Книга з минулого медичного словника

Пальміра Землевічюте. ТЕРМІНОЛОГІЧНА МЕДИЧНА ЛЕКСИКА СЛОВНИКІВ МАЛОЇ ЛИТВИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ. МОНОГРАФІЯ. – Вільнюс: Інститут литовської мови, 2016. – 517 с. ISBN 978-609-411-181-5

СТАСІС КЕЙНІС

У цій статті розглядається книга¹ — друга велика праця Пальміри Землевічюте з історії литовської лікувальної та медичної лексикографії. Першою була захищена 2009 року докторська дисертація з гуманітарних наук (філологія) Розвиток литовської медичної термінології наприкінці XIX — на початку XX століття, що охоплює період Національного відродження до заснування литовського вищого навчального закладу в Каунасі невдовзі після відновлення незалежної держави 1918 року. Крім того, своєрідною розвідкою, присвяченою вивченню розвитку писемної литовської медичної термінології Малої Литви, можна вважати опубліковану 2007 року в науковому виданні Archivum Lithuanicum статтю

¹ Землевічюте П. Термінологічна медична лексика словників Малої Литви XVII—XVIII століть. Монографія, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2016. – 517 с., іл.

188 Stasys Keinys | Knyga iš medicinos žodyno praeities

ґрунтовну статтю «Термінологічна медична лексика в литовських указах прусської влади 1738–1831 років» (ці 12 збережених указів, присвячених питанням охорони здоров’я, вважають одними з перших друкованих литовських публікацій цієї галузі). Вельми похвальною рисою досліджень медичної мови П. Землевічюте є глибина аналізу та повнота представлення зібраного матеріалу. Безперечно, це підвищує їхню цінність.

Матеріал дослідження монографії (тобто те, що в ній вивчається) становлять іменники та іменникові сполуки, які позначають поняття, пов’язані з лікуванням людей, і вибрані з шести (трьох рукописних і трьох друкованих) перекладних німецько-литовських і литовсько-німецьких словників XVII та XVIII століть; у праці їх найчастіше названо термінологічною медичною лексикою. Це рукописні анонімні Lexicon Lithuanicum, Clavis Germanico–Lithvana та збережена частина словника Якоба Бродовського Lexicon Germanico–Lithvanicum et Lithuanico–Germanicum (ці словники, науково підготовлені професором Вінцентасом Дротвінасом у 1987–2009 роках, були видані у Вільнюсі у восьми великих томах), а також видані того часу литовсько-німецькі й німецько-литовські словники Фрідріха Вільгельма Гака, Філіпа Руїгіса та Крістіонаса Готліба Мількуса. Загалом у цих джерелах виявлено, за словами авторки, понад 700 різних анатомічних і медичних слів та словосполучень; крім того, у праці докладно наведено численні орфографічні й граматичні варіанти цих назв, не враховані в цьому підрахунку (с. 16).

Зміст монографії, окрім звичних складників наукової праці (передмови, списків джерел, літератури та скорочень, покажчика імен і німецькомовного резюме), становлять невеликий вступ (с. 12–36), дві великі частини, у яких описано медичну семантику досліджуваних назв (с. 37–279) та їхнє вираження (с. 280–402), узагальнювальні висновки (с. 403–409) і докладний покажчик назв та їхніх варіантів (с. 435–504). Обидві частини ґрунтуються на дуже детальному класифікуванні досліджуваних назв як за значенням, так і за формою вираження, а також, як зазначалося, на наведенні їх усіх. Це, зважаючи на самовідданість, терпіння й сумлінність авторки, дає підстави вважати, що в книзі подано достовірну картину лексики, уживаної для потреб лікування в землях литовців приблизно чотири-п’ять століть тому й зафіксованої в досліджуваних словниках.

У вступі до книги згадано лікарів, мовознавців та фахівців інших галузей, які писали про історію медицини Литви XX і XXI століть, а також про наукову мову й термінологію цієї галузі; наведено кілька праць словацьких, французьких і німецьких учених із медичної термінології (до речі, було б

Terminologija | 2017 | 24

189

варто було бодай кинути оком і на праці найближчих сусідів у цій галузі, особливо латишів і поляків, — адже жителі Латвії та частини Польщі багато століть жили в подібних обставинах, як і наші литовці). Далі досить докладно охарактеризовано основні джерела монографії, її цілі, викладено методи дослідження, подано короткий огляд медичної лексики в писемних пам’ятках XVI і XVII століть та згадано дослідження періоду, розглянутого в книжці.

У першій частині книжки «Семантика термінологічної медичної лексики словників Малої Литви XVII–XVIII століть», спираючись на спеціальну медичну літературу й підручники (у бібліографії наведено три десятки книжок із цієї галузі), весь матеріал дослідження розглянуто в таких восьми розділах: 1) Назви частин тіла, органів і їхніх систем, 2) Назви хвороб і хворобливих станів, 3) Назви засобів лікування, 4) Назви осіб, 5) Назви лікувальних закладів, 6) Назви дій, процесів і станів, 7) Назви властивостей і 8) Назви галузей медичної науки та пов’язаних із нею наук. Більшість розділів поділено ще й на підрозділи (найбільше їх — аж двадцять — у розділі назв хвороб); підрозділи найбільшого розділу — назв частин тіла, органів і їхніх систем — поділено на параграфи, а деякі параграфи — ще й на підпараграфи: наприклад, параграф системи опори й руху в підрозділі органів та їхніх систем має два підпараграфи — кісткової та м’язової систем (таку дрібну анатомічну класифікацію, ясна річ, зумовила складність людського тіла та велика кількість різноманітних його частин і частинок). Зважаючи на те, що опис кожної окремої назви складається із сучасного литовського терміна-заголовка, за яким наведено латинський термін, усіх варіантів тогочасних литовських назв, поданих у написанні оригіналу, їхніх німецьких відповідників із зазначенням сторінки в усіх словниках, далі — подання медичного значення цієї назви в електронній версії великого Lietuvių kalbos žodyno (LKŽ) із скороченнями, що позначають джерела писемних пам’яток і місцевості поширення діалектів, а також зазначено слова, словосполучення чи окремі значення, які до цього словника не ввійшли. До речі, на підставі даних Lietuvių kalbos žodyno, які по суті походять із сучасних говірок Литви XX століття, було б складно точно судити про поширення й життєздатність частини досліджуваних назв у говірках Малої Литви того часу — через брак даних про говірки цього краю та через відстань у кілька століть. Однак наведені дані LKŽ цікаві й корисні настільки, наскільки вони показують уживання досліджуваних назв від найдавніших наших писемних пам’яток, а також їхнє збереження і частково поширення в діалектах XX століття, тобто їхню життєздатність. Загалом цю частину монографії можна було б вважати історичним

190 Stasys Keinys | Knyga iš medicinos žodyno praeities

зіставним ідеографічним словничком (зводом) медичної лексики XVII–XVIII століть — такої, якою вона постає в досліджуваних джерелах.

У другій частині, присвяченій вираженню досліджуваних назв, також використано послідовну, але мовну класифікацію. За перший рівень узято найзагальніше походження слів і словосполучень — питомість (у праці їх названо самокорінними назвами), запозичення та гібриди, або змішані утворення; за другий — кількість слів, що утворюють назви (однослівні й складені); за третій рівень однослівних назв (у монографії їх модно названо простими) — прості (з погляду словотвору), субстантивовані прикметники й дієприкметники та похідні утворення, а складені класифіковано за кількістю компонентів. Запозичені назви (їх виявлено лише серед однослівних) розглянуто з погляду прямого чи непрямого запозичення (через посередників), а далі — мов, із яких їх запозичено або від яких вони походять; гібридні похідні утворення класифіковано за походженням словотвірних частин слова, а складені змішані утворення — за походженням компонентів.

Спершу описано суто литовські однослівні прості назви, згруповані так само, як і в частині про значення; усередині груп окремо виділено слова, що ввійшли до словників із первинними та вторинними значеннями, а також слова, виділені за іншим критерієм, значення яких у джерелах не внесено до LKŽ. Наприклад, у підрозділі назв частин тіла слово kiška подано в розділі первинного значення зі значенням «нога (від тулуба до стопи), підколінна ямка» (с. 281; у таблиці на с. 289 до первинного значення додано ще pakinklis), у розділі вторинного значення — зі значенням «4. стегно» (с. 286), а в розділі слів, не внесених до LKŽ, — зі значенням «поперек» (с. 287).

Похідні утворення, як заведено від праць професора Вінцаса Урбутіса, описано й класифіковано за способом словотвору, категоріями та типами. Не дивно, що під час дослідження слів із давніших періодів можуть виникати труднощі з визначенням складу похідних утворень і твірних слів. Щоб їх було принаймні менше, насамперед важливо добре з’ясувати особливості написання в кожному джерелі. Наприклад, назви дій від дієслів записано лише із суфіксом -imas (у словниках є також gydymas, с. 314, gimdimas, с. 313; незрозуміло, чи відбиває це вимову тих часів, чи лише так у певних випадках писали довгу голосну y); незрозуміло, що означає літера ǔ, адже у словнику Clavio, наприклад, поряд із kosulys, skaudulys, sopulys написано alpūlys і priepūlis (усі вони на с. 316 згадані як похідні із суфіксом -ulis/-ulys; останнє, безперечно, потрапило не до своєї компанії через недогляд). Мабуть, із тієї самої причини (недогляду) в окремих випадках неточно наведено твірну форму чи слово, наприклад: pilvavimas (: pilvojo), с. 313–314, įbgydijimas (: išgydė), с. 314; хто тепер може сказати, чому поряд із dusawimo є також dusaujimas, с. 313, яке неможливо пов’язати з dūsavo. Неточ-

Terminologija | 2017 | 24

191

но обґрунтоване слово Я. Бродовського įβ-perauga (: išaugti), с. 339. Часом трапляються й інші неточності або недогляди: наприклад, назву хвороби raup­lės вважають похідною від дієслова rupti, але якщо це так, вона не може бути назвою носія ознаки, вираженої іменником, с. 320–321; якби назву хвороби, що записується вкрай різноманітно — nūmirrulis / numirrulis / nūmirrulys... (: numirti), — було подано разом з іншими віддієслівними абстрактними іменниками з тим самим суфіксом (с. 315–317), а не серед назв діячів і носіїв дієслівної ознаки (с. 322), це було б доречніше. Шукачі бліх знайшли б іще трохи таких помилок або сумнівних, вартих обговорення місць. До речі, у книжці майже не розглядаються можливості різного тлумачення та причини вибору незвичного рішення: наприклад, чому nesveikata вважається похідним із суфіксом -ata (с. 325), а не похідним із префіксом ne-, як це зробив проф. В. Урбутіс у Lietuvių kalbos gramatikoje (т. I, с. 428). Трапляються й редакторські недогляди: apgamas (с. 337) помилково згадано як похідне з префіксом, хоча зовсім неподалік (с. 338) його правильно, разом зі словами pagamas ir priegamas, подано як похідне з флексією -as.

Завершуючи обговорення словотвірних питань, хочеться сказати дещо загалом про методику дослідження (не лише цієї книжки). По-перше, у писемних пам’ятках усіх часів трапляються неясні, незвично утворені, неточно прочитані слова, а також помилки написання чи переписування (у рукописах), друкарські помилки та просто описки. Різнобій у написанні вже згадувався. Було б корисно розглядати такі речі окремо. По-друге, не варто за будь-яку ціну намагатися запропонувати однозначне пояснення словотвору неясних слів. Наприклад, єдине слово, яке в книжці вважають похідним із суфіксом -ūnas/-ūnė для назв носіїв іменникової ознаки, — це слово, яке, як і чимало інших, записується по-різному: alkunas, alkunė, elkunas, elkunė... (с. 319–320). Але ж якщо не знайдено твірного слова, необхідного для встановлення словотвірних відношень, суфікс виділити, а отже, й вважати слово похідним неможливо. До слів із неясною словотвірною структурою авторка зараховує також слово, віднесене до віддієслівних абстрактних іменників, очевидно назву хвороби tylysis, vok. Schlag (Krankheit), у якому виділено суфікс -ysis, хоча сама авторка пише, що «суфікса наче немає» (с. 317). І такі випадки, якщо вже їх неодмінно потрібно розглядати й якщо їх вважають питанням словотвору, а не, скажімо, морфології, варто було б окремо оглянути. По-третє, у синхронних описах словотвору минулих періодів (що відображають стан, а не розвиток) найточніше було б шукати словотвірну основу й пояснювати відношення в мові досліджуваного часу й краю (а не сучасній).

Назв складених медичних понять (на відміну від сучасної термінології) в обох місцях опису — окремо серед суто литовських і в іншому розділі серед змішаних за походженням компонентів — значно менше, приблизно

192

Stasys Keinys | Knyga iš medicinos žodyno praeities

чверть усіх досліджуваних назв. Найбільшу їх частку становлять двослівні назви, а трислівних і довших — хіба що шоста частина всіх складених назв; до того ж інший приклад, здається, взагалі не можна вважати назвою поняття (Liekořiſte kurri Wajſu numirruſi prawara, с. 401). Досліджувані називні словосполучення в книзі зазвичай класифіковано за кількістю слів, що їх утворюють, способом вираження (частинами мови та їхніми формами) і відношеннями між компонентами. До того ж у такій класифікації слова службових частин мови нерідко не враховують. Так зроблено й у рецензованій книзі, пор. назву підрозділу «Двослівні складені назви, залежні компоненти яких виражено прийменниковими конструкціями» (с. 365). Однак авторка не завжди послідовна: наприклад, до трислівних назв зараховано і Pliewe aplink Smáginės, і Skaudėjimas Pilwo nūg Tulžies (с. 367), та ін.

Запозичення з інших мов становлять лише невелику частку досліджуваних назв: їх 41 (с. 370) із приблизно чотирьох із половиною сотень, тобто менше ніж 10% досліджуваних однослівних назв. Їх описано за мовами, з яких вони безпосередньо або через посередницькі мови потрапили до мови литовців Пруссії. 61% запозичень — слов’янські, переважно з білоруської та польської мов (с. 383), 22% — німецькі (с. 386). Зважаючи на те, що на час укладання досліджуваних словників цей край уже кілька сотень років перебував під владою німців (після завоювання у XIII столітті), наведені дані можуть стати підґрунтям для різних міркувань і пояснень.

Також у джерелах виявлено небагато гібридних утворень (19 назв, с. 390) і складених назв зі змішаними за походженням компонентами (49, с. 393). Нечисленність запозичень і змішаних утворень свідчить, що досліджувані словники засвідчують значну питомість слів і складених назв литовською мовою, пов’язаних зі здоров’ям, у тодішній мові литовців Пруссії. Щоправда, деякі з цих питомо литовських назв можуть бути кальками або наслідуваннями.

Наприкінці монографії вміщено алфавітний покажчик назв понять, пов’язаних із медициною, виявлених у словниках Малої Литви XVII–XVIII століть. Після заголовної назви, поданої сучасним правописом, наведено значення, самі литовські й німецькі назви в порядку появи словників і відповідно до їхнього правопису, із зазначенням скороченої назви словника та сторінки. Кожен варіант форми й кожне значення подано в окремій статті; наприклад, слово blauzda (с. 441) наведено у п’яти статтях відповідно до різних значень, зафіксованих у словниках: «нога», «гомілкова кістка», «стегно», «частина ноги нижче коліна, гомілка», «поперек, талія, крижі»; одразу за ними подано варіант форми blauzdas «гомілкова кістка». Такий розподіл слів за значеннями й формами дуже зручний для читачів, яких цікавитимуть різні

Terminologija | 2017 | 24

193

аспекти докладно розглянутих і повно представлених у книзі давніх лікувальних і медичних слів та висловів. Це чудовий задум авторки книги. До того ж цю важливу частину книги цілком можна назвати не покажчиком у вузькому значенні слова, а словником. Загалом він налічує 1115 статей, розміщених на сімдесяти сторінках.

Загалом у книзі майстерно, винахідливо й різнобічно представлено якісний і кількісний образ назв медичної сфери, що потрапили до давніх словників Малої Литви. Його увиразнюють 26 рисунків і 64 таблиці: у частині, присвяченій значенням, показано співвідношення давніх і сучасних термінів, а в частині, присвяченій формам вираження (діаграми 18–26 і таблиці 51–64), — кількість описуваних явищ. Майже все тут подано точними числами й відсотками; бракує лише більшої кількості зведених узагальнювальних даних.

Книга докторки П. Землевічюте XVII–XVIII amžiaus Mažosios Lietuvos žodynų terminologinė medicinos leksika є надзвичайно цінною з багатьох поглядів. Вона вводить до наукового обігу нашого мовознавства значний пласт старої писемної лексики, ретельно зібраної й розглянутої з різних аспектів, який демонструє розмаїття та сталість словника нашої мови в цій галузі. Книга важлива для пізнання стану й розвитку фахової мови в давні століття нашої писемності. Вона може стати в пригоді дослідникам історії медичної науки, адже словники допомагають зрозуміти, кого, як і чим лікували кілька століть тому. Книга буде корисною також сучасним упорядникам медичної термінології. Нарешті, символічно, що цю працю, присвячену дослідженню лексикографічної діяльності кількох лютеранських просвітників, видав Інститут литовської мови у п’ятисоту річницю Реформації.

Отримано 2017-10-29

Stasys Keinys Rinktinės g. 13-11 LT-09201 Vilnius, Lietuva

194 Stasys Keinys | Knyga iš medicinos žodyno praeities