This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
ДАНУТЕ ВАЛЕНТУКЯВІЧЕНЄ
Інститут литовської мови
ORCID iD: orcid.org/0000-0001-7497-7365
Напрями наукових досліджень: діалектологія, геолінгвістика.
DOI: doi.org/10.35321/all88-07
ДИНАМІКА ДЕПАЛАТАЛІЗАЦІЇ В ОКОЛИЦЯХ МАРЦІНКОНІСА
Динаміка депалаталізації в околицях Марцінконіса
АНОТАЦІЯ
У статті розглянуто характерну фонетичну особливість південної аукштайтської говірки — депалаталізацію приголосних. Мета дослідження — обговорити тенденції депалаталізації приголосних південної аукштайтської говірки в околицях Марцінконіса протягом періоду спостереження. Розглядаючи стан депалаталізації приголосних у трьох вікових поколіннях, авторка спирається на геолінгвістичну перспективу, пов’язану з концепцією динамічного простору.
У статті подано аналіз депалаталізації приголосних, заснований на двох шарах діалектного матеріалу: аудіозаписах і рукописних текстах 7-го десятиліття XX ст., що зберігаються в Архіві діалектів Інституту литовської мови, а також аудіоматеріалі трьох поколінь з околиць Марцінконіса, записаному авторкою статті. У дослідженні описано, яка кореляція між м’якими й твердими приголосними (або її відсутність) переважає в мовленні трьох поколінь; пояснено причини, що визначають динаміку цього явища.
Встановлено, що на початку XXI ст. діалектна територія околиць Марцінконіса змінилася. Отримані результати свідчать про досить послідовне й поступове послаблення депалаталізації приголосних.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: південна аукштайтська говірка, депалаталізація приголосних, діалектна ознака, період спостереження.
АНОТАЦІЯ
У статті аналізується депалаталізація як розрізнювальна фонетична ознака південної аукштайтської говірки. Мета дослідження — розглянути тенденції депалаталізації, які можна спостерігати в південній аукштайтській говірці в околицях Марцінконіса
Straipsniai / Articles
145
Page 2
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
застосовуючи підхід уявного часу. Дослідження ситуації депалаталізації ґрунтується на геолінгвістичній перспективі, пов’язаній із концепцією динамічного простору.
У статті подано аналіз депалаталізації на основі двох шарів діалектних даних: аудіозаписів і рукописних текстів 1960-х років, що зберігаються в Діалектному архіві Інституту литовської мови, а також аудіозаписів мовлення трьох поколінь, зроблених авторкою статті в околицях Марцинконіса. У дослідженні описано, яка кореляція палаталізованих і непалаталізованих приголосних (або її відсутність) переважає в мовленні трьох поколінь; пояснено причини, що визначають динаміку цього явища.
Встановлено, що на початку 21st століття діалектна територія околиць Марцинконіса зазнала певних змін. Результати свідчать про досить послідовне й поступове послаблення депалаталізації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: південна аукштайтська говірка, депалаталізація, діалектна риса, уявний час.
ВСТУП
Широко поширене в південноаукштайтській говірці ствердіння приголосних — перетворення м’яких приголосних на тверді — уже давно цікавить мовознавців. У 1960-х роках автори нової класифікації литовських мовних діалектів Aleksas Girdenis і Zigmas Zinkevičius не поділяли південноаукштайтську говірку детальніше, але визнавали неоднорідність діалектної території за ізоглосами дзекання та ствердіння приголосних (Girdenis, Zinkevičius 1966: 139–147).¹
Зоною найінтенсивнішого ствердіння приголосних вважається південна частина південноаукштайтської території на південь від лінії Рудамінас–Сейріяй–Меркіне–Марцинконіс (див. рис. 1). У працях із традиційної діалектології стверджується, що в цій зоні ствердіння охоплює приголосні [l̡], [s̡], тоді як приголосні [r], [s], [z], [t͡s], [d͡z], [t͡ʃ], [d͡ʒ] не мають м’яких корелятів (Zinkevičius 1966: 158–170; LKT 381, 384–385; LKA II 101–105, карта № 85–87; пор. Leskauskaitė 2006: 35–36; 2009: 34–36).
¹ Цю класифікацію, засновану лише на фонетичних (переважно вокалізмі та наголосі) відмінностях і спільних рисах діалектів, критично оцінював Antanas Salys. На його думку, «недоліком слід вважати також невнесення ізоглоси ствердіння l на класифікаційну карту діалектів» (Salys 1992: 296). A. Salys докладно не досліджував ствердіння приголосних у західнодзекській говірці, лише зазначив, що «дзекські говірки, у яких відбувається ствердіння», на півночі межують із капсами (Salys 1992: 132).
146
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 3
Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse
РИС. 1. Закономірніше огублення голосних i, y (į) після твердих приголосних r, š, ž, č, dž (у центрально-західній частині та після c, dz (пор. LKA II, карта № 41) позначена пунктирною лінією². Карта з LKTCh
У науковій літературі твердість приголосних описували переважно методами традиційної діалектології, указуючи походження цього явища, ареал поширення, інвентар твердих приголосних, позиції, у яких — перед голосними переднього чи заднього ряду — приголосні твердішають, а також зміни голосних, що йдуть після них (Buch 1966: 33–36; Zinkevičius 1966: 158–170; 2006: 142–146; LKT 1970: 38; Urbanavičiūtė 1970: 75–86; 1970a: 61–65; 1971: 55–70; 1974: 73–80; 1978: 69–77; LKTCh 2004: 80; Zinkevičius 2006: 142–144 та ін.).³ Такий статичний і майже незмінний опис цього явища в традиційній діалектології переважав до кінця XX ст., а в деяких випадках — і довше.
² Позначені на карті ізофони вокалізму неактуальні для досліджуваного ареалу, тому їх не розглядаємо.
³ Варто згадати й результати досліджень експериментальної фонетики. Артикуляцію твердих приголосних південних високайтісів за палатограмами досліджувала Elzbieta Mikalauskaitė (1975), акустичні особливості — Rytis Ambrazevičius, Asta Leskauskaitė (2014).
Straipsniai / Articles
147
Page 4
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
Ширші можливості для досліджень відкрилися перед діалектологами після утвердження в Литві геолінгвістичного напряму, коли до піднаріччя почали ставитися не як до локальної та замкненої фонологічної системи, обмеженої ізоглосами різного типу, а як до певного континууму, на який постійно впливають різноманітні явища конвергенції та дивергенції (Aliūkaitė, Mikulenienė 2014: 39; Mikulenienė 2018: 12; пор. Kalėdienė 2011). Крім того, геолінгвістична перспектива дає змогу спостерігати варіативність і зміну мовлення не одного, а кількох поколінь інформантів у спостережуваному часі⁴ — тут і тепер. Отже, будучи синхронними, дослідження такого типу набувають і діахронної перспективи.
Проте й у найновіших працях діалектологів початку XXI ст. про динаміку твердіння приголосних подаються фрагментарні дані, тобто наголошується на несистемному твердінні приголосних і послабленні цього явища (Garšva 2005: 236–237, 247–248, 251–252, 263–265; Leskauskaitė 2006: 35–36; 2016: 52–55; 2020: 28–29; 2021: 55–56; Tuomienė 2010: 227, 231; Mikulenienė et al. 2019: 150, 154; пор. Mikulenienė 2016: 340–346; Leskauskaitė 2016: 52–55; 2018a: 23–24; 2021: 55–57).
Отже, мета цієї статті — розглянути тенденції твердіння приголосних південних високайтісів в околицях Marcinkonys у спостережуваному часі. Для досягнення мети поставлено такі завдання: 1) охарактеризувати, яка кореляція м’яких і твердих приголосних (або її відсутність) переважає в мовленні трьох поколінь; 2) пояснити причини, що зумовлюють динаміку твердіння приголосних.
Для дослідження обрано неоднорідний ареал південних високайтісів, тобто пункти Атласу литовської мови (далі — LKA)⁵ Marcinkonys (697), Darželiai (696), Kabėliai (704), які в традиційній діалектології відносять до говірок Marcinkonys і Kabėliai (Leskauskaitė 2009: 29–30). Розглядаючи стан твердіння приголосних у трьох вікових поколіннях, спираємося на геолінгвістичну перспективу, яка насамперед пов’язана з концепцією динамічного простору. Динамічний підхід зумовлений залученням до діалектологічних досліджень як культурних, так і соціальних чинників (Aliūkaitė 2013: 5).
⁴ 1966 р. William Labov використав очевидні відмінності в часі для дослідження звукових змін у Нью-Йорку та утвердив метод спостережуваного часу як основний засіб дослідження варіативності. Відповідно до теорії мовного варіювання та зміни W. Labov, відмінності в мовленні інформантів різного віку виявляють мовні зміни, що відбуваються у спостережуваному часі (англ. apparent time): мовлення старших інформантів позначає попередній, а молодших — сучасний етап мовної зміни. Докладніше про спостережуваний час див. Labov 1972; Bailey, Wikle, Tillery, Sand 1991: 241–244; Inoue 2008: 45–64; 2010: 45–64; Aliūkaitė, Mikulenienė 2014: 36; Kalėdienė 2015: 213–215).
⁵Пунктом Атласу литовської мови вважається конкретний населений пункт і найближчі до нього в географічному та мовному відношенні поселення, віддалені на 10–12 км (Mikulėnienė, Čepaitienė 2021: 85–94). До пункту Marcinkonys, що розглядається в цій статті, належать села Zervynos і Manciagirė; до периферії пункту Darželiai — Kapiniškiai, Mardžionys, Grybauliai; до пункту Kabėliai — Ašašninkai, Musteikà, Daržinė lės.
148
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 5
Priebalsių ketinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse
Розглядаючи діалектний ареал околиць Марцинконіса, важливо зазначити, що в досліджуваних пунктах збережено найважливіші фонетичні особливості південних авкштайтів: звуження носових голосних [ɑː], [æː], збереження дифтонгів [ɛm], [ɑm] [ɛn], [ɑn], [ɛm], [æːm], [ɛn], [æːm], дування, отверді́ння приголосних та ін. (див. LKTCh 76–85; Zinkevičius 2006: 137–149; Leskauskaitė 2006: 29–40).
Детальніше диференціювати ареал околиць Марцинконіса можна на підставі двох діалектних ознак: вимови голосних [eː], [oː] і [ɛː], [ɔː], а також змішування приголосних [sʲ], [s], [zʲ], [z] та [ʃ], [s], [ʒʲ], [z]. Закритіші й напруженіші [eː], [oː] найчастіше вимовляються в пунктах Даржеляй (696) і Марцинконіс (697), а в Кабеляї (704) — відкритіші [ɛː], [ɔː], ближчі до південно-західного ареалу південних авкштайтів (пор. Markevičienė 1999: 27–28; 2010: 51; Leskauskaitė 2004: 56–57; 2009: 30–31). Змішування приголосних [sʲ], [s], [zʲ], [z] та [ʃ], [s], [ʒʲ], [z] характерне для пункту Кабеляй (704) (Zinkevičius 1966: 147–148; LKTCh 38; Leskauskaitė 2009: 30; Markevičienė 2010: 49–50; Valentukevičienė 2019: 5–6)⁶
Досліджуваний матеріал складається з:
1) діалектного матеріалу 6–7-го десятиліття XX ст., що зберігається в Архіві діалектів Центру геолінгвістики Інституту литовської мови (далі — GCTA): аудіозаписів із Марцинконіса (697) і Кабеляя (704) (CD 17 PA 7, запис 08201704; CD 21 PA 9, запис 38201697, тривалість записів — 31 хв. 2 с.), рукописного матеріалу з Марцинконіса (697, GCTA R, реєстр. № 839), Даржеляя (696, GCTA R, реєстр. № 821) і Кабеляя (704, GCTA R, реєстр. № 840)⁷;
2) аудіоматеріалу 28 інформантів загальною тривалістю 28 год. 16 хв., записаного авторкою статті у 2019–2022 рр. у досліджуваних пунктах методом напівструктурованого інтерв’ю: 13 представників старшого, 5 — середнього і 10 — молодшого покоління⁸.
Майже всі учасники дослідження зі старшого покоління відповідають критерію NORM: мають початкову або середню⁹ освіту, проживають осіло й не мають можливості часто змінювати місце проживання. Багато хто з них працював у сільському господарстві, лісовому господарстві або сфері послуг, де не потрібна активна комунікація.
Представники середнього покоління, за винятком одного інформанта з вищою освітою, мають базову або середню освіту, є мобільними, працюють
⁶ Це явище траплялося також у мовленні мешканців Марцинконіса, переселених з Ашаашнінкая та Кабеляя (Leskauskaitė 2009: 30). Змішування приголосних зафіксовано також у пункті Шклеряй (703). Аудіозаписів із пунктів Марцинконіс (697) і Кабеляй (704) 6–7-го десятиліття XX ст. небагато. Їхня тривалість — від 2 до 10 хв.
⁷ Аудіозаписів із пунктів Марцинконіс (697) і Кабеляй (704) 6–7-го десятиліття XX ст. небагато. Їхня тривалість — від 2 до 10 хв.
⁸ У дослідженнях кількісної соціолінгвістики ідеально, коли вибірка наближається до 30 інформантів (Milroy, Gordon 2003: 164).
⁹ Середню освіту інформанти здобули вже в дорослому віці у вечірній школі.
Straipsniai / Articles
149
Page 6
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
у сфері послуг. Молодь, яка брала участь у дослідженні, — учні гімназій і студенти, а також кілька робітників — є наймобільнішою групою, що задовольняє свої культурні, соціальні та економічні потреби за межами говірки.
1 ТАБЛИЦЯ. Тривалість аудіозаписів (28 год. 16 хв.)
№ Код інформанта Рік народження Освіта Тривалість аудіозапису 1. 697Mrc3M 1938 Початкова 1 год. 31 хв. 2. 697Mrc3–1M 1940 Початкова 1 год. 21 хв. 3. 697Mrc3–2M 1942 Середня 1 год. 16 хв. 4. 697Mrc3–3M 1937 Початкова 34 хв. 5. 696Drž3M 1936 Початкова 1 год. 36 хв. 6. 696Drž3–1M 1938 Початкова 1 год. 1 хв. 7. 696Drž3–2M 1938 Початкова 1 год. 8. 696Drž3–3M 1942 Середня 1 год. 1 хв. 9. 696Drž3V 1942 Базова 10. 696Drž3–1V 1938 Початкова 1 год. 2 хв. 11. 704Kb3M 1937 Початкова 12. 704Kb3V 1942 Початкова 1 год. 32 хв. 13. 704Kb3–1M 1966 Середня 36 хв. 14. 697Mrc2M 1975 Середня 1 год. 19 хв. 15. 697Mrc2–1M 1978 Базова 1 год. 10 хв. 16. 697Mrc2–2M 1973 Середня 1 год. 20 хв. 17. 704Kb2–1V 1973 Вища 36 хв. 18. 704Kb2V 1972 Середня 1 год. 19 хв. 19. 697Mrc1M 2004 Середня 20. 697Mrc1–1M 2002 Середня 1 год. 39 хв. 21. 697Mrc1–2M 2004 Базова 1 год. 22. 697Mrc1V 2003 Середня 1 год. 23. 696Drž1M 2002 Середня 1 год. 5 хв. 24. 704Kb1M 2003 Середня 1 год. 3 хв. 25. 704Kb1–2M 2004 Базова 1 год. 26. 704Kb1V 1995 Середня спеціальна 40 хв. 27. 704Kb1–1V 2004 Базова 1 год. 28. 704Kb1–2V 2002 Середня спеціальна 1 год. 29 хв.
150
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 7
Priebalsių ketinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse
Інформантів кодовано за номером і скороченням назви пункту LKA, віком інформанта (1 позначає молодшу вікову групу від 18 до 30 років, 2 — середню вікову групу від 31 до 50 років, 3 — старшу вікову групу) та статтю (M — жінка, V — чоловік). Наприклад, інформант молодшої вікової групи з пункту Marcinkonys позначається як 697Mrc1V. Якщо є більше інформантів тієї самої вікової групи, після короткого дефіса записується додатковий номер, напр., 697Mrc1V-1 (див. таблицю 1).
Щоб з’ясувати тенденції затвердіння приголосних у трьох поколіннях, із аудіозаписів кожного інформанта було вибрано 30-хвилинний фрагмент спонтанного мовлення, послідовно виписано випадки з (не)затверділими приголосними, а результати візуалізовано. У статті приклади рукописних текстів подано автентичним написанням, а матеріал XXI ст. — Міжнародним фонетичним алфавітом (МФА) (див. Bakšienė 2018: 10–20; 2022: 165–183). У дослідженні використано описовий метод, а також методи спостереження й аналізу емпіричного матеріалу.
1. СОЦІОЛІНГВІСТИЧНІ РИСИ ОКОЛИЦЬ MARCINKONYS
Пункти досліджуваної території Marcinkonys (697), Darželiai (696), Kabeliai (704) розташовані в південній частині Литви, що межує з Білоруссю. У 1920–1939 рр. околиці Marcinkonys належали до Віленського краю, який перебував під владою Польщі, а в 1939–1940 рр. — до Білорусі.
У XX ст. в околицях Marcinkonys, крім домінантних литовців, проживали також росіяни (переважно в Marcinkonys), поляки, білоруси, українці10. Крім литовської мови, до кінця XX ст. у публічному просторі вживалися також польська та російська мови, тому через взаємодію мов посилювалася й фонетична інтерференція (пор. Grumadienė 1988: 138).
У другій половині XX ст., із утвердженням литовської літературної мови в суспільному житті, престиж південних аукштайтів, як і інших литовських діалектів,11 знижувався і знецінювався, оскільки основна увага переключилася на літературну мову
10 Більшість представників старшого покоління, які переїхали з Росії до Marcinkonys, так і не навчилися розмовляти литовською. Поляки та білоруси, які створили сім’ї з литовцями, удома спілкувалися литовською (пор. Rutkovska 2016: 2–3). Діти слов’янськомовних сімей відвідували литовські школи й успішно пристосувалися до домінантного мовного середовища.
11 Престижну мову використовують мешканці, які мають виняткову соціальну силу (Milroy 2001: 549). Престиж може бути явним, коли декларуються позитивні мовні установки та мовна поведінка (пор. Holmes 2001: 345). Поняття прихованого престижу охоплює позитивне оцінювання мовних кодів, не визнаних публічно, та позитивні установки, які відкрито (особливо перед чужими) не декларуються (пор. Trudgill 1979: 9; Kalėdienė 2013: 137; Holmes 2001: 345; Ramonienė 2006: 145).
Straipsniai / Articles
151
Page 8
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
(Leskauskaitė 2018: 36). Найяскравіші особливості південноавкштайтського говору — дзекання та отвердівання приголосних — стали непрестижними. Жителі околиць Марцінконіса, як і інші південні авкштайти, під час розмови з незнайомцями уникають цих особливостей (пор. Mikalauskaitė 1975: 94; Leskauskaitė 2009: 38).12
На послаблення престижу говору вплинули також занепала інфраструктура, змінені демографічні, соціально-економічні та культурні умови, які зумовили слабкі соціальні зв’язки й мобільність жителів не лише в межах діалектної території, а й за її межами.13 Різке посилення мобільності населення є одним з основних чинників, що зумовлюють частіше вживання літературної мови як окремими особами, так і в мовних спільнотах (пор.: Chambers 2002: 117; Meiliūnaitė, Mikulėnienė 2014: 126; Monka 2015: 98; Čepaitienė 2016: 154).
Узагальнивши соціолінгвістичні дані, можна стверджувати, що рівень ізоляції говору околиць Марцінконіса є низьким — переважають відкриті соціальні мережі, у яких людей поєднують слабкі мережеві зв’язки і які є відкритими до інновацій та мовних змін (пор. Kalėdienė 2013: 148).
2. СИТУАЦІЯ З ОТВЕРДІВАННЯМ ПРИГОЛОСНИХ В ОКОЛИЦЯХ МАРЦІНКОНІСА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XX СТ.
Ширшу діалектну ситуацію 60-х років XX ст. розкривають нечисленні звукозаписи та рукописні тексти, що зберігаються в Архіві говорів Центру геолінгвістики Інституту литовської мови. Аналіз діалектного матеріалу показує, що на досліджуваній території твердо вимовлялися приголосні [l], [r], [s], [ʂ], [z̪], [tʂ], [t̪s], [dž], [dʐ], [p], [b], [m], [u] (див. таблицю 2).
З рукописних текстів видно, що збирачі діалектного матеріалу фіксували також змінені голосні переднього ряду, які йшли після твердих приголосних. На огублення голосних типу переднього [l] після твердих [r], [s], [z], [tʂ], [t̪s], [dž] звернула увагу й позначала їх спеціальними графемами в транскрибованих текстах пунктів Даржеляй (696) і Кабеляй (704) Жанета Урбанавічюте-Маркевичене (шас.
12 Інформанти старшого та середнього поколінь оцінюють південноавкштайтський говір як гарний, придатний для розмови лише в близькому оточенні, але в публічному просторі він як засіб комунікації є непотрібним: «А хто тепер розмовляє по-дзуцьки в селах? Вісімдесятирічні. А якщо десь і залишився якийсь молодший, то він поїде кудись у Вільнюс чи до міста — і теж одразу дзуцької мови не почуєш. І вона непотрібна» (Mrc697Mrc3-2M). Молодше покоління дотримується думки, що говір цікавий, цінний і вартий збереження, але через перервану традицію передачі говору його вже потрібно вивчати.
13 Староство Марцінконіс вважається зоною тривалої депопуляції із занепалою інфраструктурою. У всьому старостві не залишилося загальноосвітніх шкіл, закладів охорони здоров’я тощо, а також робочих місць.
152
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 9
Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse
реєстр. № 821; реєстр. зв’язку № 840). Інші записувачі фактів подали лише поодинокі приклади (Leskauskaitė 2009: 35).
ТАБЛИЦЯ 2. Інвентар твердих приголосних у рукописних текстах14
Твердий приголосний | Твердіння приголосних перед голосними переднього ряду | Твердіння приголосних перед голосними заднього ряду ł | lǎ-das, iškẽlė, sáulys | r | raci, rékc, sùtrbina | sugrùvo, karúominė, netùrù s | sanà, šẽmė | š | gru-šà, nãšė, šìltas | šuõmet ž | daržãluosa, ž̃ídzi, ãtvežė | žú-ro c | klùpscai, vaikãicais, scìklas | slanìksco, marcũ, akẽcuč | tuščàs, nebaščìkas | vaìkščioja, laìkraščiuosa dz | padzáuna | mẽdzo, sodzùs, dzidžulei dž | pradžà | ìždžúvi, bráìdžojo, balandžo p | p̃lãupė, sopẽc | b | duobẽta, taisìbė | m | mẽšlo, mėnásin, žãmės | v | dãvė, vẽl, vẽtra |
Як видно з таблиці, система консонантизму околиць Marcinkonys не характеризується гармонійною кореляцією твердих і м’яких приголосних, оскільки приголосні [r], [š], [ž], [t͡ʃ], [d͡z], [t͡s], [d͡z] випадають із неї, тобто завжди вимовляються твердо (пор. Urbanavičiūtė 1970: 61). Твердо вимовляються не лише згадані приголосні, а й [l], [s], спорадично (лише в деяких словах) — також [p], [b], [m], [v].
У рукописних матеріалах і аудіозаписах GCTA другої половини XX ст. також подано випадки вживання м’яких приголосних [ǯ], [ʃ̌], [t͡ʃ̌], [rʲ], напр.: vežìmo, nùnėšė, incipràšė, pãǯčo (Mrc), ažãri (Drž), reĩke (Kb), які вже свідчили про початок діалектних змін.
14 Рукописні тексти написано спрощеною узагальненою транскрипцією, у якій подано найважливіші особливості піддіалекту. Проте частину варіантів фонем, особливо тонших, у текстах не позначено; не відображено й коливань фонетичних особливостей досліджуваних пунктів. З цієї причини в статті діалектний матеріал переписано ТФА. Докладніше про узагальнену спрощену транскрипцію див. Bacevičiūtė 2010: 5–14.
Straipsniai / Articles
153
Page 10
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
3. ІНВЕНТАР ТВЕРДИХ ПРИГОЛОСНИХ ІНФОРМАНТІВ НА ПОЧАТКУ XXI СТ.
Під час збирання діалектного матеріалу для Атласу литовської мови не досліджувалися відмінності в твердінні приголосних у інформантів різного віку. Аудіозаписи 28 інформантів, які брали участь у цьому дослідженні, показали, що твердіння приголосних властиве лише 22 інформантам, а в мовленні 6 молодих людей таке явище взагалі не зафіксовано. Інформанти відрізнялися також індивідуальним інвентарем твердих приголосних: у мовленні інформантів найстаршого покоління зафіксовано від 5 до 12, середнього — від 1 до 6, молоді — від 0 до 6 приголосних (див. таблицю 3).
Як видно з таблиці 3, найбільший інвентар приголосних властивий найстаршому поколінню, але й у його мовленні твердіння приголосних не є систематичним, пор.: [zʲrʲuˈi̯ːnʲɪ̯kʲɪs] ~ žervyniškis і [zʲe̯rʲuˈi̯n̪o̞s] ~ Zervynos (697Mrc3–1M), [atʊəˈz̪u̯i̯] ~ atvažįavę і [nʊədʒʲa̯e̯ˈu̯] ~ nuvažiavau (697Mrc3–3M), [ˈp̪ɔ.d̪es] ~ pėdsakas і [p̪ˈe̞²d̪e̯] ~ pėdsakai (704Kb3V) тощо.
Слід звернути увагу на те, що одним із важливіших чинників, які визначають діалекти та вживання певних мовних особливостей, є не лише мовне середовище, а й зв’язок передачі діалекту. Fumio Inoue (2008: 477) стверджує, що на оволодіння дітьми мовою значно впливає мова матері. Матеріал дослідження показує, що інформанти трьох поколінь однієї сім’ї можуть несистематично вживати ті самі тверді приголосні, напр.: 704Kb3M, 704Kb2V, 704Kb1V, 704Kb1–1V несистематично вимовляють приголосні [l], [r], [s], [z], [t͡s], [d͡z] так само, як інформантка 704Kb3M найстаршого покоління. Тому закономірно, що інвентар твердих приголосних у представників найстаршого покоління, які живуть в одній сім’ї, але народилися в різних селах, часто не збігається, напр.: 696Drž3–1V має 4, а 696Drž3–1M — 7; 704Kb3V — 13, а 704Kb3M — 6 приголосних.
Підсумовуючи, слід зазначити, що інвентар твердих приголосних кожен носій піддіалекту формує індивідуально. Його багатство та реалізація залежать як від лінгвістичних, так і від екстралінгвістичних чинників.
154
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 11
Priebalsių ketinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse
ТАБЛИЦЯ 3. Інвентар твердих приголосних
Straipsniai / Articles
155
Page 12
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
4. ТЕНДЕНЦІЇ ТВЕРДІННЯ ПРИГОЛОСНИХ У НАЙСТАРШОГО ПОКОЛІННЯ
В околицях Marcinkonys найстарше покоління найчастіше вимовляє тверді приголосні [l], [r], [s], [š], [z] перед вокалізмом типу [ε]. Як і після всіх приголосних, що твердішають, голосні переднього ряду огублюються, напр.: [baˈlʲə] ~ balelė (696Drž3M), [gɣu̯ˈlʲəːk] ~ gulėk, [ˈlʲaɪ̯dzə] ~ leidžia, [ˈlʲɛn̪də] ~ lenda, [raˈt̪u] ~ retu (696Drž3M), [saˈna] ~ sena (704Kb3-3M); [ˈsaːra] ~ šeria (696Drž3-1M), [ˈzaːmʲiː] ~ žemę (704Kb3V). У знахідному та орудному відмінках однини іменників жіночого роду голосні основи ē переходять у огублений [i̯], [i], напр.: [spɔn¹ˈgu̯lʲiː] ~ spanguolę (697Mrc3M), [pʊˈpʲaːlʲi] ~ pupele (697Mrc3M), [pʊʂaˈlʲi] ~ pušele (704Kb3V).
Тверді приголосні [r], [s], [z] перед вокалізмом типу [ɪ] найстарше покоління закономірніше вживає в пунктах Darželiai (696) і Kabeliai (704), напр.: [kʲoˈsʲɪnʲt͡ʃʲ] ~ kiaušinį (696Drž3-3M), [kuˈrʲɪna] ~ kūrena (Kb3V), [ˈʃʲi̯təs] ~ šitas (Drž3M), [ˈsʲi̯emʲɛt] ~ šiemet (697Mrc3M), [zʲiˈnʲɛv] ~ žinai (696Drž3-1M), [ɡrɔʑʲz̪] ~ graži (696Drž3V). Кореляція м’якості й твердості цих приголосних може зникати навіть у релевантній позиції, тобто перед голосними заднього ряду, напр.: [srʊˈba] ~ sriuba (696Drž3V), [ˈʐurβʊs] ~ žiūriu (697Mrc3M), [ˈkʲrʲiːzʊ] ~ kryžių (697Mrc3M).
Тенденції твердішання приголосних можна проілюструвати діаграмою, на якій подано (не)тверді приголосні інформантки 697Mrc3–2M, вибрані з аудіозапису тривалістю пів години, і зазначено їхню кількість (див. рис. 2).
РИС. 2. Тенденції твердішання приголосних в інформантки 697Mrc3–2M
156
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 13
Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse
Як видно на рис. 2, у мовленні інформантки 697Mrc3–2M систематично твердішають приголосні [l], [t͡s], [d͡z], тоді як [r], [ž] зазнають коливань. Найбільше варіює вимова [ʃ] / [ʒ], а [sʲ] завжди м’який.
Як показують результати дослідження, лише інформанти трьох поколінь, які džūkavimas, систематично вживають тверді африкати [t͡s], [d͡z], напр.: [kuˈi̯eʲt͡su] ~ kviečių, [soˈd͡zus] ~ sodžius, [d͡zoˈu̯i̯tu] ~ džiovytų (697Mrc3–2M), ˈtsa ~ čia 704Kb1V. Перед вокалізмом типу [i] вимова цих африкат варіює — вони можуть вимовлятися і твердо, і м’яко, пор.: [nak͡tsʲˈmʲi] ~ naktimi (697Mrc3M), [ˈzʲsmʲe̯rt͡sʲ] ~ mirčiai (696Drž3–3M), але [ˈd͡zʲd͡eʲlʲis] і [ˈd͡zʲd͡ʲeʲlʲis] ~ didelis (704Kb3V)¹⁵
Інша ситуація з твердішанням приголосних [t͡s], [d͡z], яке відступає з діалектного вжитку. Лише окремі інформанти найстаршого покоління вимовляють ці приголосні твердо, напр.: [ɪzʲˈd͡zu̯i̯] ~ išdžiūvę (697Mrc3M), [ˈpɐu̯i̯zʲd͡zu] ~ pavyzdžiui (696Drž3–3M), [traˈt͡sɐdʲi̯e̯nʲis] ~ trečiadienis (697Mrc3–4M), [u̯oˈkʲi̯eʲt͡sʲi] ~ vokiečiai (696Drž3V), [suoˈkʲt͡sʲimas] ~ švokštimas (696Drž3V), [sokerˈsʲt͡sɐu̯o] ~ sukarščiavo (696Drž3–2M), [ˈt͡sʲt͡sʲas] ~ tuščias, [ˈt͡sʲɐs] ~ laikas (697Mrc3M). Отже, тверді приголосні [t͡s], [d͡z] у мовленні середнього та молодшого поколінь стали м’якими.
Можна стверджувати, що твердішання приголосних [bʲ], [pʲ], [mʲ], [u̯] також зникає, хоча його вважають новішим і ще не завершеним явищем (LKTCh 38; Markevičienė 1970: 62; Garšva 2005: 263; Zinkevičius 2006: 143–144). Приклади твердої вимови цих приголосних перед [ə] зафіксовано лише в мовленні найстарших інформантів, напр.: [rɐˈmʲi̯bʲe̯s] ~ ramybės (697Mrc3M), [nʊˈbʲe̯gɔ] ~ nubėgo (704Kb3V), [ˈkʲa̯e̯pʲ] ~ kepė, [məˈlʲi̯nʲu] ~ mėlyniu (але [ˈmʲe̯lʲi̯nɐ] ~ mėlyna) (697Mrc3M), [mʲəˈsʲɐs] ~ mėsos (704Kb3V), [pastɪˈu̯əi̯o] ~ pastovėjo (696Drž3–2M), [ˈnʲe̯dɐu̯ɔ] ~ nedavė (696Drž3–3). Для діалектного вжитку, особливо в мовленні середнього та молодшого поколінь, вимова твердих приголосних [b], [p], [m], [u̯] перед голосним [ə] є непрестижною й вважається ознакою провінційності¹⁶
5. ТЕНДЕНЦІЇ ТВЕРДІННЯ ПРИГОЛОСНИХ У СЕРЕДНЬОГО ТА МОЛОДШОГО ПОКОЛІНЬ
Ще динамічніші зміни твердішання приголосних фіксуються в мовленні середнього та молодшого поколінь. Найбільше коливань зазнають тверді [l], [r], [s],
¹⁵ Про ситуацію džūkavimas у південноаукштайтському ареалі див. Valentukevičienė 2021: 58–76.
¹⁶ Вимова цих приголосних оцінюється як давній мовний пережиток і викликає сміх у співрозмовників, тому особи середнього та молодшого поколінь можуть вимовляти ці приголосні, бажаючи когось висміяти.
Straipsniai / Articles
157
Page 14
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
[z] — приголосні, які вимовляються в окремих словах, наприклад: [ɡɑˈlʲɛsʲɪ] ~ galėsi (Mrc2M-1M), [ˈpʲiːʂ] ~ pylė (Mrc2-2M), [ˈrɛːkʲæ] ~ reikia, [ˈʑuːro] ~ žiūri (Mrc1V) тощо (див. рис. 3).
РИС. 3. Тенденції до ствердіння приголосних в інформантки 697Mrc2–1M
Як видно з рис. 3, сильна конкуренція між твердими [r], [s], [z] і м’якими [rʲ], [ʃʲ], [ʒʲ] приголосними свідчить про те, що в говірці закріплюються варіанти з м’якими приголосними, наприклад: [wɑrʲəˈnɑ] ~ Varėna (704Kb2V), [rʲæ̃tɑs] ~ retas (696Drž3M–1), [ʃʲɛrʲmʊ̃kʲɪnʲɔ] ~ šermukšnio (697Mrc2–1M), [ʃʲɛɪ̯mɑ] ~ šeima (704Kb2V) тощо. Іншими словами, деякі тверді приголосні витісняються з ужитку в говірці.
Послаблення ствердіння приголосних підтверджує мовна поведінка молодшого покоління. Із 10 молодих людей, які брали участь у дослідженні, це явище властиве лише 4, а 6 не вміли вимовляти тверді приголосні та голосні переднього ряду [ɡ̑], [i̯], [l̴], що йдуть після них і зазнали задньоязикового зсуву; тому очевидно, що ствердіння приголосних є непристижною фонетичною рисою говірки, якої молодь публічно уникає.
Наприклад, інвентар твердих приголосних інформанта 704Kb1–1V є багатшим, ніж в інших учасників дослідження його покоління, але він стверджує приголосні лише під час спілкування в близькому оточенні (див. рис. 4).
Як видно на рис. 4, у мовленні інформанта 704Kb1–1V конкурують [l], [r], [s], [z] та їхні м’які кореляти. Приголосні [ts], [dz] конкуренції не зазнають.
158
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVIII
Page 15
Priebalsių kietinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse
4 РИС. Тенденції до ствердіння приголосних в інформанта 704Kb1–1V
Оцінивши взаємозв’язок між ствердінням приголосних і поколіннями інформантів, установлено чітку негативну кореляцію: що молодший інформант, то рідше приголосні стверджуються або зовсім не вживаються. Наприклад, інформантка 697Mrc1M у півгодинному аудіозаписі 18 разів ужила форму дієслова važiuoti і лише 6 разів вимовила її з твердими приголосними: [atʋdˈʑuɔʑiem] ~ atvažiuojam(e), [atʋɑˈɫʑuɔt] ~ atvažiuotų, [atʋɑˈɫʑuɔs] ~ atvažiuos, [ɪsʋɑˈɫʑuɔʑiem] ~ išvažiuojam, [ɪsʋɑˈɫʑuˈi] ~ išvažiavę, [ʋɑˈɫʑuɔʑiem] ~ važiuojam(e).
Ствердіння приголосних в окремих формах варто називати не стабільною діалектною ознакою, властивою традиційній говірці, а диференційним діалектним маркером, що допомагає ідентифікувати говірку особи17. Danguolė Mikulėnienė (2019: 51–62) стверджує, що під час характеристики новітніх територіальних діалектних утворень диференційного значення набуватимуть уже не окремі маркери, а весь їхній комплекс.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що інвентар твердих приголосних і тенденції до їхнього ствердіння в інформантів молодшого та середнього поколінь свідчать: у міру зміни південної аукштайтської говірки та формування нових діалектних утворень ствердіння приголосних втрачає стабільність, а деякі приголосні виходять з ужитку.
17 Про термін «діалектний маркер» див. докладніше: Mikulėnienė 2019: 51–62.
Straipsniai / Articles
159
Page 16
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
ВИСНОВКИ
Оцінивши тенденції твердіння приголосних у трьох поколіннях, можна зробити такі висновки. Твердіння приголосних у другій половині XX ст. в околицях Марцинконіса було надзвичайно живим у мовленні найстаршого покоління.
Аналіз діалектного матеріалу початку XXI ст. свідчить про вже змінену ситуацію цього явища. Приголосні [r], [s], [z] і [ts], [dz], [tʃ], [dʒ], які раніше не мали м’яких корелятів, тепер зазнають найбільших змін у мовленні всіх трьох поколінь. Тверді приголосні [r], [s], [z] у діалектному мовленні часто замінюються м’якими варіантами. У міру зникнення дзукі́вства дедалі рідше вживаються і тверді африкати [ts], [dz]. Їхня життєздатність корелює зі збереженням дзукі́вства як явища. Лише для найстаршого покоління характерні [s], [ts], [dz], [p], [b], [m], [l] виходять із ужитку.
Неоднаковий інвентар твердих приголосних інформантів і тенденції до твердіння приголосних свідчать, що в міру зміни південноавкштайтського піддіалекту та формування нових діалектних утворень твердіння приголосних послідовно слабшає. Поодинокі випадки твердіння приголосних у діалектному мовленні слід оцінювати не як діалектні ознаки, а як діалектні маркери.
ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА
Aliūkaitė Daiva 2013: Горизонтальна та вертикальна фрагментація мовного континууму: варіанти мовлення XXI століття з погляду пересічного оцінювача мови. – Taikomoji kalbotyra 2, 1–27. DOI: 10.15388/TK.2013.17261.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Геолінгвістика: ідеологія, теорія та методи. Основні поняття. – Литовські діалекти початку XXI ст.: геолінгвістичне та соціолінгвістичне дослідження (карти та коментарі до них), укл. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 29–47.
Ambrazevičius Rytis, Leskauskaitė Asta 2014: Акустичні властивості приголосних: палаталізація та дзвінкість, Kaunas: Technologija.
Bacevičiūtė Rima 2010: Представлення фонетичних особливостей у литовських діалектних словниках. – Baltų Filologija 19(1/2), 5–14.
Bailey Guy, Wikle Tom, Tillery Jan, Sand Lori 1991: Конструкт уявного часу. – Language Variation and Change 3, 241–264.
Bakšienė Rima 2018: Транскрипція литовських діалектів ipa-символами: аналіз особливостей південноавкштайтського діалекту. – Vārds un tā pētīšanas aspekti 22(1/2), 10–20. Доступ в інтернеті: https://vards.liepu.lv/files/VARDS%20UN%20TA%20PETISANAS%20ASPEKTI_2018.pdf.
160
Acta Linguistica Lithuanica LXXXVII
Page 17
Priebalsių ketinimo dinamika Marcinkonių apylinkėse
Bakšienė Rima 2022: Ще раз про транскрипцію підвищанських говірок знаками Міжнародного фонетичного алфавіту (кілька випадків, що потребують уточнення). – Acta Linguistica Lituanica 86, 165–183.
Buch Tamara 1966: Явища депалаталізації в литовських говірках. – Acta Baltico-Slavica III, Baltica in honorem Johannis Otrębski, Білосток, 33–36.
Chambers Jack K. 2002: Динаміка конвергенції діалектів. – Journal of Sociolinguistics 6, 117–130.
GCTA R – Рукописний фонд Діалектного архіву Центру геолінгвістики Інституту литовської мови, 1964–1965.
Girdenis Aleksas, Zinkevičius Zigmas 1966: Про класифікацію діалектів литовської мови. – Kalbotyra 14, 139–147.
Grumadienė Laima 1988: Соціолінгвістичне дослідження литовської мови віленців: консонантизм та акцентуація. – Lietuvių kalbotyros klausimai 27, 132–148.
Inoue Fumio 2008: Розділ двадцять четвертий. Старіння населення та мовні зміни. – Демографічний виклик: довідник про Японію, ред. F. Coulmas, H. Conrad, A. Schad-Seifert, G. Vogt, Лейден, Бостон: Brill, 473–490.
Inoue Fumio 2010: Реальні та уявні часові орієнтири швидкості поширення діалекту. Dialectologia 5, 45–64.
Kalėdienė Laima 2011: Умови розвитку геолінгвістики в Литві. – Тези доповідей міжнародної наукової конференції «Соціолінгвістична діалектологія: дослідження балтійських говірок», 21–22 жовтня 2011 р., Каунас: факультет Каунаса Вільнюського університету. Доступ в інтернеті: http://www.tarmes.lt/images/Veikla/Laima%20KALEDIENE.pdf.
Kalėdienė Laima 2013: Ставлення до говірок і настанови щодо їх уживання у трьох частинах етнографічного регіону Дзукія. – Міста і мови II: Соціолінгвістична карта Литви, Вільнюс: Вільнюський університет, 125–151.
Kalėdienė Laima 2015: Мова міста Вільнюса: гіпотеза видимого часу. – Говірки — культурна спадщина народів Європи = Dialects – Cultural Heritage of European Nations, Вільнюс: Університет імені Миколаса Ромеріса, 211–244.
Labov William 1972: Соціолінгвістичні моделі, Філадельфія: Видавництво Пенсильванського університету.
Leskauskaitė Asta 2004: Риси вокалізму та просодії південних підвищанських говірок, Вільнюс: видавництво Інституту литовської мови.
Straipsniai / Articles
161
Page 18
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
Leskauskaitė Asta 2006: Тексти говірки краю Кучюнай, Вільнюс: Інститут литовської мови.
Leskauskaitė Asta 2009: Тексти говірки Марцинконіса, Вільнюс: Інститут литовської мови.
Leskauskaitė Asta 2016: Тексти говірки Серіяй, Вільнюс: Інститут литовської мови.
Leskauskaitė Asta 2018: Лінгвістичний ландшафт північних південних високолитовських говірок у 6–7-му десятиліттях XX ст. – Проблеми історії мови та діалектології 5, уклад. R. Bakšienė, N. Morozova, Вільнюс: Інститут литовської мови, 26–43.
Leskauskaitė Asta 2018a: Тексти околиць Лейпалінгіса, Вільнюс: Інститут литовської мови.
Leskauskaitė Asta 2020: Тексти околиць Швенду́бре, Вільнюс: Інститут литовської мови.
Leskauskaitė Asta 2021: Тексти говірок литовців Польщі, Вільнюс: Інститут литовської мови.
LKA II – Атлас литовської мови, т. 2: Фонетика, відповідальний редактор K. Morkūnas, Вільнюс: Mokslas, 1982.
LKT – Говірки литовської мови. Хрестоматія, ред. E. Grinaveckienė, K. Morkūnas, Вільнюс: Mintis, 1970.
LKTCh – Хрестоматія говірок литовської мови, уклад. R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Вільнюс: видавництво Інституту литовської мови, 2004.
Markevičienė Žaneta 2010: Фонетичні особливості говірок Аша́шнінкай і Кабеляй: сучасний стан. – Людина і слово 1, 48–51.
Mikulėnienė Danguolė 2016: Характерні фонетичні ознаки. – Зміна литовських говірок на початку XXI ст.: говірки литовців Польщі, колективна монографія, уклад. D. Mikulėnienė, A. Leskauskaitė, V. Ragaišienė, L. Geržotaitė, N. Birgelienė, Вільнюс: Інститут литовської мови.
Mikulėnienė Danguolė 2018: Про формування та розвиток вторинних діалектів. – Проблеми історії мови та діалектології 5, уклад. R. Bašienė, N. Morozova, Вільнюс: Інститут литовської мови, 11–25.
Ramonienė Meilutė 2006: Ставлення до літературної мови та діалекту: випадок Joniškėlis. – Kalbos kultūra 79, 137–148.
Rutkovska Kristina 2016: Сучасний стан польських діалектів Литви. – Польські діалекти Литви, за ред. K. Rutkovska, електронне видання, Vilnius: Vilniaus universitetas, Polonistikos centras. Доступ в інтернеті: http://www.lenkutarmes.flf.vu.lt/.
Salys Antanas 1992: Праці 4: Діалекти литовської мови, Roma. Lietuvių Katalikų Mokslo Akademija.
Tuomienė Nijolė 2010: Говірки південних литовців у Білорусі: наслідки мовної взаємодії. – Respectus philologicus 18(23), 223–234.
Urbanavičiūtė Žanetа 1970: Приголосні l, r, s (ž?) перед не кінцевими ė, en у діалектах литовської мови. – Kalbotyra 21, 75–86.
Urbanavičiūtė Žanetа 1970a: Тверді й м’які приголосні в литовській літературній мові та діалектах. – Baltistica 6(1), 61–65.
Urbanavičiūtė Žanetа 1971: Твердіння приголосних у діалектах литовської мови. – Kalbotyra 23(1), 55–70.
Urbanavičiūtė Žanetа 1974: Приголосні l, r, s, z перед кінцевим e слова в авкштайтських діалектах. – Kalbotyra 25(1), 73–80.
Urbanavičiūtė Žanetа 1978: Приголосні t, d, n і p, b, m, v твердіння в діалектах литовської мови. – Kalbotyra 29(1), 69–77.
Straipsniai / Articles
163
Page 20
DANUTĖ VALENTUKEVIČIENĖ
Valentukevičienė Danutė 2019: Зворотні дієслова околиць Кабеляя. – Lietuvių kalba 13, 1–17. Доступ в інтернеті: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22485.
Valentukevičienė Danutė 2021: Зміни дзукуювання на території геолекту Варени. – Lietuvių dialektologijos profiliai: XXI amžiaus pradžios regioniniai variantai, jų santykiai ir perspektyvos, уклад. V. Meiliūnaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 58–76. Доступ в інтернеті: http://lki.lt/wp-content/uploads/2022/01/Lietuvių-dialektologijos-profiliai-1.pdf.
Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis.
Zinkevičius Zigmas 2006: Lietuvių tarmių kilmė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Динаміка депалаталізації в околицях Марцинконіса
РЕЗЮМЕ
Аналіз діалектних даних початку XXIˢᵗ століття свідчить про вже змінену ситуацію цього явища. Приголосні [rʲ], [sʲ], [zʲ] і [t͡sʲ], [d͡zʲ], [t͡ʃ], [d͡ʒ], які раніше не мали своїх палаталізованих корелятів, уже зазнають найпомітніших змін у мовленні всіх трьох поколінь. У діалектному мовленні непалаталізовані приголосні [r], [s], [z] часто замінюються їхніми палаталізованими варіантами. Оскільки так зване дзукування занепадає, непалаталізовані африкати [t͡s] і [d͡z] уживаються рідше. Їхня життєздатність корелює зі збереженням дзукування як явища. Приголосні [s], [t͡s], [d͡z], [p], [b], [m], [ʊ], характерні лише для старшого покоління, поступово виходять з ужитку.
Відмінний інвентар непалаталізованих приголосних, уживаних інформантами, і тенденції депалаталізації свідчать про те, що зі зміною субдіалекту південних аукштайтів і появою нових діалектних утворень депалаталізація поступово слабшає. Випадки депалаталізації окремих приголосних у діалектному мовленні розглядаються як діалектні маркери, а не як діалектні ознаки.
