M. Petkevičiaus katekizmo (1598) deverbatyvai

Anželika Smetonienė

doi:10.35321/all84-03

Machine-translated document

This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.

Preparing document pages…

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Інститут литовської мови

ORCID id: orcid.org/0000–0003–0352–84X

Напрям наукових досліджень: словотвір.

DOI: doi.org/10.35321/all84–03

Девербативи «Катехізису М. Петкевічюса» (1598)

Девербативи в «Катехізисі М. Петкевічюса» (1598)

А Н О Т А Ц І Я

У статті досліджуються суфіксальні дієслова-девербативи з катехізису М. Петкевічюса, виданого 1598 року (далі — PK). У цьому джерелі засвідчено похідні майже всіх словотвірних категорій девербативів — зі значеннями каузативності, ітеративності, результативного стану та моментальності. Найчисленнішу словотвірну категорію в PK становлять девербативи зі значенням каузативності. Також представлено частотність суфіксів девербативів PK, ознаки твірних слів і чергування голосних у похідних, яке охоплює лише частину слів відповідного словотвірного типу та має нерегулярний характер.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: дієслова, девербативи, словотвірна категорія, суфікс, чергування голосних.

А Н О Т А Ц І Я

У статті аналізуються суфіксальні дієслова-девербативи в «Катехізисі», опублікованому М. Петкевічюсом (CP). У цьому джерелі засвідчено похідні чотирьох категорій словотворення девербативів, тобто виявлено похідні зі значеннями каузативності, ітеративності, результативного стану та моментальності. Каузативні девербативи становлять найбільшу словотвірну категорію в CP. Представлено частотність суфіксів девербативів, особливості твірних слів і чергування голосних у похідних. У CP виявлено лише поодинокі випадки апофонії; чергування голосних трапляється лише в частині похідних слів і має нерегулярний характер.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: дієслова, девербативи, словотвірна категорія, суфікс, чергування голосних.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

M. Petkevičiaus katekizmo (1598) deverbatyvai

ВСТУП

Катехізис Меркеліса Петкявічюса (далі – PK) є типовим твором реформатів XVI–XVII ст., тому мав охоплювати багато аспектів: у ньому подано і молитви, і гімни, а також зазначено порядок здійснення церковних обрядів, розглянуто основи віри. Хоча це друга книга литовською мовою у Великому князівстві Литовському, дотепер вона досліджена порівняно мало. Переважно PK досліджували як літературний об’єкт (Meller 1984; Pociūtė 2000; Kuźmina 2002; Pociūtė-Abukevičienė 2005; Niedźwiedź 2008), а якщо не брати до уваги загальніші зауваги про лексику цього катехізису (Palionis 1967; Zinkevičius 1988), статей про його мову є лише декілька. Найбільше до дослідження цього джерела долучився Jonas Kruopas (1970).

Мову розглядуваного твору досліджували фрагментарно, тому тим більше не досліджено дієслова катехізису M. Petkevičiaus. Словотвір литовських дієслів загалом досліджений недостатньо (Jakaitienė 1968, 1973; Pakerys, 2006, 2011, 2011a; Pakerys, Rimkutė, Utka 2012; Gaidienė 2012), особливо в давній литовській писемності. Найновіші дослідження в цій галузі представили Jurgis Pakerys (Pakerys 2005, 2017, 2019; Arkadiev, Pakerys 2015) і Dalia Pakalniškienė (Pakalniškienė 2018, 2019), однак суфіксальні дієслова PK досі залишаються недослідженими. Об’єктом цієї статті є суфіксальні дієслова-девербативи, тобто похідні від інших дієслів. Вважається, що в усіх мовах девербативів значно більше, ніж деномінативів (Pakalniškienė 2019: 10). У литовській мові цих двох груп дієслів приблизно порівну, їхній словотвір також мало чим відрізняється, тобто основним словотвірним формантом є суфікс, на відміну, наприклад, від польської мови, де дієслова від інших дієслів найчастіше утворюються за допомогою префіксів (GWJP 1984: 465).

Матеріал для цієї статті було зібрано зі словничка катехізису M. Petkevičiaus, укладеного J. Kruopas, і з фототипного видання цього катехізису, опублікованого 1939 року, — з них було вибрано всі неповторювані суфіксальні дієслова й узагальнено їх, тобто не враховано префіксальні похідні, якщо форми їхніх безпрефіксних дієслів є регулярними, між ними немає істотної семантичної різниці, окрім тієї, що виникла через суфікс. Отже, у PK знайдено трохи більше ніж 300 суфіксальних дієслів. У цьому джерелі шукали дієслова та їхні похідні, які засвідчують інфінітив, теперішній час і простий минулий час дієслова. Наприклад, за відсутності безпосереднього засвідчення простого минулого часу враховували також похідне із суфіксом -imas від дієслова у формі простого минулого часу. Ті основні форми дієслова, які лише припускаються на підставі системи сучасної литовської мови та загалом системи словотвору дієслів, але не засвідчені в PK, подаються у квадратних дужках []. Поруч із засвідченими в PK основними формами дієслова наводяться приклади з цього джерела 1598 року. Традиційно суфіксальні дієслова,

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

що зберігають суфікси в усіх основах, називають суфіксальними рівноскладовими, а ті, що не зберігають суфікса в теперішньому або (і) минулому часі, — мішаними дієсловами. Обидва морфологічні типи суфіксальних дієслів розглядаються і в цій праці на підставі методу синхронного словотвірного аналізу, основні принципи якого сформулював Vincas Urbutis (Urbutis 2009). Мета статті — визначити відмінності словотвірної системи девербативів PK, якщо вони є, від тенденцій девербативів сучасної литовської мови. Для досягнення мети всі знайдені в PK суфіксальні дієслова спочатку було проаналізовано словотвірно, виокремивши похідні від дієслів; останні було розподілено за словотвірними категоріями й подано в першому розділі цієї статті. Оскільки від девербативів не відокремлюють чергування голосних (також зване апофонією, вокалічною альтернацією), у другому розділі подано випадки апофонії, виявлені в девербативах PK.

Як зазначалося, усі вибрані суфіксальні дієслова PK було проаналізовано словотвірно, розподілено на похідні від дієслів, від інших частин мови та на синхронно словотвірно нерозкладні. Нагадаємо, що «похідне — це слово, утворене або функціонуюче як утворене від іншого чи двох інших слів» (LKE 1999: 150). Слово вважається похідним лише тоді, коли воно формально й семантично ґрунтується на твірному слові, тобто виконується основна словотвірна умова — існує словотвірна опозиція, першим членом якої є похідне, а другим — словотвірна основа; їх неодмінно має поєднувати словотвірна мотивація (Urbutis 2009: 70, 81). Остання може змінюватися. По-перше, зв’язок із твірним словом може перерватися, і тоді похідне може бути пов’язане вже з іншим словом, яке може належати до того самого або іншого морфологічного класу, що й колишнє твірне слово. По-друге, похідні можуть переходити з однієї словотвірної категорії до іншої, якщо вони лише семантично близькі (Ambrazas 1993: 12). Нарешті, після припинення словотвірної мотивації дієслово синхронно вважається нерозкладним, хоча історично воно може бути похідним.

Досліджуючи дієслова давніх литовських писемних пам’яток, необхідно визначитися, як оцінювати запозичення, оскільки їхня словотвірна інтерпретація є проблематичною. Запозичене дієслово, коли поряд у литовській мові функціонує запозичене спільнокореневе іменне слово, можна розглядати як можливий дериват литовської мови, тобто до литовської мови могло бути запозичене іменне слово, від якого за допомогою продуктивних литовських суфіксів утворено дієслово. Славізми, які легко адаптувалися в литовській мові, можуть бути потенційними твірними словами, про що свідчать і часті похідні із суфіксом

-imas

від дієслів-славізмів. Оцінюючи таку можливість литовського словотвору, необхідно враховувати можливу словотвірну категорію похідного, наголос, значення обох слів — можливого похідного й можливого твірного слова — та їхню хронологію (докладніше про це Smetonienė 2015, 2016). У цій праці дотримуються думки, що, якщо запозичене суфіксальне дієслово має можливого члена опозиції, який функціонує в той самий час, їх пов’язують словотвірним зв’язком. Щоправда, ця проблема актуальніша для деномінативів — у PK не траплялися девербативи, у яких

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

M. Petkevičiaus katekizmo (1598) deverbatyvai

базовим словом був запозичений. Однак труднощі становлять кальки, форми яких збігаються з автохтонними словами литовської мови. Як приклад можна навести кальку prigulėti «належати» (пор. 1е. przynależeć) (prigul PK6, 10). У такому разі це дієслово не можна пов’язувати словотвірним зв’язком із prigulti, хоча аналогічне дієслово (pri)gulėti словотвірно з ним пов’язане. Щоб уникнути неясності, кальки не аналізуються.

1. СЛОВОТВІРНІ КАТЕГОРІЇ ДЕВЕРБАТИВІВ КАТЕХІЗИСУ ПЕТКЕВИЧА

Словотвірний тип є формальною і семантичною схемою творення слів. Тип становлять похідні, які збігаються за трьома ознаками: 1) категорійним словотвірним значенням, 2) частиною мови твірних слів, 3) словотвірним формантом (LKE 1999: 148). Словотвірна категорія є ширшою за словотвірний тип, до неї можуть входити кілька останніх. Словотвірна категорія не залежить від того, за допомогою якого словотвірного форманта утворено похідне. Для словотвірних категорій іменників більшою чи меншою мірою все ж характерні певні суфікси, а в системі дієслів складніше: суфікси останніх не мають таких конкретних значень, як суфікси іменників, і їх значно менше. У цій праці суфіксальні дієслова-девербативи PK розподіляються за категоріями на підставі «Граматики сучасної литовської мови» (DLKG: 742).

Девербативи утворюються за допомогою варіантів усіх основних словотвірних морфем дієслів (–auti, –enti, –inėti, –inti, –yti, –oti, –ėti, –uoti, –telėti). Той самий суфікс може вживатися в кількох словотвірних категоріях (наприклад, за допомогою суфікса –yti утворюються ітеративні та каузативні дієслова), і це зумовлено саме малою кількістю суфіксів дієслів порівняно з іменними частинами мови. Певні суфікси (наприклад, –dinti) вважаються лише варіантами основних словотвірних морфем з кількох причин. По-перше, варіанти тієї самої морфеми мають те саме словотвірне значення. По-друге, їхній фонетичний склад майже такий самий, як і в основної словотвірної морфеми, лише розширений певними звуками. Словотвір девербативів загалом складніший, ніж словотвір деномінативів, оскільки в творенні похідних дієслів часто відбувається чергування голосних, дуже рідкісне в іменних похідних. Чергування голосних може охоплювати лише частину слів словотвірного типу, воно нерегулярне. Це другорядний словотвірний засіб, оскільки не впливає на словотвірне значення.

Хоча PK є джерелом невеликого обсягу, у ньому засвідчено похідні чотирьох (із п’яти можливих) словотвірних категорій девербативів: похідні зі значенням причиновості (каузативи), зі значенням повторюваності (ітеративи), похідні зі значенням результативного стану (результативи) та похідні зі значенням миттєвості. Найчисленнішими є каузативи, які становлять 56 відсотків усіх девербативів PK.

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

1.1. Похідні зі значенням причиновості позначають активну дію, спрямовану на певний об’єкт. Загальне значення категорії — «робити так, щоб відбувалася дія або процес, названі твірним словом» (DLKG 398): budinti «робити так, щоб прокинувся», deginti «робити так, щоб горіло», derinti «робити так, щоб відповідало» тощо. Каузативи литовської мови утворюються лише за допомогою варіантів двох морфем — -inti і -yti. У діалектах литовської мови та давніх литовських писемних пам’ятках є чимало похідних, що різняться лише суфіксами, наприклад, aušyti / aušinti, gesyti / gesinti, у PK також трапляються такі пари. Загалом у PK засвідчено 45 рівноскладових і змішаного типу каузативних девербативів. Твірною основою майже всіх каузативних похідних PK є перехідні первинні дієслова, лише в кількох випадках твірними словами є змішані дієслова: derėti, judėti, kabėti, krutėti, skubėti, viskėti, які в третій особі теперішнього часу мають -a.

1.1.1. Найбільше рівноскладових каузативів утворено за допомогою основної морфеми -inti, 4 — за допомогою її варіанта -dinti. Зазвичай між цими суфіксами є незначна відмінність у значенні: за допомогою -inti, -ina, -ino утворюються дієві каузативні похідні, а за допомогою -dinti, -dina, -dino, твірною основою яких є дієслова активної дії, — похідні зі значенням забезпечення. У PK такої відмінності немає. У PK є 29 рівноскладових каузативних дієслів із суфіксом -inti: budinti (pabudintumbim PK211,12), [budina], [budino]: busti, bunda, budo ‘виходити зі стану сну’ LKŽe; deginti (iszdegintos PK90,17), [degina], [degino]: degti, -a, -ė ‘бути під впливом вогню; давати світло, світити’ LKŽe; derinti (derintu PK185,16), [derina], derino (fuderinay PK24,21): derėti, -a, -ėjo ‘домовлятися, укладати угоду, торгуватися; добре ладнати; підходити, пасувати, бути придатним, прийнятним’ LKŽe; gadinti (Ißgadinta PK73,5), gadina (gadina PK72,20), [gadino]: gesti, genda, gedo ‘псуватися, виходити з ладу; погіршуватися; гнити’ LKŽe; gaišinti (gaysinti PK20,9), gaišina (gayfinu PK90,21), [gaišino]: gaišti, gaišta, gaišo ‘марнувати час; занепадати, зникати, пропадати; загинути’ LKŽe; gandinti (pergandink PK142,26), [gandina], [gandino]: gąsti, gąsta, gando ‘раптово злякатися, перелякатися’ LKŽe; gramzdinti (nugramzdinta PK103,16), [gramzdina], [gramzdino]: grimzti, -ta, -do ‘занурюватися’ LKŽe; gražinti (gražindams PK138,22), gražina (atgražina PK87,6), gražino (fugražinay PK30,13): grįžti, -a, -o ‘повертатися’ LKŽe; judinti (judintu PK28,9), [judina], [judino]: judėti, -a, -ėjo ‘рухатися’ LKŽe; [kabinti], [kabina], kabino (uzkabine PK98,4): kabėti, -a, -ėjo ‘бути підвішеним, звисати, висіти, гойдатися, теліпатися’ LKŽe; kaitinti (iszkaytink PK51,17), [kaitina], [kaitino]: kaisti, kaista, kaito ‘нагріватися; палати від гніву чи іншого збудження; пріти, прагнути, псуватися від вологи й тепла’ LKŽe; krutinti (pakrutint PK91,9), [krutina], [krutino]: krutėti, -a, -ėjo ‘про істоту, предмет або його частини — рухатися на місці, ворушитися; бути живим; тощо’ LKŽe; maršinti (marfinti PK20,8), maršina (marfina PK20,5), [maršino]: miršti, -ta, -o ‘не утримувати в пам’яті, не пам’ятати’ LKŽe; naikinti (isznaikint PK62,4), naikina (naykinančiu PK208,22), [naikino]: nykti, nyksta, nyko ‘зменшуватися, занепадати, припиняти існування’ LKŽe; nykinti

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Девербативи Катехізису М. Петкевича (1598)

(įникint PK141,22), [nykina], [nykino]: nykti, nyksta, nyko «зменшуватися, занепадати, припиняти існування» LKŽė; [rūdinti], [rūdina] (srudina PK59,19), [rūdino]: rūsti, –ta, rūdo «сумувати, журитися; ридати» LKŽė; rūginti (rugin toy PK219,5), [rūgina], [rūgino]: rūgti, –sta, –o «ставати кислим, ферментуватися» LKŽė; skandinti (pafkandint PK139,23), skandina (skandina PK61,18), skandino (pafkandinima PK30,14): skęsti, –ta, skendo «гинути у воді, тонути; бути затопленим» LKŽė; skubinti (nesiskubintus PK145,3), [skubina], [skubino]: skubėti, –a, –ėjo «намагатися швидко щось зробити, виконати» LKŽė; [sloginti], slogina (slogin PK103,4), [slogino]: slėgti, slegia, –ė «не давати спокою, мучити» LKŽė; [sodinti], [sodina], sodino (pasodinay PK129,12): sėsti, sėda, sėdo «надавати сидячого положення» LKŽė; troškinti (uzutrofkinti PK45,21), troškina (troβkin PK103,5), [troškino]: trokšti, trokšta, troško «задихатися через брак повітря; дуже хотіти пити» LKŽė; trukinti (usztrukintu PK230,2), [trukina], [trukino]: trukti, trunka, truko «баритися» LKŽė; trupinti (sutrupinta PK30,6), [trupina], [trupino]: trupti, trumpa, –o «ділитися, розпадатися на дрібні частинки, кришитися» LKŽė; tukinti (nutukinti PK121,22), [tukina], [tukino]: tukti, tunka, –o «жиріти, товстіти» LKŽė; ūginti (vžugint PK240,23), [ūgina], [ūgino]: augti, –a, –o «з меншого ставати більшим» LKŽė; varginti (nuuvargintas PK161,9), uargina (uargina PK160,15), [uargino]: vargti, –sta, –o «втрачати сили, втомлюватися, слабнути; зазнавати нестатків, тяжко жити, бідувати» LKŽė; vėsinti (asiwasinkit PK24,15), [vėsina], [vėsino]: vėsti, –ta, –o «ставати прохолодним, менш теплим, зменшуватися щодо жару, тепла, охолоджуватися» LKŽė; viskinti (pawiskinta PK47,18), [viskina], [viskino]: viskėti, –a, –ėjo «рухатися, тремтіти, ворушитися» LKŽė.

4 рівноскладові каузативи PK утворені за допомогою варіанта –dinti від –inti: keldinti (prikeldink PK134,6), [keldina], [keldino]: kilti, kyla, kilo «підніматися вгору; вставати після лежання або сидіння; іти, вирушати; тощо» LKŽė; [klupdinti], klupdina (paklupdina PK88,8), [klupdino]: klupti, klumpa, –o «падати на коліна; падати ниць» LKŽė; prapuldinti (prapuldinki PK55,12), [prapuldina], [prapuldino]: prapulti, prapuola, prapuolė «зникати невідомо куди; зникати, переставати існувати» LKŽė; [žudinti], žudina (sužudina PK61,2), [žudino]: žūti, žūva, žuvo «втрачати життя, помирати не своєю смертю; страждати, мучитися; зникати; переставати існувати» LKŽė.

Один каузатив PK має суфікси –yti, –ija, –ijo: aušyti (atausisiu PK24,16), [aušija], aušijo (ataušies PK156,17): aušti, aušta, aušo «охолоджуватися; застига́ти під час охолодження» LKŽė. Це дієслово в сучасній литовській мові вживається також без суфіксального елемента в теперішньому й минулому часі — aušyti, aušo, aušė LKŽė, однак із засвідченого в PK дієприкметника видно, що в цій пам’ятці воно вживається як рівноскладове. Aušyti, яке сьогодні найчастіше вживається із суфіксом –inti — aušinti, є одним із тих дієслів, що відображають пізніший процес: –inti стало продуктивним суфіксом і з часом витіснило дієслова із суфіксом –yti (Otrębski 1965: 393).

1.1.2. У PK є 11 каузативів зі значенням причиновості змішаного типу; усі вони в третій особі теперішнього часу мають –o, у минулому часі — –ė, словотвірний формант

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

зберігається лише в інфінітивах. Твірними словами причинних дієслів змішаного типу є неперехідні дієслова стану або процесу. Із основною робочою морфемою –yti утворено 3 дієслова: lipyti (ilipk PK127,13), [lipo], [lipė]: lipti, limpa, lipo ‘чіплятися, приклеюватися; бути придатним, пасувати, гармоніювати’ LKŽe; nykyti (įbnikĳu PK122,7), [nyko], [nykė]: nykti, nyksta, nyko ‘зменшуватися, гинути, припиняти існувати’ LKŽe; ūgyti (ugis PK94,11), [ūgo], [ūgė]: augti, –a, –o ‘ставати більшим із меншого’ LKŽe. Ще 8 дієслів-каузативів змішаного типу утворено з варіантом основної морфеми –dyti: [ardyti], ardo (arda PK72,16), [ardė]: irti, yra, iro ‘розпадатися, розсипатися на частини; розпускатися з ниток; падати; псуватися, занепадати’ LKŽe; gydyti (atgydyti PK131,8), gydžia (gidžia PK83,19), [gydė]: gyti, gyja, gijo ‘одужувати, оживати’ LKŽe; gimdyti (gimdyti PK156,21), [gimdo], gimdė (pagimdė PK153,11): gimti, gimsta, gimė ‘з’являтися на світ’ LKŽe; girdyti (girti PK226,3), [girdo], girdė (girdi PK71,18): gerti, geria, gėrė ‘ковтати рідину, втамовувати спрагу’ LKŽe; guldyti (perguldyti PK98,22), [guldo], guldė (paguldė PK153,14): gulti, gulda, gulė ‘лягати всім тілом кудись’ LKŽe; ramdyti (nuramdit PK67,3), [ramdo], [ramdė]: rimti, rimsta, rimo ‘бути, ставати спокійним, переставати хвилюватися, турбуватися, боятися, рухатися; слабшати’ LKŽe; virkdyti (wirkdisite PK45,19), [virkdo], [virkdė]: verkti, –ia, –ė ‘лити сльози, ридати’ LKŽe; [žudyti], [žudo], žudė (pražudę PK168,4): žūti, žūva, žuvo ‘втрачати життя, помирати не своєю смертю; страждати, мучитися; зникати; припиняти існування’ LKŽe.

1.2. Девербативи з ітеративним значенням (ітеративи) позначають повторювану дію, яка іноді набуває відтінку тривалої дії. Значення може бути й стертішим, уже важко сприйматися як ітеративне, наприклад, braidyti (DLKG: 396). Вони можуть утворюватися навіть із 7 із 9 варіантів словотвірних морфем: –auti, –yti, –ėti, –inėti, –inti, –oti та –uoti. У PK не виявлено девербативів із суфіксами –inti та –uoti. Від девербативів із причинним значенням ітеративи відрізняються не лише різноманітністю суфіксів, а й співвідношенням дієслів змішаного типу та рівноскладових дієслів, а також твірними словами: більшість із них (gręžti, dėti, nešti, sekti, berti, melsti тощо) є перехідними первинними дієсловами.

1.2.1. Найбільше девербативів з ітеративним значенням у литовській мові утворюється із суфіксом –oti, однак у PK його продуктивність не вирізняється серед інших суфіксів. Похідні цього суфікса можуть мати й відтінок применшеності, якщо твірне слово позначає стан, але в PK це не так, оскільки похідні з ітеративним значенням у цьому джерелі утворено від дієслів, що позначають активну дію. Суфікс –inėti часто має такий відтінок применшеності, але й тут у PK дещо інакше: одне дієслово утворено від префіксального дієслова, тому воно має лише виразне ітеративне значення. Усі 3 похідні з –inėti та варіантом –dinėti позначають дію невизначеної тривалості. Відтінки значень похідних із суфіксами –auti та –ėti у PK є типовими: похідне з останнім суфіксом має зменшувальний відтінок, а похідні з –auti позначають не лише часто повторювану дію, але

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

M. Petkevičiaus katekizmo (1598) deverbatyvai

й інтенсивнішу, ніж твірне слово. Загалом у PK засвідчено 11 рівноскладових дієслів з ітеративним значенням:

• 3 із суфіксом –auti: [dūsauti], [dūsauja], dūsavo (dusavau PK47,19): dusti, dusta, dūso ‘страждати, мучитися’ LKŽE; klūpauti (klupauti PK65,20), klūpauja (klupawiame PK26,10), [klūpavo]: klūpti, klumpa, klupo ‘падати на коліна’; kniubti LKŽE; [stangauti], stangauja (stangawianciu PK81,20), [stangavo]: stengti, –ia, –ė ‘протистояти, чинити опір, опиратися, сперечатися’ LKŽE;

• 2 із суфіксом –ėti: grįžėti (atsigrįžėti PK57,24), [grįžėja], [grįžėjo]: gręžti, –ia, –ė ‘повертати, завертати назад; віддавати назад’ LKŽE; lūkurnėti (lukurnedams PK103,15), [lūkurnėja], [lūkurnėjo]: lūk urti, lūk uria (–a), lūk urė (–o, –iojo) ‘чекати, вичікувати’ LKŽE. Питання викликає суфікс –nėti останнього дієслова, оскільки такий не згадується серед варіантів –ėti. Елемент –n– можна було б пояснити, якби похідне пов’язували, наприклад, із lūkurnoti, lūkurnoja, lūkurnojo, однак девербативи з –ėti утворюються лише від первинних дієслів.

• 1 із суфіксом –inėti – [pritarinėti], pritarinėja (pritarinėja PK111,7), [pritarinėjo]: pritarti, –ia, –ė ‘бути тієї самої думки, погоджуватися, підтримувати когось/щось’ LKŽE; 2 з варіантом основного суфікса –dinėti: dėdinėti (pridedines PK123,8), [dėdinėja], [dėdinėjo]: dėti, deda, dėjo ‘класти, ставити, знаходити для чогось придатне місце, розміщувати; тощо’ LKŽE; [puldinėti], puldinėja (puldinea PK101,10), [puldinė jo]: pulti, puola, puolė ‘раптово спускатися вниз, падати; валитися, перекидатися; тощо’ LKŽE;

• 3 із суфіксом –(i)oti: [lakioti], lakioja (lakioianciu PK79,16), [lakiojo]: lėkti, lekia, –ė ‘швидко рухатися, переміщатися в повітрі, просторі’ LKŽE; nešioti (nefiotu PK80,8), nešioja (nefioja PK163,22), [nešiojo]: nešti, –a, –ė ‘переносити, ідучи, з одного місця в інше, взявши, поклавши на себе тощо’ LKŽE; sekioti (fekiotu PK108,18), sekioja (fekioia PK162,23), sekiojo: sekti, –a, –ė ‘іти, прямувати слідом, назирці; спостерігати за предметом, що рухається, чи чиїмось діянням, щоб щось з’ясувати’ LKŽE.

1.2.2. Дієслова литовської мови змішаного типу з ітеративним значенням цікаві тим, що, на відміну від каузативів, деякі з них мають суфіксальний формант не лише в інфінітиві, а й у минулому часі. Чимало таких дієслів (наприклад, minėti) у сучасній литовській мові вживаються також як рівноскладові, тобто їх можна зарахувати і до рівноскладових, і до дієслів змішаного типу. У кількох випадках із засвідчених у PK форм дієслів видно, яку модель — як рівноскладове дієслово чи ні — схильний був уживати автор цього катехизису. Девербативів змішаного типу з ітеративним значенням трохи більше, ніж рівноскладових, — 15:

• 3 дієслова в інфінітиві мають –ėti: 2 із них у теперішньому й минулому часах мають відповідно –i (–ėja), –ėjo (minėti (minekit PK232,8), [mini (–ėja)],

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

[minėjo]: minti, mena, minė «мати на увазі, у пам’яті, не забувати» LKŽe; kylėti (pakilėkim PK131,10), [kyli (-ėja)], kylėjo (pakilėiau PK91,3): kilti, kyla, kilo «підніматися вгору; вставати після лежання або сидіння; іти, вирушати тощо» LKŽe); 1 дієслово в теперішньому часі закінчується на –ia (kentėti (kientėti PK159,16), kenčia (-ėja) (kienčiančios 242,11), kentėjo (kientėiey PK147,12): kęsti, kenčia, kentė «відчувати, зазнавати болю, неприємностей, труднощів; мати терпіння, витримувати» LKŽe);

• 8 дієслів змішаного типу утворено із суфіксом –yti: [blaškyti], blaško (isz-blaszka PK87,21), [blaškė]: blokšti, bloškia, bloškė «відганяти, кидати, жбурляти, бити; бити, давати, рубати» LKŽe; [draskyti], [drasko], draskė (draskie PK160,16): drėksti, drėskia, drėskė «силою брати, тягнути, рвати; на поверхні робити зарубки, риски, креслити, різати» LKŽe; [kratyti], krato (krata PK88,24), [kratė]: krėsti, krėčia, krėtė «трясти; струшуючи, обсипати, скидати; кидати тощо» LKŽe; [laužyti], [laužo], laužė (sulauzey PK36,9): lauẓti, lauẓo, lauẓė «згинанням ділити на частини, відокремлювати частину від цілого» LKŽe; [maldyti], [maldo], maldė (numaldimą PK221,6): melsti, meldžia, meldė «дуже просити» LKŽe; [plėšyti], plėšo (iszplesza PK87,20), [plėšė]: plėšti, -o, -ė «рвати з поверхні, здирати; силою тягнути геть; роздирати, руйнувати тощо» LKŽe; [raišyti], raišo (rayszo PK88,16), [raišė] «обмовляти»: rišti, -a, -o «чіплятися до чогось, прискіпуватися, виявляти претензії» LKŽe; spaudyti (ne spawditu PK20,13), [spaudo], [spaudė]: spausti, spaudžia, spaudė «тиснути, гнітити вагою, силою; стискати тощо» LKŽe; 3 дієслова змішаного типу мають варіант –styti замість –yti: barstyti (ižbarstis PK 44,7), [barsto], [barstė]: berti, –ia, –ė «сипати куди-небудь (сипучі предмети)» LKŽe; [pjaustyti], [pjausto], pjaustė (appipiaste PK159,2): pjauti, pjauna, pjovė «різати ножем або пилкою, відокремлювати, ділити на частини» LKŽe; [vystyti], [vysto], vystė (iwiste PK158,2): vyti, veja, vijo «обгортати, скручувати» LKŽe;

• 1 девербатив PK в інфінітиві має –oti, у минулому часі – –ojo, а форма теперішнього часу є двоякою: byloti (biloti PK79,5), byloja (bylo) (biloia PK4,2; bila PK60,14), [bylojo]: bilti, bilsta, bilo «говорити, мовити» LKŽe.

1.3. Результативних станівних похідних у PK небагато — 8. Девербативи цієї категорії означають «результативний стан діяча як наслідок дії (процесу), виконаної ним самим» (DLKG: 399), інакше кажучи, вони означають стан, який є результатом дії, позначеної твірним дієсловом. У PK результативи утворені за допомогою 2 словотвірних морфем — –oti та –ėti; з іншими суфіксами результативи в литовській мові не утворюються. Усі девербативи зі значенням результативного стану в PK виведені від первинних дієслів, що позначають неперехідну дію. Лише одне твірне слово є перехідним первинним дієсловом. Похідні результативного стану можна було б перефразувати зі словом бути, наприклад, gulėti «бути таким, що лежить», juosėti «бути оперезаним».

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

M. Petkevičiaus katekizmo (1598) deverbatyvai

1.3.1. У цій групі дієслів змішаного типу порівняно значно більше, ніж рівноскладових. У PK є лише один рівноскладовий результатив klaidėti (klaidet PK114,7), [klaidėja], [klaidėjo]: klysti, klysta, klydo «робити щось неправильно, помилятися» LKŽe, що позначає тривалий стан.

1.3.2. Усі результативи змішаного типу в PK не зберігають суфіксального форманта в теперішньому часі; один девербатив (karoti) може мати суфіксний варіант і в теперішньому часі, однак у PK форма теперішнього часу не засвідчена, і невідомо, який тип уживав автор цього катехізису. У PK є 7 девербативів змішаного типу зі значенням результативного стану:

• 5 із суфіксом –ėti, –i, –ėjo: [gulėti], guli (guli PK153,21), gulėjo (gulėjo PK166,12): gulti, –a, –ė «усім тілом кудись лягати» LKŽe; [juosėti], juosi (juosi PK88,13), [juosėjo]: juosti, –ia, –ė «обв’язувати навколо пояс, ремінь або щось інше; оперізувати» LKŽe; sėdėti (sėdedams PK169,12) sėdi (sedi PK151,7), sėdėjo (sedeiom PK223,17): sėsti, sėda, sėdo «приймати сидяче положення» LKŽe; tylėti (tilek PK86,18), [tyli], [tylėjo]: tilti, tyla, tilo «ставати тихим, тихішим, ледь чутним; припиняти говорити, кричати, шуміти» LKŽe; [vilkėti], vilki (vilki PK88,12), [vilkėjo]: vilkti, velka, vilko «натягувати на тіло (одяг), одягати» LKŽe;

• 2 із суфіксом –oti, –o (–oja), –ojo: [kaboti], [kabo], kabojo (kaboia PK112,21): kibti, kimba, kibo «чіплятися, причіплятися, приліплюватися до чогось» LKŽe; karoti (karodams PK120,27), [karo (–oja)], [karojo]: karti, karia, korė «вішати» LKŽe.

1.4. У PK є лише один девербатив зі значенням миттєвої дії — рівноскладове дієслово žvilgterėti (zwilkterek PK71,7), [žvilgterėja], [žvilgterėjo]: žvelgti, –ia, –ė «спрямовувати очі, погляд, дивитися» LKŽe. Воно позначає коротку, раптову, слабку дію, як і загалом усі похідні цієї словотвірної категорії в литовській мові. Інакше кажучи, воно має миттєве та здрібніле значення. Девербативи цієї категорії утворюються лише із суфіксами –telėti, –terėti, і на значення похідного не впливає, з яким із цих суфіксів його утворено, оскільки чергування l та r є лише фонетичним.

Деривація суфіксальних похідних від дієслів, засвідчених у PK, нічим не відрізняється від сучасних тенденцій: як і зазвичай, найчисленнішою є група каузативів; дієслова повторюваних девербативів поряд з основним значенням мають додаткові відтінки; дієслова змішаного типу для категорії результативного стану є характернішими, ніж рівноскладові. Деякі девербативи — aušyti, byloti, karoti, kentėti, kylėti, minėti, plėšyti — поряд зі змішаним типом у сучасній литовській мові мають також рівноскладовий. Із PK зрозуміло, що plėšyti ir kentėti у цьому джерелі вживаються лише як змішані: Tegul io wifą turtą fwetimi įbplėpa PK87,20; <...> як rubas baltos galwos ligą prygimtą kienciančios PK242,11. Те, що aušyti у PK вживається як рівноскладове, показує форма минулого одноразового часу цього дієслова (O tuo fjdris ž̃moniu wifu ataujęs PK156,17), яка передбачає, що теперішній час також матиме суфіксальний елемент. Вживання теперішнього часу дієслова byloti у PK варіюється: засвідчено і суфіксальну форму (Biloia Ponas Diewas wifus tuos ž̃odžius PK4,2), і безсуфіксальну (<...> kada bila tarnopi tawa <...> PK60,14).

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Сім первинних дієслів є твірними словами для кількох похідних. Деякі похідні, хоч їхня словотвірна основа однакова, мають різні суфікси й належать до різних словотвірних категорій: guldyti (похідне зі значенням каузації від gulti) / gulėti (похідне зі значенням результативного стану від gulti); keldinti (похідне зі значенням каузації від kilti) / kyleti (похідне з ітеративним значенням від kilti); klupdinti (похідне зі значенням каузації від klupti) / klūpauti (похідне з ітеративним значенням від klupti); puldinėti (похідне з ітеративним значенням від pulti) / prapuldinti (похідне зі значенням каузації від префіксального prapulti). Від дієслова nykti утворено аж три каузативи: два рівноскладові девербативи із –inti, лише один із яких має чергування голосних (naikinti), а інший — ні (nykinti), а також похідне із суфіксом –yti nykyti. Ще кілька пар каузативів — žudyti / žūdinti та ugdyti і auginti — також мають те саме твірне слово (žūti і augti), але відрізняються суфіксами, що відображають і витіснення суфікса –yti суфіксом –inti у каузативних дієсловах.

2. ВИПАДКИ ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ

Визначальною ознакою девербативів є чергування голосних у похідних. Воно трапляється й у творенні деномінативів, проте надзвичайно рідко, і найчастіше поряд із похідним із чергуванням голосних існує похідне з тим самим значенням без чергування голосних. Наприклад, поряд із дієсловом lysinti (liesas) уживається liesinti, основа якого має таку саму структуру, як і твірне слово (Jakaitienė 1974: 29).

Чергування голосних більше властиве одним словотвірним типам, іншим — менше; крім того, воно може охоплювати лише частину слів певного словотвірного типу. Це радше допоміжний словотвірний засіб, що допомагає відрізняти похідні від твірних слів (Urbutis 2009: 262–268). До того ж чергування голосних допомагає передбачити, яким словотвірним формантом похідне відрізняється від твірного слова. Вважають, що це є інформативною функцією морфонологічних чергувань (Akelaitienė 1997: 49).

У творенні деяких девербативів PK спостерігається чергування голосних. Хоча чимало випадків чергування припадає на похідні із суфіксом –inti (–inti, –inga, –ino; –dinti, –dina, –dino) (11 випадків із 33), у відсотковому відношенні воно значно частіше трапляється в похідних із –yti (–yti, –o, –ė; –styti, –o, –ė; –dyti, –o, –ė) (12 випадків із 23). Як зауважила Evalda Jakaitienė, альтернація найчастіше відбувається в усіх похідних варіантів морфеми –yti, а найзакономірнішою вона є в ітеративах, коли e твірного слова (і в дифтонгах змішаного типу), ie, ei у похідному переходить в a або ai (Jakaitienė 1974: 30). У PK є такі випадки (barstyti: berti; maldyti: meldė), однак така альтернація частіше трапляється в каузативних похідних. За словами Gražina Akelaitienė, у литовській мові найпродуктивнішим чергуванням є a: e (Akelaitienė 1997: 50), проте в девербативах PK це не відображено — у цьому джерелі є лише один такий випадок. Модель чергування голосних, категорії, у яких воно трапляється, та кількість випадків апофонії подано в таблиці.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

M. Petkevičiaus katekizmo (1598) deverbatyvai

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Коли девербативи утворюються із суфіксом –inti (і –dinti), чергування голосних у них рідше, ніж утворення без чергування голосних, проте можна помітити певні тенденції. Якщо в твірному слові є u, воно зовсім не чергується з ū, як це відбувається в похідних із суфіксом –auti (budinti: budo; judrinti: judėti; klupdinti: klupti; krutinti: krutėti; prapuldinti: prapulti; skubinti: skubėti; trukinti: trukti; trupinti: trupti; tukinti: tukti), незалежно від того, чи є твірне слово первинним, чи дієсловом змішаного типу. У DLKG зазначено, що лише «каузативні похідні із суфіксом –inti, у коренях твірних слів яких є e, i, y» (DLKG: 395) утворюються з регулярним чергуванням голосних, однак і тут у PK є винятки. У PK засвідчено девербативи, у яких, хоча їхні твірні слова мають e та i, апофонія не відбувається: deginti: degti; derinti: derėti; viskinti: viskėti. Як зазначалося, найчастіше чергування голосних трапляється в похідних із суфіксом –yti та його варіантами. У PK воно також часте й різноманітне, проте іноді не відбувається, коли твірні слова мають au (aušyti: aušti; pjaustyti: pjauti, хоча є augyti: augti), y (gydyti: gyti; vystyti: vyti), im (gimdyti: gimti), ul (guldyti: gulti), i (lipyti: lipti, хоча є raišyti: rišti), ė (plėšyti: plėšti).

ВИСНОВКИ

У PK є 80 девербативів; вони становлять 26% усіх суфіксальних дієслів у цьому джерелі, і їх дещо менше, ніж деномінативів. Найчисленнішою є словотвірна категорія зі значенням каузації — вона становить 56% девербативів. Другою за чисельністю є словотвірна категорія з ітеративним значенням (33% девербативів).

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

M. Petkevičiaus katekizmo (1598) deverbatyvai

Інші категорії є менш численними: похідні зі значенням результативного стану становлять 10 відсотків усіх девербативів, похідні зі значенням миттєвості — 1 відсоток.

Девербативи PK утворені за допомогою таких основних дериваційних морфем та їхніх варіантів: -auti (klūpauti, –auja, –avo); –inėti (pritarnėti, –inėja, –inėjo, deinėti, –dineja, –dinejo), –inti (deginti, –ina, –ino, gramzdinti, –dina, –dino), –yti (aušyti, –o, –ė, guldyti, –o, –ė, barstyti, –o, –ė), –oti (kaboti, –o, –ojo; nešioti, –ioja, –iojo), –ėti (grįžėti, –ėja, –ėjo, gulėti, –i, –ėjo), –telėti (žvilgterėti, –terėja, –terėjo).

Тенденції творення девербативів у цьому джерелі подібні до сучасних. Найпродуктивнішими суфіксами девербативів у PK є –inti та –yti, а також їхні варіанти. Різноманітністю суфіксів вирізняється категорія творення похідних із повторюваним значенням; у ній також найбільше додаткових відтінків значення похідних, що залежать від значення суфікса та твірних слів.

Твірними словами дієслівних похідних у PK найчастіше є неперехідні первинні дієслова. У рідкісних випадках твірними словами виступають змішані дієслова (derėti, judėti, kabėti тощо), які в третій особі теперішнього часу мають –a, однак таке трапляється лише в категорії творення похідних зі значенням причини.

У творенні 40 відсотків девербативів відбувається чергування голосних. Воно найбільш характерне для похідних із повторюваним значенням, особливо з суфіксами –yti. У категорії результативного стану апофонія частіше трапляється в похідних із суфіксом –oti, ніж у похідних із суфіксом –ėti. У PK найчастішими є чергування голосних a: ė та y: i — по 3 випадки кожного; по 2 випадки чергування голосних припадає на ū: u, am: im, ar: ir, ai: y, o: e, u: ū, ir: er.

Досить очевидною є нерегулярність чергування голосних у девербативах PK. Наприклад, чергування u: ū сьогодні характерне для повторюваних похідних із суфіксом –auti; так само є і в PK. Натомість у похідних зі значенням причини таке чергування охоплює лише частину похідних — пор. žūdinti: žūti і rūdinti: rūdo, rūginti: rūgti. Це дає підстави вважати, що, хоча варіант дієслова žūdinti, –ina, –ino (LKŽe) є побічним, він є закономірнішим. Так само в PK закономірним є те, що в похідних від дієслів змішаного типу чергування голосних не відбувається. Воно також не відбувається у випадках, коли твірними словами каузативів є змішані суфіксальні дієслова. Нарешті, хоча альтернація найчастіше трапляється в усіх похідних від варіантів морфеми –yti, іноді вона охоплює лише частину похідних (пор. ūgyti: augti, але aušyti: aušti, pjaustyti: pjauti; raišyti: rišti, але lipyti: lipti). Хоча в похідних із –yti, коли твірні слова мають i та y, альтернація не відбувається, вона трапляється в похідних з іншими суфіксами (naikinti: nykti, klaidėti: klydo; kaboti: kibti).

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

Akelaitienė Gražina 1997: Morfologinės balsių kaitos funkcijos. – Baltistica 32(1), 49–55.

Ambrazas Saulius 1993: Daiktavardžių darybos raida. Lietuvių kalbos veiksmažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Arkadiev Peter, Pakerys Jurgis 2015: Литовські морфологічні каузативи: корпусне дослідження. – Voice and Argument Structure in Baltic, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins, 2015, 39–97.

DLKG – Сучасна граматика литовської мови, гол. ред. V. Ambrazas, 3-тє виправл. вид., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1997.

Gaidienė Anželika 2012: Дієслова від іменникових основ із суфіксом -(i)auti, що належать до категоріального значення «бути тим або таким, що названо основним словом»: словотвір. – Литовська мова 6. Доступ в інтернеті: www.lietuviukalba.lt.

GWJP – Граматика сучасної польської мови: Морфологія, гол. ред. R. Grzegorczykowa, Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1984.

Jakaitienė Evalda 1968: Суфіксальні дієслова сучасної литовської мови: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук, Vilnius: Vilniaus valstybinis V. Kapsuko universitetas.

Jakaitienė Evalda 1973: Словотвір дієслів (суфіксальні похідні), Vilnius: Vilniaus universitetas.

Jakaitienė Evalda 1974: Чергування кореневих голосних у словотворі суфіксальних дієслів: лексикологія. – Kalbotyra 25(1), 29–36.

Kruopas Jonas 1970: Лексика катехізису Меркеліса Петкявічюса 1598 р. – Питання литовського мовознавства 12, 83–154.

Kuźmina Dariusz 2002: Катехізиси в Речі Посполитій XVI — на початку XVII століття, Warszawa: Wydawnictwo Stowarzyszenia Bibliotekarzy Polskich.

LKE – Енциклопедія литовської мови, уклад. K. Morkūnas, ред. V. Ambrazas, 2-ге уточн. і доповн. видання, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2008.

LKŽe – Словник литовської мови I–XX (1941–2002), електронна версія, редколегія G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, гол. ред. G. Naktinienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008 (оновлена версія, 2017). Доступ в інтернеті: http://www.lkz.lt.

Meller Katarzyna 1984: Про пісенну творчість Якуба Любельчика. – Pamiętnik Literacki 75(4), 151–175.

Niedźwiedź Jakub 2008: Ян Кохановський, литовський поет. – Acta historica universitatis Klaipedensis 16, 179–187.

Otrębski Jan 1965: Граматика литовської мови, II: Вчення про будову слів, Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.

Pakalniškienė Dalia 2018: Інтрафіксальні та атематичні деномінативи в давній литовській писемності: номінація і мотивація. – Res Humanitariae 24, 61–101.

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV

Дієслова-девербативи в катехізисі М. Петкевича (1598)

Pakalniškienė Dalia 2019: Деномінативні дієслова у «Żiwato» 1759 року. – Res Humanitariae 26, 8–36.

Pakerys Jurgis 2005: Творення змішаних і суфіксальних дієслів у друкованих виданнях Малої Литви XVI ст.: докторська дисертація, Вільнюс: Вільнюський університет.

Pakerys Jurgis 2006: Суфіксальні стативи на –ėti сучасної литовської мови. – Baltistica 41(1), 67–86.

Pakerys Jurgis 2011: Співвідношення між суфіксами відсубстантивних дієслів сучасної литовської мови та класами відмінювання їхніх твірних іменників. – Baltistica 46(2), 271–288.

Pakerys Jurgis 2011a: Про словотвірні суфікси та класи відмінювання дієслів у сучасній литовській мові. – Lietuvių kalba 5. Доступ в інтернеті: www.lietuviukalba.lt.

Pakerys Jurgis, Rimkutė Erika, Utka Andrius 2012: Деномінативні дієслова литовської мови та вживані поруч із ними твірні слова (корпусне дослідження). – Darbai ir dienos 58, 81–92.

Pakerys Jurgis 2017: Про розвиток минулого ітеративного від минулого звичного в литовській мові. – Baltistica 52(2), 295–323.

Pakerys Jurgis 2019: Перифрастичні каузативні конструкції в литовській мові 16^th–17^th століть. – Baltistica 54(2), 287–315.

PK – Катехізис Меркеліса Петкевічюса 1598 року, Каунас: Комісія з видання книг, 1939.

Palionis Jonas 1967: Литовська літературна мова XVI–XVII ст., Вільнюс: Mintis.

Pociūtė Dainora 2000: Узи природи чи свобода законів: деякі аспекти «Передмови до прихильного читача» Постилі Миколая Даукші у контексті протестантської думки. – Literatūra 38(1), 23–31.

Pociūtė-Abukevičienė Dainora 2005: Псалми в пісенниках Великого князівства Литовського. XVI століття: від Несвіжського катехізису до литовських перекладів Меркеліса Петкевічюса. – Literatūra 47(1), 29–43.

Smetonienė Anželika 2015: Суфіксальні дієслова-славізми та гібриди литовської мови (у текстах ВКЛ XVI–XVII ст.): докторська дисертація, Вільнюс: Інститут литовської мови.

Smetonienė Anželika 2016: Дієслова-славізми та гібриди зі слов’янським коренем. – Acta Linguistica Lituanica 74, 68–88.

Urbutis Vincas 2009: Теорія словотвору, 2-е вид., Вільнюс: Інститут науки та видавничої справи енциклопедій.

Зінкявічюс Зігмас 1988: Мова старих писемних пам’яток, Вільнюс: Mokslas.

Straipsniai / Articles

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Девербативи в катехизисі М. Петкявічюса (1598)

РЕЗЮМЕ

Мова катехизису М. Петкявічюса (CP) досліджена лише фрагментарно, а система дієслів також не була досліджена. У цій статті розглядаються суфіксальні дієслова-девербативи, тобто похідні від інших дієслів. Було відібрано й проаналізовано всі неповторювані суфіксальні дієслова, тобто префіксальні похідні не враховувалися, якщо форми відповідних безпрефіксних дієслів є регулярними і різниця в їхньому значенні зумовлена лише префіксом. У CP виявлено понад 300 суфіксальних дієслів. Катехизис містить 80 девербативів, і вони становлять 26% усіх суфіксальних дієслів у цьому джерелі. Їхня кількість менша, ніж кількість девербативів-дериватів від іменників.

CP є джерелом невеликого обсягу, однак у ньому можна виокремити похідні чотирьох категорій словотворення девербативів: похідні зі значеннями каузативності, ітеративності, результативного стану та моментальності. Категорія каузативного словотворення є найчисленнішою і становить 56% усіх девербативів. Друга за чисельністю категорія охоплює ітеративні похідні, які становлять 33%. Менше похідних виявлено в категоріях похідних результативного стану (10%) та моментальних похідних (1%).

Словотворення девербативів складніше, ніж словотворення девербативів від іменників, оскільки під час творення дієслів часто відбувається чергування голосних. Чергування голосних виявлено у 40% усіх девербативів у CP. Найвищий відсоток вираження чергування голосних характерний для похідних зі значенням ітеративності, особливо із суфіксами –yti. Випадки апофонії в CP рідкісні, чергування голосних відбувається лише в частині похідних слів і має нерегулярний характер.

Подано 29 жовтня 2020 р.

ANŽELIKA SMETONIENĖ

Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, Vilnius LT–10308, Lietuva [email protected]

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIV