doi.org/10.35321/term27-11

Литовська термінологія на початку відновленої незалежності

ALVYDAS UMBRASAS

Інститут литовської мови

АНОТАЦІЯ

У статті, присвяченій 30-й річниці відновлення незалежності Литви, з термінологічного погляду розглянуто початок важливого періоду історії Литви — незалежності, що настав після радянської доби, а також проблеми того часу. Основну увагу приділено діяльності Відділу термінології Інституту литовської мови. На початку незалежності тут виконували найважливіші наукові й практичні термінологічні роботи: почав виходити науковий журнал, присвячений термінології; термінологічно оцінювали словники термінів і стандарти; розвивали ідею бази даних термінів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: термінологія, термінологічна робота, Відділ термінології, історія термінології, Литва, відновлення незалежності

АНОТАЦІЯ

У статті, присвяченій 30^th-й річниці відновлення незалежної держави Литва, з погляду термінології розглянуто початок важливого періоду історії Литви — періоду незалежності, який настав після радянської доби, а також проблеми того часу. Найбільшу увагу приділено діяльності Відділу термінології Інституту литовської мови. Саме тут після відновлення незалежної держави Литва було виконано найважливішу наукову й практичну термінологічну роботу: розпочалося видання журналу, присвяченого термінології; словники термінів і термінологічні стандарти оцінювали з термінологічного погляду; було сформульовано й розвинуто ідею бази даних термінів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: термінологія, термінологічна робота, Відділ термінології, історія термінології, Литва, відновлення незалежності

Мова є частиною державної ідентичності, а термінологія — показником розвитку мови, а отже й держави. Лише меншість мов світу має розвинену термінологію. Гарантією розвитку термінології є використання мови для потреб держави й науки. Розвиток держави тісно пов’язаний із термі-

258

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtosios nepriklausomybės pradžioje

У розвитку мови певні етапи розвитку держави нерідко водночас є етапами розвитку термінології. Звісно, на відміну від держави, яка за певних обставин може досить швидко з’явитися на мапах або зникнути з них, мова є інертним і повільно змінюваним явищем, її зміни не відбуваються раптово, проте з плином часу зміни в державі впливають на неї. Ці зміни зазвичай найкраще помітні з часової перспективи.

Цей рік — 30-та річниця відновлення незалежності Литви — саме дає нагоду трохи зазирнути в минуле. 30 років — це вже чимало: за такий час дорослішає людина, можливо, і держава також. Пройшовши певний етап, цікаво згадати витоки. Період 1990–2020 років має велике значення для Литовської держави й литовської мови, а початок цього періоду, що визначив подальші процеси, особливо цікавий. З нагоди ювілею вирішено розглянути початок незалежності з термінологічного погляду, перші кілька років після її відновлення (основну увагу приділено першому п’ятиріччю незалежності, але суворих часових меж не встановлено). У статті за допомогою описового методу подано аналіз термінологічної діяльності того часу. Мета — показати проблеми термінології на початку відновленої незалежності та плани на майбутнє, ознайомитися з термінологічними напрацюваннями того часу, торкнувшись аспектів їхнього розвитку, і розкрити тодішню ситуацію.

Термінологічна робота й наука в Литві тісно пов’язані з Інститутом литовської мови. Від самого заснування цього інституту 1941 року в ньому досліджували питання термінології. У рік заснування Інституту литовської мови при ньому створили підрозділ практичної мови й термінології; у 1971 році в секторі словників об’єднаного Інституту литовської мови та літератури створили групу термінології (керівник — Kazimieras Gaivenis), а ще раніше, у 1951–1971 роках, тут діяла Комісія з розгляду термінів (докладніше див. Auksoriūtė 2005; Auksoriūtė 2014). Напередодні незалежності (1989 року) почав діяти відділ культури мови й термінології. Тоді мовознавці та літературознавці ще працювали в одному інституті, проте рік відновлення незалежності став також роком відновлення окремого Інституту литовської мови. У 1991 році тут з’явився окремий відділ термінології — уперше для потреб термінологічної науки було створено самостійний підрозділ. У статті основну увагу приділено діяльності відділу термінології, що виріс із групи термінології, адже на початку незалежності він був головним осередком дослідження й упорядкування термінів. Також побіжно розглянуто передісторію цього відділу та аспекти його виникнення. Під час підготовки статті переважно використовувалися неопубліковані архівні дані — як джерела...

Terminologija | 2020 | 27

259

використано протоколи ^{1 2} групи термінології, відділу культури мови й термінології, відділу термінології Інституту литовської мови, а також ученої ради цього інституту та додатки до них (звіти тощо).

РОБОТА В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД

Початок незалежності, з одного боку, був складним періодом, адже багато чого в державі потрібно було створити або відновити, але водночас це був романтичний період віри в щасливе майбутнє. Робота з перетворення держави, розпочата рухом «Саюдіс», відобразилася і в термінологічній діяльності, а також загалом у роботі з упорядкування мови. Діяльність тодішнього відділу культури мови й термінології була тісно пов’язана з цими процесами. Після тривалого періоду двомовності литовська мова стала єдиною — державною, і це створило чимало викликів для роботи з упорядкування мови, адже за радянських часів литовську мову в деяких сферах, наприклад на транспорті, у промисловості, діловодстві, а особливо у війську, було цілком або майже цілком витіснено. 11 березня 1990 року Верховна Рада Литовської Республіки повернула Литві державність і Тимчасовим Основним Законом Литовської Республіки відкрила литовській мові шлях до різних сфер державної діяльності³. Невдовзі, 29–30 травня, в Інституті литовської мови відбувся 7-й Балтійський теоретико-методичний семінар із термінології та культури мови «Державна мова й нормалізація мови», на якому розглядали явища литовської мови...

Назва вченої ради Інституту литовської мови з часом змінювалася. Як видно з джерел, спочатку вона називалася Науковою радою Інституту литовської мови, а згодом досить тривалий час — просто Радою Інституту литовської мови. У статті різниці не проводиться: в усіх випадках вона називається Вченою радою.

У тексті статті в дужках зазначено, на який протокол зроблено посилання. Скорочення: KKTS — відділ культури мови й термінології, TS — відділ термінології, MT — учена рада; поряд указано дату засідання, протокол якого використовується. Дякую директорці Інституту литовської мови д-р Albinai Auksoriūtei за можливість скористатися архівними даними цього інституту, а також архівістці інституту Ritai Maldonienei, яка люб’язно надала з архіву потрібні протоколи.

Стаття 7 цього закону проголошувала: «Державною мовою Литовської Республіки є литовська мова. Литовська Республіка забезпечує використання литовської мови в діяльності органів держави й суспільства, у закладах освіти, культури, науки, виробництва та інших установах, підприємствах і організаціях, а також турботу держави про всебічний розвиток і навчання литовської мови. Створюються умови для використання й розвитку мов національних спільнот». Ще 18 листопада 1988 року Верховна Рада Литовської РСР ухвалила поправку до конституції того часу (стаття 77¹), у якій проголошувалося: «Державною мовою Литовської РСР є литовська мова. Литовська РСР забезпечує використання литовської мови в діяльності органів держави й суспільства, у закладах освіти, культури, науки, виробництва та інших установах, підприємствах і організаціях, а також турботу держави про всебічний розвиток і навчання литовської мови. Створюються умови для розвитку й інших мов, уживаних у Литовській РСР, а також для вивчення й використання російської мови як засобу міжнаціонального спілкування народів СРСР» (St. Keinys звернув увагу на надмірну компромісність цього формулювання, що ґрунтувалася на нав’язуваній двомовності національних меншин і російської мови (Keinys 2012 [1994]: 21–22)). Докладніше використання державної мови було визначено в ухваленому Сеймом 31 січня 1995 року Законі Литовської Республіки про державну мову.

260

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtosios nepriklausomybės pradžioje

Після зміни статусу мови на основі доповідей семінару публікувалися статті⁴; наприклад, Стасис Кейнис розглядав зв’язки між народом, мовою та державою, охоплюючи історичні аспекти, політику русифікації, поняття державної мови та пов’язані з ними питання мов національних меншин (Keinys 2012 [1994]). У відновленій державі доводилося розв’язувати різні мовні питання: 13 вересня 1990 р. на засіданні Відділу культури мови й термінології обговорювали проєкт паспорта громадянина Литовської Республіки, надісланий для мовного оцінювання Юридичним відділом Верховної Ради. З протоколу видно, що увагу звернули на двомовність: раніше паспорт був литовською та російською мовами, а тепер пропонували литовську й англійську, проте від цього питання відмовилися, оскільки не мали зразків паспортів інших країн. Найбільше дискусій спричинили питання написання прізвища, імені та по батькові (питання написання особових імен у документах і через 30 років викликають пристрасті...): одні (Пранас Кнюкшта, К. Гайвеніс) пропонували спочатку писати прізвище, оскільки офіційно воно важливіше, інші (Ст. Кейнис) наголошували, що такий порядок є російським, а в литовській мові звично спочатку писати ім’я (так і домовилися пропонувати). Обговорили, що в російській мові ім’я та по батькові нероздільні, а в наших документах ім’я батька можна взагалі не зазначати. Домовилися, що в паспорті замість šeiminyninė padėtis слід писати šeiminė padėtis або, ще краще, santuokos įrašai. Дискутували щодо терміна в проєкті паспорта identifikacijos numeris, домовилися запропонувати tapatybės numeris (тут, мабуть, ідеться про те, що в стандарті Литовської РСТ 1185–91, який набув чинності 1 грудня 1991 р., було названо Asmens kodas. Sudėtis ir struktūra — asmens kodu).

Уже наприкінці місяця проголошення незалежності (KKTS 1990 03 27) розглянули питання, назване в протоколі «Литовський варіант міжнародного стандарту ISO, підготовлений відділом стандартизації університету» (мається на увазі стандарт Литовської РСТ 1115–90 Terminologijos principai ir metodai, опублікований пізніше того ж року), тож було зроблено важливі кроки до стандартизації литовських термінів. У Литві стандарти (не термінологічні) почали розробляти й видавати 1975 року (Maslauskienė 2004: 257); до проголошення незалежності в Литві діяли радянські стандарти (ГОСТ), серед них були й термінологічні, але в них не було литовських термінів (Maslauskienė 2004: 260). На згаданому засіданні висловили різні зауваження щодо логічних і лінгвістичних аспектів стандарту; наприклад, ішлося про потребу в синонімах, співвідношення понять; Йонас Клімавічюс пропонував поряд із терміном terminų darybą

⁴ Міжнародному семінару було присвячено 31-й том видання Lietuvių kalbotyros klausimų, який вийшов лише 1994 року, хоча видання було затверджене до друку ще 1991 року (MT 1991 12 13); однак Наукова рада заперечувала проти публікації статей естонською мовою, а згодом дозволила не перекладати їх (MT 1992 02 04).

Terminologija | 2020 | 27 261

слід було б ужити й ширший термін terminų (su)darymas ar terminų kūrimas. Хоча в протоколі укладачів не названо, очевидно, що до підготовки стандарту⁵ долучився й К. Гайвеніс, адже на засіданні постановили «затвердити стандарт з мовного погляду, а К. Гайвенісу врахувати зауваження й пропозиції». З протоколів Термінологічної групи видно, що ще на засіданні 10 березня 1989 р., у якому, крім термінологів Ст. Кейниса, К. Гайвениса та тодішнього заступника директора Інституту литовської мови й літератури Александраса Ванагаса, брали участь Зігмас Зінкявічюс (представник Товариства мови), А. Реза (представник Планового комітету), С. Даугела, А. Янушкіс, А. Пальшайтіс, Н. Дудлаускене, А. Юодвіршіс, Б. Палайма⁶ (Каунаський політехнічний інститут) (див. рис. 1), обговорили організацію термінологічної роботи й вирішили підготувати деякі термінологічні стандарти, доручити мовну експертизу Термінологічній групі (зазначено, що її потрібно розширити), а фахову експертизу проводити в інститутах Академії наук і вищих навчальних закладах; отже, стандарт, присвячений принципам і методам термінології, був частиною цієї роботи.

Обговорюючи роботу відділу за перше півріччя (KKTS 1990 06 15), П. Кнюкшта говорив про підготовку Kanceliarinės kalbos patarimus⁷ та проблеми, що виникали під час роботи, адже змінювалися документи й назви установ; він сказав, що допоміг Управлінню архівів підготувати інструкцію з діловодства. Коли відділ обговорював діяльність першого року незалежності (KKTS 1990 12 12), К. Гайвеніс зазначив, що робота термінологів була більше пов’язана з практикою. Він закликав працівників відділу не зосереджуватися на обслуговуванні, а дбати про наукову роботу та її престиж; сказав, що цінність статей у Lietuvių kalbotyros klausimų сумнівна: читача зацікавлює назва статті, а не її зміст; він висловив жаль, що публікується мало статей практичного спрямування. З огляду на збільшення практичної роботи Ст. Кейнис пропонував консультації

⁵ У самому стандарті Литовської РСТ 1115-90 зазначено, що його підготували К. Гайвеніс (керівник теми), Н. Дудлаускене, Л. Лаужікас, Е. Паукштене, Й. Сторпірштене (імен не наведено). Його погодив із Термінологічною радою Академії наук Вільнюський університет, а затвердив Департамент стандартизації та якості при Уряді Литовської Республіки постановою № 3 від 28.09.1990. Стандарт було підготовлено відповідно до міжнародного стандарту ISO 704-87 Terminology work – Principles and methods. Литовський стандарт початку незалежності діяв довго; певний час він залишався чинним навіть після оновлення стандарту Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) у 2000 році (ISO 704:2000) (Maslauskienė 2004: 261), а новіша литовська версія з’явилася лише через понад десять років — LST ISO 704:2005/P:2006 Terminologijos darbas. Principai ir metodai (ідентичний ISO 704:2000). Дещо пізніше оригінальний стандарт оновили (ISO 704:2009), а 2010 року попередню литовську версію скасували й замість неї як стандарт Литви прийняли англомовну версію LST ISO 704:2010. Тривожить те, що за десять років до сьогодні литовського перекладу, на жаль, так і не з’явилося.

⁶ У протоколі наведено лише перші літери імен осіб; так само їх подано і в статті.

⁷ Назву утворено за аналогією з Kalbos praktikos patarimų; видання задумали ще за радянських часів, підготовку завершили 1992 року, видали 1993 року, швидко розкупили, а згодом неодноразово перевидавали (Kniūkšta 2018: 27–28).

262

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtos nepriklausomybės pradžioje

Рис. 1. Протокол засідання термінологічної групи від 10 березня 1989 р.

Terminologija | 2020 | 27 263

і робити редагування платними, навіть обмірковував, чи не варто заснувати якийсь кооператив мовної практики (це був час створення кооперативів...), а наукова установа не повинна перетворюватися, за його словами, на «служницю тих, хто не знає мови» (через рік і Й. Клімавічюс міркував, що слід заснувати «фірму мовних послуг», яка перекладала б терміни й допомагала виконувати практичну роботу (TS 1992 12 21)).

Однією зі значущих праць термінологів, виконаних на самому початку незалежності в об’єднаному відділі, була колективно підготовлена книжка виправлень термінології. Її готували К. Гайвеніс, Ангеле Каулякене, Ст. Кейніс, Й. Клімавічюс, збирати матеріал допомагала Ауксе Монтвілієне. Виправлення накопичували на основі власної практики, збирали з видань Kalbos kultūros, Mūsų kalbos, G imtosios kalbos та інших. Роботу завершили 1991 року, і 29 квітня остаточний (другий) варіант під назвою Terminologijos patarimai подали на розгляд засідання відділу культури мовлення й термінології (KKTS 1991 04 29). Як видно з протоколу, матеріал збирали переважно А. Каулякене та К. Гайвеніс, уся підготовка тривала 3 роки, відбулося багато засідань термінологів. За словами К. Гайвеніса, виправлення в першому підготовленому варіанті (його термінологи розглядали окремо від усього відділу) були вільнішими, а в другому варіанті їх зробили суворішими, термінологізували, намагалися подати якомога менше синонімів. К. Гайвеніс пропонував видати працю, а через три роки підготувати друге видання, удвічі більше, яке «ми могли б ввести в обчислювальну машину». Під час затвердження цього видання до друку в Науковій раді інституту також говорили, що, доповнивши його, «можна було б організувати банк ненормативних термінів поряд із банком нормативних термінів» (MT 1991 05 08). Під час розгляду видання і у відділі, і в Науковій раді дискутували щодо назви Terminologijos patarimai (очевидно, її узгоджували з назвою Kalbos praktikos patarimai), пропонували її змінити. Пропонували назви Terminologijos žodynėlis (Казис Улвідас), Terminai – blogi ir geri (Вітаутас Амбразас). Зрештою обрали назву Terminologijos taisymai, яка краще відповідала суті, а видання було надруковане вже 1992 року (TT). Згідно з передмовою, до збірника ввійшло близько 3,5 тис. «виправлень, що більшою мірою належать до компетенції термінологів». Наукова рада рекомендувала, щоб видання схвалила Термінологічна рада при Академії наук, але цього не зробили (на той час уже точилися дискусії щодо існування та потреби в цій раді⁸ (TS

⁸У протоколах подекуди пишуть Terminologijos t a r y b a, подекуди — Terminologijos k o m i s i j a, хоча, вочевидь, мається на увазі те саме. Термінологічну раду при Президії Академії наук було засновано ще 1971 року замість Термінологічної комісії, що діяла в Інституті литовської мови та літератури (того ж року в інституті було засновано Термінологічну групу). До складу цієї ради увійшли 23 видатні фахівці різних галузей науки й техніки; її очолював академік Вітаутас Мажюліс, заступником голови був Йонас Круопас (після його смерті — Ст. Кейніс), а секретарем — К. Гайвеніс (Auksoriūtė 2005: 12).

264

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtosios nepriklausomybės pradžioje

1991 12 23; MT 1991 06 25; MT 1991 09 27)). Загалом видання відіграло важливу роль у практиці мовної роботи, було корисним редакторам та іншим упорядникам термінології. Новіших доповнених видань так і не з’явилося (не можна виключати, що цьому могла посприяти складність узгодження між укладачами поглядів на питання виправлень).

СТВОРЕННЯ ВІДДІЛУ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Заснований 1989 року відділ культури мовлення й термінології⁹ проіснував недовго. Найімовірніше, це зумовили політичні обставини. Після відновлення незалежності значно зросла роль литовської мови та потреба досліджувати й унормовувати різні мовні питання. 8 травня 1991 року Наукова рада Інституту литовської мови схвалила реорганізацію відділу культури мовлення й термінології та вирішила замість нього створити два відділи — культури мовлення і термінології. Серед мотивів, озвучених директором інституту А. Ванагасом, була потреба посилити роботу з культури мовлення та творення термінів, адже тепер литовська мова є державною (MT 1991 05 08). Слід сказати, що відділ культури мовлення й термінології не був однорідним: роботу в ньому виконували групами. Як уже зазначалося, Термінологічна група діяла в Словниковому секторі інституту ще з 1971 року; з протоколів видно, що Термінологічна група діяла також у відділі культури мовлення й термінології; вказано, що нею керував¹⁰ К. Гайвеніс (іншими групами відділу керували П. Кнюкшта та Сімас Каралюнас). Оскільки відділ працював групами, під час його реорганізації «розподіл» працівників не мав бути складним. Через кілька днів після рішення Наукової ради в газеті Lietuvos aide (1991 05 14) оголосили конкурс на посади керівників нових відділів — культури мовлення й термінології. У конкурсі брав участь по одному кандидату — відповідно П. Кнюкшта та Ст. Кейніс (останній із 1987 року очолював відділ сучасної литовської літературної мови, а з 1989 року — відділ культури мовлення й термінології). 25 червня на конкурсі Наукова рада таємним голосуванням затвердила П. Кнюкшту керівником відділу культури мовлення, а Ст. Кейніса керівником відділу термінології не обрала. Оголошує-

⁹До речі, в заголовках деяких протоколів (1990 03 27; 1990 09 13; 1990 11 15) зазначено, що це Terminologijos ir kalbos kultūros skyrius (сфери поміняно місцями). Цю невідповідність можна розглядати як ознаку внутрішньої конкуренції.

¹⁰ Під час атестації К. Гайвеніса у відділі (KKTS 1991 03 13) було сказано, що він очолює Термінологічну групу; дирекції запропонували повторно атестувати його як старшого наукового співробітника, а за наявності можливостей підвищити його посаду до провідного наукового співробітника (за статусом вона була між посадами старшого й головного наукового співробітника; тепер таких посад немає, а наукового співробітника тепер називають науковим працівником).

Terminologija | 2020 | 27

265

Повторні вибори керівника відділу термінології (Lietuvos aidas 1991 08 16). Тепер на цю посаду балотується К. Гайвеніс, і 27 вересня його обирають керівником.

Після поділу відділу культури мови й термінології на два відділи до відділу термінології перейшло 11 працівників (із 21), аспірантка, а також одразу було прийнято ще двох працівниць, тож до складу відділу входили: д-р¹¹ К. Гайвеніс (керівник), провідний науковий співробітник, габілітований д-р С. Каралюнас, старші наукові співробітники д-р А. Каулякене і д-р Ст. Кейніс, науковий співробітник Й. Клімавічюс, молодші наукові співробітниці А. Ауксорюте, Нійоле Банявічене, Ґіна Каваляунайте, Аделе Норейкайте, Розіта Медішавскене й Аудроне Шалькаускайте, старші лаборантки Йоланта Гайвените, Ґедре Шилінскайте й аспірантка Вілія Дрегуняне. Під час поділу відділів було схвалено прохання С. Каралюнаса призначити його до відділу термінології, хоча говорили, що з огляду на сферу досліджень він міг би перейти до відділу історії мови (MT 1991 09 27) (водночас було ліквідовано очолювану ним групу соціолінгвістики, створену «через кон’юнктурні обставини», і він був єдиним, хто в ній ще залишався). Як видно, відділ був досить великим, мав чимало як досвідчених, так і молодих фахівців¹².

ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ

Зі звіту за перші роки діяльності відділу термінології (TS 1991 12 23; першу сторінку протоколу засідання, на якому розглядали звіт, див. на рис. 2) видно, що від попереднього відділу перейшла тема «Лінгвістичне дослідження литовської термінології та впорядкування і стандартизація термінів науки й виробництва» (лише С. Каралюнас працював самостійно, його наукові праці до цієї теми не належали). Зазначалося, що зв’язки зі східними науковими установами майже перервалися, а із західними ще не були налагоджені. Вказувалося, що практична робота з упорядкування й унормування термінів була інтенсивнішою, ніж дослідження проблем термінології. Вели роботу над словниками, що готувалися до видання (наприклад, з геології, геодезії, фізики, хімії), водночас із жалем зазначали, що становище з виданням термінологічних словників погане, адже підготовлено понад 10 великих термінологічних словників (наприклад, з математики, торгівлі, психології, будівництва, зоології), які ніхто не хоче видавати. Того року роботу зі стандартизації термінів охарактеризували як «злиденну»: «Депар-

¹¹ Наукові ступені тут подано так, як їх трактували після нострифікації 1993 року.

¹² У нинішньому Центрі термінології, створеному 2003 року замість відділу термінології, з тих перших фахівців відділу працює лише д-р А. Ауксорюте. Нині вона є головною науковою співробітницею центру й директоркою Інституту литовської мови.

266

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtosios nepriklausomybės pradžioje

Рис. 2. Початок протоколу засідання відділу термінології від 23 грудня 1991 року

Terminologija | 2020 | 27

267

тамент, не отримавши коштів, не розробляв республіканських стандартів, але деякі заводи розробляли місцеві стандарти термінів, потрібні для переходу до ведення діловодства литовською мовою» (термінологи консультували фахівців підприємств, які розробляли ці стандарти). У першому звіті відділу керівник К. Гайвеніс побоювався, що практична робота не затьмарить теоретичної, і водночас непокоївся про майбутнє: «Потреба в нашому відділі для науки про термінологію була й буде прямо пропорційною кваліфікації працівників відділу. Якщо кваліфікація нашої молоді буде такою самою або навіть нижчою, ніж у рядових редакторів видавництв, то ми нікому не будемо потрібні. Ми не зможемо добре виконувати роботу з упорядкування термінів. Тому дуже важливо добре виконувати не лише практичну, а й теоретичну роботу з термінології». Самокритично про відділ писали, що «в нинішньому морі друкованої продукції популяризація мовознавства й термінології, на жаль, непомітна й незначна. Пропозицій надходить багато, але тих, хто пише, — мало. А тих, хто пише добре, актуально й цікаво, — ще менше». Особливо молоді радили вчитися писати науково-популярні статті. У звіті зазначалося, що мовознавство й термінологію статтями в періодичних виданнях і радіопередачами найбільше популяризував Й. Клімавічюс.

Тоді лунали пропозиції доручити термінологам підготувати державну програму з термінології (її висунув директор інституту А. Ванагас; TS 1991 12 23; MT 1992 01 16), проте зі звіту відділу термінології за 1991 рік видно, що водночас у цьому сумнівалися: така програма мала б бути справою держави, а не однієї наукової установи. У звіті К. Гайвеніс писав, як слід поліпшити роботу з термінології: «На нашу думку, нею [роботою з термінології] мають займатися 4 установи Литви: 1) Інститут литовської мови (дослідження теоретичних проблем термінології та мовна експертиза всіх термінологічних текстів); 2) видавництво „Mokslo“¹³ або якесь інше державне видавництво (організація підготовки й видання термінологічних словників); 3) Департамент якості й стандартів (підготовка й видання стандартів термінів) і 4) Інститут інформатики й математики (створення й експлуатація банку термінів). Якби всі ці установи працювали та злагоджено співпрацювали, робота з термінології мала б істотно поліпшитися» (TS 1991 12 23).

Такими були плани на віддалене майбутнє (з погляду сьогодення можна сказати, що вони були логічними й далекоглядними), а на найближчий час — 1992 рік — поряд із традиційними завданнями теоретичної та практичної роботи було поставлено ще два нові питання: 1) висловлено потребу видати цілком нове видання, підготовлене відділом, —

¹³ 1992 року видавництво „Mokslas“ було об’єднано з Державним видавництвом енциклопедій і названо Видавництвом науки й енциклопедій (з 1997 року — Інститут видання науки й енциклопедій, з 2010 року — Центр видання науки й енциклопедій) (VLEe: „Mokslas“). Ця установа діяла радше як видавець, ніж як організатор підготовки термінологічних словників.

268

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtos nepriklausomybės pradžioje

ння Термінологія (обсягом 5 авторських аркушів), який за змістом мав би відрізнятися від Культури мови (для цього потрібно створити нову редакційну колегію та визначитися з характером видання і його зв’язками з Культурою мови); 2) було висловлено ініціативу створити при Інституті литовської мови Комісію з термінології, яка мала б організовувати свою роботу та засідання інакше, ніж уже нечинна Рада з термінології при Академії наук. Планувалося, що члени комісії будуть двох категорій — постійні та наймані консультанти, яким виплачуватимуть винагороду. Останні (це були б фахівці з різних галузей) не брали б участі в засіданнях, а висловлювали б свою думку письмово або усно. У Науковій раді Інституту литовської мови також ішлося про необхідність системи затвердження термінів, а комісія, що затверджуватиме терміни, має мати такі самі повноваження, як Державна комісія литовської мови¹⁴ (MT 1991 06 25). Плани щодо цієї комісії так і залишилися планами, а Рада з термінології при Академії наук тихо припинила існування (точна дата завершення її діяльності¹⁵, здається, невідома).

ЖУРНАЛ З ТЕРМІНОЛОГІЇ

У 1992 році до видання журналу, присвяченого термінології, просувалися лише маленькими кроками. Того року Відділ термінології готував 65-й номер Культури мови (це був уже третій номер цього журналу, присвячений питанням термінології). Наприкінці року під час обговорення цього номера говорили, що відділ має труднощі з підготовкою журналів Культура мови, оскільки термінологи готують цілий номер, а редактор видання працює в іншому відділі. К. Гайвеніс сказав, що наступного року не погодиться видавати Культуру мови (TS 1992 12 21). Можна припустити, що виникали труднощі в узгодженні з редактором Культури мови П. Кнюкштою. На початку 1993 року у Відділі термінології домовилися, що потрібне цілком самостійне видання, незалежне від Культури мови, — Термінологія, і вирішили просити Наукову раду інституту затвердити його (TS 1993 01 11).

У Науковій раді обговорювали бажання термінологів видавати окреме видання. Сумнівалися, чи не буде надто вузьким його коло адресатів: термінологічне видання цікавило б лише фахівців вузької галузі, тоді як сфера культури мови ширша, тож можна сподіватися

¹⁴ 20 червня 1990 року при Президії Верховної Ради Литовської Республіки було створено Державну комісію литовської мови (на той час А. Ванагас очолював і цю комісію, і Інститут литовської мови); до цього згадана комісія діяла як громадська організація при Литовській академії наук.

¹⁵ Оглядаючи термінографічну діяльність, Й. Клімавічюс як, можливо, останню роботу Ради з термінології згадує узгодження стандарту Lietuvos RST 1115-90 Принципи та методи термінології. Щоправда, у його статті також зазначено, що у виданому 1993 року Словнику термінів берегознавства В. Гуделіса є запис про затвердження Радою з термінології (Klimavičius 2003: 21, 25), але між розглядом і виданням, звичайно, може минути багато часу. Наприклад, підготовлений авторським колективом (керівник — Й. Кубілюс) Словник математичних термінів вийшов 1994 року, хоча Рада з термінології затвердила його ще 1989 року.

Terminologija | 2020 | 27

269

більше читачів. Були й ті, хто сумнівався та пропонував і надалі видавати для термінологів окремі номери Культури мови із підзаголовками (наприклад, Термінологія) і створити для цього окремі редакційні колегії, проте К. Гайвеніс відстоював свою позицію: казав, що дві редакційні колегії було б важко узгоджувати, і що хотів би бачити співпрацю фахівців із різних галузей у новому виданні. Термінологів підтримав А. Ванагас: «Відділу термінології треба дати „шанс“, якщо вони так рішуче налаштовані» (MT 1993 01 12). Після обговорення схвалили видання окремого журналу Термінологія поряд із Культурою мови та затвердили його редакційну колегію: К. Гайвеніс, А. Каулакєне, Ст. Кейнс (відповідальний редактор), Й. Клімавічюс, Р. Мілюнайте (кандидатури запропонував Відділ термінології) (MT 1993 01 12).

Невдовзі перше видання було підготовлено, і наприкінці 1993 року його розглянули на засіданні Відділу термінології (TS 1993 12 08). Щоправда, назва журналу, хоча її, здавалося, вже затвердили, зазнала змін. Як можна зрозуміти з протоколу (TS 1993 12 08), поданий на розгляд перший номер видання редактор назвав Термінологічні борозни, однак К. Гайвеніс, А. Каулакєне та Й. Клімавічюс на засіданні пропонували назвати його Термінологія. У протоколі жодного рішення не зафіксовано, очевидно, думки розійшлися. На затвердження Наукової ради видання подали вже під назвою Терміни і тексти; на засіданні ради обговорення назви не зафіксовано, видання схвалили до друку (MT 1993 12 16), а під назвою Терміни і тексти його також внесли до звіту Відділу термінології за 1993 рік. На початку 1994 року К. Гайвеніс повідомив Наукову раду, що редактор видання Ст. Кейнс бажає залишити попередню назву Термінологічні борозни. У протоколі зазначено, що деякі члени ради сумнівалися щодо такої назви, але залишили це питання на розсуд самого редактора (MT 1994 02 01). Перший номер видання, що вийшов 1994 року, справді мав назву Термінологічні борозни, проте наприкінці того самого року знову повернулися до питання назви. У листопаді Наукова рада ухвалила змінити назву з Термінологічних борозен на Термінологію і затвердила новий склад редакційної колегії: Ст. Кейнс (відповідальний редактор), К. Гайвеніс (заступник відповідального редактора), А. Каулакєне, Й. Клімавічюс, Альгірдас Смільгявічюс, Антанас Бурачас (MT 1994 11 18). Після зміни назви Ст. Кейнс вийшов зі складу редакційної колегії (TS 1994 12 09). Вирішили не розширювати склад редакційної колегії, затверджений трьома тижнями раніше: колишній редактор у ньому більше не значився, а відповідальним редактором затвердили К. Гайвеніса, а його заступником — Й. Клімавічюса (MT 1994 12 12). Цих членів редакційної колегії й бачимо зазначеними у другому номері-

270

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtosios nepriklausomybės pradžioje

журнал, який вийшов у 1995 р., однак під час його обговорення (TS 1995 05 08) і затвердження до друку в Науковій раді (MT 1995 05 05) знову точилися дискусії щодо назви, висловлювалися думки, що, можливо, варто залишити назву першого номера, але зрештою зупинилися на назві Terminologija.

Перший редактор журналу Terminologijos Ст. Кяйнис підтримував концепцію напівнаукового, напівнауково-популярного видання, прагнув охопити якомога більше питань практичної термінології (TS 1993 12 08). Згодом почали більше орієнтуватися на науковий характер видання (TS 1994 12 09), прагнучи, щоб його внесли до переліку престижних видань (TS 1995 12 19). Під час дискусій зміну назви також пов’язували з науковим статусом (MT 1995 05 05). У Науковій раді Інституту литовської мови також ішлося про звернення до Ради з питань науки Литви щодо надання виданню Terminologijos престижного статусу (MT 1996 02 20; MT 1996 12 30). Цього вдалося досягти за кілька років: від 2001 р. Terminologija увійшла до переліку наукових видань Литви, у яких опубліковані наукові статті визнаються під час присудження наукового ступеня (Auksoriūtė 2005: 13).

Обговорювалася навіть можливість видавати два номери журналу на рік (TS 1995 12 19), однак на це не вистачало ресурсів, а наклад видання поступово зменшувався: перший номер вийшов накладом 2000 примірників, але, оскільки їх не всі розкупили, планували значно зменшити наклад наступного номера (MT 1995 05 05) (другий номер вийшов накладом 700 примірників, третій — 500). Зменшення накладу частково корелює з уточненням призначення видання — його орієнтацією на наукову тематику (цьому могли сприяти й подорожчання друку; з іншого боку, зменшення накладів, здається, було характерним і для інших наукових журналів). Утім, можна порадіти, що журнал, попри перебіг часу та зміну працівників¹⁶, зберігся (ця публікація виходить уже в 27-му номері журналу), поступово зміцнювався, розширював зміст (охоплюючи питання від історії термінології до різноманітних сучасних проблем), обсяг¹⁷, можливості доступу (тепер його можна читати в інтернеті http://journals.lki.lt/terminologija)) і коло авторів — від 13-го номера це міжнародний журнал, у якому статті публікуються не лише литовською, а й англійською та російською мовами.

¹⁶ К. Гайвеніс був відповідальним редактором журналу до 2000 р. (номери 2–7), у 2001–2008 рр. (номери 8–15) журнал редагував Й. Клімавічюс, а від 2009 р. (з 16-го номера) головною редакторкою є А. Ауксорюте.

¹⁷ Найменший, 4-й (1997) номер мав лише 97 сторінок, а найбільший, 16-й (2009), був утричі більшим — 309 сторінок. Якщо поділити всі випущені номери журналу за часом виходу на три частини, то середній обсяг у сторінках становитиме приблизно 130, 230 і 260 відповідно. Отже, тенденція очевидна. Слід також зважати на те, що від 13-го номера журнал має більший формат (до 12-го номера в журналі публікували в середньому по 7 основних публікацій з анотаціями іноземною мовою, а від 13-го номера — у середньому по 11 основних публікацій).

Terminologija | 2020 | 27

271

ПРАКТИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЧНА РОБОТА

Наукові дослідження і практична робота у сфері термінології постійно йдуть пліч-о-пліч. Як видно з протоколів і звітів Відділу термінології початку незалежності, часто обговорювали співвідношення наукової та практичної роботи й дорікали собі та сформованій системі за те, що на шкоду першій надто багато уваги приділяють другій. Не один термінолог, наприклад Ст. Кяйнис та А. Каулакене, говорив, що практичній роботі доводиться відводити три чверті часу (TS 1993 12 13; TS 1994 12 12). Уже протягом не одного десятиліття склалася практика, за якої термінологи Відділу термінології (раніше — Групи термінології) працювали як помічники над різними термінологічними словниками, а на початку незалежності роботи побільшало, оскільки словників і словничків почали готувати більше. У той час Відділ термінології був головною установою, що схвалювала термінологічні словники (як уже згадувалося, Рада термінології при Академії наук більше не діяла): у різних словниках того часу можна знайти формулювання про те, що словник перевірив Відділ термінології (до створення відділу — Група термінології). Працівники відділу брали участь у різних тимчасових робочих групах (термінологічних комісіях), які найчастіше готували термінологічні словники. Як зазначено у звіті за 1993 р. (TS 1993 12 13), засідання цих груп відбувалися регулярно, 1–2 рази на тиждень, і на них розглядали кожен окремий термін. У 1993 р. Й. Клімавічюс брав участь у засіданнях комісії з підготовки словника авіаційних термінів, Ст. Кяйнис — бібліотечної справи та бібліографії, А. Каулакене — інформатики, комп’ютерної техніки й фізики, А. Ауксорюте — ботаніки. Крім того, готували рецензії на термінологічні словники (наприклад, у 1993 р. рецензували великі словники термінів соціології та автомобільних доріг, а також невеликі словники термінів пожежної справи й інформатики). Багато часу приділяли роботі з термінологічними стандартами. За угодою з тодішньою Литовською службою стандартизації у 1992 р. почали проводити мовну експертизу термінологічних стандартів (того року у відділі затвердили комісію з експертизи термінологічних стандартів, до якої увійшли К. Гайвеніс, А. Каулакене, Ст. Кяйнис і Й. Клімавічюс). Як зазначено у звіті, наприкінці 1993 р. протягом трьох місяців (вересень–листопад) термінологічні стандарти розглядали й перевіряли (іноді ще й розставляли наголоси) 2–3 рази на тиждень. Зазначалося, що експертизою термінологічних стандартів займалися майже всі працівники відділу, і протягом 1994 р. перевірили та розставили наголоси приблизно у 40 термінологічних стандартах (TS 1994 12 22). Щоправда, у 1994 р. К. Гайвеніс уже говорив, що цю роботу доведеться впорядкувати інакше, оскільки на той час для потреб стандартизації було створено кілька десятків термінологічних комітетів, які мали підготувати більше стандартів, ніж термінологи встигнуть схвалити.

272

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtos nepriklausomybės pradžioje

К. Гайвеніс вважав, що відмовлятися від роботи з оцінювання термінологічних стандартів недоцільно, оскільки її вже розпочали, і вона була корисною не лише фахівцям інших галузей, а й молодим термінологам (TS 1994 12 22). Загалом порушувалося питання підготовки наукових кадрів, адже на той час ніхто з термінологів не навчався в докторантурі¹⁸. У звіті Відділу термінології за 1993 р. планували, що: 1) у майбутньому вся практична термінологічна робота має переважно спиратися на проведення термінологічних експертиз, які мають охоплювати не лише термінологічні стандарти, а й словники; 2) зі збільшенням обсягу практичної роботи слід надавати перевагу замовленням державних установ і підприємств (оскільки фінансування надходить від держави); 3) практична робота буде безперебійною лише за умови, що вона займатиме приблизно половину робочого часу науковця, і не має витісняти наукову роботу.

Попри великий обсяг роботи, звернули увагу на те, що виходять словники, не перевірені термінологами. Директор Інституту литовської мови А. Ванагас тоді говорив, що термінологічна робота стає стихійною та неконтрольованою, тому Відділ термінології мав би взяти на себе координацію (TS 1994 12 22). Через збільшення обсягу практичної роботи у 1994 р. почали говорити, що термінологічні словники міг би схвалювати не лише Відділ термінології, а й Державна комісія з литовської мови, але водночас побоювалися, що тоді кількість обговорень може ще більше зрости (TS 1995 12 19). У 1996 р. Відділ термінології ще оцінював термінологічні словники та стандарти, але вже було зрозуміло, що цю функцію перебирає Державна комісія з литовської мови (TS 1996 12 13): саме того року почала діяти Програма використання та розвитку державної мови на 1996–2005 роки, яка завдяки фінансуванню стимулювала підготовку й видання термінологічних словників. Необхідність погоджувати видані термінологічні словники, а також термінологічні стандарти з Державною комісією з литовської мови була законодавчо встановлена постановами цієї установи (30 січня 1997 р. ухвалено постанову № 59 Про схвалення термінологічних словників, а 29 січня 1998 р. — постанову № 69 Про правила схвалення термінологічних стандартів). Термінологи Відділу термінології, звісно, і надалі працювали над термінологічними словниками та стандартами, але вже на замовлення Державної комісії з литовської мови (водночас працюючи в підкомісії з термінології цієї установи).

¹⁸ Й. Клімавічюс захистив дисертацію у 1993 р., а з молодих працівників відділу першими до докторантури у 1995 р. вступили А. Ауксорюте (під науковим керівництвом Ст. Кяйніса захистила дисертацію у 2000 р.) і Г. Каваляунайте (щоправда, остання писала дисертацію не з термінології і невдовзі залишила Відділ термінології).

Terminologija | 2020 | 27

273

БАЗА ТЕРМІНІВ

У наш час підготовка й оприлюднення термінологічних словників невіддільні від інформаційних технологій. Комп’ютеризацію філологічних досліджень (тоді це називали автоматизацією наукових досліджень) розпочали ще у 80-х роках минулого століття в тодішньому Інституті математики і кібернетики (після відновлення незалежності його перейменували на Інститут математики та інформатики¹⁹). Про комп’ютеризацію термінологічних даних і потребу в банку термінів у 1988 р. почав говорити заступник директора тодішнього Інституту литовської мови і літератури А. Ванагас (невдовзі він став директором відновленого Інституту литовської мови), який загалом мав ідеї щодо широкої програми з термінології (Urnežūtė 2002: 20–21). Як бачимо, на початку незалежності серед термінологів не було сумнівів щодо потреби в банку термінологічних даних; цю ідею підтримував Ст. Кяйнис, який очолював Відділ культури мови й термінології (MT 1991 06 25), і вже тоді стверджував, що «про нього давно говорять, але нічого не роблять» (TS 1991 12 23). Цілеспрямовані дискусії розпочалися у створеному Відділі термінології: уже навесні 1992 р. відбулося засідання цього відділу, присвячене винятково питанням створення банку термінів, у якому також узяли участь працівники Лабораторії автоматизації наукових досліджень Інституту математики та інформатики Валентінас Черняускас (керівник лабораторії) і Віда Жилінскене (TS 1992 05 11). На засіданні йшлося про банк термінів, потрібний не лише фахівцям, а й усьому суспільству; обговорили добір можливих джерел, необхідність їх комп’ютеризації за єдиною структурою та вирішили «створити універсальну базу термінологічних даних (банк), призначену для широкого кола користувачів» (TS 1992 05 11). Домовилися створювати базу даних на основі термінологічних словників (почати з технічних і фізичних термінів), а згодом доповнювати її термінами з енциклопедій, Словника сучасної литовської мови (на той час його вже завершували комп’ютеризувати), Термінологічних виправлень тощо. У 1993 р. ті самі учасники обговорення (до них долучився ще Гедімінас Даугела з редакції «Наука і техніка») знову зібралися, щоб обговорити роботу зі створення банку термінів і пов’язані з нею проблеми (TS 1993 06 24). Йшлося про «структуру картки терміна», тобто побудову термінологічної статті; домовилися позначати наголос у термінах, указувати, чи є термін нормативним, наводити певні його граматичні параметри, класифікаційні ознаки (родовий, видовий, підвидовий) тощо. Вирішили розробити структуру термінологічної статті відповідно до литовського стандарту RST 1115-90 Принципи й методи термінології.

¹⁹ Нині це Інститут науки про дані та цифрових технологій Вільнюського університету.

274 Alvydas Umbrasas | Lietuvių terminologija atkurtosios nepriklausomybės pradžioje

Як бачимо, К. Гайвеніс тоді цікавився²⁰ тим, як подібну роботу виконують за кордоном, що зроблено в інших установах Литви та який термінологічний банк був би для нас найпридатнішим. Свій огляд і міркування він виклав у статті (Gaivenis 1993: 8–11), де далекоглядно припускав, що функції термінологічного банку мають охоплювати інвентаризацію литовської термінології, обмін інформацією з іншими термінологічними банками тощо. Реальний поштовх відбувся тоді, коли на основі всіх обговорень і згаданої статті у відділі термінології було підготовлено програму створення термінологічного банку (див. рис. 3), затверджену 1995 року Науковою радою Інституту литовської мови (MT 1995 03 15). У програмі визначалися цілі роботи, джерела бази (передбачалося накопичувати дані не лише з термінографії, а й із термінологічної бібліографії), а також критерії пошуку термінів. Питання фінансування вирішилося, коли 1996 року Державна комісія з литовської мови почала підтримувати роботу, що виконувалася в Інституті математики та інформатики, у межах Програми використання та розвитку державної мови на 1996–2005 роки. Термінологи долучилися як консультанти з відбору та структурування змісту й системи пошуку термінів²¹. Щоправда, через технологічні перешкоди (програмне середовище спочатку було непридатним для литовської мови, бракувало шрифтів тощо) та складну структуру бази, частково орієнтовану на наукові потреби, роботу завершили лише 2003²² року. До литовськомовної термінологічної бази Інституту математики та інформатики, інакше званої Термінологічною базою литовської мови²³, загалом було внесено дані з найкращих відібраних 27 термінологічних словників, виданих у 1965–2003 роках і присвячених різним галузям. Під час створення цієї бази було закладено основи оцифрування термінологічних даних у Литві. Можливості бази по суті

²⁰ Варто звернути увагу, що термінологи тривалий час не мали комп’ютерів. Саме в контексті створення бази термінологічних даних, або «комп’ютерного фонду» термінів, за словами присутнього на засіданні В. Амбразаса, 1994 року почали говорити про потребу в комп’ютері для відділу термінології (питання порушила Г. Кавалюнайте) (TS 1994 12 12). Однак, як видно зі звіту відділу термінології за 1997 рік, перший комп’ютер відділ отримав лише 1997 року; налаштувати його програмне забезпечення допомогли не лише працівники самого інституту, а й розробники бази термінологічних даних, які працювали в Інституті математики та інформатики.

²¹ Висловлювалися міркування, що лабораторію автоматизації наукових досліджень Інституту математики та інформатики, яка створювала цифрові термінологічні словники й термінологічний банк, варто було б перевести до Інституту литовської мови (MT 2000 05 23).

²² Спочатку (ще під час обговорення програми створення термінологічного банку) вважали, що протягом 3 років можна зробити термінологічну базу доступною для суспільства, внісши до неї дані щонайменше з 10 термінологічних словників, а згодом поступово доповнювати її даними (MT 1995 03 15).

²³ Хоча сьогодні база технологічно застаріла, нею й тепер можна користуватися, встановивши необхідне програмне забезпечення. Докладніше див. Meškauskienė 2005, а також www.terminynas.lt (за цією адресою можна знайти посилання на програми та перелік термінографічних джерел бази). Частину даних цієї бази згодом перенесли до інших баз, наприклад до Банку термінів Литовської Республіки та системи інтегрованих ресурсів литовської мови й писемності Raštija.lt.

Terminologija | 2020 | 27

275

Рис. 3. Перша сторінка програми підготовки банку термінів (1995 р.)

276

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtosios nepriklausomybės pradžioje

залишилася невикористаною, її актуальність зменшилася, коли наприкінці 2003 р. на підставі Закону Литовської Республіки про банк термінів було розпочато створення Банку термінів Литовської Республіки²⁴ (поповнюється з 2005 р.). Цей банк, заснований з ініціативи Державної комісії литовської мови, насамперед призначений для адміністративних потреб — це державна інформаційна система для впорядкування термінів правових актів, але вона також охоплює наукову термінологію; у ній широко оприлюднюються дані термінологічних словників (докладніше див. Umbrasas 2013, а також http://terminai.vlkk.lt).

ВИСНОВКИ

Відновлення незалежності Литви 1990 року суттєво вплинуло на різні сфери діяльності держави. Литовська мова, ставши державною, поступово почала поширюватися в усіх сферах суспільного життя країни, зокрема й у тих, звідки за радянських часів її майже витіснили. У сфері термінології виникло чимало викликів, адже зі зміною державного устрою та відкриттям кордонів довелося називати поняття, які раніше не були актуальними. Зі зростанням можливостей литовської мови збільшувалася й потреба впорядковувати терміни. У Литовському інституті мови від часу його заснування у 1941 р. приділяли увагу дослідженню та впорядкуванню термінів, а після відновлення незалежності склалися сприятливі умови для ще більшої концентрації тут зусиль термінологів: 1991 р. було засновано самостійний Відділ термінології, який очолив К. Гайвеніс. Раніше термінологи працювали у складі інших відділів, утворюючи Групу термінології (з 1971 р.), а в 1989–1991 рр. ця група входила до Відділу культури мови й термінології, очолюваного Ст. Кейнісом.

Участь у робочих групах із підготовки термінологічних словників давно стала звичною справою для термінологів, а на початку незалежності, зі збільшенням кількості термінографічних праць, цій діяльності довелося приділяти ще більше уваги, тим паче що діяльність Ради термінології, яка діяла при Академії наук із 1971 р., непомітно згасла, і Відділ термінології став головним органом, що затверджував термінологічні словники. Додалися й питання стандартизації термінів: ще за часів Саюдісу було вирішено розробляти литовські стандарти термінів; у перші роки незалежності тодішній Департамент стандартизації та якості ухвалив стандарт Литовської РСР RST 1115-90 Принципи та методи термінології (узгоджений із відповідним міжнародним стандартом ISO 704-87), у підготовці якого брав участь Відділ термінології. З 1992 р. у відділі

²⁴ Щоб не плутати дві бази даних, для бази даних Інституту математики та інформатики, яку раніше зазвичай називали банком термінів, вигадали вдалу назву Термінарій.

Terminologija | 2020 | 27

277

розпочали мовну експертизу стандартів термінів, до цієї діяльності долучилися майже всі працівники відділу. Практичної роботи було так багато, що почали навіть хвилюватися, чи не починає вона витісняти наукову роботу, яка для наукової установи мала б бути важливішою.

Одночасно зі створенням Відділу термінології виникла ідея започаткувати окремий журнал, присвячений виключно термінології Terminologija (раніше цій галузі присвячували окремі випуски Kalbos kultūros і Lietuvių kalbotyros klausimų). Редакційну колегію затвердили на самому початку 1993 р., проте концепція видання ще була непевною: перший відповідальний редактор Ст. Кейніс підтримував задум видання, яке було б наполовину науковим, наполовину науково-популярним (імовірно, тому перший номер журналу назвали Terminologijos vagos), однак згодом, коли редактором став К. Гайвеніс, журнал набув більш виразного наукового спрямування і з часом став головною трибуною термінологів.

Від самого початку незалежності замислювалися над потребою застосовувати комп’ютерні технології в термінологічній роботі: 1992 р. у Відділі термінології разом із працівниками тодішнього Інституту математики та інформатики почали обговорювати ідею бази даних термінів і домовилися спільними зусиллями створити призначений для широкої громадськості банк термінів. Уже 1993 р. було визначено різні аспекти структури термінологічної статті, а ще більше питань щодо структури й обсягу бази даних передбачили в програмі підготовки Банку термінів, розробленій у Відділі термінології 1995 р. База даних термінів, створювана в Інституті математики та інформатики за консультаційної підтримки термінологів і за фінансування Державної комісії литовської мови, згодом отримала назву Lietuvių kalbos terminynu і стала доступною громадськості лише у XXI столітті; її дані та напрацювання творців стали в пригоді під час створення пізніших баз даних термінів, зокрема нинішнього Банку термінів Литовської Республіки.

У перші кілька років після відновлення незалежності у сфері термінології було зроблено чимало як щодо впорядкування термінів, так і щодо їх дослідження (поєднання науки й практики ілюструє, зокрема, брошура Terminologijos taisymų (1992), підготовлена термінологами на самому початку існування відновленої держави). Загалом у той час у Відділі термінології було започатковано діяльність з оцінювання термінологічних словників і стандартів, яку згодом перебрала Державна комісія литовської мови, закладено концептуальні основи комп’ютерних баз даних термінів у Литві та створено середовище для розвитку литовської науки про термінологію.

278

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtosios nepriklausomybės pradžioje

LITERATŪRA

Auksoriūtė Albina 2005: Terminologijos darbas Lietuvių kalbos institute. – Pabaltijo tautų terminologijos problemos ir Europos Sąjunga: straipsnių rinkinys, atsak. red., sud. A. Auksoriūtė, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 11–20.

Auksoriūtė Albina 2014: Terminologijos komisijos (1945–1971) veiklos apžvalga. – Terminologija 21, 192–208.

Gaivenis Kazimieras 1993: Keletas pastabų dėl terminijos ugdymo. – Kalbos kultūra 65, 4–11.

Keinys Stasys 2012 [1994]: Lietuvos valstybė, tauta ir kalba. – Keinys St. Lietuvių terminologijos raida, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 19–28.

Klimavičius Jonas 2003: Lietuvių terminografija: praeities bruožai, dabarties sunkumai ir uždaviniai. – Terminologija 10, 9–32.

Kniūkšta Pranas 2018: Iš administracinės kalbos darbų patirties. – Gimtoji kalba 10, 27–29.

Lietuvos RST 1115–90 Terminologijos principai ir metodai.

Maslauskienė Renata 2004: Terminų standartizavimas. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos: straipsnių rinkinys: Kazimierui Gaiveniui atminti, sud. A. Auksoriūtė, atsak. red. St. Keinys, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 256–270.

Meškauskienė Snieguolė 2005: Matematikos ir informatikos instituto lietuvių kalbos terminų bazė (Lietuvių kalbos termynas). – Pabaltijo tautų terminologijos problemos ir Europos Sąjunga: straipsnių rinkinys, atsak. red., sud. A. Auksoriūtė, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 89–96.

TT – Terminologijos taisymai, par. K. Gaivenis, A. Kaulakienė, St. Keinys, J. Klimavičius, Vilnius: Mokslas, 1992.

Umbrasas Alvydas 2013: Lietuvos Respublikos terminų bankas: 10 metų po įstatymo priėmimo. – Terminologija 20, 96–122.

Urnežiūtė Rita 2002: Rengiamas kompiuterinis terminų bankas [pokalbis su dr. V. Černiausku]. – Gimtoji kalba 7–8, 20–24.

VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2020. Prieiga internete: https://www.vle.lt [žiūrėta 2020-09-07].

LITHUANIAN TERMINOLOGY AFTER THE RESTORATION OF THE INDEPENDENT STATE OF LITHUANIA

S u m m a r y

The article is dedicated to the 30^th anniversary of the restoration of the independent state of Lithuania. It addresses the terminology work accomplished in Lithuania after the restoration of independent Lithuania (with the focus on the first five years). After the independent state of Lithuania was re-established on 11 March 1990, a number of terminological problems came to the fore, as the Lithuanian language was nearly pushed away from certain domains during the Soviet period; terminology was not developed in certain other fields; dictionaries of terms were lacking. The status of Lithuanian as the official language increased the need for the management and research of terms. Political circumstances determined that a separate Terminology Department led by Kazimieras Gaivenis was founded at the Institute of the Lithuanian Language in 1991 (before this date terminologists worked as part of the Terminology Group within other departments). The article focuses on the activities of this department. It sheds light on the circumstances of its establishment, major work, the problems of that time and the plans created for the future.

It was common practice for terminologists to work within the working groups compiling the dictionaries of terms during the Soviet era as well; however, as terminography was growing after the restoration of independence, even more attention had to be paid to this activity, because the Terminology Department became the main body of

Terminologija | 2020 | 27

279

approval of the dictionaries of terms. What is more, the issues of standardization of terms had to be solved – it was decided to prepare Lithuanian terminology standards; in 1990, the standardization authority of that time adopted Lithuanian Standard RST 1115-90 Terminologijos principai ir metodai (it was harmonised with the respective international standard ISO 704-87 Terminology work – Principles and methods); the Terminology Department also contributed to its development. Starting from 1992, the linguistic expertise of terminology standards was organised at the department. There was so much practical work to do that it was already worried that it would soon overshadow scientific work.

The establishment of the Terminology Department gave rise to the idea to publish Terminologija, an independent research journal dedicated to terminology exclusively. Its first editorial board was approved at the start of 1993, but the vision of the publication was not yet completely clear; the first editor-in-chief, Stasys Keinys, favoured the concept of the journal which would be written in half-scientific and half-popular-science style; however, later, with Kazimieras Gaivenis as the editor-in-chief, the journal took the direction of science.

Right from the start of independence, the inclusion of computer technologies in terminology work was on the agenda; it was in 1992 when the idea of the term database was first conceived at the Terminology Department in collaboration with the workers of the Institute of Mathematics and Informatics of that time, and it was agreed to jointly create the term bank intended for public use. A decision on various term-entry composition related issues was made as soon as 1993; even more aspects pertaining to the composition and scope of the database were provided for in the Program on the Development of the Term Bank developed at the Terminology Department in 1995. Advised by terminologists and financed by the State Commission of the Lithuanian Language, the first large-scope database of Lithuanian terms was created at the Institute of Mathematics and Informatics (it was made public in the 21^st century). The experience gained in the process aided the authors in creating other term databases, including the contemporary Term Bank of the Republic of Lithuania.

Gauta 2020-09-07

Alvydas Umbrasas Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected]

280

Alvydas Umbrasas

Lietuvių terminologija atkurtosios nepriklausomybės pradžioje