ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

XLV (2001), 93–111

Адесив у перекладі Нового Завіту Хилінського

Gina Kavaliūnaitė

Lietuvių kalbos institutas, Vilnius

У цій статті аналізується вживання адесива в перекладі Нового Завіту Хилінського. Висловлюється припущення, що використання адесива на противагу інесиву пов’язане з одушевленістю, а розподіл адесива й інесива в різних частинах мови та їхніх підкатегоріях (займенники 1-ї та 2-ї особи, займенники 3-ї особи, власні імена, загальні іменники тощо) визначається ієрархією одушевленості, сформульованою Сільверстайном, а частково також (у тих випадках, коли не йдеться про відмінність в одушевленості) ієрархією індивідуалізації. Адесив та інесив перебувають у комплементарному розподілі: їхнє вживання визначається категоріальними властивостями іменника або займенника. Поширене в літературі твердження, ніби давні литовські писемні пам’ятки відображають змішування або функціональне злиття адесива й інесива, показано як неточне. Воно ґрунтується на хибному уявленні про взаємне співвідношення цих відмінкових форм.

0. ВСТУП

Під час дослідження зв’язку перекладу Нового Завіту Хилінського (далі: ChNT) із джерелами значну увагу довелося приділити вживанню постпозиційних місцевих відмінків у цьому тексті. У мовах оригіналів перекладу ChNT постпозиційних місцевих відмінків немає, однак зіставлення окремих постпозиційних місцевих відмінків ChNT та прийменникових конструкцій зі значенням місця з відповідними прийменниковими конструкціями джерел дає змогу встановити певні закономірності вживання адесива. З огляду на можливий ступінь впливу джерел можна зробити висновки щодо вживання постпозиційних місцевих відмінків у литовській мові часів Хилінського або принаймні в його ідіолекті. Досі, окрім основних праць, присвячених постпозиційним місцевим відмінкам, у яких найбільше уваги приділяється проблемам їхнього творення (Laigonaitė 1957; Palionis 1967, Kazlauskas 2000; Zinkevičius 1980, 1982; Rosinas 1995, 2000), було опубліковано два дослідження, присвячені вживанню постпозиційних відмінків у творах Бреткунаса та їхньому співвідношенню з конструкціями оригіналів (Range 1995, Gelumbeckaitė 1997, 1999).

У цій статті встановлюються відповідники конструкцій з адесивом у джерелах перекладу ChNT та вплив останніх на вживання цих конструкцій, аналізуються функції конструкцій з адесивом, ужитих у перекладі, окреслюються межі сфери вживання адесива в ChNT, звертається увага на те, що частотність уживання цього відмінка пов’язана з певними частинами мови та граматичними категоріями, і робиться спроба з’ясувати, чим зумовлений цей зв’язок; знову розглядається проблема вживання інесива замість адесива. Тут

94 |

GINA KAVALIŪNAITĖ

аналізуються лише мовні дані Хилінського¹, тому сформульовані висновки не можна безпосередньо узагальнювати на литовську мову XVII століття загалом, однак зіставлення з даними, зібраними іншими авторами щодо вживання постпозиційних місцевих відмінків у давніх литовських писемних пам’ятках, показує, що вживання в них постпозиційних місцевих відмінків лише незначно відрізняється від вживання в мові Хилінського. Вживання конструкцій з адесивом у перекладі ChNT можна інтерпретувати дещо інакше, ніж це досі пропонувалося в працях, присвячених іншим давнім писемним пам’яткам або постпозиційним місцевим відмінкам. Ширші узагальнювальні висновки можна буде зробити лише тоді, коли буде зібрано й проаналізовано дані всіх авторів згаданого періоду.

Мовні дані Хилінського зіставляються з даними основного джерела перекладу — Statenbijbel — та додаткових польських джерел — Гданської Біблії й Бжеської Біблії². Оскільки численні аргументи свідчать про те, що Хилінський не користувався Вульгатою та грецьким Новим Завітом під час перекладу (Kavaliaūnaitė 2001: 105–128), відповідники з цих джерел тут не наводитимуться.

1. МІСЦЕ АДЕСИВА В СИСТЕМІ ВІДМІНКІВ ХИЛИНСЬКОГО

1.1. Адесив серед усіх постпозиційних місцевих відмінків у Хилинського вживається найрідше. Конструкції з адесивом становлять 6,2% (507x) усіх постпозиційних місцевих відмінків³.

В оригіналі нідерландською мовою адесиву в ChNT відповідають прийменникові конструкції in + DAT. / ACC. (58%) і by + DAT. (23%); рідше (загалом 19%) трапляються конструкції op + DAT. / ACC., voor + DAT. / ACC. і aan + DAT. / ACC. У польських джерелах знаходимо тут конструкції w + LOC. (60%), u + GEN. (22%); рідше (загалом 18%) — przy + LOC., przez + ACC., z + INSTR, na + LOC.

Мт 17,5 ChNT Tey ⇒ Це є Син мій любий, яким я вподобав ⇒ нехай StB Defe is mijn geliefde Sone / in den welcken ick mijn welbehagen hebbe GdB Ten jest Syn moj miły / w ktorym mi się upodobało BrAB Ten ieft moy ſyn miły ná kthorym przeſtáwam Mk 6, 14 ChNT Jonaß [...] воскрес із мертвих, і тому ті сили діють у ньому StB Joannis [...] is van den dooden opgeweckt / ende daerom wercken die krachten in hem

¹У статті використовуються дані перекладу Нового Завіту.

²Поки остаточно не доведено, що, перекладаючи, Хилинський не користувався Брастською Біблією, усі цитовані місця порівнюються також із нею.

³Загалом у ChNT є 8196 постпозиційних місцевих форм: LOC. 4117x (50,2%), ADES. 507x (6,2%), ALLAT. 1706x (20,8%), ILLAT. 1866x (22,8%). Для порівняння наведемо статистику вживання постпозиційних місцевих форм у перекладі Нового Завіту Яна Бреткуна (дані Йоланти Ґелумбіцкайте): загалом у BNT є 1286x конструкцій із постпозиційними місцевими формами, з них: LOC. 672x (52,4%), ADES. 82x (6,5%), ALLAT. 1456x (35,5%), ILLAT. 176x (5,6%). Бачимо, що в ChNT постпозиційні відмінки вживаються вп’ятеро частіше, ніж у BNT, хоча їхній процентний розподіл у тексті дуже подібний; у ChNT ілатив становить дещо більшу частку, ніж у BNT, а алатив — меншу.

ADESYVAS CHYLIŃSKIO NT VERTIME

95

GdB Ян [...] воскрес; тому через нього творяться чудеса przezeń

BRAB Ян [...] воскрес із мертвих / і тому в ньому виявляють свою силу ці чудеса

Лк 1,37 ChNT Zedna⇒Ніщо не буде неможливим Diewiep → неможливого

StB Бо жодна річ не буде неможливою by Godt

GdB Бо не буде неможливим u Boga жодне слово

Лк 1,33 BRAB Бо w Boga не буде жодне слово неможливим

Лк 1,56 ChNT О Марія залишилася jeyp майже три місяці

StB І Марія залишалася by haer близько трьох місяців

GdB І залишалася з нею Марія приблизно три місяці

Лк 1,52 BRAB І так з нею перебувала Марія / немовби три місяці

Мт 27,43 ChNT Він покладався на Бога

StB Він покладався на Бога

GdB Покладався на Бога

BRAB Покладався на Бога

Мк 5,33 ChNT Жінка тоді [...] знаючи → знаючи, що їй [то]го

StB Жінка ж [...] знаючи, що з нею сталося

GdB Але жінка [...] знаючи, що з нею сталося

BRAB А [...] жінка / знаючи, що з нею сталося

Конструкціями адесиву в ChNT виражається: 1) внутрішній стан, місце або перебіг подій у духовному просторі особи, який часто сприймається як простір присутності або діяльності (Бога), або як місце, де локалізуються чи на яке спрямовані людські думки й емоції⁴:

Мк 6,14 ChNT Йоан [...] і тому ті сили можуть діяти у ньому

StB Йоан [...] і тому там діють сили у ньому

GdB Йоан [...] тому через нього творяться чудеса через нього

BRAB Йоан [...] тому в ньому виявляються ті сили

2Тим 1,14 ChNT збережи через Духа Святого, що живе у нас

StB збережений [...] через Святого Духа / що живе в нас

GdB Охороняй […] Духом Святим, який у нас лагідний

BRAB збережи Духом святим, який у нас лагідний

⁴ Bronius Maskuliūnas (2000: 202–203) adesyvo konstrukcijas su veiksmažodžiu būti ir su kai kuriais kitais veiksmažodžiais (gyventi, rasti, užgulėti) laiko posesyvinėmis. Lokalinė ir posesyvinė adesyvo interpretacijos iš esmės viena kitai neprieštarauja, kadangi posesyvinė reikšmė gali būti laikoma pagrįsta lokalinė reikšme. Šiame straipsnyje nagrinėjamiems klausimams posesyvinės adesyvo interpretacijos galimybė įtakos neturi ir į ją nebus atsižvelgta.

96 |

GINA KAVALIŪNAITĖ

Мк 11,22 ChNT Ісус, відповідаючи, сказав їм: Майте віру у Бога

StB Ісус, відповідаючи, сказав їм: Віруйте у Бога

GdB А Ісус, відповідаючи, сказав їм: Майте віру у Бога

BrAB А Ісус, відповівши, сказав їм: Майте віру Божу

2) місце біля когось, перебування (особи) в оточенні:

Дії 13,7 ChNT де був при проконсулі Сергії Павлі, мужі розумному

StB Який був при намісникові Сергії Павлі, чоловікові розумному

GdB Який був при поважному старості Сергію Павлу, чоловікові розсудливому

BrAB Який був при старості Сергію Павлу, чоловікові мудрому

Дії 28,7 ChNT Публій /…/, який прийняв нас і три дні люб’язно тримав у себе

StB Публій / [його] маєтки / який прийняв нас і три дні гостинно приймав

GdB Публій: який, прийнявши нас, протягом трьох днів гостинно нас приймав

BrAB Публія, який, прийнявши нас, три дні гостинно тримав у господі

3) місце серед когось, в оточенні (кількох осіб). У цьому значенні вживаються лише адесиви займенників першої та другої особи множини:

Ів. 14:25 ChNT Це я говорив вам, перебуваючи juſimp

StB Ці речі я сказав вам, by u перебуваючи з вами

GdB Я сказав вам, u was перебуваючи з вами

BrAB Я сказав вам, u was перебуваючи з вами

Дії 20:18 ChNT від першого дня, коли я прибув до Азії, як juſimp увесь час був

StB від першого дня, відколи я прибув до Азії, як я by u увесь час був

GdB від першого дня, коли я прибув до Азії, як я весь час був із вами

BrAB від першого дня, коли я прибув до Азії, як я весь час був із вами

Мт. 13:56 ChNT Хіба всі його сестри не muſimp?

StB І хіба всі його сестри не by ons?

GdB Хіба всі його сестри не в нас?

BrAB Хіба всі його сестри не в нас?

ADESYVAS CHYLINSKIO NT VERTIME

| 97

4) місце всередині. Адесиви з цими значеннями в ChNT вживаються особливо рідко; у всьому перекладі ChNT знайдено лише кілька прикладів. Здебільшого це адесив займенників третьої особи, які замінюють іменники на позначення неживих предметів:

Мт 21,33 ChNT насадив виноградник [...] і викопав у ньому точило StB wijngaert planted e [...] ende groef eenen wijnperßback daer in GdB náládžíl winnicę[...] y wkopal w niey práłę BrAB náládžíl winnicę [...] y wkopal w niey práłę APR 1,3 ChNT ті, хто слухає слова цього пророцтва, і хто зберігає те, що в ньому написано, так StB die hooren de woorden defer prophe tie / ende die bewaren het gene in defelve gefchreven is GdB ktorzy flucháją ßow Proroctwá tego / y záchowywáją to co w nim jeft nápīfano BrAB⁵

Адесиви іменників на позначення неживих предметів у ChNT зовсім не вживаються. Загалом адесив у ChNT насамперед пов’язаний з істотністю. Адесиви, що позначають місце всередині, а не живих істот чи місце між ними, статистично настільки рідкісні, що складається враження, ніби адесив займенників у таких випадках ужито за інерцією: займенники третьої особи можуть замінювати іменники як на позначення живих істот, так і неживих предметів. Докладніший аналіз показує, що вживання адесивів займенників на позначення і живих істот, і неживих предметів насправді не є окремим і випадковим явищем, а має системний характер. Це питання буде докладніше розглянуто далі. Традиційне значення місця біля чогось (пор. Zinkevičius 1980: 259) у перекладі NT Хилінського не засвідчене жодною формою адесива. Цю семантичну функцію з дієсловами руху покласти, нести, прибити тощо виконує аліатив (Lk 3,9; Lk 9,62; Jn 19,29; ApD 2,23; 1 Kor 7,27 тощо).

1.2. Зі сказаного про семантичні функції адесива видно, що найважливішою ознакою іменників у ChNT, ужитих у формах адесива, є живий (+) / неживий (–). Адесив лексем на позначення живих істот дуже поширений і в інших давніх литовських писемних пам’ятках. Як зазначає Zigmas Zinkevičius, таке вживання становить від 70% до 100% усіх випадків: у постилі Daukšos форми адесива множини займенників першої та другої особи становлять 45% усіх прикладів адесива множини, у Postilėje Bretkūno — 75%, а в ChNT, Sirvydo Punktuose sakymų, Jaknavičiaus Evangelijose і Belarmino Katekizme вживаються тільки вони (Zinkevičius 1982: 33).

Важливість категорії істотності й неістотності для опису відмінків, що позначають місце, підкреслював Wojciech Smoczyński. Він зазначає, що одна (литовська) основа зазвичай має не більше двох місцевих відмінків. «Спостерігається сполучуваність (I) ілативу з локативом та (II) алативу з адесивом, залежно від значення основи: при назвах неістотних предметів — (I), при назвах істот (особливо осіб) і при назвах осіб — (II). Натомість немає такої основи, від якої утворювалися б водночас локатив і ілатив, як і адесив і алатив» (Smoczyński 2001: 215).

⁵ У бібліотеці LMA зберігаються дефектні примірники Брастської Біблії, у яких бракує аркушів, особливо на початку й наприкінці книги. Тому деякі приклади з Брастської Біблії ми не можемо навести.

98

GINA KAVALIŪNAITĖ

…их н[азвах] місцевостей — (I), при назвах живих істот (особливо осіб) і при н[азвах] осіб — (II). Натомість немає такої основи, від якої утворювалися б водночас loc[ativus] і ill[ativus], як і ade[ssivus] і all[ativus]» (Smoczyński 2001: 215).

Типологічні дослідження показують, що категорія істотності граматикалізується, тобто граматичні властивості, які в той чи інший спосіб пов’язані з істотністю, регулярно виражаються тими частинами мови (або їхніми субкатегоріями), які за своєю природою частіше вживаються для позначення живих істот. Зрозуміло, що займенники першої та другої особи зазвичай позначають людей, а тому регулярніше виражають граматичні властивості, пов’язані з істотністю (людяністю); таке вживання може узагальнюватися на всіх членів відповідної категорії, тобто адесив займенників уживається навіть у тих рідкісніших випадках, коли займенник не позначає живої істоти, наприклад:

Мт 10,11 ChNT Ir → А коли до якогось міста чи села ввійдете → увійдете, запитайте, хто там → у ньому є гідний → гідного STB Ende in wat ftadt ofte vlecke ghy fult inkomen / onderfloeckt wie daer in weerdigh is GdB А до котрого міста або містечка ввійдете, розпитайте, хто в ньому був би гідний BrAB А до котрого міста чи села ввійдете, розпитайте, хто в ньому був би гідний

У природній ІЄРАРХІЇ ІСТОТНОСТІ (animacy hierarchy) окремі частини мови та їхні субкатегорії посідають певні місця залежно від того, як часто в звичайних, прототипових ситуаціях вони позначають живих істот. Поняття ієрархії істотності ввів у мовознавство Michal Silverstein, досліджуючи розподіл моделей маркування номінативного й ергативного типу для суб’єкта (агенса) та об’єкта перехідного речення відповідно до частин мови та їхніх субкатегорій в австралійських мовах аборигенів (Silverstein 1976: 122 і далі). Це поняття широко застосовують у дослідженні й описі багатьох інших мовних явищ, пов’язаних із категорією істотності. Передусім тут слід згадати системи граматичного роду. Jolanta Mindak (1990) успішно застосовує поняття ієрархії істотності для опису систем граматичного роду в слов’янських мовах. Поняття ієрархії істотності широко вживається і в новішій лінгвістичній літературі, а також береться до уваги в деяких публікаціях про іменні категорії (наприклад, в огляді Stephena Andersona, опублікованому в популярному збірнику про синтаксичну типологію за редакцією Timothy Shopen). Тут ієрархію істотності Silversteina (див. таблицю 1) представлено так, як стисло викладає її у своїй статті Anderson (1985: 183):

ТАБЛИЦЯ 1. ІЄРАРХІЯ ІСТОТНОСТІ

ADESYVAS CHY LINSKIO NT VERTIME

99

Статистика вживання адесивів у ChNT досить точно відповідає викладеній тут класифікації. Форми адесива в ChNT вживаються з такою частотністю:

ТАБЛИЦЯ 2. ЧАСТОТНІСТЬ ВЖИВАННЯ АДЕСИВА У ChNT ЗА ЧАСТИНАМИ МОВИ ТА ЇХНІМИ СУБКАТЕГОРІЯМИ

Адесиви займенників першої особи — одн. manimp (44x), мн. mū simp (21x)

Адесиви займенників другої особи — tavimp (21x), мн. jū simp (59x)

Адесиви зворотного займенника — savimpi (61x)

Адесиви власних назв — Kristusiep (65x), Viešpatiep (55x), Jėzusiep (47x), Die wiep (44x), Tė viep (11x), Sūnumpi (4x), Simon iep (4x) тощо; загалом 177 адесивів власних назв

Адесиви вказівних займенників і займенників третьої особи — jampi, tampi, kitampi (90x)

Адесиви відносних займенників — kuriampi, kampi (23x)

Адесиви назв осіб — žmogumpi (8x)

Адесиви прикметників — gyvampi (1x), tikrampi (1x), išmint ingampi (1x)

Адесиви назв живих істот (не людей) і неживих предметів — відсутні

Як видно з наведених даних, адесиви займенників першої та другої особи й зворотного займенника є найчастотнішими (206x), далі йдуть адесиви власних назв (177x), на третьому місці — адесиви вказівних займенників, займенників третьої особи та відносних займенників (113x); найрідше трапляються адесиви назв осіб (8x) і прикметників (3x). У ChNT не вживаються адесиви назв ані живих істот (не людей), ані неживих предметів.

Те, що власні назви вживаються частіше, ніж вказівні займенники та займенники третьої особи, у цьому випадку не руйнує систему. У нейтральному тексті слова dievas, tėvas, sūnus вживаються як загальні назви, проте тут найменування християнського Бога та його осіб розглядаються як власні назви, а ці слова у Святому Письмі статистично трапляються частіше, ніж у нейтральному тексті.

Шкала ієрархії живого є частиною ширшої ІЄРАРХІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ (individuation hierarchy), на яку спираються у своїх працях багато лінгвістів. Це поняття успішно застосовують для опису різних морфосинтаксичних явищ, особливо пов’язаних із системами вживання відмінків: Алан Тімберлейк використовував поняття індивідуальності об’єкта, досліджуючи вживання родового відмінка заперечення в російській мові, а Джон Гоппер і Сандра Томп-

100 |

G I N A K A V A L I Ū N A I T Ė

son ją taikė kaip tranzityvumo parametrą (Timberlake 1975: 123–139; Hopper, Thompson 1980: 251–299). Individualumo hierarchijos skalėje pagal reiškiamą individualumo kiekį skiriamos tokios semantinės opozicijos:

3. ТАБЛИЦЯ: ІЄРАРХІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ

високий ступінь індивідуальності

низький ступінь індивідуальності

власна назва

загальна назва

живий

неживий

однина

множина

конкретний

абстрактний

Семантичні ознаки адесивів, уживаних у ChNT, точно відповідають переліченим тут ознакам високого ступеня індивідуальності: більшість адесивів становлять власні назви; адесиви вживаються лише з іменниками, що позначають живих істот; переважають адесиви в однині; адесиви множини вживаються лише із займенниками першої та другої особи (найтісніше пов’язаними з граматикалізованою категорією живості); адесиви абстрактних іменників не вживаються. Отже, аналіз мовних даних Хилинського підтверджує спостережену Зінкявічюсом тенденцію вживати форми адесива щодо живих істот. Частіше вживається адесив тих частин мови та їхніх субкатегорій, які посідають вищі позиції в ієрархії живості. Відмінності в частотності вживання адесива в межах однієї частини мови (тобто коли ступінь граматикалізованої категорії живості однаковий) можна описати, спираючись на ієрархію індивідуальності.

2. УЖИВАННЯ АДЕСИВА ЗАМІСТЬ ІНЕСИВА І НАВПАКИ

2.1. У літературі про постпозитивні локативи цій проблемі приділяється чимало уваги. Причини змішування інесиву й адесиву пояснюються по-різному. Більшість дослідників дотримується думки, що відмінність між функціями адесиву та інесиву зникла в самій мові (Laigonaitė 1957: 27; Palionis 1967: 120, 170; Rosinas 1995: 65; 2001: 140–143; Gelumbec kaitė 1996: 158; 1997: 189–190; Maskuliūnas 2000: 205–206), тоді як інші вважають, що їхнє вживання в текстах, перекладених із Біблії Лютера, було зумовлене впливом джерел перекладу: «Die Frage, ob diese Vertauschung eine volkssprachige Grundlage hat, möchte ich verneinen. [...] Ich nehme also an, daß die Vertauschung von Adessiv und Lokativ (Inessiv) letztlich vorlagenabhängig ist» (Range 1995: 99–101). Проведений аналіз показав, що значення адесиву й інесиву в ChNT досить чітко розрізняються. Значення адесиву в ChNT передусім пов’язане з істотами та місцем. Інесив же ніколи не вживається для позначення перебігу подій у свідомості живих істот; ним позначають місце дії або предмета, час дії, місце між чимось, поширення. Адесиви множини першої та другої особи вживаються для позначення місця поміж кимось або поширення чогось; займенники третьої особи мають форму множини інесиву: вони, ієрархії живого—

ADESYVAS CHYLINSKIO NT VERTIME

101

В ієрархії живих істот вони посідали нижче місце, тому вже не мали форм адесива множини. Іменники, що виражають це значення, також вживаються лише в інесиві множини.

Kaip matyti iš Czesławo Kudzinowskio sudaryto Indekso (1964), ChNT nėra nė vieno asmenvardžio, įvardžių aš, tu, leksemų Dievas, Tėvas, Jėzus, Kristus ir pan. įsėvyu. Iš 4117 ChNT pavartotų įsėvyų vos keletas reiškia gyvas būtybes. Tai daugiskaitos įsėvyai žmonėse (9x), pranašuose (5x), visuose (1x) ir vienaskaitos įsėvyai žmoguj (1x), boboj (1x), motinoj (1x). Tuos kelis atvejus toliau ir aptarsime:

1) інесив множини žmonėse (9 разів):

Mk 10,27 ChNT Для людини це неможливо, але не для Бога. Для Бога немає нічого неможливого

StB Для людей це неможливо, але не для Бога: адже для Бога все можливе

GdB Для людей це неможливо, але не для Бога: адже для Бога все можливе

BrAB Для людей це неможливо, але не для Бога, бо для Бога все можливе

Лк 18,27 ChNT Те, що неможливе для людей, для Бога можливе

StB Те, що неможливе для людей / можливе для Бога

GdB Те, що неможливе для людей / можливе для Бога

BrAB Те, що неможливе для людей / можливе для Бога

Оскільки в розглянутих прикладах ідеться про живих осіб, тут слід було б очікувати адесива, тим паче що у відповідних місцях джерел перекладу вжито типові відповідники адесива. Появу інесива žmonėse у цьому місці можна пояснити тим, що Chylinskis узагалі не вживав іменників в адесиві множини, а оскільки у його мовній системі не було потрібної форми адесива, замість неї він уживав інесив. Цю думку підтверджує і адесив Diewiep, ужитий поруч у точно такій самій позиції та в тому самому значенні. Для вираження місця серед чогось Chylinskis уживав адесив множини займенників першої та другої особи, але якщо це значення виражене іменником або займенником третьої особи, він завжди вживається в інесиві множини.

2) множина інесиву у пророках (5x):

Дії 13,40 ChNT що було сказано у пророках

StB те, що не згасло у пророках

GdB те, що сказано у пророках

BrAB те, що сказано у пророках

Інесив у пророках означає «у книгах пророків», отже, у цьому випадку інесив позначає місце, не пов’язане з істотністю. Суто теоретично в цій позиції можна було б ужити й адесив, оскільки сло-

102 |

GINA KAVALIŪNAITĖ

ва пророк, ужите для позначення твору, можна граматично інтерпретувати як істоту (за принципом граматичної істотності) або як неістоту (за принципом референції). У перекладі Chylinskio дотримано останнього принципу. Крім того, і в цьому випадку, пояснюючи вибір інесива, слід мати на увазі, що в тексті NT Chylinskio взагалі не засвідчено множинних форм адесива іменників.

3) множина інесива у всіх (1x):

Еф 4,6 ChNT Один Бог і Отець усіх, який над усіма, і через усіх, і у всіх

StB Один Бог і Отець усіх / що є над усіма / і через усіх / і в усіх

GdB Один Бог і Отець усіх / який над усім / і через усіх / і у всіх вас

BrAB Один Бог і Отець усіх / який над усіма речами / і через усі речі / і у всіх вас

Тут інесив ужито в типовому значенні адесива. Однак і цей виняток можна пояснити тією самою причиною, що й попередні випадки: узагальнювальний займенник «усі» в системі відмінювання ChNT не мав множинної форми адесива. У мові Chylinskio вживаються лише множинні форми адесива займенників першої та другої особи, які посідають перше місце в ієрархії істотності: musimpi, musiṁp і jusiṁpi, jusiṁp.

4) місцевий відмінок однини žmoguj (1 раз):

Еф. 3:16 ChNT зміцнитися силою через його духа у widutiniame žmoguj

StB укріплені силою, щоб були через Його дар у inwendigen menſche

GdB зміцнені силою через його Духа у wnętrznym człowieku

BrAB були міцно укріплені його Духом / w wnętrznym człowiecże

Форма адесива žmogumpi загалом уживається в ChNT (7 разів), і в цьому випадку появу місцевого відмінка справді можна описати як «плутанину». Замість множинного адесива через уже обговорені причини вживається множинний місцевий відмінок žmonėse; уже була «висхідна» система, тож за аналогією тут міг бути запроваджений і місцевий відмінок однини žmoguj. Впливу джерел перекладу тут не можна виявити, оскільки більшість конструкцій з адесивом в оригіналах відповідають конструкціям, ужитим у цьому випадку: гол. in + DAT. та пол. w + DAT.

5) місцеві відмінки однини boboj (x) і motinoj (1 раз):

2 Тим. 1:5 ChNT Бо пригадую твою нелицемірну віру, яка спершу жила boboy tawo Loiloy, ir Motynoy tawo Eunice, і вірю, що вона живе й у тобі

ADESYVAS CHYLINSKIO NT VERTIME

| 103

StB Коли я пригадую щиру віру, що є в тобі, яка спершу мешкала у твоїй бабусі Лоїді і у твоїй матері Евніці, то переконаний, що вона живе й у тобі.

GdB Пригадуючи собі ту віру, яка є в тобі нелицемірною, яка раніше мешкала в твоїй бабусі Лоїді й у твоїй матері Евніці, я певен, що вона мешкає і в тобі.

BrAB Пригадуючи собі ту віру, яка є в тобі нелицемірною, а раніше мешкала в твоїй бабусі Лоїді й у твоїй матері Евніці, я певен, що вона є і в тобі.

Форм *bobaip або *motinaip адесива в ChNT немає. Загалом немає жодного іменника жіночого роду в адесиві; у ChNT вжито лише одну форму адесива займенника жіночого роду ji — jeyp (7x). Можна припустити, що, загалом не вживаючи форм адесива іменників жіночого роду, Chylinskis обрав інесиви bobo і motinoj. Питанню, чому в усьому перекладі NT немає жодного іменника жіночого роду в адесиві, слід присвятити окреме дослідження⁵. У цьому випадку ми також не можемо виявити впливу джерел перекладу.

Отже, в усьому ChNT ми знайшли лише кілька випадків уживання інесива іменників, що позначають осіб. Зазвичай у таких випадках (за винятком žmoguje) замість адесива вживається лише інесив тих частин мови, форми адесива яких узагалі не засвідчені в мовній системі Chylinskio.

2.2. Подібно до Chylinskio, адесив займенників першої та другої особи й зворотного займенника вживали й автори інших давніх писемних пам’яток. Альбертас Росінас (2001: 140) зазначає, що «підсистема особових партиципних і зворотного займенників (саме вони посідають перше місце в ієрархії живого — G. K.) у текстах Дауки не має інесива; замість нього вживається адесив, яким найчастіше виражається внутрішній стан». Цей факт цілком збігається з даними мови Chylinskio. Не переглянувши спеціально з цього погляду всі давні писемні пам’ятки, неможливо сказати, у текстах яких авторів особові займенники та зворотний займенник узагалі не мали форм інесива. За даними Росінаса, форм інесива партиципних займенників немає не лише в текстах Дауки, а й у катехізисі Петкявічюса та в писемних пам’ятках Сирвідаса (Rosinas 1995: 17, 20; 2001: 140). Інесив цих займенників вживається лише у Бреткуна та

⁵ Чи можна, зважаючи на те, що вживання адесива в ChNT дуже послідовно відповідає ознакам ієрархій живого та індивідуальності, а також на мовний факт у Chylinskio, що адесиви займенників і іменників жіночого роду вживаються значно рідше, ніж адесиви чоловічого роду, припустити, що жіночий рід посідає нижче місце в ієрархії індивідуальності? На те, що адесиви іменників жіночого роду вживаються рідше, ніж чоловічого, звернув увагу також Range (1995: 100). У літературі не йдеться про місце чоловічого й жіночого родів в ієрархіях живого та індивідуальності, однак можливо, що жіночий рід у цій ієрархії міг би посідати нижче місце. Цікаво, що в деяких слов’янських мовах, у яких форма знахідного відмінка, тотожна родовому, пов’язана з категорією живого, іменники жіночого роду непослідовно набувають ознак граматикалізованої категорії живого: пор. рос. ja znaju étix mal’čikov, étix devušek (Acc. = Gen.), але пол. widzę tych chłopców (Acc. = Gen.): widzę te dziewczyny (Acc. = Nom.) (докладніше про співвідношення категорій роду та живого див. Mindak 1990).

104 |

GINA KAVALIŪNAITĖ

у писемних пам’ятках Вілента. Причини такого виняткового вживання в текстах цих авторів слід дослідити окремо.

Адесив, уживаний Даукою, також пов’язаний зі ступенем живого. Це підтверджують дані Росінаса: «у реченнях із дієсловами būti, gyventi та іншими вживається лише адесив партиципних і зворотного займенників, тоді як із займенниками родового класу та іменними частинами мови, окрім адесива, часто вживається також інесив» (2001: 141).

Дещо інакше, ніж Chylinskis, Даука вживав форми множини адесива назв осіб:

Apė ką Augūltinie p S. Ambraziejep ir kitūfiámp fenūliámp Daktarūfiámp daug ‘kaitit’ gali DP 369_33–34; turėtų wiłładós matóne Diewiep ir gerūgiámp žmonełėmp DP 67_8–9 (цитовано за Rosinas 2001: 141).

З цього можемо зробити висновок, що в ідіолекті Дауки сфера граматикалізації живого або індивідуальності, виражена вживанням адесива, була дещо ширшою, ніж у мові Chylinskio, хоча принципової різниці між уживанням адесива обома авторами не помітно.

2.3. Говорячи про змішування інесива й адесива в мовній системі, необхідно чітко визначити, що називають таким змішуванням і за якими критеріями його можна встановити. Багато авторів, які писали про нейтралізацію інесива й адесива, наводять приклади, у яких адесив та інесив уживаються в одній іменній групі:

nė regi Dwãlios f. žmogup atgimdītame DP 255_35–36; žmonełe bediewiũłemp ir neybti-kumūłemp DP 44_52–53 (приклади з постили Даукши цитуються за Palionis 1967: 170).

Такі місця зазвичай цитують як типові приклади змішування інесива й адесива. Однак уживання інесива й адесива в одному словосполученні не свідчить про змішування адесива та інесива. Таке вживання пояснюється взаємним співвідношенням розглядуваних відмінків. Оскільки вживання адесива й інесива залежить від категорійних властивостей іменників (ці відмінки вживаються відповідно до ієрархій живості та індивідуальності), між ними існує додаткова дистрибуція. Такого висновку доходить Войцех Смоцинський, який, характеризуючи співвідношення інесива й ілатива та адесива й алатива, пише: „Realnie mamy [...] do czynienia z dwiema izofunkcyjnymi parami form o dystrybucji komplementarnej, która jest regulowana semantyką rzeczownika“ (Smoczyński 2001: 215). Отже, з погляду дистрибуції інесив і адесив функціонують як варіанти одного відмінка. Цим і можна пояснити, чому в одній іменній групі, компоненти якої пов’язані узгодженням, можуть уживатися і адесив, і інесив, а зв’язок узгодження при цьому залишається непорушеним. Це співвідношення відображає структуру значення інесива й адесива: компонент, пов’язаний із семантикою відмінків (місце, локалізація), є спільним для обох відмінків. Додаткові категорійні семи позначалися незалежно одна від одної в межах однієї іменної групи. У цих випадках адесив та інесив не утворюють опозиції окремих відмінків. Те, що в одній іменній групі поруч уживаються інесив і адесив, не доводить, що вони вживаються promiscue, оскільки їхнє вживання зумовлене категорійними властивостями іменника.

ADESYVAS CHYLINSKIO NT VERTIME | 105

Проаналізуймо інші приклади, які наводять як ілюстрацію змішування інесива й адесива:

kaipo ſchwentaie Euangelyaie parafchit / ira. ſ. Matheupj tapagaliauſiagi Galwagi MžK 24₇₋₉; Matehulſiep Dwieu Defſymtu Pirmoi Cap. DP 1₄₋₅; а також netiktai kitas βmones Jordanip ira krikſchtjens BP₁₁ 239₁₁₋₁₃ (цитується за Range 1995: 101).

Бачимо, що для позначення місця, не пов’язаного з живістю (ſchwentaie Euangelyaie, tapagaliauſiagi Galwagi, Dwieu Defſymtu Pirmoi Cap.), уживається інесив, тоді як усередині конструкції саме особове ім’я Matheupj, Matehulſiep виражене адесивом. У постилі Бреткуна гідронім Jordanip як власна назва міг асоціюватися з особовим ім’ям, і так, за аналогією, у цьому місці міг з’явитися його адесив.

З огляду на ці спільні структурні особливості вживання інесива й адесива можна спробувати сформулювати критерії, за якими можна встановити, чи справді ці відмінки змішуються. Зникнення відмінності між значеннями інесива й адесива можна довести лише на підставі таких випадків, коли в різних місцях, але в однакових контекстах без чіткої функційної відмінності вживаються інесиви й адесиви того самого слова (тієї самої частини мови). Це саме ті місця, де інесиви й адесиви займенників уживаються для позначення як внутрішнього стану, місця в оточенні однієї чи кількох осіб, так і місця в неживих предметах. У перекладі Хилінського є лише кілька таких випадків:

Mt 23,21 ChNT pryſiekt per Baźnicų į a/.../ ir per ghi kurſey giwena jeyp → joy StB Ende wie ſweert by den tempel / die ſweert by den ſelven / ende by dien die daer in woont GdB A kto przysięga ná Kościoł / przysięga náń / y ná tego ktory w nim mieſka BRAB A kthoby kolwiek przysięgł ná kościoł / przysięgać náń / y ná tego ktory w nim mieſka

Такі місця лише частково можна вважати прикладами «змішування», оскільки вживання адесива займенників виправдане навіть у тих випадках, коли вони замінюють назви неживих предметів, адже в ієрархії живості займенники посідають дуже високе місце. Однак у перекладі NT Хилінського так можна виправдати лише вживання адесива займенників чоловічого роду третьої особи, що позначають неживі предмети. Річ у тім, що Хилінський уживав займенники чоловічого роду третьої особи однини, які замінюють іменники на позначення як живих, так і неживих предметів, (за одним-єдиним винятком (Jok 1,25)) лише у формі адесива (76x). Займенники жіночого роду третьої особи однини вживаються дещо інакше. Їхнє вираження зазвичай диференційоване: інесив уживається лише замість займенників, що замінюють іменники на позначення неживих предметів, а адесив — без такого розрізнення (у Mt 1,20; Mk 5,33; Lk 1,56 адесиви займенників жіночого роду третьої особи однини замінюють іменники žmona і Marija, а в Mt 21,33; Mt 23,21; Rom 1,17; Apr 1,3 — іменники bažnyčia, evangelija, pranašystė, vynvyčia). Отже, займенники жіночого роду третьої особи в перекладі Хилінського — це та слабка ланка, з якої починається змішування інесива й адесива.

106 |

G I N A K A V A L I Ū N A I T Ė

У літературі приклади такого типу наводяться з творів Бреткуна, Дауґші та Сирвіда; більшість прикладів тут становить уживання інесива й адесива займенників третьої особи в тому самому контексті:

nera iumpi teyibes PS₁ 130₁₈–₁₉; nera iuole [wejkatos PS₁ 125₂₀–₂₁; … Dwalia S. būwo iamimp DP 429₃₂–₃₃; Dwaliá S. būwo iame DP 426₃₉–₄₀ (цитується за Maskuliūnas 2000: 206).

Таке непослідовне вживання могло виникнути через вказівну функцію займенників: у різних контекстах вони можуть указувати то на живих істот, то на неживі предмети.

2.4. На відміну від текстів, розглянутих раніше, займенники вживаються у творах Бреткуна. Тут внутрішній стан особи чи осіб, а також дію у свідомості осіб виражають інесивом займенників першої та другої особи й зворотного займенника (на відміну від Chylinskio), а також адесивом, наприклад:

Bet ne tur Schaknu fawimp BNT Mt 13,21; Pharifeufchas ftaw edams teip pats faw eie meld ei BNT Lk 18,11; A ie dumai fawija BNT Lk 20,5; Satanas fawija → fawije perfkitas ira BNT Lk 11,17; Er ne dege fchirdis muſu mulūi BNT Lk 24,2 (цитується за Gelumbec kaitė 1997: 189).

Однак важливо пам’ятати, що в такій позиції інесиви в перекладі NT Бреткуна нерідко замінюються адесивом:

dumaia fawei → fawip BNT Lk 12,17; bilaia fawije → fawip BNT Lk 18,4; [shwieſumas kuris tawije →tawipi ira BNT Lk 11,35; paſinſite, kaip elch mano Tiewieie →Tiew+pi efmi, ir ius manije →manipi ir elch iuſuie → iuſuie / iuſuia →iuſipi BNT Jn 14,20; (цитується за Gelumbec kaitė 1996:157; 1997: 189).

З наведених прикладів заміни інесива адесивом бачимо, що Бреткун сумнівався у доречності інесива в такій позиції й відчував відмінність між сферами вживання розглянутих відмінків. Range (1995: 99–101) пояснює таке непослідовне розмежування сфер уживання впливом джерел перекладу. Цілком імовірно, що німецькі конструкції in + DAT. могли сприяти появі інесива в таких позиціях (хоча в перекладі Chylinskio ці конструкції ніяк не впливали на вживання адесива). Наявність у таких самих місцях німецьких конструкцій + ACC. спонукала Бреткуна принаймні зрідка замінювати інесив адесивом. На такі заміни, найімовірніше, впливали не лише оригінали перекладу, а й мовне чуття самого Бреткуна або його сумніви щодо кращої форми. Версію про те, що Бреткун відчував різницю між адесивом, пов’язаним із живістю, та інесивом, пов’язаним із місцем, підтверджують також дані Gelumbec kaitė (1999: 217): у BNT адесив не замінюється інесивом, коли йдеться про дію у свідомості особи (осіб) або про локалізацію процесів свідомості. Інесив (аліатив) у BNT час від часу виправляється на адесив і тоді, коли йдеться про місце поміж чимось або поширення в якомусь середовищі:

ADESYVAS CHYLINSKIO NT VERTIME

107

тих речей, які mufui → mufip були здійснені BNT Лк 1,1; чудеса, які iufui → iulip сталися BNT Лк 10,13; я говорив вам iufump → iufipi, перебуваючи з вами BNT Ів 14,25 (цитується за Gelumbeckaitė 1996: 157; 1997: 191–192).

Це вже інший тип уживання інесиву й адесиву, що виник за інших обставин: адесивне значення перебування в когось, у чиємусь оточенні дуже близьке до значення місця серед чогось, поширення в чиємусь оточенні. Можна навіть уявити, що значення перебування в когось є значенням однини адесиву, а значення перебування в чиємусь оточенні, поширення серед чогось — значенням множини адесиву, пор.:

Kurſey buwo Storafteyp Sergiubiep Powilep zmogumpi ibmintingampi ChNT АпД 13,7; Seferiſ tey pag jo negu wifoſ ira mufimp? ChNT Мт 13,56.

У ChNT значення місця серед чогось або поширення всередині позначається не лише адесивом множини займенників першої та другої особи, а й (якщо це значення виражається членами, що посідають нижче місце на шкалі індивідуальності, — займенником третьої особи або іменником) інесивом множини або прийменниковими конструкціями:

Idand teyſe Zokona galetu but ibpildita mufimp ChNT Рим 8,4; Tey kalbėjau jumu, budama iufimp ChNT Ів 14,25; Kaſ neg aukbta ira zmoneſa ChNT Лк 16,15; ir turejo łofka wiſoſe zmoneſa ChNT АпД 2,47; <Togdel> kad tada atajo Samarytone yop, praſe jo kad → idand pafiliktu → atliktu jofe ChNT Ів 4,40.

Не можна стверджувати, що в цих випадках Chylinskis плутав сфери вживання інесиву й адесиву для вираження місця серед чогось. Навпаки, він дуже тонко відчував їхні межі: більш індивідуалізовані частини мови або їхні субкатегорії (займенники першої та другої особи) він виражав адесивом множини, а менш індивідуалізовані (займенники третьої особи й іменники) — інесивом множини. Подібним чином значення місця серед чогось (найчастіше у виправленнях) уживав у перекладі Біблії Йонас Бреткунас — адесив множини займенників. Якщо місце або поширення серед чогось позначається іменником, він (так само, як і в перекладі Chylinskio) стоїть у формі інесиву (Gelumbeckaitė 1997: 191–192):

karalyſte Diewa terpei iufu → iufipi BNT Лк 17,21; pawildeia atimti apgiedinima mana, ſmonieſa → tarp ſmoniu BNT Лк 1,25 (цитується за Gelumbeckaitė 1996:157; 1997: 91).

На відміну від Chylinskio, Бреткунас уживав значення місця серед чогось також у формах інесиву множини займенників першої та другої особи:

тих речей, які mului → mufip були здійснені BNT Лк 1,1; чудеса, які iufui → iufip сталися BNT Лк 10,13 (цитується за Gelumbeckaitė 1997: 191).

Бачимо, що в перекладі Біблії Бреткуна сфера вживання адесиву вужча, ніж у ChNT, а інесиву — значно ширша: 1) Бреткунас, на відміну від Chylinskio, живих істот

108

GINA KAVALIŪNAITĖ

У значенні «у духовному просторі» вживав інесив займенників першої та другої особи й зворотного займенника, хоча іноді виправляв його на адесив; 2) у значенні «місце між кимось/чимось» Бреткунас, на відміну від Хилінського, вживав також інесив множини займенників першої та другої особи. Таке вживання у Бреткунаса можна вважати змішуванням інесива й адесива.

В інших давніх писемних пам’ятках виявлено лише випадки змішування інесива й адесива займенників третьої особи. Причини такого змішування, найімовірніше, криються в самій системі мови: межі значень інесива й адесива в різних авторів могли не збігатися. У мовній системі одних авторів уживання адесива було пов’язане з вищим ступенем індивідуальності (Хилінський), тоді як в інших (Дауґша, Сирвид) сфера його вживання могла охоплювати й члени з нижчим ступенем індивідуальності. Питання про те, чому в писемних пам’ятках Бреткунаса інесив уживається значно ширше, ніж в інших авторів, слід дослідити окремо.

3. ВИСНОВКИ

СПІВВІДНОШЕННЯ З ДЖЕРЕЛАМИ ПЕРЕКЛАДУ. Основними відповідниками конструкцій з адесивом, уживаних у ChNT, є прийменникові конструкції зі значенням місця ол. in + DAT. / ACC. (58%) і пол. w + LOC. (60%); рідше у відповідних місцях трапляються ол. by + DAT. (23%) і пол. u + GEN. (22%). Решту становлять відповідники ол. op + DAT. / ACC., voor + DAT. / ACC., aan + DAT. / ACC. та пол. przy + LOC., przez + ACC., z + INSTR. Тенденцій до того, щоб якісь конструкції спонукали до вживання адесива, не виявлено. Конструкції з адесивом, які ми аналізуємо в тексті, відповідають by + DAT.; у виправленнях час від часу їх замінено на pas + ACC., su + INSTR., однак немає підстав стверджувати, що ці виправлення зумовлені джерелами перекладу.

ВЖИВАННЯ. Конструкції з адесивом позначають місце в духовному просторі живих істот, місце біля когось, у чиємусь оточенні та місце між кимось/чимось, поширення (у цьому значенні вживаються лише адесивні форми множини займенників першої та другої особи). Місце всередині неживих предметів конструкції з адесивом у ChNT вказують особливо рідко; знайдено лише кілька таких випадків. У значенні «місце біля чогось» адесив у ChNT не вживається.

Значення адесива в ChNT безпосередньо пов’язане з граматикалізованою категорією живості, тобто частіше вживаються адесивні форми тих частин мови, які позначають живих істот. Адесиви, вживані в ChNT, цілком точно відповідають шкалі ієрархії живості Сільверстейна (найчастіше трапляються адесивні форми займенників першої та другої особи, дещо рідше — власних імен і займенників третьої особи, ще рідше — назв осіб; адесивних форм назв живих істот (не людей) і неживих предметів немає) та ознакам індивідуальності в ієрархії індивідуальності (частіше вживаються адесиви власних імен і частин мови, які посідають вище місце в ієрархії живості; адесивні форми однини незрівнянно частотніші за форми множини; вживаються лише адесиви конкретних іменників).

Це підтверджує зауважену Зінкявічюсом тенденцію частіше вживати форми адесива, коли йдеться про живих істот, а також висновок Смоцинського про те, що між адесивом та інесивом, відповідно між аліативом та ілативом, існує відношення додаткової дистрибуції за опозицією живість: неживість.

УЖИВАННЯ ІНЕСИВА ЗАМІСТЬ АДЕСИВА І НАВПАКИ

1. Такі випадки, коли інесив і адесив уживаються в одній конструкції, а принцип узгодження не порушено (I. Matheiu[p] tapagaliauſiagi Galwagi MŽK 24₇,₉; ira and wilo ir per wiø, ir julump wiole ChNT Ef 4,6 тощо), не слід вважати змішуванням інесива й адесива

ADESYVAS CHYLINSKIO NT VERTIME | 109

фактами; обидва ці відмінки вживаються у просторовому значенні: адесивом позначаються частини мови або їхні категорії, що посідають вище місце в ієрархії індивідуальності чи одухотвореності, а інесивом — частини мови, які виражають меншу індивідуальність, та їхні підкатегорії. Тут ідеться про додаткову дистрибуцію, зумовлену семантичними ознаками.

2. Хоча адесиви множини займенників першої та другої особи в ChNT уживаються у значеннях місця між чимось і поширення, інесиви множини займенників третьої особи juose та інесив множини žmonėse не слід вважати прикладами змішування адесива й інесива, оскільки множина займенників третьої особи та іменників як слабко індивідуалізована категорія в мові Chylinskio не мала форм множини адесива. Тому замість адесива тут уживається інесив. Подібно й в інших давніх писемних пам’ятках: žmonele bediewiufemp ir neyßtikumiufemp DP 44^52–53 та ін.

3. У мові Chylinskio межі значень інесива й адесива чітко розмежовані й майже ніколи не змішуються. У всьому NT знайдено лише кілька таких прикладів; трапляється, що через неуважність замість адесива вжитий інесив (займенника третьої особи) виправляють на адесив (Mt 23,21).

4. Безсумнівними фактами змішування інесива й адесива в працях Bretkūnas слід вважати вживання інесива та адесива займенників першої й другої особи, а також зворотного займенника (fshwieſumas kuris tawịe → tawipi є BNT Lk 11,35 тощо) на позначення місця в духовному просторі живих істот, а також інесива й адесива множини займенників першої та другої особи на позначення місця між чимось (тих речей, які mului → mulip nusidawė BNT Lk 1,1 тощо).

В інших давніх писемних пам’ятках інесив і адесив змішуються, коли займенники третьої особи вживаються на позначення місця в духовному просторі живих істот (Dwalía S. būwo iame DP 426^39–40; Dwalía buwo iamimp DP 426^32–33), а також коли інесиви й адесиви множини займенників третьої особи або власних імен та назв осіб уживаються на позначення місця між чимось (nera iumpi teyßibes PS₁ 130^18–19; nera iuole [weykatos PS₁ 125^20–21; turėtų wilładós malóne Diewiep ir gerūliamp žmoneleſemp DP 67^8–9; žmonele bediewiufemp ir neyßtikumiufemp DP 44^52–53).

ПОЗНАЧЕННЯ

[...] – купюра

žmog[us] – відновлена абревіатура

→ – змінено на

⇒ – синонім

{...} – нерозбірливе

Γ – початок виправлення

∠ abc\>– викреслено

СКОРОЧЕННЯ

Acc. – accusativus (знахідний відмінок)

ADES. – adessivus (місцевий відмінок біля чогось, теперішній)

ALLAT. – allativus (місцевий відмінок біля чогось, спрямований до нього)

DAT. – dativus (давальний відмінок)

110

GINA KAVALIŪNAITĖ

GEN. – genitivus (родовий відмінок)

ILLAT. – illativus (місцевий відмінок усередині чогось, спрямований до нього)

INSTR. – instrumentalis (орудний відмінок)

пол. – польською

LOC. – locativus (місцевий відмінок усередині чогось, теперішній)

NOM. – nominativus (називний відмінок)

гол. – голландською

СКОРОЧЕННЯ

BNT – НОВИЙ ЗАПОВІТ. Перекладений литовською мовою Яном Бреткунасом, пастором із Лабгува. 1580. Цитується за виданням Range J.D., Scholz, Fr. eds., НОВИЙ ЗАПОВІТ. Перекладений литовською мовою Яном Бреткунасом [...] 1580, факсимільне відтворення рукопису 7 і 8, 1991, Падерборн—Мюнхен—Відень—Цюрих.

BP – ПОСТИЛЛА, тобто короткий і простий виклад Євангелій [...] Яна Бреткунаса, пастора Литви в Кенігсберзі, Пруссія. Надруковано в Кенігсберзі у Юрія Остербергера. Року Господнього 1591.

BrAB – Свята Біблія, тобто книги Старого й Нового Завіту, точно перекладені з єврейської, грецької та латинської мов новою польською мовою старанно й вірно, [Берестя], 1563.

ChNT – Чеслав Кудзиновський, Ян Отрембський, Литовська Біблія Хилінського. Новий Заповіт 2, Текст, Познань: Національний заклад імені Оссолінських, 1958.

DP – КАТОЛИЦЬКА ПОСТИЛЛА, тобто виклад Євангелій на кожну неділю й свято протягом усього року. Священника Мікалоюса Дауґші, каноніка Медників, перекладена з польської. З дозволу й за схваленням церковного начальства у Вільнюсі, у друкарні Академії Товариства Ісуса. 1599 р. від Р. Х.

GdB – Свята Біблія, тобто книги Старого й Нового Завіту, ретельно й вірно перекладені з єврейської та грецької мов польською [...], [Данциг], 1632.

MžK – КАТЕХІЗИС, проста наука читання письма та церковних пісень, укладена наново для християнства й для малих дітей. КАРАЛЯУЧЮС, VIII дня місяця серпня, року народження Божого 1547.

PS – ПУНКТИ ПРОПОВІДЕЙ від Адвенту до Великого посту литовською мовою, з поясненням польською, видані священником Костянтинасом Ширвидасом / теологом Товариства Ісуса / з дозволу старших. У Вільнюсі, у друкарні Академії Товариства Ісуса, року 1629.

StB – Біблія, тобто все Святе Письмо, що містить усі канонічні книги Старого й Нового Завітів. За наказом високоповажних панів Генеральних штатів Об’єднаних Нідерландів [...] вірно перекладена з первісних мов нашою нідерландською мовою [...] і виправлена за спільним розпорядженням нідерландських церков від друкарських помилок і хиб, виявлених у першому друці. В Амстердамі, надруковано вдовою покійного Паулюса Аертсз. ван Равелстейна [...] року 1657.

LITERATŪRA

ANDERSON, S. R. 1985: Inflectional morphology. Shopen, T., ed., Language Typology and Syntactic Description 3, Grammatical categories and the lexicon, Cambridge etc.: Cambridge University Press., 151–201.

FRAENKEL, E. 1929: Syntax der litauischen Postpositionen und Präpositionen, Heidelberg: Carl Winter.

GELUMBECKAITĖ, J. 1996: Vulgatos prielinksnių konstrukcijų santykis su inesyvu J. Bretkūno „Evangelijos pagal Luką“ vertime. Baltistica 31 (1), 155–161.

GELUMBECKAITĖ, J. 1997: Postpoziciniai vietininkai J. Bretkūno „Evangelijos pagal Luką“ vertime. Baltistica 32 (2), 179–202.

GELUMBECKAITĖ, J. 1999: Linksnių ir prielinksnių konstrukcijų vartosena Jono Bretkūno „Evangelijos pagal Luką“ vertime. Daktaro disertacijos rankraštis, Lietuvių kalbos institutas.

HOPPER, P. J., THOMPSON, S. A. 1980: Transitivity in grammar and discourse. Language 56, 251–299.

ADESYVAS CHYLINSKIO NT VERTIME

111

KAVALIŪNAITĖ, G. 2001: Chylinskio Naujojo Testamento vertimas ir jo šaltiniai: įrašai bei teksto taisymai. Acta Linguistica Lithuanica 44, 105–128.

KAZLAUSKAS, J. 2000: Lietuvių kalbos istorinė gramatika. I d., Rinktiniai raštai 1, parengė A. Rosinas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

KUDZINOWSKI, Cz. 1964: Biblia Litewska Chylińskiego. Nowy Testament 3, Indeks, Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.

LAIGONAITĖ, A. 1957: Pašalio vietininkai dabartinėje kalboje. Lemchenas, Ch., red., Kai kurie lietuvių kalbos gramatikos klausimai, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 21–39.

MASKULIŪNAS, B. 2000: Dėl vieno posesyvumo raiškos atvejo senuosiuose raštuose. Baltistica 34 (2), 199–208.

MINDAK, J. 1990: Językowa kategoria żywotności w polszczyźnie i słowiańszczyźnie (na tle innych języków świata). Próba ujęcia typologicznego, Wrocław: Ossolineum.

PALIONIS, J. 1967: Lietuvių literatūrinė kalba XVI–XVII a., Vilnius: Mintis.

RANGE, J.-D. 1992: Kommentierte Edition des Bandes 7 der altlitauischen Bibelübersetzung (Evangelien und Apostelgeschichte) von Joh. Bretke, Labiau 1580. Habilitationsschrift, vorgelegt dem Fachbereich 13 Romanistik–Slavistik der Westfälischen Wilhelmsuniversität Münster.

RANGE, J.-D. 1995: Allativ und Adessiv in altlitauischen Texten des 16. Jahrhunderts. Linguistica Baltica 4, 96–102.

ROSINAS, A. 1995: Baltų kalbų įvardžiai: morfologijos raida, Vilnius: Vilniaus universitetas.

ROSINAS, A. 2000: Ines yvo ir adesyvo formų kilmės ir raidos klausimu. Baltistica 34 (2), 173–183.

ROSINAS, A. 2001: Mikalojaus Daukšos tekstų įvardžių semantinė ir morfologinė struktūra, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

SILVERSTEIN, M. 1976: Hierarchy of features and ergativity. Dixon, R.M.W., ed., Grammatical categories in Australian languages, New Jersey: Humanities Press (Australian Institute of Aboriginal Studies, Linguistics Series, 22), 112–171.

SMOCZYŃSKI, W. 2001: Przypadki lokalne języków bałtyckich. Id., Język litewski w perspektywie porównawczej, Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 214–216.

TIMBERLAKE, A. 1975: Hierarchies in the genitive of negation. Brecht, R. D., Levine, J. S., eds., Case in Slavic, Columbus, Ohio: Slavica Publishers, 338–359.

ZINKEVIČIUS, Z. 1980: Lietuvių kalbos istorinė gramatika 1, Vilnius: Mokslas.

ZINKEVIČIUS, Z. 1982: Lietuvių kalbos postpoziciniai vietininkai. Baltistica 18 (1), 21–38.

Gina Kavaliūnaitė Lietuvių kalbos institutas Antakalnio g. 6, 2055 Vilnius, Lietuva gina.kav偏[email protected]

Gauta 2001 10 04