KALBA IR VISUOMENĖ

LAIMA NEVINSKAITĖ

Інститут литовської мови

ОЦІНЮВАННЯ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В ІНТЕРНЕТ-КОМЕНТАРЯХ

Останніми роками досить активно обговорюють мовну політику та мовознавців. Ця тема знову й знову постає на конференціях, присвячених мовним питанням, її розглядають у різних мовних виданнях. Наприклад, питання впровадження мовної політики досліджували Лайма Грумадене (2003), Арнольдас Пирос̌кінас (2004), Лорета Вайчекаускене (2007), а інтернет-коментарі про мовознавців і про взаємини між суспільством та мовознавцями досліджувала Ріта Мілюнайте (2006).

Про зацікавленість суспільства темою мовної політики свідчить велика кількість коментарів до статей, присвячених мовним питанням, на інтернет-порталах. Наприклад, більшість статей, пов’язаних із мовою, опублікованих у 2007–2008 рр. на порталі delfi.lt, зібрали близько 200 коментарів; кількість коментарів до деяких статей сягала навіть 400–600, а стаття Йонаса Вайшкунаса та Вітаутаса В. Ландсбергіса «Чи захистимо литовську мову від Комісії з литовської мови» — аж півтори тисячі коментарів. Актуальність теми засвідчує також те, що за два роки на порталі delfi.lt у рубриці «Vox Populi» з’явилися дві читацькі статті, присвячені мовним питанням.

Поки немає можливості провести репрезентативні опитування громадської думки, дискусії в інтернеті є одним із доступніших джерел для дослідників, які прагнуть з’ясувати суспільні настрої щодо мовної політики. Мета статті — проаналізувати оцінювання мовної політики в інтернет-коментарях. Погляди авторів інтернет-коментарів на питання мовної політики розглянуто на основі схеми аналізу мовної політики: висловлені в коментарях думки та ідеї віднесено до оцінок того чи іншого елемента мовної політики. Такий аналіз корисний, оскільки може виявити, які аспекти є ver-

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

245

Погляди на мовну політику інтернет-коментаторів розглядаються на основі схеми аналізу мовної політики: думки та ідеї, висловлені в коментарях, зараховують до оцінок того чи іншого елемента мовної політики. Такий аналіз корисний, адже може виявити, які аспекти оцінюють позитивно, а які — негативно, які з них є проблемними й викликають найбільше дискусій. Під час інтерпретації результатів дослідження застосовується один із теоретичних аспектів дискурс-аналізу, який можна назвати аналізом схем подання питань (англ. framing analysis).

Інтернет-коментарі про мовознавців розглядалися у статті Р. Мілюнайте «Інтернет-суспільство та мовознавці» (2006). У ній досить докладно розкрито різноманітність поглядів коментаторів. Ця стаття продовжує розпочату тему, але її новизна полягає в тому, що висловлені думки систематизовано відповідно до моделі мовної політики.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Стаття не має на меті охопити все розмаїття оцінок мовної політики, а прагне продемонструвати принцип аналізу коментарів і розкрити проблематичність оцінювання мовної політики. Якісний аналіз коментарів здійснюється з метою виявити думки, що оцінюють різні елементи мовної політики. Дотримуємося принципу якісного подання даних — наводимо сформульовані узагальнювальні твердження з прикладами з коментарів (подібно до аналізу якісних інтерв’ю).

Обираючи інтернет-коментарі як джерело аналізу, необхідно зважати на питання репрезентативності — це також зумовлює вибір якісної методики дослідження. Однак на аналіз коментарів можна спиратися принаймні частково, адже їхні автори, хоч і непропорційно, представляють різні вікові групи. За даними репрезентативного опитування громадської думки, проведеного в березні–квітні 2008 року на замовлення проєкту «Електронна демократія», серед людей, які регулярно пишуть коментарі про суспільне життя та політику на новинних порталах (раз на тиждень або частіше), було: віком 18–29 років — 67,4%, 30–39 років — 10,9%, 40–49 років — 15,2%. Серед тих, хто пише коментарі на цих порталах раз на місяць, у зазначених вікових групах було відповідно 52,4%, 16,7% і 9,5%. Серед людей старших вікових груп, які регулярно пишуть коментарі, було по кілька відсотків. За даними того самого опитування, новинний портал, на якому найчастіше пишуть коментарі, — delfi.lt: там коментарі пише майже утричі більше людей, ніж на будь-якому іншому порталі (Vilmorus, 2008).

У статті аналізуються коментарі до статей найпопулярнішого порталу delfi.lt, присвячених мовній політиці або загальним мовним питанням. Цей портал

246 KALBOS KULTŪRA | 81

обрано також тому, що це портал загального спрямування, придатніший для дослідження поглядів звичайних користувачів мови. Жваві дискусії про різні мовні питання відбуваються і на дискусійному сайті Державної комісії з литовської мови, проте, як видається, там коментарі частіше пишуть перекладачі та редактори.

Щоб дослідити різні погляди, було відібрано статті, що відображають різні позиції щодо мовної політики (див. список джерел). Загалом проаналізовано коментарі до 5 статей — переглянуто понад 1000 коментарів. Було відібрано найцінніші за змістом коментарі, у яких ідеться про суттєві питання, а ті, де автори відхиляються до інших тем або не повідомляють нічого нового, пропущено.

Аспекти мовної політики, які оцінюють у коментарях, виокремлюються на підставі запропонованої Р. Л. Купером моделі аналізу мовної політики, добре відомої та часто застосовуваної в літературі з мовного планування (зокрема й литовською мовою; пор. Vaicekauskienė 2007).

Розгорнутий варіант цієї моделі такий: «Які діячі прагнуть вплинути на яку поведінку, яких людей, з якою метою, за яких умов, за допомогою яких засобів, ухвалюючи які рішення і досягаючи яких результатів?» (Cooper 1989: 98; переклад з: Vaicekauskienė 2007: 109). Докладніше пояснення елементів моделі та способів розпізнавання елементів мовної політики в коментарях подано в цій таблиці.

LENTELĖ. Kalbos politikos modelis (Cooper 1989: 87–98)

Елемент мовної політики

Опис

Діячі (хто?)

Наприклад, формальна еліта, впливові в суспільстві особи, ворожі групи, інші діячі, які не належать до еліти.

Об’єкти (яку поведінку?)

(A) Структурні (лінгвістичні) ознаки поведінки, на яку прагнуть вплинути (наприклад, однорідність, подібність). (B) Цілі / функції, для яких використовується поведінка, на яку прагнуть вплинути. (C) Бажаний рівень засвоєння поведінки (знання, оцінювання, володіння, використання).

Цільова група (яких людей?)

(A) Характер цільової групи (наприклад, особи чи організації, безпосередні чи проміжні). (B) Можливості цільової групи засвоїти бажану поведінку. (C) Стимули цільової групи до засвоєння бажаної поведінки. (D) Стимули цільової групи до відкидання бажаної поведінки.

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

247

Продовження таблиці

Елемент мовної політики

Опис

Цілі (з якою метою?)

(A) Відкриті (поведінка, пов’язана з мовою). (B) Приховані (поведінка, не пов’язана з мовою; цілі задоволення інтересів).

Умови (за яких умов?)

(A) Ситуація (події, короткострокові умови). (B) Структурні чинники: політичні, економічні, соціальні / демографічні / екологічні. (C) Культурні: суспільний устрій (політична культура), культурні норми, досвід суб’єктів мовної політики. (D) Чинники середовища (зовнішній вплив). (E) Інформаційні чинники (дані, необхідні для ухвалення належного рішення).

Засоби (за допомогою яких засобів?)

Наприклад, правові засоби, примус, заохочення, переконування.

Ухвалення рішень (як ухвалюються рішення?)

(A) Формулювання проблеми / мети. (B) Формулювання засобів.

Результати (який результат?)

Чи досягається бажаний результат.

Не всі чинники елементів політики, перелічені Р. Л. Купером, є актуальними для аналізу мовної політики в Литві; з іншого боку, під час дослідження інтернет-коментарів було виявлено додаткові ідеї, пов’язані з цими елементами мовної політики.

Оцінки мовної політики в інтернет-коментарях інтерпретуються за допомогою ідеї фреймів (англ. frames), яка допомагає пояснити значення такого аналізу. Як стверджує соціолог Е. Ґофман, який запропонував поняття фреймів, люди сприймають інформацію відповідно до певних інтерпретаційних схем. Ці схеми допомагають спростити процеси мислення та сприйняття й визначають, на які елементи або аспекти реальності звертається увага (Zhou et al. 2007). Наприклад, перехожий може розпізнати групу людей, що стоять біля дороги, за схемою «автобусної зупинки». Ця конкретна схема структурує сприйняття — увага привертається до більшої кількості людей, зібраних в одному місці, що є одним із елементів схеми «людей, які на щось чекають».

248

KALBOS KULTŪRA | 81

ознаки. Схема також привертає увагу до інших елементів ситуації, наприклад, знака автобусної зупинки. Водночас вона відвертає увагу від інших деталей, як-от одягу, статури чи спілкування між уявними пасажирами автобуса (Koenig 2004).

На думку дослідників комунікації, саме так подається й сприймається інформація у ЗМІ та інших текстах: виокремлюючи певні аспекти розглядуваної проблеми, формується ставлення до неї та визначається, у чому полягає проблема. Подання інформації за допомогою таких схем зарубіжні науковці пояснюють метафорою рамки картини, яка й зумовила назву цього підходу англійською мовою (frame analysis). Рамка картини показує певний фрагмент зображення (фотографії, картини), а не інші фрагменти, і привертає до нього увагу; на основі обраного фрагмента глядач формує уявлення про всю зображену ситуацію (Tankard 2001: 99).

R. M. Entmanas (1993) skiria keturias pagrindines pateikties schemų žiniasklaidoje funkcijas. Pasak jo, šios schemos apibrėžia problemą ir išryškina svarbiausius jos aspektus; apibrėžia priežastis ir nurodo problemą sukeliančias jėgas; pateikia moralinį vertinimą; siūlo tolesnio elgesio ir veiksmų rekomendacijas.

Отже, схема подання є суттєвим вибором того, під яким кутом розглядати певну тему: подання питання, яке потрібно розв’язати, за однією схемою, а не за іншою може визначити, яких заходів буде вжито для його розв’язання. Через здатність визначати проблему й указувати шляхи її розв’язання поняття схем подання часто використовують для аналізу політики та політичного дискурсу (Tankard 2001).

Автори, які аналізують застосування поняття схем подання в дослідженнях ЗМІ, розрізняють медійні (текстові) схеми подання та індивідуальні схеми (отримувача інформації). Схеми, за якими подаються тексти, виражаються певними ключовими словами, фразами, стереотипними образами, добором джерел інформації та реченнями, що передають сукупність фактів і оцінок. Отримувач інформації мислить, спираючись на індивідуальні схеми, які можуть збігатися або не збігатися зі схемами подання тексту (Scheufele 1999; Entman 1993).

Отже, аспекти мовної політики, на яких наголошується в коментарях, можна вважати виявом індивідуальних схем подання, на які спираються автори коментарів. У коментарях читачів зазвичай привертають увагу до певних аспектів обговорюваного питання, і саме їх підкреслюють та вважають важливішими,

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

249

не звертаючи уваги на інші. Так розглядуване питання (у цьому разі — мовна політика) сприймається й подається як певна проблема, наприклад, неналежний вибір об’єкта мовного впорядкування, недостатня компетентність мовознавців тощо.

РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ КОМЕНТАРІВ

Далі розглядається аналіз коментарів за раніше переліченими елементами моделі аналізу мовної політики. Важливо наголосити, що тут наведено думки, висловлені в коментарях, без оцінювання їх відповідності дійсності — наприклад, чи правильно автори коментарів розуміють рішення у сфері мовної політики та чи обґрунтовані висловлені ними думки (мову коментарів відредаговано мінімально).

Дійові особи мовної політики

Хоча традиційно мовне планування вважали об’єктивним та ідеологічно нейтральним процесом, нині автори, які досліджують мовну політику, звертають увагу на те, що діячі, які здійснюють мовне планування, є важливим чинником мовної політики. Чимало авторів сумніваються щодо традиційної ролі мовних планувальників і стверджують, що до здійснення мовної політики слід залучати й суспільство, тобто людей, на яких поширюються рішення мовної політики (Kaplan 1997).

Під час аналізу інтернет-коментарів до категорії діячів мовної політики зараховували всіх осіб, чиї рішення та дії згадуються в коментарях. Розглядали не лише те, яких діячів згадують, а й те, як їх оцінюють. Із коментарів видно, що люди сприймають осіб, які займаються мовним упорядкуванням, як єдину групу: у коментарях найчастіше абстрактно пишуть про мовознавців (називаючи їх різними словами — див. далі), рідше вказуючи конкретні установи чи прізвища. Серед установ дуже часто згадують Державну комісію з литовської мови, а також голову комісії та інших працівників; лише кілька разів згадано Інститут литовської мови.

З багатьох досліджених інтернет-коментарів постає доволі критичне ставлення до тих, хто здійснює мовне упорядкування. Коментаторам не до вподоби, що термінологію спеціальних галузей створюють, не порадившись із фахівцями відповідних галузей (отже, критикують те, що до діячів мовної політики не залучають потрібні групи), а також те, що мовознавці загалом «привласнюють» мову, створюючи слова й ухвалюючи рішення на власний розсуд:

250

KALBOS KULTŪRA | 81

Було б справді надзвичайно приємно, якби шановні творці неологізмів хоча б трохи консультувалися з фахівцями відповідних галузей. Читаючи, наприклад, словник, запропонований для ІТ-сфери, хочеться тільки реготати.

Мову треба берегти від деяких мовознавців, які вважають, що мова є їхньою власністю і вони можуть робити з нею що завгодно.

Користувачі мови, які пишуть коментарі, критикують не лише установи, що здійснюють мовну політику, а й їхні риси — загалом образ мовознавців, який в аналізованих коментарях постає доволі негативним. Це слід вважати важливим чинником у розмові про впровадження мовної політики, адже образ діячів політики може впливати на ставлення та готовність прийняти чи відхилити їхні пропозиції. Наприклад, у коментарях оцінюють професійну підготовку мовознавців:

Як і серед учителів, лікарів, так і серед усіх учених-теоретиків ряди слабшають. Чого ми хочемо: раніше стати мовознавцем було за честь, треба було пройти найбільші конкурси, а тепер? Особистостей більше немає, керувати беруться ремісники — такі й результати. Як і всюди, потрібен творчий і толерантний підхід, а не сліпе застосування правил. Не бачу виходу.

Негативний образ мовознавців засвідчує й така лаконічна цитата:

Найгірше — коли вдають із себе патріотів (ці «-айті» охоронниці мови, які постійно погрожують пальчиком старої діви), а насправді лінуються працювати й створюють цілковиту плутанину...

Ставлення до мовознавців узагальнюють слова, якими їх називають: «калбіняйки», «калбішяї», «спотворювачі мови». Подібні назви трапляються і в аналізі коментарів, проведеному R. Miliūnaitė: «калбайняї», «калбяї», «вартові мови» тощо (Miliūnaitė 2006: 52).

Об’єкти мовної політики

Категорія об’єктів мовної політики показує, якої мовної поведінки прагнуть досягти за допомогою засобів мовного планування, з якою метою це слід робити та якого рівня засвоєння (вивчення) цієї поведінки прагнуть. До цієї категорії включено узагальнювальні висловлювання, що відповідають такому визначенню об’єктів мовного планування, без заглиблення в конкретні рішення мовної політики (наприклад, оцінювання новотворів тощо).

На думку авторів коментарів, зусилля з упорядкування мови не завжди спрямовані на належні об’єкти. Скаржаться, що мовознавці надмірно

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

251

втручаються в такі сфери, у які, на думку коментаторів, втручатися не слід. Але вказують і на сфери, де бракує праці мовознавців.

Багатьом авторам коментарів не подобається те, що, на їхню думку, мовознавці прагнуть регулювати розмовну мову. У коментарі, наприклад, указано не лише на відмінність між розмовною та писемною мовою, а й на, за словами автора, недосяжний для звичайної людини найвищий рівень засвоєння мови:

Я б сказав, що очищена мова нічого не варта, адже кожна людина прикрашає її своїми словами-паразитами, висловами, новотворами (у дитинстві велику дзижчачу муху я називав КИРМЕЛЬШЕЯ:). Крім того, на мову кожного з нас впливає і діалектний аспект... Моя думка така — має бути РОЗМОВНА або СЛЕНГОВА мова і ПИСЕМНА або ОФІЦІЙНА. Адже в Литві, мабуть, лише 5 людей (Смалінскас, Пупкіс, Малакаускас) можуть говорити бездоганною мовою. Усі інші — як більшість...

Коментатори вважають цінністю свободу мови та індивідуальність мовлення кожної людини, тоді як надто правильна мова, на їхню думку, звучить неприродно. Щоправда, і серед самих коментаторів є ті, хто не погоджується з такою думкою:

І не дай Боже слухати мовознавця, який говорить надзвичайно правильно. Від надмірної правильності стає навіть неприємно, бо мова втрачає свободу й милозвучність, а звучить просто манірно.

Так, коли вухо звикає до «лейблів» Мікутавічюса [лейблів], до розмов блондинок із «Новин на велосипеді», а ще до дзвінкої мови Сурскіса й Маузеріса, стає просто неймовірно важко слухати нормальну литовську розмову. [...] Я теж вважаю, що в Литві щось негаразд, якщо вже й литуаністкам правильне мовлення ріже слух, звучить манірно й ледь зрозуміло.

Коментаторам здаються дивними й непотрібними спроби литуанізувати назви добре відомих у світі речей:

До речі, пригадую випадок, коли я працював у ресторані, а мовна комісія перевіряла меню. Ми отримали висновки — звісно, зникли спагеті й карпачо, але найкращою була пропозиція: горілку «Finlandia» слід називати «Suomiška» (фінська) горілка. У директора здали нерви, і він зателефонував до мовної комісії: «Якщо вже перекладаєте власну назву, то перекладайте хоча б точно — горілка „Suomija“ (Фінляндія):)». До речі, тоді ми ще й штраф сплатили, бо не виправили в меню всі зазначені «помилки»:)

З іншого боку, автори коментарів хотіли б суворішого регулювання публічних написів (у коментарях не розрізняють публічні написи та назви-

252

KALBOS KULTŪRA | 81

(назв), критикують за те, що не вдалося розв’язати проблему написання назв польською мовою (у Вільнюському районі).

Ото вже всі знавці литовської термінології — від професорів до прибиральників, хоча чомусь узаконено такі «литовські» назви, як «Crowne plaza» та інші, вимовляючи які справжній литовець може язика зламати.

Дуже сумно, що Державна комісія з мови здатна лише констатувати факти. А де плоди її роботи? [...] Лише «загрібає» податківців гроші собі в кишені — результатів її роботи абсолютно не видно, вона навіть не може домогтися литовських написів у Вільнюському районі.

Цільова група мовної політики

За словами Р. Л. Купера, цілі та засоби мовної політики можуть бути спрямовані на певні вужчі групи суспільства. У досліджених коментарях було небагато думок, які можна було б віднести до цього аспекту мовної політики. Як безпосередню цільову групу мовної політики, якій можна було б приділити більше уваги, згадано національні меншини:

Сильніше тиснути на російчат і польчат, які навчаються у своїх школах литовської мови, бо неузгодження відмінків їм властиві;) як і «хлопецько» чи «дівчино»:)

Як групу суспільства з найгіршим мовленням у коментарях часто згадували молодь. В одному з аналізованих дописів у розділі «Vox Populi» («Литовська мова занепадає») на сайті delfi.lt молоду люди звинувачують у занепаді литовської мови. У коментарях цю думку і підтримують, і заперечують:

На мою думку, литовську мову найбільше спотворюють слов’янізми та жаргон кримінального світу. Це лихо особливо поширене серед молоді.

Якщо чесно, дорослі дуже часто говорять значно неправильніше, ніж молодь. Більшість молодих людей у школі вивчає культуру мовлення, і все ж щось у голові залишається. Молоді освічені люди говорять правильніше за дорослих, наприклад політиків, які вживають неправильні конструкції, вислови й префікси, запозичені з російської мови.

Інші групи, на мовлення яких звертають увагу коментатори, — це представники професій, помітних і чутних у публічному просторі, — журналісти та політики:

Але не варто звинувачувати лише молодь. Погляньмо, як пишуть журналісти або говорять політики. Повно англіцизмів, варваризмів і всіляких гібридних слів.

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

253

До речі, дивишся новини? Чув, як говорять наші можновладці? Іноді, коли набридає слухати самі лише розмови про повернення Успаріхаса, я починаю рахувати мовні помилки, яких припускаються наші політики, щойно роззявивши рота:)

Однак у таких коментарях не згадується, що слід було б вживати якихось конкретних заходів, спрямованих на ці суспільні групи; це радше подається як оцінка мовної ситуації або вічна проблема різниці поколінь, тому належить до оцінок інших елементів мовної політики (див. розділи «Середовище мовної політики» та «Інші аспекти оцінювання мовних питань»).

Цілі мовної політики

Серед коментарів, у яких прямо чи опосередковано оцінювалися цілі мовної політики, були й такі, що підтримували мовний нагляд: мовою потрібно опікуватися, щоб вона збереглася:

А працювати їм [мовознавцям] треба, інакше наша мова потоне серед «ліфтів, принтерів, шахт, офісів, сканерів тощо».

Ситуація не така проста. Якщо ви вірите в такі свободи, то, може, слід надати повну свободу бізнесу? (Тобто жодних антимонопольних законів тощо.) І все владнається само собою? Треба дивитися глибше... Майте на увазі, що більшість людей — «посередності», і їм зовсім не важливе майбутнє мови. Якби такі керували парадом, то литовська мова вже змінилася б до невпізнання. 70% словникового запасу було б слов’янським/англійським. Структура речень — російською. Така мова не варта поваги. Послухайте російську/польську мову. Іноді смішно, як звичайні слова в них замінюють чужомовними. Тож шануймо свою мову й любімо її = дбаймо про її чистоту.

Утім, у коментарях, що оцінювали цілі політики, переважали негативні думки. Як зазначає R. L. Cooperis, мовна політика може переслідувати й приховані (не пов’язані з мовою) цілі — такі цілі вбачають і в проаналізованих коментарях. У них роботу мовознавців оцінюють як безглузду, таку, що виконується «від нічого робити», потрібну лише для того, щоб можна було показати, ніби вони працюють:

[...] Звідки беруться такі спотворення? Хтось захищає дисертацію?

[...] але ж тим, хто вигадує новотвори (vaizduoklis, didžkukulis тощо), насправді нічого робити, а звіти про виконану роботу подавати треба! От і працюють, роззявивши рота. Можливо, за чашкою кави, шматком торта...

254

KALBOS KULTŪRA | 81

Негативно оцінюють і пов’язані з мовою цілі. Декому не подобається прагнення зберігати мову як архаїчну цінність і дотримуватися незмінних правил. Натомість пропонують більше уваги приділяти комунікативній функції мови, яку може виконувати лише жива й зрозуміла всім мова:

Мова жива, годі її оберігати як якусь архаїчну цінність. Якщо у світі з’являється нове слово, як-от, наприклад, blog’as, чому б нам не запозичити його в литовську мову? Світ глобалізується, культури зближуються. Від того, що ми станемо більш інтегрованими, ми аж ніяк не станемо менш литовцями.

Технічна литовська мова збіднена як тільки можливо — синонімів до багатьох термінів годі й шукати, самі терміни кожні кілька років замінюють «кращими», аби лише звучали «більш по-литовськи». Не має значення, що вони не виконують своєї основної функції — бути інформативними й полегшувати спілкування між людьми.

«Сметонене наголосила на необхідності зміцнювати образ литовської мови та уявлення про її необхідність»... Я вважаю, що потреба в мові зростає, коли нею зручно користуватися, коли її розуміє більшість, а не через те, що мовознавці переливають з пустого в порожнє й вигадують такі абсурдні слова, що вже потрібен переклад «литовська—литовська». Саме тому потреба в литовській мові зникає, особливо в технічній мові.

Умови мовної політики

Хоча Р. Л. Купер перелічує багато можливих умов мовної політики, у проаналізованих коментарях переважно йдеться про чинники середовища (зовнішній вплив) — загрози для литовської мови. Активно обговорюють становище литовської мови, вплив російської та англійської мов, а також інші чинники мовного середовища: мову засобів масової інформації, інформаційні й комунікаційні технології тощо. Хоча в більшості цих коментарів мовну політику чи її заходи прямо не згадують, такі твердження дають підстави вважати, що коментатори підтримують мовне регулювання.

Дуже багато дискутують про вплив російської та англійської мов на литовську (велику кількість коментарів зумовила насамперед пара статей на цю тему, відібраних для аналізу; проте про це дискутують і в коментарях до інших статей). Підсумовуючи, у коментарях траплялися різні думки, але особливо висловлювали занепокоєння великою загрозою з боку російської та англійської мов. Її ілюструють такі висловлювання:

Жахливо те, що жаргон російської мови закріплюється серед молоді, яка російської не знає і тому навіть не усвідомлює, що це російська. «Лієвас», «крутас», «тусовке», «аткатас», не кажучи вже про таку кількість лайки, закріпилися саме незалежно-

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

255

… років незалежності. 20 років тому, коли я була студенткою, мало хто з друзів лаявся російською, а тепер — мало хто не розмовляє реченнями, що складаються самих лише лайливих слів.

Нас русифікували століттями, а ми зберегли мову. Англізувалися лише двадцять років, а результати б’ють через край — послухайте молодіжні передачі на телебаченні, подивіться на написи в містах. Російську мову нав’язували силоміць, а англійські слова ми самі охоче хапаємо. То що ж становить більшу загрозу?!

Нехай подивиться, як розмовляють малі діти: там повно всіляких англійських слів, вони тепер страшенно модні, тож коли діти виростуть, наша мова буде справжньою сумішшю російської, англійської та литовської мов.

З іншого боку, вплив цих мов оцінюють неоднаково, передусім через їхній різний статус, оскільки англійську вважають потрібнішою або майже обов’язковою (адже це світова мова науки й бізнесу):

Просто вплив англійської мови новий, тому його помічають і він впадає в око, а кальки з російської (поряд із неперекладними лайками) десятиліттями й навіть довше без спротиву циркулюють у мовному організмі литовців.

Потрібно якомога більше написів і оголошень англійською мовою, посилити викладання англійської в державних[их] і приватних[их] компаніях, показувати по ТБ фільми мовою оригіналу з литовськими субтитрами — тоді ми станемо європейцями, а не азіатами.

У такому контексті частина коментаторів негативно оцінює перебільшений страх мовознавців перед іншими мовами. Особливо їх звинувачують у страху перед російською мовою, який навіть спонукає відмовлятися від деяких слів лише через те, що схожі слова вживаються і в російській мові:

Будь-який народ любить вставляти іншомовні слова. Просто висловлюються пікантніше — і все.

Цілком погоджуюся [з раніше висловленою думкою] щодо заміни поняття s e k a n t i s (next, sledujuscij, folgende) на k i t a s. Інша річ не обов’язково є наступною. Якщо російською кажуть sledujuscij, то ми казатимемо інакше, хоч і неправильно.

У коментарях названо чимало інших загроз чистоті литовської мови — це і засоби масової інформації (мовні «зірки» литовського й особливо нелитовського походження, політики, чиновники та інші діячі, навіть журналісти); не в одному коментарі критикували рішення субтитрувати фільми, що демонструються лише російською мовою, а також сучасні інформаційні й комунікаційні технології та гірше володіння мовою в національних меншин. У більшості цих коментарів загрози для мови не пов’язують із мовною політикою, однак у деяких риторично звертаються до установ, що здійснюють мовний нагляд, і нарікають на брак їхньої відповідальності:

256

KALBOS KULTŪRA | 81

Найбільше шкодить мові медіа — брудомедіа, телезірки зі звичками гнойових жуків, неелітарна еліта й політики, що повилазили з-за кущів, малограмотні чиновники, навіть міністри, які не здатні правильно не лише скласти просте речення, а й наголосити слово чи назву, яку чули тисячі разів.

Чого тут дивуватися, якщо на наших телеканалах ведучими працюють різні там армяни Марати та негритянки Бернинь, які не вміють говорити литовською...

Через телебачення, DVD та інші засоби відбувається тотальна русифікація — невже Сметонієне цього не бачить.

А як щодо поширення польської мови та написання польських прізвищ, а згодом і узаконення другої державної — польської мови?

Коли питаєш про переклади фільмів, у яких хронічно-зловмисно викидають особові займенники, мовляв, і так зрозуміло, хто і що, стає зле. Речення уривчасті, мова — наче оберемок хмизу. Скоро взагалі говоритимемо, як у SMS-повідомленнях.

Є й такі коментарі, у яких визнають, що мова справді занепадає, тож роботу з упорядкування мови вважають виправданою:

Багато литуаністів і противників мовознавців обґрунтовують свої аргументи якимось «власним мовним чуттям», але цього чуття вже не залишилося.

Заходи мовної політики

Цей елемент мовної політики показує, якими способами прагнуть досягти цілей мовної політики, наприклад: правовими засобами, примусом, заохоченням, переконуванням. У досліджених коментарях цей аспект оцінюють переважно негативно — насамперед критикують схильність мовознавців перегинати палицю, вимагаючи правильної мови та регулюючи саму мову:

Навчання мови — свята справа, але в межах ЗДОРОВОГО ГЛУЗДУ! Бо всі чудово знають: ЩО НАДМІР, ТЕ ШКОДИТЬ! А цей психоз щодо плекання, очищення литовської мови чи як це ще назвати вже справді нагадує патологію.

Перегин — якщо виявляється, що 80% населення «не володіє» рідною мовою, то тут уже щось не так. Може, правила надто суворі? Може, вимоги надто високі? Адже так-сяк мешканці цією мовою спілкуються між собою, листуються, розуміють одне одного й читають газети. І все це роблять, «не володіючи» мовою?

Критикували також такі, на думку коментаторів, не надто ефективні засоби, як мовний диктант, і загалом непривабливі способи навчання мови:

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

257

Невдовзі ми зовсім розучимося і писати, і говорити. Сьогодні гарно говорити вміють лише мовознавці. Чи не надто багато уваги ми приділяємо всіляким диктантам тощо? А звичайні люди живуть своїм життям і говорять своєю мовою.

Насамперед дітей від литовської мови відвертають дуже застарілі програми з литовської мови та літератури. Від першого класу дітям нав’язують усілякі архаїзми, які для них нічого не означають. Мовляв, дитина з поваги до рідної мови має їх знати. А для дитини це здається безглуздим виснаженням розуму, і вона втрачає мотивацію вчитися. [...] Тож цілком природно, що, взявши до рук барвисті сучасні підручники з англійської мови, вона схиляється до цієї мови та літератури.

Ухвалення рішень у мовній політиці

На згаданому етапі мовної політики аналізують, як ухвалюються рішення у сфері мовної політики, наприклад, чи враховують під час їх ухвалення думку тих, на кого вплинуть ухвалені рішення (Kaplan 1997), чи ґрунтується ухвалення рішень на всій необхідній інформації, чи беруть до уваги всі можливі альтернативи тощо (Cooper 1989). Подібні аспекти згадуються і в коментарях про роботу литовських мовознавців — найчастіше критикують те, що мовні правила й слова пропонують, не зважаючи на реальне вживання:

Погоджуюся: фахівці з мови творять її для себе, а не для всіх.

Литуаністи творять мову, якою в житті не користуються.

Ні лексичні, ні граматичні явища зазвичай не спускаються згори. До мовних норм їх включають тоді, коли вони з’являються й уживаються в самій мові. На жаль, у Литві все інакше.

Автори коментарів також скаржаться, що мовознавці надто часто змінюють рішення, а вимоги, висунуті окремими фахівцями, не збігаються:

А щоб менше людей говорило неправильно — нарешті ВИРІШІТЬ раз і назавжди, якими мають бути правила, і не змінюйте їх 50 років. Побачите — результат буде. І платникам податків стане легше, адже кількість штатних посад зменшиться.

Мовознавці вже зовсім з глузду з’їхали зі своїми новотворами... Та й узагалі — намагаються навчити нас якоїсь синтетичної мови. Абсурд такого рівня, що хочеться плюватися... Іноді треба щось дуже терміново написати, а ти мусиш зволікати, поки якась [литуаністка] вигадає, правильно так чи інакше. До того ж, за день чи два інша [литуаністка] почне рвати на собі волосся, що ти нівечиш мову, бо так не може бути... Мовознавці, може, спершу хай знайдуть спільну мову між собою, а тоді вже повчають інших... Злості не вистачає, хоч лусни.

258

KALBOS KULTŪRA | 81

Результати мовної політики

Аналізуючи результати мовної політики, порушуємо головне питання: чи досягає впроваджувана мовна політика бажаних результатів? Цей аспект часто обговорюють у коментарях, де висловлюють чимало як позитивних, так і негативних оцінок.

У коментарях, автори яких позитивно оцінюють результати праці мовознавців, визнають, що після відновлення незалежності мововживання поліпшилося. Вони радіють, що мовознавці запропонували вдалі неологізми, які прижилися:

Хай там як, [...], усе ж треба визнати, що за останні вісімнадцять років уживання литовської мови поліпшилося. Воно поліпшилося всюди — і на вулиці, і в публічних написах, і в пресі, і на телеекрані.

На мою думку, є вдалі приклади неологізмів. Наприклад, «дегалінє» (заправка) — справді швидко й безболісно прижилося.

У критичних коментарях стверджують, що мовознавці своїми зусиллями не поліпшили, а збіднили мову або навіть створили відірвану від реальності мову, якою неможливо розмовляти. Сюди можна віднести й численні зауваження щодо невдалих і таких, що не приживаються, неологізмів, створених мовознавцями:

Треба усвідомити, що життя набагато складніше за правила «нормування», вигадані для дисертацій, а жива литовська мова набагато багатша за нав’язану нам напівмову.

На жаль, неологізми видаються лише елементарним дуркуванням, через яке звичайній людині стає неможливо правильно володіти литовською мовою.

Поширена думка, що через надмірну кількість правил та їхню складність люди вважають, ніби вже не знають рідної мови, і почуваються ніяково, коли говорять публічно:

[Мовознавці] своїм ревним «трудом» вселяють людям страх і невпевненість: ось-ось наголосиш щось неправильно, а потім ще випишуть якийсь штраф ведучому передачі — і тоді вже всі напевно палко любитимуть рідну мову та мовну інспекцію. Ну, може, вони й бажають добра, але результат — протилежний.

Мабуть, ми — єдиний у світі народ, який має таку мову, якою правильно не вміють говорити навіть представники цього народу. То хто ж тут винен — мовознавці, які постійно вдосконалюють правила нашої мови, чи всі ті неуки-співвітчизники, які не встигають за цими вдосконаленнями?

«Мова через свою складність — наука ще важча за математику». — Ну то це дуже погано! Навіщо перетворювати мовлення на науку!? Що, якщо цього не зробити, люди перестануть розуміти одне одного? Страшно, якщо мова, яку дитина отримує з материнським молоком, складніша за інтеграли Римана й перетворення Фур’є.

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

259

Упорядники литовської мови запровадили такі правила правопису, що лише кілька ЛИТОВЦІВ здатні написати національний диктант без помилок, а програмісти не можуть скласти алгоритм цих правил і нарешті створити програму перевірки пунктуації.

Часто стверджують, що зусилля мовознавців формують негативне ставлення до виправлення мови та коректорів або навіть спонукають перейти на якусь іншу, простішу мову.

Литовська мова дуже цікава й гарна — використаймо це, а не пхаймо мову туди, де її ніколи не було. [...] а те, що нав’язують силоміць, завжди викликає протилежну реакцію.

Зі шкільних років не пригадую нічого гіршого за уроки литовської мови... «Плекання» литовської мови викликало таку ненависть до всього цього, що й досі не можу забути тих істеричок-учительок мови, яким розум і логіка зазвичай були не до снаги. Зате чіплятися до кожної коми чи якогось наголосу, який змінюється частіше, ніж мода у Франції, — у цьому вони були справжніми професіоналками. Те саме й з усіма цими «охоронцями» мови. Після їхньої «роботи» відчуваєш до рідної мови не любов, а ненависть. А може, саме цього вони й прагнуть?

Рідну мову треба любити, але якщо «мовознавці» відвертають від неї — то хто винен?

Мені, чесно кажучи, навіть зручніше, щоб литовська мова залишилася лише розмовною: набагато зручніше не перекладати специфічні терміни литовською, а запозичувати їх з англійської [...] Нехай ті мовознавці почитають литовський підручник з макроекономіки, а тоді говорять, якою мовою зручніше навчатися...

З іншого боку, серед коментарів є чимало нейтральних, які намагаються виправдати обидві протилежні сторони й узагальнити ситуацію:

Просто люди дуже сердяться, коли хтось втручається в їхнє життя, і це цілком природно. До речі, коли Яблонскіс вигадав слово degtukas (і ще багато інших), вони, мабуть, тоді також звучали дивно. А сьогодні? Звичайне слово. Так буде й з іншими словами, вигаданими сьогодні. От, думаю, так.

Складність полягає в такому: системність мови VS природний розвиток мови. Користувачам доводиться підтримувати природність, а теоретикам — системність.

Цікаво, що всі дивуються мовним помилкам, але забувають, що мову й письмо ми всі вивчили у школі. Там нам виставляли оцінки. Хтось отримував кращі, хтось гірші, однак після закінчення школи від усіх уже вимагають не робити помилок. НЕМОЖЛИВО!!! Якщо чиїсь знання литовської мови у школі через помилки оцінювали лише задовільною оцінкою, то наївно сподіватися, що ця людина, пишучи не в шкільному зошиті, раптом дивовижним чином перестане робити помилки.

260

KALBOS KULTŪRA | 81

Інші аспекти оцінювання

У проаналізованих інтернет-коментарях були думки, які не можна віднести до жодного з елементів мовної політики, оскільки в них мову оцінюють не як об’єкт мовної політики. З них можна зробити висновок, що якість мови залежить від інших чинників, які не регулюються засобами мовної політики. Спираючись на згадане раніше поняття схем репрезентації, можна стверджувати, що мову загалом розуміють не як об’єкт політики. Наприклад, у таких коментарях якість мови вважають ознакою особистої культури людини й навіть відображенням стану всього суспільства:

Правильна мова — це передусім показник інтелектуального потенціалу. Зі зрозумілих причин для більшості «бурякових» це просто не до снаги. У нашій фірмі керівництво давно це зрозуміло. Тому, приймаючи нового працівника, для початку дають диктант на пів сторінки зі збірника радянських диктантів для 7-го класу. Після цього одразу стає зрозуміло, з ким варто розмовляти далі. Поки що промахів не було.

Ситуація така, що значна частина литовців уже вміє тільки пити, красти, битися й виконувати важку роботу (коли нема чого вкрасти, а випити хочеться). Литовська мова тут уже не допоможе, і це безнадійно. Сметонене просто марнує гроші.

Якість мови також оцінюють як ознаку різниці між поколіннями:

Ще журналісти старшого покоління, як-от пан Вайтекунас, ведуть цікаві програми правильною литовською мовою. Він, звісно, чудово пише й викладає думки — без помилок!!! А молодих просто жахливо слухати: ніхто не зважає ні на наголоси, ні на правопис. Через надмірне старання ми втратили міру.

Буря у склянці води. Коли я сам був підлітком, то активно вживав англіцизми, бо це здавалося стильним і крутим, свідчило про твій «рівень» (частково так і було — у ті часи англійську знало незрівнянно менше людей). Минуло ще кілька років, мені пішло на четвертий десяток — і погляд змінився. І все владналося. І в друзів також. Навіть у комп’ютерній сфері, де ми працюємо, ми почали використовувати літери з гачками й носовими знаками. Думаю, з іншими, у кого є хоч трохи більше розуму, теж так станеться. Словом, усе буде добре, не треба здіймати галас через рекламу.

Зрештою, мову розуміють як вияв ідентичності й предмет національної гордості, тому повагу до неї висувають як цінність саму по собі, від якої, а не від інших чинників, найбільше й залежить якість мови:

Проблема не в англійській чи російській мові, а найбільша проблема — не поважати свою мову й заблукати в джунглях чужомовних слів. Ми повинні всіма можливими способами цінувати, берегти й захищати литовську мову та не кидатися з однієї крайності в іншу.

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

261

Я прочитав коментарі й побачив, що всі вони написані шепелявою мовою, спотворюючи деякі литовські слова. Краще вже не коментуйте. А налаштуйте програми на своїх комп’ютерах так, щоб вони писали литовською. А якщо ви не здатні цього зробити, то не говоріть про литовську мову, якої зовсім не поважаєте. Людина, яка поважає мову, не спотворюватиме її написанням шепелявою мовою.

ВИСНОВКИ

Аналіз інтернет-коментарів виявив різноманітність поглядів на питання мовної політики Литви відповідно до її елементів: суб’єктів, об’єкта, засобів тощо. Як видно з розгляду, кожен з аспектів мовної політики може оцінюватися як позитивно, так і негативно або нейтрально, хоча переважають оцінки одного спрямування, тобто негативні. Водночас у коментарях помітна певна дискусія, існують різні думки, тому негативні погляди не можна пояснити лише загалом негативним характером інтернет-коментарів.

Найбільше позитивних оцінок стосувалося стану мовної політики. До цього аспекту належать твердження про загрози для литовської мови, які призводять до погіршення її стану, а отже, і про необхідність роботи мовознавців. У коментарях називаються цільові групи, мова яких найгірша, — це молодь, журналісти, політики. Позитивні аспекти пов’язані з деякими іншими елементами мовної політики — цілями (підтримується потреба в очищенні мови) та результатами (після відновлення незалежності мова покращилася).

Інші елементи мовної політики оцінюються переважно негативно: суб’єкти (мовознавці привласнюють собі мову, не радяться з фахівцями), об’єкти (регулюється розмовна мова, але іншомовні назви в публічному просторі та написання іншомовних імен не литовізуються), цілі (пропонуються виправлення, бо треба виправдати свою роботу; правила створюються заради правил, а не для спрощення комунікації), засоби (застарілі), способи ухвалення рішень (не враховується узус, правила надто часто змінюються і немає згоди між сторонами), результати (виникає відчуття, що людина не володіє рідною мовою, люди бояться говорити публічно, зникає бажання виправляти власну мову). Виявлено також твердження, що не відповідають схемі представлення мовної політики, — коли мова розуміється не як об’єкт політики, а як ознака індивідуальної культури людини, предмет відмінностей між поколіннями чи об’єкт національної гордості.

Схеми представлення поглядів на мовну політику можуть мати таке саме значення, як і в інших сферах політики. Якщо в дискусії висуваються одні аспекти, а інші відкидаються, це надає перевагу певним політичним

262

KALBOS KULTŪRA | 81

рішенням і зменшує можливість діалогу. Наприклад, якщо людина вважатиме, що мовознавці працюють непрофесійно, їй буде важко прийняти запропоновані ними рішення. Якщо наголошується на загрозах для мови, намагатимуться захищати її будь-якими засобами. Якщо хтось дотримується думки, що мова є ознакою культурності, той не бачить сенсу обговорювати засоби мовної політики, тим паче привабливіші засоби, спрямовані на заохочення користувачів мови. Якщо питання визначається як проблема поколінь, увага також відвертається від засобів мовної політики тощо.

Важливо, що негативні оцінки мовної політики не можна просто відкинути, стверджуючи, що люди не розуміють мовної політики. Пропонується дотримуватися погляду, що нерозуміння свідчить і про певні прогалини у взаєморозумінні, які можна розглядати як предмет подальшої роботи мовознавців. Саме це вказує на чіткіший шлях до діалогу між суспільством і мовознавцями.

Подібні твердження є і в статтях інших дослідників мови: мовознавцям бракує розуміння психології користувачів мови (Piročkinas 2004: 6); «від суспільства вимагають більше, ніж надають йому знань» (Grumadienė 2002: 9); «суспільство не любить постійних наполегливих повчань, тому результат не завжди буває таким, якого очікують» (Grumadienė 2003: 11). Проведений аналіз коментарів показує, що однією з причин непорозуміння може бути й те, що йдеться про різні речі, — наприклад, коли одні хочуть обговорювати засоби мовної політики та способи ухвалення рішень, інші відмовляються це робити, стверджуючи, що перші просто нічого не тямлять у мові.

Обрані в цій статті принципи аналізу можна застосувати до ширшого аналізу дискурсу (не лише коментарів), включивши також дискусії, що відбуваються безпосередньо в засобах масової інформації. Дані дослідження також могли б стати у пригоді під час укладання анкети для вивчення громадської думки про мовну політику, оскільки відібрані твердження, що відповідають елементам мовної політики, можуть допомогти у визначенні завдань дослідження та формулюванні варіантів відповідей.

ŠALTINIAI

Jackevičius M. 2008 05 07: I. Smetonienė: rusifikaciją keičia anglų kalba. Interneto prieiga: http://www.delfi.lt/archive/article.php?id=16933192

Jackevičius M. 2008 06 30: G. Subačius: rusų kalbos įtaka lietuvių kalbai didesnė nei anglų. Interneto prieiga: http://www.delfi.lt/archive/article.php?id=17570907

Jankauskaitė D. 2008 05 07: Kalbos klaidos pakerta kojas (perspausdinta iš laikraščio Klaipėda). Interneto prieiga: http://www.delfi.lt/archive/article.php?id=16927453

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

263

Lituanistės teorinės pamąstymai, arba requiem kalbos darkytojams (Vox Populi). 2008 04 02. Interneto prieiga: http://www.delfi.lt/archive/article.php?id=16539144

Rotautaitė I. 2007 10 09: Lietuvių kalba žlunga (Vox Populi). Interneto prieiga: http://www.delfi.lt/archive/article.php?id=14653851

LITERATŪRA

Cooper R. L. 1989: Language planning and social change, New York: Cambridge University Press.

Entman R. M. 1993: Framing: towards a clarification of a fractured paradigm. – Journal of Communication 43, 51–58.

Grumadienė L. 2002: Kalbos normos ir vertybių sistema: kartų skirtumai. – Gimtasis žodis 6, 8–12.

Grumadienė L. 2003: Kaip įgyvendinsime kalbos politiką. – Kalbos kultūra 76, 6–17.

Kaplan R. B., Baldauf R. B. Jr. 1997: Language planning: from practice to theory, Clevedon–Philadelphia et. al: Multilingual Matters Ltd.

Koenig T. 2004: Routinizing Frame Analysis through the Use of CAQDAS. Paper presented at the Biannual RC-33 Meeting, Amsterdam, August 17–20, 2004. Interneto prieiga: http://www.lboro.ac.uk/research/mmethods/research/methods/routinizing_frame_analysis_RC33.pdf

Miliūnaitė R. 2006: Internetinė visuomenė ir kalbininkai: pokalbis įmanomas? – R. Miliūnaitė. Apie kalbą ir mus, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 36–59.

Piročkinas A. 2004: Didelės ir mažos kalbininkų nuodėmės. – Gimtasis žodis 9, 2–7.

Scheufele D. 1999: Framing as a theory of media effects. – Journal of Communication 49, 103–120.

Tankard J. W. Jr. 2001: The empirical approach to the study of media framing. – S. D. Reese, O. H. Gandy, A. E. Grant (eds.). Framing public life: perspectives on media and our understanding of the social world, Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates.

Vaicekauskienė L. 2007: Naujieji lietuvių kalbos svetimžodžiai. Kalbos politika ir vartosena, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Vilmorus 2008: Informacijos šaltiniai. Reprezentatyvi Lietuvos gyventojų apklausa 2008 m. kovo 27 – balandžio 3 d. Tyrimas atliktas Vilniaus universiteto užsakymu.

Zhou Y., Moy P. 2007: Parsing framing processes: the interplay between online public opinion and media coverage. – Journal of Communication 57, 79–98.

Gauta 2008 10 06

264

KALBOS KULTŪRA | 81

EVALUATION OF LANGUAGE POLICY IN INTERNET COMMENTS

Summary

The paper aims at analysing the evaluation of the Lithuanian language policy in internet comments. The investigation is based on the methodology developed by R. L. Cooper and the elements of language policy identified in his analytical scheme. This investigation focuses on comments written for articles on language policy and related language issues in the news portal www.delfi.lt. The interpretation is based on the concept of frame and the principles of framing analysis. The research has shown that most positive comments were addressed to the situation in language policy. Utterances attributed to the frame focused on the threats for the Lithuanian language which leads to treating the linguist’s work as extremely important. Some other items of positive evaluation refer to the aims of language policy (a need to purify the language is approved) and its results (after the restoration of independence the quality of language has improved). Other language policy elements are given more negative evaluation: actors (e.g. linguists who claim they own the language and never discuss problematic issues with specialists in a professional field); objects (e.g. an attempt is made to regulate even spoken language; however, public foreign notices have no Lithuanian equivalents); goals (e.g. rules are written for the sake of writing rather than for the sake of simpler communication) etc. There are some claims which offer no direct evaluation of language policy. They are attributed to additional frames, e.g. the quality of language as a feature of individual human culture, the quality of language as a distinctive feature of a generation gap etc.

The foregrounding, or framing, some aspects in the comments is an important factor of an ongoing discussion and dialogue about language culture; if the discussion foregrounds one or another factor or evaluation, the others are rejected. Thus some political decisions are prioritised but the probability of a dialogue decreases. The analysis could be useful for further research in the discourse of language policy and quantitative research into public opinion on language policy.

LAIMA NEVINSKAITĖ

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, Vilnius LT-10308

[email protected]

L. NEVINSKAITĖ. Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose

265