This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
Інститут литовської мови
ORCID id: orcid.org/0000-0003-2196-8937
Наукові напрями досліджень: морфосинтаксис, валентність, семантика, типологія.
DOI: doi.org/10.35321/all87-12
КОНСТРУКЦІЯ З ATŽVILGIU В АСПЕКТІ ВАЛЕНТНОСТІ
Конструкція з atžvilgiu з погляду валентності
АНОТАЦІЯ
Об’єктом цієї статті є конструкція з постпозитивним atžvilgiu. Мета — на основі матеріалу Корпусу сучасної литовської мови (DLKT) з’ясувати співвідношення досліджуваної конструкції з валентністю. Дослідження показало, що в реченні конструкція з постпозитивним atžvilgiu уживається і як валентний актант лексеми, і як невалентний — вільний член.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: валентність, валентний актант, вільний член, конструкція з atžvilgiu.
АНОТАЦІЯ
Об’єктом цієї статті є конструкція з постпозитивним atžvilgiu. Мета — з’ясувати співвідношення згаданої конструкції з валентністю на підставі даних Корпусу сучасної литовської мови. Дослідження засвідчило, що конструкція з постпозитивним atžvilgiu уживається в реченні і як валентний актант лексеми, і як невалентний (вільний) елемент.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: валентність, валентний актант, вільний елемент, конструкція з atžvilgiu.
Straipsniai / Articles
245
Page 2
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
1. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ
Уже Ernstas Fraenkelis (1928: 185–186) у своїй праці про відмінки литовської мови згадує орудний відмінок іменника atžvilgis. Jonas Jablonskis (1957: 632) уживане в прикладах 1–2 atžvilgiu називає орудним відмінком skirtumo і стверджує, що «цей відмінок є лише певною відмінністю орудного відмінка būdo або знаряддя».
1) Щодо цього atžvilgiu він не відрізняється від інших. (цитується за Jablonskis 1957: 632)
2) Його праці та промови atžvilgiu прийнятні. (цитується за Jablonskis 1957: 632)
Сьогодні Jonas Šukys (1998: 267) стверджує, що atžvilgiu — це орудний відмінок відношення, або уточнювальний (там само: 557), який «порівняно несамостійний, часто нагадує слова, близькі до прийменників (точніше — післяйменників), оскільки зазвичай стоїть після [...] найчастіше родового відмінка і уточнює його, ніби разом із ним утворює якесь певне сполучення післяйменника»; «особливо в мові преси та писемній мові нерідко показує, щодо якого atžvilgiu характеризується предмет або явище». Šukys (1998: 268) уточнює, що atžvilgiu найчастіше вживається в адміністративній і науковій мові, та звертає увагу на те, що atžvilgiu уживається, «коли чітко виражене значення погляду на когось/щось, оцінювання чогось», а «коли значення погляду, оцінювання стерлося, не слід забувати про традиційні засоби виразності живішої мови. Замість родового відмінка з ужитим як післяйменник atžvilgiu можуть краще підходити прислівники (див. 3), чисті відмінкові форми (особливо давальний відмінок) (див. 4–5), прийменникові (особливо конструкції з прийменником dėl) конструкції» (див. 6–8).
3) Дітей тут виховують у фізичному, моральному та розумовому atžvilgiu (пор. fiziškai, doriškai, protiškai). (цитується за Šukys 1998: 268)
4) Чи можете ви зробити щось добре щодо інвалідів atžvilgiu (пор. invalidams). (цитується за Šukys 1998: 268)
5) Я відчував холодність членів комітету щодо мене atžvilgiu (пор. man). (цитується за Šukys 1998: 268)
6) Не було вжито жодних заходів щодо порушників atžvilgiu (пор. prieš pažeidėjus). (цитується за Šukys 1998: 268)
7) Частина людей мала негативну думку щодо інституту atžvilgiu (пор. apie institutą). (цитується за Šukys 1998: 268)
8) Уряд не має продуманої політики щодо шкіл atžvilgiu (можна було б і dėl mokyklų). (цитується за Šukys 1998: 267)
1 Детальніший огляд праць про atžvilgiu див. Akelaitis (2005: 67–70).
246
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 3
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
У мовних рекомендаціях (KP S1 2009: 90) Шукіс уточнює, що в прикладі 3 уживаний у значенні післялога щодо є побічним (частковим) нормативним варіантом. Він, як книжне явище, може вживатися в літературній мові, однак перевагу слід надавати основному (нейтральному) нормативному варіанту — прислівнику способу дії. А в прикладах 4–6, як і в прикладах 9–11, щодо у літературній мові є ненормативним. Тут безпосередній зв’язок з об’єктом має виражатися давальним відмінком, прийменниковими конструкціями (KP S1 2009: 89; див. також Akelaitis 2005: 71, 76).
9) Більшої поваги ми очікували б від дівчат atžvilgiu (=дівчатам). (цитовано за KP S1 2009: 89)
10) Ви будете коректними щодо наших atžvilgiu (=нас). (цитовано за Akelaitis 2005: 71)
11) Безумовно, нетерпимість до Литви atžvilgiu (=Литві), була. (цитовано за Akelaitis 2005: 71)
Шукіс (KP S1 2009: 89) зазначає, що в літературній мові atžvilgiu може вживатися для вираження непрямого зв’язку з об’єктом у прикладі 12.
12) Я нічого поганого щодо дитини atžvilgiu не зробив.
Гінтаутас Акелайтіс (2005: 67) розглядає конструкцію з atžvilgiu в адміністративній мові (див. 10–11) і стверджує, що atžvilgiu (і požiūriu) «вирізняється частотністю вживання, очевидним адміністративним функціонально-стилістичним відтінком». Він (Akelaitis 2005: 76) доходить висновку, що «конструкції адміністративної мови род. в. + atžvilgiu [...] не підтримані живим уживанням і за часом виникнення є пізнім явищем інтелектуалізованої мови». Акелайтіс (2005: 67) стверджує: те, що atžvilgiu «стоїть після родового відмінка іменників та субстантивованих слів, ніби дозволяло б вважати їх близькими до післяйменників. Справжніми післяйменниками їх не можна вважати через збережене лексичне значення. Інша причина — узгоджувальні конструкції та конструкції з родовим відмінком субстантивованих слів часто є близькими або навіть утворюють паралельні ряди, пор.: ekonominiu atžvilgiu і ekonomikos atžvilgiu». З іншого боку, здійснивши на основі прикладів із Dabartinės lietuvių kalbos tekstyno дослідження вживання atžvilgiu в адміністративній мові, Акелайтіс (2005: 70) пише: «Застигле atžvilgiu найчастіше вживається з родовим відмінком субстантивованих слів [...], але дуже рідко — у словосполученнях, утворених способом узгодження [...] — співвідношення 0,07: 0,93». З його детального дослідження з’ясовується, що конструкції з atžvilgiu в адміністративній мові правильно вживаються, коли ними позначається підстава чогось за побічним об’єктом, що зумовлює дію або стан (Akelaitis 2005: 71), є придатними як побічний нормативний варіант для вираження відношення підстави (Akelaitis 2005: 74–75) або для вираження об’єктного відношення, яке може мати відтінок причини і в якому можливі atžvilgis, урахування цього непрямого об’єкта (Akelaitis 2005: 73). Крім того, що atžvilgiu не придатне для вираження безпосереднього зв’язку з об’єктом (Akelaitis 2005: 71), згадані конструкції не вживаються
Straipsniai / Articles
247
Page 4
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
для вираження причини (Akelaitis 2005: 73). Також «де можливо, особливо там, де порушується усталене вираження синтаксичних відношень литовської мови, слід уникати конструкцій род. в. + atžvilgiu [...], коли має бути виражене відношення ознаки, або атрибутивне відношення» (Akelaitis 2005: 73).
Далі питання про те, чи є (чи стає) atžvilgiu післяйменниковим, залишається осторонь, і як робочий термін у статті вживається термін — післяйменниковий atžvilgiu. Конструкція з ним, як випливає з цитованих прикладів і коротко обговореного вище, уживається на рівні речення та словосполучення. Варто звернути увагу на думку Акелайтіса (2005: 72): «коли вживаються конструкції род. в. + atžvilgiu [...], безпосереднє спрямування дії, діяльності або властивості на об’єкт ніби пом’якшується, затушовується»
З огляду на приклади 4–12 далі порушується питання, що є підставою цього пом’якшеного відношення до об’єкта і чому, наприклад, у прикладі 10 мовець обирає замінити типовий давальний бенефіцієнта післяйменниковим atžvilgiu. Чи (і як) це пов’язано зі значенням слова та валентністю? Якщо вживання післяйменникового atžvilgiu пов’язане з валентністю, тоді, дотримуючись концепції дієсловоцентричної моделі речення, можна висунути кілька припущень: крім того, що (а) на вживання післяйменникового atžvilgiu впливає значення іменника atžvilgis, (б) на вживання післяйменникового atžvilgiu впливають лексичні, семантичні чи інші ознаки предиката речення, семантика слова та всього речення.
Для відповіді на зазначені питання обрано матеріал, зібраний із Dabartinės lietuvių kalbos tekstyno, укладеного Центром комп’ютерної лінгвістики VDU в Kaunas (далі — DLKT) (див. частину 2). У цьому розвідувальному дослідженні поставлено такі завдання: (а) розглянути значення іменника atžvilgis у словниках (див. частину 3), (б) коротко оглянути вихідні положення теорії валентності та згадати, як це пов’язано з уживанням післяйменникового atžvilgiu (див. частину 4), (в) дослідити з погляду валентності вживання конструкцій з atžvilgiu в емпіричному матеріалі з DLKT (див. частини 5 і 6). Після цього все узагальнити (див. частину 7). Наскільки відомо, праць про валентнісний аспект післяйменникового atžvilgiu немає.
2. ДОСЛІДЖУВАНИЙ МАТЕРІАЛ
Основну частину DLKT становлять писемні, часто відредаговані тексти різних жанрів (публіцистичної, художньої, нехудожньої або адміністративної літератури). Прикладів усного мовлення там помітно менше. Це видно з таблиці 1, де показано, як atžvilgiu розподіляється за жанрами в результатах пошуку DLKT².
² Приклади з DLKT зібрано в червні 2022 р.
248
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 5
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
Із таблиці 1 видно, що функціональний стиль може мати значення для вживання післяйменникової atžvilgiu конструкції. Atžvilgiu найрідше вживається в усному мовленні. У писемному мовленні післяйменникова atžvilgiu найрідше вживається в художній літературі, а найчастіше — у публіцистиці та нехудожній літературі. До публіцистики в DLKT³ належать: загальна періодика, популярна періодика, наукова періодика, книги (автобіографії, мемуари, спогади, хроніки, літописи, щоденники, листи, есе, нариси тощо) та ін., а нехудожня література — це наукова, навчальна, пізнавальна, науково-популярна та інша література. Художню літературу в DLKT становлять повісті, оповідання, новели, казки, романи тощо. З огляду на те, що наведені в DLKT приклади адміністративної літератури (документів) із післяйменниковою atžvilgiu вже досліджувалися (Akelaitis 2005), далі спираємося на трохи більше ніж 600 прикладів інших жанрів, у яких atžvilgiu уживається післяйменниково. Конкретніше, за основу подальшого розвідувального дослідження взято по 200 прикладів із художньої, нехудожньої літератури та публіцистики, а також наявні 5 прикладів з усного мовлення.
ТАБЛИЦЯ 1. Уживання Atžvilgiu за жанрами
Частина корпусу | Загальна кількість слів | Запит | Кількість уживань | Кількість слів аналізованих джерел Художня література | 15765554 | atžvilgiu | 601 | 2478947 Нехудожня література | 19322341 | atžvilgiu | 5873 | 4377158 Адміністративна література | 13625715 | atžvilgiu | 1422 | 1524835 Публіцистика | 86497837 | atžvilgiu | 9981 | 20774801 Усне мовлення | 447396 | atžvilgiu | 26 | 29146 Усього: | 140921288 | atžvilgiu | 17903 | 29184887
Із наявних прикладів (див. таблицю 2) видно, що в реченні післяйменникова atžvilgiu конструкція (може бути) пов’язана з різними формами дієслова, прикметника, іменника або з прислівником. Привертає увагу те, що в наявному матеріалі значення часто згадуваного слова імплікує перцептивного суб’єкта (пор. jaustis, nusistatyti, abejingas, jautrus, nuostata, pažiūra тощо), або, якщо говорити в аспекті семантичних функцій, виокремлюваних на основі валентності, перципієнта [Pcp] — носія психічного стану (Sližienė 1994: 20), що, ймовірно, впливає на вживання післяйменникової atžvilgiu конструкції.
З огляду на те, що в досліджуваних прикладах різних жанрів післяйменникова atžvilgiu повторюється з тими самими словами або в різних жанрах уживаються
слова, з якими семантично й синтаксично пов’язана післяйменникова atžvilgiu конструкція, взаємно доповнюють, а не заперечують одне одного, далі приклади за жанрами не розмежовуються. Наприклад, із художньої літератури та публіцистики маємо приклади з післяйменниковими atžvilgiu конструкціями, пов’язаними з дієсловом nu(si)teikti, а з публіцистики та нехудожньої літератури — зі словом nusiteikimas, або з художньої літератури та публіцистики маємо приклади з післяйменниковими atžvilgiu конструкціями, пов’язаними з прикметниками geranoriškas, tolerantiškas, а в нехудожній літературі траплялися приклади зі словом tolerancija. Те, що в текстах усіх аналізованих стилів atžvilgiu уживається з тими самими або подібними словами, дає підстави вважати, що функціональний стиль у писемному мовленні не має вирішального впливу на вживання післяйменникової atžvilgiu конструкції.
ТАБЛИЦЯ 2. Зв’язок конструкції Atžvilgiu із частиною мови в реченні
Частина мови
Приклади
Дієслово
būti, daryti, derėti, elgtis, įpareigoti, jaustis, laikytis, (ne)moralizuoti, nu(si)teikti, nusileisti, nus(is)atyti, nuvertėti, pasielgti, patirti, pasikeisti, pasisakyti, pavadėti, priešintis, reaguoti, rodyti, suprasti, susvetimėti, taikyti, turėti ir pan.
добре, паралельно, (не)сприятливо, зло, вороже, скептично тощо.
250
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 7
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
3. ЗНАЧЕННЯ ІМЕННИКА ATŽVILGIS У ТЛУМАЧНИХ СЛОВНИКАХ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ
Вважаючи, що прийменниково-післяйменниково вживане atžvilgiu має значення і що воно може впливати на вживання досліджуваної конструкції, доречно навести дефініції іменника atžvilgis. У Словнику сучасної литовської мови (DLKŽₑ) іменник atžvilgis подається у значеннях: 1. «врахування, зважання», 2. «погляд» (див. 1). В Академічному Словнику литовської мови (LKŽₑ) atžvilgis має три значення: 1. «озирнення назад, оглядання» (див. 13); 2. «погляд, бачення» (див. 14; також див. 2); 3. «врахування» (див. 15).
13) Вовк упіймав одну вівцю, інші без atžvilgio розбіглися Žem. 14) Наша література стала значно різноманітнішою щодо форми atžvilgiu rš. 15) Після всіх труднощів, мабуть, буде якийсь atžvilgis Krkn.
Отже, орудний відмінок іменника atžvilgis, ужитий у прикладах 1–12, має (мав би мати) значення «погляд, бачення». Семантично близький до іменника atžvilgis іменник požiūris також має два значення: 1. «погляд, atžvilgis», 2. «конкретний погляд, позиція⁴» (DLKŽₑ; пор. LKŽₑ). Отже, маємо мінімальне лексико-семантичне поле взаємопов’язаних іменників (atžvilgis, požiūris, žvilgsnis, pažiūra, nuomonė, nusistatymas). Тут варто звернути увагу на те, що, як уже зазначалося в частині 2, іменники pažiūra, nuomonė, požiūris, nusistatymas уживаються з досліджуваною післяйменниковою конструкцією atžvilgiu. Це свідчило б про процес граматикалізації atžvilgiu.
Розглядаючи валентність кореневих слів абстрактних іменників požiūris, žvilgsnis, pažiūra — (pa)žiūrėti та žvelgti — у Словнику сполучуваності литовських дієслів Нійоле Сліжене (далі — LKVJŽ) з’ясовується, що дієслово žiūrėti «зважати, брати до уваги» вимагає називного відмінка суб’єкта, що відповідає перципієнту, та родового відмінка контентиву⁵ або підрядного речення (див. 16). Дієслова (pa)žiūrėti і žvelgti «мати сформовану думку, оцінювати» вимагають називного відмінка перципієнтного суб’єкта, прийменникової конструкції з į, що відповідає пацієнту⁶, та прислівника, який виконує функцію модусу⁷ (див. 17–18) (Sližienė 2004: 457, 461). Отже, у семантиці іменника atžvilgis «погляд, бачення» закладено перципієнта, пацієнта,
⁵ «Контентив [Con] — функція змісту дії або стану» (Sližienė 1994: 22).
⁶ «Пацієнт [P] — функція отримувача впливу дії або носія стану» (Sližienė 1994: 20).
⁷ «Модус [Mod] — функція якості, способу дії» (Sližienė 1994: 25).
Straipsniai / Articles
251
Page 8
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
функції контентиву й модусу з власним вираженням. Суб’єкт перципієнта мав би обмежувати вживання післяпозитивної atžvilgiu з предикатами активної дії (транзитивними). Однак, як було видно, скажімо, у прикладі 4, післяпозитивна atžvilgiu уживається (див. далі). З іншого боку, можна припустити, що, наприклад, у прикладі 11 саме післяпозитивною atžvilgiu позначається (нім. markiert) у широкому розумінні погляд і налаштованість людини як перципієнта, і таким чином у (кон)тексті виокремлюється згаданий непрямий вплив на об’єкт, що відповідає бенефіцієнту⁸ (пор. 19–20).
16) Ar tu [Pcp] jo [Con] žiūrėsi [b. (cituojama pagal Sližienė 2004: 457) 17) Kai kas [Pcp] net įtartinai [M] žiūrėjo į patį Beringą [P] ir visą jo kelionę [P] Br. (cituojama pagal Sližienė 2004: 457) 18) Ar individai tampa moralūs, priklauso nuo to, kaip [M] į juos [P] žvelgia kiti žmonės [Pcp] VDTUk. (cituojama pagal Sližienė 2004: 461) 19) Prancūzijos visuomenė nusiteikusi priešiškai. Iki tolerantiškos visuomenės [Pcp] musulmonų atžvilgiu [B] šiuo atveju kaip niekada toli⁹. 20) Jis [Pcp] buvo tolerantiškas dideliem ir mažam [B], su visais mielai dalindavosi savo sporto žiniomis ir patirtimi.
Чи розрізняються у прикладах 19–20, де йдеться про різне інтерпретування реалій, два валентності tolerantiškas? Може бути по-різному (див. далі). Відповідно до принципу іконічності, або ізоморфізму, різне вираження пов’язане з різними значеннями предиката: кожна форма має своє значення. Поняття іконічності імпліцитно пов’язане з позначеністю (англ. markedness). Talmy Givónas (1990: 945–947; пор. 2001: 38–41), визначивши позначеність за трьома критеріями — структурної та когнітивної складності й частотності, — стверджує, що зв’язок між когнітивною та структурною складністю є одним із найзагальніших аспектів іконічності: когнітивно позначену категорію зазвичай позначають і структурно, і навпаки¹⁰. Іконічність і позначеність безпосередньо пов’язані з економією та дистинктивністю в мові: мовцеві потрібно передати якомога більше змісту за допомогою мінімальних мовних засобів вираження та зусиль (див. далі). З огляду на це ймовірно, що й уживання післяпозитивної atžvilgiu пов’язане з природними потребами користувачів мови у вираженні граматичних структур
⁸ «Beneficientas [B] – adresato, gavėjo, turėtojo funkcija, būdinga gyvoms būtybėms, ypač asmenims, kurių naudai ar nenaudai kas vyksta, darosi, yra“ (Sližienė 1994: 21).
⁹ Jei prie pavyzdžių nenurodyta kitaip, jie yra iš DLKT.
¹⁰ „The meta-iconic markedness principle: Categories that are cognitively marked tend also to be structurally marked“ (Givón 1995: 58). Plg.: „Categories that are structurally marked are also substantively marked“ (Givón 1990: 965).
252
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 9
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
природними потребами економії (які не завжди збігаються з мовною нормою) у комунікації.
4. VALENTINGUMAS IR POLINKSNIŠKASIS ATŽVILGIU
Коротко кажучи, валентність — це зумовлена значенням слова властивість відкривати певну кількість вільних позицій, які в реченні або словосполученні займають слова й форми слів із певним значенням або їхні відповідники (див. Sližienė 1994: 16; Vaičiulytė-Semėnienė 2001: 19 і цитовану там літературу).
Валентність зазвичай пов’язують із трьома рівнями: абстрактним рівнем логічної семантики та двома конкретними мовними рівнями — синтаксису й лексичної семантики. На рівні логічної семантики визначають кількість вільних позицій слова та семантичні функції їхніх можливих актантів; на рівні синтаксису визначають граматичну форму валентних актантів і їхню обов’язковість або факультативність; на рівні лексичної семантики визначають семантику валентних актантів (слова яких семантичних класів можуть бути актантами слова). Окрім валентних синтаксичних актантів, обов’язковість і факультативність яких визначаються в реченні, розрізняють вільні члени — слова речення, які не зумовлені значенням слова й не належать до його валентності. У предикативній структурі вільні члени, що відповідають окремим предикатам, а не аргументам предиката, не заповнюють відкритих предикатом вільних позицій; їхній зв’язок із предикатом визначається суто граматичною здатністю, властивою йому як певній частині мови, приєднувати інші слова та їхні форми (Sližienė 1994: 35). Обов’язкові синтаксичні актанти в реченні не можна пропускати, оскільки після їх пропуску речення стає неграматичним. Обов’язкові синтаксичні актанти описують ту частину ситуації, яка для значення слова є найважливішою й найактуальнішою (Sližienė 1994: 31). Факультативні синтаксичні актанти — це ті, які в реченні можна пропустити, а речення залишається граматичним і зрозумілим. Речення без факультативних актантів означають приблизно те саме, що й речення з ними, оскільки факультативні актанти імпліковані самим значенням слова (Sližienė 1994: 35). Факультативними актантами, які далі у прикладах із DLKT подаються в круглих дужках, описується та частина ситуації, яка є менш актуальною для значення предиката. Визнається, що чіткої межі між обов’язковими й факультативними актантами та вільними членами немає (Hentschel, Weydt 1994: 345).
Vilmos Ágel (2000: 211–212) висуває гіпотезу: що частіше вживатимуться вільні члени (A), то більш очікуваними вони будуть. Тоді, на його думку, вільні члени як специфікатори змісту (INSP) можуть бути переінтерпретовані в компоненти семантичної валентності предиката, а останні з часом, відповідно до максими tinkamumo (англ. relevance) Paul Grice, утвердитися як комунікативно необхідні
Straipsniai / Articles
253
Page 10
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
(KOM-NOT). Коли умови прагматичної значущості, що охоплюють KOM-NOT та INSP, конвенціоналізуються, комунікативна необхідність (KOM-NOT) лексикалізується як семантична необхідність (SEM-NOT). Саме остання (у)визначає синтаксичну необхідність (SYN-NOT) і специфічність оформлення (FOSP) (див. схему). На думку V. Ágel (2000: 211), синтаксичні актанти предиката є (можуть бути) лексикалізованими, граматикалізованими вільними членами.
СХЕМА. Лексикалізація / граматикалізація вільних членів за Ágel (2000: 211)
Окрім уже згаданої максими доречності — кажи те, що стосується і є важливим для теми розмови, — коротко варто згадати й інші максими, виділені P. Grice (1989). Говорячи про спілкування, що ґрунтується на принципі співпраці (англ. the cooperative principle), він виокремлює ще три максими ефективної розмови, яких співрозмовники несвідомо дотримуються, прагнучи забезпечити якість розмови. Це максима кількості (англ. quantity) (кажи стільки, скільки потрібно), максима якості (англ. quality) (кажи те, що є правдивим і зрозумілим) та максима способу (англ. manner) (говори зрозуміло, чітко, послідовно).
Wallace Chafe (Чейф 1983: 36), спираючись на психолінгвістичний експеримент і говорячи про те, як реальна ситуація дійсності (пере)творюється на текст, стверджує, що вербалізація пережитої ситуації є індивідуальною інтерпретацією людиною реальності сприйнятої ситуації. Що і як із сприйнятого буде сказано, виражено про ситуацію в (кон)тексті, — способи вербалізації залежать від мовця. Реченням виражається семантична інтерпретація описуваної ситуації, і «семантична структура речення подає лише певні аспекти нашої сприйнятої ситуації» (Sližienė 1994: 26). Із перспективою речення, уживанням мови та комунікацією пов’язаний прагматичний аспект валентності (Sližienė 1994: 26–41). Від комунікативних
завдань передусім залежить поява факультативних синтаксичних актантів у реченні.
Повертаючись від принципів теорії валентності ближче до розглядуваної у статті atžvilgiu конструкції, варто згадати дослідження Павела Гращенкова, у якому він (Гращенков 2018: 169) стверджує, що семантична функція підстави як оцінки може визначатися як семантикою самого слова (предиката), так і контекстом. P. Grashchenkov звертає увагу на те, що функція підстави є типовою для прикметника: в описуваній ситуації оцінка, імплікована предикатами-прикметниками, позначається, наприклад, конструкцією з російським прийменником для, що відповідає семантичній функції експерієнцера (інакше — перципієнта) або бенефіцієнта (Говорун [...] испyскат неприятный для непьющего Федора запах дорогого коньяка; давление опасное для психики и даже для самой жизни.) (Гращенков 2018: 167–168). У російській мові факультативний синтаксичний актант, позначений, наприклад, конструкцією з прийменником к, семантично близький до бенефіцієнта, позначеного конструкцією в отношении кого-либо («Мерзость какая!» – подумал пристав, хотя в отношении чистоты был человек нетребовательный...). Конструкція в отношении кого-либо уживається і тоді, коли російський прикметник не вимагає синтаксичного актанта, позначеного згаданою конструкцією з прийменником к; тоді в отношении кого-либо є обов’язковим синтаксичним актантом прикметника (нужно не сбиваться и на восхваления, а также быть корректным в отношении соперников).
Залишивши осторонь нормативний аспект поліпослівних atžvilgiu конструкцій, повернімося до поставленого на початку питання: яким є співвідношення поліпослівного atžvilgiu з валентними актантами та вільними членами.
5. ПОЛІПОСЛІВНИЙ ATŽVILGIU І ВАЛЕНТНІ АКТАНТИ
Переходячи до аналізу матеріалу DLKT, бачимо, що, наприклад, у тих випадках, коли двовалентний прикметник reiklus описує ставлення особи до чогось, її психічну налаштованість щодо чогось, він, крім називного відмінка суб’єкта, що відповідає перципієнту, вимагає (керує) також давальним відмінком контенту, який у реченні виконує роль непрямого додатка, напр.: Autorius labai reiklus savo kalbai¹⁸. У тих випадках, коли reiklus описує симпатії, прихильність або антипатію однієї особи щодо іншої, давальним відмінком позначається факультативний синтаксичний актант
¹⁸ Приклад із DLKŽ.
Straipsniai / Articles
255
Page 12
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
відповідає бенефіцієнту, напр., Добрий керівник має бути вимогливішим до себе, ніж до інших¹⁹. З погляду валентності reiklus ‘той, хто має велику потребу’ вимагає називного патієнса та факультативного давального контентива, напр., Огірки дуже вимогливі до тепла²⁰. Як видно з прикладів 21–23, замість обов’язкового та факультативного синтаксичного актанта, позначеного давальним відмінком, уживається конструкція atžvilgiu.
21) – Чи ви вимогливі щодо комфорту [Con]? 22) Президент [Pcp] мав би бути дуже вимогливим (до себе) [B], здатним сумніватися. 23) Аґрус родить щороку, особливо добре в Жемайтії. Вимогливість до місця і ґрунту.Аґрус [P] (щодо місця) [Con] невимогливий.
Окрім вимогливості, наявні матеріали DLKT показують, що післяйменниковий atžvilgiu уживається з цілою низкою прикметників, коли вони описують ставлення однієї особи до іншої та мають семантичну валентнісну структуру [Pcp, B]: байдужий, поганий, дружній, (не)милосердний, доброзичливий, суворий, зухвалий, безсердечний, критичний, приємний, поміркований, прихильний, шанобливий, ворожий, турботливий, толерантний, терпимий, (не)чесний, лагідний, (не)правий, запальний тощо (див. 24–25). Аналогічне вживання спостерігаємо й тоді, коли вживаються абстрактні іменники від зазначених прикметників, наприклад, байдужість, поблажливість, делікатність, деспотизм, милосердя, доброзичливість, безсердечність, розуміння, толерантність, упередженість, жорстокість тощо (див. 26–28). Їхній факультативний актант, зазвичай позначений давальним відмінком²¹, який у реченні є непрямим додатком, замінюється післяйменниковим atžvilgiu. На підставі прикладу 27 варто звернути увагу на те, що BLKŽ despotizmas визначено як «2. владність і сваволя щодо оточення, тобто експлікований аспект установки, ставлення до іншої особи, який за комунікативної потреби виражається факультативним актантом.
24) Вона [сусідка] дружня (до нього [хлопчика]). 25) Вікторіє, я не був до кінця чесним (щодо вас). 26) Дякую також Голові Сейму п. А. П. за доброзичливість (щодо ВУ). 27) Було дивно дедалі частіше чути розмови про деспотизм режисера (щодо актора). 28) Ця сліпа лють, звільнена, не знає меж. Чи помітили вони щось інше, чого я сам не усвідомлював і через що виник цей ледь помітний холодок (щодо мене)? (пор. приклад 5)
¹⁹ Приклад із BLKŽe. ²⁰ Приклад із LKŽe. ²¹ Бенефіцієнт також може позначатися конструкцією з прийменником su, пор. речення з DLKT: Ще деякий час із нею були суворі.
256
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 13
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
Зазначену структуру [Pcp, B] мають і вживані в реченнях віддієслівні абстрактні іменники jausmas, laikysena, neapykanta, nusistatymas, напр.:
29) Або, можливо, мої почуття (щодо неї) були суперечливими?
30) Це зумовило різне ставлення представників течій до політичного устрою майбутньої вільної Литви, а також прохолодне ставлення (щодо А. Сметони, який прибув до США).
31) Хай ким вона не була, вона не виявила належної турботи про тебе. – Ти сповнена упереджень щодо жінок! (на відміну від: упереджень проти жінок)
У тих випадках, коли слово в реченні описує ставлення особи до чогось, психічну налаштованість особи щодо чогось, воно має семантичну валентнісну структуру [Pcp, Con]. У фінітному реченні вона зазвичай позначається називним відмінком перцептивного суб’єкта та давальним відмінком непрямого об’єкта або прийменниковою конструкцією з dėl. Як видно з наявних прикладів 32–33 та подібних, із перцептивними лексемами вживається післяйменниковий atžvilgiu. Аналогічно мовцеві доводиться вживати його і в прикладі 34 з абстрактним іменником nepasitenkinimas, де післяйменниковий atžvilgiu пов’язаний не з давальним відмінком бенефіцієнта (вона показала мені), а з орудним відмінком контентива (пор. вона незадоволена мною).
32) Неупередженість дослідника щодо джерела.
33) Я можу коротко описати глибше ставлення Паліна (до навчання).
34) Щодо мене вона виявляла дратівливе невдоволення.
Післяйменниковий atžvilgiu уживається замість давального відмінка, що відповідає пацієнсу, з перцептивним віддієслівним абстрактним іменником įtarimas:
35) Райне криво посміхнувся, немов це коротке знайомство з моєю донькою підтвердило всі його підозри щодо мене.
Досліджені приклади DLKT показують, що конструкція з післяйменниковим atžvilgiu уживається замість типового давального відмінка непрямого об’єкта, коли слово, вжите предикативно або атрибутивно, описує певну (не)користь речі чи явища для особи. Тоді, як показують приклади 36–37 та подібні, де вживаються, наприклад, драстичний, (не)дружній, суворий, коректний, критичний, корисний, шанобливий, прихильний, небезпечний, вимогливий, справедливий, відповідний тощо, має семантичну валентнісну структуру [P, B].
36) Це може бути підставою для ухвалення (щодо нього atžvilgiu) суворого рішення.
37) Ти вислухав його дружню, (vienas kito atžvilgiu) шанобливу розмову.
Зазвичай у реченні факультативний синтаксичний актант предиката, позначений давальним відмінком, замінюється конструкцією з постпозитивом atžvilgiu у тих випадках, коли обидві форми вираження непрямого об’єкта відповідають семантичній функції перципієнта, а суб’єктний
Straipsniai / Articles
257
Page 14
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
актант — пацієнту, тобто властива слову структура семантичної валентності має вигляд [P, Pcp], наприклад:
38) Ось чому просимо пробачити, що įkyrus buvai (panelės atžvilgiu).
39) Це надто огидно (щодо постраждалих šeimų atžvilgiu)?
В основі валентності згаданого в частині 3 дієслова žiūrėti ‘мати сформовану думку, оцінювати’ у досліджених прикладах помітні також відмінності синтаксичної валентності іменника pažiūra. Із прикладу 40 випливає, що замість прийменникової конструкції з į, яка відповідає пацієнту, мовець обрав ужити конструкцію з постпозитивом atžvilgiu. Тут уживання постпозитива atžvilgiu можна пояснити також згаданим позначенням бенефіцієнта прикметником kritiškas за допомогою цієї конструкції (див. також далі). Однак приклад 41 з іменником požiūris показує, що прийменникова конструкція, яка відповідає пацієнту базового перцептивного дієслова, замінюється конструкцією з постпозитивом atžvilgiu.
40) Тоді [...] mano pažiūros jo atžvilgiu були досить критичні.
41) Висловлюється [...] досить чітке негативне požiūris ir Lietuvos valstybės atžvilgiu.
Конструкція з постпозитивом atžvilgiu уживається також у реченнях, де слово (nusidėti; diskriminacija, išdavystė, įtaka, kaltinimas, kėslas, kritika, nusikaltimas, prievarta, smurtas, teroras та ін.) вимагає синтаксичного акта суб’єкта, що виконує функцію агента²². Із прикладів 42–46 видно, що в контексті речення активна дія, виражена формами дієслова або їхніми абстрактами, чи дія, осмислена предметно, втрачає типову активність і в такий спосіб зменшує агентність суб’єкта. У прикладі 42, де дієслово nusidėti ‘провинитися’ вимагає суб’єкта, що відповідає агентові, та непрямого об’єкта-бенефіцієнта, позначеного давальним відмінком (Sližienė 1994: 63), агентність суб’єкта «зменшується» відповідно до семантики перцептивного jaustis (див. 34). Аналогічно мовець, очевидно, обирає постпозитив atžvilgiu і в ситуаціях, описаних у прикладах 43–44, де активність іменників kritika, represija, які типовим чином передбачають агента, пом’якшується перцептивними pažiūra, bijo, що керують у реченні або словосполученні згаданими абстрактами активної дії. У прикладі 45 на вживання конструкції atžvilgiu з абстрактом активної дії (kritika) впливає непрямість. Звичайно, у DLKT є приклади (див. 46), де замість постпозитива atžvilgiu доречнішим є немаркований засіб вираження непрямого об’єкта — давальний відмінок. Особливо це видається актуальним у прикладі 47, де в іменниковому словосполученні дія, позначена дієслівним абстрактом pasisakymas, є активнішою. З іншого боку, якщо припустити, що в прикладах типу 48
²² Агент [A] — функція виконавця дії, яку передбачають дієслова зі значенням дії (Sližienė 1994: 19).
258
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 15
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
вживаний постпозитивний atžvilgiu семантично пов’язаний як із kalba (пор. pirmininko kalba apie signatarus), так і з griežtas (пор. pirmininkas griežtas signatarų atžvilgiu), тоді можемо стверджувати, що й у прикладі 47 на вживання конструкції з постпозитивним atžvilgiu також впливає атрибутивно вживане nedraugiškas (див. 24). Дещо інакше у прикладах 49–50, де конструкція з постпозитивним atžvilgiu, пов’язана з орудним відмінком прямого додатка транзитивного дієслова (vertinti, išduoti), поряд із дієслівним абстрактом (vertinimas, išdavystė) стає комунікативно й граматично необхідною.
42) Ші так чи інакше, він не зробив нічого, за що міг би собі дорікати й почуватися винним щодо Марго.
43) І. К. [...] нещиро визнала партійну критику, [...] замовчуючи свій погляд на критику щодо них.
44) Свідок діяльності Моро, який не наважується публічно поскаржитися на нього, бо боїться репресій щодо себе.
45) Нас дуже непокоїть, що останнім часом у пресі та інших засобах масової інформації часто висловлюється надмірно гостра критика щодо литовських учених.
46) Своє рішення вони змінили лише після того, як на районних конференціях ДДП почули сувору критику щодо себе.
47) Kreipiamas dėmesys į pastaruoju metu kai kurių Rusijos politikų, įskaitant Dūmos deputatus V. Ž. ir A. N., jų nedraugiškus pasisakymus Lietuvos atžvilgiu.
48) Голова, виголосивши сувору промову щодо більшості підписантів Акту 11 березня на недільному мітингу прихильників Саюдісу, виїхав до Швеції.
49) Знаючи про критичні оцінки нашої партії щодо J. B. (пор.?критичні оцінки нашої партії J. B.), прем’єр-міністр G. K. міг не поспішати затверджувати J. B. своїм головним радником.
50) Більшість білоруських діячів оцінила пропозиції Каунаса Варшаві якщо не як зраду литовців щодо них (пор. *них), то принаймні як невиконання домовленостей.
Окремо варто згадати вживане у прикладі 51 daryti ‘поводитися щодо когось’. Зазвичай daryti вимагає агентивного суб’єкта, модус якого відповідає знахідному відмінку прямого додатка або прислівнику, і непрямого додатка, що репрезентує пацієнта та позначається прийменниковою конструкцією su, наприклад, Ką [Mod] tu [A₁] darysi su ja [P] ir su manimi [P] (Sližienė 1994: 166). У прикладі 51 типове вираження непрямого додатка замінено конструкцією з постпозитивним atžvilgiu, якою актуалізується, що агентивна дія не відбувається, точніше, відбувається радше на рівні свідомості, думок. Важливо, що вже в самому значенні daryti (пор. також BLKŽₑ daryti ‘3. (кого, кому, з ким) поводитися (зазвичай щодо когось)’) експліковано відношення і що
Straipsniai / Articles
259
Page 16
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
суб’єкт дії, вираженої дієсловом, є менш типовим з погляду агентності. В описуваній ситуації дія, виконувана суб’єктом (пана, раба), безпосередньо не стосується об’єкта (іншого, себе).
51) Те, що пан робить стосовно «іншого», він робив би і стосовно самого себе, а те, що раб робить стосовно самого себе, він робив би і стосовно «іншого». Так виникло однобічне й нерівне визнання. У цьому випадку невільна свідомість є для пана об’єктом.
Від дієслова daryti «поводитися стосовно когось» можна перейти до дієслова elgtis. N. Sližienė (1994: 193) розрізняє elgtis «1. поводитися, діяти так чи інакше, напр., Jis [A₁] elgiasi padoriai, gražiai, teisingai [Mod]²³, або «2. так чи інакше ставитися, впливати на чиюсь долю, напр., Jis [A₁] nedorai [Mod] pasielgė su savo motina [P]. Коротко кажучи, у згаданому значенні daryti сема ставлення експлікована, тоді як у дефініціях значень elgtis вона імплікована. Це впливає на вживання післяйменникової конструкції atžvilgiu у прикладах 52–54 з elgtis, elgesys, poelgis. У прикладі 52 замість типової прийменникової конструкції su, що відповідає пациєнсу, вибрано післяйменникову конструкцію atžvilgiu. Порівняння прикладів 53 і 54 показує, що вживання післяйменникової конструкції atžvilgiu у прикладі 54 є необхідним — граматично зумовленим. Варто звернути увагу й на те, що, наприклад, у прикладі 55 на вживання atžvilgiu впливає також те, що прикметник sąžiningas також уживається з післяйменниковою конструкцією atžvilgiu (див. 25). Це очевидно у прикладах 56–57, де валентний актант, що відповідає модусу присудка речення (elgtis), виражений прислівником способу дії, сам вимагає бенефіцієнтного актанта (подібно вживаються, напр., draugiškai, sąžiningai, priešiškai, netaktiškai, šališkai та ін.) або вільно приєднує вільний член. Наведені приклади показують, що на вживання післяйменникової конструкції atžvilgiu можуть впливати як валентність головного присудка речення (elgtis), так і валентність одного з лексикалізованих актантів присудка або сполучуваність слова.
52) Ні пари з уст [консерватори] не сказали, як вони поводяться в Сеймі стосовно меншості.
53) Поведінка батька elgesys була шляхетною. Лише стосовно Нанос він був підлим.Nanos atžvilgiu jis buvo niekingas.
54) Кондитер також розчарований поведінкою християнських демократів один щодо одного (пор. розчарований?поведінкою християнських демократів одного з одним).
55) Свою позитивну чи негативну думку про людину ви сформували, спілкуючись із нею, поводитеся чесно як стосовно себе, так і стосовно неї.
56) Охоплена фрустрацією дитина стає рухливою, сердитою, поводиться агресивно стосовно своїх однолітків.
²³ Пор. значення daryti «поводитися», яке виокремлює LKVJŽ (Sližienė 1994: 166), напр., Neprotingai [Mod], katel [A₁], darai.
260
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 17
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
57) Невже під час вшанування Великої Вітчизняної війни Йонас і я поводилися неввічливо щодо ветерана [...].
Подібно в наявних прикладах DLKT конструкція atžvilgiu уживається, коли головним предикатом речення є форми дієслів nu(si)teikti, nusistatyti «2. наважитися, твердо дотримуватися думки, рішення» (DLKŽₑ), або післяпозитив atžvilgiu пов’язаний з абстрактами цих чи інших перцептивних дієслів — іменниками nusistatymas, nusiteikimas, nuostata, ketinimas (див. 58–61). У прикладі 58 на вживання післяпозитива atžvilgiu впливає не стільки неперехідне дієслово nuteikti «викликати певний настрій, почуття», скільки, як зазначалося, прислівник — касис nepalankiai, який сам вимагає бенефіцієнтного актанта. Подібне видно у прикладі 59 із зворотним дієсловом nusiteikti: післяпозитив atžvilgiu також пов’язаний із прислівником geranoriškai (у досліджених прикладах atžvilgiu аналогічно вживається з nusiteikti, gerai, piktai, priešiškai, skeptiškai тощо), однак його, на відміну від випадку 58, заміна давальним відмінком бенефіцієнта більше обмежена неперехідністю предиката. Приклади 60–61 показують, що на вживання післяпозитива atžvilgiu впливають і категоріальні властивості лексеми (див. також 26–28). Те, що перцептивність лексеми впливає на вживання atžvilgiu у реченні, очевидно з прикладу 62, де вибір післяпозитива atžvilgiu можна пояснити не типовою валентністю elgtis (пор. elgtis su kitais savo nuožiūra), а значенням nuožiūrą «думка, погляд» (DLKŽₑ).
58) Невже я тепер можу випустити хоч одну таку несприятливо налаштовану щодо мене (пор. мені) налаштовану?
59) Одна менш імовірна, ніж інша щодо неї (?.iai) доброзичливо налаштована.
60) Учень несвідомо відчуває налаштованість учителя щодо нього.
61) Хочемо ми того чи ні, змінюються і наші настанови щодо них.
62) Свобода, яку вони захистили, була свободою поводитися на власний розсуд щодо інших.
Вважаючи, що у прикладі 62 на вживання atžvilgiu впливає також семантика nuožiūra, стає зрозуміло, чому в прикладах 63–65 його обирають замість конструкції, що відповідає контенту, з прийменником apie або dėl чи конструкції з nuomone, pozicija «3. перен. погляд, принципова настанова» (DLKŽₑ). У прикладі 64 видно також, що на вживання конструкції atžvilgiu впливає контекст.
63) Багато хто, і я сам, і багато наших однопартійців мають дуже чітку думку щодо Палецкіса.
64) — Ну що ж? — Про вашого друга Мозе. Щодо нього я склав тверду думку.
65) Якою є офіційна позиція сучасної Церкви щодо євреїв?
Straipsniai / Articles
261
Page 18
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
На підставі прикладів 63–65 можна пояснити вживання післяприйменникової конструкції стосовно зі словом політика ‘теорія та практика ведення державних справ, державної влади’ (DLKŽe). Мовець обрав би таке позначення: скажімо, у прикладі 66 актуалізується аспект політики як теорії, ідеології, погляду, хоча не можна виключати, що таке позначення узагальнює також і висловлювання про практичний аспект політики (див. 67).
66) На запитання, чи вважають тепер у Москві, що попередня політика щодо Заходу була надто поступливою.
67) Однак довга й болісна історія «Mažeikių nafta» викликає сумніви, чи політика Росії щодо Литви ґрунтуватиметься на прагматизмі.
6. ПІСЛЯПРИЙМЕННИКОВА СТОСОВНО І НЕВАЛЕНТНІ (ВІЛЬНІ) ЧЛЕНИ
Як зазначалося, основна відмінність вільних членів від факультативних актантів полягає в тому, що вони не мають опори в семантичній валентнісній структурі предиката речення, не реалізують жодних семантичних актантів на рівні логічної семантики. У прикладі 68 післяприйменникова стосовно конструкція є вільним членом предиката речення (дотримувався). Однак, як зазначалося раніше, вона є синтаксичним актантом, якого вимагає один із валентних актантів предиката (ненависть) (ненависть щодо євреїв (пор. євреям)). Іншими словами, на рівні речення конструкція стосовно є вільним членом, а на рівні словосполучення — валентним актантом.
68) Проте не всі мислителі епохи Просвітництва були доброзичливими до євреїв. Значна їх частина, хоча й критикувала давні традиції, однак щодо євреїв дотримувалася ненависті.
Говорячи про вільні члени в реченні з погляду валентності, їм відповідає вільний давальний (нім. freier Dativ). На думку N. Sližienė (1994: 39), він є «елементом синтаксичної структури всього речення, що позначає особу або предмет, зацікавлені дією, з якими щось відбувається (бенефіціанта)». Axelis Holvoetas і Veslava Čižik-Prokaševa (2005: 81–92) розглядають чотири типи вільного давального: dativus commodi, dativus sympatheticus, dativus ethicus, dativus iudicantis. Автори (Holvoet, Čižik-Prokaševa 2005: 83, 86, 88, 90) dativus commodi інтерпретують як обставину бенефіціанта, dativus sympatheticus — як випадок розщеплення аргумента, dativus ethicus пов’язують із дискурсом і вважають обставиною речення. Вони (Holvoet, Čižik-Prokaševa 2005: 90, 92) стверджують, що «dativus iudicantis є семантично необхідним і синтаксично керованим», «однак ним керує не дієслово». Agnieszka Rembiałkowska (2009: 159–161) спирається на положення функціональної граматики Симона
262
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 19
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
Діка (Dik 1997) і концепцію пошарової семантичної структури речення та, розглядаючи різні вільні давальні, пропонує «під час класифікації [...] спиратися на критерій їхньої сфери дії (англ. scope)» (Rembiałkowska 2009: 149). «Типи вільного давального розрізняють насамперед за тим [...], з яким рівнем предикації вони утворюють тіснішу єдність і з яким рівнем предикації межує вплив вираженої ними предикації» (Rembiałkowska 2009: 149–150). На цій підставі «dativus sympatheticus кодовані посесивні значення виявляються на рівні ядерної24 предикації, dativus commodi / incommodi кодовані бенефіціантні / малефіціантні значення» (там само: 167–168) «мають належати до рівня розширеної25 предикації (extended predication)» (там само: 162), «dativus iudicantis значення [кодуються] на рівні пропозиції26, dativus ethicus — на рівні мовленнєвого акту (речення)» (там само: 168).
Те, що з dativus commodi / incommodi, яким позначається особа або предмет, на користь або на шкоду якому здійснюється дія чи який є, пов’язана стосовно конструкція, видно з прикладів 69–70 (а також там, де граматично стосовно пов’язане з гуманний, нейтральний, негативний, пасивний, егоїстичний; мир, розуміння, нейтральність, нелюдяність; зневажливо, ницо тощо).
69) З чого складається це відчуття власної цінності? Якщо спростити, можна сказати, що — з усіх почуттів і думок, які щодо себе (пор. собі, у собі) відчуваємо.
70) У житті я зустрічав багато великих митців, але не зустрічав такого, який був би настільки абстрактно й безпомилково об’єктивним щодо самого себе.
Найзагальніша функція вільного dativus iudicantis — «указувати систему оцінювання, за якою можна визначити, чи правильно комусь приписують певну ознаку. Потреба вказати систему оцінювання виникає для того, щоб підкреслити, що вона не збігається із прийнятими в суспільстві або передбачуваними стандартами оцінювання» (Rembiałkowska 2009: 156). Останній dativus iudicantis, пов’язаний із перципієнтом і належний до рівня пропозиції (англ. proposition), як видно з прикладів 71–72 або подібних прикладів із цинічний, змістовний, неетичний; амбівалентність; добре, огидно, негігієнічно, неетично, неввічливо, пристойно, недоречно тощо, також замінюється конструкцією стосовно. На рівні пропозиції, який відповідає «можливому факту»
24 На рівні ядерної предикації (англ. core predication [...]) визначаються «внутрішні» параметри елементарної ситуації» (Rembiałkowska 2009: 160).
25 На рівні розширеної предикації «уточнюються час, місце, причина виникнення елементарної ситуації, мета тощо» (Rembiałkowska 2009: 160).
26 На рівні пропозиції, або висловлення, «представляється погляд мовця на елементарну ситуацію» (Rembiałkowska 2009: 160).
Straipsniai / Articles
263
Page 20
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
і де представлено погляд мовця на елементарну ситуацію (пор. Dik 1997: 68), dativus iudicantis уточнює умови чинності висловлення (Rembiakovska 2009: 163).
71) Адже так було б непорядно — непорядно щодо всіх!
72) Твоя зарплата зменшиться щонайменше вдвічі, але інакше не можна, було б несправедливо щодо інших.
На підставі дослідженого матеріалу слід додати те, про що згадувалося на початку статті: післяйменниковий atžvilgiu уживається замість прислівників способу дії (обставин). Це видно з прикладу 73. Ці модифікатори, позначені конструкцією з післяйменником atžvilgiu, не входять до ядерної (англ. nuclear) предикації речення і утворюють ядерну (англ. core) предикацію. Такі модифікатори першого рівня, пов’язані безпосередньо з предикатом речення (прототипово модифікатори способу дії, засобу, якості тощо), модифікують подію, виражену головним предикатом, або, за S. Dik (1997: 225–226), стан речей (англ. nuclear predication) ядерної предикації (англ. states of affairs (SoA)) (див. також приклад 74, де конструкція з післяйменником atžvilgiu виражає підставу).
73) Займенникова морфема, що виконує функцію номіналізатора, ні концептуально, ні у (мор)фонологічному відношенні не є самостійною.
74) Можна вбачати певну спорідненість геометричного мистецтва й епосу у спорідненості як ідеї, так і форми.
Про те, що післяйменниковий atžvilgiu пов’язаний із модифікаторами другого рівня, що виділяються на рівні речення, де виражається стан речей щодо місця, часу, результату, мети, причини тощо (Dik 1997: 243–244), свідчать приклади 75–76.
75) Маріюс уже явно зачарував ту дівчину. […] Які його наміри щодо тієї молодої істоти?
76) Я ще раз дякую Вам за кроки, зроблені щодо мене, тільки, на жаль, жодних результатів іще немає.
7. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА ВИСНОВКИ
Після розгляду 600 прикладів DLKT із конструкцією з післяйменником atžvilgiu видно, що ця конструкція вживається і замість валентних актантів слова, і як вільні члени. З погляду валентності досліджений матеріал дає змогу скласти такі кореляції:
Конструкція з післяйменником atžvilgiu як вільний член уживається на рівні ядерної, розширеної предикації та пропозиції. З погляду валентності з
264
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 21
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
пов’язаний із вільним давальним відмінком (або прийменниковою конструкцією) постпозитивний atžvilgiu є вільним членом, який відповідає перципієнту або бенефіцієнту. У тих випадках, коли конструкція atžvilgiu позначає вільний член, у реченні він виконує функцію обставини (способу дії, підстави, причини), пов’язаної з прислівником, прийменниковими конструкціями.
Конструкції з постпозитивним atžvilgiu із вільних членів (предиката, модифікаторів речення (обставин)) перейшли на місце валентних актантів слова (залежних членів (непрямих додатків)). За аналогією з вільними членами, позначеними конструкцією з постпозитивним atžvilgiu, комунікативно необхідні відповідні актанти семантичної валентності слова позначаються за вибором.
Конструкція з постпозитивним atžvilgiu є обов’язковим валентним актантом предиката: так розрізняються два значення однієї лексеми з різною валентністю (пор.: korektiškas — «ввічливий, тактовний» (BLKŽė), напр., Jis buvo (mano atžvilgiu) (пор. su manimi) досить korektiškas (DLKT), і korektiškas — «правильний, точний, відповідний», напр., Конституційний Суд не виклав своєї думки, статут Сейму не вважається документом, що суперечить основному закону країни: «Однак він не є korektiškas Konstitucijos atžvilgiu». (DLKT)).
Конструкцію з постпозитивним atžvilgiu обирають замість валентних (обов’язкових і факультативних) актантів лексеми в тих випадках, коли вони виконують функції перципієнта, бенефіцієнта або контентиву. Тоді конструкція atžvilgiu, що в реченні є непрямим додатком, замінює актант, позначений давальним відмінком або прийменниковою конструкцією (su, į, apie, dėl); суб’єкт може відповідати перципієнту, пацієнту, агенсу. Конструкцію з постпозитивним atžvilgiu схильні вживати в тих випадках, коли лексема передбачає синтаксичний актант суб’єкта, що відповідає перципієнту. Перцептивність впливає на те, що й актант бенефіцієнта, який із дієсловами активної дії типово позначається давальним відмінком, замінюється конструкцією з постпозитивним atžvilgiu. Розрізняється (є тенденція розрізняти) стан бенефіцієнта resp. для актуалізації та позначення активної дії. З огляду на це є підстави стверджувати, що семантичний актант, який відповідає менш типовому бенефіцієнту перцептивних предикатів27, позначатиметься кількома синтаксичними формами: давальним відмінком і / або конструкцією з постпозитивним atžvilgiu. Уживання постпозитивного atžvilgiu пов’язане з (не)перехідністю лексеми та (не)агентністю суб’єкта.
Категоріальні властивості лексеми впливають на морфосинтаксичне маркування семантичного актанта (бенефіцієнта, пацієнта, контентиву), корельованого з непрямим додатком (давальним відмінком, прийменником į, apie або подібними конструкціями та / або конструкцією з постпозитивним atžvilgiu). Синтаксичний актант, керований прислівником, може позначатися лише конструкцією з постпозитивним atžvilgiu (напр., Jis pavojingai (ir
не сприятливий щодо його сподівань) (пор. *і несприятливий його сподіванням) замислений подав офіціантові (DLKT)). Семантично та граматично необхідною може бути й потрібна іменникові конструкція з постпозитивним atžvilgiu (пор. дискримінація німців щодо них, *дискримінація німців їх).
У тих випадках, коли аспект ставлення як погляду, налаштованості експлікований або імплікований у самому значенні лексеми (напр., priešas — «2. людина, недружньо налаштована, яка бажає іншому зла» (DLKŽₑ); priešingas — «4. людина інших поглядів, недружньо налаштована, ворожа» (LKŽₑ); despotizmas — «2. владність і свавілля щодо оточення» (BLKŽₑ), nuotaika — «3. зазвичай мн. ч. позиція, налаштованість щодо когось» (LKŽₑ) тощо), то може бути тенденція або необхідність позначати його — вживати конструкцію з постпозитивним atžvilgiu (пор. Відповідно до загальної настроєності литовського народу щодо євреїв, поширюючи це й на Шилальську волость, справи розгорталися саме так. (DLKT)). За аналогією погляд, налаштованість позначають і в тих випадках, коли значення лексеми не вказує на цей аспект. Аспект погляду, налаштованості, позначений конструкцією з постпозитивним atžvilgiu, пов’язаний із непрямим додатком (пор., Чи можу я сподіватися, що й на мою долю перепадуть індульгенції з вашої комори, якщо я чесно зізнаюся, що вчинив гріх щодо вас? (DLKT)).
ŠALTINIAI
BLKŽₑ – Bendrinės lietuvių kalbos žodynas, vyr. red. D. Liutkevičienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013–2022. Prieiga internete: https://ekalba.lt/bendrines-lietuviu-kalbos-zodynas/.
DLKT – Dabartinės lietuvių kalbos tekstynas, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Prieiga internete: http://tekstynas.vdu.lt/tekstynas/.
DLKŽₑ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, 8-as patais. ir papild. leidimas, vyr. red. St. Keinys, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021. Prieiga internete: https://ekalba.lt/dabartines-lietuviu-kalbos-zodynas/.
LKŽₑ – Lietuvių kalbos žodynas 1–20 (1941–2002), red. kolegija G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005 (atnaujinta versija 2018). Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/.
LITERATŪRA
Ágel Vilmos 2000: Valenztheorie, Tübingen: Gunter Narr Verlag.
266
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 23
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
Akelaitis Gintautas 2005: Konstrukcijos su atžvilgiu, požiūriu administracinėje kalboje. – Kalbos kultūra 78, 67–78.
Bartels Hauke 2005: Dativ oder Präposition: Zur Markierungsvariation im Kontext adjektivischer Prädikate im Deutschen, Russischen und Polnischen (Studia Slavica Oldenburgensia 12), Oldenburg: BIS-Vlg.
Chafe Wallace 1983: Чейф У. Память и вербализация прошлого опыта [Pamjat’ i verbalizacija prošlogo opyta]. – Новое в зарубежной лингвистике [Novoe v zarubežnoj lingvistike] 12, 35–73.
Dik Simon C. 1997: The Theory of Functional Grammar. Part 1: The Structure of the Clause, Second, revised edition, ed. by K. Hengeveld, Berlin, New York: Mouton de Gruyter.
Fraenkel Ernst 1928: Syntax der litauischen Kasus, Kaunas: Lietuvos universiteto Humanitarinių mokslų fakultetas.
Givón Talmy 1990: Syntax. A Functional-Typological Introduction 2, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.
Givón Talmy 1991: Markedness in Grammar: Distributional, Communicative and Cognitive Correlates of Syntactic Structure. – Studies in Language 15, 335–370.
Givón Talmy 1995: Functionalism and Grammar, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.
Graščenkov Pavel V. 2018: Гращенков, Павел В. Синтаксические зависимые: лексический и конфигурационный подходы (на материале прилагательных) [Sintaksičeskie zavisimye: leksičeskij i konfiguracionnyj podxody (na materiale prilagatel’nyx)]. – Вестник Института востоковедения РАН [Vestnik Instituta vostokovedenija RAN], № 5, Москва: ИВ РАН [Moskva: IV RAN], 160–174.
Grice Paul 1989: Logic and Conversation. – Studies in the Way of Words, Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press, 22–40.
Hentschel Elke, Weydt Harald 1994: Handbuch der deutschen Grammatik, 2. Aufl., Berlin, New York: De Gruyter.
Hentschel Gerd 2001: Dative or prepositional marking of noun phrases in the context of Russian adjectival experiencer predicates. – Variierende Markierungen von Nominalgruppen in Sprachen unterschiedlichen Typs (Studia Slavica Oldenburgensia 4), Hrsg. W. Boeder, G. Hentschel, Oldenburg: Bibliotheksund Informationssystem der Universität Oldenburg, 171–200.
Straipsniai / Articles
267
Page 24
LORETA VAIČIULYTĖ-SEMĖNIENĖ
Holvoet Axel, Čižik-Prokaševa Veslava 2005: Papildiniai ir aplinkybės. – Gramatinių funkcijų tyrimai (Lietuvių kalbos gramatikos darbai 3), red. A. Holvoet, R. Mikulskas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 65–92.
Jablonskis Jonas 1957: Rinktiniai raštai 1, sud. J. Palionis, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.
KP S1 2009: Kalbos patarimai 2: Sintaksė 1. Linksnių vartojimas, sud. R. Miliūnaitė, vyr. red. A. Pupkis, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.
Rembiaľkowska Agnieszka 2009: Lietuvių kalbos laisvieji naudininkai ir predikacijos lygmenys. – Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška (Acta Salensia 3), red. A. Holvoet, R. Mikulskas, Vilnius: Vilniaus universitetas, asociacija „Academia Salensis“, 147–168.
Sližienė Nijolė 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Sližienė Nijolė 1998: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 2(1), Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
Sližienė Nijolė 2004: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 2(2), Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.
Šukys Jonas 1998: Lietuvių kalbos linksniai ir prielinksniai: vartosena ir normos, Kaunas: Šviesa.
Vaičiulytė-Semėnienė Loreta 2001: Lietuvių kalbos būdvardžių valentingumas: daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Construction with atžvilgiu from the Perspective of Valency
SUMMARY
The article addresses the construction with postpositional atžvilgiu from the perspective of valency. It draws on 600 examples collected from The Corpus of Contemporary Lithuanian Language, which was developed at the Centre of Computational Linguistics of Vytautas Magnus University in Kaunas.
It appeared that the construction with postpositional atžvilgiu is used in a sentence both instead of the valent actants of the word and as free elements.
As a free element, the construction with postpositional atžvilgiu is related to the free dative (or the construction with the preposition su), prepositional constructions, adverb; they are used at the core, extended and propositional level.
268
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 25
Atžvilgiu konstrukcija valentingumo aspektu
There is a tendency to use the construction with postpositional atžvilgiu instead of the valent (mandatory and facultative) actants of the lexeme where they correspond to the functions of the percipient, beneficiary or contentive. In such case, the construction with atžvilgiu used as an indirect object replaces the dative or the actant expressed by a prepositional (su, į, apie, dėl) construction; the subject corresponds to the percipient, patient, agent. The construction with postpositional atžvilgiu is preferred when the lexeme denotes the syntactic actant of the subject corresponding to the percipient. A beneficiary is specified (tends to be specified) in order to highlight and mark a state or an active action. The usage of postpositional atžvilgiu pertains to the (in)transitivity of the lexeme and the (non)agency of the subject.
The categorical properties of the lexeme affect the morphosyntactic marking of the semantic actant correlating to the indirect object (by the dative, constructions with the prepositions į, apie, etc. and/or the construction with postpositional atžvilgiu).
