SVARSTYMAI, SIŪLYMAI

КАСТРУМ, ДЕКУМАН, КАРДО?

Лат. castrum, decumanus, cardo (род. відм. cardinis) — терміни римської урбаністики. Чи можна і чи потрібно так адаптувати їх до литовської мови?

Лат. castrum насамперед означає — часто дем. castellum — «укріплення, укріплена місцевість, (невелика) фортеця, форт [не римське, а французьке слово, лише від лат. fortis „сильний, міцний“], замок» [від лат. прикм. castellanus — через польське kasztelan — походить слово каштелян — управитель середньовічного замку та його околиць, а у Великому князівстві Литовському — високий повітовий урядовець (поряд із маршалком і воєводою), очільник шляхти (уже в словнику Костянтина Сирвіда 1642 р. kasztelan – legatus palatini, castellanus – kasztelonas; вимовляється kaštelionas), а начальник самого замку (пізніше — лише замковий управитель) — pilininkas — новотвір літературної мови замість слов’янського horodničius (у Малій Литві вживалося живе литовське слово pilionis (-ies ir -io), хоча воно мало й інші значення — у постилі Й. Бреткуна «громадянин», у К. Донелайтіса «містянин; двірський», у різних творах — і в С. Даукантаса — «мешканець замку й передмістя, оборонець, тобто захисник замку»]).

Давніше значення — мн. castra — «військовий табір»: літнього походу — castra aestiva, зимовий — castra hiberna, постійний — castra stativa (подальші значення castra — «казарма», «оселя», навіть «військова служба»).

Де табір, там і замок, а невдовзі й поселення, місто (пор. також лит. Піліс, Пілайте, Піленай, Пілюнай, Піліоняй, Піліоніс, Пілюона; Сянапіле, Науяліс; Папіле, Папілис, Папіляй, Папіленай; Пілякалніс, Пілякалняй, Пілкалніс, Пілякемяй, Пілялаукс, Пілкапяй, Пілсудай...). Характерні колоніальні назви римських міст-фортець розкидані по всій Римській імперії; багато з них, хоч і в зміненій формі, збереглися крізь віки — Castrum Novum, Castrum Albium, Castrum Vergium (не перекладається — немає жодного каструма); Castra Hannibalis, Castra Posthumiana, Castra Cornelia (Corneliana), Castra Julia, Castra Caecilia; Castel Gandolfas (Kastelgandolfas) — літня резиденція папи; Кастилі-

88

я, Алькасар (арабізована форма); Кастель; Ланкастер, Манчестер, Вінчестер, Честерфілд,...

Це лат. castrum дослідники містобудування пізніше назвали castrum Romanum — «військовий табір римлян, що став початком багатьох сучасних міст Західної Європи. <...>. Табори були оточені стіною з чотирма [=чотирма⟧] воротами. <...>» LE III. Українською перекладають двояко — римський табір і римське місто, хоча лат. castrum для римлян не мало значення «місто» — це urbs (навіть Urbs — про Рим — princeps urbium, aeterna Roma, septemgemina Roma — семигорбий Рим); до речі, давнє значення urbs — також «верхня частина міста, міська фортеця» (а ще civitas — не лише «громадянство», не лише «громадяни, громада; держава», а й «місто», особливо «місто Рим»). Ніхто не українізував каструм, тим паче що є не просто castrum, а castrum Romanum. У «Словнику античності» castra (лат.) відсилає до українського відповідника — ↗ табір (військовий). «Римляни будували табори з правильною вуличною сіткою, оскільки в разі нападу ворога вони забезпечували кращі можливості для огляду й зв’язку. Вулиці таборів були паралельними й перетиналися під прямими кутами. Такі постійні табори (castra stativa) з часом часто перетворювалися на міста. Замість валів з’являлися муровані стіни, замість шкіряних наметів — будинки, а вулиці залишалися тими самими, прокладеними, безперечно, також на основі принципів Гіпподама» AŽ 327. Що це за принципи Гіпподама? «За словами Арістотеля (Politica, 2. 5. 1), який не обов’язково цілком точний, Гіпподам „вигадав“ поділ міст на квартали» RMA 26. Тут є певна суперечність — міста виникають із укріплень і таборів, але до них застосовують... міський план.

Однак залишмо цю суперечність і почнімо з табору. «Castrum Romanum мав прямокутний план із двома найважливішими вулицями — Cardo і Decumanus, на перетині яких була так звана площа Praetorium» LE III. При подальшому з’ясуванні, на жаль, знову дивують суперечності фахівців: «широкий decumanus, що йде з півночі на південь, і три широкі cardines — зі сходу на захід — обрамляють довгі вузькі квартали житлових будинків, або інсули, <...>» RMA 30; але далі: «Decumanus зазвичай простягається зі сходу на захід, cardo — з півночі на південь» RMA 35; «Лише на північ від головної

89

східно-західні вулиці, decumanus maximus, було сформовано більші квартали розміром 70×110 м, <...>» RMA 44 (усюди курсив мій — J. K.). Decumanus підтверджує цей напрямок, хоча й у протилежний бік, також авторитет латинського словника J. Dvoreckis: decumanus < decimanus (limes) (Пліній Старший, Колумелла — обидва I ст.) — 5, «межа із заходу на схід», тоді як cardo — 3, «розділова лінія з півночі на південь» (на відміну від limes decumanus — «лінія, прокладена зі сходу на захід»; і спрямована в той бік) LRS.

На щастя, для нашої справи напрямки decumanus і cardo не мають вирішального значення. Важливі слова та значення. Decumanus і cardo — живі латинські слова: «Автори, які описували римське планування, зазвичай, говорячи про міста, вживали деякі спеціальні терміни римських землемірів: особливо decumanus і cardo на позначення двох „осьових“ вулиць» RMA 35. Porta decumana – задні ворота — «біля помешкань десятої когорти [cohors decima]» AŽ 478. Передніми воротами були ворота преторія (porta praetoria), розташовані біля преторія — штабу верховного командувача (полководця), преторія (praetor < prae-itor — «той, хто йде попереду») (і площі навколо нього). Поперек табору проходили вулиці — задня поперечна вулиця (via decumana), далі — внутрішня поперечна вулиця (via quintana) — між п’ятим маніпулом (третиною когорти — двома центуріями, тобто сотнями) і п’ятою турмою (загоном із 30–32 вершників), а також шостим маніпулом і шостою турмою; ближче до преторія — вулиця командного пункту (via principalis), що виходила на ворота командного пункту (porta principalis) — праві та ліві AŽ 478. На плані римського військового табору AŽ 478 decumanus проходить у задній частині табору, а cardo узагалі відсутній, хоча у статті міські квартали згадано «дві головні вулиці (cardo і decumanus)» AŽ 326. Неважко припустити, що cardo проходила саме від porta praetoria до porta decumana [cardo 2. імен. «вісь; полюс; сторона світу», 3. імен. 2) «межа, стіна, розділова лінія»; 1. «(дверна) завіса» LoLieŽ]. RMA 43 табір-місто ветеранів преторіанців (добірних воїнів) в Аості зображено зовсім інакше — decumanus проходить посередині табору. Але для нас ця відмінність не є вирішальною.

Оскільки ця римська урбаністика не мала продовження, ці латинські терміни є лише історичними, і можна послуговуватися їхніми оригінальними формами, тим паче

90

що при адаптації до литовської мови виходить недоладно (меч!). Важливіше мати їхні литовські відповідники (не замінники), які можна було б уживати і як терміни, і як пояснювальні означення. У різних значеннях і потребах castrum відповідали б — (військовий) табір; табір-місто, військове містечко; місто-фортеця. Поздовжня і поперечна лінія та вулиця (навіть довжина і ширина) могли б відповідати двом іншим термінам (оскільки плутанина між decumanus і cardo існує, лише фахівці можуть визначити, який відповідник до якого застосувати).

Скорочення

AŽ – Antikos žodynas / vertimo ats. red. D. Staškevičienė. Vilnius, 1998.

LE – Lietuvių enciklopedija. Bostonas, 1954, T. 3.

LoLieŽ – Kuzavinis K. Lotynų-lietuvių kalbų žodynas. Vilnius, 1996.

LRS – Дворецкий И. X. Латинско-русский словарь. Москва, 1986.

RMA — Wheeler M. Мистецтво й архітектура Риму / пер. O. Daukšienė, ред. V. Gasiliūnas, консульт. D. Dilytė. Vilnius, 1999.

Цифри позначають томи (римськими цифрами) та сторінки.

Jonas KLIMAVIČIUS

Jonas KLIMAVIČIUS Інститут литовської мови, вул. Антакальніо, 6, LT-2055, Вільнюс

Отримано 2000 09 25

91