МОКСЛО КАЛБОС КУЛТОРОС ИР ТЕРМИНОЛОГИЈОС ПРОБЛЕМОС ЛИЕТУВИŲ КАЛБОТЫРОС КЛАУСИМАИ, XXIV (1985)

ЕЛЕНА ЙОСИФІВНА ХОТЯНОВИЧ

ПРО ДЕЯКІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ НАУКОВОГО СТИЛЮ В РОСІЙСЬКІЙ І БІЛОРУСЬКІЙ МОВАХ

В умовах науково-технічної революції надзвичайно зростає соціальна роль науки та її вплив на всі сфери суспільного життя, зокрема на функціонування, розвиток і взаємодію мов. Масовість дослідницької роботи, велика кількість відкриттів, збільшення загального обсягу наукових публікацій (так званий «інформаційний вибух» і пов’язаний із ним «термінологічний» вибух), міжнародний обмін науковими знаннями, що веде до інтернаціоналізації термінолексики, впливають на мову загалом і зумовлюють функціональні зрушення в науковому стилі мовлення. У зв’язку з цим дослідження в галузі мови науково-технічної літератури стають особливо актуальними.

Широке розгортання перекладацької роботи та посилення міжмовних зв’язків вимагають проведення зіставних досліджень стилю наукового мовлення близькоспоріднених мов. Такі дослідження вже ведуться на матеріалі російської та української мов. Видано «Зіставну стилістику російської та української мов» (Київ, 1980).

Зіставне вивчення близькоспоріднених мов дає змогу визначити загальні закономірності розвитку споріднених мов в умовах найтісніших мовних контактів і специфіку кожної з них, виявити конкретні форми та способи взаємодії й, можливо, зближення, розв’язати багато питань перекладу (а зв’язок зіставної стилістики з теорією перекладу безсумнівний), визначити абстрактну конструктивно-стильову орієнтацію у використанні мовних засобів у конкретній функціонально-змістовій сфері спілкування.

Перед українським і білоруським мовознавством постають спільні проблеми й завдання, але це не звільняє дослідників від необхідності зіставного вивчення стилістичних систем як російської та української, так і російської та білоруської мов. Причому особливе значення такі дослідження мають для білоруської мови, оскільки нині в білоруському мовознавстві питання вибору мовленнєвих засобів у науковому, діловому та інших стилях досі залишаються маловивченими.

Завдання зіставного вивчення стилістичних систем і засобів близькоспоріднених мов у принципі не відрізняється від загального завдання

146

зіставного вивчення близькоспоріднених мов¹ і може бути сформульоване як з’ясування, з одного боку, їхньої стилістичної спільності, а з іншого — стилістичних відмінностей, що відображають національно-самобутні риси виражальних засобів у межах цього функціонального стилю ².

В обширній лінгвістичній літературі чимало висловлювань загального характеру про близькість наукового стилю різних мов. Дослідники східнослов’янських мов мають ще більше підстав підкреслювати цю близькість, оскільки до характерних рис, властивих науковому стилю будь-якої мови (узагальненості, об’єктивності, підкресленої логічності й послідовності викладу, смислової точності, прихованої емоційності тощо), тут додаються чинники спільності походження та розвитку подібних рис унаслідок контактування, а отже, тотожності або близькості мовного вираження функціональних категорій на всіх рівнях мовної системи. Утім, спільність походження та мовні контакти не завжди передбачають типологічну подібність, що свідчить про внутрішню складність названих чинників.

Російсько-білоруські мовні контакти характеризувалися різною спрямованістю на різних історичних етапах. «У XVI—XVII ст. явно переважав українсько-білоруський вплив на російську літературну мову»³. Про це свідчать і факти проникнення лексичних елементів типу администратор, апелляция, апробация, арена до російської мови зі старобілоруської (точніше, з інших мов через старобілоруську) ⁴. Пізніше внаслідок певних історичних (соціально-економічних, політичних і культурних) обставин функції білоруської мови звузилися. Остання старобілоруська книга серед відомих нині давніх пам’яток датується 1722 роком ⁵. Основними формами збереження, внутрішнього та функціонального розвитку білоруської мови на тривалий час стали білоруські діалекти, усна народна творчість.

Такий розрив писемних традицій призвів до того, що під час формування в білоруській мові наукового стилю (а білоруський науковий

¹ Типология сходств и различий близкородственных языков. — Кишинев, 1976, с. 4—8; Ткаченко О. Б. Проблемы сопоставительно-исторического изучения славянских языков. — ВЯ, 1981, № 1, с. 48—59.

² Булахов М. Г. Основные вопросы сопоставительной стилистики русского и белорусского языков. — Минск, 1979, с. 3.

³ Филин Ф. П. Истоки и судьбы русского литературного языка. — М., 1981, с. 171.

⁴ См.: Булыка А. Н. Даўнія запазычанні беларускай мовы. — Мінск, 1972, с. 19, 26, 28—29; Пы [sic] вторак Г. П. Русско-белорусские языковые контакты на разных исторических этапах. — В кн.: Русский язык в его связях с украинским и другими славянскими языками: Тез. докл. и сообщ. Симферополь, 1973, с. 245—249.

⁵ Жураўскі А. І. Гісторыя беларускай літаратурнай мовы. — Мінск, 1967, т. 1, с. 356.

147

стиль у близькому до сучасного стану починає складатися наприкінці XIX — на початку XX ст.) помітну роль відіграла орієнтація на російську мову, особливо під час формування білоруської термінології — найістотнішої групи лексики у складі наукового стилю. Ця орієнтація була пов’язана з впливом високорозвиненої російської науки, а також із тією великою допомогою в організації досліджень і підготовці наукових кадрів після Великої Жовтневої соціалістичної революції, яку надали нашій республіці Академія наук СРСР та інші наукові центри країни. Напр., для роботи в Білоруський державний університет ім. В. І. Леніна були запрошені вчені з Москви, Петрограда, Києва, Смоленська. Не останню роль відіграла й власне лінгвістична причина: російська мова була мовою з уже сформованою системою структурно-функціональних стилів і могла певною мірою слугувати взірцем для білоруської мови.

Генетична близькість російської та білоруської мов, а також вплив російської мови на формування функціональних стилів білоруської зумовили відносну спільність лексичного складу наукового стилю в цих мовах, що виявляється в наявності спільного кореневого фонду, існуванні значного пласта інтернаціоналізмів і прямих запозичень із російської мови в білоруську. Ця спільність має тенденцію до поглиблення також у зв’язку зі свідомо сформульованим принципом мінімальних розбіжностей у відповідних термінах між літературними мовами народів СРСР. Однак принцип мінімальних розбіжностей між російською та білоруською термінологічною й загальнонауковою лексикою не завжди застосовується. У російській мові у функціональному стилі наукової літератури часто віддають перевагу загальнонауковим словам іншомовного походження, напр.: аппроксимировать (вм. выражать приблизительно), имплицитный (вм. подразумеваемый), репрезентировать (вм. представлять), сакральный тощо. У білоруській мові такий напрям реалізується меншою мірою, оскільки тут під час формування стилю наукового викладу виявлялася одна з суперечливих тенденцій: з одного боку, засвоїти основний фонд інтернаціональної лексики, а з іншого — «використовувати, наскільки це можливо, лексичні ресурси живої народної мови»⁶.

Деякі особливості творення термінів можна відзначити навіть під час зіставлення окремих російсько-білоруських термінологічних паралелей. Так, відповідно до російських термінів млекопитающие, питающая (силовая) сеть, питающее напряжение, схема питания у білоруській знаходимо млекакормячыя, жывлячая сетка, сілкуючае напружанне, схема сілкавання. Від слова питать, що має книжне забарвлення,

⁶ Красней В. П. Белорусская филологическая терминология начала XX века: Автореф. дис.... канд. филол. наук. — Минск, 1969, с. 14.

148

утворені всі російські терміни. У білоруській мові спостерігається диференціація в творенні термінів залежно від відтінків значення твірного слова: питать — біл. 1. карміць (млекакормячыя); 2. біол., фіз. жывіць (жывічная сетка); 3. сілкаваць (постачати матеріал для роботи — сілкуючае напружанне).

До появи нових білоруських термінів призвело використання численних структурних типів калькування відповідно до моделей російської мови, напр.: мировоззрение — светапогляд, облучение — абпраменьванне, отвлеченность — абцягненасць. Калькування сприяло виявленню словотвірних можливостей білоруської мови, призводило до зміни продуктивності того чи іншого словотвірного типу та розвитку морфемного складу білоруської мови. З іншого боку, у білоруській мові досить послідовно реалізовувалися власні можливості творення термінів, напр.: адзіночналікавыя, множналікавыя назоўнікі — «singularia tantum» и «pluralia tantum»; дуже вдалі білоруські терміни адцэнтрабежная, дацэнтрабежная сіла — центробежная, центростремительная сила.

У зв’язку з проблемою культури наукового мовлення закономірно постає питання про синонімію та варіантність у сфері термінологічної лексики. Якщо «в період становлення якої-небудь галузі знань відсутність однозначної відповідності між термінами та позначуваними ними поняттями є відображенням безперервного процесу номінації та видається неминучою»⁷, то для сучасного стану російської та білоруської мов таке явище свідчить про невирішеність проблем упорядкування й стандартизації термінів. Напр., зі значенням «коливання» в білоруському науковому стилі функціонують два терміни: ваганне і хістанне (напр.: сума... схільна да хістання; цеплавыя ваганні атамаў). І хоча Комісія з наукової та технічної термінології при Головній редакції Білоруської Радянської Енциклопедії рекомендувала вживати термін ваганне (оскільки слово хістанне має також емоційно забарвлене значення «хитання»), у наукових статтях трапляються обидва терміни, що пов’язано з екстралінгвістичними причинами, насамперед з існуванням російсько-білоруської наукової двомовності та прагненням носіїв білоруської мови користуватися російською в цій сфері спілкування⁸. Звідси наявність у науково-технічної інтелігенції як активної, так і пасивної двомовності. У результаті багато

⁷ Андреев Р. А. Вариантность компонентов составных наименований в современном французском языке.—В кн.: Научный симпозиум «Семиотические проблемы языков науки, терминологии и информатики». М., 1971, с. 534.

⁸ «Чим більшою мірою та чи інша сфера мовного спілкування зазнала інтернаціоналізації, тим більшою мірою реалізується тенденція переходу носіїв мови від національної мови до мови міжнародного спілкування» (Міхневіч А. Я. Функцыі мовы і маўлення і праблемы беларуска-рускага двухмоўя.—В кн.: Пытанні білінгвізму і ўзаемадзеяння моў. Мінск, 1982, с. 75).

149

статті пишуться російською мовою, а потім перекладаються білоруською не без допомоги словника.

Російському терміну скорость також відповідають два білоруські слова: скорасць і хуткасць, напр.: касмічная скорасць, лінейная скорасць крышталізацыі — касмічная хуткасць, хуткасць рэакцыі. Але тут під час вибору терміна впливає російська мова, внаслідок чого частотність уживання термінів, тотожних російським (скорасць), стає вищою, ніж їхніх синонімів (хуткасць). До того ж білоруське слово хуткасць має також значення «швидкість», напр.: хуткарослыя пароды, хуткія малекулы, що також сприяє закріпленню терміна скорасць «швидкість» у наукових текстах.

Якщо ж відмовити термінам-синонімам і варіантам у праві на існування, то як вирішити питання про тенденцію до різноманітності на рівні мовлення в науковому стилі? Очевидно, існування варіантів, які за частково відмінного складу є тотожними з погляду стилістичних і синтаксичних функцій, допустиме, якщо під час варіювання не порушується смислова точність наукового тексту, напр.: агародніцтва — гародніцтва, лесанаднаўленне — лесаўзнаўленне.

Зіставне вивчення наукового стилю російської та білоруської мов на лексичному рівні дасть змогу визначити ступінь термінологічності наукових текстів російською та білоруською мовами, стилістичну маркованість мовних одиниць, виявити роль метафори та інших засобів образності в наукових текстах зіставлюваних мов, розглянути, як національні особливості мови відображаються в інтернаціональних пластах лексики. Різні умови й час формування наукового стилю в російській та білоруській мовах зумовили своєрідне співвідношення мовних засобів цього стилю, чіткіше й суворіше виокремлення наукового стилю в російській мові порівняно з білоруською та реалізацію суперечливих тенденцій у розвитку наукового стилю білоруської мови.