Оновити

Загальні вимоги до укладання термінологічних словників

ALVYDAS UMBRASAS

Lietuvių kalbos institutas

Після завершення Програми використання й розвитку державної мови Литовської Республіки на 1996–2005 рр. та зміни правових положень щодо фінансування укладання словників Державна комісія литовської мови вирішила оновити Загальні вимоги до укладання термінологічних словників, затверджені протокольним рішенням засідання Державної комісії литовської мови від 9 грудня 1999 р. (тоді ще — при Сеймі Литовської Республіки). 20 грудня 2007 р. було ухвалено рекомендацію Державної комісії литовської мови № R-4 Щодо загальних вимог до укладання термінологічних словників (Inf. pran., 2007, Nr. 100), якою рекомендовано дотримуватися Загальних вимог до укладання термінологічних словників, затверджених протокольним рішенням засідання того самого дня (окрім бази правових актів Сейму, їх можна знайти також на вебсайті Державної комісії литовської мови http://www.vlkk.lt/programos/žodynu-reikalavimai.html). Порівняно з попередніми, нові Вимоги докладніші й структурованіші: вони складаються з 35 статей, об’єднаних у 8 розділів. Після відновлення незалежності було видано чимало перекладних термінологічних словників із різних галузей, однак дуже відчутний брак тлумачних словників, тому нині Державна комісія литовської мови заохочує укладати тлумачні перекладні термінологічні словники, першою мовою яких є литовська. Вимоги укладалися з урахуванням цього. У статті розглядаються положення, запозичені зі старих Вимог, а також нові формулювання, подаються коментарі до них і приклади недоліків словників.

З а г а л ь н і п о л о ж е н н я (I). Загальними вимогами до укладання термінологічних словників рекомендовано керуватися всім укладачам термінологічних словників, однак Вимоги все ж більше орієнтовані на словники, замовлені Державною комісією литовської мови, які укладаються відповідно до Програми унормування, використання, розвитку та поширення державної мови на 2006–2015 рр., затвердженої постановою Уряду Литовської Республіки від 15 вересня 2004 р. № 1177 (Žin., 2004, 140–5125), і оцінюються за Прави-

216

Alvydas Umbrasas | Atnaujinti Terminų žodynų rengimo...

лами, затвердженими постановою Державної комісії литовської мови від 3 червня 2004 р. № N-8 (97) Про затвердження правил оцінювання термінологічних словників (Žin., 2004, 92–3395).

Група укладачів словника (II). Заохочується залучати до групи укладачів словника, крім фахівців відповідної предметної галузі, також лінгвіста-термінолога або іншого фахівця з литовської мови, обізнаного з принципами термінології. Словник може укладати й одна особа, належно підготовлена не лише фахово, а й мовно. Принципи формування групи укладачів словника загалом не змінюються; за потреби до неї пропонується залучати також фахівців з іноземних мов. Бажаний досвід укладачів у термінологічній роботі. За його відсутності до співпраці слід запрошувати досвідченіших осіб. Практика свідчить, що якість термінологічних словників часто страждає через недостатнє знання принципів термінології та термінографії.

Творення термінів і унормування (III). Порівняно з попередніми Вимогами, цей розділ значно докладніший. Найважливіше — терміни творять і унормовують, керуючись загальними принципами термінології та критеріями унормування: правильністю, точністю, системністю, усталеністю, зручністю словотворення, чистотою, стислістю, стилістичною нейтральністю тощо. Укладачам термінологічних словників особливо важливо усвідомлювати, що вони не лише інвентаризують терміни, а й беруть участь у їх унормуванні та систематизації. Для цього потрібна принаймні мінімальна теоретична підготовка (корисною була б, наприклад, монографія К. Гайвениса Литовська термінологія: основи теорії та впорядкування (Vilnius, 2002)). Під час укладання словника також дуже важливо користуватися надійними джерелами, зокрема зважати на термінологічні словники, оцінені Державною комісією литовської мови (чимало найновіших словників оприлюднено в Банку термінів Литовської Республіки http://terminai.vlkk.lt). Звичайно, це не означає, що терміни зі словників, виданих раніше, не можна змінювати, але важливо уникати безпідставного варіювання термінів. Під час укладання тлумачних словників, формулюючи визначення термінів, можна виявити, що деякі терміни, використані в перекладних словниках, неточно називають поняття. Уточнюючи терміни, однак, не слід забувати, що важливе й збереження їх усталеності. Згідно з Вимогами також важливо дотримуватися постанов і рекомендацій Державної комісії литовської мови (наприклад, щодо вживання особових імен, пунктуації тощо).

Під час добору відповідників іноземними мовами найнадійнішими мають бути джерела, видані за кордоном відповідними мовами. Практика, на жаль, свідчить, що у словниках, виданих у Литві, іноді трапляються відповідники, штучно створені за аналогією з литовськими або іншомовними термінами. Такого не повинно бути. Інших мов

Terminologija | 2008 | 15 217

Створення відповідників можна виправдати хіба що тоді, коли потрібно назвати специфічні поняття, уживані в Литві (наприклад, поняття з нормативно-правових актів). Загалом відповідники не перекладають дослівно тощо. Іноді краще не подавати відповідника іншою мовою, ніж створювати неіснуючі терміни. Експерти Державної комісії литовської мови зазвичай оцінюють лише литовські терміни словників, тому відповідальність за надійність відповідників іншими мовами покладається на укладачів і редакторів. Як приклад безвідповідального ставлення до відповідників іншими мовами можна навести виданий колективом авторів (керівник і науковий редактор — П. Швенчянас) у Каунаському технологічному університеті Пояснювальний словник термінів теплової та ядерної техніки (Каунас: Technologija, 2004), у якому багато помилок у відповідниках, особливо німецькою мовою.

У Вимогах стисло викладено також ознаки дефініцій. У дефініції плавною, нормативною мовою потрібно якомога стисло, але точно передати сутність поняття й указати його розрізнювальні ознаки. У словниках неенциклопедичного характеру слід уникати несуттєвих деталей. Дефініції понять, розрізнюваних за однією ознакою, мають бути побудовані за однією моделлю. Визначаючи терміни, не варто надто покладатися на загальні словники (наприклад, Словник сучасної литовської мови), оскільки в них пояснюється лексичне значення і не обов’язково вказуються всі термінологічно важливі ознаки.

Планування словника (IV).

Словник потрібно укладати не хаотично, а за заздалегідь складеним планом, визначивши етапи його підготовки. Важливо заздалегідь окреслити сферу словника, передбачити критерії добору термінів (не лише що збирати, а й чого не збирати), не випускаючи з уваги стратегію унормування (адже під час збирання термінів неодмінно траплятимуться неправильні чи неточні терміни, синоніми). Усе це залежатиме й від призначення словника — потрібно заздалегідь пам’ятати про його адресата. Щоб уникнути плутанини й забезпечити однакову роботу всіх членів робочої групи, необхідно заздалегідь визначити структуру термінологічної статті (тут важливий не стільки порядок частин, скільки їхній вибір, особливо якщо створюється база даних), яка залежатиме від типу словника. Доцільно було б заздалегідь підготувати попередній опис структури словника.

Збирання матеріалу, написання тексту словника (V).

У цьому й попередньому (IV) підрозділах (їх не було в старих Вимогах) запропоновано модель роботи, тобто рекомендовано певні підготовчі роботи з укладання словника та подальші етапи (звісно, залежно від ситуації їх можна коригувати відповідно до потреб).

На початку роботи доцільно скласти список джерел термінів з галузі словника литовською та іноземними мовами. Дуже важливо збирати терміни не лише з попередньо виданих словників чи доступних в інтернеті термінологічних баз даних (іноді цим зловживають і видають словники, які майже нічого нового не дають термінографії),

218 Alvydas Umbrasas | Atnaujinti Terminų žodynų rengimo...

але особливо багато уваги слід приділяти найновішим і найактуальнішим виданням із теорії та практики відповідної галузі, підручникам тощо, адже в них неодмінно будуть терміни, ще не зафіксовані в термінографії. Важливо не забувати й про галузеві стандарти термінів. Щоб терміни з джерел збиралися якомога повніше й систематичніше (у межах визначеного обсягу), рекомендується поділити галузь на підгалузі та збирати терміни тематичними групами (члени робочої групи мають розподіляти не літери абетки, а саме підгалузі). Таке збирання матеріалу дає змогу краще помітити можливі розбіжності у вираженні пов’язаних термінів і полегшує укладання дефініцій термінів однієї системи понять.

Пропонуються такі можливі етапи роботи: а) складаються первинні списки литовських термінів для кожної підгалузі (з урахуванням системи та мікросистем); б) формулюються дефініції термінів; в) збираються відповідники термінів іншими мовами; г) термінологічні статті доповнюються іншими передбаченими елементами, додаються перехресні посилання. За потреби роботи на деяких етапах можна виконувати одночасно. На завершальному етапі, що визначає термінографічну якість, укладені термінологічні статті окремих підгалузей об’єднують у ціле, впорядковують, перевіряють, уніфікують і редагують, перевіряють посилання, складають покажчики та виконують інші роботи з підготовки до друку.

С т р у к т у р а с л о в н и к а (VI).

Словник — це не лише поданий в алфавітному чи іншому порядку список термінів (текст словника). Крім нього, насамперед мають бути передмова та/або вступ (часто пишуть лише передмову, у якій на розсуд авторів стисло представляють словник, його призначення, історію створення, труднощі, що виникли під час написання, досягнуті й недосягнуті цілі, укладачів та осіб, які долучилися до підготовки, основні використані джерела, висловлюють подяки тощо; за потреби, особливо у великих словниках, поряд може бути подано розгорнутіший вступ, у якому аналізується історія термінів галузі й термінографії, розглядаються різні проблеми термінів тощо). Особливо важливою частиною є опис структури словника (див. розділ VII). Якщо в тексті використовуються скорочення та/або абревіатури, знаки й символи, слід подати пояснення до них і зазначити використані джерела. У перекладних словниках бажані покажчики (зазвичай вони бувають алфавітними або алфавітними гніздовими, але поряд можуть бути й систематичні). Хоча вони й збільшують обсяг словника (що незручно), проте значно полегшують користування ним і роблять його універсальнішим. Щоправда, покажчиками іноді називають у словниках просто зворотні словнички (справжні покажчики займають менше місця — у них зазначають лише номери сторінок або статей).

Terminologija | 2008 | 15 2 1 9

Користування словниками полегшує також доданий алфавіт мов, що використовуються. Видано словники, у яких бракує не лише тієї чи іншої частини (наприклад, немає списку джерел), а й такі, що, крім тексту словника, взагалі не містять жодних інших частин (наприклад, R. Rakucevičiaus Lietuvių–vokiečių kalbų verslo ir teisės terminų žodynas (Vilnius, 2001)). Це грубе порушення принципів термінографії, і таких випадків не повинно бути.

Якщо словник підготовлено відповідно до Програми нормування, уживання, розвитку та поширення державної мови на 2006–2015 рр. та/або його оцінено Державною комісією литовської мови, Reikalavimuose передбачено певні стандартні записи. Слід звернути увагу, що мовознавця-термінолога й рецензентів потрібно зазначати окремо.

Структура словника (VII). Це найбільший і, мабуть, найважливіший розділ Reikalavimų, у якому розглядаються питання укладання тексту словника (їх слід пояснити в описі його структури).

У словнику терміни подаються статтями, які можна об’єднувати в гнізда. Статті або гнізда зазвичай розташовують в алфавітному порядку (усередині гнізда видові й підвидові терміни можна розташовувати також з урахуванням ієрархії; під час упорядкування за допомогою комп’ютера важливо встановити належні мовні параметри). У термінографії склалася традиція формувати гніздо не за системою видових понять (хоча від неї далеко не відходять), а за формальними ознаками — заголовне слово гнізда є граматично головним словом словосполучень, включених до гнізда¹ (іменником). Слова інших частин мови (наприклад, прикметники) зазвичай виносять у заголовки гнізд у загальних перекладних словниках, але для термінологічних словників це не характерно й не заохочується (частково це можна виправдати хіба що в навчальних термінологічних словниках), хоча такі випадки трапляються (наприклад, саме так зроблено в оціненому Державною комісією литовської мови Mokomajame anglų–lietuvių kalbų teisės terminų žodyne В. Бітінейте (Вільнюс, 1997²)). Так само не слід об’єднувати в одному гнізді терміни, не пов’язані відношеннями роду й виду: заголовний іменник у гнізді не повинен бути залежним компонентом словосполучення (як, наприклад, у Teisinių terminų žodyne, укладеному А. Жюрлісом (Вільнюс, 1954)). У систематичних словниках, які укладають рідше, порядок термінів визначається систематикою галузі або встановлюється порядок

¹ Система понять розкривається в систематичних словниках (іноді й в енциклопедичних). Якби ми дотримувалися її і в гніздових словниках, до гнізда іноді довелося б включати терміни, що називають видові поняття, але виражені різними іменниками. Це ускладнило б пошук термінів.

² Виправлений і значно доповнений словник повторно видали у 2002 і 2008 роках, однак ці видання не подавали на розгляд Державній комісії литовської мови, хоча гриф схвалення внесено до всіх них без узгодження з комісією.

220 Alvydas Umbrasas | Atnaujinti Terminų žodynų rengimo...

самих укладачів. У всьому словнику слід дотримуватися єдиної системи подання термінологічних статей та їхніх частин (виняткові відхилення від цього правила потрібно чітко обґрунтувати в описі структури).

Найважливішими частинами, з яких може складатися термінологічна стаття, є сам термін, його визначення та відповідники іншими мовами. У вимогах перелічено частини термінологічних статей, які найчастіше трапляються у словниках; укладачі можуть вибирати їх відповідно до потреб, типу словника тощо. Важливо, щоб у тексті словника термінологічні статті та їхні частини подавалися чітко, так, аби їх не можна було сплутати (наприклад, слід розрізняти скорочення та символи; межа між частинами термінологічної статті має бути чіткою — неправильно, коли неможливо зрозуміти, де термін, а де його пояснювальні слова, тим більше що останні в словниках іноді без потреби позначають наголосом; наприклад, у підготовленому В. Астраускасом та ін. Словнику медичних термінів (Вільнюс, 1980) іноді важко відрізнити термін, його синонім і пояснення). Розташування частин статті та розрізнювальні ознаки шрифту потрібно пояснити в описі структури словника.

Укладачам термінологічних словників іноді незрозуміло, як подавати синоніми та як їх добирати. У словниках, поданих на рецензування Державній комісії з литовської мови, видно, що іноді з цим перестараються й без чіткої системи наводять безліч синонімів, включають навіть морфонологічні чи орфографічні варіанти, а часом для синонімів наводять навіть різні визначення. У словнику одне поняття має мати одне визначення. Якщо в узусі поняття називають кількома синонімічними термінами, обов’язок укладача словника — керуючись принципами термінології, вибрати (а іноді й створити) найвідповідніший термін і віддати йому перевагу у словнику. Усю інформацію про поняття та основний термін, яким його називають (визначення, відповідники тощо), подають в одній статті. Синоніми подають окремими статтями-відсиланнями, тобто роблять відсилання до основної статті або одного зі значень терміна в основній статті (якщо рекомендованішим є синонім до значення терміна, відсилання може бути частиною статті). Синоніми розмежовують: якщо синонім не вважають помилковим, при відсиланні вживають див.; якщо синонім категорично виправляють, його позначають як нерекомендований і після знака рівності вказують рекомендований термін (нерек. =). Слід звернути увагу, що відсилання див. потрібно використовувати лише як нормативне, тобто скеровувати до рекомендованішого синоніма. У словниках, особливо енциклопедичних, відсилання див. іноді використовують у кількох значеннях: скеровують не лише до домінанти синонімічного ряду, а й до статті чи гнізда, де можна знайти докладнішу інформацію, де термін пояснено тощо (часто так роблять, коли терміни подаються впереміш гніздами й

Terminologija | 2008 | 15

221

abėcėlės tvarka, pavyzdžiui, taip yra A. Smetonos Karybos žodyne (Vilnius, 1995)). Tokia praktika šalintina – nuorodos turi būti vienareikšmės, esant reikalui, kaip nuoroda tokiais atvejais gali būti vartojama rodyklėlė (↗) ar kt. Apskritai geriau nedaryti daug skirtingos reikšmės nuorodų (nebent tai būtų būtina). Visos nuorodos ir jų vartojimo sistema turi būti paaiškinta žodyno sandaros apraše.

В основній статті рекомендується подавати синоніми поруч із заголовним терміном (відокремлюючи комою) або, якщо синонім стосується значення терміна, після пояснення значення (з позначкою син.). Нерекомендовані синоніми в основній статті не наводять. Серед інших синонімів в основній статті також дедалі частіше воліють не згадувати всі, а наводити лише найкращі, найуживаніші (інші подаються статтями-відсиланнями).

Не слід плутати значення термінів і омонімічні терміни. У термінографії значення зазвичай нумерують і подають в одній статті, а омоніми — в окремих статтях. Не рекомендується подавати значення, відокремлені крапкою з комою чи іншим способом. Кожне значення терміна слід визначати як самостійну одиницю: його визначення має бути зрозумілим, якщо взяти його окремо від інших значень. Неправильно, коли, наприклад, друге значення формулюють за допомогою займенників-замінників, тобто пишуть так, ніби воно є продовженням сказаного в першому значенні (такі пояснення є, наприклад, у підготовленому Р. Чюкасом та ін. Словнику текстильних термінів³ (Каунас, 2001)). Комп’ютеризація словників і внесення їх до термінологічних баз даних спонукають визначати кожне значення якомога самостійніше. Щоб зручніше зазначати зв’язки між поняттями та елементи термінологічних статей, які їх називають, у базах даних значення дедалі частіше подають окремими статтями (так роблять, наприклад, у найстарішій термінологічній базі Інституту математики та інформатики http://www.terminynas.lt та в Термінологічному банку Литовської Республіки), тому визначення в термінологічних словниках мають бути придатними для розмежування, структурування та внесення до бази даних. Якщо іншомовні відповідники різних значень терміна не збігаються, їх також потрібно розмежовувати — подавати окремо біля кожного значення. Якщо відповідники значень збігаються, їх можна подати в одному місці (спільно для всієї статті). Сучасна практика укладання словників показує, що розподілу відповідників за значеннями приділяють замало уваги: відповідники багатозначних термінів у словниках іноді подають разом, через що читачів словника можуть вводити в оману.

³ Наприклад: пневматичний транспорт — 1. транспортування матеріалів трубопроводами потоком повітря. 2. обладнання для такого транспортування; порожнисте волокно — 1. нитка або волосок у формі трубочки. 2. сукупність таких волосків.

222

Alvydas Umbrasas | Atnaujinti Terminų žodynų rengimo...

Якщо однина й множина слова є окремими термінами, У вимогах пропонується подавати їх окремими статтями, а у гніздовому словнику — також окремими гніздами. В інших випадках, коли видові терміни мають форми однини й множини, їх подають в одному гнізді⁴.

Слід знати, що синонімічні відповідники однією мовою впорядковують за важливістю: першим пишуть той, якому віддають перевагу (не рекомендується наводити надто багато). Біля відповідників можна ставити позначки, що вказують на відмінності у вживанні. Як і в попередніх Вимогах, для відповідників мов, що мають категорії роду й числа, рекомендується наводити граматичний рід (m, f, n), а за потреби й множину (pl), за допомогою позначок. Вимоги також мають на меті уніфікувати позначки мов для відповідників у словниках. Рекомендується використовувати дволітерні коди відповідно до міжнародного стандарту LST ISO 639-1: 2003, прийнятого в Литві, Коди назв мов. Частина 1. Дволітерні коди: de (німецька мова), en (англійська мова), fr (французька мова), ru (російська мова) тощо.

Буває, що у словниках зловживають дужками: у них подають різну інформацію, іноді в одній статті перелічують терміни, що називають різні поняття, у дужки беруть синонімічні або факультативні компоненти термінів (не лише литовських термінів, а й відповідників). Такої плутанини не повинно бути. Бажано, щоб використання дужок, якщо вони потрібні, було однозначним і пояснювалося в описі структури словника. У дужках не слід подавати те, для чого У вимогах рекомендовано інший спосіб подання (наприклад, синоніми). За потреби використовують квадратні дужки [] — у них можна стисло зазначити джерело (наприклад, визначення). На відміну від перекладних словників, у тлумачних словниках поруч із терміном у дужках не слід наводити пояснювальні слова — адже для цього є визначення (такі випадки є, наприклад, у Тлумачному словнику термінів залізничного транспорту Н. Юшкайте, Ст. Кейніса, К. Сакалаускаса (Вільнюс, 2006)).

Як уже заведено, литовські терміни у словниках мають бути позначені наголосом. Наголос не потрібно позначати лише в термінах нерекомендованих і вказівних статей-відсилань, а також у службових словах, що є компонентами термінів. Позначати наголос у покажчиках

⁴ Наприклад, цукор як звичайна назва сахарози та цукри як загальна назва сахаридів розрізняються, тому в Тлумачному словнику хімічних термінів К. Даукаса, Й. Баркаускаса, В. Даукаса та ін. (В., 2003) їх подано окремо, тоді як видові терміни, що відрізняються числом і мають компоненти хвиля та хвилі, у Словнику фізичних термінів: литовською, англійською, французькою, німецькою та російською мовами В. Паленскіса, В. Валюке̇наса, В. Жалкаускаса та П. Й. Жилінскаса (В., 2007) подано в одному гнізді. Подання виправлено, оскільки в першому виданні Словника фізичних термінів (головний редактор П. Бразджюнас, В., 1979) їх подавали в окремих гніздах.

Terminologija | 2008 | 15 223

не є обов’язковим. Окрім інших джерел, під час наголошування керуються рекомендаціями Державної комісії з питань литовської мови (їм надається перевага) та Словником сучасної литовської мови (найновішим виданням!). Якщо можливі кілька варіантів наголошування, вживають перший. Неясні або спірні випадки можна запропонувати для розгляду підкомісії з вимови та наголошування Державної комісії з питань литовської мови.

Як і в науковій мові, у Вимогах рекомендується надавати перевагу оригінальним формам власних назв, що виступають компонентами термінів (за винятком традиційних випадків). Терміни з адаптованими формами подаються у відсилкових статтях відповідно до загального порядку розташування термінів.

Отже, в описі структури словника має бути пояснено: розташування та/або групування термінів; структуру термінологічної статті, позначення її елементів, графічні розділові знаки та розрізнювальні шрифтові ознаки; подання значень і омонімів; подання синонімів; систему відсилань; подання термінів із власними назвами тощо.

Комп’ютерне опрацювання (VIII). Оскільки можливості опрацювання даних термінологічного словника в текстових файлах обмежені, рекомендується користуватися комп’ютерними базами даних або принаймні електронними таблицями. Дані, що зберігаються таким чином, зручніше розташовувати, групувати чи фільтрувати за різними параметрами, легше знаходити й усувати неоднорідності.

Як і в попередніх Вимогах, наголошується, що всі знаки, які використовуються у словнику, повинні мати правильний електронний код (це особливо важливо, коли дані з різних словників завантажуються в одну електронну базу). Для зручнішого обміну даними рекомендується використовувати шрифт Palemono.

Необхідно дотримуватися передбачених шрифтів. Не можна без обґрунтування використовувати в одному слові знаки різних шрифтів; також не слід плутати візуально однакові латинські та кириличні літери, оскільки вони мають різні коди.

Нагадується, що в тексті слід використовувати правильні орфографічні та пунктуаційні знаки (на жаль, написання лапок, тире та дефіса й досі викликає в декого труднощі).

До подання словника на оцінювання експертам Державної комісії з питань литовської мови та на розгляд підкомісії з термінології готувати видавничий макет недоцільно, оскільки після виправлення словника відповідно до отриманих зауважень макет, можливо, доведеться переробити.

224 Alvydas Umbrasas | Atnaujinti Terminų žodynų rengimo...

Наприкінці Вимог наведено чималий список рекомендованої літератури та джерел, до якого включено найнеобхідніші видання з термінології та мовної практики, стандарти, бази даних тощо. Це корисно не лише укладачам словників, а й їхнім редакторам. Відмовилися від колишнього поділу літератури на обов’язкову та рекомендовану.

Отримано 2008-12-09

Alvydas Umbrasas

Інститут литовської мови

вул. П. Вілейшіо, 5, LT-10308 Вільнюс

Ел. пошта: [email protected]

Terminologija | 2008 | 15 225