LIETUVIŲ KALBOS SPECIALIOJI LEKSIKA

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXII (1983)

K. GAIVENIS

ДЕЩО З ЛИТОВСЬКОЇ НАРОДНОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ

1. Вступні зауваги

1.1. Сучасне визначення термінології (основна, найінформативніша частина лексики наукової мови¹) дещо суперечить поняттю «народних термінів». Народними термінами можна було б назвати хіба що лише частину так званих наукових термінів — термінологізовані слова народної мови. Проте в деяких книжках² термінами називають і ті слова народної мови, які ніколи не були термінологізовані й не вживалися в науковій мові. Отже, назва народна термінологія, хоча її вже вживали й у литовських підручниках для вищих навчальних закладів, може викликати певні сумніви. Поняття «спеціальна лексика», «термінологія», «професіоналізми», «номенклатура» близькі, але мають неоднаковий обсяг і по-різному підпорядковані. До поняття «спеціальна лексика», що має найширший обсяг, входить поняття «термінологія», але поняття «номенклатура» і «професіоналізми», хоча й входять до поняття «спеціальна лексика», не підпорядковані поняттю «термінологія» і лише перетинаються з ним. Отже, та частина лексики народної мови, яку іноді тепер називаємо народною термінологією та діалектною термінологією, входить до поняття «спеціальна лексика», перетинається з поняттям «професіоналізми», але не пов’язана з поняттям «термінологія». З усіх цих причин у цій статті вживатимемо назву народна спеціальна лексика, а не народна термінологія.

1.2. Литовська народна спеціальна лексика планомірно збирається вже кілька десятиліть. Найважливіші її зібрання: академічний «Словник литовської мови» та його картотека, а також «Атлас литовської мови» та його картотека. Важливими джерелами цієї лексики є також словники лексики говірок³. Для цієї статті матеріал узято переважно з друкованих томів академічного «Словника литовської мови», дещо доповнених матеріалами його картотеки. Розглядаються важливіші тематичні групи народної спеціальної лексики, які не згадувалися в «Атласі литовської мови». Отже, завдання цієї статті подвійне: 1) розглянути важливіші тематичні групи литовської народної спеціальної лексики та деякі її особливості і 2) схарактеризувати особливості термінологізації цього виду лексики.

¹ Даниленко В. П. Русская терминология. – М., 1977, с. 201.

² Невская Л. Г. Балтийская географическая терминология. – М., 1977; Трубачёв О. Н. Ремесленная терминология в славянских языках. – М., 1966; Толстой Н. И. Славянская географическая терминология. – М., 1969; Schütz J. Die geographische Terminologie des Serbokroatischen. – Berlin, 1957 та ін.

³ Vitkauskas V. Šiaurės rytų dünininkų šnektų žodynas. – V., 1976 ir kt.

4

2. Риси литовської народної спеціальної лексики

2.1. Від сивої давнини наші предки займалися землеробством і тваринництвом. Тому маємо багато різноманітних народних спеціальних назв цієї сфери. Дещо бідніша наша народна лексика ремісництва. Порівняно небагатий і словник, що відображає суспільні відносини. Слова народної спеціальної лексики — переважно назви конкретних предметів, абстрактних назв порівняно мало. У «Атласі литовської мови» найбільше подано назв будівель та їхніх частин, предметів домашнього вжитку й робочих знарядь та їхніх деталей; порівняно небагато — назв птахів, рослин і тварин. У ньому знайдемо також ще деякі народні слова спорідненості та суспільних відносин, назви страв і поодинокі назви, що належать до анатомії людей або тварин. Ця лексика ретельно науково картографована й доступна кожному дослідникові.

Народні відповідники спеціальної лексики відрізняються від термінів стилістичною експресивністю та багатозначністю. Складених назв тут майже не знайдемо. Однак однослівні видові назви дуже поширені й різноманітні.

2.2. Життя простої людини завжди було тісно пов’язане з працею — основою існування й поступу суспільства. Праця була для неї не лише джерелом засобів до існування, а й приносила радість, водночас розвиваючи саму людину. Процес праці в литовській народній спеціальній лексиці відображений меншою мірою, ніж різноманітні робочі знаряддя, засоби та об’єкти праці. Праця не завжди вдавалася людині. У нашій народній лексиці є чимало видових назв помилок, похибок і вад у різних роботах, наприклад: klapatė (Srv⁴, Pg, Krkln) | klebātė (Užp, Lel) | klabātė (Sv, Ds, Srv) | klebiūtas (Ktk) || klám(pa) (Šlv) || klūmbė (Lnkv, Grž, Jnšk, Rm, Ps) || plámpa (Jnk, VL, Žg, Lk) || kumulū̄s (Kps) «нерівність, утворена під час биття ціпом», kópėčios (Kps) || šárka (Skdv, Klvr) «помилка, нерівність у тканині», kumėlė (Slm, Trgn, Ds, PnmP, Al) «помилка, допущена при навиванні на мотузку або при накиданні ниток», atómauka (Ig, Ds) || príelaipa (Škn, Plt, Grg) | príelipas (Bt, Jnšk, Prng) «потовщення нитки при прядінні, яке зісковзує під час ткання», kumeliūkas (Lkm) || ažūkartas (Kp, Ds) «викривлення смуги під час жнивування жита серпом», blyžė (Lš, Mrc, Mrk) «поздовжня щілина в тканині, що виникає через пропуск однієї чи кількох ниток основи», brúokšmis (Kl) || zrėkas (Lz) «борозна, утворена боронуванням», próreta (Pc, J) «рідша смужка вздовж тканини, що виникає, коли нитка проходить повз бердо», blaką (Prk, Up, Yl, Už, Plt, Trg, Plm, Nmš) | blákė (Ds, Skrd, Brž, Kps, Slm, Kb, Nč, Vl) || péršova (Ps, Rm) «порушений візерунок тканини через обрив однієї чи двох ниток» тощо. Особливістю, властивою, мабуть, лише нашій мові, слід вважати те, що похибки в роботі називають переносними назвами тварин і птахів, наприклад: kumeliūkas (Lkm) «викривлення смуги під час жнивування жита серпом», šárka (Skdv, Klvr) «помилка, нерівність у тканині» тощо.

Працюючи, люди використовували найпростіші знаряддя та пристрої. Більшість із них тепер уже не використовують, і вони стали етнографізмами. Народних назв для них маємо багато й різноманітних, наприклад: badiklė (Dbč) «пристрій для покриття солом’яної покрівлі», leistuvė (Trgn) «пристрій із двох рухомо з’єднаних дощечок для вичавлювання меду зі стільників», mįklės

⁴Усі скорочення такі самі, як у «Словнику литовської мови».

5

(Dgls) «пристрій для пресування сиру», nytyklė (Trgn, Užp) «пристрій для плетіння нитянок», raškės (Dgls) «пристрій для зривання яблук», knūžas (Ob) || brunklys (Sr) || brūzdulkis (Pkn, Jnšk) || bruzgotas (Ut, Trgn) | bruzgūlis (Čk, Šmk, Lks, J) | bruzguolys (Š, Sv, Jž) || niūgis (Gršl) || žniūgas «пристрій, щоб затискати рило забитої свині», kalakšna (Trgn) «пристрій для насаджування ободів на спиці», dreškys (Sdk) «пристрій для розмічання з’єднань колод», brusčius (Br) «знаряддя для розбивання грудок», klekėtas (Lš, Pbr) «пристрій для мисливських загоничів», austinėliai (Šts) «пристрій для ткання шалей», klebetas (Vvr, Pln, Plt, Tl, Žr, Klp, Lkv, Vvr, Tv, Kv) | klibėtas (Krtm) || kobinys (Škn, Rd, Krp, Šts) || veiverýs «пристрій для скручування мотузок», atašagė (Rtn, Lš, Lp) | atašagtis (Lz, Kp) || ašprastis (J, Pin) «пристрій для натягування тканини під час ткання», krūnas (Žd, Yl, Skd) «пристрій для піднімання візерунків», laūkštis (Erž, Vrn, Rtn, Kb, Asv, Vlk, Klš, Dkš) || krijėlis (Vb, Rm, Pn, Pmp, Sv, Lš, Plv, Stk, Srk, Al, Trgn, Vrn, Kt) «пристрій для перемотування ниток», kabūklas (J) || krōgis (Klp, Dr) || žeginis || žegėklis «пристрій, який надягають свині на шию, щоб вона не пролазила крізь огорожі», kaliklis (Smž) || kropas (Šts, J) || pāvaras (Šts) || vilktuvas «пристрій для натягування обруча на діжку», kalė (Grk) | kalaitė (Jnš) «пристрій для вимірювання відстані між латами», koplė (Kp) «пристрій для виймання меду з дупла», kumelys (Dl, Ldk, Mšk, Rd, Er) «пристрій для прив’язування дощок до лат», pimpalas (Kl, End) «пристрій для визначення вертикального розрізу на кінці візерунка», briokštas (Dov, Jnšk, Klov, Škn) «знаряддя для розмічання з’єднань колод» тощо.

Литовській спеціальній лексиці, пов’язаній із робочими знаряддями, властиво те, що в ній дуже багато видових назв мають паличка й мотузочка. В одних випадках це самостійні робочі предмети, спеціально виготовлені для цієї мети (певної товщини й довжини), а в інших — спеціальною є лише функція, яку вони виконують. Наприклад:

Паличка: ailis (Kin, Prk) || degėte (Ds) || nuta (Prk) «щоб проткнути сітку або вершу», dūpinas (Vžns) «щоб відлякувати рибу», pérvaras (Ml, Rgv, Grž, Pg) «протягується крізь ручки скрині для посагу», pašmaikštė (Vkš) «щоб ворушити вогонь і жар», krabākštas (J) || krākė (Šv, Slnt, Plt) «для опори під час ходьби», kratiklis (Srj, Al, Vl, Ds, Kps) «щоб витрушувати кострицю або сміття з клоччя чи вовни», pinas (Švn, Kt, Jz, Rdm, Lp) «паличка рами берда», krekvėlė (Vlk) || matarėlis (Krok) «щоб притискати солому під час покриття даху», graiklis (Grv) «щоб викопувати картоплю, запечену в жару», ylis (Nm) «із цвяхом на кінці, щоб відштовхуватися під час ковзання по льоду», klostis (Ms) «щоб притискати вимочений льон», laīstas (Sg) «кладуть між дошками, що сушаться», pākilas (Krt) «щоб підіймати тягарі», nytai (Krk) «бокові поперечини броду для невода», kedėklis (Nt) «щоб чесати вовну», keinis (Jnš, Pšš, Kdn, Pp, Srv, Akm) | geinys (Šd, Sml) || ritmuša (Kv) || kilnikas (Rm, Krkn) «щоб бити мотовило», kliūkė (Ad, Tvr, Švnč) «щоб помішувати кисіль або вари́во» тощо.

Мотузочка: aptvara (K) || pavara «щоб вивертати сітку», pastojikė «якою прикріплюють до берега закинуту у воду сітку», pināklis «мотузочка для стягування личаків», lykis (Prk, Kin) «якою обшивають краї вітрил рибальських човнів», mešvirvė (Slv) «якою прив’язують м’ясо (у димарі)», atšanklės «якими стягують сітку в мішечки», atōšiūlis (Vrn, Dbč) «конопляна мотузка для латання постолів», apvārka (Rm, Nj) || rauklė (Pš, Ps, Všk, Stč, Jnš) || āpraukas (Tl) «мотузочка для стягування постолів», apiv aras (Šd, SIm, Rm, Grž, Srd) «обмотувати онучі навколо ніг», istrakas (Al) || instrakūolis (Kps) || pērpinas (Vdk) || srūstis «щоб нанизувати нитки для ремізок», āpvaras (Prk) «для вітрил до щогли

6

прив’язати», plokė (Nč) «конопляний шнурок», paida (Skdy) «для зміцнення підошви постола», kinklė (Užv) «якою навхрест зв’язують передні й задні ноги коня», pakaušis | pakaušokas (Krkl, Žr, Pln, Krtn, Šd) «щоб зв’язати вудила згори», pakópasaitis (Grdž) «якою до ніг прив’язують повідці», priel(a)ikas «якою сіяч прив’язує сівалку», panarà | pànaras (Klm, Rs, Žg, Šn, Kl, Krs, Šlv) || panerėklas (Jž, Ob, Sb, On, Dbk) || narstis (Ut) || pasija (Krok) | pasina (Vlk, Lš, Lp, Al, Ūd, Žin) || pãkaras (Pbs) «щоб прив’язати батіг до руків’я батога», jáugtas (Sl) || pasinỹs (Rud) «прив’язана мотузка, щоб нести горщик чи посудину», pasturlýné (Pgg) «щоб стягувати сіно чи солому під час перевезення» тощо.

Поняття «час» у народній мові пов’язане не стільки з астрономічним часом і зміною пір року, скільки з часом виконання різних робіт, наприклад: artoja (Ml, Ck) || artuvės (Trgn) «час оранки», mėžė (Ig, Vrn) «час удобрювання полів», apyvartos (Ds, Sdk) «зміна місяця», šãktarpis || apýlaužis (Užp) «час, коли починає морозити, але ще не піднімає дороги для їзди чи ходьби», žlėja (Lnkv, Šl) «час, коли починає світати», beduonė (Gs, Brt, Rod, Arm, Ad, Krv, Ml) «час, коли бракує хліба», bradienà (Ps, Jnšk, Grž) «час, коли дороги ще не просохли», dykumà (Antz) «час між змінами місяця», malžtis (NdŽ) «час доїння», kėlinys (Všk) «половина дня», tarpijos «фаза місяця між старим і молодим», mynė (Šv, Bt) «час м’яття льону», linãrautis (Srv, Ps) || linãrovis | linãrovys (Vl, Kt, Lel, Skdt) || linarūtė (Šd, Sml, Ds) «час вибирання льону», pãdaužos (Mrc, Kb, Lš, Vdk) || pãraiz os (Ms, Slnt Als, Brs) «час між повнею та початком убування місяця», ãtryškis (Grg) «час, коли корова після отелення дає багато молока», budrā (Užv) «середина ночі», dėčia (Jž, Ut) «час відкладання яєць», póstovis (Plt, Brs, Žd, Grsl, Krt, Trk) «час від припинення доїння корови до отелення», kėlena (Sml, Šd, Sln, Lnkv, Jnš, Pšl, Pbr, J) «третина робочого дня», išgryčiai (Dg, Nč, Vrn) «час, коли влітку худобу вранці виганяють, а опівдні приганяють додому», laidymai (Grv) «час весняного випасання робочих волів», laidiņys || palaidiņys || pólaidis (Šr, Prng, Vj, Rk, Slm, Srv, Trgn, Ds) «весняна пора танення снігу й відтавання мерзлоти», lãpskleidis (Klvrž) «час розпускання листя», laukarỹs (Pns, J) «час оранки полів», laukãvokis (Šv) «час очищення полів», apiaušrė | apiaušris (Slv, Stč) «час перед світанком, коли взимку люди, поснідавши, лягають відпочити», apýdienis (Dglš, Dkš, Tvr, Gs) «час перед світанком або сутінками», pajamà (Pd) «час, коли місяць переходить від першої чверті до повні», iṅgrybis (Dglš) «час появи грибів» тощо.

2.3. Наші предки з прадавніх часів жили на території, рельєф якої сформували льодовики та їхні води. Через горбистий рельєф утворилися порівняно різноманітні ґрунти. Крім того, через Литву проходить одна з найбагатших на озера смуг Європи. До початку повоєнної масштабної меліорації в нашому краї було порівняно багато (близько 0,4 км на 1 км²) струмків, боліт, джерельних місць та інших невеликих природних водойм. Клімат Литви також мінливий, перехідний від морського клімату Західної Європи до континентального клімату Східної Європи. Усе це (географічне середовище й клімат) сформувало також порівняно багату й різноманітну підсистему спеціальної лексики. У нашій народній лексиці знаходимо більше назв місць, що природно вирізняються чимось на тлі довкілля (а), ніж місць, пов’язаних із трудовою діяльністю людини в оброблюваному середовищі (б), наприклад:

7

а) keĩnavė (Ul) «в’язке місце на лузі», kinis (An) «підвищене місце на болоті», atlãida (Grg, Rt, End, Sln) «вище місце на лузі», perša (Dov) «місце на болоті з джерелами», atãvėja (Kp) || atgaiša (Jb) | atgaišis (J, Pln, Brs) || atgaira (Kv, Als, Sr, Vkš) || pagairė (Alk, Lnkv, Ps, Krč, Grž, Rs, Ob, Up, Kp) | pagaira (Jn, Sr, Ds, Nm, Trg, Vdžg) «місце, відкрите вітрові», klãima (Žd, Skn, Krp) | klãjima (Vkš) || prógymė (Rt, Kv) | próguma (Tv, Tt, Jrb, Rm, Up, Kv) || laukėsmė (Als) | laukymė (Skd, Grg, Sr, Yl, Plt, Rt) «рідке місце або галявина в лісі», ingi-nyš (Dglš) || igerklis (Trgn, Sv) || išsiauris (Vdš, Dglš) || sąvara || pavernė (Vlk) «вузьке місце між двома озерами, пагорбами чи лісами», atãbradas (Kkl, Rš, Ds, Plv, Trgn, Dkšt, Rk) «мілке місце біля берега озера чи річки», išbrada (Ds) «місце з твердим дном у річці, де можна перейти вбрід (мілина)», atšoda (Plng, Slnt, J) || vãdaksnis || įtvinolis (Vks, Trk) || atšiauta (Mžk, Šts) || atšėda (Šts) | atšėdis (Ggr, Šts) || liuognas (Trk) «місце, яке заливає паводкова вода», šėklius (Trgn) || paplieka (Zp, Skr) «мілке місце в озері», atvãjus (Al, Vlk, Zp) || atvanga «тихе місце в річці, утворене завихренням течії», dumbrà (Kl) || sietuva «глибоке місце в річці», pliesmuõ (Ds) «місце в озері, що не замерзає», pãlios (Krsn, Dkš, Smn, Krok, Brb) «місце на обмілілому озері», lašmuõ (Klt, Lkm, Ign) «місце в озері, куди впадає або звідки витікає струмок», apsiakis (Šauk, Dr) «місце на вигині річки», paščiurys (Ds) «місце, де річка підходить до лісу»; б) nuoskinà (Mlt, Lkm, Kt, Ktk) «місце вирубаного молодого лісу», prakõpnė (Drsk, Kp, Lkm, Antš) || prapleikė (Vdš, Dglš, Lkm) «незаросле місце серед посівів», apsòstas (Pnd) «місце колишньої садиби», karykla (Všn, Slk, Trgn) «місце для сушіння рибальських сіток», laidaras | laidoris (Mžk, Žgč, Krž, Up) «обгороджене місце на пасовищі, куди заганяють худобу», kovė (N, LsB) || išvara (Vl, Slv, Ldk, Žž, Pg, J) «місце, куди зганяли худобу всього села перед тим, як виганяти її на пасовище», karklotis (Ggr) «місце, де вирубано верболіз» тощо.

Багато видових назв мали поняття, тісно пов’язані із землеробством: «ґрунт», «луг», «поле» тощо. Наприклад:

Ґрунт: pimpėlė (Šts) «неродючий», pėpis (Brs, Yl, Šts, Skd) «верхній шар торфовища», kraùlis (Dov, Klp) || degýnai (Dr) «рудий, затверділий від сполук заліза ґрунт», akýžemis (Kp) || dujà (Nmn, Rdm, Dbč, Nč) || dūplė (Vlk) «дуже легкий ґрунт із чорноземом», kraukšlas (Lk, Varn) «важкий суглинковий ґрунт», dūbai (Pc) «пухкий, бурий ґрунт», rūdė «поганий ґрунт із домішкою торфу», caplys (Trgn, Skd) «тверда глина, змішана з чорноземом», smėltė || pasmėlta (Sv) «ґрунт біля піску», giáurė (Jn) «неродючий, холодний ґрунт», glėinė (Lš) «мокра глина», juodžvizdris (Brž) «чорнозем із гравієм», balčiùgė (Jz, Rmš, Pun) «білозем, біла земля», apýnašos (Dglš) «земля, нанесена на луг під час повені», murainė (Pgg) | mūras (Vl) || pažliõgis (J) «мокра, розмокла земля» тощо.

Луг: lėknas (Jnš, Brž, Ps, Žg) || lãikšės (Ndž, Kos) || lankėšnas (Ggr) || lėnkė (Vn, Juk) || linguõklė (Ps) || liekmės (Gud) «мокрі, заболочені луки», grinė (Prng, Grdm) | gruinė (Ilg, Skrd, Plv, Grš) | grynáila (Trgn) «луг, на якому не росте трава», baltiena (Lš) «луг, де росте жорстка, груба трава», bimbarýnė (Šts) | bimbrýnė (Rs) «убогий луг», paliejai (Trš, Trk) «заливні луки», galijos (Lž) «віддалені луки», ilgosios (Slm) «луки, що простягаються далеко», kerpūžynė (Trg) «луг, порослий лишайниками й кущами», draustinė (Ss) «луг, на який пастухам заборонено виганяти худобу-

8

ва (яку випасають лише на Зелені свята)», kauzynė (Šv) | kauzaryne (Vvr, J) | kauzariją (Šts) | kauzuryne (Krkl) | kauzūrynas (Krkl, Ggr) || bridegaurynė (Šv, Varn, J) || kirbija (Ggr) «поганий, купинястий луг», paraiša (Gig, Ms) «луг, на якому пасуться прив’язані тварини» тощо.

Ґрунт: laigmėnė (Arm) || atšėlė (Pln) «ґрунт, на якому другого року сіють ту саму зернову культуру», atlaišai (Šts) «ґрунт, який не засівали два роки», atkilà (Up) «оброблювана на другий рік конюшина», atšaliai (Pln, Plng) «необроблювана ділянка кам’янистої або вологої землі, яку зазвичай використовують як пасовище», baubarōnas (Ds) «сухий, голий перелог», liepalotė (Mrc) «оброблювана ділянка землі в лісі», pakrionė (Rz) «ґрунт, що спускається до струмка», palėnkė (Grš) «вологий ґрунт, майже завжди залитий водою», dogmė (Paž, J) «ґрунт доброї землі», paperšnys (Dsm) «вологий, неродючий ґрунт», apmatà (Krp, Lž) | atmatà (Krp) || bãdlaukis (Mžk) «закинутий, необроблюваний ґрунт», akėja (Dglš, Lel) «ґрунт, зораний борознами», arienà (Jñš, Žrm) «зораний ґрунт» тощо.

Мінлива погода й залежність людської праці від клімату сприяли утворенню багатьох видових назв у цій галузі. Напр.:

Хмара: gurūš (Lz) «велика чорна хмара», kraiklis (Jž) «периста хмара», duburys (Ds) || galvotinis (Vvr) «купчаста хмара», pamėnas (Ant) «червона хмара на нічному небі», galvōžis (Grz) | galvōkas (Kp, Slm, Tr) || pėrdebesis (Mlt, Užp, Sdk, Ktk) || kōšis (Prk) || drūblė (Prng, Ut, Lkm) || gurōnas (Trgn) «невелика хмара дощу, що швидко насувається», murmūtis (Grg) || dangulýs (Rod, Vrn) «невелика купчаста хмара», plieka (Rt) «невелика тонка хмаринка», pakarai-lis (Užp, Sdk, Km) «легка хмаринка без дощу» тощо.

Лід: išbruka (Krž) || kriogžlė (Ds, Užp, J) || paplãiša (Ggr) || kraukšlė (Vlk) || čėrškenos (Č) || saūsledis «тонкий, крихкий лід, сухо промерзлий», añtburba (Vvr) | ámburgos (Slnt, Pln, Vvr) || atlaijūs (Ūd, Onš) || užpalas «вода, що виступила на лід і товстим шаром замерзла», keŕnys (Svn) «лід на замерзлих вікнах», iliai (Gmž, Lkm) «кристали льоду», blerbalas (J) || gargolis (Kvr) || lekėtas (Rt, Als, Vvr, Grg) || cap-lys (Rmš) | cãpas (Bgs) || lašledis (J) || pãlašas (Šts) «бурулька з даху» тощо.

Дощ: karšatis (Bst) | karšiava (Brt) || bãngas (Stk, Vs, Lp) || pilagà (Sn) «сильний дощ», šãršas «вузька смуга дощу», dujà (Klv, J, Krš, Mžk, Šts) || dūlkšmas (Slnt, J, Plt, Užv, Užk, Šts) || dulkýs (Brš) || duoklýs (Gdl, Dkš) || dūliava (Slnt) || drūkena (Brt) || purkšnà (Rs, Gs, Kbr) | purkšlys (Dkš, Pc, Smn, Mrs, Krn) | purkšlė (Slk, Trgn) | purškūtė (Gs) «мряка», drebà (Skr) || dreblýs (Kp, Svn) | drėblius (Šmn, PnmP) || drėbnà (Lp) || droblas (Ppl) | drōblius (Šš, Tvr, Brž, Ds, Slk) «дощ зі снігом, мокрий сніг», pãliejus (Lk) || pliaugė (Žg) || rigà (Gs, Ilg) «тривалий дощ» тощо.

Вітер: statinis || priešvėjis (Blv, Grž, J) «вітер, що дме назустріч», plend-rà (PrL) «слабкий вітерець», rugis (N, K, LsB) «вечір», pietvīs (Als) «південний вітер», pilvinis (Vlks, K) «південно-західний вітер», áudenis || auštrinis (Klp, Plng, Kin) «північно-східний вітер», aušlaukas (Nd) «вітер, що приносить південно-західний дощ», marinis (PrL) «західний вітер», ožinis (Rsn, Krg, Plng, Klp, Prk, Kin, PrL, Sg) «південно-східний вітер», laūnagis (Plng) «південний вітер» тощо.

2.4. Конкретність характерна для литовської спеціальної народної лексики. У ній можна знайти лише одну чи дві назви абстрактних понять, наприклад: čiūžmà (Ss, Alk) «бау-

9

«кількість, безліч», makena (Dglš) «невелика кількість», paità (Sn) «примха» тощо. До них також належать назви деяких міфологічних істот, наприклад: alkis (Grg) «вигадане страховисько, що затягує людей у воду», gābras (suv.) «злий дух, що лютує під час хуртовини», gavėnas (An, Vad, Kp, Slm) «казкова істота, що живе в клуні (зазвичай під час Великого посту)», nakviša (Brs, Akm, J, Kv, Yl, Grg) «міфологічна істота, що спричиняє безсоння», pūščius (Sln) «істота, що видуває вимолочене зерно», rodžiai (Trgn) «гроші чи маєтки, які з’являються й закликають звільнити їх від закляття» тощо.

Особливі видові назви мали також такі поняття:

Курка: apuokas (Rdm) «із зарослими щоками», ražokė (Ggr) «облиняла», čem-pė (Švn) «із зарослими лапами», znāčkinė (Rtn) «та, що несе дрібні яйця», kārka (Prk, Trgn) «каркає», cakōlinė (Grv) «водить курчат», lėjikė (Rod) | lėjūkė (Pls) «та, що несе яйця з м’якою шкаралупою», lutikė (Šv) «коротконога», čičerikas (Grš) || pėcelis (Vn) «півень породи дрібних курей», puliātė (Drsk) «молода курка», čiurulėlė (Lk) «курка дрібної породи» тощо.

Яйце: klāpčius (Trgn) || klekatūnas (Grv) || kliūškis (Mžk, Jrb, Trg, Gd, Klp, J) || pāperas (Šl, Jnšk, Vad, Kvr, Vj, Slm, Dglš, Srv, Sdk, Vžns, Dkk) «бовтливе (незапліднене) яйце», kirkūtis (Pnd) «перше яйце молодої курки», išdada (Pln) | išedis (Pln, Už) | išdėlis (H, Žmt, Kt, Šl, Svn, Šmn, Dgl, Slm, Er, Srv) «останнє яйце, знесене за сезон», ristūkas (Skr) «яйце, яке котять (під час гри)», žnačkỹs (Sn) | žnačkas (Mrc, Krok, Lp, Mrk, Vlk) «дуже маленьке яйце», išgintinis (Užp) «яйце, знесене перед вигоном курей», pikperis (Grk, J, Nmk) | piktperis (Rt, Lky, Up, Kltn) «яйце, яке довго висиджували» тощо.

Іграшка: čičiŕšnė (Slk) || zirbė (Slk) «дзиґа для катання по льоду», žimbė (Ds, Ant) || zirbė (Slk) || bīrbilas (Čk, Vv) || užūklis (Krs) || zvirbālka (Gdr) | zvirbiukas (Šr) «паличка або ґудзик із протягнутою мотузкою (при обертанні дзижчить)», zimbžylė (Dgl) || laidynė (Kv, Als, Krok, Erž, Stk, Vkš, Jz, Kps) || svilksnė «мотузка або піднята паличка для метання каміння», zirbė (Ds) || zirbėlė (Mlt) || birklė (Grv) «вітрячок», kojōkai (Klov, Rd, Ar, Žvr, Lnkv, Er, Šmk, J) || kābolys (Ktk) || keinis | keinjys (Tt, Ll) || kėkšis (Ob, Jž, PnmR, Kp) || kylėkai (Ps) || kojūnės (An) || kujōkai (Vrb, Nm, Šln, Skr, Šmk, Žg, Kt, Sv, Erž, Vkš, Šlv) || kūja (Kp, Trgn, Ds) || kūikis (Vkš) || kirkālis (Ut, Jž, Vžns, Sv, Ds) || kėblė (Pln) | kėbliai (Užv) | keblys (Plk, J) || pėdės (Vikj) || stypynės «ходулі, на яких діти ходять, стоячи на палках», kėmsas (OG) «круглий шматок льоду, на якому катаються з гори» тощо.

Лавка: kōjinis (Prk) | kōjainis (Prk, Klp) || keržlys (Pl) «для підставляння хлібної діжі, бочки», židelis (Kin) «зі спинкою», krasia (Pnd, Brž, Pl, Slm, J) «дерев’яна, на вигляд як диван», kumėlė (Rdš) «для побиття й катування злочинців», plautas (RtŽ, Krtn, Skd, Als, Žr, Žg, Brž, Dbk, Pn, Šd, Kp, Sv, Nmč) «банна», laktà (Krkl) || maigūnas (J. Jabl.) «лежанка в давній хаті», galvōnas (Šmn) || šūlas «на якому роблять колеса», pakōpnė (Stk, Azm, Jz) «дерев’яна лава на печі», prikūltas (Brs, Sd, Skd, Krp, Yl, Ub, Žr) | priskūltas (Mžk, Brs, Plt, Žd, Žr, Tl) | priskūltas (Žd, Lkž, Vkš, Štk, Brs, Žlb) «для прання білизни».

Дерево: kemerōnas (Lkm, Sld) | kemerzōnas (Švnč, Dglš) || kebėžis (Jž, Pnm) || kėžas (J) | kerókšlis | kerókšnis | keróklis | kerónas (Grž, Šts, Slk, Vj, Ktk, Trgn) || abalėškas (Ob) «обпалений», ābaras (Alk, VšR) «смолистий», kérplėša (K, KzZ,

10

J) || išvarta (Skr, Up, Rs, Dkš, Rmš, Šmk, Žvr, Kl) || griaumedis (J) || vėtralauža / vėjalauža «дерево, вивернуте з усім корінням», gūlas (Vlk, Dsm) «дерево, що лежить у воді», kampa (Prk) «дерево, що згнило від довгого перебування у воді», lampėkas (Dbč) «вологе, трухляве дерево», kemzras (Plk) «гнилушка для обкурювання бджіл» тощо.

Кора: ąpžaldas (Ml) «другий шар деревної кори», drožlė (Užp) «кора, з якої варять дьоготь», kėrpė (KzR) || ketai (Skdv) «товста потріскана березова кора», karnà (Ad, Krtn, On, Vs, Vžns, Brsl, Vdžg, Mlt, Gs, Ob, Trgn) «нижня кора липи, верби або ракити», atlupà (Brt) «відшарована деревна кора», mauknà (PnmR, Krkl, Sr, Žd, Kvt, KlvrŽ, Ss, Šts) || lūpsnė (Žv) «товста кора дерева (зазвичай ялини)» тощо.

Для людини минулих століть дикі рослини й тварини мали більше безпосереднє значення, ніж тепер. Народна медицина спиралася на лікарські рослини, а полювання й рибальство були одними з важливіших джерел їжі. Людина з народу знала більше рослин і тварин і мала спеціальні слова для їх називання. Народні назви дрібних тварин і рослин (особливо ті, що записані лише приблизно) тепер важко точно ідентифікувати. Тому в «Словнику литовської мови» багато з них подано з неповними визначеннями. Наприклад:

Рослина: aňgažolė (Lp) | aňgiažolė (Kt) «така лісова трава», avilikė (Grdm) «така лугова трава», bakščiūkas (Vlk) «така рослина з колючками», briklėštis (Alk) «така трава», dyguolis (Rtn, Mre) «така колюча болотяна рослина», garšklas (Jrb) «така трава, росте особливо на схилах, листя схоже на кленове, її люблять свині», geltonižis (Dj) «така трава, жовтець», gelžinžolė (Ggr) «така трава», gerkliažolė (Drsk) «така лікарська трава», gervakaklė (Vv) «така лісова трава, цвіте синім», giedrutis (Bd) «така садова квітка, жовтоцвіта», gijūtis (Ml) «трава, яку використовують для зупинки крові», girgėlė (Lp) «така садова квітка», girgžduolė (Zr) «така трава з червоними квітами», gōtas (Šl) «така трава», ledinė (Šts) «така трава», lėgis (Vl) «така трава», lingė (Vl) «така рослина», mainytžiedė (Dr) «така квітка», naginė (Grd) «така трава», pamarñakis (Kp) «така трава, що росте на болотистих луках», patrūkelės (Ml) «така трава, схожа на кріп», pelkiai (Krk) «такі болотяні рослини», piškūtis (J) «така рослина», piūklštė (Lp) «така трава, що росте біля води», ragūžė (Kp) «така квітка», rasūkė (Alk) «така квітка», riėstinės (Brs) «такі дрібні трави з жовтими квітами», rūgštė (Alk) «така польова трава з видовженою жовтуватою квіткою» тощо.

Птах: arškėtėlis (Antš) «такий лісовий птах», blindėlė (Trgn) «маленький бурий пташок», čakštinas (PnmR) «такий сіро-бурий птах», čėčėkas (Grv, Plš) «такий птах», čikirllis (Vrn) «строкатий болотяний птах», čirškėlė (Ds) «такий птах», piemenaitė (Pls) «такий дикий птах, що зазвичай ходить слідом за худобою», pitkė (nlt?) (Vlk) «такий пташок», rūgiasėjis (Nč, Grv) «такий птах» тощо.

Риба: badžiūlė (Grv) «така риба», gaidrė (Lp) «така річкова риба», glėzus (Plng) «така дрібна рибка», grąnždingas (Grg) «така риба; бичок», lakūnas (Plng) «така риба», maliáuka (Grv, Dkšt) «така риба», pesia (Ds) «така невеличка рибка», planklašis (Trk) «така риба», plygė (Sn, Kč, Rod) «така широка, невелика риба», plūškė (Vkš, Trš) «маленька рибка, схожа на краснопірку», rūilis (nlt?) (Šts) «така озерна риба», apėnis (Grv) «така риба» тощо.

11

Гриб: ноніс (Sdk, Ds) «їстівний гриб, що росте у вологих місцях, з рожевою верхньою та жовтою нижньою поверхнею», пакаше̇ (Vkš) «такий гриб», паздриегжде̇ (Grv) «такий гриб», пілке̇ (Vl, Skr, Erž) «такий гриб», путо̄нас (Grv) «такий гриб», райсте̇кас (Dbč, Lz) «такий болотний гриб», раудо̄нпеніе̇ (Šts) «гриб, що росте на ліщині», раукшліс (Vlž) «такий гриб», руде̇ (Smal) «такий гриб» та ін.

Щодо цих назв варто зробити кілька зауважень: 1) деякі з цих назв можна точніше ідентифікувати, наприклад: а) руґіасе̇їс (Nč, Grv) «такий птах» — польовий сиворакша (Pluvialis apricaria L.); б) грамздінас (Grg) «така риба; бичок» — гружліс (Gobius fluviatilis L.), оскільки LKŽ: ґрунда́лас = ґуіре̇, грамзда, гружас (Gobio fluviatilis); ґуіре̇ = гружас, грамзда, ґужліс, стеке (Gobio fluviatilis); гружас 3. зоол. див. груже 1; груже = Gobio fluviatilis; гружліс, гружліс = груже 1; грамздас див. грамзде; грамзде = гружліс, гружас (Gobio fluviatilis); в) ґелтоні жіс (Dj) «така трава, єдруне́ліс» — жовтець (Ranunculus), оскільки LKŽ: єдруне́ліс = ґелтоні-жіс, пор. єдрине̇ліс, а єдрине̇ліс = жовтець (Ranunculus); 2) ілюстрації назв перелічених нами та деяких інших тварин і рослин у LKŽ часом показують, що: а) ідентифікація неточна; б) трапляються пропущені видові назви цієї галузі, наприклад: а) чекутис (RŽ, RŠ, Ds, Švnč) «бекас (Scolopax gallinago): Ой ти чекут, чекутелю, чого ти лізеш у купу хмизу», пор. че̇че̇кас (Grv, Plš) «такий птах: У купах хмизу че̇че̇каси виводять пташенят». Ілюстрація показує, що чекутис і че̇че̇кас — кӯльтупіс (Oenanthe oenanthe L.); акмене̇ (Pn) «співочий птах родини, култупіс (Oenanthe oenanthe): Якщо акмене̇ співає “лик, лик”, скоро буде дощ». У сучасній нашій орнітологічній термінології акмене̇ називають не кӯльтупіс (Oenanthe oenanthe L., рос. обыкновенная каменка, нім. Steinschmätzer, латв. akmeņcakstīte), а Arenaria interpres L. (рос. камнешарка, нім. Steinwälzer, латв. akmeņtārtiņš); б) песіа (Ds) «така невелика рибка: Поупараси ловлять разом із песіями», раукшліс (Vlž) «такий гриб: Рау́кшліс, або брекіуке». Назв поупарас і брекіуке у LKŽ не знайти; 3) назви деяких рослин збігаються з литовськими прізвищами, наприклад: лелейва (Trgn) «лілія лісова (Lilium martagon)»: Лелейва; мейрунас (Vž, JV) «лікарська і пряна рослина, яку вирощують у городах (Majorana hortensis)» і (Trgn) «городня чаберка, мейра (Satureja hortensis)»: Мейрунас та ін., але навряд чи їх можна вважати безпосереднім джерелом походження цих прізвищ.

3. Термінологізація литовської народної спеціальної лексики

3.1. Один із важливіших способів творення термінів — запозичення готових термінів. Запозичення можливе не лише з інших мов, а й із діалектів та загалом із народної мови. У литовських термінологічних словниках трапляється чимало термінологізованих слів народної мови, наприклад: у «Словнику термінів геології та фізичної географії» В. Гуделіса (1956): балка — raguva (геоморф.), бар — 1. seklus (геоморф.), белая смена (грозового облака) — vainys (метеорол.), буруны — guožos (=gožos, тобто хвилі, що розбиваються) (фіз. геогр.), ванна — lobas «невелике видовжене заглиблення з крутими схилами» (геоморф.), ваклюза — verdenė (гідрогеол.), стоячие волны — seklos, стоячі хвилі (фіз. геогр.), дресва — žabaras «гострокутний гравій» (геол.), зыбь — šarsas «хвилювання після того, як вітер перестав дути» (фіз. геогр.); М. Мі-

12

kalajūno „Rusų–lietuvių kalbų meteorologijos terminų žodyne“ (1975): копка – plutelė, (sniego) čerkšna, налень – apdraba „sniego apnašas“, барашки – 2. lūžtys „lūžtančių bangų viršūnės“, гололёд – lijundra, зарница – amalas „tolimo žaibo atšvaitas“, капель – palašas „atodrėkio lašėjimas“; V. Anskaičio ir M. Kilo „Rusų–lietuvių kalbų žemės ūkio terminų žodyne“ (1971): антракноз – (fit.) дегуляй; кошница – doklas, krežis „pintinė pašarui nešioti“; лодышка – (anat.) kulkšnis, gurnelis; медяная роса – lipčius; подошва башмака – šliužė (dalgio) ir kt.

У «Словнику сучасної литовської мови» (1972) наведено чимало спеціальної народної лексики, близької до термінології, з відповідними діалектними позначками, наприклад: пружинні борони (зах.) «пружинна борона», минулорічна нескошена трава (сх.) «минулорічна нескошена трава», апетит (зах.) «бажання їсти, апетит», грудка (зах.) «грудка, брила», вигин підошви (сх.) «1. вигин підошви взуття», лиса ділянка (сх.) «голе місце, клаптик» тощо.

Хоча більшість згаданих тут реалій у науковій мові ще не має відповідних литовських термінів, термінологізувати розмовні слова не вдається. Фахівці схильні замість них уживати або словосполучення — багатослівні складні терміни, або новотвори з виразною словотвірною мотивацією, наприклад: пружинна борона – пружинні борони (ŽŪŽ), плешина – гола ділянка, лисина (ŽŪŽ), проміжна частина черевика – звуження підошви тощо. Чому? Причин тут не одна. Найважливішими з них, мабуть, є такі: 1) значна частина литовської спеціальної лексики — це слова вузького вжитку (діалектизми або оказіоналізми розмовної мови); 2) чимало лексем цього різновиду мають неясну мотивацію й асоціативний характер; 3) частина запозичених понять, для номінації яких є потреба, в інших мовах уже має або відповідники з іншою мотивацією, або називається інтернаціональними словами з прозорою етимологією чи словотвірною будовою тощо. Крім того, треба мати на увазі, що слова народної спеціальної лексики мають перешкоди для термінологізації не лише екстралінгвістичного, а й лінгвістичного характеру (докладніше див. 3.2). З іншого боку, фахівцям різних галузей науки, які працюють над упорядкуванням термінів у своїй сфері, бракує точнішої інформації про литовську народну спеціальну лексику цієї галузі, адже маємо лише алфавітний словник литовської мови й не маємо жодного ідеографічного словника литовської мови. Загалом фахівці зазвичай розуміють, що литовському слову, а не запозиченню чи новотвору (особливо кальці), слід надавати перевагу, коли литовський народний відповідник і семантично, і морфологічно придатний для називання поняття. Однак у практиці унормування термінів такі випадки порівняно рідкісні.

Частіше, термінологізуючи слово народної мови, його все ж доводиться змінювати (семантично або морфологічно). У такому разі в термінологічних комісіях виникають розбіжності, і спеціальний народний відповідник часто зазнає поразки.

3.2. Французький мовознавець А. Дармстетер (A. Darmesteter), на якого спирається В. Пізані⁵, виокремив два випадки багатозначності слів: іррадіаційну (коли слово набуває нового значення, щоразу породжуваного первинним значенням) і ланцюгову (коли кожне нове значення дає початок наступному) багатозначність. Обидва ці випадки багатозначності можна спостерігати й у литовській народній

⁵ Пизани В. Этимология. – М., 1956, с. 149.

13

у спеціальній лексиці, хоча тут трапляються не лише змішані випадки (одне значення — радіаційне, а інші — ланцюгові тощо), а й деякі інші особливості, наприклад: avižė: 1) (Pg) «флокс (Phlox paniculata)»; 2) (Dkš, LBŽ) «п’янкий пажитник (Lolium temulentum)»; 3) (LBŽ) «пісколюб (Ammophila)»; 4) (Pl, Krč, Všk) «гриб, що росте під час сівби вівса»; 5) (Kp, Nm, Skd) «чотирикрила комаха; бабка (Libella)»; 6) (Vžns) «такий птах, вівсянка (Emberiza citrinella)». Зрозуміло, що назва жовтої вівсянки avižė і назва бабки avižė не походять ані від рослинних значень цього слова, ані одна від одної. З іншого боку, між зоологічними значеннями цього слова також немає генетичного зв’язку: жовту вівсянку назвали avižė тому, що це зимуюча пташка, яка колись узимку харчувалася вівсом (на базарах і в містечках біля кінського корму або в селах біля клунь і солом’яних скирт), а назва бабки avižė, імовірно, виникла через схожість із шелестом («Вівсянки, шелестячи, летять». J). Отже, тут маємо не семантичну дивергенцію, а робочу омонімію. Створюючи нові терміни для різних галузей науки та використовуючи народні назви, слід зважати на робочу омонімію, адже оманливі семантичні асоціації перешкоджають закріпленню й усталенню новотворів у науковій мові.

Багатозначні народні назви часто позначають споріднені поняття і можуть бути важливим джерелом для пізнання їхнього розвитку, наприклад gurgždis: 1) (P, K, Mt) «рослина родини зонтичних (Chaerophyllum)»; 2) (P, Ak, K. Būg, C, R) «дягель лісовий (Angelica silvestris)»; 3) (Kv, Vdk, Slnt, J) «дягель лікарський (Archangelica officinalis)»; 4) (J) «любисток лікарський (Levisticum officinale)»; 5) (MŽ, Ls, Mit) «яглиця звичайна (Aegopodium podagraria)»; 6) (TM) «цикута отруйна (Cicuta virosa)»; 7) (Užv) «болиголов плямистий (Conium maculatum)»; ābrė: 1) (Krp, Žg, Jnš) «велике корито для замішування хлібного тіста»; 2) (Ut, Sk) «глибоке корито для подавання браги»; 3) (Škn) «корито для соління м’яса»; 4) (Jnš, Žg) «збитий із дощок ящик для подрібнення буряків» тощо.

Багатозначність спеціальних назв народної мови загалом не є великою перешкодою для їх термінологізації, оскільки більшість слів цього типу все ж однозначні або мають небагато значень. Значно серйознішими перешкодами є невідомість цих слів літературній мові, неясність їхньої робочої мотивації тощо.

Литовській народній спеціальній лексиці властиво, що більшість її слів (навіть прозорих похідних) порівняно короткі. Це добре відповідає вимогам до термінів. Проте, з іншого боку, для литовських слів цього типу дуже характерна фонетико-морфологічна варіантність, яку слід вважати певною перешкодою для термінологізації, наприклад: linārautis (Srv, Ps) || linārovis | linarovys (Vl, Kt, Lel, Skdt) | linarūtė (Šd, Sml, Ds) «час виривання льону», klapātė (Srv, Pg, Krkn) | klebātė (Užp, Lel) | klabātė (Sv, Ds, Grv) | klebūtas (Ktk) «нерівність, утворена під час клепання коси», kaužynė (Šv) || kauzarynė (Vvr, J) | kauzarija (Šts) | kauzurynė (Krkl) | kauzurynas (Krkl, Ggr) «поганий, купинястий луг» тощо.

3.3. Досі найуспішніше відбувалася термінологізація народних назв рослин і тварин. Їхню багату синоніміку легко можна пристосувати для називання родо-

14

goms gentims bei rūšims. Pavyzdžiui, Zoologijos terminų komisijos posėdžiuose (1980.I.15 ir 1980.II.6) svarstant lietuviškus drugių pavadinimus, nutarta žodžio drugys sinonimus peteliškė ir plaštakė panaudoti kai kurioms gentims bei rūšims pavadinti. Peteliškėmis nutarta vadinti didžiuosius naktinius drugius: Mormonia sponsa – ąžuolinė peteliškė, Catocala fraxini – mėlynsparnė peteliškė, C. nupta – paprastoji peteliškė, C. pacta – mažoji peteliškė, C. electa – pietinė peteliškė ir t.t. Plaštakėmis vadinama kita dieninių drugių gentis: Nymphalis xanthomeles L. – raudonjuostė plaštakė, N. polychloros L. – daugiaspalvė plaštakė ir kt.

У ботаніці, медицині, ветеринарії та інших галузях науки народні назви також уже давно успішно термінологізують. Наприклад, у народній мові словом gelta називають будь-яке хворобливе пожовтіння. Натомість у фітопатологічній і медичній термінології цей термін має цілком чітко визначені значення та численні видові назви, наприклад: Beta virus 4⁶ (Longisporus chenopodii) – жовтяниця буряків, Pisum virus 8 (Viciavirus chlorogenus) – жовтяниця гороху; Fragaria virus 1 (Plakidas) – крайова жовтяниця листків суниці; Hepatitis infectiosa – інфекційна жовтяниця, Hepatitis salvarsanica – токсична жовтяниця, Anaemia haemolytica – гемолітична жовтяниця тощо.

Дещо складніше використовувати народні назви в сучасній політехнічній термінології, проте слова побутової мови і тут у багатьох випадках успішно застосовують для позначення порівняно спеціальних технічних понять, наприклад: мотовило – lenktuvai (комбайна) ŽŪŽ, стулка переднего колеса (велосипеда) – priekinė stebulė KŽ, наливная труба (автомобиля) – (automobilio) benzino bako kaklelis KŽ, tekinimo staklių arkliuko iltis LTE (arkliukas — токарний центр), боров – ulė, gulstinis dūmtraukis PolŽ тощо.

У лексиці народної мови ще багато невикористаних слів. У різних терміносистемах їх можна пристосувати для позначення видових понять. За потреби можна дещо трансформувати їхнє значення, змінити морфологічну форму тощо. Наведемо кілька десятків народних (особливо діалектних) слів, придатних для термінологізації: asnis «довше волосся хутрової тварини», dagšlas «шлак, пляма», dykra «пустир, лисина», dognis || kopnia «латка, виразне місце на якійсь поверхні», erčia «порожнє місце», ėška «апетит», gramantas «брила», gunklas «потовщення нитки або мотузки», perglyta «стоншення нитки або мотузки», kėmuras «гроно», kėstes «дві з’єднані жердини для перенесення сіна чи соломи», kukis «1. гак для перекидання гною та воза; 2. знаряддя для скручування пут і мотузок», naiva «повільна хвороба», minda «торф’яна маса», magnas || plova «багнисте місце», pėdžia «1. стовп, що підтримує дах клуні або сараю; 2. стовп важеля колодязя; 3. паля або будь-яка підпора», peikšmas «відділ; проміжок», leliuškė «м’який качан капусти», taniai «гній», saistas «слово, що підлягає перевірці», riesmė «одне завантаження печі», sinkliai «дрібна солома», sintis «задишка, астма», spirklas «підпора, підкіс», speltė «отвір над піччю», sprunklis «палиця для стягування», šultis «стіжок», šiošė «лушпиння», šandrai «наноси», tumoras «пухлина», stapas «поперечна балка», kotmuo «потовщений кінець снопа збіжжя» тощо.

⁶ Латинська назва в цьому випадку вказує на збудника хвороби — вірус.

15

4. Висновки

4.1. Литовська народна спеціальна лексика — велика й тематично різноманітна лексична підсистема. Для неї особливо характерні назви рослин і тварин, географічного середовища та природних явищ, робочих знарядь, процесів і прийомів, предметів домашнього вжитку, страв, мір і мірок, родинних стосунків тощо. Народну спеціальну лексику не слід ототожнювати з термінологією та називати народною термінологією.

4.2. Більшість слів цього типу — похідні. Складних слів дуже мало, перенесення лексичного значення майже не використовується як засіб творення нових слів. У цій лексичній підсистемі тенденція до експресивності виразніша, ніж тенденція до регулярності. Не виявлено характерності способів номінації для окремих сфер чи тематичних груп. Однією з особливостей творення цієї лексики, порівняно з іншими мовами, слід вважати використання назв свійських і диких тварин для позначення деяких абстрактних понять (наприклад, помилок у роботі).

4.3. Литовська народна спеціальна лексика належить до групи пасивної лексики. Для неї особливо характерні фонетико-морфологічна варіантність і синонімія. Назви цього типу також вирізняються семантичною дивергенцією та словотвірною омонімією. Семантичну мотивацію частини таких слів уже важко простежити, оскільки це ізольовані слова, що не мають споріднених відповідників у нашій мові.

4.4. Народна спеціальна лексика вважається основним джерелом термінології, хоча її значення для творення термінів різних галузей науки поступово зменшується. Найлегше термінологізуються і досі найширше термінологізувалися народні назви рослин і тварин та природних явищ. Термінологізації слів цього типу перешкоджають не лише екстралінгвістичні, а й деякі лінгвістичні причини.

З ЛИТОВСЬКОЇ НАРОДНОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ

Резюме

Народну спеціальну лексику не можна ототожнювати з термінологічною лексикою й називати її народною термінологією, оскільки більша частина цієї лексики не лише не термінологізована, а й узагалі не вживається в загальнолітературній мові.

Литовська народна спеціальна лексика — велика й тематично різноманітна лексична підсистема. Для неї особливо характерні назви тварин і рослин, місцеві географічні та метеорологічні назви, назви трудових процесів, знарядь праці, народних страв і посуду, назви родинних стосунків тощо. Більшість таких назв — похідні слова, складних слів серед них дуже мало. Характерною особливістю цієї лексики слід вважати використання в народному мовленні назв свійських тварин для позначення деяких абстрактних понять, пов’язаних із працею, тощо.

Народна спеціальна лексика вважається основним джерелом литовської термінологічної лексики, але її значення для мови науки поступово зменшується. Перешкодами для термінологізації цієї лексики можна вважати її фонетико-морфологічну варіантність, багатозначність і асоціативність.

16