BALTŲ KALBŲ VEIKSMAŽODŽIO TYRINĖJIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

E. GRINAVECKIENĖ

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛОВА ГОВІРКИ ГЕРВЯЧАЙ

Ми досі майже не маємо описів або ґрунтовніших узагальнювальних досліджень ізольованої говірки литовської мови Гервятського краю (БРСР, Гродненська обл., Остравський р-н), якою розмовляють у 12 литовських селах навколо містечка Гервяти — Гайгалі, Гальчуни, Гелюни, Гірі, Керплосіна, Книстишки, Міцюни, Мільтейоси, Мокоси, Петрикуси, Пелегринда, Римджюни, — хоча литовську мову цього краю досліджують із кінця XIX ст. Збирання діалектного матеріалу в цих околицях особливо активізувалося за радянської влади. Крім низки текстів із цих місцевостей¹, останнім часом також опубліковано фразеологізми та семантичні діалектизми, вживані тут², описано фонологічну систему цієї говірки³, досліджуються деякі аспекти лексичного й семантичного впливу слов’янських мов на литовську мову цього краю⁴. Значний обсяг мовного матеріалу цієї говірки міститься в академічному «Словнику литовської мови» та його картотеці⁵, у картотеці й фонотеці «Атласу литовської мови»⁶, в академічній «Граматиці литовської мови»⁷, у дослідженні Ю. Паулаускаса «Функції дієслівних префіксів у сучасній літературній литовській мові»⁸, у книзі З. Зінкявічюса «Литовська діалектологія»⁹ та ін.

Привертає увагу дієслівна система цієї говірки, деякі особливості її словозміни, словотвору, значень тощо, архаїчні залишки та перероблені форми. У цій статті зроблено спробу висвітлити одну-дві такі особливості дієслова.

¹ Е. Вольтер, Литовська хрестоматія, вип. 2, СПб, 1904, с. 396—402; P. Arumaa, Litauische mundartliche Texte aus der Wilnaer Gegend mit grammatischen Anmerkungen, Dorpat, 1930, с. 7—18; Литовські говірки (Хрестоматія), Вільнюс, 1970, с. 394—395.

² Лексичні дослідження, Вільнюс, 1972 (статті А. Відуґіріса та Ю. Ліпскене).

³ Т. М. Судник, До характеристики фонологічних систем литовсько-слов’янського прикордоння (кандидатська дисертація), Москва, 1970.

⁴ Л. Г. Невська, Про лексичну та семантичну взаємодію литовської та слов’янських мов (на матеріалі географічної апелятивної термінології), — Радянське слов’янознавство, Москва, 1972, № 1, с. 90—104.

⁵ Словник литовської мови, I—VIII, Вільнюс, 1941—1970; його картотека, що зберігається в Інституті литовської мови та літератури АН Литовської РСР.

⁶ Картотека й фонотека «Атласу литовської мови», що зберігаються в Інституті литовської мови та літератури АН Литовської РСР.

⁷ Граматика литовської мови, I, Вільнюс, 1965; II, Вільнюс, 1971.

⁸ Ю. Паулаускас, Функції дієслівних префіксів у сучасній літературній литовській мові, — Література і мова, III, Вільнюс, 1958, с. 303—453.

⁹ Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, Vilnius, 1966.

221

1. Окрім усіх уживаних тут голосних основ дієслова (klėga¹⁰ «говорить», laidžia «пускає», girda «чує», daro), у говірці трапляються також контаміновані закінчення однини 1-ї особи теперішнього часу приголосної основи окремих дієслів, наприклад: būmi (його -m-, імовірно, виникло за аналогією до es-mi+u¹¹) «буваю», demù «кладу», dúomu «даю», dziūmu «сохну», eimi «іду», ėmu «їм», giemu «співаю», miegmu «сплю», sviemu «кидаю». На основі цих новотворів тут утворено й уживається вся парадигма теперішнього часу, наприклад: demi «кладеш», dėma «кладе», dėmam «кладемо», dėmat «кладете», dúoma «дає», dziūma «сохне», eima «іде», ėma «їсть», giema «співає», miėgma «спить», sviema «кидає». Особливо часто контаміновані форми трапляються з префіксами, наприклад: pàdema «допомагає», padúoma «подає», izdziūma «висихає», àteima «приходить», àteima būlo «приходив», išeima «виходить», nùveima «відходить», uñeima «входить», su vēma «з'їдає», pag iema «підспівує», pérgiema «переспівує», nėmiegma «не спить», pasviema «жбурляє». Однак не в усіх цих дієслів такі форми є єдиними в теперішньому часі. Деякі з них мають поряд також суто голосні форми, наприклад: prabūva «перебуває», nėmiega «не спить». Останні в говірці закріпилися. Тут збереглася також суто атематична форма 1-ї особи множини теперішнього часу amė «ходімо» (поряд із паралельним варіантом amėte «ходімо»), яка перейшла до системи наказового способу. Уживані форми дозволового способу дієслова būti, утворені від форм теперішнього часу, не мають ознак приголосної основи й досить різноманітні за способом творення, наприклад: tėsta būna, tebūi, tebūi¹² «нехай буде».

Важко сказати за наявними даними, чи всі вживані тут дієслова з реліквами приголосної основи за походженням належали до типу приголосного відмінювання. Мабуть, найбільше сумнівів викликають форми dziūmu, dziūmi, dziūma (izdziūma)... У літературі ніде не зазначено, що цей корінь належав до типу приголосного відмінювання. Тому вважають, що він, найімовірніше, виник за аналогією до інших таких реліктових форм. Цілком аналогічні реліктові форми дієслів із приголосною основою зафіксовано нами й у сусідній Лазунській говірці, наприклад: išdema «викладає», pàdema «допомагає», ùždema «закладає», dúomu «даю», undúoma «вкладає», pardúomu «продаю», àima «іде», uñeima «входить», išeima «виходить», àimam «ідемо», ėma «їсть», prėma «доїдає», nėėma «не їсть», su vēma «з'їдає», giemu «співаю», giema «співає», sviema «кидає», pasviema «жбурляє». Однак, як показують приклади, тут не вживаються ні форми dziūmu, dziūma (izdziūma), ні būma, būmi.

2. Заслуговують на увагу й форми зворотних дієслів у говірці. У закінченні зворотні дієслова найчастіше мають скорочений варіант зворотної частки -s, наприклад: kalbėcis «розмовляти», juòkiatės, suksiuòs, praũsies, emeis «з'явився», stojis «встань», stotìšbi «щоб встав», sėstìšbi «щоб сів», gultìšbi¹³ «щоб ліг». Однак тут порівняно

¹⁰ Діалектні приклади у статті подано звичайними літерами літературної мови (=), причому в усіх випадках намагалися відобразити також їхню вимову. З цієї причини тут іще вживається į, оскільки після затверділого į діалектні -i (< *-ēn, *-ēn), y, in, ė зазнали відсунення артикуляції назад. Крім того, голосні i, y, ė також мають відсунену назад артикуляцію після приголосних s, š, ž, r, v, c.

¹¹ Див. Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, p. 346.

¹² За нашими даними, форма tebūi «нехай буде», būi «будь» у Гервяцькій говірці є справжнім фактом, а не непорозумінням, як стверджує Z. Zinkevičius (Lietuvių dialektologija, p. 372).

¹³ Наявність зворотної частки між закінченням і -bi свідчить, що -bi тут є не чим іншим, як постпозиційною часткою. Крім того, її додано тут заново, уже після приєднання зворотної частки до дієслівного закінчення.

222

широко вживається й повна частка -si. Насамперед вона збереглася в закінченні 3-ї особи теперішнього й минулого часу (рідше умовного способу), наприклад: darosi, dzyrbasi «відбувається», dūmaliojasi «димить», gaminasi «готується», juokiasi «сміється», keliasi «піднімається», kepasi, klausiasi «запитує», pjūnasi, prausiasi, rūkaliojasi «димить», sągasi «застібається», sėdavinasi «сідає», sukasi || sukasi, supasi, stukėnasi «стукає», vėjasi, velkasi, vyniojasi «згортається»; dzyrbosi «робилося, відбувалося», guldėsi «лягало», klaušėsi, kumeliavosi, meldėsi, radosi, sėdosi; juoktųsi. Якщо частково збереженню її повної форми могли посприяти аналогічні форми зворотних дієслів білоруської мови. Але й тут поряд із повними формами рідше трапляються форми зі скороченою зворотною часткою -s, наприклад: kėlias, klaušos, dairios, rāgis «видно», sūpas, sūkės «крутилося».

У префіксальних дієсловах зворотна частка, як і в літературній мові, зазвичай стоїть між префіксом і коренем, наприклад: asigeidė (< ažisigeidė) «забажав», unsibedėu «застряг». Однак форми із запереченням, що позначають постійну властивість діяча або мають безособове значення, вживаються з двома зворотними частками. Одна з них стоїть у закінченні, друга — між запереченням і коренем, наприклад: neskūndžiojasi «не кусає, не кусається (про собаку)», neslanķosi «не гнеться» (про палицю), nesnóris «не хочеться», nesragėcis (поряд кажуть також nesragėcie) «не видно». Це, можливо, свідчить про певне послаблення морфологічного значення зворотної частки, що стоїть між запереченням і коренем; воно, найімовірніше, виникло під інкорпораційним впливом білоруської мови, у якій зворотні дієслова, не злиті із запереченням, як і всі інші префіксальні дієслова, завжди мають зворотну частку лише в кінці, наприклад: надбымалася, наварылся, не залінецлася, не сглезлася.

У говірці трапляються зворотні форми із самочинним значенням, наприклад: dzyrbasi «відбувається», keliasi «піднімається» (про сонце, вітер), dūmaliojasi «димить», rūkaliojasi «димить». У літературній мові в подібних випадках самочинне значення зазвичай виражається незворотними формами¹⁴, проте в академічній «Граматиці литовської мови» наведено приклади (особливо зі східних литовських говірок), де самочинна дія може передаватися також зворотною формою¹⁵. Для літературної мови граматика віддає перевагу незворотним формам, але визнає прийнятними й зворотні (К. Буга вважав, що вони виникли під впливом слов'янських мов¹⁶). Зворотні дієслівні форми із самочинним значенням у Гервяцькій говірці не цілком звичні. Навіть якщо, погоджуючись із граматикою, ми й були б схильні вважати їх литовськими, однак не могли б відкинути думку, що на їхню появу тут виразно вплинуло також білоруське дієслово з аналогічним значенням. Впливом білоруської мови, найімовірніше, пояснюється також те чи інше значення окремих зворотних форм дієслів, наприклад: asipikcino «розлютився» (про відьму, пор. білоруське закланавілася), asiverkiau «розплакався», prazbūdo «прокинувся», kūndžiojasi «кусає» (про собаку, пор. білоруське кусаўца), laŋkosi «гнеться» (пор. білоруське гнецца), kėpasi «пече» (про кропиву, пор. білоруське пякуцца).

Зворотна частка -si- у префіксальних дієсловах у говірці завжди закономірно зберігається в повній формі, якщо префікс закінчується на приголосний, наприклад: acisākė (< at+si+sākė) «відгукнувся», apsivertė «перевернувся», acikėlė «підвівся, встав», unsispyrė «вперся», asisviedė «накинуў на себе», apsisagė «підперезався», asipikcino «розлютився», asiverkiau «розплакався», un-

¹⁴ Граматика литовської мови, II, с. 207.

¹⁵ Там само, с. 208.

¹⁶ K. Būga, Rinktiniai raštai, II, Vilnius, 1959, p. 113.

223

siraise ‘влаштувався’, asibaidė ‘злякався’, asilaidė ‘спустився’, asigeidė ‘зажадав’, neišimòko ‘не навчився’, aciskaláudo ‘умивається’, unsimaíšis ‘змішавшись’.

Якщо префікс дієслова закінчується голосним, відбувається синкопа зворотної частки (вона фонетично скорочується до -s-), наприклад: nešūbarėm ‘не посварилися’, paždairė ‘доглядав, опікувався’, susciko ‘зустрілися’, prizdė ‘приєднався’, nūtsisė ‘потягнув за собою’, pastvėrė ‘схопив’, pažbijojom ‘побоялися’, nūzdaužė ‘відвернувся’, nuzgūndo ‘перелякався’, neslaídžia ‘не піддається’, nusmainius ‘змінившись, змарнівши на обличчі’. У тих випадках, коли префікс закінчується голосним, а корінь дієслова починається приголосним s, š, ž, синкопа зворотної частки може не відбутися, але паралельно (новітньо) може й відбутися (тоді виникають подовжені приголосні), наприклад: prisisvėikina ‘вітає’, nusispyrė, nusisagė ‘розстебнувся’, rasizójo ‘роззявив рота’; tessiū ‘шиється’, težžūr ‘дивиться’, tessėdz ‘сидить’, tessuk ‘крутиться’; pasisùkė || passùkė, susisùkus || sussùkus, nusisągdai || nussągdai ‘застебнися’, pasisodžynk || passodžynk, prisizūrėjau || pričžūrėjau.

У діалекті форми III особи однини минулого часу деяких зворотних дієслів мають подвійний наголос: на корені й на закінченні, наприклад: davės || dãvės ‘метався, кидався, нападав’, dėjos || dėjos ‘був, ставав’, ėmės || ėmės ‘почався, виник’, radõs || rãdos ‘зробився, виник’, rinkõs || riñkos ‘збирався’, sėdõs || sėdos ‘сів’, stojõs || stójos ‘встав’, sviedės || sviedės ‘скинув із себе, кинувся’, vijõs || vijós ‘переслідував’.

Подвійний — кореневий і кінцевий — наголос мають тут також форми I та II особи множини деяких дієслів цього часу, наприклад: davėmės || dãvėmės ‘ми важко працювали, працювали’, davėtės || dãvėtės ‘ви важко працювали, працювали’, kratėmės || krãtėmės ‘ми їхали, трясучись’, kratėtės || krãtėtės ‘ви їхали, трясучись’, sėdomės || sėdomės ‘ми сіли’, sėdotės || sėdotės ‘ви сіли’, stojomės || stójomės ‘ми встали’, stojotės || stójotės ‘ви встали’.

Подібні випадки наголошування й досі часто трапляються в східних литовських діалектах і в деяких старих текстах (М. Дауґши). Наголос на закінченні цих форм свідчить про збереження тут давнього кінцевого наголошування цих дієслів¹⁷. Однак у герветському діалекті подвійне наголошування цих форм іще тісно пов’язане також із різницею в їхньому значенні, яка, безперечно, є новішою. Форми з наголосом на корені тут зазвичай частіше вживаються для позначення неізольованого минулого часу, що вказує на дію, яка відбувається в момент мовлення, тоді як форми з наголосом на закінченні позначають уже ізольовану дію, що відбулася в минулому задовго до моменту мовлення, наприклад: Anà tai stojos tai sėdos, tai tékė kitón pirkión і Anà sėdõs ir nuvažiávo; Jų vaikai sciprai stojõs an kójų; Iš ūñksto rytò mérgos riñkos vuogáuc; Ános smagei ėmės linų raúc ir Iš kur jau ti ta gražumà ėmės; Karvė buvo prapuolus, ale radõs.

Однак зворотні форми III особи однини минулого часу всіх інших дієслів (а їх більшість) наголошуються лише на корені, наприклад: brùkės ‘протискався’, gýrdės ‘чулося’, sàgės ‘застібався’, šėrės ‘годувався’, vėžės ‘їхав’. Імовірно, під впливом останніх, а також через значення дієслів із подвійним наголосом, тут уже не завжди чітко розрізняють їхні значення.

Лише на закінченні наголошуються форми наказового способу без -k зворотних двоскладових дієслів основ на (i)a та i, наприклад: bariès¹⁸ ‘лайся’, imiès ‘берися’,

¹⁷ Lietuvių kalbos gramatika, II, p. 301.

¹⁸ Акцент закінчення -ies у цьому діалекті, судячи на слух, виразно твердопочатковий, тобто суперечить узагальненому твердженню З. Зінкявічюса (Lietuvių dialektologija, p. 372).

224

mušies ‘muškis’, nešies ‘neškis’, vedzies ‘veskis’, dedzies || dedzis ‘dėkis’, vežies || vežis¹⁹ ‘vežkis’, kelies || kelis ‘kelkis’, sėdzies || sėdzis ‘sėskis’, gulis ‘gulkis’, klojis ‘klokis’, stojis ‘stokis’, laidzmēs ‘leiskimēs’, sēdzmēs || sēdzmetēs²⁰ ‘sēskimēs’, prausmēs ‘prauskimēs’, gulmēs || gulmetēs ‘gulkimēs’, dedztēs ‘dēkitēs’, muštēs ‘muškītēs’, stotēs ‘stokitēs’, sēdztēs ‘sēskitēs’. Форми дієслів зворотного стану наказового способу 2-ї особи, як і прості форми, мають наголос на корені, наприклад: mókais ‘вчися’, mókaitēs ‘вчіться’, dārais ‘роби собі’, dāraimēs ‘робімо собі’, dāraitēs ‘робіть собі’.

3. Цікаві за своєю формою, функціями, а частково й походженням дієслівні префікси, уживані в гервецькому говорі.

Префіксу an- (у говорі un-, перед губними p, b > um-, звор. unsi- ~ ansi-) літовською відповідає į-, наприклад: umbrazdėj ‘увійшов убрід’, įvirto, undėta ‘вкладено’, unduoi ‘дай’, uņeina ‘входить’, ungrūvo ‘впало всередину’, unlaiście ‘впустити’, unkase ‘вкопав’, untėjo ‘влив, налив’, unspiers ‘вдарить ногою, штовхне’, unšauce ‘вистрілити, підстрелити’, untaiše ‘влаштував, облаштував’, uņtepė ‘намазав’; unsubedziau ‘встромився’, unsimaišis ‘вмішався’, unsiriniko ‘одягнувся’, unispyvė ‘впершся’, unsit aišė ‘облаштувався, приготувався’.

Префікс an- тут, як і в лазунському говорі (: ungrūvo ‘впало всередину’, undūoc ‘дати’, uņeima ‘входить’), завжди вживається без кінцевого -t і зовсім не має поруч свого варіанта in-, який іноді трапляється паралельно з unt- у деяких східноаукштайтських говорах²¹. Саме з цієї причини схиляємося до думки, що тут, як і в Лазунах, це не результат змішання префіксів in- та unt-, а, найімовірніше, давній самостійний префікс an-, аналогічний (як за формою, так і за значенням) прусському an²² і латиському ie²³ (останнє, на нашу думку, могло походити від *en, пор. лат. pie kts, прус. penckts, лит. penktas).

Префіксу ap- (apsi-) літовською відповідає той самий ap- (apsi-), наприклад: apsūkcie ‘обернути’, apsvaidzýcie ‘закидати’, apārdēm ‘підпер’, apdėcie ‘покласти’, apsidziauge ‘зрадів’. Трапляються приклади, коли префікс ap- тут уживається також у значенні nu-, наприклад: Vaikai aptraūks (= обірвуть) яблука; Dziėdas čystai aprāškė pūpu (= Дідусь чисто, геть обірвав квасолю); Norėj plūksnelās apraucie (= Хотів обірвати пір’їнки). Таке значення префікса ap- не властиве литовській мові. Це, найімовірніше, морфологічна калька з білоруської мови (пор. білоруські абабрацць, абарваць).

¹⁹ Подвійні паралельні форми також підтверджують наше твердження, що кінцевий склад -ies має циркумфлекс, оскільки лише кінцеві дифтонги з циркумфлексом могли скорочуватися до одного звука, і таким чином поряд із -ies могла з’явитися новіша форма -is. Пор. також східноаукштайтські darìs < *darīs, važìs < *važiùos. З огляду на це безпідставним виявляється припущення З. Зінкявічюса (Lietuvių dialektologija, p. 372), що закінчення лазунського stojis, найімовірніше, узгоджене з формою stokis.

²⁰ Форма 1-ї особи множини наказового способу sēdzmetēs…, найімовірніше, є контамінаційною, утвореною додаванням зворотного закінчення 2-ї особи множини до незворотної форми цієї особи. Таке утворення форми частково пояснюється її контамінаційним значенням: вона вживається лише в тих випадках, коли маються на увазі ще кілька інших осіб, окрім самого мовця; пор. J. Otrebski, Wschodnolitewskie narzecze twereckie, I, Kraków, 1934, p. 385; Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, p. 373.

²¹ Пор. Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, p. 416.

²² Žr. J. Endzelīns, Senprūšu valoda, Rīgā, 1943, p. 94, 141. Greta an- prūsų kalboje esantys en- ir un- priešdėliai savo daryba laikytini an- variantais: un- greičiausiai vėlesnis < *an, o en- galėtų santykiauti su an- kaip žodžio pradžios e su a.

²³ Žr. J. Endzelīns, Darbu izlase, I, Rīgā, 1971, p. 562—567.

15. 902

225

Поряд із префіксом ap-, що відповідає 1 л. ap-, у говірці іноді трапляється також ap-, утворений унаслідок синкопи префікса api-, який через асиміляцію перейшов у a-. Він уживається лише в чужому для литовської мови значенні nu-, наприклад: Abyrė (api + byrėjo) medžiagų lakštai (=Nubyrėjo medžių lapai), пор. білоруське acinacia.

Префікс at- (aci-) відповідає 1 л. at- (atsi-), наприклад: atėjo ‘atėjo’, ateido ‘ateina’, acimisiu ‘atsiminsiu’. Трапляється чимало прикладів, коли at- уживається в чужому для литовської мови значенні nu- або par-, наприклад: Kūma atpjōu (= nupjovė) jam kãklo; Norėj jam atkirsę galvų (= Norėjo jam nukirsti galvą); Atkapój (= nukapojo) jām sparnūs; Atkinkýk (= nukinkyk) árklius; Ānas atāj (= parėjo) namõ. Atvažāvo (= parvažiavo) vérkdamas. Поряд із цим префіксом тут трапляється і префікс at-, утворений унаслідок синкопи ati-, який через асиміляцію перейшов у d-, наприклад: Raikia aduodžyc (< ati + duodvti ‘ište kinti’) dūkteris; Ādavė (< ati + davė) jų atgal.

Префікс až- (asi-) закономірно вживається замість 1 л. už- (užsi-), зазвичай для позначення завершення дії, наприклад: Vilkai vienu aždūsino (= užsmaugė), kitu — ažéidė (= sužeidė); Berniūkas aždžyrė (= užrietė) kójas; Ānas ažvértė (= užvertė) galvų; Gaidžys ažgiedój (= užgiedojo); Žūsis aždārė (= uždarė) tvárkon (= tvartan); Kad ažvýščiauk (= pamatyčiau, užvyščiau), aždauščiauk (= užmuščiau); Kīrvi asisviedė (= užsimetė) až (= už) pecių; Ānas asikrūtė (= užsidirbo) pinigų. Цей префікс іноді вживається також у значеннях деяких інших префіксів, наприклад Ašpjōu (= papjovė) tų metēli; Asibaidė (= pasibaidė) arklys; Asilāidė (= nusileido) sáulė; Ānas asijūokė (= susijuokė, prasijuokė); Asiiimādo rytas ‘švinta’; Tau vandenelis akelas ažriņkdo (= semia). Останні значення префікса až- (ažsi-) найімовірніше є запозиченими.

На думку Я. Ендзеліна, префікс až- давніший за už- і є прямою відповідністю латиського діалектного az- та слов’янського за-²⁴. Оскільки він уживається не лише у східних литовських говірках, а й у давніх писемних пам’ятках (навіть у писаннях західного литовця Б. Вілента), можливо, його слід пов’язати з прусським assa || esse²⁵.

Варіантів префікса až- (asi-) із голосним чергуванням не зафіксовано, хоча поряд із прийменником až іноді трапляється й ažu, наприклад: až (= už) jos; až (= už) dienõs; až kùmu (= už kūmą); ažu čāro (= prie caro).

Поряд із цим префіксом тут уживається також префікс už-, який у говірці в усіх випадках перейшов у uš-. Буває й так, що він уживається у своєму давньому напрямковому значенні «на що»²⁶, хоча рідше йому властивий збіг значень із až-, наприклад: Meškā užlindo (= užlipo) um pėčio; Ānas užlīpė um medžiagos; Užšricink tų kelmu un mani; Dziedas ir užvertė kelmu um meškõs; Užóko gaidēlis un lazdõs; Užvýdo gati galvõs kùmu (= mirtį); Mergaitė užšvýdo ugnį.

Префікс uš- є прямою відповідністю латиського uz- та литовського už-. Його оглушений варіант, найімовірніше, узагальнився тут у всіх позиціях за зразком префікса iš- < iš- (пор. латиське iz-, слов’янське из-). Лише так, на нашу думку, можна пояснити появу префікса už- також в інших східноаукштайтських говірках.

Префікс da- (daz- ~ dasi-) у говірці порівняно поширений, наприклад: dazdūmojo ‘susigalvojo’, davēšč ‘privežti’, nedagēris ‘neprisigėręs iki soties’, daēdė.

Префікс iš- (isi- ~ išši-) уживається так само, як і в 1 л., наприклад: Išēido žmūo iš megē-

²⁴ J. Endzelīns, Darbu izlase, I, p. 321—323. ²⁵ Plg. ten pat, p. 324. ²⁶ Plg. dar P. Arumaa, Litauische mundartliche Texte aus der Wilnaer Gegend, p. 54.

226

lio «Виходить людина з лісочка»; Gerai išródžiau (=atrodžiau) jáunas; Mamà išnešė iš klėties sūrį; Išprausė baltai; Isirituodavo (=išsiris[davo, išvirdavo) iš kėlmo ugnelė; Kláusosi išžioji.

Префікс nu- (nus- || nuz- || nusi-) вживається так само, як і в літературній мові, наприклад: Nūdausta (=зрубана) береза; Numiršau (=забув) слова; Nūrėškė (=зірвала) яблуко; Nūgrūna (=спадає) личаки з ніг; Nenustōdo (=не перестає) лити; Nuspirkšim pamažū kárvi; Річка nūzdaužė (=повернула) біля Гервечяй; Labai nusmānis (=дуже змінився, зблід), мабуть, уже завтра помре. Ānas nuzgūndo (=злякався) і помер; Nusisėgdai || nussėgdai (=роздягнися) savu adieždu (=одяг).

Префікс pa- (pas- || paz- || pasi-) вживається так само, як і в літературній мові, наприклад: Palūkėk manį; Pasiuntėk vaikų; Palapsėjo sparneliais; Vienu džioenu paturėj (=потримав) і привіз назад; Ateikit rytėlių parytūoc (=побути разом уранці); Unduō paplaudė (=помила) krańtu; Raikia pasmōkyc; Pazbijojau aic; Pasisodzyńk || passodzyńk pōru obelaičių. Іноді префікс pa- вживається також зі значенням su- та з іншими значеннями, наприклад: Piemenėliai laukūosa pašals (=замерзнуть); Parińko (=зібрав) буряки й вивіз; Palāužė (=зламав) колеса; Anà gerė: vaikų pazdaire (=доглядала, опікувалася, вирощувала); Ānas negāli pamircie (=померти). Найімовірніше, останні значення префікса pa- є запозиченими.

За допомогою префікса pa- у говірці виражається повне завершення дії (найчастіше повторюваної) у минулому (або можливість такого її завершення в майбутньому). У цьому разі цей префікс тут, як і в багатьох інших говірках південно-східної околиці литовської мови²⁷, за білоруським зразком²⁸ додається також до інших префіксальних дієслів або навіть повторюється двічі, наприклад: Ānys jau visi panumirė (=повимирали); Žūsys paišdves tōn tvārkon «Гуси один за одним повиздихають у тій стайні»; Parasėjo (<pa+raz+si+ėjo «розійшлися») хто куди; Pasuvėj (=зібралися) усі до одного; Paparińko (=зібрав, вибрав) із нашого подвір’я (=села) усіх дітей; Papadū́riau (=поколювався кілька разів, у кількох місцях) ногами; Papanūvėj (=розійшлися, розбрелися) один за одним.

Для дієслів говірки характерний також слов’янський префікс pad- (пор. білоруський nad-), що виконує функції літературних pri-, ap-, наприклад: Ānas pádnešė vaikų jōp «Він приніс дитину до неї»; Ānas man padvildzinėja «Він мене підводить».

У говірці вживається також дієслівний префікс par- (pars- || parz- ~ parsi-), що виконує функцію літературного par- (parsi-), наприклад: Kárvi pardūociak «Корову продав би»; Kas jų parsveš «Хто її привезе назад».

Дієслівний префікс per- (pers- ~ persi-) у говірці, як і в літературній мові, завжди наголошений, наприклад: Atvažiuodė pėverzdzinėc žmonių un savōs vieros «Приїжджали навертати людей до своєї віри»; Від людей перетворився на голубів; Sumirko (=намок) у воді й застудився; Pérvyto (=постарів) він, уже не такий гарний; Pérsmainė gyven-tuvė «Змінилося життя».

Дієслівний префікс pie- у говірці рідкісний. Йому відповідає літературний ap-, наприклад: Ānys pierinko (=одягнув) їх у біле.

27 Див. Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, с. 424.

28 Пор. білоруські нанастраляем, нанапрымаю. Більше прикладів див. у виданні Курс сучаснай беларускай літаратурнай мовы, Марфалогія, Мінск, 1957, с. 152–153.

15*

227

Це саме префіксальне дієслово трапляється і в лазунській говірці²⁹. За своїм походженням воно, безперечно, пов’язане з прийменником pie- і післяйменником -pi (< *pie) і є безпосереднім відповідником латиського pie-. На думку Я. Ендзелінса, литовське pie(-) могло виникнути самостійно поряд із післяйменником -pi і без стороннього (латиського) впливу³⁰.

Префікс pra- (pras- || praz- ~ prasi-) тут найчастіше вживається так само, як у літературній мові, наприклад: Visa pragaišo; Pradžiūvo kėlias; Ānas unksi prazbūdo. Поряд із ними трапляється один-два приклади, у яких префікс pra- ужито в не властивому литовській мові, найімовірніше запозиченому, значенні, наприклад: Avurkūs (=огірки) pradžygindzinējam (=пророщуємо, пор. білоруське папасмадаем) pirkioj; Prazgavau (=прокинувся, пор. білоруське прачнуўся) ryti.

Префікс pri- (pris- || priz- || prisi-) вживається здебільшого так само, як у літературній мові, наприклад: Nuzgundai, nėt plaukių priāgo (=відросло) pilna kepurė; Priklegēm (=наговорили) visa kō. Prieidau arčiau – mēdžias āuga ‘Підійшов ближче — ліс росте’; Ānas prikrutē (=наробив) ciek ir ciek; Nēra mán kōp prziglaūsčie ‘Нема мені до кого прихилитися’; Pripirkdzinēj mažuṭāitių vištāitių ‘Купив маленьких курчат’. Трапляється, що цей префікс тут широко вживається також у значеннях інших префіксів, наприклад: Aš pripažinau po veido ‘Я впізнав за обличчям’; Prisisveikina (=вітається) з усіма; Nōriu, kad prilāukčiak (=дочекаюся) cūnaũs; Prigerdzinēja vaiku (=п’ють за здоров’я дитини); Dūkterys prirangtos (=убрані, одягнені) gražai; Ar prisizūrėjai || prižūrėjai, kōkis ānas ‘Чи придивився, який він’; Ānas gudrūs: primāno (=тямить); Prirašē (=написав) ānas jam kōrtu (=листа). Останні значення префікса pri-, найімовірніше, є запозиченими.

Для дієслів говірки характерний також слов’янський префікс raz- (rasi- < raz+ + si-), уживаний у значеннях літературних pa-, iš- та інших префіксів, наприклад: Būvo sapcynōlika lavāku (=валаків), ir viūs raspirko (=викупили); Āudeklu rāstīsiam (=розстеляємо, стелимо) un žōtēs; Kācinas razvertē (=перевернув) viralu; Rastūsē (=розтягнув) duncym; Pie jū (=про неї) visāp rasakinēj (=розповідав); Tu gerāi rasidār (=добре оглянься, озирнися).

Префікс su- (sus- || suz- || susi-) уживається як у літературній мові, наприклад: Ju sūmušē; Ku sūgriebē, ty ēm; Ugnū sulākstai namōn; Suveidē (=збиралися) kas vākars; Rugiūs sūstaciam (=складаємо); Sustūrite (=замовкніть), ku klēgat (=розмовляєте); Susisāgdai || sussāgdai sāvu adieždū ‘Застебни свій одяг’; Sūzgriebē (=отямився), cik per vēlā.

В окремих випадках говіркове su- вживається у значенні літературного per- та в інших значеннях, наприклад: Sumirko (=промокло, вимокло) ūndeniū ir asiūrgo (=захворіло). Sudūrē (=пронизало) jū, kas ce yr; Susriņks (=буде, піде) dū viōrstai (=варст).

Поряд із цим префіксом тут іноді трапляється також префікс sa- (sas- ~ sasi-), наприклад: Nesaseikdiau (=не зустрівся) tōkio, kad man veizēt (=шукали); Ānas visa sasrašinėjo (=записував), ku aš prōvijau (=розповідав).

Префікс sa-, виявлений у колишній Гродненській губернії, з огляду на численні тут слов’янізми Я. Ендзелінс схилявся вважати похідним від su- під впливом слов’янського ca- (< со)³¹. На можливість того, що й герветське sa- могло виникнути під слов’янським впливом, указує

²⁹ Пор. J. Senkus, Kai kurie Lazūnų tarmės ypatumai, — Lietuvos TSR Mokslų akademijos darbai, A, Serija 1, p. 191.

³⁰ J. Endzelīns, Darbu izlase, I, p. 470.

³¹ Там само, с. 496.

228

Тут поряд уживаються білоруські дієслова з цим префіксом (састракаючыя, саскокнуць, саставіцца).

У формі дозвільного способу вживається префікс te- (tes- || tez- || tesi-), наприклад: teprāšai, tebūi ‘хай буде’, tevākščioji ‘хай прогулюється’; tesmōko ‘хай навчається’.

Е. И. ГРИНАВЯЦКЕНЕ

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЄСЛОВА ГЕРВЯТСЬКОЇ ГОВІРКИ

Резюме

У статті висвітлюються контамінаційні релікти атематичних дієслів, а також форма, функція, творення і частково походження зворотних і префіксальних дієслів ізольованої Гервятської говірки литовської мови, що знаходиться на території Білоруської РСР (Гродненська обл., Островецький р-н). Говір цього населеного пункту, що складається з містечка Гервяти та 12 навколишніх литовських сіл, досі ґрунтовно ніким не досліджувався, хоча його діалектні матеріали збирають із кінця XIX століття, публікують, а також використовують в окремих мовознавчих працях.

На основі багатого діалектного матеріалу, що зберігається в картотеці «Атласу литовської мови» (Інститут литовської мови та літератури АН ЛРСР), у статті встановлюються закономірності вживання окремих дієслівних форм; ці форми насамперед порівнюються з відповідними особливостями білоруської мови, яка тут уживається як друга, але домінантна офіційна мова, а також зі східноаукштайтськими говірками литовської мови, іноді — з латиською та давньопрусською мовами. Встановлені закономірності ілюструються численними прикладами, зібраними з уст населення самим автором та іншими особами, частина з яких походить із цієї місцевості. У деяких випадках підтверджуються, а іноді уточнюються й виправляються вже наявні гіпотези, пояснення та тлумачення окремих мовних явищ.

У статті наведено також деякі нові особливості дієслова цієї говірки, досі не використані й не опубліковані мовознавцями, а також подано їх тлумачення й оцінку. Наведена характеристика деяких особливостей дієслова Гервятської говірки, найімовірніше, послужить подальшому дослідженню дієслівної системи східних говірок литовської мови.