЕЗЮМЕ
Ґрунтовне дослідження, присвячене ареалу південної жемайтської говірки Расейняй, виявило, що ареал Кельме, розташований у північній частині говірки, демонструє активні зв’язки міжгромадської комунікації. До цього ареалу належать тринадцять пунктів Lietuvių kalbos atlas (далі — LLA): Ґудмонішке (LLA 162), Шаукенай (LLA 194), Куртувенай (LLA 195), Вайґува (LLA 224), Кушлейкяй (LLA 225), Падубісіс (LLA 226), Кяуноряй (LLA 227), Кражяй (LLA 257), Кельме (LLA 258), Кубіляй (LLA 259), Титувенай (LLA 260), Адомайчяй (LLA 292) і Пакражантіс (LLA 293).
Зв’язки жемайтських громад (безпосередні або через «структурні порожнини») та аукштайтів (носіїв західношяуляйської й каунаської говірок) та/або носіїв варняйської жемайтської говірки доводять, що геолект Кельме, який формується на основі традиційних ознак говірки, є перехідним. Водночас дослідження діалектних показників підтверджує діалектну неоднорідність ареалу Кельме.
На підставі аналізу ізофон визначальних і характерних ознак, установлених у 2nd половині XXth століття, змішування жемайтських та аукштайтських діалектних ознак можливе лише в ареалі, де говірка межує із західноаукштайтською шяуляйською говіркою. Однак кілька років тому «накладання» діалектних ознак було виявлено в діалектних даних, зібраних у 2nd половині XXth століття в пункті Кельме (LLA 258), розташованому на значній відстані від межі. Можна припустити, що діалектні ознаки вже у XXth столітті також непослідовно зберігалися в інших пунктах LLA, які найкраще репрезентують расейняйську говірку.
У статті порівнюється реалізація діалектних ознак у діалектних текстах 2nd половини XXth століття та аудіозаписах 2nd десятиліття XXIst століття із семи пунктів LLA, що належать до ареалу Кельме (Куртувенай (LLA 195), Кушлейкяй (LLA 225), Падубісіс (LLA 226), Кражяй (LLA 257), Кельме (LKA 258), Адомайчяй (LLA 292) і Пакражантіс (LLA 293).
288
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 20
Pietų žemaičių raseiniškių šiaurinės dalies tarmiškumo pokyčiai (XX a. 2-oji pusė – XXI a. 2-asis dešimtmetis)
Діалектна матриця, укладена на основі діалектних даних двох періодів, демонструє, що реалізація діалектних рис у 2nd половині 20th століття та в 2nd десятилітті 21st століття не лише відрізняється майже в усіх пунктах LLA, а й кожен інформант уживав їх із різною частотністю.
Діалектні показники обчислювалися на основі шкали змін діалектного мовлення (діалектизмів). Для об’єктивного оцінювання діалектності було обчислено середні значення діалектних показників текстових фрагментів і аудіозаписів та їхні відмінності. Наведені вище дані показали загальні тенденції у вживанні діалектних рис, тобто збережені локальні варіанти расейняйського піддіалекту, сформовані на основі традиційного піддіалекту.
Для виявлення рівня діалектності та мовних змін було встановлено межі мінімальної та максимальної діалектності. Після того як узагальнені діалектні індекси було проілюстровано діаграмою, було доведено, що традиційний расейняйський піддіалект за останні шість десятиліть не зазнав особливо сильних процесів конвергенції в зоні Кельме: діалектне мовлення використовується як у фрагментах текстів 2nd половини 20th століття, так і в аудіозаписах діалектного мовлення 2nd десятиліття 21st століття.
Відмінності між мінімальними та максимальними діалектними показниками і варіації домінантних показників, виявлені в дослідженні, дають підстави зробити висновок, що зона Кельме демонструвала діалектну неоднорідність уже з 2nd половини 20th століття. Однак виразніші варіації діалектних значень в аудіозаписах порівняно з текстовими фрагментами свідчать про швидші діалектні зміни, зумовлені процесами конвергенції, у 21st столітті.
Straipsniai / Articles
289
Page 21
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
ДОДАТОК 1
Реєстр фрагментів діалектних текстів
Пункт LKA
Реєстраційний номер зошита
Записувач діалекту (–і)
Носії діалекту
Дата запису матеріалу
Kūrtuvėnai (LKA 195)
629 (1) / 195 (1)
Студент IV курсу Віленського університету Альбертас Росінас
M. D., нар. 1883 р. J. M., близько 60 р. K., близько 70 р.
1960 р.
Kušlei̇kiai (LKA 225)
543 (1) / 225 (5)
студентки III курсу факультету литовської мови та літератури ВПІ Жана Урбонавічюте, Єлена Тамошайтіте, Яніна Келіотіте
Н., 96 р. В. С., народився 1888 р. Р. Б., 60 р. С. В., 54 р. Б. В., 53 р. С. В., н. 1942 р.
Не зазначено
Падубисіс (LKA 226)
696 (1) / 226 (1)
Не зазначено
J. M. L. P. M. P. J. M. P. I. M.
Не зазначено
Кражяй (LKA 257)
558 (2) / 257 (2)
Г. Нараускайте Д. Йонікайтє Г. Чічелітє
Л., 69 р. С., 78 р. Г., 63 р. Е. Б., н. 1942 р. К., 97 р. донька К., 56 р.
Не зазначено
Кельме (LKA 258)
406 (3) / 258 (3)
студентка III курсу факультету литовської мови та літератури Шяуляйського педагогічного інституту Она Лукошіюте
А. Л., 56 р. О. Л., 55 р.
5 травня 1957 р.
Адомайчяй (LKA 292)
672 (1) / 292 a (1)
Strodomskytė
M. Š., нар. 1900 р. К. J. R., нар. 1894 р.
Не зазначено
Pākražantis (LKA 293)
721 (1) / 293 b (1)
Юозас Левіцкас, литуаніст III курсу державного університету ім. В. Капсукаса у Вільнюсі
J. L., нар. близько 1903 р. J. G., нар. 1898 р. K. N., нар. 1895 р. S. V., нар. 1888 р. A. P., нар. 1928 р.
1960–1961 рр.
290
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 22
Pietų žemaičių raseiniškių šiaurinės dalies tarmiškumo pokyčiai (XX a. 2-oji pusė – XXI a. 2-asis dešimtmetis)
2 ДОДАТОК
Реєстр аудіозаписів
Пункт LKA | Інформант | Місце проживання | Тривалість запису Kūrtuvėnai (LKA 195) | LKA 195_2 (47 р.) | м-ко Kūrtuvėnai | 30 хв. 47 с. | LKA 195_3 (79 р.) | м-ко Kūrtuvėnai | 225 Kušleikiai (LKA 225) | LKA 225_3_1 (62 р.) | с. Kušleikiai | 13 хв. 14 с. | LKA 225_3_2 (75 р.) | с. Šalteniai (1 км від с. Kušleikiai) | 16 хв. 36 с. Padubysys (LKA 226) | LKA 226_2 (56 р.) | с. Kaniūkai (раніше було с. Pādubysys) | 23 хв. 49 с. | LKA 226_3_1 (78 р.) | с. Kaniūkai (раніше було с. Pādubysys) | | LKA 226_3_2 (80 р.) | с. Kaniūkai (раніше було с. Pādubysys) | 12 хв. 55 с. Kražiai (LKA 257) | LKA 257_3_1 (61 р.) | м-ко Kražiai | 9 хв. 27 с. | LKA 257_3_2 (70 р.) | с. Piliakalnis (1 км від Kražiai) | 13 хв. 51 с. Kelmė (LKA 258) | LKA 258_2 (60 р.) | м. Kelmė | 12 хв. 26 с. | LKA 258_3 (85 р.) | м. Kelmė | 8 хв. 40 с. Adomaičiai (LKA 292) | LKA 292_2 (43 р.) | с. Ląplėgiai (1 км від Adomaičiai) | 13 хв. 54 с. Pąkražantis (LKA 293) | LKA 293_2 (51 р.) | с. Pąkražantis | 38 хв. 58 с. | LKA 293_2 (72 р.) | с. Pąkražantis | 4 хв. 26 с. Усього записів: | 3 год. 29 хв. 3 с.
Подано 2022 року 30 червня
DIANA DAMBRAUSKIENĖ
Інститут литовської мови, вул. Петра Вілейшіса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва [email protected]
