ЮРАТЕ ЛУБЕНЕ

Клайпедський університет

Напрями наукових досліджень: лексикологія, етнолінгвістика, діалектологія, геолінгвістика.

БІРУТЕ ВАНАГЕНЕ

СЛОВНИК ПІВНІЧНОЗАХІДНИХ ЖЕМАТІЙСЬКИХ ГОВІРОК: ГОВІРКИ ОКОЛИЦЬ ІЛАКЯЙ, ЛЕНКІМАЙ, МОСЕДІСА, СКУОДАСА, ШАЧЯЙ

Вільнюс: Інститут литовської мови

Т. 1, 2014, 486 с., ISBN 978-609-411-142-6

Т. 2, 2015, 502 с., ISBN 978-609-411-166-2

Нещодавно з’явився ще один, третій¹, об’ємний і довго підготовлюваний словник жемайтійського діалекту — «Словник північно-західних жемайтійських говірок: говірки околиць Ілакяй, Ленкімай, Моседіса, Скуодаса, Шачяй» Біруте Ванагене (Вільнюс: Інститут литовської мови, 2014 [т. 1], 2015 [т. 2])².

Історія словників не лише жемайтійських, а й загалом литовських діалектів починається зі «Словника північно-східних дунінінкських говірок» (Вільнюс: Mokslas, 1976), який чотири десятиліття тому уклав мовознавець Вітаутас Віткаускас, родом із Куршеная. Тридцять п’ять років цей словник був єдиним, присвяченим жемайтійському діалекту, точніше — частині варніцьких говірок південних жемайтів. Першим, хто задумав написати діалектний словник, був інший жемайт — дослідник рідної північно-жемайтійської кретингської говірки Юозас Александравічюс; однак написаний ним упродовж тривалого часу з перервами «Словник кретингського діалекту» (укладачки проф. д-р Дангуоле Мікуленене та доц. д-р Дайва Вайшнене, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2011) з ініціативи та завдяки зусиллям співробітників Інституту литовської мови було підготовлено до друку й видано лише п’ять років тому. Юозас Александравічюс збирав матеріал переважно в пунктах кретингської говірки, розташованих на північному заході, тоді як рецензований

¹ Також видано невеликий «Словник говірок литовників». Укладачки: Жанета Йокужите, Лорета Ліуткуте, Віргінія Вейверене. Вільнюс: Eugrimas, 2014.

² Далі в тексті словник називатиметься скорочено, без зазначення його підзаголовка.

Recenzijos / Reviews

355

JŪRATĖ LUBIENĖ

авторка словника Біруте Ванагене — переважно з пунктів телшяйського говору, розташованих на північному заході, як зазначено в підзаголовку словника: околиць Ілаків, Ленкімів, Моседіса, Скуодаса, Шацій. Щоправда, невелика частина околиць Ленкімів і Моседіса, досліджена Ванагене, належить до північножемайтського кретингського говору, тож обидва словники символічно перетинаються щодо досліджуваної території, гармонійно доповнюють один одного й розкривають картину лексики частини північних жематів — телшяйців і кретингців — приблизно від другої половини XX століття до його кінця.

Обидва словники мають подібну структуру: остаточною підготовкою їх до друку займалися не самі автори, тому на початку видань вміщено вступні статті, що знайомлять із біографіями авторів та роботою над редагуванням.

Зі вступної статті проф. габіліт. д-ра Гедрюса Субачюса «Словник Біруте Рокайте-Ванагене та інші праці» дізнаємося, що лексикографка протягом майже трьох десятиліть (1960–1990 рр.) збирала матеріал, навідуючись з різних нагод до рідного Моседіса. Згодом вона вирішила доповнити наявний матеріал даними зі значно більшої території, що охоплює найвіддаленіший північно-західний куточок Литви — як зазначила авторка іншої вступної статті Мікуленене, понад 80 населених пунктів. Задум зібрати матеріал на великій території Ванагене вдалося втілити в життя, організувавши вісім діалектологічних експедицій (1989–1996 рр.), під час яких їй допомагали збирати слова молоді ентузіасти-філологи — студенти й колеги. Оглядаючи різноманітні лінгвістичні праці Ванагене та подаючи їхню бібліографію, Субачюс дуже наочно показує її чудову професійну підготовку, яка дала змогу бездоганно фіксувати й систематично інтерпретувати факти рідного діалекту. Збираючи матеріал, авторка словника «намагалася опитувати найстарших людей у кожному населеному пункті, раділа, коли отримувала діалектні дані від людей, народжених у XIX столітті» (с. XI). Отже, лексикографка збирала лексичні дані, керуючись традиційним переконанням, що найціннішими в діалекті є давні форми, але збирала й уміщувала до словника всю зафіксовану лексику, тому тлумачний «Словник північно-західних жематів» належить до типу повних словників (чим, наприклад, відрізняється від першого «Словника говорів північно-східних унинінків»).

Обидва автори вступних статей — і Мікуленене, і Субачюс — небагато, але надзвичайно тепло пишуть про особистість Ванагене: наголошують на її винятковій працьовитості, сумлінності, відповідальності, любові до рідного краю, людей і, звичайно, мови.

У короткому тексті Мікуленене, яка керувала всіма редакторськими роботами над «Словником північно-західних жематів», — «Шлях словника» (ним починається перший том видання) — читач знайомиться з основними етапами опрацювання матеріалу; зазначено, що значну частину редакторської роботи виконали професійні жемаїти: редактор, доц. д-р Юозас Пабрежа разом з авторкою словника уточнював подання слів, фонетичну транскрипцію та наголошування; згодом текст удосконалювала досвідчена редакторка Алдона Калуйнене. Такі факти — запорука високої наукової цінності словника.

356

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Біруте Ванагене

Словник північно-західних жематів:

Говори околиць Ілаків, Ленкімів, Моседіса, Скуодаса, Шацій

Після цих вельми потрібних та інформативних вступних статей іде словниковий текст, що має традиційну структуру. Він складається з «Передмови», «Вступних зауваг», «Скорочень» (у другому томі список скорочень повторено) і, звичайно, основної частини — вражаючого алфавітного корпусу словника, що охоплює 988 сторінок у двох томах. Крім того, в обох томах уміщено карту (її склала докторантка Лаура Геротайте); її необхідність спонукає дійти висновку, що карта має бути обов’язковою структурною частиною кожного діалектного словника.

У вступних заувагах, як це заведено в діалектних словниках, читачів знайомлять з особливостями говорів описуваної території: розглядають наголошування, асиміляцію голосних, вимову носових голосних, скорочення довгих голосних, пом’якшення приголосних, змішування основ, суфікси, а також уживання двоїни, прийменників та займенників. Стислий опис діалектних особливостей більше розрахований на фахівців; з огляду на те, що словником користуватимуться й практики мови (діалекту), можна було б побажати дещо докладнішого опису говорів. Пояснення принципів укладання дефініцій дають змогу зрозуміти, які слова або їхні варіанти подано інакше, ніж у «Словнику литовської мови» (LKŽė).

Наукову цінність словника особливо підвищує та розширює його функціональність використання транскрипції (її спрощеного варіанта) для запису ілюстративних речень³. У вступних заувагах наведено пояснення щодо варіативності недаржинської транскрипції, які полегшують користування словником. Для багатьох наукових досліджень важливе позначення речень, зашифрованих із записів, спеціальним умовним знаком — зірочкою (*) перед ними.

Заголовні слова подано в транспонованій формі. Як відомо, транспонування — це також теоретична інтерпретація того чи іншого мовного явища. Компетентність авторки та редакторів дала змогу виконати цю роботу надзвичайно якісно, тобто послідовно дотримуючись обраних наукових засад. Можливо, той чи інший випадок стане приводом для наукової дискусії (наприклад, щодо інтерпретації деяких суфіксів) або надихне на практичне рішення для вдосконалення діалектних словників (наприклад, вимова / невимова початкових j, v слова та позначення / непозначення цього, пор. ašoklis I 27 і [v]ašas II 419, érmija I 157 і jéibė I 235, varaplānas II 410).

Безперечно, найбільша цінність видання — сам словниковий корпус, який насамперед демонструє величезну кількість і розмаїття слів, уживаних і вживаних нині північно-західними жематами. Окрім широко поширених слів, відомих багатьом жематам (наприклад: čyru­lis «жайворонок» I 62, kastinys / kāstinis «масло»⁴ із збитих і підігрітих вершків» I 150,

³ Така практика утвердилася не в усіх діалектних словниках: наприклад, ілюстративні речення не транскрибовано у «Словнику краю Даукшяй» Віта Лабучіса (Вільнюс: Alma littera, 2002).

⁴ Пор. дефініцію, наведену в електронному «Словнику сучасної литовської мови»: «така жематська страва зі збитих підігрітих вершків».

Recenzijos / Reviews

357

JŪRATĖ LUBIENĖ

kniuisís ‘комар’ I⁵ 178, kūlis ‘камінь’ I 193), яких, можна сказати, є своєрідним культурним кодом жмудськості, у словнику особливо багато діалектизмів із вузьким або дуже вузьким ареалом поширення, рідшим або дуже рідким уживанням.

Читаючи словник, погляд лексиколога передусім привертає особливо значний пласт лексичних і семантичних діалектизмів, що засвідчує своєрідність жмудського лексикону. Варто зазначити, що чимало слів або значень не зафіксовано в LKŽe, наприклад: batėlis ‘декоративна, дуже отруйна лікарська рослина, аконіт’ I 51, biednelė ‘погана каша без молока’ I 59, bimberis ‘основа хвоста, куприк’ I 62, blābė ‘балакуча жінка’ I 65, blēzgatas ‘базікало’ I 67, bumbulėlis ‘хрящ вуха, гриб’ I 81, didkulỹs ‘залицяльник до дівчат, бабій’ I 119, drēženos ‘шматочки м’яса, залишки’ I 120, droby nėlės ‘стовпчики з накидами, клітинки’ I 120, eirōnas ‘гладіолус’ I 153, gaidēlis ‘флюгер, коник’ I 163, gáuras ‘торочка’ I 163, gliōrgyne ‘розхлябана річ’ I 193, pakandà ‘донощик’ II 8, pakendōkis, -ė ‘той, хто неповороткий, довготелесий, нескладний’ II 9, būzis ‘живіт маленьких дітей’ I 85, patatāšas ‘гриб-парасолька, підберезник’ II 35, pažabōtai ‘вуздечка’ II 41, pelēlē ‘галушка з картопляного пюре, яку дають дитині’ II 45, prāmaišis, -ė ‘іноземець’ II 92, rainōji ‘евф. змія’ II 92, rākas ‘ямка в картоплі, з якої проростає паросток, вічко’ II 92, rārinti ‘перен. говорити’ II 127, salantinis, -ė ‘той, що дме з боку Салантай, південно-східний (вітер)’ II 164. Лексичні й семантичні діалектизми могли б стати окремим об’єктом дослідження номінації, мотивації або мовної картини світу. Для останнього напряму досліджень дуже корисними були б також фразеологізми — одне з найкращих сховищ етнічного світосприйняття. Не всі фразеологізми словника засвідчені в LKŽe; вони дуже різноманітні і за семантикою, і за структурою, наприклад: blusōms āpkaklēj sukilti ‘занепокоїтися’ I 69, liežuvį įbraukti ‘підрізати’ I 74, dainę dainiuoti ‘кажуть про розмову щодо якогось наміру’ I 102, į krāmę įdūrti ‘велівати, наказувати’ I 144, nesugāuna (nebsugāuna) mūnės ‘кажуть про надто великий одяг’ I 175, giliē griebti ‘хотіти надмірно багато’ I 184, antlēisti āšarą ‘плакати’ I 380, nórs pēlkē dēgē ‘попри все’ II 46, galvā kūlio vērstis ‘стрімголов’ II 431.

У «Словнику північно-західних жмудських говірок», за традицією LKŽ і діалектних словників, запозичення позначаються спеціальними скороченнями. Ванагене виконала величезну аналітичну роботу — діалектизми, позначені скороченнями як запозичення, становлять численний і неоднорідний лексичний пласт. Особлива риса говірок, зафіксованих у словнику, — наявність уживаних раніше й тепер латвізмів і германізмів, наприклад, латвізми: bārioti, -ioja, -iojo ‘годувати’ I 49, čỹbas ‘капці’ I 95, dīcinas ‘великий ніж’ I 95, esỹs ‘ланцюжок у формі вісімки’ I 158, gōtina / gōtina ‘телиця’ I 196, pañtas ‘сарай для зерна чи сіна’ II 18; германізми: blūkis ‘товста колода, пень’ I 69, brāntas ‘сережки індика’ I 71, cinà ‘олово’ I 90, cỹklingas ‘стругач’ I 90, cìrkelis ‘циркуль’ I 91, čēmālai ‘десяткові ваги’ I 93, drūpė ‘краплі’ I 136, glēnčius ‘блиск’

⁵ У словнику не зафіксовано варіант kūisis.

358

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Birutė Vanagienė

Šiaurės vakarų žemaičių žodynas:

Ylakių, Lenkiimų, Mosėdžio, Skuodo, Šačių apylinkių šnektos

I 193, vėrpelė ‘бочка для пива’ II 430. Безперечно, у словнику наведено й слов’янізми, наприклад: čerapākas ‘черепаха’ I 93, čēras ‘ворожіння’ I 93, čiṅtas ‘скиба, шматок’ I 96, čiuprynà ‘1. волосся на голові; 2. потилиця, загривок’ I 96, delėnka ‘збирання, лісосіка’ I 113, gōnčas ‘гончак’ I 196, zars ‘швидко, зараз’ II 466. Випадків, коли запозичення не позначено скороченням (наприклад: dūlis ‘літня груша’ I 138, fūi / fūi ‘для вираження заперечення’ I 161), дуже мало.

Як зазначалося, у рецензованому словнику подано не лише слова, що належать до традиційного шару діалектної лексики, а й слова, які нещодавно ввійшли в говірку або були в ній утворені, — новотвори, переважно позначені в словнику спеціальним скороченням. Деякі нові слова або нові значення слів доповнюють дані LKŽe, наприклад: bibliotekinė ‘бібліотекарка’ I 59, birbynėlė ‘мотоцикл’ I 62, dujinis ‘той, хто розвозить газ’ I 137, dišlius ‘трансмісія, передача’ I 62.

«Словник північно-західних жмудських говірок» — невичерпне й надійне джерело матеріалу для дослідників словотвору й морфології, адже лише в реєстрових словах у ньому зафіксовано безліч морфологічних і словотвірних діалектизмів. Ось кілька прикладів: іменники з іншою основою, наприклад: bruknìs ‘брусниця’ I 78, drevà ‘дупло’ I 132, eketỹs, ėketis ‘див. eketė’ I 157, giñklė ‘див. ginklas’ I 186, gitāras ‘гітара’ I 189, pāšelė ‘див. pasėlis’ II 27; за іншою словотвірною моделлю, за допомогою інших словотвірних засобів, із синонімами чи варіантами іншої словотвірної основи утворено словотвірні діалектизми, наприклад: baidyk­lūtis ‘пустун, негідник’ I 42, bjāurìs ‘потворність’ I 64, būgniāmusis ‘барабанщик’ I 80, dainiuškà ‘співачка’ I 103, dažỹvės ‘фарби’ I 110, drìbsmiltė ‘пісок’ I 132, džỹtena ‘сушениця’ I 151, antsigérti, ants-igera, antsigére ‘запити’ I 181, ėdėklis, -ė ‘той, хто багато їсть, ненажера’ I 152, gýdysena ‘лікування’ I 183, gyvatinis ‘той, хто ловить змій’ I 190, piemenāšas ‘підліток, хлопчак’ II 52, sāntelis ‘злиття’ II 167.

Розглядаючи словник з погляду частин мови, помічаємо велику кількість вигуків, їхню структурну й семантичну різноманітність. Вигуки — одна з окрас словника, що передають самобутність жмудської мови, її експресивність, емоційність і образність. Для ілюстрації наведемо групу рідкісніших вигуків, не зафіксованих у LKŽe: biñkt ‘позначення удару’ I 62, či čiči̇r ‘імітувати цвірінькання горобця’ I 95, fiùmt ‘позначення стуку’ I 160, pakiùkiu ‘опис бігу стрибками’ II 10, páṅkš ‘позначення швидкого розколювання’ II 18, pỹl ‘кличучи качок’ II 56, pi̇m tararaĩ ‘позначення удару, биття’ II 60, plàk ‘опис серцебиття’ II 68, plał ‘опис пліткування’ II 69, pučỹ ‘кличучи собаку’ II 103, pùru ‘опис трусіння, струшування’ II 60, ruruĩ ‘опис гучного падіння’ II 60, šiùmel tūrnel ‘опис копирсання, порання’ II 286, šnùlkt ‘опис скидання’ II 297, ūlulu „опис індичого булькання“ II 383. Є й такі вигуки, що мають інше, не зазначене в LKŽe значення, наприклад: pùšt ‘опис раптової дії’ II 116, spýkt ‘опис стрибка’ II 226, šlèk ‘м’якому відкриванню

Recenzijos / Reviews

359

JŪRATĖ LUBIENĖ

описати’ II 290. Звуконаслідувальні слова цікаві також з погляду фоносемантики чи фонетики, наприклад, у них i, u зазвичай вимовляються без їх подовження.

Найчастіше як самостійні леми у словнику подано ретельно зареєстровані різноманітні фонетичні діалектизми, наприклад: besmagėnis ‘див. besmegenis’ I 58, erbetà ‘див. arbatà’ I 157, brižėktorius ‘прожектор’ I 77, driaũgas ‘друг’ I 132, gintà ‘див. gvintà’ I 186, gysakiai ‘живі очі’ I 189, vėbras ‘див. bebras’ II 421, vendrỹkštė „див. vengrykštė“ II 428, verbūzas ‘див. arbūzas’ II 429, vėrėlis ‘див. ėrelis’ II 429; багато акцентних діалектизмів, які виявляються з транспонованих лем.

Велика цінність словника — ілюстративні речення. Вони є чудовим джерелом для можливих досліджень морфології та синтаксису; у них засвідчено різні морфологічні форми, нетипові для літературної мови, а також випадки синтаксичної сполучуваності. Речення, записані з живого мовлення, фіксують життя людей певного періоду: деталі повсякденного побуту та свят, зміну настроїв і думок, своєрідне сприйняття й оцінювання світу, тому є новим і ґрунтовним джерелом для дослідників прагматики, етнолінгвістики й навіть етнографії.

Кожен новий словник — внесок до скарбниці теорії та практики лексикографії. Наприклад, у рецензованому словнику подано чимало багатозначних слів, особливо дієслів; деякі з них мають по кілька десятків значень (наприклад: dėti, dėda, dėjo I 116 — шістнадцять; eiti, eita (eina), ėjo I 153–154 — п’ятнадцять; versti, verčia, vertė II 431 — дванадцять). Варто зазначити, що Ванагієне успішно розв’язала проблеми спорідненості значень, а також розмежування полісемії та омонімії. Лише окремі конкретні випадки можна обговорювати; наприклад, значення полісемічної лексеми panėlė ‘1. див. pana 1’ та ‘2. один зі стовпчиків, до яких кріпиться мотовило’ II 18 можна було б трактувати як пару омонімів; варто поміркувати, чи слід дотримуватися послідовності значень такого типу, як у batėlis ‘1. декоративна, дуже отруйна лікарська рослина, аконіт; 2. зменш. див. batas 1’ I 51. Можливо, дещо більше підстав для дискусії дають формулювання деяких дефініцій. З різних причин — відповідності дефініції значенню леми, однакового тлумачення значень абсолютних синонімів, наведених у словнику, частотності вживання лексеми, обраної для дефініції, чи неоднозначності значення тощо — деякі дефініції можна було б уточнити, наприклад: paršėlaitis ‘порося’ II 25 — значенню точніше відповідала б описова дефініція та/або демінутив (‘порося’ / ‘поросятко’); paliepà ‘aptaka’ II 13, dėselė ‘ведега’ I 115 — лексеми, наведені в дефініціях, досить рідковживані, доречнішими були б дефініції описового типу (пор. LKŽe); bakėlis ‘маленький пакунок’ I 43 — надлишкова дефініція, достатньо було б ‘пакунок’; eironas ‘гладіолус’ I 153 і Eirono rýkštės ‘садові гладіолуси’ I 153 — подано різні дефініції синонімів, що позначають ту саму реалію (між реаліями немає опозиції рід: вид); blaivà ‘річкова уклейка’ I 65 — неточна дефініція, за якою проблематично ідентифікувати реалію (звичайна верховодка?). Отже, питання створення й удосконалення дефініцій могли б привернути увагу теоретиків лексикографії.

360

Acta Linguistica Lithuanica LXXIV

Birutė Vanagienė Šiaurės vakarų žemaičių žodynas: Ylakių, Lenkinų, Mosėdžio, Skuodo, Šačių apylinkių šnektos

Підсумовуючи, можна констатувати, що рецензований словник підготовлено на особливо високому професійному рівні, він відповідає високим академічним стандартам і докладно ілюструє стан говірок західної частини північножемайтського ареалу другої половини XX століття. Багатство й надійність матеріалу роблять його винятковим і надзвичайно привабливим для науковців різних галузей: він потрібен не лише дослідникам лексикології, фразеології, морфології, синтаксису, лексикографії, етнолінгвістики чи інших галузей науки, що спираються на діалектологічні дані. На нього чекав іще один загін читачів — мешканці цього краю. Адже зафіксовані у словнику дані стосуються жемайтських говірок, які мають особливо сильний потенціал соціальної привабливості, активно використовуються в усному мовленні, а в деяких соціальних і культурних сферах — і в писемній формі. Словник, безсумнівно, потрібен не лише як джерело лексики північножемайтських говірок другої половини XX століття, а й як багатогранний корпус даних живої мови того періоду; за його вихід у ґрунтовному двотомному виданні ми маємо дякувати не лише авторці словника, а й усім ентузіастам його публікації, особливо історику літератури, покровителю словника, чоловікові Біруте Ванагієне Вітаутасу Ванагу. Дуже прикро, що сама авторка не дочекалася виходу свого opus magnus⁶, однак цією видатною працею науковиця увічнила все своє життя мовознавиці, звівши пам’ятник мові рідного краю.

Подано 6 червня 2016 р.

JŪRATĖ LUBIENĖ

Клайпедський університет

вул. Геркауса Манто, 84, LT-92294 Клайпеда, Литва

[email protected]

⁶ Саме так точно назвав словник Гедрюс Субачюс.

Recenzijos / Reviews

361