Термінологічна діяльність: принципи та перспективи

SERGIUSZ GRINIEWICZ

TC 55 Terminology RF,

University of Bialystok

КЛЮЧОВІ СЛОВА: напрями термінологічних досліджень, типи термінологічної роботи, засоби творення термінів, термінологічне планування

У термінологічній діяльності можна розрізнити два аспекти: теоретичну діяльність, або термінознавство, і практичну діяльність, або термінологічну роботу. У документі ISO WD 1087:94 термінознавство визначено як наукове дослідження понять і термінів, наявних у спеціальних мовах. (На нашу думку, остання частина є поверховою та зайвою, оскільки поняття й терміни належать до спеціальних мов, і навряд чи їх можна очікувати деінде.) Згідно з тим самим документом, термінологічна робота — це будь-яка діяльність, пов’язана із систематизацією та репрезентацією понять або з представленням термінологій на основі усталених принципів і методів. Пізніша офіційна версія цього документа (ISO 1087-1:2000) містить подібне визначення: «Робота, пов’язана із систематичним збиранням, описуванням, опрацюванням і представленням понять та їхніх позначень», хоча термінознавство визначено інакше — як «наука, що вивчає структуру, утворення, розвиток, уживання й управління термінологіями в різних предметних галузях», що виключає поняття зі сфери її дослідження.

Аналіз термінологічних публікацій засвідчує історичні зміни у співвідношенні теоретичної та практичної діяльності. Спочатку, у першій половині 20^th століття теоретичні дослідження підпорядковувалися практичним завданням і проблемам — передусім упорядкуванню термінологій. Першим термінологічним групам, що виникли на початку ХХ століття в Литві та Латвії, а також піонерам термінознавства — Eugen Wüster, Dmitrij Lotte, Ernest Drezen, Grigorij Vinokur і Aleksandr Reformatskij — довелося визначати

24

Sergiusz Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

основні властивості спеціальних лексем і шукати способи усунення їхніх недоліків. За словами проф. Heribert Picht, до кінця 1950-х років Wüster здебільшого цікавили практичні аспекти термінологічної роботи (Picht 2011: 10–11).

Пізніше, починаючи з п’ятдесятих років минулого століття, у мовознавстві з’явився значний інтерес до термінологічних проблем, що спричинило появу численних суто лінгвістичних досліджень та описів різних термінологій, які не були безпосередньо пов’язані з практичною термінологічною роботою, а отже, призвели до розходження теорії та практики. Непрямим наслідком браку теоретичного підґрунтя для практичних рішень стала велика кількість (понад 500) неякісних термінологічних стандартів, підготовлених у 1960–1970-х роках у СРСР.

Однак дещо пізніше, у 1960-х і 1970-х роках, почали формуватися низка прикладних напрямів термінологічних досліджень. Для них були характерні регіональні особливості: наприклад, науковці Санкт-Петербурга досліджували історію різних термінологій (Кутина 1966, 1970; Сорокалетов 1970; Герд 1968, 1971), горьківські мовознавці зосереджували увагу на функціонуванні термінів і термінологій у мовленні (Головин 1981; Кобрин, Пекарская 1977), воронезькі термінологи спеціалізувалися на застосуванні статистичних методів у термінологічних дослідженнях, а також на проблемах укладання й оцінювання перекладних словників (Иванов 1967; Аношин 1978), омські термінологи цікавилися проблемами історії термінів, а також соціолінгвістичними аспектами термінології (Ткачева 1987a, 6 та її учні), тоді як московські науковці прагнули узагальнити термінологічний досвід (Akhmanova, Agapova 1974; Akhmanova 1977; Гринев 1993; Даниленко 1971, 1977; Канделаки 1977; Лейчик 1989; Суперанская, Подольская, Васильева 1989, 1993).

У 1980–1990-х роках, унаслідок широкого спектра термінологічних досліджень, результатом яких стали понад 100 дисертацій, захищених щороку (Grinev 1993), виникла низка термінологічних дисциплін, зокрема порівняльне термінознавство, пов’язане з перекладом та гармонізацією термінології (Лейчик 1988; Циткина 1987, 1988); термінографія, пов’язана з оптимізацією розроблення й укладання термінологічних словників і термінологічних банків (Герд 1986; Гринев 1986, 1995; Марчук 1992); історичне термінознавство, яке досліджує тенденції розвитку понять і термінологічних форм (Ткачева 1987б;

Terminologija | 2013 | 20 25

Діанова 1995, 2000; Хижняк 1997a, 6; Борнхвальд 2000; Фельде (Борнхвальд) 2001) і типологічна термінознавча наука, що досліджує встановлення загальних і специфічних особливостей термінологій (Казарина 1998; Володина 1997; Авербух 2004; Сложеникина 2005).

У російських стандартах 1960-х і частково 1970-х років через величезний обсяг роботи, яку потрібно було виконати за короткий час, згаданий вище розрив між теорією та практикою, а також брак підготовлених термінологів і методичних матеріалів (перша інструкція зі стандартизації термінології з’явилася лише 1977 року) можна знайти всі класичні помилки у визначенні понять і виборі оптимальних термінологічних форм. Відсутність попередньої систематизації та координації призвела до накладання стандартів, що містили ті самі терміни з різними визначеннями, водночас для низки предметних галузей стандарти були відсутні. У той самий час, у 1970–1980-х роках, було накопичено значний досвід координації під час підготовки тезаурусів для інформаційного пошуку, який можна було використати для системного впорядкування спеціальної лексики. З огляду на стійкий інтерес лінгвістів до термінологічних проблем було розроблено типові настанови й інструкції з організації термінологічної роботи в усій країні, зокрема щодо:

– організації провідних галузевих установ, відповідальних за стандартизацію термінології;

– організації та управління галузевими базами стандартизованої термінології;

– координації стандартизації термінології з розробленням лінгвістичних засобів систем інформаційного пошуку;

– координації окремих термінологій у межах загальної системи термінів;

– стандартизації термінології;

– стандартизації скорочень слів і словосполучень для російської мови;

– гармонізації термінології тощо.

Наприкінці 1980-х років у Росії сформувалася низка напрямів термінологічної роботи. Один із них — термінологічна інвентаризація — збирання та попередній опис спеціальних лексем обраної предметної галузі; вона може набувати форми самостійної праці, результатом якої є описовий термінологічний словник, хоча зазвичай слугує попередньою умовою

26

Sergiusz Griniwicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

і етап упорядкування термінології — центральна й найважливіша термінологічна робота, спрямована на перетворення термінологій — природно сформованих сукупностей термінів певних предметних галузей — на терміносистеми — упорядковані сукупності термінів із установленими зв’язками між ними, що відображають відповідні зв’язки між поняттями. Досвід засвідчив складний характер упорядкування термінології, яке складається з низки етапів, описаних проф. Піхтом (Picht 2009: 15–16) та в стандарті ISO 704 Термінологічна робота: принципи та методи.

До інших напрямів термінологічної роботи належали:

координація національної термінологічної діяльності (комплекс заходів зі створення системи установ і проєктів, покликаних регулювати та розвивати національні термінології);

координація окремих термінологій у межах загальної системи термінів;

проєктування та побудова терміносистем для нових галузей знань; тут, крім створення нової терміносистеми на основі певних закономірностей, розробляється й пропонується сукупність правил творення нових термінів;

термінографічна робота — укладання різноманітних термінологічних словників і баз даних;

термінологічне редагування;

термінологічна експертиза;

термінологічний переклад;

термінологічне документування та інформаційне обслуговування;

впровадження унормованої термінології;

термінологічна підготовка фахівців;

термінологічна підготовка нефахівців;

управління термінологічною діяльністю;

планування термінологічної діяльності.

Напрями термінологічних досліджень визначалися проблемами, які необхідно було розв’язати в термінологічній роботі. У результаті таких досліджень було сформульовано низку теоретичних принципів щодо різних етапів і видів термінологічної роботи. Ці принципи не є винятковим надбанням російської наукової школи, оскільки їх розробляли спільно за участю термінологів практично з кожної колишньої радянської республіки.

Terminologija | 2013 | 20

27

Вважається, що термінознавство займається принципами:

– розроблення загальних методів вивчення термінологій;

– дослідження основних типів понять, їхніх визначень і відношень між ними;

– виявлення й опис основних типів спеціальних лексичних одиниць, аналіз їхніх особливостей;

– семантичний (семасіологічний) аналіз термінологій;

– структурний (ономасіологічний) аналіз термінологій та основних засобів творення нових термінів у різних мовах і різних галузях знань;

– аналіз особливостей формування й розвитку термінологій у різних мовах і різних галузях знань;

– встановлення оптимальних принципів укладання, розроблення та вдосконалення різних типів словників;

– порівняльний аналіз різних способів упровадження нормалізованої термінології;

– розроблення ефективних засобів термінологічного редагування та термінологічної експертизи;

– розроблення ефективних засобів термінологічного перекладу;

– встановлення ефективних методів навчання термінології;

– останнім часом, завдяки постійним нагадуванням проф. Picht, дослідження невербальних, семіотичних позначень понять;

– дослідження ролі термінологій у пізнанні та здобутті знань, а також у спеціальній освіті й комунікації;

– розроблення основних принципів організації національної термінологічної діяльності та планування термінології.

Було опубліковано чимало російських праць, присвячених методам вивчення термінологій. Деякі загальні методи вже коротко описано в Grinev–Griniewicz (2011).

Під час дослідження основних типів понять, здається, необхідно звернути увагу на розрізнення природних, або гнучких, понять, тобто понять, що мають скінченну кількість істотних ознак, які утворюють ядро поняття, і гнучку периферію, щодо якої немає усталеної та загальноприйнятої думки, та матричних понять — точно визначених і загальновизнаних; перші не згадуються в наявних посібниках з упорядкування термінології. Дослідження основних типів понять і відношень між ними традиційно вважають сферою логіків.

28

Sergiusz Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

Однак, визначаючи поняття, термінологи спромоглися додати деякі вимоги мовного характеру, як-от однаковість синтаксичних і лексичних характеристик у визначеннях подібних понять, стислість визначення з вилученням зайвої інформації та порожніх висловів, уникнення непотрібних визначень, коли специфічні ознаки представлені у формі терміна (Гринев 1993: 89–90; Гринев–Гриневич 2008: 85–87).

Визначення й опис основних типів спеціальної лексики

розпочалося з проблеми встановлення специфічних ознак терміна на відміну від загальновживаного слова. Наприкінці 1970-х років дискусію щодо відмінності між терміном і звичайним словом було остаточно розв’язано на підставі того, що термін позначає поняття — одиницю знання, створену унікальним поєднанням характеристик, а звичайне слово позначає уявлення, яке є безпосереднім чуттєвим узагальненим образом об’єктів і явищ дійсності, що зберігається та відтворюється в пам’яті без безпосереднього впливу цих об’єктів і явищ на органи чуття. На шкалі свідомості уявлення стоять на щабель нижче за поняття й належать до рівня пам’яті. Відкриття того, що спеціальна лексика не обмежується самими термінами, викликало певне замішання й зумовило потребу визначити та описати основні типи спеціальних лексичних одиниць. Уже у 1980-х роках було загалом описано такі основні типи, як терміноїди, передтерміни, квазітерміни, прототерміни, професіоналізми й номенклатурні назви (Grinev 1996; Гринев 1993: 41–52; Шелов 1985), хоча їх досліджували не так ґрунтовно, як терміни, кількість виявлених різноманітних ознак яких перевищує двісті — 265 (Гринев 1998: 61–76). Доцільно й надалі вивчати всі спеціальні лексеми, приділяючи особливу увагу номенам — назвам унікальних понять, і на це є дві причини. По-перше, останнім часом вони переважають у спеціальній лексиці, становлячи, можливо, 99% загальної кількості спеціальних лексем; по-друге, значну їх частину можна легко унормувати й утворювати за певними правилами.

Упорядкування термінів має два аспекти — уніфікацію, спрямовану на усунення розбіжностей між лексичним значенням терміна й термінологічним значенням (змістом відповідного поняття), та оптимізацію, пов’язану з вибором оптимальних форм і способів творення термінів. Відповідні напрями досліджень стали традиційними в термінологічних студіях і нині набули форми відповідних термінологічних субдисциплін — семасіологічної термінологічної науки та ономасіологічної термінологічної науки.

Terminologija | 2013 | 20

29

Упорядкування термінів має передбачати багатоаспектний аналіз термінології, який проводять з метою встановити не лише наявні недоліки, а й тенденції її розвитку. Таке дослідження насамперед має включати семантичний аналіз, спрямований на виявлення різноманітних відхилень від однозначної відповідності між лексичними й термінологічними значеннями термінів. Також слід провести формально-структурний та етимологічний аналізи — щоб установити найефективніші способи й моделі творення термінів у вибраній предметній галузі, а також виявити непридатні форми й способи та визначити, як їх поліпшити або замінити; далі — функціональний аналіз, щоб з’ясувати особливості вживання термінів (Гак, Лейчик 1981), і нарешті діахронічний аналіз, щоб виявити тенденції розвитку вибраної термінології (Алексеева 1994; Алесенко 2000; Клепальченко 1999; Миронова 2002; Филиппова 1996; Герд 1971; Кутина 1964, 1966), а також параметричний підхід (Grinev 1992; Grinev-Griniewicz 2011: 30). Такий підхід може забезпечити ухвалення правильних рішень під час формування терміносистеми.

У семантичному аналізі термінологій ще багато чого належить зробити. Щодо синонімії, доцільно встановити загальноприйняту класифікацію синонімів, а також точніше визначити співвідношення різних типів повних синонімів, які можна використовувати як лексичний ресурс для створення назв видів у процесі пізнання. Окрім синонімії та полісемії, виявлено й інші типи розбіжностей між лексичними й термінологічними значеннями. Іноді значення лексичної форми може містити надлишкові ознаки — у тавтологічних термінах, як-от житлові квартири, житлові будинки, травматичне ушкодження, плани на майбутнє, — або, навпаки, у ньому можуть бути відсутні істотні ознаки поняття. Так трапляється, коли лексичну форму з широким значенням використовують для вузького поняття: британський стандарт BS 4118:1967 Glossary of Sanitation Terms рекомендує термін capacity для позначення вузькоспеціального поняття «місткість накопичувального резервуара», термін angle у значенні «фітинг, що використовується на водостічному жолобі для зміни його напрямку», а також термін chair у значенні «металева рама, вмонтована в тонку перегородку й підлогу для підтримання у підвішеному стані умивальника, унітаза чи іншого санітарного приладу». У британському стандарті BS 2780:1972 Glossary of leather terms широкий термін bend подано у вузькому значенні — «половина огузка шкури великої рогатої худоби, отримана шляхом поділу вздовж лінії хребта» тощо. Також необхідно дослідити нове явище

30 Sergiusz Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

яка є паронімією, що відіграє роль обмеження у використанні термінологічної варіації для творення нових споріднених термінів (наприклад, терміни ономасіологія і ономастика часто плутають студенти-філологи).

Аналіз основних способів творення нових термінів необхідний для вибору найефективніших із них. Їхню класифікацію наведено в Grinev-Griniewicz 2011: 36; тут можна зазначити їхні основні переваги й недоліки.

Семантичне термінотворення. Один із найдавніших традиційних способів утворення нових термінів — метафоричне перенесення значення загальновживаного слова (згодом — терміна) на основі порівняння. Воно ґрунтується на двох основних типах подібності — зовнішній подібності форми, наприклад шийка і тіло (колони), зубці (пилки), ковпак (вентилятора) або положення, наприклад основа (сторінки, гори), головка (болта); і подібності функції, наприклад ріг (пристрій подавання звукового сигналу); водостічний жолоб (напрямний жолоб для відведення води з даху).

Терміни можуть утворюватися також шляхом метонімії — перенесення значення на основі суміжності. Існують різні типи метонімії:

– матеріал предмета може стати назвою самого предмета, наприклад склянка, дошки, залізо тощо;

– назва місця може стати назвою предмета, знайденого або виготовленого там, наприклад канарка (птах), індичка, китайка (порцеляна), кашемір (вовняна тканина);

– прізвища винахідників часто стають термінами на позначення винайдених ними предметів, наприклад ват, ом, рентген тощо;

– назва процесу часто набуває вторинного значення: а) результату процесу: класифікація (процес) – класифікація (результат), визначення (процес) – визначення (результат), запозичення (процес) – запозичення (результат); б) засобу виконання дії: защіпка (дія) – защіпка (пристрій для вікна або дверей); розпилення (дія) – розпилювач (пристрій); в) місця дії або відповідної споруди: ринок (торгівля) – ринок (споруда). Деякі назви операцій, як-от облицювання, покриття, настилання підлоги, ізоляція та набивання, також уживаються для позначення як вихідного матеріалу, так і результату.

Хронологічно наступним способом є спеціалізація значення повсякденного слова або ширшого терміна; наприклад, випадок із загальним значенням «обставини, у яких перебуває людина або річ» спеціалізується, стаючи терміном у праві (судова справа), граматиці (форма в парадигмі іменника) або медицині (захворювання). Підвищення у лінгвістиці стає підвищенням (значення); у будівництві маємо вапно (цемент), утворене від слова зі значенням «будь-яка речовина для склеювання».

Terminologija | 2013 | 20

31

Хронологічно пізніше з’являються запозичення з інших термінологій: у будівельну термінологію anchor, awning прийшли з морської термінології, antennas — з біології, landscape — з термінології живопису, trench — з військової термінології тощо.

Семантичне термінотворення забезпечує приблизно 3% спеціальної лексики, хоча в молодих термінологіях таких термінів більше; зазвичай вони становлять ядро термінології та використовуються як основа для деривації, словоскладання й утворення словосполучень (Гринев 1993: 134). Вони короткі, мотивовані й часто вживані; нерідко це гіпероніми, і багато з них є назвами термінологій. Водночас семантичне термінотворення призводить до полісемії та омонімії. Коли такі омонімічні форми вживаються в різних предметних галузях, це не спричиняє жодних проблем (термінологічну форму morphology цілком зручно використовувати в біології, геології та лінгвістиці), але коли внаслідок семантичного перенесення дві форми вживаються в одній науці, як-от doublet (етимологічний) і doublet (абсолютний синонім) у лексикології, або як назви процесів, їхніх засобів і результатів, це стає вкрай незручним.

Морфологічне термінотворення становить близько 5% усієї спеціальної лексики (Гринев 1993: 134). Найпродуктивнішим засобом морфологічного термінотворення є суфіксація. Аналіз уживання суфіксів для творення нових термінів виявляє цікаві явища. По-перше, спостерігається тенденція виражати категорії за допомогою певних суфіксів:

– процеси — за допомогою суфіксів -ing/1/ і -ation/1/ — extracting, polishing, excavation, discolouration;

– агенти — за допомогою суфіксів -er/1/, -or/1/, -an — welder, expeditor, electrician;

– обладнання — за допомогою суфіксів -er/2/ (-or/2/) — scraper, loader, ventilator;

– результати — за допомогою суфіксів -ing/2/, -ation/2/ — flooring, insulation;

Тут також трапляються спеціалізовані суфікси назв мінералів: -ite – biotite, diatomite, chromite; і хімічних речовин: -ate, -ine, -ide, -oid, -um – chlorate, chlorine, chloride, celluloid, calcium.

По-друге, можна помітити як синонімію, так і полісемію суфіксів: суфікс -er/or може використовуватися для утворення термінів із такими значеннями: агент, виконавець дії, вираженої основою (speaker), професія (teacher), інструмент (transmitter), хімічний агент (retarder, hardener, plasticizer), а останнім часом — комп’ютерна програма (driver, supervisor).

32

Sergiusz Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

Префіксація — це утворення термінів шляхом додавання префікса до основи. Префікси часто використовують, щоб спеціалізувати значення терміна й утворювати назви його різновидів: афікси поділяють на префікси, постфікси, суфікси, інфікси, інтерфікси, циркумфікси, трансфікси. Префікси можна поділити на: а) префікси з негативним значенням, як-от in- (indigestion), non- (nonformals), un- (unrest) тощо; б) префікси, що позначають повторення або зворотну дію, як-от de- (defragmentation, desynonymisation), re- (revegetation), dis- (disconnection); в) префікси, що позначають часові, просторові відношення та відношення ступеня, як-от inter- (interplanetary), hyper- (hypertension), ex- (ex-student), pre- (prestressing, pre-terms), over- (overextension) тощо.

Морфологічні засоби дають змогу утворювати короткі, структурно вмотивовані й систематичні терміни, хоча багатозначність суфіксів спричиняє ті самі проблеми, що й семантичні засоби.

Синтаксичне термінотворення (поєднання слів) є найпродуктивнішим способом поповнення термінології — 60–95% нових термінів утворюються саме так (Гринев 1993: 141). За цього способу термінотворення вільні словосполучення перетворюються на еквіваленти слів. Нові поняття, особливо різновиди вже наявного поняття, часто легко назвати так, щоб їхні назви вказували на загальну ідею. Коли з’явилися нові типи пилок, як-от безперервні пилки, які згодом поділили на дискові безперервні пилки і ланцюгові безперервні пилки, назви різновидів легко утворили поєднанням слів.

Найпростіший тип термінологічних словосполучень — дволексемна форма, на яку припадає дві третини від загальної кількості полілексемних (багатослівних) термінів. В англійській будівельній термінології трислівні терміни становлять 30%, а чотирислівні — 5,5% від загальної кількості багатослівних термінів (Гринев 1993: 146, 149).

Цей спосіб називання понять дає змогу утворювати експліцитні, структурно вмотивовані й високо системні терміни, але призводить до подовження терміноформ, які стають громіздкими. З появою довших форм вони стають незручними у вжитку й мають тенденцію замінюватися скороченими варіантами.

Морфосинтаксичне термінотворення охоплює три типи скорочення словосполучень, зазвичай до монолексемних (однослівних) термінів. Це: а) еліпсис (синтаксичне скорочення), за якого словосполучення втрачає семантично слабкий іменник, наприклад a grown-up person скорочується до a grown-up, cathedral church — до cathedral, porter’s ale — до porter, smoking jacket — до smoking, або семантично слабкий атрибут, наприклад window mullion – mullion, nuclear reactor – reactor;

Terminologija | 2013 | 20

3 3

б) словоскладання — спосіб скорочення словосполучення шляхом поєднання двох або більше основ для утворення одного слова: class room > classroom, pad lock > padlock, aircraft-carrier, bed-sitting-room;

в) абревіація — скорочення словосполучень шляхом вилучення частин слів, наприклад permanent frost > permafrost, helicopter port > heliport, ampere meter > ammeter, motor hotel > motel; сюди належить також ініціальна абревіація — damp-proof course > dpc, water closet > wc, — або акронімія: light amplification by stimulated emission radiation > laser, dual income no kids yet > dinky, self-contained underwater breathing apparatus > scuba.

Найдавнішим із цих способів у термінології є еліпсис. Якщо іменник опускають, це супроводжується субстантивацією атрибута (прикметник перетворюється на іменник), наприклад explosive (речовина), expletive (слово), dovetail (з’єднання), oil (фарба), detergent (засіб), laundry (пральня). За повної субстантивації атрибут набуває парадигми злічуваного іменника, наприклад a criminal, criminals, a criminal’s (помилка). Існують також два типи частково субстантивованих прикметників:

– ті, що мають лише форму множини й значення збірних іменників, як-от sweets, news, empties, finals, greens, asphalts;

– ті, що мають лише форму однини й уживаються з означеним артиклем. Вони також мають значення збірних іменників та позначають клас, національність або групу людей, наприклад the rich, the English, the dead.

Серед термінів, утворених у такий спосіб, є багато слів, що походять від географічних назв: Carrara marble – carrara, Attic storey – attic, Panama hat – panama.

Наступним у хронологічному порядку типом є словоскладання. Структурна єдність складного слова залежить від:

а) єдності наголосу;

б) суцільного написання або написання через дефіс;

в) семантичної єдності;

d) єдність морфологічного та синтаксичного функціонування.

Діахронічний аналіз складних слів показує, що процес перетворення словосполучення на слово відображається в заміні окремого написання написанням через дефіс, а потім суцільним написанням:

1480 – сипучий пісок, 1610 – сипучий-пісок, 1700 – сипучийпісок;

1511 – теплиця, 1544 – теплиця, 1625 – теплиця;

34

Sergius Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

1536 – склад, 1609 – ware-house, 1660 – warehouse; 1569 – pad lock, 1703 – pad-lock, 1874 – padlock; 1583 – землетрус, 1635 – earth-quake, 1719 – earthquake.

Нині англійське написання складних слів також не є цілком надійним, оскільки навіть у тому самому тексті вони можуть писатися по-різному: наприклад, warship може писатися разом або через дефіс, blood-vessel може писатися через дефіс, але також окремо, insofar, underfoot можуть писатися разом або окремо. Крім того, у сучасній англійській мові з’явився особливий тип складних слів, який називають block compounds: вони мають один об’єднувальний наголос, але пишуться окремо, наприклад air piracy, cargo module, coin change, penguin suit тощо.

У скороченнях можна помітити тенденцію до скорочення форми терміна в compound-shortened words, наприклад boatel, tourmobile, V-day, motocross, intervision, Eurodollar. Спершу один із компонентів трохи скорочується — praseodymium від praseo + (di)dymium, ammeter від am(pere) + meter, а зрештою скорочення набуває вигляду ініціального: словосполучення скорочується до початкових літер: potential difference – PT, pulverised fly ash – PFA. В англійській мові є три типи ініціальних скорочень:

a) ініціальні скорочення з побуквеним читанням, такі як UK, TV тощо;

b) acronyms, які читаються як звичайні слова, наприклад UNESCO, UNO, NATO, scuba, dinky тощо;

c) акроніми, звукова форма яких збігається з англійськими словами; наприклад, CLASS (Computer-based Laboratory for Automated School System).

Моделі є продовженням способів термінотворення. Окремі способи, як-от суфіксація, далі поділяються на підтипи моделей, наприклад моделі назв діячів: -er/1/, -an, -ist тощо. Модель термінологічної номінації можна визначити як перетин двох типів моделей — структурної та семантичної. Під структурною моделлю розуміємо виокремлення у формальній структурі терміна щонайменше двох складників, що називаються терміноелементами й представлені морфемами або словами, тобто loader – loading device. Семантичні моделі визначаються відношенням між семантичними компонентами терміна. Одне з найважливіших завдань термінолога — виявити конкретні структурні моделі, оптимальні для вираження категорій і логічних відношень між ними.

Наприклад, у більшості технологічних галузей знань можна виокремити шість основних категорій — усі технологічні операції

Terminologija | 2013 | 20

35

мають на меті отримати з вихідного матеріалу певні продукти за допомогою обладнання, яким користується оператор, що належить до певної професії. Усі згадані категорії мають певні властивості. У багатьох випадках відношення між цими категоріями відображено в певних семантичних моделях, які в поєднанні з визначеними структурними моделями (афіксальними, композиційними, синтаксичними — у випадку словосполучень) утворюють такі основні типи термінологічних моделей.

НАЗВИ ОПЕРАЦІЙ

приклади відношень

матеріал – операція: штукатурення, мурування цеглою, укладання бетону

операція – операція: буріння тунелів, проходка тунелів вибуховим способом

обладнання – операція: буріння, перекачування, транспортні операції

оператор – операція:

продукт – операція: дорожні роботи, укладання підлогового покриття, покрівельні роботи

якість – операція: гаряче зварювання, електрична обробка

НАЗВИ МАТЕРІАЛІВ

матеріал – матеріал: шлаковий бетон, азбестоцемент

операція – матеріал: залізобетон

обладнання – матеріал: інструментальна сталь, набризк-бетон

оператор – матеріал: олійна фарба

виріб – матеріал: стінова цегла

якість – матеріал: важкий бетон, сировина

НАЗВИ ОБЛАДНАННЯ

матеріал – обладнання: бетонне обладнання

операція – обладнання: бурове обладнання, оздоблювальні інструменти

обладнання – обладнання: фільтр-прес

оператор – обладнання: малярний пензель, боцманське крісло

виріб – обладнання: траншеєкопач, траншейний екскаватор

якість – обладнання: гідронасос

НАЗВИ ОПЕРАТОРА

матеріал — оператор: муляр, столяр, вугляр

операція — оператор: пекар, підривник

обладнання — оператор: кранівник, ліфтер

оператор — оператор: будівельник, брокер

продукт — оператор: рахівник, музикант, бондар, пічник

якість — оператор: електрик, головний офіцер, запрошений викладач

36

Sergiusz Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

НАЗВИ ПРОДУКТУ

матеріал — продукт: металоконструкції

операція — продукт: буріння свердловини, щебінь

обладнання — продукт: тирса

оператор — продукт:

продукт — продукт: пальова оболонка

якість — продукт: пневмоконструкції, жорсткі каркаси

НАЗВИ ЯКОСТЕЙ

матеріал — якість: прозорість води

операція — якість: швидкість буріння

обладнання — якість: вантажопідйомність вантажівки

оператор — якість:

продукт — якість: збірність конструкції

якість — якість: істинна пористість

Окрім цих моделей, форма терміна може відображати відношення «ціле — частина» — стіновий блок, автомобільна шина, «якість» — природний процес, хімічне вивітрювання.

Ставлення до запозичення як засобу термінологічної номінації має ґрунтуватися на усвідомленні того, що в більшості випадків відбувається перенесення лексичних форм, тож запозичення слід розглядати як джерело матеріальних форм. Якщо порівняти запозичення з іншими способами творення термінів — використанням уже наявних форм для передавання нових значень, деривацією, утворенням словосполучень, — можна побачити, що запозичення має певні переваги. Надання наявним словам нових значень призводить до омонімії, що може бути незручним у термінології. Можливості деривації обмежені тим, що від деяких термінів неможливо утворити похідні слова. Утворення термінологічних словосполучень завжди збільшує довжину термінів і веде до їх перетворення на описи. Запозичення позбавлені цих недоліків. Вони не мають конотацій, які можуть виникати під час перенесення значень загальновживаних слів. Їхня перевага — легкість створення нових форм, що важливо нині, коли стрімкий розвиток науки й техніки породжує постійно зростаючу потребу в нових лексичних формах для позначення нових понять. Це підтверджується появою в багатьох мовах етимологічних дублетів унаслідок запозичення тієї самої лексичної одиниці через різні мови-посередники та появи різних форм через неминуче спотворення того самого слова в різних мовах. Отже, у

Terminologija | 2013 | 20

37

У російській мові з’явилися пари термінів на зразок асбест (азбест) – известь (вапно), шторм (шторм) – штурм (штурм), реестр (список) – регистр (звуковий діапазон), кристалл (кристал) – хрусталь (кришталевий посуд) тощо. У таких випадках різні форми етимологічно того самого запозиченого слова вважаються окремими термінами. Це також стосується запозичення різних граматичних форм того самого слова: кекс (кекс) – кек (сухий осад), кювет (рів) – кювета (кювета у фотографії).

Наявність потреби в лексичних формах і доцільність запозичень також підтверджується появою спільного фонду спеціальної лексики (міжнародної термінології) внаслідок запозичень багатьма мовами з одного й того самого джерела. Наприклад, в архітектурі арабський термін alcove було запозичено багатьма мовами: англ. alcove, фр. alcove, рум. alcove, ісп. alcoba, нім. alkoven, угор. alkov, чеськ. alkovna, пол. alkowa, сербохорв. alkov, болг. алков, рос. альков, монг. альков. Інший термін — amphi-theatre — було запозичено зі старогрецької мови у формах amfiteatr чеською, amphitheatre французькою, Amphiteater німецькою, amfiteatrum угорською, amfiteatras литовською, amfiteatr польською, amfiteatru румунською, amfiteatar сербохорватською, anfiteatro іспанською, амфумеатар болгарською, амфумеатр монгольською, амфумеатр російською.

Водночас запозичення призводять до появи невмотивованих термінів, позбавлених семантичної прозорості та системності (за винятком запозичення цілих систем термінів).

Оптимізуючи термінологічні форми, ми намагаємося змінити незручні форми й обрати оптимальні відповідно до вимог до ідеального терміна, перелічених у (Grinev-Griniewicz 2011: 33–35). Оптимізація — це мистецтво, оскільки деякі вимоги суперечать одна одній, наприклад, мотивованість та інтернаціональний характер, стислість і точність значення, що ускладнює вибір оптимальних форм.

Існують різні ситуації, коли форму терміна можна змінити відносно легко. Це трапляється, коли є синоніми з кращою формою; коли розвиток науки та зміна поняття вимагають зміни наявної форми або запровадження нової; коли з’являється нове поняття; коли під час перекладу шукають відповідник іншомовному терміну.

У деяких випадках використання семантичних засобів дає змогу розв’язати проблему багатозначності, застосувавши наявні варіанти терміна, наприклад classifying (дія) – classification (результат), defining (процес) – definition (результат).

38

Sergiusz Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

Коли словосполучення, утворені синтаксичними засобами номінації, стають довгими й часто вживаними, їх нерідко скорочують, наприклад: air cooling equipment – air cooler, cable car railway – cable railway, cable pulling tools – cable tools.

Аналіз особливостей формування та розвитку термінологій сприяє вибору способів творення нових термінів. У медицині типологічне дослідження виявило три типи термінологій. Перший використовується в різних галузях хірургії (загальній, абдомінальній, нейрохірургії, серцево-судинній, травматології тощо) і характеризується вживанням точних, латинізованих, зазвичай складених міжнародних форм. Термінологія, що використовується в гігієні (загальній, комунальній, особистій, професійній), близька до загальновживаної лексики, неточна й має національний характер. У термінології галузей клінічної медицини використовуються обидва типи термінів, причому дещо переважає перший тип.

Встановлення оптимальних принципів укладання, розроблення та вдосконалення різних типів словників ґрунтовно розглянуто у (Гринев-Гриневич 2007). Достатньо зазначити, що на основі досвіду одночасного укладання кількох типів словників і порівняння понад 300 тлумачних і перекладних термінологічних словників було розроблено оптимальну процедуру укладання якісного словника з урахуванням попередньо визначених сфери охоплення (загальної, галузевої, спеціалізованої), призначення (тлумачного, перекладного, нормалізаційного, навчального) та кількості мов (одномовний, двомовний, багатомовний).

Реєстрація нормалізованої системи термінів, що використовується під час упровадження нормалізованої термінології, може набувати різних форм:

– стандартизація (найсуворіша форма, що застосовується до технічної термінології);

– рекомендаційне унормування (менш вимоглива форма, яку застосовував Комітет наукової і технічної термінології Академії наук СРСР для наукових термінів);

– непрямі способи нормалізації вживання термінології в інформаційних системах.

Досвід, набутий останніми роками, додав нову форму, яка виявилася найефективнішою, — укладання нових посібників на основі нормалізованих/розроблених термінологічних систем. Виявилося, що використання цієї форми запровадження систем термінів, хоча й не має явно обмежувального характеру, є навіть більш примусовим, ніж стандарти, оскільки такі посібники залишають

Terminologija | 2013 | 20

39

немає місця для інших назв понять — майбутні фахівці засвоюють упорядковану систему термінів разом з упорядкованою системою понять. Є підстави вважати, що такий самий підхід слід застосовувати й під час підготовки нових офіційних постанов і нормативних документів.

Роботу з розроблення ефективних засобів термінологічного редагування розпочала група авторів (Квитко, Лейчик, Кабанцев 1986). Водночас VNIIKI підготував посібник з організації та проведення термінологічної експертизи. На нашу думку, більшість державних документів, починаючи з конституції та кодексів законів (які по суті є сукупностями понять та їхніх визначень), мають проходити таку експертизу.

Запровадження ефективних методів навчання термінології має передбачати різні види такої діяльності. Можна виокремити щонайменше три типи такого навчання:

– підготовка фахівців з теорії та методів термінології, що починається зі спеціальних курсів для лінгвістів і всіх, хто зацікавлений брати участь у термінологічній роботі, а далі передбачає підготовку дисертацій на здобуття ступенів кандидата наук і доктора наук;

– вступні курси зі спеціальності, побудовані на поданні предметної галузі як системи понять і термінів. У Росії вже є певний досвід і навчальні посібники такого типу (див. Помпеев 1976);

– ознайомчі курси для лінгвістів (передусім перекладачів) у межах LSP. Такі курси організовував у СРСР у 1970-х роках Інститут підвищення кваліфікації фахівців з інформації (ИПКИР);

– базові курси термінологічних методик для фахівців, залучених до термінологічної роботи (у багатьох випадках зростання трудомісткості та низька якість проєктів є наслідком відсутності термінологічної компетентності виконавців).

Дослідження різних семіотичних позначень понять передбачає дослідження загальної та прикладної семіотики (Гринев 2000; Гринев-Гриневич, Сорокина 2012), а також аналіз на перетині семіотики й термінознавства (Grinev 1997; Picht 2009, 2011).

Дослідження ролі термінологій у пізнанні має ґрунтуватися на врахуванні того факту, що пізнання — це психічний процес набуття знань і розуміння через мислення, досвід і чуттєве сприйняття, який починається з появою людського виду та є властивим

40 Sergiusz Grinewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

для людей. Визначення пізнання як процесу зумовлює потребу в діахронічному підході до його аналізу. Діахронічні термінологічні дослідження, результатом яких стало формування спочатку (у 2000 році) історичної термінологічної науки, а потім, у 2004 році, — антрополінгвістики, виявили, що поряд зі стадійним розвитком мислення відбувається стадійний розвиток мовного сприйняття та ставлення до мови: від незнання про існування мови у ранньої людини кроманьйонського періоду, через приписування мові магічної сили у примітивному мисленні донаукової епохи та первісних культур, до описового підходу, покликаного впоратися з різким зростанням словника в протонауковий період, і спроб удосконалити мову та усунути найочевидніші недоліки спеціальних словників. Наступний, перехідний період дає змогу перейти до свідомого, ретельного, планового регулювання тієї частини мови, яку можна вдосконалити, — а саме спеціальної лексики. Це має ґрунтуватися на низці принципів.

Розроблення основних принципів організації національної термінологічної діяльності та планування термінології стає необхідністю для мов із невеликою кількістю носіїв в епоху глобалізації. Російські зусилля в цьому напрямі у 1970–1990-х роках дали низку результатів:

– оцінювання основних напрямів і масштабів теоретичних досліджень, проведених у 1980–1990-х роках, результатом яких стали огляд дисертацій (Grinev 1993), бібліографія термінологічних публікацій (Татаринов 1998) та бібліографія успішно захищених дисертацій термінологічного спрямування (Гринев–Гриневич et al. 2006);

– бібліографії чинних термінологічних стандартів, підготовлені у 1980–1990-х роках у VNIIKI;

– банк стандартизованої термінології (ROSTERM) у VNIIKI, що нині містить понад 140 000 термінологічних записів;

– глосарії російської термінології термінознавства (Гринев 1998; Татаринов 2006);

– вступні навчальні посібники з термінознавства (Гринев 1993; Гринев–Гриневич 2008) та термінографії (Гринев 1995; Гринев–Гриневич 2009), укладені на основі попередньо систематизованих понять і термінології.

Є підстави вважати, що подібні напрями діяльності (у меншому масштабі), доповнені свідомим плануванням національної

Terminologija | 2013 | 20

41

terminology ordering, management and advancement mentioned in (Griniewicz 2010) should be useful for minor languages. If we take for example Lithuania, terminology policy should be determined on the basis of estimating the state of the present terminology, namely:

– упорядкування наявної бази термінологічних словників;

– визначення того, що вже зроблено в термінологічних дослідженнях, — збирання термінологічних публікацій та оцінювання наявних проблем;

– збирання національних стандартизованих термінів у формі банку термінологічних даних;

– аналіз тенденцій формування національних термінологій на основі історичних досліджень і сучасного розвитку;

– аналіз історичних тенденцій запозичення. У своєму ґрунтовному огляді минулого литовської мови Йонас Клімавічюс прокоментував негативний вплив примусового білінгвізму (з польською, російською та англійською мовами) в історії Литви (Klimavičius 2008). Нині Литва як незалежна країна може порівняти досвід взаємодії з різними мовами й з’ясувати, які національні форми збереглися та витримали конкуренцію з чужомовними лексичними одиницями, приділяючи увагу не лише негативним, а й позитивним аспектам такої взаємодії;

– оцінювання потреб в упорядкуванні/розвитку термінології в різних галузях знань.

Зібрана інформація може слугувати основою для заходів мовної політики, деякі з яких згадано в Настановах щодо термінологічної політики, підготовлених Infoterm (GTP), і до яких мають належати:

– підготовка або вибір відповідного посібника з термінології та термінографії, організація курсів із термінознавства та мов спеціального призначення (LSP) у закладах вищої освіти;

– підготовка інструкцій для фахівців, які беруть участь у термінологічній роботі;

– організація курсів для фахівців, які беруть участь у термінологічній роботі;

– систематизація литовської лексики та підготовка систематичного словника, що слугуватиме ядром національної термінології;

– порівняння різних типів моделей творення термінів і розроблення моделей спеціальної номінації для різних галузей знань;

42

Sergiusz Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

– оцінювання можливостей використання наявної цінної інформації про діалектну лексику для найменування нових понять;

– визначення політики запозичень — встановлення бажаних типів запозичень (матеріальні запозичення, кальки, змішані запозичення) для різних галузей знань;

– розроблення принципів утворення технічних номенів;

– дослідження можливостей контролю форм прагмонімів.

Цю діяльність можна розглядати як частину комплексної програми цивілізованого мовного розширення, що ґрунтується на такій видатній особливості литовської мови, як її належність до найдавніших живих індоєвропейських мов, що зберегли багато архаїчних мовних рис, характерних також для латини й санскриту. Можливо, було б доречно звернутися по фінансування до органів Європейського Союзу, відповідальних за культурну спадщину. Іншими заходами зі сприяння поширенню литовської мови можуть бути:

– звернення до всіх європейських університетів, де викладають загальне та порівняльно-історичне мовознавство, із пропозиціями організувати курси литовської мови;

– пільгові умови працевлаштування в країні для носіїв інших мов, які вивчають литовську мову та володіють нею;

– безкоштовні курси литовської мови;

– підготовка викладачів литовської мови для різних країн.

В И С Н О В О К

Огляд теоретичної та практичної термінологічної діяльності в колишньому СРСР і Росії за останні 50 років показує, що інтенсивний розвиток теорії термінології у 1980-х–1990-х роках привів до формулювання принципів різних напрямів термінологічної роботи, що сформувалися в той час. Деякі з цих принципів можна успішно застосовувати в термінологічній політиці та плануванні для мов, якими розмовляють невеликі спільноти.

SOURCES

BS 2780:1972 Glossary of leather terms. London: British Standards Institution.

BS 4118:1967 Glossary of sanitation terms, London: British Standards Institution.

GTP – Guidelines for Terminology Policies. Formulating and implementing terminology policy in language communities (CI-2005/WS/4). Prepared by Infoterm, Paris: UNESCO, 2005.

ISO 1087-1:2000 Terminology work – Vocabulary. Part 1. Theory and application.

ISO 704 Terminology work: Principles and methods

ISO WD 1087-1.5:94 Terminology work – Vocabulary. Part 1.

Terminologija | 2013 | 20

43

REFERENCES

Akhmanova O., Agapova G. (eds.) 1974: Terminology: Theory and Method, Moscow.

Akhmanova O. 1977: Linguistic Terminology, Moscow.

Grinev S V. 1992: Description of Terminology: a Parametrical Approach. – ITTF Journal 3(1), 41–46.

Grinev S. V. 1993: Terminological Research in the Former USSR. – Knowledge Organization 20(3), 150–159.

Grinev S. V. 1996: Terminology and Nomenclature in Russian Terminology Science. – Terminologie und Nomenclature, Lang, 25–42.

Grinev S. V. 1997: Some Semiotic Aspects of Terminology Science. – Proceedings of the 11th European Symposium on LSP, Copenhagen, August 1997, 300–307.

Grinev-Griniewicz S. 2011: Terminological methods in the history of terminology science. – Terminologija 18, 27–42.

Griniewicz S. 2010: Terminology and language policy (towards establishing rudiments of linguopolitology). – Terminologija 17, 16–20.

Klimavičius J. 2008: Lietuvių kalba ir visuomenė: bendrasis ir terminologinis aspektai (The Lithuanian Language and Society: General and Terminological Aspects). – Terminologija 15, 56–104.

Picht H. 2009: The Seven Pillars of Terminology. – Terminologija 16, 8–22.

Picht H. 2011: The Science of Terminology: History and Evolution. – Terminologija 18, 6–26.

Авербух К. Я. 2004: Общая теория термина, Иваново.

Алексеева О. Б. 1994: Когнитивные аспекты диахронического исследования терминологии строительных материалов. Дисс. … канд. филол. наук, Москва.

Алесенко Т. А. 2000: Особенности формирования современных межотраслевых терминологий (на материале сопоставительного анализа терминологии воды в английском и русском языках), Москва.

Анюшкин Е. С. 1978: Преимущества и недостатки двуязычных переводных научно-технических словарей. – Проблемы общей и терминологической лексикографии, Баку, 7–9.

Анюшкин Е. С., Анюшкина Г. К. 1980: О некоторых типичных недостатках в содержании и оформлении переводных научно-технических словарей. – Лингвистические аспекты терминологии, Воронеж, 90–98.

Борнхвальд О. В. 2000: Историческое терминоведение русского языка, Красноярск.

Володина М. Н. 1997: Теория терминологической номинации, Москва.

Гак В. Г., Лейчик В. М. 1981: Субституция терминов в синтагматическом аспекте. – Терминология и культура речи, Москва, 47–57.

Герд А. С. 1968: Проблемы формирования научной терминологии. Автореф. дис. … докт. фил. наук, Ленинград.

Герд А. С. 1971: Проблемы становления и унификации научной терминологии. – Вопросы языкознания 1, 14–22.

Герд А. С. 1986: Основы научно-технической лексикографии, Ленинград.

Головин Б. Н. 1968: Термин и слово. – Термин и слово, Горький, 3–12.

Головин Б. Н. 1981: Типы терминосистем и основания их различения. – Термин и слово, Горький, 3–10.

Головин Б. Н., Кобрин Р. Ю. 1987: Лингвистические основы учения о терминах, Горький.

Гринев С. В. 1968: Введение в терминологическую лексикографию. Учебное пособие, Москва.

Гринев С. В. 1993: Введение в терминоведение, Москва.

Гринев С. В. 1995: Введение в терминографию, Москва.

Гринев С. В. 1998: Исторический систематизированный словарь терминов терминоведения. Учебное пособие, Москва.

Гринев С. В. 2000: Основы семиотики, Москва.

Гринев-Гриневич 2007: О принципах создания терминологических словарей. – Terminologija 14, 20–36.

Гринев-Гриневич С. В. 2008: Терминоведение. Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений, Москва.

Гринев-Гриневич С. В. 2009: Введение в терминографию: Как просто и легко составить словарь. Учебное пособие. Изд. 3-е, доп., Москва.

Гринев-Гриневич С. В., Гринева В. П., Минкова Л. П., Скопюк Т. Г. 2006: Указатель терминологических диссертаций. Справочное пособие, Белосток–Москва.

Гринев-Гриневич С. В., Сорокина Э. А. 2012: Основы семиотики. Учебное пособие, Москва.

Даниленко В. П. 1971: Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов. – Исследования по русской терминологии, Москва, 5–67.

44

Sergiusz Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives

Даниленко В. П. 1977: Русская терминология. Опыт лингвистического описания, Москва.

Даниленко В. П., Скворцов Л. И. 1982: Нормативные основы унификации терминологии. – Культура речи в технической документации, Москва, 5–35.

Дианова Г. А. 1995: Язык алхимии: становление языка английской химической литературы 15–18 вв., Москва.

Дианова Г. А. 2000: Термин и понятие: проблемы эволюции (к основам исторического терминоведения), Москва.

Иванов С. З. 1967: Терминология сахарного производства, Москва.

Казарина С. Г. 1998: Типологические характеристики отраслевых терминологий, Краснодар.

Канделаки Т. Л. 1977: Семантика и мотивированность терминов, Москва.

Квитко И. С., Лейчик В. М., Кабанцев Г. Г. 1986: Терминоведческие проблемы редактирования, Львов.

Клепальченко И. А. 1999: Сопоставительный анализ лексики семантической группы «Лестницы и элементы лестничных конструкций» (на материале английского и русского языков). Автореф. дис. … канд. филол. наук, Москва.

Кобрин Р. Ю. 1979: О принципах терминологической работы при создании тезаурусов для информационно-поисковых систем. – Научно-техническая информация 2(6), 1–9.

Кобрин Р. Ю., Пекарская Л. А. 1977: Лингвостатистический анализ употребления терминов нормативных словарей и ГОСТов в реальных научно-технических текстах. – Языковая норма и стилистика, Москва, 265–279.

Кутина Л. Л. 1964: Формирование языка русской науки: терминология математики, астрономии, географии в первой трети XVIII века, Москва–Ленинград.

Кутина Л. Л. 1966: Формирование терминологии физики в России, Москва–Ленинград.

Кутина Л. Л. 1970: Языковые процессы, возникающие при становлении научных терминологических систем. – Лингвистические проблемы научно-технической терминологии, Москва, 82–94.

Лейчик В. М. 1988: Основные положения сопоставительного терминоведения. – Отраслевая терминология и ее структурно-типологическое описание, Воронеж, 3–10.

Лейчик В. М. 1989: Предмет, методы и структура терминоведения. Автореф. дис. … докт. филол. наук, Москва.

Марчук Ю. Н. 1992: Основы терминографии, Москва.

Миронова Е. Е. 2002: Проблемы эволюции архитектурной терминологии (на примере английской лексики поля «Окна и двери»). Дис. … канд. филол. наук, Москва.

Помпеев Ю. А. 1976: Основы строительной специальности, Ленинград.

Сложеникина Н. Ю. В. 2005: Термин: семантическое, формальное, функциональное варьирование, Самара.

Сорокалетов Ф. П. 1970: История военной лексики в русском языке 11–17 в., Ленинград.

Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильева Н. В. 1989: Общая терминология: Вопросы теории, Москва.

Суперанская А. В., Подольская Н. В., Васильева Н. В. 1993: Общая терминология: Терминологическая деятельность, Москва.

Татаринов В. А. 1996–2004: Теория терминоведения. В 3 т., Москва.

Татаринов В. А. 1998: Терминоведение. Указатель работ, опубликованных отечественными терминологами в 20 веке, Москва.

Татаринов В. А. 2006: Общее терминоведение. Энциклопедический словарь, Москва.

Ткачева Л. Б. 1987а: Актуальные вопросы терминологии в социолингвистическом освещении. Автореф. дис. … доктора фил. наук, Ленинград.

Ткачева Л. Б. 1987б: Основные закономерности английской терминологии, Томск.

Фельде О. В. (Борнхандт) 2001: Историческое терминоведение в теории и практике, Красноярск.

Филиппова Е. В. 1996: Эволюция английской онкологической терминологии. Автореф. дисс. … канд. филол. наук, Москва.

Хижняк С. П. 1997а: Англо-американская и русская терминология права: Социолингвистический аспект возникновения и развития, Саратов.

Хижняк С. П. 1997б: Юридическая терминология: формирование и состав, Саратов.

Циткина Ф. А. 1987: Сопоставительное терминоведение: теоретические вопросы и приложения. – Вопросы языкознания 4, 114–124.

Циткина Ф. А. 1988: Терминология и перевод (к основам сопоставительного терминоведения), Львов.

Шелов С. Д. 1985: Об одном классе научно-технической лексики (три подхода к выделению номенклатурных наименований). – Научно-техническая терминология 2(3), 1–7.

Terminologija | 2013 | 20

45

TERMINOLOGIJOS VEIKLA: PRINCIPAI IR PERSPEKTYVOS

Straipsnyje trumpai aprašomos pagrindinės praktinės terminologijos veiklos kryptys ir principai SSRS ir Rusijoje per pastaruosius penkiasdešimt metų. Atkreipiamas dėmesys į terminologijos ir savarankiškų jos disciplinų ryšį. Gilvenamos pagrindinių sąvokų tipų tyrinėjimo, pagrindinių specialiųjų leksemų tipų nustatymo ir aprašymo, tvarkomos terminijos kompleksinės analizės, terminijos semantinio nagrinėjimo problemos, apžvelgiami svarbiausių terminų darybos būdų ir tipų, sunormintos terminijos diegimo būdų, terminologų rengimo privalumai ir trūkumai, terminologijos veiklos organizavimo nacionaliniu lygmeniu principai ir metodai. Remiantis lietuvių kalbos pavyzdžiu apžvelgiami galimi bendrieji nacionalinės terminijos plėtros skatinimo ir planavimo metodai.

ТЕРМИНОЛОГИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ: ПРИНЦИПЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ

Дается краткое описание основных направлений практической терминологической деятельности и ее теоретических принципов в СССР и России за последние 50 лет. Отмечается филиация терминоведения с появлением самостоятельных терминоведческих дисциплин. Рассматриваются проблемы исследования основных типов понятий, выявления и описания основных типов специальных лексем, комплексного анализа упорядочиваемых терминологий, семантического анализа терминологий, разбираются достоинства и недостатки основных способов образования терминов, моделей образования терминов, способов введения упорядоченных терминологий, подготовки терминоведов и терминологов, развитие восприятия языка человеком в процессе его эволюции, принципы и методы организации национальной терминологической деятельности. На примере литовского языка рассматриваются общие методы организации и планирования развития национальной терминологии.

Gauta 2013-11-04

Sergiusz Griniewicz TC 55 Terminology RF, University of Bialystok Waska 4, m. 20, Bialystok, 15-481, Poland E-mail [email protected]

46

Sergiusz Griniewicz | Terminological Activities: Principles and Perspectives