Напрями наукових досліджень: експериментальна фонетика, акустика мовлення, фонологія, діалектологія.
ФРИКАТИВНІ ПРИГОЛОСНІ ТА АФРИКАТИ СУЧАСНИХ БАЛТІЙСЬКИХ МОВ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ АКУСТИЧНИХ ОЗНАК
Фрикативні приголосні та африкати сучасних балтійських мов: порівняльний аналіз акустичних/спектральних ознак
АНОТАЦІЯ
Об’єктом дослідження статті є щілинні приголосні та африкати литовської й латиської літературних мов, які порівнюються за двома акустичними ознаками: частотами спектральних піків і відносною інтенсивністю. Щоб отримати об’єктивні результати, щілинні приголосні та африкати обох мов у Литві й Латвії аналізували за тією самою методикою. Мета дослідження — порівняти спектральні характеристики щілинних приголосних та африкат сучасних балтійських мов і визначити, як на частоти спектральних піків і відносну інтенсивність досліджуваних приголосних впливають палаталізація, дзвінкість, спосіб і місце артикуляції приголосних, а також стать інформанта.
Встановлено, що в літературних мовах як литовській, так і латиській акустичні ознаки приголосних корелюють із тими самими критеріями: частота спектрального піка — з артикуляцією приголосних (особливо сибілянтів), палаталізацією (типу i; лише в литовській мові) та статтю інформантів; відносна інтенсивність — зі дзвінкістю приголосних і палаталізацією (типу i; лише в литовській мові).
144
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 2
Щілинні приголосні та африкати сучасних балтійських мов: порівняльний аналіз акустичних ознак
Отримані відмінності в даних акустичних ознак дають підстави стверджувати, що щілинні приголосні та африкати латиської мови за значеннями спектральних піків ближчі до палаталізованих приголосних литовської мови; отже, приголосні латиської мови «м’якші», ніж непалаталізовані приголосні литовської мови. Також встановлено, що для щілинних приголосних та африкат латиської мови характерна вища відносна інтенсивність, ніж для аналогічних палаталізованих і непалаталізованих приголосних литовської мови (за дзвінкістю, способом і місцем артикуляції). Такі результати досліджень могли бути зумовлені різною дзвінкістю голосу інформантів (природною або пов’язаною з втомою), а також неоднаковою гучністю звукового сигналу під час запису.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: літовська літературна мова, латиська літературна мова, щілинні приголосні, африкати, частоти спектральних піків, відносна інтенсивність.
АНОТАЦІЯ
У цій статті розглянуто щілинні приголосні та африкати літературних литовської й латиської мов. У межах цього дослідження вивчено дві акустичні ознаки цих приголосних — частоту спектрального піка та відносну інтенсивність. Щілинні приголосні й африкати літературних литовської та латиської мов аналізували за одним і тим самим підходом. Мета цього дослідження — порівняти щілинні приголосні й африкати сучасних балтійських мов, щоб визначити основні спектральні відмінності та вплив палаталізації, дзвінкості, способу й місця артикуляції, а також статі мовця, які проявляються у частоті спектрального піка та відносній інтенсивності.
Результати свідчать, що досліджувані в цій роботі акустичні ознаки мають подібні залежності як у літературній литовській, так і в латиській мові: на частоту спектрального піка впливають палаталізація (у літературній литовській мові), спосіб і місце артикуляції, а також стать мовця, тоді як відносна інтенсивність відображає вплив палаталізації (у літературній литовській мові) та дзвінкості.
Отримані в цьому дослідженні дані показують, що значення частоти спектрального піка, обчислені для щілинних приголосних та африкат літературної латиської мови, більше подібні до показників палаталізованих, а не непалаталізованих приголосних літературної литовської мови з відповідними дзвінкістю, способом і місцем артикуляції; тобто щілинні приголосні та африкати літературної латиської мови, здається, «м’якші», ніж непалаталізовані щілинні приголосні й африкати літературної литовської мови. Значення відносної інтенсивності щілинних приголосних та африкат літературної латиської мови вищі порівняно як із палаталізованими, так і з непалаталізованими приголосними літературної литовської мови з тими самими дзвінкістю, способом і місцем артикуляції. Це можна пояснити або енергійнішою артикуляцією цих звуків мовлення мовцями літературної латиської мови, або певними відмінностями, пов’язаними з рівнем запису.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: літературна литовська мова, літературна латиська мова, щілинні приголосні, африкати, частота спектрального піка, відносна інтенсивність.
Straipsniai / Articles
145
Page 3
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
1. ВСТУП
Останніми роками активізувалися спільні інструментальні дослідження звукового складу литовської та латиської мов, які проводять на територіях цих країн за тією самою методикою1. Варто згадати статті Юріса Грігор’євса та Юргіти Ярославене про вокалізм сучасних балтійських мов: спектральну структуру й тривалість монофтонгів (Grigorjevs, Jaroslavienė 2015a: 68–92), а також якість монофтонгів (Grigorjevs, Jaroslavienė 2015b: 57–89). Консонантизм литовської та латиської мов досліджували авторки цієї статті Інеса Індрічане та Йоліта Урбанавічене: було проаналізовано спектри проривних приголосних (Indričānė, Urbanavičienė 2015: 51–87), а також локуси шумних приголосних за методом рівнянь локусів (Urbanavičienė, Indričānė 2015: 261–293). Обидві сучасні балтійські мови мають чимало спільних рис: фонологічну опозицію коротких і довгих голосних, велику кількість дифтонгів, систему тонів тощо. Однак за багато років у литовській та латиській мовах сформувалися й істотні відмінності, які зумовлюють різний інвентар фонем і фонологічні класифікації сучасних балтійських мов, наприклад: для латиської мови характерні фіксований наголос і розгалужена підсистема палатальних приголосних, тоді як у литовській мові наголос вільний, властива вторинна (i типу) палаталізація та фонологічна опозиція палаталізованих vs. непалаталізованих приголосних тощо. Такі синхронні порівняльні праці не лише допомагають виявити звукову специфіку різних мов, нюанси фонологічних класифікацій і різну функціональну вагу тих самих фонологічних елементів, а й особливості однієї мови з погляду типології мов.
Предметом дослідження цієї статті є об’єкт — фрикативні приголосні та африкати литовської й латиської мов. Фрикативними називають приголосні, під час вимови яких два органи мовлення зближуються настільки, що потік повітря, проходячи між ними, створює шум тертя, або фрикацію (Crystal 2008: 199). Саме цей відносно довгий інтервал неперіодичної енергії дає змогу зарахувати фрикативні приголосні до окремого класу звуків (Kent, Read 1992: 121).
Африкати утворюють проривні та фрикативні приголосні, місце артикуляції яких збігається (Reetz, Jongman 2009: 16). Африкати інтерпретують як проміжний звук між проривним приголосним і фрикативним приголосним, що вимовляється в тому самому місці артикуляції (Ladefoged, Maddieson 1998: 90). Африкати, як і проривні приголосні, починають вимовлятися із зімкнення; після його розмикання повітря продовжує проходити крізь щілину між зближеними органами мовлення, утворюючи фрикацію. Тому спектр не лише фрикативних приголосних, а й африкат фіксує
1 Ці дослідження надихнув проєкт наукових груп «Сучасні балтійські мови: спектральні характеристики звуків (інструментальне дослідження)», що його виконували в Інституті литовської мови у 2013–2015 рр. (№ MIP-081/2013, керівниця — д-р Юргіта Ярославене).
146
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 4
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
інтервал фрикації, лише він коротший (у фрикативних приголосних фрикація фактично займає всю тривалість приголосного).
Хоча спектральні характеристики африкат такі самі, як і у відповідних проривних та фрикативних приголосних з погляду дзвінкості й місця артикуляції (Kodzasov, Krivnova 2001: 177), «для розрізнення [...] африкат можна спиратися на всі методи дослідження фрикативних приголосних» (Ambrazevičius, Leskauskaitė 2014: 131). Тому в цій статті дві близькі класи приголосних — фрикативні приголосні та африкати — обрано для дослідження за тими самими акустичними ознаками.
У теоретичній літературі зазначається, що фрикативні приголосні можна описувати за тривалістю фрикації, особливостями та інтенсивністю їхнього спектра, а також особливостями спектральних переходів формант (рівнянь локусів) (Reetz, Jongman 2009: 189). Мета цієї статті — дослідити спектральні особливості фрикативних приголосних та африкат сучасних балтійських мов і виявити їхні диференційні відмінності в литовській та латвійській мовах. Цю мету можна розкласти на такі завдання: 1) визначити значення частот спектральних піків фрикативних приголосних та африкат литовської й латвійської мов; 2) експериментально проаналізувати відносну інтенсивність фрикативних приголосних та африкат обох мов; 3) порівняти, як на спектральні ознаки фрикативних приголосних та африкат впливають палатальність приголосних, дзвінкість, спосіб і місце артикуляції приголосних. Дані про вимовлені чоловіками й жінками приголосні аналізували окремо, щоб визначити, як стать впливає на спектральні особливості приголосних.
Дослідження є новим і актуальним, оскільки досі не було опубліковано порівняльних досліджень акустичних ознак приголосних литовської та латиської мов, виконаних за тією самою методикою. Крім того, методи дослідження акустичних ознак приголосних, описані в статті, досі не застосовувалися в працях з литовської акустичної фонетики.
2. АРТИКУЛЯЦІЙНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЩІЛИННИХ ПРИГОЛОСНИХ І АФРИКАТ ЛИТОВСЬКОЇ ТА ЛАТИСЬКОЇ МОВ
Для запису досліджуваних приголосних сучасних балтійських мов у статті використано широко поширений у світі Міжнародний фонетичний алфавіт2 (ТФА або IPA – International Phonetic Alphabet), створений Міжнародною фонетичною асоціацією
2 У цьому дослідженні використовуються символи ТФА, адаптовані для приголосних литовської та латиської мов у межах проєкту «Сучасні балтійські мови: спектральні характеристики звуків (інструментальне дослідження)» (№ MIP-081/2013).
Straipsniai / Articles
147
Page 5
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
(докладніше див. IPA 2015). У таблиці нижче (див. табл. 1) наведено ті щілинні приголосні й африкати, транскрипція яких у ТФА відрізняється від національних фонетичних абеток.
1 ТАБЛИЦЯ. Позначення фонем щілинних приголосних і африкат литовської та латиської мов за національними (LTFA і LVFA) та міжнародним (ТФА) фонетичними алфавітами
3 Про різні фонологічні інтерпретації сонантів v і j у литовській та латиській мовах див. у розділі 3.
4 У системі приголосних латиської мови немає дзвінкого велярного приголосного h, однак графема h вживається в таких випадках: 1) для позначення основного варіанта фонеми /x/ – велярного щілинного [x]; 2) для позначення алофона фонеми /x/ – фарингального щілинного [ħ]; 3) для позначення алофона фонеми /x/ – палатального щілинного [ç] (LVG 2013: 70). Алофони фонеми /x/ – фарингальний [ħ] і палатальний [ç] – найчастіше вимовляються під впливом англійської та німецької мов.
5 У національній транскрипції латиської мови (LVFA) африката dz може позначатися як dz [d͡z̥sma], так і як ʒ [ʒi̯esma] (LVG 2013: 26).
6 У національній транскрипції латиської мови (LVFA) африката dž може позначатися як dž [d͡ʒems], так і як ǯ [ǯems] (LVG 2013: 26).
7 Верхній модифікуючий символ «j», що пишеться біля приголосного, у Міжнародному фонетичному алфавіті позначає палаталізований приголосний, наприклад, [tʲ], [dʲ].
148
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 6
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
За місцем артикуляції досліджувані приголосні балтійських мов поділяються на такі класи (див. Urbanavičienė, Indričānė 2015: 265–267; пор. DLKG 2005: 33–34; LVG 2013: 58):
Кількість досліджуваних приголосних фонем у литовській мові (22 фонеми) майже вдвічі більша, ніж у латиській (12 фонем), оскільки для литовської мови характерні опозиції приголосних за дзвінкістю (глухий – дзвінкий) і за палаталізацією (непалаталізований – палаталізований), тоді як для латиської — лише за дзвінкістю.
3. ФОНОЛОГІЧНИЙ СТАТУС ПРИГОЛОСНИХ v ТА j У ЛИТОВСЬКІЙ І ЛАТИСЬКІЙ МОВАХ
За способом артикуляції литовські /ʋ, ʋʲ, j/ належать до сонорних приголосних (тому їх виключено з поля цього дослідження), а латиські /v, j/ — до фрикативних приголосних.
Інструментальне дослідження показало, що в латиській мові дзвінкий губно-зубний /v/ і палатальний /j/ мають кілька вимовних варіантів (Čेirane 2011). Коли під час вимови цих приголосних щілина між органами мовлення вузька, вимовляються фрикативні приголосні [v] або [j] — повітряний струмінь, проходячи крізь звуження, створює турбулентність і надає приголосному звуження компонент шумової фрикації (див. LVG 2013: 66). Коли під час вимови приголосних /v/ і /j/ щілина між органами мовлення ширша, приголосні вимовляються без фрикації, тобто нефрикативно, або як апроксиманти [ʋ] і [j]⁸ (див. LVG 2013: 66). У латиській мові апроксиманти [ʋ, j] замість фрикативних [v, j] можуть вимовлятися за приглушеного або менш енергійного мовлення (LVG 2013: 68; 71). У таутосилабічній позиції після короткого або довгого голосного латиські приголосні фонеми [v, j] зазнають повної або часткової вокалізації, наприклад: [tɐus] tavs
8 Обидві реалізації фонем /v/ і /j/ (фрикативні [v], [j] та апроксиманти [ʋ] і [j]) у дослідженнях латиської мови характеризуються терміном «шумний щілинний приголосний» (лат. spraudzīens troksnenis) (пор. Čेirane 2010; Čेirane 2011; Čेirane, Indričāne 2012; Markus, Grigorjevs 2002).
У традиційній литовській фонетиці9 (Pakerys 2003) та академічній граматиці (DLKG 2005: 33) [j], [ʋ], [ʋʲ] зараховують до сонорних приголосних (сонантів). Таке трактування [ʋ, ʋʲ, j] у литовській мові зумовлене не артикуляцією (характер перешкоди такий самий, як і в інших фрикативних приголосних10), а функціональними властивостями цих приголосних: наприкінці слова [ʋ, j] втрачають тертя, стають ще дзвінкішими та перетворюються на нескладові [u̯, i̯], утворюючи з попередніми голосними дифтонги вторинного походження, наприклад: [jūːro̯i] «у морі», [kėːdėːi] «на стільці», [sudie̯u] «бувай».
Із двох позиційних варіантів — фрикативних [v, j] та апроксимантів [ʋ, j] — у латиській мові як фонеми узагальнено фрикативні приголосні /v, j/ (див. LVG 2013: 76–77), а в литовській — апроксиманти /ʋ, ʋʲ, j/. Відмінність між апроксимантами [ʋ ʋʲ] і фрикативними приголосними [v, vʲ] важко вловити, оскільки дзвінкі фрикативні приголосні через специфіку артикуляції (під час вимови дзвінких фрикативних одночасно у голосовому тракті генерується фрикативний шум і вібрують голосові зв’язки, які сповільнюють рух повітря) мають схильність перетворюватися на апроксиманти11.
Проблему ідентифікації приголосних /ʋ, ʋʲ, j/ у литовській мові досі не розв’язано остаточно, і вона потребує ґрунтовного інструментального обґрунтування (на основі об’єктивного дослідження артикуляційних ознак звуків). У цій статті дотримуємося традиційного трактування, тому до дослідження фрикативних приголосних не включено литовські сонанти /ʋ, ʋʲ/ (отже, литовські губно-зубні /f/ і /fʲ/ не мають дзвінкого відповідника) та /j/, а до матеріалу латиської мови включено дзвінкі фрикативні /v, j/ (тут існує опозиція /f/ і /v/).
4. СПЕКТР ТА ІНТЕНСИВНІСТЬ ФРИКАЦІЇ
З погляду дзвінкості однакові фрикативні приголосні розрізняються розподілом енергії в спектрі та інтенсивністю (Kent, Read 1992: 122). Цих акустичних
9 У найновіших класифікаціях приголосних литовської мови (див. Abrazevičius, Leskauskaitė 2014: 167; Pakerys 2014: 91) приголосні /v, vʲ/ вважаються не сонантами, а дзвінкими губно-зубними фрикативними приголосними, які за дзвінкістю протиставляються відповідним глухим /f, fʲ/.
10 E. Mikalauskaitė (1975: 41–46) lietuvių /ʋ/, /ʋʲ/ ir /j/ priskyrė pučiamiesiems, o akademinė Lietuvių kalbos gramatika (LKG 1965: 70) šiuos priebalsius, kaip turinčius didelį kiekį virpesių, neturinčius tono moduliacijos, nesukeliančius priebalsių skardėjimo, laiko tarpiniais tarp pučiamųjų priebalsių ir sonantų.
11 Дзвінкі фрикативні приголосні є досить рідкісним явищем у мовах світу (Johnson 2003: 122).
150
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 8
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
На підставі цих ознак у теоретичній літературі розрізняють дві групи фрикативних приголосних: сибілянти (sibilant) (наприклад, альвеолярні фрикативні приголосні англійської мови /s/, /z/, постальвеолярні фрикативні приголосні /ʃ/, /ʒ/) і несибілянти (non-sibilant) (наприклад, губно-зубні фрикативні приголосні англійської мови /f/, /v/, міжзубні фрикативні /θ/, /ð/ і глотковий фрикативний /h/). Сибілянти відрізняються від несибілянтів більшою енергією спектра та інтенсивністю (Kent, Read 1992: 122): сибілянти також називають «яскравими», а несибілянти — «тьмяними» приголосними (Ambrazevičius 2011: 37). У попередніх працях із фонетики литовської та латиської мов не було прийнято розподіляти приголосні за сибіляцією, тобто за спрямуванням струменя повітря на зуби. У найновішому дослідженні акустики литовських приголосних (див. Ambrazevičius, Leskauskaitė 2014: 301) до сибілянтів зараховано приголосні литовської мови /s, sʲ, z, zʲ, ʃ, ʒ, ʒʲ/ та африкати /ts, tsʲ, dz, dzʲ, tʃ, tʃʲ, dʒ, dʒʲ/. У латиській мові сибілянтами також вважають фрикативні щілинні приголосні /s, z, ʃ, ʒ/ та африкати (зімкнені приголосні) /ts, dz, tʃ, dʒ/ (пор. дослідження I. Indričāne про сибілянти й несибілянти в групах глухих шумних приголосних латиської мови, див. Indričāne 2012; 2013; 2014). У цій статті терміни «сибілянт» і «несибілянт» також уживатимуться за потреби.
Дослідження інтенсивності спектрального максимуму превокальних дзвінких фрикативних приголосних латиської мови в сполуках CVC показало, що в цій групі вищі середні статистичні значення інтенсивності властиві зубному [z] та альвеолярному [ʒ], а нижчі — губно-зубному [v] і палатальному [j]. Найнижче середнє статистичне значення інтенсивності має губно-зубний [v], а найвище — альвеолярний [ʒ], хоча воно мало відрізняється від значення інтенсивності зубного [z]. Якщо врахувати значення стандартних відхилень, зубний [z] та альвеолярний [ʒ] можна відрізнити від губно-зубного [v], тоді як стандартні відхилення палатального [j] є порівняно великими, тому діапазон його значень перекривається і з діапазоном губно-зубного [v], і з діапазоном зубного [z] (Čeirane 2011: 117–119).
Також було досліджено інтенсивність спектрального максимуму, середню інтенсивність та відносну інтенсивність превокальних глухих фрикативних приголосних латиської мови в сполуках CVC. Різні методи дали однакові результати: вищі середні статистичні значення інтенсивності властиві зубному [s] та альвеолярному [ʃ], а нижчі — губно-зубному [f] і велярному [x]. Найнижче середнє статистичне значення інтенсивності в усіх випадках має губно-зубний [f], а найвище — альвеолярний [ʃ] (при обчисленні інтенсивності спектрального максимуму) або зубний [s] (при обчисленні середньої та відносної інтенсивності). У групі глухих приголосних значення інтенсивності зубного [s] та альвеолярного [ʃ] також дуже подібні. Нижчим значенням інтенсивності серед інших глухих фрикативних приголосних вирізняється губно-зубний [f], тоді як значення інтенсивності велярного [x] близьке до значень зубного [s] та альвеолярного [ʃ]. Порівняння стандартних відхилень показало, що інтенсивність глухих фрикативних приголосних
Straipsniai / Articles
151
Page 9
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
verčių sritys visais atvejais persidengia (žr. Indričāne 2014: 112, 114–115; 1, 4 ir 7 grafikai).
У дослідженнях превокальних дзвінких фрикативних приголосних латиської мови (див. Čeirane 2011; Indričāne 2014: 101–119) виявлено подібні тенденції: і в групі дзвінких, і в групі глухих фрикативних приголосних найнижчу інтенсивність має губний фрикативний приголосний (несибілянт), а найвищу — зубний або альвеолярний (сибілянт). Крім того, середні статистичні значення інтенсивності свідчать, що інтенсивність губно-зубного, а також палатального й велярного фрикативного приголосного (несибілянта) нижча за інтенсивність зубного й альвеолярного фрикативного приголосного (сибілянта). Отже, результати цих досліджень узгоджуються із заувагами в теоретичній літературі, наприклад щодо відмінностей інтенсивності сибілянтів і несибілянтів в англійській мові12.
Досліджень інтенсивності приголосних литовської мови досі проведено дуже мало. Дисертація Сігити Дерешкевічюте
У дисертації Сігіти Дерешкевічюте Литовські приголосні: акустичні характеристики (2013: 138) наведено дані про частоти спектральних максимумів і ділянки зосередження енергії фрикативних приголосних литовської мови: інтенсивніші спектральні максимуми властиві палаталізованим приголосним (особливо [xʲ], [ʋʲ]), а вищі характерні частоти й інтенсивність — глухим приголосним. Дослідження авторки також засвідчують посилення спектральної енергії сибілянтів (особливо [ʃ, ʃʲ, ʒ, ʒʲ, ʤ, ʤʲ]) (що пов’язується з двоцільовою артикуляцією) та зниження ділянок зосередження енергії губних приголосних (пов’язане з губною артикуляцією).
Інтенсивність фрикативних приголосних сучасних балтійських мов досліджують, визначаючи значення інтенсивності домінантного спектрального максимуму (peak intensity/ amplitude), середню інтенсивність фрикативного приголосного (overall noise intensity/ amplitude) або значення відносної інтенсивності (relative intensity/ amplitude). Останній показник вважається особливо перспективним у працях з акустики приголосних, оскільки, наприклад, дає змогу класифікувати всі фрикативні приголосні англійської мови за місцем артикуляції (див. Jongman et al. 2000: 1252, 1259–1262; Reetz, Jongman 2009: 192; Indričāne 2014: 103). У теоретичній літературі зазначається, що дзвінким фрикативним приголосним властива нижча інтенсивність, ніж їхнім глухим відповідникам, оскільки під час артикуляції дзвінкого фрикативного приголосного більше
12 Дослідження англійських приголосних показують, що, наприклад, інтенсивність глухих сибілянтів /s/, /ʃ/ на 10–15 дБ вища, ніж глухих несибілянтів /f/, /θ/ (Reetz, Jongman 2009: 192). Інтенсивність дзвінкого альвеолярного фрикативного приголосного /z/ на 6 дБ перевищує інтенсивність глухого альвеолярного /s/, а інтенсивність дзвінкого губно-зубного фрикативного /v/ на 13 дБ вища, ніж інтенсивність глухого губно-зубного фрикативного /f/. Також видно, що в групі фрикативних приголосних з однаковою дзвінкістю інтенсивність сибілянтів вища, ніж несибілянтів: інтенсивність дзвінкого сибілянта /z/ (70 дБ) вища за інтенсивність дзвінких несибілянтів /v/, /ð/ (66 дБ), а інтенсивність глухих сибілянтів /s/, /ʃ/ (64–65 дБ) вища за інтенсивність глухих несибілянтів /f/, /θ/ (53–54 дБ) (Jongman 1989: 1724; Kent, Read 1992: 122).
152
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 10
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
енергії витрачається, коли повітряний потік проходить крізь вібруючі голосові складки (Kent, Read 1992: 122; Reetz, Jongman 2009: 192; Ambrazevičius 2011: 33).
5. ДОСЛІДЖУВАНИЙ МАТЕРІАЛ ТА ІНФОРМАНТИ
Матеріал дослідження статті складають африкати та фрикативні приголосні обох сучасних балтійських мов, вимовлені в ізольованих сполуках CVC у превокальній позиції (як перед короткими, так і перед довгими голосними), наприклад:
– 1a. sis [sis], ses [ses], ses [sæs], sas [sas], sos [sɔs], sus [sus], sīs [siːs], sēs [seːs], sẽs [sæːs], sās [sɑːs], sōs [sɔːs], sūs [suːs].
Вплив інтонаційних акцентів у цьому дослідженні було усунуто, виходячи з припущення, що вони сильніше впливають на кінець голосного сегмента та поствокальний приголосний, ніж на превокальну позицію.
Матеріал для інструментального дослідження записано в Литві та Латвії з дотриманням однакових критеріїв відбору інформантів. Для записів використовувалася та сама апаратура, її технічні параметри були уніфіковані. Досліджувані сполуки прочитали 12 литовських і 12 латвійських інформантів: по 6 чоловіків і 6 жінок (віком 20–48 років). Усі інформанти є носіями литовської або латвійської мови. Їхня вимова не має помітних вад і відповідає нормам литовської або латвійської літературної мови.
Досліджувані сполуки CVC інформанти вимовляли по 3–5 разів: із нейтральною інтонацією та, наскільки можливо, в однаковому темпі. Матеріал дослідження записано за допомогою портативного цифрового диктофона високої роздільної здатності Tascam DR-100MK II і вокального мікрофона AKG C 520. Частота дискретизації аудіосигналу становила 44 100 Hz, розрядність квантування — 16 бітів. Дані чоловіків і жінок аналізували окремо.
Інструментальне дослідження фрикативних приголосних та африкат проведено за допомогою комп’ютерних програм PRAAT (версія 5.3.60, автори програми — Paul Boersma, David Weenink), MS EXCEL (версія 13, Microsoft Corporation) і SPSS (версія 19, IBM Corporation).
Straipsniai / Articles
153
Page 11
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESĖ INDRIČANĖ
6. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ І РЕЗУЛЬТАТИ
6.1. Частота піка спектра
6.1.1. Визначення значення частоти піка спектра
Щоб визначити значення частоти піка спектра (Hz), спочатку в програмі для аналізу звуків PRAAT отримують FFT-спектри всіх аналізованих приголосних13. Курсор комп’ютерної миші розміщуємо посередині відрізка шуму щілинного приголосного / африкати, натискаємо Select, вибираємо опцію Move start of selection by, вибираємо відстань 0,01 s, натискаємо опції Spectrum – View spectral slice – View – Zoom і встановлюємо діапазон від 0,0 до 8000,0 Hz14. Щоб кількість елементів спектра була приблизно однаковою і FFT-спектри можна було порівнювати, спектри всіх досліджуваних приголосних отримано з однакового інтервалу тривалістю 0,01 s, або 10 ms (див. рис. 1–4). У більшості випадків сегмент, з якого взято цей інтервал, має тривалість понад 10 ms, тому початок голосного, який міг би вплинути на розподіл енергії в FFT-спектрі, не потрапляє до досліджуваного інтервалу. Інтервал 10 ms щілинних приголосних вирізали приблизно в їхній середній частині (рис. 1–2), а африкат — приблизно посередині фази зімкнення (рис. 3–4).
Інтервали тривалістю 0,01 s, або 10 ms
РИС. 1. Дзвінкий щілинний [z]
РИС. 2. Глухий щілинний [s]
13 Так називають незгладжені спектрограми, або швидке перетворення Фур’є, англ. Fast Fourier Transform, скорочено — FFT-спектри.
14 Пор.: H. Reetz і A. Jongman стверджують, що енергія, яка характеризує звукову хвилю, зосереджена в спектрі нижче 8000 Hz, а енергію вищих частот вважають фоновим шумом (Reetz, Jongman 2009: 160).
154
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 12
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
РИС. 3. Дзвінкі африкати [dz]
РИС. 4. Глухі африкати [ts]
Значення частоти вимірювали у спектрі домінантного, тобто найвищого піка (рис. 5–6).
Значення частот піків спектра (Гц), визначені програмою PRAAT, перенесли до програми EXCEL, а згодом обробили за допомогою програми статистичного аналізу SPSS, яка обчислила середні статистичні значення (VSV) частот піків спектра.
6.1.2. Частота піка спектра фрикативних приголосних та африкат у литовській і латиській мовах
Середні значення частоти піка спектра (VSV) фрикативних приголосних та африкат у литовській і латиській мовах, отримані під час дослідження, наведено в таблиці 2.
Straipsniai / Articles
155
Page 13
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
ТАБЛИЦЯ 2. Щілинні приголосні та африкати литовської й латиської мов: частота піка спектра (ЧПС) (Гц)
6.1.3. Порівняння палаталізованих і непалаталізованих приголосних литовської мови з даними про приголосні латиської мови
Частоти піка спектра палаталізованих і непалаталізованих приголосних литовської мови порівняно з даними латиської мови на рис. 7–8.
РИС. 7. Порівняння середніх статистичних значень частоти піка спектра палаталізованих і непалаталізованих приголосних литовської мови (Гц) з результатами для латиської мови: дані чоловіків
Приголосні латиської мови | Приголосні литовської мови | палаталізовані | непалаталізовані | ● | ○ | ●
Straipsniai / Articles
157
Page 15
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČANĖ
8 РИС. Порівняння середніх статистичних значень частот спектральних піків (Гц) палаталізованих і непалаталізованих приголосних литовської мови з результатами для латиської мови: дані жінок
Приголосні латиської мови | Приголосні литовської мови | палаталізовані | непалаталізовані | ▲ | △ | ▲
Результати дослідження свідчать, що середні статистичні значення частот спектральних піків палаталізованих приголосних литовської мови здебільшого вищі, ніж у таких самих (за дзвінкістю, місцем і способом артикуляції) непалаталізованих приголосних литовської та латиської мов. Ця закономірність простежується в групах велярних (дані чоловіків і жінок), альвеолярних і зубних приголосних, а також африкат (лише дані чоловіків). Однак зафіксовано й протилежну тенденцію: середні статистичні значення частот спектральних піків палаталізованих приголосних литовської мови нижчі, ніж у відповідних приголосних латиської мови, пор.: за даними чоловіків — лит. [fʲ] < лат. [f], лит. [ʒʲ] < лат. [ʒ], лит. [ʃʲ] < лат. [ʃ]; за даними жінок — лит. [fʲ] < лат. [f], лит. [zʲ] < лат. [z], лит. [sʲ] < лат. [s], лит. [džʲ] < лат. [dž], лит. [t͡sʲ] < лат. [t͡s], лит. [ʒʲ] < лат. [ʒ], лит. [dʒʲ] < лат. [dʒ], лит. [tʲ] < лат. [t]. Крім того, у багатьох випадках частоти спектральних піків палаталізованих альвеолярних приголосних литовської мови відрізняються від відповідних значень непалаталізованих приголосних литовської мови й наближаються до частот спектральних піків приголосних латиської мови. Це пояснюється тим, що для вимови альвеолярних щілинних приголосних і африкат латиської мови характерна додаткова артикуляція — палаталізація, тобто підняття середньої частини язика до твердого піднебіння (пор. LVG 2013: 64;
158
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 16
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
66), однак у латиській мові, на відміну від литовської, ця додаткова палаталізація приголосних не має фонологічного значення.
У групі губних приголосних середні статистичні значення частот спектральних піків палаталізованих приголосних литовської мови (за даними як чоловіків, так і жінок) нижчі, ніж відповідних значень непалаталізованих приголосних, але вищі за частоти спектральних піків губних приголосних латиської мови. Середні статистичні значення частот спектральних піків глухих губно-зубних приголосних — лит. [f]/[fʲ] і лат. [f] — відрізняються між собою більше, ніж у випадку інших приголосних (див. рис. 7–8): для палаталізованого [fʲ] литовської мови характерне значно нижче середнє статистичне значення частоти спектрального піка, ніж для приголосного [f] латиської мови; отже, у латиській мові спектральний пік цього приголосного фіксується в ділянці високих частот, а в литовській — у ділянці нижчих частот.
Більші відмінності частот спектральних піків зафіксовано також у підгрупах велярних і палаталізованих велярних (палатовелярних) приголосних. Оскільки під час визначення середніх статистичних значень частот спектральних піків приголосного [x] латиської мови разом враховувалися і палатавелярні / палатальні варіанти15, зафіксоване значення частоти спектрального піка непалаталізованого велярного приголосного [x] латиської мови вище, ніж у непалаталізованих велярних [x], [ɣ] литовської мови, але нижче, ніж у палаталізованих велярних литовської мови та палатального приголосного латиської мови (див. рис. 7–8). Велярні приголосні литовської та латиської мов, палаталізовані велярні литовської мови й палатальний приголосний латиської мови розташовуються в такому порядку за зростанням середніх статистичних значень частот спектральних піків:
Хоча закономірності зміни середніх статистичних значень частот спектральних піків непалаталізованих і палаталізованих приголосних литовської мови мають багато винятків, усе ж у багатьох випадках спектральні піки палаталізованих приголосних фіксуються в ділянці вищих частот, ніж у відповідних непалаталізованих приголосних, а спектральні піки палатальних приголосних латиської мови — у ділянці вищих частот, ніж у палаталізованих приголосних литовської мови.
6.1.4. Порівняння глухих і дзвінких приголосних
Ні в литовській, ні в латиській мовах дзвінкість приголосних не впливає на значення частот спектральних піків: результати дослідження показують, що значення VSV спектральних піків глухих приголосних та їхніх дзвінких відповідників змінюються безсистемно, і виявити певні закономірності неможливо.
15 У латиській мові перед голосними переднього ряду [i], [iː], [e], [eː] і дифтонгами, що починаються компонентами [i] та [e], фрикативна фонема /x/ може реалізовуватися двояко: як палаталізований велярний алофон [xʲ] і як палатальний алофон [ç] (LVG 2013: 69).
Straipsniai / Articles
159
Page 17
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
6.1.5. Порівняння даних чоловіків і жінок
Дані як литовської, так і латиської мов свідчать, що вимовленим чоловіками приголосним властиві нижчі значення частот спектральних піків, ніж відповідним приголосним, вимовленим жінками. Отже, значення частоти спектрального піка пов’язане зі статтю інформанта. Цій тенденції не підпорядковуються палаталізовані приголосні литовської мови [sʲ], [dʲ] і непалаталізовані приголосні [s], [d]16 — вимовленим чоловіками приголосним властиві вищі значення VSV спектральних піків, ніж відповідним приголосним, вимовленим жінками.
6.1.6. Вплив способу / місця артикуляції приголосних на їхні акустичні ознаки
Зосередження енергії спектра в певних частотних смугах дає інформацію про артикуляційні характеристики звуків. Якщо енергія приголосного зосереджена в діапазоні 5000–6000 Hz, чути високий фрикативний звук типу s; якщо енергія зосереджена в діапазоні 3000–4000 Hz, чути низький шиплячий звук типу š з інтенсивним шумом (Kodzasov, Krivnova 2001: 565–566).
За цими критеріями приголосні литовської та латиської мов можна насамперед поділити на несибілянти (енергія яких зосереджується в діапазоні ~1000–3000 Hz), тобто лит. [x], [xʲ], [ɣ], [ɣʲ] і лат. [v], [j], [x], та сибілянти (частоти спектральних піків яких зосереджені в діапазоні 3000–6000 Hz). Сибілянти можна поділити ще детальніше на альвеолярні приголосні (їхні спектральні піки розташовані в діапазоні 3000–4000 Hz), тобто лит. [ʃ], [ʃʲ], [ʒ], [ʒʲ], [tʃ], [tʃʲ], [dʒ], [dʒʲ] і лат. [ʃ], [ʒ], [tʃ], [dʒ], та зубні приголосні (їхня найбільша спектральна енергія зосереджується в діапазоні 5000–6000 Hz), тобто лит. [s], [sʲ], [z], [zʲ], [ts], [tsʲ], [dz], [dzʲ] і лат. [s], [z], [ts], [dz]. Серед несибілянтів вирізняються задньоязикові лит. [x], [xʲ], [ɣ], [ɣʲ] і лат. [x] (до них примикає також лат. губно-зубний [v]), спектральні піки яких зосереджені в діапазоні ~1000–3000 Hz.
Однак поділ приголосних на сибілянти й несибілянти пов’язаний насамперед не зі спектральною енергією, а з інтенсивністю. Сибілянтам властива більша інтенсивність, оскільки під час їхньої артикуляції повітряний потік має пройти крізь перешкоду — зуби. Прямого зв’язку між сибіляцією та спектральною енергією немає, пор.: несибілянтів
16 Через специфіку приголосних [s] і [dz] могла виникнути також похибка в даних. Зазвичай у діапазоні 0–8000 Hz видно лише один спектральний пік приголосних [s] і [dz]. Під час дослідження ширшого діапазону (наприклад, 0–10 000 Hz) можуть бути видимі два спектральні піки цих приголосних (як і [ʃ]). Оскільки чоловічому голосу властиві нижчі частоти, другий (вищий) спектральний пік міг з’явитися і у вужчому діапазоні 0–8000 Hz. Натомість звукам, вимовленим жінками, властиві вищі частоти, тому досліджуваним приголосним завжди приписували значення першого піка (оскільки другий пік у діапазоні 0–8000 Hz не був видимий).
160
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 18
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
У губно-зубних лит. [f], [fʲ] піки спектра зосереджені в діапазоні 2000–3200 Hz, лат. [f] — у діапазоні 4500–7000 Hz, палатального лат. [ɟ] — у діапазоні ~4000 Hz.
Підсумовуючи, можна стверджувати, що ділянки зосередження піків спектра дають змогу диференціювати фрикативні приголосні й африкати за такими артикуляційними групами: альвеолярні сибілянти (їхня спектральна енергія зосереджена в діапазоні середніх частот), зубні сибілянти (їхня енергія концентрується в діапазоні високих частот) і задньоязикові несибілянти (для них характерні найнижчі VSV піків спектра). Інші приголосні (несибілянти) неможливо диференціювати за частотами піків спектра.
6.1.7. Узагальнення дослідження частоти піка спектра
У дослідженні порівнювали значення частот піків спектра фрикативних приголосних та африкат литовської й латвійської мов з огляду на дзвінкість, палаталізацію, спосіб і місце артикуляції, а також стать інформантів.
Установлено, що дзвінкість приголосних не впливає на значення частот піків спектра ні в литовській, ні в латвійській мовах (пор.: дослідження S. Dereškevičiūtė (2013: 138) показують, що енергія дзвінких приголосних литовської мови зосереджена в діапазоні низьких частот порівняно з їхніми глухими корелятами).
Унаслідок палаталізації частоти піків спектра приголосних литовської мови підвищуються, тобто є вищими за частоти непалаталізованих опозиційних членів. Фрикативні приголосні й африкати литовської мови розташовуються в такому порядку зростання частот піків спектра:
Після проведення дослідження та порівняння частот піків спектра непалаталізованих, палаталізованих і палатальних фрикативних приголосних та африкат литовської й латвійської мов було виявлено такі тенденції:
1) лат. [f] властиві вищі частоти піка спектра, ніж лит. [f], [fʲ] (за даними як чоловіків, так і жінок);
2) за даними чоловіків, частоти піків спектра зубних приголосних лат. у більшості випадків подібні до частот у лит. непалаталізованих зубних приголосних (за винятком [z]); за даними жінок, для зубних приголосних лат. характерні вищі піки спектра, ніж для непалаталізованих і палаталізованих зубних приголосних лит.;
3) частоти піків спектра альвеолярних приголосних лат. (за даними як чоловіків, так і жінок) близькі до частот палаталізованих альвеолярних приголосних лит. (оскільки альвеолярним приголосним лат. також властива палатальність, однак вона не є фонологічною, бо непалаталізованих корелятів немає, див. LVG 2013, 64);
Straipsniai / Articles
161
Page 19
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČANĖ
4) Латв. [x] за значеннями частот спектральних піків посідає проміжне місце між лит. [x] і лит. [x̟], оскільки якість латв. [x] залежить від наступного голосного: його артикуляція може змінюватися від велярної до палаталізованої велярної / палатальної;
5) Найближчі до латв. [v] і [j] приголосні литовської мови — сонанти лит. [u], [u̯] і [j] — не досліджувалися. Однак було помічено, що значення частоти спектрального піка латв. [v] ближче до значень лит. [f], [fʲ], а не до значення латв. [f]. Значення частоти спектрального піка латв. палатального приголосного [j], навпаки, близьке до значень латв. [ʃ], [ʒ], [tʃ], [dʒ] (тобто приголосних, що в латвійській мові мають нефонологічну ознаку палаталізації).
За значеннями частот спектральних піків розрізняють такі артикуляційні групи приголосних литовської та латиської мов:
a) альвеолярні (сибілянти): лит. [ʃ], [ʃʲ], [ʒ], [ʒʲ], [tʃ], [tʃʲ], [dʒ], [dʒʲ] і латв. [ʃ], [ʒ], [tʃ], [dʒ];
b) зубні (сибілянти): лит. [s], [sʲ], [z], [zʲ], [ts], [tsʲ], [dz], [dzʲ] і латв. [s], [z], [ts], [dz].
c) велярні (несибілянти): лит. [x], [xʲ], [ɣ], [ɣʲ] і латв. [x]
Стать інформантів впливає на частоти спектральних піків: для приголосних, вимовлених чоловіками, характерні нижчі спектральні піки, ніж для відповідних приголосних, вимовлених жінками. Оскільки спектральні характеристики приголосних пов’язані з розміром передньої порожнини рота, на який впливає розмір голосового тракту (що більшою є передня порожнина, то більше акустичної енергії зосереджується в області нижчих частот), очікується, що енергія приголосних, вимовлених чоловіками, концентруватиметься в нижчих діапазонах, ніж енергія приголосних, вимовлених жінками (пор.: голосовий тракт чоловіків приблизно на 2,8 см довший, ніж у жінок).
6.2. Відносна інтенсивність
6.2.1. Визначення відносної інтенсивності
Відносна інтенсивність показує співвідношення між середньою інтенсивністю щілинного приголосного або африкати та середньою інтенсивністю голосного, що утворює фонетичне оточення, упродовж інтервалу визначеної тривалості. Вимірювання виконано за допомогою програми для аналізу звуків PRAAT. Середні значення інтенсивності щілинних приголосних та африкат (dB (μE)) отримано для інтервалу тривалістю 0,01 с, або 10 ms (див. рис. 9 і 11), а значення інтенсивності голосних — для інтервалу тривалістю 0,05 с, або 50 ms, розташованого приблизно посередині голосного (рис. 10 і 12).
162
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 20
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
визначення середньої інтенсивності (μE)
РИС. 9. Глухий превокальний щілинний [s] у складі [sas]: інтервал тривалістю 0,01 с, або 10 ms
РИС. 10. Голосний [ɑ] у фонетичному оточенні глухого превокального щілинного [s] (у складі [sas]): інтервал тривалістю 0,05 с, або 50 ms
РИС. 11. Глуха превокальна африката [t͡s] у складі [t͡sats]: інтервал тривалістю 0,01 с, або 10 ms
РИС. 12. Голосний [ɑ] у фонетичному оточенні глухої превокальної африкати [t͡s] (у складі [t͡sats]): інтервал тривалістю 0,05 с, або 50 ms
Відносну інтенсивність обчислено, поділивши значення середньої інтенсивності щілинного приголосного або африкати на значення середньої інтенсивності голосного в його фонетичному оточенні. Наприклад, якщо у складі sas [sas] середня інтенсивність превокального глухого щілинного приголосного [s] в інтервалі 10 ms становить 55,06 dB (μE) (див. рис. 9), а середня інтенсивність голосного [ɑ] в інтервалі 50 ms — 73,41 dB (μE) (див. рис. 10), відносну інтенсивність обчислюють так: 55,06 dB (μE): 73,41 dB (μE) = 0,750 dB (μE). Отримані значення відносної інтенсивності оброблено за допомогою програми статистичного аналізу даних SPSS: у цій програмі обчислено середні статистичні значення відносної інтенсивності (dB), які використовуються в цій статті.
Straipsniai / Articles
163
Page 21
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
6.2.2. Порівняння палаталізованих і непалаталізованих фрикативних приголосних та африкат литовської мови з даними латиської мови
Середні статистичні значення (ССЗ) відносної інтенсивності фрикативних приголосних та африкат литовської й латиської мов наведено в таблиці 3.
ТАБЛИЦЯ 3. Фрикативні приголосні та африкати литовської й латиської мов: ССЗ відносної інтенсивності (дБ)
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
Середні статистичні значення відносної інтенсивності фрикативних приголосних та африкат литовської й латиської мов зростають у такому порядку:
1) дані чоловіків: 1лит. [f]<[fʲ]<[s]<[xʲ]<[x]<[ʃ]<[t͡s]<[t͡sʲ]<[t͡ɕ]<[d͡z]<[d͡zʲ]<[z]<[t͡ɕʲ]<[zʲ]<[d͡ʒ]<[ɣ]<[d͡ʒʲ]<[sʲ]<[ʒʲ]<[ʒ]<[ɣʲ], 1лат. [f]<[x]<[ʃ]<[s]<[t͡ɕ]<[v]=[d͡z]<[t͡s]<[d͡ʒ]<[ʒ]<[z]<[j];
1) дані жінок: 1лит. [f]<[fʲ]<[xʲ]<[x]<[ʃ]<[ɣʲ]<[t͡s]<[sʲ]<[ɣ]<[t͡sʲ]<[ʃ]<[t͡ɕ]<[s]<[d͡z]<[d͡zʲ]<[z]<[zʲ]<[d͡ʒ]<[ʒʲ]<[ʒ]<[t͡ɕʲ], 1лат. [f]<[x]<[ʃ]<[s]<[t͡ɕ]<[t͡s]<[v]<[d͡z]<[d͡ʒ]<[j]<[ʒ]<[z].
Порівняння ССЗ відносної інтенсивності палаталізованих і непалаталізованих фрикативних приголосних та африкат литовської мови з даними латиської мови наведено на рис. 13–14.
РИС. 13. Порівняння ССЗ відносної інтенсивності палаталізованих і непалаталізованих фрикативних приголосних та африкат литовської мови з результатами латиської мови (дБ): дані чоловіків
Приголосні латиської мови Приголосні литовської мови палаталізовані непалаталізовані ● ○ ●
Straipsniai / Articles
165
Page 23
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
Для фрикативних приголосних та африкат литовської мови характерні дещо нижчі значення VSV відносної інтенсивності, ніж для відповідних латвійських приголосних з погляду дзвінкості й артикуляції (за даними як чоловіків, так і жінок). Кілька приголосних не підтверджують цієї тенденції: за даними чоловіків — лит. [fʲ] > лат. [f], але лит. [f] = лат. [f]; за даними жінок — лит. [fʲ], [f] > лат. [f]; лит. [t͡ɕ] > лат. [t͡ɕ] > лит. [t͡ɕʲ] (вимовлена жінкою литовська альвеолярна африката [t͡ɕ] вирізняється надзвичайно високими значеннями VSV відносної інтенсивності, див. рис. 14).
Порівняння палаталізованих і непалаталізованих приголосних литовської мови показує, що значення відносної інтенсивності палаталізованих приголосних частіше є вищими. Однак є винятки, пор.: дані чоловіків — [xʲ] < [x], [ʒʲ] < [ʒ]; дані жінок — [xʲ] < [x], [ɣʲ] < [ɣ], [sʲ] < [s], [t͡ɕʲ] < [t͡ɕ], [d͡ʑʲ] < [d͡ʑ], [ʒʲ] < [ʒ]. Латвійський палатальний [j] також має один із найвищих показників інтенсивності (за даними жінок) або найвищий показник (за даними чоловіків). Імовірно, дослідження більшої кількості даних або використання інших програм аналізу зробило б кореляцію палаталізації та відносної інтенсивності ще виразнішою.
РИС. 14. Порівняння VSV відносної інтенсивності (дБ) палаталізованих і непалаталізованих фрикативних приголосних та африкат литовської мови з результатами для латвійської мови: дані жінок
Приголосні латвійської мови | палаталізовані приголосні литовської мови | непалаталізовані △ | △ | ▲
166
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 24
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
6.2.3. Порівняння дзвінких і глухих фрикативних приголосних та африкат
Результати дослідження показують (див. рис. 13–14, табл. 3), що VSV відносної інтенсивності дзвінких фрикативних приголосних та африкат як литовської, так і латвійської мови зазвичай вищі, ніж у їхніх глухих еквівалентів. Отже, дзвінкість приголосних впливає на показник відносної інтенсивності. У дослідженому матеріалі литовської мови цієї тенденції не підтверджує вимовлений чоловіком дзвінкий палаталізований зубний приголосний [z̪], середнє статистичне значення якого нижче (0,766 дБ)), ніж у глухого зубного [s̪] (0,786 дБ)). У підгрупі непалаталізованих приголосних винятком є вимовлена жінкою дзвінка альвеолярна африката [dʒ], середнє статистичне значення відносної інтенсивності якої (0,807 дБ)) нижче, ніж у глухої африкати [tʃ] (1,003 дБ)). Дзвінким приголосним латвійської мови також властиві вищі значення відносної інтенсивності, ніж їхнім глухим корелятам. Виняток — вимовлена чоловіком дзвінка зубна африката [dʒ], середнє статистичне значення якої нижче (0,788 дБ)), ніж у відповідної глухої африкати [tʃ] (0,796 дБ)).
6.2.4. Порівняння даних чоловіків і жінок
Відмінності у фізіології чоловіків і жінок, що зумовлюють довший голосовий тракт у чоловіків (пор. довжина голосового тракту чоловіків — ~16,9 см, жінок — ~14,1 см), дають підстави очікувати й різних результатів щодо відносної інтенсивності. Результати дослідження приголосних латвійської мови підтверджують очікувані тенденції: вищі значення відносної інтенсивності частіше властиві приголосним, вимовленим жінками. Однак є й винятки, пор.: вимовлені чоловіками приголосні [f], [x] мають вищі VSV відносної інтенсивності, ніж відповідні приголосні, вимовлені жінками. Порівняння даних чоловіків і жінок щодо того самого фрикативного приголосного або африкати литовської мови не виявило систематичних відмінностей.
6.2.5. Вплив способу / місця артикуляції приголосних на їхні акустичні ознаки
Ні в литовській, ні в латиській мовах дані про відносну інтенсивність не дають змоги розрізнити фрикативні приголосні й африкати за способом і місцем артикуляції. Імовірно, за даними про відносну інтенсивність можна було б відрізнити сибілянти, тобто «яскравіші» приголосні (з більшою інтенсивністю), від несибілянтів, тобто «тьмяних» приголосних (з меншою інтенсивністю). Теорія акустики мовлення стверджує, що найменша інтенсивність властива глухим несибілянтам (наприклад, −15 dB), а найбільша — дзвінким сибілянтам
Straipsniai / Articles
167
Page 25
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
(0 dB); інтенсивність дзвінких несибілянтів і глухих сибілянтів подібна — ~5 dB (див. Ambrazevičius 2011: 38).
Отримані результати свідчать, що в групах дзвінких фрикативних приголосних і африкат, вимовлених чоловіками литовської та латиської мов, за середніми статистичними значеннями відносної інтенсивності не можна відрізнити сибілянти від несибілянтів, тобто в групі непалаталізованих фрикативних приголосних і африкат литовської мови [z], [ʒ], [dʑ], [dʒ] не відокремлюється [ɣ]; у групі палаталізованих приголосних литовської мови [zʲ], [ʒʲ], [dʑʲ], [dʒʲ] не відокремлюється [ɣʲ]; у групі фрикативних приголосних і африкат латиської мови [z], [ʒ], [dʑ], [dʒ] не відокремлюються [v], [j].
За даними жінок у підсистемі дзвінких приголосних литовської мови можна відокремити дзвінкі несибілянти [ɣʲ] і [ɣ] від дзвінких сибілянтів [z], [zʲ], [ʒ], [ʒʲ], [dʑ], [dʑʲ], [dʒ], [dʒʲ]: для несибілянтів [ɣʲ] і [ɣ] характерні нижчі середні значення відносної інтенсивності (VSV), ніж для сибілянтів. У підсистемі дзвінких приголосних латиської мови від сибілянтів [z], [ʒ], [dʑ], [dʒ] відокремлюється несибілянт [v] — для нього характерні дещо нижчі середні значення відносної інтенсивності (також лише за даними жінок).
Як у литовській, так і в латиській мовах у групі глухих фрикативних приголосних і африкат значення відносної інтенсивності допомагають відрізнити сибілянти (з вищими VSV) від несибілянтів (з нижчими VSV). Пор.: у групі непалаталізованих приголосних литовської мови сибілянти [s], [ʃ], [ts], [tʃ] відрізняються від [f], [x] (лише за даними жінок; значення для приголосних [s] і [x], вимовлених чоловіками, перекриваються); у групі палаталізованих фрикативних приголосних і африкат литовської мови сибілянти [sʲ], [ʃʲ], [tsʲ], [tʃʲ] відокремлюються від несибілянтів [fʲ], [xʲ] (за даними представників обох статей); у групі фрикативних приголосних і африкат латиської мови сибілянти [s], [ʃ], [ts], [tʃ] за значеннями відносної інтенсивності відокремлюються від несибілянтів [f], [x] (за даними інформантів обох статей).
6.2.6. Підсумок дослідження відносної інтенсивності
Для фрикативних приголосних і африкат литовської мови характерні дещо нижчі середні значення відносної інтенсивності (VSV), ніж для відповідних приголосних латиської мови з погляду сонорності та артикуляції. Такі результати могли бути зумовлені аудіозаписами: хоча технічні параметри записів у Литві та Латвії було уніфіковано, під час записування основну увагу приділяли якості записів (оскільки записи використовували для дослідження різних акустичних ознак звуків17), а не стабільності звукового сигналу, яка могла коливатися через індивідуальні голосові особливості інформанта або втому, що виникала після тривалого мовлення в диктофон. Цей звук
17 Записи зроблено під час виконання проєкту «Сучасні балтійські мови: спектральні характеристики звуків (інструментальне дослідження)» (№ MIP-081/2013).
168
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 26
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
Нерівномірність сигналу могла вплинути на результати дослідження інтенсивності. Отже, попередньо можна стверджувати, що дослідження дало змогу зафіксувати більшу силу звуку, або інтенсивність, приголосних у латиській мові, ніж у литовській, однак, щоб повністю усунути вплив технічних параметрів, у майбутньому слід провести докладніші дослідження.
Результати щодо відносної інтенсивності палаталізованих і непалаталізованих приголосних литовської мови свідчать про існування певної кореляції між палатальністю приголосних і відносною інтенсивністю, тобто палаталізація підвищує інтенсивність приголосних. Це підтверджують і дані латиської мови: інтенсивність палатального приголосного [j] є найвищою (за даними жінок — однією з найвищих) серед усіх досліджених приголосних.
Зв’язок між відносною інтенсивністю та дзвінкістю не викликає сумнівів: у литовській і латиській мовах значення відносної інтенсивності дзвінких щілинних приголосних та африкат є вищими, ніж у їхніх глухих відповідників.
Дослідження не підтвердило прямого зв’язку між статтю інформантів і відносною інтенсивністю: фізіологічні відмінності не мають помітного впливу на значення відносної інтенсивності.
Ні в литовській, ні в латиській мовах дані про відносну інтенсивність не дають змоги диференціювати щілинні приголосні й африкати за способом і місцем артикуляції.
7. УЗАГАЛЬНЕННЯ
У дослідженні порівнювалися значення частоти спектральних піків і відносної інтенсивності щілинних приголосних та африкат литовської й латиської мов з огляду на дзвінкість, палаталізацію, спосіб і місце артикуляції, а також стать інформантів.
7.1. Частота спектрального піка. Кореляції між частотами спектральних піків і дзвінкістю щілинних приголосних та африкат литовської й латиської мов не виявлено.
Через палаталізацію частоти спектральних піків приголосних литовської мови підвищуються, тобто вони вищі за частоти спектральних піків їхніх непалаталізованих відповідників.
За значеннями частот спектральних піків розрізняються такі артикуляційні групи приголосних литовської та латиської мов: альвеолярні й зубні (сибілянти), а також піднебінні й губно-зубні / палатальний (несибілянти).
Стать інформантів впливає на частоти спектральних піків: частоти спектральних піків щілинних приголосних та африкат, вимовлених чоловіками, нижчі, ніж
Straipsniai / Articles
169
Page 27
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČANĖ
частоти приголосних, вимовлених відповідними жінками. Зниження частоти спектрального піка пов’язане з більшим розміром передньої частини ротової порожнини у чоловіків.
7.2. Відносна інтенсивність. Дослідження виявило зв’язок між відносною інтенсивністю та дзвінкістю у сучасних балтійських мовах: відносна інтенсивність дзвінких фрикативних приголосних і африкат вища, ніж у відповідних глухих корелятів.
Зафіксовано кореляцію між палаталізацією приголосних і відносною інтенсивністю: палаталізовані фрикативні приголосні й африкати литовської мови мають вищі значення відносної інтенсивності, ніж їхні непалаталізовані відповідники. Відносна інтенсивність палатального приголосного [j] у латиській мові також вища, ніж в інших приголосних латиської мови.
Ні в литовській, ні в латиській мовах дані про відносну інтенсивність не дають змоги розрізняти фрикативні приголосні й африкати за способом та місцем артикуляції.
Стать інформанта не має помітного впливу на значення відносної інтенсивності: зафіксовані відмінності не є регулярними.
ТАБЛИЦЯ 4.
Кореляція акустичних ознак фрикативних приголосних і африкат литовської та латиської мов зі дзвінкістю, палаталізацією, артикуляцією та статтю інформантів
Акустичні ознаки →
Частота спектрального піка (Гц)
Лит.
Лат.
Дзвінкість
Кореляції не виявлено
Кореляції не виявлено
Палаталізація
Cį більше, ніж C: велярні: 1470–2680 Гц; альвеолярні: 70–600 Гц; зубні: 50–150 Гц; губно-зубні: 135 Гц.
–
Спосіб/місце артикуляції
Сибілянти: альвеолярні: 2440–4600 Hz; зубні: 4400–6040 Hz. Несибілянти: піднебінні: 950–3700 Hz; губно-зубні: 1960–3180 Hz.
Сибілянти: альвеолярні: 2930–5040 Hz; зубні: 5190–6780 Hz. Несибілянти: піднебінні: 1800–2100 Hz; губно-зубні: 2410–6770 Hz; палатальний: 3940–4220 Hz.
Стать
Чоловіки: 950–6040 Hz; жінки: 1020–6030 Hz.
Чоловіки: 1800–5770 Hz; жінки: 2110–6780 Hz.
170
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 28
Щілинні приголосні та африкати сучасних балтійських мов: порівняльний аналіз акустичних характеристик
Акустичні характеристики → Відносна інтенсивність (dB) лит. лат. Дзвінкість Глухі: 0,620–0,790 (dB). Дзвінкі: 0,720–0,820 (dB). Глухі: 0,610–0,820 (dB). Дзвінкі: 0,790–0,860 (dB). Палаталізація Cᶦ більше ніж C: піднебінних: 0,032 (dB); губно-зубних: 0,005–0,011 (dB); зубних / альвеолярних: 0,005–0,125 (dB). – Спосіб/місце артикуляції Кореляції не виявлено Кореляції не виявлено Стать Кореляції не виявлено Кореляції не виявлено
7.3. Результати дослідження акустичних характеристик щілинних приголосних та африкат сучасних балтійських мов узагальнено в таблиці 4. Видно, що акустичні характеристики досліджених приголосних (частота спектрального піка та відносна інтенсивність) в обох мовах корелюють з тими самими критеріями: частота спектрального піка — з артикуляцією приголосних (особливо сибілянтністю), палаталізацією (лише в литовській мові), статтю інформантів; відносна інтенсивність — із дзвінкістю приголосних і палаталізацією (у литовській мові). Однак отримані в литовській і латвійській мовах різні дані щодо акустичних характеристик (див. таблицю 4) дають змогу зробити висновки про диференційні відмінності в консонантизмі балтійських мов.
7.4. Дослідження виявило такі диференційні литовської та латвійської мов приголосних відмінності:
7.4.1. За значеннями спектральних піків палаталізовані приголосні литовської мови наближаються до відповідних непалаталізованих приголосних латвійської мови, тоді як частоти спектральних піків палатальних приголосних латвійської мови є одними з найвищих (вищими є лише спектральні піки зубних приголосних обох мов). Можна стверджувати, що приголосні латвійської мови є «м’якшими», ніж непалаталізовані приголосні литовської мови, а палатальні приголосні латвійської мови — «м’якшими», ніж палаталізовані приголосні литовської мови.
7.4.2. Для щілинних приголосних та африкат латвійської мови характерна вища відносна інтенсивність, ніж для відповідних їм за дзвінкістю й артикуляцією приголосних литовської мови. Такі результати, з одного боку, могли бути зумовлені енергійнішою артикуляцією латвійських інформантів, а з іншого — нерівномірністю звукового сигналу під час запису. Щоб виключити вплив технічних параметрів, у майбутньому слід провести докладніші дослідження такого типу.
Straipsniai / Articles
171
Page 29
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
LITERATŪRA
Ambrazevičius Rytis 2011: Kalbos akustika glaustai. Kaunas: Technologija.
Crystal David 2008: Dictionary of Linguistics and Phonetics. 6th edition. Malden, Oxford, Victoria: Blackwell Publisher Ltd.
Čეirane Solveiga 2010: Latviešu valodas balsīgo spraudzeņu troksneņu akustisks raksturojums. – Žmogus ir žodis 12(1), 14–19.
Čეirane Solveiga 2011: Latviešu valodas balsīgo troksneņu akustisks raksturojums. Promocijas darbs filoloģijas doktora grāda iegūšanai. Rīga: Latvijas Universitāte.
Čეirane Solveiga, Inese Indričāne 2012: Latviešu valodas troksneņu raksturojums pēc lokusa vienādojumiem. – Baltistica 47(1), 37–50.
Dereškevičiūtė Sigita 2013: Lietuvių kalbos priebalsių akustinės ypatybės (daktaro disertacija). Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas, Lietuvių kalbos institutas.
DLKG – Ambrazas Vytautas (red.) 2005: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika. 4 pat. leid. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.
Grigorjevs Juris, Jurgita Jaroslavienė 2015a: Spectral structure and duration of the monophthongs in both contemporary Baltic languages. – Linguistica Lettica 23, 68–92.
Grigorjevs Juris, Jurgita Jaroslavienė 2015b: Comparative study of the qualitative features of the Lithuanian and Latvian monophthongs. – Baltistica 50(1), 57–89.
Indričāne Inese 2012: Latviešu valodas nebalsīgo frikatīvo spraudzeņu raksturojums pēc FFT spektriem. – Linguistica Lettica 20, 111–120.
Indričāne Inese 2013: Latviešu valodas nebalsīgo troksneņu akustisks un auditīvs raksturojums. Promocijas darbs filoloģijas doktora grāda iegūšanai. Rīga: Latvijas Universitāte.
Indričāne Inese 2014: Latviešu valodas nebalsīgo frikatīvo spraudzeņu intensitātes raksturojums. – Baltistica 49(1), 101–119.
Indričāne Inese, Jolita Urbanavičienė 2015: Lietuvių ir latviešu kalodas eksplozīvo slēdzeņu spektrālais raksturojums. – Baltu filoloģija 24(1), 51–87.
IPA – International Phonetic Association. Prieiga per internetą: https://www.internationalphoneticassociation.org/content/full-ipa-chart [žiūrėta 2016 m. balandžio 18 d.].
Johnson Keith 2003: Acoustic & auditory phonetics. Oxford: Blackwell Publishers.
172
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 30
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
Jongman Allard 1989: Duration of frication noise required for identification of English fricatives. – Journal of the Acoustical Society of America 85(4), 1718–1725.
Jongman Allard, Ratree Wayland, Serena Wong 2000: Acoustic characteristics of English fricatives. – Journal of the Acoustical Society of America 108, 861–867.
Kent Raymond D., Charles Read 1992: The acoustic analysis of speech. San Diego, California: Singular Publishing Group, Inc.
Kodzasov, Krivnova – Кодзасов Сандро В., Ольга Ф. Кривнова 2001: Общая фонетика. Москва: Российский государственный гуманитарный университет.
Ladefoged Peter, Ian Maddieson 1998: The Sounds of the World’s Languages. Oxford: Blackwell.
LKG – Ulvydas Kazys (red.). Lietuvių kalbos gramatika 1. Fonetika ir morfologija (daiktavardis, būdvardis, skaitvardis, įvardis). Vilnius: Mintis, 1965.
LVG – Auzina Ilze, Ieva Brenķe, Juris Grigorjevs, Inese Indričāne, Baiba Ivulāne, Andra Kalnača, Linda Lauze, Ilze Lokmane, Dace Markus, Daina Nītiņa, Gunta Smiltniece, Baiba Valkovska, Anna Vulāne. Latviešu valodas gramatika. Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 2013.
Markus Dace, Juris Grigorjevs 2002: Fonētikas pētīšanas metodes 1. Rīga: Rasa ABC.
Mikalauskaitė Elzbieta 1975: Lietuvių kalbos fonetikos darbai. Vilnius: Mokslas.
Pakerys Antanas 2003: Lietuvių bendrinės kalbos fonetika. Vilnius: Enciklopedija.
Pakerys Jurgis 2014: Kalbos konstruktorius / Įvadinės paskaitos. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Urbanavičienė Jolita, Inese Indričāne 2015: Lietuvių ir latvių kalbų trankieji priebalsiai: lokuso lygių rezultatai. – Baltistica 50(2), 261–293.
Straipsniai / Articles
173
Page 31
JOLITA URBANAVIČIENĖ, INESE INDRIČĀNE
Fricatives and Affricates of Contemporary Baltic Languages: Comparative Analysis of Acoustic/ Spectral Cues
SUMMARY
In the current paper two acoustic cues – spectral peak’s frequency and relative intensity – obtained for the fricatives and affricates of contemporary Baltic languages have been studied. The research is conducted according to one and the same approach both for standard Lithuanian and Latvian. The aim of this paper is to compare the fricatives and affricates of the two Baltic languages in order to determine the essential spectral differences and the effect of palatalization, voicing, manner and place of articulation, as well as the effect of speaker’s gender displayed by the acoustic cues examined in the paper.
The research object is 34 consonant phonemes of contemporary Baltic languages: 1) 22 fricatives – /f, fʲ, s, sʲ, z, zʲ, ʃ, ʃʲ, ʒ, ʒʲ, x, xʲ, ɣ, ɣʲ/ of Standard Lithuanian and /f, v, s, z, ʃ, ʒ, x/ of Standard Latvian; 2) 12 affricates – /t͡s, t͡sʲ, d͡z, d͡zʲ, t͡ʃ, t͡ʃʲ, d͡ʒ, d͡ʒʲ/ of Standard Lithuanian and /t͡s, d͡z, t͡ʃ, d͡ʒ/ of Standard Latvian.
The recording material consists of isolated CVC syllables pronounced by 12 Lithuanian and 12 Latvian native speakers (at the ages of 20 to 48): 6 males and 6 females within each group.
Data processing was performed using the software PRAAT, MS EXCEL, and SPSS.
The results indicate that spectral peak’s frequency displays the effect of palatalization (in Standard Lithuanian), manner and place of articulation, as well as the effect of speaker’s gender. The palatalization causes higher spectral peak’s frequencies for palatalized vs. non-palatalized fricatives and affricates in Standard Lithuanian. According to spectral peak’s frequency, it is possible to divide the set of fricatives and affricates into sibilants (dentals and alveolars) vs. non-sibilants (labiodentals, palatals, and velars) both in standard Lithuanian and Latvian. The spectral peak’s frequency also displays gender-related differences, since the frequency values obtained for male speakers are lower in comparison to those of female speakers. The spectral peak’s frequency values do not reveal the effect of voicing.
The results obtained in this research show the correlation between relative intensity and voicing: the values obtained for the voiced fricatives and affricates are higher in comparison to their voiceless counterparts. The highest relative intensity values are characteristic of the palatalized fricatives and affricates of Standard Lithuanian, i.e., palatalization increases the strength of the consonant. On the basis of relative intensity, it is impossible to classify the fricatives or affricates of Standard Lithuanian or Standard Latvian according to their manner and place of articulation. The results obtained in this research do not provide the effect of speaker’s gender.
174
Acta Linguistica Lithuanica LXXV
Page 32
Dabartinių baltų kalbų pučiamieji priebalsiai ir afrikatos: akustinių požymių lyginamoji analizė
Similar correlations between the acoustic cues examined in this paper and the effect of voicing, manner and place of articulation, as well as the effect of speaker’s gender are observed both in standard Lithuanian and Latvian. However, some differences in the data of the two Baltic languages are also observed. The results show that the fricatives and affricates of Standard Latvian are more similar to the palatalized vs. non-palatalized fricatives and affricates of the same voicing, manner and place of articulation in Standard Lithuanian, i.e., the fricatives and affricates in Standard Latvian seem to be “softer” in comparison to the non-palatalized fricatives and affricates in Standard Lithuanian. It is also observed that the fricatives and affricates of Standard Latvian have a higher relative intensity in comparison to the corresponding fricatives and affricates of Standard Lithuanian. This can be explained either by more energetic articulation of these speech sounds for speakers of Standard Latvian or by some differences related to the recording level.
