This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
LAIMUTIS BILKIS
Інститут литовської мови
ORCID id: orcid.org/0000-0002-2902-4722
Напрями наукових досліджень: топоніміка, антропоніміка.
DOI: doi.org/10.35321/all85-10
ПОХОДЖЕННЯ ЛИТОВСЬКИХ ТОПОНІМІВ ІЗ КОРЕНЯМИ JUJ-/JŪJ-
Про походження литовських топонімів із коренями juj-/jūj-
АНОТАЦІЯ
У статті вперше розглядаються можливості походження литовських топонімів із коренями juj-/jūj. Намагаючись з’ясувати походження ойконіма Jujėnai, детально аналізуються дані живої мови та його записи в історичних документах — метричних книгах Вабальнинкської церкви XVII–XVIII ст. і джерелах адміністративного характеру. Після виявлення численних історичних варіантів аналізуються причини їхньої появи, обґрунтовується, чому сучасну форму можна вважати автентичною. Виявивши історичне особове ім’я *Jujnyčia із коренем juj, висунуто гіпотезу про антропонімічне походження ойконіма. Стверджується, що записані з живої мови гідроніми (варіанти) Jujà, Jūjos lėnkis, Jūjà можуть вказувати на juj-/jūjапофонію. Не виключено, що ці топоніми можуть походити від авд. *Jujà, *Jūjà.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: історична топоніміка, історична антропоніміка, розвиток ойконімів, походження ойконімів, історичні записи онімів.
АНОТАЦІЯ
У статті вперше розглядаються можливості походження литовських топонімів із коренями juj-/jūj-. Намагаючись з’ясувати походження ойконіма Jujėnai, у статті здійснено ґрунтовний аналіз даних розмовної мови та його записів в історичних документах, тобто метричних книгах парафії церкви Вабальнинка XVII–XVIII ст. і джерелах адміністративного типу. Після зібрання численних історичних варіантів у дослідженні аналізуються причини їхньої появи. Наведено аргументи на користь того, чому сучасну форму можна вважати автентичною. Після виявлення історичного особового імені *Jujnyčia із коренем juj було висунуто можливість антропонімічного походження ойконіма. Стверджується, що гідроніми (варіанти), записані з живої мови, зібрані
184
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 2
Про походження литовських топонімів із коренями juj-/jūj-
у розмовній мові Jujà, Jūjos linkis, Jūjà може виявляти апофонію juj-/jūj-. Варто припустити, що наведені вище топоніми можна виводити від особового імені *Jūjà, *Jūjà.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: історична топонімія, історична антропонімія, розвиток ойконімів, походження ойконімів, історичні записи онімів.
У живій литовській мові зафіксовано кілька назв місцевостей із коренем juj-/jūj-: ойконім Jujėnai, яким називається село в старостві Карсакішкіс Паневезького р., і записані в селі Вежьоніс Купішкіського староства назви (варіанти) Jujà, Jūjà, Jūjos linkis частини річки Левуеніс, що називається сєтува, — її повороту (див. рис.). У словнику латвійських топонімів наведено назву хутора в околицях Дундаги Jūjas, яку, ймовірно, пов’язують із литовською назвою села Jujėnai (Endzelīns 1956: 402). Походження цих топонімів незрозуміле; у лексиці ні литовської, ні латвійської мов не зафіксовано загальних слів та особових імен із таким коренем. Про литовські топоніми з juj досі нічого не написано, а латвійський топонім, як уже зазначалося, лише пробують пов’язати з литовським ойконімом, проте його походження також не коментується.
РИС. Поширення топонімів із juj-/jūj: ○ Jujėnai, ◯ Jujà, Jūjà, Jūjos linkis (створено за допомогою карт Google)
У статті розглядаються можливі походження литовського ойконіма та гідронімів із цим коренем на підставі даних про їх уживання й розвиток. З цією метою прагнемо зафіксувати обставини та особливості запису топонімів у живій мові
Straipsniai / Articles
185
Page 3
LAIMUTIS BILKIS
і форми, уживані в історичних джерелах1, їхню хронологічну послідовність, пояснити причини появи графічних і фонетичних варіантів, визначити найімовірнішу первісну форму, з’ясувати її можливий зв’язок з антропонімією та ойконімією джерел. Тому для реалізації поставлених завдань передусім залучаються історичне дослідження та порівняльний аналіз даних; під час з’ясування причин виникнення варіантів історичних ойконімів у багатьох випадках спираємося на метод аналогій.
Як зазначалося, назву села Júenai з погляду словотвору та походження не розглянуто в жодній топонімічній праці2. У джерелах, заснованих на живому вжитку, її форма не варіює: Júenų km.3 1925 m. (LAV 53), Júenai k. (1)4 (VB I), Júenų km.5 1959 m. (LATS 531), Júenai (1), k.6 1976 m. (LATSŽ II 108). Від місцевих жителів ойконім Júenai уперше записано в картотеці Казимира Буґи, датованій початком XX ст.7 (BgK). Після цього його зафіксовано 1974, 19848 та 1990 року (VK). Ці дані свідчать, що в живій мові нині вживається лише одна форма, яка вже напевно усталилася в першій половині XX ст.
Історично Júenai належало до Вабальнинкської парафії та волості. Це село не було великим або важливим у адміністративному чи соціальному плані поселенням. У ґрунтовному дослідженні, присвяченому історії Вабальнинка та його околиць, воно згадується рідко: зазначено, що 1849 року його приписали до маєтку Стумбрішкіс, а на складеній автором карті Вабальнинкського староства 1780 року воно зображене як село, що належало маєтку Вабальнинкас (Šakenis 1935: 165; карта). Про належність поселення до згаданого маєтку згадується також у краєзнавчих працях (Juknevičius 2020: 45). Проведений детальний аналіз історичних джерел, переважно метричних книг Вабальнинкської парафії, дає змогу стверджувати, що село почали згадувати щонайменше в першій половині XVII ст. Перший його запис знайдено в книзі записів хрещень і шлюбів Вабальнинкської парафії за 1624–1741 роки: запис 1634 року
1 Мається на увазі історичне написання ойконіма, оскільки в історичних джерелах не знайдено історії назв частини річки.
2 Про нього не йдеться у великій за обсягом статті, присвяченій аналізу словотвору ойконімів, що походять від особових імен із патронімічними суфіксами, — див. Razmukaitė 1993: 133–165. У праці узагальнювального характеру, присвяченій дослідженню литовських особових імен, де антропоніми, що передбачаються, часто реконструюються за ойконімами, з назви села Júenai особове ім’я *Júenas не реконструюється — див. Zinkevičius 2008. Очевидно, це ім’я вважали ойконімом із нез’ясованим словотвором і походженням.
3 Належало до Вабальнинкської волості Біржайсько-Пасвальського повіту.
4 У Вабальнинкській волості Біржайського повіту.
5 Належало до Содельської сільради Вабальнинкського району.
6 У Карсакішкській сільраді Паневезького району.
7 За ініціалами A. V. особи, яка записала топонім, можна припустити, що це мовознавець, педагог і громадський діяч міжвоєнного періоду Антанас Віреліунас, народжений у селі Вежьоніс Купішкіського повіту, який 1910 року закінчив Паневезьку учительську семінарію.
8 Записав мовознавець Артурас Юджентіс.
186
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 4
Про походження литовських топонімів із коренями jū-/jūj-
свідчить, що хрестили сина на ім’я Миколай (Mikolay), батьками якого вказані Jonulis Juozūnas і Kotryna, які проживали в селі Deikiškiai⁹ (oyca Janula Jozounda¹⁰ Č dėykiszek Zmatki katriny), а хрещеними батьками — Mečulis та Agnė¹¹ із села Jujėnai (Jaujėnai) (kūm mecžulis de iaiunis kūma Aagna) (VbKr)n 13). Після цього село згадується в цьому джерелі 1698 року: записані батьки хрещеного Стефана (Stephanus), Adomas Žilė¹² та Zofija (Adami Zilė et Sophiæ de Iuywieny), а також хрещена мати Zofija Jurgyčia¹³, яка проживала в цьому селі (Sophia Jurgicia ibidem de Iuieny) (VbKr)n 83). 1699 року згадана мешканка Jujėnai, хрещена мати Zofija Junynčia (Juinyčia) (Sophia Juynicia de Junieny) (VbKr)n 87). Далі в згаданій метричній книзі наведено такі варіанти ойконіма та особові імена мешканців села: син Petrus, батьки Vladijilai Zeyzgeni⁴ C’ Anna de Iuwieny 1700 р. (арк. 105); хрещена мати Anna Zadzienie de Iuwieny 1700 р. (арк. 108); дочка Catharinam, батьки Vladislai Zeyd elenas et Anna de Iuieny і хрещена мати Sophia Baltrienie [...] de Iuieny 1701 р. (арк. 114); чоловік і дружина Georgium Baltren...¹⁵ de Mazuchny cum Sophia Stasiucia de Iuwieny, свідок Step...nus¹⁶ Baltrenas de Iuieny 1702 р. (арк. 274); хрещена мати Sophia Staf iucia de Iuieny 1703 р. (арк. 141); син Jacobum, батьки Vladilai Zydele et Anna de Iuieny, хрещена мати Crif tina Staf ziucia de Iuwieny 1704 р. (арк. 159); хрещений батько Georgius Zeidel enas de Iuieny; хрещена мати Anna Władienie de Iuwieny 1705 р. (арк. 164); чоловік і дружина Petrum Staniutanis de Natyſki¹⁷ cum A...na Martynaycia de Iunieny 1705 р. (арк. 278); свідок Georgius Baltrenas de Mazuchni alias Iunieny 1705 р. (арк. 280); хрещена мати Anna Jakštaycia de Iuieny; дочка Mariannam, батьки Georgy Zeyd elenas et Agatha, хрещені батьки Georgius Zeydele cum Barbara Rasiucia Omnes de Iuieny 1708 р. (арк. 202); дочка Catharinam, батьки Georgy Baltrenas et Sophia de Iuieny 1708 р. (арк. 203); хрещена мати Anna Władysławowa de Iuieny 1708 р. (арк. 204); хрещена мати Dorothea Blekaycia de Iuieny 1708 р. (арк. 211); хрещений батько Georgius Baltrenas de Iuniany¹⁸
⁹ Deikiškiai — село в Біржайському районі, у Вабальнинкській старостві.
¹⁰ Друге особове ім’я батька досить важко прочитати, тому відновлена форма дещо сумнівна.
¹¹ Хрещені батьки, як і мати, записані лише за іменами.
¹² Щодо можливості такої форми пор. лит. zilė ‘сивина, сивий; сиве волосся, сива голова’ (LKŽe); пор. також прізвище Žilinskas, Žiliñskas у Вабальнинкській волості (LPDB).
¹³ Під час відновлення литовських форм особових імен незаміжніх жінок залишаються суфікси, характерні для діалекту.
¹⁴ Особове ім’я важко прочитати, подано найімовірніший варіант.
¹⁵ Останні літери особового імені вицвіли.
¹⁶ Антропонім у книзі перенесено на інший рядок, тому посередині нього не видно однієї літери.
¹⁷ Natiškiai — село в Біржайському районі, у Вабальнинкській старостві.
¹⁸ Достовірність цього ойконіма викликає сумніви, його можна прочитати і як Iuwianý.
Straipsniai / Articles
187
Page 5
LAIMUTIS BILKIS
1710 р. (арк. 219); свідок georgius baltrenas de iuianÿ 1710 р. (арк. 288); син Simon, батьки Ioannes Narwidas, Christina [...] de Iuiany 1714 р. (арк. 239); хрещена мати Agnes Wijzomirska de Iuiany, Agnes Wiszomirska de Iuiany, Agnė’s Wijzomierska de Iuiany 1720 р. (арк. 259, 263, 264).
Кілька разів село Jujėnai згадується також у книзі метричних записів хрещень парафії Vabalninkas за 1678–1689 роки: дочка Maryannam, батьки Cafimirum Randananij et Nastazya de Iugenÿ, хрещена мати Jophia Ionaycze de Iuieny 1680 р. (VbKr₁ 56); дочка Reinam, батьки Martini Waycwizonis et Helenᶻ de Iuienny, хрещена мати Anastasia Iuzuycia de Iuienÿ 1682 р. (арк. 74).
У книзі метричних записів хрещень парафії Vabalninkas за 1721–1742 роки, яка охоплює період першої половини XVIII ст., містяться такі згадки про село та його мешканців: дочка Marianam, батьки Joannis Wiłzomirski et Agnetis de Iuiany 1721 р. (VbKrII 2); син Nicolaum, батьки Ioannis Sadowski et Zofia de Iuiany 1721 р. (арк. 5); хрещена мати Agnes Wiszomirska de Iuiany 1722 р. (арк. 6); дочка Magdalena, батьки Joannis Sadauckas et Zofia Sadauckienią de Iuiany, хрещена мати Agnete Wyłzamerką de Iuiany 1722 р. (арк. 7); дочка Elisabetha, батьки Ioaneƒ Wijzomierƒki, Agneta Mazuchnowna De Iuiany 1724 р. (арк. 13); хрещена мати Elisabetha Putiowa Mozuchnowa de Iuiany 1727 р. (арк. 25); син Antonius, батьки Ioannis Sadowski et Zophia Durelicia de Iuiany 1727 р. (арк. 26); дочка Tereƒa, батьки Iacobi Weytekunas, Catharina Smiłaycia de Iuiany 1728 р. (арк. 28); дочка Hedwig..., батьки Jōrij Oƒtrowski, Agnetha Mazoch nowna de Iuiany 1731 р. (арк. 42); син mathia, батьки Ioanȷ Sadowski, Sophia Durelicia d Iuiani 1732 р. (арк. 47); хрещена мати Sophia Sadowska de villa Ieuny 1736 р. (арк. 67); хрещена мати Sophia SAdowskienia de villa Ia iuny 1736 р. (арк. 73); син Iosephus, батьки Casimiri Markunas et Sophia de Villa Iuieny 1740 р. (арк. 118); дочка Barbara, батьки Ioannes Sadowski et Sophia de Villa Iuiany 1740 р. (арк. 122); хрещена мати Helifabeth Burbulenienie de Iuiany 1741 р. (арк. 132).
Село Jujėnai та його мешканці кілька разів згадуються також у книзі метричних записів хрещень парафії Vabalninkas за 1743–1761 роки: син Laurentius, батьки Petri Burbulis et Elisabeth [...] de villa Iuieny 1745 р. (VbKrIII 26); дочка Agatha, батьки Simoni Gieygus et Apollonia ex villa Iuienÿ, хрещена мати Elifabet Burbulien ia ex villa Iuieny 1747 р. (арк. 36); син Iacobus, батьки Petri Burbulis et Elisabeth de villa Iuieny 1747 р. (арк. 45); син Antonius, батьки Simoni Gieygus et Apolonia de villa Iuieny 1750 р. (арк. 63); син Bartholomey, батьки Petri Burbulis et Elisabeth de villa Iuiany 1751 р. (арк. 70).
Село згадується також в історичних джерелах адміністративного характеру. В інвентарі Vabalninkas seniūnija за 1698 рік записано однодвірне поселення Jujėnai (Zascianek Iuiany) та його мешканців під Marcinie Woydzie, Władysław Žayždela, Stanisław Geyzunas (VbI₁ 14). В інвентарі містечка й староства Vabalninkas за 1705 рік знову зазначено однодвірне поселення (Zascianek Iuiany) та осіб, які в ньому проживали: Władysław
188
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 6
Походження литовських топонімів із коренями ju-/jū-
Zeyzdela, Stanisław Miedziunas, Marcin Czeponis (VbII 19). У XIX столітті змінюється статус поселення — згадується Jūjėnų kaimas: Деревня Юльны (перша половина XIX ст.) (VbE 7), Jujany 1854 р. (Hołowiński 1854), Юяны, деревня 1892 р. (KGGS 243), Jujany 1905 р. (SG XV (2) 29).
Детальний аналіз кількох джерел XVII і XVIII ст. показує, що сучасна форма ойконіма Южяй у метричних книгах має дуже багато історичних варіантів написання: de iauianis 1634 m., de Iugenу, de Iuieny (tas pats įrašas) 1680 m., de Iuienny, de Iuieny 1682 m., de Iuywieny, de Iuieny 1698 m., de Iunieny 1699 m., de Iuwieny 2x 1700 m.; de Iuieny 1701 m.; de Iuwieny, de Iuieny 1702 m., de Iwieny 1703 m., de Iuwieny, de Iuwieny 1704 m., de Iuwieny, de Iuwieny, de Iunieny 1705 m., de Mazuchni alias Iunieny 1705 m., de Iuieny 4x 1708 m., de Iunianÿ (Iuwiany?), de yuianÿ 1710 m., de Iuiany 1714 m., de Iuiany 3x 1720 m., de Iuiany 2x 1721 m., de Iuiany, de Iuiany 2x 1722 m., De Iuiany 1724 m., de Iuiany 1727 m., de Iuiany 1728 m., de Iuiany 1731 m., d Iuiani 1732 m., de villa Ięuny, de villa Iaųny 1736 m., de Villa Iųieny, Iųany 1740 m., de Iųeny 1741 m., de villa Iųeny 1745 m., ex villa Iųeny, ex villa Iųeny, de villa Iųeny 1747 m., de villa Iųeny 1750 m., de villa Iųany 1751 m. На підставі цих записів формально можна відновити форми *Jaujėnai, *Juvǫenai (*Juvǫenai), Jujėnai, *Junėnai, *Juvėnai, *Jugenai, *Jęūnai. Безсумнівно, що це назви одного й того самого села, з кількох причин. По-перше, ойконімів таких форм у найближчих околицях (і в усій Литві) більше не зафіксовано. По-друге, їхню тотожність підтверджують дані антропонімії, адже часто поруч із цими варіантами ойконіма зазначено тих самих осіб: 1702 metais užrašytas Jurgis Baltrėnas iš Mažuknų (Georgium Baltren... de Mazuchny), 1705 metais – iš Mažuknų¹⁹, kitaip *Junėnų, (Georgius Baltrenas de Mazuchni alias Iunieny), 1708 metais – iš Jujėnų (Georgÿ Baltrenas de Iuieny), o 1710 metais – iš Jujėnų ir *Jūnėnų (Georgÿ Baltrenas de Iuieny, georgius baltrenas de yuianÿ, Georgius Baltrenas de Iunianÿ); Jurgio Baltrėno žmona Zofija Baltrienė, mergautine pavarde Stasiūčia, 1701 ir 1708 metais paminėta kaip Jujėnų (Sophia Baltrienie... de Iuieny, Georgÿ Baltrenas et Sophia de Iuieny), o 1702 ir 1703 metais – kaip *Juvėnų gyventoja (Sophia Stasiucia de Iuwieny, Sophia Staljucia de Iuwieny); Jurgio Žeidelėno gyvenamąja vieta 1705 metais nurodytas *Juvėnų kaimas (Georgius Zeidelenas de Iuwieny), o 1708 metais – Jujėnų kaimas (Georgÿ Zeydelenas de Iuieny); Ona Vladienė vieną kartą apibūdinta kaip Juvėnų gyventoja (Anna Władienie de Iuwieny 1705 m.), kitą kartą – kaip Juvėnuose gyvenanti krikšto motina (Anna Władysławowa de Iuieny 1708 m.); kelissyk paminėtų Jono
¹⁹ На підставі такого запису можна припустити, що назвами Мажукнаў і Южяй (*Юненай) називали те саме поселення, однак такий випадок у досліджених метричних книгах є єдиним. У більшості записів згадуються окремі села Мажукнаў і Южяй. 1925 року ойконім Mažuknai (ar Mažuknos) подається як варіант назви села Рателяй Вабальницької волості (LAV 55).
Straipsniai / Articles
189
Page 7
LAIMUTIS BILKIS
Місцем проживання Садаускаса та його дружини Зофії Садаускене, у дівоцтві Дуреличя, зазначено село Юєнай (Ioannis Sadowski et Zofia de Iuiany 1721 m., Joannis Sadauckas et Zofia Sadauckienia de Juiany 1722 m., Ioannis Sadowski et Zophia Durelicia de Iuiany 1727 m., Ioanj Sadowski, Sophia Durelicia d Iujani 1732 m., Ioannes Sadowski et Sophia de Villa Iujany 1740 m.), однак у двох випадках записано, що та сама Зофія Садаускене, хрещена мати, живе *в селі Єйюнай (Sophia Sadowska de villa Ieiuny 1736 m., Sophia SAdowskienía de villa Iaiuny 1736 m.). По-третє, варіативність форм підтверджують і випадки їх уживання в одному й тому самому записі: de Iugeny та de Iuieny 1680 р., de Iuywieny та ibidem²⁰ de Iuieny 1698 р., de Iuwieny та de Iuieny 1702 р.
Пояснити, чому в історичних документах так багато варіантів назви села Юйєнай, непросто. У пошуках первісної форми можна впевненіше стверджувати лише те, що майже всі варіанти засвідчують суфікс -ėnai, переданий латинізованим закінченням -ianis²¹ (de iaŭianis) та полонізованими (ослав’яненими) закінченнями -eny, -en-ny, -ieny (-ienÿ), -iany (-ianÿ), -any, -ani: de Iugeny, de Iuieny, de Iuienny, de Iuienÿ, de Iuywieny, de Junieny, de Iuwieny, de Iuieny, de Iunieny, de Iuniany, de Iunianÿ, de vuianÿ, de Iuiany, Iuiany, De Iuiany, d Iujani, de Villa Iujieny, Iujany, de villa Iuieny, ex villa Iuienÿ, de villa Iuieny. Таке передавання суфікса -ėnai в історичних ойконімах засвідчене багатьма дослідниками, пор. історичні записи de Czulany 1688 m. (= Čiulėnai), de Drusiany 1687 m., de Drujiany 1688 m. (= Drāsernai), de Grybeny 1691 m. (= Grybėnai), de Iodani 1686 m. (= Juodėnai) (Garliauskas 2004: 157, 158, 159, 160), Kojrany 1588 m. (= Kairėnai), Rasteniany 1795 m., Rostyniany 1834 m. (= Rastinėnai) (Jurkštas 1985: 11, 12), Olxnieny 1682 m., Olxniany 1682, 1683 m. (= Alksnėnai), Iodupeny 1632, 1634, 1644 m., Iodupenÿ 1640 m., Iodupianÿ 1643, 1682, 1686, 1689 m. (= Juodupėnai) (Maciejauskienė 2009: 169, 172), de Dubiany 1733, 1758 m. (= Dubėnai), Miklusany 1743 m. (= Miklusėnai), de Puyszany 1733, 1746, 1757 m., de Puysz anis 1738 m. (= Puišėnai) (Palionis 2008: 262, 265, 267).
У цьому відношенні вирізняються лише дві форми, зазначені в тому самому записі 1736 року, de villa Ieiuny, de villa Iaiuny, які формально передбачають варіант суфікса -ūnai — *Jėjūnai або подібну форму. Однак ці два записи є єдиними, а мешканка села Зофія Садаускене, згадана в цьому записі, в усіх інших випадках фігурує як така, що живе в Юйєнуосе. Тому можна стверджувати, що це лише спорадичні графічні форми, які виникли через переставляння писарем складів ju-jė: Jujėnai → *Jėjūnai. Отже, варіанти Ieiuny та Iaiuny, найімовірніше, виникли через те, що писар
Про походження литовських топонімів із коренями ju- / jų-
погано почувши або помилившись під час написання²². Подібні перестановки в історичній ойконімії та антропонімії можна спостерігати й надалі, пор. назву села Alkamantis 1684 m. (= Antūmalkėstė), de Downiuciu 1683 m. (= *Daučiūnai) (Garliauskas 2005: 156, 158), avd. *Kar-but-as ← Korbutowicz 1753, 1757, 1760, 1762, 1763, 1764 m., Korbutowicza 1760, 1762, 1763, 1764, 1765, 1767, 1768, 1772 m. і Kurbatowicza 1749 m., Kurbatowicz 1748 m. (Sinkevičiūtė, Račickaja 2014: 301–302). Крім того, не можна виключати, що зміна суфіксів ойконімів могла вплинути й на варіювання суфіксів -ėnai та -ūnai тих самих прізвищ, яке спостерігається в історичній антропонімії, пор. прізвище Ian Iasiunas 1763 m. і Ian Iasienas 1771 m., Michal Mickienas 1779 m. і Michal Mickunas 1783 m., Marcin Stasiunas Bracia Mateusz, Stefan, Antoni 1795 m. і Mateusz Stasienas, Bracia Stefan, Antoni 1799 m. (Maciejauskienė 1991: 129–130).
У хронологічному плані насамперед слід виокремити найдавнішу форму de jaūanis, записану в першій половині XVII ст., яка передбачає лит. *Jaūienai. На підставі цього запису було б спокусливо пов’язати походження ойконіма з лит. jáuja ‘частина клуні з піччю, де сушать льон або збіжжя; сушарка; клуня (тік) із такою сушаркою; окрема хата, де сушать і мнуть льон; лазня; кількість збіжжя або льону, що вміщується в одній яужі (сушарці); будівля для засипання та молотьби збіжжя; тік, клуня’ (LKŽe) або з прізвищем *Jaujenas, з огляду на антропонімічний корінь jau- пор. лат. прізв. Jauja (Staltmane 1981: 115). Однак, зважаючи на контекст усіх історичних записів назви села, таку гіпотезу навряд чи можна висувати. Адже запис із коренем jau у досліджених метричних книгах є хоча й раннім, але єдиним. Усі зафіксовані після нього варіанти засвідчують корінь не з дифтонгом [au̯], а з голосним [u]. Якби форма з дифтонгом була первинною, її мали б передавати частіше, оскільки лит. [au̯] в історичних ойконімах зазвичай зберігається й позначається літерами au, eu (після м’якого приголосного), aw, ou, ow, пор. de auxzta Duaris (= *Aukštadvaris), Siola jauneikiu (= Jauneikiai), de Antakiawnia (= *Antak iaunis), de Kreuieliu (= Kraujėliai), isz Toukielu (= Taukėliai), de Dowiociu (= Daujočiai) (Garliauskas 1998: 185–189), Porowswie 1617–1618 m., 1632–1634, 1643 m., porawswie 1619, 1621 m., Poraūie 1649 m., Poroūle 1681, 1684 m. (= Parausiai), Sawsuniki 1617 m., Saūyniki 1634 m., Soūiniki 1634 m. (= Sausininkai) (Maciejauskienė 2009: 178–179, 180). Тому можна вважати, що форма iaūanis (*Jaūienai) радше є наслідком чергування u з au, яке, щоправда, рідко трапляється в записах історичних ойконімів, пор. записи Wies Raukscie 1669 m., Zaščianek Rauksčie 1731 m., Wies Rukszt eliszki 1804 m., Miejsce Raukštyszki 1804 m., Rukjztaliszki
²² Про те, що виникнення графічних форм історичних ойконімів часто зумовлюють некомпетентність, помилки та неуважність писарів, писав не один дослідник історичної ономастики, пор. Zinkevičius 1977: 97; Maciejauskienė 1991: 119; 2009: 165; Garliauskas 1998: 194; Ragauskaitė 2005: 58; Palionis 2008: 27–28.
Straipsniai / Articles
191
Page 9
LAIMUTIS BILKIS
1814 р., Rukštališkio I проти 1925 р. (= Rūgšteliškis) (Garliauskas 2005: 1056–1057)23. Зафіксовано також приклади передавання інших голосних дифтонгом, пор. de Leylucių 1688 р. (= Lolūčiai) (Garliauskas 2004: 162), de Mayzunų 1714 р. (= Mažiūnai) (Palionis 2008: 196).
Найбільше розмаїття графічних форм ойконіма відображено в записах другої половини XVII ст. і початку XVIII ст., коли поряд із формою Jūjenai (de Iuieny, de Iuienny, de Iuienÿ, de yuianÿ) трапляються також *Jūvenai (de Iuwieny, de Iuwienny de Juwieny, загалом 8 записів), *Junėnai (de Junieny, de Junieny, de Iuniānÿ, 4 записи), *Jugėnai (de Iugen̄y) і *Juvėnai або *Juvėnai (de Iuywieny). Від 1714 р. послідовно вживається варіант Jūjenai, за винятком уже розглянутих de villa Iēuny, de villa Iāuny 1736 р.
Оцінюючи історичні форми ойконіма з погляду автентичності, насамперед слід зазначити, що зафіксована в другій половині XVII ст. форма de Iugen̄y, записана лише один раз і до того ж поряд із наявною в тому самому записі формою de Iuieny, може бути графічним варіантом Iuieny, що відображає помітну до XVII ст. традицію передавання розташованого між голосними [j] літерами g, gh (докладніше див. Šinkūnas 2015: 197–244). З іншого боку, така орфографічна традиція була властива лише писемності євангелічних реформатів (там само: 220, 221, 225), тому de Iugen̄y може бути писарською помилкою, оскільки в історичній топонімії не зафіксовано послідовних прикладів написання g замість j24. Появу форм de Iunieny, de Iunieny, de Iunianÿ можна пояснити тим, що перед [n] наявний [j] писар міг почути й записати як [n]: Jūjenai (Iuieny, Iuianÿ) → *Junėnai (Iunieny, Iunianÿ). Подібні випадки, коли, очевидно, під впливом наступного n змінюється попередня літера j, трапляються в історичних джерелах, пор. ойконіми de Jewanszany, de Jowenszany 1707 р. (= Jovaišōnys), de Eygindancy 1738 р. (= Ēigirdonys) (Palionis 2008: 194), прізвища Casimiry Augucianis і Casimirus Angucianis (Maciejauskienė 1991: 147). Варіанти з коренем v (de Iuwieny, de Iuwieny, de Juwieny) у метричних книгах уживалися досить короткий час — у 1699–1705 роках. Їх появу не можна обґрунтувати якимись фонетичними закономірностями. В історичному іменослові є приклади, коли замість тієї чи іншої літери написано v (w), пор. ойконім Balwierzyvski 1744 р. (= Balbieriškis) (Palionis 2008: 261), прізвище Symon Burba 1769 р., його син Jakub Burwa 1785 р. (Maciejauskienė 1991: 124). Одноразову форму de Iuywieny слід оцінювати як створену писарем певну комбінацію варіантів de Iuieny та Iuwieny.
Отже, короткочасне або одноразове вживання розглянутих варіантів, наявність подібних випадків викривлення в історичній ойконімії та антропонімії, послідовна
23 Таке чергування u та au відображається і в історичній антропонімії, пор. варіанти того самого прізвища Walenty Gniuzis 1718 р., Walenty Gnia wzys 1720 р., Walenty Gniauzys 1728 р., Walenty Gniawzus 1728 р. (Maciejauskienė 1991: 120).
24 Трапляються випадки, коли g пишеться замість k, пор. de Villa Lenki 1802 р., Wies Linki 1805 р. і Wieś Lingi 1804 р. (= *Linkai) (Garliauskas 2005: 1052).
192
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 10
Щодо походження литовських топонімів із коренями jù–/jū̃–
уживання однієї форми в історичних джерелах адміністративного характеру дає підстави стверджувати, що написання ойконіма Jū́enai з коренями jau–, jug–, jun–, juv–, juvo– (jujo–), найімовірніше, є наслідком діяльності авторів метричних записів (писарів), не пов’язаним із природним розвитком назви в живій мові. Форми, що відображають сучасний ойконім, в історичних джерелах уживалися найчастіше, їх багато в усіх досліджених метричних книгах, нерідко поряд з іншими варіантами кореня, тому можна вважати, що корінь juj– і є справжнім, етимологічним.
Говорячи про походження назви села Jū́enai, насамперед слід звернути увагу на те, що в селі не зафіксовано історичних особових імен, корені або основи яких повністю збігалися б із відповідною частиною слова ойконіма. Однак одне особове ім’я, записане в метричних книгах, може свідчити про антропонімічне походження цього топоніма. Це вже згаданий запис 1699 року Sophia Juynicia de Junieny (VbKrJn 87). Друге особове ім’я хрещеної матері з села Юєни, названої таким чином, Juynicia (Juinyčia) може бути спорадично скороченою формою від *Juynęyčia, тобто ‘[дочка Юєна]25’. Прикладів, які ілюстрували б саме цей випадок під час дослідження жіночого найменування, не виявлено, проте зафіксовано факти скорочення інших патронімічних суфіксів, пор. жіноче особове ім’я Chriftina Giedrociowna поряд із чоловічим особовим ім’ям Giedroyc (Giedroic), особові імена Heduis Giedrociowna, Anna Giedrociowa, Dorothea Ciulacia (Maciejauskienė 1991: 263, 265, 270). У будь-якому разі із запису Sophia Juynicia de Junieny можна зробити висновок, що в Юєнях жили люди, друге особове ім’я яких містило корінь juj–, тому дуже ймовірно, що ойконім Jū́enai походить від особового імені *Jū́enas.
Етимологія кореня особового імені *Jū́enas «син Jū́os, Jū́o або под.» неясна. У Литві корінь juj– має ще один топонім, тому варто розглянути також обставини його запису з живої мови та можливості встановлення його походження. Як уже зазначалося, в околицях Купішкіса записано назви cietuvų Левенса, заток Jū́a, Jū́ja, Jū́jos líṅkis. Топоніми зафіксовано давно. У картотеці Буґи початку XX ст. наведено назву річкової sietuva Jū́ja, –õs²⁶, а в анкеті земельного словника села Вежіоніс Купішкіського повіту, укладеній 1935 року, — назву частини річки²⁷ Jū́jos líṅkis, із зазначенням, що іноді кажуть просто Jū́ja. За такими записами важко визначити, яким є справжній вокалізм кореня топоніма. Оскільки топонім розташований у зоні умовного відтягування наголосу, де наголос відтягується лише з короткого закінчення на будь-який довгий передостанній склад, то варіант Jū́ja, –õs начебто міг би свідчити про справжню форму Jū́ja (Jū́jos), однак цьому суперечить варіант
²⁵ Про жіночі дівочі прізвища з діалектним суфіксом -yčia див. LKA II 121–122, карта № 112.
²⁶ Ініціали записувача такі самі, як і в того, хто записав назву села Jū́enai – A. V. Очевидно, це той самий Antanas Vireliūnas.
²⁷ Описано, що це закрут до луки, зарослий очеретом. Надали відомості для анкети мешканці Vežionys Jonas Vireliūnas, Kazimieras Jonuška, Povilas Pėža та Jonas Kriaučiukas.
Straipsniai / Articles
193
Page 11
LAIMUTIS BILKIS
Jūjos lińkis (не Jūjos lińkis чи Jūjos lińkis), а ще більше все заплутує запис Jūja, наголошений не відповідно до властивого цій місцевості закону відтягування наголосу²⁸, що його відображає наголошення інших топонімів, наявних у тій самій анкеті: записану від місцевих жителів наголошену форму Luńka переписувач виправляє на Lanką, Valka — на Valkà. За записами з живої мови, мабуть, можна припустити, що всі ці варіанти, можливо, відображають реально наявне чергування голосних у корені місцевої назви juj–/jūj–²⁹.
Походження гідронімів неясне. Оскільки зафіксовано й складену форму, не можна відкидати можливість антропонімічного походження — від антропонімів *Jujà, *Jūjà і лит. lińkis ‘западина або підвищення поверхні; улоговина, долина, балка; вигин, звивина’. Таку версію походження підтримувало б можливе походження вже розглянутого ойконіма Jujėnai від спорідненого за коренем антропоніма *Jujėnas. З іншого боку, цьому частково суперечили б нескладені назви Jūjà або Jujà, оскільки топоніми подібної структури рідко походять від антропонімів. Дотримуючись версії антропонімічного походження топонімів, антрополексему juj– можна пов’язати з лит. вигуками jui = ùi, uĩ ‘виражати почуття та відчуття (страху, болю, холоду, здивування, захоплення тощо)’ (LKŽė). Цікаво, що ùi записано також в околицях Купішкіса, Мєжишкіса (Паневезький р.). Те, що антропонімічні зв’язки прізвиськового походження з вигуками або звуконаслідувальними словами можливі, засвідчують прізвиська Ajãgi, Ùfa, Ujùjui (Butkus 1995: 141, 429) тощо. Не можна відкидати й зв’язку антропонімів із досить поширеними польськими прізвищами Jujka, Jujeczka ← польськ. діал. jojczeć ‘докоряти; скаржитися; стогнати; нездужати’ (ISNP), Juja, Jujaniec, Jujanka, Jujeczko, Jujko (SNP IV 395–396).
ВИСНОВКИ
1. На підставі даних живої мови та історичних джерел можна стверджувати, що сучасна форма назви села Jujėnai є справжньою, етимологічною, оскільки її засвідчують усі записи від місцевих жителів і більшість записів в історичних джерелах.
²⁸ Нескладений варіант із коротким передостаннім складом слід наголошувати *Jūjà, пор. записаний у тій самій анкеті з живої мови топонім Salà, який однаково наголошений і в розділах діалектних, і літературних форм.
²⁹ Як уже зазначалося, ойконім Jujėnai і гідронім Jūja у картотеці Буґи записані від тієї самої особи — найімовірніше, мовознавця Антанаса Вірелюнаса, тому це може бути додатковим екстралінгвістичним аргументом на користь апофонії кореня.
³⁰ Від однини антропонімів могли походити кілька десятків гідронімів, наприклад назви річок Gėdyudas, Jánka, Jonėlis, Vaidótas, Adomáitis, Býgaudas, Bijõtas, Višáginas (Vanagas 1981: 35, 63, 110, 134, 137, 358, 388) та ін.; докладніше див. Vanagas 1970: 47–49.
194
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 12
Про походження литовських топонімів із коренями juj-/jūj-
2. За історичними записами формально можна реконструювати форми ойконіма *Jau̇enai, *Juvėnai (*Juivėnai), Juvėnai, *Junėnai, *Juvėnai, *Jugėnai, *Jējūnai, тотожність яких засвідчується відсутністю назв таких сіл у найближчих околицях, зазначенням тих самих осіб (антропонімів) поруч із цими варіантами та вживанням кількох форм в одному й тому самому записі.
3. Історичні варіанти ойконіма (у церковних метричних записах) із jau-, jug-, jun-, juv-, juju- (juiv-) найімовірніше є наслідком діяльності писарів, появу яких зумовили фонетичні особливості назви, орфографічна традиція або помилки, спричинені некомпетентністю під час диктування.
4. Juvėnai — найімовірніше ойконім антропонімічного походження, що походить від антропоніма *Jujenas; на таку можливість походження вказує історичний жіночий антропонім із коренем jujSophia Jujnicia 1699 р. = діал. *Jujnyčia ← *Jujėnyčia ‘дочка Jujėnas’, що позначає жительку цього села.
5. Не можна відкидати, що гідроніми Jujà, Jūjà, Jūjos lūnkis відображають juj-/jūjапофонію; через зафіксовану складену форму можна припустити, що вони походять від антропонімів *Jujà, *Jūjà.
СКОРОЧЕННЯ
антроп. — антропонім діал. — діалектне вигук. — вигук або звуконаслідувальне слово пол. — польське лит. — литовське прізвиськ. — прізвисько прізв. — прізвище р. — район топон. — топонім
ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА
BgK — Картотека nomina propria Казимира Буґи. Зберігається в архіві Центру досліджень балтійських мов та ономастики Інституту литовської мови.
Bilkis Laimutis 2020: Про походження назви села Ẏuoliai. – Acta Linguistica Lithuanica 83, 178–192.
Bilkis Laimutis 2020a: Про розвиток і походження назви села Jędžiotai. – Lituanistica 66, 4(122), 275–287.
Butkus Alvydas 1995: Lietuvių pravardės, Каунас: Æsti.
Straipsniai / Articles
195
Page 13
LAIMUTIS BILKIS
Endzelīns Jānis 1956: Latvijas PSR vietvārdi 1(1), Рига: видавництво Академії наук Латвійської РСР.
Garliauskas Vidas 1998: Литовські форми ойконімів у нелитовських джерелах XVI–XIX ст. – Lietuvių kalbotyros klausimai 40, 123–204.
Garliauskas Vidas 2004: XVII a. Molėtų bažnyčios krikšto ir santuokos metrikų knyga, Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій.
Garliauskas Vidas 2005: Назви сіл Тауранґайського староства в історичних джерелах, Tauragnai, Вільнюс: Versmė, 1041–1063.
Hołowiński Ignacy 1854: [Рукописний список топонімів Тельшяйської та Жемайтійської єпархій Ігнація Hołowińskio]. Зберігається в архіві Центру досліджень балтійських мов і ономастики Інституту литовської мови.
ISNP – Internetowy słownik nazwisk w Polsce, авт. B. Czopek-Kopciuch, H. Górny, M. Magda-Czekaj, E. Palinciuc-Dudek, K. Skowronek, E. Supranowicz. Інститут польської мови Польської академії наук. Доступ в інтернеті: https://nazwiska.ijp.pan.pl/.
Jonas Jurkštas 1985: Vilniaus vietovardžiai, Вільнюс: Mokslas.
Juknevičius Petras 2020: Karsakiškio seniūnijos gyvenamosios vietos, Паневежис: рекламне агентство «25 kadras».
LATS – Lietuvos TSR administracinis-teritorinis suskirstymas, ред. P. Bikelis, Вільнюс: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1959.
LATSŽ – Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas 2, ред. Z. Noreika, V. Stravinskas, Вільнюс: Mintis, 1976.
LAV – Lietuvos apgyventos vietos, Каунас: друкарня A. Bako, 1925.
LKA III – Lietuvių kalbos atlasas 3. Morfologija, автори тексту S. Ambrazas, G. Belickienė, E. Grinaveckienė, A. Jonaitytė, J. Lipskienė, K. Morkūnas, B. Vanagienė, A. Vidugiris, відповідальний редактор K. Morkūnas, Вільнюс: Mokslas, 1991.
LKŽe – Словник литовської мови 1–20 (1941–2002), ред. колегія G. Naktinienė, J. Paulauskas, R. Petrokienė, V. Vitkauskas, J. Zabarskaitė, гол. ред. G. Naktinienė, електронна версія, Vilnius: Інститут литовської мови, 2008 (оновлена версія, 2017). Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas.
LPDB – База даних литовських прізвищ. Доступ в інтернеті: https://ekalba.lt/pavardziu-duomenu-baze/.
Maciejauskienė Vitalija 1991: Формування литовських прізвищ, Vilnius: Mokslas.
196
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 14
Про походження литовських топонімів із коренями juj–/jūj–
Maciejauskienė Vitalija 2009: Ойконіми в церковній книзі Ланкеліської парафії XVII століття. – Archium Lithuanicum 11, 159–188.
Palionis Jonas 2008: Антропоніми й топоніми Пунської парафії кінця XVII – першої половини XVIII століття, Vilnius: Вільнюський університет.
Ragauskaitė Alma 2005: Антропоніми каунасців XVI–XVIII століть, Vilnius: Інститут литовської мови.
Razmukaitė Marija 1993: Поширення ойконімів, утворених від антропонімів із патронімічними суфіксами, у Литві. – Питання литовського мовознавства 32, 133–165.
SG XV (2) – Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich 15(2), wydany pod redakcyą B. Chlebowskiego, Warszawa: Druk „Wielku“ Nowy–Świat Nr. 61, 1902.
Sinkevičiūtė Daiva, Račickaja Veslava 2014: Антропоніми, що походять від литовських двоосновних імен, та особливості запису їхніх основ у списку нових міщан і поручителів Вільнюса за 1661–1795 роки. – Archium Lithuanicum 16, 295–322.
SNP IV – Słownik nazwisk współcześnie w Polsce używanych 4, sud. K. Rymut, Kraków: Polska akademia nauk, Instytut języka polskiego, 1993.
Staltmane Velta E. 1981: Сталтмане Велта Э. Латышская антропонимия. Фамилии, Москва: Наука.
Šakenis Konstantinas 1935: Вабальнинкас і його околиці в минулому. До відновлення незалежності Литви, Kaunas: Литовське історичне товариство, (Бібліотека минулого 2).
Šinkūnas Mindaugas 2015: Відмінності литовської орфографії в писемності католиків та євангельських реформатів (XVI–XVII ст.): написання приголосного /j/ і дифтонгів /ai/, /ei/. – Baltistica 50(2), 197–244.
Vanagas Aleksandras 1970: Творення гідронімів Литовської РСР, Vilnius: Mintis.
Vanagas Aleksandras 1981: Етимологічний словник литовських гідронімів, Vilnius: Mokslas.
VB I – Списки (справи) населених пунктів комісії міжвоєнного періоду з питань прізвищ і топонімів повітів Алітус, Біржай і Каунас 1. Зберігаються в Архіві Центру досліджень балтійських мов і ономастики Інституту литовської мови.
VbE – [Експлікація земельного плану староства Вабальнінкас першої половини XIX ст.], LVIA F. 525, Apr. 8, B. 1304.
VbI – [Інвентар маєтків староства Вабальнінкас, що належали реформатам, 1698 р.], LVIA F. 525, Apr. 8, B. 135.
VbII – [Інвентар містечка й сіл староства Вабальнінкас 1705 р.], LVIA F. 525, Apr. 8, B. 136.
Straipsniai / Articles
197
Page 15
LAIMUTIS BILKIS
VbKr₁ₙ – [Книга реєстрації метричних записів хрещень і шлюбів парафії Вабальнінкас. 1624–1741 рр.]. Доступ в інтернеті: http://www.genmetrika.eu/galerija_metr/Vabalninko_kriksto_1624–1741.
VbKr₁ – [Книга реєстрації метричних записів хрещень парафії Вабальнінкас. 1678–1689 рр.]. Доступ в інтернеті: http://www.genmetrika.eu/pdf/vabalninko_1678–1689_gimimo.pdf.
VbKr₁₁ – [Книга реєстрації метричних записів хрещень парафії Вабальнінкас. 1721–1742 рр.]. Доступ в інтернеті: http://www.genmetrika.eu/galerija_metr/Vabalninko_kriksto_1721–1742.
VbKr₁₁₁ – Liber Regenerationis seu Ad Parochialem Ecclesiam Vobolnicensem Sem Baptizatorum per me Stephanum Thaddaeum Kudrycki Decanum Kupiscensem Parochũ Vobolnicensem Comparatus atque Anno Dñi 1742. Ætatis 51mo Presbyteratũs 25to Regimis 12mo Publico Usuj Applicatus Ad M. D. G. B. V. M. H. [Книга реєстрації метричних записів хрещень парафії Вабальнінкас. 1743–1761 рр.]. Доступ в інтернеті: http://www.genmetrika.eu/pdf/1743–1761_gimimo.pdf.
VK – Алфавітна картотека топонімів, зібраних із живої мови. Зберігається в Центрі досліджень балтійських мов і ономастики Інституту литовської мови.
Zinkevičius Zigmas 1977: Литовська антропоніміка. Особові імена литовців Вільнюса на початку XVII ст., Вільнюс: Mokslas.
Zinkevičius Zigmas 2008: Литовські особові імена, Вільнюс: Lietuvių kalbos institutas.
Про походження литовських топонімів із коренями juj-/jūj-
РЕЗЮМЕ
Кілька топонімів із коренями juj-/jūj було зафіксовано в литовській розмовній мові: ойконім Jujėnai, який позначає село в Паневежиському районі, та назви (варіанти) ділянки річки Левуо, відомої як «sietuvà» або «užsūkis» (англ. stream pool або bend — затон чи вигин), Jujà, Jūjà, Jūjos linkis, зафіксовані в селі Вежіоніс Купішкіського району. Словник латвійських топонімів містить Jujas — назву поселення з однією садибою в околицях Дундаги, яке, ймовірно, походить від литовської назви села Jujėnai. Досі про литовські топоніми з juj-, jūj- нічого не писали; висловлювалося лише припущення про можливість встановлення етимологічного зв’язку між латвійським топонімом і литовським ойконімом.
Назву села Jujėnai уперше було зафіксовано в мовленні місцевих жителів на початку XX століття, а пізніше — близько 1935 року; після війни її також фіксували кілька разів. В адміністративних джерелах, укладених на основі усного мовлення, форма ойконіма
198
Acta Linguistica Lithuanica LXXXV
Page 16
Про походження литовських топонімів із коренями juj-/jūj-
також не варіюватися. Отже, можна стверджувати, що лише одна форма, яка вже усталилася в першій половині 20th століття, використовувалася й досі використовується в усному мовленні. Ґрунтовний аналіз кількох джерел 17th і 18th століть показує, що сучасний ойконім Jū̄nėnai має широкий спектр зафіксованих варіантів у парафіяльних метричних книгах: de Iaū̄ianis, de Iugený, de Iuieny, de Iuienny, de Iuwįeny, de Junieny, de Iuwieny, de Iunianý, de Iuiany, de Iuajany, de villa Iē̄uny, de villa Iā̄iuny тощо. Це веде до формального відновлення форм *Jaū̄jėnai, Jū̄jėnai, *Jujvėnai, *Jūnėnai, *Juvėnai, *Jugėnai, *Jė̄ūnai. Записи з історичних адміністративних джерел Iuiany, Юняи, Iujany дають підстави вважати єдиним ойконімом Jū̄jėnai.
Короткочасне або одноразове вживання більшості варіантів назви села, наявність подібних випадків викривлення в історичній ойконімії та антропонімії, послідовне вживання однієї форми в історичних адміністративних джерелах дають змогу зазначити, що записи ойконіма Jū̄jėnai із коренями *jau-, *jug-, *jun-, *juo-, *jujo, найімовірніше, є результатами, створеними авторами (писарями) записів у парафіяльних метричних книгах, і їх не слід пов’язувати з природним розвитком назви в розмовній мові. Форми, що відображають сучасний ойконім, найчастіше вживалися в історичних джерелах; вони численні в усіх досліджених парафіяльних метричних книгах і часто трапляються поруч з іншими варіантами кореня. Отже, можна припустити, що корінь juj є справжнім, етимологічним.
У парафіяльній метричній книзі зафіксовано особове ім’я, яке може свідчити про антропонімічне походження цього топоніма. Це запис Sophia Juynicia de Junieny, датований 1699 роком. Це друге особове ім’я хрещеної матері із села Jujėnai — Juynicia (Juinyčia), — яке може бути спорадично скороченою формою від *Jujėnyčia, тобто «дочка Jujėnas».
Етимологія гідронімів Jujā, Jujà, Jūjos lį̄kis незрозуміла. Записи з розмовної мови дають підстави вважати, що всі наведені вище варіанти, можливо, відображають фактичну зміну голосного в корені топоніма juj-/jūj-. Водночас було зафіксовано й складену форму, тому заслуговує на розгляд можливість антропонімічного походження від особових імен *Jujā, *Jujà і лит. lį̄kis «поверхневий вигин або підвищення; яр, долина; вигин, меандр». З іншого боку, це частково не підтверджувалося б однослівними гідронімами Jūjā, Jujà, оскільки топоніми подібної структури рідко походять від особових імен.
