LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987)

РЕГІНА ДІЛІЄНЕ

ХАРАКТЕРНІШІ СТРУКТУРНІ МОДЕЛІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ У «КАЗКАХ» Г. К. АНДЕРСЕНА В ПЕРЕКЛАДАХ Ю. БАЛЬЧИКОНІСА

У перекладах казок Ю. Бальчиконіса, у скарбниці прекрасної, живої народної мови, багато цікавого знаходить не лише дослідник лексики, а й синтаксису. У цій статті ми спробуємо розглянути синтаксис «Казок» Г. К. Андерсена¹ у перекладах Ю. Бальчиконіса з одного погляду — які характерніші розгорнуті структурні моделі простих речень.

Структурною моделлю простого речення вважатимемо абстрактний синтаксичний зразок, за яким може бути побудоване окреме мінімальне, відносно завершене речення². Однак постає питання, як визначити цей необхідний мінімум. За твердженням академічної граматики російської мови, до формальної мінімальної структури речення входить один або два члени (зазвичай вони утворюють предикативний центр речення)³, тоді як до семантичної мінімальної структури включаються також об’єкт при сильному керуванні та суб’єкт стану / об’єкт дії при сильному керуванні⁴. Ще не з’ясовано, чи є такий критерій достатнім для побудови мінімальних схем структури речень. Дослідження конкретних мовних фактів, можливо, дещо прояснило б, які структурні моделі реально функціонують у мові, а це допомогло б визначити й принципи їх розмежування.

Приклади з конкретної мови для цієї праці зібрано з «Казок» Г. К. Андерсена в перекладах Ю. Бальчиконіса.

Уже з перших досліджень перекладу стає зрозуміло, що значне «скорочення» структурної формули речення не завжди дає змогу побачити навіть істотні відмінності мовних явищ. Тому доцільно було б розрізняти структурні формули щонайменше двох рівнів — мінімальні (найвищий рівень абстракції) і розгорнуті структури. Обсяг розгорнутої моделі речення більший, ніж моделей мінімальної структури, оскільки до їхнього складу включаються не лише обов’язкові, а й факультативні актанти⁵; у деяких моделях це будуть, наприклад, відмінки обставинного значення та відмінки з прийменниками, інфінітиви дієслів, що виражають мету, тощо. Моделі розгорнутої структури краще відображають структуру предиката, що часто має велике значення для семантики речення. Важливо й те, що, узагальнюючи істотні відмінності розгорнутих структур, виділяють мінімальні структурні типи речень. Наприклад, так розрізняють групи предикатів зі значенням переміщення та локалізації, оскільки речення, до складу яких

¹ Andersenas H. K. Pasakos. — V., 1966.

² Русская грамматика. — М., 1980, с. 92.

³ Ten pat, p. 97.

⁴ Ten pat, p. 25.

⁵ Степанова М. Д., Гельбиг Г. Части речи и проблема валентности в современном немецком языке. — М., 1978, с. 172—177.

44

До предикати спрямованого руху в розширеній структурі мають зазначений орієнтир (у широкому значенні) /див. приклад а)/, а речення з предикатами локалізованого значення — зазначене місце перебігу стану /див. приклад б)/. Напр.: а) Так вони прилетіли в турецьку землю 95; б) Якось біля великого дзеркала на столику стояли пастушка й сажотрус 23.

Розширені структурні моделі речень певною мірою допомагають охарактеризувати й стиль письменника. У перекладених Й. Бальчіконісом казках часто трапляється конструкція, здавна характерна для литовської мови: особова форма дієслова з дієприкметником або напівдієприкметником. Напр.: Ще перед самим заходом сонця Ельзитє побачила, як летіли одинадцять диких лебедів із золотими коронами на головах 152.

З погляду структури речення ця конструкція створює чимало труднощів — незрозуміло, чи всі її члени однаково необхідні для мінімальної структури речення, оскільки в литовському мовознавстві загалом досі не дійшли єдиної думки про те, як слід кваліфікувати таку конструкцію⁶.

У перекладених Й. Бальчіконісом «Казках» Г. К. Андерсена зазначені конструкції утворюють переважно предикати сприйняття та відчуттів (чути, бачити, відчувати); іноді — предикати дії або стану (слухати, боятися). Напр.: Потім чути було, як гавкали й собаки 157; Тепер Кай уже не боявся, що Снігова королева повернеться додому 264.

У перекладі «Казок» Г. К. Андерсена трапляються синонімічні замінники згаданої конструкції. Це:

1. Дієслово + відмінкова форма іменної частини мови (без дієприкметника / напівдієприкметника). Напр.: Принцеса вийшла погуляти з усіма придворними дамами й почула мелодію дзвіночків 15.

2. Дієслово + підрядне речення. Цей синонімічний замінник трапляється набагато частіше, ніж перший, тобто дієслово + відмінкова форма іменної частини мови. Напр.: Хіба ти не чув, що про це дзвонять по всій країні? 19. Але ще страшніше було бачити, як вони билися й штовхалися, кусалися, дряпалися та пожирали одне одного²⁸.

Можливий ще один синонімічний випадок — напівдієприкметник при перехідному дієслові замінюється дієприкметником. У такому разі дієприкметник є узгодженим означенням і не залежить від предикативного слова. Напр.: Ельзитє побачила лебедів, що летіли. Пор.: Ельзитє побачила, як летіли лебеді.

Однак у перекладі «Казок» Й. Бальчіконі такого прикладу знайти не вдалося. Отже, у цьому разі мовознавець віддає перевагу конструкції з дієсловом і напівдієприкметником. Точно визначити співвідношення всіх згаданих синонімічних випадків у перекладі «Казок» досить складно, оскільки:

1. Те саме дієслово, по суті не будучи багатозначним, у певному контексті може означати речі, що різняться деякими стилістичними нюансами, які, своєю чергою, зумовлюють різну формальну структуру речень. Напр.: а) Він чув, як били в барабан <...> 166. б) Я чув, що ваза колись була заручена з тілом 24.

У другому реченні дієслово чув означає не стільки дію акустичного сприйняття, скільки певну модальність, тобто може бути синонімічним дієслову знав, із відтінком сумніву, непевності, недовіри.

⁶ Plg.: Balkevičius J. Dabartinės lietuvių kalbos sintaksė. — V., 1963, p. 193; Lietuvių kalbos gramatika. — V., 1976, t. 3, p. 476.

45

2. Важко визначити, чи сприймається об’єкт дії як такий, що виконує дію, чи статично. Від цього залежить, чи можна за змістом замінити особову форму дієслова конструкцією з дієприкметником / дієприслівником, чи ні. Напр., у реченні Ніколи не чула нічого настільки гарного! 17 словосполучення чувала настільки гарного навряд чи можна було б замінити якоюсь синонімічною конструкцією з особовою формою дієслова та дієприкметником / дієприслівником.

Інша річ — речення Вона відчула горошину крізь двадцять матраців і двадцять перин, складених одна на одну 48.

Тут за змістом можна сказати не відчула горошину, а відчула, як горошина тисне.

3. Не завжди конструкція з дієсловом і дієприкметником / дієприслівником може мати синоніми за формою вираження. Напр., дієслово називатися і семантично, і синтаксично зазвичай вимагає дієприкметника. Напр.: Він назвався турецьким богом і прибульцем із неба 36; Однак вона назвалася справжньою принцесою 48.

Те, що Й. Бальчиконіс не обмежується якимось одним способом вираження, свідчить про його тонке розуміння відмінностей між цими способами вираження та вміння переконливо їх використовувати. Ці відмінності могли б відображатися у розгорнутих структурних формулах — отже, до них слід було б включити всі конструкції

Зрідка Й. Бальчиконіс використовує й іншу конструкцію — особове дієслово, що виступає присудком, із інфінітивом. Напр.: Штучному солов’ю дали співати самому 77; Подібних речей не можна змовчати 30.

За твердженням Г. Золотової, такі конструкції (особова форма дієслова + інфінітив) виникають тоді, коли в синтагматиці виражаються дві характеристики дії — або фазовий характер процесу (початок, кінець, продовження), або міжсинтаксичне модальне відношення суб’єкта до дії (можливість, бажання, обов’язок тощо)⁷.

У такому разі саме дієслово набуває форми інфінітива, а особова форма допоміжного слова наче посідає його місце. Напр.: Ялинка знову почала розповідати про себе і своє життя в лісі 92; Невдовзі й болота перестали відвідувати її 93.

Отже, дію виражає інфінітив, а особова форма дієслова семантично розширює його зміст. Таким чином, обидві форми дієслова утворюють один присудок. Конструкції з модальним або фазовим дієсловом семантично конкретніші й точніші та часто трапляються в перекладах Й. Бальчиконіса. У казці «Новий одяг короля» вони становлять близько 25% усіх дієслівних форм, у «Дівчинці із сірниками» — 13%, у «Гидкому каченяті» — 20% усіх дієслівних форм.

Однак фазові й модальні дієслова неоднаково змінюють зміст інфінітива. Фазові дієслова вказують лише на фазу дії — початок, кінець або продовження. Напр.: Тепер він закінчує носити мої старі золоті черевики! 54; Потім ще дужче почав стріляти 224.

Модальні дієслова семантично майже важливіші за інфінітив, оскільки саме вони визначають семантику розгорнутої структури речення. Пор.: 1) Ми, старенькі, тепер можемо сидіти в її затінку 112; 2) Ми, старенькі, тепер сидимо в її затінку.

⁷ Г. А. Золотова. О синтаксической природе современного русского языка. – Филологические науки, 1979, вып. 5(113), с. 45.

46

У першому реченні маємо лише можливість дії, певну умову її здійснення, а в другому — саму конкретну дію. У перекладі Я. Бальчіконі «Казок» Г. К. Андерсена знаходимо дуже різноманітні модальні дієслова. Вони можуть означати:

1) Уміння, навички: Адже бабуся вміла чаклувати 248.

2. Здатність: Дюймовочка не могла заснути 127.

3. Рішення, дозвіл: Передумати дали рік і один день 180; Жити йому дали маленьку кімнатку біля свинячого хліва 15; А справжнього солов’я вирішили зовсім вигнати з тієї землі 78.

4. Необхідність: Треба звідси переїжджати 125; Адже першого ранку після його весілля йому судилося померти й перетворитися на морську піну! 281.

Щодо структурних моделей речень проблема тут також одна — чи включати допоміжне дієслово до мінімальної структурної схеми, чи ні. Розгляньмо можливі синонімічні варіанти:

1) Побачивши хруща, вони надумали погратися з ним 38 і Побачивши хруща, вони погралися з ним. 2) І на тому папері справді взялися писати 118. — І на тому папері справді писали. 3) Жити йому дали маленьку кімнатку біля свинячого хліва 15. — Він жив у маленькій кімнатці біля свинячого хліва.

Такі синонімічні заміни можливі, проте вони значно, а часом і докорінно змінюють семантику речення. Тому ми вважаємо, що ці конструкції слід включити до мінімальної та (обов’язково) до розширеної моделі речення. Тим паче, що ці допоміжні дієслова часто можуть керувати знахідним відмінком віддієслівного іменника. Пор.: І Ельзуте почала щиро молитися 154 І Ельзуте почала щиру молитву.

Окрему групу становлять предикати волевиявлення, які завжди виражені особовою формою дієслова з інфінітивом. Напр.: Накажи снігові тепло вкрити молоді паростки 205; Вона нікому не дозволяє дивитися просто собі в обличчя 195.

Оскільки в цьому разі обидві дієслівні форми, що позначають дії, належать різним діячам, тобто окремим суб’єктам виконання дії, то і до мінімальної, і до розширеної структурної моделі входитимуть як особова форма дієслова, так і інфінітив. Тому предикати волевиявлення становлять окремий тип предикатів.

У цій праці розглянуто лише деякі фрагменти розширеної структури простих речень. Докладніші дослідження, можливо, допомогли б розв’язати деякі досі дискусійні питання структури речень.

ДЕЯКІ ПОШИРЕНІ МОДЕЛІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ У ПЕРЕКЛАДІ Ю. БАЛЬЧКОНІСА КНИГИ Г. К. АНДЕРСЕНА «КАЗКИ»

Резюме

У цій роботі розглядається необхідність виокремлювати структурні моделі речень щонайменше двох рівнів — мінімальної та поширеної структури, оскільки значне «скорочення» структурної формули часто не дає змоги побачити навіть суттєві семантичні відмінності. Таке твердження ґрунтується на матеріалі перекладу Ю. Бальчконісом книги Г. К. Андерсена «Казки». У роботі обговорюються дві конструкції, які часто трапляються в перекладі: V₁ [Part / N] / Дієприсл. і конструкція допоміжного V₁ з Vinf; ідеться про їхнє місце у структурній моделі речення.

47