Angelė KAULAKIENĖ

«AUŠRAI» — 110 РОКІВ

Витоки литовського національного відродження пов’язані з першою половиною XIX ст. Уже тоді литовське село мало усвідомлення етнічної самобутності, що виявлялося у сильній прив’язаності до рідної мови та культури. Великою школою політичної просвіти народу стали події 1857–1864 рр.: розмови про майбутню земельну реформу, реформа 1861–1864 рр. і повстання 1863–1864 рр.¹. Після повстання шаленство реакції та заборона литовського друку, що не мала прецедентів в історії², завдали удару литовській культурі, особливо писемності. Після того як реакція придушила можливості розвитку духовної культури литовців, народ опинився на краю прірви. Тому іноземні філологи їхали до Литви збирати рештки відмираючої мови та фольклору.

Однак вогники національного відродження жевріли³. Тож російська преса 1882 р. дуже помилялася, стверджуючи, що «литовська газета тепер неможлива»⁴. Проєкт видання власної газети молоді литовські світські інтелігенти виношували не один рік⁵. Тож не дивно, що менш ніж за рік після згаданої заяви російської преси, у березні 1883 р. вийшов перший нелегальний литовський щомісячний журнал (названий газетою) «Aušra», призначений для Великої Литви та надрукований латинськими літерами.

Більшість статей для першого номера надіслав доктор Й. Басанович, якого на титульній сторінці цього номера зазначено видавцем. Однак уже в цьому номері є статті, підготовлені й відредаговані Й. Мікшасом. Інакше кажучи, «Aušra» готували й видавали кілька редакторів. Вони добирали для номерів «Aušros» отримані або написані ними самими статті, писали відповіді на листи до редакції, які друкувалися в рубриках «Gromatnyčia», «Gromatų skardinė», наглядали за друкарською роботою та коректували матеріали всього номера. Таких «Auš

¹ Dainauskas J. Auszra ir jos gadynė// Lietuvių tautos praeitis. 1983. T.7. P. 649.

² Merkys V. Nelegalioji lietuvių spauda kapitalizmo laikotarpiu (ligi 1904 m.). V., 1978. P. 3–274.

³ Vėbra R. „Aušros“ idėjinės orientacijos// „Aušra“ ir lietuvių visuomeninis judėjimas 19 a. pabaigoje. V., 1988. P. 44.

⁴ Голос. 1882. Но.134. С. I.

⁵ Dainauskas J. Min. veik. P. 647–677.

52

Редакторів «Aušra» було четверо — J. Mikšas, J. Šliūpas, M. Jankus, J. Andziulaitis. J. Basanavičius надсилав статті до «Aušra», редагував номери 1–7⁶, був її душею.

«Aušra» здобула широке визнання як серед литовської, так і серед громадськості інших народів. Про це свідчить і той факт, що газета «Kraj», яка виходила польською мовою в Петербурзі, у 1883–1887 рр. надрукувала аж 29 кореспонденцій і статей, у яких читачів інформували про появу «Aušra», нові випуски журналу, зміст статей тощо.⁷

У перші роки видання «Aušra» мало лише 69 передплатників, із них у Російській імперії — 64. Після того як J. Šliūpas прибув редагувати журнал, на початку 1884 р. налічувалося 240 передплатників. Коли він пішов із редакції, а його замінив J. Mikšas, передплатників знову залишилося близько 70. Адже J. Šliūpas підтримував тісні зв’язки з литовською інтелігенцією Москви, Петербурга та Жемайтії, тоді як можливості J. Mikšas як мешканця Малої Литви були значно меншими⁸. Хоча сам J. Mikšas писав J. Basanavičius у листі, що мав 175 передплатників, деякі з них заборгували⁹. Поширення «Aušra» особливо прискорилося з появою перших організацій із розповсюдження світської преси¹⁰. Коли «Aušra» поширилася по всій Литві, ідеї відродження, опубліковані на її сторінках, мали значний вплив на суспільство. Тому, як зазначає R. Vėbra, цілком обґрунтовано «Aušra» можна назвати маніфестом життєвої сили литовського народу¹¹. Що ж писалося в цьому маніфесті?

«Наша газета, що виходить лише раз на місяць, нехай охопить ту ниву, яка лежить пусткою <...>. Коротко кажучи, наша газета буде лише «світською» і, відповідно до наших засобів і сил, приноситиме відомості лише з усіх галузей науки. Повідомляючи ці відомості нашим читачам, ми найбільше дбатимемо про поширення серед братів знань про давні справи нашого роду (народу), а також про наші потреби як литовців у нинішні часи <...>. Увесь наш рід (народ) мав би пам’ятати й знати минуле, прожите ним на цій литовській землі, та всі щасливі й нещасливі події, які так чи інакше зробили наш рід таким, яким ми бачимо його нині, і привели його до тих злигоднів, у яких ми живемо <...>.»

⁶ Varpas. 1903. Nr. 3. P. 25.

⁷ Vėbra R. Min. veik. P. 45.

⁸ Merkys V. Lietuvos valstiečiai ir spauda 19 a. pabaigoje — 20 a. pradžioje. V., 1982. P. 91.

⁹ Basanavičius J. Iš „Aušros“ gyvenimo// Vienybė lietuvninkų. 1903. Nr. 51. P. 606.

¹⁰ Merkys V. Lietuvos valstiečiai... P. 90–96.

¹¹ Vėbra R. Min. veik. P. 45.

53

Далі, говорячи про працю «Auszros», маємо згадати й те, що ми не забудемо збирати й описувати всілякі литовські пам’ятки та залишки давнини (те, що збереглося), з яких можна пізнати життя, звичаї, працю, давню віру наших предків. Тому збирачі пісень, казок тощо знайдуть у нашій газеті місце для своїх праць відповідно до їхньої цінності й важливості.

Розповідаючи про давнє минуле, ми не оминемо нагоди поговорити з читачами про потреби нашого народу в нинішню добу. Корисні повчання й відомості з природознавства або природничих наук, із ведення господарства (агрономії) чи лікування (медицини) тощо завжди знайдуть місце в нашій «Auszroj» (1883, 1)¹².

Хоча редактори й автори «Aušros» змінювалися, поглядів Й. Басанавічюса, викладених у «Передмові», дотримувалися й надалі. Безперечно, найбільше статей було надруковано з питань історії, культури та освіти. Є також кілька статей, у яких розглядаються мовні питання. Більшість із них присвячено дослідженню литовських прізвищ, імен і топонімів Литви («Прізвисько Даукантаса» (1885, 2–3), «Литовські прізвиська» (1885, 9), «Імена литовських князів» (1885, 7—8), «Ім’я давніх литовських володарів» (1885, 6), «Справжні назви деяких місць у Литві» (1884, 10—11)); поодинокі статті присвячено етимології («Початок литовської мови» (1885, 4—5), «Німецька й латинська назви німців» (1885, 10—11)), лексиці («Про вживання деяких слів» (1885, 6), «Кілька литовських слів» (1885, 7—8), «Kultitrypiti» (1886, 2)) та правопису («Литовський правопис» (1884, 1—2—3).

Отже, з нагоди двадцятиріччя «Aušros» у «Varpe» цілком обґрунтовано писали, що «Aušrai» «довелося прокладати шляхи не лише для правопису, а й для мови. Хоча й вийшло кілька литовських книжок (Валанчуускаса й Даукантаса) доброю литовською мовою, їх було важко дістати, а іншим вони були зовсім невідомі. Тому < > бракувало слів, щоб висловити думки, і доводилося їх творити»¹³.

Особливо очевидний брак термінів відчували автори науково-популярних статей. Вони намагалися якомога простіше й зрозуміліше розглядати питання тієї чи іншої галузі науки, пояснювати запозичені терміни й пропонувати до них литовські відповідники. Ось як А. Кришчюкайтіс розглядає

¹² У дужках зазначено рік і номер «Aušros». Тут і далі текст наведено в автентичному вигляді. Правопис і пунктуацію не виправлено.

¹³ Ss. Musu rašyba ir kalba (1883–1903) Varpas. 1903. Nr. 3. P. 60.

54

aritmetika, istoriją, geografiją straipsnyje „Matematiszkas žemės aprašzimas“ (1884, 5–6). „Daug ira mokslu ir kožnas iš jų apie ką-nor, mokina. Taip ira aritmetika; ji mokina skaitlių; istorija jau suvis kitoks mokslas: joje randame, kaip kitą syk gyveno tokia ar kitokia giminė, kokie buvo joje nesutikimai, kokias ir išz kokios priežasties kėlė kares (vainas); „<>“.

Є також наука про землю; ця наука називається географією; вона описує землю: який вона має вигляд, де й які люди живуть та чим займаються. Географія — слово нелитовське; литовською це буде «опис землі»».

Однак створити або дібрати потрібний термін не так просто. Про труднощі творення термінів згадується в одній із мовних статей «Aušros» (1885, 6): «Наша мова лише недавно почала пристосовуватися до наук, тому деякі литовські слова ще не зовсім доречно й правильно вживаються; часто ж трапляються випадки, коли в самій мові важко знайти якесь слово для найабстрактніших понять, і тому доводиться вигадувати нове, але така праця нелегка: не раз можна помилитися й іноді „виковати“ слово не дуже милозвучне й непривабливе „<>“».

Однак автори й редактори, які мали краще мовне чуття й міцніше відчуття рідної мови та були знайомі з лінгвістичними працями того часу, утворювали вдалі терміни, наприклад, англа-pūkšte, dirbtuvė, įstatas «закон», juodmena «чорний предмет», mokslavyris «учений», pervirzis «надлишок», pobūdis «характер», prieplidis¹⁴ тощо.

У згаданій статті вказано також одне з джерел появи термінології. «Мені здається, що було б дуже доречно й корисно, якби читачі оприлюднювали в Auszroje свої нещодавно відкриті серед людей добрі й потрібні слова, додавши до них свої примітки». Це джерело згодом набагато докладніше розглянув наш теоретик термінології проф. Ст. Шалкаускіс¹⁵.

Отже, «Aušra» була не лише засновницею нового етапу розвитку сучасної литовської літературної, або загальнонародної, мови¹⁶, а й розвивала термінологію різних галузей науки, витоки якої можна знайти вже в «Keleivyje».

¹⁴ Пор. Dainauskas J. Min. veik. P. 717–718.

¹⁵ Šalkauskis S. Raštai. V., 1991. T.2. P. 24–31.

¹⁶ Палюоніс Й. Про роль «Aušra» в історії литовської літературної мови// «Aušra» та литовський суспільний рух наприкінці XIX століття. В., 1988. С. 189.

55