LIETUVIŲ KALBOS LEKSIKOS RAIDA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ЩОДО НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ПЕРШОГО КОМПОНЕНТА СКЛАДНИХ ІМЕННИКІВ

В. ДРОТВІНАС

Складні слова в литовській мові зазвичай виникають із словосполучень. Словосполучення лише дуже рідко за формою своїх складових елементів відповідає компонентам складного слова: випадків такого поєднання, коли члени словосполучення були б уже готовими компонентами (пор. šalti barščiai >šaltibarščiai¹), зовсім мало. Коли члени словосполучення стають компонентами, їхня форма залежить від структурно-семантичного типу складного слова. Для перетворення членів словосполучення на компоненти та об’єднання їх у нове структурно й семантично цілісне утворення застосовують два способи: 1) поєднання компонентів за допомогою сполучних голосних і 2) поєднання компонентів без сполучних голосних. Походження сполучного голосного найчастіше з’ясовується з походження першого компонента². Перший компонент складних іменників (як і інших частин мови) охоплює не лише першу сполучну основу, а й засіб, за допомогою якого обидва компоненти поєднуються в одне складне слово, тобто охоплює також сполучний голосний³. Отже, варто з’ясувати, що відбувається, коли члени словосполучення перетворюються на компоненти складного слова.

У шкільних граматиках стверджується, що сполучний голосний об’єднує два слова в одне і що завдяки цьому об’єднанню ми отримуємо нове утворення — складне слово. Звісно, це правильно. Функція способу поєднання компонентів, яка насамперед впадає в око, є морфоло-

¹ Через поєднання незмінним частіше залишається другий компонент складного іменника, наприклад: piktžolė, пор. žolė. Крім того, словосполучення відрізняється від складного слова ще й тим, що останнє має один наголос.

² Докладніше про творення складних слів з погляду їхніх компонентів та вживаних сполучних голосних див.: V. Urbutis, Dabartinės lietuvių kalbos sudurtinių daiktavardžių daryba, „Dabartinė lietuvių kalba“, Vilnius, 1961, p. 65—121; V. Drotvinas, XVI-XVIII a. lietuviškų raštų sudurtinių daiktavardžių daryba dėmenų atžvilgiu, „VVPI Mokslo darbai“, III, 1957, p. 203—220; V. Drotvinas, XVI-XVIII a. lietuviškų raštų sudurtinių daiktavardžių dėmenų jungimo būdai, „VVPI Mokslo darbai“, VIII, 1959, p. 59—90; V. Drotvinas, Lietuvių literatūrinės kalbos sudurtinių būdvardžių struktūriniai-semantiniai tipai (remiantis XVI-XVIII a. raštų medžiaga), „Kalbotyra“, VI, Vilnius, 1963, p. 75—97.

³ Уперше в науці про литовську мову поняття сполучного голосного висунув А. Шлейхер, див. Litauische Grammatik von August Schleicher, Prag, 1856, p. 132. Засіб, уживаний для сполучення компонентів складних слів литовської мови, першим назвав литовською К. Буґа 1910 року, спочатку називаючи його «сполучною голосною». У праці 1911 року «Apie lietuvių asmens vardus» К. Буґа вжив термін «сполучний голосний». У закріпленні цього терміна взяв участь і Й. Яблонскіс, див. P. Kriaušaičio ir Rygiškių Jono Lietuvių kalbos gramatika. Etimologija, Vilnius, 1919, p. 186—187. Останній термін прижився і загальноприйнявся в науці про литовську мову.

14*

211

логічну, конструктивну: поєднувати члени словосполучення, що перетворюються на компоненти, в одне складне слово. Однак використання сполучного голосного (як і безпосереднього способу поєднання компонентів) у межах слова аж ніяк не обмежується лише цією прямою функцією. Щоб компоненти майбутнього утворення були поєднані, спершу потрібно мати ці компоненти. Конкретніше кажучи, перший компонент виникає тоді, коли завдяки поєднанню (у цьому разі — сполучному голосному) перший член словосполучення набуває форми, якої доти в литовській мові не мав. Отже, сполучний голосний об’єднує в одне утворення не слова в тих формах, які вони мають у словосполученні, що є основою складного слова, а слова в таких формах, що відомі лише як елементи словосполучення. Наприклад, форми arkli-, dango-, pigy-, žvaka- сприймаються не як відмінкові форми відповідних слів, а лише як перші компоненти складних іменників arkli-gonė, dango-raižis, pigy-metis, žvaka-galis. Звідси можна зробити висновок, що сполучний голосний у межах слів литовської мови виконує ще одну важливу функцію, а саме функцію нейтралізації, або ізоляції, граматичного значення першого компонента. Слід зазначити, що функція нейтралізації стосується також складних слів без сполучного голосного. При безпосередньому поєднанні компонентів перший компонент (зокрема й у випадках приголосної основи) також набуває граматично нейтралізованої форми, як і компоненти, що сполучаються за допомогою сполучних голосних.

Ступінь граматичної нейтралізації першого компонента складних іменників неоднаковий. Його визначає різноманітність сполучних голосних або, загалом, природи першого компонента. Розрізняють випадки повної та часткової граматичної нейтралізації першого компонента.

Повною граматичною нейтралізацією першого компонента характеризуються такі складні іменники, у яких сполучний голосний виник за аналогією, тобто не залежить від природи першого компонента, як ми бачили на прикладах arkligonė, dangoraižis, pigymetis, žvakagalis. Повністю граматично нейтралізовані також іменники з приголосною основою, що виступають першим компонентом складних іменників: жоден відмінок цієї парадигми не вживається як перший компонент поєднання, а новий сполучний голосний також не утворює відмінкової форми, пор. šun(ia)galvis. Нарешті, перший компонент складних іменників без сполучних голосних також повністю нейтралізований, бо такі форми, як darb- у слові darbdavys, у литовській мові не вживаються самостійно, окремо.

Лише частково нейтралізований перший компонент у складних іменниках зі словотвірною основою. Наприклад, перший компонент іменника darbadienis darba- практично не вживається в литовській мові, проте ця форма є показником словозмінної парадигми цілого слова darbas. До речі, частково граматично нейтралізовані перші компоненти складних іменників уживаються дуже часто, оскільки в сучасній литовській мові складних іменників зі словотвірною основою значно більше, ніж із відмінковою.

А як щодо граматичної нейтралізації першого компонента у випадках, коли ним є відмінкова форма іменної частини мови? У складних іменниках із відмінковим способом творення перший компонент морфологічно цілком легко розпізнати, а водночас нескладно (якщо не рахувати кількох семантично складніших винятків) відновити й саме словосполучення, що є словотвірною основою складного іменника, пор. darbotvarkė «порядок роботи, справ», darbovietė «місце роботи», kojūgalis «кінець ноги», rytomiegis «ранковий сон», vargovaikis «бідолаха, людина, що бідує». Така природа-

212

Отже, сполучний голосний як органічна структурна частина слова, що виступає першим компонентом, зрозуміло, не виконує жодної функції нейтралізації. Відповідно, якщо з погляду сучасної мови сполучний голосний збігається із закінченням відмінка, то немає підстав говорити про граматичну нейтралізацію першого компонента такого складного іменника.

Легко зрозуміти, що сполучний голосний складного іменника arkliaganvs,-ė (і arkliagonis,-ė) -ia-, як голосний на стику основи і закінчення іменника з основою на ia, належить лише першому компоненту. Однак перші компоненти таких складних іменників, як arklaganas, arklagonė, уже не мають голосних на стику основи й закінчення, властивих іменникам з основою на ia. Оскільки жоден відмінок іменника arklys не має форми arkla-, arkli-, у складних іменниках цього типу сполучний голосний належить першому компоненту не органічно, відповідно до походження першого компонента, а лише формально, за аналогією з утвореннями іншої природи, у першому компоненті яких є той чи інший голосний. Отже, сполучний голосний у складі першого компонента зазвичай буває двох типів: змінний, якщо він має походження від основи або відмінкової форми, і словотвірний, якщо він з’являється за аналогією до інших голосних на стику основи й закінчення⁴.

Однак не слід переоцінювати функцію сполучного голосного щодо граматичної нейтралізації першого компонента. Адже доки обидва компоненти складного іменника зберігають свою первісну структурну форму, або, інакше кажучи, доки вони ще не зазнали деетимологізації, граматичне значення компонентів зумовлює сам спосіб словосполучення (точніше — ціла низка причин, під дією яких словосполучення стає складним словом), а не один елемент сполучення — сполучний голосний. Візьмімо, наприклад, дві форми складного іменника: давнішу sielavartas PS I 106 (до речі, її вживають і досі в східноаукштайтському діалекті) і сучасну sielvartas. І компонент siela, і siel- морфологічно застиглий, тобто однаково ізольований, нейтралізований. Отже, маємо тут випадок, коли перший компонент нейтралізований, хоч і не має формального, морфемного вираження. Як ми вже зазначали, важливо, щоб його форма не збігалася з формою слова, фактично вживаною в мові.

Отже, у литовській мові граматично нейтралізовані перші компоненти можливі й без сполучного голосного. Відповідно, функцію граматичної нейтралізації першого компонента виконує сполучний голосний різного походження, але коли він часто випадає, цю функцію виконує і сам спосіб сполучення слів (основ) у литовській мові. Ще більше нейтралізується перший компонент складних іменників у тих випадках, коли випадає не лише сполучний голосний, а разом із ним і весь склад першого компонента, пор. kirvakotis > kirvkotis > kirkotis. Однак такі випадки належать до деетимологізації складних слів і становлять окрему тему, тому тут ми їх не розглядатимемо.

Розглянувши функції сполучного голосного в складних іменниках литовської мови, бачимо, що вони неоднакові. Вони взаємозалежні й зумовлюють одна одну. Яка з цих функцій має більше значення у сполученні слів? Безперечно, важливішою є функція граматичної нейтралізації першого компонента. І це зрозуміло: сполучення компонентів неможливе, доки граматична нейтралізація першого компонента не виконала своєї ролі, тобто доки перший член словосполучення внаслідок нейтралізації не став першим компонентом складного слова. Отже, можна сказати, що функція нейтралізації є первинною і що фактично лише після її здійснення може відбуватися й друга — сполучення компонентів

⁴ Словотвірний сполучний голосний -o- має, наприклад, і такий складний іменник, як rankogalis, де -o- є залишком суфікса -o- (пор. rankovgalis).

213

сполучення. Отже, сполучення компонентів відбувається лише після нейтралізації й неможливе без граматичної нейтралізації. Виняток становлять перші компоненти складних іменників, утворених відмінковим способом: граматична нейтралізація на них не впливає, однак сполучення компонентів відбувається. У тих випадках, коли компоненти складного слова сполучаються безпосередньо, функція граматичної нейтралізації першого компонента зберігається. Завдяки цьому можлива й функція сполучення компонентів. Отже, тут функція нейтралізації, маючи нульове граматичне вираження, ніби зливається з функцією сполучення компонентів.

З функцією граматичної нейтралізації першого компонента тісно пов’язане й питання асемантичності сполучного голосного. Щодо функцій сполучного голосного серед мовознавців немає одностайної думки. Частина мовознавців, охоче чи неохоче, ігнорує виконувану сполучним голосним функцію граматичної нейтралізації першого компонента й приписує йому лише службову роль сполучення двох компонентів. Ці мовознавці дотримуються погляду, що сполучний голосний не має в слові жодного семантичного значення, і пропонують вважати його «асемантичною морфемою». То як же бути із семантичністю сполучного голосного в складних іменниках литовської мови? Семантичність залежить від походження сполучного голосного. Коли сполучний голосний є закінченням відмінка, немає підстав говорити про його асемантичність. Вважати сполучний голосний такого походження асемантичною морфемою означало б вважати асемантичними й відмінкові закінчення, що виражають відношення між словами в реченні. Однак, як ми бачили, походження сполучних голосних у складних іменниках литовської мови неоднакове. Тому всі сполучні голосні, що виникли за аналогією, зрозуміло, є асемантичними, хоча й виконують функції як граматичної нейтралізації першого компонента, так і сполучення компонентів. Асемантичність сполучного голосного безперечна й у тих випадках, коли зміна або випадіння цього голосного ніяк не впливає на значення слова. Отже, асемантичність сполучного голосного є досить виразною рисою сполучення слів у литовській мові⁵.

На завершення можна зробити такі короткі висновки:

1) сполучний голосний є однією з морфологічно-структурних (не фонетичних) ознак сполучення іменників (і загалом слів) у литовській мові, що характеризують природу першого компонента складних слів і особливості поєднання обох компонентів в одне утворення;

2) сполучний голосний (або його відсутність із певних причин, тобто безпосереднє сполучення компонентів) виконує на стику слів дві функції: а) граматичної нейтралізації першого компонента і б) сполучення компонентів в одне утворення; і

3) семантичність сполучного голосного визначається його походженням, а необхідність бути структурною частиною першого компонента складного слова залежить як від походження сполучного голосного, так і від фонетичних законів, що впливають на все складне слово.

5 В інших мовах, наприклад у німецькій, випадіння сполучного елемента (зазвичай приголосного) змінює значення складного слова, а в російській мові сполучні голосні взагалі не можуть змінюватися, варіюватися або випадати, як це відбувається в литовській мові. У російській мові складні слова без сполучного голосного трапляються лише зрідка, пор. дурачок, поклонка, ночлег.

214

До питання про нейтралізацію першого компонента складних іменників

В. ДРОТВИНАС

Резюме

У статті йдеться про те, що форма першого компонента складних іменників у литовській мові часто відрізняється від форми першого члена словосполучення, з якого утворено складне слово. Спосіб словоскладання характеризує також природу першого компонента. Тому спосіб складання загалом, як і, зокрема, словоскладання за допомогою сполучного голосного, виконує не лише «службову» функцію поєднання компонентів в одне слово, а й функцію граматичної нейтралізації першого компонента. Від граматичної природи залежить також семантичність сполучного голосного, який зазвичай є асемантичною морфемою (за винятком випадків, коли сполучним голосним є відмінкове закінчення). Асемантичність сполучного голосного підтверджується не лише його природою, а й такою особливістю литовських складних слів, за якої сполучний голосний може бути зовсім пропущений або замінений іншим без жодного впливу на семантику складного слова.

215