GIEDRĖ ČEPAITIENĖ
Шяуляйський університет
ЩОДО ТЕРМІНА
ЛІНГВІСТИЧНА ВВІЧЛИВІСТЬ
У працях із прагматичної лінгвістики нещодавно почали вживати термін лінгвістична ввічливість (поряд із ним — і лінгвістична поведінка). Мабуть, першою цей термін почала вживати Інга Гільбіг (2009, 2010), згодом його перейняла Біруте Ривітіте (2011). І. Гільбіг, рецензуючи працю останньої, позитивно оцінює саме вибір цього терміна (Hilbig 2011). Пропонуючи термін лінгвістична ввічливість, згадані авторки спираються на англійське linguistics politeness. Мета цієї публікації — з’ясувати семантику згаданого терміна та його відповідність системі лінгвістичних термінів.
Слово як термін має узгоджувати своє лексичне та словотвірне значення; лише тоді воно є доречним і не порушує мовної системи (див. Keinys 2005: 205–208). У цьому випадку термін лінгвістична ввічливість порушує таку відповідність. Узгоджене означення лінгвістичний, маючи суфікс -inis, за своєю семантикою відповідає тому, на що вказує родовий відмінок твірного слова, тобто слова лінгвістики. Однак, говорячи про лінгвістичну ввічливість, авторки мають на увазі не схильність до ввічливості, що відображається у працях лінгвістів (про науковий етос у 1997 р. писав Vladas Žulys), а зовсім інші речі. По суті, їх цікавлять схильності до індивідуального використання мовних ресурсів у різних мовленнєвих актах. Як зазначалося, термін лінгвістична ввічливість авторки пропонують за аналогією з англійським описом поняття. Але зручність терміна (у цьому випадку запропонований термін лінгвістична ввічливість можна вважати типовою калькою) не може стати головним критерієм його закріплення. Тим паче, що семантично неправильний термін руйнує й без того дедалі слабше мовне чуття. Крім того, зовсім незрозуміло, чому відмовляються від терміна мовленнєвий етикет, який є достатньо широким, охоплює, по суті, всі мовленнєві акти й має давню традицію вживання. Адже саме він указує на зв’язок із двома такими важливими для дослідження мовленнєвих актів системами: мовою, її ресурсами та етикою — основними настановами поведінки народу чи іншої спільноти.
G. ČEPAITIENĖ. Dėl termino lingvistinis mandagumas
309