DALIA SVIDERSKIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: ономастика (дослідження словотвору, походження та мотивації власних назв).

МОТИВАЦІЯ СКЛАДНИХ ГЕЛОНІМІВ МАРІЯМПОЛЬСЬКОГО ПОВІТУ

Мотивація складних гелонімів Маріямпольського повіту

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується мотивація гелонімів Маріямпольського повіту, записаних в анкетах міжвоєнного періоду як складені способом словоскладання назви земель. Це джерело особливо придатне для досліджень топонімізації, оскільки в анкетах збереглися описи, що пояснюють зафіксовану ономастичну ситуацію, а також коментарі подавачів топонімів, які дають змогу поглянути на топонімічний матеріал крізь призму досвіду й оцінок представників етнічного регіону.

Щоб з’ясувати закономірності називання заболочених місць, аналіз топонімів ґрунтується на принципі номінації топооб’єктів, що спирається на виокремлення особливостей ландшафту, локальних, майнових, культурно-історичних відносин. Звертається увага й на декларування представником мовної спільноти (народу) власного «я» у мовних одиницях. Також уперше в литовській топоніміці виокремлено й розглянуто ситуаційні гелоніми, коли типізована ситуація чи подія позначає маловідомий, мало знаний об’єкт.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: топоніми, гідроніми, гелоніми, складні слова, мотивація, ситуація називання, принципи номінації, міжвоєнний період.

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується мотивація складених гелонімів Маріямпольського повіту, зафіксованих у запитальниках «Назви земель» у міжвоєнний період. Це чудове джерело для дослідження топонімічної номінації, оскільки в запитальниках записано описи, що пояснюють ономастичну ситуацію, а також коментарі інформантів, які повідомляють назви місць і дають змогу поглянути на

243

DALIA SVIDERSKIENĖ

топонімічний матеріал крізь призму досвіду та оцінок представників етнічного регіону.

Щоб з’ясувати тенденції найменування заболочених місць, аналіз топонімів ґрунтується на розмежуванні принципів номінації топооб’єктів відповідно до особливостей ландшафту, локальних, пов’язаних із власністю та культурно-історичних відносин. Також приділено увагу вираженню себе членом мовної спільноти (нації) у мовних одиницях. У литовській топоніміці вперше виокремлено й розглянуто ситуативні гелоніми, у яких типізована ситуація або подія позначає маловідомий і мало знайомий об’єкт.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: назви місць, гідроніми, гелоніми, складні слова, мотивація, ситуація найменування, принципи номінації, міжвоєнний період.

0. ВСТУП

Аналіз мотивації гелонімів (назв заболочених місць) певної території, утворених способом складання,¹ є продовженням попередніх досліджень топонімів Маріямпольського повіту міжвоєнного періоду з погляду словотвору та походження.

Be Laimučio Bilkio vykdytų lietuvių helonimų tyrimų (Bilkis 2008), kelių Lietuvos plotų helonimija analizuota regioninės toponimikos studijose (Mickienė 2001; Endzelytė 2005; Bartkutė 2008) ir atskirame straipsnyje (Adamonytė 2013). Dalis sudurtinės toponimijos – oikonimų ir oronimų – taip pat yra sulaukusi mūsų tyrėjų dėmesio (Razmukaitė 2002; Sviderskienė 2006; Kačinaitė 2008). Atsižvelgiant į esamą pelkėtų vietų ir kitų klasių (poklasių) sudurtinių vietų vardų tyrimų padėtį², tenka konstatuoti, kad vieno darbo būdo toponimų motyvacijos analizė ne tik papildytų iki šiol aktualiais ir įprastais (darbo ir kilmės) aspektais vykdytus lietuvių toponimijos tyrimus, bet atsižvelgus į kalbos vartotojų kalbinės sąmonės duomenis, padėtų atskleisti tam tikro ploto vietovardžių motyvaciją. Tarpukario Žemės vardų anketos³, kaip šaltinis, nominacijos tyrimams ypač tinkamos, nes jose yra išlikę užfiksuoti onomastinę situaciją paaiškinantys aprašai, vietovardžių pateikėjų komentarai, leidžiantys pažvelgti į toponiminę medžiagą per etninės srities atstovų patyrimo, vertinimo prizmę. Be to, motyvaciją kalboje suprantant ir kaip tam tikros atrankos mechanizmą, šį tyrimą ypač paremia Prano Skardžiaus sudurtinių žodžių vertė

¹ Dėl termino žr. Bilkis 1997: 35–57.

² Dėl helonimų tyrimų padėties plačiau žr. Bilkis 2008: 27–29.

³ Plačiau dėl tyrimui naudojamos medžiagos dar žr. Sviderskienė 2015: 170.

244

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

аргументи на підтвердження: «за своєю природою вони найбільше придатні для точнішого, стислішого й багатшого, змістовнішого способу вираження. Через це складні слова дуже часто мають набагато багатший і водночас спеціалізованіший зміст, ніж окремі частини словосполучень, які ще не сприймаються як єдине ціле». «Таким чином, складні слова становлять один із головних засобів спеціального вираження <...>, <...> найчастіше в них є щось вибране» (Skardžius 1943: 396–397).

Важливим є також локальний аспект дослідження. Його основою є не встановлення ареалів значень гелонімів, а визначення мотиваційних ознак і виявлення їхньої ієрархії, адже «закономірне повторення мотиваційних ознак відображає певні схильності народу, його увагу до тієї чи іншої сфери дійсності» (Gudavičius 2007: 221). Викладені положення підтверджує думка, висловлена Александрасом Ванагасом щодо досліджень семантики гідронімів, яка слушна й у контексті дослідження мотивації гелонімів: «важко уявити, щоб ареали утворювали самі семантичні феномени». «Адже найважливіші значення гідронімів — явище за своєю природою „антиареальне“, безсумнівна гідронімічна універсалія. Можна говорити переважно лише про кількісне (певною мірою й якісне) співвідношення різних семантичних категорій» (Vanagas 1981: 124).

Мета статті — з’ясувати мотивацію гелонімів певної території, утворених способом складання, розкрити своєрідність категоризації фрагментів дійсності в мові, виявити ієрархію мотивів виникнення назв заболочених місць і визначити тенденції найменування.

До досліджуваного матеріалу застосовано метод словотвірного аналізу топонімів, метод інтерпретації коментарів інформантів про топоніми досліджуваного етнічного регіону, метод компонентного аналізу, описовий метод з елементами порівняльного методу.

Насамперед досліджуваний матеріал оцінювали відповідно до структурно-граматичної класифікації, розробленої А. Ванагасом для дослідження класу гідронімів (докладніше про неї див. Vanagas 1970: 21–27), яка, як свідчать дослідження литовської топонімії, легко застосовується й до аналізу назв місць інших класів (підкласів). Таким чином було виокремлено детермінативні⁴ утворення, перші компоненти яких — апелятиви (іменники, прикметники тощо) та оніми (у нашому випадку траплялися лише особові імена). Оскільки досліджувані топоніми записано з живого мовлення, найважливішим джерелом з’ясування значень апелятивів, від яких вони утворені, вважали коментарі інформантів про топоніми досліджуваного етнічного регіону, що супроводжують назви місць, зафіксовані в анкетах «Назви земель». Проте, як показує досвід, коментарі не є абсолютним показником. Носії мови часто намагаються вигадати семантичний зв’язок і використати його для обґрунтування тлумачень мотивації назв місць. Отже, основних

⁴ Dėl termino žr. Urbutis 1978: 173.

Straipsniai / Articles

245

DALIA SVIDERSKIENĖ

З’ясування значень слів (апелятивів) ґрунтувалося на фіксації випадків уживання того чи іншого слова в інших джерелах — термінологічних словниках⁵, «Словнику литовської мови» (далі — LKŽe). Важливим джерелом, яке допомогло дослідити мотивацію топонімів, є зібрання ойконімів, записаних із живого мовлення в різні періоди (Картотека ойконімів; далі — VK), що зберігається у фондах ономастики LKI⁶. Основними джерелами антропонімів є словники литовської антропонімії: «Словник литовських прізвищ» (LPŽ), «Словник походження литовських імен» (LVKŽ)⁷, алфавітна картотека історичних особових імен, що зберігається у фондах ономастики Інституту литовської мови (IAK). Дослідження показало, що для обґрунтування апелятивів та особових імен як твірних слів (етимонів) довелося звертатися також до словників польської мови⁸.

Другі компоненти виокремлених композитів — -bal-, -pelk-, -plyn-, -raist- — вказують на їхню належність до обраного підкласу назв заболочених місцевостей. Pelkė означає «топке місце зі стоячою водою, трясовина». Як бачимо, фізико-географічний термін pėlkė, уживаний у цьому значенні, входить до певної семантичної парадигми: назви заболочених місцевостей позначають споріднене поняття й охоплюють фізико-географічні терміни, що називають інші видові поняття: bala — «топке місце, зазвичай із водою, що стоїть у ньому; болото, трясовина; калюжа, калюжина», plynė — «болото, трясовина», raistas — «топке місце, заросле кущами або деревами; болото, заболочений ліс». До досліджуваного матеріалу було включено також назви об’єктів із другим компонентом -kamp-, утвореним від апелятива лит. kañpas «край», що позначає частину певного простору — його край, окраїну (у нашому випадку — частину заболочених місцевостей, оскільки це засвідчують позначення об’єктів — b., rst., зафіксовані в анкетах).

Аналізуючи матеріал з погляду мотивації, спиралися не лише на практику власної ономастики, тобто на семантичну класифікацію назв водойм А. Ванагаса (докладніше див. Vanagas 1981: 4–153), а й на приклади класифікації, застосовуваної в російських топонімічних дослідженнях (щодо кваліфікації та класифікації див. Sviderskienė: 2014). У цій статті автори не обмежуються виокремленням лише мотивів виникнення гелонімів. Виокремлення принципів номінації топооб’єктів надало додатковий семантичний критерій для з’ясування мотивації ойконімів. Отже, у статті назви заболочених місцевостей класифікуються також за принципами номінації: 1) за властивостями об’єктів, 2) за відношенням об’єктів до інших об’єктів, 3) за відношенням до людини. Така класифікація онімів зумовлена особливостями й ознаками самих реалій.

Під час дослідження проблематичним виявилося визначення лексичного статусу першого, означального компонента частини гелонімів — апелятивний він чи онімний (у нашому

⁵ Про них див. перелік джерел наприкінці статті.

⁶ Plačiau apie šią kartoteką žr. Maciejauskienė 2002: 57; 2002a: 103–105; LVŽ I: XIII–XIX.

⁷ У статті від цих скорочень відмовилися через їх часте повторення.

⁸ Про них див. перелік джерел наприкінці статті.

246

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

випадку — антропонімний). Траплялися й складніші випадки з’ясування мотивації іншого характеру, пов’язані з полісемією та омонімією першого апелятивного компонента. Відсутність коментарів в анкетах назв земель лише поглибила цю проблему. Метафоричне вираження мотиваційної ознаки, як відомо, ґрунтується на порівнянні, яке, з одного боку, задає асоціативний напрям, а з іншого — залишає свободу інтерпретації. Отже, за відсутності додаткових відомостей, зафіксованих в анкетах, залишалося лише аргументовано припускати, яка особливість місцевості спонукала до виникнення назв місць у переносному значенні.

Оскільки матеріал неоднорідний щодо ступеня ясності, у статті розрізняються два розділи гелонімів, утворених способом складання: гелоніми з прозорою мотивацією (I) та гелоніми з подвійним (множинним) поясненням мотивації, тобто нині не цілком зрозумілої (II).

1. СКЛАДНІ ГЕЛОНІМИ З ПРОЗОРОЮ МОТИВАЦІЄЮ

1.1. За властивостями об’єктів

1.1.1. Гелоніми з мотивацією, пов’язаною з назвами тварин – найчисленніші представники назв аналізованих місць, засвідчені в матеріалі: Anč-balė б. Ss⁹; Anč-plynė б. KzR: лит. ántis «качка»; Avin-a-raistis б. Gdl: лит. ãvinas «самець вівці»¹⁰; Barsūk-raistis бол. Gdl: лит. barsūkas «борсук»; Bùl-ia-raistis бол. Brb: лит. bùlius «самець корови»¹¹; Gaidž-ia-raistis б. Ss: лит. gaidỹs «півень»; Géru-a-balė бол. Igl; Gerv-a-raistis

⁹ Номінаційні семантичні групи розташовано відповідно до кількості представників у кожній із них. У розділах статті гелоніми зазвичай подано в алфавітному порядку; виняток становлять випадки, коли цього вимагає специфіка аналізованого матеріалу. У складних назвах один компонент від іншого відокремлюється дефісом. Назви місцевостей, достовірно акцентовані в анкетах Земельних назв, подано з наголосом. Якщо за даними міжвоєнного періоду топонім не має позначеного наголосу або його наголошення неясне, у статті його подано без наголосу. Якщо акут викликає сумніви, підкреслено основу наголошеного складу. Біля всіх назв місць наведено посилання на позначувані об’єкти та їхнє розташування. Їх, а також списки скорочень позначень об’єктів, наново не укладали, а користувалися вже складеними для підготовки «Словника топонімів Литви» (далі – LVŽ). Список скорочень, ужитих у статті, наведено наприкінці статті.

¹⁰ Див. також LVŽ I 244–245.

¹¹ Див. LVŽ I 612–613, де поряд із можливістю апелятивного походження споріднених назв місцевостей визнається також їхній зв’язок з особовими іменами. Словотвірна основа гелонімів Bulinė бол. Gir, Pdv; Buliùkas б. Pkn, імовірно, неясна (див. також Bilkis 2008: 48, 185).

Straipsniai / Articles

247

DALIA SVIDERSKIENĖ

бол. Brb: лит. gérvė «журавель»; Karõs-balė 2 б. Klvr; Karos-balė б. Klvr: лит. karõsas «кісткова риба родини коропових (Cyprinidae), карась (Carassius ca-rassius); Kiaũl-ia-balė б. Igl, Mrj¹²: лит. kiaũlė «свиня»; Kiel-a-balė б. Mrj; Kiel-ia-balė б. Ldvn: лит. kielė «сойка»; Krek-a-balė б. Prn: лит. krėkė «карась (Carassius carassius); Kumél-balė б. Lbv, Ss; бол. Ss; Kumel-balė б. Brb: лит. kumelỹs «дорослий кінь; жеребець», kumėlė «домашня робоча тварина – самка (Equa); Kùrk-a-balė б. Mrj: лит. kùrka «індичка»; Ož-ia-raistis бол. Prn, Vv: лит. ožỹs «самець кози»¹³; Õžk-a-raistis бол. Brb: лит. ožkà «коза»; Pãrp-plynė (< *Pãrpl-plynė) бол. KzR: лит. par-plỹs «капустянка»¹⁴; Pelėd-balė б. Ss: лит. pelėda «сова»; Šárk-a-balė б. Lbv; Šark-a-raistis бол. Prn: лит. šárka «сорока»; Špók-a-raistis б. Ss: лит. špókas «шпак (Sturnus vulgaris); Stirn-a-plynė б. KzR: лит. stirna «сарна»; Varn-a-balė б. Klvr; Varn-a-balė б. Klvr; Várn-a-plynė б. KzR; Varn-ā-plynė бол. KzR; Varn-a-plynė б. KzR: лит. várna «птах родини воронових із сірим і чорним пір’ям (Corvus corone)», var̃nas «великий чорний птах родини воронових, крук (Corvus corax)»; Višt-a-balė б. Mrj: лит. vištà «курка»; Žalč-ia-balė б. Brb: лит. žaltỹs «неотруйна змієподібна рептилія (Natrix); будь-яка тварина, що належить до змій»; Žvirbl-ia-raistis бол. Brb: лит. žvirblis «горобець».

1.1.2. На досліджуваній території зафіксовано кілька гелонімів, номінованих за їхнім розміром (габаритами): Didž-balė б. Igl, KzR, Mrj; бол. KzR; Didž-plynė б. KzR – біля назви водного об’єкта Didžbalė KzR в анкеті лісництва Velniakalnis у графі позначення об’єкта записано велика калюжа. Виходячи з цієї інформації про денотат, можна припустити, що твірне слово назви місцевості — лит. didis, -ė (‑ė, -i, didžia) означає «значний за розміром, великий».

Прикметник ilgas має не лише семантичну ознаку простору, а й семантичну ознаку кількості. Імовірно, саме тому A. Vanagas вагався, кваліфікуючи й класифікуючи гідроніми, утворені від цього прикметника: чи вважати їх репрезентантами конфігураційного значення (як видовжені гідрооб’єкти), чи значення розміру (габаритів)¹⁵. Якщо припустити, що топооб’єкт може кваліфікуватися як ilgas незалежно від його положення в просторі, оскільки важливішими є кількісні співвідношення частин об’єкта, то гелоніми (як і гідроніми), перший компонент яких — ilg-, у статті кваліфікуються як номіновані за розміром (габаритами): Īlg-a-balė б. KzR, Lbv, Prn; бол. Igl; Ilg-a-balė б. Lbv; Ilg-a-plynė бол. KzR; Īlg-a-raistis бол. Gdl;

¹² В анкеті села Dambrauka записано: «Заболочене місце; раніше тут ранньою весною випасали свиней».

¹³ Оскільки назву болота зафіксовано в анкеті лісництва Prienai-Ašminta, не можна виключати можливість її зв’язку з лит. ožỹs «сарна».

¹⁴ Dėl pelkėvardžio darybos dar žr. Bilkis 2008: 296. Čia jis vertinamas kaip priesagėtasis.

¹⁵ Dar žr. Vanagas 1981: 108.

248

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

Ilg-a-raistis болото в Prn; 2 болота в Prn, болото в Šil; Ilg-a-kampis болото в KzR: лит. ilgas, -à «той, що простягається в довжину, далеко (у просторі)».

Інші представники аналізованої семантичної групи — гелоніми з мотивацією малої кількості води¹⁶: Saūs-balė rst. Igl; Saūs-plynė b. KzR; 3 rst. KzR; Saus-plynė 2 rst. KzR: lie. saūsas, -à «без вологи, без води, несухий, висохлий». Гелонім із мотивацією глибини води зафіксовано лише один — Gil-ì-balė b. Lbv. Прикметник gilùs (як і ilgas) має сему простору (пор. giliai), а також сему кількості. У цьому випадку, найімовірніше, актуалізовано саме останню.

1.1.3. Su augalų pavadinimais susijusios motyvacijos helonimai gausumu mažai nusileidžia „gyvūniniams“: Alksn-io-balė b. Prn: lie. ãlksnis; Bérž-balė b. Klvr: lie. béržas; Buil-ia-raistis b. Brb: lie. builỹs ‘augalas, augantis pelkėtose vietose’ (DKŽ 39), lie. builė ‘balos žolė, panaši į samanas’, lie. builis, builỹs ‘skėtinių šeimos augalas (Chaerefolium); pelkinis gailis (Ledum palustre)’; Gail-ia-raistis b. Krsn: lie. gailė ‘pelkių pušynų, durpynų stipriu kvapu augalas (Ledum palustre)’; Geguž-balė b. Krsn: lie. gegužė ‘tokios žolės, augančios pūdymuose’; Yv-ā-raistis rst. Šil – galbūt sietinas su le. iwa ‘gluosnis’ (SJP II 116, VII 587), ‘gluosnių rūšis (Salix caprea)’ (LLKŽ 162); Kanā-plynis (< *Kanāpl-plynis) b. Prn: lie. kanāplė ‘kultūrinis augalas, iš jo stiebo gaunamas pluoštas, o iš sėklų spaudžiamas aliejus (Cannabis sativa)’; Karkl-a-balė b. Mrj: lie. kar̃klas; Nendrin-balė b. Mrj: lie. néndrinis, -ė, nendrinis, -ė, plg. nèndre ‘varpinių šeimos vandens augalas ilgu tuščiaviduriu stiebu (Phragmites communis)’; Plov-a-balė b. Krsn: lie. plovà, plõvos ‘vandenyje augančios žolės, maurai’; Pùp-a-balė b. Igl; Pùp-a-raistis rst. Brb: lie. pupà.

До цієї підгрупи за дещо іншою семантикою належить назва болота: Lapìn-balė Mrj: лит. lapinė «облистяний пагін, гілка». За даними анкети лісництва Шунскай, болото заросле чорними вільхами. Із мотиваційного пояснення¹⁷ з’ясовується, що номінаційна ознака тут виражена метонімічно, на основі відношення цілого й частини: назва частини рослини (облистяного пагона, гілки) замінює назву всієї рослини (чорної вільхи).

Перший компонент ще одного гелоніма походить від назви місця, що позначає скупчення об’єктів¹⁸: Beržýn-balė болото в Krsn: лит. beržýnas «березовий ліс», beržỹnė «березовий ліс; місце, де росте багато беріз» (мотиваційне пояснення — раніше тут був березняк).

¹⁶ Dėl tokio hidronimų semantinio kvalifikavimo ir klasifikavimo dar žr. Vanagas 1981: 108–110.

¹⁷ Konkre­tūs motyvacijos atvejai nusakomi terminu motyvuotė (dėl jo žr. Drotvinas 1987: 33).

¹⁸ За твердженням А. Ванагаса, гідроніми, утворені від назв рослин зі збірним значенням, означають місце, де цих рослин багато. Однак це місце не обов’язково є самою водоймою, оскільки йдеться не про водні рослини. Так чи інакше, топонімічні об’єкти цього типу характеризуються за рослинністю <...> (див. також Vanagas 1981: 90).

Straipsniai / Articles

249

DALIA SVIDERSKIENĖ

1.1.4. Гелоніми з фізіографічною мотивацією. Семантика назв цих заболочених місць пов’язана з фізіографічними характеристиками дна й поверхні (покриву) (формою, конфігурацією тощо)¹⁹.

1.1.4.1. Зафіксовано два топооб’єкти, назви яких виникли через особливості дна: Гріст-а-бале 2 б. Ss²⁰: лит. вимощений ‘колода для настилу мосту (дороги, підлоги...), настил’ (мотивація — у давнину вимощена деревом). Поряд із цими, здається, можна розглянути й інші назви аналізованих об’єктів, що виникли через особливості поверхні, оскільки поверхня в разі гелонімів найчастіше і є дном²¹. Як видно далі, у частині складних означальних компонентів може бути описано нерівне дно / поверхню (1) Купст-а-бале б. Vv: лит. купстас (ознака мотивації виражена безпосередньо); Парк-а-бале б. Ss: лит. паркай ‘така шкірна хвороба, короста, струпи’²² (ознака мотивації виражена метафорично — нерівності, опуклості, як струпи)²³ і якість поверхні / дна (2) Шлин-а-райстіс rst. Brb: лит. шлінас ‘сірувато-блакитна або білувата в’язка глина з домішками органічних речовин <...>’.

1.1.4.2. Далі розглянемо топонімічні об’єкти, названі за формою. У більшості з них мотиваційна ознака виражена метафорично. Ймовірно, через опуклу поверхню заболочені місцевості дістали назви Bõsiaraistis і Plaučiabalė. Опукла, «роздута» поверхня могла утворитися через рослинний покрив або шар торфу²⁴. Bõs-ia-raistis болото в Šil²⁵: лит. bõsas «бочка, діжка»²⁶ — таке пояснення мотивації цього ойконіма підтверджує і записане в досліджуваній місцевості усне речення: Išsipūtus karvė kaip bõsas Gs²⁷. До цієї групи належить також назва болота Plauč-ia-balė Krsn, в основі мотивації якої лежить назва внутрішнього органа (лит. plaučiai «орган дихання»). Це слово вжито

¹⁹ Пор. міркування А. Ванагаса про мотивацію гідронімів: хоча гідрооб’єкт можна фізіографічно описати по-різному, серед найважливіших його характеристик — конфігурація та якість дна (пор. Vanagas 1981: 67).

²⁰ Ойконіми записано в анкетах сіл Nuoragėliai та Pavengliška.

²¹ Авторка статті дякує анонімному рецензентові за це спостереження.

²² Зі свідчення інформанта, наведеного в анкеті села Serbentiškiai.

²³ У дослідженні А. Ванагаса гідроніми, що характеризують топонімічні об’єкти за зарослістю берегів певною рослинністю, оголеністю берегів тощо, наведено в підрозділі гідронімів зі значенням характеристики довкілля (див. Vanagas 1981: 112–113).

²⁴ Dėl šio teiginio dar žr. Jaras̄ius 2012: 60.

²⁵ За даними анкети села Liepalotas, раніше там було багато товстих вільх, з яких виготовляли бочки-діжки. Це свідчення інформанта — чудовий приклад опосередкованої мотивації, коли мотиваційну ознаку (роздутий) представники етнічної спільноти приписують іншому денотату (не топонімічному об’єкту, а вільхам, що ростуть у цьому місці).

²⁶ Див. також LVŽ I 541.

Скорочення речень, що обґрунтовують пояснення мотивації, як-от LKŽe. Їх окремо не пояснено. ²⁷

250

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

утворюючи назву місця в переносному значенні, очевидно, не лише через асоціацію за формою, а й за функцією.

Підгрупу доповнили кілька об’єктів досліджуваної території, названих через розташування (конфігурацію) у просторі: Kryž-balė болото, Prn: лит. kryžius ‘фігура з перехресних ліній’ (DŽe); Kuk-ia-balė болото, Prn: лит. kūjis ‘гачок, багор’. Мотиваційну ознаку однієї назви болота виражено прикметником: Kūm-balė (< *Kūmp-balė) болото, Lbv: лит. kūmpas, -à ‘кривий, зігнутий’ (KzRŠŽ II 405), ‘зігнутий, покривлений, кривий’²⁸.

1.1.5. Ще кілька об’єктів отримали назви через колір поверхні / дна / води.

Оскільки свідчень інформантів, які обґрунтовують походження назви болота Raudón-plynė KzR, не зафіксовано, мотивацію намагаються зрозуміти, спираючись на мотивацію суфіксальної назви болота Raudõnė Krsn, записаної на досліджуваній території: ґрунт біля болота має червонуватий колір, а в болоті утворюється іржа. З цього можна припустити, що raudõnu, -à (rausvù, -à), найімовірніше, називають заболочені місця, де є розчинна залізна руда, а також через бідний болотистий ґрунт із домішками торфу.

Як і в описаному випадку, через поверхню, яка, ймовірно, мала сірувато-блакитний колір глини, топооб’єкт отримав назву Palš-a-raistis болото. Brb: лит. pálšas, -à, pãlšas «сіруватий» Mrj (пор. Šlýnarais­tis болото. Brb: лит. šlýnas «сірувато-блакитна або білувата в’язка глина з домішками органічних речовин <...>»).

Цю групу доповнили назви місцевостей із першим компонентом juod-: Júod-balė болото. KzR; Júod-a-raistis болото. Brb; Júod-a-raistis озерце. Igl; Juod-raistis болото. Vv; болото. Šil. Коментарі, що супроводжують дві останні назви місцевостей, зафіксовано в анкетах: заросло вільхами, але мокре — зазначено в анкеті с. Скряуджяй (Vv); за даними іншої анкети (Šil), земля болота чорна — торф. Як відомо, колір торфу — темно-коричневий, лит. júodas, -à означає «кольору вугілля, темний» (LKŽe). Імовірно, це тлумачення мотивації найкраще підтверджує паралельна назва болота Júodraistis — Rūd­raistis, записана в анкеті с. Мауручяй: Júod-raistis || Rūd-raistis Vv. Із зафіксованої пари гелонімів зрозуміло, що лексема júodas означає не лише «кольору вугілля, темний», а й різні відтінки темних кольорів (у нашому випадку — темно-коричневого). Отже, назви як одних, так і інших об’єктів із детермінативним компонентом juod- могли бути надані через темний колір води або ґрунту²⁹.

²⁸ З іншого боку, можливо, можна пояснити мотивацію назви, спираючись на інше значення лит. kūmpas, -à – ‘з підвищенням, горбком, нерівністю’. Від цього припущення довелося відмовитися, оскільки в досліджуваній місцевості не було записано прикладів із живого мовлення, які засвідчували б уживання згаданого прикметника в цьому значенні. Свідчень інформантів в анкеті також не зафіксовано.

²⁹ І. С. Просвінніна, яка досліджувала особливості російських складених топонімів, зазначає, що гідронім Juoda upelė (Черная речка) термінологізувався. Топонімічний термін juoda upelė (черная речка) означає річки з чорною водою, що збирають води боліт, річки, які течуть у віддалених місцевостях, а також джерельні, незамерзаючі річки та річки, витоками яких є джерела. Тут дослідниця спирається на думку іншого дослідника російської топонімії, Є. М. Мурзаєва: чорних струмків багато, але немає жодної великої річки (див. також Просвирнина 2001: 47).

Straipsniai / Articles

251

DALIA SVIDERSKIENĖ

Баловардіс Руд-бале KzR: лит. rùdas, –à «темно-жовтий», найімовірніше, отримав назву через коричневий колір води / дна об’єкта spalvos³⁰.

1.1.6. Гелоніми з демонологічною мотивацією. Вологі місця оцінюються відповідно до певного усталеного погляду де болота, там і чортів не бракуватиме. Представники цієї групи: Вайдийк-райстіс ліс. Vv: лит. vaidýklė «примарна істота, якої насправді не існує, привид, мара» (щодо семантики пор. назву місця Vaidenýčia, записану в анкеті Шатинського говіркового пункту: pv. Klvr – раніше там привиди водилися); Вєльн-ia-бале с. KzR³¹; Mrj³²; Вєльн-ia-бале 2 с. Krsn; с. KzR³³; Вєльн-ia-плине бол. KzR³⁴: лит. vėlñias «божество землі й підземного світу, чорт, нечиста сила; у релігіях — злий дух, нечистий»³⁵. Тут також зафіксовано назву болота Вєльн-ia-блюдіс Prn. У формі цієї назви втілено не одну, а дві ознаки: один компонент спирається на назву міфічної істоти, інший — на назву посудини³⁶. Метафорично виражений другий компонент (bliūdas «миска; кількість, що в неї вміщується») надає топоніму емоційного й конотативного забарвлення.

Етимон назви болота Пєкл-ia-райстіс Šil — слово peklà, що означає «пекло»³⁷, навіює уявлення про прірву, безодню тощо і таким чином впливає на образний зміст назви. Не-

³⁰ Як показав аналіз мотивації інших гелонімів, дно й вода могли бути коричневими через іржу, що утворюється в болоті.

³¹ Назву місця записано в анкеті лісництва Рункі.

³² За даними анкети лісництва Шунскай, вкрита деревами.

³³ Назву місця записано в анкеті лісництва Велніакалніс.

³⁴ В анкеті лісництва Юре зазначено: тут, як розповідають, водяться привиди.

³⁵ Єлена Л. Березович, досліджуючи частину топонімії півночі Росії, пов’язану з лексемою velnias (чёрт), зауважує, що за частотністю її перевершують інші «демонологічні» та «сакральні» тополексеми. Ці топоніми досліджували, щоб з’ясувати закономірності: які об’єкти отримують такі назви та якою є їхня мотивація. Після доповнення наявного матеріалу даними, зібраними під час польових досліджень 1999–2015 рр., з мотиваційних описів з’ясувалося, що чорт передусім сприймається як водяний дух. Виникнення «чортівських» топонімів також пов’язують із роботами з розчищення лісу. Ці роботи могли бути пекельно важкими, тому їх і пов’язували з чортом. Нарешті, після перетворення земель на орні угіддя, «відвойовані» в боліт і лісів, сільськогосподарські площі залишалися в оточенні «злого духа місця», оскільки ґрунти швидко висихали й ставали неродючими, через що їх також пов’язували з чортами. Тут дослідниця припускає, що значення «землеробське» та «демонічне» могли виникнути послідовно або внаслідок перекодування, але спочатку мали охоронне значення. Є. Л. Березович звертає увагу ще на один мовний факт, що визначає мотивацію «чортівських» назв у російській топонімії, — асоціативні зв’язки слів чорт ↔ чорний (чёрт ↔ чёрный), які виявляються в тому, що «чортівські» топоніми позначають темні лісові місця (закутки), бездонні озера, річки з брудною водою. Для місцевостей, названих «чортівськими» іменами, характерна нерівна, зазвичай волога поверхня; ведення сільського господарства в таких місцях неможливе або потребує значних, тобто пекельних, зусиль (див. також Березович 2010: 47–57; 2015: 187–206).

³⁶ Dėl struktūrinio modelio panašumo lietuvių frazeologijoje žr. Jasiūnaitė 2007: 112.

³⁷ Пор. також речення, записане з живого мовлення: Ištrauk iš vandens agurk ą – tuo kai peklà (чорний) стає Jrb; із фольклору: Tamsu kai pėkloj (дуже темно) [виділено мною — D. S.]; а також інше

252

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

важко не помітити, що метафоричне найменування виразніше, ефективніше, цією назвою створюється сильніший вплив; інформація, «передана» назвою місця, сприймається не лише розумом, а й емоційно³⁸. Перший компонент композита pekl- робить топонім живішим, оскільки має виразніше забарвлення розмовної мови. Зв’язок останньої назви з розмовною мовою засвідчує також фразеологізм gyvà peklà. Значення цього застиглого словосполучення — «(чогось) дуже, надзвичайно багато». Отже, peklà — місце, де багато чортів, певне «місце проживання» чортів. Крім того, не слід забувати про можливість уживання детермінативного компонента pekl- з евфемістичних міркувань³⁹.

1.1.7. Гелоніми, мотивовані якістю води, різноманітні. Багато з них означають певну властивість води (1), виражену прикметником (a) або іменником (b): a) Klamp-ā-balis б. KzR: лит. klampùs, -i «такий, що важко тече, в’язкий (про рідини)»; Skýst-a-balė Mrj: лит. skýstas, -à «такий, що має властивість текти, литися, текучий; такий, що містить багато води, водянистий, перезволожений»; b) Pūsl-ia-raistis б. Gdl: лит. pūslẽ̇ «наповнена повітрям куля, що виникає в рідині (і на її поверхні) або в рідкій масі» (гелонім утворено через водянистий ґрунт, із якого вириваються бульбашки повітря⁴⁰); Tūrl-a-balė б. Igl: лит. tūrlẽ «рідкий бруд» (DKŽ 154)⁴¹. Через прозорість води топооб’єкт метафорично названо Cidabr-a-balė б. Brb: лит. cidãbras «срібло».

Інші представники цієї семантичної підгрупи характеризують воду не за властивостями самої води, а за назвами речовин і предметів, яких у воді багато / які в ній трапляються⁴² (2): Rūd-balė б. Ss: лит. rūdys «залізна руда, розчинена в болотах»; Žagar-balė пол. Klvr: лит. žãgaras «безлиста гілочка (зазвичай суха), хмиз».

1.1.8. У гелонімії цієї території, утвореній способом складання, траплялися випадки, коли топооб’єкти називали за їхнім розташуванням у просторі. Значення назви Aukšt-a-raistis у Krsn — розташований високо. Ще два представники підгрупи

Значення слова peklà у LKŽė: «дуже віддалене, далеке місце; погана, важкопрохідна дорога, багно».

³⁸ Dėl panašių metaforų kūrimo tikslų dar žr. Gudavičius 2009: 115.

³⁹ Ці міркування підтверджує дослідження Біруте Ясюнайте про традиційні жмудські лайки (див. Jasiūnaitė 2007a: 257–262). За словами дослідниці, у pekloje, традиційному місці посмертної кари, перебувають, живуть чорти [виділено мною — D. S.] — мучителі грішників. Це відомо кожному представникові селянської культури, тому така «топографічна» субституція цілком зрозуміла. Частково мовець вдається до неї і з евфемістичних міркувань, щоб не накликати на себе гнів небезпечного персонажа, згадавши його (див. також там само, 260).

⁴⁰ За словами Леона Ярашіуса (співробітника Центру досліджень природи, Інституту ботаніки), велика кількість води в ґрунті витісняє повітря, унаслідок чого погіршується аерація і починають накопичуватися шкідливі продукти анаеробного дихання (див. також Jarašius 2012: 61).

⁴¹ Щодо семантики пор. зафіксовану на досліджуваній території назву озера Purvinis у Lbv (LUEV 130), яку A. Vanagas розглядає в підрозділі про гідроніми зі значенням якості води (див. Vanagas 1981: 102).

⁴² За словами A. Vanagas, ці властивості не випливають із природи води, вони є пізнішими, вторинними (див. також Vanagas 1981: 103).

Straipsniai / Articles

253

DALIA SVIDERSKIENĖ

Púodž-ia-plynė бол. KzR та Púodž-ia-raistis бол. KzR означають «розташовані низько». Тут актуалізовано компонент значення, пов’язаний із вертикальністю, віддаленням, рухом угору та рухом униз від поверхні, закладений в основах слів. Це припущення підтверджує також свідчення інформанта з анкети лісництва Папілвіса: Púodžiaplynė — низина, оточена пагорбами, Púodžiaraisтис — глибоке болото. Мотиваційна ознака тут виражається метафорично.

1.1.9. Мотивації, що характеризують фізичний стан води Назва болота Sklydž-ia-raistis Gdl пов’язана з лит. sklydėti, sklydi, -ėjo «розливатися, коливатися, стелитися», пор. Vanduo sklydi lankose DŽ¹ (щодо розшифрування джерела див. LKŽė).

1.2. За співвідношенням з іншими об’єктами

1.2.1. Гелоніми з посесивною та локативною мотивацією⁴³: Bùkt-a-raistis бол. Igl: лит. buktà, bùktas «затока річки, озера чи калюжі; заводь; глибоке місце, вимите водою»; Darž-a-balė бол. Klvr: лит. daržas; Degim-balė бол. Ss: лит. degìmas, dẽgimas «вигоріле місце (луг, болото, ліс), згарище»; Degìn-balė бол. Mrj — вважаючи, що компонент складної назви degìn- виник із *degìm-, ойконім, найімовірніше, пов’язаний із лит. degìmas⁴⁴; Dúá-raistis (< *Dváŕ-raistis) бол. Prn: лит. dvãras «<...> господарство, садиба землевласника; подвір’я; садиба»; Eglyn-balė ліс. Ldvn: лит. eglýnas, eglýnė «ялинник»; Ežer-balė ліс. Klvr: лит. ẽžeras; Lank-a-balė бол. Prn: лит. lankà «великий рівний луг, зазвичай біля річки, який під час повені заливає вода»; Lyg-plynė бол. KzR: лит. lygė, lỹgė «галявина, лісова прогалина⁴⁵; Naujien-balė бол. KzR: лит. naujìena, naujienà «щойно зорана земля; цілина»; Plyn-balė бол. Brb: лит. plýnė «болото, трясовина⁴⁶; Prūd-balė бол. Igl: лит. prūdàs; Rubež-balė бол. Ss: лит. rubẽžius «межа території, кордон»; Šaltin-balė бол. Ss: лит. šaltìnis «джерело води, що витікає із землі»; Trāk-balė бол. Mrj: лит. trãkas «високий, сухий луг, порослий рідкими кущами та деревами,

⁴³ А. Ванагас аналізує ці гідроніми в розділі Значення місця розташування гідрооб’єкта. Він стверджує, що первинні значення назв водних об’єктів були пов’язані не лише і навіть не стільки з особливостями самих гідрооб’єктів, скільки з апелятивними значеннями, що характеризували оточення річок і озер (Vanagas 1981: 104). Більшість із них утворено від апелятивів із фізіографічним або близьким значенням (там само, 105). Оскільки гелоніми, як і інші гідроніми, можуть мати як локативне, так і посесивне значення (наприклад, позначати власність усього маєтку, села тощо), але розрізнити й установити це важко, ми назвали розділ дещо інакше.

⁴⁴ Щодо тлумачення назви болота див. також LVŽ II 182.

⁴⁵ Назву болота записано в анкеті лісництва Агуркішке.

⁴⁶ Тлумачення мотивації топоніма підтверджують дані анкети лісництва Балбєрішкіс болото, що ніколи не висихає, а також підтверджує речення, записане з живої мови в досліджуваній місцевості: Аїр росте на луках, які вже ніколи не висихають Jrb.

254

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

лісова галявина; лука, де ростуть берези’ (за даними анкет Шунскайського лісництва, болото заросле деревами).

1.2.2. Мотивації, що характеризують довкілля: етимони перших компонентів складних гелонімів — назви споруд (1), місця біля споруди (2), а також назви, що позначають інші особливості довкілля топооб’єктів (3).

1) Būd-baliai болото Klvr; Būd-baliai болото Klvr: лит. būdà, būdė «намет, прихисток, будиночок (сторожа, пастуха тощо); Tilt-a-balė болото Krsn: лит. tiltas «міст»;

2) Pakluon-raistis болото Gdl: лит. pakluonė «місце біля клуні».

3) Гелоніми з атрибутивним значенням, які описують особливість місцевості за тим, що на ній є: Kiaušin-raistis болото Vv: лит. kiaušinis «яйце» (за даними анкет с. Буделе, дикі качки відкладали яйця на купинах); Lāuž-a-plynė болото Mrj: лит. lãužas «купа пруття, хмизу, гілок, обрубків дерева⁴⁷; Spal-iā-kampis болото KzR: лит. spãliai «маса таких трісочок», пор. лит. spãlis, spalỹs «трісочка з дерев’янистого стебла льону чи конопель, що відокремлюється під час тертя».

1.3. За відношенням до людини

Гелоніми, що виникли внаслідок відносин власності та культурно-історичних зв’язків.

Перші компоненти гелонімів, які розглядатимемо далі, різняться за походженням. Одні походять від апелятивів (1), інші — від онімів (2).

1) Представники цієї групи також неоднорідні: (a) ойконіми, утворені від апелятивних назв осіб: Čypl-ia-balė болото Lbv — імовірно, пов’язане з лит. čyplė «та, що надто багато говорить»⁴⁸; Duidž-ia-balė болото Prn: лит. duidė «дурнувата, одурманена жінка, дурепа»⁴⁹; Kerždž-ia-balė болото Mrj: лит. kerždžius «старший пастухів»; (b) від етнонімів: Cigōn-raistis болото Vv, лит. cigōnas, -ė; Maskōl-raistis болото Vv: лит. maskõlis, maskõlius «солдат царської армії; росіянин». Ознаки французького періоду, тобто походу очолюваної Наполеоном французької армії через Литву на початку XIX ст., засвідчує назва болота Prancūz-bales KzR, зафіксована в анкеті Рункяйського лісництва з приміткою: кажуть, що там був табір. Цю назву слід розглядати як свідчення етнокультурної пам’яті.

⁴⁷ За даними анкет Шунскайського лісництва, болото заросле деревами.

⁴⁸ Це припущення, здається, підтверджує й зафіксований у LVŽ варіант назви болота Čypliabalė Lbv, уживаний у живому мовленні та наведений за даними VK, — Čipliabalė (див. LVŽ II 70). Дериват із антропонімною основою та посесивним значенням «належний Чиплісу» вживається паралельно з варіантом Čypliabalė. Як уже зазначалося, перший компонент детермінативного утворення čypl- пов’язаний з апелятивною назвою особи čyplė «та, що надто багато говорить». Легко помітити, що твірне слово однієї назви місцевості лексично нейтральне, а іншої — має негативну емоційну конотацію.

⁴⁹ Пор. записані в досліджуваній місцевості з живого мовлення речення: Чого ти питаєш ту дурепу! Vv; З такою дурепою нема про що говорити Vv.

Straipsniai / Articles

255

DALIA SVIDERSKIENĖ

2) Від особових імен: Agot-plynis плн. Vv: с. Agôtė, Agotà; Bãkš-a-balė б. Ldvn⁵⁰: Bakšà; Baniōn-balė б. Prn: прис. Baniōnis⁵¹; Bãrtk-a-balė б. Lbv: прис. Bãrtkus; Bruzɡ-a-raistis бол. Šil: прис. Brùzgas; Čekausk-a-balė (також Čekauckabalė) б. Lbv: прис. Čekãuskas, Čekãuskas; Čiùkn-a-raistis б. Šil: прис. Čiùknà; Daniēl-plynė б. KzR⁵²: прис. Daniēlius; Gerùl-raistis бол. Vv: прис. Gerùlis; Gìb-a-balė б. Lbv: прис. Gìbas; Grìg-a-raistis бол. Gdl: прис. Grìgas; Grìšk-a-raistis б. Brb: прис. Grìškà; Grùm-balė б. KzR: прис. Grùmas; Jōn-balė плк. Mrj: с. Jōnas; Kačērg-ia-rais-tis бол. Gdl: прис. Kačērgis; Kajãck-a-raistis б. KzR: прис. Kajãckas; Kaũn-a-balė б. Klvr: прис. Kaũnas; Kazl-ã-plynė б. KzR: прис. Kãzlas; Kirvãl-balė бол. Ss — найімовірніше, назва особового походження, пов’язана з прізвищем Kirvėlis⁵³; Klim-a-balė б. KzR: прис. Klìmas; Kliùč-balė б. Mrj: прис. Kliùčius; Kundok-raistis бол. Vv: прис. Kuñdoka, Kundõkas; Lañdž-ia-balė плк. Klvr⁵⁴: прис. *Landys, пор. прізв. Lañdžius; Luck-a-balė б. Klvr: прис. Lùckus; Mauš-ia-raistis бол. Vv: прис. *Maušius чи особове ім’я, пор. прис. Woiciech Mauszas 1662 р. (IAK); Micùt-raistis плк. Gdl: прис. Mìcu-ta, Micutà; Nãik-a-raistis бол. Brb: прис. Naĩkus; Pataš-a-raistis бол. Krsn: прис. Patašius, пор. польське прізв. Pat asz (SNP VII 224); Paũl-ia-balė б. Ldvn: прис. Paũlius; Pečk-a-balė б. Ss: прис. Pečkỹs чи особове ім’я; Rač-balė б. Klvr: прис. Rãčius; Ramõšk-a-balė б. Mrj: прис. Ramõškà; Señk-a-balė б. Ldvn: прис. Señkus; Šãb-a-balė б. Mrj: прис. Šãbas; Šaln-a-plynė б. KzR: прис. Šalnà; Vasiliáusk-a-raistis бол. Brb: прис. Vasiliáuskas; Valent-raistis бол. Gdl: прис. Valentà чи особове ім’я.

1.4. Ситуативні гелоніми

Топоніми, що відображають типізовану ситуацію (вона може бути нереальною, вигаданою або звичайним явищем), пов’язану з об’єктом, можна було б назвати ситуативними⁵⁵:

50 «У ній дівчина дитину мала» — записано в анкеті с. Ąžuolynas. Пор. лит. apturėti, àpturi, -ėjo ‘народити’ [Merga apsiturėjo Mrj]. Див. також структуру першого компонента гідроніма в поєднанні з лит. bakščioti, -iója, -iójo ‘тикати, штовхати, штрикати’. Такі явища в мові описала Birutė Kabãšinskaitė. За її словами, мовець прагне вигадати семантичний зв’язок і обґрунтувати його спеціальними поясненнями (Kabãšinskaitė 2013: 73). Із знайденого нами прикладу видно, що за формальною подібністю назви водойми Bãkšabalė представники досліджуваної території виявляють семантичну асоціацію зі згаданим дієсловом.

⁵¹ Після кожного представника литовської антропонімії посилання на його джерело (LPŽ I, II; LVKŽ) не подається. Їх можна знайти наприкінці статті, у списку джерел.

⁵² За даними анкети лісництва Papilvys, там жив Danielius; його ім’ям названо сусідній ліс і галявину.

⁵³ За даними LPŽ, в околицях Sasnava мешкали дві родини з таким прізвищем (див. LPŽ I 1003).

⁵⁴ «Фермер Landys, який жив сто років тому» — записано в анкеті.

⁵⁵ Dėl termino ir šių vv. dar žr. Березович 1998: 136–142. Čia rusų mokslininkė pastebi, kad toponimų vidinė forma neturi situacinių žymiklių, kurie yra akivaizdūs motyvuotėse, taigi

256

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

Мерг-а-болото rst. Vv: lie. дівчина ‘доросла незаміжня жінка, дівчина; наймана робітниця, наймичка, служниця, наймана господарем або заможним селянином’. Дівчата купалися, одна втопилася — записано в анкеті. Жид-болото b. Šil – за даними анкети села Juodaraisčio, розповідають, що втопився єврей із кобилою. Отже, ситуація або подія може позначити маловідомий, мало знайомий об’єкт⁵⁶.

1.5. Топонімічний комплекс (мікросистема)

В анкетах міжвоєнного періоду зафіксовано також мікросистему гелонімів⁵⁷. Чи то через неприємний запах, розширену форму⁵⁸, чи з якихось інших можливих причин⁵⁹ один елемент цього мікрокомплексу отримав назву Šikn-ã-balė болото, KzR. В анкеті тієї самої лісничівки Юре зафіксовано назву болота Uodegėlė KzR. В анкеті написано: це мис Šiknãbalės. Звідси й назва. Семантично пов’язані назви найчастіше виникають як результат уявлень про об’єкти: у процесі номінації, під час формування топонімічної системи, спочатку «окреслюються» контури ландшафту, і лише згодом, після кращого ознайомлення з топооб’єктами певної місцевості та їх освоєння, починають деталізувати (пор. Березович 1991: 77). Схоже, саме так сталося і в цьому випадку. Номінаційний процес відбувався досить специфічно. Властивості топооб’єктів через конфігурацію (розташування пов’язаних між собою об’єктів) здавалися номінаторові взаємопов’язаними⁶⁰, тож спочатку першому елементу мікросистеми дали назву Šiknãbalė (як уже зазначалося, з причин, які нині точно невідомі), і лише згодом назву отримало розташоване поруч болото⁶¹ — Uodegėlė: лит. uodega «звужена частина землі, луки, ґрунту, лісу». Отже, зафіксована в досліджуваному матеріалі мікросистема — Šiknãbalė і Uodegėlė — є результатом прагнення людини порівнювати, пов’язувати, конкретизувати.

Слід наголосити на дисбалансі між номінацією та мотивацією, характерному для ситуаційних власних назв (там само, 142).

⁵⁶ Dėl šio teiginio dar žr. Березович 2008: 278. Čia minimos ir nekalbinės situacinių toponimų atsiradimo priežastys. Sėslus gyvenimo būdas, anot kalbininkės, lemia gana uždarą gyvenseną uždaroje erdvėje, kuri ir parodo žmogaus ir erdvinių realijų vienpusį ryšį. Be to, pasakojimai (mitai) formuojasi apie visus dalykus, apie kuriuos trūksta informacijos.

⁵⁷ Семантично пов’язані назви місцевостей Я. Л. Березович (Єкатеринбург) називає семантичними мікросистемами. Про них у російській топонімії див. Березович 1991: 75–90.

⁵⁸ Пор. лит. діал. šiknà «задня товста частина якогось предмета, низ» Mrj.

⁵⁹ Додатково пор. kaĩp šiknojė діал. «дуже, цілком темно» Šk.

⁶⁰ Dėl šio nominacinio komplekso elementų semantinių ryšių dar žr. Sviderskienė 2015: 178–179.

⁶¹ Я. Л. Березович зауважила, що топонімічні мікросистеми можуть складатися з двох або кількох топонімів, пов’язаних між собою лексико-системними відношеннями різного типу (докладніше див. Березович 1991: 75–90).

Straipsniai / Articles

257

DALIA SVIDERSKIENĖ

2. СКЛАДНІ ГЕЛОНІМИ З НЕ ЗОВСІМ ЯСНОЮ МОТИВАЦІЄЮ

Дотримуючись єдиних аналітичних засад, викладених у вступі до статті й застосованих до репрезентантів першої групи, робиться спроба інтерпретувати мотивацію цих гелонімів. У деяких випадках через брак додаткової інформації, що підтверджувала б ту чи іншу версію пояснення мотивації, обмежуємося констатацією лише можливості.

2.1. Лексичний характер твірної основи першого компонента композитів, її належність до класу апелятивів чи антропонімів не зовсім ясні: Barōn-plynė rst. KzR: лит. barōnas ‘баран, кастрований баран’ /⁶² авд. Barōnas, лит. plýnė ‘болото, драговина’⁶³; Mōrk-a-balė b. KzR: лит. morkà, mōrkas / авд. Mōrkus⁶⁴; Ragaiš-balė rst. Prn: лит. ragaišis ‘хліб із грубого пшеничного або ячмінного борошна, караїш’⁶⁵ / прізв. Ragaišis; Rož-balė b. Mrj⁶⁶: лит. rožė ‘водяна лілія (Nymphaea)’, щодо семантики пор. ойконім із Rožýnas b. Dg (VK), який, імовірно, можна пов’язати з лит. rožė ‘те саме’⁶⁷ / прізв. Rōžas, пор. прізв. Rožēnas.

2.2. Інша група топонімів із можливою подвійною мотивацією також нечисленна. Тут мотивацію гелонімів можна пояснити, спираючись на обидва значення твірного слова: Bais-raistis b. Vv: лит. baisùs, -ì ‘той, що викликає страх, лякає’ — гелонім зі значенням емоційної оцінки⁶⁸ / лит. baisùs, -ì ‘дуже великий’ — мотивація за параметрами об’єкта (розміром); Čyst-a-balė b. Lbv; Čyst-a-balė b. Igl: лит. čýstas, -à ‘чистий, незабруднений’ — назву місцевості надано

⁶² Оскільки обидва способи пояснення мотивації є правдоподібними, їх подано поруч, розділивши умовним знаком /, що означає «з іншого боку, можлива мотивація від». Цей вибір зумовлений бажанням уникнути надто частого вживання в статті цього словосполучення та безпотребового збільшення її обсягу.

⁶³ Див. також LVŽ I 379–380, де, ймовірно, наведено ще одну версію походження — від лит. barōnas ‘дворянський титул, нижчий за графський; особа, що має цей титул’.

⁶⁴ За даними LPŽ, на досліджуваній території зафіксовано прізв. Morkūnas (див. LPŽ II 271), а також Morkėlis — поблизу локалізації розглянутих топонімів (див. там само, 270).

⁶⁵ У разі апелятивного походження мотиваційна ознака, за словами російського дослідника Н. В. Овчіара (Свердловськ), пов’язана з рибністю водойми (докладніше див. Овчар 1991: 62, 71). З іншого боку, мотивацію назви болота, можливо, можна пояснити й імовірно округлою формою топооб’єкта.

⁶⁶ За словами інформанта, раніше господарював фермер Rožēnas. Дані LPŽ це підтверджують: поблизу локалізації розглянутих топонімів це прізвище зафіксовано (див. LPŽ II 625).

⁶⁷ Інша версія Л. Білкіса — пов’язана з лит. rožýnas ‘місце, де вирощують троянди’ (див. Bilkis 2008: 282).

⁶⁸ Dėl emocinio vertinimo reikšmės hidronimų dar žr. Vanagas 1981: 115–116.

258

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

через якість води⁶⁹ / лит. čỹstas, -à ‘порожній’⁷⁰– назву місцевості могли надати з іншої причини: болото без риби⁷¹; Degùs-balė бол. Klvr: лит. dẽgus тощо, пор. dẽgti ‘зазнавати дії вогню, гинути у вогні, палати’⁷² [Samaninės durpos gerai dega, tik nekaitrios Gs; Balos dega, ką nori, kad kalnai nedegtų Dkš] (можливе пояснення мотивації — випалене болото) / лит. dẽgti ‘світитися, жевріти, блищати, сяяти’, пор. Jau dega žaromis saulėleidžio kraštai V. Myk-Put. (можливе пояснення мотивації — через властивості води в болоті).

Tams-plynė бол., луг KzR: лит. tamsùs, -ì ‘який має не світлий колір, темнуватий’. З огляду на це значення твірного слова можна припустити, що гелоніми отримали назви через певні властивості води, тобто через її непрозорість. Оскільки назву болота зафіксовано в анкеті лісництва Рунків, можливо, існує й інша версія пояснення мотивації — пов’язана з освітленістю / неосвітленістю топооб’єкта. У цьому разі vv. можна було б пов’язати зі значенням лит. tamsùs, -ì ‘слабо освітлений або неосвітлений’.

2.3. Через лексеми однакової форми, але з різними значеннями (лит. kulė, kūlė ‘дерев’яне знаряддя для молотьби, ціп’ / лит. kulė, kūlė ‘мішок посеред невода, куди запливає риба; рибальський сачок’), які можуть виступати першим компонентом детермінативного композита Kùl-ia-raistis бол. Vv, можливі два пояснення його мотивації. Різні значення лексем зумовлюють різні пояснення мотивації: за формою (конфігурацією) або за глибиною. В останньому разі підґрунтям метафоричного просторового найменування був би компонент вертикальності, віддалення, руху вниз від поверхні, пор. Púodžiaplynė бол. KzR і Púodžiarais­tis бол. KzR (про них див. I. 1.1.8). На жаль, за відсутності точніших даних про денотат, географічні особливості ландшафту та ситуацію найменування неможливо точно встановити, яка з названих ознак спонукала до виникнення назви місцевості Kùliarais­tis.

2.4. Ще два болотнооніми вирізняються своєю формою: Lašin-balė бол. Mrj: лит. lašiniai ‘підшкірний шар жиру туші (зазвичай свинячої); жарт. зневажл. тілесний жир’; Smeton-balė бол. Prn: лит. smetonà ‘сметана; вершки’. Щодо семантики цих гелонімів пор. Sviestăkalnis пагорб Klvr, Sviestinė луг Lbv. Значення слова sviestas — ‘твердий жир, одержаний зі сметани’, пор. речення, записане зі збірки фольклору Žemė kai sviestas ‘родюча, добре оброблена’. Зі значення видно, що масло, як і сало та сметана, є жиром, а riebùs, -ì означає ‘той, що має багато⁷³

⁶⁹ Ще пор. čỹstai. Čỹstai nusimazgoja rankas Kt.

⁷⁰ Ще пор. Nė gyvulio, nieko nėr – čysta žemė Prn; Oi sunku sunku dideliam medeliui vidur cysto laukelio Mrs.

⁷¹ Dėl tokio vandenvardžių motyvacijos aiškinimo rusų toponimijoje dar žr. Овчар 1991: 62, 71.

⁷² Про словотвір і походження vv. див. також LVŽ II 191.

⁷³ Покликання (скорочення), як у LKŽe, окремо не пояснюються.

Straipsniai / Articles

259

DALIA SVIDERSKIENĖ

поживних речовин для рослин, удобрений, насичений добривами’ (про землю), пор. Riebūs kai Šakių laukai (із записів), ‘родючий, пухкий, буйний’, щодо чого пор. також назву луки Taukióji Mrj (лит. taukióji, пор. taukùs, –i ‘буйний, пухкий’). З іншого боку, таке пояснення, схоже, семантично ближче до назв земельних ділянок (пор. також Lašinýnas дрб. з. Klvr). Для пояснення мотивації назв заболочених місць доречнішими, імовірно, є зв’язки з якістю води⁷⁴ або великою кількістю риби⁷⁵, а можливо, і з якістю поверхні / дна (як шару). Яка б версія пояснення мотивації не підтвердилася, одне зрозуміло: у робочій структурі балових назв Lašinbalė, Smetonbalė (їхній внутрішній формі) було використано вираження ознак перенесення з вихідної сфери метафор (назв харчових продуктів)⁷⁶, щоб підкреслити якість поверхні / дна / води.

2.5. Балова назва з не цілком зрозумілою мотивацією Skálk-a-balė KzR, найімовірніше, пов’язана з забарвленим *skalka, пор. лит. skalà ‘розколота тріска, яку спалюють для освітлення або розпалювання вогню, лучина’. Щодо семантики пор. записану в анкеті тієї самої лісової дільниці Велніакальніс назву гори Skalkakalnis KzR, мотивація якої — розділена посередині. Отже, цей топонім, спираючись на згадане свідчення інформанта, слід вважати таким, що отримав назву через свою форму, і зарахувати до топонімів із конфігураційним значенням. Оскільки мотивацію балової назви в анкеті не зафіксовано, можна лише припускати, що, можливо, її слід розглядати як назву топооб’єкта розгалуженої форми, або ж міркувати про інші причини виникнення цієї номінативної одиниці.

У структурі назви болота Smal-ia-raistis Šil, її внутрішній формі, зафіксовано лексему smalà⁷⁷. A. Vanagas назви гідрооб’єктів, основою творення яких є smalà, оцінює як гідроніми зі значенням якості води (див. Vanagas 1981: 102)⁷⁸. Таке рішення ономаста зумовила одна з актуалізованих ознак — властивість якості води, а саме в’язкість; пор. речення з Литовського рукописного архіву фольклору: Tu jojamas rasi plačią upę, smala tekančią Ls (щодо цього речення див. LKŽe), а також лит. klampùs, –i ‘такий, що важко тече, тягучий (про рідини)’. На нашу думку, даючи болоту назву, мабуть, могли актуалізувати і консистенцію смоли, т.

⁷⁴ Пор. зафіксовану в іншій місцевості назву річки Riebgalỹs Dt (LUEV 135), яку Vanagas зараховує до гідронімів зі значенням якості води (див. Vanagas 1981: 102).

⁷⁵ Пор. Mėsinė rst. Žž (VK).

⁷⁶ «Етнографічні дослідження харчових систем свідчать, що значення їжі поширюються на всі сфери людського життя» (Mintz Du Bois, цит. за Čepaitienė 2013: 255). Крім того, за словами етнологині, у святкові нагоди їли кращу їжу, яка, на селянське розуміння, була жирнішою та ситнішою: більше жиру, сметани, масла (див. також там само, 266).

⁷⁷ Лит. smalà ‘смола, дьоготь, отримані нагріванням’, ‘смола’ (DKŽ 129). За даними LKŽe, в іншій місцевості Литви вживається апелятив smãlis, smalỹs ‘чорт, нечистий (у лайці)’: Na, kurgi tavę dabar smãlis neša? D1.

⁷⁸ Пор. також гідроніми з основою творення dervà; цей учений семантично оцінює їх так само — як назви вод зі значенням якості води (див. також Vanagas 1981: 101).

260

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

тобто в’язкість, так і її колір⁷⁹, тобто темність⁸⁰. Отже, без свідчень інформантів, зафіксованих в анкеті лісництва Паєсіо, важко точно сказати, на яку ознаку денотата (а можливо, і на обидві) – фізичні властивості чи колір – зважали в процесі номінації⁸¹.

Ще один не цілком зрозумілий з погляду номінації випадок – назва болота Vargõn-balė KzR: лит. vargõnai «клавішний духовий музичний інструмент». Оскільки жодних свідчень інформантів не зафіксовано, пор. речення, записане з живої мови в LKŽe: Mūs klebonas kap vargõnas gieda Vlk⁸², але пор. також лит. vargonadantis, -ė «той, хто має некрасиві, великі зуби» [Pažinom brolius vargonadančius Btr], лит. vargonėliai перен. «складки одягу» Sn⁸³. Отже, залишається незрозумілим, чи топооб’єкт назвали Vargõnbale за переносно вжитою назвою музичного інструмента через звуки, які видає водойма, її форму, нерівну поверхню дна чи з якихось інших (нині невідомих) причин.

2.6. Для аргументованого пояснення мотивації гелонімів із mešk- потрібні свідчення інформантів. На жаль, в анкетах не зафіксовано жодних коментарів, окрім того, що ведмеді водили дітей. Оскільки, за словами литовського натураліста Тадаса Іванаускаса, останнього ведмедя в Литві застрелили 1883 року; ведмеді лише зрідка забрідають з інших місць (пор. цит. з Papaurėlytė-Klovienė 2007: 91), останній аргумент щодо зв’язку назв місцевостей Mėšk-a-balė б. Mrj; Mešk-ã-balė б. Klvr; Mėšk-a-raistis бол. Gdl; 2 бол. Krsn⁸⁴; Mešk-a-raistis бол. Brb із місцями проживання цього звіра здається найменш переконливим. У номінаційних одиницях із

⁷⁹ Зараховуючи гелоніми до семантичного типу за кольором, мають на увазі колір, зумовлений різновидом поверхні землі або кольором води, – пор. репрезентанти I. 1.1.5.

⁸⁰ Див. також лит. smalinis, -ė «перен. чорний, темний».

⁸¹ У тій самій анкеті лісництва Паєсіо записано назву болота Juodvandenis Шил. Чому реалію так назвали, чітко показує її внутрішня форма: через чорну воду.

⁸² А. Ванагас зафіксував понад 85 значень звуків води в гідронімах (про них див. Vanagas 1981: 114–115). Поряд із локалізацією розглянутих vv. у поетичному творі «Gudo šalis» співака з Мардасави Пятраса Заланскаса, що оспівує «красу» Чепкеляйського болота, згадано «balos burbeklės» [виділено мною – D. S.] – докладніше див. Vaitekėvičienė 2012: 34, 35. Науковиця підготувала статтю на основі прочитаної доповіді «Girdėti vietą ir būti išgirstam».

⁸³ Костянтинас А. Гейнас (Росія), який досліджував топоніми Вологодської області, зауважує, що порівняння топооб’єктів із музичними інструментами може бути зумовлене формою самого топооб’єкта або виглядом поверхні землі, спричиненим способом її обробітку. Наприклад, топооб’єкти з горбистим рельєфом і розгалуженими берегами називають Armonika, Armonikos (Гармошки, Гармонь), а ділянку землі неправильної форми, що нагадує трапецію, можуть назвати Guslėmis (Гусли) [гуслі – струнний російський народний інструмент, схожий на кантеле; вони бувають прямокутної, крилоподібної та інших форм – D. S.] тощо (докладніше див. Гейн 2014: 73).

⁸⁴ За даними анкети с. Ішланджяй, vv. ведмеді водили дітей.

Straipsniai / Articles

261

DALIA SVIDERSKIENĖ

ведмідь-, імовірно, можуть бути зафіксовані й інші особливості цього звіра — пов’язані з більшими, ніж зазвичай, розмірами реалій (у цьому випадку гідрооб’єктів) обсягами⁸⁵. Які інші мотиваційні ознаки могли спонукати до появи назви місцевості, сьогодні сказати важко⁸⁶.

Назва болота Mėšk-a-kampis KzR через відсутність зафіксованих описів, які пояснювали б мотивацію, також не є винятком. За словами Александри Я. Баранової, топонім Медвежий Угол (семантично «близький» до нашого Meškakampis) досить поширений і в російській топонімії. На думку дослідниці, Медвежий означає «віддалений, глухий» (глухой, отдалённый), а слово «кут» (угол) тут ужито в переносному значенні — «закуток» (местность, обычно глухая) (див. також Баранова 2012). Інша російська лінгвістка І. С. Просвірніна зауважує, що тісні семантичні зв’язки між компонентами складених топонімів можуть зумовлювати їхню фразеологізацію (Просвирнина 2001: 44)⁸⁷. З огляду на сказане та враховуючи, що «еквівалентні слова в різних мовах можуть викликати різні асоціації», а «лексичне тло має національну специфіку» (Gudavičius 2009: 101), назву місцевості Meškakampis наразі слід вважати нез’ясованою з погляду мотивації. Очевидно одне: семантика як литовського топоніма, так і його відповідника в російській топонімії має комплексний характер.

Цю групу, здається, доповнюють назви місцевостей із першим компонентом єврей-. За даними анкети села Trempinių, болото Жид-болото Lbv отримало назву через сінокіс для кабанів [= поганої трави. З подібних причин могли бути дані назви й іншим топооб’єктам, зафіксованим в анкетах міжвоєнного періоду. Оскільки в анкетах не зафіксовано даних, що дають змогу судити про імпліцитну оцінну мотивацію, залишається й інша можливість пояснення мотивації — гелоніми Жид-болото b. Lbv, Krsn, Mrj, Šil; rst. KzR; Жид-болото b. Klvr; Жид-а-болото b. Krsn, записані в анкетах земельних назв, можна було б вважати назвами посесивного значення, етимоном першого компонента яких є лит. єврей, –ė ‘людина єврейської національності’. Цю версію підтверджують демографічні дані, пов’язані з досліджуваною територією: досліджувана етнічна область у міжвоєнний період характеризується як етнічно змішане середовище; за даними загального перепису населення 1923 р., у Маріямпільському повіті проживало 6,42% євреїв⁸⁸.

⁸⁵ Пор. топоніми досліджуваної території: Kurapkelis струмок Gdl: лит. kurapkà «куріпка»; Rupužkelis струмок KzR: лит. rupùžė «ропуха». Як показують ці номінативні одиниці, живі істоти — куріпка й ропуха — невеликі, можливо, саме тому їхні назви використано в процесі найменування, щоб позначити менші, ніж зазвичай, розміри топооб’єктів (доріг) (пор. Sviderskienė 2015: 182).

⁸⁶ Про мотивацію складених назв грибів із компонентом mešk- у системі номінації литовських міконімів див. Lubienė 2012: 111–112.

⁸⁷ Очевидно, це стосується й цього випадку.

⁸⁸ Dėl šių ir kitų demografinių duomenų dar žr. Sabačius 2009: 228.

262

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

У підгрупі розглядаються також складні назви Šùn-a-balė с. Klvr; Šùn-ia-balė с. Mrj; лит. šuõ, šùns⁸⁹; Vilk-a-balė 2 с. Brb: лит. vìlkas⁹⁰. Хоча анкетних записів, які дали б змогу судити про імпліцитну оцінну мотивацію, не знайдено, у цій частині назв місцевостей вона, найімовірніше, наявна⁹¹. Негативна оцінка місцевостей, імовірно, зумовлена низькою якістю землі — надмірною вологістю, непридатністю до землеробства, нікчемною рослинністю тих місць тощо.

3. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

3.1. Найбільшою різноманітністю номінації вирізняються гелоніми, утворені способом словоскладання за ознаками об’єктів (192 / 64%).

Назви тварин спонукали до найменування 38 (20%) заболочених місцевостей. Проаналізований матеріал показав, що для «зоонімічних» топонімів характерні ознаки імпліцитної мотивації — конотація та розмір. Як відомо, з’ясувати ці ознаки допомагають свідчення інформантів. Через брак останніх деякі ознаки могли залишитися нерозкритими. Отже, кількість представників цієї підгрупи, імовірно, також неточна.

За розмірами (габаритами) (за довжиною₁₂⁹², величиною₅, глибиною₁, малою кількістю води, тобто сухістю₇) отримали назви 25 (13%) заболочених місцевостей. Особливо часто фіксується ознака ilgis «довжина».

Назви рослин спонукали до найменування 14 (7%) заболочених місцевостей.

За особливими фізико-географічними ознаками (ознаками дна / поверхні₅, форми / просторового розташування₅) отримали назви 10 (5%) об’єктів.

У назвах топооб’єктів досліджуваної території, утворених способом словоскладання, зафіксовано такі представники категорії кольору: чорний₆, коричневий₂, червоний₁, палевий₁ (усього 10 (5%)). Перші три є багатозначними. Ними описується колір поверхні / дна / води заболочених місцевостей.

⁸⁹ Про мотивацію складених назв рослин із компонентом šun- у системі номінації литовських фітонімів див. також Gritėnienė 2010: 163–181. За словами Юрате Лубене, у литовській мові найтиповішим зоонімом для передавання особливо негативної конотації в системі міконімів є слово šuo «собака» (пор. Lubienė 2012: 111).

⁹⁰ Назва річки Волчьи Воды (Росія) має пейоративне значення, яке вказує на непридатність її води для пиття (див. також Березович 1991: 86). За словами Лубене, «негативна емоційна оцінка фітонімів і міконімів у російській мові особливо виразно передається саме назвою вовка: отруйні рослини чи гриби називають „вовчими“» (Lubienė 2012: 111).

⁹¹ Це рішення підтверджує твердження Алойзаса Гудавічюса «тварини в мові зазвичай оцінюються негативно» (Gudavičius 2007: 87), а також дослідження мотивації литовських фітонімів і міконімів (докладніше див. Gritėnienė 2006; 2010: 163–181; Lubienė 2012: 99–122).

⁹² Число внизу вказує кількість репрезентантів.

Straipsniai / Articles

263

DALIA SVIDERSKIENĖ

9 (4,5%) найменувань, пов’язаних із лексемами velnias, pekla, vaidyklė, найімовірніше, зумовлені специфікою самого класу (підкласу) назв заболочених місцевостей⁹³.

З огляду на якість води в заболочених місцевостях номіновано 7 (4%) топооб’єктів: за в’язкістю (липкістю) води₁, рідкістю₁, прозорістю₁ тощо (усього 5). Інші номінації виникли через опис води в заболочених місцевостях за назвами речовин і предметів, яких у воді багато / які в ній трапляються₂.

Зафіксовано 3 (1,5%) гелоніми, що позначають положення у просторі. Один із них означає «розташований високо»₁, інші — «розташовані низько»₂.

Один випадок свідчить, що заболочену місцевість було названо через фізичний стан води.

3.2. За співвідношенням з іншими об’єктами заболочені місцевості номінуються значно рідше (23 / 13%). Серед них частіше засвідчені гелоніми з мотивацією посесивності та місця₁₅. Саме вони є домінантами цього значення (65%). Рідше фіксуються гелоніми з мотивацією, що характеризує довкілля₄, і гелоніми, які позначають особливість місця за тим, що в ньому є₄.

3.3. Інтенсивніше, ніж за попередньою ознакою, аналізовані об’єкти номінуються через відносини власності та культурно-історичні відносини (43 / 23%). Абсолютна більшість — через відносини власності.

3.4. Семантичною своєрідністю вирізняється зафіксована в досліджуваному матеріалі мікросистема Šiknābalė і Uodegėlė, що виникла через просторове розташування взаємопов’язаних об’єктів, а також ситуативні гелоніми, що виникли через недостатнє знання об’єктів.

Обговорення результатів показало, що в ході дослідження було з’ясовано різноманітність мотивації гелонімів, утворених способом складання, розкрито своєрідність категоризації фрагмента дійсності в мові та висвітлено ієрархію мотивів виникнення назв заболочених місцевостей.

⁹³ «У тих випадках, коли культурний простір має територіальний характер, є своїм і замкнутим, культурним і безпечним простором зазвичай вважається людське поселення, яке протиставляється тому, що перебуває за його межами (лісу, <...>) — чужому, відкритому некультурному простору» (J. Lotmanas, цит. за Masiulionytė 2008: 77). Отже, спираючись на аналіз зібраного матеріалу, можна зробити обережний висновок: болота, трясовини, мочари та інші вологі місцевості представники народу, імовірно, сприймають як проміжну зону, відкриту до інакшості. Віргінія Масіуліоніте, яка прагнула з’ясувати, чи можна говорити про символи межі в литовській культурі, що позначають перехід з одного простору до іншого (терміни авторки šiapus і anapus позначають не лише світ живих і мертвих; їх уживають також для характеристики свого та чужого простору), зазначає, що як у фольклорі, так і у фразеології «люди зустрічаються з представниками іншого світу біля водних об’єктів ландшафту: у лісах біля калюж, боліт, мочарів тощо», «болото — передпокій не свого світу» (докладніше див. Masiulionytė 2008: 77–91). Оскільки тема цієї статті та поставлена мета безпосередньо не пов’язані зі сказаним, обмежимося зауваженням, що в майбутньому ширший фольклорний та етнологічний контекст допоміг би дослідженням топонімії такого типу й дав би змогу точніше розкрити особливості та закономірності мотивації.

264

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

4. ВИСНОВКИ

Аналіз назв заболочених місць зумовлений взаємозв’язком мовної структури цієї класифікаційної системи (класу, підкласу) та сукупності екстралінгвістичних чинників історичного, етнічного й соціального характеру. Урахування цих чинників є необхідною умовою для обґрунтування тлумачень мотивації назв місць.

Аналіз мотивації гелонімів, утворених способом складання (див. також 3. Обговорення результатів), допоміг виявити тенденції найменування заболочених місць на певній території. Встановлено, що 64% об’єктів номіновано через особливості самих реалій, 23% — через їхній зв’язок із людиною, 13% — через зв’язок досліджуваних реалій з іншими об’єктами. Домінанти кожної з цих груп свідчать про увагу представників мовної спільноти до тієї чи іншої сфери дійсності. Перевага принципу номінації, пов’язаного з особливостями ландшафту, зумовлена специфікою самої реалії — заболочених місць.

Вибір назв заболочених місць визначали візуальні спостереження.

Ознаки об’єктів, які найбільше вирізняють їх як із навколишнього середовища, так і з-поміж інших топооб’єктів, виражаються безпосередньо і опосередковано. Метафоричне найменування переконливіше й пробуджує додаткові асоціації. За основу перенесення обирається найтиповіший «виразник» тієї чи іншої ознаки (прозорості — срібло, в’язкості й темряви — смола тощо), зрозумілий представникам мовної спільноти. Так фіксується сформований упродовж століть світогляд народу, пов’язаний із матеріальною та духовною культурою представників етнічної спільноти (народу).

Номінативними одиницями Pėklaraistis, Vaidykraistis, Vėlniaplynė тощо (усього 4,5%) відображено стереотипне, емоційно забарвлене уявлення про місце та його негативну оцінку, без урахування специфічних розрізнювальних особливостей називаних місць. Зауважено, що більшість складних слів із veln- у першому компоненті записано в анкетах лісництв. Імовірно, так у мовних одиницях (у нашому випадку — топонімах) фіксуються межі просторів «своїх» і «чужих».

За своїми фізичними й функціональними характеристиками досліджувані топооб’єкти сприймаються мовцями як такі, що мають внутрішній простір (Vėlniabliūdis: vėln̄ias, bliū̄das ‘чаша; кількість, що в неї вміщується’ тощо) і як самі простори, що взаємодіють із довкіллям: (а) з іншими об’єктами (Beržýnbalė, Daržabalė, Tiltabalė тощо) та (б) з людиною (Duidžiabalė, Jõnbalė, Kerāžiabalė, Micùtraistis тощо).

Під час дослідження виявлено явище, коли лексема juodas, що виступає означальним компонентом складного слова, означає не лише ‘кольору вугілля, темний’, а й відтінки темних кольорів (у нашому випадку — темно-коричневий), а лексема rūdas — ‘чорний, темний’ тощо; це можна інтерпретувати як полімотивацію.

Аналіз назв заболочених місць з погляду мотивації допоміг виявити позицію номінатора (мовця, представника мовної спільноти певної етнічної території) у відношенні до гелооб’єктів: об’єктивну — відповідно до його реальних зв’язків із заболоченими місцями (локативних, посесивних тощо), і суб’єктивну — відповідно до

Straipsniai / Articles

265

DALIA SVIDERSKIENĖ

вираження свого ставлення (найчастіше оцінного) до того чи іншого елемента ландшафту.

Декларування представником мовної спільноти (народу) власного «я» у номінаційних одиницях спонукає в майбутньому до певних коректив у класифікації топонімів, що ґрунтується на виокремленні принципів номінації топооб’єктів і мотивів їх виникнення, тобто до доповнень, які допоможуть охопити різноманіття топонімії. У цій класифікації знайдуть місце вперше виокремлені й розглянуті в литовській топоніміці (наскільки відомо) ситуативні топоніми, мікросистеми топонімів.

ПОСИЛАННЯ НА ОБ’ЄКТИ ТА ІНШІ СКОРОЧЕННЯ

avd. – особове ім’я

b. – трясовина

drb. ž. – оброблювана земля

k. – село

kln. – гора

plk. – болото

pv. – луг

pvd. – прізвище

rst. – драговина

t. – вимовляє

v. – ім’я

vv. – топонім

266

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

СКОРОЧЕННЯ ПОЗНАЧЕНЬ ЛОКАЛІЗАЦІЇ

Brb – Балбєришкіс (Пренайський р-н)

Brt – Бартнінкай (Вілкавішкський р-н)

Dg – Дауґай (Алітуський р-н)

Dl – Дельтува (Укмергський р-н)

Dmk – Домейкава (Каунаський р-н)

Ds – Дусетос (Зарасайський р-н)

Dt – Дотнува (Кедайняйський р-н)

Gdl – Ґуделяй (територія муніципалітету Маріямполе)

Gir – Ґірінінкай (Таураґський р-н)

Grš – Ґрішкабудіс (Шакяйський р-н)

Igl – Іґлішкеляй (територія муніципалітету Маріямполе)

Jrb – Юрбаркас

Jrgž – Юрґежеряй (територія муніципалітету Калварія)

Klvr – Калварія (територія муніципалітету Маріямполе)

Krsn – Кросна (Лаздіяйський р-н)

Kt – Кетурвалакяй (Вілкавішський р-н)

KzR – Казлу-Руда

Lbv – Любавос (тер. Калварійського самоврядування)

Ldvn – Людвінавос (тер. Маріямпольського самоврядування)

Lp – Лейпалінгіс (тер. Друскінінкайського самоврядування)

Mrj – Маріямполе

Pdv – Падієвитис (Шилальський р-н)

Pdvn – Падовінис (тер. Маріямпольського самоврядування)

Pkn – Пакуйоніс (Пренайський р-н)

Prn – Пренай

Ss – Саснава (тер. Маріямпольського самоврядування)

Šil – Шилавотас (Пренайський р-н)

Šn – Шунскай (тер. Маріямпольського самоврядування)

Vlkv – Вілкавішкіс

Vv – Вейверяй (Пренайський р-н)

Žž – Жежмаряй (Кайшядорський р-н)

Straipsniai / Articles

267

DALIA SVIDERSKIENĖ

ŠALTINIAI

DKŽ – Labutis Vitas. Daukšių krašto žodynas. Vilnius: Alma littera, 2002.

DŽe – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Prieiga internete: http://www.lki.lt/dlkz/.

IAK – Istorinių asmenvardžių kartoteka. Lietuvių kalbos instituto Vardyno fondas.

KzRŠŽ I – Pupkis Aldonas. Kazlų Rūdos šnektos žodynas 1. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008.

KzRŠŽ II – Pupkis Aldonas. Kazlų Rūdos šnektos žodynas 2. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2009.

LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas (I–XX, 1941–2002), redaktorių kolegija: G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, Z. Šimėnaitė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, vyr. red. G. Naktinienė, elektroninis variantas (antras elektroninis leidimas). Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013.

LLKŽ – Vaitkevičiūtė Valerija. Lenkų–lietuvių kalbų žodynas. Vilnius: Mokslas, 1979.

LPŽ I–II – Vanagas Aleksandras, Maciejauškienė Vitalija, Razmukaitė Marija. Lietuvių pavardžių žodynas 1–2. Vilnius: Mokslas, 1985–1989.

LUEV – Lietuvos TSR upių ir ežerų vardynas, atsak. red. E. Grinaveckienė. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1963.

LVKŽ – Kuzavinis Kazys, Savukynas Bronys. Lietuvių vardų kilmės žodynas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2007.

LVŽ I – Lietuvos vietovardžių žodynas 1, redaktorių kolegija: L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008.

LVŽ II – Lietuvos vietovardžių žodynas 2, autoriai L. Bilkis, G. Blažienė, M. Norkaitienė, A. Ragauskaitė, M. Razmukaitė, D. Sviderskienė, atsak. red. L. Bilkis. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2014.

SJP I–VIII – Słownik języka polskiego 1, Warszawa: Nakładem prenumeratorów, 1900; 2–6, Warszawa: Nakładem prenumeratorów i Kasy im. Mianowskiego, 1902–1915; 7, Warszawa: Przez K. Króla i W. Niedźwiedzkiego, z zapomogami Kasy im. Mianowskiego, 1919; 8, Warszawa: Wydawnictwo Kasy im. Mianowskiego, 1927.

SNP I–X – Słownik nazwisk współcześnie w Polsce używanych 1–10. Kraków: Polska Akademia Nauk, Instytut Języka Polskiego, 1992–1994.

VK – Vietovardžių iš gyvosios kalbos kartoteka. Lietuvių kalbos instituto Vardyno fondas.

268

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

L I T E R A T Ū R A

A d a m o n y t ė V e r o n i k a 2013: Daujėnų valsčiaus vietovardžiai. Prieiga internete: http://www.ll.lt/pdf/dauj enai/daujenai-1_kalba-2013.pdf (žiūrėta 2016-07-04).

B a r t k u t ė N e r i j a 2008: Joniškio rajono teritorijos toponimija: daryba ir raidos polinkiai (daktaro disertacija). Šiaulių universitetas ir Vytauto Didžiojo universitetas.

B i l k i s L a i m u t i s 1997: Lietuvių helonimai: termino teikimas, sąvoka, vieta toponiminėje sistemoje. – Lituanistica 1(29), 35–57.

B i l k i s L a i m u t i s 2008: Lietuvių helonimų daryba: priešaginiai ir priesagėtieji helonimai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Č e p a i t i e n ė A u k s u o l ė 2013: Gyvenimo etnografija: vietos, struktūros ir laikas. Vilnius: LII leidykla.

D r o t v i n a s V i n c e n t a s 1987: Lietuvių kalbos leksika ir frazeologija. Vilnius: LTSR aukštojo ir specialiojo vidurinio mokslo ministerija.

E n d z e l y t ė R e n a t a 2005: Šiaurės vidurio Lietuvos vietovardžiai (daktaro disertacija). Lietuvių kalbos institutas ir Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

G r i t ė n i e n ė A u r e l i j a 2006: Augalų pavadinimų motyvacija šiaurės panevėžiškių patarmėje. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

G r i t e n i e n ė A u r e l i j a 2010: Sudurtiniai augalų pavadinimai su sandais šun- ir kal-. – Leksikografija ir leksikologija 2, 163–181.

G u d a v i č i u s A l o y z a s 2007: Gretinamoji semantika. Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

G u d a v i č i u s A l o y z a s 2009: Etnolingvistika (Tauta kalboje). Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

J a r a š i u s L e o n a s 2012: Lietuvos pelkių būklė ir ateities perspektyvos. – APLINKA: Darna. Atsakomybė. Apsauga 11, 58–62.

J a s i ū n a i t ė B i r u t ė 2007: „Velnio kėdė“ (mitologinių personažų aplinka frazeologijoje: namai, sodyba, bažnyčia). – Baltistica 42(1), 89–115.

J a s i ū n a i t ė B i r u t ė 2007a: Žemaičių formul iniai keiksmai. – Tautosakos darbai 34, 257–262.

K a b a š i n s k a i t ė B i r u t ė 2013: Etimologija: istorijos ir teorijos bruožai lietuvių kalbos kontekste. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

K a č i n a i t ė D a l i a 2008: Lietuvių sudurtinių oronimų darybos bruožai. – Baltistica 43(2), 275–288.

Straipsniai / Articles

269

DALIA SVIDERSKIENĖ

Lubienė Jūratė 2012: Žvėrių pavadinimai lietuvių kalbos mikonimų motyvacijos sistemoje. – Res Humanitariae 12, 99–122.

Maciejauskienė Vitalija 2002: Lietuvių vietovardžiai – visuomenei ir mokslui. – Kalbos kultūra 75, 56–65.

Maciejauskienė Vitalija 2002a: „Lietuvos vietovardžių žodynas“: pobūdis ir sandara. – Lituanistica 2(50), 102–117.

Masiulionytė Virginija 2008: Riba tarp šiapus ir anapus bei ją ženklinantys simboliai lietuvių tautosakoje ir frazeologijoje. – Filologija 13, 77–91.

Mickienė Ilona 2001: Telšių rajono toponimų daryba (daktaro disertacija). Lietuvių kalbos institutas ir Vytauto Didžiojo universiteto leidykla.

Papaurelytė-Klovienė Silvija 2007: Lingvistinės kultūrologijos bruožai. Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla.

Razmukaitė Marija 2002: Lietuvos sudurtinių oikonimų darybos bruožai. – Acta Linguistica Lituanica 46, 121–130.

Skardžius Pranas 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Subačius Kęstutis 2009: Marijampolės miestas. Priešistorė, miesto ištakos, istorija, mintys, kūrėjai. Marijampolė: Piko valanda.

Sviderskienė Dalia 2006: Marijampolės apskrities sudurtiniai oronimai. – Lituanistica 4(68), 47–59.

Sviderskienė Dalia 2013: Sintautų valsčiaus vandenvardžiai. – Sintautai 2. Vilnius: Versmė, 2011–2022.

Sviderskienė Dalia 2014: Dėl Marijampolės apskrities žemėvardžių semantinės motyvacijos (kvalifikavimo ir klasifikavimo problema). Tarptautinės mokslinės konferencijos „Onomastikos dabartis: inovacijos ir tradicijos“ tezės 2014 m. lapkričio 20–21 d., Vilnius. Prieiga internete: http://www.lki.lt/LKI_LT/images/Instituto_darbai/Konferencijos/onomastikos_dabartis_tezės.pdf (žiūrėta 2015-08-14).

Sviderskienė Dalia 2015: Dėl pragmatinės lingvistinės vietovardžių analizės (remiantis Marijampolės apskrities vietovardžiais). – Acta Linguistica Lituanica 73, 166–199.

Urbutis Vincas 1978: Žodžių darybos teorija. Vilnius: Mokslas.

Vaitkevičienė Daiva 2012: Apie savas vietas lietuvių prigimtinėje kultūroje. – Liaudies kultūra 4(145), 30–49.

Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba. Vilnius: Mintis.

270

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų semantika. – Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 4–153.

Баранова А. Ю. 2012. Топонимия как средство актуализации ментальности в русско-адыгской лингвокультуре. Prieiga internete: http://www.vestnik.adygnet.ru/files/2012.3/2017/baranova2012_3.pdf (žiūrėta 2013-10-14).

Березович Е. Л. 1991: Семантические микросистемы топонимов как факт номинации. – Номинация в ономастике: Вопросы ономастики 19, 75–90.

Березович Е. Л. 1997: О специфике топонимической версии этнокультурной информации. – Известия Уральского государственного университета 7, 90–106.

Березович Е. Л. 1998: Семантическая типология русских топонимов: проблемы, возможности, перспективы. – Ономастика и диалектная лексика. Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 129–148.

Березович Е. Л. 2008: Русская топонимия в этнолингвистическом аспекте: Пространство и человек, под ред. А. К. Матвеева. Москва: Книжный дом ЛИБРОКОМ.

Березович Е. Л. 2010: Русская топонимия в этнолингвистическом аспекте: Мифопоэтический образ пространства. Москва: КомКнига.

Березович Е. Л. Макарова А. А., Муллонен И. И. 2015: „Демонологические“ названия в русской и субстратной топонимии Русского Севера и Карелии (на материале основ черт- и hiisi-). – Linguistica 55, 187–206.

Гейн К. А. 2014: О некоторых проблемах идеографического описания топонимического материала. – Вопросы ономастики 2(17), 68–77.

Просвирнина И. С. 2001: Особенности семантики русских составных топонимов. – Известия Уральского государственного университета 20, 35–48.

Straipsniai / Articles

271

DALIA SVIDERSKIENĖ

Motivation of Compound Helonyms of Marijampolė County

SUMMARY

The motivational analysis of the helonyms formed through compounding enabled the distinction of the tendencies of naming swampy places in a certain area. It was determined that 64 per cent of the objects were nominated according to the peculiarities pertaining to specific realia (when the name is given according to dimensions with length (Lith. ilgīs) predominating in linguistic units); 23 per cent of the objects were nominated by their relationship to the human being (an absolute majority of them pertain to ownership); 13 per cent of the objects were nominated with reference to the relationship of the realia in question with other objects (helonyms of possessiveness and place motivation were mentioned most commonly). The dominants of each of them testify to the attention paid by linguistic community members to one or another sphere of reality. The domination of the principle of nomination associated with landscape peculiarities is most likely related to the specificity of the realia – swampy places – themselves.

The selection of names for swampy places was determined by visual observations. The features of objects which best distinguish them from the environment and a group of other topobojects are expressed both directly and indirectly. Metaphorical nominations are more persuasive; they trigger additional associations. The most typical ‘expresser’ of one or another property easily understood by the linguistic community is selected as the basis of the transfer (transparency – silver; viscosity, darkness – tar). In this way, the nation’s worldview developed through ages and concerned with the material and spiritual culture of its representatives is recorded.

Nominative units such as Pėkliaraistis, Vaidykraistis, Vėlniaplynė and others (a total of 4.5 per cent) reflect a stereotypical, emotionally shaded perception of the place and its negative evaluation without regard to the distinctive properties of the places being nominated. It was observed that the majority of compounds including veln- in the first component were recorded in the questionnaires completed by forestry officers. It seems to be a way to record the boundaries of “familiar” and “unfamiliar” spaces in place names.

By their physical and functional characteristics the topobojects under analysis are perceived by language users as having an internal space (Vėlniabliūdīs: vēlnias, bliūdas ‘bowl; the quantity it can contain’) and as being spaces themselves interacting with the environment: (a) other objects (Daržabalė, Tiltabalė) and (b) the human being (Jōnbalė, Micūtraistis).

The phenomenon identified during the study according to which the lexeme júodas used as a defining component in a compound does not only mean ‘of coal colour, dark’ but also the shades of dark colours (dark brown) and the lexeme rùdas also implies ‘black, dark’, etc. should be interpreted as polymotivation.

272

Acta Linguistica Lithuanica LXXV

Sudurtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija

A microsystem recorded in the material under analysis, which resulted from naming the interrelated objects arranged in space, as well as situational helonyms resulting from the lack of knowledge on the objects stand out by their peculiar semantics.

The analysis of swampy place names from the perspective of motivation helped to reveal the position of the name-giver (language user, member of a linguistic community from a certain ethnic region) in relation to topoobjects: objective – based on the actual relationship of his/her existence with the places (locative, possessive, etc.) and subjective – based on the expression of the personal relationship (usually evaluative) with one or another landscape element.

The analysis of helonymy is determined by the relationships between the linguistic composition (structure) of the system of this class (subclass) as well as the entirety of extralinguistic factors of historical, ethnic and social nature. Their consideration is a prerequisite for validating the interpretations of the motivation of place names.

Įteikta 2016 m. spalio 14 d.

DALIA SVIDERSKIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, Vilnius LT-10308, Lietuva

[email protected],

[email protected]

Straipsniai / Articles

273