LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVIII (1989)

KALBŲ RYŠIAI IR SĄVEIKOS

ALVYDAS BUTKUS

ВПЛИВ ЛАТИСЬКОЇ МОВИ НА ЛИТОВСЬКУ ГОВІРКУ СКАЙРОНЯЙ

Матеріал для цієї статті взято з текстів, записаних 1984 р. у Брунській волості Бауського району Латвійської РСР — у селах Скайроняй, Скайронеляй і Вальтаки. Інформанти зі Скайроняй: J. Fataras* (нар. 1908 р.), A. Povilionis (нар. 1924 р.); зі Скайронеляй — E. Ščerbicka (нар. 1913 р.); із Вальтаків — O. Drūseikienė (нар. 1945 р.). Скайроняй розташовані приблизно за 7 км на північ від Смільгяй (Біржайський район); від литовського мовного ареалу їх відділяє латиська мова. Вальтаки починаються відразу за кордоном Латвійської РСР; від околиць Смільгяй Вальтаки відділяє ліс Плейрі (також званий Бюдберзьким лісом), через який проходить кордон обох республік. Скайроняй та їхні околиці були приєднані до Латвії 1921 р. під час встановлення литовсько-латвійського кордону шляхом арбітражу.

Усі інформанти — автохтони. A. Povilionis одружений із литовкою зі Смільгяй, із дружиною розмовляє литовською. Діти закінчили латиську школу, литовською розмовляють лише в присутності матері, а між собою — латиською. Чоловіки й дружини інших інформантів — латиші, мова в сім’ях — латиська. Діти деяких інформантів, наприклад дочка J. Fataras, розуміють литовську, але в розмову вступають латиською.

У Скайроняй, за свідченням K. Garšva, 1980 р. литовською могли розмовляти 8 осіб (Garšva 1985, 123). 1984 р. J. Fataras, крім E. Ščerbicka та A. Povilionis, назвав учительку M. Ušerauskaitė і Vegys.

У Вальтаках литовців багато, але майже всі вони — переселенці з Литви. O. Drūseikienė каже, що розмовляє литовською з усіма, кому важко говорити латиською. Багато литовців опинилися тут через змішані шлюби. До речі, ономастика свідчить, що латиші жили впереміш і в нинішніх околицях Смільгяй; пор. прізвища Milinis, Stráutnykas, Žilgalvienė, хутір Jaunzemė (між селом Смільгяй і лісом Плейрі).

Найкраще литовською розмовляють O. Drūseikienė та A. Povilionis. Латиський акцент найбільше відчувається в мовленні E. Ščerbicka. Учителька зі Скайроняй Milda Ušerauskaitė гірше розмовляє говіркою — орієнтується на літературну литовську мову.

Етимологію назви села Скайроняй A. Povilionis пояснював так: село було розташоване між двома маєтками — Ланкечю та Ліцнера. За словами інформанта, маєтки не приєднали сільські землі через їхню низьку якість. Село, що розділяло маєтки, і було назване Скайроніміс** (лат. Škirāni). Самих Скайроняй є два: Великі та Малі Скайроняй, або Скайронеляй. Жителі Малих Скайроняй були малоземельними, мали лише по кілька гектарів землі, і ті були на узліссях, серед чагарників.

* Використано також тексти, записані K. Garšva 1980 р.

** Нині паралельно вживається також форма Скайроняй.

55

* * *

Говірка Скайронісів, або Валтакісів, є продовженням говірок північних паневежців, близька до смілгюської підговірки. Пунтинінкується. Відтягування наголосу змішане; більше тяжіє до загального відтягування, пор.: прислівники labė, praštė, sk’aršė, išilgė (але senė, ruškė), а також наз. мн. ark’l’e, nàme, tėvė, vaikė, vãrdė, род. мн. ark’l’u, kãpu, vãrdu, оруд. мн. šãkom, ark’lem, vaikem, наз. одн. sėso, теп. ч. l. sãko. У закінченні наголошуються різні відмінкові форми слів koks, -(i)a, toks, -(i)a, а також деякі з названих вище слів, наприклад: наз. мн. namė, vardė, pavalkė, род. мн. namų, теп. ч. l. nežinõ. Такі коливання помічено в мовленні того самого інформанта. Порівняно з розташованою на півдні смілгюською підговіркою трапляються відмінності, зумовлені впливом латиської мови, наприклад: наз. мн. šãpale (F), род. мн. làšėn’u (F), місц. мн. gùlb’ėnuos (D), місц. одн. lietuvo (F, D), rìgo (D). Буває, що слово має два наголоси, наприклад: pirmutinis (F), biržuoš (Š), pãnemūnes (Š). Однак загалом вплив латиської мови на наголошування представників говірки незначний.

Фонетика

Вокалізм. По суті, вокалізм не відрізняється від вокалізму північних паневежців, зокрема від смілгюської підговірки. Помічено лише кілька особливостей.

Е. Шчербіцка вимовляє також r із твердим спадним наголосом, наприклад: p(ę)rm ‘перший’, aps(ę)rgs ‘захворіла’, v(ę)rš ‘над’; випускає коротке a із суфікса давноминулого частотного часу: aidva ‘ходила’, būdva ‘бувало’, спорадично й в інших формах: prn’i’ki ‘зниклі’.

Й. Фатарас вимовляє форми 1-ї особи однини як із закінченням, так і без нього: laũk ‘надвір’ і laũki ‘надворі’ (у Смілгюсах laũk), stãrp і stãrpi ‘посередині’.

Під впливом латиської мови трапляється, що споконвічно наголошений голосний не подовжується, особливо якщо слово споріднене коренем із латиським словом, наприклад: знах. одн. mšinu (F), наз. одн. pàtars (Š) ‘Фатарас’, tète (F, Š) ‘батько’, наз. мн. pàč’os (F), місц. одн. lätvijo (D, P), brūnavo (F, Š), nimãž (D) ‘нітрохи’.

Консонантизм. Найвиразніша нова риса говірки — зникнення м’якості приголосних. Приголосні як із позиційною, так і з йотовою м’якістю вимовляються твердіше, подібно до латиської мови. Щілинні š, ž, v і дрижачий r іноді вимовляються зовсім твердо, наприклад: šaũds ‘солома’ (F, Š), žỹds ‘єврей’ (F, Š), tur ėja ‘мала’ (Š), letū.ve (Š) ‘литовці’. У сполученні м’якший той приголосний, який стоїть безпосередньо перед голосним, наприклад: šv’įn’t’e ‘святкувала’ (Š). Помітно слабшає велярність приголосного l; цей приголосний перед голосними заднього ряду всі інформанти (найвиразніше Е. Шчербіцка й О. Друсейкене) вимовляють напівтвердо, як у латиській мові. Наприкінці слова, де раніше був голосний переднього ряду, м’якість приголосних зберігається: reik’ ‘потрібно’, ait’ ‘іти’, su ark’l’ ‘з конем’. Й. Фатарас вимовляє м’який приголосний навіть у теп. ч. l., наприклад: aš neaužtmen’ (гіпернорма?). У говірці збереглося й прогресивне пом’якшення, наприклад: vėgis’ ‘Вегіс’, smil’g’s’ ‘Смілгюс’.

М’якість слабшає нерівномірно. Крім згаданих щілинних, «латиську твердість» мають проривні зубні (F, Š) та сонорні (Š). Перед i та наприкінці слова м’якість зберігається краще, а м’якість задньоязикових k і g зберігається в усіх позиціях. У спільних словах м’які k і g вимовляються як у латиській мові, наприклад: bi.ški

56

(F, Š), gi.mi «народився» (Š), ski·sts «рідкий» (P), zeŋķe (не zeŋk’e) «значно, по-дитячому» (F, P). Е. Шчербицька зрідка вимовляє м’який k і в литовських формах, наприклад: trill.kos «у Триліках». Вимова схожа на литовські м’які t’, d’.

У позиції між двома короткими голосними проривний приголосний подовжується, наприклад: maž’ù.tte (Š), tėtte (F, Š).

Морфологія

Як і в сусідній говірці Смілгю, збережено двоїну іменників: pam’òr-ka dvę diẽn; місцевий відмінок множини має закінчення -(i)daim поряд із -(i)ais: šo vaik’em, šo arkl’em.

Серед помічених нововведень варто відзначити закріплення африкат у парадигмах, де відбувається чергування кінцевих приголосних основ t, d і č, dž, наприклад: називний відмінок множини diā́dėj || diā́džė́j «великі»; давальний відмінок множини didžiesiem (Š), pačiēm (F), пор. латв. pašiēm. Трапляються також латиські кінцеві приголосні основ: родовий відмінок множини jōdāišu «чорношкірих» (F).

Форми прикметників (займенників, числівників) середнього роду мають тенденцію замінюватися формами чоловічого роду. Щоправда, це відбувається лише в калькованих або аналогічних конструкціях, наприклад: Šitas gañ sunku dabar atsakyt (Š); також пор.: aštuũnas gegužės (F).

Частіше, ніж у сусідніх говірках Литви, вживаються іменникові означення замість прикметників із суфіксом -inis: ручна машина, дерев'яні ночви.

Відмінювання запозичень (латвізмів) не відрізняється від відмінювання питомих слів, навіть коли закінчення збігаються з латиськими, пор. родовий відмінок однини daṁp’a (латв. dampja) «молотарки» (Š), місцевий відмінок однини tuōver (латв. toveri) «у діжі» (F). Хоч трапляються винятки, пор.: 1-ша особа однини теперішнього часу išmélžam (латв. izslaucam; у говірці має бути išmel’ž’am) (F).

Синтаксис

Широко вживається давальний відмінок належності: Kožnāi pievai būvo vārdas (F). Sesuõ jāi dirbo «Її сестра працювала» (Š).

Для вираження напрямку вживається як прийменник ant зі знахідним відмінком, так і місцевий відмінок: Varydavo tós kārves ant ganyklės (F). Važiāvo piršliuos an Lietuvą (F). Mum lang-vidū – Lātvijo mokyklė ėję (D). У латиській мові також уживаються обидва ці способи вираження напрямку.* У Литві прийменник ant зі знахідним відмінком для вираження напрямку вживається на досить значній території східноаукштайтського ареалу, передусім у купішкяйських і північнопаневежиських говірках (Zinkevičius 1966, 416). Напрямковий інесив у Литві відомий лише в районі Біржай–Папіле (Zinkevičius 1966, 201).

Для вираження місця, а також уваги й насипання, крім звичайного інесива, вживається також конструкція з прийменником terp: Kiek terp selýklo yrā cūkro (P). Ця конструкція відома й у сусідньому Біржайському краї.

Мешканці Скайроніса дещо частіше, ніж у прикордонній смузі Північної Литви, вживають кальковані аналітичні конструкції. Наприклад, крім відомих смільгяйцям кальок atidaryti, palikti vālio (лат. atvērt, atstāt vaļā «те саме»), у Скайронісі широко вживаються штампи dėti pašāl ‘додати’: Krapūs dėda pašāl’, česnakūs dėda pašāl’ [до м’яса для ковбаси] (F). Mės pradė-

* Латиський прийменник uz «на» з родовим відмінком означає місце, а зі знахідним — напрямок.

57

jom cukrų dėt pašāl’ [у пиво] (Š), пор. лат. likt klāt «те саме»; tikti pašāl’ «дійти, досягти»: Ir apriša aplink, ir [kiškiai] netinka pašāl’ [до яблунь] (F), пор. лат. tikt klāt «те саме» (у реченні є ще одна калька: aprišti aplink, пор. лат. aptīt apkārt); kinkýti pašāl’ «запрягти»: árkli įsikinkė pašāl’ ir mušė tuos arklius – ąjetumāna (Š), пор. лат. jūgt klāt «те саме»; випускати крізь: Par mašina (=м’ясорубка) išleidžia kiāurai (F), пор. лат. izlaist cauri.

Відрізняється керування деяких дієслів. Наприклад, дієслово klausti керує давальним відмінком, як і лат. jautāt, пор.: Ateis tė mokytoja, tai paklaũs tam Uše-raučku, ar jis atsimena (F); дієслово šaukti «називати» вживається також із місцевим відмінком, наприклад: tamė vardė šaukia ‘tuo vardu’, пор. лат. saukt vārdā «називати на ім’я».

Підрядні означальні речення приєднуються займенником kas, якщо підмет головного речення виражений називним відмінком: O ir lāistes tie, kas jau slūuke (=доїли) tos kārves (F). Один стіг сіна було складено, kas гнав ту спільну пасовиську ділянку (F).

Лексика

Через брак даних лексику Сквоніів спеціально не досліджували. Тут подано словничок діалектизмів (переважно запозичень), що траплялися в текстах. Зірочкою позначено слова, відомі також у сусідній говірці Смілгю. Походження запозичень указано за мовою, з якої їх безпосередньо запозичено. Наприклад, слово pãgrabas «підвал» вважається латвізмом (а не славізмом), оскільки в такому значенні воно потрапило до говірки з латиської мови. Наприкінці ілюстративного речення зазначено прізвище інформанта, оскільки деякі слова могли бути вжиті оказіонально.

apýnis чол. «хміль»: on tu šáudu suvi.r’ on tos apūn’s’ (F).

apskaityti, apskaito, -ė перех. «підрахувати»: apskaita vālunds, kiek kožnām kūl’t’ (F).

ateinantis, -i дієпр. майб. часу (латис. nākošais) «наступний за чергою»: pi.l’ atāinuņcem sudin’ (F).

attaisyti, attaiso, -ė перех. (латис. attaisīt) «відкупорити, відкоркувати»: vōlbi attaisa vāl’o (F).

cūkras чол. (латис. (?) cukrus) «цукор»: un tiek ta cū.kra daũk idējām, kad […] (Š) | cū.kra idu senēu nedēdava (P).

dām̃pis чол. (латис. dampis) «молотарка»: pr(i) tok’ā dām̃p’a te jaũ gangreit nu tep kēp višōniške [šneką], visaip – ir letū.viške, ir lātviške (Š).

džiovintuvė жін. «сушарка»: ar on pēč’, ar kor dž’uvintoves ira, ir sudž’ovi.n tep kaip visai saūss ira (F).

* gangreit присл. (латис. gandrīz) «майже»: atrōda gangreit, ka nebēmōk (Š). gangreit kožnu sekmāden’ [gerdavo alų] (F).

garšùs -i прикм. (латис. garšs) «смачний»: tas salds salds, lābe garšs (F).

giedóti, gieda, giedójo перех. (латис. dziedāt) «співати»: ir lī·got’ gies’m’s’ gedōja tipāt kep lātvijo par jōnu (F).

giesmē жін. (латис. dziesma) «пісня»; див. giedoti.

jáunas, -a прикм. (латис. jauns) «новий»: ti venō pū.se ī·ra jauniej kapē, venō pū.se ir saniej kapē (Š).

Jonai чол. (латис. Jāņi) «Йоніні»: nu, jōns jau šv’iñt’e vės’ činājos […] vės’ šv’iñt’e jōns (F). (У записах 1980 року інформант уживає також форму однини *Jōnas).

kārtas чол. «час»: kuli.ma kārt jam ar būdava viz bācku pãgrab’ (P).

58

kitōniškai присл. пер. (лат. citādi) «інакше, по-іншому»: reik apvin’ōt’ ār (=також) su pōper […] kitōneškę te jau nugraužš [kiškiai] obelęls (F).

krēsłas чол. (лат. (?) krēsls) «стілець»: aš pasim’s krēslu (F).

kūlēja жін. (лат. kūlēja) «молотила»: nū.veže p(e)rīm tū[…]tū pẽč’u (=локомотив), kep ji ti šauke, un tad tū kulēju, un tad tik kūla (Š) | tas kātils (=локомотив), kas vāre tū kulēju (F).

kultuvas чол. «ціп»: kūltoys tōks ilgs pagalīs, unt virv’ālēs pirm.šts sprūngulis (F).

* labiai присл. «дуже»: sanēi jau māna tēus ti.kintis, lābe ti.kintis bū.ṇa (F).

liāuti, -ja, liōve (?) перех. (лат. ļaut) «дозволяти»: jauns būvo, mōtin nel’audava tok’ōs vāl’os [gerti alų] (P).

lydākas чол. (пор. лат. līdaka) «щука»: l’idāke īra ir […] raud (F).

liuterōnis, -ē іменник спільного роду (лат. luterānis) «лютеранин»: o kas l’uterōnę īra, tiē un būdbergu [ējo], l’uterōn’u bažn’ič’o (F).

mālka жін. (лат. malka) «дрова»: māšin apkūrēnam su mālk bū.ṇa (F).

* mokyklē жін. «школа»: l’etū.v’u mokikles nebū.ṇa (F)

pagālam присл. (лат. pagalam) «закінчено, кінець»: man tīeg bū.ṇa blōg, kad aš mi.slijo, gal’ bȯs pagālam (Š).

pāgrabas чол. (лат. pagrabs) «льох»: kūl.ma karī jam ār būdava viz bačku pagrāb’ dāuk (P) | iveidava tam pagrāb’, tu vōlbi pamēzdavd, išlaizdava [alų] (P).

pāri постп. (лат. pāri) «через»: tē.tte parbrī.zdava ū.pi pāri (F).

platībē жін. (лат. platība) «площа»: tad hektāru un tok’ōs un tokō platibēs užmērāva (Š).

pranýkti, pranýksta, pranýko неперех. «?»: nu ti tēp ir mēs pranī.kam iš tōs kalbōs, kur aš išmōko iš tēvu (Š).

priāuges, -usi дієприкм. пер. (лат. pieaudzis) «дорослий»: aš ke būvo tōks jau priāugis, ti mēs[…] (F).

pūrvas чол. (лат. purvs) «болото»: tokiē pūrvē bū.ṇa, tokiē pagręmtī.ṇę bū.ṇa č’d ā pas kāps (F).

rāuda жін. (лат. rauda) «плітка»: l’idāke īra ir […] rāud, jā (F).

rāugas чол. (лат. raugs) «дріжджі»: d’ād rāugu terp tos mi.sos i rugi.n (F).

rinda жін. (лат. rinda) «ряд»: veļk ōr’ [льон], rīndom išklōj, sù.r’oš kūl’os (F).

* rubēžius чол. ім. (пор. лат. robeža) «державний кордон»: jodaišę tie ir už rubēž’os (F).

sprigulis чол. (лат. sprigulis) «ціп»: aš es kūlībs ir su tuo spri.gul’ kep šaukes, su kūltou (F).

starpas: sāvo starpē (лат. savā starpā) «між собою»: sāva star’p’ ār lātviške [розмовляли] (D) | mēs sāva star’p’i [грали у футбол] – ni su kō nēlošem (F).

sùjauktas, -à дієприкм. (лат. sajaukts) «змішаний»: nu ti man’ ār sujāukt to kalb (F).

* šāukti, -ja, -ē перех. (лат. saukt) «називати»: kep jōs ti šāuk’?(D) | ir kā ji ti par l’ūnu šāuke, tū aš nežēno (F) | звор. l’ūn’ šāukes’ tos mūsu ganīkes šāukes’ l’ūns (F).

* šāukiamas(ai), -oji дієприкм. (лат. saucamais) «так званий»: bū.ṇa sumdīts šāukemas ustōus (F).

šīur tūf присл. (лат. šur tur) «тут і там»: š’ōr’ tōr namē, š’ōr’ tōr namēle (Š).

* švakūs, -i прикм. (лат. švaks) «слабкий»: lābe švāks, kep limonāds (про пиво) | tad jā stiprù.ms ār švakēsnis (P).

59

тоді присл. (лат. тоді) «того разу; тоді»: тоді несли (F) | я тоді не куштував (P).

тут-таки присл. (лат. tepat) ‘саме тут’: tepàt’, čipàt’ g̃l.mi (Š).

тільки част. (лат. tikai) ‘лише’: bù.va tikai tėp bažnīc’ vien (Š) | у нас були тільки три вулики (F).

діжка ім. (лат. toveris) ‘кадуб, діжка’: у ту діжку наливають сусло, а в ту діжку складають такі деревинки (для виготовлення пива) (F).

староста ім. чол. ‘пастух’: і з села ті хлопці допомагали тому пастухові пасти (F).

за прийм. (лат. uz) ‘на’: пастух надягав [коровам] на роги (F) (у записах 1980 року сказано unt rāgu).

*залатати, залатає перех. (лат. aiztaisīt) ‘заткнути, закрити’: заткнув [бочку] клоччям, і все готово (F).

війна ім. жін. ‘війна’: ну, потім, коли щось там трапиться — почалася війна (Š).

байдуже присл. (лат. vienalga) ‘однаково’: все одно: чи латиською, чи литовською — їм байдуже (Š).

всяко присл. оцін. (лат. visādi) ‘по-різному’: всяко, по-різному — і литовською, і латиською (Š).

*хлопець ім. (лат. zenķis) ‘підліток, парубок’: той хлопець сам уже, поки господар вирушав у дорогу, і ходив до того льоху […] усе звідти викрадав те пиво (P).

словом: словом кажучи присл. (лат. vārdu sakot) ‘одним словом’: ну, я вже коли латиською, словом кажучи, говорю (D).

СКОРОЧЕННЯ

a. – accusativus, знахідний відмінок D – O. Drūseikienė F – J. Fataras g. – genetivus, родовий відмінок i. – instrumentalis, орудний відмінок l. – locativus, місцевий відмінок n. – nominativus, називний відмінок P – A. Povilonis

pl. – pluralis, множина postp. – postpositio, постпозиційний praes. – praesens, теперішній час sg. – singularis, однина Š – E. Ščerbička t.p. – tas pat, те саме vert. – vertinys, калька

Інші скорочення — як у «Словнику литовської мови».

LITERATŪRA

Garšva K. Lietuvių kalbos tarmės ir jų kontaktai Latvijoje (2. Lietuvių gyvenamosios vietos ir kalbų funkcionavimas) // Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A serija. 1985. T. 1(90). P. 118–126.

Garšva K. Latvijos lietuvių tarmių sintaksės ypatybės ir tekstai // Lietuvių kalbotyros klausimai: Lietuvių kalbos sintaksės tyrinėjimai. 1986. T. 25. P. 218–240.

Grinaveckienė E. Kai kurios Daugpilio lietuvių šnektos gramatinės ypatybės // Lietuvių kalbotyros klausimai: Kalbų kontaktai Lietuvos TSR. 1983. T. 23. P. 107–122.

Latviešu valodas vārdnīca. Rīga, 1987.

Latviešu valodas sinonīmu vārdnīca. Rīga, 1972.

Zinkevičius Z. Lietuvių dialektologija. V., 1966.

60

ВЛИЯНИЕ ЛАТЫШСКОГО ЯЗЫКА НА ДИАЛЕКТ ЛИТОВСКОГО ЯЗЫКА В ШКИРАНАХ

Резюме

Остров литовского языка — дер. Шкираны (лит. Skyrõnys) — находится в Бауском р-не ЛатвССР. Окрестность присоединена к Латвии в 1921 г.

Шкиранский диалект является продолжением северопоневежского диалекта в Литве. В статье анализируются особенности речи 4 информантов, три из которых в семье говорят по-латышски.

Влияние латышского языка наиболее заметно сказывается на консонантизме диалекта. В частности, оно проявляется в качестве депалатализации, девеляризации согласных. Однако мягкие k и g сохраняют палатальность, а в общих словах (напр. biški, gim) k и g произносятся как в латышском языке.

Заметны также инновации в словаре (заимствования, кальки), морфологии (сравнительно редкое применение имен прилагательных с суффиксом -inis), синтаксисе (употребление заимствованных аналитических конструкций).

50