ЮРҐЕН УДОЛЬФ

Центр дослідження імен — Ґеттінґен

Академія наук у Ґеттінґені

Напрями наукових досліджень: історична лінґвістика, назви водойм, Ortsnamen, прізвища.

DOI: doi.org/10.35321/a1183-16

Grasilda Blažienė & Laimutis Bilkis (ред.)

ЛИТОВСЬКІ НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ, УРОЧИЩ І ВОДОЙМ У ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКСТІ (= SCHRIFTENREIHE DER GESELLSCHAFT FÜR BALTISCHE STUDIEN 2 (SGBS 2)

baar-Verlag Hamburg 2019, 352 сторінки. ISBN 978–3–935536–41–7

У повідомленні видавництва вже на початку зазначено, що Orts-, Flurund- і Gewässernamen Литви мають багато спільного з назвами в інших частинах Європи. Це цілком правильна оцінка, однак вирішальні праці K. Casemir, H. Krahe, W.P. Schmid і J. Udolph, у яких указано на спільні риси між Балтією (не можна обмежуватися Литвою чи литовською мовою) та Італією, Адріатикою, Мозельським регіоном, Північною Німеччиною або Польщею, ніде не згадано. Не можна залишити без уваги й те, що особливе становище балтійських мов у Hydronymie Європи дає підстави для моделі розташування індоєвропейських мов, яку розробив W.P. Schmid. Це ігнорування прикре — відповідну літературу я наведу наприкінці рецензії.

Рецензії / Reviews

353

ЮРҐЕН УДОЛЬФ

Поряд із редакторами тому Grasilda Blažienė і Laimutis Bilkis, які також подали по одній праці, авторам Veronika Adamonytė, Harald Bichlmeier, Dalia Kačinaitė-Vrubliauskienė та Ilona Mickienė допомагав Harald Bichlmeier, який, без сумніву, зробив найбільший внесок у цей том: він переклав німецькою більшість литовських праць і також виконував функції наукового редактора.

Зокрема, том містить такі праці:

1. Передмова Grasilda Blažienė та Laimutis Bilkis (с. 7–10); 2. Морфологічний і семантичний аналіз назв водойм західної Південної Aukštaitija Harald Bichlmeier (с. 13–84); 3. Походження та мотивація helonymy західної Південної Aukštaitija (с. 85–123); 4. Grasilda Blažienė, Походження та мотивація литовських назв поселень у районі Alytus (південно-західна Aukštaitija / західна Dzūkija) (с. 127–183); 5. Dalia Kačinaitė-Vrubliauskienė, Походження та мотивація oronymy західної Південної Aukštaitija (с. 185–220); 6. Ilona Mickienė. Drymonymy західної Південної Aukštaitija: виникнення та творення (с. 221–249); 7. Ilona Mickienė, Onyma регіону Південно-Західної Aukštaitija: огляд походження та творення назв лук (с. 251–286); 8. Veronika Adamonytė, Походження та творення agronymy громад Kapčiamiestis і Veisiejai, пов’язаних із людською діяльністю (с. 287–313).

Том завершують англійські резюме праць (с. 315–321) та покажчик назв (с. 350), який читач тому привітає з вдячністю.

У передмові G. Blažienė та L. Bilkis окреслено дослідження литовської топонімії, що ведуться вже кілька десятиліть; ця праця передусім зацікавить дослідників поза Балтією. Окреслено галузь дослідження і в короткому, але, на мою думку, важливому фрагменті зазначено, що ономастичні сліди мови зниклих ятвягів можна простежити й донині. Важливим засобом дослідження топонімії Литви є база даних назв населених пунктів у Дослідницькому центрі балтійських мов та імен Литви у Вільнюсі. У центрі тому — дослідження назв урочищ, гір, водойм і населених пунктів досліджуваної території. У передмові слушно зазначено, що топонімія та гідронімія Литви (можна додати: усієї Балтії) має особливе значення для загальної картини передусім гідронімії Європи (на що я вже вказав на початку, назвавши кілька імен).

У своїй праці Морфологічний і семантичний аналіз назв водойм західної Південної Aukštaitija H. Bichlmeier детально дослідив близько 330 назв струмків, річок і озер, слушно спираючись, зокрема, на праці A. Vanagas. Досліджувана територія розташована

354

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Grasilda Blažienė & Laimutis Bilkis (ред.).

Литовські назви населених пунктів, урочищ і водойм у європейському контексті

у зоні контакту литовських, білоруських і польських діалектів. Запропоновані інтерпретації майже всюди є безпроблемно можливими; на спірні випадки, як-от наведені нижче, я докладніше не зупинятимуся:

1. на Atešys, чия вражаюча тотожність із At(h)esis (> Etsch / Adige) названа «уявною тотожністю» або «паралельним утворенням, що виникли незалежно одне від одного» (с. 31), причому засвідчену балтійську назву річки Atešė (згадану в цьому томі на с. 148) проігноровано,

2. на так званий H. Bichlmeier «фантомний корінь» *en–/ *on–, оскільки всі назви водойм, які нібито з ним пов’язують, лежали б на кельтській території (пор. J. Udolph Inn < *Penios? (2020), с. 221–241),

3. на скепсис щодо дотеперішньої етимології Nėmunas, оскільки в разі пов’язування з латин. nemus «(священний) гай» поруч стояли б основи на –u– та –s–, хоча W.P. Schmid докладно розглянув це питання в Onomastica Slavogermanica 23, с. 23.

4. на Alnà, оскільки корінь *el–/ *ol–, припущений у застарілому написанні, нібито не засвідчується, «бо просто не існує жодного продовження кореня такої структури в окремій індоєвропейській мові», хоча виникає питання: звідки тоді в Європі походять 2–3 десятки назв водойм, що містять *el–/ *ol– (без виразного початкового приголосного), серед них такі річки, як Elbe, Aller, Wolga (W — східнослов’янський протезис) тощо.

Назви боліт, трясовин, водяних ям тощо («гелоніми») дослідив L. Bilkis. Їхнє походження через часто цілком прозоре значення лише зрідка є спірним. Як і у значної частини назв водойм, частка антропонімного походження не надто висока: понад ¾ мають апелятивне походження. Можна додати, що для назв проточних водойм це співвідношення ще виразніше змінюється на користь апелятивного походження; тим більше дивує, що останнім часом і в дослідженнях назв водойм Німеччини часто припускають людську діяльність як підставу для найменування.

До Походження та мотивація литовських назв поселень у районі Alytus звернулася G. Blažienė. Під «мотивацією» авторка, услід за W. Wenzel, розуміє «мотиви, які спонукали тих, хто давав назви, назвати певне поселення певною назвою» (с. 125). Вона окремо опрацьовує матеріал за громадами та волостями; передусім вдалося встановити деантропонімні, детопонімні й деапелятивні утворення. Мені вдалося знайти лише небагато такого, що варто було б додати, однак щодо оголошених неясними й неодноразово згадуваних назв населених пунктів і водойм Seirà, Seirijai, Seirijis (с. 33, 53, 166), стосовно яких слушно відкинуто зв’язок із латв. seiris «незграбна людина», хочу звернути увагу на переконливий перелік численних похідних

Рецензії / Reviews

355

ЮРҐЕН УДОЛЬФ

від індоєвропейського кореня *sei-/*soi-/*sōi-/*si-/*sī- «капати, струменіти, бути вологим» у A. Greule, Vorund frühgermanische Flußnamen am Oberrhein, 1973, с. 150–152, який підхопив пропозицію J. Otrebski Beiträge zur Namenforschung 12 (1961), с. 264 і далі.

Праця D. Kačinitaitė-Vrubliauskienė має назву Походження та мотивація оронімів західної Південної Aukštaitija. Оронімами (= назвами гір і пагорбів; щодо іншого розуміння див. с. 185 і далі) загалом називають височини. У Центральній Європі вони мають дуже різний вік. Часто вони молоді, але Alpen, Harz, Ifen подекуди сягають давнього віку. На такій рівнинній території, як Литва, кількох метрів висоти достатньо, щоб у розмовній мові об’єкт називали «горою» або «пагорбом». Тут є назви апелятивного, антропонімного й топонімного походження, причому багато оронімів є так званими первинними утвореннями, сформованими без додаткового словотвірного засобу. У переліку назв мені впала в око відносно висока частка гібридних назв гір, які здебільшого містять слово, запозичене зі слов’янських мов (с. 197–200).

Про дрімоніми (назви лісів) західної Південної Aukštaitija та їхнє виникнення й творення йдеться у праці I. Mickienė. Вона починає з переліку дотепер опублікованих досліджень і пояснює досліджувану територію (райони Alytus і Lazdijai). 336 розглянутих дрімонімів упорядковано за апелятивним та антропонімним походженням; у дрімонімах, що складаються із синтагм, впадає в око велика частка лит. miškas «ліс». Найбільшу частку назв лісів становлять назви апелятивного походження.

Подібно структурована праця тієї самої авторки I. Mickienė про оніми регіону Південно-Західної Aukštaitija, яка містить огляд походження та творення назв лук. Назви лук становлять дуже високу частку назв досліджуваної території, тому аналіз обмежено кількома вибраними громадами. Варто наголосити, що спеціальних досліджень назв лук досі майже не публікували, наприклад у Німеччині. Тут їх здебільшого зараховують до «назв урочищ». Однак слід зважати, що давні назви населених пунктів нерідко первісно були назвами урочищ, до яких належать і назви лук. У переліку I. Mickienė німецький дослідник назв часом зустрічає й назви, відомі йому — здебільшого через слов’янські відповідники; тут я назву, наприклад, лит. lankà «велика рівна лука» (Krumme Lanke у Берліні). Із резюме праці зрозуміло, що майже половина опрацьованих назв лук містить фізіографічні терміни — безперечно, не дивовижний результат. У цьому зв’язку доводиться із жалем констатувати, що в німецькому дослідженні назв населених пунктів і досі бракує узагальнювальних

356

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Grasilda Blažienė & Laimutis Bilkis (ред.).

Литовські назви населених пунктів, урочищ і водойм у європейському контексті

і надійних праць із географічної термінології. Цілком іншу картину бачимо, якщо звернутися, наприклад, до слов’янських країн. Останню працю тому підготувала V. Adamonytė — дослідження про походження та творення агронімів громад Kapčiamiestis і Versiejai, пов’язаних із людською господарською діяльністю. Під агронімами авторка розуміє назви полів, ріллі, перелогів, лук тощо, які в німецькій термінології називають «назвами урочищ». Дещо точніше через кілька рядків сказано: «Предметом цієї праці є назви географічних об’єктів, пов’язані із сільськогосподарською діяльністю...» (с. 288). Авторка майже всі результати збору цих назв, що відбувався в 1935–1937 роках, перенесла до Геоінформаційної бази даних назв населених пунктів і тому чудово обізнана з матеріалом. Проблемним для неї виявилася назва урочища Amelýnas, щодо якої вона слушно вказує на зв’язок із лит. ãmelÿs. Хочу запропонувати замислитися, чи не слід пов’язувати її або з групою лит. ãmalas «омела», або — менш імовірно — із доіндивідуально-мовним утворенням від кореня *om-, до якого можна зарахувати Ohm, Amance, Ems та інші; до нього тоді належав би й Omulew, притока Narew (див. J. Udolph Namenkundliche Studien zum Germanenproblem (1994), Berlin–New York, с. 246–251). Як і слід було очікувати, більшість агронімів має апелятивне походження (с. 311).

Мої зауваження можуть дати лише кілька підказок, але, мабуть, стало зрозуміло, що тут опубліковано цікавий том із литовської топонімії. Хоча він передусім збагачує дослідження литовського та балтійського фонду назв, у деяких назв зв’язки виходять за межі Балтії й тому мають значення також для дослідників інших регіонів.

ЛІТЕРАТУРА

Casemir Kirstin, Udolph Jürgen 2006: Значення балтійських мов для дослідження назв населених пунктів Нижньої Саксонії. – Baltȳ onomastikos tyrimai: Aleksandrui Vanagui atminti, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 114–136.

Krahe Hans 1957: Доісторичні мовні зв’язки від балтійських країн Балтійського моря до територій навколо північної частини Адріатики. – Abhandlungen der geistesund sozialwissenschaftlichen Klasse der Akademie der Wissenschaften und der Literatur in Mainz. Jahrgang, Nr. 3 [In Kommission bei], Steiner, Wiesbaden, Mainz: Verlag der Akademie der Wissenschaften und der Literatur.

Рецензії / Reviews

357

ЮРҐЕН УДОЛЬФ

Schmid Wolfgang P. 1994: Стародавня Європа та германський світ. – Linguisticae scientiae collectanea: вибрані праці Wolfgang P. Schmid. До його 65-річчя, за ред. J. Becker, E. Eggers, J. Udolph, D. Weber, Berlin, New York: de Gruyter, 334–346.

Schmid Wolfgang P. 1994: Балтійські назви водойм і доісторична Європа. – Linguisticae scientiae collectanea: вибрані праці Wolfgang P. Schmid. До його 65-річчя, за ред. J. Becker, E. Eggers, J. Udolph, D. Weber, Berlin, New York: de Gruyter, 175–192.

Schmid Wolfgang P. 1994: Грецька мова та давньоєвропейська гідронімія. – Linguisticae scientiae collectanea: вибрані праці Wolfgang P. Schmid. До його 65-річчя, за ред. J. Becker, E. Eggers, J. Udolph, D. Weber, Berlin, New York: de Gruyter, 167–174.

Schmid Wolfgang P. 1994: Латинська мова та давньоєвропейська теорія. – Linguisticae scientiae collectanea: вибрані праці Wolfgang P. Schmid. До його 65-річчя, за ред. J. Becker, E. Eggers, J. Udolph, D. Weber, Berlin, New York: de Gruyter, 175–192.

Schmid Wolfgang P. 1994: Індоєвропеїстські моделі та рання історія Східної Європи. – Linguisticae scientiae collectanea: вибрані праці Wolfgang P. Schmid. До його 65-річчя, за ред. J. Becker, E. Eggers, J. Udolph, D. Weber, Berlin, New York: de Gruyter, 226–247.

Schmid Wolfgang P. 1988: До деяких кельтсько-балтійських відповідників назв. Пам’ятний збірник на честь Werner Thomas до його 65-річчя, за ред. P. Kosta, Studia Indogermanica et Slavica, München: Otto Sagner, 49–56.

Udolph Jürgen 1999: Балтійське в Нижній Саксонії? – Florilegium Linguisticum. Festschrift для Wolfgang P. Schmid до його 70-річчя, за ред. J. Becker, E. Eggers, J. Udolph, D. Weber, Berlin, New York: Peter Lang, 493–508.

Udolph Jürgen 2011: «Балтійське» і «слов’янське» в назвах населених пунктів Північної Німеччини. – Interferenz-Onomastik. Namen in Grenzund Begegnungsräumen in Geschichte und Gegenwart, за ред. W. Haubrichs, H. Tiefenbach, Саарбрюкенський колоквіум робочої групи з дослідження назв 5–7 жовтня 2006 р. (= Veröffentlichungen der Kommission für Saarländische Landesgeschichte und Volksforschung 43), Saarbrücken: Kommission für Saarländische Landesgeschichte und Volksforschung e.V., 313–331.

Udolph Jürgen 1990: Становище назв водойм Польщі в межах давньоєвропейської гідронімії. Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

Udolph Jürgen 2017: Батьківщина та поширення індоєвропейських племен у світлі дослідження назв. – Acta Linguistica Lituanica 76, 173–249.

358

Acta Linguistica Lituanica LXXXIII

Grasilda Blažienė & Laimutis Bilkis (ред.). Литовські назви населених пунктів, урочищ і водойм у європейському контексті

Udolph Jürgen 2020: Inn < *Penǫs? 100 років Verband für Ortsund Flurnamenforschung in Bayern e.V. — 80 років Wolf-Armin von Reitzenstein. Ономастичний святковий збірник, за ред. Rüdiger Harnisch. Blätter für oberdeutsche Namenforschung 57, 345–365.

Подано 15 вересня 2020 р.

ЮРҐЕН УДОЛЬФ Steinbreite 9, D-37124 Rosdorf, Deutschland [email protected]

Рецензії / Reviews

359