doi.org/10.35321/term26-07

Гібридні складні терміни будівельної термінології з класичними препозитивними зв’язаними основами

LINA RUTKIENĖ

Інститут литовської мови

Вільнюський технічний університет імені Гедиміна

АНОТАЦІЯ

Однією з найвиразніших тенденцій сучасної будівельної термінології є використання міжнародних зв’язаних основ грецького й латинського походження, таких як aero-, makro-, mikro-, nano- тощо, для творення нових термінів. Однак у литовській термінології немає єдиного погляду на морфемний статус цих міжнародних елементів. У статті розглянуто розмаїття поглядів і запропоновано не вважати аналізовані міжнародні елементи афіксоїдами (префіксоїдами та суфіксоїдами) — у цьому випадку доречнішим є термін зв’язана основа. На основі матеріалу, зібраного з наукової літератури в галузі будівництва, у статті досліджено розвиток гібридних будівельних термінів із класичними зв’язаними основами, оцінено причини, що найбільше вплинули на поширення цих складних слів у будівельній термінології, та проаналізовано словотвірні тенденції таких гібридних складних слів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: складне слово, родовий термін, класична зв’язана основа, несправжнє складне слово, будівництво.

АНОТАЦІЯ

Однією з найвиразніших тенденцій сучасної будівельної термінології є використання міжнародних зв’язаних основ грецького й латинського походження, таких як aero-, makro-, mikro-, nano-, vibro- тощо, для творення неологізмів. Однак у литовській термінології немає єдиного погляду на морфемний статус цих міжнародних елементів. Тому в статті розглянуто розмаїття поглядів і запропоновано відмежувати афіксоїди (префіксоїди та суфіксоїди) від зв’язаних основ — у цьому випадку доречнішим є термін «зв’язані основи». На основі матеріалу, зібраного з наукової літератури в галузі будівництва, у статті досліджено розвиток гібридних будівельних термінів із класичними зв’язаними основами та оцінено причини, що найбільше вплинули на поширення цих складних слів у будівельній термінології. У статті аналізуються тенденції творення цих гібридних складних термінів і розглядаються спроби утворювати справжні складні терміни з класичними зв’язаними основами.

140 Lina Rutkienė | Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

ції цих гібридних складних термінів і обговорює спроби утворювати складні терміни з класичними зв’язаними основами як власне складні слова.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: складне слово, родовий термін, класична зв’язана основа, невласне складне слово, будівництво.

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Хоча латинська мова й утратила статус міжнародної мови науки, про її значення для науки, а також для термінології свідчать не лише запозичені слова, що прийшли з неї або через неї з грецької мови та стали міжнародними термінами, а й певні словотворчі елементи, яких чимало і в литовській термінології. Значну частину цих міжнародних елементів становлять зв’язані препозиційні основи, такі як audio-, makro-, mikro-, nano-, pseudo-, video- тощо, що утворюють компоненти складних слів. У зарубіжному мовознавстві на ці складні слова, які також називають квазикомпозитами, напівскладними словами, словосполуками тощо, звернули увагу вже давно, однак дискусії щодо таких складних слів та їхніх компонентів тривають. Обговорюються поняття та істотні ознаки, йдеться про потребу створити ієрархічну класифікацію компонентів, з’ясувати семантичні зв’язки з первинною морфемою, дослідити їхню регулярність і продуктивність.

Мета цієї статті — після розгляду неоднозначних поглядів мовознавців на морфемний статус класичних елементів (що походять із грецької та латинської мов) дослідити гібридні родові будівельні терміни-складні слова з класичними препозиційними зв’язаними основами (далі — КЗПО) з погляду їхнього розвитку та словотворення. Матеріал для статті зібрано з 207 джерел: підручників і навчальних посібників з будівництва, термінологічних словників, довідників, докторських дисертацій і публікацій, що охоплюють період понад 100 років (1910–2018). З огляду на значну кількість джерел у списку джерел наприкінці статті наведено лише ті, у яких було виявлено родові будівельні терміни-складні слова з КЗПО. Наприклад, за період 1918–1940 рр. наведено лише два джерела, оскільки лише в них уживалися складні слова, релевантні для цієї статті (48 джерел не внесено до списку, але дані про вживані в них родові будівельні терміни-складні слова використано для визначення кількісного співвідношення гібридних складних слів із КЗПО та складних слів із вільними (самостійними) основами). У цій статті не розглядаються гібридні родові будівельні терміни-складні слова з постпозиційними класичними зв’язаними основами, оскільки зібраний матеріал свідчить, що для галузі будівництва такі складні слова не є актуальними (виявлено лише одне таке складне слово — įlinkiografas MTS 1981: 321).

Основний метод дослідження — аналітично-описовий; із ним поєднано методи синтезу, словотвірного та морфемного аналізу.

Terminologija | 2019 | 26

141

КЛАСИЧНІ ЗВ’ЯЗАНІ ОСНОВИ В МОВОЗНАВЧІЙ ТЕОРІЇ: РІЗНОМАНІТТЯ ПОГЛЯДІВ

У працях зарубіжних і литовських мовознавців класичні зв’язані основи називають різними термінами: напівафікси (Keinys 1999: 74; Козулина et al. 2009: 3), зв’язані корені або радиксоїди (Земская 1973: 51–55; Рыженкова 2002; Копелиович 2003), неокласичні компоненти (Lasserre 2013; Inčiūraitė–Noreikienė 2015), неокласичні елементи (Harastani et al. 2012) тощо. Мабуть, у працях фахівців із мовознавства найбільш усталився загальний термін афіксоїди (Шанский 1970; Keinys 1999: 74; Гущина 2003; Козулина et al. 2009; Vounchev 2019), і розглядувані зв’язані основи часто зараховують до афіксоїдів (префіксоїдів або суфіксоїдів). Така розмаїтість термінології нерідко спричиняє плутанину: одні автори вживають певні терміни як синоніми (лексичні дублети), дотримуючись погляду, що ними називають ті самі поняття; інші ж розмежовують поняття, і ті самі терміни, які в текстах перших авторів були синонімами, у працях других авторів позначають зовсім інші речі. На думку Дітера Кастовського, великою проблемою є те, що навіть у Національному словнику англійської мови ці елементи чітко не визначено й не встановлено ясних критеріїв, за якими можна було б відрізнити одні елементи від інших (Kastovsky 2009: 1). Одне з ґрунтовніших досліджень того, як розрізнити класичні префікси, префіксоїди та зв’язані основи, так звані радиксоїди¹, провела Галина Риженкова. Як видно з класифікації класичних елементів, авторка вживає термін радиксоїд (лат. radix — корінь), що входить до мікросистеми міжнародних термінів на позначення морфемного статусу словесних елементів. Авторка передусім спирається на критерій лексичного значення, тобто на те, наскільки запозичена морфема зберегла своє лексичне значення. На думку дослідниці, наприклад, neo- не можна вважати ні префіксоїдом, ні радиксоїдом (зв’язаною основою), оскільки значення елемента поступово згасає, він починає виконувати лише словотвірну, модифікаційну функцію, конкретизуючи лексичне значення кореня, що стоїть після нього (тобто виконує функцію префікса). А, наприклад, hidro- — не префікс і не префіксоїд, а радиксоїд (зв’язана основа), один із компонентів складного слова, що має чітке лексичне значення; крім того, ця зв’язана основа може сполучатися не лише з іншими коренями, а й з афіксами (пор.: рос. гидрирование, лит. hidrinimas) (Рыженкова 2002).

¹ У дослівному перекладі слід було б уживати термін зв’язаного кореня, однак цей термін, популярний у російському мовознавстві, критикував В. Урбутіс (див. Urbutis 2009: 144). Термін «зв’язаний корінь» у цій статті не вживатиметься також і для того, щоб уникнути надмірної термінологічної різноманітності.

1 4 2

Lina Rutkienė

Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

У литовському мовознавстві тема складних слів із класичними зв’язаними основами тривалий час вважалася периферійною. Класичні зв’язані основи зазвичай включали до словників іншомовних слів поряд з іншими запозиченими словами, проте тривалий час їх не досліджували докладніше. Стверджувалося, що їхнє становище ізольоване й периферійне. Однак останнім часом, у зв’язку зі збільшенням і подальшим стрімким зростанням кількості утворень із класичними зв’язаними основами, ця тема привертає значну увагу й литовських мовознавців. Її досліджували Adelė Valeckienė (1968), Kazimieras Gaivenis (2014 [1994], [1998], [1995]), Stasys Keinys (2005 [1979]), Vida Rudaitienė (2001), Lina Inčiūraitė-Noreikienė (2015, 2017), Palmira Zemlevičiūtė (2018), Alvydas Umbrasas (2018) та ін.

У литовській мові морфемний статус класичних зв’язаних основ неоднозначний. Навіть якщо дотримуватися домовленості, що ці основи слід відносити до афіксоїдів, виявляються дві позиції: одні мовознавці розглядають їх як компоненти складних слів, інші — як морфеми похідних слів: префіксоїди обговорюють разом із префіксами, а суфіксоїди — разом із суфіксами. Наприклад, A. Umbrasas, який досліджував новотвори-терміни інформатики та комп’ютерної науки, частину яких становлять терміни з KPSK, стверджує, що «[с]емантично вони [префіксоїди — прим. авт.] близькі до компонентів складних слів, а функційно — до префіксів, оскільки систематично приєднуються до інших слів і не вживаються в литовській мові як самостійні слова (щоправда, іноді за зразком англійської мови їх пишуть окремо або через дефіс, але це вважається орфографічними помилками). <...> Подібність до афіксів спонукає розглядати ці іншомовні елементи разом із префіксами» (Umbrasas 2018: 136). P. Zemlevičiūtė аналізовані утворення розглядає як складені терміни. Термінологиня воліє вживати не термін «префіксоїд», а ширший термін «іншомовний елемент»: на її думку, «[ц]ей термін може охоплювати і поняття іншомовного префікса, і іншомовного компонента, і іншомовного префіксоїда та ін.» (Zemlevičiūtė 2018: 217). У дисертації L. Inčiūraitė аналізовані класичні елементи називаються термінами (нео)класичного компонента та зв’язаної основи, а утворення з цими основами розглядаються як складні слова (Inčiūraitė 2017).

Варто зауважити, що термінологи K. Gaivenis і St. Keinys, у «Словнику термінів мовознавства», описуючи афіксоїди (префіксоїди й суфіксоїди), спираються лише на приклади з литовської мови (pusbernis, pusdal yvis, pusmaišis, šunkelis, šundaktaris; maišgalis, vaikigalis) (Gaivenis, Keinys 1990: 13, 155), а у своїх статтях такі морфеми класичних мов, як audio-, makro-, mikro-, nano-, pseudo-, video- тощо, називають іншомовними компонентами (Gaivenis 2014 [1994]: 392; 2014 [1998]: 401; 2014 [1995]: 636), іншомовними

Terminologija | 2019 | 26

143

terminų elementais (Keinys 2005 [1979]: 196)². Tad kyla klausimas: galbūt tarp afiksoidų ir klasikinių kamienų esti tam tikrų skirtumų ir ne visada klasikinius sietinius kamienus reikėtų priskirti afiksoidams?

У литовському мовознавстві, згідно з KTŽ, афіксоїди розуміють як компоненти складних слів, що мають узагальнене значення і тому дещо подібні до афікса (Gaivenis, Keinys 1990: 13). Отже, лексичне значення афіксоїдів порівняно зі словом, від якого вони походять, згасло, стало більш узагальненим і абстрактним. Зв’язані ж основи мають досить чітке лексичне значення. Це значення може актуалізуватися у визначенні терміна, наприклад: Мікронаповнювачі — це дрібні мінеральні порошки, одержувані з природних мінеральних порід і відходів міне-ральної промисловості StM 2012: 135, іноді — у контексті або як видовий компонент синонімічно вживаного складеного терміна, наприклад, vibrosija BDT 1976: 58 — вібраційна балка BDT 1976: 66.

Ще одна важлива відмінність полягає в тому, що афіксоїди можуть (або ще можуть) функціонувати в мові як самостійні слова зі своєю граматичною характеристикою. На це звернув увагу Darius Jarmalavičius, який досліджував афіксоїди німецької мови (Jarmalavičius 2014: 31). Про це писали Geert Evert Booij і Matthias Hūning: наприклад, німецький прикметник frei (укр. вільний), як і англійське free та нідерландське vrij, є самостійним словом. Однак у складних словах це вже афіксоїд із загальнішим, більш афіксальним значенням: «той, хто не має того, що позначено основним словом», наприклад: alcohol-free, sugar-free (Booij, Hūning 2014: 78). Афіксоїдність за значенням компонента free у складних словах, які наводять G. E. Booij і M. Hūning, очевидна з перекладу литовською: bealkoholis, becukris. Те, що слова, від яких походять афіксоїди, вживаються в мові і як самостійні, з конкретним лексичним значенням, видно також із прикладів у KTŽ: šunkelis, maišigalis, vaikigalis тощо. Зв’язані ж основи вживаються в мові лише у зв’язаній формі, їм бракує граматичних ознак. Отже, у цій статті іншомовні елементи, що походять із класичних грецької та латинської мов, як-от audio-, makro-, mikro-, nano-, pseudo-, video- тощо, вважатимуться зв’язаними основами, а складні слова з ними — несправжніми складними словами (про несправжні складні слова докладніше йдеться в розділі цієї статті «Особливості словотворення складних слів у споріднених будівельних термінах із класичними зв’язаними основами»). Отже, можна було б погодитися з G. Ryženkova та іншими авторами, які дотримуються подібної думки

²Щоправда, St. Keinys у праці «Словотвір сучасної литовської мови» вже вважає аналізовані класичні елементи афіксоїдами (Keinys 1999: 111).

144

Lina Rutkienė

Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

позиції щодо такого ряду термінів, які позначають морфемний статус: префікси – префіксоїди (частина афіксоїдів) – зв’язані основи (радиксоїди) – вільні (самостійні) основи.

Відмінності між префіксами та зв’язаними основами, що походять із класичних грецької та латинської мов, спираючись на працю Tvrtko Prćić, розглянула L. Inčiuraitė (див. Inčiuraitė 2017: 43–47). У своїй дисертації дослідниця відносить класичні елементи super-, anti-, kontr(a)-, eks-, meta-, sub-, hiper-, pro-, ultra-, vice-, inter-/intra-, arachi-, infra-, terto-, para-, ekstra-, post-, di-, trans-, bi-, epi- до префіксів, а pseudo-, mikro-, auto-, tele-, video-, euro-, bio-, makro-, elektro-, hidro-, kvazi-, moto-, aero-, avia-, termo-, mega-, mono-, polit-, agro-, audio-, techno-, stereo-, nano-, radio-, vibro-, eko-, proto-, kiber-, neo-, multi-, pneumo-, seks-, geo-, kosmo-, mezo-, neuro-, amino-, narko-, nitro-, turbo-, zoo- вважає зв’язаними основами. Більшість зазначених L. Inčiūraitė іншомовних префіксів наведено також у DLKG, у розділі про префіксальні похідні (DLKG 2005: 150), однак дослідниця доповнила цю групу кількома іншомовними префіксами. Так звані класичні зв’язані основи в DLKG (2005) не розглядаються ані серед префіксів, ані серед компонентів складних слів.

Узагальнивши думки різних авторів про класичні зв’язані основи, можна виокремити такі їхні ознаки:

1. Класичні зв’язані основи властиві багатьом мовам. Це підтверджують численні мовознавці (Gaivenis 2014 [1995]: 636; Клобуков, Гудилова 2001; Земская 2011: 51), а Valentīna Skujiņa говорить про розвиток термінології на міжнародному рівні та поступове узгодження структурних моделей термінів тією мірою, якою це допускають різні мовні системи (Skujiņa 1999: 3).

2. Класичні зв’язані основи дуже продуктивні. У литовській термінології різних галузей чимало складних слів із тими самими класичними зв’язаними основами.

3. Класичним зв’язаним основам властиве досить конкретне, лексичне значення; стверджується, що вони мають радше кореневий, а не афіксальний зміст. Evanthia Petropoulou (2009: 41) використовує термін «семантична щільність»; на думку дослідниці, класичні зв’язані основи порівняно з афіксами мають більшу семантичну щільність.

4. Зазвичай слово, від якого походить класичний елемент, є багатозначним, а зв’язана основа успадковує не всі його значення, а лише ті, що потрібні для вживання (Козулина et al. 2009: 5).

Terminologija | 2019 | 26

145

5. Класичні зв’язані основи є залежними компонентами складних слів (не утворюють складових складних слів, а лише означальних); вони визначають другий компонент і звужують його значення.

6. Класичні зв’язані основи, що займають препозицію щодо кореня, найчастіше закінчуються голосним (у словнику Tarptautinių žodžių žodynė (TŽŽ 1936) Казиса Боруті та ін. класичні зв’язані основи подано також без голосного або з іншим голосним: aer…, aero…; hidr…, hidro…; fibri…, fibro…; vibri…, vibro…). Деякі зарубіжні автори вважають цей голосний сполучним. Василій Немченко стверджує, що виразною формальною ознакою, яка наближає класичні елементи до кореневих морфем, слід вважати сполучні голосні. Саме за цією ознакою афіксоїди формально відрізняються від афіксів, оскільки сполучні голосні властиві лише складним словам між коренями або основами й не трапляються між коренями та афіксами (Немченко 1994: 65).

Далі у статті розглядатиметься підсистема складних слів із класичними зв’язаними основами (КЗО) у гібридних споріднених термінах однієї конкретної галузі — будівництва, а також аналізуватимуться словотвірні тенденції цих складних слів.

ПІДСИСТЕМА КЛАСИЧНИХ ЗВ’ЯЗАНИХ ОСНОВ У СКЛАДНИХ СЛОВАХ ГІБРИДНИХ СПОРІДНЕНИХ БУДІВЕЛЬНИХ ТЕРМІНІВ ТА ЇЇ РОЗВИТОК

У будівельній термінології чимало гібридних складних слів зі зв’язаними препозитивними основами, що походять із грецької та латинської мов. Як засвідчує проведене дослідження, підсистема КЗО споріднених будівельних термінів налічує 20 одиниць: aero-, auto-, azo-, bio-, eko-, fero-, fibro-, foto-, geo-, hidro-, makro-, mezo-, mikro-, nano-, nitro-, pneumo-, tenzo-, termo-, turbo-, vibro-. Ці КЗО ті самі, що й у термінах багатьох інших галузей науки й техніки, — підсистема КЗО будівельної термінології є лише частиною загальної системи класичних зв’язаних основ литовської термінології. Складні слова з розглядуваними основами є або новотворами будівельної термінології, або неологізмами, що перейшли до неї з інших галузей.

Не в усі періоди в будівельній термінології було багато таких складних слів. Аналіз джерел засвідчив, що у текстах будівельної тематики споріднені складні будівельні терміни з КЗО почали вживати в перший період незалежності Литви. Однак це були лише два споріднені терміни з auto-: auto-pastogė MT 1929: 11 (написано через дефіс) і autovežimis LPMK 1931: 5, 36, які вживалися в підручниках із дорожнього будівництва та будівництва мостів. Слід зауважити,

146 Lina Rutkienė | Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

що auto у той період уживалося і як самостійне слово. Наприклад, у книжці Леона Тускеніса Lietuvos plentai ir moderniškosios konstrukcijos перелічено такі різновиди auto: autobusai, krovininiai automobiliai, lengvieji automobiliai, motociklai LPMK 1931: 36. У виданому в цей період Techniko žodynėlyje (TŽ 1920) і TŽŽ 1936 auto також подано як самостійне слово зі значенням «автомобіль». До речі, як самостійне слово в TŽŽ 1936 подано й mikro, однак не було виявлено, щоб це запозичення вживалося як самостійне слово чи як зв’язана основа в наукових текстах із будівництва. Шлях для низки цих основ до литовської термінології (зокрема й будівельної) особливо широко відкрився в радянський період, коли російська мова стала не лише найважливішим джерелом запозичень, а й посилила свої позиції як мова-посередник. Ст. Кейнис звертає увагу на історичний факт — у 1957 р. відзначали сорокову річницю Жовтневої революції в Росії: з цієї нагоди офіційно було проголошено й намагалися узаконити калькування з російської мови як важливий спосіб творення литовських термінів (Keinys 2005 [2003]: 239). Справді, як видно з джерел наведених далі прикладів, майже всі складні слова з КЗО, які до того не вживалися, знайдено в науковій літературі з будівництва, виданій уже після цієї події. Тоді до вжитку увійшла ціла низка нових для будівельної галузі зв’язаних основ: aero-, azo-, fero-, fibro-, foto-, hidro-, mikro-, nitro-, pneumo-, termo-, turbo-, vibro-. За їхньою допомогою утворили чимало споріднених гібридних термінів для наземного будівництва (будівель та інших споруд, доріг, мостів) і підземного будівництва (водогонів, каналізації, облаштування фундаментів), наприклад: aeronuotrauka ALKS 1972: 39, azodažalai RLKP 1959: 12, ferolydinys SMG 1974: 58, fibroužpildas MK 1956: 23, fotoapskaita SOV3 1974: 24, hidromazgas RLKP 1959: 68, makrokietumas MMB 1962: 67, mikroputokšlis JTŽ 1982: 15, mikroužpildas MTPM 1976: 141, nitrodažai KSŽ 1988: 84, nitroglaistas SMG 1974: 306, pneumobelenėlis JDŽ 1981: 140, termoįdeklas RLKP 1959: 37. І надалі будівельні гібридні складні слова утворювалися зі зв’язаною основою auto- (autokelias APKS 1964: 3, autokrautuvas RLKP 1959: 11, autovežimėlis RLKP 1959: 11), однак найбільшою продуктивністю вирізнялася зв’язана основа vibro-: у радянський період за її допомогою утворили велику низку будівельних термінів: vibrobuožė BDT 1976: 58, vibromaišytuvas SM 1966: 195, vibromalūnas MK 1956: 21, vibroplūkimas SMG 1974: 201, vibropriekrova SMG 1974: 227, vibrosietas JDŽ 1981: 59, vibrosija BDT 1976: 58, vibrosiurblys BDT 1976: 27, vibrostalas SMG 1974: 227, vibrostrypas BDT 1976: 58, vibrovelenas SMG 1974: 201, vibrotanki-

Terminologija | 2019 | 26

147

nimas SM 1966: 198. Iš 574 giminingų statybos terminų dūrinių, vartotų sovietmečio statybos srities mokslinėje literatūroje, 61 (10,63 proc.) yra hibridinis dūrinys su KPSK.

Великий вплив на появу таких термінів мали двомовні російсько-литовські словники, у яких копіювали словотвір російських термінів. Більшість термінів із КЗО, утворених у радянський період, слід вважати напівкальками, наприклад: aeronuotrauka – аэроснимок RLKP 1959: 19, ferolydiniai – ферросплавы TRLT 1949: 117, motorvežys – мотовоз RLKP 1959: 204, turbogrąžtas – турбобур RLKP 1959: 445. Як зауважує Зігмас Зінкявічюс, у радянський період «[1]значно побільшало складних слів, які також утворювали за зразком російських відповідників <...>. Особливо поширилися складні слова з bendra- (обще-, со-), daugia- (много-), sava-, savi- (само-), smulkia- (мелко-), visa- (все-). <...> Однак латинські (грецькі) компоненти зазвичай з’являлися там, де їх уживали росіяни» (Zinkevičius 1994: 210–211).

У розглядуваний період КЗО охоче сполучали не лише з однокореневими словами, а й із питомими та гібридними складними словами (autobetonmaišė BDT 1976: 23, autocementovežis PSAD 1978: 13, autosavivartis BGD 1978: 25, turboorapūtė RLKP 1959: 445), а також зі складними словами, що вже містили класичну зв’язану основу (aerofotovaizdas, aerofotonuotrauka RLKP 1959: 19, mikrofotonuotrauka RLKP 1959: 197, autohidrokeltuvas JDŽ 1981: 127). Отже, у радянський період уживали досить громіздкі гібридні складні слова з трьома основами, які зникли з будівельної літератури, виданої у 1990–2018 рр.

Після відновлення незалежності Литви вдосконалення й розвиток будівництва почали пов’язувати з передовим західним досвідом. Унаслідок інтеграції наук здобутки одних галузей застосовуються в інших — будівництво не є винятком: наприклад, нано- і біотехнології почали застосовувати для вдосконалення будівельних матеріалів. У будівельній термінології стають актуальними нові поняття, які нерідко охоплюють тематику різних галузей науки й техніки, а також терміни, що їх позначають. Тож і в цей період класичні зв’язані основи, спільні термінології різних галузей, залишаються дуже актуальними. Значний вплив на їхню популярність має англійська мова, яка посідає провідне місце як мова-джерело і як мова-посередник. У науковій літературі з будівництва, виданій у 1990–2018 рр., знову знаходимо чимало (76 різних термінів) гібридних споріднених складних будівельних термінів із КЗО: aero- (aeronuotrauka ST 1992: 17, SKAE 2010: 24, aerosija CPK 1992: 178, aerouostas RLSTŽ 1992: 292), auto- (autokelias SKPP 2008: 51, autokrautuvas SBPK 1995: 83, autovilikas ALLA 1993: 349), bio- (biodujos SIS 2011: 11, biointarpas SSMS 1994: 7,

148

Lina Rutkienė

Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

biokuras VCKUA 2016: 14), eko- (ekonašumas SIŽ 2004: 822), fero- (ferolydiniai SP 2008: 25), fibro- (fibrosluoksnis ŠSDV 2015: 17), foto- (fototamprumas) RLSTŽ 1992: 456), geo- (geokorys) SIŽ 2004: 124, geotinklas SIŽ 2004: 124, PKSŽ 2009: 156, GAG 2018: 59), hidro- (hidrosąvarta ALLA 1993: 17, hidrostipintuvas ALLA 1993: 40, hidrožerutis PKSŽ 2009: 302, SKTR 1990: 36), makro- (makrolygmuo KABK 2012: 65, makroplaušas KABK 2012: 16, makroplyšys KABK 2012: 41, SP 2008: 22, SK 2002: 26, makrotūris SKKS 1998: 12), mezo- (mezolygmuo KABK 2012: 66, mezoaplinka MLA 2011: 1), mikro-, nano- (nanodalelės RNS 2012: 79, nano vamzdeliai KMMT 2006: 89), tenzo- (tenzodaviklis SKKS 1999: 24, RLSTŽ 1992: 414, SK 1995: 65, SK 1991: 90, ALLA 1993: 159, STŽ 2002: 638, tenzojutiklis S5 2000: 318, tenzotinklas RLSTŽ 1992: 414), termo- (termonuotrauka BG 2002: 74, termopavara ŠVOK 2019: 91), vibro-. Pastarasis sietinis kamienas ir toliau lieka produktyvus ir aktyvus: su juo, kaip ir sovietmečiu, padaryta nemažai statybos terminijos naujadarų: vibroaikštelė SMD 1992: 44, vibrogramzdinimas VLGN 2013: 1, vibrogramzdintuvas VLGN 2013: 6, vibroįkalamumas VLGN 2013: 5, vibroplūktuvas RLSTŽ 1992: 484, vibrotašelis RLSTŽ 1992: 484 ir kt. Tačiau aptariamuoju laikotarpiu didžiausiu produktyvumu ir aktyvumu pasižymi KPSK mikro- – su juo padaryta 20 naujų giminių statybos terminų, pvz.: mikro(su)irimas RLSTŽ 1992: 188, mikroanga PKSŽ 2009: 397, mikroburbulas ŠVOK 2019: 126, mikrodulkės MPPB 2018: 20, BG 2002: 77, mikroįtrūkis VCKUA 2016: 34, mikrokietumas KABK 2012: 67, mikroplaušas KABK 2012: 16, mikroplyšys SP 2008: 22, mikroužpildas GKPE 2007:10, mikrovedinimas SRR 2000: 291. Dūriniai su mikro- iš visų kitų išsiskiria ir didžiausiu vartojamumu statybos srities moksliniuose tekstuose. Be to, greta dažnai vartojamo termino mikroplyšys atsiranda ir makroplyšys SK 2002: 26, SP 2008: 22. Aplinką pradedama skirstyti į mikro-, mezo- ir makroaplinką MLA 2011: 1. Tarp terminų su mikro- ir makro- susiklostė antoniminiai santykiai, susiję su šių klasikinių sietinių kamienų antonimiškumu.

Як видно з прикладів, не всі зв’язані основи, за допомогою яких у радянський період утворювали складні слова, залишилися продуктивними й активними. У 1990–2018 рр. не утворено (не виявлено) жодного нового терміна з KPSK azo-, nitro-, pneumo-, turbo-. Однак підсистему KPSK будівельної термінології поповнили 7 нових для цієї галузі зв’язаних основ, використовуваних для утворення гібридних термінів: bio-, eko-, geo-, makro-, mezo-, nano-, tenzo-. Варто звернути увагу на те, що в найважливішій праці цього періоду з будівельної термінології — Statybos

Terminologija | 2019 | 26

149

terminų žodyne (STŽ 2002) – iš 377 giminių terminų dūrinių tik penki yra hibridiniai dūriniai su KPSK (1, 59 proc.): aerouostas STŽ 2002: 13, hidrosąvarta STŽ 2002: 182, mikroplyšys STŽ 2002: 339, mikroužpildas STŽ 2002: 339, tenzodaviklis STŽ 2002: 638. Be to, greta mikroplyšio teikiamas lietuviškas sudėtinis terminas plaukiškasis plyšys, o greta mikroužpildo – trumpas vienažodis lietuviškas terminas smulkė (tačiau nė viename skaitytame statybos srities moksliniame tekste vartojamų šių lietuviškų terminų nepastebėta). Vadinasi, STŽ 2002 negalėjo turėti didelio poveikio hibridinių statybos terminų dūrinių su KPSK skvarbai į kitus mokslinius tekstus, kaip kad buvo galima pastebėti sovietmečiu leistų žodynų atveju. Peržiūrėjus šaltinius, išleistus 1990–2018 m., pastebėta, kad daugiausia hibridinių giminių statybos terminų dūrinių vartojama vadovėliuose ir disertacijose. Iš šio laikotarpio 598 giminių statybos terminų dūrinių 76 yra su klasikiniais sietiniais kamienais, t. y. 12,71 proc. Giminių statybos terminų dūrinių su KPSK ir su laisvaisiais (savarankiškais) kamienais santykis skirtingais istoriniais laikotarpiais pavaizduotas 1 paveiksle.

Рис. 1. Співвідношення гібридних будівельних термінів-складних слів із класичними препозиційними зв’язаними основами та з вільними (самостійними) основами: 1) 1918–1940 рр., 2) 1941–1989 рр., 3) 1990–2018 рр.

Як видно з рис. 1, для будівельної термінології характерна тенденція до зростання кількості гібридних складних слів із KPSK. Хоча головною причиною появи й популярності таких складних слів у будівельній термінології, як і в інших галузях науки, слід вважати історично сформовані зв’язки з російською мовою, є й чимало інших причин, що зумовлюють популярність таких складних слів. Як

150

Lina Rutkiene | Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

зазначає Валерія Даниленко, більшість таких класичних міжнародних основ є однозначними, що особливо важливо для термінології. Крім того, значення терміна з такою основою легко розшифрувати: побачивши, наприклад, термін геофон (лит. geofonas), за значенням його складників можна зрозуміти, що це прилад для запису звуків землі; немає потреби звіряти значення у термінологічному словнику (Даниленко 1977: 35). Крім того, такі однослівні терміни економні й зручні у вжитку. Дуже важлива причина появи нових гібридних складних слів із класичними зв’язаними основами в термінології тієї чи іншої галузі — творення за аналогією. На думку Ангеле Каулякене, «[м]айже все творення новотворів термінології (похідних і складних слів) ґрунтується на словотвірній аналогії» (Kaulakienė 2014 [1988]: 169). Валентина Новодранова звертає увагу на міждисциплінарність класичних зв’язаних основ: цими елементами, які належать до спільного фонду міжнародних морфем європейських мов, користуються різні науки та різні дисципліни цих наук, тому, за словами дослідниці, можна говорити про те, що в мові науки вони утворюють особливий пласт із чітко вираженими міжнауковими та міждисциплінарними зв’язками (Новодранова 2008: 277). За інтеграції наук одиниці цього пласта особливо зручні для творення нових термінів — це засвідчило й дослідження розвитку гібридних будівельних термінів-складних слів.

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЕННЯ СКЛАДНИХ СЛІВ — ГІБРИДНИХ БУДІВЕЛЬНИХ ТЕРМІНІВ ІЗ КЛАСИЧНИМИ ПРЕПОЗИЦІЙНИМИ ЗВ’ЯЗАНИМИ ОСНОВАМИ

Навіть після з’ясування морфемного статусу класичних елементів і відмежування зв’язаних основ від інших морфем залишається чимало проблемних питань. Одне з них стосується творення термінів із KPSK. Євгеній Клобуков і Світлана Гуділова порушують питання, чи можна взагалі вважати словами-складними словами слова з KPSK (автори вживають розглянутий термін radiksoido). Оцінивши ознаки таких утворень, дослідники розрізняють справжні складні слова та квазіскладні слова. На думку Є. Клобукова і С. Гуділової, головна відмінність полягає у словотвірній активності кореневих морфем. Корені справжніх складних слів беруть участь у словотворенні, входячи до двох рядів споріднених за коренем слів, утворених різними способами, наприклад: лесостепь (лит. miškastepė): 1) лес, лесник, лесистый (лит. miškas, miškinis, miškingas); 2) степь, степной, степняк (лит. stepė, stepiškas, stepinis («мешканець степу»)). А такі морфеми, як makro-, залишаються поза словотворенням. Дослідники вважають, що складні слова з радиксоїдами не можна вважати справжніми складними словами, а лише квазіскладними, яким «не місце

Terminologija | 2019 | 26

151

у розділах граматик і підручників, присвячених словотвору; вони є частиною не словотвору, а морфеміки — науки про морфемну структуру слова» (Клобуков, Гудилова, 2001: 18–21).

Вінцас Урбутіс, хоча в Žodžių darybos teorijoje здебільшого спирається на литовські зв’язані основи, також дотримується погляду, що двоосновні слова, одна з основ яких є зв’язаною, не слід вважати справжніми складними словами, оскільки «[т]аким словам іще бракує багатьох ознак, властивих складним словам» (Urbutis 2009: 153). Дослідник наголошує, що словотвірна опозиція, яка, як і словотвірна мотивація, є важливою ознакою похідного утворення, є опозицією не основ, а слів (підкреслено автором). Крім того, у словотворі дуже важливо, до яких частин мови належать твірні слова (Urbutis 2009: 104–105). У цьому випадку йдеться не про слова, а про основи, яким бракує граматичної характеристики. У теорії В. Урбутіса, як і в спостереженнях Є. Клобукова та С. Гуділової, бачимо ту саму думку: складні слова зі зв’язаними основами не слід вважати справжніми складними словами. Отже, спираючись на зауваги згаданих авторів, з погляду словотвору складні слова можна було б поділити на справжні й несправжні; до останніх, яким бракує ознак, властивих складним словам, належали б складні слова зі зв’язаними основами.

У більшості випадків для таких несправжніх гібридних складних слів, що функціонують як будівельні родові терміни, характерно, що KPSK поєднується з цілим словом — іменником, граматична характеристика якого не змінюється; слово, з яким поєднується класична зв’язана основа, також зберігає наголос і тип акцентуації. Крім того, творення несправжніх складних слів із KPSK відрізняється й за словотвірною подільністю литовської твірної основи. Складні слова литовської літературної мови зазвичай утворюються від неподільних у словотвірному плані твірних основ (Jakaitienė et al. 1976: 15). «Складники, твірні слова яких мають виразніші суфікси <...>, префікси або самі є складними словами, досі трапляються досить рідко й вважаються винятками», — пише Ст. Кейніс (1999: 72). Однак в іншому місці, говорячи про терміни, мовознавець стверджує, що «твірні слова в термінотворенні досить часто мають складнішу будову, ніж це загалом прийнято у словотворі літературної мови, а особливо — народному словотворі» (Keinys 2005 [1974]: 189), і термінолог пов’язує це з прагненням до точності значення термінів. Щодо гібридних складних слів — родових будівельних термінів із KPSK — слід зазначити, що для творення цих несправжніх складних слів нерідко використовуються литовські твірні слова ще складнішої будови³.

³ У цій статті, говорячи про твірні слова, безперечно, маємо на увазі литовське слово — слово з класичною зв’язаною основою назвати словом, а тим паче твірним словом, було б неможливо.

152

Lina Rutkienė

Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

Загалом KPSK, утворюючи споріднені будівельні терміни, поєднуються зі словами будь-якої структури. Характерно, що друге слово є не простим, а похідним. Уже в текстах будівельної тематики першого періоду незалежності Литви знайдено основи псевдоскладних будівельних термінів auto-pastogė і autovežimis — похідні першого ступеня (auto + pa-stogė ← stogas, auto + vežimas ← vežė).

Більшість псевдоскладних утворень будівельної термінології радянського періоду також утворено поєднанням зв’язаного компонента з похідними першого й другого ступенів, найчастіше суфіксальними, наприклад: autokrautuvas RLKP 1959: 11 (auto + krautuvas ← krauti), autovežimėlis RLKP 1959: 11 (auto + vežimėlis ← vežimas ← vežė), makrokietumas MMB 1962: 67 (makro + kietumas ← kietas), mikrobandinys MMB 1962: 20 (mikro + bandinys ← bandė), mikrojudesys SOV3 1974: 33 (mikro + judesys ← judėjo), nitrojunginys RLKP 1959: 227 (nitro + junginys ← jungė), turbogrąžtas RLKP 1959: 445 (tur-bo + grąžtas ← gręžti), vibrosiurblys BDT 1976: 27 (vibro + siurblys ← siurbti), vibroplūkimas SMG 1974: 201 (vibro + plūkimas ← plūkė).

В основі деяких псевдоскладних утворень із KPSK є слово з префіксом, набутим на певному етапі словотворення, але саме це основне слово є суфіксальним похідним: autoįvykis MTS 1981: 220 (auto + įvykis ← įvyko ← vyko), fibroužpildas GMKP 1969: 39 (fibro + užpildas ← užpildė ← pildė), vibropriekrova SMG 1974: 227 (vibro + priekrova ← prikrovė ← krovė). Як уже зазначалося, KPSK сполучаються також зі складними словами (autobetonmaišė BGD 1978: 25, autocementovežis PSAD 1978: 13, autosa-vivartis BGD 1978: 25).

У невеликої частини псевдоскладних утворень основне слово є простим, наприклад vibrosija BDT 1976: 58.

Аналіз прикладів показує, що з часом словотвірна структура литовського слова-основи ускладнюється. У науковій літературі з будівництва за 1990–2018 рр. серед новотворів (або нових слів) у складних будівельних термінах із KPSK переважають утворення, в яких за основу взято похідне другого ступеня: fototamprumas RLSTŽ 1992: 456 (foto + tamprumas ← tamprus ← tempti), hidrosąvarta STŽ 2002: 182 (hidro + sąvarta ← suver-tė ← vertė), hidrostiprintuvas ALLA 1993: 40 (hidro + stiprintuvas ← stip-rinti ← stiprus), vibroištraukimas VLGN 2013: 16 (vibro + ištraukimas ← ištraukti ← traukti). Серед зафіксованих у цей період складних будівельних термінів із KPSK значно менше тих, основою яких є похідне першого ступеня: makroplyšys KABK 2012: 41 (makro + plyšys ← plyšo), mi-

Terminologija | 2019 | 26

153

krotrūkis SGY 2012: 81 (mikro + trūkis ← trūko). Taip pat nedaug kalbamųjų dūrinių, kurių pamatinis sandas yra paprastasis žodis: biodujos SIS 2011: 11, geokorys SIŽ 2004: 124, mikroanga PKSŽ 2009: 397.

Не всі гібридні складні слова з KPSK, уживані в будівельних текстах останнього століття, є псевдоскладними. Дослідження показує, що були спроби утворювати з KPSK справжні складні слова, більше пристосовуючи класичні зв’язані компоненти до системи литовської мови. Одне з перших складних слів, ужитих у будівельному виданні, autovežimis LPMK 1931: 36, утворено саме як справжнє складне слово: змінено закінчення, а наголос, імовірно, падає на довгий сполучний голосний o, який замінив запозичений короткий o. Можливо, системний словотвір терміна autovežimis зумовлений тим, що, як уже зазначалося, auto у розглядуваний період уживалося також як самостійне слово з конкретним значенням «автомобіль». Autovežimis зафіксовано й у пізніших текстах з будівництва, а 1956 року K. Ulvydas пропонував граматично освоїти запозичення auto, стверджуючи, що це слово дуже легко відмінювати: áutas, áuto, áutui тощо (Ulvydas 1967). Отже, таке auto не можна вважати зв’язаним компонентом — це самостійне слово, іменник, хоча йому бракує певних граматичних ознак (таких граматично неосвоєних слів у литовській мові й нині чимало), яке бере участь у словотворенні й утворює справжнє складне слово. Водночас, з іншого боку, таке словотворення, коли за основу береться граматично неосвоєне запозичення, також не властиве литовській мові.

Робилися й інші спроби утворювати терміни з KPSK, близькі до справжніх складних слів. Хоча класичні зв’язані компоненти під час утворення споріднених термінів зазвичай поєднуються з іменниками, у радянський період, наслідуючи тенденції російського словоскладання, їх намагалися поєднувати й із дієсловами, наприклад, motovežys — мотовоз RLKP 1959: 204. 1979 року St. Keinys, розглядаючи терміни типу autolėkis, autoskrydis, fleksorašis, motovežys, висловив думку про «зародження ще одного нового типу творення термінів» і зазначив, що поки незрозуміло, «[ч]и стане він продуктивним» (Keinys 2005 [1979]: 2000). Через пів століття можна стверджувати, що таке словотворення, принаймні у будівельній галузі, не було продуктивним: у прочитаних виданнях ці терміни надалі не вживалися. В одному підручнику радянського періоду знайдено також два гібридні дієслова з KPSK: vibrovalcuoti SMG 1974: 184 і vibroštampuoti SMG 1974: 184. Незрозуміло, чи за основу цих дієслів узято двоосновні запозичення vibrovalcas і vibroštampas, чи до гібридних дієслів valcuoti і štampuoti приєднано зв’язаний компонент vibro-. У будь-якому разі це цілком нетипові приклади.

154 Lina Rutkienė │ Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

Очевидно, що KPSK прийшли до литовської мови не самі: разом із ними було запозичено й словотвірну модель, за якою зв’язаний компонент просто приєднується до іншого повноцінного слова, без спроби морфонологічно інтегрувати його в систему литовської мови.

Словотвір термінів із KPSK за зразком іноземних мов особливо критикував Vytautas Pranciškus Būda. Лінгвіст пропонував виправляти псевдоскладні гібридні утворення будівельних термінів, які, як уже згадувалося, без міри почали з’являтися в литовській термінології в радянський період, не лише тому, що, на його думку, вони не відповідають словотвірній системі литовської мови, а й тому, що, дотримуючись такого словотвору, ми піддаємося чужому впливу, «забуваємо про те, що було зроблено в минулому, до того, як у Литві запанували зазіхання на мовну «науку» великого Сталіна і більшовицької доби загалом — в її теорії та практиці» (Būda 1994: 33). Учений пропонував замінювати псевдоскладні утворення з KPSK або, на його думку, нормативними похідними: benzōdažiai (а не benzodažai), mikrōplyšis (а не mikroplyšys), mikrōkietis (а не mikrokietumas), mikrōnuotraukė (а не mikronuotrauka), або словосполученнями: žemės ūkio gamyba (а не agrogamyba), motorinis įrankis (а не motoįrankis), automobilizmo mėgėjas (а не automėgėjas) (Būda 1994: 33–34).

У сучасній термінології такі запропоновані V. P. Būda споріднені терміни з KPSK не вважаються нормативними. Навпаки, нормативним вважається спосіб словотворення, за якого KPSK приєднуються до литовських слів без зміни їхньої граматичної характеристики. Багато таких термінів подано в Банку термінів Литовської Республіки (LRTB), наприклад: mikrodarinys, mikrodauginimas, mikroįvertinimas, mikropriežastingumas. Однак не всі мовознавчі джерела схвалюють такі утворення. Наприклад, у виданні Administracinės kalbos aktualijos (AKA) стверджується, що mikro- взагалі не слід приєднувати до литовських слів, наприклад: mikroįmonė (— labai maža įmonė), а утворення mikromokėjimas, основою якого є віддієслівний іменник, вважається ненормативним: mikromokėjimas (= mažasis mokėjimas) (AKA 2014). Безперечно, під час кодифікації термінів, утворених поєднанням KPSK із литовськими словами, враховують різні вимоги до термінів. Наприклад, навряд чи можна було б кодифікувати доволі новий термін ekonašumas SIŽ 2004: 822, адже насамперед він є неоднозначним: незрозуміло, чи йдеться про екологічну, чи про економічну ефективність. St. Keinys звертає увагу на те, що, утворюючи терміни з KPSK, слід дотримуватися міри (Keinys 2005 [1967]: 211), а K. Gaivenis наголошує, що не потрібні новотвори з KPSK, які витісняють із ужитку вже усталені й загальнопоширені слова та словосполучення (Gaivenis 2014 [1991]: 624).

Terminologija | 2019 | 26

155

ВИСНОВКИ

1. Класичні препозитивні зв’язані основи, що походять із грецької та латинської мов, такі як audio-, makro-, mikro-, nano-, pseudo-, video- тощо, активно використовуються для творення нових термінів і досі є предметом дискусій мовознавців. Хоча деякі мовознавці відносять їх до афіксоїдів (вважають префіксоїдами), вважаємо, що задля точності поняття афіксоїдів і зв’язаних основ можна розмежувати. Зв’язані основи не вживаються як самостійні слова, їм бракує граматичної характеристики, проте більшість із них має досить конкретне лексичне значення; афіксоїди ж можуть уживатися в мові як самостійні слова, але лексичне значення цих самостійних слів уже не збігається зі значенням афіксоїда як складника складного слова (воно абстрактніше), а афіксоїд виконує радше модифікаційну функцію.

2. Оцінюючи розвиток класичних зв’язаних основ у складних гібридних родових будівельних термінах, можна стверджувати, що він не лише виражає найновіші тенденції наукових досягнень та інтеграції наук, а й відображає зв’язки литовської термінології з термінологіями інших мов, контакти з якими зумовлені історично. Запозичення класичних зв’язаних основ не було ізольованим, поодиноким явищем — разом із цими основами було запозичено й модель творення термінів.

3. Підсистема класичних препозитивних зв’язаних основ у будівельній термінології охоплює 20 розглянутих основ (aero-, auto-, azo-, bio-, eko-, fero-, fibro-, foto-, geo-, hidro-, makro-, mezo-, mikro-, nano-, nitro-, pneumo-, tenzo-, termo-, turbo-, vibro-), серед яких найбільшою продуктивністю й активністю вирізняються mikro- і vibro-. Кількісні дані свідчать, що складні гібридні родові будівельні терміни з класичними препозитивними зв’язаними основами вже не посідають ізольованого, периферійного місця в будівельній термінології, а є її важливою частиною.

4. У наукових текстах будівельної галузі першого періоду незалежності Литви виявлено лише два складні гібридні родові будівельні терміни з класичними препозитивними зв’язаними основами, що становить 0,78 відсотка від усіх зафіксованих складних родових будівельних термінів того періоду. У джерелах радянського періоду знайдені складні гібридні слова з класичними препозитивними зв’язаними основами становлять 10,63 відсотка всіх складних родових будівельних термінів, тоді як у науковій літературі будівельної галузі за 1990–2018 рр. такі складні слова вже становлять 12,71 відсотка всіх складних слів. Дослідження показує, що зростання кількості складних гібридних слів із класичними препозитивними зв’язаними основами є досить виразною тенденцією будівельної термінології другої половини XX — XXI ст.

156

Lina Rutkienė

Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

5. З погляду словотвору складні слова з класичними зв’язаними основами слід вважати несправжніми складними словами, оскільки їм бракує ознаки, властивої справжнім складним словам. Перший компонент складного слова ґрунтується не на слові, що синхронно існує в мові, а лише на основі, яка не має граматичної характеристики. Більшість складних гібридних родових будівельних термінів із класичними препозитивними зв’язаними основами утворено поєднанням зв’язаної основи з повним словом (іменником), без зміни закінчення цього слова, місця наголосу та акцентної парадигми. Друге, литовське, слово, до якого приєднується класична зв’язана основа, найчастіше є похідним першого або другого ступеня. Дослідження свідчить, що були спроби краще пристосувати класичні зв’язані основи до системи литовської мови, змінювати закінчення та наголос твірного слова — іменника, а також поєднувати зв’язані основи з дієсловами. Однак такий спосіб словотвору не є продуктивним у будівельній термінології.

ŠALTINIAI

AKA 2014: Administracinės kalbos aktualijos. Sudarė L. Murinienė, R. Vladarskienė. Prieiga per internetą: http://administracinek.alba.lki.lt/index.php?meniu=pradinis.

ALLA 1993: Anglų–lietuvių kalbų statybos terminų žodynas. Atsak. red. A. Kudzys, Vilnius: Technika.

ALKS 1972: Anglų–lietuvių kalbos statybos terminų žodynėlis. Sudarė J. Stonys, Vilnius: VISI.

APKS 1964: Vilčinskas P., Bružas A. Asfaltbetonis ir jo panaudojimas kelių statyboje, Kaunas: Raidė.

BDT 1976: Betonavimo darbų technologija. Parengė V. Rimvydienė, Vilnius: „Orgtechstatybos“ tresto spaustuvė.

BG 2002: Betonas ir gelžbetonis. Konferencijos pranešimų medžiaga. Atsak. red. G. Skripkiūnas, Kaunas: Technologija.

BGD 1978: Mažeika V. Betono ir gelžbetonio darbai, Vilnius: Pergalė.

CPK 1992: Nakas A., Gajauskas J., Prikšaitis M. Civilinių pastatų konstrukcijos. Vadovėlis, Vilnius: Mokslas.

CPŽŪ 1969: Krasenskis V., Fedorovskis L. Civiliniai, pramoniniai ir žemės ūkio pastatai. D. 1: Civiliniai pastatai, Vilnius: Mintis.

DLKG 2005: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. Sudarė V. Ambrazas, K. Garšva, A. Girdenis, E. Jakaitienė, P. Kniūkšta, S. Krinickaitė, V. Labutis, A. Laigonaitė, E. Oginskienė, J. Pikčilingis, A. Ruzė, N. Sližienė, K. Ulvydas, V. Urbutis, A. Valeckienė, E. Valiulytė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

GAG 2018: Skuodis Š., Dirgėlienė N. Grunto, armuoto geotinklais, kerpamojo stiprio tyrimai. – Geologija. Geografija 4(2).

GKPE 2007: Marčiukaitis G., Jonaitis B., Papinigis V., Valivonis J. Gelžbetoninių konstrukcijų projektavimas pagal euronormas. Vadovėlis, Vilnius: Technika.

GMKP 1969: Rozenbliumas A., Jokūbaitis V. Gelžbetoninių ir mūrinių konstrukcijų pagrindai, Vilnius: VISI.

JDŽ 1981: Movčianas F. Jaunojo dažytojo žinynas. Vertė M. Staskevičienė, Vilnius: Mokslas.

JTŽ 1982: Goriačevas V. I. Jaunojo tinkuotojo žinynas. Vertė A. Zimanienė, Vilnius: Mokslas.

KABK 2012: Kaklauskas G., Bačinskas D., Gribniak V. Kompozitais armuotos betoninės konstrukcijos. Vadovėlis, Vilnius: Technika.

KMMT 2006: Smolskas P. K. Konstrukcinių medžiagų ir medžiagotyros terminų žodynas, Vilnius: Ciklonas.

KSŽ 1988: Jacinavičius J., Matkevičius V. Kaimo statybininko žinynas, Vilnius: Mokslas.

KTŽ 1990: Gaivenis K., Keinys St. Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa.

LPMK 1931: Tuskenis L. Lietuvos plentai ir moderniškosios konstrukcijos. D. 1, Kaunas: Spindulys.

LRTB – Lietuvos Respublikos terminų bankas. Prieiga per internetą: http://terminai.vlkk.lt/.

MK 1956: Rozenbliumas A. Mūrinės konstrukcijos, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

MLA 2011: 14-osios Lietuvos jaunųjų mokslininkų konferencijos „Mokslas – Lietuvos ateitis“ 2011 metų teminės konferencijos „Statyba“ straipsnių rinkinys, Vilnius: Technika.

Terminologija | 2019 | 26

157

MMB 1962: Vasauskas S. Mechaniniai medžiagų bandymai, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

MPPB 2018: Rutkauskas A. Mineralinių priedų poveikis betono atsparumui šarminei korozijai. Daktaro disertacija, Vilnius: Technika.

MT 1929: Grinkevičius S. Mediniai tiltai, Kaunas: Spindulys.

MTPM 1976: Aleksandrovskis A. V. Medžiagotyra tinkuotojams plytelių ir mozaikos klodėjams. Vadovėlis, Vilnius: Mokslas.

MTS 1981: Kivilša J., Kamaitis Z., Stepanavičius A. Miesto transporto statiniai. Vadovėlis, Vilnius: Mokslas.

PIM 2012: Valiulis A. V. Pažangios inžinerinės medžiagos: savybės, gamyba ir taikymas. Vadovėlis, Vilnius: Technika.

PKSŽ 2009: Pastatų konstruktoriaus ir statybininko žinynas. Sudarė J. Gajauskas, Kaunas: Naujasis lankas.

PSAD 1978: Kitinas V. Pagrindinės statybos apdailos darbų technologijos ir mechanizavimo tobulinimo kryptys, Vilnius: Informacinių paslaugų firmos spaustuvė.

RLKP 1959: Rusų–lietuvių kalbų politechninis žodynas. Red. kolegijos pirmininkas A. Novodorskis, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

RLSTŽ 1992: Kivilša J., Kudzys A., Rosinas A. Rusų–lietuvių kalbų statybos terminų žodynas, Vilnius: Lietuvos ūkis.

RNS 2012: Raštinio namo statyba. Žinynas. Straipsnių ir nuotraukų autoriai R. Bortkūnas, T. V. Čiekauskas, R. Daraškevičius, T. Gecas, T. Lapinskas, E. Norvaišas, M. Sakaitis, A. Sirvydis, T. Šlivinskas, G. Unikas, V. Uosaitis, Vilnius: BALTO print.

S5 2000: Statyba 6(5). Vyr. red. E. K. Zavadskas, Vilnius: Technika.

SBPK 1995: Kudzys A., Vaitkevičius V. Suvirintų ir besiūlių plieninių konstrukcijų saugos ir ilgalaikiškumo įvertinimas, Vilnius: Vilniaus technikos universitetas.

SGY 2012: Prūšinskienė S. Smėlio gruntų ypatumai ir jų tyrimo metodai. Mokomoji knyga, Vilnius: Technika.

SIS 2011: Bilinskienė R., Graudinyte J. Statinių inžinerinės sistemos. D. 3: Dujų tiekimas. Mokomoji knyga, Klaipėda: Klaipėdos banga.

SIŽ 2004: Statybos inžinieriaus žinynas. Sudarė J. Gajauskas, Vilnius: Technika.

SK 2002: Statybinės konstrukcijos. Konferencijos, skirtos prof. A. Rozenbliubo 100-osioms gimimo metinėms paminėti, įvykusios Vilniuje 2002 m. birželio 5–6 d., pranešimų medžiaga, Vilnius: Technika.

SKAE 2010: Marina V. 2010. Statybinių konstrukcijų atsparumas ekstremaliems poveikiams: aiškinamasis anglų–lietuvių kalbų terminų žodynas, Vilnius: Technika.

SKKS 1998: Statybinės konstrukcijos: kūrimas, projektavimas ir stiprinimas. Konferencijos, įvykusios Vilniuje 1998 m. lapkričio 20 d., pranešimų medžiaga, Vilnius: Technika.

SKPP 2008: Parasonis J. Statinių konstrukcijų projektavimo pagrindai. Vadovėlis, Vilnius: Technika.

SKTR 1990: Statybinių konstrukcijų tyrimo rezultatų įdiegimas, naujos statybinės medžiagos ir nauji pamatai Lietuvoje. Respublikinės mokslinės techninės konferencijos „Statybos mokslo laimėjimai ir jų rezultatų įdiegimas į gamybą“, įvykusios 1990 m. sausio 31 d.–vasario 2 d., pranešimų tezės, Vilnius: VISI.

SM 1966: Ščesnulevičius S. Statybinės medžiagos. Vadovėlis, Vilnius: Mintis.

SMG 1974: Grigaliūnas B. Statybinės medžiagos ir gaminiai. Vadovėlis, Vilnius: Mintis.

SMD 1992: Peliksa M., Rumševičius A. Statybinės medžiagos ir dirbiniai, Kaunas: Technologija, 97.

SP 2008: Ramukevičius D. Statybos pagrindai, Kaunas: Ardiva.

SRR 2000: Venckevičius V., Žilinskas R. Statinių rekonstrukcija ir remontas. Vadovėlis, Kaunas: Technologija.

SSMS 1994: Marčiukaitis G. Sluoksniuotųjų sienų iš mažagabaričių dirbinių skaičiavimas, Vilnius: Technika.

StM 2012: Žurauskienė R., Naujokaitis A. P., Mačiulaitis R., Žurauskas R. Statybinės medžiagos. Vadovėlis, Vilnius: Technika.

STŽ – Statybos terminų žodynas. Parengė A. Kudzys, A. Rosinas, B. Kudzienė, Vilnius: Lietuvos mokslas.

ŠSDV 2015: Šlaitinio stogo dengimas vienetine ir lakštine danga. Parengė J. Burokienė, Vilnius: Arx Reklama.

ŠVOK 2019: Šildymas, vėdinimas, oro kondicionavimas: teorija ir praktika. Parengė J. Čiuprinskienė, K. Čiuprinskas, V. Motuzienė, Vilnius: Super namai.

TRLT 1949: Novodvorskis A. Trumpas rusiškai–lietuviškas techninis žodynas, Kaunas: Spindulys.

TŽ 1920: Techniko žodynėlis. Sudarė A. Macijauskas, Kaunas: Valstybės spaustuvė.

TŽŽ 1936: Tarptautinių žodžių žodynas. Sudarė K. Boruta, P. Čepėnas, A. Sirutytė-Čepėnienė, Kaunas: Sakalas.

VCKUA 2016: Boris R. Vidutinio cemento kiekio ugniai atsparaus betono su klinkeriniu užpildu struktūros ir savybių tyrimai. Daktaro disertacija, Vilnius: Technika.

VLGN 2013: Kelevičius K. Vibropolio laikomosios galios nustatymas pagal įrengimo metu išmatuotus parametrus. Daktaro disertacija, Vilnius: Technika.

158

Lina Rutkienė

Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

LITERATŪRA

Booij G., Hüning M. 2014: Affixoids and constructional idioms. – Extending the scope of Construction Grammar, Berlin: De Gruyter Mouton, 77–106.

Būda V. P. 1994: Sudurtiniai ir priešdėlinės darybos žodžiai su tarptautiniais dėmenimis, Vilnius: Technika.

Gaivenis K. 2014 [1991]: Technikos terminai su kai kuriais tarptautiniais dėmenimis. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 623–624.

Gaivenis K. 2014 [1994]: Technikos terminijos norminimo mažmožiai. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 390–396.

Gaivenis K. 2014 [1995]: Terminai su dėmenimis auto- ir elektro-. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 636–638.

Gaivenis K. 2014 [1998]: Fizikos terminijos antonimai. – Kazimieras Gaivenis. Rinktiniai raštai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 401.

Jakaitienė E., Laigonaitė A., Paulauskienė A. 1976: Lietuvių kalbos morfologija, Vilnius: Mokslas.

Harastani R., Daille B., Morin E. 2012: Neoclassical Compound Alignments from Com-parable Corpora. – Computational Linguistics and Intelligent Text Processing. 13th International Conference, 72–82.

Inčiūraite L. 2017: Dabartinės lietuvių kalbos vardažodžių su (neo)klasikiniais elementais morfeminė sandara ir daryba. Daktaro disertacija, Vilniaus universitetas.

Inčiūraitė-Noreikienė L. 2015: Lietuvių kalbos dūriniai su neoklasikiniais dėmenimis. – Baltistica 50(2), 245–259.

Jarmalavičius D. 2014: Vokiečių kalbos dūrinių daryba XV–XVIII a. rankraštiniuose dvikalbiuose baltų kalbų žodynuose. Daktaro disertacija, Vilniaus universitetas.

Kastovsky D. 2008: Astronaut, astrology, astrophysics: about combining forms, classical compounds and affixoids. – Selected Proceedings of the 2008 Symposium on New Approaches in English Historical Lexis (HEL-LEX 2), 1–13.

Kaulakienė A. 2014 [1988]: Terminų daryba pagal analogijos principą. – Terminologija. Terminografija. Terminija, Vilnius: Technika, 164–170.

Keinys St. 2005 [1967]: Dėl sudurtinių terminų darybos. – Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 209–211.

Keinys St. 2005 [1979]: Tarptautiniai elementai lietuvių terminologijoje. – Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 193–201.

Keinys St. 1999: Bendrinės lietuvių kalbos žodžių daryba, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

Keinys St. 2005 [2003]: Tautinis terminologijos savitumas. – Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 234–242.

Lassere M. 2013: Neoclassical compounds and language registers. – Journées d’Études Toulousaines(JéTou), May, 98–107. Prieiga per internetą: https://hal-univ-tlse2.archives-ouvertes.fr/hal-00966824/document.

Petropoulou E. 2009: On the parallel between neoclassical compounds in English and Modern Greek. – Patras Working Papers in Linguistics 1, 40–58.

Rudaitienė V. 2001: Žodžiai su prepoziciniais nelietuviškos kilmės dėmenimis. – Lituanistika 2(46), 94–107.

Skujinā V. 1999: Latīņu un grieķu cilmes vārddaļu vārdnīca, Rīga: Kamene.

Umbrasas A. 2018: Informatikos ir kompiuterijos terminai naujadarai. – A. Auksoriūtė, J. Gaivenytė-Butler, S. Labanauskienė, A. Mitkevičienė, R. Stunžinas, A. Umbrasas, P. Zemlevičiūtė. Lietuviškos informatikos ir kompiuterijos terminijos tyrimai. Kolektyvinė monografija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 94–149.

Ul vydas K. 1967: Dabartinės lietuvių literatūrinės kalbos leksikos normalizacijos klausimai. – Lietuvių kalba tarybiniais metais. Straipsnių rinkinys, Vilnius: Lietuvių kalbos ir literatūros institutas, 36–101.

Urbutis V. 2009: Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Valeckienė A. 1968: Kitų kalbų kilmės sudurtiniai žodžiai. – Kalbos kultūra 15, 16–25.

Vounchev B. 2019: The affixoids in the Greek gay argot Kaliardà. – Orbis Linguarum 17(1), 50–58.

Zemlevičiūtė P. 2018: Kitų kalbų poveikis lietuviškai informatikos ir kompiuterijos terminijai. – A. Auksoriūtė, J. Gaivenytė-Butler, S. Labanauskienė, A. Mitkevičienė, R. Stunžinas, A. Umbrasas, P. Zemlevičiūtė. Lietuviškos informatikos ir kompiuterijos terminijos tyrimai. Kolektyvinė monografija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 150–246.

Zinkevičius Z. 1994: Lietuvių kalbos istorija. VI. Lietuvių kalba naujaisiais laikais, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Гущина Н. Н. 2003: К вопросу об аффиксоидах. – Журнал Гродненского государственного медицинского университета 2, 19–24. Доступ через интернет: https://cyberleninka.ru/article/n/k-voprosu-ob-affiksoidah.

Terminologija | 2019 | 26 159

Даниленко В. П. 1977: Русская терминология. Опыт лингвистического описания, Москва: Наука.

Земская Е. А. 2011: Современный русский язык. Словообразование, Москва: Флинта.

Клобуков Е. В., Гудилова С. В. 2014: Языковая специфика непроизводных сложных слов квазикомпозитов. – Язык, сознание, коммуникация 20, 12–25.

Козулина Н. А., Левашов Е. А., Шагалова Е. Н. 2009: Аффиксоиды русского языка. Опыт словаря-справочника, Санкт-Петербург: Нестор-История.

Копелевич А. Б. 2003: К вопросу о правомерности термина «радиксоид». – Русское слово: синхронический и диахронический аспекты. Матер. междунар. науч. конференции, посвященной 130-летию со дня рождения Д. Н. Ушакова, 127—128.

Немченко В. Н. 1994: Современный русский язык. Морфемика и словообразование, Нижний Новгород: НГУ.

Новодранова В. Ф. 2008: Именное словообразование в латинском языке и его отражение в терминологии латинской культуры. Laterculi vocum Latinarum et terminorum. Монография, Москва: Языки славянской культуры.

Рыженкова Г. 2002: О морфемном статусе некоторых элементов греческого происхождения. Проза.ру. Доступ через интернет: https://proza.ru/2002/10/05-10.

Шанский Н. М. 1970: Аффиксоиды в словообразовательной системе современного русского литературного языка: Исследования по современному русскому языку, Москва: МГУ.

HYBRID COMPOUNDS WITH CLASSICAL PREPOSITIVE BOUND STEMS IN THE TERMINOLOGY OF CONSTRUCTION

Summary

The major theoretical problem addressed in the article is the ambiguous approach of Lithuanian and foreign linguists to the morphemic status of classical elements. Though some linguists attribute them to affixoids, for the sake of accuracy, the present article proposes to distinguish between the concepts of affixoids and bound stems. Bound stems, as the classical elements under analysis are called, are not used as independent words; they do not have grammatical characteristics, but most of them have a rather specific lexical meaning. By contrast, affixoids can be used as independent words in the language, but the lexical meaning of those independent words does not match the meaning of the affixoid comprising the component of the compound (it is more abstract); the affixoid plays a more modifying function.

The sub-system of classical bound stems in the terminology of construction is made of 20 members: aero-, auto-, azo-, bio-, eco-, fero-, fibro-, foto-, geo-, hidro-, makro-, mezo-, mikro-, nano-, nitro-, pneumo-, tenzo-, termo-, turbo-, vibro-. The terminology of the field in question demonstrates the gradual growth in hybrid compounds with classical prepositive bound stems. During the first period of Lithuania’s independence very few compounds with classical bound stems were used in the terminology of construction. The road for classical bound stems to the terminology of construction was widely opened during the Soviet period when Russian did not only become the major source of loanwords but its role as the intermediary language increased. After Lithuania’s independence was restored, the improvement and development of construction were already associated with the progressive experience of the West. The integration of sciences takes place; the innovations coming from other scientific fields are applied in construction; they determine the origin of new classical bound stems in the terminology of construction.

Concerning the formation of the compounds with classical bound stems in the terminology of construction, it should be noted that a bound stem is combined with a

160

Lina Rutkienė

Hibridiniai statybos terminijos dūriniai su klasikiniais prepoziciniais sietiniais kamienais

full word, i.e. a noun, and the grammatical characteristics of this word are not changed; the stress and accentual paradigm are also retained by the word which is combined with a classical bound stem. It is also typical that the Lithuanian base word is not a simple word but a formation. Most of the compounds which can be found in the Soviet terminology of construction were formed by combining a bound stem and the formations of the first and second degree; they are usually formed with suffixes. As time is passing by, the structure of the Lithuanian base word is becoming more complex. In the period of 1991–2018, the terminology of construction was dominated by the compounds with the formations of the second degree used as the base word. The research shows that attempts have been made to make classical bound stems more adapted to the system of the Lithuanian language, to combine bound stems with verbs, as well as to change the ending and stress of the noun used as the base word.

Gauta 2019-11-05

Lina Rutkienė

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

Vilniaus Gedimino technikos universitetas

Saulėtekio al. 11, LT-03227 Vilnius

E. paštas [email protected]

Terminologija | 2019 | 26

161